МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

В.Л. КОПОРУЛІН, І.В. ЩЕРБИНА,

І.В. ПАСІЧНИК, Т.П. БАС

ВИЩА МАТЕМАТИКА

Частина 6
Навчальний посібник

Друкується за Планом видань навчальної та методичної літератури,

затвердженим Вченою радою НМетАУ
Протокол №

Дніпро НМетАУ 2016

УДК 517(07)
Вища математика. Частина 6: Навч. посібник / В.Л. Копорулін, І.В. Щербина,
І.В. Пасічник, Т.П. Бас. – Дніпро: НМетАУ, 2016. –с.

Наведені докладні теоретичні відомості до вивчення

розділу «Диференціальні рівняння». Теоретичні положення
супроводжуються необхідними поясненнями, а також
розв’язуванням типових задач. Рекомендуються завдання
для самостійної роботи.
Призначений для студентів зі спеціальності 136 –
«Металургія» (за спеціалізаціями «Ливарне виробництво
чорних і кольорових металів і сплавів» та «Литво (за
видами)»).
Бібліогр.: 4 найм.

Друкується за авторською редакцією.

Відповідальний за випуск В.Л. Копорулін, канд. тех. наук, доц.

Рецензенти: Т.С. Кагадій, д-р фіз.-мат. наук, проф. (ДВНЗ НГУ)

А.В. Сясєв, канд. фіз.-мат. наук, доц. (ДНУ)

© Національна металургійна академія

України, 2016
© Копорулін В.Л., Щербина І.В,
Пасічник І.В., Бас Т.П., 2016
 ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………… 4
Лекція 20. Диференціальні рівняння вищих порядків. Загальні відомості.
Рівняння, що допускають зниження порядку……………………………………. 5
20.1. Загальні поняття та означення……………………………………….. 5
20.2. Диференціальні рівняння, що допускають зниження порядку…….. 7
Практичне заняття 25. Диференціальні рівняння, що допускають зниження
порядку…………………………………………………………………………….. 14
25.1. Рівняння вигляду y  n   f  x  ……………………………………….. 14
25.2. Диференціальні рівняння, що явно не містять шукану функцію
y  x  F  x , y  , y    0 ………………………………………………….18
25.3. Диференціальні рівняння, що явно не містять незалежну змінну
x F  y , y  , y    0 ……………………………………………………...21
Лекція 21. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків. Лінійні
однорідні диференціальні рівняння другого порядку (ЛОДР)………………….25
21.1. Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків. Загальні
означення та поняття………………………………………………………………25
21.2. Однорідні диференціальні рівняння другого порядку…………….. 26
21.3. Інтегрування ЛОДР другого порядку зі сталими коефіцієнтами…..28
Практичне заняття 26. Лінійні однорідні рівняння другого порядку зі
сталими коефіцієнтами…………………………………………………………… 33
Лекція 22. Розв’язання лінійних неоднорідних диференціальних рівнянь
(ЛНДР) другого порядку…………………………………………………………..37
22.1. Структура загального розв’язку ЛНДР другого порядку…………..37
22.2. Інтегрування ЛНДР другого порядку зі сталими коефіцієнтами
із спеціальною правою частиною…………………………………………………39
22.3. Метод Лагранжа (метод варіації довільних сталих)………………...42
Практичне заняття 27. Розв’язання лінійних неоднорідних диференціальних
рівнянь другого порядку зі сталими коефіцієнтами. Метод невизначених
коефіцієнтів…………………………………………………………………………46
Практичне заняття 28. Розв’язання лінійних неоднорідних диференціальних
рівнянь другого порядку зі сталими коефіцієнтами. Метод Лагранжа…………55
Література………………………………………………………………………...…60

3
 ВСТУП

Оновлення програми для студентів зі спеціальності 131 – «Металургія»

(за спеціалізаціями «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів і
сплавів» та «Литво (за видами)»), а також зменшення часів аудиторних занять
передбачає новий підхід до викладання матеріалу з дисципліни «Вища
математика».
У шостій частині навчального посібника викладено матеріал розділу
вищої математики: «Диференціальні рівняння вищих порядків». Основні
теоретичні положення, формули та теореми ілюструються докладним
розв’язанням великої кількості задач різного ступеня складності з їх повним
аналізом. Для ефективності засвоєння матеріалу пропонуються завдання для
самостійної роботи.
Посібник складено згідно з робочою програмою дисципліни, матеріал
подається у звичній для студентів формі – спочатку теорія, а потім роз’язання
прикладів та задач. Кожна частина посібника відповідає матеріалу дисципліни
однієї чверті аудиторних занять, що робить посібник більш зручним у
використанні.
Автори посібника сподіваються, що ця робота буде корисною для
кожного студента.

4
 ЛЕКЦІЯ 20. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ. РІВНЯННЯ, ЩО ДОПУСКАЮТЬ ЗНИЖЕННЯ
ПОРЯДКУ

20.1 Загальні поняття та означення

Якщо диференціальне рівняння містить похідну більш ніж першого

порядку, то воно називається рівнянням вищого порядку.
Розглянемо спочатку диференціальне рівняння другого порядку, яке має
загальний вигляд
F  x , y , y  , y    0 . (20.1)
Якщо це рівняння можна розв’язати відносно другої похідної, то його
записують так:
, (20.2)
де x - незалежна змінна, y  y x  - шукана функція, y  , y  - похідні цієї
функції.
Розв’язком рівняння (20.2) на інтервалі a , b  називається така функція
y    x  , диференційована на цьому інтервалі, яка при підстановці в рівняння
(20.2) перетворює його на тотожність.
Загальним розв’язком рівняння (20.2) називається така функція
y    x , C1 , C 2  , яка, по-перше, є розв’язком рівняння (20.2) при будь-яких
значеннях довільних сталих C1 , C 2 , по-друге, якими не були б початкові умови

, (20.3)
,
існують єдині значення довільних сталих C 1  C10 , C 2  C 20 , такі, що функція
 
y   x , C 10 , C 02 є розв’язком рівняння (20.2) та задовольняє початкові умови
(20.3).

Будь-який розв’язок y   x , C 10 , C 02  рівняння (20.2), отриманий із
загального розв’язку при конкретних значеннях довільних сталих
C1  C10 , C 2  C 20 , називається частинним розв’язком цього рівняння.

5
 Розв’язки рівняння (20.2) вигляду   x , y , C1 , C 2   0 та
 
 x , y , C 10 , C 20  0 називаються загальним та частинним інтегралами
рівняння (20.2) відповідно.
Графік будь-якого розв’язку диференціального рівняння другого порядку
називається інтегральною кривою. Загальний розв’язок диференціального
рівняння (20.2) представляє сім’ю інтегральних кривих, частинний розв’язок –
одну інтегральну криву, що проходить через точку M 0  x 0 , y0  та має дотичну в
цій точці з кутовим коефіцієнтом y  x0   y0 .
Як і для диференціальних рівнянь першого порядку, задача, яка полягає у
відшуканні частинного розв’язку диференціального рівняння другого порядку
при заданих початкових умовах, називається задачею Коші.

Теорема 20.1. (про існування та єдинність розв’язку задачи Коші)

Якщо в рівнянні (20.2) функція f  x , y , y  та її частинні похідні f y та f y
неперервні у деякій відкритій області D то для будь-якої точки  x 0 , y0 , y0   D
існує єдиний розв’язок y    x  рівняння (20.2), що задовольняє початкові
умови (20.3).
Аналогічні поняття та означення вводяться для диференціальних рівнянь
n - го порядку. Загальний вигляд диференціального рівняння n - го порядку:

(20.4)
або, якщо розв’язати його відносно найвищої похідної:

. (20.5)
Порядок диференціального рівняння визначає порядок старшої похідної,
що до нього входить.
Початкові умови для диференціальних рівнянь n - го порядку мають
вигляд
, (20.6)
,
…………

6
 Розв’язком диференціального рівняння (20.4) на інтервалі a , b 
називається функція y    x  , диференційована на цьому інтервалі, яка при
підстановці в рівняння (20.4) перетворює його на тотожність.
Загальним розв’язком рівняння (20.4) називається функція
 
y   x , C1 , C 2 , ... , C n , що містить n довільних сталих та є розв’язком

рівняння (20.4) при будь-яких значеннях сталих C1 , C2 , ..., Cn.

Частинний розв’язок диференціального рівняння (20.4) отримується із
загального при конкретних значеннях довільних сталих C1,C2, ..., Cn таким
чином, щоб задовольнити початкові умови (20.6).
З погляду геометрії загальний розв’язок диференціального рівняння n -го
порядку є сім’єю інтегральних кривих, що залежать від параметрів
C1 , C 2 , ... , C n (для диференціальних рівнянь першого порядку тільки від одного
параметра C [Лекція 17]), а частинний розв’язок – це окрема крива з цієї сім’ї.
Якщо неможливо отримати загальний (частинний) розв’язки
диференціального рівняння (20.4) у явному вигляді, то отримані неявні функції
 
  x , y , C1 , C 2 , ... , C n   0 та  x , y , C 10 , C 20 , ... , C n0  0 називають відповідно
загальним та частинним інтегралами диференціального рівняння.
Методи знаходження розв’язків диференціальних рівнянь вищих порядків
набагато складніші за методи розв’язання рівнянь першого порядку. Тому
розглянемо лише окремі, найпростіші випадки диференціальних рівнянь вищих
порядків.

20.2. Диференціальні рівняння, що допускають зниження порядку

Одним з методів розв’язання диференціальних рівнянь вищих порядків є

метод зниження порядку. Розглянемо три типи таких рівнянь.
1. Рівняння вигляду y  n   f  x  ,
де f  x  - неперервна функція, інтегрується в квадратурах.
Справді, перепишемо дане рівняння у вигляді
d y n  1
 f x  d y n  1  f  x dx .
dx

7
 Проінтегруємо отримане рівняння:
n  1  f  x dx  C , тоді
d y  1

y n  1   f  x dx  C1 , де C 1 - стала інтегрування.

Продовжуючи цей процес послідовно отримаємо
y n 2     f  x  dx  C1 dx  C 2 ,

y n 2     f  x  dx dx  C1 x  C 2 ,

d y n 2      f  x  dx dx  C1 x  C 2 dx ,

2
y n  3      f  x dx dx dx  C1 x2  C2 x  C3 ,

……………………………………………………..
x n1 x n 2
y  ...    
f  x dx dx dx .... dx  C1 C
n  1! 2 n  2!
 

x2
    Cn 2  C n1 x  C n .
2

Приклад 20.1 Знайти загальний розв’язок диференціального рівняння:

y   2 x  sin 3 x .
Розв’язання. Проінтегруємо двічі обидві частини цього рівняння:
2x  1
 
y    2 x  sin 3 x dx   2 x dx   sin 3 xdx 

   cos 3 x   C1 ;
ln 2  3 
 2x 1  1 1
y     cos 3 x  C1  dx   2 x dx   cos 3 x dx  C1  dx 
 ln 2 3  ln 2 3

2x 1
 2
 sin 3 x  C 1 x  C 2 .
ln 2 9
Отже, загальний розв’язок рівняння
2x 1
y  sin 3 x  C1 x  C 2 .
ln 2 2 9

8
 1
Приклад 20.2. Розв’язати рівняння: y    sin 4 x  3 .
x3

Розв’язання. Права частина рівняння не містить невідомої функції y та її

похідної y  , тому для отримання розв’язку тричі послідовно інтегруємо обидві
його частини:

 1  x 2 1
y     3  sin 4 x  3  dx   cos 4 x  3 x  C 1 ,
x  2 4

 x 2 1  x 1 1 3x2

y    
 cos 4 x  3 x  C 1  dx   sin 4 x   C1 x  C 2 ,
  2 4  2 16 2

 1 2 
1 3 x 1 1
y      sin 4 x   C1 x  C 2  dx   ln x  cos 4 x 
 2 x 16 2  2 64

3x3 x2
  C1  C2 x  C3 .
2 3 2

Отже, загальний розв’язок даного рівняння

1 1 x3 x2
y   ln x  cos 4 x   C1  C2 x  C3 .
2 64 2 2

Приклад 20.3. Розв’язати задачу Коші:

1
y   cos 2 5 x , y 0   2 ; y0    .
50

Розв’язання.

1  cos 5 x 1 1 
y    cos 2 5 xdx   dx   x  sin 5 x   C1 ,
2 2 5 

1 1   1  x 2 1 
y     x  sin 5 x   C1  dx    cos 5 x   C1 x  C 2 .
2 5   2  2 25 

9
 Отже, загальний розв’язок рівняння

1 2 1
y x  cos 5 x  C1 x  C 2 .
4 50

Для того, щоб отримати частинний розв’язок, тобто розв’язати задачу

Коші, треба знайти C 1 та C 2 використовуючи початкові умови:

1 1 
2   0  sin 0   C 1 ,  C1  2 ,
2 5 

1 1 2 1
   0  cos 0  C 1  0  C 2 ,  C2  0 .
50 4 50

1 2 1
Таким чином, y  x  cos 5 x  2 x  частинний розв’язок рівняння.
4 50

2. Диференціальне рівняння F  x , y  , y   0 ,

що явно не містить шукану функцію y , за допомогою підстановки y   P  x  ;

y   P  x  зводять до відповідного рівняння першого порядку
F  x , P  x , P  x   0 . Розв’язок цього рівняння знаходять, залежно від його
типу, а потім, для отримання загального розв’язку початкового рівняння
повертаються до заміни y   P  x  .

Приклад 20.4. Розв’язати рівняння:

xy   y   ln x .
Розв’язання. Оскільки дане рівняння є рівнянням другого порядку, що
явно не містить y , введемо підстановку y   P  x  , y   P  x  . Отримаємо
рівняння першого порядку
P ln x
xP   P  ln x ,  P 
,
x x
яке є лінійним рівнянням. Його розв’язок будемо шукати у вигляді P  uv , а
P   uv  uv  .
uv ln x
uv  uv    ,
x x

10
  v ln x
u v     uv  ,
 x  x

I  v   v  0,
 x
 ln x
II  uv  .
 x
v dv v dv dx dv dx
І. v           
x sx x v x v x
1 1
ln v   ln x  ln v  ln v .
x x
За методом інтегрування
частинами маємо
1 ln x
ІІ. u    u  ln x   du   ln xdx dx 
x x u1  ln x , du1  ,
x
dv1  dx , v1  x ,
dx
u  ln x  x   x   u  ln x  x   dx  u  x ln x  x  C1 .
x
1 C1
Маємо P   x ln x  x  C 1   або P  ln x  1  .
x x
C1
Тоді y   P  ln x  1 
.
x
Проінтегруємо це рівняння:
 C   C 
y    ln x  1  1  dx   ln xdx     1  1  dx .
 x   x 
Із попереднього  ln xdx  x ln x  x . Маємо
y  x ln x  x  x  C1 ln x  C 2 , або
y  x ln x  2 x  C1 ln x  C 2  шуканий загальний розв’язок.

Приклад 20.5 Розв’язати задачу Коші:

y ctgx  y   2 , y0   0 ; y 0   2 .
Розв’язання. Аналогічно попередньому, маємо: y   P  x , y   P  x  .
Тоді
P ctgx  P  2 .

11
 Це рівняння з відокремлюваними змінними. Відокремлюємо змінні та
обчислюємо отримані інтеграли:
dP dP dx dP
P ctgx  2  P   ctgx  2  P      tgx dx 
dx 2  P ctgx 2 P
 ln 2  P   ln cos x  ln C1  ln 2  P  ln C 1 cos x  2  P  C1 cos x 
P  2  C 1 cos x  y   2  C1 cos x  y   2  C1 cos x  dx ;
y  2 x  C1 sin x  C 2  загальний розв’язок рівняння.
Використаємо початкові умови:
y 0   2   2  2  C 1 cos 0 ,  C1  4 ,
y0   0  0  2  0  C1 sin 0  C 2 ,  C 2  0 .
Отже, розв’язок задачі Коші має вигляд
y  2 x  4 sin x .

3. Диференціальне рівняння вигляду F  y , y  , y    0 ,

що явно не містить незалежну зміну x, підстановкою

y   P  y , y   Py  y x  P P зводять до диференціального рівняння першого
порядку F  y , P , P   0. Потім визначають тип отриманого рівняння і
відповідним методом його розв’язують. Нехай розв’язок рівняння першого
порядку буде мати вигляд P   ( y , C 1 ) . Тоді, y    ( y , C1 ) - це рівняння є
рівнянням першого порядку з відокремлюваними змінними, інтегруючи яке
dy
отримаємо загальний інтеграл у вигляді   ( y,C  x  C2 .
1)

2
Приклад 20.6. Розв’язати рівняння: 1   y   2 y y  .
Розв’язання. Це рівняння явно не містить незалежну змінну x , тому слід
використати підстановку y   P  y , y   P P , яка зведе наше рівняння до
рівняння першого порядку.
1  P  2  2 yP P .
Відокремимо змінні, та обчислимо одержані інтеграли:

12
 dP 2 PdP dy 2 PdP dy
1 P2  2y P      
dy 1 P2 y 1 P2 y
1 P2  t dt dy
    ln t  ln y  ln C1  ln t  ln C 1 y 
dt  2 PdP t y

t  C1 y  1  P 2  C1 y  P 2  C1 y  1  P  C1 y  1  y  C1 y  1 .
Останнє рівняння – це диференціальне рівняння першого порядку з
відокремлюваними змінними. Розв’яжемо його:
dy dy
 C1 y  1   dx 
dx C1 y  1
dy 2
 C y  1   dx  x  C C1 y  1  C 2 .
1 1

Отже, загальним інтегралом даного рівняння другого порядку є

2
x C1 y  1  C 2 .
C1

Приклад 20.7. Знайти частинний розв’язок рівняння

2
y  y    y   y 2 ln y , y0  1; y 0   1 .
Розв’язання. Підстановкою y   P  y , y   P   P початкове рівняння
зводиться до рівняння Бернуллі першого порядку
P y ln y
P  y P   P 2  y 2 ln y , або P   .
y P
Розв’язок цього рівняння шукаємо у вигляді P  uv . Тоді P   uv  uv  .
uv y ln y
uv  uv    ,
y uv
 v y ln y
u v     uv  .
 y uv
v  v
I  v    0 , I  v  ,
 y  y
   .
y ln y y ln y
II  uv  , II  u  .
 uv  uv 2

dv v dv dy
І.      ln v  ln y  v  y.
dy y v y

13
 t  ln y
y ln y udu ln y ln y dy
II. u      u du   y  dy 
y2 dy y dt 
y
u 2 t 2 C1
 udu   t dt ,     u 2  t 2  C1  u  ln 2 y  C1 .
2 2 2
Дістанемо: P  ln 2 y  C1  y . Отже
dy dy
y   ln 2 y  C 1  y   y ln 2 y  C1     dx 
dx 2
y ln y  C1

ln y  t
dt
dy     dx  ln t  t 2  C1  x  C 2 .
dt  t 2  C1
y

Загальний інтеграл рівняння матиме вигляд

ln ln y  ln 2 y  C1  x  C 2 .

Використовуючи початкові умови, знайдемо C1 та C 2 :

ln ln 1  ln 2 1  C  C ,
y0  1,  1 2 C 2  ln C1 , C2  0
     .
y 0   1 1  ln 2 1  C C1  1 C1  1
 1

Таким чином, частинний розв’язок рівняння має вигляд

ln ln y  ln 2 y  1  x .

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 25. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ, ЩО

ДОПУСКАЮТЬ ЗНИЖЕННЯ ПОРЯДКУ

25.1. Рівняння вигляду y n  f  x  .

Розв’язок цього рівняння отримується n - кратним інтегруванням, тобто

y n   f  x  ;

14
 y n  1   f  x  dx  C 1  f 1  x   C 1 ;

y n  2     f 1  x   C1  dx  f 2  x   C 1 x  C 2 ; …;
C1 C2
y  fn x   x n1  x n  2  ...  C n  1 x  C n , де
n  1 ! n  2 !
f n  x      ... f  x  dx n .
 
n разів

2
Приклад 25.1. Розв’язати рівняння: y   5
 cos 4 x  5 .
x
Розв’язання. Права частина рівняння не містить невідомої функції y та її
похідної y  , тому для отримання розв’язку тричі послідовно інтегруємо обидві
його частини:

 2  2 x 4 1
y     5  sin 4 x  5  dx   sin 4 x  5 x  C1 
x  4 4
4
x 1
  sin 4 x  5 x  C1 ,
2 4

 x4 1  x3 1 5x2

 
y   
 sin 4 x  5 x  C1  dx   cos 4 x   C1 x  C 2 ,
 2 4  6 16 2

 x3 1 5 x 2  x 2
1
y     cos 4 x   C1 x  C 2  dx    sin 4 x 
 6 16 2  12 64

5x3 x2 1 sin 4 x 5 x 3 x2
  C1  C2 x  C3      C1  C2 x  C3 .
6 2 12 x 2 64 6 2

Отже, загальний розв’язок даного рівняння:

1 sin 4 x 5 x 3 x2
y    C1  C2 x  C3 .
12 x 2 64 6 2

15
 x
Приклад 25.2. Знайти загальний розв’язок рівняння: y   x cos
.
2
Розв’язання. Дане рівняння того же типу, що і попереднє, тому його
розв’язок знаходимо аналогічно, тобто:

Використов уємо метод

інтегруван ня частинами
x x
y    x cos dx  u  x dv  cos dx 
2 2
x x
du  dx v   cos dx  2 sin
2 2

x x x x
 y   2 x sin  2  sin dx  2 x sin  4 cos  C1 ,
2 2 2 2

 x x  x x
y    2 x sin  4 cos  C 1  dx  2 x sin dx  8 sin  C1 x  C 2 ,
 2 2  2 2

x
u x dv  sin dx
x 2
 x sin 2 dx  x x
=
du  dx v   sin dx  2 cos
2 2
x x x x
 2 x cos  2  cos dx  2 x cos  4 sin .
2 2 2 2

Тоді загальний розв’язок рівняння має вигляд

x x
y  4 x cos  16 sin  C1 x  C 2 .
2 2

2x
Приклад 25.3. Розв’язати задачу Коші: y   2
, y 0   0 , y 0   2.
x 1
2x
Розв’язання. y    2
x 1
 
dx  ln x 2  1  C1 ,

     
y   ln x 2  1  C1 dx   ln x 2  1 dx  C1 x  C 2

16
 Використов уємо метод
інтегруван ня частинами
x2
 2
 2
 ln x  1 dx  u  ln x  1   2
dv  dx  x ln x  1  2  2
x  1
dx   
2x
du  2 dx vx
x 1

x2  1  1 1 
 
 x ln x 2  1  2 
x2  1
dx  x ln x 2
 1  2 


1   dx 
x2  1

 
 x ln x 2  1  2 x  2arctgx .

Отже, загальний розв’язок рівняння:

 
y  x ln x 2  1  2 x  2arctgx  C1 x  C 2 .

Для того, щоб отримати частинний розв’язок, тобто, розв’язати задачу

Коші, треба знайти C1 та C 2 , використовуючи початкові умови:

0  ln0  1  C 1  C1  0 ;

2  0  ln0  1  2  0  2arctg 0  C1  0  C 2  C2  2 .

 
Таким чином y  x ln x 2  1  2 x  2arctgx  2 - частинний розв’язок рівняння.

Приклад 25.4. Знайти частинний розв’язок рівняння:

7
; y 0   1 .
y   2 cos x sin 2 x  cos 3 x , y 0  
3
Розв’язання. Знайдемо загальний розв’язок інтегруванням:

 2 cos x sin   2 sin 

2
y  x  cos 3 x dx  2
x cos x  cos 2 x  cos x dx 

  
  2 sin 2 x  cos 2 x cos xdx   2 sin 2 x  1  sin 2 x cos xdx  

17
 sin x  t , 3t 3
   
2 2
3 sin x  1 cos xdx    3t  1 dt   t  C1 
dt  cos xdx 3

 sin 3 x  sin x  C1 .

   
y   sin 3 x  sin x  C 1 dx   sin 2 x  1 sin xdx  C1  dx 

2 cos x  t , t3
2
   cos x sin xdx  C 1 x    t dt  C1 x   C1 x  C 2 
dt   sin xdx . 3

cos 3 x
  C1 x  C 2 .
3

Знайдемо C1 та C 2 . Підставимо початкові умови у вирази для y  та y .

 1   cos 3 0  cos 0  C 1  C1  1 ;

7 cos 3 0
  C1  0  C 2  C2  2 .
3 3

cos 3 x
Тоді частинний розв’язок рівняння має вигляд y   x  2.
3

25.2. Диференціальні рівняння, що явно не містять шукану функцію y  x 

F  x , y  , y    0

Диференціальне рівняння F  x , y  , y    0 , що явно не містить шукану

функцію y , за допомогою підстановки y   P  x  ; y   P  x  зводять до
відповідного рівняння першого порядку F  x , P  x , P  x   0 . Розв’язок цього
рівняння знаходять, враховуючи його тип, а потім, для отримання загального
розв’язку початкового рівняння, інтегрують рівняння y'  P .

18
 
Приклад 25.5. Розв’язати рівняння: y  1  x 2  2 xy  . 
Розв’язання. Дане рівняння не містить явно функції y , тому зводимо

його до рівняння першого порядку підстановкою y   P  x  , y   P '  x  .


Маємо: P ' 1  x 2  2 xP , 
1  x  dP
2
dx
 2 xP 
dP 2 xdx

P 1 x2
 
dP
P

2 xdx
1 x2


ln P  ln 1  x 2  ln C1  
ln P  ln C1 1  x 2   
P  C1 1  x 2 .
 
Отже, y   C 1 1  x 2 . Інтегруючи це рівняння, дістанемо

C1 x 3
y  C1 x   C2 .
3

Приклад 25.6. Розв’язати рівняння: x 2 y   xy   1 .

Розв’язання. Аналогічно попередньому прикладу введемо підстановку
y   P  x  , y   P  x  . Отримаємо рівняння першого порядку:
x 2 P  xP  1 .
Це рівняння є лінійним. Його розв’язок будемо шукати за допомогою
підстановки P  uv , P  uv  uv  :
uv 1  v 1
u v  uv    2, u v  u  v     2 ,
x x  x x

I v   v  0 ,
 x
 1
II  uv  2 .
 x
dv dx dv dx 1 1
І.       ln v   ln x  ln v  ln v .
v x v x x x

1 1 1 1
ІІ. u   2  du  ln x   du   dx  u  ln x  C 1 .
x x x x

19
 1 ln x  C1
Маємо P  ln x  C1   , тоді y   P  .
x x
 ln x  C1 
y    dx .
 x 
ln 2 x
Після інтегрування отримаємо y  C1 ln x  C 2 - загальний
2
розв’язок.

Приклад 25.7. Знайти частинний розв’язок рівняння:

y
xy   y  ln , y 1  e , y 1  e 2 .
x
Розв’язання. Рівняння явно не залежить від функції y, тому
підстановкою y   P  x , y   P  x  зводимо його до диференціального
рівняння першого порядку:
P
, x P   P ln
x
яке є однорідним. Використовуємо заміну P  ux , P   ux  u та отримаємо
рівняння з відокремлюваними змінними:
ux
x ux  u  u x ln ,
x
або
du
ux  u  u ln u  ux  u ln u  u   uln u  1 
dx
du dx
 uln u  1   .
x
До інтеграла, що стоїть у лівій частині останнього рівняння застосуємо
du
заміну t  ln u  1  dt  . Дістанемо:
u
dt dx
 t   x  ln t  ln x  ln C1  ln t  ln C1 x  t  C1 x 
p
ln u  1  C1 x  ln u  C1 x  1  u  e C1 x1   e C1 x 1 
x
p  xe C 1 x  1  y   xe C 1 x  1 .

20
 Маємо диференціальне рівняння першого порядку з відокремлюваними
змінними, яке розв’язуємо інтегруванням:
y   xe C 1  1dx .

використов уємо метод інтегруван ня частинами

y   xe C 1 x  1dx u x dv  e C 1 x  1dx
1 C1 x  1
du  dx v   e C 1 x  1dx  e
C1
1 C1 x  1 1 C1 x  1 1 C1 x  1 1
y x e  e dx  x e  2 e C1 x  1  C 2 .
C1 C1 C1 C1
Отже, загальним розв’язком даного рівняння буде функція:
1 C1 x  1 1 C1 x 1 C x  1 C x 1
y x e  e  C 2 або y  1 2 e 1  C2 .
C1 C1 2 C1

Підставимо початкові умови y 1  e , y 1  e 2 . Отримаємо систему

рівнянь:
 C1  1 C 1  1
e  C 2 e  C2 ,
 1
 2 C1  1
e  e .
Звідси С1  1 , C 2  e .

Отже, частинний розв’язок рівняння має вигляд: y   x  1 e x 1  e .

25.3. Диференціальні рівняння, що явно не містять незалежну змінну x

F  y , y  , y    0

Диференціальне рівняння вигляду F  y , y  , y   0 , що явно не містить

незалежну змінну x , підстановкою y   P  y , y   Py  y x  P P зводять до
диференціального рівняння першого порядку F  y , P , P   0. Розв’язуючи його
знаходять функцію P  y  або y   P  y  . Остання рівність є рівнянням з
відокремлюваними змінними, з якого і визначають загальний розв’язок
початкового рівняння.

21
 Приклад 25.8. Розв’язати рівняння:  y  2  y y   1 .
Розв’язання. Це рівняння явно не містить незалежну змінну x , тому слід
використати підстановку y   P  y , y   P P , яка зведе наше рівняння до
рівняння першого порядку:
yP P  1  P 2 .
Відокремимо змінні, та обчислимо одержані інтеграли:
PdP PdP dy PdP dy
P2  y 1     P2 1   
dy P2 1 y y

1
ln P 2  1  ln y  ln C1  P 2  1  C1 y  P  C 12 y 2  1
2

Останнє рівняння – це диференціальне рівняння першого порядку з

відокремлюваними змінними. Розв’яжемо його:
dy dy 1 1
 C12 y 2  1   dx  ln y  y 2  2  C 2  x .
dx C12 y 2  1 C1 C1
Отже, загальний інтеграл даного рівняння:
1 1
ln y  y2   C2  x .
C1 C12

Приклад 25.9. Знайти частинний розв’язок рівняння:

y 2 y   `1 , y 1  1; y 1  0 .
Розв’язання. Підстановкою y   P  y , y  P   P початкове рівняння
зводиться до рівняння першого порядку:
dy
y 3 PP   1  PdP  
y3

dy P2 1 1
 PdP    y 3  2  2 y 2  C1  P   y 2  2C1 ,

22
dy 1  2C1 y 2 ydy
  dx  
dx y 1  2C1 y 2

ydy 1 1
x  
2
 C2  
4C 1 1  2C y 2

d 1  2C 1 y 2 
1  2C1 y 1

1
x 1  2C 1 y 2  C 2 - загальний розв’язок рівняння.
2C 1
Використовуючи початкові умови y 1  1 , y 1  0 , знайдемо частинний
розв’язок рівняння:
 1
  2C 1  2C1  C 2  1 ,
 1
  1  2C  0.
 1

1
Звідки C1   ,C 2  1
2
Отже x   1  y 2  1 - частинний розв’язок рівняння.

Приклад 25.10. Знайти частинний розв’язок рівняння:

yy   y 2   y  2 , y 0   1; y 0   1 .
Розв’язання. Підстановкою y P  y ; y   P P зведемо дане рівняння до
однорідного рівняння І-го порядку yPP   y 2  P 2 , яке за допомогою заміни
P  uy , P   u y  u перетвориться на диференціальне рівняння з
відокремлюваними змінними:

yuy uy  u   y 2  uy 2  uuy  u   1  u 2  uuy  u 2  1  u 2 

1 dy
uuy  1  udu    udu  
y y
u2
 ln y  C1  u 2  2ln y  C 1   u   2ln y  C 1  .
2
Оскільки P  uy , то маємо, що P   y 2ln y  C 1  . Звідки

y    y 2ln y  C1  .

23
 Ми отримали диференціальне рівняння першого порядку з
відокремлюваними змінними. Розв’яжемо його:
dy dy dy
  y 2ln y  C1     dx      dx
dx y 2ln y  C1  y 2ln y  C1 

2ln y  C1    x  C 2 - загальний розв’язок рівняння.

Знайдемо частинний розв’язок рівняння. З початкових умов
випливає:
C 2  1 ,
 y0   1,  2C1  C 2 , 
     1
 y 0   1 1  2C1 C1  2 .

Зауважимо, що початкові умови приводять до однозначного вибору знака

у виразі для y  x  , а отже, і у розв’язку y  x  . Частинний розв’язок даного

2 ln y  1  x  1 або y  e x 
2
 2x 2
рівняння має вигляд .

Завдання для самостійної роботи

Знайти загальні розв’язки диференціальних рівнянь другого порядку:

1) y   sin 2 3 x ; 7) x 2 y   xy   1 ;
y
2) y   x 2 ln x ; 8) xy   y   x sin ;
x
3) y   e 5 x  x 3 ; 
9) yy   y  2 yy   y   0 ; 
2
4) y    5 sin 7 x ; 10) 2 yy   3 y 2  4 y 2 ;
x3
5) xy   y   0 ; 11) y y 3  4 ;
y
6) y   y tgx  sin 2 x ; 12) y   .
y

24
 ЛЕКЦІЯ 21. ЛІНІЙНІ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ ВИЩИХ
ПОРЯДКІВ. ЛІНІЙНІ ОДНОРІДНІ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ
ДРУГОГО ПОРЯДКУ (ЛОДР)

21.1 Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків. Загальні означення

та поняття

Рівняння вигляду

b0  x  y n   b1  x  y n1  ...  bn1 ( x ) y  bn ( x ) y  F  x  (21.1)

називається лінійним диференціальним рівнянням n -го порядку, де

b0  x , b1  x , ..., bn1 ( x ), bn  x , F  x  - задані функції, y - шукана функція,
y n  , y  n1  ,..., y  - похідні цієї функції. Функції b0  x , b1  x , ..., bn1 ( x ), bn  x 
називаються коефіцієнтами диференціального рівняння, функція F x
називається правою частиною диференціального рівняння. Якщо F  x  тотожно
дорівнює нулю, то рівняння (21.1) називається однорідним, якщо F  x   0 , то
рівняння (21.1) називається неоднорідним. В рівнянні (21.1) завжди b0  x   0 ,
оскільки, якщо б це було не так, то рівняння (21.1) було б рівнянням n  1
порядку. Це означає, що рівняння (21.1) можна розділити на b0  x  і отримати:

b1  x  n1 b (x) b (x) F x

y n   y  ...  n1 y  n y або
b0  x  b0  x  b0  x  b0  x 

y n   a1  x  y  n1  ...  a n1 ( x ) y   an ( x ) y  f  x  , (21.2)

b1  x  b (x) b (x) b (x)

де a1  x   , a2  x   2 , ... , an1  x   n1 , an  x   n .
b0  x  b0  x  b0  x  b0  x 

Далі будемо розглядувати рівняння (21.2), як більш зручніше.

Якщо, у деякому інтервалі a ; b  функції ai  x  та f  x  неперервні, то

рівняння (21.2) при будь-яких початкових умовах

25
 y  x 0   y0 , y  x 0   y0 ,…, y  n  1   x 0   y0n  1 , x 0  a ; b 

має єдиний розв’язок.

21.2. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку

Розглянемо лінійне однорідне диференціальне рівняння (ЛОДР) другого

порядку:

y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  0 (21.3)
Теорема 21. 1. Якщо функції y1  x  та y2  x  є частинними розв’язками
рівняння (21.1), то функція

y  C1 y1  x   C 2 y2  x  ,

де C 1 , C 2  довільні сталі, є також розв’язком цього рівняння.

Доведення. Підставимо функцію y  C1 y1  x   C 2 y2  x  та її похідні в ліву

частину ЛОДР (21.3). Отримаємо:

C1 y1  x   C 2 y2  x   a1 C1 y1  x   C 2 y2  x   a2 C1 y1  x   C 2 y2  x   0 ,

C1 y1 x   C 2 y2  x   a1C1 y1  x   a1C 2 y2  x   a2 C1 y1  x   a 2C 2 y2  x   0 ,
C1  y1 x   a1 y1  x   a 2 y1  x   C 2  y 2  x   a1 y 2  x   a 2 y 2  x   0 .
Оскільки функції y1  x  та y2  x   є розв’язками рівняння (21.3), то,
вирази в дужках тотожно дорівнюють нулю, тобто C1  0  C 2  0  0 . Таким
чином, функція y  C1 y1  x   C 2 y2  x  також є розв’язком рівняння (21.3).

Означення. Функції y1  x  та y2  x  називаються лінійно незалежними

на інтервалі ( a ; b ) , якщо рівність  1 y1  x    2 y2  x   0 де  1 та  2 деякі
дійсні числа, виконується тоді і тільки тоді, коли  1  2  0 . Якщо хоча б одне
з чисел  1 та  2 відмінно від нуля то функції y1  x  та y2  x  називаються
лінійно залежними на ( a ; b ) . Зрозуміло, що функції y1  x  та y2  x  лінійно
y1  x 
залежні тоді і тільки тоді, коли вони пропорційні, тобто  const .
y2  x 

26
 Засобом вивчення лінійної залежності системи функцій є так званий
визначник Вронського або вронскіан. Для двох диференційованих функцій
y1  x  та y2  x  вронскіан має вигляд

y1  x  y2  x 
W( x )  . (21.4)
y1  x  y2  x 

Теорема 21.2. Якщо диференційовані функції y1  x  та y2  x  лінійно

залежні на ( a ; b ) , то визначник Вронського на цьому інтервалі тотожно
дорівнює нулю.

Доведення. Оскільки функції y1  x  та y2  x  лінійно залежні на ( a ; b ) ,

то вони є пропорційними, тобто y2  x    y1  x  , де  - коефіцієнт
пропорційності. Тоді, y2  x    y1  x  . Отримаємо:

y1  x   y1  x 
W( x )   y1  x    y1  x   y1  x    y1  x   0 .
y1  x   y1  x 

Теорема 21.3. Якщо функції y1  x  та y2  x  - лінійно незалежні розв’язки

рівняння (21.3) на ( a ; b ) , то визначник Вронського на цьому інтервалі в жодній
точці не дорівнює нулю.

Сукупність будь-яких двох лінійно незалежних на інтервалі ( a ; b )

частинних розв’язків ЛОДР другого порядку y1  x  та y2  x  визначає
фундаментальну систему розв’язків цього рівняння.

Теорема 21.4. (структура загального розв’язку ЛОДР другого порядку).

Якщо два частинні розв’язки y1  x  та y2  x  ЛОДР (21.3) утворюють на
інтервалі ( a ; b ) фундаментальну систему, то загальним розв’язком цього
рівняння є функція

y  C1 y1  x   C 2 y2  x  , (21.5)

де C 1 , C 2  довільні сталі.

Доведення. Згідно теореми 21.1 функція (21.5) є розв’язком рівняння

(21.3). Треба тільки довести, що цей розв’язок є загальним, тобто, що із нього
можна виділити єдиний частинний розв’язок, який задовольняє початкові
умови y x 0   y0 , y  x 0   y0 , де x 0  a ; b  . Підставивши ці початкові умови в
(21.5), дістанемо систему

27
  y 0  C 1 y1  x 0   C 2 y 2  x 0  ,

 y 0  C 1 y1  x   C 2 y 2  x 0 ,

де y x 0   y0 , y  x0   y0 з невідомими C 1 , C 2 . Визначник цієї системи

y1  x 0  y2  x 0 
 W ( x 0 ) дорівнює значенню вронскіана при x  x 0 . Оскільки
y1  x 0  y2  x 0 
розв’язки y1  x  та y2  x  утворюють фундаментальну систему розв’язків цього
рівняння на ( a ; b ) та x 0  a ; b  , то відповідно до теореми 21.3 визначник
W ( x0 )  0 .
Отже, система рівнянь має єдиний розв’язок:
1 y0 y2  x 0  1 y1  x 0  y0
C1  C10  , C 2  C 20  .
W ( x 0 ) y0 y2  x 0  W ( x 0 ) y1  x 0  y0

Розв’язок y  C 10 y1  x   C 20 y2  x  є частинним розв’язком (єдиним внаслідок

теореми єдиності) рівняння (21.3), що задовольняє задані початкові умови.

21.3. Інтегрування ЛОДР другого порядку

зі сталими коефіцієнтами

Розглянемо ЛОДР другого порядку

y   p y   q y  0 , (21.6)
де p та q є сталі числа.
Для знаходження загального розв’язку рівняння (21.6) досить знайти два
його частинних розв’язки, що утворюють фундаментальну систему.
k x
Будемо шукати частинні розв’язки рівняння (21.6) у вигляді y  e ,
k x k x
де k-деяке число (запропоновано Л. Ейлером). Тоді y   k e , y   k 2 e .
Після підстановки цих виразів в рівняння (21.6) отримаємо:
k2 e
k x
 p k e k x  q e k x  0 , або e
k x
k 2

 p k  q  0 . Остаточно дістанемо:
k 2  pk  q  0. (21.7)
Рівняння (21.7) називається характеристичним рівнянням ЛОДР (21.6),
і є квадратним алгебраїчним рівнянням.
При розв’язанні характеристичного рівняння (21.7) можливі наступні три
випадки.
1. Корені k1 та k 2 рівняння (21.7) дійсні і різні ( k1  k 2 , D  p 2  4 q >0).
В цьому випадку частинними розв’язками y1  x  та y2  x  рівняння (21.6) є

28
функції y1  e k1 x та y2  e k 2 x . Вони утворюють фундаментальну систему
розв’язків, оскільки вронскіан
y1  x  y 2  x  e k1 x e k2 x k1 x
W( x )   k2 x  e  k 2 e k2 x  k1 e k1 x  e k2 x 
y1  x  y 2  x  k1 e k1 x k2 e

 e k1 x  e k2 x ( k 2  k1 )  0 .
Отже, загальний розв'язок рівняння (21.6), за теоремою 21.4 має вигляд:

y  C1 e k1 x  C 2 e k2 x . (21.8)

2. Корені k1 та k2 рівняння (21.7) дійсні і однакові

( k1  k 2 , D  p 2  4 q =0). В цьому випадку маємо лише один частинний
розв’язок y1  e k1 x .
Покажемо, що функція y2  х e k1 x також є розв’язком рівняння (21.6). Маємо
y2  х e k1 x , y2  e k1 x  k 1 xe k1 x ,
y2  k 1 e k1 x  k 1 e k1 x  k 12 x e k1 x  2k 1 e k1 x  k 12 x e k1 x . Підставляючи цю
функцію та її похідні в рівняння (21.6) дістанемо

 
2k 1 e k1 x  k 12 x e k1 x  p e k1 x  k 1 xe k1 x  qх e k1 x  0

або 2k 1  k 12 x  p 1  k 1 x   qх  0   
x k 12  pk 1  q   p  2k 1   0

Оскільки k1 - корінь характеристичного рівняння (21.7), то k 12  pk 1  q  0 і

p  2k 1  0 , тобто останнє рівняння перетворюється на тотожність 0  0 . Таким
чином, функція y2  х e k1 x є розв’язком рівняння (21.6).

Частинні розв’язки y1  e k1 x та y2  х e k1 x утворюють фундаментальну

систему розв’язків, оскільки вронскіан
y x y2  x  e k1 x xe k1 x
W( x )  1  
y1  x  y2  x  k1 e k1 x 1  k1 x e k1 x
 e k1 x  1  k1 x e k1 x  k1 xe k1 x  e k1 x  e 2 k1 x  0 .

Це означає, що функція y  C1 e k1 x  C 2 xe k1 x або

y  e k1 x C1  C 2 x  (21.9)

29
є загальним розв’язком диференціального рівняння (21.6).

3. Корені k1 та k 2 характеристичного рівняння (21.7) комплексно-

спряжені ( k1 ,2     i , D  p 2  4 q  0 , де i 2  1 ).
У цьому випадку частинними розв’язками диференціального рівняння
(21.6) є функції y1  e   i  x та y2  e   i  x . За формулами Ейлера

e i  cos   i sin  , e  i  cos   i sin  маємо

y1  e  x  e i x  e  x cos  x  ie  x sin  x
y 2  e  x  e  i x  e  x cos  x  ie  x sin  x .
Знайдемо два дійсних частинних розв’язки ЛОДР (21.6). Для цього
складемо дві лінійні комбінації розв’язків y1  x  та y2  x  :
y1  y2 y1  y2
 e  x cos  x  ~
y1 ,  e  x sin  x  ~
y2 .
2 2i
Функції ~ y1 та ~ y2 є розв’язками диференціального рівняння (21.6), що
випливає з властивостей розв’язків ЛОДР другого порядку. Ці розв’язки ~ y та 1
~
y2 утворюють фундаментальну систему розв’язків, оскільки вронскіан
y1  x  y2  x 
W( x )  
y1  x  y2  x 
e  x cos  x e  x sin  x
 
 e  x cos  x   e  x sin  x  e  x sin  x   e  x cos  x
cos  x sin  x
 e 2 x
 e 2 x
 sin  x cos  x 
 cos  x   sin  x  sin  x   cos  x
  cos 2  x   sin  x cos  x   sin 2  x   e 2  x
 0.

Отже, функція
y  e x
C1 cos  x  C 2 sin  x  (21.10)
є загальним розв’язком ЛОДР (21.6).
Таким чином, результати дослідження можливих випадків розв’язків
ЛОДР з постійними коефіцієнтами можна записати у вигляді наступної таблиці.

30
Таблиця 1.
k1 , k 2  корені характери-
стичного рівняння
k2  pk  q  0
k1 , k 2  дійсні різні
числа,
k1  k 2
k1  k 2  дійсні однакові
числа
k1 ,2     i  комплекс-
но -спряжені числа,
i 2  1  уявна одиниця,
 ,   дійсні числа.
y1 , y 2  частинні y  C 1 y1  C 2 y 2 –
розв’язки загальний розв’язок
ЛОДР ЛОДР
y1  e k1 x y  C 1 e k1 x  C 2 e k2 x
y 2  e k2 x
y1  e k1 x y  e k1 x C 1  C 2 x 
y 2  x e k1 x
y1  e  x cos  x y  e  x C1 cos  x  C2 sin x
y2  e  x sin  x

Приклад 21.1. Розв’язати рівняння: y   6 y   8 y  0 .

Розв’язання. Складемо характеристичне рівняння
k 2  6k  8  0 ,
D   62  4  1  8  4 ,
6 4
k1 ,2  ;
2
k1  4 ; k 2  2  корені характеристичного рівняння дійсні та різні, тобто,
загальний розв’язок рівняння має вигляд (21.8) y  C1 e 4 x  C 2 e 2 x .

Приклад 21.2. Розв’язати рівняння: y   6 y   9 y  0 .

Розв’язання. Характеристичне рівняння має вигляд k 2  6 k  9  0 .
Його корені – дійсні, рівні ‒ k1 ,2  3 . Тоді загальний розв’язок рівняння має

вигляд (21.9) y  e 3 x C1 x  C 2 x  .

31
 Приклад 21.3. Розв’язати рівняння: y   4 y   13 y  0 .
Розв’язання. Маємо характеристичне рівняння k 2  4k  13  0 .
D  4 2  4  1  13  36 ,
 4   36
k1 ,2   2  3 i ,    2 ;   3 .
2
Загальний розв’язок рівняння (21.10) ‒ y  e 2 x C 1 cos 3 x  C 2 sin 3 x  .

Приклад 21.4. Розв’язати задачу Коші:

y   5 y  6 y   0 , y0   3 ; y 0   7 .
Розв’язання. Характеристичне рівняння має вигляд
k 2  5k  6  0 .
Його корені k1  2; k 2  3 . Тоді, загальний розв’язок (21.8) ‒
y  C1 e 2 x  C 2 e 3 x . Для того, щоб знайти частинний розв’язок треба визначити
C 1 та C 2 . Це можна зробити, використовуючи початкові умови, але спочатку
треба знайти похідну y  від загального розв’язку: y   2C1 e 2 x  3C 2 e 3 x .
Дістанемо систему рівнянь:
 y0   3 ,  3  C1 e 0  C 2 e 0 , C 1  C 2  3 , C 1  2 ,
      
 y 0   7 7  2C 1e 0  3C 2 e 0 2
 1C  3 C 2  7 C 2  1 .

Отже, частинний розв’язок рівняння має вигляд y  2e 2 x  e 3 x .

Приклад 21.5. Розв’язати задачу Коші:

y   2 y   y  0 , y0   4 ; y 0   5 .
Розв’язання. Характеристичне рівняння k 2  2 x  1  0 . Його корені
k1  k 2  1 . Тоді загальний розв’язок y  e x C1  C 2 x  . Знайдемо похідну y  :
y   e x C1  C 2 x   e x  C 2 .
Маємо систему рівнянь
 y0   4 , 4  e 0 C1  C 2  0, C1  4 , C1  4 ,
       От
 y  0    5 0 0
 5  e C1  C 2  0   e  C 2   5  C 1  C 2 C
 2   9 .

же, розв’язок задачі Коші матиме вигляд y  e x 4  9 x  .

32
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 26. ЛІНІЙНІ ОДНОРІДНІ РІВНЯННЯ
ДРУГОГО ПОРЯДКУ ЗІ СТАЛИМИ КОЕФІЦІЄНТАМИ

Рівняння y   py   qy  0 називається лінійним однорідним

диференціальним рівнянням зі сталими коефіцієнтами.
Загальний розв’язок лінійного однорідного рівняння має вигляд
y  C1 y1  x   C 2 y2  x  ,
де y1  x  та y 2  x   лінійно-незалежні частинні розв’язки рівняння, тобто
y1  x 
 const , а C1 , C 2  довільні сталі.
y2  x 
Для знаходження y1 , y 2 треба розв’язати характеристичне рівняння:
k 2  pk  q  0.
1) Якщо k 1 , k 2  дійсні різні числа, то загальний розв’язок рівняння
має вигляд (21.8) y  C 1 e k1 x  C 2 e k2 x .
2) Якщо k 1  k 2  k , то загальним розв’язком рівняння є (21.9)

y  e k1 x C 1  C 2 x  .
3) Якщо k 1 , k 2  спряжені комплексні числа, тобто k 1 ,2     i , то

загальний розв’язок рівняння має вигляд (21.10) y  e x C1 cos x  C2 sin x .

Приклад 26.1. Розв’язати рівняння: y   7 y   6 y  0 .

Розв’язання. Складемо характеристичне рівняння:
k 2  7k  6  0 .
7  25
D   7 2  4  1  6  25 , k1 ,2 
тобто
2
k1  6 , k 2  1 - корені характеристичного рівняння дійсні та різні, тому
загальний розв’язок має вигля: y  C1e 6 x  C 2 e x .

Приклад 26.2. Розв’язати рівняння: y   10 y   25 y  0 .

Розв’язання. Характеристичне рівняння має вигляд k 2  10 k  25  0 .
Його корені k1 ,2  5 – дійсні, рівні.

Тоді загальний розв’язок рівняння y  e 5 x C 1  C 2 x  .

33
 Приклад 26.3. Розв’язати рівняння: y   2 y   10 y  0 .
Розв’язання. Маємо характеристичне рівняння k 2  2k  10  0 .
D   22  4  1  10  36 ,
2   36 2  6i
k 1 ,2    1  3i ,    1;   3 .
2 2
Загальний розв’язок рівняння y  e x C 1 cos 3 x  C 2 sin 3 x  .

Приклад 26.4. Розв’язати задачу Коші:

y   6 y  5 y   0 , y 0   2 , y 0   2 .
Розв’язання. Характеристичне рівняння має вигляд k 2  6k  5  0 ,
звідки маємо корені k 1  1, k 2  5 . Тоді загальний розв’язок:
y  C 1 e x  C 2 e 5 x . Для того, щоб знайти частинний розв’язок треба визначити
C1 та C 2 . Це можна зробити, використовуючи початкові умови, але спочатку

треба знайти похідну y від загального розв’язку: y   C 1 e x  5C 2 e 5 x .

Дістанемо систему рівнянь:
 y 0   2 ,  2  C 1 e 0  C 2 e 0 , C 1  C 2  2 , C 1  3 ,
      
 y 0   2   2  C 1 e 0  5C 2 e 0 C 1  5C 2  2 C 2   1 .

Отже, частинний розв’язок рівняння y  3e x  e 5 x .

Приклад 26.5. Розв’язати задачу Коші:

y   3 y   0 , y 0   1 , y 0   3 .
Розв’язання. Отримаємо характеристичне рівняння: k 2  3k  0 . Це
неповне квадратне рівняння, тому розв’яжемо його наступним чином:
k  k  3   0 , звідки знайдемо k 1  0 , k 2  3 . Тоді загальний розв’язок
рівняння y  C1e 0  C 2 e 3 x або y  C1  C 2 e 3 x .

Знайдемо y   0  C 2 e 3 x   3   3C 2 e 3 x .
Підставляючи початкові умови, будемо мати:
1  C1  C 2 e 0 , C 1  C 2  1 , C1  1  C 2 , C1  2 ,
   
0    
 3  3C 2 e C
 2 1 C
 2 1 C 2  1.

34
 Тоді частинний розв’язок рівняння: y  2  e 3 x .

Приклад 26.6. Розв’язати задачу Коші:

y   6 y   9 y  0 , y 0   1; y 0   1 .
Розв’язання. Характеристичне рівняння k 2  6k  9  0 . Його корені
k1  k 2  3 . Тоді загальний розв’язок y  e 3 x C1  C 2 x  . Знайдемо похідну y  :
y   3e 3 x C1  C 2 x   e 3 x  C 2 .
Маємо систему рівнянь
 y0   1, 1  e 0 C1  C 2  0, C1  1, C1  1,
 
    
 y  0    1  1  3e 0 C1  C 2  0   e 0  C 2  1  3C1  C 2 C 2  4 .
Отже, частинний розв’язок рівняння y  e 3 x 1  4 x  .

Приклад 26.7. Розв’язати задачу Коші:

y   25 y  0 , y 0   1 , y 0   2..
Розв’язання. Характеристичне рівняння k 2  25  0 , звідки k 2  25 ,
тому k 1 ,2  5i   0 ,   5 .
Тоді загальний розв’язок запишеться у вигляді
y  e 0 C1 cos 5 x  C 2 sin 5 x  або y  C1 cos 5 x  C 2 sin 5 x  .
Знайдемо y   5C 1 sin 5 x  5C 2 cos 5 x .
Для знаходження C 1 , C 2 отримаємо систему рівнянь:
C 1  1 ,
1  C1 cos 0  C 2 sin 0 , 
  2
  2  5C1 sin 0  5C 2 cos 0 5C 2  2  C 2   .
 5
2
Тоді y  cos 5 x  sin 5 x - частинний розв’язок.
5

Приклад 26.8. Розв’язати задачу Коші:

y   2 y   2 y  0 y 0   2 ; y 0   3 .
Розв’язання. Характеристичне рівняння k 2  2k  2  0 .
2 4
D   2 2  4  1  2   4 ; k 1 , 2  ; k 1 ,2  1  i   1 ,   1 .
2

35
 Загальний розв’язок y  e x C 1 cos x  C 2 sin x  .
Обчислимо y  :
y   e x C1 cos x  C 2 sin x   e x  C1 sin x  C 2 cos x  .
Використовуючи початкові умови, знайдемо C1 та C 2 :

 y0   2 ,   2  e 0 C1 cos 0  C 2 sin 0 ,

   
 y 0   3   3  e 0 C1 cos 0  C 2 sin 0   e 0  C1 sin 0  C 2 cos 0 
C1  2 , C  2 ,
   1
C1  C 2  3 C 2  1 .
Отже, частинний розв’язок однорідного рівняння y  e x  2 cos x  sin x 

або y   e x 2 cos x  sin x  .

Приклад 26.9. Знаючи корені характеристичного рівняння, записати

відповідне диференціальне рівняння:
а) k1  2 , k 2  3 ; б) k1  k 2  2 ; в) k1  2i , k 2  2i .

Розв’язання. а) За теоремою Вієта маємо p   k1  k 2   5 ,

q  k1 k 2  6 . Отже, характеристичне рівняння має вигляд k 2  5k  6  0 , а
відповідним диференціальним рівнянням є y   5 y   6 y  0 .

б) Оскільки маємо двократний корінь, то характеристичне рівняння

запишеться так: k  22  0 або k 2  4k  4  0 . Тому диференціальне рівняння
матиме вигляд y   4 y   4 y  0 .

в) У цьому випадку числа k1 і k 2 суто уявні, тому скористаємося

основною теоремою алгебри і складемо алгебраїчне рівняння за його коренями.
Маємо k  2i k  2i   0 або k 2  4  0 і y   4 y  0 .

36
 Завдання для самостійної роботи

Знайти загальні та частинні розв’язки однорідних диференціальних

рівнянь другого порядку:

1. y   2 y   5 y  0 ; 6. 4 y   4 y   y  0 , y 0   5 , y 0   1;
2. y   y   12 y  0 ;
3. 2 y   5 y   0 ; 7. y   7 y   12  0 , y 0   4 , y 0   13 ;
4. y   y   0 ;
5. 9 y   y   0 ; 8. y   y  0 , y 0   4 , y 0   0.

ЛЕКЦІЯ 22. РОЗВ’ЯЗАННЯ ЛІНІЙНИХ НЕОДНОРІДНИХ

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ (ЛНДР) ДРУГОГО ПОРЯДКУ

22.1. Структура загального розв’язку ЛНДР другого порядку

Розглянемо ЛНДР другого порядку

y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  f  x  , (22.1)
де a1  x , a 2 ( x ), f  x  - задані неперервні на a ; b  функції.
Відповідним ЛОДР для рівняння (22.1) є рівняння
y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  0 . (22.2)

Теорема 22.1. (структура загального розв’язку ЛНДР). Загальним

розв’язком y рівняння (22.1) є сума його довільного частинного розв’язку y*
та загального розв’язку y відповідного ЛОДР (22.2), тобто
y  y  y* . (22.3)
Доведення. Спочатку переконаємось, що функція y  y  y* взагалі є
розв’язком диференціального рівняння (22.1). За умовою y* є розв’язком

ЛНДР (22.1). Таким чином, y   a ( x )y   a ( x )y   f  x  .

*
1
*
2
*
З другого

37
боку y - розв’язок ЛОДР (22.2), тобто  y  a1 ( x ) y  a2 ( x )y   0 . Тоді,
маємо

y*
y   a ( x )y
1
* 
  
   
 
 y  a2 ( x ) y*  y  y*  a1 ( x ) y*  a2 ( x ) y*   
   a1 ( x ) y   a2 ( x ) y  f  x   0  f  x  .
 y
Це означає, що функція y  y  y* є розв’язком рівняння (22.1). Треба
довести, що цей розв’язок є загальним, тобто з нього можна виділити єдиний
частинний розв’язок, що задовольняє початкові умови y x 0   y0 , y  x 0   y0 .
Оскільки y  C1 y1  x   C 2 y2  x  , то
y  y  y*  C1 y1  C 2 y2  y* . (22.4)
Похідна цієї функції матиме вигляд

y   C 1 y1  C 2 y2  y*   (22.5)

Підставимо початкові умови в (22.4) та (22.5). Дістанемо
 y0  C1 y1  x 0   C 2 y 2  x 0   y*  x 0 ,
 
 y0  C1 y1  x 0   C 2 y 2  x 0   y*  x 0 .
Перепишемо цю систему наступним чином
 C1 y1  x 0   C 2 y 2  x 0   y0  y*  x 0 ,
 .
*
C1 y1  x 0   C 2 y 2  x 0   y0  y  x 0 .
Це система лінійних алгебраїчних рівнянь з невідомими C1 , C 2 .
Визначником цієї системи є визначник Вронського
y1  x 0  y2  x 0 
W ( x0 )  у точці x 0 .
y1  x 0  y2  x 0 
Функції y1  x  та y2  x  є лінійно незалежними та утворюють
фундаментальну систему розв’язків, тому визначник Вронського W ( x 0 )  0 .

Отже, система має єдиний розв’язок C1  C10 , C 2  C 20 . Функція

y  C 10 y1  C 02 y2  y* є частинним розв’язком ЛНДР, що задовольняє задані

початкові умови.
Теорема 22.2 (про накладання розв’язків). Якщо права частина ЛНДР
(22.1) є сумою двох функцій f  x   f1  x   f 2  x  , а y*1  x  та y*2  x  - частинні

38
розв’язки рівнянь y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  f1  x  та

y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  f 2  x  відповідно, то функція y*  y*1  y*2 буде

розв’язком рівняння (22.1).
Доведення. Підставимо функцію y*  y*1  y*2 в рівняння (22.1)

 
 * 
y*
1
*
 y2   * *
 
 a1 ( x ) y 1  y 2  a2 ( x ) y 1 *
y*2    *
  y1  a1 ( x ) y1 

 
 
   


  
 
 a2 ( x ) y1*   y*2  a1 ( x ) y*2  a2 ( x ) y*2   f1  x   f 2  x   f  x  .

Теорема доведена.

22.2. Інтегрування ЛНДР другого порядку зі сталими коефіцієнтами

із спеціальною правою частиною

Розглянемо ЛНДР другого порядку із сталими коефіцієнтами:

y   p y   q y  f  x  . (22.6)
Як відомо з пункту 22.1 загальний розв’язок такого рівняння складається
із суми загального розв’язку відповідного однорідного рівняння та будь-якого
частинного розв’язку даного рівняння, тобто y  y  y* . Метод знаходження y
описаний у пункті 21.2. Покажемо як визначати y* в залежності від вигляду
правої частини. (Такий спосіб називається методом невизначених коефіцієнтів)
Можливі такі випадки:
1. Нехай f  x   e ax Pn  x  , де Pn  x   многочлен степеня n , тобто
Pn  x   an x n  an1 x n1  ...  a1 x  a0 .
Будемо розшукувати частинний розв’язок y* ЛНДР (22.6) у вигляді
y*  x r e ax Q n  x  , (22.7)
де r - число, що дорівнює кратності a коренів характеристичного рівняння
(21.7) ЛОДР другого порядку із сталими коефіцієнтами (тобто число r
показує, скільки раз a є коренем рівняння k 2  p k  q  0 ). Q n  x   многочлен
степеня n з невідомими коефіцієнтами, тобто, якщо

39
 n0 Qn  x   A ,
n1 Qn  x   Ax  B ,
n2 Q n  x   Ax 2  Bx  C ,
n3 Qn  x   Ax 3  Bx 2  Cx  D
……………………………………………….
Іншими словами:
а) якщо k1  a , k 2  a , тоді y  e ax Qn  x  ,
б) якщо k1  a , k 2  a , тоді y   x e ax Qn  x  ;
в) якщо k1  k2  a , тоді y   x 2 e ax Qn  x  .
Для знаходження невідомих коефіцієнтів многочлена Qn  x  треба
підставити функцію y та її похідні першого та другого порядку в вихідне
рівняння, скоротити обидві частини рівняння на e ax та прирівняти коефіцієнти
при однакових степенях n з обох його частин. Таким чином, дістанемо систему
лінійних алгебраїчних рівнянь, з якої визначимо невідомі коефіцієнти.
2. Нехай f  x   e ax Pn  x  cos bx  Rm  x  sin bx , де Pn  x , Rm  x  
задані многочлени степенів n та m , тоді частинний розв’язок ЛДНР
y   p y   q y  e ax Pn  x  cos bx  Rm  x  sin bx  (22.8)
будемо шукати у вигляді
y   x r e a x Q S  x  cos bx  LS  x  sin bx  , (22.9)
де r - число, що дорівнює кратності a  bi як кореня характеристичного
рівняння (21.7) ЛОДР другого порядку із сталими коефіцієнтами (тобто число
r показує чи є число a  bi коренем рівняння k 2  p k  q  0 чи ні). Функції
Q S  x , LS  x   многочлени степеня s  maxn , m з невідомими
коефіцієнтами. Отже,
а) якщо k1,2  a  bi , тоді y   e a x Q S  x  cos bx  LS  x  sin bx  ,

б) якщо k1,2  a  bi , тоді y   x e ax QS  x  cos bx  LS  x  sin bx  .

Зауваження 1. У цьому випадку для знаходження невідомих коефіцієнтів
многочленів QS  x  та LS  x  діємо так само, як і в попередньому випадку, але
після підстановки функції (22.9) та її похідних першого і другого порядків в

40
рівняння (22.8) прирівнюємо коефіцієнти при cos bx , sin bx , внаслідок чого
знов дістанемо систему лінійних алгебраїчних рівнянь, з якої визначимо
невідомі коефіцієнти.
Зауваження 2. Якщо в рівнянні (22.8) одна із функцій Pn  x  , Rm  x 
тотожно дорівнює нулю, то загальний вигляд y  не зміниться, тобто
y   x r e a x Q S  x  cos bx  LS  x  sin bx  .
Зауваження 3. Якщо права частина рівняння (22.6) буде складатися з
суми двох або більше функцій, наприклад, f  x   f1  x   f 2  x  , де f1  x  та
f 2  x   функції спеціального вигляду, то частинний розв’язок неоднорідного
лінійного рівняння y  має вигляд
y   y1  y2 ,

де y1 та y2  частинні розв’язки лінійних неоднорідних рівнянь

y   p y  q y  f1  x  та y   p y  q y  f 2  x  відповідно.

Приклад 22.1. Знайти загальний розв’язок лінійного неоднорідного

диференціального рівняння y   6 y   5 y  e 5 x 12 x 2  8 .  
Розв’язання. Загальний розв’язок цього неоднорідного диференціального
рівняння із сталими коефіцієнтами складається з двох доданків y  y  y  , де
y - загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння, а y  - будь-який
частинний розв’язок заданого рівняння.
Характеристичне рівняння однорідного рівняння y   6 y   5 y  0 має
вигляд k 2  6 k  5  0 . Його корені: k1  5 ; k 2  1 (Перевірити самостійно).
Загальний розв’язок однорідного рівняння має вигляд: y  C1 e 5 x  C 2 e x (за
таблицею 1).
 
Враховуючи, що f  x   e 5 x 12 x 2  8 , тобто, a  5 , n  2 , а також, що
k1  5  a , k 2  a дістанемо частинний розв’язок неоднорідного рівняння:

y  xe 5 x Ax 2  Bx  C  або  
y   e 5 x Ax 3  Bx 2  Cx .
Знаходимо похідні першого та другого порядку від y  :
  
y   5e 5 x Ax 3  Bx 2  Cx  e 5 x 3 Ax 2  2 Bx  C , 

41
  
y   25e 5 x Ax 3  Bx 2  Cx  5 e 5 x 3 Ax 2  2 Bx  C   
 
 5e 5 x 3 Ax 2  2 Bx  C  e 5 x 6 Ax  2 B  .
 
Підставляючи y  , y  , y  в початкове рівняння, отримаємо
  
25e 5 x Ax 3  Bx 2  Cx  10e 5 x 3 Ax 2  2 Bx  C  e 5 x 6 Ax  2 B   
  
 6 5e 5 x Ax 3  Bx 2  Cx  e 5 x 3 Ax 2  2 Bx  C   
 
 5e 5 x Ax 3  Bx 2  Cx  e 5 x 12 x 2  8 .  
Розділимо обидві частини на e 5 x та приведемо подібні доданки
12 Ax 2  8 Bx  6 Ax  4C  2 B  12 x 2  8 .
Прирівняємо коефіцієнти при однакових степенях x :

x2 12 A  12  A  1,
x 8 Bx  6 A  0 ,  8 B  6 A  B  34 A  B  43 ,
4  3
x0 4C  2 B  8  2C  4  B  C  4
 C   19 .
2 8
 3 19 
Тоді y   e 5 x  x 2  x   - частинний розв’язок рівняння.
 4 8
Дістанемо загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння у
вигляді
 3 19 
y  C1 e 5 x  C 2 e x  e 5 x  x 2  x   .
 4 8

22.3. Метод Лагранжа (метод варіації довільних сталих)

Розглянемо лінійне неоднорідне диференціальне рівняння другого

порядку
y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  f  x  , (22.10)
де f  x   будь-яка функція.
Розв’язок цього рівняння буде мати вигляд
y  C1  x  y1  C 2  x  y2 , (22.11)
де y1 , y2  частинні розв’язки відповідного диференціального однорідного
рівняння, які знаходимо за таблицею 1, а C1  x , C 2  x  - деякі, поки що

42
невідомі функції. Ці функції будемо розшукувати, виходячи з тієї умови, що
y  C1  x  y1  C 2  x  y2 - загальний розв’язок вихідного рівняння, тобто, якщо
підставити цей вираз у рівняння, то воно перетвориться на тотожність.
Виконаємо цю процедуру. Для цього знайдемо похідні першого та другого
порядку функції (22.11):
y   C1  x  y1  C 2  x  y2  C1  x  y1  C 2  x  y2 .
Підберемо функції C1  x , C 2  x  так, щоб C1  x  y1  C 2  x  y2  0 . Тоді
y   C1  x  y1  C 2  x  y2  C1  x  y1  C 2  x  y2 .
Підставимо y , y  , y в рівняння (22.10). Дістанемо:
C 1  x  y1  C 2  x  y2  C1  x  y1  C 2  x  y2  a1  x C 1  x  y1  C 2  x  y2  
 a 2  x C1  x  y1  C 2  x  y2   f  x  або

C1  x   y1  a1 ( x ) y1  a2 ( x ) y1   C 2  x   y2  a1 ( x ) y2   a 2 ( x ) y2  

   
 C1  x  y1  C 2  x  y2  f  x .
В останньому рівнянні вирази, що знаходяться у квадратних дужках
тотожно дорівнюють нулю, оскільки функції y1 , y 2  розв’язки однорідного
рівняння y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  0 . Тоді маємо
C1  x  y1  C 2  x  y2  f  x  .
Таким чином, функція y  C1  x  y1  C 2  x  y2 буде розв’язком
рівняння (22.10), якщо C1  x , C 2  x  задовольняють системі лінійних
 
алгебраїчних рівнянь відносно функцій C1  x , C 2  x  :
C 1  x  y1  C 2  x  y2  0 ,
 (22.12)
C 1  x  y1  C 2  x  y2  f  x  .
y1  x  y2  x 
Визначник цієї системи  0 є визначником Вронського
y1  x  y2  x 
для функцій y1  x , y2  x  , що утворюють фундаментальну систему розв’язків
ЛОДР (21.3). Значить, система (22.12) має єдиний розв’язок
 
C1  x    1  x , C 2  x    2  x  , звідки C 1  x  та C 2  x  знаходяться простим
інтегруванням.

43
 Приклад 22.2 . Розв’язати рівняння:
1
y   5 y   6 y 
1  e3x
Розв’язання. Частинні розв’язки відповідного однорідного рівняння
y   5 y   6 y  0 з характеристичним рівнянням k 2  5k  6  0
k1  3 , k 2  2 мають вигляд y1  e 3 x ; y 2  e 2 x .
Загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння отримаємо у
вигляді y  C1  x  e 3 x  C 2  x  e 2 x , де невідомі функції C 1  x  та C 2  x 

задовольняють системі алгебраїчних лінійних рівнянь відносно C1  x  та

C2 x :
C 1 e  3 x  C 2 e  2 x  0 ,

 3 x 1
  3C 1 e  2C 2 e  2 x  3x
.
 1e
Цю систему розв’яжемо за формулами Крамера
e 3 x e 2 x
 2 x
 2e 5 x  3e  5 x  e  5 x .
 3e 3 x  2e

0 e 2 x e 2 x
C1   ,
1  2e  2 x 1  e 3x
1 e 3 x

e 3 x 0 e 3 x
C2   .
 3e  3 x 1
1  e 3x
1 e 3 x

C1 e3x C2 e 2x

Отже, C1  ; C 2   .
1  e3x
  1  e3x
Проінтегруємо останні два рівняння:
e 3 x dx t  1  e3x 1 dt 1 1
C1         ln t  C 1   ln 1  e 3 x  C1 .
1  e3x dt  3e 3 x dx 3 t 3 3

e 2 x dx ex  t tdt
C2     .
1  e 3x e x dx  d t 1 t3

44
 Маємо під знаком інтеграла правильний раціональний дріб, який
розкладемо на простіші:
t

t

A Bt  C
 2 
 
A t 2  t  1   Bt  C  t  1
.
t3 1 t  1 t 2  t  1 t 1 t  t 1 2

t  1 t  t  1 
Звідки, дістанемо:
 
t  A t 2  t  1  Bt t  1  C t  1 .
t  1  1  3 A,  A   1 3,
t2 0  A  B,  B  1 3,
t 1 A  B  C C 1 A B 11 31 31 3 .
 
  1 3 1 3t  1 3
Отже, C 2     2
  dt t  1 dt  .
 dt  1 3   
 t 1 t  t 1   t 1 2 3 

t  2   4 
1

Обчислимо окремо інтеграли:

t 1 2  z
t 1 z 1 21 z dz 3 dz
 dt  t  z  1 2   2 dz   2   2 
3 z 3 4 z 4 3 2 z 4 3
t  1 2  2  dz  dt
4

z 2  43  w 1 dw 3 dt 1 3 2 2z
      ln w    arctg 
dw  2 z dz 2 w 2 z2  3 2 2 3 3
4

1 2 3 2 t  1 2 1 2t  1 2
 ln t  1 2   3 arctg  ln t 2  t  1  3 arctg ,
2 4 3 2 3

1 1 3 2e x  1
C 2   ln e x  1  ln e 2 x  e x  1  arctg  C1 .
3 6 3 3
Загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння дістанемо у
вигляді
 1   1 1
y    ln 1  e 3 x  C1  e  2 x    ln e x  1  ln e 2 x  e x  1 
 3   3 6
3 2e x  1 
 arctg  C 1  e  3 x .
3 3 

45
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 27. РОЗВЯЗАННЯ ЛІНІЙНИХ
НЕОДНОРІДНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ ДРУГОГО
ПОРЯДКУ ЗІ СТАЛИМИ КОЕФІЦІЄНТАМИ.
МЕТОД НЕВИЗНАЧЕНИХ КОЕФІЦІЄНТІВ.

Розглянемо ЛНДР другого порядку із сталими коефіцієнтами:

y   p y   q y  f  x 
де права частина рівняння може мати один з двох виглядів:
1) f  x   e ax Pn  x  , де Pn  x   многочлен степеня n , тобто
Pn  x   an x n  an1 x n1  ...  a1 x  a0 або
2) f  x   e ax Pn  x  cos bx  Rm  x  sin bx , де Pn  x , Rm  x   задані
многочлени степенів n та m
Тоді загальний розв’язок цього рівняння набуває вигляду
y  y  y ,
де y  загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння,
y   частинний розв’язок неоднорідного рівняння, який залежить від функції
f  x  та коренів k1 , k 2 характеристичного рівняння k 2  p k  q  0 .
Розв’язок y  знаходиться за таблицею 1 (див. лекцію 21.3), а
y   за наступними формулами :
1) y*  x r e ax Q n  x  ,

де r - число, яке показує скільки разів a є коренем рівняння k 2  p k  q  0 ;

Q n  x   многочлен степеня n з невідомими коефіцієнтами;
2) y   x r e a x Q S  x  cos bx  LS  x  sin bx  ,
де r - число, що показує чи є число a  bi коренем рівняння k 2  p k  q  0
( r  1 ) чи ні ( r  0 ). Функції Q S  x , LS  x   многочлени степеня
s  maxn , m з невідомими коефіцієнтами.

Приклад 27.1. Знайти загальний розв’язок рівняння:

y   y   6 y  e 2 x 4 x  6  .
Розв’язання. Загальний розв’язок рівняння має вигляд y  y  y  , де

46
y  загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння y   y   6 y  0 .
Характеристичне рівняння k 2  k  6  0 має корені k1  3 ; k2  2 . Отже
y  C 1 e 3 x  C 2 e 2 x .
Частинний розв’язок неоднорідного рівняння залежить від вигляду правої
частини f  x   e 2 x 4 x  6 (маємо a  2; n  1; k1  3 ; k 2  2 ).

Тоді y   e 2 x  Ax  B  . Для визначення невідомих коефіцієнтів A та B

підставимо y  в початкове рівняння. Щоб це було можливим, знайдемо першу і
другу похідні від частинного розв’язку y  :
y   2e 2 x  Ax  B   e 2 x  A,
y   4e 2 x  Ax  B   2e 2 x A  2e 2 x A  4e 2 x  Ax  B   4e 2 x A .
Після підстановки y  , y  , y  в початкове рівняння отримаємо
 
4e 2 x  Ax  B   4e 2 x A  2e 2 x  Ax  B   e 2 x A  6e 2 x  Ax  B   e 2 x 4 x  6  .
Розділимо рівняння на e 2 x та приведемо подібні доданки. Маємо:
 4 A  3A  4B  4 x  6 .
Прирівняємо коефіцієнти при x в однакових степенях:

x  4A  4  A  1 ,
3
x 0 3 A  4 B  6  4B  3 A  6  B .
4

 3
Тобто, y   e 2 x   x   .
 4
Отже, загальний розв’язок лінійного неоднорідного рівняння
 3
y  C1 e  2 x  C 2 e 3 x  e 2 x   x   .
 4

Приклад 27.2. Знайти загальний розв’язок рівняння:

y   6 y   9 y  3 e 3 x .
Розв’язання. Аналогічно попередньому, маємо y  y  y  .
Характеристичне рівняння k 2  6 k  9  0 має однакові корені k1 ,2  3 .

Отже, y  e 3 x C1  C 2 x  .

47
 f  x   3 e  3 x , тобто, a  3 ; n  0; k1 ,2  3  a . Частинний розв’язок
даного неоднорідного рівняння буде мати вигляд
y   Ax 2 e 3 x ,
y   2 A x e 3 x  3 A x 2 e 3 x ,
y   2 Ae 3 x  6 A x e 3 x  6 A x e 3 x  9 A x 2 e 3 x , або
y   2 Ae 3 x  12 A x e 3 x  9 A x 2 e 3 x .
Після підстановки цих виразів в початкове рівняння, дістанемо
 
2 Ae  3 x  12 Axe  3 x  9 Ax 2  6 2 Axe  3 x  3 Ax 2 e  3 x  9 Ax 2 e  3 x  3 e  3 x ,
або
3
2A  3  .A
2
Частинний розв’язок неоднорідного рівняння буде:
3 2 3 x
y  x e ,
2
 3 
а загальний: y  e  3 x  C1  C 2 x  x 2  .
 2 

Приклад 27.3. Знайти загальний розв’язок рівняння:

y   5 y   4 cos 2 x  8 sin 2 x .
Розв’язання. Маємо: k 2  5 k  0  k k  5   0  k1  0 ; k 2  5 .
y   A cos 2 x  B sin 2 x ,
y   2 A sin 2 x  2 B cos 2 x ,
y   4 A cos 2 x  4 B sin 2 x .
Отримаємо:
 4 A cos 2 x  4 B sin 2 x  5 2 A sin 2 x  2 B cos 2 x   4 cos 2 x  8 sin 2 x .
Порівняємо коефіцієнти при cos 2 x та sin 2 x в обох частинах останнього
рівняння:
cos 2 x  4 A  10 B  4 ,
sin 2 x  4 B  10 A  8 .
Дістанемо систему рівнянь:

48
  2 A  5 B  2 ,

5 A  2 B  4.
Розв’яжемо систему рівнянь за формулами Крамера
2 5
  4  25  29 .
5 2
2 5 2 2
A   4  20  16 ; B   8  20  28 .
4 2 5 4
 A 16 28
A  ; B .
 29 29
16 28
Отже: y   cos 2 x  sin 2 x , а
29 29
16 28
y  y  y   C1  C 2 e 5 x  cos 2 x  sin 2 x  загальний розв’язок
29 29
лінійного неоднорідного диференціального рівняння.

Приклад 27.4. Знайти загальний розв’язок рівняння:

y   8 y   25 y  26e 4 x cos 3 x .
Розв’язання. Маємо:
y   8 y   25 y  0  k 2  8k  25  0 ; D  64  100  36 .
k1 ,2  4  3i , де i   1 .

Загальний розв’язок однорідного рівняння y  e 4 x C 1 cos 3 x  C 2 sin 3 x  .

Частинний розв’язок неоднорідного лінійного рівняння шукатимемо у
вигляді a  4 ; b  3; k1 ,2  a  ib  :

y   xe 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  ,
y   4e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x x  e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x x 
 e 4 x  A cos 3 x  3 sin 3 x  ,
y   16e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  x  4e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x  x 
 4e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  4e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x   x 
 e 4 x  9 A cos 3 x  9 B sin 3 x  x  e 4 x 3 A sin 3 x  3 B cos 3 x  

49
  e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  16 e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  x 
 8 e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x x  4e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x  x 
 e 4 x  9 A cos 3 x  9 B sin 3 x  x  2e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x 
 4 e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  .
 
Підставимо y  , y  та y  в початкове рівняння та отримаємо:
16e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x   x  8e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x   x 
 e 4 x  9 A cos 3 x  9 B sin 3 x  x  2e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x 

 4e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  8 4e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x   x 
 e 4 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x  x  e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x  
 25 e 4 x  A cos 3 x  B sin 3 x   x  26e 4 x cos 3 x .
Після низки арифметичних перетворень останнє рівняння набуває
вигляду
6 B cos 3 x  4 cos 3 x  4 B sin 3 x  6 A sin 3 x  26 cos 3 x .
Порівняємо коефіцієнти при cos 3 x та sin 3 x :
cos 3 x 6 B  4 A  26 ,
sin 3 x  4 B  6 A  0 .
Отримаємо систему рівнянь
  2 A  3 B  13 ,

 3 A  2 B  0 ,
яку розв’яжемо за формулами Крамера:
2 3
  4  9  13 ,
3 2
13 3 1 13
A   26 , B   39 .
0 2 3 0
Тоді
A B
A  2 ; B  3 .
 
Отже, маємо y   x e 4 x  2 cos 3 x  3 sin 3 x  .
Загальний розв’язок неоднорідного рівняння дістанемо у вигляді
y  e 4 x C 1 cos 3 x  C 2 sin 3 x   x  e 4 x  2 cos 3 x  3 sin 3 x  .

50
 Приклад 27.5. Знайти загальний розв’язок рівняння:
y   9 y  4 cos 3 x  2 sin 3 x .
Розв’язання. Загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння
y   9 y  0 має вигляд y  C1 cos 3 x  C 2 sin 3 x . Оскільки
f  x   4 cos 3 x  2 sin 3 x , тобто a  0 ; b  3; k1,2  3i  a  bi , то
частинний розв’язок неоднорідного рівняння буде:
y   x  A cos 3 x  B sin 3 x  ,
y   A cos 3 x  B sin 3 x  x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x  ,
y   3 A sin 3 x  3 B cos 3 x  3 A sin 3 x  3 B cos 3 x  x  9 A cos 3 x  9 B sin 3 x  
 6 A sin 3 x  6 B cos 3 x  x  9 A cos 3 x  9 B sin 3 x  .

Дістанемо:
 6 A sin 3 x  6 B cos 3 x  x  9 A cos 3 x  9 B sin 3 x   9 x  A cos 3 x  B sin 3 x  
 4 cos 3 x  2 sin 3 x ,
 1 2 
Звідки, A   1 ; B  2 . Отже y   x   cos 3 x  sin 3 x  .
3 3  3 3 
Загальним розв’язком лінійного неоднорідного рівняння буде функція
 1 2 
y  y  y   C1 cos 3 x  C 2 sin 3 x  x  cos 3 x  sin 3 x  .
 3 3 

Приклад 27.6. Знайти загальний розв’язок рівняння:

y   10 y   30 x 2  200 sin 10 x .
Розв’язання. Загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння
y   10 y   0 має вигляд y  C1  C 2 e 10 x .
Права частина початкового рівняння складається з двох доданків:
f  x   f1  x   f 2  x  , де f1  x   30 x 2 ; f 2  x   200 sin 10 x . Тому, частинний
розв’язок лінійного неоднорідного рівняння теж складається з двох доданків:
y   y1  y2 , де y1 та y2 є частинними розв’язками рівнянь y   10 y   30 x 2 та
y   10 y   200 sin 10 x відповідно.
Аналогічно попередньому, маємо:
 
y1  x Ax 2  Bx  C  Ax 3  Bx 2  Cx ,

51
 y1  3 Ax 2  2 Bx  C ,
y1  6 Ax  2 B .
Отримаємо:
 
6 Ax  2 B  10 3 Ax 2  2 Bx  C  30 x 2 , або
 30 Ax 2  6 A  20 B  x  2 B  10C  30 x 2 .
x 2  30 A  30 ,  A  1 ,
3
x 6 A  20 B  0 ,  20 B  6 A ,  B  10 ,
x 0 2 B  10C  0 ,  C  100
6
.

Отже, y1   x 3  0 ,3 x 2  0 ,06 x .

y2  A cos 10 x  B sin 10 x ,
y2  10 A sin 10 x  10 B cos 10 x ,
y2  100 A cos 10 x  100 B sin 10 x .
Тоді,
 100 A cos 10 x  100 B sin 10 x  10  10 A sin 10 x  10 B cos 10 x   200 sin 10 x .
cos 10 x  100 A  100 B  0 ,  A  B  0,
sin 10 x  100 B  100 A  200 , A  B  2.
Звідки, A  1; B  1 . Отже, y2  cos 10 x  sin 10 x .
Загальний розв’язок початкового лінійного неоднорідного рівняння
дістанемо у вигляді
y  C1  C 2 e 10 x  x 3  0 ,06 x  cos 10 x  sin 10 x .

Приклад 27.7. Розв’язати задачу Коші:

y   y   2 y  e 4 x 10 x  7 , y0  3; y 0  0 .
Розв’язання. Аналогічно попередньому маємо:
y   y   2 y  0 ,
k 2  k  2  0,  k1  2 ; k 2  1.
Отже, загальний розв’язок однорідного рівняння буде
y  C1 e 2 x  C 2 e  x .
f  x   e 4 x 10 x  7  .

52
 a  4 ; n  1, k1  2 ; k 2  1  y   e 4 x  Ax  B  ,
y   4e 4 x  Ax  B   e 4 x  A ,
y   16e 4 x  Ax  B   4e 4 x  A  4e 4 x  A  16e 4 x  Ax  B   8e 4 x A .
Підставимо y  , y  , y  в початкове рівняння:
 
16e 4 x  Ax  B   8e 4 x A  4e 4 x  Ax  B   e 4 x A  2e 4 x  Ax  B   e 4 x 10 x  7  ,
або
16 Ax  B   8 A  4 Ax  B   A  2 Ax  B   10 x  7 .
x 16 A  4 A  2 A  10  A  1,
x 0 16 B  8 A  4 B  A  2 B  7  7 A  10 B  7  B  0.

Частинний розв’язок диференціального рівняння має вигляд y   xe 4 x ,

а загальний розв’язок - y  C1 e 2 x  C 2 e  x  xe 4 x .
Використаємо початкові умови, для цього знайдемо y  :
y   2C1 e 2 x  C 2 e  x  e 4 x  4 xe 4 x .
Маємо:
 3  C 1 e 0  C 2 e 0  0 , C 1  C 2  3 ,  3C1  3 , C 1  1 ,
      
0  2C1  C 2  e 0  2C1  C 2  0 C 1  C 2  3 C 2  2 .
Отже, дістанемо розв’язок задачі Коші:
y  e 2 x  2e  x  xe 4 x .

Приклад 27.8. Розв’язати задачу Коші:

y   10 y   25 y   100 x  30 e 5 x  4 cos 5 x , y0  1,9; y 0   1,1 .
Розв’язання. Характеристичне рівняння відповідного однорідного
диференціального рівняння має два рівні корені k1 ,2  5 . Отже,

y  e 5 x C 1  C 2 x  . Оскільки права частина складається з суми двох різних

функцій f1  x    100 x  30  e 5 x , f 2  x   4 cos 5 x , то кожній з них будуть
відповідати окремі частинні розв’язки y1 та y 2 , а y   y1  y 2 .

y1  e 5 x  Ax  B  ,
y1  5e 5 x  Ax  B   e 5 x  A ,

53
y1  25e 5 x  Ax  B   5e 5 x  A  5e 5 x  A  25e 5 x  Ax  B   10e 5 x  A .
 
Підставимо y1 , y1 , y1 в рівняння y   10 y   25 y   100 x  30  e 5 x .
Маємо:
 
25e 5 x  Ax  B   10 e 5 x  A  10  5 e 5 x  Ax  B   e 5 x  A  25e 5 x  Ax  B  
  100 x  30 e 5 x .
Розділимо обидві частини рівняння на e 5 x :
25 Ax  B   10 A  10  5  Ax  B   A  25 Ax  B    100 x  30  .
Прирівняємо коефіцієнти при x в однакових степенях:
x 25 A  50 A  25 A  100  A  1,
x 0 25 B  10 A  50 B  10 A  25 B  30   20 A  100 B  30  B  0 ,1.
Дістанемо y1  e 5 x  x  0 ,1 .
y2  A cos 5 x  B sin 5 x ,
y2  5 A sin 5 x  5 B cos 5 x ,
y2  25 A cos 5 x  25 B sin x .
 
Підставимо y2 , y2 , y2 в рівняння y   10 y   25 y  4 cos 5 x , отримаємо:
 25 A cos 5 x  25 B sin 5 x  10 5 A sin 5 x  5 B cos 5 x   25  A cos 5 x  B sin 5 x  
 4 cos 5 x .

cos 5 x  50 B  4  B  0 ,08 ,
sin 5 x 50 A  0  A  0.
Дістанемо y2  0 ,08 sin 5 x . Підсумовуючи результати, маємо:

y   y1  y2  e 5 x  x  0 ,1  0 ,08 sin 5 x .

Отже, загальний розв’язок вихідного рівняння буде:
y  e 5 x C 1  C 2 x   e 5 x  x  0 ,1  0 ,08 sin 5 x .
Щоб знайти розв’язок задачи Коші, знайдемо похідну від загального
розв’язку рівняння
y   5e 5 x C 1  C 2 x   e 5 x C 2  5e 5 x  x  0 ,1  e 5 x  0 ,4 cos 5 x .
Використаємо початкові умови: y0   1,9 ; y0   1 .

54
  1,9  e 0 C1  C 2  0   e 0 0 ,1  0 ,08 sin 0 ,

  1  5e 0 C1  C 2  0   e 0 C 2  5e 0 0 ,1  e 0  0 ,4 cos 0.

  1,9  C1  0 ,1,  C  2 ,
  1
  1  5C1  C 2  0 ,5  1  0 ,4 C 2  10 ,9.
Отримали розв’язок задачи Коші
y  e 5 x  2  10 ,9 x   e 5 x  x  0 ,1  0 ,08 sin 5 x .

Завдання для самостійної роботи

Знайти частинний та загальний розв’язки диференціальних рівнянь:

1) y   7 y   10 y  5 x 2  1 ; 7) y   5 y   e 5 x 2 x  3  ;
2) y   4 y  4e 2 x ; 8) y   y   2 cos x  sin x ;

3) y   4 y   4 y  3e 2 x ; 9) y   5 y   4 x 2  2 x  2 sin 2 x ;

4) y   9 y  3 x 2  2 x  5 ; 10) y   4 y  e 2 x cos x .
5) y   7 y   6 y  3 cos 2 x , y 0   2 , y 0   3 ;
6) y   4 y  e 2 x 12 x  15 , y 0   4 , y 0   6 ;

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 28. РОЗВЯЗАННЯ ЛІНІЙНИХ

НЕОДНОРІДНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ ДРУГОГО
ПОРЯДКУ ЗІ СТАЛИМИ КОЕФІЦІЄНТАМИ.
МЕТОД ЛАГРАНЖА.

Розглянемо лінійне неоднорідне диференціальне рівняння другого

порядку зі сталими коефіцієнтами
y   py   qy  f  x  ,
де f  x   будь-яка функція.
Розв’язок цього рівняння буде мати вигляд
y  C1  x  y1  C 2  x  y2 ,

55
де y1 , y2  частинні розв’язки відповідного диференціального однорідного
рівняння, які знаходимо за таблицею 1 (лекція 21, пункт 21.2),
C1  x , C 2  x   функції, які є розв’язком системи рівнянь:
C1  x  y1  C 2  x  y2  0 ,

C1  x  y1  C 2  x  y 2  f  x  .

1
Приклад 28.1. Розв’язати рівняння: y   y 
.
cos x
Розв’язання. Знайдемо розв’язок відповідного однорідного рівняння:
y   y  0 ,  k 2  1  0 ,  k 2  1,  k   i , 
y  C 1 cos x  C 2 sin x ,
y1  cos x , y2  sin x ,
y1   sin x , y 2  cos x .
Загальний розв’язок початкового рівняння буде мати той же вигляд, що і
загальний розв’язок однорідного рівняння, але C 1 та C 2  не довільні сталі, а
деякі функції, які знайдемо із системи рівнянь:
C 1 cos x  C 2  x  sin x  0 ,

 1
  C 1 sin x  C 2 cos x  cos x .
Розв’яжемо цю систему за формулами Крамера:
cos x sin x
  cos 2 x  sin 2 x  1 ,
 sin x cos x
0 sin x cos x 0
C1  1   tgx ; C2  1  1.
cos x  sin x
cos x cos x
C1 C2
Тоді, C 1    tgx ; C 2 
 1.
 
Дістанемо функції C 1  x  та C 2  x  :

C 1  x     tgx dx  ln cos x  C1 ,

C 2  x    dx  x  C 2 .
Отже, загальний розв’язок рівняння отримаємо у вигляді
 
y  ln cos x  C 1 cos x  x  C 2 sin x . 
56
 Приклад 28.2. Розв’язати рівняння:
ex
y   y   .
ex  1
Розв’язання. Характеристичне рівняння k2  k  0 відповідного
однорідного диференціального рівняння має корені k1  0 ; k 2  1 , тому
частинні розв’язки однорідного рівняння
y1  1; y2  e  x  y1  0 ; y2   e  x .
Загальний розв’язок неоднорідного рівняння шукатимемо у вигляді
y  C1  x   C 2  x  e  x .
Для знаходження невідомих функцій C 1  x  та C 2  x  складемо систему:

C 1  C 2 e  x  0 , C1  C 2 e  x ,
 ex
C
 1   ,
x
   e 1
 ex   e 2x  
x 2x
  C 2 e  x C 2  x C   e
 e 1  e 1  2 e x  1 .
Проінтегруємо кожне з отриманих рівнянь:
e x dx t  ex dt
C1      ln t  1  C 1  ln e x  1  C1 ;
ex 1 dt  e x dx t 1

ex 1  t
e 2x t 1  1
С2   x
 ex  t 1   dt    1   dt  t  ln t  C 2 
e 1 t  t
dt  e x dx

 e x  1  ln e x  1  C 2 .

Дістанемо загальний розв’язок початкового рівняння


y  ln e x  1  C1  e x  1  ln e x  1  C 2 e  x . 
Приклад 28.3. Розв’язати рівняння: y   4 y   4 y  e 2 x ln x .
Розв’язання. Характеристичне рівняння k 2  4 k  4  0 відповідного
однорідного диференціального рівняння має корені k1 ,2  2 ,
тому частинні розв’язки однорідного рівняння
y1  e 2 x ; y2  xe 2 x  y1  2e 2 x ; y2  e 2 x  2 xe 2 x .

57
 Загальний розв’язок неоднорідного рівняння шукатимемо у вигляді
y  C1  x   x C 2  x   e 2 x .
Для знаходження невідомих функцій C1  x  та C 2  x  складемо систему:

C1 e  2 x  C 2 x e  2 x  0 ,

 2C 1 e  2 x  C 2 e  2 x 1  2 x   e  2 x ln x .
або
C 1  C 2 x  0 ,

  2C1  C 2 1  2 x   ln x .

Цю систему розв’яжемо за формулами Крамера:

1 x
  1  2 x  2 x  1.
 2 1  2x

0 x
C1    x ln x ,
ln x 1  2 x

1 0
C2   ln x .
 2 ln x

C1 C2
Отже, C1    x ln x ; C 2   ln x .
 

Проінтегруємо кожне з отриманих рівнянь:

За методом інтегрування
частинами маємо
dx
C1    x ln x dx  u  ln x , du  , 
x
x2
dv  x dx , v ,
2

2
x2 x 2 dx x 1
  ln x      ln x    xdx 
2 2 x 2 2

58
 2 2
x x
C1   ln x   C1*
2 4

За методом інтегруван ня
частинами маємо
C 2   C 2 dx   ln xdx  dx 
u  ln x , du  ,
x
dv  dx , v  x,
dx
 ln x  x   dx  x ln x  x  C *2 .
 ln x  x   x 
x
Отже, загальний розв’язок рівняння має вигляд
 x2 x
2 
ye 2 x 

 2
ln x 
4 
 
 C1*   x e  2 x x ln x  x  C *2 .
 

Завдання для самостійної роботи

Знайти загальний розв’язок диференціальних рівнянь:

10
1) y   4 y 
sin 2 x
e 2 x
2) y   4 y   4 y 
x2
1
3) y   7 y   12 y 
1  e 4x

59
 ЛІТЕРАТУРА

1. Дубовик В. П. Вища математика : навч. посібник / В. П. Дубовик,

І.І. Юрик. – К. : Видавництво А.С.К., 2009. – 648 с.
2. Дубовик В. П. Вища математика : збірник задач : навч. посібник /
В. П. Дубовик, І. І. Юрик. – К. : Видавництво А.С.К., 2003. – 480 с.
3. Овчинников П. П. та ін. Вища математика : підручник / П. П. Овчинников
та ін. – К. : Техніка, 2003. – Ч. 2. – 600 с.
4. Письменный Д. Т. Конспект лекций по высшей математике /
Д. Т. Письменный. – М. : Айрис-Пресс, 2000. – Ч. 2. – 252 с.

60
 Навчальне видання

Копорулін Володимир Львович

Щербина Ірина Володимирівна
Пасічник Ірина Володимирівна
Бас Тетяна Петрівна

ВИЩА МАТЕМАТИКА

Частина 6

Навчальний посібник

Тем. план 2016, поз.

Підписано до друку . Формат 60х84 1/16. Папір друк. Друк плоский.

Облік.-вид. арк. Умов. друк. арк. Тираж 100 пр. Замовлення №

Національна металургійна академія України

49600, м. Дніпро-5, пр. Гагаріна, 4
__________________________________
Редакційно-видавничий відділ НМетАУ

61