Доповідь за темою «Порушення свідомості у онкологічно

хворих»

При динамічному обстеженні хворих з онкопатологією на вихідних стадіях було

встановлено, що відсутність будь-яких психічних розладів відмічалась лише в
14,3 % випадках. У решти онкохворих (85,7 %) спостерігались психічні розлади.
Структура психічних розладів в осіб із злоякісними новоутвореннями на
термінальних стадіях включала: розлади свідомості (F 05) – 29,8 %; астенічні
розлади (глибоку астенію) (F 06.6) – 20,2 %; легкий когнітивний розлад (F 06.7)
– 8,3 %; інтелектуально-мнестичні розлади: деменцію (F 01-03) – 6,0 %,
органічний психосиндром (F 07.9) – 9,5 %; афективні (тривожно-депресивні)
розлади (F 43.2) – 10,7 %; поєднані психічні розлади – 15,5 %.

Розлади свідомості (F 05) відмічались у 29,8 % випадків. З них у 22,6%

випадках спостерігались непсихотичні розлади свідомості стадії оглушення. У
7,1 % випадках відмічались психотичні розлади свідомості за типом делірію.

  За динамікою спостерігалось два типи порушень свідомості:

     1) ремітуючий – з періодами чередування порушеної та поновленням ясної

свідомості під впливом екзогенно-ендогенних факторів (ракової інтоксикації,
онкологічних ускладнень, дезінтоксикаційної терапії, тощо) Такі транзиторні
розлади свідомості носили тимчасовий скороминучий перебіг, тривали від
декількох хвилин до декількох годин і мали характер оглушення з порушенням
усвідомлення об’єктивної дійсності, дезорієнтуванням, фрагментарним
сприйняттям оточуючого, відсутністю реакцій на незначні подразники,
малопродуктивністю мовного контакту тощо. Цей тип порушень свідомості
становив найбільші діагностичні труднощі у плані своєчасного виявлення,
диференціальної діагностики з астенічними станами та фіксуванням у медичній
документації;

     2) поступово-прогредієнтний тип перебігу розладів свідомості зазвичай

свідчив про вихідну стадію процесу. Починаючись з симптомів оглушення,
розлади свідомості прогресивно поглиблюючись переходили у кому з
наступним летальним кінцем, без світлих проміжків, без відновлення ясної
свідомості або покращення. У цьому періоді родичі (оточуючі) хворого,
усвідомлюючи наближення летального кінця, іноді терміново намагались
ініціювати укладання юридичних угод, що в подальшому може виступати
підставою судового розгляду та призначення СПЕ.

      Особливістю деліріозних станів в онкохворих була невиразність

психомоторного збудження через фізичну виснаженість та астенізацію.
Деліріозні розлади свідомості не представляли діагностичних труднощів. Ці
стани досить повно відображались в історіях хвороби та виступали причиною
призначення консультації лікаря-психіатра.

 Розлади свідомості будь-якого рівня однозначно унеможливлювали здатність

особи УЗСД та КН. У жінок розлади свідомості спостерігались частіше ніж у
чоловіків.

  У 15,5 % пацієнтів відмічалась поєднана психічна патологія, тобто постійне

або тимчасове поєднання декількох психічних розладів (співіснування
інтелектуально-мнестичних та тривожно-депресивних розладів; розвиток
розладів свідомості на тлі когнітивних чи інтелектуально-мнестичних
порушень; наростання астенічних проявів через стадію глибокої астенії до
прогресуючих порушень свідомості від оглушення до коми, тощо). Судово-
психіатрична оцінка поєднаних психічних розладів в онкохворих
супроводжувалась певними труднощами, так як передбачала аналіз
потенцюючого впливу порушень різних регістрів. Експертна оцінка поєднання
синдромів, які і самостійно порушують здатність УЗСД та КН не викликає
сумнівів, чого не можна сказати про поєднання когнітивних, астенічних та
тривожно-депресивних порушень, які у своїй сукупності посилюють
інтелектуальну неспроможність онкохворих, сприяють дезорганізації психічної
діяльності у нестандартних ситуаціях, порушують особистісно-мотиваційну
регуляцію поведінки, що в юридично значимій ситуації укладання правочину
призводить до порушення мотивації, патологічного викривлення мети
укладання угоди, з неспроможністю адекватно оцінити ситуацію в цілому з
урахуванням всіх обставин та її соціального і юридичного прогнозу, що істотно
впливає на здатність УЗСД та КН під час укладання правочину.

     З усіх психічних порушень коморбідними з онкопатологією є порушення

свідомості, астенічні, когнітивні та афективні розлади, на відміну від
інтелектуально-мнестичних порушень (деменції, органічного психосиндрому),
які є супутніми, стійкими розладами при онкопатології. Онкологічні
захворювання внаслідок соматогенного (інтоксикаційного) та психогенного
(афектогенного) впливу поглиблювали існуючі інтелектуально-мнестичні
розлади. Останні ж виступали патопластичним підґрунтям розвитку розладів
свідомості, глибокої астенії, афективних та психотичних порушень при
онкопатології.

     Не дивлячись на поширеність психічних розладів, більшість з яких носили

глибокий характер, консультація лікаря-психіатра призначалась у 7,1 %
випадків. Причинами консультативного огляду у 4,8 % випадків виступали
психомоторне збудження під впливом психотичних розладів свідомості та
депресивні стани, переважно із сльозливістю та неспокоєм (2,3 %).

У групі осіб з онкологічними захворюваннями, які за рішенням СПЕК не могли

УЗСД та КН на час укладання цивільних правочинів, експертні діагнози
відображали більш тяжкі психічні розлади: розлади свідомості – 66,7 %
випадків; виразний психоорганічний синдром – 17,8 %; деменцію –13,3 %;
хронічний маячний розлад – 2,2 %.

Джерела:
1. Шум С. С. Прогностичне та судово-психіатричне значення розладів
свідомості в онкологічній практиці
2. Ревенок О. А. Розлади свідомості в онкохворих: експертна судово-
психіатрична оцінка
3. ШУМ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ ПСИХІАТРИЧНА ОЦІНКА ПСИХІЧНИХ
РОЗЛАДІВ В ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ