Акафістова Субота

П’ята Субота Великого посту у нашій літургійні традиції маж назву Акафістова субота. Цього дня
на Утрені ми співаємо піснеспів, який має назву Акафіст. Не дивлячись на те, що богослужбовий устав
приписує співати акафіст у Великому пості, за своїм змістом він не має Великопосної тематики.
Історія переповідає, що причиною встановлення акафісту є вияв подяки Божій Матері за врятуваня
м. Константинополя від нападу чужинців. Йде мова про таких три напади 2 у 7 ст і ще 1 у 8 ст. Зокрема є
свідчення, що під час такого нападу, патріарх Сергій разом з духовенстов, взяли ікону Божої Матері та її
ризу і обходили молитовною ходою місто. В такий спосіб місто було врятовано, а духовенство ввійшо до
храму та цілу ніч прославляло Богородицю піснеспівами.
Також існує припущення, що свято Благовіщення могло святкуватися в цю суботу, оскільки тексти
вечірні та утрені оспівують таїнство воплочення Сина Божого.
Сам акафіст складається із 13 кондаків, які заспівує священик та 12 ікосів, які співають вірні. Ці
кондаки та ірмоси співаються на перемінно. Що ж стосується змісту акафісту, то його можна поділити на
дві частини, або дві теми. Від 1 до 7 кондака та ікоса розвивають історичну тематику переповідаючи події
від Благовіщення до Стрітеня, натомість друга частина є догматично-похвальна, в якій оспівується та
водночас пояснюється тема Воплочення Ісуса Христа та роль Пресвятої Богородиці. Слід також
зауважити, що кожен ікос, оспівує Богородицю використовуючи різноманітні епітети до неї та вітає її
словами Радуйся.
Іван Ліствичник
12 квітня у церковному календарі знаходимо ім’я преп. Івана Ліствичника. Церковний подвижник,
що жив на межі 6-7 століть, який своїм подвижницько-аскетичним життям, а також своїми духовними
творами мав неабиякий вплив на східно-християнську духовність. Саме тому, пам’ять преподобного
також звершують у Великому пості, а саме 4 неділю Великого посту.
Точних відомостей про час та походження преподобного ми не має, але знаємо, що він народився в
середині 6 століття. У досить ранньому віці він прямує на гору Синай у монастирську лавру, де під
проводом старця Мартирія провадить досить суворе аскетичне життя. Однак після смерті старці, а це
приблизно після 19 років чернечого життя він йде у глиб пустелі де проводить самітницьке життя
продовж 40 років. На схилі своїх літ, будучи зразком монашестве, якого кличуть до стати ігуменом
монастиря Неопалима купина. Слава про преподобного ширилася серед людей. Звідусіль приходили
людини до Іван прохаючи про молитву чи певну пораду.
Однак окрім слави подвижницького життя, преп. Іван відомий також тим, що залишив духовну
працю яка має назву Ліствиця сходження. Цей духовний твір пропонує поступове духовне сходження
християнина, 30 шаблями чи сходинами, шляхов відкинення спокус та вправляні в чеснотах. Останньою
сходинкою у цьому сходжені є зростання у трьох головних чеснотах вірі, надії та любові. Саме любов є
вершиною цієї ліствиці, в такий спосіб преп.. підкреслю, що Бог є любов, тобто останнім етапом нашого
сходженя є зустріч з Богом.
Цей твір став дуже популярний у християнських колах, самого ж святого почали називати за іменем
цього твору Іван Ліствичник.
 Марія Єгипетська
У літургійному році 14 квітня знаходимо пам’ять преподобної Марії Єгипитської. Життя цієї святої
є яскравим прикладом щирого та глибокого покаяння, навернення від гріховного життя, та досвідчення
Божої любови та його милосердня. Тому в нашій традиції пам’ять цієї святої також згадуємо у 5 неділю
посту як заклик до зверщення покаяння у великопосному часі.
Слід зазначити, що за земного життя святої ніхто не знав про її духовне подвижництво, окрім
преподобного Зосима, який за два роки до смерті Марії зустрів її у пустині. Саме йому проподобна Марія
розповіла про своє життя.
Народилася вона у Єгипті, але в дуже ранньому віці вона покидає свій дім і втікає в м.
Олександрію. В цьому місці, як зазначає свята, стала вести грішне та мерзенне життя. Не було гріха, яким
б не зневажала Бога, і тисячі душ через неї впали у згубу. Після 17 років такого життя вона сідає з
паломниками на корабель до Єрусалиму, але не для моління, як зазначає вона, чи поклонитися
животворящому хресту, а для продовження свого грішного життя. Сама подорож для неї також стала
нагоду для гріха, яким не було ні числа ні міри. В Єрусалимі вона з цікавості хотіла зайти у храм, щоб
подивитися на животворящий хрест, але якась сила невидима не впускала її і відштовхувала. Після
декількох спроб вона зрозуміла, що причиною є її гріховне життя. Після щирої молитви до Богородиці
вона пообіцяла, що все життя буде каятися у своїх гріхах і втіче від гріховності, тільки, щоб та дозволила
її ввійти у храм. Після цієї молитви вона відчула полегшення на серці і вона змогла ввійти ц храм. Після
молитви у храмі вона почула голос, який вказав йти їй на за Йордан де може знайти спокій. Саме так
Марія і зробила. В пустині вона прожила 47 років. Наприкінці свого життя вона зустріла преп. Зосима,
якому розповіла про своє життя і попросила, щоб у Великий Четвер він приніс її Євхаристію. Після смерті
преподобної Зосима розповів всім про життя Марії.

Томи Неділя
Перша неділя після свята Христового Воскресіння, в літургійні традиції має назву Томина Неділя,
таку назву вона отримує від євангельського читання, яке ми чуємо у цю неділю. Ми знаємо, що після
свого Воскресіння Христос неодноразово з’являвся перед своїми учнями. Одного разу він з’явився перед
своїми учнями, однак апостола Томи не було разом з іншими апостолами. І коли апостоли переповіли
Томі про зустріч з воскреслим Ісусом, він сказав, що не повірить допоки не вкладе свого пальця у місце де
були цвяхи, та руки де був проколений його бік. По якомусь часі Ісус знову з’являється своїм учням, і в
той час був присутній також ап. Тома. Ісус до нього звернувся зі словами, щоб той вклав свого пальця у
рани та переконався, що Христос воскрес, і щоб повірив в це. Після цього Тома промовив відомі слова
Господь мій і Бог мій.
Часто цю неділю також називають Неділею Антипасхи. На перший погляд нам може видаватися, що
йдеть щось проти Пасхи або всупереч Пасхи. Однак саме слова анти має зовсім інше значення. Вона
означає замість, або доповнення чи подібність.Тобто Антипасха – доповнення, або подібність свята
Пасхи. В цей день ми літургійно знову переживаємо радість Христового Воскресіння так само як і у
неділю свята Пасхи.
Особливістю цього дня є також те, що розрізається і роздається вірним для споживання Артос, хліб
на якому зображено Воскресіння Христове, який був освячений під час пасхального богослужіння.
4 травня Святий Януарій
В четвертий день травня святкуємо пам’ять святого священномученика Януарія відомий італійський
святий та мученик, який є покровителем міста Неаполь, та якого вшановують як у католицькій так і в
православній церквах.
Народився свящнмуч. Януарій 21 квітня 272 року на півдні Італії у місті Беневенто неподалік
Неаполя. Із життя священномученика Януарія відомо, що напочатку IV століття він був єпископом у м.
Беневенто. Його служіння припадає на час коли в Римські імперії царював імператор Діоклетіян, який
відомий тим, що жорстоко переслідував та ув’язнював християн. У 305 році Януарій також зазнає
ув’язнення. Після того як він відмовився принести жертву поганським божкам, його було кинуто диким
звірям, однак ті навіть не торкнулися його, але тільки схилили голову перед ним. Наступного дня, 19
вересня 305 років, святому Януарію, а також іншим священослужителям відсікли голови.
Мощі святого сьогодні знаходяться у катедральному храмі міста Неаполь. Говорячи про святого
Януарія слід також сказати і про його кров. За переказом засохлу кров святого Януарія одна жінка зібрала
у посудину. Ця кров, також зберігається у Неаполі, і щороку в день пам’яті святого ця кров стає рідкою. В
такий чудесний спосіб, Бог прославляє свящнмуч. Януарія.

Великомученик Юрій
Шостого травня церква святкує пам’ять святого великомученика Юрія Побідоносця або Змієборця.
Святий який жив на зламі 2-3 столітт. Культ святого Юрія є досить давним, і вшановують його у різних
християнських традиціях, а також його ім’я відоме в різних культурних середовищах.
Народився великомученик у ІІ пол. ІІІ ст. у Кападокії. у сім’ї високопосадовця римського війська
Геронтія, однак через свою віру в Христа, був змушений прийняти мученицьку смерть. Юрій зі своєю
матір’ю змушені переїхати до Палистини у місто Лідду. Матір святого присвятили своє життя вихованню
сина, зокрема християнському вихованню навчаючи його правд Христової віри. Ставши дорослим Юрій
ступив на військову службу, на якій він відзнавчався зрасковістю у своїх обов’язках, що дозволило йому
стати частиною війська імператора Діолкетіана, а згодом одним із приближиних його радників.
Ми знаємо, що саме за імператора Діоклетіана, розпочались найбільші переслідування християн.
Саме тому, мученик не міг погодитися із політикою імператора, він роздав все своє багатство бідних, і
перед правителем заявив про свою віру у Христа. Через це він був вкинутий у темницю, де впродовж 7
днів завдавали безліч тортур, після чого відсікли йому голову.
Святого Великомученика Юрія дуже часто на іконі зображають на білому коні, вбиваючи змія.
Неподалік міста Бейрут мешкав змій, якого дуже боялися люди, і щоб захиститись від нього мешканці
видавали цьому змієві когось із молодих людей. Коли дійшла черга до дочки правителя, на білому коні
з’явився влкмуч. Юрій і списом вбив цього змія. Після цього все місто навернулося до Христа і ввірувало.
Сам Юрій є прикладом мужності та відваги, саме тому військові цього святого вважають своїм
покровителем.
 8 травня євагелист Марко
Восьмого травня святкуємо пам’ять святого євангелиста Марка, автора одного із Євангелій, яке у
біблійному каноні є другим після Євангеліє від Матея.
Зі Святого Письма ми дізнаємося, що євангелист Марко мешкав у Єрусалимі, саме у дім його матері
Марії, приходить апостол Петро після свого чудесного звільнення (Ді 12.12). В цьому уривку ми також
дізнаємося про його друге ім’я Іван. Зі Святого Письма ми дізнаємося, що Марко супроводжував Павла
та Варнаву у їх місійні подорожі. Згодом Марко стає добрим приятилем та помічником апостолу Петру у
супроводжує його проповіді. Саме на основі Петрової проповіді євангелист Марко пише своє Євангеліє,
яке за своїм змістом є досить просте, і намагається передати основні події із життя Ісуса Христа ніж його
проповідь.
Як ми знаємо, кожен із чотирьох євангелистів, має свої символи, які взяті зі книги пророка
Єзикиїла. Символом євангелиста Марка, є лев. Тому цього святого часто зображають із левом. У храмі
таку ікону ми можемо побачити на св. дверях іконостасу.

10 травня священомученика Симона, брата Господньго

Десятого травня святкуємо пам’ять священомученика Симона, який у церковному календарі
названий братом Господнім.
Його батько Клеопа був братом святого Йосифа Обручника, а його мати Марія була родичкою
Пресвятої Богородиці. Саме про неї згадується у євангеліях, я одна із жінок, що стояли під хрестом під
час розп’яття.
Святий Симеон мав також трьох братів, а саме Яків син Алфея та Юда Тадей, яких Христос вибрав
на апостолів, я також Йосифа Тому можна з точністю сказати, що Симеон був свідком чудес Ісуса Христа
та чув його науку. Після Зіслання Святого Духа, Симеон допомагав своєму братові Якові у душпастирстві
у Єрусалимі, оскільки Яків був першим єпископом цього міста. Після мученицької смерті свого брата
Святий Симеон стає єпископом Єрусалим і опікується цією громадою вподовж 43 років. У 107 він також
приймає мученицьку смерть.

13 травня Якова брата Господнього

У Святому Письмі серед апостолів зустрічаємо двох Яковів: сина Заведея (брата апостола Івана), та
Якового сина Алфея, брата Господнього, якого традиція називає Яковом молодшим і його пам’ять Церква
звершує 13 травня.
Яків був сином Алфея/Клеопа брата Йосифа Обручника та Марії, родички Пресвятої Богородиці.
Він мав також інших братів Юду Тадея, який теж був апостолом, а також Йосиф та Симеон якого пам'ять
святкуємо 10 травня.
На відмінно від інших апостолів, після Зіслання святого Духа, Яків не залишав Єрусалиму, а
залишився у місті і став першим єпископом для Єрусалимської громади.
У 50 році у Єрусалимі відбувся апостольський собор у Єрусалимі на якому була дискусія, стосовно
вживання певних старозавітних приписів, до новонавернених християн. Книга Діянь переповідає, що
після дискусій взяв слово Яків, який вказав, що не слід застосовувати цих приписів, до тих хто ввірував у
Христа, після чого цей собор прийняв рішення не накладати цього тягару на новонаверниних.
Святий апостол Яків, був єрусалимським єпископом впродовж 28 років, і у 63 році прийняв
мученицьку смерть.
 15 травня Атаназій Олександрійський
П’ятнадцятого травня відзначаєм пам’ять святого Атаназія Олександрійського, святителя IV
століття, який своїм життям та богословськими творами мав значний вплив на формування
християнського вчення.
Він народився та проживав у місті Олександрії. Будучи дияконом він разом із своїм єпископом
Олександром брав участь у І Вселенському соборі у Нікеї 325 році. Цей собор був скликаний, щоб
подолати єритичне вчення Арія та його прибічників, які наголошували, що Ісус Христос не є Богом. Отці
Собору проголошують, що Ісус Христос за природою є таким самим Богом як і Отець. Для цього
єпископи собору вживають термін єдниносугний (тої самої природи), який ми сьогодні використовуємо у
символі віри. На формулювання цього догмату мав вплив Анатаназій Олександрійський. Після смерті
єпископа Олександра єпископський престіл займає Атаназій.
Все своє життя він присвятив на боротьбу проти єритиків та захисту правдивої віри. За це він
отримав визнання Церкви яка його називає також Атаназієм Великим.
16 травня Теодозій Печерський
Шістнадцятого травня святкуємо пам’ять одно із перших українських святих преподобного
Теодозія Печерського. Не дивлячись на те, що Теодосій народився у заможній сім’я та отримав хорошу
освіту, самих юних років він шукав скромності життя мав велике бажання посвятити себе Богов

Незважаючи на різноманітні перепони він прибуває до Києва розпочинає своє монаше

життя під проводом преподобного Антонія. Згодом він отримує священниче рукоположення,
а через деякий час стає ігуменом монастиря. Саме завдяки Теодосію, монаша спільнота
чисельно зростає відповідно розбудовується монастир. З’являються наземні келії для монахів
та розпочинається будівництво відомого Успеньського храму, з яким дуже часто
преподобного Теодозія зображають на іконах.
Окрім розбудови монастиря преподобний Теодосій намагається належним чинном
упорядкувати внутрішнє життя монастиря: для цього він вводить монаший устав який
регулював побут та літургійне життя ченців.
Будучи ігуменом Печерського монастиря, преподобний Теодосій відіграв важливу роль у
церковній, політичній, культурній та суспільній сферах Київської Русі. Однак основна його
заслуга є заснування та організація спільнотного монашого життя, саме тому повна назва його
свята звучить «Переставлення преподобного отця нашого Теодосія, ігумена монастиря
Печерського й зачинателя спільного життя».

18 травня Переполовення

Середу яка слідує після Неділі про розслабленого, або 25 день після Воскресіння
Христового ми називаємо переполовення. Це середани відрізку між святом Воскресінням та
святом П’ятидисятниці. З одного боку святкуючи переполовення, ми пригадуємо свято
Воскресіння, а з іншого боку воно приготовляє нас до свята П’ятидесятниці. Саме Зіслання
Святого Ддуха допомагає нам в більшій мірі зрозуміти, те чого навчав Христос.
В цей день євангельське читання є представлення проповіді Ісуса Христа в переполовення
одного із юдейських свят.
У своїй проповіді він наголошує на своєму післаництві від Бога Отця, а також говорить, що
свою науку він говорить не від себе самого, а від того, Хто його посла.
 21 травня Івана Богослова

Двадцять першого травня Церква святкує пам’ять святого Івана Богослова, одного із
дванадцяти апостолів, а також один із чотирьох євангелистів.
Іван був сина Заведея, єврейського рибалки, він разом зі своїм братом Яковом допомагали
своєму батькові у рибальстві. Однак коли на Христос прийшов на Генезаретське озеро, він
покликав Якова та Івана, і ті заливши свою працю пішли слідом за Христос і стали його учнями.
В Євангелії від Івана є згадка, що Ісус Христос любив Івана, і що саме і Іван на останній
вечері припав на груди Ісуса.
Після Зіслання Святго Духа апостол Іван опікувався матір’ю Ісуса, а після її Успення
проповідував слово Боже у Ефесі з своїм учнем Прохором.
Іван є автор четвертого Євангеліє, яке ми називаємо Євангеліє від Івана. Символом цього
євангелиста є орел, тому дуже часто на Іконах Івана можна побачити з орлом.

22 травня Перенесення мощей Миколая Мир Лікійських

Святий Миколай Чудотвориць є досить відомим святим серед нашого народу, а особливою
популярністю він користується серед дітей, які з нетерпінням чекають 19 грудня, коли
відзначається пам’ять цього святого. Однак у церковному році ми двічі згадуємо цього святого,
один раз 19 грудня, а другий раз 22 травня. В цей день ми згадуємо подію перенесення його
мощей.
Ми знаємо, що святитель Миколай помер 342 року і був похований у місті Мирах (сучасній
Туреччині). Однак у ХІ столітті ця територія зазнавала нападу мусульманського війська, яка
знищувала храми та інші християнські святині. Щоб зберегти мощі святого Миколай, італійські
купці вивезли мощі святого і привезли їх у м. Барі, що на півдні Італії на березі Адріатичного
моря. Згодом на честь святого Миколая була побудована базиліка, куди перенесли його мощі, які
до сьогодні там зберігаються.
Впродовж цілого року це місто відвідує багато паломників, щоб відвідати місце поховання
святого, та випросити через цього святого Божих благодатей.

24 травня Рівноапостольних Кририла та Методія

Двадцять четвертого травня Церква відзначає пам’ять святих рівноапостольних Кирила та

Методія. Ця святі брати народилися у Солуні у ІХ столітті. Окрім доброго християнського
виховання ці два брати у м. Солуні вони отримали досить високу освіту. За час навчання Кирила
називали також «філософом». Слід також згадати, що саме у Солоні була велика кількість
слов’ян, саме тому Кирило і Методій мали змогу вивчити слов’янську мову.
За Божим Провидінням Господь покликав святих братів до місійної діяльності та
голошення Слово Божого серед слов’ян. Зокрема вони проповідували на території сучасного
Криму. Саме там вони віднайшли мощі святого папи Климента і повернули їх до Риму.
Однак іншою їхньою заслугою є те, що вони уклали абетку відповідно до слов’янської
мови, а також здійснили переклад Святого Письма та богослужбових книг на слов’янську мови.
868 році у Римі у базиліці Санта Марія Маджоре папа Андріан ІІ благословив ці книги. Сьогодні
у цій базиліці знаходиться пам’ятна дошка на якій згадано про цю подію. Саме завдяки Кирилу і
Методію ми маємо можливістю звершувати богослужіння рідною мовою