+1. Методика як наука і теорія навчання іноземних мов.

Основні методичні принципи як стратегія

навчання. Шляхи реалізації принципу комунікативності у вправах для навчання спілкування
іноземною мовою.

Методика навчання іноземних мов – це наука, яка вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання,
а також способи навчання й виховання на матеріалі іноземної мови. Об’єктом методики викладання
іноземних мов є навчання, а її предметом – метод навчання.
Методика навчання іноземних мов поділяється на: загальну і спеціальну.
Загальна методика займається вивченням загальних закономірностей навчання будь-якої мови,
незалежно від характеру аудиторії (наприклад, принципів відбору навчального матеріалу,
співвідношення усного та письмового мовлення, шляхів інтенсифікації навчального процесу тощо).
Спеціальна методика досліджує особливості навчання тих мовних і мовленнєвих явищ, які є
специфічними для конкретної іноземної мови.
До методичних принципів відносяться принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ,
взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови.
Принцип комунікативності має на меті навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве
спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу, передбачає побудову процесу навчання іноземної
мови як моделі процесу реальної комунікації (Ю.І.Пассов). Для процесу спілкування — це вмотивований
характер мовленнєвих дій як учителя, так і учнів. Комунікативні ситуації, що використовуються у
навчанні іноземної мови, мають модель типової ситуації реального життя у відповідній сфері
спілкування. Принцип комунікативності зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу, характер
вправ, методів та прийомів навчання.
Принцип домінуючої ролі вправ реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями
різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні
мовленнєво-розумові операції. Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається
завдяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ. На думку М.Уеста до 85% урочного
часу має відводитись на виконання вправ.
Принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності У реальному житті
спілкування людей відбувається в різних видах мовленнєвої діяльності. Кожний з цих видів має власні
психологічні механізми, і паралельно існують спільні психологічні механізми, притаманні усім видам
мовленнєвої діяльності. Отже паралельне навчання різних видів мовленнєвої діяльності забезпечує
розвиток навичок і вмінь мовлення у комплексі. Наприклад, лексичні або граматичні навички
формуються та удосконалюються у процесі вправляння в говорінні, письмі, слуханні та читанні.
Розвиток уміння знайти головну або другорядну інформацію в тексті, який сприймається, відбувається і
в аудіюванні і в читанні.
Принцип урахування рідної мови дає можливість спрогнозувати труднощі у навчанні вимовної,
лексичної і граматичної сторін іншомовного мовлення, у навчанні графіки, орфографії, при семантизації
мовного матеріалу. У мовленнєвому плані врахування рідномовних механізмів допомагає визначити
структуру мовленнєвих операцій і вирішити, де є можливим перенесення або коригування чи
формування нових навичок і вмінь. Принцип урахування рідної мови реалізується під час використання
відповідних вправ у процесі навчання.

+2. Зв'язок методики навчання іноземних мов з іншими науками. Специфіка реалізації
дидактичних принципів (наочності, свідомості, активності та ін.) у процесі навчання іноземних
мов.

Лінгвістика, психологія і психолінгвістика, педагогіка знаходяться у тіснішому зв'язку з

методикою, ніж інші науки, які вивчають мовлення чи процес передачі інформації. Ці науки інколи
називають базовими для методики науками.
У цьому зв'язку незаперечне важливою для методики є роль психолінгвістики, яка виникла на
стику психології та лінгвістики і вивчає зв'язки між системою мови та мовними здібностями.
Загальна психологія вивчає загальні закономірності психічної діяльності дорослої людини. Вона є
основою розуміння тих психічних процесів, які відбуваються при оволодінні іншомовним мовленням.
Вікова психологія допомагає визначити зміст навчання, раціональні методи і прийоми,
організувати уроки з урахуванням вікових особливостей учнів.
 Педагогічна психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини у процесі виховання і
навчання; допомагає визначити мотивацію діяльності учнів у процесі оволодіння іншомовною
діяльністю і підтримувати інтерес до мови і народу, який нею користується.
Психологія мовлення аналізує процес володіння та оволодіння мовленням, взаємозв'язок
зовнішнього і внутрішнього мовлення, якості вербальної пам'яті, закономірності усного і писемного
мовлення.
Психологія спілкування вивчає проблеми, пов'язані з тим, як людина спілкується.
Специфіка ралізації дидактичних принципів. Принцип наочності забезпечується створенням
відповідних умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення. Розрізняють слухову і зорову
наочність.
 навчання слуховою наочністю необхідне для формування мовленнєвих механізмів, оскільки
мовлення — це передусім звукова матерія, яка фіксується письмовим кодом. Слухова наочність у
процесі оволодіння іноземною мовою невід'ємно пов'язана із зоровою;
 зорова наочність може виступати як у формі тексту, так і у формі малюнків, фотографій, схем,
карт; кінофільм, відеофільм, театральна вистава об'єднують слухову і зорову наочність.
Принцип посильності передбачає ретельний відбір навчального матеріалу і видів вправ з цим
матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів. Завдання, що ставляться перед учнями, повинні бути
їм зрозумілими. Посильність означає відповідність рівня готовності учнів виконати завдання ступеню
складності цього завдання.
Принцип міцності. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам'яті учня повинна
утримуватись певна кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних
кліше тощо. У процесі мовлення необхідні мовленнєві одиниці вилучаються з пам'яті для участі у цьому
процесі. Міцність засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу може бути забезпечена шляхом
підвищення змістовності навчального матеріалу, здійснення яскравого першого знайомства з новим
матеріалом для створення живих образів, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль “гачка” в
пам'яті, мобілізації мислення і почуттів, які сприяють запам'ятовуванню, виконання численних
тренувальних вправ.
Принцип свідомості вважається одним із головних принципів у методиці навчання іноземних мов.
Він передбачає цілеспрямований відбір навчального, мовного та мовленнєвого матеріалу, який
забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів. Принцип свідомості реалізується також усією
організацією навчання, протягом якої відбувається навчання від усвідомлення правил виконання дії до її
автоматизовані виконання, від формування окремих елементів діяльності до їх об'єднання.
Усвідомлення мовного явища, яке має бути засвоєним, забезпечується:
а) шляхом моделювання ситуацій спілкування;
б) шляхом повідомлення учням правил-інструкцій, які полегшують засвоєння форми, значення і
функції явища;
в) шляхом виділення характерних ознак явища;
г) шляхом звертання до контексту та інших мовних засобів.
Принцип науковості означає, що навчальний процес має проходити з урахуванням даних сучасної
науки про особливості спілкування за допомогою мови, закономірності розпізнавання та породження
мовлення, мовних контактів.
Принцип активності передбачає мовленнєво-розумову активність учнів в оволодінні іншомовною
мовленнєвою діяльністю. Розрізняють інтелектуальну, емоційну та мовленнєву активність.
 Інтелектуальна активність забезпечується постановкою проблемних завдань, які стимулюють
пізнавальні процеси.
 Емоційна активність пов'язана з питанням: цікаво чи не цікаво учням вчити іноземну мову?
Позитивне емоційне ставлення до предмета відіграє велику роль у досягненні успіхів.
 Мовленнєва активність передбачає зацікавлену участь школярів у мовленнєвій діяльності.
Принцип виховуючого навчання іноземної мови реалізується в такій організації навчального
процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і
всебічний розвиток свого соціального статусу, удосконалити свої здібності, сформувати пізнавальні
мотиви як домінуючі в навчальній діяльності. Особлива увага повинна бути спрямована на надання
учням можливості здійснювати самостійну діяльність та самоорганізовуватись. Навчальний процес
будується таким чином, щоб учні могли виконувати певні дії з організації своєї діяльності для
опанування іноземної мови. Така організація навчального процесу забезпечує формування в учнів
позитивних рис характеру (доброзичливості, толерантності, колективізму, активності, працьовитості
тощо), вольових якостей.
 Принцип індивідуалізації реалізується у навчальному процесі з іноземної мови шляхом урахування
індивідуально-психологічних особливостей учня, які значно впливають на успішність оволодіння
іншомовною мовленнєвою діяльністю. Для реалізації принципу індивідуалізації необхідно визначити
індивідуально-психологічні особливості учнів і врахувати їх у навчанні іноземної мови.

+3. Цілі навчання іноземних мов. Взаємозв'язок практичної, освітньої, виховної та розвиваючої
цілей навчання. Зміст навчання іноземних мов, його компоненти, вимоги шкільної програми для
учнів 5 класу щодо їх мовної компетенції.

Під час навчання реалізуються освітня, виховна і розвивальна цілі.

Освітня мета передбачає формування в учнів таких особистісних якостей як:
- усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі й у суспільстві;
- усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;
- розуміння особливостей власного мислення;
- зіставлення іноземної мови з рідною;
- оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається
(країнознавство, лінгвокраїнознавство);
- залучення учнів до діалогу культур (іншомовної та рідної);
- уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних
потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними
засобами тощо).
Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему
особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в
учнів:
- позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови,
толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;
- культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;
- емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;
- розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом
спілкування.
Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:
 мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;
 готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;
 бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою;
 уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової
діяльності.
Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у
процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня.
Зміст навчання і цілі навчання є поняттями взаємопов’язаними і взаємообумовленими. Цілі
навчання в певній мірі визначають його зміст. Зміст навчання включає такі компоненти, оволодіння
якими забезпечує досягнення практичної, освітньої, виховної та розвиваючої цілей.
Структуру змісту навчання складають такі групи компонентів:
1. Сфери спілкування, теми, ситуації.
1. Мовний та мовленнєвий навчальний матеріал.
2. Знання, навички та вміння мовлення.
Вимоги шкільної програми для учнів 5 класу щодо їх мовної компетенції:
 описувати, розповідати, характеризувати;
 порівнювати
 аргументувати свій вибір;
 запитувати та надавати інформацію;
 розпитувати з метою роз’яснення та уточнення інформації;
 пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію

+4. Методи та прийоми навчання іноземних мов. Характеристика шкільної програми "Англійська
мова 5-9 класи": зміст і структура.
Методи навчання дають відповідь на запитання « Як навчати?». Метод – це спосіб, що
забезпечує взаємодію учні і вчителя. Виходячи із закономірної взаємодії вчителя та учня
розрізняють методи, що їх застосовує учитель і методи, які застосовує учень. Для забезпечення
навч. діяльності учнів учитель застосовує такі методи: демонстрація ( показ), пояснення
та організацію правління. Навчальний процес з ІМ включає 3 основні методичні етапи:
етап презентації нового іншомовного матеріалу, етап тренування та етап практики в
застосуванні засвоєного матеріалу. На кожному етапі застосовуємо відповідні методи. На
етапі презентація – демонстрація ( показ) нового матеріалу та спосіб оперування ними. Така
демонстрація може здійснюватися з опорою на малюнок, предмет чи дію. Демонстрація
нового матеріалу супроводжується одночасно з організацією самостійного пошуку учнів, що
стимулює їх розумове засвоєння нового матеріалу. Зі свого боку учень осмислює нові мовні та
мовленнєві явища, робить відповідні записи, креслення, схеми. На етапі тренування та
практики вчитель організовує вправлення учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному
або письмовому спілкуванні, використовуються різні вправи.

Характеристика шкільної програми "Англійська мова 5-9 класи": зміст і структура.

Програма "Англійська мова 5-9 класи" передбачена для вивчення у спеціалізованих школах з
поглибленим вивченням цієї мови та у загальноосвітніх навчальних закладах освіти. Навчальна
програма є рамковою, а відтак проміжні результати за класами визначають вчителі, орієнтуючись на
кінцевий результат. У програмі викладений зміст навчання у кожному класі: мовленнєві функції,
комунікативні ситуації. Мовний інвентар є орієнтовним і добирається відповідно до комунікативної
ситуації, потреб учнів та принципу концентричного навчання. Він не є метою навчання, тому й не
розглядається як окремі лексичні або граматичні теми.

5. Основні форми навчання іноземних мов. Вимоги до сучасного уроку АМ. Реалізація цих вимог у
сучасних підручниках з англійської мови.

Основні форми навчання іноземних мов. Для інтерактивного, комунікативно орієнтованого уроку
характерні  групові форми та види робіт. Навчання у групі означає, що діти вчаться:
1) обмінюватись один з одним інформацією та висловлювати особисту думку;
2) говорити і слухати;
3) приймати рішення, обговорювати й разом вирішувати проблеми.
Робота в малих групах, або кооперативне навчання – метод, коли в невеличких групах  (від 3 до 8
осіб) учні взаємодіють, вирішуючи спільне завдання. Робота в малих групах дозволяє учням набути
навики, які необхідні для спілкування та співпраці. Ідеї, котрі виробляються в групі, допомагають учням
бути корисними один одному.
Для втілення в життя кооперативного навчання необхідно:
 об’єднати учнів в невеличкі групи, попросивши сісти віч-на-віч;
 установити правила роботи групи й критерії оцінювання її досягнень;
 надати кожному певну роль (наприклад: читець, секретар, доповідач, хронометрист);
 дати спільне завдання;
 запропонувати кожному поділитися своєю інформацією й матеріалами з іншими членами групи;
 надати учням можливість пояснювати одне одному незрозуміле, розробляти проблему,
підбивати підсумки обговорення;
 дати групі спільну оцінку (винагороду);
 для контролю запитувати по одному учню з групи і у випадковому порядку;
 сприяти рефлексії учнів або аналізу подій, що відбуваються всередині групи в процесі її роботи.
Робота в парах. Однією з форм роботи в малих групах є роботи в парах. Задайте учням
питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених в
ситуації, дайте їм небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно.

Сучасний урок ІМ відзначається комунікативною спрямованістю, що передбачає мовленнєву

спрямованість навчання, функціональність, ситуативність, новизну, особистісну орієнтацію, колективну
взаємодія у процесі навчання, моделювання.
Наступною ознакою сучасного уроку іноземної мови є функції учителя. Співробітництво учителя
й учнів є ознакою уроків ІМ. Учитель організовує пізнавальну самостійну діяльність учнів і керує нею,
допомагаючи учням вибрати прийоми і форми навчання, які відповідають їхнім особливостям й
інтересам. Для цього активізується парна і групова робота.
Мовленнєва комуникативна спрямованість уроку передбачає формування 4 видів цієї діяльності –
слухання, говоріння, читання та письма. Для досягнення таких цілей необхідна практична орієнтація
уроку (урок повинен мати конкретні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та умінь).
Комплексність. У мовленні взаємодіють всі види діяльності, тобто вісі аспекти мови – фонетичний,
граматичний, лексичний – вивчаються комплексно. Наприклад, засвоюючи структуру активного
граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх
видах мовленнєвої діяльності.
ІМ - мета і засіб навчання. Це положення пов’язане з використанням засобів мовної наочності для
оволодіння діяльністю на ІМ, що реалізується завдяки мовленню вчителя. Створення іншомовної
атмосфери на уроці має стати одним із завдань учителя ІМ. Мовлення вчителя не повинно займати
більше 10%, решта часу повинна бути віддана мовленню учнів.
Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Ефективність уроку визначається
ступенем розумово-мовленнєвої активності учнів. До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву
діяльність, відноситься використання змістовного та інформативного навчального матеріалу; постановка
цілей, що спонукають учнів до висловлювання власних думок і застосування прийомів навчання, що
дають можливість кожному учню брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності.
Різноманітність форм роботи учнів. Актуальним є застосування таких форм, які інтенсифікують
навчання, спонукають до активної роботи кожного учня.
Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. Матеріал, що використовується на уроці, має
бути цікавим, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів (цьому сприяють
колективні форми, навчальні ігри).

+6. Особливості навчання англійської мови на другому ступені: завдання, зміст, засоби.
Використання зорового та слухового унаочнення у процесі виконання вправ.

Завдання. Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у
формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на
основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і
соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і
сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Зміст навчання іноземної мови у середній школі:

 лінгвістичний компонент (мовний та мовленнєвий ситуативно-тематичний матеріал);

 екстралінгвістичний компонент (ситуативний контекст мовлення, пов’язаний з
лінгвокраїнознавчим аспектом викладання природними та історичними реаліями, духовними
цінностями, правилами поведінки);

 психологічний компонент (знання, мовні навички та мовленнєві вміння);

 методологічний компонент (загальні прийоми навчання, учіння).

Шкільна програма з іноземної мови підкреслює необхідність формування в учнів певного рівня
комунікативної компетенції (communicative competence). До змісту комунікативної компетенції входять
такі компоненти: – мовленнєва та мовна компетенція; – соціокультурна та соціолінгвістична
компетенція; – дискурсивна компетенція; – стратегічна компетенція.

Засоби. Існують засоби навчання: 1) головні та допоміжні; 2) для вчителя і для учня; 3) технічні та
нетехнічні
Розрізняють слухову і зорову наочність.
 навчання слуховою наочністю необхідне для формування мовленнєвих механізмів, оскільки
мовлення — це передусім звукова матерія, яка фіксується письмовим кодом. Слухова наочність у
процесі оволодіння іноземною мовою невід'ємно пов'язана із зоровою;
 зорова наочність може виступати як у формі тексту, так і у формі малюнків, фотографій, схем,
карт; кінофільм, відеофільм, театральна вистава об'єднують слухову і зорову наочність.

7. Засоби навчання, їх класифікація. Особливості використання зорових (вербальних і

зображальних) засобів на другому ступені. Методика роботи з цими засобами в різних підручниках
з англійської мови. Використання фоновправ у навчанні діалогічного мовлення.

Визначення засобів навчання – це відповідь на запитання «За допомогою чого навчати?» Отже
засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають учителю
організувати ефективне навчання іноземної мови, а учням – успішно оволодіти нею. Засоби навчання
іноземної мови розподіляються на основні та допоміжні; для вчителів і для учнів; технічні та нетехнічні.
НМК і є основним засобом навчання у всій повноті його компонентів: підручника, книжки для
вчителя, лінгафонного практикуму, комп’ютерних програм, комплекту слайдів, діафільмів, аудіо-та
відеокасет, таблиць тощо. Ті засоби, які вчитель використовує додатково до основних засобів навчання,
вважають допоміжними. Це можуть бути спеціально підібрані серії малюнків, виготовлені вчителем
роздавальні навчальні картки, таблиці, схеми, а також ілюстровані журнали, афіші, фотографії та ін.
Ті засоби, що потребують використання технічної апаратури, називаються технічними засобами
навчання (ТЗН). Інші засоби є нетехнічними. Серед технічних засобів навчання, методика яких досить
ретельно розроблена, виділяють відеограму, фонограму та відеофонограму.
Слід зазначити, що навіть при мінімальній забезпеченості навчального процесу технічною
апаратурою неможливо навчати ІМ без застосування певних технічних засобів навчання. До таких, у
першу чергу, відноситься фонограма.
Використання буд-яких засобів навчання має бути узгодженим з усією системою навчання ІМ,
співвідноситись з її принципами і цілями. Це означає, що дії учнів, наприклад, при роботі з ТЗН, мають
бути вмотивованими, вправи повинні зумовлювати зверненість та ситуативність, які є характерними для
реального процесу спілкування.

Використання фоновправ у навчанні діалогічного мовлення.

Система вправ для навчання діалогічного мовлення
 І група вправ – вправи для навчання „реплікування”: умовно-комунікативні рецептивно-
репродуктивні та репродуктивні вправи – на імітацію, підстановку, трансформацію, відповіді на
запитання, повідомлення або запит певної інформації, спонукання до певних дій.
ІІ група вправ – вправи на засвоєння ДЄ різних видів. Мета: навчити учнів самостійно вживати
різні види ДЄ. Це рецептивно-продуктивні вправи на обмін репліками. Основний режим роботи – І
учень – ІІ учень, тобто парна робота.
ІІІ група вправ – вправи на створення мікродіалогів. Мета – навчити учнів об’єднувати засвоєні
ними ДЄ у мікродіалоги. До цієї групи належать рецептивно-продуктивні комунікативні вправи, які
допускають використання штучно створених вербальних опор: мікродіалог – підстановча таблиця;
структурно-мовленнєва схема мікродіалогу та його функціональна схема. Опори допомагають учням
долати труднощі.
IV група вправ – вправи на створення діалогів різних функціональних типів. Мета – навчити
учнів створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованої комунікативної
ситуації. Вправи ІІ групи – рецептивно-продуктивні комунікативні.

+8. Характеристика зарубіжних методів навчання ІМ ХХ-го ст. Навчання усного мовлення та
читання з використанням сучасних методів навчання.

Аудіолінгвальний метод навчання (Ч.Фріз, Р.Ладо), який заснований на біхевіористичному підході в

навчанні і структурному напрямку в лінгвістиці: мова розглядається як «поведінка», якій можна
навчити. Для цього розбивають весь навчальний матеріал на невеликі і градуйовані за складністю
структури, які учні освоюють за допомогою тренувальних вправ (drills).

«Армійський метод» виник в США в роки Другої світової війни з метою інтенсивного навчання
іноземним мовам в дуже короткі терміни (від 6 до 8 місяців), який мав на меті навчити спілкуванню і
розумінню усного іншомовного мовлення. Був дуже актуальним в той час, в зв'язку з підготовкою до
військових операцій союзників в Європі і Африці. Основний матеріал навчання - діалоги, які
прослуховуються і відтворюються слідом за диктором, потім заучують напам'ять. Після окремі частини
діалогу піддаються інтенсивному відпрацюванню в питально-відповідних та інших вправах.

Аудіовізуальний або структурно-глобальний метод виник на базі вищеописаного армійського методу

у Франції вже після Другої Світової війни. Він розглядає мову як знакову систему (стуктуралізм) і
вважає його поведінкою (біхевіоризм). Поведінка (в тому числі і мовне) є реакція організму на
запропоновані стимули. Закріплення ж таких реакцій в процесі вивчення мови веде до утворення мовних
автоматизмів, що лежать в основі володіння мовою. Цей метод є різновидом прямого методу.

Інноваційні технології для розвитку усного мовлення:

1)    Розминки на початку уроку: скоромовки, Warm-ups, «Мозковий штурм», «Мікрофон»,
«Незакінчені речення», мовні ситуації, тощо.
2)    Розвиток комунікативної компетенції через прислів’я та приказки за допомогою вербального
стимулу.
3)  Проблемні ситуації розвивають комунікативну компетенцію. Вони сприяють виникненню мотиву
і потреб висловлювання, висуненню гіпотез, припущень, активізації чисельної діяльності.
4)    Формування комунікативної компетенції  через опорні схеми. Наочність ( план, схеми,
алгоритми, опорні малюнки, репліки під малюнками, ключові зразки) дозволяє активізувати нові
лексичні одиниці, презентувати і закріпити структурний граматичний матеріал, сприяє осмисленню  і
засвоєнню, а також використовується як зорова опора для опису зображення, розшифровки і детального
опису схематичних малюнків, які стимулюють усне мовлення учнів, а також формують навички і вміння
монологічної і діалогічної єдності.
5)    Використання інтерактивних технологій на уроках англійської мови передбачає: розуміння на
слух відео, аудіо автентичних записів, носіїв мови (розуміється також мова самого вчителя);  створення
дослідницького проекту, рольової гри, драматизації ситуації чи уривку; залучення учнів у спільні види
діяльності, де вони працюють гуртом, роблять необхідні приготування, готують матеріали для
презентацій.
Навчання читання з використанням сучасних методів навчання.
Проблемний метод навчання, який спонукає учня працювати на уроці активно і творчо.
Проблемний підхід формує систему розумових дій, яку учень може застосувати не тільки для вирішення
навчально-комунікативних, але і реальних життєвих завдань. При проблемно-пошукової організації
уроку читання створюються такі умови, які спонукають учня самостійно шукати, аналізувати, зіставляти
і узагальнювати необхідну інформацію на іноземній мові. Для цього можна підготувати кілька
проблемних завдань з метою запам'ятовування стисненого варіанти тексту і підготовки проекту
іноземною мовою з обговорюваної проблеми. (Наприклад: What place would you like to choose for
travelling?)
Технологія критичного мислення. Мета - забезпечити розвиток критичного мислення за
допомогою інтерактивного включення учнів в освітній процес. На цьому етапі пропонується текст, в
якому вони шукають нову інформацію. За допомогою технології критичного мислення можна навчити
дітей не запам'ятати інформацію, а вміти проаналізувати її, зазначити в ній щось корисне для себе. З
цією метою при читанні використовую різні таблиці. Учні заповнюють їх в процесі читання,
систематизуючи і розподіляючи нову інформацію. наприклад:1) Let's read some texts аbout travelling and
see what people say about visiting different places;
2) Tell the class what you knew, what you have just learnt and what surprised you in these texts :
I knew it before I have just learnt It surprised me

+9. Проблема навчання іншомовної вимови. Характеристика фонетичних вправ.

Проблема навчання іншомовної вимови. Основними вимогами до вимови учнів є

фонематичність та швидкість. Фонематичність передбачає ступінь правильності фонетичного
оформлення мовлення, достатню для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника; швидкість –
темп мовлення (для англійської мови – 130-150 слів на хвилину).
Типовою помилкою для україномовних та російськомовних учнів є недотримання довготи голосних
у німецькій та англійській мовах, бо у рідній мові довгота не має смислорозрізняльного характеру.
Джерелом помилок в інтонації є, наприклад, відсутність в українській і російській мовах високого
початку та різкого падіння у спадному тоні, що характерно для англійського мовлення. Таким чином, у
плані навчання вимови вчитель повинен скоректувати ті фонетичні навички, що вже є в учнів, у
відповідності до фонетичної системи нової мови та доповнити її тими елементами вимови, які відсутні в
рідній або другій мові учнів.
Для нейтралізації негативного впливу фонетичних навичок рідної мови навчання іншомовної
вимови має будуватися на основі порівняльного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов,
що є одним з важливих спеціальних принципів навчання фонетичного матеріалу. Репродукція звукового
потоку обов’язково супроводжується контролем з боку слухового аналізатора, у пам’яті того, хто
говорить, мають бути наявні відповідні акустичні образи. Це вимагає одночасного створення слухових
(акустичних) та мовномоторних образів слів.
Враховуючи труднощі, з якими зустрічається учень при оволодінні вимовою іноземної мови, у
процесі навчання доцільно використовувати імітативний та аналітичний методи одночасно (пояснення
та аналіз слід використовувати в такій мірі, в якій вони можуть бути корисні учням для розуміння
особливостей фонетичного явища і полегшення його засвоєння) Такий метод одержав назву аналітико-
імітативного.
Характеристика фонетичних вправ.
Для навчання вимови іншомовних звуків використовуються: а) вправи на рецепцію, б) вправи на
репродукцію/продукцію.
Вправи на рецепцію звуків. Ці вправи націлені на розвиток фонематичного слуху учнів
(здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення).
Вправи на розвиток фонематичного слуху — це некомунікативні вправи на
впізнавання нового звука/звукосполучення серед інших, наголошеного слова, складу тощо.
Вчитель пропонує учням послухати слова (фрази, римівки віршики), в яких є новий звук (наприклад,
підніміть руку/сигнальну картку або плесніть у долоні, коли почуєте звук […], довгу/коротку голосну,
слово, на яке падає наголос, тощо);
диференціацію звуків, які учні можуть сплутати, не розрізнити, виконуються на рівні окремих
слів або коротких речень (послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них: а) перші приголосні звуки:
that-sad, this-this, б) останні приголосні звуки; bad –bet, live-leaf, в) голосні всередині слова тощо: this-
these, pot-port);
 ідентифікацію звука, мета яких розпізнати звук як відомий з певними характеристиками. Учні
мають послухати та ідентифікувати звуки. (наприклад, послухайте слова із звуками [w, v]. Піднімайте
картку з транскрипційним значком, коли чуєте цей звук. (we, veal, what, window, vine, live, when)
Вправи на репродукцію звуків. Матеріалом для репродуктивних фонетичних вправ служать
1) окремі звуки [w]
2) сполучення we
3) слова what
4) словосполучення white window
5) фрази This is a wide white window
Це головним чином рецептивно-репродуктивні (некомунікативні та умовно-комунікативні) вправи. В
некомунікативних імітативних вправах доцільно звертати увагу учнів на певні характеристики звука
(довготу, наголос, аспірацію тощо), що робить імітацію свідомою.
В рецептивно-репродуктивних вправах об'єктом засвоєння може бути окремий звук або
можуть контрастуватися два чи три звуки.
Приклади вправ. 1) Прослухайте слова (словосполучення, фрази) із звуком [t]. Повторіть їх,
звертаючи увагу на положення язика на алвіолах. (Некомунікативна вправа на свідому імітацію нового
звука, якій передує слухання.) [t] it, lit, sit. Sit still. It is a tree.
На початковому ступені основна мета вправ — формування слухо-вимовних навичок учнів,
тому питома вага усіх фонетичних вправ досить значна порівняно з іншими вправами.
На середньому та старшому ступенях ці вправи націлені на підтримку та вдосконалення
навичок вимови, а також на запобігання помилкам.
Крім спеціальних вправ для формування та вдосконалення слухо-вимовних навичок учнів,
широко використовується заучування напам'ять скоромовок, приказок, римівок, віршів, діалогів, уривків
з прози, а також вголос уривків текстів з підручника. Всі ці види роботи спрямовані на навчання учнів
правильної вимови.

+10. Проблема навчання граматики на середньому ступені.

Основні проблеми навчання граматичному аспекту викликані як відмінністю граматичної побудови

англійської та української мов, так і недоліком теоретичних знань в учнів у сфері рідної мови.
Проблема відсутності аналогій. Часто діти знайомляться з граматичними явищами англійської мови
раніше, ніж вони вивчають аналогічні явища з предмету рідної мови, наприклад, видо-часові форми
дієслів, категорії числа, частини мови, члени речення.
Проблема комунікативної спрямованості. При комунікативному навчанні розвиток мислення
відбувається за рахунок рішення задач, які постійно ускладнюються. Тим самим активно розвивається
пізнавальна і комунікативна функція мислення.
Проблема граматичного мінімуму. В умовах середньої школи немає реальної можливості для
засвоєння всіх граматичних явищ іноземної мови через його обсягом і труднощі при формуванні
граматичних навичок.
Проблема доступності вправ. Основним чинником, що обумовлює успіх навчання та формування
граматичних навичок, є вправи.

+11. Навчання лексики на середньому ступені. Характеристика лексичних вправ. Характеристика

вправ для навчання мовної здогадки.

Існує дві сторони проблеми навчання лексиці:

1) робота над словом як одиницею мови;
2) робота над словом в системі багатозначності, омонімії, синонімії.
Навчання лексики вимагає розгляду процесу засвоєння слова іноземною та рідною мовами. Словник
школяра обмежений найбільш простими і вживаними словами.
Головним засобом розкриття значення іноземного слова є переклад його на рідну мову. Недоліком
перекладу як засобу семантизації є те, що в ряді випадків зустрічаються труднощі в подисканіі
еквівалентного слова на рідній мові. Тому точно перевести слово можна тільки виходячи з контексту,
вдаючись в ряді випадків до тлумачення слова.
 До безперекладного засобу пояснення слова, широко застосовують в школі наочність. Наочність
може бути зовнішньою (предметною або образотворчою) і внутрішньою (мовною).
Основним типом вправ є рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні
вправи, в яких учень сприймає зразок мовлення (ЗМ) і виконує з ним певні дії згідно створеної учителем
ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:
- імітація ЗМ;
- лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя;
- підстановка у ЗМ;
- завершення ЗМ;
- розширення ЗМ;
- відповіді на інші типи запитань;
- самостійне вживання ЛО у фразі/реченні;
- об'єднання ЗМ у понадфразові єдності - діалогічну та монологічну.
Поряд з умовно-комунікативними у процесі засвоєння ЛО застосовуються також
некомунікативні вправи на засвоєння форми і значення ЛО:
- повторення слів за вчителем / диктором;
- групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими елементами, частинами
мови.
Мовна здогадка ґрунтується на аналізі загальної структури та окремих компонентів ЛО, її графічної чи
звукової форми (у випадках із інтернаціональними словами), а мовленнєва здогадка – на аналізі позиції
ЛО в реченні, її семантико-смислових зв’язків із іншими ЛО в контексті, а також логічної побудови
тексту.
1) Вправи, спрямовані на навчання здогадки про значення інтернаціональних слів. Здогадуватися про
значення слів, схожих за звучанням та написанням у різних мовах (інтернаціональні слова) учням легко,
якщо вчитель навчив їх вирізняти такі ЛО з-поміж інших.
2) Вправи, спрямовані на навчання здогадки про значення слів, які використовуються без змін в іншій
частині мови (конвертовані слова).Це здогадка на рівні речення.
3) Вправи, спрямовані на навчання здогадки про значення слів, які складаються з відомих словотворчих
елементів (похідні слова). здогадка на рівні словоформи. Учні читають ЛО та обирають із списку
відповідне тлумачення її значення англійською мовою.
4) Вправи, спрямовані на навчання здогадки про значення слів, які складаються з відомих слів!основ
(складені слова).

+12. Загальна характеристика усного мовлення. Аудіювання та говоріння. Монологічна та

діалогічна форми мовлення. Аналіз вправ з навчання монологу та діалогу.

Усне мовлення може протікати в трьох основних формах: вигук, діалогічне (відповіді на питання) та
монологічне (самостійно розгорнуте висловлювання) мовлення.
Першу форму - вигук не можна вважати істинним мовленням: воно не є передачею якогось
повідомлення про подію або відношення за допомогою кодів мови. Мовленнєві вигуки найчастіше
виступають афективними реакціями, що мимовільно виникають у відповідь на певне несподіване явище
Діалогічне мовлення характеризується більшою свободою у побудові зв'язного та розгорнутого
мовлення, ніж монологічне. Це пояснюється безпосередністю умов розмови, а також однаковими
обставинами, фактами, явищами, емоціями і, як наслідок, легкого розуміння один одного.
Діалогічне мовлення характеризується більшою свободою у побудові зв'язного та розгорнутого
мовлення, ніж монологічне, а особливо письмове. Це пояснюється безпосередністю умов розмови, а
також однаковими обставинами, фактами, явищами, емоціями і, як наслідок, легкого розуміння один
одного, без користування своїми думками в розгорнутій мовленнєвій формі.
Аудіювання – розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Це основне джерело отримання
знань, основа спілкування, засіб здобуття інформації. комплексна мовленнєва розумова діяльність, яка
базується на природній здатності, яка удосконалюється в процесі індивідуального розвитку людини.
Мета аудіювання - осмислення почутого повідомлення.
Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній та монологічній формах.
Навчання монологічного мовлення передбачає досягнення такого рівня розвитку навичок і вмінь, при
якому учні можуть без попередньої підготовки застосувати засвоєні іншомовні засоби з метою
здійснення реальної комунікації.
 Навчання діалогічного мовлення полягає в тому, щоб навчити учнів мовленнєвої взаємодії в межах
заданої ситуації. На кінець початкової школи вони повинні вміти вести бесіду відповідно до навчальної
ситуації, а також пов’язувати  за змістом побачене, почуте  або прочитане, вживаючи форму
поздоровлення, запрошення, привітання, вибачення, згоди, заперечені запитання різних типів, прохання.
Методисти виділяють такі вправи, як:
1) вправи на імітацію: при виконанні даних вправ закладаються зв'язки слухових та мовленнєво-
рухових зразків, запам'ятовується формальна сторона структури. Структура без змін багаторазово
повторюється. Вчитель виступає як співрозмовник.
2) вправи на підстановку: зароджується усвідомлення моделі, формується операція оформлення,
збільшується здатність до репродукції на підставі аналогії, структура наповнюється новими одиницями.
3) вправи на розширення: закріплюється операція оформлення, зароджується операція самостійного
виклику моделі. Учні трансформують репліку чи частину репліки співрозмовника, що виражається у
зміні обличчя, часу дієслова, числа іменника та.ін.
4) вправи на перетворення: відбувається систематизація всіх засвоєних у попередніх вправах явищ.
Вправи з навчання монологу:
 Фронтальне обговорення теми / бесіди.
 Відповісти на питання.
 Скласти план-схему теми.
 Підбір / повторення лексики по темі.
 Лексичні вправи на рівні слова і словосполучення.
 Мовні суперечки / гри на відгадування, мовне лото.
 Висловити свою думку з питання / затвердження / цитаті і т.д.
 Прокоментувати прислів'я.
 Підготувати доповідь / твір на тему і т.д.
Вправи на навчання діалогу:
Виділяють 3 жанри діалогового спілкування:
1) діалог-розпитування. У такому діалозі статус учасників різний (лікар / хворої, вчитель / учень).
Розпитує той, у кого статус вище. 1 сторона активно цікавиться, а 2 реагує.
2) діалог-бесіда: рівноправну участь в діалозі, обмін думками учасників.
3) діалог-дискусія: бесіда, в процесі якої кожен учасник висловлює свою точку зору, аргументує її,
доводить.

+13. Поняття мовленнєвої ситуації та засоби її створення на уроці АМ. Приклади мовленнєвих
ситуацій для навчання ДМ.

Мовна ситуація – це сукупність умов, мовних і немовних, необхідних і достатніх для того, щоб
здійснити мовленнєву дію за наміченим планом. В рамках навчального процесу неможливо провести
учнів через усі реально існуючі ситуації спілкування: вміння спілкуватися іноземною мовою повинні
формуватися в умовах навчально-мовних ситуацій, що моделюють і імітують реальне іншомовне
спілкування.
Навчально-мовленнєва ситуація являє собою сукупність умов, що спонукають до вираження думок і
використання при цьому певного мовного матеріалу.
Засоби створення мовленнєвих ситуацій:
 умовно-мовні ситуації;
 рольові
 проблемні
 ділові ситуації
 уявні, фантастичні і казкові ситуації
Приклади мовленнєвих ситуацій:
- «Уявіть, що ви перебуваєте в чужому місті. Розпитайте перехожих, де знаходиться будь-яка
пам'ятка (Театр, музей, пам'ятник і т.д.) ».
- "Здоровий спосіб життя". Зараз на вулиці весна, а багато підлітків виглядають втомленими і
блідими. Як видумаєте, чому?
- Ви разом з другом перебувають в допустимих межах, і у вас залишилися останні 20 доларів перед
від'їздом. Обговоріть, на що ви їх витратите, і прийдіть до обопільного рішення.
 - Уявіть, що ви Аліса в Країні Чудес і розмовляєте з Березневим Зайцем. Розпитайте його, як вам
знайти дорогу додому.

+14. Етапи навчання діалогічного мовлення. Система вправ. Рольова гра у навчанні діалогу.

Існують два основних підходи до навчання діалогічного мовлення. Перший підхід – «згори донизу»,
тобто на основі діалога-зразка, проходить 4 етапи:
1 етап – учні сприймають діалог спочатку на слух, а потім з опорою на текст діалогу з метою
загального розуміння його змісту, визначення головних дійових осіб, їх позицій.
2 етап – аналітичний передбачає визначення і засвоєння особливостей діалогу (кліше, еліптичних
речень, емоціонально-модальних реплік, звернень.
3 етап - драматизація, відтворення по ролям, що передбачає «присвоєння» діалогу.
4 етап – етап стимулювання діалогічного спілкування на основі подібної, але нової ситуації.
До системи вправ для навчання ДМ включаються 4 групи прав:
I група – вправи для навчання «реплікування», тобто швидко й адекватно реагувати на подану
вчителем/диктором репліку, а також продукувати ініціативну репліку: умовно-
комунікативні; рецептивно-репродуктивні; репродуктивні вправи – на імітацію, підстановку,
трансформацію, відповіді на запитання, повідомлення або запит певної інформації, спонукання до
певних дій тощо.
II група – вправи на засвоєння ДЄ (діалогічних єдностей) різних видів: умовно-комунікативні
рецептивно-продуктивні вправи на обмін репліками.
III група – вправи на засвоєння мікродіалогів, Мета вправ – навчити учнів об’єднувати засвоєні
ними ДЄ у мікродіалоги згідно з запропонованими їм навчальними комунікативними ситуаціями. До
III групи входять комунікативні рецептивно-продуктивні вправи нижчого рівня, які допускають
використання штучно створених вербальних опор: мікродіалог – підстановочна таблиця; структурно-
мовленнєва схема мікродіалогу; функціональна схема.
IV група – вправи на створення діалогів різних функціональних типів. Мета –
навчити створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованої їм
комунікативної ситуації. Вправи IV групи комунікативні рецептивно-продуктивні (вищого рівня). При
виконанні вправ цієї групи допускаються лише природні опори – театральні/ концертні афіші, розклади
руху потягів (літаків, автобусів, пароплавів), план-схеми міст/ селищ, географічні карти, слайди,
малюнки тощо.
Особливість рольової гри визначається такими аспектами:
1. Рольова гра – це навчання в дії (learning by doing), що підвищує якість навчання.
2. Рольова гра потребує повної віддачі від її учасників, вираження їх реакції як вербальними, так і
невербальними засобами в проблемній ситуації.
3. Рольова грає переважно мотивуючу роль, оскільки вміщує елементи гри та відзначається
непередбачуваністю розв’язки.
4. Рольова гра дає учням соціолінгвістичну «підказку»: якими одиницями та мовними моделями можна
визначити в реальній ситуації той чи інший спосіб мислення залежно від соціальної характеристики
учасників.
5. Рольова гра містить у собі елемент непередбачуваності («моменти шоку»). Під час рольової гри, як і в
реальному житті, учасники повинні ретельно слухати одне одного, тому що вони не знають наперед, що
скаже їх партнер, а також швидко думати й адекватно реагувати на репліки своїх товаришів.
6. Під час рольової гри відчувається емоційний підйом, що надзвичайно позитивно впливає на якість
навчання.
7. Рольова гра має відповідні переваги перед дискусією. По-перше, в рольовій грі набагато легше
відтворити ситуацію, коли жоден з її учасників не зможе «відмовчатися», що дуже часто трапляється
при проведенні дискусії. По-друге, невпевненим у собі учням легше висловитись «під маскою» дійової
особи гри.

+15. Етапи навчання монологічного мовлення. Система вправ.

В методиці навчання ІМ виділяють три етапи формування монологічних умінь.

І етап - завдання - навчити учнів об'єднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понадфразову
єдність. Наприклад, за темою "Погода" учні можуть з'єднувати такі ЗМ (зразки
мовлення): It's cold today. It isn't snowing now. The sky is blue.The sun is shining.
 ІІ етап – навчити учнів самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. З цією
метою використовуються різні опори: зображальні (окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні
картини, композиції на магнітній дошці, кодограми), вербальні (логіко-структурна схема,
висловлювання-зразок у звуковому (фонограма, мовлення учителя) чи зоровому (друкований текст)
варіанті), комбіновані.
ІІІ етап — навчання монологічного мовлення характеризується розвитком умінь виражати своє
особисте ставлення до фактів чи подій, про які висловлюється учень; формулювати критичну оцінку і
доводити правильність будь-якого факту; включати до свого мовлення елементи обмірковування,
аргументації. Одночасно повинно відбуватися збільшення обсягу висловлювання.
Система вправ для навчання монологічного мовлення
I група — вправи на об'єднання ЗМ рівня фрази у понадфразову єдність. Завдання: Діти,
давайте опишемо з вами наш кабінет іноземної мови. Я почну,  а ви допомагайте мені, будь ласка. Це
вправа на приєднання. Висловлювання кожного учня залишається на  рівні фрази, але, приєднуючись до
попереднього, воно стає понадфразовим.
До вправ І групи належать також деякі мовні вправи на усвідомлення учнями засобів
міжфразового зв'язку, характерних для певного типу монологу. Це вправи на знаходження потрібних
засобів зв'язку, їх виписування, з'єднана за їх допомогою 2-4 речень.
II група — вправи на створення власного монологічного висловлювання понадфразового
рівня.  У вправах II групи мовлення учнів не детермінується, а лише спрямовується та мотивується
комунікативним завданням. Для забезпечення логічної зв'язності висловлювання слабшим учням
пропонуються різні опори, які поступово усуваються. Вибір опори визначається учителем в кожному
конкретному випадку в залежності від типу монологу.

+16. Навчання читання іноземною мовою. Сутність процесу читання. Види читання. Проблеми
навчання техніки читання іноземною мовою. Види вправ.

Читання – це рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння
того, що читається, і відноситься до писемної форми мовлення.
Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності передбачає читання текстів з метою одержання
необхідної інформації у ході ознайомлювального, вивчаючого та переглядового читання. Психологи
розрізняють кілька рівнів розуміння тексту:
1-4 – пов’язані з оволодінням технікою читання (рівень значення);
5 –повне розуміння тексту;
6 –оцінка та розуміння емоційного забарвлення тексту;
7 – узагальнення ідейно-тематичного змісту.
Види читання:
а) Ознайомлювальне читання (читання з розумінням основного змісту тексту). Цей вид читання
найбільш розповсюджений у всіх сферах життя і здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які
несуть інформацію про культуру, побут, традиції країни, мова якої вивчається. У процесі роботи над
текстом потрібно навчити учнів виконувати такі дії:
 прогнозувати зміст за заголовком або початком тексту;
 здогадуватися про значення незнайомих слів по контексту;
 ігнорувати окремі незнайомі слова, які не перешкоджають розумінню основного змісту;
 визначати смислові частини тексту та зв’язки між ними;
 користуватися у процесі читання наявним коментарем, словником, довідником.
б)Вивчаюче читання ( читання з повним розумінням тексту). Мета такого виду читання –
максимально повне і точне розуміння інформації тексту і критичне осмислення інформації. Матеріалом
для читання служать нескладні автентичні або адаптовані тексти різних жанрів (науково-популярні,
публіцистичні, художні, тексти прагматичного характеру: інструкції, рецепти). Учні виконують дії:
 розуміння прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;
 зіставлення здобутої інформації зі своїм досвідом;
 висловлювання власної думки про прочитане;
 передача почерпнутих відомостей;
 коментування окремих фактів.
в)Вибіркове/переглядове читання (читання з метою пошуку необхідної інформації. Мета цього
виду читання – навчитися швидко переглянути текст для того, щоб знайти конкретну інформацію,
сконцентрувати на ній свою увагу, намагаючись зрозуміти її повністю або основний зміст.
 Процес навчання читання іноземною мовою ускладнюється цілим рядом об'єктивних та
суб'єктивних факторів.

Труднощі орфографічної системи виучуваної мови, які склалися історично. Найбільш характерними з
них є такі:

- кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, наприклад: daughter, thorough,

nephew /nevju:/;
- різночитання однакових букв та буквосполучень: pin-pine, cut-put, now-snow, sugar, his, vision;
- кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють: 26 букв дають 104 графеми
(nice — light);
- наявність "німих" букв у словах: kite, through, Wednesday;
- передача одного і того ж звука різними буквами та буквосполученнями: [k] — cat, kitchen, school,
question.
Мовні труднощі текстів, котрі можуть спричиняти перешкоди для правильного розуміння змісту.

- наявність багатозначних та конвертованих слів: At last he became a proud owner of the thing that had
real springs and a mattress.
- непрямий порядок слів (інверсія): No sooner had Miss Sophie noticed her cousin Paul than a pleasant
smile touched her lips.
- звороти з дієприкметниками та дієприслівниками: The goods having been sold, Jim returned home
immediately. Why don't you have your dresses made at Macallan's?
- умовні безсполучникові речення: Mr. Johnson decided to lock all the doors in the house, should any
emergency arise;
- герундіальні звороти: After having been informed of Mark's arrival, he went
downstairs without delay;
- складні речення та конструкції: Opening the drawing-room door noiselessly, he
had stood watching the expression on her face, indifferent from any he knew, so much more open, so
confiding, as though to her music she was giving a heart he had never seen.

Згідно з етапами формування навичок та вмінь виділяють три групи вправ:

І – вправи для формування навичок техніки читання;

ІІ – вправи для формування мовленнєвих навичок читання;
ІІІ – вправи для розвитку вмінь читання.

17. Проблеми навчання техніки читання й техніки письма іноземною мовою. Види вправ.

Оволодіння умінням читати починається з навчання техніки читання. Проміжними завданнями у

процесі навчання читання англійською мовою є: оволодіння графікою англійської мови, засвоєння
буквено-звукових і звуко-буквених відповідностей, правильне і швидке читання вголос ізольованих слів,
засвоєння правил читання,  правильне членування речень на синтагми, а неважких читальних текстів –
на смислові відрізки при читання вголос.

На початковому етапі можна використовувати методики, які застосовуються при навчанні дітей
читанню рідною мовою: спочатку вимовляти букву за буквою, а потім складати їх у слова, адже такий
спосіб навчання близький і зрозумілий для дітей. За цим же принципом діє і метод фоніксів, який вчить
вимовляти характерний для літери звук, який вона виробляє.
Найбільший обсяг роботи з формування навичок техніки читання виконується протягом першого
року навчання: учні запам’ятовують конфігурацію літер, вчаться розпізнавати їх, озвучувати, писати,
користуючись картками розрізаної азбуки, алфавітом в малюнках тощо. Засвоєння назви літер не є
обов’язковим компонентом, оскільки це створює додаткові труднощі і уповільнює формування
механізму читання. На самому початку достатньо знати лише звуковий варіант тієї чи іншої літери. Для
голосної це може бути варіант її читання у відкритому (закритому) складі, для приголосних – той
варіант, який першим подається у підручнику. Всі інші варіанти читання літер вводяться поступово.
Вправи з техніки читання групуються з залежності від їх цільового спрямування:
Вправи на розвиток графемно-фонемних зв'язків
- Озвучити пред'явлені учителем букви.
 - Вибрати названу букву з ряду даних.
- Підібрати до маленьких букв великі (і навпаки), озвучити їх.
- З ряду слів вибрати ті, що починаються з даної букви. Напр.: b — boy, day, bench, desk, bed, ball,
doll, best, big, dig.
Вправи з техніки читання ізольованих слів та словосполучень
- Прочитати пари слів, що відрізняються одним елементом: come-some, far farm, farm-warm, take-
make, yet-let, does-goes, ice-nice.
- Підібрати пари слів, що римуються: bad, dog, bus, come, cry, log, red, some try, us, head, fog.
Вправи на прогнозування форми слова
- Розшифрувати орфограми і прочитати одержані слова: bde, amp, ptael, ogd
- Заповнити пропуски у словах відповідними буквами.
- Написати незнайоме слово в опорі на правило/таблицю.

Головна мета навчання техніки письма іноземною мовою полягає у формуванні в учнів
графічних/каліграфічних та орфографічних навичок. У процесі формування цих навичок учні
оволодівають труднощами, які пов'язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у
мові, що вивчається. Навчання техніки письма слід здійснювати паралельно з оволодінням технікою
читання. Однак у процесі письма графемно-фонемні відповідності, що встановлюються, мають іншу
спрямованість: від звуків до букв: під час письма має місце кодування думки за допомогою графічних
символів.
 Навчання каліграфії. Під каліграфічними навичками розуміють навички написання букв і
буквосполучень даної мови як окремо, так і в писемному мовленні. Головна увага при навчанні
техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв. (приклад ігрової вправи
для формування графічних навичок: Граємо у гру "7 х 7". Намалюйте квадрат і впишіть у
клітинки велику й маленьку букви відповідно до її номера в англійському алфавіті. Переможе
той, хто правильно впише усі букви)
 Навчання орфографії. У навчанні орфографії виділяють дві підгрупи вправ: до першої входять
вправи на списування (виписування) і дописування; до другої – вправи для запису на слух
(диктанти різних видів). ( приклад: ігрова вправа на ускладнене списування/виписування з
буквою Hh, з буквою Nn, з буквою Xx Help, him, text, Ned, not, mix, hot, ten, box, hiss, ton, hint,
six, Nell, hell, Rex, men, fox.)

+18. Контроль у навчанні іноземних мов. Об'єкти, види і форми контролю. Особливості укладання
тесту для контролю розуміння змісту прочитаного тексту.

 Контроль говоріння на початковому етапі навчання проводиться в усній формі. Об’єктом

контролю у говорінні є рівень сформованості мовленнєвих навичок і умінь. В процесі контролю
перевіряються вміння складати, розігрувати діалог і будувати усний переказ чи усний твір.
 Об’єктом контролю в аудіюванні є рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь при
сприйманні незнайомого іншомовного художнього тексту зі слуху. В процесі контролю
перевіряються вміння школярів розуміти зі слуху монологічне мовлення соціально-побутової та
соціально-культурної тематики; вміння розуміти зі слуху діалогічне мовлення.

 Об’єктом контролю в читанні є рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь школярів

при ознайомлювальному та вивчаючому читанні текстів. В процесі контролю перевіряються
вміння зрозуміти основну інформацію в тексті; вміння повно і точно зрозуміти як основну, так і
додаткову інформацію, що міститься в тексті; володіння мовним і мовленнєвим матеріалом,
необхідним для розуміння тексту.

 Об’єктом контролю в письмі є рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь, необхідних

учням для фіксації в письмовій формі отриманої інформації та для передачі власної. В процесі
контролю перевіряються вміння учнів передати зміст прочитаного або прослуханого тексту;
вміння побудувати письмовий монологічний текст на запропоновану тему.

Також контроль буває попередній (вхідний), поточний, рубіжний і підсумковий контроль:

  Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення
окремих розділів, тем і пов'язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і
організаційних якостей студентів. Його завдання - сигналізувати про стан процесу навчання
студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Проводиться
після закінчення роботи над темою, тематичним циклом, в кікці чветрі, року.
 Підсумковий контроль являє собою залік студентів з метою оцінки їх знань і навичок.
Реалізується після завершення відповідного ступеня навчання ім.
 Поточний контроль на заняттях проводиться з метою виявлення готовності студентів до
занять у таких формах:
 вибіркове усне опитування перед початком занять;
 фронтальне стандартизоване опитування за картками, тестами протягом 5-10 хв.;
 фронтальна перевірка виконання домашніх завдань;
 виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв'язування задач, письмові відповіді на
окремі запитання, дані на лабораторному занятті;
За формою організаціі
 Індивідуальний
 Фронтальним; груповим
За характером оформлення відповіді:
 Усним
 Письмовим
За використанням рідної мови
 Одномовним
 Двомовним
Також буває
 Контроль з боку вчителя
 Контроль з боку учня ( взаємоконтроль, самоконтроль, самокорекція)
Сучасна методика навчання іноземних мов розподіляє способи контролю розуміння
почутого/прочитаного іншомовного повідомлення на дві групи - невербальні (позамовні) та вербальні
(мовні) способи. Тести відносять до репродуктивного способу контролю прочитаного тексту:
а) альтернативний вибір (правильні/ неправильні твердження),
б) множинний вибір з однією правильною відповіддю,
в) множинний вибір з декількома правильними відповідями,
г) ланцюговий тест,
д) тест систематизації (класифікації),
е) тест перехресного вибору,
є) клоуз-тест.
Тест стимулює інтелектуальну активність студентів: щоб вибрати правильну альтернативу вони
повинні: 1)прочитати текст з загальним охопленням змісту; 2) осмислити альтернативи; 3)співставити
кожну з них із змістом тексту; 4)прийняти потрібну відповідь.
Тест складається з 4 частин: перевірка слів, дієслів, порядку слів в реченні, перевірка розуміння
прочитаного тексту. Наприклад, для перевірки знань граматики  використовують завдання такого типу:
1. Виберіть відповідний займенник/артикль з правої колонки.
2. Виберіть речення в яких підкреслене слово є прислівником.
3. Виберіть правильне запитання до підкресленого слова.
4. Виберіть правильний варіант перекладу.
5. Виберіть потрібну обставину часу.
6. Встановіть правильну форму присудка.
7. Знайдіть речення, де присудок використано в минулому часі (Perfekt).
Розуміння прочитаного встановлюється шляхом вибору правильного варіанту з кількох наведених.
Цей етап роботи також може передбачати конструювання тексту з поданого набору речень. Цей вид
роботи найскладніший, а тому до нього вдаються в кінці тестування. Він розвиває вміння логічно
мислити, визначати послідовність дій, виділяти головне. Роботу полегшує те, що студент уже працював
з текстом виконуючи перші три частини. Вставляючи ключові слова, він мимоволі запам'ятовував
послідовність речень. У результаті виконання всіх видів роботи усний переказ тексту стає вільним і
природнім.
 Тестовий комплекс з чотирьох частин має конкретну мету - його використовують після
(самостійного) опрацювання тексту перед аудиторними формами роботи. Щодо механізмів формування
умінь і навичок, то запропоновані вправи є середньою ланкою роботи над текстом, але вони тісно
пов'язані з початковою та завершальною. Завершальна ланка – це переказ тексту, під час якого студенти
виявляють уміння та нові здобуті знання.
Під час виконання тестових вправ контроль набуває навчального характеру. Вправи спрямовані не
стільки на те, щоб перевірити сам факт розуміння тексту, скільки на те, щоб підвести до його розуміння
навіть найслабших студентів.

+19. Планування освітнього процесу з іноземної мови. Види планів.

Головною метою планування навчального процесу з іноземної мови є науково обґрунтована організація
навчально-виховного процесу, що веде до засвоєння учнями навчального матеріалу програми.

Система планування навчального процесу з ІМ поділяється на:

1. планування всього курсу навчання;
2. планування на чверть (планування на рік);

3. планування окремих циклів уроків;

4. планування уроку.

Згідно до цього розрізняють:

1. календарно-річний план, який складається з планів чотирьох чвертей та містить теми,

дидактичні завдання, види контролю, термін вивчення та основні дидактичні засоби; він
спирається на навчальну програму з ІМ та навчальний план, запропонований в книжці для
вчителя;
2. тематичний план, якій містить конкретні теми та підтеми, послідовність формування навичок
та вмінь; у ньому визначається відведена на тему кількість часу, способи контролю, домашні
завдання, засоби навчання, а також кінцеві цілі навчання з кожної теми;

3. поурочний план, до якого входять ціль, загальний зміст, етапи уроку, навчальний, дидактичний
матеріал, розробка вправ, прийоми та засоби навчання.

Основною метою кожного уроку є практична; освітня, розвиваюча та виховна цілі плануються в

залежності від неї.

При плануванні уроку перед тим, як розпочати складати плану-конспекту уроку, вчитель має:
 проаналізувати навчальний матеріал з точки зору його труднощів,
 визначити структуру уроку, прийоми та форми роботи,

 продумати так звані переходи від одного виду роботи до іншого,

 розподілити час між різними етапами уроку, між роботою над кожним видом мовленнєвої
діяльності (методистами пропонується таке співвідношення: слухання – 40%, говоріння – 30%,
читання – 20%, письмо – 10%),

 підготувати засоби навчання (наочність, ТЗН, роздавальний матеріал тощо).

План-конспект уроку може бути коротким або розгорнутим. У ньому має бути відображено:
1. дата проведення уроку;
2. номер уроку;

3. клас;

4. тема;
 5. підтема;

6. цілі (чотири);

7. обладнання уроку;

8. схематичний план уроку (з розподілом часу);

9. хід уроку (визначаються кожен етап, його мета, прийом та зміст):

а) вступна частина;
б) основна частина;
в) заключна частина.

+20. Урок як основна форма освітнього процесу. Типологія і структура уроків іноземної мови.
Характеристика схеми структури уроку ІМ.

Згідно основних цілей уроку та сформованості навичок і вмінь учнів уроки з ІМ поділяються
надва основних типи, кожен з яких в свою чергу має свої різновиди:

1. уроки, основна мета яких полягає у формуванні навичок мовлення, де відбуваєтьсяетап

ознайомлення з новим матеріалом, йоготренуванняв усіх видах мовленнєвої
діяльності,практиказасвоєного раніше мовного та мовленнєвого матеріалу;
2. уроки, на яких відбувається розвиток мовленнєвих вмінь, де має місце практика у
мовленнєвій діяльності з попереднім виконанням тренувальних вправ; ці уроки поділяються на:

а) уроки з розвитку умінь аудіювання;

б) уроки з розвитку умінь говоріння;
в) уроки з розвитку умінь читання;
г) уроки з розвитку умінь письма.
Схема плану-конспекту уроку
Дата
План конспект уроку № ... в ... класі
Тема:
Цілі:
Практична/ні
Освітня/ні
Розвиваюча/чі
Виховна/ні
Обладнання уроку

Схематичний план уроку

Початок уроку
I. Організація класу..................................................... 2 хв.
II. Мовленнєва/фонетична зарядка ............................. 3 хв.
Основна частина уроку
III–VI...............................................................................35 хв.
Заключна частина уроку
VII. Підбиття підсумків ..................................................2 хв.
VIIIю Виставлення оцінок, їх мотивація .......................3 хв.

Хід уроку

Етап, мета етапу, прийоми Зміст роботи

21. Проблема вправ для навчання іноземних мов. Типи і види вправ. Визначення типу, виду і мети
запропонованих вправ.

Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій,

дій або діяльності з метою оволодіння ними до їх удосконалення.

Створення раціональноїсистеми вправ є ключем до вирішення проблеми навчання

іншомовного мовлення. Важливість системи вправ полягає в тому, що вона забезпечує як
організацію процесу засвоєння, так і організацію процесу навчання.

З точки зоруорганізації процесу засвоєння система вправ має забезпечити:

1) підбір необхідних вправ, що відповідають характеру певної навички або певного вміння;
2) визначення необхідної послідовності вправ;
3) розташування навчального матеріалу та співвідношення його компонентів;
4) систематичність/регулярність виконання певних вправ;
5) взаємозв'язок різних видів МД (Ю.І.Пассов).

З точки зоруорганізації процесу навчання система вправ потребує матеріального втілення, яке

вона знаходить у підручнику.

Систематизація вправ. Розрізняють
загальну систему вправдля навчання спілкування іноземною мовою, що охоплює усі види МД
і знаходить своє матеріальне втілення у підручнику;
системи вправ для оволодіння навичками і вміннями аудіювання та говоріння, читання і
письма;
підсистеми вправ для формування "технічних навичок" (техніка читання і техніка письма),
мовленнєвих навичок і мовленнєвих умінь у певному виді МД, всередині яких розрізняють ще
групи вправ,спрямованих на оволодіння конкретними навичками (наприклад, лексичними,
орфографічними та ін.) та окремими вміннями (наприклад, обмінюватись репліками).
комплекс вправ, яке різні автори тлумачать по-різному.

Типи вправ:
-Рецептивні вправи – учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал,
а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні
структури, розуміє усне чи писемне висловлювання.
- Репродуктивні– учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний
матеріал.
- Продуктивні– учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів в усній або письмовій
формі.

Види вправ:
- Комунікативні–спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт
мовленнєвої діяльності іноземної мовою, що вивчається.
- Умовно-комунікативні– наявність мовленнєвого завдання і ситуативності.
- Некомунікативні вправи – учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення,
зосереджуючи уваги лише на формі

+22. Наочність у навчанні іноземних мов. Види наочності та її застосування у навчанні мовного
матеріалу і видів мовленнєвої діяльності.

При навчанні іноземної мови наочність є не тільки важливим засобом семантизації, а й засобом
оволодіння ситуативної обумовленістю мови. За допомогою наочності створюються навчальні ситуації,
в яких відпрацьовується усна комунікація і освоюється таким чином мовна реакція на об'єктивну
дійсність і життєві ситуації.
Розрізняють два види наочності: слухова (озвучення образу) та зорова (вербально – графічна). Щоб
показати творчий підхід до навчального процесу, втілити поставлені дидактичні завдання за допомогою
навчального матеріалу, викладач має уміти поєднувати слово і різні види наочності.
Якщо учитель починає із загальних запитань, на які очікує короткі відповіді, він перевіряє
розуміння учнями лексичної одиниці; почати репродукцію нової лексичної одиниці доцільно або з
імітації зразків мовлення, або з лаконічних відповідей на альтернативні запитання, де матеріал для
відповіді учня закладений у запитанні вчителя. Більш прийнятними є також лаконічні, а не повні
відповіді на спеціальні запитання.
Основні види не комунікативних вправ, які застосовуються у процесі засвоєння лексичних одиниць:

а) на засвоєння форми і значення лексичної одиниці, використовуючи при цьому картки, збраження,
перезентації, відеофільми тощо:

 Повторення слів, словосполучень, мовних кліше за вчителем (диктором)

 Згадування і називання слів з певною орфограмою, до певної теми тощо
 Групування слів за різними формальними ознаками
 Розташування слів в алфавітному порядку
 Згадування і називання усіх видових понять при називанні певного родового поняття
 Вибір з ряду слів того, що відповідає / не відповідає темі
 Заповнення пропусків у реченні відповідними словами
 Називання слова за його дефініцією або зображенням
 Вибір синоніма (антоніма), еквівалента рідною мовою до даного слова, словосполучення
б) на засвоєння сполучуваності слів з використаням різноманітних засобів наочності:
 Складання словосполучень з окремих слів
 Розширення речення
 Називання іменників, які можуть вживатися з даним дієсловом, прикметників – з даним
іменником та ін.
 Вилучення слова з ряду слів, яке не поєднується з ключовим словом
 Знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень іноземної мови

+23. Шляхи інтенсифікації освітнього процесу з іноземної мови.

З точки зору психології, інтенсифікація – це розширення каналу сприйняття та переробки пізнавально-

цінної інформації. В методичному плані інтенсифікація - це така організація навчального процесу, за
якої на одиницю навчального часу (урок) досягається суттєвий приріст мовленнєвих навичок та вмінь;
це системний процес, результативність якого досягається взаємозв'язком різних компонентів. До
основних шляхів інтенсифікації навчання іноземної мови належать:

1. Збільшення комунікативної спрямованості навчання, коли зводиться до мінімуму формальність

дій, а урок будується як модель спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках
формальних мовних вправ на користь діяльнісно й інтелектуально орієнтованих завдань, які дають
змогу вивчати іноземну мову як скарбницю культури та соціокультурної інформації, як основний засіб
міжкультурного спілкування. Навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано.
Типовими завданнями є заповнення інформаційних прогалин, розв'язання проблем, рольова гра тощо.
Вчитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономності у визначенні цілей та шляхів
вивчення іноземної мови, оволодіти мовленнєвими, мовними та невербальними засобами комунікації.

2. Посилення мотивації навчання. Відсутність у школярів природної потреби і необхідності

користуватися мовою, що вивчається, в комунікативних цілях створює великі труднощі як для вчителя,
так і для них самих. Інтерес до предмета, бажання оволодіти ним залежать більшою мірою від того, яка
технологія навчання використовується, як вчить вчитель і як навчаються у нього учні.
3. Посилення соціокультурної спрямованості навчання іноземної мови. Використання країнознавчої
інформації у процесі навчання забезпечує підвищення пізнавальної активності учнів, сприяє розвитку
їхніх комунікативних навичок і умінь, дає стимул до самостійної роботи над мовою і вирішенню
виховних завдань.

4. Раціональне планування навчального процесу з іноземної мови. Ретельна підготовка до уроку

іноземної мови - це реальна можливість підвищити його дієвість. Сучасний урок іноземної мови – це
складне утворення. На кожному уроці учні неодмінно повинні отримати "надбавку" до практичного
володіння мовою, що вивчається. Вона може виразитися в кращому розумінні мови на слух за рахунок
засвоєння нових слів, нової граматичної форми, структури; у придбанні знань про культуру країни мови,
що вивчається в галузі літератури, музики, історії.

5. Організація самостійної роботи учнів шляхом формування загально навчальної компетенції.

Оволодіння будь-яким предметом взагалі, а іноземною мовою в більшій мірі, можливо лише за умови
активної діяльності кожного учня, залучення їх до самої мовленнєвої діяльності.

6. Вдосконалення форм та методів контролю як способів встановлення прямого та зворотного

зв'язку між вчителем та учнями.

7. Взаємопов'язане використання різноманітних навчальних засобів, що поєднує традиційні засоби

навчання з сучасними технічними. Урок повинен бути забезпечений відповідними засобами навчання.

8. Організація діяльності учнів в різних режимах. На уроці використовуються різні організаційні

форми роботи: групові, парні та індивідуальні. Щоб залучити всіх і кожного потрібно розвивати і
вдосконалювати свої організаторські здібності для підготовки свого роду сценарію уроку.

9. Використання прийомів інтенсивної методики (пісня-сигнал, ігри) та засобів психолого-

педагогічної розрядки.

10. Доповнення роботи в класі позакласною. Позакласна робота сприяє досягненню практичних,
виховних та освітніх цілей і повинна спрямовуватися на вдосконалення мовленнєвих умінь, набутих на
уроці, на формування в учнів позитивних мотивів вивчення іноземної мови.

+24. Цілі, форми та зміст позакласної роботи з ІМ у школі. Аналіз сценарію позакласного заходу з
англійської мови.

Позакласна робота з іноземної мови – це різноманітна діяльність учителя спрямована на

виховання учнів і здійснювана в позаурочний час.
Позакласна робота з іноземної мови спрямована на закріплення, поглиблення знань,
застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду. Не менш
важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля,
культурного відпочинку.
Важливим фактором успішного досягнення цілей є врахування психолого-педагогічних
особливостей навчання ЇМ на різних ступенях. Знання властивостей особистості того чи іншого віку дає
можливість правильно визначити зміст і форму позакласної діяльності з ЇМ.
На середньому ступені (5-9 класи) підлітки виявляють більшу соціальну активність, спрямовану
на засвоєння певних зразків поведінки та цінностей,
прагнуть до сприйняття нового, цікавого, їх пам’ять розвивається у напрямі інтелектуалізації,
запам'ятовування набуває цілеспрямованого характеру мовлення стає більш керованим і розвиненим.
Підлітки потребують щирого і серйозного ставлення до своїх інтересів, не люблять обмеження своєї
самостійності з боку дорослих.
Розрізняють три форми позакласної роботи:
 індивідуальні (готують повідомлення і доповіді про країну, мова якої вивчається, про знаменні
дати і події, видатних людей, розучують вірші, пісні, уривки з літературних творів іноземною
мовою, виготовляють наочні посібники, оформляють стінгазети, альбоми, стенди)
  групові (має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об'єднаних
спільними інтересами. До цієї форми належать різноманітні гуртки: розмовні, вокальні,
драматичні, перекладачів)
 масові (ці форми позакласної роботи не мають чіткої організаційної структури. До них відносять
такі заходи як вечори художньої самодіяльності, фестивалі, конкурси, карнавали, тематичні
вечори)
Також розрізняють такі форми позакласноі роботи:
 Заходи змагального характеру: конкурс, гра, олімпіада, вікторина та інші.
 Засоби масової інформації - стінгазета, оголошення, бюлетень, усний журнал.
 Заходи культурно-масового характеру: вечір-свято, присвячений народним традиціям рідної
країни або країни, мова якої вивчається; вечір-портрет, присвячений життю та діяльності
відомих людей; вечір-зустріч з цікавими людьми
 Заходи політико-масового характеру: форум, фестиваль, прес-конференція-ярмарка

Аналіз сценарію позакласного заходу з англійської мови.

Форма: урок-вікторина;
Тема: Позакласний захід з англійської мови для 5х класів за темою «Food»
Вибір теми, форми і підбір матеріалу для позакласного заходу з англійської мови обумовлені її
актуальністю і місцем в системі уроків англійської мови.
Ступінь підготовленості заходу:
Захід повністю проводилося англійською мовою: виступ вчителя і учнів.
В ході заходу використовувалися мультимедійне забезпечення та музичне оформлення.
Ставлення учнів до заходу:
Під час заходу учні проявили ентузіазм і високу активність. Показали дисциплінованість і особисту
зацікавленість.
На цьому заході панувала ділова і в той же час дружня атмосфера взаєморозуміння і зацікавленості.
Психологічний клімат був сприятливим, що сприяло плідній співпраці вчителя і учнів для досягнення
поставлених цілей.
Учні оцінили захід як цікавий і пізнавальний. Одним з найприємніших частин заходу було
оголошення переможця та нагородження команд (в якості призів використовувалися дипломи і грамоти,
а також оцінки «добре» і «відмінно»).
В цілому захід відрізнявся високим рівнем організації та сприятливим психологічним кліматом.
Загальна характеристика проведеного заходу:
Захід можна вважати закріпленням вивченого матеріалу за темою «Food», що підтверджує його
пізнавальну, дидактичну, розвивальну і виховну цінність. Дана форма проведення заходу

+25. Індивідуалізація навчання іноземної мови в 5-9 класах.

Власне індивідуалізація процесу навчання іншомовного мовлення - це цілісна система, яка має
охоплювати всі сторони та етапи навчально-виховного процесу з іноземної мови, а також передбачати
комплексне врахування і цілеспрямований розвиток компонентів кожної з підструктур психологічної
структури індивідуальності учня, що здійснюють значний вплив на якість оволодіння ним іншомовним
мовленням. До складу цієї системи входять: 1) цілі індивідуалізації процесу навчання; 2) види
індивідуалізації та їх зміст; 3) прийоми та засоби індивідуалізації. Розглянемо компоненти названої
системи.
Цілі індивідуалізації процесу навчання іноземної мови поділяються на основні та допоміжні. До
основних відносяться:
- заповнення прогалин у вихідному рівні володіння учнем іншомовним мовленням і своєчасне усунення
нового відставання, що з'являється;
- розвиток інтелектуального кругозору, психічних процесів і якостей особистості учня, які відіграють
провідну роль в оволодінні іншомовним мовленням:
- формування індивідуального стилю оволодіння іншомовним мовленням, який охоплює і вміння
самостійної роботи.
Допоміжні цілі індивідуалізації включають:
- активізацію навчально-виховного процесу з іноземної мови;
стимулювання навчальної діяльності учнів;
- створення позитивного емоційного фону навчального процесу тощо. Перелічені цілі індивідуалізації
можуть бути досягнуті лише за умови реалізації різноманітних видів індивідуалізації процесу навчання
іншомовної мовленнєвої діяльності.
В сучасній методиці навчання іноземних мов види індивідуалізації визначаються відповідно до
характеру підструктур психологічної структури індивідуальності учня, зважаючи на те, що кожна з них,
як підтвердили експерименти, здійснює значний вплив на рівень володіння учнем іноземною мовою.
Психологічна структура індивідуальності (за К.К.Платановим) складається з чотирьох
підструктур:
1) спрямованості;
2) соціального досвіду;
3) форм відображення і
4) біологічних властивостей.

+26. Методи дослідження в сучасній методиці навчання ІМ. Застосування методів дослідження у
процесі педпрактики та написанні курсової роботи.

Методи дослідження мають на меті одержання наукових даних про закономірності навчання
іноземних мов, про ефективність навчальних матеріалів, що використовуються, способів і форм
навчально-виховного процесу.
В сучасній методиці навчання іноземних мов використовуються основні та допоміжні методи
дослідження.
До основних методів відносять:
Критичний аналіз літературних джерел як метод дослідження. В одних випадках цей метод
може бути самостійним, наприклад, коли вивчаються методи навчання іноземних мов минулого. В
інших він є складовою частиною деяких основних методів дослідження, коли виникає необхідність
робити огляд відповідної наукової літератури, щоб не витрачати часу і зусиль на "відкриття", які вже
давно зроблені.
Вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів є також надзвичайно
важливим методом дослідження, тому що майстри педагогічної праці нерідко знаходять прийоми та
методичні рішення, використання яких значно підвищує ефективність навчального процесу.
Наукове спостереження має цінність лише тоді, коли воно підпорядковане певній меті.
Спостереження мають бути цілеспрямованими. Особливої цінності набувають спостереження,
зафіксовані за допомогою технічних засобів. Результати зафіксованих спостережень можуть
доповнюватися контрольними роботами, стандартизованими та не стандартизованими тестами, прото-
кольними матеріалами. Кваліфікована класифікація спостережень - цінний матеріал для розробки
методичних рекомендацій.
Пробне навчання - це дослідження, побудоване переважно на ерудиції та педагогічній інтуїції
вчителя, який здійснює науковий пошук. У цьому випадку вчитель, спираючись на власний досвід, без
глибокого і тривалого вивчення проблеми здійснює пошук, завдяки якому підтверджується або
спростовується висунуте і первинно обґрунтоване допущення, спрямоване на удосконалення окремих
аспектів процесу навчання іноземної мови.
Під час написання курсових робіт та педагогічної практики були використані наступні методи
дослідження:
• теоретичні: індукція та дедукція, аналіз і синтез; порівняння, класифікація, узагальнення,
формалізація;
• емпіричні методи: педагогічне спостереження; письмове опитування: анкетування, тестування,
рейтинг; педагогічний експеримент, узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів і
продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду.

+27. Особливості навчання англійської мови на середньому ступені: завдання, зміст, засоби. (див.
вопрос № 6) Характеристика навчально-методичних комплексів з АМ для учнів 5-7 класів.

 Longman Friends/ Carol Skiner, Mariola Bogucka, Liz Kilbey. — 4-рівневий курс англійської мови
для учнів від 8 до 12 років (2002)
 Oxford Team/ Norman Whitney, Liz Driscoll, Jenny Quintana. — 3-рівневий курс англійської мови
для учнів (2010)
  Oxford Discover/ Lesley Koustaff, Susan Rivers, Kathleen Kampa, Charles Vilina, Kenna Bourke. —
6-рівневий (від A1 до B1) курс англійської для школярів 9-12 років (2014)

 Oxford Heroes/ Jenny Quintana, Rebecca Robb Benne - 3-уровневый (Starter, Elementary,

Intermediate) навчально-методичний комплекс англійської мови для школярів 3-5 класів (2008)

 Cambridge English in Mind/ Herbert Puchta, Jeff Stranks, Richard Carter, Peter Lewis-Jones. - 5-
рівневий курс англійської мови для 5-10 класів середньої школи (1st Ed. 2004, 2nd Ed. 2011)

 Cambridge Eyes Open - 4-рівневий (А1, А2, В1, В1+) курс англійської мови для підлітків 12-16
років. Окрім текстового та звукового матеріалу, містить відеоролики від Discovery Education.

 Longman In Touch/ Olivia Date, Carol Skinner, Steve Thompson, Patricia Mugglestone, Liz
Kilbey. — 3-рівневий курс англійської мови для школярів 11-15 років (2001-2002)

 Oxford Project/ Tom Hutchinson, James Gault, Lynda Edwards. — 5-рівневий курс англійської
мови для підлітків від 10 до 15 років. Витримав 4 видання (1992, 2000, 2008, 2013)

 Longman Side by Side/ Steven J. Molinsky, Bill Bliss. — 4-рівневий

курс американського англійського для підлітків з 12 років (3d Edition, 2001)

+28. Особливості навчання англійської мови в 8-9 класах: мета, завдання, зміст.

Мета. Після закінчення 9-го класу учні загальноосвітнього навчального закладу, які вивчають першу
іноземну мову, мають досягти рівня А2+, учні спеціалізованої школи з поглибленим вивченням
іноземної мови – рівня В1, а ті, хто оволодіває другою іноземною мовою, – рівня А2. Ці рівні
характеризують результати навчальних досягнень у кожному виді мовленнєвої діяльності та
узгоджуються із Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти.

Завдання полягає у формуванні вмінь: здійснювати спілкування в межах сфер, тем і ситуацій,
визначених чинною навчальною програмою; розуміти на слух зміст автентичних текстів; читати і
розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту; здійснювати
спілкування у письмовій формі відповідно до поставлених завдань тощо.

Зміст навчальної програми з іноземних мов забезпечується єдністю предметного, процесуального та

емоційно-ціннісного компонентів і створюється на засадах оволодіння іноземною мовою у контексті
міжкультурної парадигми, що передбачає навчання мови народу, який нею спілкується, та ознайомлення
з його культурою.

+29. Використання технічних засобів навчання іноземних мов. Приклади сучасних Інтернет
ресурсів, які доцільно використовувати вчителю англійської мови на уроці.

Технічні засоби навчання – сукупність технічних пристроїв з дидактичним забезпеченням, що

застосовуються в навчально-виховному процесі для пред'явлення і обробки інформації з метою її
оптимізації. ТЗН поєднують два поняття: технічні пристрої (апаратура) та дидактичні засоби навчання
(носії інформації), які за допомогою цих пристроїв відтворюються. ТЗН набуває особливого значення у
викладанні іноземних мов у зв'язку з перенесенням акценту на оволодіння мовою як засобом
комунікації.

1. http://esl.about.com/ - цей сайт допоможе знайти багато тем: література, історія, музика, їжа,
здоров’я, гроші, відпочинок. Для вчителів англійської мови.
2. http://learn-english-today.com/index.html - на цьому сайті знаходяться безкоштовні ресурси та
матеріали для ESL-EFL всіх рівнів.

3. http://a4esl.org/g/h – приблизно тисячі вправ на різні темі: граматика, лексика, фонетика.

Постійне поновлення. Для вчителів англійської мови.
4. http://www.britishcouncil.org/english - сайт Британської Ради. Підкасти, навчальні відео. Для
вчителів англійської мови.

5. http://www.eslgold.com – сайт для всіх аспектів вивчення англійської мови.

6. http://www.englishdaily626.com – вокабул яр , граматика, сленги, ідіоми, жарти. Для вчителів

англійської мови.

7. http://learnenglish.britishcouncil.org/en/ - Британські представництва.

8. http://www.engvid.com – на цьому сайті англійські відео уроки.

9. http://dliavseh.at.ua/load/prikhologu/anglijska_mova/
plani_konspekti_didaktichni_materiali_dlja_vchitelja_anglijskoji_movi/17-1-0-1135 – матеріали для
проведення уроків з англійської в 1-11 класах.

10. http://meyodportal/net/taxonomy/tern/187 – розробки уроків, презентації.

11. http://osvita.ua/languages/english-online/16252/ – онлайн матеріали для вчителів англійської мови.

12. www.english-to-go-com – програма, построєна по типу цепочки уроків для різних рівнів
навчання.

13. www.kidlink.org – програма, яка об’єднує дітей різних країн, пропонує учать в дискусіях, в
міжнародних проектах.

14. www.londonslang.com – англійський сленг.

15. http://www.duolingo.com - школа для вивчення англійської та інших іноземних мов. В наявності
граматичні вправи, форум де ви зможете задати питання, якщо вас щось цікавить детальніше в
певній темі.

+30. Проблема навчання письма як виду мовленнєвої діяльності в 5-9 класах. Види письмових
вправ.

Письмо з самого початку оволодіння ним є усвідомленим актом. Вже на початковому етапі
навчання письма, навіть рідною мовою, усі елементи, форми, засоби, якими користується той, хто пише,
для передачі потрібного змісту є предметом його усвідомлення.

Зміст писемного повідомлення, також як і усного, передається лінгвістичними знаками

найвищого рівня. Для розвитку вмінь висловлювати думки в письмовій формі треба навчитися
оперувати, крім слова і речення, абзацом, зв’язним текстом і різними видами письмових повідомлень.
Абзац характеризується тематичною єдністю, логічною послідовністю, завершеністю і чіткістю
побудови. Графічно вони оформляються новим рядком. Абзац містить ключове речення, яке заключає в
собі основну думку. Якщо це речення знаходиться на початку абзацу, то в наступних реченнях воно
розвивається, ілюструється. Якщо воно знаходиться в кінці, в ньому розуміється все, що було сказане в
абзаці. Якщо такого речення немає, наступні розташовується за ступенем збільшення їх значущості.
Логічний зв’язок між реченнями абзацу може мати часовий, просторовий, причинно-наслідковий
характер. Матеріал розміщується так, щоб події прослідковувались від відомого до невідомого, від
загального до окремого, від причини до наслідку чи навпаки.

Мовні повідомлення мають певну структуру, обумовлену змістом висловлювання, видом

повідомлення і його значенням. Письмове повідомлення включає тему, ідею і характеризується певним
способом викладу думки. Тема – основа висловлювання. У письмовому тексті особливе значення для
розкриття теми має заголовок: він направляє думку в певне русло і полегшує розкриття змісту тексту.
Ідея – центральна думка висловлювання в писемних текстах, що звичайно формулюється в кінці.
Проблема – питання, яке потребує розв'язання, в будь-якому місці повідомлення. Особливості
розміщення матеріалу, а також спосіб викладу думок (опис, пояснення, розповідь, міркування) – усе
виробляється у процесі тренувань при навчанні писемного мовлення.
 У навчанні письма виділяються три етапи:
   - оволодіння каліграфією;
   - оволодіння орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно;
   - оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування.

Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ. Так, на етапі формування
орфографічних навичок використовуються вправи на ідентифікацію та диференціацію:
   - звуко – буквений аналіз слова; групування слів з однаковими звуками;
   - групування слів на основні протиставленнь;
   - диференціація подібних, але не тотожних букв;
   - списування за зразком;
   - списування з різними завданнями (підкреслити букву, буквосполучення, слова з однією і тією ж
орфограмою);
   - групування слів із використанням схем;
   - написання слів за заданими першими літерами.

Основною метою другого стану, поряд з орфографічними навичками, є формування лексико-

граматичної правильності письма. На цьому етапі найбільш поширеними визначаються такі види вправ:
  - вправи на запитання – відповіді з частковою зміною мовного матеріалу;
   - на трансформацію мовного зразка;
   - на підстановку;
   - на розширення та скорочення;
   - диктанти.

На середньому ступені навчання, крім зазначених, проводяться ускладнені диктанти, а саме:

диктант із самоконтролем, пояснювальний диктант, диктант, вивчений напам’ять (уривок прози, вірш),
диктант – переклад.

Мета третього етапу в навчанні письма і писемного мовлення – формування дій, що

забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі навчання. Характерними видами вправ на
цьому етапі можуть бути:
   - відповіді на запитання, складання запитань до тексту;
   - складання плану до прочитаного тексту;
   - переказ за планом;
   - складання листа другові за зразком;
   - резюме до тексту;
   - розповідь з придуманим початком (кінцем);
   - переказ тексту;
   - написання розгорнутого плану, тез для усного висловлювання.

Творче письмо робить слова та ідеї незабутніми. Творчо використовуючи іноземну мову, учні
перетворюють її на власну, а творчі завдання допомагають відчути впевненість у своїх вміннях. Окрім
контрольованого та супроводжувального існує творче письмо, навчання якого є найскладнішим. Творче
письмо має такі види:
   - виконання проектів;
   - складання діалогів;
   -  переказ;
   - написання реферату;
   - складання описів;
   - написання творів;
   - написання віршів;
  -  ведення записів.