Professional Documents
Culture Documents
Лекція 1
Лекція 1
1. Філологічний підхід
• історично виник раніше інших підходів;
• проблема відповідності перекладу тексту оригінала;
• принципи адекватності перекладу, що базуються на філологічній
інтерпретації текстів, які перекладаються;
• визначення понять еквівалентності та адекватності;
• використання методів аналізу змісту і структури тексту при порівнянні
текстів оригіналу і перекладу.
2. Лінгвістичний підхід
• основна увага приділяється змістовим (не формальним) відношенням між
оригіналом і перекладом;
• є наслідком того, що переклад завжди має справу з двома мовами.
3. Комунікативний підхід
• запозичення у теорії комункації основних понять (джерело інформації,
повідомлення, рецептор, зворотній зв’язок, процеси кодування і
декодування – (див. лекції Бруно Озімо).
4. Соціосеміотичний підхід
• концентрує увагу на соціальних аспектах і взаємодії різних знакових
систем (кодів) в реальних актах вербальної комунікації;
• вивчення мовленнєвого спілкування з огляду на особливості мови,
культури, мислення людини.
Лінгвоперекладацькі дослідження складають важливу частину сучасної
теорії перекладу. Вони спрямовані на вивчення процесу перекладу,
побудову його моделей, опис перекладацьких прийомів, співставлення
тексів оригіналу і перекладу з метою встановити закономірні перекладацькі
відповідності, пошук критеріїв еквівалентності перекладу та багато іншого.
Теорія перекладу (перекладознавство), згідно визначенню академіка В.С.
Виноградова, це: „ наукова дисципліна, в завдання якої входить вивчення
процесу перекладу і його закономірностей; розкриття сутності,
характеру і регулярності міжмовних перекладацьких відповідностей
різного рівня шляхом узагальнення і систематизації спостережень над
конкретними текстами оригіналу та перекладу; опис прийомів і
способів перекладу, розгляд історії перекладацької практики і теорії,
визначення ролі перекладів в розвитку вітчизняної культури "”.
Таким чином, завдання теорії перекладу становлять:
1. Вивчення закономірностей перекладацької діяльності.
2. Розкриття сутності міжмовних семантико-структурних відповідностей.
3. Встановлення ступеня регулярності міжмовних перекладацьких
співвідношень.
4. Опис способів перекладу.
5. Вивчення способів перекладу на основі узагальнення досвіду порівняння
текстів вихідної мови (ВМ) і мови перекладу (МП).
6. Виявлення ролі перекладу у розвитку культури народів.