Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та

природокористування
Навчально-науковий інститут автоматики, кібернетики
та обчислювальної техніки

Кафедра вищої математики

04-02-48М

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до самостійної роботи та підготовки до практичних занять
з навчальної дисципліни «Вища математика»
для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за
освітньо-професійними програмами: «Фінанси, банківська справа та
страхування», «Міжнародний бізнес», «Облік і оподаткування»,
«Маркетинг», «Менеджмент», «Економіка підприємства»,
«Управління персоналом і економіка праці», «Економічна
кібернетика», «Управління інформаційними комунікаціями»,
«Публічне управління та адміністрування»
спеціальностей: 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»,
292 «Міжнародні економічні відносини», 071 «Облік і
оподаткування», 075 «Маркетинг», 073 «Менеджмент», 076
«Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», 051 «Економіка»,
029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», 281 «Публічне
управління та адміністрування»
денної та заочної форм навчання
Частина 1

Рекомендовано науково-
методичною радою
з якості ННІЕМ
Протокол № 1 від 04.01.2021 р.

Рівне – 2021
Методичні вказівки до самостійної роботи та підготовки до практичних занять
з навчальної дисципліни «Вища математика» для здобувачів вищої освіти
першого (бакалаврського) рівня за освітньо-професійними програмами:
«Фінанси, банківська справа та страхування», «Міжнародний бізнес»,
«Облік і оподаткування», «Маркетинг», «Менеджмент», «Економіка
підприємства», «Управління персоналом і економіка праці», «Економічна
кібернетика», «Управління інформаційними комунікаціями», «Публічне
управління та адміністрування» спеціальностей: 072 «Фінанси, банківська
справа та страхування», 292 «Міжнародні економічні відносини», 071 «Облік і
оподаткування», 075 «Маркетинг», 073 «Менеджмент», 076 «Підприємництво,
торгівля та біржова діяльність», 051 «Економіка», 029 «Інформаційна,
бібліотечна та архівна справа», 281 «Публічне управління та адміністрування»
денної та заочної форм навчання. Частина 1 [Електронне видання] /
Цецик С. П., Самолюк І. В. – Рівне : НУВГП, 2021. – 62 с.

Укладачі: Цецик С. П, к.п.н, доцент кафедри вищої математики;

Самолюк І. В., асистент кафедри вищої математики.
Відповідальний за випуск:
Тадеєв П. О., к.фіз.-мат.н., д.п.н., професор, завідувач кафедри вищої
математики.

Керівники груп забезпечення:

072, Мельник Л. М., к.е.н., доцент кафедри фінансів та економіки
природокористування;
292, Качан О. І., к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства і
міжнародного бізнесу;
071, Позняковська Н. М., к.е.н., завідувач кафедри обліку і аудиту;
075, Попко О. В., к.е.н., доцент кафедри маркетингу;
073, Кожушко Л. Ф., д.т.н., професор, завідувач кафедри
менеджменту;
076, Кушнір Н. Б., к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства і
міжнародного бізнесу;
051, Юрчик Г. М., к.е.н., доцент кафедри трудових ресурсів і
підприємництва;
051, Грицюк П. М., д.е.н.,завідувач кафедри комп’ютерних
технологій та економічної кібернетики;
029, Цецик Я. П, к.і.н., доцент кафедри державного управління
документознавства та інформаційної діяльності;
281, Антонова С. Є., к.е.н., доцент кафедри державного управління
документознавства та інформаційної діяльності.

© Цецик С. П., Самолюк І. В., 2021

© НУВГП, 2021

2
 ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………. 4
1. Короткі теоретичні відомості 5
2. Тема 1. Елементи лінійної і векторної алгебри 20
3. Тема 2. Елементи аналітичної геометрії 34
4. Тема 3. Вступ до математичного аналізу 45
5. Тема 4. Диференціальне числення функції однієї 54
змінної
Відповіді до завдань для самоконтролю ………………. 60
Використана та рекомендована література……………. 62

3
 Вступ

Мета навчальної дисципліни «Вища математика» –

формування системи теоретичних знань і практичних навичок з
основ математичного апарату.
Завдання навчальної дисципліни «Вища математика» –
вивчення основних принципів та інструментарію математичного
апарату, який використовується для розв’язування задач за фахом.
У результаті вивчення даного курсу студент повинен:
знати: правила аналітичних перетворень, методи
розв’язання математичних задач; означення основних
математичних понять; формулювання та доведення основних
теорем; основні властивості математичних об'єктів та
можливості їх застосування до розв’язання конкретних
економічних задач;
уміти: використовувати набуті математичні знання для
розв'язання економічних задач; розв'язувати типові математичні
задачі з доведенням їх до практичного прийнятного результату з
використанням різних обчислювальних засобів; аналізувати
одержані результати та на їх основі розробляти практичні
рекомендації; самостійно вивчати навчальну літературу з
математики.
У методичних рекомендаціях подано кроткі теоретичні
відомості, необхідні для розв’язання задач з чотирьох розділів
курсу вищої математики: «Елементи лінійної і векторної
алгебри», «Елементи аналітичної геометрії», «Вступ до
математичного аналізу», «Диференціальне числення функції
однієї змінної». Вони представлені у вигляді таблиць, що сприяє
систематизації й узагальненню знань з навчального предмету.
Також наведено приклади розв’язання типових задач, що
виносяться на модульні роботи. Для закріплення здобутих
студентами знань і формування навичок розв’язання задач,
наведено завдання для самоконтролю та самостійної роботи.

4
 Короткі теоретичні відомості
Елементи лінійної алгебри та аналітичної геометрії

Назва Формули та позначення

Визначник 2-го порядку a11 a12

 a11a 22  a12 a21
a21 a22
Визначник 3-го порядку a11 a12 a13
a 21 a 22 a 23  a11 a 22 a33  a12 a 23 a31 
a31 a32 a33
 a13 a 21 a32  a13 a 22 a31  a11 a 23 a32  a12 a 21 a33
Визначник 3-го порядку у a a12 a13
11
вигляді розкладу його за
елементами першого ряд- a 21 a 22 a 23  a11 A11  a12 A12  a13 A13
ка a31 a32 a33
 a11 x1  a12 x 2  a13 x3  b1 ; Формули Крамера
   
a 21 x1  a 22 x2  a 23 x3  b2 ; x1  x1 ; x2  x2 ; x3  x3 ,
 a x  a x  a x b .   
 31 1 32 2 33 3 3 де

a11 a12 a13 b1 a12 a13

  a 21 a 22 a 23  0;  x1  b2 a 22 a 23 ;
a31 a32 a33 b3 a32 a33
a11 b1 a13 a11 a12 b1
 x2  a 21 b2 a 23 ;  x3  a 21 a 22 b2
a31 b3 a33 a31 a32 b3

5
 Розклад вектора за базисом
Алгебраїчний
Геометрична ілюстрація
запис
y
a  xi  y j
0
В
0 x=OA= прOx ā,
a
j y=OB= прOy ā
0 0
O ī А x
0 0z 0 0
a  xi  y j  z k
C0
0 x=OA= прOx
ā,
a y=OB=
k
j0 В прOy ā,
O 0
0ī 0 0 y z=OC=
А 0 0 прOz ā
  
x0 i , j , k  ор
0
ти

Лінійні операції над векторами, заданими в координатній формі

Назва операції Виконання операції
Додавання
a  b  ( x1 ; y1 ; z1 )  ( x 2 ; y 2 ; z 2 ) 
векторів a та b
 ( x1  x 2 ; y1  y 2 ; z1  z 2 )
Віднімання
a  b  ( x1 ; y1 ; z1 )  ( x 2 ; y 2 ; z 2 ) 
векторів a та b
 ( x1  x 2 ; y1  y 2 ; z1  z 2 )
Множення
 a   ( x1 ; y1 ; z1 )  (x1 ; y1 ; z1 )
вектора a на
скаляр λ
Лінійна комбінація
1 a  2 b  1 ( x1 ; y1 ; z1 )  2 ( x2 ; y 2 ; z 2 ) 
векторів a та b
 (1 x1  2 x 2 ; 1 y1  2 y 2 ; 1 z1  2 z 2 )

6
 Основні види добутків векторів
a  ( x1 ; y1 ; z1 ) ; b  ( x 2 ; y 2 ; z 2 ) ; c  ( x3 ; y3 ; z 3 )
Назва і Означення Координатна форма Резуль-
позначенн тат
я
  
Скалярний a  b a  b  x1 x2  y1 y2  z1 z2 число
добуток   
векторів  a b cos(a , b)
a та b : або
     
a b a  b  a прa b 
 
 b npb a
   
Векторний 1. c  a, c  b ; i j k вектор
добуток:     
   2. a, b , c - права a  b  x1 y1 z1
c  a b
трійка; x2 y2 z2
або
a×b
  y z1 
b
a b  1 i
a y2 z2
0 0
x1 z1  x1 y1 
b×a  j k
x2 z2 x2 y2

    
3. c  a b sin(a, b )

Мішаний      число
ab c  (a  b )c x1 y1 z1
добуток  
векторів ab c  x2 y2 z2
a, b , c: x3 y3 z3
 
ab c

7
 Основні формули векторної алгебри, які використовують для
обчислення геометричних величин
a  ( x ; y ; z ), b  ( x ; y ; z ), c  ( x ; y ; z )

1 1 1 2 2 2 3 3 3

Назва Векторна форма Координатна форма

1 2 3
Довжина     
a  a a  a2 a  x12  y12  z12
вектора a

Орт 0 a  x y z 
a   a 0   1 ; 1 ; 1 
вектора a a
a a a
Напрямні  
a i x1
косинуси cos   , cos  ,
a x12  y12  z12
вектора a  
a j y1
cos    , cos   ,
a x12  y12  z12
 
a k z1
cos   cos  
a x  y12  z12
2
1
(cos2   cos 2  
 cos 2   1)

Косинус  
  a b  
кута між cos(a , b )   cos(a , b ) 
векторами ab x1 x 2  y1 y 2  z1 z 2
a та b 
x12  y12  z12 x 22  y 22  z 22
Площа 1   S ABC 
трикутник S ABC  a  b ,
2 2 2 2
а  1 y1 z1 x1 z1 x1 y1
АВС де a  AB ,   
 2 y2 z2 x2 z2 x2 y2
b  AC

8
 1 2 3
Об’єм 1   x1 y1 z1
трикутно Vпір  mod(ab c ) 1
ї
6
 Vпір  mod x2 y2 z2
 6
піраміди (a  AB, b  AC , x3 y3 z3

SABC c  AS )

Елементи аналітичної геометрії

Види рівнянь прямої на площині

Вихідні дані Вид рівняння Назва
рівняння
1 2 3
  
M 0 x0 ; y0  – точка r  r0  ts Векторне
 рівняння прямої
прямої; s  (m; n) –
напрямний вектор
y прямої  x  x0  tm; Параметричні

 y  y0  tn, рівняння
M прямої
s 0    t  

x  x0 y  y0 Канонічне

O x m n рівняння прямої
Дві точки прямої x  x1 y  y1 Рівняння
M 1 x1; y1  ,  прямої, що
x2  x1 y 2  y1 проходить
M 2 x2 ; y2 
y через дві точки

M2
M1

O x

9
 1 2 3
y x y Рівняння
 1 прямої у
B a b
відрізках
на осях
b

O a A x
Точки А(а;0) і В(0;b)
прямої розміщені на
координатних осях
Точка M 0 x0 ; y0  Рівняння
прямої; кут φ, який а) y  y0  k ( x  x0 ),прямої з
кутовим
утворює пряма з k  tg коефіцієнтом
додатним напрямом
осі ОХ
а)
y

М0

φ
O x
б)
y б) y  kx  b,
k  tg

М0(0,b)
φ
O x

10
 1 2 3
Точка M 0 x0 ; y0  A( x  x0 )  Рівняння
прямої, що
прямої; вектор
  B( y  y0 )  0 проходить
n =(А;В), через задану
перпендикулярний до
точку
прямої
перпендикулярн

о до вектора n

Ax  By  C  0 Загальне
рівняння прямої

Взаємне розміщення двох прямих на площині

Вихідні дані Кут між прямими Умова Умова
паралельності перпендикуляр-
прямих ності прямих
1 2 3 4
    
s1  (m1; n1 ) , s1  s2 m1 n1 s1  s2  0
 cos     
s2  (m2 ; n2 ) - s1 s2 m2 n2 <=>
напрямні m1m2  n1n2  0
вектори прямих
m1m2  n1n2

m12  n12 m22  n22
s1 s2
θ

    
n1  ( A1; B1 ) , n1  n2 A1 B1 n1  n2  0
 cos     
n2  ( A2 ; B2 ) - n1 n2 A2 B2 <=>
вектори A1 A2  B1 B2  0
нормалей
A1 A2  B1B2

прямих A  B12 A22  B22
1
2

11
 1 2 3 4
k1,k2 – кутові k2  k1 k1  k 2 k1 k 2  1
коефіцієнти tg  
прямих 1  k1k2
k1  tg1 ,
k2  tg 2

Канонічні рівняння кривих другого порядку

Назва Геометричне зображення у Канонічне
кривої прямокутній системі координат ірівняння кривої
основні характеристики кривої та основні
залежності між
параметрами
1 2 3
Коло y x  y  R2 ,
2 2

R - радіус
R
O x

О – центр кола; R – радіус кола.

Еліпс x2 y2
y   1,
B2
a2 b2
b а – велика піввісь;
c
A1 F1 F2 A2 b – мала піввісь
O a x (b<a);
c – фокальна
B1 піввісь;
А1(-а; 0), А2 (а; 0), В1(0; -b), c2=a2-b2;
В2 (0;b) – вершини еліпса; ексцентриситет
F1 (-c; 0), F2 (c; 0) – фокуси еліпса c
 , 0    1;
a

12
 1 2 3
Гіпербо b b x2
y2
ла y x y y x   1,
a a a2 b2
а – дійсна
b a піввісь;
F1 F2
A1 A2 b – уявна
O x
піввісь;
c – фокальна
піввісь;
c2=a2+b2;
ексцентрисите
А1(-а; 0), А2(а; 0)– вершини гіперболи;
F1 (-c; 0), F2 (c; 0) – фокуси гіперболи т   c ,   1;
a
рівняння
асимптот:
b
y x
a
Парабол О (0;0) – y 2  2 px ,
а y вершини p=FL –
K
параболи; параметр
F p  параболи;
O x F  2 ; 0  -
ексцентрисите
L фокус т   1;
параболи; рівняння
KL – директриса параболи директриси:
p
x
2

13
 Вступ до математичного аналізу

Основні теореми про границі

Якщо існують lim f ( x ) і lim ( x) , Аналітичний запис
x a x a
то мають місце теореми:
Границя алгебраїчної суми двох lim f ( x)   ( x)  
(скінченної кількості) функцій x a

дорівнює алгебраїчній сумі границь  lim f ( x)  lim ( x)

x a x a
цих функцій.
Границя добутку двох (скінченної lim( f ( x)   ( x)) 
кількості) функцій дорівнює xa

добутку границь цих функцій.  lim f ( x)  lim ( x)

xa xa
Границя частки двох (скінченної
f ( x) lim f ( x)
кількості) функцій дорівнює частці lim  xa ,
x  a  ( x) lim ( x)
границь цих функцій за умови, що xa
границя дільника не дорівнює нулеві
якщо lim ( x)  0
xa
Сталий множник можна виносити за lim kf ( x)  k lim f ( x)
xa x a
знак границі.
(k  const)

функції дорівнює тому ж степеню xa x a


Границя цілого додатного степеня lim f ( x) n  lim f ( x)  n

границі функції.

14
 Визначні границі та їх наслідки
Назва Аналітичний запис
Перша визначна sin x
lim 1
границя x 0 x
sin kx
1. lim  k , k  0.
x 0 x
tgx
2. lim  1.
x 0 x
Наслідки
tgkx
3. lim  k , k  0.
x 0 x
arcsin x
4. lim  1.
x 0 x
arctgx
5. lim  1.
x 0 x
Друга визначна x
 1
границя lim1    e, де е=2,718281…
x 
 x
Наслідки 1
1. lim(1  x) x  e.
x 0
x
 k
2. lim1   e .
k
x 
 x

Неперервність функції в точці

Назва поняття Означення
1 2
х0 – точка неперервності 1. f(x) визначена в точці х0 і в
функції f(x) деякому її околі.
2. Існує lim f ( x)
x x0

3. Виконується рівність

15
 lim f ( x)  f ( x0 ) .
x  x0

х0 – точка розриву функції Не виконується одна з умов 1-3.

f(x)

Класифікація точок розриву функції

Назва Означення
х0 – точка розриву першого
роду: lim f ( x)  lim f ( x) , але
а) усувний розрив x  x0  0 x  x0 0

у у f ( x0 ) невизначена або
lim f ( x)  f ( x0 )
x  x0

О х0 х О х0 х
б) неусувний розрив lim f ( x)  lim f ( x) , але
(розрив типу „стрибка”) x  x0 0 x  x0 0

у обидві границі скінченні

О х0 х
х0 – точка розриву другого Хоча б одна з границь
роду у lim f ( x) , lim f ( x) не існує
x  x0  0 x  x0 0
або дорівнює нескінченності.

О х0 х

16
 Назва поняття, Означення Аналітичний
позначення запис
Похідна Похідною функції y
функції y=f(x) в точці x f ( x)  lim 
x  0 x
y=f(x) в точці x називається границя
(похідна першого відношення приросту  lim f ( x  x)  f ( x)
порядку); функції y в цій x  0 x
y, f ( x), yx , точці до приросту
dy df аргументу x , коли
, приріст аргументу
dx dx прямує до нуля.

Диференціальне числення функції однієї змінної

Правила диференціювання

Нехай u(x) та v(x) – деякі диференційовні функції, с- стала,

тоді:

1. c  0 ; 5. uv  uv  uv;

  u  uv  uv
2.  x   1 ; 6.    , v  0;
v v2

  u  u
3. cu   cu; 7.    ;
c c

 c cv
4. u  v   u  v; 8.     2 , v  0;
v v

Правило диференціювання складеної функції.

Якщо y=f(u) і u=u(x), тобто y=f(u(x)), де функції f і u –

мають похідні, то yx  fu  ux .

17
 Таблиця похідних
елементарних функцій складеної диференційовної функції
u=u(x)
1. ( x )    x 1; (u )    u 1  u;
1 1
2. ( x )  ; ( u )   u ;
2 x 2 u
 
1 1 1 1
3.     ;     2  u ;
 x x2 u u
4. (a x )  a x ln a; (au )  au ln a  u;
5. (e x )  e x ; (eu )  eu  u;
1 1
6. (loga x)  ; (loga u )   u ;
x ln a u ln a
1 1
7. (ln x)  ; (ln u )   u ;
x u
1 2
8. (sin x)  cos x; (sin u)  cosu  u;
9. (cos x)   sin x; (cosu)   sin u  u;
1 1
10. ( tgx)  ( tgu )   u;
cos2 x; cos2 u
1 1
11. (ctgx)   ; (ctgu )   2  u;
sin 2 x sin u
1 1
12. (arcsin x)  ; (arcsin u )   u ;
1  x2 1  u2
1 1
13. (arccos x )   ; (arccosu )    u ;
1  x2 1  u2
1 1
14. (arctgx)  ; (arctgu )   u;
1 x2 1  u2
1 1
15. (arcctgx)   ; (arcctgu )    u.
1  x2 1  u2

18
 Таблиця диференціалів
Нехай u=u(x) – диференційовна функція, тоді:
1 2
  1
1. d (u )  u du; 9. d (cosu)   sin udu;
1 1
10. d ( tgu ) 
du
2. d     du; ;
u u2 cos2 u
du du
3. d ( u )  ; 11. d (ctgu )   ;
2 u sin 2 u
4. d (au )  au ln adu; du
12. d (arcsin u )  ;
1  u2
5. d (eu )  eu du; du
13. d (arccosu )   ;
1  u2
du du
6. d (ln u )  ; 14. d (arctgu )  ;
u 1  u2
1 2
du du
7. d (loga u )  ; 15. d (arcctgu )   .
u ln a 1  u2
8. d (sin u)  cosudu;

19
 Тема 1. Елементи лінійної і векторної алгебри

Визначники другого і третього порядків визначаються

рівностями:
a11 a12
 a11a22  a21a12 ,
a21 a22
a11 a12 a13
a 21 a 22 a 23  a11 a 22 a33  a12 a 23 a31  a 21 a32 a13  a31 a 22 a13  a32 a 23 a11  a 21 a12 a33
a31 a32 a33

Числа aij (i,j = 1,2,3) називаються елементами визначника.

Мінором будь-якого елемента aij називається визначник Mij,
одержаний з даного визначника, що не містить рядка і стовпця
на перетині яких знаходиться цей елемент. Алгебраїчним
доповненням елемента aij визначника є число Aij  (1)i  j  M ij .
Визначник дорівнює сумі добутків елементів будь-якого
рядка (стовпця) на їх відповідні алгебраїчні доповнення. Це
можна використовувати як ще один метод обчислення
визначників.
В багатьох випадках спрощує обчислення визначників
використання властивостей визначника, зокрема, спільний
множник всіх елементів деякого рядка або стовпця можна
винести за знак визначника, якщо відповідні елементи двох
рядків чи стовпців пропорційні, то визначник дорівнює нулю;
якщо всі елементи деякого рядка або стовпця визначника задані
у вигляді суми двох елементів, то визначник можна представити
у вигляді суми двох визначників, в одному з яких елементи
відповідного рядка чи стовпця є першими доданками, а в
другому – другими доданками; якщо до елементів будь-якого
рядка чи стовпця додати відповідні елементи іншого рядка або
стовпця, помножені на одне і те ж число, то визначник не
змінить своєї величини.
Розглянемо систему лінійних алгебраїчних рівнянь

20
a11x1  a12 x2  a13 x3  b1 ,

a21x1  a22 x2  a23 x3  b2 ,
a x  a x  a x  b .
 31 1 32 2 33 3 3

Якщо визначник системи

a11 a12 a13
  a21 a22 a23  0,
a31 a32 a33
То дана система має єдиний розв’язок x1 , x2 , x3, який
знаходиться за формулами Крамера:
  
x1  1 ; x2  2 ; x3  3 ,
  
b1 a12 a13 a11 b1 a13 a11 a12 b1
1  b2 a22 a23 ,  2  a21 b2 a23 ,  3  a21 a22 b2 .
b3 a32 a33 a31 b3 a33 a31 a32 b3

Приклад 1.1. Обчислити визначник

3 5
 .
2 4
Розв’язання.   (3)  4  2  5  22 .
Приклад 1.2. Обчислити мінор M12 і алгебраїчне
доповнення A12 визначника третього порядку
3 4 5
 2 3 6 .
7 2 5
Розв’язання.
2 6
M 12   10  42  52 ,
7 5
A12  (1)1 2 M 12  (1) 3 M 12  1  (52)  52 .

21
 Приклад 1.3. Обчислити визначник третього порядку
3 4 2
  1 2 5
6 3 8
безпосередньо та розкладом за елементами першого рядка.
Розв’язання.
  3  2  8  4  5  6  (1)  (3)  2  6  2  2  4  (1)  8  (3)  5  3  227
.
Той самий результат отримаємо якщо розкласти даний
визначник за елементами першого рядка:
2 5 1 5
  3  A11  4  A12  2  A13  3  (1)11  4  (1)1 2 
3 8 6 8
1 2
 2  (1)1 3  3  31  4  (38)  2  (9)  227.
6 3
Користуючись властивістю незмінності визначника при
додаванні до елементів деякого рядка (стовпця) відповідних
елементів іншого рядка (стовпця) помножених на одне і те ж
число, можна заданий визначник звести до визначника у якому
всі елементи будь-якого рядка (стовпця), крім одного, будуть
рівні нулю.
Приклад 1.4. Розв’язати систему рівнянь за формулами
Крамера
 x1  2 x2  x3  8,

3x1  4 x2  2 x3  3,
2 x  x  3x  1.
 1 2 3

Розв’язання. Знайдемо визначник системи:

1 2 1
  3 4 2  12  8  3  8  2  18  45  0 ,
2 1 3
отже, система має єдиний розв’язок.

22
 8 2 1
1  3 4 2  96  3  4  4  16  18  135;
1 1 3
1 8 1
 2  3 3 2  9  32  3  6  2  72  90;
2 1 3
1 2 8
 3  3 4 3  4  12  24  64  3  6  45.
2 1 1
За формулами Крамера:
  135  90
x1  1   3; x2  2   2;
  45   45
  45
x3  3   1.
  45
Розв’язок системи: (3;  2; 1) .

Впорядкована таблиця чисел, що містить m рядків і n

стовпців називається матрицею і записується у вигляді:
 a11 a12  a1n 
 
 a21 a22  a2 n 
A .
 
 
a a a 
 m1 m 2 mn 

Пара чисел (m, n) визначає розмір матриці. Якщо m  n , то

матриця називається прямокутною. Якщо m  n , то матриця
називається квадратною, а число m  n називається порядком
цієї матриці.
Сумою двох матриць однакового розміру є матриця,
елементи якої дорівнюють сумі відповідних елементів цих
матриць. При множенні матриці на число потрібно всі її
елементи помножити на це число.
Помножити матрицю А на матрицю В можна якщо число
стовпців матриці А дорівнює числу рядків матриці В. Елемент

23
Сik матриці C  A  B дорівнює сумі добутків елементів і-го
рядка матриці А на відповідні елементи k-го стовпця матриці В.
В цьому випадку, якщо (m, n) – розмір матриці А, а (n, p) –
розмір матриці В, то (m, p) – розмір матриці С.
Матриця A , одержана з матриці А шляхом заміни рядків
відповідними стовпцями і навпаки, називається транспонованою
по відношенні до матриці А.
Матриця A 1 називається оберненою до квадратної матриці
А, якщо A  A1  A1  A  E , де E – одинична матриця (всі
елементи, які лежать на головній діагоналі рівні одиниці, а всі
інші – нулі). Для існування оберненої матриці A 1 необхідно і
достатньо, щоб визначник матриці А не дорівнював нулю. Такі
матриці називаються неособливими.
Щоб знайти матрицю A 1 , обернену до неособливої матриці
А, потрібно:
1. Обчислити визначник det A   ;
2. Знайти алгебраїчні доповнення Aik елементів aik визначника
;
3. Скласти із чисел Aik матрицю A* ;
~
4. Транспонувати матрицю A* , утворивши матрицю A  ( A* ) .
~
Матриця A називається приєднаною до матриці А;
1 ~
5. Скласти обернену матрицю A 1 : A1  A .


Матричний метод розв’язування систем лінійних

алгебраїчних рівнянь

Нехай задана система рівнянь:

a11x1  a12 x2  a13 x3  b1 ,

a21x1  a22 x2  a23 x3  b2 ,
a x  a x  a x  b .
 31 1 32 2 33 3 3

Складемо матриці:

24
  a11 a12 a13 
 
A   a21 a22 a23  ‒ матриця системи;
a a a 
 31 32 33 
 b1 
 
B   b2  ‒ матриця-стовпець з вільних членів;
b 
 3
 x1 
 
X   x 2  ‒ матриця-стовпець з невідомих.
x 
 3
Дану систему рівнянь записуємо в матричній формі –
матричним рівнянням AX  B .
Якщо матриця А неособлива (det A    0) , то отримуємо
розв’язок системи рівнянь в матричній формі: X  A1 B .
Приклад 1.5. Знайти 3 A  2 B , якщо
3 1 2   5 2 1
A   , B    .
 5 2  3  3  4 2
Розв’язання.
3 1 2   5 2 1   9  3 6  10 4 2 
3 A  2 B  3     2          
 5 2  3  3  4 2  15 6  9   6  8 4 

19 1 8 
   .
 21  2  5 
Приклад 1.6. Знайти A B , якщо
 2 3
 5  2 3  
A   , B    1 5  .
2 1 4   3 4
 
Розв’язання. Число стовпців матриці А дорівнює числу
рядків матиці В, тому матриці можна перемножувати:

25
  2 3
 5  2 3    5  2  (2)  (1)  3  3 5  3  (2)  5  3  4 
A  B       1 5    
 2 1 4   3 4   2  2  1(1)  4  3 2  3  1  5  4  4 
 
 21 17 
   .
15 27 
Приклад 1.7. Знайти A B , якщо
 2 1 3 3 2 4
   
A   4  2 1 , B  1 2 3  .
3 5  2 5 2 1 
   
Розв’язання.
 2 1 3   3 2 4   6  1  15 4  2  6 8  3  3 
     
A  B   4  2 1   1 2 3   12  2  5 8  4  2 16  6  1  
 3 5  2   5 2 1   9  5  10 6  10  4 12  15  2 
     
 22 12 14 
 
 15 6 11 .
 4 12 25 
 
Приклад 1.8. Знайти матрицю A 1 , обернену до матриці
  3 1 2
 
A   4 1 3 .
 2 1 4
 
Розв’язання. Обчислюємо визначник матриці:
 3 1 2
  4  1 3  12  6  8  4  9  16  43  0 .
2 1 4
Знаходимо алгебраїчні доповнення елементів цього визначника:
1 3 4 3 4 1
A11   7; A12    10; A13   6;
1 4 2 4 2 1

26
 1 2 3 2  3 1
A21    6; A22   16; A23    1;
1 4 2 4 2 1
1 2 3 2  3 1
A31   1; A32    17; A33  7.
1 3 4 3 4 1
Складаємо матрицю:
  7  10 6    7 6 1
  ~  
A   6  16 1  і транспонуємо її: A  ( A )    10  16 17  .
* *

  1 17 7   6 1 7
   
1
Знаходимо матрицю A , обернену до матриці А:
  7 6 1
1 ~ 1  
A  A    10  16 17  .
1

 43  
 6 1 7
Приклад 1.9. Розв’язати систему рівнянь матричним
методом:
2 x1  3x2  x3  6,

3x1  x2  2 x3  5,
 x  2 x  3x  1.
 1 2 3

Розв’язання. Запишемо систему рівнянь в матричній формі –

матричним рівнянням AX  B , де
 2 3 1  6   x1 
     
A   3  1 2 ; B   5 ; X   x2 .
 1 2  3  1  x 
     3
Визначник матриці А – коефіцієнтів при невідомих системи:
2 3 1
  3  1 2  24  0 .
1 2 3
Розв’язок системи рівнянь в матричній формі: X  A1  B .
Знайдемо обернену матрицю A 1 , для цього обчислимо
алгебраїчні доповнення визначника заданої системи:

27
 1 2 3 2 3 1
A11   1; A12    11; A13   7;
2 3 1 3 1 2
3 1 2 1 23
A21    7; A22   5; A23    1;
2 3 1 3 1 2
3 1 2 1 2 3
A31   1; A32    7; A33   11.
1 2 3 2 3 1
Складаємо матриці:
  1 11 7   1 7 5 
  ~  
A   7  5  1  і A  ( A )   11  5  7  .
* *

 5  7  11  7 1  11
   
 1 7 5 
1  
Обернена матриця: A 
1
 11  5  7  .
24  
 7 1  11
 x1   1 7 5   6 
  1    
Шуканий розв’язок: X   x2    11  5  7    5  
 x  24  7 1  11  1 
 3    
.
  6  35  5   24   1 
1   1    
  66  25  7    48    2  .
24   24  48   2 
 42  5  11     
Відповідь: (1; 2; 2).

Вектор AB – це напрямний відрізок прямої, довжина якого

називається модулем вектора; записують a  AB .

Вектор a заданий координатами ax , a y , az записують у
вигляді: a  (ax , a y , az ) або a  ax i  a y j  a z k , де i, j , k –
одиничні вектори, напрями яких співпадають з додатними
напрямками осей координат (орти).

28
 Якщо початок вектора міститься в точці A( x1 ; y1 ; z1 ) , а кінець
– в точці B( x2 ; y2 ; z2 ) , то AB  ( x2  x1; y2  y1; z2  z1 ) . При
додаванні (відніманні) векторів їх відповідні координати
додаються (віднімаються), при множенні вектора на число всі
його координати множаться на це число.
Якщо вектори a  (ax , a y , az ) і b  (bx , by , bz ) колінеарні, то:
ax a y az
  .
bx by bz
Скалярним добутком двох векторів a і b називається число

2
a  b  a b cos (a, b) . Число aa  a – скалярний квадрат
2 2
вектора a . Тоді a  a . Якщо вектори задані координатами

a  (a x , a y , a z ) , b  (bx , by , bz ) , то a  b  a x bx  a y by  az bz і

2
a a   ax  a y  az . Кут   (a, b) знаходиться за
2 2 2

a b a x bx  a y by  a z bz
формулою: cos   ,
a x  a y  a z  bx  by  bz
2 2 2 2 2 2
ab
 
проекція вектора a на вектор b знаходиться за формулою:
a xbx  a y by  a z bz
прb a 
bx  by  bz
2 2 2

Якщо вектори a і b перпендикулярні, то a  b  0 .

Приклад 1.10. Дано точки: А(3; -1; 2), В(4; 3; 1), С(5; 2; 3).
Знайти вектор a  3 AB  4 BC .
Розв’язання.
AB = (4-3; 3+1; 1-2) = (1; 4; -1), BC = (5-4; 2-3; 3-1) = (1; -1; 2),
3 AB = (3; 12; -3), 4BC = (4; -4; 8), a = (3+4; 12-4; -3+8) = (7; 8;
5).

29
  
Приклад 1.11. Знайти: 4a  3b  a  2b , якщо a  2 , b  3 , 
2
   (кут між a і b ).
3
Розв’язання.
4a  3b a  2b  4a 2 2 2
 3b  a  8a  b  6b  4 a  5 a b cos   6 b 
2

 1
 4  4  5  2  3      6  9  23 .
 2
Приклад 1.12. Знайти: 2a  3b , якщо a  4 , b  2 , кут між

векторами   .
3
Розв’язання.
2 2 2 2
2a  3b  (2a  3b) 2  4a  12a  b  9b  4 a  12 a b cos  9 b 

1
 4  16  12  4   9  4  52  2 13 .
2
Приклад 1.13. Дано трикутник з вершинами в точках: А(1; 1;
-2), В(3; 2; 1), С(2; 4; -1). Знайти внутрішній кут  при вершині
В і проекцію вектора BA на вектор BC .
Розв’язання. Шуканий кут  – це кут між векторами BA та
BC . В даному випадку, маємо BA = (-2; -1; -3) і BC = (-1; 2; -
2). Тому
BA  BC (2)(1)  (1)2  (3)(2) 6 2
cos    
BA BC (2)  (1)  (3)  (1)  2  (2)
2 2 2 2 2 2
3 14 14

2
  arccos .
14
BA  BC 6
пр BA BC    2.
BC 3

30
 Приклад 1.14. Дано координати вершин піраміди А(2;-1;3),
В(1;1;1), С(0;0;5), Д(4;-1;5). Знайти:
а) координати векторів AB, AC , AD та їх модулі;
б) проекцію вектора AB на вектор AD ;
в) AB  (CA  2 AD) ;
г) кут між векторами AB та AC .
Розв’язання. а) Знаходимо координати векторів та їх модулі:
AB  (1  2;1  (1);1  3)  (1;2;2);
AC  (0  2; 0  (1); 5  3)  (2;1;2);
AD  (4  2;  1  (1); 5  3)  (2;0;2);
AB  (1) 2  22  (2) 2  9  3;

AC  (2)2  12  22  9  3;

AD  2 2  0  2 2  8  2 2.
б) Проекцію вектора AB на вектор AD знайдемо за
формулою
AB  AD
Пр AD AB  , де AB  AD – скалярний добуток цих
AD
векторів. Оскільки AB  AD = (-1)2 + 20 + (-2)2= -6, а
6 3
AD  2 2 , то Пр AD AB    2,12.
2 2 2
в) Знайдемо спочатку координати векторів CA , 2 AD та
CA  2 AD : CA   AC  (2;1;2), 2 AD  (4;0;4),
CA  2 AD  (2  4;1  0;2  4)  (6;1;2).
Тоді AB  (CA  2 AD)  (1)  6  2  (1)  (2)  2  12.

31
 г) Оскільки внутрішній кут φ при вершині А трикутника АВС
– це кут між векторами AB і AC , то


cos  cos AB, AC   AB  AC
.
AB  AC
AB  AC  (1)  (2)  2  1  (2)  2  0, AB  3, AC  3 ,
0 
cos   0,   arccos 0  .
33 2

Отже, шуканий кут дорівнює  = , тобто вектори AB і
2
AC – перпендикулярні.
Приклад 1.15. Обчислити роботу, яку виконує сила F =(1;-
3;2) при прямолінійному переміщенні матеріальної точки з
положення А(0;1;0) в положення В(1;0;1).
Розв’язання. Роботу сили F по переміщенню матеріальної
точки з положення А в положення В знайдемо за формулою
A  F  AB .
Знайдемо координати вектора переміщення AB =(1;-1;1).
Тоді А=11+(-3)(-1)+21=6.

32
 Завдання для самоконтролю

1. Розв’язати системи рівнянь:

 x1  2 x 2  8, 3x1  4 x 2  5,
а)  б) 
3x1  2 x 2  12; 6 x1  8 x 2  10;
2 x1  3x 2  6,
в) 
4 x1  6 x 2  5;
3x1  2 x 2  x3  4, 2 x1  x 2  x3  2,
 
г)  x1  3x 2  2 x3  5, д)  x1  3x 2  2 x3  3,
2 x  x  3x  3; 3x  x  1;
 1 2 3  1 2

2 x1  3x2  5 x3  0,

е) 8 x1  2 x2  x3  21,
2 x  11x  16x  21.
 1 2 3


2. Вектори a і b утворюють кут   . Знаючи, що a  4 ,
3
b  5, обчислити:
а) a  b ;  
б) 3a  2b b  2a ; в) Пр a (2a  b) ;
г) p , якщо p  2a  b .
3. Дано точки А(3;-1;0), В(2;1;1), С(3;0;-2). Знайти:
а) координати векторів AB , AC та їх модулі;
б) кут між векторами AB і AC ;
в) Пр AC (2 AB  BC ) .
4. При якому значенні α вектори p =(2;0;α) і q =(3;4;2)
перпендикулярні?

33
 Тема 2. Елементи аналітичної геометрії

Віддаль між двома точками.

Якщо в прямокутній декартовій системі координат
задані дві точки M1 ( x1 ; y1 ; z1 ) і M 2 ( x2 ; y2 ; z2 ) , то віддаль між
двома точками знаходиться за формулою:
d  ( x2  x1 ) 2  ( y 2  y1 ) 2  ( z 2  z1 ) 2 .
Поділ відрізка у заданому відношенні.
Нехай A( x1 ; y1 ; z1 ) і B( x2 ; y2 ; z2 ) – дві точки, які є кінцями
відрізка АВ. Координати точки C ( xc ; yc ; zc ) , яка ділить цей
AC
відрізок у відношенні   знаходяться за
CB
формулами:
x  x2 y  y 2 z  z 2
xc  1 ; yc  1 ; zc  1 .
1  1  1 
Якщо точка M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) ділить відрізок навпіл, то
x  x2 y  y2 z z
x0  1 ; y0  1 ; z0  1 2 .
2 2 2
Найпростішою лінією на площині є пряма лінія. Основні
види рівнянь прямої лінії на площині в прямокутній системі
координат XOY :
1. Рівняння прямої, що проходить через задану точку
M 0 ( x0 ; y0 ) перпендикулярно до вектора N ( A; B) (вектор N  0
називається нормальним вектором) задається у вигляді:
A( x  x0 )  B( y  y0 )  0 .
2. Будь-яке рівняння першого степеня відносно x і y, тобто
Ax  By  C  0 ,
де А, В, С – сталі коефіцієнти і A2  B 2  0 визначає на
площині пряму лінію. Це рівняння називається загальним
рівнянням прямої.
3. Рівняння прямої, що проходить через задану точку
M 0 ( x0 ; y0 ) паралельно вектору S (m; n) (вектор S  0
напрямний вектор) задається у вигляді:

34
 x  x0 y  y 0
 .
m n
Це рівняння називається канонічним рівнянням прямої.
4. Пряма лінія, яка проходить через дві точки M1 ( x1 ; y1 ) і
M 2 ( x2 ; y2 ) визначається рівнянням:
x  x1 y  y1
 .
x2  x1 y 2  y1
5. Рівняння прямої, що проходить через задану точку
M 0 ( x0 ; y0 ) з заданим кутовим коефіцієнтом k ( k  tg  , де  –
кут нахилу прямої з додатнім напрямком осі Ox ):
y  y0  k ( x  x0 ) .
Гострий кут між двома прямими, що мають кутові
коефіцієнти k1 і k 2 , визначається за формулою:
k 2  k1
tg   .
1  k1 k 2
Умова паралельності двох прямих: k1  k2 . Умова
перпендикулярності двох прямих: k1  k2  1.
Відстань від точки M 0 ( x0 ; y0 ) до прямої Ax  By  C  0 :
Ax  By  C
d .
A2  B 2
Коло. Колом називається множина точок площини, віддаль
яких від фіксованої точки, яка називається центром кола, є
величина стала, яка називається радіусом.
Рівняння кола з центром O1 ( x0 ; y0 ) і радіусом R в
прямокутній системі координат має вигляд:
( x  x0 ) 2  ( y  y0 ) 2  R 2 .
Зокрема якщо центр кола лежить в початку координат, то
одержуємо канонічне рівняння кола:
x2  y 2  R2 .
Еліпс. Еліпсом називається множина точок площини, сума
віддалей яких до двох заданих точок, які називаються фокусами,

35
є величина стала (іі позначають 2 a ), при умові, що ця стала
більша за віддаль між фокусами (яку позначають 2 с).
Якщо систему координат вибрати так, щоб фокуси еліпса
лежали на осі Ox симетрично відносно початку координат, то
отримується канонічне рівняння еліпса:
x2 y2
  1,
a2 b2
де b 2  a 2  c 2 , a  b , a – велика піввісь, b – мала піввісь
c
еліпса. Величина    1 називається ексцентриситетом.
a
Еліпс, центр якого знаходиться в точці ( x0 ; y0 ) а осі
паралельні осям координат, описується рівнянням:
( x  x0 ) 2 ( y  y0 ) 2
  1.
a2 b2
Гіпербола. Гіперболою називається множина точок
площини, абсолютна величина різниці віддалей яких до двох
заданих точок, які називаються фокусами, є величина стала (іі
позначають 2 a ), при умові, що ця стала менша за віддаль між
фокусами (яку позначають 2 с).
Якщо систему координат вибрати так, щоб фокуси гіперболи
лежали на осі Ox симетрично відносно початку координат, то
одержимо канонічне рівняння гіперболи:
x2 y2
 1,
a 2 b2
де b 2  c 2  a 2 , a – дійсна піввісь, b – уявна піввісь.
c b
Ексцентриситет гіперболи    1 . Прямі y   x
a a
називається асимптотами гіперболи.
( x  x0 ) 2 ( y  y0 ) 2
Рівняння   1 є рівнянням гіперболи,
a2 b2
центр якої лежить в точці ( x0 ; y0 ) , а осі гіперболи паралельні
осям координат.

36
 Парабола. Параболою називається множина точок площини
рівновіддалених від даної точки, яка називається фокусом і
даної прямої, яка називається директрисою.
p p
Якщо директриса параболи є пряма x   або x  , а
2 2
 p   p 
фокусом – точка F  ; 0  або F   ; 0  , де p  0 , то маємо
 2   2 
канонічні рівняння параболи:
y 2  2 px або y 2  2 px .
p
У випадку, якщо директриса параболи є пряма y   або
2
p  p  p
y  , а фокусом – точка F  0;  або F  0;   , де p  0 , то
2  2  2
маємо ще два канонічних рівняння:
( y  y0 ) 2  2 p( x  x0 ), ( x  x0 ) 2  2 p( y  y0 ) .
Нехай задане загальне рівняння другого степеня, яке не
містить добутку змінних Ax2  By 2  Cx  Dy  E  0 .
Якщо цьому рівнянню відповідає лінія на площині, то в
результаті виділення повних квадратів, відносно кожної змінної,
вихідне рівняння може набути одного з розглянутих нижче ліній
другого порядку з осями симетрії паралельними до осей
координат.

Приклад 2.1. Дано координати вершин трикутника А(0;1),

В(2;11), С(10;7). Методами аналітичної геометрії знайти:
а) загальні рівняння прямих АВ і АС, нормальні вектори та
кутові коефіцієнти цих прямих;
б) рівняння прямої АВ у відрізках;
в) загальне рівняння прямої АК, яка містить медіану
трикутника АВС;
г) загальне рівняння висоти СЕ та її довжину;
д) внутрішній кут  при вершині А трикутника АВС;
е) рівняння прямої, що проходить через точку В:
1. паралельно до прямої АС;

37
 2. перпендикулярно до прямої АС;
є) координати центра ваги трикутника.
Зробити рисунок.
Розв’язання. Зробимо рисунок.
у

11 В

К
9 Е

7 С
М

φ
1 А

-2 Д О 2 4 6 8 10 х
Рис. 1
а) Підставивши в рівняння прямої, що проходить через дві
дані точки координати точок А і В, отримаємо рівняння прямої
АВ:
x  x1 y  y1 x  0 y  1 x y  1
 ,  ,  , 10 x  2( y  1),
x2  x1 y2  y1 2  0 11  1 2 10

5х – у+ 1 =0 – загальне рівняння прямої АВ, n1  (5;1) –

нормальний вектор прямої.
Розв’яжемо рівняння прямої АВ відносно змінної у: у=5х+1
– рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом, де k AB =5.
Аналогічно знаходимо загальне рівняння прямої АС.
x  xA y  yA x  0 y 1 x y 1
 ,  ,  ,
xC  x A y B  y A 10  0 7  1 10 6
6 x  10( y  1),

38
 3х – 5у +5 =0 – загальне рівняння, n2  (3;5) –
нормальний вектор прямої.
3
y x  1 – рівняння прямої АС з кутовим коефіцієнтом, де
5
3
k AC  .
5
б) Зведемо загальне рівняння прямої АВ до рівняння у
відрізках. Для цього перенесемо вільний член заданого рівняння
в праву частину рівності і поділимо на нього обидві частини
x y
рівняння. Отримаємо: 5 x  y  1,   1.
1 1

5
З цього рівняння видно, що пряма відтинає на осях координат
1 1
відрізки a   і b  1 , тобто, проходить через точки Д(- ;0)
5 5
та А(0;1).
в) Знайдемо спочатку координати точки К, як середини
відрізка ВС.
x B  xC 2  10 y  yC 11  7
xK    6, y K  B   9,
2 2 2 2
тобто, К(6;9).
Знайдемо рівняння медіани АК як рівняння прямої, що
проходить через точки А і К:
x  xA y  yA x  0 y 1
 ,  , 4х – 3у +3=0.
xK  x A y K  y A 6  0 9  1
г) Оскільки нормальний вектор n1  (5;1) прямої АВ буде
напрямним до прямої СЕ, то, скориставшись канонічним
рівнянням прямої, знайдемо рівняння висоти :
x  xC y  yC x  10 y  7
 ,  ,  ( x  10)  5( y  7).
5 1 5 1
Звідки х +5у – 45=0 – шукане рівняння.

39
 Довжину цієї висоти знайдемо як відстань від точки С до
прямої АВ:
5 10  7  1 44
CE    8,63 (лін. од.)
5  (1)
2 2
26
д) Внутрішній кут φ при вершині А заданого трикутника,
знайдемо як кут між прямими АВ і АС.
Оскільки n1  (5;1) , n2  (3;5) - нормальні вектори цих
прямих,


то cos  cos n1 , n2   n1  n2

5  3  (1)  (5)

n1  n2 5  (1) 2  32  (5) 2
2

20
  0,673.
26  34

Тоді   arccos0,673  470.

е) 1. Запишемо рівняння в’язки прямих, що проходять через
точку В(2;11): у – 11 = k ( х – 2). Оскільки шукана пряма
3
паралельна до прямої АС ( k AC знайдено вище), то їх кутові
5
3
коефіцієнти пов’язані співвідношенням k  k AC  . Тоді
5
рівняння прямої, що проходить через точку В і паралельна до
прямої АС запишеться так:
3
у – 11 = (х – 2) або 3х – 5у +49 =0.
5
2. Аналогічно до випадку 1 маємо у – 11 = k ( х – 2) –
рівняння в’язки прямих, що проходять через точку В. Кутовий
коефіцієнт шуканої прямої знайдемо з умови її
перпендикулярності до прямої АС, тобто,
1 5 5
k  k AC  1, k     . Тоді у – 11 = (х – 2) або 5х +
k AC 3 3

40
3у–43 =0 – рівняння прямої, що проходить через задану точку В
перпендикулярно до прямої АС.
є) І спосіб. Координати точки М – центра ваги трикутника
АВС, знайдемо за формулами:
х А  х B  xC 0  2  10
xМ    4,
3 3
y  y B  yC 1  11  7 19 1
yМ  А   6 .
3 3 3 3
1
Шукана точка М(4;6 ).
3
ІІ спосіб. Координати центра ваги трикутника співпадають з
точкою перетину його медіан. Оскільки медіани в точці
 AM 
перетину діляться у відношенні 2:1    2  , то
 MK 
 
координати точки М – центра ваги трикутника, знайдемо за
формулами:
x A  x K 0  2  6
xM    4,
1  1 2
y    y K 1  2  9 19 1
yM  A   6 .
1  1 2 3 3
1
Отже, М(4;6 ).
3
Приклад 2.2. Скласти рівняння кола, якщо точки А(2;-1) і
В(4;5) є кінцями одного з діаметрів.
Розв’язання. Знаходимо центр і радіус кола. Центром кола є
середина діаметра АВ, тому маємо:
24 1 5
x0   3; y0   2 : O1 (3;2) .
2 2
Приклад 2.3. Скласти канонічне рівняння еліпса, якщо
відстань між фокусами рівна 18, а велика піввісь – 12.
Розв’язання. За умовою задачі 2с=18, а=12. Із
2 2 2
співвідношення b =a -c знаходимо b2=122-92=144-81=63.

41
 x2 y2
Отже, рівняння еліпса має вигляд   1.
144 63
Приклад 2.4. Скласти рівняння гіперболи, якщо її дійсна
3
піввісь дорівнює 8, а ексцентриситет   .
2
3
Розв’язання. За умовою задачі а=8,   . Оскільки
2
c 3 38
  , то c   12. Із співвідношення b2=a2– c2 маємо
a 2 2
b2=122– 82=144– 64=80.
x2 y2
Отже, рівняння гіперболи   1.
64 80
Приклад 2.5. Знайти координати центра, півосі та
ексцентриситет еліпса, заданого рівнянням
9x  18x  25 y  100y  116  0 .
2 2

Розв’язання. Згрупуємо доданки, які містять однакові змінні,

і доповнимо отримані вирази до повних квадратів. Маємо:
(9 x 2  18 x)  (25 y 2  100 y )  116  0,
9( x 2  2 x)  25( y 2  4 y )  116  0,
   
9 ( x 2  2 x  1)  1  25 ( y 2  4 y  4)  4  116  0,
9( x  1)  25( y  2)  225  0.
2 2

( x  1) 2 ( y  2) 2
Звідси   1.
25 9
Центр еліпса знаходиться в точці С(1;-2), півосі а=5, b=3.
Оскільки c  a 2  b 2  25  9  4 , то ексцентриситет
c 4
еліпса     0,8.
a 5
Приклад 2.6. Знайти координати вершини і значення
параметра р параболи, заданої рівнянням
2 y  12 y  x  14  0 .
2

42
 Розв’язання. Згрупуємо доданки із змінною y і виділимо
повний квадрат. Маємо
2 2

2( y  6 y)  x  14  0; 2 ( y  3)  9  x  14  0 або
1
2( y  3) 2  x  4, ( y  3) 2  ( x  4).
2
Координати вершин параболи знаходяться в точці А(-4;3).
1 1
Параметр р знаходимо з умови 2 p  , p  . Вісь симетрії
2 4
параболи паралельна до осі ОХ.
Приклад 2.7. Побудувати плоску фігуру, обмежену лініями
y   x 2  2x  7 і y   x  3 .
Розв’язання. Знайдемо координати точок перетину параболи
і прямої, розв’язавши систему рівнянь:
 y   x 2  2 x  7,  y   x  3,
  2  х1=-1, х2=4.
 y   x  3;  x  3x  4  0;
Отже, А(-1;4) і В(4;-1) – точки перетину ліній.
Побудуємо лінії та заштрихуємо фігуру Ф, яка обмежена
зверху параболою, а знизу – прямою (рис.2).
Для знаходження
у
вершини параболи зведемо
її рівняння до канонічного
8 С виду:
7 y  ( x 2  2 x)  7,

Ф
 
y   ( x  1) 2  1  7,
А y  ( x  1)  8,
2

3 ( x  1) 2   y  8.
1
Отже, вершина
параболи знаходиться в
-2 О 2 4 6 х точці С(1;8), вітки
-1 В
направлені вниз, вісь
Рис. 2 симетрії х=1.

43
 Завдання для самоконтролю

1. Дано вершини трикутника А(4;3), В(-3;-3), С(2;7).Знайти:

а) рівняння прямих АВ і АС, нормальні вектори та кутові
коефіцієнти цих прямих;
б) рівняння прямої АС у відрізках;
в) рівняння прямої АК, що містить медіану трикутника АВС;
г) рівняння висоти СЕ та її довжину;
д) внутрішній кут φ при вершині А;
е) рівняння прямої, що проходить через точку В:
1. перпендикулярно до прямої АС;
2. паралельно до прямої АС;
є) координати центра ваги трикутника.
Зробити рисунок.
2. Знайти рівняння кола, якщо кінці одного з його діаметрів
знаходяться в точках А(3;9) і В(7;3).
3. Скласти канонічне рівняння еліпса, якщо його велика
піввісь а=12, а ексцентриситет  =0,5.
4. Знайти півосі, координати фокусів і ексцентриситет еліпса
9 x 2  4 y 2  36 . Зробити рисунок.
5. Скласти канонічне рівняння гіперболи, якщо її дійсна
5
піввісь а=8, а ексцентриситет  = .
4
6. Звести до канонічного виду рівняння гіперболи
9 x  16 y  144 . Знайти координати її
2 2
фокусів,
ексцентриситет і рівняння асимптот. Зробити рисунок.
7. Визначити точки перетину прямої x+y– 3=0 і параболи
x 2  4 y.
8. Встановити, яку криву задає рівняння (зробити рисунок):
а) x2  y 2  4 x  6 y  4  0;
б) 4 x 2  9 y 2  32x  54 y  109  0;
в) x 2  6 y 2  12x  36 y  48  0;
г) x 2  8x  2 y  18  0.

44
 Тема 3. Вступ до математичного аналізу

Нехай задані дві множини дійсних чисел X і Y. Функцією

називається правило, за яким кожному елементу x  X
відповідає єдиний елемент y  Y , при умові, що кожному
елементу y  Y відповідає хоча б один елемент x  X .
Множина X називається областю визначення, а множина Y
називається множиною значень функції.
Якщо функція y  f (x) задана аналітично (у вигляді
формули), то областю визначення є множина значень
аргументна при яких вона існує, тобто приймає певне дійсне
значення.
При знаходженні області визначення функції потрібно
пам’ятати, що: корінь парного степеня існує лише для
невід’ємних чисел; знаменник дробу має бути відмінним від
нуля; логарифм існує тільки для додатних чисел; вирази, що
стоять під знаком функцій arcsin U та arccos U , за модулем не
перевищують одиниці.

Приклад 3.1. Знайти область визначення функцій:

4  x2 x 3
а) f ( x)  ; б) f ( x)  arcsin  lg(4  x).
x 1 2
Розв’язання.
а) При знаходженні області визначення даної функції
потрібно згадати, що корінь парного степеня може існувати
лише для невід’ємних чисел, а знаменник дробу повинен бути
відмінним від нуля. Ці умови повинні виконуватись одночасно.
А тому шукана область визначення являє собою розв’язок
системи:
4  x 2  0,  x 2  4,  x  2,  2  x  2,
   
 x  1  0;  x  1;  x  1;  x  1.

45
Зобразимо її на рисунку.

-2 1 2 х
Рис.3
Відповідь: D( y)  x : x   2;1  1;2.
б) З того, що логарифм існує для строго додатних чисел, а
вираз, який міститься під знаком функції arcsin, за модулем не
перевищує одиниці, маємо систему:
4  x  0,
  x  4,  x  4,
 x3  
 2  1;  2  x  3  2; 1  x  5.

Зобразимо область визначення даної функції на рисунку.

1 4 5 х
Рис.4
Відповідь: D( y )  x : x  1;4 .

Розглянемо функцію y  f (x) , визначену у деякому околі

точки x  a , крім можливо самої точки. З цього околу виберемо
довільну послідовність значень аргументу x :
x1 , x2 , x3 ,, xn , , xn  a ,
яка збігається до a .
Нехай вибраній послідовності відповідає послідовність
значень функції y  f (x) :
f ( x1 ), f ( x2 ), f ( x3 ),, f ( xn ), ,
яка збігається до числа А, тоді число А називають границею
функції y  f (x) в точці a і записують lim f ( x)  A .
na

Якщо A  0 , то функція y  f (x) називається нескінченно

малою при x  a , якщо А – один із символів ,  ,   , то
функція y  f (x) називається нескінченно великою при x  a .
Зазначимо, що в усіх розглянутих означеннях a може бути
,   або   .

46
 Нескінченно малі і нескінченно великі функції пов’язані між
собою, а саме:
Якщо f (x ) – нескінченно мала функція в точці a і в
1
деякому околі цієї точки f ( x)  0 , то функція нескінченно
f ( x)
велика в точці a . Якщо f (x ) – нескінченно велика в точці a ,
1
то функція нескінченно мала в цій точці.
f ( x)
У випадку коли при x  a функції f1 ( x) і f 2 ( x) мають
скінченні границі, то:
lim  f1 ( x)  f 2 ( x)  lim f1 ( x)  lim f 2 ( x) ;
xa x a x a

lim  f1 ( x)  f 2 ( x)   lim f1 ( x)  lim f 2 ( x) ;

x a x a xa

lim f1 ( x)
f1 ( x ) x  a
lim  , при умові що lim f 2 ( x)  0 .
x a f 2 ( x) lim f 2 ( x) xa
x a

Якщо функція f (x ) елементарна і визначена в точці a , то

lim f ( x)  f ( a ) . Якщо функції f1 ( x) і f 2 ( x) при x  a
xa

одночасно або нескінченно малі або нескінченно великі, то при

f ( x) 0 
знаходженні lim 1 маємо невизначеність типу або .
x a f ( x )
2 0 
Розглянемо приклади на розкриття цих невизначеностей.

Приклад 3.2. Обчислити границі:

3x 2  5 x  7 4 x3  x  3 2 x5  3x  4
a ) lim ; б ) lim ; в ) lim
x  4 x3  x 2  3 x  5 x 3  3x 2  2 x  5 x 4  2 x 2  5

.
Розв’язання. У всіх трьох випадках маємо невизначеності

типу . Поділимо чисельники і знаменники дробів на

найбільший степінь полінома в кожному знаменнику, тобто в
першому і другому випадку на x 3 , а в третьому – на x 4 .
Отримаємо:

47
 3 5 7 3 5 7
 2  3 xlim   2  3
3x  5 x  7
2
x    x x x  0
а ) lim 3  lim x x  0
x  4 x  x 2  3 x  1 3  1 3 4
4  3 lim  4   3 
x x x 
 x x 
;
1 3  1 3
4 3 xlim 4  2  3 
4x  x  3
3
x 2
x   
 x x  4
б ) lim 3  lim 
x  5 x  3x 2  2 x  3 2  3 2  5
5  3 lim  5   3 
x x x 
 x x 
;
3 4
2x  3  4
2 x5  3x  4 x x .
в ) lim 4  lim
x  5 x  2 x 2  5 x  2 5
5 2  4
x x
x 2  5x  6
Приклад 3.3. Обчислити границю lim .
x 2 3x 2  2 x  16

0
Розв’язання. Маємо невизначеність . Розкладемо
0
поліноми, які є в чисельнику і знаменнику, на множники.
Відомо, що ax2  bx  c  a( x  x1 )( x  x2 ), де x1 , x2 – корені
c
рівняння ax2  bx  c , а також x1  x2  .
a
Отримуємо: для чисельника x1  2, 2 x2  6, x2  3 , тому
16
x 2  5 x  6  ( x  2)( x  3) ; для знаменника x1  2, 2 x2   ,
3
8 8
x2   , тому 3x 2  2 x  16  3( x  2)( x  )  ( x  2)(3x  8) .
3 3
Отже,
x 2  5x  6 ( x  2)( x  3) x 3 23
lim 2  lim  lim  lim 
x  2 3 x  2 x  16 x  2 ( x  2)(3 x  8) x 2 3x  8 x 2 6  8

48
 1
 . Зауважимо, що скорочення на x  2 можливе, оскільки
14
x  2 , але x  2 .
Границі такого типу можна знаходити іншим способом.
Досить поділити поліноми чисельника і знаменника на x  a , не
розкладаючи їх на множники. Цей метод особливо зручний для
поліномів вищих степенів.
2 x 2  3x  9
Приклад 3.4. Обчислити границю lim 2 .
x 3 3x  5 x  12

0
Розв’язання. Маємо невизначеність . Поділимо чисельник
0
і знаменник на x  3 :
2 x 2  3x  9 | x  3 3 x 2  5 x  12 | x  3
2x2  6x 2x  3 ; 3x 2  9 x 3x  4 .
3x  9 4 x  12
3x  9 4 x  12
0 0
2 x  3x  9
2
2x  3 9
Отримаємо: lim  lim  .
3x  5x  12
2
x 3 x 3 3x  4 13
2x  1  3
Приклад 3.5. Обчислити границю lim .
x4 x4
0
Розв’язання. В цьому випадку маємо невизначеність .
0
Помножимо і поділимо дріб, який є під знаком границі, на вираз
2 x  1  3 , спряжений чисельнику. У результаті отримаємо:
2x  1  3
 lim
 2x  1  3  2x  1  3  lim 2x  1  9
lim
x 4 x4 x4
x  4 2x  1  3  x4
x  4 
2x  1  3
2 x  4  2 2 1
 lim  lim   .

x  4 x  4 2 x  1  3 x4 
2x  1  3 6 3

49
 При знаходженні границь часто доводиться використовувати
0
дві важливі границі. Зокрема, при розкритті невизначеностей ,
0
що містять тригонометричні функції використовують границю
sin x
lim  1 , яка називається першою важливою границею.
n0 x
Для розкриття невизначеності виду 1 використовується
друга важлива границя
x
 1
lim 1    e , або lim 1  x  x  e ,
1

x 
 x x 0

та як наслідок
x
 k
lim 1    e k і lim 1  kx x  e k ,
1

x 
 x x 0

де e – число Ейлера, k – будь-яке дійсне число.

Приклад 3.6. Знайти границі функцій:

3 x2
1  cos8 x  2x 1 
а) lim ; б) lim  .
x 2 x  3
 
x 0 2
x
Розв’язання.
а) Для знаходження даної границі використаємо наслідок з
sin kx
першої визначної границі lim  k . У нашому випадку
x 0 x
1  cos8x
2
2 sin 2 4 x  sin 4 x 
lim  1  cos 8 x  2 sin 2
4 x  lim  2 lim  
 x 
x0 2 x0 2 x0
x x
= 2  4 2  32.
б) При x   маємо неозначеність виду 1 . Щоб її  
розкрити скористаємося наслідком з другої визначної границі
x
 k
lim1    e k .
x
 x
Для цього поділимо чисельник і знаменник основи степеня
на 2х. Маємо:

50
 3
3x 2 3x 2  1  
x
 1 
2
 2x  1   1  lim 1     lim1  
  1   x 
 2 x   x  2 x 
 lim  
2 x
lim 2 x   
x   2 x  3  x 1 x 3
 
x 
 3   3    3 
2

 2x  1   lim 1     lim1  

 2x  x 
 2 x   x  
 2x 
 1 3
   3 
e  2
1 e 2
1
 3
 9
 e6  .
3 e6
e 2
1 e 2

Функція y  f (x) називається неперервною в точці x0 ,

якщо вона визначена в околі цієї точки і в самій точці, і якщо
lim f ( x)  f ( x0 ) .
x  x0

Елементарна функція неперервна в точках, у яких вона

визначена.
Якщо функція є неперервною в точці x0 , то ця точка
називається точкою розриву.
Якщо x0 – точка розриву, але існують границі lim f ( x) і
x  x0  0

lim f ( x) , то вона називається точкою розриву першого роду.

x  x0  0

Зокрема, якщо ці границі рівні то точка x0 називається точкою

усувного розриву. Якщо ж хоча б одна з границь lim f ( x) і
x  x0  0

lim f ( x) нескінченна або не існує, то x0 називається точкою

x  x0  0

розриву другого роду.

Приклад 3.7. Дослідити на неперервність функцію

x4
y 2 .
x 2
Розв’язання. Задана функція елементарна і визначена на всій
числовій осі. Тому функція неперервна на всій числовій осі.

51
 Приклад 3.8. Дослідити на неперервність функцію
x2  5
y .
x2
Розв’язання. Область визначення функції
x є ( ; 2)  (2 ;  ) . В усіх точках області визначення функція
неперервна. В точці x  2 функція невизначена, тому точка
x  2 є точкою розриву. Знаходимо односторонні границі:
x2  5 x2  5
lim  ; lim  .
x 2  0 x  2 x 2  0 x  2

Отже, x  2 – точка розриву другого роду.

Приклад 3.9. Дослідити на неперервність функцію

1
y  arctg .
x3
Розв’язання. Область визначення функції
x є ( ; 3)  (3 ;  ) . Функція є неперервною для x  3 як
елементарна функція. Точка x  3 є точкою розриву. Знаходимо
односторонні границі:
1 1
оскільки lim   і lim   , то маємо
x 3  0 x  3 x 3 0 x  3

1  1 
lim arctg   ; lim arctg  .
x30 x3 2 x 3  0 x3 2
Отже, lim f ( x)  lim f ( x) , тому точка x  3 є точкою розриву
x30 x3 0

першого роду.

Приклад 3.10. Дослідити функцію на неперервність і

побудувати її графік:

( x  1) 2 , якщо x  2,
f ( x)  
5  x, якщо x  2.

52
 у Розв’язання. Функція
визначена для всіх
xR . Розрив
3
можливий лише в точці
х=2, при переході через
2 Δ яку функція змінює
свій аналітичний вираз.
1 Знаходимо
односторонні границі:

0 1 2 3 4 5 х f (2  0)  lim ( x  1) 2  1,
x20
Рис. 5
f (2  0)  lim (5  x)  3.
x20

В точці х=2 функція має скінченний розрив (розрив першого

роду).
“Стрибок” функції:   f (2  0)  f (2  0)  3  1  2.

Завдання для самоконтролю

1. Знайти область визначення функцій:

1
а) f ( x)  x  1 ; б) f ( x)  ; в)
x  4x  3
2

f ( x)  ln( x 2  9) ;
1 x2
г) f ( x)   arccos ;
9  x2 x
x 2 3
д) f ( x)  2  arctg(7 x  1) .
2. Знайти границі функцій:
3x 2  6 x  1 3x  1 4x 2  6x  7
а) lim ; б) lim ; в) lim ;
x  5 x 2  x  2 x  x 2  5 x  3 x  x 1
x 2  6x  8 2x 2  9x  9 x4 2
г) lim 2 ; д) lim ; е) lim ;
x  2 x  8 x  12 x  3 3  5 x  2 x 2 x  0 x

53
 x 1
sin 3 x 1  cos 5 x  8x  1 
є) lim ; ж) lim ; з) lim  .
 8x  5 
x  0 sin 2 x x 0 2 
x x

3. Дослідити функцію на неперервність і побудувати її графік:

 x  1, якщо x  1,
f ( x)   2
 x  2, якщо  1.

Тема 4. Диференціальне числення функції однієї

змінної

Похідною функції y  f (x) в точці x називається границя

y f ( x  x)  f ( x)
lim  lim . Похідна позначається символами
x 0 x x 0 x
dy y
f (x) , y , yx , . Якщо lim нескінченна або не існує, то
dx  x  0 x
будемо говорити, що похідна в точці x не існує. Функція
називається диференційованою в точці, якщо вона в ній має
похідну.
Щоб знайти похідну функції y  f (x) за означенням,
потрібно знайти в такій послідовності: 1) f ( x  x);
2) y  f ( x  x)  f ( x);
y y
3) ; 4) lim .
x x  0 x
Фізичний зміст похідної: якщо деякий процес описується
функцією f (x ) , то похідна f (x) є швидкість зміни цього
процесу.
Геометричний зміст: похідна функції f (x ) в точці x0 –
кутовий коефіцієнт дотичної до графіка функції в точці
x0 ; f ( x0 ) . Тому дотична і нормаль до графіка функції
y  f (x ) в точці x0 ; f ( x0 ) задаються відповідно рівняннями:
1
y  f ( x0 )  y( x0 )( x  x0 ) і y  f ( x0 )   ( x  x0 ).
f ( x0 )

54
 Розглянемо складну функцію y  f (u ) , де u  u (x) . Якщо
функція u  u (x) диференційована в точці x , а функція
y  f (u ) диференційована у відповідній точці u  u (x) , то
складна функція y  f (u ( x)) диференційована в точці x , при
чому y  f (u)u( x) .

Приклад 4.1. Знайти похідну функції y  tg 4 x , виходячи з її

означення.
Розв’язання. Надаємо x деякого приросту  x і знаходимо:
1) f ( x  x)  tg (4 x  4x);
sin 4x
2) y  tg ( 4 x  4x)  tg 4 x  ;
cos( 4 x  4x)  cos 4 x
y sin 4x
3)  ;
x x  cos( 4 x  4x)  cos 4 x
y sin 4x 1 4
4) y   lim  lim   .
x
x  0 x  0 x cos( 4  4x)  cos 4 x cos 2 4 x
Приклад 4.2. Знайти похідну функції:
2 3 5
а ) y  3x3  4 x 2  5 x  3; б ) y   2  4;
x x x
в) y 3 sin 3 4 x
; г ) y  sin 3 x; д ) y  x cos x;
4 3

cos x
е) y  ; є ) y  x cos x .
1  sin x
Розв’язання.

 
а ) y  3x3  4 x 2  5x  3  9 x 2  8x  5;
б) Ввівши від’ємні показники, перетворимо дану функцію:
y  2 x 1  3x 2  5 x 4 , тоді
2 6 20
y  2 x  2  6 x 3  20 x 5   2  3  5 ;
x x x
в) Використавши формулу для обчислення похідної складної
функції маємо: y  3sin 4 x ln 3  3sin 2 4 x  cos 4 x  4 
3

55
 12  3sin 4 x ln 3  sin 2 4 x  cos 4 x;
3

г) y  4 sin 3 3x  cos 3x  3  12 sin 3 3x  cos 3x;

д) Для знаходження похідної функції y  x3 cos x , використаємо
формулу похідної добутку:
y  3x 2 cos x  x 3 ( sin x)  3x 2 cos x  x 3 sin x;
е) Користуючись правилом диференціювання частки, маємо:
 sin x (1  sin x)  cos 2 x  sin x  sin 2 x  cos 2 x
y   
(1  sin x) 2 (1  sin x) 2
1  sin x 1
  ;
(1  sin x) 2
1  sin x
є) Використаємо метод логарифмічного диференціювання. Для
цього про логарифмуємо обидві частини рівності y  x cos x :
ln y  cos x  ln x. Знайдемо похідну обох частин цієї рівності:

ln y   y  cos x  ln x    sin x  ln x  cos x .
y x
 cos x 
Отже, y   x cos x   sin x  ln x .
 x 
Приклад 4.3. Користуючись правилами диференціювання,
знайти похідні y x/ заданих функцій:

x  t e ,
4 at
а)  б) y  tgx, yx  ?

 y  t e , де a  0;
3 at

Розв’язання.
а) Похідну y x/ параметрично заданої функції визначимо за
yt  x  t e ,
4 at

формулою yx   uv  uv  uv;

xt  y  t  e , де a  0;
3 at


 
Знаходимо yt/  3t 2 e at  at 3e at  t 2 e at (3  at); e 2t  2e 2t
x  4t e  at e  t e (4  at).
t
/ 3 at 4 at 3 at

56
 
t 2 e at (3  at) 3  at  1  1
Тоді y  3 at
/
 .     2  u;
t e (4  at) t 4  at   u 
x
u
е) Знаходимо послідовно першу і другу похідні даної
функції:
2 cos x sin x  2 sin x
/
1  1 
y  ( tgx ) 
/ /
; y //      .
 cos x 
2 2
cos x cos4 x cos3 x

Приклад 4.4. Обчислити наближено arctg 0,98.

Розв’язання. Для знаходження наближеного значення
функції,
використаємо формулу f ( x0  x)  f ( x0 )  f / ( x0 )x. В
нашому випадку arctg 0,98 – значення функції f(x)= arctgx
при x= = x0  x =0,98. Покладемо x0=1 (значення, близьке до
0,98, при
якому arctgx легко обчислюється без таблиці:
arctgx0  arctg1=

 ). Тоді x  0,98  1  0,02.
4
1 1
Оскільки f / ( x)  , то f / ( x0 )  f / (1)  .
1 x 2
2
Отже,
 1
arctg0,98  arctg(1  (0,02))   (0,02)  0,7754.
4 2
Приклад 4.5. Знайти рівняння дотичної і нормалі до кривої
y  x 4  3 в точці M 0 (1;4).
Розв’язання. Рівняння дотичної і нормалі до графіка функції
y  f x  в точці M x0 ; y0  відповідно мають вигляд:

y  f x0   f x0 x  x0  і y  f  x0     x  x0  .

1
f  x0 
Знайдемо похідну заданої функції і її значення в точці M :

57
 f 1  4. Тоді y  4  4( x  1) або 4 x  y  0 -
f x  4x3 ,
1
рівняння дотичної, а y  4   ( x  1), x  4 y  17  0 –
4
рівняння нормалі.
C Приклад 4.6. Знайти
найбільший об’єм
циліндра, вписаного в
заданий конус.
Розв’язання.
О1 1) Визначаємо, які
Д1 величини фіксовані (відомі з
умови задачі), а які змінні.
Оскільки задано конус,
то АО=R і ОС=Н –
А О Д В фіксовані величини.
В конус можна вписати
багато циліндрів, змінюючи
його висоту ОО1 і радіус
Рис. 6 О1Д1. Тому ОО1=х і О1Д1=у
– змінні величини (невідомі).
2) Вибираємо незалежну змінну.
Нехай висота циліндра ОО1=х – незалежна змінна –
аргумент, причому х є [0;Н].
3) За умовою задачі визначаємо функцію двох змінних z =
f(x;y).
У нашому випадку об’єм циліндра V=V(x;y)=πxy2 – шукана
функція.
4) Виражаємо одну змінну через іншу.
Для нашого випадку виразимо змінну у через змінну х.
З подібності трикутників ВОС і Д1О1С випливає, що
R H R( H  x)
 , y .
y H x H

58
  R( H  x)  R 2
2

Тоді V  x   x( H  x) 2 - досліджувана

 
2
H H
функція.
5) Знаходимо критичні точки знайденої функції.
R 2 R 2
V / ( x) 
H2
( H  x) 2

 2 x( H  x) 
H2
H  x H  3x .
H
V / ( x)  0  x1  H i x2  .
3
H H
Оскільки при x  V / ( x)  0 , а при x  V / ( x)  0
3 3
H
то в точці x  - функція має максимум.
3
Отже, максимальний об’єм циліндра
 H  R H 
2
2
H 4
V  V    2   H    R 2 H .
3 H 3 3 27
Приклад 4.7. Подати число 66 у вигляді суми двох доданків
так, щоб добуток цих чисел був найбільшим.
Розв’язання. Нехай одне із задуманих чисел х, а друге – у. За
умовою задачі х+у=66, звідки у=66-х. Добуток чисел
2
Р=ху=х(66--x)=66х-х – досліджувана функція. Знаходимо
P / ( x)  66  2 x. P / ( x)  0 при х=33. Ця точка буде
критичною. Оскільки P // ( x)  2  0 , то в точці х=33
досліджувана функція має максимум. При цьому у=66-33=33.
Отже, добуток чисел буде найбільшим, якщо х=у=33.

Завдання для самоконтролю

1. Користуючись правилами диференціювання, знайти

похідні y x/ заданих функцій:

 8x  1 
5

а) y  4  x arctg2x ; б) y  ln  8
cos 2 x
 ;
7
8
 x  3
59
  1
 x ,
 t 1
в) y  (cosx) arctg x
; г)  д) y  x 2 sin 2 x, y ///  ?
y  t ;
 t 1
2. Обчислити наближено
а) ln 0,9 ; б) 4 15,8 .
3x  4
3. Знайти рівняння дотичної і нормалі до кривої y  в
2x  3
точці М0(2;2).
4. Визначити найменшу площу рівнобедреного трикутника,
описаного навколо кола радіуса r.

Відповіді до завдань для самоконтролю

Тема 1

 
1. а) 2;3; б)  x1  R; x2  3x1  5 ; в) несумісна;
 4 
г) 2;1;0; д) несумісна;
 9  x3 3x  3 
е)  x1  ; x2  3 ; x3  R .
 4 2 
2. а) 10; б) -56; в) 10,5; г) 129.
3.а) AB =(-1;2;1), AB  6 ; AC =(0;1;-2), AC  5; б)

 ;
2
в) 5.
4. α = -3.

60
 Тема 2

6
1.а) АВ: 6 x  7 y  3  0, n1  (6;7), k AB  ;
7
x y
АС: 2 x  y  11  0, n 2  (2;1), k AC  2; б) 11
  1;
2 11
в) 2 x  9 y  19  0; г) 7 x  6 y  56  0, CE  4,34 (лін.од.);
 7
д)   760 ; е) 1. x  2 y  3  0, 2. 2 x  y  9  0; є) 1;  .
 3
2. ( x  5) 2  ( y  6) 2  13 .
x2 y2
3.   1.
144 108
5
4. а=3, b=2, F1(0;- 5 ), F2 (0; 5 ), ε= .
3
x2 y2
5.   1.
64 36
5 3
6. F1(-5;0), F2(5;0), ε= , y=± x.
4 4
7. (2;1), (-6;9).
8. а) ( x  2) 2  ( y  3) 2  9 – коло;
( x  4) 2 ( y  3) 2 ( x  6) 2 ( y  3) 2
б)   1 – еліпс; в)  1 –
9 4 30 5
гіпербола; г) ( x  4) 2  2( y  1) – парабола.

Тема 3

1. а) x   1;  ; б) x   ;1  1;3  3;  ;

в) x   ;3  (3;) ; г) x  1;3 ; д) x  R .

61
 3 1 3 1 3 25 1
2. а) ; б) 0; в) ∞; г) ; д)  ; е) ; є) ; ж) ; з) .
5 2 7 4 2 2 e

3. х=1 – точка розриву І-го роду.

Тема 4
2 x7
1. а) y /  4cos ln 4 sin 2 x  7 x6 arctg 2 x 
2
x
;
1  4x2
5 5x 7
б) y  /
 ;
8x  1 x 8  3
 ln cos x 
в) y /  (cos x)arctg x   tg x  arctg x  ; г) -1;
 1 x 
2

д) y  4(2 x cos 2 x  6 x sin 2 x  3 cos 2 x) .

/// 2

2. а) -0,1; б)  1,994.
3. х+у-4=0; х-у=0.
4. 3 3r 2 .

Використана та рекомендована література

1. Антонюк Р. А. Вища математика : навчальний посібник.
Рівне : НУВГП, 2005. 246 с.
2. Бараненков Г. С. и др. Задачи и упражнения по
математическому анализу / Под ред. Демидовича Б. П. М. :
Наука. 1972. 480 с.
3. Данко П. Е., Попов А. Г., Кожевникова Т. Я. Высшая
математика в упражнениях и задачах. Часть 1, 2. М. : Высшая
школа, 1986.
4. Каплан И. А. Практические занятия по высшей математике.
Ч.1-3. Харьков : ХГУ, 1972. 946 с.
5. Клетеник Д. В. Сборник задач по аналитической геометрии.
М. : Наука. 1980. 240 с.
6. Лубенська Т. В., Чупаха Л. Д. Вища математика в таблицях :
довідник. К. : МАУП, 1999. 88 с.
7. Пискунов Н. С. Дифференциальное и интегральное
исчисление. Т. 1, 2. М. : Наука, 1987.

62