1

www. deployedmedicine.com

Тактична допомога постраждалим

з
бойовими ураженнями

ПРОТОКОЛ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ

5 ЛИСТОПАДА 2020 РОКУ

Інформація надана Комітетом по тактичній допомозі постраждалим з

бойовими ураженнями для Армії (Сухопутні війська) США.

ЧЕРВОНИЙ текст вказує на зміни в цьогорічному оновленні даного протоколу.

CИНІЙ текст вказує що змін в тексті немає , тільки було змінено його місце
розташування в цьому оновленому протоколі.

Недавні зміни стосуються введення ТРАНЕКСАМОВОЇ КИСЛОТИ , попередження

гіпотермії зв’язаної з травмою, реанімаційні заходи за допомогою введення
розчинів, анальгезія, абдомінальна евісцерація і ОКРЕМО подані в цьому тексті
Рекомендації стосовно евакуаційних міроприємств (TACEVAC).

OСНОВНИЙ ПЛАН ДОПОМОГИ ПІД ОБСТРІЛОМ / ЗАГРОЗІ ОБСТРІЛУ

1. Ведіть вогонь у відповідь і знайдіть укриття.

2. При наявності постраждалих або очікуючи їх , продовжуйте виконувати
бойове завдання (якщо це необхідно).
3. По можливості, направте постраждалих в укриття, з метою надання
самодопомоги . Або коли бойова ситуація дозволяє, перенесіть чи
перетягніть постраждалих в укриття.
4. Спробуйте вберегти постраждалих від додаткових ран.
 2

5. Постраждалі повинні бути витягнуті із палаючого транспорту або

будинків і переміщені у відносно безпечне місце. Робіть все можливе
щоб зупинити процес горіння.
6. Якщо бойова обстановка дозволяє, зупиніть зовнішню кровотечу:
a. Направте постраждалого , якщо це можливо , щоб він зупинив собі
кровотечу самостійно.
b. Використовуйте CoTCCC- рекомендований турнікет, який
анатомічно підходить для накладання на кінцівки, з метою зупинки
кровотеч .
c. Накладіть турнікет для кінцівок поверх уніформи (зрозуміло що
проксимальніше місця чи місць кровотечі). Якщо
місцезнаходження смертельно небезпечної кровотечі важко точно
встановити , то накладіть турнікет “високо і туго“ на пошкоджену
кінцівку (так проксимально як тільки можливо) і перемістіть хворого
в укриття.
7. Лікування дихальних шляхів у більшості випадків, краще відкласти до
фази тактичної допомоги на полі бою.

ОСНОВНИЙ ПЛАН ЛІКУВАННЯ ПРИ НАДАННІ ТАКТИЧНОЇ ДОПОМОГИ

НА ПОЛІ БОЮ
1. Встановити захисний периметр, відповідно до стандартних
бойових оперативних процедур підрозділу і/або згідно бойового
навчання. Підтримуйте інформованість стосовно бойової
обстановки.
2. Проведіть сортування постраждалих (згідно вимог). У
постраждалих зі зміненим психічним станом, зброя і засоби
зв’язку повинні бути забрані негайно.
3. Масивні кровотечі
a. Огляньте хворого на предмет не діагностованих кровотеч і
контролюйте всі джерела кровоточивості.
Під час контролю за зовнішніми смертельно небезпечними
кровотечами ( якщо раніше цього не було зроблено) на кінцівки
накладайте СоТСС-рекомендовані турнікети , які анатомічно
підходящі для їх використання. Або накладайте їх за наявності
любих травматичних ампутацій.
Накладіть прямо на шкіру на відстані 5-7.5 см. вище місця
кровотечі. Якщо кровотечу не вдається контролювати за
 3

допомогою першого турнікету, то накладіть другий турнікет,

розміщуючи його поряд з першим.
b. Для тих зовнішніх кровотеч , які не потребують накладання турнікету
або потрібна допомога для зупинки кровотечі при знятті турнікету ,
використовуйте як засіб вибору СоТСС-гемостатичну пов’язку .
 Додаткові альтернативні кровоспинні:
 Celox Gauze марля або
 СhitoGauze або
 XStat ( найкращий засіб для глибоких вузько-канальних
поєднаних ран)
 iTClamp ( затискач що можна використовувати
самостійно або в комбінації з гемостатичними
пов’язками або з XStat )
 Гемостатична пов’язка повинна накладатися по крайній мірі
з 3 хвилинним безпосереднім притисканням ( не обов'язкове
для XStat ). Кожна пов'язка працює по різному. Тому, якщо
однією не можливо контролювати кровотечу , тоді вона
може бути знята і свіжа пов'язка того самого виду або
іншого може бути накладена. ( ПРИМІТКА: XStat не знімати
на полі бою , але можна використати ще один XStat або
додатково скористатися іншими гемостатичними
середниками чи пов’язками які можуть бути накладені
поверх ) .
 Якщо місце кровотечі підходить для накладання
З'ЄДНУВАЛЬНОГО турнікету ,негайно накладіть СоТСС-
рекомендований з'єднувальний турнікет. Як тільки
з'єднувальний турнікет готовий для використання, не
зволікате з його накладанням . Накладіть гемостатичну
тиснучу пов’язку ,тоді коли турнікет є не доступний або
коли йде підготовка до його накладання.

c. При зовнішніх кровотечах на голові і шиї, де краї рани можна

легко наблизити , як варіант контролю над кровотечею,
застосовуйте іТСlamp . Перед тим як накладати іТСlamp , рана
відповідно повинна бути тампонована гемостатичною пов’язкою
або заповнена XStat.
 4

 іТСlamp не вимагає додаткового безпосереднього

притискання, не залежно чи цей метод використовується
самостійно чи в комбінації з іншими гемостатичними
засобами.
 Якщо іТСlamp накладено на шию, проведіть швидку
перевірку дихальних шляхів і оцініть поширеність і
розміри гематоми щоб виключити загрозу обтурації
дихання. У випадку поширення гематоми, розгляньте
необхідність відновлення прохідності дихальних шляхів
за допомогою накладання додаткових повітреводів.
 НЕ НАКЛАДАЙТЕ іТСlamp на очі чи поблизу очей або повік
(на відстані ближче 1см від орбіти).
d. Проведіть початкову оцінку на наявність геморагічного шоку
( порушення психічного стану при відсутності пошкоджень мозку
або/і слабкий чи відсутній тиск на променевій артерії) і негайно
розгляньте питання про початок проведення протишокових
реанімаційних міроприємств.

4. ДОПОМОГА І ЛІКУВАННЯ ПРИ ПАТОЛОГІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

a. Постраждалий у свідомості і без виявлених проблем з

дихальними шляхами:
 Не потрібні ніякі втручання в дихальні шляхи.

b. Постраждалий без свідомості і без обструкції дихальних

шляхів:
 Помістіть постраждалого у “безпечне положення
тіла ”
 Підніміть підборіддя або проведіть маневр
висування нижньої щелепи або
 Введіть назофаренгіальну трубку або
 Надгортанний повітровід

c. Постраждалий із обструкцією дихальних шляхів або із

загрозою обструкції
 Постраждалому, який знаходиться у свідомості ,
дозвольте зайняти положення, яке найкраще
 5

забезпечує прохідність дихальних шляхів.

Включаючи сидяче положення і/ або положення з
нахилом вперед.
 Підніміть підборіддя або проведіть маневр
висування нижньої щелепи.
 Якщо можливо і необхідно, проведіть
відсмоктування вмісту з дихальних шляхів.
 Введіть назофаренгіальну трубку або
 Надгортанний повітревід (якщо постраждалий у
свідомості).

 Помістіть постраждалого у “безпечне положення

тіла ”
d. Якщо попередні міроприємства виявилися безуспішними,
виконайте хірургічну крікотиреотомію використовуючи
один із наступних способів:
 Cric-Key спосіб ( цьому способу надається перевага).
 Відкритий хірургічний метод за допомогою
бужування. Використовують канюлю із манжетою і
фланцем з зовнішнім діаметром менше 10 мм. і
внутрішнім діаметром 6-7 мм. і з внутрішньо-
трахеальною довжиною 5-8 см.
 Стандартний відкритий хірургічний метод. .
Використовують канюлю із манжетою і фланцем з
зовнішнім діаметром менше 10 мм. і внутрішнім
діаметром 6-7 мм. і з внутрішньо- трахеальною
довжиною 5-8 см.(найменш бажаний спосіб).
 Застосовуйте для обезболення лідокаїн, якщо
хворий є при свідомості.
e. Стабілізація шийного відділу хребта не є обов’язковою у
тих постраждалих хто має підтверджену тільки
проникаючу травму.
f. Моніторинг сатурації кисню у постраждалого допомагає
оцінити прохідність дихальних шляхів.
g. Завжди памятайте, що стан дихальних шляхів у
постраждалого з часом може змінитися ,тому він
потребує регулярної переоцінки свого стану.
 6

ЗАМІТКИ СТОСОВНО НАДАННЯ ДОПОМОГИ І ЛІКУВАННЮ

ПРИ ПАТОЛОГІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ.
 Надгортанному і-gel повітроводу надається перевага
тому, що гелем наповнені манжети роблять його
простим у користуванні і немає потреби у роздуванні
манжети із подальшим моніторингом. Якщо Ви
користуєтеся надгортанним повітроводом із
манжетою яку необхідно заповнити повітрям, тиск у
манжеті повинен перевірятися, щоб уникнути
надмірного тиску в ній . Це особливо важливо на
етапі ТАСЕVAC під час транспортуванні повітряним
судном , яке буде супроводжуватися змінами тиску.
 Надгортанний повітровід буде погано переноситися
тими хворими, свідомість яких не є глибоко
порушена. Якщо постраждалий без свідомості і не
має безпосередньої травми дихальних шляхів, але
потребує втручання в дихальні шляхи, і в той же час
погано переносить надгортанний повітревід,
розглядається питання введення назофарингіального
повітроводу.
 Для постраждалих з травмою обличчя і рота або
опіками обличчя, а також із підозрою на інгаляційне
пошкодження дихальних шляхів , назофарінгеальні і
надгортанні повітреводи можуть не задовольняти в
забезпеченні адекватного дихання , тому хворий
можливо потребуватиме хірургічної
крікотіроідотомії.
 Хірургічна крікотіроідотомія не виконується у хворих
без свідомості , хто немає безпосередньої травми
дихальних шляхів до тих пір, поки не буде зрозуміло,
що використання назофарингіального чи над
гортанного повітреводів є не ефективним для
забезпеченя адекватної вентиляції.

5. ДИХАННЯ
 7

a. Огляньте на предмет напруженого пневмотораксу і надайте

допомогу якщо необхідно.
 Запідозріть напружений пневмоторакс і лікуйте його коли
постраждалий має виражену травму тулуба або первинну
травму вибуховою хвилею А ТАКОЖ має 1 або більше ознак
з нижче переліченого:
 Важкий або прогресуючий респіраторний дистрес
 Важке або прогресуюче тахипное
 Відсутні або явно знижені дихальні шуми на одній
стороні грудної клітки
 Sa O2 < 90% при пульсоксиметрії
 Шок
 Травматична зупинка серця без видимих смертельних
ран
 Якщо зволікати з швидким лікуванням, то
напружений пневмоторакс МОЖЕ ПРОГРЕСУВАТИ
від респіраторного дистресу до шоку і
травматичної зупинки серця.
 Початкове лікування при підозрі на напружений
пневмоторакс
 Якщо постраждалий, на грудній клітці, має
оклюзивну пов’язку у вигляді “грудного штампу”
(в місці поранення), то зніміть її.
 Встановіть пульсоксиметр для моніторингу.
 Постраждалого , який знаходиться без
свідомості , помістіть на спину або в ‘’в безпечне
положення тіла”. І утримуйте в такому положенні
до тих пір, поки до нього чи до неї не
повернеться свідомість. А тоді тих хворих, що
мають щелепно-лицеву травму, необхідно буде
посадити щоб забезпечити прохідність дихальних
шляхів.
 Зробіть декомпресію грудної клітки , на стороні
враження, канюлею або катетером на голці
G№14 (‘’оранжева’’) або G№10 з довжиною 8
см.:
 8

 Декомпресію голкою можна проводити

або в 5 МІЖРЕБІР’Ї по переднй аксілярній
ділянці або в 2 МІЖРЕБІР’Ї по
середньоключичній лінії. В останньому
випадку не робіть прокол медіальніше ( до
середини) від соскової лінії.
 Голку чи катетер проколюйте
перпендикулярно до грудної клітки, якраз
по верхньому краю нижче розташованого
ребра. Введіть голку чи катетер на всю
глибину аж до муфти голки і утримуйте так
5-10 секунд щоб дозволити відбутися
декомпресії.
 Після того як декомпресію голкою
виконано, витягніть голку і залишіть катетер
на місці.
 Якщо у постраждалого є явні ознаки травми
тулуба чи травми в результаті дії вибухової
хвилі і спостерігається травматична зупинка
серця (відсутність пульсу, дихання, відсутня
реакція на болеві подразникиі і немає інших
ознак життя) зробіть декомпресію з обох
боків грудної клітки, перед тим як вирішити
питання про припинення надання
лікувальних міроприємств.

 Успішною вважається голкова декомпресія якщо:

 Знижуються прояви респіраторного дистресу або
 Чути явний шиплячий звук повітря, яке
виривається з грудної клітки підчас голкової
декомпресії ( ця оцінка успішності декомпресії
може бути ускладнена при довкіллі з високим
рівнем шуму) або
 SaO2 піднялася до 90% чи вище (Увага! Ця оцінка
успішності декомпресії може зайняти кілька
хвилин і залежить від розташування над рівнем
моря) або
 9

 Постраждалий що не мав ознак життя

повертається до свідомості і/ або появляється
пульс на променевій артерії.

 Якщо початкова голкова декомпресія не привела до

покращення у постраждалого із ознаками чи симптомами
напруженого пневмотораксу:
 Виконайте повторну голкову декомпресію на тому
самому боці грудної клітки, у любій з двох
рекомендованих точок, що не були використані.
Використайте нову голку/ катетер для повторної
спроби.
 Розгляньте питання , основуючись на механізмі
пошкодження і об’єктивних даних, чи є потреба у
проведенні декомпресії на протилежному боці грудної
клітки
 Продовжуйте повторно оцінювати стан постраждалого.

 Якщо початкова голкова декомпресія була успішною, але

симптоми пізніше повернулися знову :
 Виконайте ще одну голкову декомпресію, на тому
самому боці, де її було зроблено попереднього разу.
Користуйтеся новою голкою/ канюлею для повторної
голкової декомпресії.

 Продовжуй повторно оцінювати постраждалого

 Якщо друга голкова декомпресія є неуспішною, продовжуйте

надавати допомогу згідно розділів даного протоколу.

b. Всі відкриті рани і/або рани грудної клітки, що всмоктують повітря, повинні
лікуватися негайним накладанням клапанного оклюзивного пластиря по типу
“грудного штампу ” які закривають дефект. Якщо клапанна пов’язка є
недоступна, то тоді накладайте не клапанну пов’язку. Проводьте моніторинг
постраждалих із потенційним ризиком подальшого розвитку напруженого
пневмотораксу. Якщо у постраждалого розвинулось наростання гіпоксії,
респіраторного дистресу або гіпотензія і ви запідозрили напружений
 10

пневмоторакс ,то лікуйте “ відрижкою” або заберіть пов’язку, або виконайте

голкову декомпресію.

c. Починайте вимірювання SaO2 . Всі особи з черепно-мозковими травмами

середньої важкості і важкими повинні моніторитися пульсоксиметром .

Увага! Зчитування показників може бути помилковим у випадку шоку або

вираженої гіпотермії.

d Якщо можливо, постраждалі з черепно-мозковими травмами середньої

важкості і важкими, повинні додатково отримувати О2 щоб підтримувати
SaO2 >90%.

6. ЦИРКУЛЯЦІЯ

a. Кровотеча
 Тазовий бандаж повинен бути накладений у
випадках коли є підозра на перелом таза.
Дія важкої, грубої сили або пораження вибуховою хвилею з
1 або більше нижче зазначеними :
 Біль в тазу
 Люба велика ампутація нижніх кінцівок або майже
ампутація
 Підозра на поранення тазу під час об’єктивного огляду
 Постраждалий без свідомості
 Шок

 Повторно зробіть оцінку стану хворого перед тим як

накладати турнікет. Відкрийте і огляньте рану і вирішіть чи
потрібно в данному випадку накладати турнікет.

Якщо потрібно, то замініть любий турнікет, який накладено

поверх уніформи на інший, накладаючи безпосередньо
на шкіру на відстані 5-7 см вище місця кровотечі.
Переконайтеся що кровотеча зупинилася. Якщо травматичної
ампутації немає , перевірте дистальний пульс.
 11

Якщо кровотеча продовжується і є наявний дистальний

пульс , розгляньте необхідність додатково підтягнути турнікет
або накласти другий турнікет поряд з першим бік в бік.
Метою цих маніпуляцій є зупинка кровотечі, при якій буде
відсутній дистальний пульс.

Якщо оцінка показала що попередньо накладений турнікет

був непотрібний, тоді зніміть його і зазначте час зняття
турнікета в карті спрстереження постраждалого ТССС.

 Турнікет на кінцівках і турнікет на з'єднаннях повинні бути

замінені на гемостатичну або давлячу пов’язку так швидко , як
це можливо при наявності 3 критеріїв:
 Постраждалий не в стані шоку
 Добра можливість контролювати кровотечу з
рани
 Турнікет не грає роль в зупинці кровотечі з
ампутованої кінцівки

Зробити все можливе , щоб у проміжку часу

менше 2 годин після накладання турнікету , змогти
контролювати кровотечу іншими засобами ніж турнікет.
Якщо з часу накладання турнікету пройшло
більше ніж 6 годин , не знімати його до тих пір, поки не
появиться можливість доброго спостереження за хворим і
доступу до лабораторного обстеження.
 Як довго постраждалий перебував з накладеним турнікетом і
всі чіткі відмітки з часом накладання .
Увага! Час накладання турнікету, час повторного накладання,
час заміни турнікету на інші засоби зупинки кровотеч і час
зняття турнікету повинні бути внесені в Карту постраждалого.
У Карті, для фіксації даних про накладання турнікету ,
користуйтеся водостійким маркером.

b. Оцінюйте хворого на наявність ГЕМОРАГІЧНОГО ШОКУ (зміна

психічного стану і / або слабкий чи відсутній пульс на
променевих артеріях).
 12

с . Внутрішньовенний доступ
 Внутрішньовенний або внутрішньокістковий доступи показані
всім постраждалим у стані геморагічного шоку або при
значному ризику його розвитку. І тому, можливо,
постраждалим потрібно буде проведення реанімаційних
міроприємств за допомогою введення інфузійних розчинів.
Або коли постраждалі потребують медикаментозного
лікування, але через важкість стану не можуть приймати
лікарські засоби через рот.
 Перевага надається канюлі G№18 (зелена)
 Якщо терміново потрібен судинний доступ, але
швидко його отримати не вдається ,тоді
користуються внутрішньокістковим доступом.
c. ТРАНЕКСАМОВА КИСЛОТА (ТЕК)
 Якщо виглядає так, що потрібне буде постраждалому
переливання крові (наприклад наявність геморагічного шоку,
наявність однієї чи більше ампутацій, проникаюче поранення
тулуба або ознаки важкої кровотечі)
АБО
 Якщо у постраждалого є ознаки або симптоми явної черепно-
мозкової травми (ЧМП) або він має зміни психічного стану,
що пов’язані із дією вибухової хвилі або тупою травмoю
 Введіть ТРАНЕКСАМОВУ КИСЛОТУ 2 грами
внутрішньовенно повільно або
внутрішньокістково струйно так швидко як тільки
це можливо , але не пізніше ніж через 3 години
після травми.
e . Проведення реанімаційних міроприємств за допомогою
введення інфузійних розчинів
 Оцініть постраждалого на наявність геморагічного шоку
(зміна психічного стану без черепно – мозкової трвми і/ або
слабкий чи відсутній пульс на променевій артерії)
 Інфузійними розчинами вибору для проведення
реанімаційних міроприємств у постраждалих з геморагічним
шоком є нижче перелічені . Даний список починається з
розчинів яким найбільше надають перевагу .
 13

1. Цільна кров О(I) групи з низьким титром антитіл яка

зберігається в холодильнику
2. Свіжа цільна кров О(I) групи з низьким титром антитіл від
донорів що не пройшли скринінг
3. Плазма, еритроцитарна маса і тромбоцитарна маса у
співвідношенні 1: 1:1
4. Плазма і еритроцитарна маса у співвідношенні 1: 1
5. Тільки плазма АБО тільки еритроцитарна маса
 Заходи по профілактиці переохолодження
починаються під час проведення реанімаційних
заходів за допомогою інфузійних розчинів і
супроводжують їх.

 При відсутності шоку:

 Термінове внутрішньовенне ведення рідини не

показане
 Надається перевага рідинам через рот, при умові
що постраждалий є у свідомості і може ковтати.

 Якщо хворий в шоці і продукти крові є

доступними і затверджені для використання
командуванням або протоколом про
використання препаратів крові на театрі
бойових дій:

- Реанімуйте цільною кров’ю О(I) групи з низьким титром

антитіл яка зберігається в холодильнику або якщо вона
недоступна

- Застосовуйте свіжу цільну кров О(I) групи з низьким

титром антитіл від донорів що не пройшли скринінг, а якщо
вона не доступна, то

- Застосовуйте плазму, еритроцитарну масу і тромбоцитарну

масу у співвідношенні 1: 1:1 а якщо це не доступне ,то
 14

- Застосовуйте плазму і еритроцитарнау масу у

співвідношенні 1: 1 або якщо це не доступне, то
- Реанімуйте ТІЛЬКИ відновленою сухою плазмою або
ТІЛЬКИ рідкою плазмою або ТІЛЬКИ розмороженою
плазмою або ТІЛЬКИ еритроцитарною масою
- Проводьте повторну оцінку стану хворого після кожного
перелитого 0,5 ЛІТРА крові або препаратів крові.
Продовжуйте реанімаційні міроприємства до тих пір, поки
зможете пропальпувати пульс на променевій артерії ,
покращиться психічний стан хворого або коли систолічний
тиск досягне 100 мм ртутного стовпчика.
- Припиніть введення рідини коли 1 або 2 критерії з вище
перерахованих буде досягнуто.
- Якщо препарати крові перелито , введіть 1 грам кальцію
( 30 мілілітрів 10% Р-НУ КАЛЬЦІЮ ГЛЮКОНАТУ АБО 10
мілілітрів 10% Р-НУ КАЛЬЦІЮ ХЛОРИДУ) внутрішньовено
або внутрішньокістково, після першого перелитого
препарату.
 Все перелічене, потенційно підвищує ризик
розвитку летальних гемолітичних реакцій .
Переливання свіжої цільної кров О(I) групи з
низьким титром антитіл від донорів що не
пройшли скринінг або переливання
специфічного виду свіжої цільної крові
повинно бути проведено під відповідним
медичним керівництвом і спеціально
навченим персоналом.

 Для того щоб зберегти життя хворого ,

трансфузія повинна бути проведена
якнайшвидше після зупинки смертельно
небезпечної кровотечі. Якщо препарати Rh
негативної крові в ургентному порядку є
недоступними, то при лікуванні
геморагічного шоку можуть бути використані
препарати Rh позитивної крові.
 15

 Якщо постраждалі зі зміненим психічним

станом, внаслідок підозри на черепно –
мозкову травму , мають слабкий або
відсутній пульс на променевій артерії, то
реанімуйте, щоб відновити і підтримати
нормальний пульс на промневій артерії .
При можливості проводити моніторинг
артеріального тиску, підтримуйте
систолічний тиск в межах 100-110 мм рт.ст.

 Повторно , часто оцінюйте постраждалого

щоб не допустити рецедиву шоку. Якщо шок
повторився, то ще раз оцініть всі засоби які
були задіяні для зупинки кровотечі. І
переконайтеся що всі засоби для зупинки
кровотечі є все ще ефективними і повторіть
реанімаційні міроприємства трансфузійними
розчинами.

f. Шок, що погано піддається лікуванню:

 Якщо постраждалий не відповідає на реанімаційні
міроприємства трансфузійними розчинами, виключте
не лікований напружений пневмоторакс, що може бути
причиною такого шоку. Травма грудної клітки, постійний
респіраторний дистрес синдром, відсутність дихальних
шумів і сатурація гемоглобіну <90% можуть служити
доказом такого діагнозу.
Лікуйте як зазначено вище повторною голковою
декомпресією або пальцевою торакостомією /введенням
трубки в грудну клітку в 5 міжреберному проміжку по
передній аксілярній лінії , згідно навиків, досвіду чи
дозволу лікуючого лікаря.
ПРИМІТКА. Якщо раніше використовувалась пальцева
торакостомія , то на момент огляду вона може закритися,
тому, можливо, необхідна повторна пальцева декомпресія
із розсіченням. Розгляньте необхідність проведення
декомпресії на протилежному боці грудної клітки ,
 16

базуючись на механізмі травми і даних об’єктивного

обстеження.

7 . ПОПЕРЕДЖЕННЯ ГІПОТЕРМІЇ
а. Вживайте ранні і агресивні кроки для попередження в
майбутньому охолодження тіла і використовуйте
додатковий обігрів, як для травмованих так і для
постраждалих з важкими опіками.
b. Мінімізуйте вплив на постраждалого холодного грунту ,
вітру і температури повітря. Помістіть ізоляційний матеріал
між постраждалим і любою холодною поверхнею, так
швидко як це тільки можливо. Якщо можливо, тримайте
захисний теплий одяг на постраждалому чи поряд з ним.
с. По можливості , поміняйте мокрий одяг на сухий і
захищайте від подальшого охолодження в майбутньому.
d. Помістіть активну обігріваючу ковдру на передню
поверхню грудної клітки постраждалого і під руки в
підпахових ділянках . Для профілактики опіків, не
поміщуйте джерело з активним обігрівом прямо на шкіру і
не обгортайте навколо тулуба.
e. Помістіть постраждалого в зовнішній водонепроникний
мішок-футляр.
f. При гіпотермії, якнайшвидше модернізуйте систему
екранізації. Щоб добре теплоізолювати систему,
використайте закритий спальний мішок або інший легко
доступний закритий мішок, що екранізований всередині
або має зовнішню пароізоляційну оболонку.
g. В ранній стадії гіпотермії, постраждалого з не
ізольованої системи екранування, переводьте в ізольовану
систему екранування із зовнішнім активним обігрівом. По
можливості шукайте досконалішу систему екранування.
h. Згідно даного протоколу, користуйтеся приладами (які
живляться від батареї) для обігріву внутрівенних
інфузійних розчинів , що можуть забезпечити швидкість
подачі розчинів до 150 мл. на хвилину і підтримувати на
виході температуру розчину 38.0С.
 17

і. Оберігайте постраждалих від впливу вітру і опадів під час

транспортування на любому евакуаційному транспорті.

8 . ПРОНИКАЮЧА ТРАВМА ОКА

Якщо у постраждалого є проникаюче пошкодження ока
або підозра на нього:
 Проведіть швидкий польовий тест гостроти зору і
задокументуйте результат
 Закрийте око жорсткою очною пов’язкою –
щитом. НЕ НАТИСКАЮЧИ НА НЕЇ.
 Переконайтеся що 400 мг. МОКСІФЛОКСАЦИНА в
таблетках, хворий прийняв (вони знаходяться в
упаковці з лікарствами для бойових ран - CWMP).
У випадку не можливості орального прийому,
антибіотики в/м чи в/в мають бути введені згідно
нижче вказаних рекомендацій цього протоколу.

9 . МОНІТОРИНГ

 Започаткувати попередній електронний моніторинг, якщо

є в цьому потреба, i обладнання для нього є доступним.

10 . АНАЛЬГЕЗІЯ

a. Згідно ТССС рекомендацій, перша допомога з метою

обезболення надається на полі бою і досягається
прийомом:
 Біль легкої або середньої інтенсивності
 Постраждалий все ще може вести бій
- В упаковці з лікарствами для бойових ран – CWMP

 АЦЕТАМІНОФЕН – 500 мг. в таблетках.

По 2 таблетки в середину кожні 8 год.
 МЕЛОКСІКАМ – 15 мг. орально 1 раз в день.

b. TCCC Медичний персонал:

Варіант 1
 18

 Біль легкої або середньої інтенсивності

 Постраждалий все ще може вести бій
- В упаковці з лікарствами для бойових ран – CWMP
 АЦЕТАМІНОФЕН – 500 мг. в таблетках.
По 2 таблетки в середину кожні 8 год.
 МЕЛОКСІКАМ – 15 мг. орально 1 раз в день.

Варіант 2

 Біль легкої або середньої інтенсивності

 Постраждалий не в стані шоку або респіраторного
дистресу і він не знаходиться в групі явного ризику
розвитку цих станів.
 ФЕНТАНІЛУ ЦИТРАТ 800 мкг. – оральний
трансмукозальний препарат( ОТФЦ) на
палочці.
 Якщо біль не вдається контролювати
після першого прийому, то вище
вказану дозу можна повторити ще
один раз через 15 хв.

ТССС Бойовий парамедик або інший медик :

- ФЕНТАНІЛ 50 мкг. в/в ( 0.5 мкг/кг)

 Можна повторювати кожні 30 хв.

- ФЕНТАНІЛ 100 мкг. інтраназально

 Можна повторювати кожні 30 хв.

Варіант 3

 Біль середньої інтенсивності до важкого

 Постраждалий ЗНАХОДИТЬСЯ В стані геморагічного
шоку або респіраторного дистресу АБО
 19

 Постраждалий знаходиться в в групі явного ризику

розвитку цих станів:

- КЕТАМІН 30 мг. ( або 0.3 мг/кг ) повільно

внутрішньовенно або внутрішньокістково
болюсно
 Якщо необхідно, повторіть дозу кожні 20 хв.
внутрішньовенно або внутрішньокістково
 До яких пір вводимо: до досягнення конролю над
біллю або появи ністагму (ритмічного руху очних
яблук ‘’туди –сюди’’)
- КЕТАМІН 50-100 мг. ( або 0.5- 1 мг/кг )
внутрішньом’язево або внутрішньоназально
 Якщо необхідно, повторіть дозу кожні 20-30 хв.
внутрішньом’язево або внутрішньоназально.

Варіант 4

ТССС Бойовий парамедик або інший медик :

 Вимагає седації: значне важке пошкодження хворого, що

вимагає заради його безпеки, провести анестезію
“відчуження “ (процедуральну) АБО коли бойова операція
успішно завершена АБО коли постраждалий вимагає
інвазивного втручання. Перед седацією необхідно
провести міроприємства по забезпеченню прохідності
дихальних шляхів.

- КЕТАМІН 1-2мг. Повільно внутрішньовенно ввести

початкову дозу

 До яких пір: до появи процедуральної

(диссоціативної) анестезії
 20

- КЕТАМІН 300мг. внутрішньом’язево ( або 2-3 мг/кг)

початкова доза

 До яких пір: до появи процедуральної

(диссоціативної) анестезії

 У випадках появи кетамін спровокованого

феномена ( ейфорія, галюцинації) розглядається
можливість введення 0.5-2 мг. МІДАЗОЛАМА.
 Якщо існує потреба в подальшій процедуральній
анастезії дивіться Протокол з анальгезії і седації
при пролонгованій допомозі постраждалим(РСС)

 Якщо вимагається триваліша анальгезія:

-- КЕТАМІН 0.3 мг/кг повільно внутрішньовенно ввести в

0.9% розчині NaCl протягом 5-15 хв.
 Повторіть дозу кожні 45 хв. скільки треба,
внутрішньовенно або внутрішньокістково
 До яких пір вводимо: до досягнення контролю
над біллю або появи ністагму (ритмічного руху
очних яблук ‘’туди –сюди’’)
с . Примітки стосовно анальгезії і седації:

 Після дачі постраждалому ОТФЦ, внутрішньовенного

Фентанілу , Кетаміну чи Мідазоламу постраждалого
необхідно обеззброїти.
 Метою анальгезії є зменшення болю до переносимого
рівня, під час якого можливе забезпечення контролю над
провідністю дихальних шляхів і збережене мислення.
 Метою седації є виключення свідомості при проведенні
болісних процедур.
 Перед тим як вводити опіоїди чи Кетамін , задокументуйте
рівень свідомості хворого вкористовуючи AVPU шкалу.
 21

 Всім постраждалим яким було введено Кетамін чи

бензодіазепіни, контролюйте провiдність дихальних
шляхів , дихання і циркуляцію.
 Вказівки щодо призначення ОТФЦ на палочці :
- Помістіть таблетку між щокою і яснами .
- Не розжовуйте таблетку.
- Для безпечного дозування ‘’таблетки на
палочці’’, обмотайте її навкруг пальця
постраждалого АБО використoвуйте
англійську булавку чи аптечну гумку,
прикріпивши таблетку, не натягуючи, до
уніформи хворого або до пластинчатого носія.
- Повторна оцінка стану хворого через 15 хв.
- Дайте другу таблетку до іншої щоки , якщо
необхідно контролювати біль важкої
інтенсивності.
- Контролюйте дихання стосовно появи його
пригнічення.

 Кетамін доступний в різних концентраціях. Найвища

концентрація 100мг/ мл рекомендована коли
використовуєте інтраназальний шлях введення з
метою зменшення об’єму препарата.
 НАЛОКСОН (0.4 мг в/в, в/м, і/н ) повинен бути в
наявності при призначенні опіоїдних анальгетиків.
 ЧМТ і /або пошкодження ока не є перешкодою для
використання кетаміна , oднак обережно
призначайте ОТФЦ на палочці, внутрішньовенно
Фентаніл , Кетамін чи Мідазолам у хворих з ЧМТ,
тому що їх використання може привести до
труднощів під час неврологічної оцінки хворого чи
вирішення питання про наявність стану
декомпенсації у постраждалого.
 Кетамін можна використовувати додатково з метою
зменшення кількості опіоїдів , які необхідно вводити
з метою забезпечення ефективного знеболення.
Введення кетаміну є безпечним тим постраждалим
 22

які вже отримали наркотичні анальгетики .

Швидкість введення кетаміну повинна тривати
довше 1 хвилини.
 Якщо спостерігається пригічення дихання після
призначення опіоїдів або кетаміну, змініть
положення постраждалого у “положення нюхача”.
Якщо це не допомагає , проведіть вентиляційну
підтримку ”мішок – клапан – маска” чи ‘’рот-маска’’.
 При наявності тошноти чи блювоти ОНДАНСЕТРОН, 4
мг в таблетках що розчиняються в роті (ОРВ) або
внутрішньовенно, внутрішньокістково або
внутрішньом’язево, кожні 8 годин . Якщо через 15
хвилин після першої дози тошнота і блювання не
проходять можна повторити ту ж саму дозу ще раз.
Не давати дозу більше 8 мг в любому 8 годинному
інтервалі. Оральний Ондансетрон не є
прийнятною альтернативою до
таблетованої форми що розчиняється в роті.
 Рутинне використання Бензодіазепінів, таких як
Мідазолам ,НЕ Є РЕКОМЕНДOВАНО ДЛЯ АНАЛЬГЕЗІЇ .
Бензодіазепіни розглядаються для седації під час
проведення маніпуляцій. Бензодіазепіни можна
використовувати з метою лікування поведінкових
порушень або при важких реакціях на ургентні
ситуації.

Бензодіазепіни не використовуються з
профілактичною метою. Якщо дози Кетаміну для
купування болю або для седації підібрано
правильно,
то потреба в частому використанні
Бензодіазепінів відпадає.
 23

 Поліпрагмазія не рекомендована. Не
рекомендується також комбінація
Бензодіазепімів з опіоїдними анальгетиками.
 Якщо є необхідність постраждалому зробити
анестезію “відчуження “ (процедуральну) , то
безпечніше призначити більше Кетаміну ніж
використовувати Бензодіазепіми.

11 . АНТИБІОТИКИ

a. Антибіотики рекомендовано для всіх відкритих бойових

ран
b. Якщо є можливість для ОРАЛЬНОГО застосування
медикаментів : МОКСІФЛОКСАЦИН 400 мг 1 раз в день
( рекомендації з CWMP) .
c. Якщо немає можливості приймати орально медикаменти
( шок чи хворий без свідомості) ЕРТАПЕНЕМ 1 грам
ВНУТРІШНЬОВЕННО ЧИ ВНУТРІШНЬОМ’ЯЗЕВО
1 раз в день.

12. ОГЛЯД І ПЕРЕВ’ЯЗКА РАН

a. Огляньте і перев’яжіть рани

b. Абдомінальна евісцерація – контролюйте кровотечу , прополощіть чистою

водою для зниження грубого інфікування.

Контроль кровотечі - накладіть бойову марлю або СоТССС –рекомендовану

гемостатичну пов’язку для не контрольованої кровотечі. Накрийте кишечник,
що знаходиться назовні, вологою стерильною пов’язкою або стерильною
водонепроникною пов’язкою.

 Спробуйте один раз вправити або зменшити евісцерований вміст живота.

Якщо успішно, наблизьте краї шкіри відповідним матеріалом . Перевага
надається адгезивній пов’язці, по типу ‘’грудного штампу’’ (можна
використати інші засоби такі як шви, скобки, пристрої для закриття ран)
 24

 Якщо неможливо вправити, накрийте евісцеровані органи

водонепроникним матеріалом (надається перевага прозорим, щоб була
можливість перевірити наявність кровотечі) . Можна наприклад
використати кишковий мішок, кульок від системи для в/в інфузій , чисту
харчову плівку для обгортання і т.д. і водонепроникну пов’язку, надійно
прикріпити до хворого липким перев’язочним матеріалом(антимікробна
хірургічна плівка, “грудний штамп”- оклюзивний пластир на грудну
клітку).
 Не застосовуйте силу, вправляючи вміст мішка в черевну порожнину чи
органи з активною кровотечею.
 Призначайте медикаменти з похідної аптечки.
 Розгляд подальшої допомоги хворому :
- Якщо після травми пройшло досить часу,
попробуйте вправити евісцерацію.
- Шанси на вправлення досить низькі ,але один
раз зробіть спробу ,а потім накладіть пов’язку.
- Гіпотермія – контролюйте температуру , так як
вміст черевної порожнини, що знаходиться
назовні, сприяє швидкій втраті тепла.
- Повторна евісцерація – якщо сталася повторна
евісцерація, відведіть шкіру що примикає до
евісцерованих органів і накрийте евісцеровані
органи так як рекомендовано в розділі 12
пункт 1а.

13 . ЗРОБІТЬ ПЕРЕВІРКУ НА НАЯВНІСТЬ ДОДАТКОВИХ РАН

14 . ОПІКИ

a. Оцінюємо потерпілого з опіками. ТАКТИКА НАСТУПНА:

Лікуємо ТРАВМОВАНОГО потерпілого з опіками (ПЕРВИННЕ
ТРАВМА !), а не як опікового хворого з травмами.
b. Опіки обличчя, особливо якщо вони сталися в закритому
приміщенні, можливо поєднуються з інгаляційними
пошкодженнями дихальних шляхів. Проводьте агресивний
 25

моніторинг над станом дихальної системи і SaO2 у таких

хворих. Розглядайте раннє хірургічне втручання в дихальні
шляхи , при появі респіраторного дистресу або у випадку
десатурації.
c. Оцініть загальну площу тіла вражену опіками з точністю до
10% користуючись правилом ”9”.
d. Накрийте опікову поверхню сухою стерильною пов’язкою.
Якщо площа опіку більше 20%, то розгляньте питання про
поміщення пострадалого в тепловідбиваючу ракушку або
ковдру для виживання при сніжних бурях, з комплекту
попередженя гіпотермії. Згідно розпоряджень, вони обоє
підходять щоб накрити опікові поверхні і попередити
гіпотермію.
e. Реанімаційні міроприємства за допомогою інфузійних
розчинів (USAISR Rule of ten):
- Якщо є опіки площею більше 20% від загальної
площі тіла, то реанімаційні міроприємства за
допомогою інфузійних розчинів треба
розпочати так швидко як тільки в/в чи в/к
доступ є налагоджений. Реанімацію слід
починати з Р-ну Рінгера , 0.9% р-ну NaCl чи
Гекстенда. Якщо використовується Гекстенд то
призначати в об’ємі не більше ніж 1000 мл . А
потім, якщо необхідно, можна продовжити
інфузію Р-ном Рінгера або 0.9% р-ну NaCl.
- Початкову швидкість в/в чи в/к інфузії
розраховуйте по формулі:
% ОПІКУ X 10 МЛ/ ГОД.
Це для дорослих з вагою 40-80 кг.

- На кожні 10 кг ваги більше 80 кг, підвищуйте

швидкість інфузії на 100 мл/ год.
- Якщо наявні ознаки геморагічного шоку ,то
реанімація з приводу геморагічного шоку, має
перевагу над реанімацією з приводу опіків.
ЛІКУЄМО ГЕМОРАГІЧНИЙ ШОК! Налагоджуємо
внутрішньовенний чи внутрішньокістковий
 26

доступ .Розрахунки і принципи лікування

дивіться у Розділі 6 цього протоколу.
- Розглядається прийом рідини через рот , якщо
площа опіку до 30%, а постраждалий
знаходиться при свідомості і може ковтати.

f. Анальгезія стосовно опікового болю проводиться згідно 10

розділу даного протоколу .
g. Догоспітальна антибіотикотерапія, виключно для опіків не
показана , але при проникаючих ранах, для попередження
інфекції показане їх призначення, згідно Розділу 11 цього
протоколу.
h. Всі втручання які описані в цьому протоколі, виконуються у
опікових хворих на обпеченій або через обпечену шкіру .
i. Опікові хворі є особливо чутливими до гіпотермії, тому
лікування хворого проводиться відповідно до бар’єрного
методу попередження втрат тепла.

15. ШИНУВАННЯ ПЕРЕЛОМІВ І ПОВТОРНА ПЕРЕВІРКА ПУЛЬСУ

16. СЕРЦЕВО – ЛЕГЕНЕВА РЕАНІМАЦІЯ

a. Реанімація на полі бою для постраждалих від вибухової

хвилі або з проникаючими травмами , хто немає пульсу, не
дихає і немає інших ознак життя буде безуспішною, тому
спроб робити не варто.
b. ОДНАК, постраждалим з травмою тулуба або політравмою,
хто немає пульсу або дихання, у зв’язку з наявністю вільної
рідини в плевральній порожнині, перед тим як припинити
надавати допомогу, потрібно виконати 2 бічну голкову
декомпресію щоб переконатися що немає напруженого
пневмотораксу. Процедура описана в Розділі 5 цього
протоколу.

17. СПІЛКУВАННЯ
 27

a. Спілкуйтеся по можливості із постраждалим . Залучайте ,

заспокойте, поясніть яку допомогу Ви надаєте.
b. Зв’яжіться iз бойовим командиром якнайшвидше і якщо
необхідно проінформуйте його про лікування
постраждалих.
c. Повідомте систему евакуації щоб домовитися про
TACEVAC. Повідомте медиків евакуаційного підрозділу і
поясніть механізм пошкодження, ситуацію із травмою,
ознаки / симптоми про лікування яке було проведено.
Надайте додаткову інформацію, якщо дозволяє ситуація.

18. ДОКУМЕНТАЦІЯ ПРО НАДАНУ ДОПОМОГУ

 Задокументуйте клінічну оцінку проведенного лікування

і зміни в стані постраждалого на ТССС карті
(DD Form 1380). Передайте цю інформацію з
постраждалим до наступного рівня допомоги.

19. ПІДГОТОВКА ДО ЕВАКУАЦІЇ

a. Заповніть і забезпечне надійне збереження карт

постраждалого ТССС (DD Form 1380).
b. Закріпіть всі вільні кінці пов’язок і всіх матеріалів чим
закутано хворого.
c. Забезпечте засобами попередження гіпотермії ( пледи,
ковдрі, накидки).
d. Забезпечте надійними пасками для нош (згідно вимог).
Коли необхідно , то надайте додаткове утеплення, якщо
передбачається тривала евакуація.
e. Якщо необхідно, проведіть інструктаж для амбулаторних
хворих.
f. Проведіть сортування хворих для евакуації (згідно
стандартних діючих інструкцій даного підрозділу).
g. Підтримуйте безпеку у пункті евакуації (згідно стандартних
діючих інструкцій даного підрозділу).
 28

БАЗОВИЙ ПЛАН ЛІКУВАННЯ ПРИ НАДАННІ

ДОПОМОГИ ДО TACEVAC
ЛІКУВАННЯ ПРИ ПЕРЕВЕДЕННІ, З РІВНЯ ДОПОМОГИ НА ПОЛІ БОЮ

1. Особовий склад тактичних (бойових сил) повинен забезпечити

евакуаційний пункт захистом і допомогти в сортуванні при евакуації.
2. Особовий склад тактичних (бойових сил) або медик повинні надати
інформацію про хворого і його стан TACEVAC персоналу, так чітко як
тільки можливо . Під час спілкування, інформація яка передається має
бути мінімізована : чи стабільний стан хворого чи ні, які виявлені
пошкодження і отримане лікування.
3. TACEVAC персонал повинен провести сортування постраждалих на
евакуаційному транспорті (як це вимагається).
4. Гарантуйте безпеку постраждалим на евакотранспорті згідно політики
підрозділу ,конфігурації транспорту і вимогам безпеки.
5. TACEVAC персонал повинен зробити переоцінку стану постраждалого,
контроль всіх пошкоджень і перевірити втручання які були зроблені
перед цим.

БАЗОВИЙ ПЛАН ЛІКУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ

ТАКТИКО – ЕВАКУАЦІЙНИХ МІРОПРИЄМСТВ
1. Допомога під час транспортування
2. Лікування масивних кровотеч ( таке ж саме лікування і допомога як
на полі бою)
3. Забезпечення прохідності дихальних шляхів
Може розглядатися ендотрахеальна інтубація навченим мед.персоналом
якщо крікотіроідотомія не була успішна.
4. Дихання
Більшість постраждалих в результаті бойових дій не потребуватимуть
додаткової подачі О2, але додаткове призначення О2 може бути
корисним в таких випадках:
 Низька О2 при пульсоксиметрії
 29

 Пошкодження що супроводжуються не достатньою

оксигенацією.
 Постраждалі без свідомості
 Постраждалі з ЧМТ (підтримуйте SaO2 >90%).
 Постраждалі в стані шоку
 Постраждалі що перебувають високо над рівнем моря.
 Постраждалі з інгаляційними пораженнями дихальних
шляхів чи підозрою на них.

5. Циркуляція ( таке ж саме лікування і допомога як на полі бою )

6. Черепно - мозкова травма

а. Постраждалі з ЧМТ у стані середньої важкості або важкому стані

повинні бути під спостереженням стосовно :

 Зниженого рівня свідомості

 Розширення зіниць
 Систолічний АТ повинен бути > 90%
 SaО2 > 90%
 Гіпотермії
 Якщо капнографія є доступна , то на кінці видоху підтримуйте СО2
на рівні 35-40%
 При проникаючій рані голови призначте антибіотики
 До виключення діагнозу, запідозріть спінальну (шийну травму)

b . Однобічне розширення зіниці що супроводжується

зниженням свідомості означає загрозу церебрального
вклинення. Якщо такі ознаки появляються, то виконайте
наступні дії для зменшення в/черепного тиску.
 Призначте гіпертонічний Р-н NaCl 3% (5%) 250 мл.
Одноразово.
 Підніміть голову постраждалого на 30 градусів
 Проведіть хворому гіпервентиляцію:
- Частота дихання 20 за хв.
- Якщо капнографія є доступна, то на кінці
видоху підтримуйте СО2 на рівні 30-35%
 30

- Для гіпервентиляції використовуйте найвищу

концентрацію кисню (FiО2) в суміші.
- Не проводіть гіпервентиляцію постраждалим ,
якщо є явні ознаки загрози церебрального
вклинення. Постраждалий може бути
гіпервентельований киснем використовуючи
техніку '' мішок – клапан - маска ''

7. Попередження гіпотермії ( таке ж саме лікування і допомога як на

полі бою)
8. Проникаюче поранення ока ( таке ж саме лікування і допомога як на
полі бою)
9. Моніторинг ( таке ж саме лікування і допомога як на полі бою)
10. Анальгезія ( таке ж саме лікування і допомога як на полі бою)
11. Антибіотики ( таке ж саме лікування і допомога як на полі бою)
12. Перевірте і перев’яжіть рани ( таке ж саме лікування і допомога як
на полі бою)
13. Перевірте наявність свіжих ран ( таке ж саме лікування і допомога
як на полі бою)
14. Опіки ( таке ж саме лікування і допомога як на полі бою)
15. Шинування переломів і повторна перевірка пульсу ( таке ж саме
лікування і допомога як на полі бою)
16. Серцево – легенева реанімація у процесі евакуації (TECEVAC)

a. Постраждалим з травмою тулуба або політравмою у процесі TACEVAC,

у кого відсутній пульс або дихання у процесі TACEVAC, повинна бути
проведена 2- х бічна голкова декомпресія щоб виключити
напружений пневмоторакс. (Процедура є така ж сама , як описано в
Розділі 4а цього протоколу).
b. Серцево - легенева реанімація (СЛР) може бути виконана у процесі цієї
фази надання допомоги, якщо у постраждалих немає очевидних
смертельних ран і протягом короткого періоду часу він буде
доставлений в медичний лікувальний заклад з хірургічними
можливостями. СЛР не можна проводити , якщо ставиться під загрозу
виконання бойової операції або коли проводячи СЛР ми жертвуємо
життями Сухопутних військ інших постраждалих.
 31

17. СПІЛКУВАННЯ

a. Спілкуйтеся по можливості із постраждалим . Залучайте ,

заспокойте, поясніть яку допомогу Ви надаєте.
b. Повідомте медичних працівників наступного рівня допомоги
(якщо це можливо) про механізм пошкодження, ознаки/
симптоми , отримані травми ,проведене лікування . Надайте
додаткову інформацію якщо необхідно.

18. Задокументуйте надану допомогу ( так само як і на полі бою).