Студентки групи ДО-32 Присяжнюк Анастасії

Завдання №1

1.Л. І. Глібов - дитячий письменник, педагог, літературний діяч, активний

співробітник дитячого журналу «Дзвінок».

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на

Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його
минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди переїхав батько разом зі
своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід
бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над
кріпаками, часто заступався за них — і на все життя зненавидів насилля й
деспотизм. Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році читати
навчила мати, писати — пан Родзянко, місцевий священик — арифметики,
латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 р. Леоніда
відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за
батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший
твір — вірш «Сон». У 1847р. у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів
під назвою «Стихотворения Леонида Глебова». Радість гімназиста-
шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг
пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі
Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.

Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук
йому потрапили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є.
Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього
ж літа в його зошиті з’являються байки «Вовк і Ют», «Лебідь, Щука і Рак»,
«Зозуля й. Півень», які були надруковані аж у 1853 році.

У 1849 р. Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Тут були добрі
традиції та мудрі високоосвічені вчителі. Однак нещасливий випадок змусив
Глібова перервати навчання: його батько, переїжджаючи через Дніпро,
провалився під лід, застудився й раптово помер. Невдовзі померла й мати.
Закінчив ліцей Леонід Глібов уже одруженим чоловіком і знаним байкарем у
1855р. Потім він учителював: викладав історію та географію у дворянському,
училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, згодом переїхав до Чернігова, де
дістав посаду вчителя географії в чоловічій гімназії. Леонід Глібов був
талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною,
висококультурною людиною. Він цікаво вів уроки, ніколи не карав своїх учнів.

З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося

бути і редактором, і автором, і коректором. Глібов - редактор порушував у
газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання
рідною мовою тощо. Свої дописи вміщував під псевдонімом Простодушний.
«Черниговский листок» проіснував до 1863 p., коли Валуєвським циркуляром
було заборонено українську мову.

Спеціальним указом Валуєва було заборонено «Черниговский листок» у

1863р. Письменник залишився безробітним, за ним було встановлено
суворий нагляд поліції, який тривав понад 39 літ. І саме цього року вийшла
його збірка «Байки Леоніда Глібова». Наказом попечителя Київського округу
500 примірників видання було спалено на книжковому складі як «вредное
издание, которое не должно иметь места в народном училище». У цей же
час Глібов пережив смерть улюбленої доньки Ліди. Сам захворів так, що ніхто
й не сподівався на одужання, а коли одужав, майже втратив зір. Безробітний
і хворий, він поїхав у Ніжин до батьків дружини, де мешкав два роки.
Незабаром, Глібова спіткало ще одне горе — померла його дружина. І після
всіх цих бід поет надовго замовк,

У 1867р. Леонід Глібов отримав посаду завідувача Чернігівської земської

друкарні, яку обіймав до кінця свого життя. Протягом 60—70 pp. він писав
мало, загалом прозово-поетичні фейлетони російською мовою під
псевдонімом «Непостоянный Сотрудник» та гумористичні вірші за підписом
«Капітан Ботвиван», став душею літературно - мистецького життя Чернігова.
Його щотижневі «четверги» охоче відвідували приятелі та шанувальники,
літератори й актори. Він виявляв великий інтерес до театрального мистецтва,
брав діяльну участь у роботі аматорського театру.

Літературна діяльність Леоніда Глібова активізувалась наприкінці 80-хрр.:

налагодились з дитячим журналам «Дзвінок», де він публікував свої вірші,
загадки, байки й жарти. У 1891р. у Чернігові відбулося урочисте вшанування
Глібова

•з нагоди 50-річчя його літературної діяльності. Листи, телеграми, вітання,

ювілейні свята на честь митця свідчили про високе визнання його поетичного
таланту. Це вшанування надихнуло поета: він написав нові байки.
У 1893 р. стан Глібова значно погіршився. Зі спогадів друзів відомо, що з
початку цього року він уже не виходив з дому, друкарнею керував через сина
Олександра, твори ж продовжував писати під лінійку з лупою. За 5 днів до
смерті поет продиктував близькому приятелеві останню байку «Огонь і Гай»,
якій судилося стати своєрідним заповітом байкаря. Леонід Глібов помер 10
листопада 1893р. Похований у Чернігові поблизу Троїцького монастиря.

Завдання №2

2. Леонід Глібов і Поділля.

Слава Леоніда Глібова як байкаря і дитячого письменника вийшла за межі

України ще за життя поета. Багато його творів стали хрестоматійними. Але ця
слава найкращого байкаря дещо відтісняє на другий план педагогічну
діяльність Л.Глібова. У 1856 р. Глібов отримав атестат про закінчення ліцею і
з 1 вересня того ж року його було призначено вчителем історії у повітовому
дворянському училищі, що в Чорному Острові на Поділлі. Ряд архівних
матеріалів дають деяку уяву про педагогічну та літературну діяльність Глібова
на Поділлі. 31 жовтня 1856 р. смотритель Чорноострівського училища
надсилає відомості про вчителя Глібова, де зазначає, що той має вік 30 років,
платню одержує 300 карбованців сріблом на рік. В іншому документі
знаходимо згадку про те, що Глібова призначено за сумісництвом
наглядачем загальної учнівської квартири, тобто гуртожитку і за це йому буде
відповідна доплата. Заняття з дітьми Леонід Іванович проводив цікаво, часто
читав свої байки. Тим самим він прищеплював учням любов до літератури.
Поряд з активною педагогічною роботою Глібов багато працював як поет,
надсилаючи нові твори до “Черниговских губернських ведомостей”. З
кожним новим твором популярність Глібова як байкаря зростала.

Завдання №3

3.Емоційна,життєрадісна пейзажна лірика Леоніда Глібова у дитячому

читанні(«Веснянка»,»Зимова пісенька»,»Журба»).

Поет написав також ряд віршів для дітей. Вони пройняті почуттям любові до
природи, відчуттям краси навколишнього світу. До таких творів належать
«Веснянка», «Зимня пісенька», «Пташка» та ін.  У вірші «Веснянка» дано
чудовий опис пробудження весною всього живого, прекрасного, молодого;
поет захоплено звертається до природи:
 Не в’янь, рости

Красуйся ти,

Королику квіт частенький!

Вірш відзначається мелодійністю, легкістю і простотою форми. Картина

радісного, бурхливого життя за допомогою звертань і вигуків:

«Весна прийшла!

Тепло знайшла!» -

Кричать дівчата й хлопчики.

«Цвірінь! Цвірінь!

Журбу покинь!» -

Клопочуться горобчики.

Зображення дитячих розваг взимку та пейзажні зарисовки знаходимо у вірші

Глібова «Зимова пісенька». Теплим ліричним почуттям пройнятий вірш
«Пташка», в якому щиро і задушевно розказано про звільнення співочої
пташки з клітки. Крім зображення картин природи, у віршах досить широко
відтворено дитячі розваги і світ дитячих почуттів. Поет використовує в них
різноманітні художні засоби: повторення, звуконаслідування, яскраві епітети
й метафори.

Завдання №4

4. Леонід Глібов - основоположник української байки («Коник -

стрибунець», «Лебідь, Рак та Щука», «Чиж та Голуб», «Зозуля та Півень»,
«Миша та Пацюк»).

Творчість Л. Глібова 50-х – початку 70-х років спрямована насамперед проти

кріпосництва, свавілля панів, жорстокого визиску ними селян (байки “ Вовк та
Ягня ”, “ Вовк і Кіт ”, “ Вовк і Вівчарі ” та ін.). Жорстоке самодурство вдасть
імущих сатирично осуджується в байках “ Мірошник ”, “ Вовк та Зозуля ”. Тип
байкового конфлікту тут цілком новаторський, оригінальний, “ персонажі
окремих байок зображені в момент найгостріших антагоністичних зіткнень ”
(М. Бондар).
За таким же принципом побудовано байки, де висміюються хабарництво
чиновництва, загальне казнокрадство (“ Щука ”, “ Мишача рада ”, “ Лисиця і
Ховрах ” та ін.), показується розклад і занепад кріпосницьких господарських
відносин (“ Охрімова свита ”, “ Мірошник ”). Як типовий просвітитель Л.
Глібов значну увагу приділяв морально - етичним проблемам. Вади
суспільної й людської моралі засуджуються у творах “ Пан на всю губу ”, “
Вовк та Мишеня ”, “ Мишача рада ”, “ Миша і Пацюк ”, “ Два куми ”, “
Троєженець ”, “ Купець та Миші ”, “ Зозуля і Півень ”, “ Чиж і Голуб ” та ін. У
80 – 90-х роках поглиблюється морально-етичний аспект його байок.

Завдання №5

5. Загадки, акровірші Леоніда Глібова.

ХТО БАБА?

Сидить хитра баба аж на версі граба.

«Ой не злізу з граба! — дурить діток баба.—

Вловіть мені тую курочку рябую.

А я подарую грушку золотую».

ХТО СЕСТРА І БРАТ?

«Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась?

Рано до схід сонечка росою вмивалась,

Є у мене листячко, пахучії квіти,

Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти?

Краще в полі нашому над мене немає,

Аж до моря славонька про мене літає,

Із моєї сипанки смачна страва буде,

Поливку і маслечко дадуть добрі люди!»

« Рівна, сестро милая, нам доля з тобою, —

Обізвався братічок десь за борозною, —

 Скрізь по людях склалася і про мене слава,

Он і в полі, вітрику, кипить моя страва»

ХТО РОЗМОВЛЯЄ?

«Ой я бідна удовиця, —

Стала хникать жалібниця, —

Он калина, — їй не так!

Кажуть, пісні їй складають,

А про мене забувають,

І ніхто ніде ніяк!..» -

«Стій лиш! Слава не брехуха,

Обізвалась джеркотуха, —

Розбирає, що і як!

От я славі догодила,

Кашку діточкам варила,

А тобі не вдасться так».

ХТО ХВАСТАЄ?

«Я таке, що всякий знає,

Бо на мене світ увесь

Ласо дуже поглядає», —

Обізвався хтось і десь.

«Кращі, може, є від тебе, —

Одмов ля чийсь голосок,—

І приманюють до себе

Гарні очі і роток.

 Роздивися, милий друже,

У кого краса видніш,

Шелестиш про себе дуже,

А мене кохають більш».

ХТО ДОНЯ?

Мати доні молодій

Огородик наділила.

Розкошує доня мила,

Каже неньці — тісно їй:

«В земляній сиджу коморі,

А коса моя надворі».

Хочу цей раз штуку втнуть:

Не скажу, як доню звуть;

Ви ж до загадки верніться,

З краю пильно придивіться.

Завдання №6

6. Віршована казка «Квіткове весілля».

Леонід Глібов «Квіткове весілля»

У вишневому садочку,

Під вербою, в холодочку,

Щоб лихо прогнать,

І щоб долю звеселити,

Заходились наші квіти

Весілля гулять.
Не було б таких новинок,

Та хрещатенький Барвінок

Усіх здивував —

Він Фіалочку блакитну,

Наче панночку тендітну,

За себе узяв.

Посередині в таночку,

У зеленому віночку,

Танцює Будяк.

Кругом свашки, і сусідки,

І Фасолі, і Нагідки,

І між ними Мак.

Наче справжнії музики,

Грають Півні та Індики,

Деренчить Гусак.

А Будяк всіх потішає,

Підморгне і примовляє:

Отак, квіти, так!

Танцювала риба з раком,

А морковця з пастернаком,

Та не краще нас!

Нуте ж швидко, шпарко, квіти,

Молодих повеселити —

Один тому час!

Ой козаче молоденький,

Наш Барвінку зелененький,

Потіш Будяка,

І у парі з молодою

Між своєю перезвою

Утніть тропака!

Нехай гляне Редька в дірку,

Переверне долю гірку

Догори хвостом

І музиченьку почує,

Потанцює, пожартує

З товстим Будяком.

Тільки й щастя, тільки й жити,

Покіль буде сонце гріти, —

Пов’янем колись!

Як там буде — знає доля,

А ще покіль наша воля,

Гуляй, не журись!»

Де взялись Чижі й Синиці,

Прищебечують музиці,

Ще пристав і Шпак.

Будяк скаче, не вгаває,

Підморгне і промовляє:

«Отак, квіти, так!»