Творчі есе з всесвітньої історії

Написати стислі нариси. Потрібно обрати дві теми, (якщо ви пишете 1-5
теми).
* Якщо ваш вибір падає на 6 тему – її можна написати одну.

1. Чи можна було уникнути холодної війни?

2. Стисло 3-4 аргументами доведіть, або спростуйте правоту Черчілля
(виступ у Фултоні тощо).
3. «План Маршалла» - рятівний круг потопаючій Європі?
4. Який світ краще біполярний чи однополярний? Що призвело до
біполярності (тобто поділу) світу?
5. ООН і НАТО. Чи не є ці організації цілком протилежними один одному?
* 6. Які факти ви можете назвати які підтверджують період розрядки
міжнародної напруги на початку 70-х років? Чи не була ця розрядка
навмисне зірвана з боку СРСР або США?
 Чи можна було уникнути холодної війни?
Питання холодної війни є досить складним і, на мою думку, його треба
роздивлятись з різних сторін. Шукати ті відмінності між системами, що
спричинили «розкол» світу на два табори.
З точки зору США та інших країн капіталістичного світу СРСР був
найбільшою загрозою для світу, оскільки мав величезний військовий
потенціал, а також прямо протилежну до капіталістичних ідею – соціалізм,
що у майбутньому повинен був привести до комунізму. Позиції США та
СРСР були настільки потужними, що змогли розділити світ на два табори –
соціалістичний та демократичний(капіталістичний). За часів Сталіна СРСР
агресивно проводив зовнішню політику, прагнучи до повернення
відділившихся від нього територій Російської імперії, а також розширення
соціалізму по всьому світу. Після закінчення Другої Світової СРСР здобув у
своє розпорядження країни східної та центральної Європи: ГДР,
Чехословаччину, Болгарію, Румунію, Угорщину, Польщу. Також соціалізм
укріпився в Албанії та Югославії, але вони не належали до «ручних» держав
Радянського союзу, як і Китай, оскільки країни розійшлися по «течіям»
соціалізму.
Після смерті Сталіна, з приходом до власті Хрущова, зовнішня
політика СРСР щодо капіталістичних країн дещо пом’якшилася. Це
відбулося і з внутрішньої політикою – влада спробували лібералізувати
економіку та країну в цілому. Я вважаю, що не дивлячись на заяви обох
таборів, справжньої, «гарячої» війни ніхто не хотів, тому країни
обмежувались лише утриманням своїх союзників, нарощуванням воєнного
потенціалу та збільшенням відмінностей між таборами.
Політику Хрущова, щоправда з деякими рухами в сторону автократії,
продовжив Брежнєв, котрий також не був зацікавленій у повномасштабній
війни, що знищила би світ, тому обмежувався утриманням
східноєвропейського блоку у соціалістичному режимі (як наприклад у
Чехословаччині 1968 року, коли після спроби демократичних реформ СРСР
вторгся до Чехословаччини).
США та СРСР також вели війни за встановлення своїх режимів у
країнах на інших континентах. Так, США вторглись до В’єтнаму, а СРСР,
хоч і не напряму, але воював на боці В’єтнамських соціалістів, поставляючи
їм різну допомогу, зокрема і зброю. СРСР ,у свою чергу, увів свої війська до
Афганістану, задля підтримання соціалістичної революції. Але
найяскравішим прикладом протистояння двох режимів була війна у Кореї,
яка була війною між США та СРСР, але «чужими руками».
 Тому, як я вважаю, холодної війни неможливо було уникнути. Через
кардинальну відмінність політичних режимів, через надзвичайну впливовість
обох сторін на увесь інший світ, через непомірні амбіцій як капіталістів, так у
комуністів.
 Який світ краще біполярний чи однополярний? Що призвело до
біполярності (тобто поділу) світу?
Це питання можна розглянути з двох сторін, тому я розповім мої думки
щодо наслідків однополярного та біполярного світів, їх плюсів та мінусів.
Питання причин розподілу світу на два табори також буде розібрано від
найзрозуміліших до майже гіпотетичних.
Почнемо з біполярного світу. У другій половині минулого століття,
після Другої Світової війни, світ розділився на два табори – капіталістичний
та соціалістичний. Причинами цього стало багато подій. По-перше,
післявоєнний світ опинився у тяжкій ситуації, коли більшість країн стояла у
неймовірній кризі, а швидко оговтатись та почати забирати під свою сферу
впливу могли тільки великі та населені країни, що вийшли переможцями у
війні - такими опинились США та СРСР. Після війни вони поділили Європу,
а згодом і увесь світ на зони впливу. Західна Європа опинилась під
протекторатом США, східна та частина центральної – у таборі соціалістів.
Обидва лідери таборів створили своє воєнні альянси, ввійшли у фазу
холодної війни, а згодом почали захоплювати у свої зони впливу все нові
країни. Ще однієї причиною поділу світу стало невдовольство людей у
багатьох країнах світу своїм рівнем життя та вони вирішили, що краще буде
спробувати розвернути політичний режим на 180 градусів.
Перевагами біполярного світу, на мій погляд, є постійне змагання
таборів у всіх сферах життя, що призводить до стрибку людського прогреса у
всіх сферах життя – починаючи від сільського господарства, закінчуючи
розвитком аерокосмічної сфери. Також у спільноти з’являється вибір щодо
політичної системи, при якій вона бажає існувати. Недоліками ж такого світу
я вважаю постійну загрозу масштабної війни, нерідкі випадки вторгнення у
країни треті сторони конфлікту, задля приєднання їх до зони свого
політичного впливу та налаштування людей з різних блоків проти один
одного.
Прикладів цілком однополярного світу у історії я згадати не можу –
коли, наприклад, у світі панували Британська Імперія, у неї все одно були
сильні конкуренти, такі як Франція, Іспанія і т.п. Зонами впливу цих країн
були їх колонії, які повністю повинні були підкорятись волі колонізаторів.
Тому однополярну систему прийдеться уявляти. Її перевагами могли би
стати значно менша кількість війн, а значить і менші затрати. Наприклад, на
гроші, витрачені на Другу Світову, можна було б побудувати житло для
кожного на планеті, вирішивши житлове питання. Також, у світі стало би
набагато менше конфліктів на почві політичних поглядів. Але у такої
системи було би й чимало недоліків – монополія певної держави або групи
держав на ринку, уповільнення прогресу та неможливість вибору іншої
системи без великого конфлікту.