Балада Клеменса Брентано “ На Рейні в Бахарассі або Лорелей ”

Клеменс Брентано – німецький письменник та поет, який своєю

творчістю вписав яскраву сторінку в історію німецького романтизму.
Великий внесок Брентано зробив у розвиток німецької лірики. Його
заслуга у цій галузі у тому, що він збагатив німецьку поезію елементами
фольклору. В багатьох рисах своєї лірики Брентано — типово
романтичний поет. Зокрема, він «виключно суб'єктивний, вірші його
мають глибоко особистісний характер».
Він прагне активніше насичувати свою лірику народними мотивами,
дедалі ширше використовує прийоми національного німецького фольклору.
Витоки його ліризму лежать у народній пісні. Поезія Брентано чуйна на
багато настроїв: у ній і неприборкана фантазія, і глибока побожність, і
іронія, і гумор, і трагізм.
Клеменс Брентано у 1801 році написав баладу «На Рейні в Бахарассі»,
згодом включену до популярної збірки «Чарівний ріг хлопчика».
Німецькі поети Клеменс Брентано і Ахім фон Арнім вирушили в подорож
Рейном, розчаровані в грубому сучасному світі, шукали втіху в природі і в
минулому, справжньому чи придуманому. Саме з-під пера Арніма та
Брентано виходять перші стилізації справді почутих ними німецьких
легенд. Круті пагорби надихають Клеменса, рідного батька легенди про
Лорелея, на баладу про дівчину Лореляй.
Вважається, що вперше саме Клеменс Брентано заговорив про
діву-чарівницю і створив образ рок-красуні Лорелей, він майстерно
синтезував фольклор у своїй баладі, поєднавши назву скелі з образом
прекрасної дівчини:
На Рейні в Бахарассі
Чарівниця жила.
Її краса чимало
Нещастя принесла.
Безжально губила,
Усіх, хто зітхав нею.
Таємнича сила
Була у Лорелей.
Хоча існує інша версія, часто можна почути, що від початку тема балади
Брентано запозичена з німецького фольклору.
Проте історію про Лорелей вигадав сам Брентано, не спираючись на жодне
фольклорне джерело. Єдине джерело Брентано - саме топонім, який
походить від німецьких слів lureln (на місцевому діалекті - "шепіт") та ley
("скеля"). Таким чином, «Лорелея» колись перекладалася як «скеля, що
шепоче».
Лорелея у Брентано — не просто чаклунка, русалка, що байдуже губить
людей, — це нещасна жінка, що тяжіє своїм фатальним чарівництвом.
Лорелея полонить кожного, хто наблизиться до неї, але ці перемоги їй не
потрібні, тому що коханий покинув її.
Розповідь йде про грішницю, що розкаялася, про те, як моряки, заворожені
її голосом, втрачали управління і розбивалися про скелю. Про те, як
Лорелея постала перед судом, але врода врятувала її від вироку. Про те, як
у чудову сирену закохувався кожен, хто її бачив. А вона - віддала своє
серце простому човняреві, що незабаром сплив у іншу країну. І в розпачі
від втрати коханого, красуня востаннє піднялася на стрімчак і - кинулася в
Рейн. Життя не мало для неї більше жодного сенсу. Лорелея, у розумінні
Брентано, - жінка, що тонко відчуває, яка страждає через власну красу, і
самогубство для неї - єдиний шлях порятунку.
Центральним епізодом балади є зустріч єпископа із чарівницею:
Її єпископ суворий
На грізний суд закликав,
Але і служитель Бога
Перед нею не устояв.
Пусть смерть придет за мною,
Погибнуть я должна.
Я смерть своей красою
Нести обречена.
Мені тут ніщо не мило,
І життя немає сил терпіти.
Моя мрія – могила.
Тож дайте померти!
Лорелея приворожує чоловіків без своєї волі, адже вона сама болісно
страждає від нерозділеного кохання. Вона готова померти і тому сама
виносить смертний вирок і кидається зі скелі у води Рейну:
Щасливою відтепер
Прийшла і моя черга!"
І кинулася з вершини
Вона в безодню вод.
Головними особливостями балади є: сюжет не ірреальний, він на межі
можливого і розгорнутий як щось, що безсумнівно відбулося. Час минулий.
Історія розказана докладно та неквапливо. У баладі Брентано 25 строф.
У Брентано: твір, створений на матеріалі фольклору, властива особлива
мелодійність, типова фольклорна ситуація.
Брентано вводить мотив фатальної краси, мотив покаяння і самопокарання,
мотив неминучості долі, злого року та мотив ошуканої надії. Ця обробка
Брентано, у якій майстерно було синтезовано фольклор і вигадку, стане
протосюжетом для творів інших романтиків.