Цитатна характеристика Грегора Замзи “Перевтілення”

« О, Боже, – подумав він, який важкий фах я собі вибрав! День у день дорога».
« Якби я не тримався місця..., то давно б кинув його; пішов би просто до шефа й
сказав би йому геть усе, що думаю».
У першу ніч Грегор – комаха «трохи дрімав – але щоразу прокидався від голоду, а то
сушив собі голову гіркими думками...»
«...Грегор щоразу пускався дверей і кидався на холодне, оббите шкірою крісло, що
стояло поряд, бо йому було гаряче від сорому й горя»
« Щоб вона його зовсім не бачила, Грегор одного дня приніс на спині простирадло ,
поморочившись чотири години, прилаштував його так, що тепер зовсім ховався під
канапу».
«,,, по кількох квадратних метрах підлоги багато не налазишся, лежати нерухомо
набридло, їжа теж скоро перестала давати йому хоч якесь задоволення , тож врешті
він знайшов собі іншу розвагу – лазив уздовж і впоперек по стінах та по стелі»
«Сестра відразу зауважила, яку розвагу знайшов для себе Грегор...і тоді їй спало на
думку забрати з кімнати меблі»
« І коли він... напружував усю силу, щоб бігти далі, – несподівано щось пролетіло
перед ним , легенько впало і покотилося по підлозі».
« А сестра грала чудово . Вона схилила на бік голову і уважно й сумно перебігала по
рядках нот. Грегор підліз іще ближче ...Хіба він тварина, коли його так причаровує
музика».
« – Любі тату й мамо, почала сестра і стукнула кулаком по столу. – далі так діло не
піде...Я не хочу називати цю потвору своїм братом, а кажу лише одне – треба якось
здихатися її».
« У тім наше й лихо, що ми й досі віримо, ніби це Грегор. Але ж хіба це може бути
він? Якби це був Грегор, то він давно б уже зрозумів, що неможливо жити з такою
потворою. І сам би пішов собі геть».
« Скоро він виявив, що вже взагалі не може й поворухнутися ...Про свою сім»ю він
згадував зворушено й любовно, ...думки його були чисті й лагідні».
1 група: Грегор у минулому.
В дитинстві Грегор навчався в народному училищі (звичайній школі), потім у
торговому, реальному, згодом – військова служба в чині лейтенанта (фото на стіні у
вітальні, де Грегор весело всміхається, свідчить про те, що у ту пору він був
щасливим). Після армії з особливим запалом Грегор почав працювати у фірмі –
настільки вдало, що майже одразу з маленького прикажчика зробився комівояжером і
зумів навіть купити батькам квартиру, яка була його гордістю.
Чи були в його житті розваги? Практично, ні, бо все його життя крутилось навколо
роботи, і робота поглинала все. Радості і розваги були пов’язані теж з роботою:
покласти на
стіл сьогодні більшу суму, ніж у минулу зарплату, побачити радість на обличчях
рідних. Захоплення Грегора були прості й примітивні: випилювання всяких дрібничок,
читання газет і іноді спілкування з двома-трьома приятелями. Особистого життя у
Грегора не було.