Сенс вперемішку

«Як казав Вівіан Грін - сенс життя не в тому, щоб чекати, коли закінчиться гроза, а в тому, щоб
вчитися танцювати під дощем…»
- Ні, знову не те, - зім’явши листок промовив я.
Вже години дві намагаюся написати насправді правдиві слова, в яких я би відчував правду. Це
важко. Мабуть, навіть дорослим складно зрозуміти всю суть існування, а тут, будучи підлітком, ти
повинен не тільки осмислити своє життя, але й вибрати професію з якою ти будеш до кінця. Я не
кажу, що це нереально, але легкого теж небагато. Питань вистачає й, на жаль, так мало відповідей.
Тож, щоб розібратися, запишу все з самого початку. Я взяв ручку та папір і написав те, що першим
прийшло в голову:
«Мене звати Алекс…».
- Дивний початок розповіді, я ж і так сімнадцять років знаю, як мене звати, - трохи думок в голос.
«Народився я звичайного осіннього дня, навіть не пам’ятаю дату, вже довгий час не відзначаю цей
день. Батьки дуже чекали дитину, вони були морально та фінансово підготовлені, тому мені
завжди вистачало уваги, весь час було необхідне і не тільки. У багатьох людей дитинство
проходить легко, непомітно та щасливо, в мене не виняток. Насправді, написати можу небагато,
спогади, як рукою знесло.
З дитинством попрощалися, прийшов підлітковий вік, в цьому періоді я знаходжусь до цих днів.
Якщо я скажу, що саме ці роки даються найскладніше, ніхто й не здивується. Ти шукаєш своє
власне я, свій стиль, друзів, вирішуєш своє майбутнє, стикаєшся з труднощами та намагаєшся їх
вирішувати – ось так проходить життя, а це ще не весь список. І так, це теж мій випадок, дуже
типове життя. Хоч на відмінну від деяких людей - я вмію думати. Так, це дуже значне вміння,
багато хто в наш час цього не вміють, не вміють правильно користуватися головою. Таке
відношення до життя приводить в гнів, сум та ураган інших емоцій, але пишу ось це не для того,
щоб давати оцінку суспільству.
За ці роки я зіштовхнувся з багато якими проблемами і так я, як і багато інших підлітків, не знав, що
робити, було навіть трохи моторошно. Декілька років я не міг зібратися зі своїми думками, в
цілому з собою та насправді заглянути в очі жахам».
- Тільки зараз розумію, як це було безглуздо. Я ж міг ще раніше взяти себе в руки.
«Тож взявся я за своє життя лише в чотирнадцять, два роки назад. Тоді перейшов в іншу школу,
почав самореалізовуватися, вирішив, чого я хочу від світу та обдумав багато різних життєвих
питань. А з чим ще я зіштовхнувся за цей час? Складне питання. Хоча все згадати неможливо, я
перерахую най головне, тож це був і булінг, і погане відношення зі сторони людей старшого віку і
однолітків, підліткову любов, а саме головне – з нерозумінням та знеціненням. Звісно відбувалося
не тільки погане, я знайшов друзів, почав займатися улюбленим ділом. Все це було дуже важко,
але, як кажуть, те, що нас не вбиває – робить сильнішим. Якщо б не різні ситуації, я б не був тим,
ким є зараз, я б не був такою психо-стійкою особистістю.
Та зараз мене немов осяяло…»
- Ми самі творимо сенс життя, кожен з нас знаходить його в якійсь своїй речі, - озвучив в голові
вердикт і потім пробубнів. - Так, саме це напишу…