Ф І Я Н А У К И Л .

ФІЛОС О
Ш Т А Й Н А
ВІТГЕН

Буценко Аліна
МЛа 57-21
(1889 — 1951)
м. Відень; сім'я аристократів

Видатний філософ XX ст., не був філософом науки,

але його ідеї суттєво вплинули на розвиток філософії
науки XX ст., причому як на логічний позитивізм, так
і на постпозитивізм.

Life facts

вищу освіту Людвіг отримав в він був

Берлінській вищій технічній школі
гомосексуалістом

Під час Першої світової війни Після смерті батька довгий

він служив в австрійській час Людвіг також був на межі
армії в якості добровольця самогубства
 Вітгенштайн розмірковував над класичними
філософськими проблемами, Його головною метою
було досягнення ясності як необхідної умови при
формулюванні філософських проблем. Своєю чергою ці
проблеми були пов'язані, на його думку, з
неправильним вживанням мови, тобто з порушенням
внутрішньої логіки мови.
 «Логіко-філософський трактат»
(1921)

Вітгенштайн розглядав мову і світ, який Кант

описується мовою, як розміщені у
спільному логічному просторі. Це
означало, що не тільки вирази мови, а й
предмети світу мають логічну форму.
Такий підхід можна пояснити за пізнання є можливим завдяки
аналогією з концепцією І. Канта. тому, що пізнавана нами
природа - це не річ сама собою,
а явище
 У «Логіко — філософському трактаті»
Вітгенштайн робить таке припущення:

Умовою можливості для речень мати ясний і точний

зміст є те, що будь-який складний мовний вираз
розчленовується на прості атоми, а ті співвідносяться
з позамовною реальністю.

Такі «атоми» мови мислитель

називає іменами, а відповідні їм
атоми світу — предметами.
Наукові закони, за Вітгенштайном, не є сукупністю речень, вони мають
іншу природу. Вони є способами уніфікованих описів великої кількості
фактів.

Додайте підзаголовок

Але як закони співвідносяться з

реальністю?
Вітгенштайн дає таке пояснення: уявіть собі білу поверхню з хаотично розміщеними на ній
чорними плямами. Можна зробити опис цієї поверхні, накладаючи на неї сітку з
квадратними чарунками, а можна з трикутними або шестикутними чарунками. Різним
сіткам відповідають різні системи опису світу, але ці описи абсолютно нічого не говорять
про саму цю поверхню, тобто про самий цей світ. Отже, закони наук і наукові теорії — це
не описи реальності, а тільки «сітки», з допомогою яких здійснюється цей опис, тобто
правила побудови опису. Закон причинності характеризує тільки устрій цієї «сітки», а
зовсім не устрій самої реальності. Але той факт, що реальність описується з допомогою
механіки Ньютона, нічого ще не говорить про саму цю реальність, але про цю реальність
говорить дещо те, що з допомогою однієї теорії вона описується простіше, а з допомогою
іншої теорії - складніше.
 1930-ті роки
Вітгенштайн відмовився від тези, що
існують прості елементи мови, прості
елементи реальності та прості Також він відмовився від тези, що
відношення між ними. мова є образом і функцією мови,
тобто зображенням фактів
реальності.

Мислитель запропонував такий образ мови: «Уявіть собі інструменти, які

лежать у ящику. Тут є молоток, пилка, лещата, гвіздки і т.д. Наскільки є
різноманітними функції цих предметів, настільки ж є і різноманітними функції
слів». Такі фрагменти, які є моделями різних вживань мови, Вітгенштайн
назвав «мовними іграми». Смисл цієї назви полягає у нагадуванні про те, як
діти засвоюють значення слів під час певних ігор, певних видів діяльності.
 Висновоки:

Отже, ми маємо справу з реальністю, певним

чином усвідомленою, зрозумілою і описаною.
Правила наших «мовних ігор» визна-чають те, як
ми бачимо цю реальність, тому що у нас є
схильність передбачати за кожним іменником
якийсь предмет, який є його значенням, тоді як
значення слів конституюються правилами мовних
ігор. Саме в цьому сенсі Вітгенштайн стверджував,
що значення слова — це і є їхнє вживання.