7.

Загальна характеристика раціонального напрямку філософії Нового

часу: ознаки та представники:  а) проблема субстанції у Новий час: Р.Декарт,
Б.Спіноза, Г.Ляйбніц. б) теорія пізнання Б.Спінози. в) гносеологічна
концепція Г.Ляйбніца.

Говорю зразу, я взяла всю 7 тему тому розказала дуже кратко про всіх і все.

На дворі кінець XVI- початок XVII ст. Революції. А ще

- розвиток буржуазних виробничих відносин і становлення буржуазії як класу

загалом,
- відродження цінностей Античності;
- релігійна реформація;
- розвиток природознавства.

І це все призводить до формування філософії нового часу, центральною темою якої є

питання про джерела достовірного знання

Окрім цього через розділення науки на різні напрямки, одним з яких є філософія,
підіймаються питання узагальнення саме філосовьких знань і досягнень, розробки
філософських методів мислення, співвідношення філософії з природничими науками та,
не менш важливий, сутності пізнавального процесу.

На цій основі формуються в філософії XVII ст. два протилежні напрямки: емпіризм та
раціоналізм.

В емпіристичному напрямі критерій істини – почуття і власний досвід

В раціоналістичному напрямку критерій істини – висновки з логічних ланцюжків, знання
законів і правил.
Ну і розберемося з другим шляхом ближче.

Основоположник раціоналістичного напрямку був французький філософ Рене Декарт. Всі

його філософські твердження виводяться їм раціонально - дедуктивним шляхом з єдиного
основоположення, з мислячого суб'єкта. Центральним поняттям раціоналістичної картини
світу Декарта є поняття субстанції (лат. Substantia - сутність, щось, що лежить в основі)

Саме потреба пояснити існування різноманіття і зміни призвели до розуміння субстанції.

Філософія Р. Декарта отримала назву дуалістичної, так як в ній встановлюється існування

двох субстанцій - матеріальної, яка володіє протяжністю (ділимістю до нескінченності),
але не володіє мисленням, і духовної, якій властиве мислення, але не протяжність. Ці дві
незалежні одна від одної субстанції, будучи продуктом діяльності Бога, з'єднуються в
людині. Тут субстанція визначається як матерія, яка не потребує для свого го існування
нічого, окрім самої себе
Такий дуалізм субстанцій дозволяє Декарту створити матеріалістичну фізику як вчення
про протяжність субстанції і ідеалістичну психологію – вчення про субстанцію мислячої.
Сполучною ланкою між ними виявляється бог, який заводить механізм природи. І саме він
ототожнив природу з механічною систему, що приводиться в рух божественними силами.

Окрім Декарта важливий внесок в вивчення субстанції раціоналістичного руху вніс

Бенедикт Спіноза. Він вважає, що Субстанція нероздільна і є синонімом Бога і Природи.
Його вчення називається пантеїстичним.

За Спінозою субстанція має такі властивості: вічність, безкінечність, неділимість, єдність,

єдиність, самопричинність, та мислення

Саме через це Спіноза вважає, що у природі все суворо детерміновано, все

підпорядковано необхідності, випадковостей не існує і намагається виправдати й
пом’якшити свій фаталізм.

Також набула поширена концепція буття і Готфрід Лейбніца. В своєму плюралістичному

вченні він представив субстанцію як вихідний початок всього. Вона також має бути
абсолютно простою, неподільною та непротяжною. Так думаючи, філософ приходить до
висновку про існування безлічі простих субстанцій. Він це порівнює з духовними атомами:

 Вічні
 Незнищені (вони не можуть виникнути або загинути природним шляхом)
 Визначені (тою властивістю яка їх відрізняє)
 Гармонійно впорядковані Богом
 Осягаються розумом
 Рухомі/активні (тобто змінні)

На жаль, значний потенціал філософії Лейбніца не був реалізований послідовниками.

Його теорія пізнання набула поширення у XVIII ст. завдяки активній діяльності його одного
учня.

Здебільшого, філософи раціоналістичного напрямку XVI- початок XVII ст, вивчаючи

субстанцію як первину матерію, розглядали також поняття свободи особистості, людської
волі, індивідуальності душі як такої та її сенсу перед богом. Згодом ці ідеї більш
підіймаються розглядаються філософами наступного століття через призму гуманізма та
просвітництва.