Мовні засоби і мовні прийоми маніпулювання

На попередніх заняттях ми зосередилися в основному на маніпулятивних прийомах

в візуальної комунікації, але вербальна (мовна комунікація) теж активний простір для
маніпуляцій.
Мовні засоби маніпулювання – це сфера дослідження таких наук, як лінгвістика,
соціальна лінгвістика, психолінгвістіка, когнітивна лінгвістика, дискурс-аналіз. Взагалі,
будь-який мовленнєве висловлювання невід'ємно пов'язане з аспектом впливу або
навіювання. Не всі вони – приховане впровадження у свідомість отримувача установок,
переконань, емоцій, що спрямовані на реалізацію інтересів відправника повідомлення.
Але всі вони – вплив.
За допомогою мови можна маніпулювати, зокрема тому, що вона взаємопов'язана з
нашим мисленням (ми думаємо на «мовою») – мовленнєвий вплив здійснюється з
використанням «коду», що звичний мисленню. Відсутність принципової різниці між
власною думкою індивіда і чужим висловлюванням істотно сприяє мовній маніпуляції.
Тобто має місце структурна ідентичність форм власного і привнесеного змісту в
свідомість, нам не потрібно прикладати великих зусиль для дешифрування зовнішніх
повідомлень, тому сприйняття часто відбувається без активної роботи свідомості і
критичного осмислення інформації, на більш уразливому інтуїтивному рівні.
Також важливо, що мова неоднозначна і маніпулятивна за своєю суттю. «Всі слова
кожної мови – метафори», – писав з цього приводу видатний комунікативіст Маршалл
Маклюен1. Тому значення, що супутні використовуваним в мові словам, впливають на
інтерпретацію повідомлення адресатом. Тобто, навіть за відсутності у відправника
бажання вплинути на отримувача, сам по собі спосіб опису нав'язує певне бачення,
трактування.
Значуща в контексті вивчення мовної маніпуляції латентна (не явна) функція мови
– формування реальності. Вона проявляється, по-перше, в мовній картині світу
(сукупності уявлень про «устрій» і «вміст» реальності, історично усталених в мові і
відбитих у нормах і традиціях вживання мови. Цей феномен в свою чергу пов'язаний з
тим, що мова вбирає в себе і передає людський досвід з покоління в покоління.
Говорячи метафорично, мова відіграє роль особливої лінзи, крізь яку індивід
сприймає світ, вона здійснює значний ефект на формування мислення і свідомості
людини.

1
McLuhan M. Laws of Media: The New Science (with Eric McLuhan). Toronto: University of Toronto Press, 1992.
– p. 120.
Як приклад, що ілюструє це, розглянемо таке маніпулятивне управління мовою (її
можливостями, функціями і механізмами) і використання її як засобу соціального
контролю в романі-антиутопії Джорджа Орвелла «1984» і в додатку до роману «про
новомову» («новояз» – рос.), яке оповідає про впровадження в зображуваній Орвеллом
державі штучно створеної лінгвістами-політтехнологами мови. У цій мові описані вище
мовні функції формування думки і уявлення реальності, за рахунок різкого скорочення
лексики, виключення багатозначності слів і виразів, суворої регламентації форм
висловлювання та інших неприродних для мови правил, обертаються механізмами
ідеологічної індоктринації: «Новомова повиннна була не тільки забезпечити знаковими
засобами світогляд і розумову діяльність прихильників ангсоцу, а й унеможливити будь
які інші течії думки»2.( «думкозлочини» англ. Crimethink («мыслепреступления» – рос.)
Таким чином, «новомова» перебудовує мислення жителів Океанії, нав'язуючи повагу і
любов до партії, віру в судження, що суперечать традиційній логіці, беззастережне
прийняття невигідного рядовому члену суспільства соціального устрою, відмову від
особистої волі і свободи.
Мова, мовні висловлювання виховували дводумство (англ. Doublethink) – здатність
дотримуватися двох протилежних переконань одночасно (для безперервного ланцюга
перемог над власною пам'яттю і для підкорення дійсності).
Три головних партійних гасла:
ВІЙНА – ЦЕ МИР
СВОБОДА – ЦЕ РАБСТВО
НЕЗНАННЯ – СИЛА
Орвелл пише, що все слова, пов'язані з поняттями «свобода» і «рівність»,
замінялися одним словом «думкозлочин» (англ. Crimethink), з поняттями «раціоналізм» і
«об'єктивність» – словом «стародумка» (англ. Oldthink),з усіма видами статевих відносин,
крім природного статевого акту з метою зачаття і без фізичного задоволення для жінки, –
словом «злосекс» (англ. sexcrime). У результаті, навіть якщо у людини виникала думка,
пов'язана з одним з цих понять, у неї не було слів, що дозволяють якось висловити її
значення, крім тих, які означали лише те, що ця думка шкідлива.
У новомові широко використовуються нетипові для англійської мови, але звичайні
у німецькій або російській (та українській) мові складноскорочені слова, причому нерідко
від кожного зі складових скорочення слів залишалося 1-2 склади: «міністерство правди» –
«мініправ» (англ. Minitrue) тощо. Такий спосіб утворення слів, на думку Орвелла,
дозволяв досягти двох цілей. По-перше, мова людини, що вживає в основному слова з 2-3

2
Оруэлл Дж. 1984; Скотоферма. – М., 1989. – С. 238.
складів, ставала уривчастою та монотонною, чим досягалася мета її відділення від
свідомості як слухача, так і того, хто говорить. По-друге, Овуелл вважав, що подібні
скорочення затінюють первісний зміст слова, полегшуючи таким чином надання йому
потрібного ідеологічного змісту. При цьому скорочення часто вводили під приводом
легшої вимови слів.
Використовувався певний обмежений набір префіксів і суфіксів, для додання
потрібного ідеологічного значення словам тошо.
В описі новомови Дж. Овуелл гротескно, але вельми точно зобразив особливості
публічної комунікативної практики СРСР і нацистської Німеччини (після Овуелла була і
маса наукових досліджень «тоталітарного дискурсу» лінгвістами та філологами, які
науково підтверджували багато його висновків.
Новомова активно використовується в сектах і декструктивних культах, щоб
«реформувати свідомість». Наприклад, в саєнтології «етика» – це викорінення всіх ідей,
що суперечать саєнтології, а потім – викорінення взагалі всіх несаентологічних ідей.
Ми постійно в нашому житті стикаємося з навантаженими мовними штампами і
перелицьованими поняттями, ідеологічним вживанням тих ж префіксів і суфіксів
(Дональд Трамп, наприклад, часто використовує дієслова у своїх виступах з префіксом re
для того, щоб зробити акцент на тому, що країна потребує відновлення, яке Трамп зможе
забезпечити (re-building America). Таким чином, він домагається позитивної
самопрезентації та створює негативне уявлення про своїх попередників).

Отже, в основі мовного маніпулювання лежать такі психологічні та

психолінгвістичні механізми, які змушують адресата некритично сприймати мовне
повідомлення, сприяють виникненню в його свідомості певних ілюзій або помилок,
провокують його на вчинення вигідних для маніпулятора вчинків.
У сучасному суспільстві мовне маніпулювання використовується практично у всіх
сферах застосування мови, але особливо активно – у рекламі, в інформаційних війнах, у
політичній комунікації, у передвиборних кампаніях, в ідеологічній пропаганді, в ЗМІ, у
мережевих «лідерів думок» (блогерів), у тематичних спільнотах у соціальних мережах. В
цілому, в цих сферах мовне маніпулювання направлено на формування у широкої
аудиторії певних переваг, смаків, потреб, забобонів, стереотипів, переконань, оціночних
суджень, вигідних маніпулятору. (Мовне маніпулювання використовується і з благими
намірами – в навчанні, психотерапії).
У принципі, для маніпулювання можуть бути використані всі елементи структури
мови.
Особливу маніпулятивну функцію виконують слова-символи (слова з ідеологічної
конотацією. Поширене використання в маніпулятивних цілях таких слів, як «фашизм»,
«демократія» «стабільність», «порядок», «право», «свобода думки», «національна
безпека» і т. ін.
Якщо класифікувати прийоми мовного маніпулювання за різними рівнями мови, то
можна виділити:
1) Лексичний рівень. Тут мова йде про оціночну, емоційну складову слова. Для
маніпулювання за допомогою мовних засобів, важливо, що одне і теж явище може бути
виражено синонімічно. Наприклад, можна вживати як синоніми такі слова: «терорист»,
«найманець», «сепаратист» – «повстанець»; «шпигун» – «розвідник», «убив» –
«ліквідував», «погроми» – «протести», «анексія» – «приєднання», «возз'єднання» тощо.).
Також практично у кожному слові зафіксовані деякі фрагменти моделі світу, а моделі
можуть бути дуже різноманітними. Слова можуть фіксувати в своєму змісті різні точки
зору, навіть антоніми (перемога – поразка, зрада – перемога, погіршення – покращення) на
одину й ту саму подію.
Широко поширеним способом впливу є використання евфемізмів – «слів, що
представляють дійсність в більш сприятливому світлі, ніж вона могла б бути
представлена». Евфемізми покликані пом'якшити негативну конотацію, вони мають
позитивне емоційне забарвлення, з тим самим і емоційний вплив (війна –
«антитерористична операція» або «наведення конституційного порядку»). «Клінінг
менеджер» звучить не так непрестижно, як «прибиральниця». А «менеджер з нештатних
ситуацій» – як «охоронець» «Брак продовольства» звучить зовсім не так тривожно, як
«голод». «Хлопок», не так, як «вибух». Подібна евфемізація в першу чергу характерна для
досить тоталітарних режимів, проте евфемізація практикується і в цілком демократичних
країнах.
Крім маніпуляції, основна мета процесу евфемізаціі – уникнути комунікативних
конфліктів, зокрема вони замінюють «табуйовані» слова («негр» – «афроамериканець»,
«цигани» – «роми» тощо).
Будь-який евфемізм хоча б частково, але незмінно маскує певні боку свого
референта і формує потрібні автору асоціації та оцінки. Завдяки цим якостям він здатний,
не маючи в собі прямої брехні, вводити адресата мовлення в «добровільну» оману:
змусити людину зробити неправильні висновки з правильних посилок, що і є
маніпуляцією.
Але ось в політичний, ідеологічний сфері евфемізми підпорядковані цілі
завуалювати або навмисно спотворити інформацію про реальні події або факти, обдурити
громадську думку і висловити що-небудь неприємне більш делікатним способом.
Дисфемізми також використовуються в якості прийому мовного маніпулювання.
Вони прямо протилежні евфемізмів, тобто коли замість загальноприйнятого і
загальновживаного слова свідомо вживається (найчастіше для більшої експресії) його
більш знижений синонім. Дисфемізми спрямовані на посилення негативної конотації.
Це заміна стилістично нейтральної одиниці на стилістично емоційний, негативний
еквівалент.
Навпаки, слово «повстанець» замінюється словом «бандит», а «конфлікт, «збройне
зіткнення» – «різанина»; «протести» – «безчинства».
(Часто цей еквівалент належить до сленгової, діалектної, просторічної групі
(використовуються сленгізми, жаргонізми, вульгаризми)).
Може бути вживання зневажливих прізвиськ («клоун», «ліберасти», «шоколадний
заєць»,«солцелікий»).
За допомогою дісфемізмов реалізуються стратегії дискредитації (через тактики
образи, звинувачення, висміювання, глузування).
Так здійснюється «наклеювання ярликів», емоційне зараження і управління
настроєм аудиторії
Ще часто буває так, що не знаходячи реальних аргументів для відстоювання своєї
позиції в суперечці, одна зі сторін діалогу «випускає пару» досади, роздратування, гніву
тощо на протилежну сторону в формі дисфемії. Крім того, виходячи з традиційного
уявлення, що найкращим видом оборони є напад, дісфемія часто використовується не
тільки суб'єктом, що реагує, а й тим, хто ініціює комунікативну взаємодію.
На базі дисфемізмів і евфемізмів будуються відповідні перифрази (заміни слова
описовим виразом), що особливо характерно для політичного дискурсу, де вони стають
вельми оціночними медійними штампами: «міжетнічний конфлікт», «асиметрична
відповідь», «військове вирішення питання», «точкові удари» тощо. Все це створює
клішоване сприйняття дійсності.
Опис політичного ландшафту проводиться в нав'язаних масовому читачеві і
глядачеві стійких оборотах, а це і є маніпулювання свідомістю, для якого характерно
втручання в когнітивні структури одержувача мовного повідомлення.
Ще одним резервом мовного впливу за допомогою лексичного вибору є вже
згодуване створення (іноді запозичення) нових слів («порохоботи», «ЗеКоманда»,
«соросята», «младореформатори», «гантоїди», «снікерсуй», «чістоТайд»). Створення слів
з позитивним забарвленням особливо характерно для сфери реклами та ідеології. Окремо
варто зупинитися на «навішуванні ярликів» – це один з ефективних прийомів маніпуляції
інформацією. Ярлик є неаргументованою, необ'єктивною характеристикою людини або
явища, вираженою в емоційно забарвленій формі. Деякі приклади ярликів, утворені за
допомогою дисфеміі ми розглянули вище. Але ці «маніпулятивні терміни», кліше
утворюються і іншими лінгвістичними засобами теж. («Партія війни», наприклад).
Входячи в широкий ужиток завдяки перш за все ЗМІ і новим медіа, вони приживаються
надовго, стають звичними, повсякденними словами, часом заміщаючи, витісняючи інші –
суміжні, але менш агресивні поняття».

2) Граматичний рівень. На синтаксичному рівні добре відомий прийом мовного

впливу – використання пасивного стану замість активного і так звана номіналізація, тобто
переклад словосполучення з дієсловом в віддієслівний іменник ( «захоплені заручники» –
«захоплення заручників», «наїхав на перехожих» – «відбувся наїзд на перехожих»,
«обрушив економіку» – «обвалення економіки»): при використанні пасивного стану і
віддієслівних іменників, відповідальні за дію люди або людина залишаються «за кадром».
Тобто інформація про реального виробника дії не згадується, і не виникає відчуття
неповноти сказаного; просто на перший план виходить сама подія, а відповідальність за
нього начебто ніхто і не несе.
Засобами синтаксису можна додати видимість активної позиції у реченні, і
позбавити її «Робочі вийшли на мітинг» – «Робочих вивели на мітинг». Такі прийоми, як
включення або видалення з пропозицій «зайвої» інформації про учасників, часу і самому
дії, можуть формувати ставлення до предмета мовлення (наприклад, зняття або
перенесення відповідальності за дію; приховування, виправдання або звинувачення
учасників), і тому використовуються для упередженої презентації подій та спрямування
думок адресата.
Також силою, що впливає, є засоби діалогізації та інтимізації викладу, які сприяють
встановленню контакту з адресатом, скороченню дистанції між відправником і
отримувачем повідомлення:
- форми звертання до адресата за допомогою особових займенників, прямої назви
потенційного адресата або звернень-питань: «Ти записався добровольцем?»; - імперативи
(спонукальні конструкції), типу «Пориньте в світ покупок, подорожей і розваг. З
кредитною карткою Банку N тепер це зробити простіше і зручніше!»;