Семінарське заняття 16

Тема 15. Поняття, види та захист особистих немайнових прав фізичних осіб

1. Поняття, зміст та особливості права на захист особистих немайнових прав.

2. Способи захисту особистих немайнових прав:

2.1. Поновлення порушеного права.

2.2. Спростування недостовірної інформації.

2.3. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.

2.4.Компенсація (відшкодування) моральної шкоди.

3. Особливості захисту окремих особистих немайнових прав фізичних осіб.

4. Захист честі, гідності і ділової репутації фізичних осіб та ділової репутації юридичних осіб.

1. Поняття, зміст та особливості права на захист особистих немайнових прав.

Гарантією нормального здійснення фізичними особами особистих немайнових прав є їх належний цивільно-
правовий захист (ст. 276 ЦК). Право на захист особистих немайпових прав — це регламентоване правове
регулювання на випадок оспорення, невизнання чи порушення особистого немайнового права. Змістом права
на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:

• вимагати непорушення цих прав;

• вимагати припинення всіх діянь, які порушують ці права;

• вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у разі їх порушення.

Для захисту особистих немайнових прав можна застосовувати загальні способи захисту прав (Глава 3 ЦК), а
також інші (спеціальні) способи — відповідно до змісту цих прав, способу їх порушення та наслідків, що
спричинено цим порушенням. До таких спеціальних способів захисту особистих немайнових прав
законодавець відносить:

• поновлення порушеного особистого немайнового права;

• спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту;

• заборону поширення інформації, якою порушено особисті немайнові права.

+Гарантією своєчасного та ефективного захисту особистих немайнових прав є передбачена ст. 280 ЦК
можливість накласти на особу штраф, у разі невиконання покладеного рішенням суду зобов'язання вчинити
відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, або ж у разі ухилення від виконання
судового рішення. Причому сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.

Спеціальні способи захисту особистих немайнових прав:

 Поновлення порушеного права;

 Спростування неправдивої інформації;

 Заборона поширення неправдивої інформації, якою порушуються особисті немайнові права.

Стаття 276. Поновлення порушеного особистого немайнового права 1. Орган державної

влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична
особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте
немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного
поновлення. 2. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого
немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо
поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його
порушенням.

Стаття 277. Спростування недостовірної інформації 1. Фізична особа, особисті немайнові

права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної
інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 2. Право на
відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла,
належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. 3. Негативна
інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила,
не доведе протилежного.

4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх
посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо
особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої
порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї
інформації та її спростування.

+5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична
особа, цей документ має бути відкликаний. 6. Фізична особа, особисті немайнові права якої
порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а
також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в
порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової
інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування
мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка
поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється
незалежно від вини особи, яка її поширила. 7. Спростування недостовірної інформації
здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. 

Стаття 278. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права

1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі,
теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити
розповсюдження відповідної інформації. 2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи
порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які
випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього
порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з
метою його знищення.

2. Способи захисту особистих немайнових прав:

2.1. Поновлення порушеного права.

Першим із спеціальних способів захисту особистих немайнових прав фізичної особи є поновлення порушеного
права, яке полягає в тому, що орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування,
фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове
право, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного
поновлення порушеного права, не вчинено, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного
права, а також відшкодування моральної шкоди. Однак цей спеціальний спосіб захисту можна застосовувати
не до всіх особистих немайнових прав. Наприклад, ми вважаємо, що неможливо відновити порушення права
на таємницю кореспонденції чи права на таємницю особистого життя внаслідок того, що з моменту
розголошення відповідних відомостей зникає відповідне немайнове благо (таємниця), яке є об'єктом цього
права. В таких випадках слід застосовувати інші способи захисту.

2.2. Спростування недостовірної інформації.

Спростування неправдивої інформації як спеціальний спосіб захисту особистих немайнових прав фізичної
особи означає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї
та/або членів її сім'ї недостовірної інформації має право на визнання особою, яка порушила особисте
немайнове право інших осіб, неправомірності своїх діянь та визнання цієї інформації неправдивою, яке
вчинюється у такий самий спосіб, у який було поширено неправдиву інформацію. Якщо спростування
неможливо чи недоцільно провести в такий самий спосіб, то воно має здійснюватися в адекватній (схожій,
максимально наближеній) формі, з урахуванням того, що спростування має бути ефективним, тобто охопити
максимальну кількість реципієнтів, що сприйняли попереднє поширення інформації. Наприклад, якщо
спростування в тому самому засобі масової інформації є неможливим внаслідок того, що діяльність цього
засобу припинено, то його має бути оприлюднено в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка
поширила недостовірну інформацію.

2.3. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.

Ще одним спеціальним способом захисту особистих немайнових прав є заборона поширення інформації, яка
порушує особисті немайнові права. Сутність цього способу захисту полягає в такому:

1) якщо особисте немайнове право фізичної особи порушено в газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які
готуються до випуску у світ, суд може заборонити їх випуск у світ до усунення порушення цього права;

2) якщо особисте немайнове право фізичної особи порушено в газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які
випущено у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо
усунути порушення неможливо, — вилучити наклад газети, книги тощо з метою його знищення.

+Істотна відмінність цього спеціального способу захисту від попереднього полягає в тому, що підставою його
застосування є поширення навіть правдивої інформації, але за умови, що вона порушує особисті немайнові
права, наприклад, право на особисте життя, чи право на таємницю про стан свого здоров'я (дифамація).

2.4.Компенсація (відшкодування) моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,
за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених ч.2
ст.1176 ЦК України.

Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:

 поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або
викладені неправдиво;

 відшкодування шкоди, завданої майну та здоров’ю (наприклад, у зв’язку з дорожньо-транспортною

пригодою, залиттям квартири);

 порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

 прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства,
прокуратури або суду;

 вчинення корупційного діяння;

 вчинення злочину;

 пошкодження майна;

 завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

 та інші випадки порушення прав особи.

3. Особливості захисту окремих особистих немайнових прав фізичних осіб.

Загальні способи захисту характеризуються тим, що в законі конкретизується, до яких правовідношень їх
можна застосувати; апріорі вважається, що коло таких випадків є невичерпним.

Спеціальні способи захисту особистих немайнових прав встановлюються законодавцем лише в точно

визначеній сфері суспільних правовідносин. Так, наприклад, фізична особа, особисті немайнові права якої
(право на повагу до гідності та честі тощо) порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї
недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277
Цивільного кодексу України) та вимагати припинення публічного показу фото-, кіно-, теле- чи відеоплівки (ч. 2
ст. 307 Цивільного кодексу України) тощо.

Цивільний кодекс України в ст. 94 встановлює, що особистими немайновими правами володіють і юридичні
особи (право на недоторканність ділової репутації, таємницю кореспонденції, на інформацію та інші права).
Свої особисті немайнові права юридичні особи захищають відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

Різноманітність способів захисту особистих немайнових прав передбачає необхідність їх класифікації.

Так, виділяють чотири групи способів захисту особистих немайнових прав:

 способи, застосовувати які може лише суд (визнання права, визнання оспорюваного правочину
недійсним, визнання недійсним акта державного органу чи органу місцевого самоврядування);

 способи, які застосовуються не тільки судом, але й державними органами, що наділені

повноваженнями щодо захисту цивільних прав в адміністративному порядку (припинення дії, яка
порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення);

 способи, що можуть бути використані стороною правовідношення як за допомогою суду, так і

самостійно (відшкодування збитків, стягнення неустойки);

 самозахист, захист цивільних прав без участі суду.

До спеціальних способів захисту особистих немайнових прав законодавець відносить:

 поновлення порушеного особистого немайнового права;

 спростування неправдивої інформації та суміжні способи захисту;

 заборону поширення інформації, якою порушено особисті немайнові права.

Захист особистих немайнових прав поряд із нормами цивільного права забезпечується нормами
кримінального, трудового, адміністративного та господарського законодавства.
Так, наприклад, Кримінального кодексу України в розділі 2 "Злочини проти життя та здоров’я особи" містить
норми, що спрямовані на захист особистих немайнових прав особи: умисне вбивство (ст. 115), доведення до
самогубства (ст. 120), катування (ст. 127) тощо.
Об’єктом вказаних злочинів є нематеріальні блага (життя, здоров’я фізичної особи).

Адміністративне законодавство захищає особисті немайнові права шляхом встановлення адміністративної

відповідальності за такі правопорушення як: виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської
продукції, що містять хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації (ст. 42-1 Кодексу України
про адміністративні правопорушення) тощо.

4. Захист честі, гідності і ділової репутації фізичних осіб та ділової репутації юридичних осіб.

ЗАХИСТ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ І ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ

— право гр-нина та організації вимагати через суд спростування відомостей, які не відповідають дійсності або
викладені неправдиво, принижують їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їхнім
інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності. 3. ч., г. і д. р.
передбачений Цивільним кодексом України (зокрема, ст. 7), а також постановами пленумів Верховного Суду
України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації
громадян та організацій» від 28.IX 1990 та «Про судову практику в справах про відшкодування моральної
(немайнової) шкоди» від 31.III 1995. Поширенням неправдивих відомостей визнається опублікування їх у пресі
або сповіщення в іншій, у т. ч. усній, формі невизначеному колу осіб, кільком особам або навіть одній особі.
Сповіщення цих відомостей безпосередньо особі, якої вони стосуються, виключає можливість застосування
такого способу захисту.

На відміну від крим. відповідальності за наклеп, для задоволення цив. позову не потрібно, щоб ці відомості
були завідомо неправдивими. Особа, котра їх поширювала, могла і помилятися, і бути впевненою у їх
достовірності. Проте в разі неможливості доведення розповсюджувачем правдивості таких відомостей суд
має задовольнити позов щодо 3. ч., г. і д. р.

Спростування має здійснюватися способом, адекватним способові поширення неправдивих відомостей.

Рішення суду про спростування таких відомостей підлягає примус, виконанню під загрозою штрафних санкцій.
Поряд із спростуванням потерпіла особа має право вимагати відшкодування майн. і моральних (немайнових)
збитків за ст. 440 та 440 ЦивК України. Строк позовної давності по таких вимогах — один рік.

М. В. Венецька.

Задача 1

Юдіна, яка має десятирічну дочку від першого шлюбу, вирішила вдруге вийти заміж за Сергія Попова. Попов
постановив перед нею кілька умов, поряд з іншими була вимога змінити прізвище та по-батькові її доньки
Ірини. Попов хотів, щоб доньку Юдіної звали Іриною Сергіївною Поповою. Ірина, яка часто бачилася зі своїм
рідним батьком, не хотіла міняти прізвище та по-батькові.

В яких випадках можлива зміна прізвища та по-батькові дитини? Чи необхідна при цьому згода рідного
батька дитини і самої дитини?

Задача 2

Суркова повідомила Мурзіну про те, що її неповнолітня дочка наче зробила аборт. Мурзіна подала заяву до
суду про спростування недостовірної інформації.

Дайте правову оцінку ситуації.

Задача 1

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду заяв про зміну імені
(прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи , кожна людина в Україні може змінити своє прізвище,
ім'я або по батькові у таких випадках:

 -за власним бажанням;

 -усиновлення, його скасування або визнання недійсним;

 -реєстрація шлюбу, його розірвання або визнання недійсним;

 -батько особи (яка досягла 14 років і бажає змінити по батькові) змінив своє ім'я або відомості про
нього, як про батька, вилучені з актового запису про народження.

В данному випадку згода дитини і рідного випадку не необхідна, бо так як доньці тільки 10 років, то подається
згода тільки батька відповідно до п.4 цієї постанови.

Задача 2

Така задачка характеризується ст.277 і 280 Цивільного кодексу України. Мурзіна згідно ч.1 ст.277 має право на
спростування недостовірної інформації. Спростування, згідно ч.4 буде спростовувати Суркова. То згідно ст.280
дана ситуація потребує відшкодування.