Лекція 1. Суть перекладу.

1. Теорія перекладу як наука. Об’єкт, предмет, завдання теорії перекладу.

2. Теорія перекладу та її місце в перекладознавстві
3. Види перекладу
4. Зв’язок перекладу з іншими науками
Теорія перекладу як наука. Об’єкт, предмет, завдання теорії
перекладу.
Наука про переклад вивчає процес перекладу. Під процесом перекладу
звичайно розуміють міжмовні перетворення, трансформацію тексту на
одній мові в текст іншою мовою. Такі перетворення обов’язково обмежені
рамками двох конкретних мов. Тим самим завдання науки про переклад
зводяться до порівняльного вивчення двох мовних систем.
Однак процес перекладу не є простою заміною одиниць однієї мови
одиницями іншої мови. Процес перекладу як специфічний компонент
комунікації з використанням двох мов завжди є діяльністю людини, в
ньому акумулюються проблеми філософії, психології, фізіології, соціології
та інших наук, не кажучи вже про лінгвістику, залежність перекладу від
якої немає необхідності доказувати.
Визначення поняття „переклад”
А. В. Федоров: «Переклад, передусім, є мовленнєвим утворенням, яке
співвідноситься з оригіналом, зважаючи на особливості двох мов і
належністю матеріала, що перекладається, до певних жанрових категорій.
Перекласти означає виразити засобами однієї мови правильно і повністю
те, що вже було виражено засобами іншої мови».
А. Д. Швейцер: « Переклад можно визначити як: односпрямований і
двофазовий процес міжмовної і міжкультурної комунікації, за якого на
основі цілеспрямовного (перекладацького) аналізу первинного тексту
створюється вторинний текст (метатекст), який замінює первинний текст у
іншому мовному і культурному середовищі. [Переклад – це] Процес, який
характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту
первинного тексту, що часто модифікується різницями між двома мовами,
двома культурами, двома комунікативними ситуаціями».
В. С. Виноградов:«…переклад – особливий, своєрідний і самостійний вид
мовного мистецтва. Це „вторинне” мистецтво, мистецтво „перевираження”
оригіналу матеріалом іншої мови … складає особливий різновид художньо-
творчої діяльності, своєрідну форму „вторинної” художньої творчості».
Л. С. Бархударов: «Переклад можна вважати певним видом
трансформації, а саме – міжмовної трансформації».
Таким чином, враховуючи вищезазначені визначення, можна виокремити
суттєві ознаки перекладу.
Переклад – це:
  мовленнєве утворення у його співвідношенні з оригіналом;
 вираження того, що вже було виражено засобами іншої мови, тобто –
перевираження;
 процес міжмовної і міжкультурної комунікації, контакт мов, явище
білінгвізму;
 міжмовна трансформація;
 вид мовного мистецтва.
Найбільш загально переклад визначається як: процес і результат
вираження певної інформації, закодованої засобами однієї семіотичної
системи, за допомогою засобів іншої семіотичної системи.

Отже, в перекладознавстві термін „переклад” використовується на

позначення:
1) процесу створення перекладеного тексту, тобто – переклад як
діяльність, і
2) тексту в усній чи письмовій формі, мовленнєвого утворення,
створеного перекладачем, тобто – продукту перекладацької діяльності,
результату процесу перекладу.
Об’єкт науки про переклад- все, що входить в складне поняття комунікації
з використанням двох мов, яка включає умови породження вихідного
тексту, умови сприйняття тексту перекладу, соціальний статус
комунікантів, мовленнєву ситуацію і різні супутні явища.
Провідне місце у сучаному перекладознавстві займає лінгвістична теорія
перекладу.
Предметом лінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних
засобів різних мов і їхнього використання в процесі перекладу. В основі
порівняння різних мов лежить безпосередній і нерозривний зв'язок між
мовою і мисленням. Перекладач може порівнювати слова і фрази різних
мов, тому що може порівнювати думки та поняття, які ними виражаються.
Причини тісного зв’язку лінгвістики і перекладознавства.
1. У 2-ій половині ХХ ст. лінгвістика (мовознавство) значно розширила
коло своїх інтересів.
Відбувся перехід від розгляду мовних систем виключно з точки зору
структури до ширшого кола питань, які вимагають розглядати мову як засіб
мислення і комунікації. В центрі уваги лінгвістів опинилась смислова
сторона мовних одиниць, зв’язок мови і мислення, зв’язок мови і реальної
дійсності, зв’язок мови з суспільством і його культурою, зв’язок мови та
інших знакових систем.
 Включення перекладу до сфери інтересів лінгвістики збагачує
лінгвістику як науку.
Не тільки перекладознавство використовує методи та ідеї лінгвістики, але і
лінгвістика спирається на переклад, оскільки його можна розглядати як
великомасштабний природний експеримент зі співставлення мовних і
мовленнєвих одиниць двох мов в реальних умовах міжкультурної
комунікації. Це у свою чергу дозволяє виявити в кожній з мов важливі
особливості, які могли бути неявними в рамках одномовних досліджень.
 Підготовка перших перекладачів проводилась філологами і лінгвістами.
Саме філологи і лінгвісти стали першими викладачами перекладу, оскільки
перші відділення з перекладу відкривали, як правило, в університетах та
інститутах іноземних мов. Таким чином, вони одні з перших усвідомили
необхідність теоретичного осмислення перекладацької діяльності для
розробки науково обгрунтованих навчальних програм.
 Лінгвістична спрямованість теорії перекладу багато в чому була
пов’язана зі змінами характеру перекладацької діяльності.
З другої половини ХХ ст. все більшу частину перекладів становлять
переклади текстів спеціального характеру, які значно відрізняються від
художніх текстів. Спеціальні тексти, як правило, більш-менш стандартні за
формою і мовними засобами, і при їх перекладі необхідно вирішувати суто
лінгвістичні проблеми, які обумовлені різницями в семантичній структурі
мов і особливостями використання двох мов в процесі комунікації.

Американський перекладознавець Юджин Найда (Eugene Nida) виокремив

групи проблем, якими займається лінгвістична теорія перекладу і
представив їх у вигляді 4 підходів.

1. Філологічний підхід
• історично виник раніше інших підходів;
• проблема відповідності перекладу тексту оригінала;
• принципи адекватності перекладу, що базуються на філологічній
інтерпретації текстів, які перекладаються;
• визначення понять еквівалентності та адекватності;
• використання методів аналізу змісту і структури тексту при порівнянні
текстів оригіналу і перекладу.
2. Лінгвістичний підхід
• основна увага приділяється змістовим (не формальним) відношенням між
оригіналом і перекладом;
• є наслідком того, що переклад завжди має справу з двома мовами.
3. Комунікативний підхід
• запозичення у теорії комункації основних понять (джерело інформації,
повідомлення, рецептор, зворотній зв’язок, процеси кодування і
декодування – (див. лекції Бруно Озімо).
4. Соціосеміотичний підхід
• концентрує увагу на соціальних аспектах і взаємодії різних знакових
систем (кодів) в реальних актах вербальної комунікації;
• вивчення мовленнєвого спілкування з огляду на особливості мови,
культури, мислення людини.
Лінгвоперекладацькі дослідження складають важливу частину сучасної
теорії перекладу. Вони спрямовані на вивчення процесу перекладу,
побудову його моделей, опис перекладацьких прийомів, співставлення
тексів оригіналу і перекладу з метою встановити закономірні перекладацькі
відповідності, пошук критеріїв еквівалентності перекладу та багато іншого.
Теорія перекладу (перекладознавство), згідно визначенню академіка В.С.
Виноградова, це: „ наукова дисципліна, в завдання якої входить вивчення
процесу перекладу і його закономірностей; розкриття сутності,
характеру і регулярності міжмовних перекладацьких відповідностей
різного рівня шляхом узагальнення і систематизації спостережень над
конкретними текстами оригіналу та перекладу; опис прийомів і
способів перекладу, розгляд історії перекладацької практики і теорії,
визначення ролі перекладів в розвитку вітчизняної культури "”.
Таким чином, завдання теорії перекладу становлять:
1. Вивчення закономірностей перекладацької діяльності.
2. Розкриття сутності міжмовних семантико-структурних відповідностей.
3. Встановлення ступеня регулярності міжмовних перекладацьких
співвідношень.
4. Опис способів перекладу.
5. Вивчення способів перекладу на основі узагальнення досвіду порівняння
текстів вихідної мови (ВМ) і мови перекладу (МП).
6. Виявлення ролі перекладу у розвитку культури народів.

Теорія перекладу та її місце в перекладознавстві. Загальна,

часткова і спеціальні теорії перекладу. Теоретичне і практичне
перекладознавство.
1.1. Структурна схема перекладознавства
Вагомішим чинником, що стримував розвиток перекладознавства, ніж
відсутність загальноприйнятної назви, була відсутність будь-якої загальної
згоди, щодо обсягу та структури цієї дисципліни. Запроваджена Голмсом
схема складових перекладознавства (Мал. 1) стала загальновизнаною як
фундаментальна основа організації наукової діяльності на теренах
перекладознавства.

Голмс, виходячи із класичного поділу наук Френсісом Беконом на

«світлоносні» та «плодоносні», поділяє перекладознавство на дві великі
царини: «чисте» та «прикладне». «Чисте перекладознавство», згідно з
Голмсом, має подвійне завдання: описувати реальні явища перекладу та
розробляти принципи опису та пояснення цих явищ. Перше завдання
вирішується в межах «дескриптивного перекладознавства», а друге - в
межах «теорії перекладу». За Голмзом, гілка дескриптивного
перекладознавства (ДП) містить три основні види дослідження:
«дескриптивне перекладознавство, що орієнтується на продукт»,
«дескриптивне перекладознавство, що орієнтується на процес» та
«дескриптивне перекладознавство, що орієнтується на функцію».
Дескриптивне перекладознавство орієнтоване на продукт зосереджується
на описі окремих перекладів, порівняльному описі кількох перекладів
одного й того самого джерельного тексту (або на ту ж саму мову, або на
різні мови) і описі крупних масивів перекладів, що привело на початку
1990-х років до аналізу корпусів у перекладознавсті. Однією з кінцевих
цілей описового перекладознавства, що орієнтується на продукт (текст/
 тексти), могла б, можливо, бути загальна історія перекладу - якою б
амбітною така мета не здавалася зараз.
Дескриптивне перекладознавство орієнтоване на функцію досліджує
радше контексти, ніж перекладені тексти, вивчаючи функцію, вплив та
значення перекладів у цільовому контексті; коли, де і які тексти
перекладалися і аналізуючи дію перекладів на контексти, що разом із
впливом П’єра Бурдьє та інших соціологічних моделей, призвело до
зосередження уваги на соціології перекладу.
Дескриптивне перекладознавство орієнтоване на процес спрямоване на
систематичний опис того, що відбувається у голові перекладача, коли він
перекладає, що породило психологію перекладу, а також можливо охопило
опрацьовування більш свідомих процесів прийняття рішення, вибір
глобальних стратегій чи організацію перекладацьких служб. У одному
висловлюванні, що виявиться релевантним для подальшої еволюції і
обговорення ДП, Голмз надає великого значення необхідності збереження
чистого перекладознавства незалежним від будь-яких прикладних цілей.
(Holmes 1988/2000: 176).
Інша гілка «чистого перекладознавства» - «теоретичне
перекладознавство» або теорія перекладу - зацікавлена, як очевидно вже з її
назви, не в описі наявних перекладів, функцій перекладу, що спостерігаються,
чи експериментально визначних процесів перекладу, а у використанні
результатів дескриптивного перекладознавства, в поєднанні з інформацією
доступною із споріднених царин та дисциплін, щоб виявляти принципи, теорії
та моделі, які послужать для пояснення та передбачення того, чим є переклад
(і процес, і результат), і чим він буде.
Кінцевою метою теоретика перекладу має бути, поза сумнівом, створення
повної, вичерпної теорії, котра включає в себе так багато елементів, що може
служити для пояснення та передбачення всіх явищ, які входять до царини
перекладу, та виключення всіх тих явищ, які знаходяться поза його межами.
Більшість теорій, що існують на даний момент, як вказує Голмс, «є в
дійсності нічим іншим, як всього лише пролегоменами до такої загальної
теорії перекладу. (Пролегомени (дав.-гр. προλεγόμενα — передмова, вступ) — міркування, які формулюють
вихідне поняття і дають попередні відомості про предмет навчання; роз'яснює вступ у вивченні тієї чи іншої науки,
має метою попереднє ознайомлення з її методами і завданнями та позначення статусу науки, дисципліни в системі
раціонального знання .)

Значна їх доля, власне кажучи, взагалі не є справді теоріями, в усіх

наукових смислах цього слова, а лише низкою аксіом, постулатів та гіпотез,
які сформульовано таким чином, що і надто багато в себе включають
(охоплюючи також не перекладацькі дії та не лише переклади), і надто багато
виключають (відгороджуючись від деяких перекладацьких дій та деяких
творів, які, звичайно, визнаються перекладами). Інші ж теорії, хоча також
можуть носити назву «загальні» теорії перекладу (й часто їм може передувати
запобіжно-обережне «до» вченого), не є, власне кажучи, загальними теоріями,
а за своєю зоною дії теоріями частковими або спеціальними, маючи справу
лише з одним або кількома аспектами теорії перекладу як єдиного цілого»
(Holmes, 1988: 77). Саме в царині часткових теорій останнім часом і
досягнуто найзначнішого просування вперед. Часткові теорії перекладу
визначаються цілою низкою способів, хоча Голмс висловлює припущення, що
їх можна звести до шести основних розрядів.
Перш за все, існують теорії перекладу, які він назвав теоріями
перекладу, що обмежені засобом (medium), згідно із засобом, що
використовується. Такі теорії можна поділити далі на теорії перекладу, який
виконується людиною (ручний переклад), перекладу, який виконується
машиною (машинний переклад), перекладу, який виконується спільно
людиною та машиною (авто- матизованний переклад). Переклад, який
виконується людиною, розбивається на усний (з подальшим поділом на
послідовний та одночасний) і письмовий переклади (і відповідно
поділяються й теорії обмежені засобом перекладу).
По-друге, існують теорії, обмежені регіоном. «Регіонально-обмежені
теорії можуть бути двох тісно пов’язаних видів: обмежених джерельною та
цільовою мовами, або ж, що звичайно не зовсім те саме, а буває, що й навряд
чи взагалі те саме, обмежених цільовою та джерельною культурами. В обох
випадках, при обмеженні мовами та при обмеженні культурами, ступінь
фактичного обмеження може варіюватися.
2.1. Теоретичне перекладознавство
Загальна теорія перекладу –розділ лінгвістичної теорії перекладу, що
вивчає найбільш загальні лінгвістичні закономірності перекладу незалежно
від особливостей конкретної пари мов, способу перекладу та конкретних
особливостей акту перекладу. Положення загальної теорії перекладу
стосуються всіх перекладів в принципі. Вона надає теоретичне
обгрунтування і визначає основні поняття часткових і спеціальних теорій
перекладу.
Можна сказати, що загальна теорія перекладу займається
перекладацькими універсаліями (див. https://lektsii.org/9-41140.html), тобто
явищами і категоріями, які властиві всім видам перекладу.
Часткові теорії перекладу – вивчають лінгвістичні аспекти перекладу в
рамках двох конкретних мов.
Спеціальні теорії перекладу– розкривають особливості процесу перекладу
текстів різних типів і жанрів, а також вплив на характер цього процесу
мовленнєвих форм і умов виконання перекладу. Спеціальні теорії
перекладу:
- займаються класифікацією перекладу залежно від типів текстів, що
перекладаються, і специфічних вимог, що висуваються до перекладів
кожного типу;
- вивчають особливості, своєрідність і закономірності, що обумовлені
жанром твору, що перекладається (переклад технічний, науковий, художній
і т.д.);
- досліджують специфіку різноманітних видів перекладацької діяльності
(усний переклад, синхронний, писмовий та ін.).
До спеціальних теорій перекладу можна віднести:
• теорію усного перекладу
• теорію письмового перекладу
• теорію синхронного перекладу
• теорію послідовного перекладу
• теорію художнього перекладу
• теорію науково-технічного перекладу
• теорію військового перекладу
• теорію перекладу поезії тощо.
Часткові і спеціальні теорії перекладу конкретизують положення загальної
теорії стосовно окремих типів і видів перекладу.
Деякі дослідники виокремлюють в теорії перекладу ще такі розділи:
• історія практики і теорії перекладу,яка пов’язана з дослідженням
історичних етапів і основних напрямів перекладацької
діяльності,періодизацією перекладів, варіюванням уявлень про сутність
перекладу, ролі перекладеної літератури у національних літературах тощо;
• критика перекладу, яка дає оцінку адекватності перекладів оригіналу,
визначає важливість перекладів для культури мови перекладу.
2.2. Практичне перекладознавство
Практичне перекладознавство охоплює практичні аспекти перекладацької
діяльності:
- лексикографічне забезпечення роботи перекладача;
- розробка програм і методики навчання майбутніх перекладачів;
- розробка програм машинного перекладу та ін.
У цілому, всі розділи теорії перекладу тісно пов’язані між собою, і їх
виокремлення є досить умовним.
3. Типологія перекладів.
Системний аналіз перекладацької практики і теорії дозволяє побудувати
єдину типологію перекладів, що узагальнює різні сторони підготовки,
виконання, презентації і функціонування перекладу і співвідноситься з
іншими основними компонентами перекладацької діяльності.
Типологізация перекладів здійснюється за наступними параметрами:
1. За співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;
 2. За характером суб'єкта перекладацької діяльності і його відношенням до
автора тексту, що перекладається;
3. За типом перекладацької сегментації і способом переробки
перекладацького матеріалу;
4. За формою презентації тексту перекладу і тексту оригіналу;
5. За характером відповідності тексту перекладу тексту оригіналу;
6. За жанрово- стилістичними особливостями і жанровою принадлежністю
перекладного матеріалу;
7. За повнотою і типом передачі смислового змісту оригіналу;
8. За основними функціями;
9. За первинністю тексту- оригіналу;
10. За типом адекватності

1) Переклади, що виділяються за співвідношенням типів мови

перекладу і мови оригіналу:
Внутрішньомовнии переклад- тлумачення словесних знаків за допомогою
знаків тієї ж мови:
• діахронічний (історичний) переклад (переклад на сучасну мову
історичного тексту, написаного мовою попередньої епохи );
• транспозиція (переклад тексту одного жанру функціонального стилю в
інший жанр функціонального стилю).
Міжмовний переклад - перетворення повідомлення, вираженого засобами
будь-якої однієї знакової системи , в повідомлення , виражене засобами
іншої знакової системи:
• бінарний переклад (переклад з однієї природньої мови на іншу);
• інтерсеміотичний переклад (переклад з природньої мови на штучну чи
навпаки);
• трансмутація (переклад з будь-якої штучної мови на іншу штучну мову).

2) Переклади, що розрізняються за загальною характеристикою суб'єкта

перекладацької діяльності і за його відношенням до автора
перекладацького тексту:
 традиційний переклад - переклад, виконаний людиною:
• переклад, виконаний перекладачем, що не є одночасно автором
перекладного тексту ;
• авторський (авто-) переклад (переклад, виконаний автором
оригінального тексту);
• авторизований переклад (переклад оригінального тексту , апробований
автором).
• машинний (автоматичний, комп’ютерний) переклад - переклад,
виконаний комп'ютером;
 • автоматизований (або комп’ютеризований) переклад – переклад,
виконаний з використанням накопичувачів (перекладацької пам’яті)
• змішаний переклад - переклад з використанням значної частки
традиційної (чи машинної) переробки тексту.
3) Переклади, зроблені за типом перекладацької сегментації тексту і
одиниць перекладу , що були використані:
• поморфемний переклад - переклад, виконаний на рівні окремих морфем .
не звертаючи уваги на їхні структурні зв'язки ;
• дослівний переклад - переклад , виконаний на рівні окремих слів не
звертаючи уваги на смислові, синтаксичні і стилістичні зв'язки між
словами;
• фразовий переклад - переклад , виконаний на рівні окремих речень або
фраз, перекладених послідовно одне за іншим;
• абзацно-фразовий переклад- переклад,здійснений на рівні окремих речень
або абзаців, перекладених послідовно одне за іншим;
• суцільно текстовий переклад- переклад цілого тексту, не виділяючи
окремі слова, речення або абзаци в окремі одиниці перекладу.

4) Переклади, виділені за ознакою форми презентації тексту -

перекладу і тексту-оригіналу.
Письмовий переклад - переклад, виконаний в писемній формі:
• письмовий переклад писемного тексту (переклад письмового тексту,
виконаний у писемній формі) ;
• письмовий переклад усного тексту (переклад усного тексту, виконаний у
писемній формі).
Усний переклад – це переклад, виконаний в усній формі:
• усний переклад усного тексту (переклад усного тексту, виконаний в усній
формі);
- синхронний переклад (усний переклад, здійснений практично одночасно з
виголошенням тексту-оригіналу);
- послідовний переклад (різновид усного перекладу, здійсненого після
прослуховування певної частини тексту, в паузах між цими частинами);
+ однобічний переклад ( усний переклад,здійснений тільки в одному
напрямку тобто з однієї мови на будь-яку іншу мову);
+ двосторонній переклад (послідовний усний переклад розмови, здійснений
з однієї мови на іншу і навпаки);
• усний переклад письмового тексту (переклад письмового тексту,
виконанний в усній формі);

5) Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності

тексту перекладу тексту-оригіналу:
• вільний переклад (переклад, що відтворює основну інформацію оригіналу
з можливими відхиленнями - додаваннями, пропусками і т. п.; здійснюється
на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць
виявляються не релевантними):
• інтерпретація (вид перекладу, що базується на звертанні до немовних
видів діяльності, на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими
правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній
системі);
• адекватний переклад (переклад, що відповідає оригіналу і виражає ту ж
комунікатівну мету, що й оригінал);
• точний (правильний) переклад (переклад, що характеризується
семантичною точністю, тобто є семантичне повно і правильно переданим
планом змісту оригіналу);
• автентичний переклад (переклад офіційного документа, що має однакову
юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст
умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові, але його
автентичність встановлюється на двох і більше мовах);
• завірений переклад (переклад, відповідність якого оригіналу
підтверджується юридично);

6) Переклади, які виділяються за ознакою жанрово-стилістичногї

характеристики перекладного матеріалу і жанрової приналежності:
• науково-технічний переклад (переклад науково-технічних текстів і
документації);
• суспільно-політичний переклад (переклад суспільно-політичних текстів);
• художній переклад (переклад художніх текстів);
• військовий переклад (переклад текстів з військової тематики);
• юридичний переклад (переклад текстів юридичного характеру);
• побутовий переклад (переклад текстів розмовно-побутового характеру).

7) Переклади, що виділяються за ознаками повноти і способу передачі

смислового змісту оригіналу :
-повний переклад - переклад, що передає смисловий зміст оригіналу без
пропусків і скорочень.
-неповний переклад - переклад, що передає смисловий зміст оригіналу з
пропусками і скороченнями:
• скорочений переклад (переклад ,що передає смисловий зміст тексту в
згорнутому вигляді, тобто із скороченнями);
• фрагментарний переклад (переклад не цілого тексту, а лише окремого
уривка);
• аспектний переклад (переклад лише частини тексту відповідно до будь-
якої заданої ознаки (аспекту);
• анотаційний переклад (переклад, у якому відбиваються лише головна
тема, предмет і призначення перекладного тексту);
• реферативний переклад (переклад, у якому містяться досить докладна
інформація про документ, який реферують- його призначення,тематика,
методи дослідження, отримані результати).
8) Переклади, виконані за ознакою основної прагматичної функції:
- практичний переклад- переклад, призначений для практичного
використання як джерело інформації:
• робочий (інформаційний) переклад (невідредагований переклад, в
основному придатний для практичного використання,але не оформлений
для опублікування):
• консультативний переклад (вид інформаційного перекладу, здійснюється
звичайно в усній формі, включає елементи анотування, реферування і
вибіркового перекладу з листа, виконується, як правило, у присутності
замовника, який одразу уточнює аспекти змісту тексту- оригіналу, що його
цікавлять);
• виданий (друкований) переклад (письмовий переклад, тиражований за
допомогою засобів масового розмноження і призначений для широкого
поширення);
• опублікований переклад (практичний чи навчальний переклад,
тиражований за допомогою засобів масового розмноження).
-навчальний переклад- переклад, який використовують у навчальному
процессі для підготовки перекладачів або як один з прийомів навчання
іноземної мови;
-експериментальний переклад-переклад, виконаний з дослідницькою
метою;
-еталонний переклад - зразковий переклад, який використовують для
порівняння з перекладом, що виконують.
9) Переклади, що виділяються за ознакою первинності/ непервинності
тексту оригіналу:
- прямий (первинний, безпосередній) переклад - переклад, виконаний
безпосередньо з оригіналу;
- непрямий (вторинний) переклад - переклад, здійснений не безпосередньо з
тексту-оригіналу, а з його перекладу на яку-небудь іншу мову;
- зворотній переклад - експериментальний чи навчальний переклад одного і
того ж тексту на вихідну мову.

10) Переклади, що виділяються за типом адекватності:

- стилістично адекватний переклад - семантично повний і точний і
стилістично еквівалентний переклад, що відповідає функціонально-
стилістичним нормам мови перекладу;
- прагматично (функціонально) адекватний переклад - переклад, що
правильно передає основну (домінуючу) комунікативну функцію оригіналу;
- дезиративно адекватний переклад - переклад, повно і правильно
відповідає на інформаційний запит споживача і не обов'язково передає
повний смисловий зміст і основу комунікативну функцію оригіналу.
Зв’язок перекладу з іншими науками
Сучасну теорія перекладу можна охарактеризувати як результат
міждисциплінарних досліджень.
В рамках перекладознавства вивчаються фізіологічні, психологічні,
літературознавчі, етнографічні та інші сторони перекладацької діяльності, а
також історія перекладацької діяльності в тій чи іншій країні або країнах.
Залежно від предмету дослідження можна виокремити психологічне
перекладознавство (психологія перекладу), літературне перекладознавство
(теорія художнього і літературного перекладу), етнографічне
перекладознавство, історичне перекладознавство тощо.
• Літературознавці досліджують переважно художній переклад з точки
зору його естетичної еквівалентності оригіналу, ролі мови перекладу у
розвитку духовної культури. Літературознавчий підхід до перекладу
передбачає звернення до особистості перекладача, спробу зрозуміти його
вибір виходячи з особистісних якостей.
• Соціальний статус перекладу як суспільно значимої діяльності вимагає
вивчення із залученням наукового апарату соціології. Соціологія може
досліджувати переклад як один із видів соціально-рольової взаємодії.
• Зв’язок перекладу з етнографією, історією та антропологією
обумовлений тим, що культурно-історична варіативність життя і побуту,
мови і світосприйняття людей дуже різниться. Перекладачі часто мають
вирішувати задачу мовної і культурної варіативності, проблему розуміння
повідомлення, яке було створено іншою мовою, в іншій культурі, в іншу
історичну епоху, людьми іншої мовної свідомості, які по іншому
сприймають і називають оточуючий світ.
• Необхідність розробки спеціальних методів навчання перекладу зробили
його об’єктом педагогіки і методики.
• Особливості поведінки і психічного стану усних перекладачів, які
працюють в умовах стресу, привертають увагу психології. Перекладацька
діяльність вивчається психологами як різновид психічної діяльності.
• Переклад вивчається семіотикою як процес переходу від одної знакової
системи до іншої.
• Для логіки переклад постає як процес перетворення смислів.
• Для когнітивістики – як процес пізнання чужої дійсності крізь призму
своєї.
 • Переклад може вивчатись медициною, наприклад, для з’ясування, яким
чином змінюється артеріальний тиск та пульс у перекладачів під час
перекладу.
• Переклад може вивчатись юридичною наукою в аспекті відповідальності
перекладача за результат своєї діяльності.
• Переклад як специфічна форма відтворення дійсності, в основі якої
лежать категорії, що є близькі художньому образу, може бути цікавий і для
теорії мистецтва.
Але, незважаючи на все сказане, більшість праць в області теорії
перекладу має більш менш яскраво виражену лінгвістичну
спрямованість. Теорія перекладу широко використовує лінгвістичні
методи дослідження (наприклад: метод співставного аналізу, метод
компонентного аналізу, метод трансформаційного аналізу та ін.)
Саме лінгвістичні дослідження внесли основний вклад у розвиток науки
про переклад, і саме лінгвісти були першими теоретиками перекладу.
Питання з теми:
1. Чи завжди переклад передбачає використання двох мов?
2. Чи можливі переклади без використання мов?
3. Яким чином дослідження перекладу змінилось у ХХ ст.?
Запитання для самоперевірки:
1. Що складає об’єкт та предмет лінгвістичної теорії перекладу?
2. Які завдання ставить перед собою теорія перекладу?
3. Дайте визначення поняттю „переклад”.
4. Чим обумовлений тісний взаємозв’язок теорії перекладу і мовознавства?
5. Які параметри покладені в основу типологізації перекладів?
6. В чому полягає міждисциплінарність дослідження перекладу? У сфері
яких наук проводяться дослідження перекладу, і що становить інтерес для
кожної з наук?
Рекомендована література
Бик І.С. Теорія і практика перекладу. – Режим доступу:
http://www.franko.lviv.ua/faculty/intrel/tpp/
Білоус О.М. Теорія і технологія перекладу. Курс лекцій: доопрацьований та доповнений.
Навчальний посібник для студентів перекладацьких відділень. – Кіровоград, РВВ КДПУ
ім. В. Винниченка, 2013. – 200 с.
Василюк І.М., Рудик І.М. Основи теорії і практики перекладу. Навчальнй посібник. –
Житомир: ПП Перегуда, 2006. – 120 с.
Іваніна Т.В. Теорія та практика перекладу. – Навчальний посібник для студентів
четвертого курсу всіх форм навчання спеціальності «Мова та література». ––
Запоріжжя, 2010. – 32 с.
Кальниченко О. А. Теорія перекладу: для студентів 3-4 курсів ф-ту «Референт-
перекладач», які навчаються за спеціальністю 035 Філологія (Переклад) /Нар. укр. акад.,
[каф. теорії та практики перекладу ; авт.-упор. О.А. Кальниченко]. – Харків : Вид-во
НУА, 2017. – Ч. 1. – 64 с
Литвин І. М. Перекладознавство. Науковий посібник. - Черкаси : Видавництво Ю. А.
Чабаненко, 2013. - 288 с.
Мамрак А.В. Вступ до теорії перекладу: навчальний посібник. – К: Центр учбової
літератури, 2009. – 304с.
Ребрій О. В. Вступ до перекладознавства : конспект лекцій для студентів освітньо-
кваліфікаційного рівня «Бакалавр» факультету іноземних мов / О. В. Ребрій. - X. : ХНУ
імені В. Н. Каразіна, 2016. -116 с.
Терехова С. I. Вступ до перекладознавства. (Сучасні проблеми і теорії. Діяльність
перекладача. Основи техніки перекладу). Навч. посібник. - (Вид. 2-ге, доповнене і
перероблене). - К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. - 163 с