Kura Nova

К92>
С. І. Куранова
Основи X
психолінгвістики
альма
матер
Загальні основи
Психолінгвістичний
аналіз мовлення
Основи
етнопсихолінгвістики
М о в н а особистість
у психолінгвістиці
Si.00Z. 3 й?3
Серію з а с н о в а н о
1 9 9 9 році
альма L
матер
со
С. I. Куранова
со
Основи
Н а в ч а л ь н и й посібник
Київ
Видавничий центр «Академія»
2012
УДК 81'23(075.8)
ЬБК 81-5Я73
К93
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист № 1 / 1 1 - 1 8 6 2 від 13.02.2012 р.)
Психолінгвістика — наука про взаємозв'язки мови і мислення,
вплив мови на психічниіі розвиток людини, психологічну зумовле
ність мовних явищ. Досліджує вона і формування мовної свідомості,
діяльність людини я к мовної особистості, закорінену у психічне
національну специфіку мовленнєвої поведінки і соціального симво
лізму. Розкриття цих питань в контексті найновіших досягнень
психологічної і лінгвістичної науки та відповідно до сучасних мето
дологічних вимог становить концептуальну основу, проблемну
структуру і зміст навчального посібника.
Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислу
житься всім, хто цікавиться психологічними основами мислення,
мовного розвитку і мовної діяльності людини.
Рецензенти:
доктор філологічних наук, професор В. І. Караван;
доктор філологічних наук, професор Л. Е. Левицький;
кандидат філологічних наук, професор / . /. Серякова
I S B N 9 7 8 - 9 6 6 - 5 8 0 - 3 1 0 - 2 (серія) | вГАкадемія:,^"""^
ISBN 978-966-580-401-7 оригінал-макет, 2012
Зміст
1. Загальні основи 1.1. Психолінгвістика як наука 7

психолінгвістики Сутність, предмет
і завдання психолінгвістики 7
Взаємозв'язки психолінгвістики
з і н ш и м и науками 10
1.2. Історія с т а н о в л е н н я
психолінгвістики 14
Період наукових контактів
психології та лінгвістики
(початок XIX — середина X X ст.) 14
Формування психолінгвістики
я к науки (50—70-ті роки X X ст.) 19
Період змін у проблематиці
(80-ті роки XX ст. — донині) 32
1.3. ІУІетоди
психолінгвістичних д о с л і д ж е н ь 33
Експериментальні методи
у психолінгвістиці 34
Дискурс-аналіз
у психолінгвістиці 50
2. Психо- 2 . 1 . ІУІовлення
лінгвістичниії як реалізація мови 63
аналіз мовлення
2.2. Психолінгвістичні моделі
п о р о д ж е н н я мовлення 65
2.3. Психолінгвістичні теорії
породження мовлення 75
2.4. Психолінгвістичні аспекти
сприйняття м о в л е н н я 79
2.5. Психолінгвістичні п р о б л е м и
сприйняття т а оцінювання т е к с т у 90
2.6. ІМовленнєві акти

в аналізі спілкування 98
3. Основи 3.1. Сутність е т н о п с и х о л і н г в і с т и к и 103
етнопсихо-
лінгвістики 3.2. Н а ц і о н а л ь н о - к у л ь т у р н а
специфіка мовленнєвої
і н е м о в л е н н є в о ї поведінки 109
3.3. С о ц і а л ь н о - п с и х о л о г і ч н і
аспекти е т н о п с и х о л і н г в і с т и к и 115
Р о л ь соціалізації
у формуванні мовної особистості 115
Особливості поведінки
в м і ж к у л ь т у р н і й комунікації 118
Соціально-символічна
р е г у л я ц і я поведінки
співрозмовника 123
3.4. Теорії
міжкультурної комунікації 129
Теорія широко-
і вузькоконтекстних к у л ь т у р
Е. Холла 129
Теорія к у л ь т у р н и х вимірів
Г. Хофштеде 132
Теорія культурної грамотності
Е. Х і р ш а 138
3.5. Багатомовність
в аспекті етнопсихолінгвістичних
досліджень 139
4. Мовна 4.1. Вікова психолінгвістика 144

особистість Мовленнєві центри
головного мозку 145
Періоди мовного становлення
особистості 149
Універсальні закономірності
у процесах найменування
та узагальнення 154
4.2. Комунікативна поведінка

мовної особистості 159
4.3. Типологія мовних с п і л ь н о т
і особистостей 162
4.4. Норма і патологія
в мовленні 172
Тестові з а в д а н н я 178
Термінологічний с л о в н и к 193
Література 203
1
Загальні основи
1.1. Психолінгвістика як наука

Мову та інтелект, зв'язок м і ж мовою і мисленням,
вплив на свідомість за допомогою мови, загальні зако
номірності розвитку мовлення в онтогенезі, формуван
н я мовної свідомості, ф у н к ц і о н у в а н н я мовної особисто
сті в и в ч а є п с и х о л і н г в і с т и к а . Я к н а у к а в о н а в и н и к л а
порівняно недавно, проте в ж е посіла н а л е ж н е їй місце
серед і н ш и х наук з а в д я к и власній м і ж д и с ц и п л і н а р н о -
сті, новітнім підходам та результативності досліджень.
Сутність, предмет і завдання психолінгвістики
Н а у к о в а д у м к а X X — п о ч а т к у X X I ст. з н а ч н о ю м і р о ю
зосереджена на антропоцентричних дослідженнях.
Поведінка, мовні, мотиваційні, психічні, психологічні
та і н ш і особливості л ю д и н и нині є основними предмета
м и в и в ч е н н я г у м а н і т а р н и х н а у к . У X X ст. було здійсне
но фундаментальні дослідження фізіології та ф у н к ц і й
мозку, психіки та психології л ю д и н и . Ц е й період озна
менувався т а к о ж розвитком філософської д у м к и , зокрема
8 Загальні основи психолінгвістики
екзистенціалізму, постмодернізму, появою мистецтва

«потоку свідомості», впливом східних учень, ідей фрей
дизму та неофрейдизму. Науковці почали вивчати homo
sapiens насамперед я к особистість, щ е має с к л а д н и й
в н у т р і ш н і й світ. Ц и м з н а ч н о ю м і р о ю зумовлені п о я в а
та розквіт таких наукових галузей, я к комунікативна і
кегнітивна лінгвістика, когнітивна психологія, етно-
психолінгвістика, а також досліджень мовних картин
світу, мовної свідомості, концептосфер.
Особливе місце серед н и х посідає психолінгвістика,
що має міждисциплінарний характер. Лінгвістика тра
диційно займається науковим описом структури, форм
та значень звуків, слів, словосполучень і речень. Психо
логія досліджує способи оволодіння ц и м и системами та
їх функціонування в реальному спілкуванні, коли люди
вимовляють і розуміють речення. Психолінгвістика
вивчає глибинні з н а н н я та здібності, необхідні л ю д и н і
д л я того щоб о п а н у в а т и мову в дитинстві і в п р о д о в ж
ж и т т я послуговуватися нею.
Психолінгвістика (грец. psyciie — душа і франц. linguistique —
наука про мову) — наука, яка вивчає процеси утворення, сприй
няття та формування мовлення у їх взаємодії із системою мови, а
також розробляє моделі мовленнєвої діяльності та психофізіоло
гічної мовленнєвої організації людини, перевіряє їх у процесі
психологічних експериментів.
Оскільки психолінгвістика є синтетичною наукою,

п р е д с т а в н и к и її н а у к о в и х ш к і л п о - р і з н о м у п і д х о д я т ь д о
т л у м а ч е н н я її п р е д м е т а . Т е о р е т и ч н і у я в л е н н я к о ж н о ї
психолінгвістичної ш к о л и формуються з психологічних
уявлень про процеси мовленнєвого спілкування, проду
кування та сприйняття мовленнєвих висловлювань,
засвоєння мови д и т и н о ю , а т а к о ж із лінгвістичних уяв
лень про структуру мови та структуру мовленнєвого
висловлювання. Поняттєвий апарат кожної з них
м і с т и т ь п с и х о л о г і ч н і та л і н г в і с т и ч н і с к л а д н и к и . Своє
рідність к о ж н о ї психолінгвістичної ш к о л и полягає в
оригінальності психологічної теорії, взятої за основу
д о с л і д ж е н н я п с и х о л о г і ч н и х особливостей, та лінгві
стичних даних, застосовуваних при аналізі мовного ком
понента. Ц и м зумовлені відмінності щодо визначення
предмета психолінгвістики представниками різних
н а п р я м і в цієї н а у к и . З о к р е м а , а м е р и к а н с ь к и й дослід
н и к Ч . Осгуд предметом психолінгвістики в в а ж а в про-
Психолінгвістика як наука 9
ц е с и к о д у в а н н я та д е к о д у в а н н я п о в і д о м л е н ь (за такого
підходу за основу процесу к о м у н і к а ц і ї взято модель
К. Шеннона). Представники трансформаційної психо
л і н г в і с т и к и ( н а с а м п е р е д Н . Х о м с ь к и й т а Д ж . М і л л е р ) її
предметом вважали процеси оволодіння, використання
ф о р м а л ь н и х мовних структур та втілення в мовних фор
м а х с м и с л у п о в і д о м л е н н я . Д л я їх опису Н . Х о м с ь к и й
запропонував поняття «глибинний та поверхневий рівні
в и с л о в л ю в а н н я » . Д. Слобін — представник американсь
кої психолінгвістичної ш к о л и , я к и й продовжував та
р о з в и в а в ідеї Н . Х о м с ь к о г о т а Д ж . М і л л е р а , — в и з н а ч а в
предметом психолінгвістики глибинні з н а н н я та здібно
сті, необхідні л ю д и н і д л я оволодіння мовою в дитинстві
і послуговування нею впродовж життя. На думку
о. о. Л е о н т ь е в а , — з а с н о в н и к а р а д я н с ь к о ї ш к о л и п с и х о
л і н г в і с т и к и (теорії мовленнєвої д і я л ь н о с т і ) , — предме
том цієї н а у к и є структура і ф у н к ц і о н у в а н н я мовленнє
в и х м е х а н і з м і в л ю д и н и у їх с п і в в і д н о ш е н н і зі с т р у к т у
рою м о в и , тобто процеси п о р о д ж е н н я і с п р и й н я т т я
мовлення, при цьому основним поняттям є «діяльність»
(звідси «діяльнісний підхід», «мовленнєва діяльність»).
Н а й т о ч н і ш е предмет п с и х о л і н г в і с т и к и в и з н а ч и л а біло
р у с ь к а д о с л і д н и ц я о. У л а н о в и ч — в е р б а л ь н а о р г а н і з а ц і я
т а вербальна п о в е д і н к а л ю д и н и . З а такого підходу до
сфери психолінгвістики залучають проблеми мовленнє
вої з д а т н о с т і , м о в н о ї с в і д о м о с т і , м о в л е н н є в о г о р о з в и т к у
людини, механізмів породження і сприйняття мовлен
н я , когнітивні процеси, д о с л і д ж е н н я мовленнєвої пове
д і н к и мовної особистості, п и т а н н я , п о в ' я з а н і з комуні
к а ц і є ю ( в е р б а л ь н о ю , м і ж к у л ь т у р н о ю тош;о).
з огляду на т а к и й підхід завданнями психолінгві
с т и к и слід в в а ж а т и :
— розроблення загальних теоретичних моделей
породження і сприйняття мовлення;
— вивчення імовірнісної структури мовленнєвих
процесів;
— дослідження вербальних асоціацій;
— визначення факторів розпізнавання мовлення;
— дослідження та опис дитячого мовлення;
— вивчення проблем психолінгвістики тексту;
— розроблення загальнотеоретичних проблем етно
психолінгвістики та проблем мовленнєвого впливу;
— д о с л і д ж е н н я феномена мовної особистості.
О. О. Л е о н т ь е в д о п р а к т и ч н и х з а в д а н ь п с и х о л і н г в і
стики зарахував навчання рідної та іноземної мов,
мовленнєве виховання д о ш к і л ь н и к і в та розроблення
проблем логопедії; в и я в л е н н я та л і к у в а н н я п о р у ш е н ь
м о в л е н н я , п о в ' я з а н и х із з а х в о р ю в а н н я м и мозку; дослі
д ж е н н я проблем мовленнєвого впливу; розроблення
п р а к т и ч н и х аспектів судової психології та к р и м і н а л і
с т и к и . Б л и з ь к о ю є п о з и ц і я О. У л а н о в и ч , я к а в и з н а ч а є
такі завдання психолінгвістики: організування мовлен
нєвого розвитку дітей у д о ш к і л ь н и й період; навчання
іноземних мов; логопедію, н а в ч а н н я розумово відста
л и х дітей, г л у х и х , сліпих, дітей із в р о д ж е н и м и мовлен
нєвими патологіями; поновлення мовлення при його
порушеннях (зокрема, лікування різноманітних форм
а ф а з і ї т а її у с к л а д н е н ь ) ; м і ж к у л ь т у р н і к о м у н і к а ц і ї ;
інженерне моделювання мовленнєвого спілкування.
Отже, для дослідження мисленнєвих процесів, я к і є
о с н о в о ю о в о л о д і н н я м о в о ю т а її в и к о р и с т а н н я , п с и х о л і н
гвістика послуговується теоретичними прийомами
психології і лінгвістики. За предметом дослідження вона
б л и ж ч а до л і н г в і с т и к и , а з а м е т о д а м и — до п с и х о л о г і ї .
Взаємозв'язки психолінгвістики з іншими науками
Психолінгвістика активно використовує надбання

різноманітних галузей знань. Я к складова лінгвістики,
вона взаємодіє з розділами традиційного мовознавства
(фонетикою, граматикою, лексикологією, стилістикою)
та сучасними його н а п р я м а м и (когнітивною, комуніка
тивною лінгвістикою, прагмалінгвістикою, соціолінгві
с т и к о ю , л і н г в і с т и ч н и м а н а л і з о м тексту), а т а к о ж із
психологією, культурологією, етнологією, теорією кому
нікації, медициною. Зв'язок психолінгвістики з ф о н е -
т и к о ю — н а у к о ю , іцо в и в ч а є з в у к о в у б у д о в у м о в и ,
з у м о в л е н и й т и м , ш;о о б и д в і н а у к и д о с л і д ж у ю т ь м о в л е н
ня, однак предмети дослідження у них різні. Предметом
в и в ч е н н я ф о н е т и к и є звукові засоби м о в и у всіх їх в и я в а х
та функціях, зв'язок м і ж звуковою формою мови та
письмом. Тому дані фонетики важливі для психолінгві
стичних досліджень процесів породження та с п р и й н я т т я
мовлення. Дані г р а м а т и к и — розділу мовознавства,
іцо в и в ч а є с и с т е м у м о р ф о л о г і ч н и х к а т е г о р і й т а ф о р м .
Психолінгвістика як наука Ц
с и н т а к с и ч н и х к а т е г о р і й і к о н с т р у к ц і й , способів слово
т в о р е н н я , в и к о р и с т о в у ю т ь у психолінгвістичних дослі
д ж е н н я х , щ о с п и р а ю т ь с я н а ідеї г е н е р а т и в н о ї лін
г в і с т и к и — одного з відгалужень формального напря
му в лінгвістиці, щ о ґрунтується на описі мови у вигляді
формальних моделей певного типу.
Вивчати словесні асоціації, різні види афазій допома
гає л е к с и к о л о г і я — наука про словниковий склад,
л е к с и к у мови. В а ж л и в и м і д л я лексикології, і д л я пси
холінгвістики є дослідження лексиконів конкретних мов
у їх с п і в в і д н о ш е н н я х із дійсністю, у словах, їх з н а ч е н н я х
безпосередньо з а к р і п л е н и й ж и т т є в и й досвід соціуму в
певну епоху, у з в ' я з к у з ц и м такі проблеми, я к співвідно
ш е н н я л е к с и к и та к у л ь т у р и , лінгвістична відносність
(вплив л е к с и к и на «сприйняття світу»), взаємозв'язок
лінгвістичних та екстралінгвістичних компонентів є
спільними для лексикології та психолінгвістики.
П с и х о л і н г в і с т и к а тісно п о в ' я з а н а зі с т и л і с т и
к о ю , основним предметом якої є стиль у всіх мовознав
чих значеннях цього терміна (індивідуальна манера
виконання мовленнєвих актів, функціональний стиль
м о в л е н н я , стиль м о в и тощо), ж а н р и с п і л к у в а н н я , спів
відношення тексту з позатекстовими підсистемами
мови, використання мови в різних ситуаціях, передумо
ви успішного здійснення мовленнєвих актів. Ц і пробле
ми цікаві також і психолінгвістиці. Вона використовує
відомості з теоретичної стилістики щодо проблем
мовленнєвого а к т у та тексту я к його результату (знання
про вибір автором мовленнєвих засобів, утілення в тек
с т і а в т о р с ь к о ї ідеї т о щ о ) , м а т е р і а л и з і с т и л і с т и к и а д р е с а
та щодо інтерпретації задуму автора мовлення. Спільни
м и д л я обох г а л у з е й з н а н ь є п р о б л е м и с п і в в і д н о ш е н н я
мови та мислення, концепція мовної «картини світу».
Зв'язок психолінгвістики з л і н г в і с т и к о ю тек
с т у , предметом якої є правила побудови зв'язного тексту
та його смислові категорії, щ о реалізуються згідно з ц и м и
п р а в и л а м и , з у м о в л е н и й т и м , щ о обидві н а у к и в и я в л я ю т ь
спільний д л я адресанта і адресата фонд знань (пресупози-
ції). П р а в и л а побудови цілісного та зв'язного тексту
т а к о ж н а л е ж а т ь до сфери інтересів психолінгвістики.
Психолінгвістика перебуває у тісному з в ' я з к у з
к о г н і т и в н о ю л і н г в і с т и к о ю , оскільки вона т а к о ж
досліджує функціонування мови я к різновиду когнітивної
ДІЯЛЬНОСТІ, я к загального пізнавального механізму репре

зентації і трансформування різних видів інформації з
використанням мовних знаків.
Досліджуючи процеси породження, формування та
с п р и й н я т т я м о в л е н н я , п с и х о л і н г в і с т и к а з в е р т а є т ь с я до
комунікативної функції мови, яку вивчає к о м у н і к а
т и в н а л і н г в і с т и к а , щ о зосереджена на процесах
спілкування людей з використанням живої природної
мови, а т а к о ж усіх н а я в н и х складових комунікації.
Крім цього, для опису психолінгвістичних процесів
(наприклад, породження та с п р и й н я т т я мовлення)
часто в и к о р и с т о в у ю т ь ті самі моделі к о м у н і к а ц і ї , щ о і
для репрезентації процесів спілкування (наприклад,
м о д е л ь Г. Л а с в е л л а , м о д е л ь К. Ш е н н о н а та В . Вівера,
трансакційну модель В. Ш р а м м а та ін.).
Тісним є зв'язок психолінгвістики з п р а г м а л і н г
в і с т и к о ю , щ о співвідносить мовні об'єкти з соціальни
м и д і я м и , у п о л і д о с л і д ж е н ь обох ц и х н а у к — д і я л ь н і с т ь
т а д и н а м і ч н и й п і д х і д до м о в и , т о б т о п р о ц е с и к о м у н і к а ц і ї
у їх безпосередньому з в ' я з к у з соціально-діяльнісним
к о н т е к с т о м та н а м і р а м и її у ч а с н и к і в .
З в ' я з о к п с и х о л і н г в і с т и к и із с о ц і о л і н г в і с т и
к о ю — наукою, я к а функціонує на стику мовознавства,
соціології, соціальної психології, етнографії і вивчає про
б л е м и , п о в ' я з а н і з с о ц і а л ь н о ю п р и р о д о ю м о в и , її с у с п і л ь
ними функціями, механізмами впливу соціальних факто
рів на мову та роллю мови в ж и т т і суспільства, — ви
являється у спільності проблем дослідження: мова і
соціум, мова і культура, білінгвізм. Психолінгвістика
вивчає їх в аспекті впливу культурних та соціальних фак
торів на м о в л е н н є в у д і я л ь н і с т ь індивіда, а т а к о ж стосовно
процесів формування та розвитку дитячого мовлення.
У психолінгвістичних дослідженнях активно послу
говуються методами і даними п с и х о л о г і ї — науки
про факти, механізми і закономірності психіки. Психо-
лінгвісти спираються на основні п о л о ж е н н я науко
в и х р о б і т п с и х о л о г і в Л . В и г о т с ь к о г о , о. М . Л е о н т ь е в а ,
Ж . П і а ж е та ін. Е т а п и розвитку психолінгвістики безпо
середньо пов'язані з відповідними етапами у розвитку
психології. З о к р е м а , з н а ч н и м був в п л и в на психолінгві
стику ідей гештальт-психології, психологічної теорії
соціалізації, дискурсивної психології тощо. Результати
I Ісихолінгвістина як наука 13
ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИХ досліджень використовують в інже

нерній, авіаційній, космічній, судовій психології.
Психолінгвістика стала основою сучасної методики
навчання іноземних мов та методик навчання грамати
к и рідної мови.
З к у л ь т у р о л о г і є ю — галуззю знань, орієнтова
н о ю н а в и в ч е н н я л ю д и н и в її к у л ь т у р н о м у в и м і р і , —
п с и х о л і н г в і с т и к у поєднує інтерес до ф о р м в и я в у мен
т а л ь н и х структур свідомості представників різних куль
тур, відповідних схем інформаційного обміну, процесів
створення повідомлень (усних і письмових текстів).
Психолінгвістика також пов'язана з е т н о л о
г і є ю — наукою про процеси ф о р м у в а н н я та розвитку різ
них етнічних груп, їх ідентичність, закономірності колек
т и в н о ї п о в е д і н к и і в з а є м о д і ї , в з а є м о з в ' я з к и особистості т а
соціального середовища. Дані етнології використовують в
етнопсихолінгвістичних дослідженнях, а т а к о ж у процесі
вивчення співвідношення національного та універсально
го у м о в л е н н і д о р о с л о г о т а у р о з в и т к у м о в л е н н я д и т и н и .
Помітний зв'язок психолінгвістики з т е о р і є ю
к о м у н і к а ц і ї , я к а досліджує засоби і функції інфор
маційних зв'язків, комунікативні обміни, інформацій
ні системи. З о к р е м а , у психолінгвістиці застосовують
дані теорії к о м у н і к а ц і ї щодо з а г а л ь н и х закономірно
стей спілкування, впливу позамовних ч и н н и к і в на про
цес мовленнєвої діяльності.
у своїх д о с л і д ж е н н я х психолінгвістика послугову
ється здобутками з м е д и ц и н и — природничої науки,
щ о вивчає, зокрема, органічні основи та фізіологічні
характеристики процесів мислення і мовлення. їх вико
р и с т о в у ю т ь д л я о п и с у п р о ц е с і в с т а н о в л е н н я м о в н о ї осо
бистості в онтогенезі, а т а к о ж д л я в и в ч е н н я норми і
патології в мовленні.
Б л и з ь к о ю до п с и х о л і н г в і с т и к и з а п р е д м е т о м і з а в
даннями наукою є н е й р о л і н г в і с т и к а , що викори
стовує потенціал медицини. Вона в и н и к л а на стику
неврології та лінгвістики і вивчає систему мови у спів
відношенні з м о з к о в и м субстратом мовленнєвої пове
дінки. Предметом нейролінгвістичних досліджень, дані
я к и х в и к о р и с т о в у є п с и х о л і н г в і с т и к а , н а й ч а с т і ш е ста
ють афазії та і н ш і ф о р м и п о р у ш е н ь мовленнєвої пове
дінки. В а ж л и в и й матеріал для психолінгвістики дає
нейролінгвістичне вивчення поведінки поліглотів та
білінгвів, що мають мозкові ураження.
Отже, психолінгвістика характеризується тісними

з в ' я з к а м и я к з м о в о з н а в ч и м и д и с ц и п л і н а м и , т а к і з сус
пільними та природничими науками. Дані цих наук
допомагають у дослідженні мовленнєвої поведінки
людини, процесів породження і сприйняття мовлення.
1.2. Історія становлення

Зародження психолінгвістики я к напряму лінгві
с т и ч н и х д о с л і д ж е н ь в і д б у л о с я у 50-ті р о к и X X с т . В и н и
кла вона на стику лінгвістики і психології, взаємопро
н и к н е н н я я к и х з у м о в л е н е т и м , іцо м о в а є я в и щ е м
психологічним і п р а к т и ч н о вся мовна система зберіга
ється у психіці, свідомості л ю д и н и , в історії становлен
ня та розвитку психолінгвістики виокремлюють три
етапи, я к і характеризуються оригінальністю підходів,
поглядів, особливим характером зв'язків психології та
лінгвістики.
Період наукових контактів психології

та лінгвістики (початок XIX — середина XX ст.)
До середини X X ст. психолінгвістика не існувала я к
о к р е м а н а у к а , п р о т е п р о б л е м и , щ о н а л е ж а т ь д о її с ф е р и ,
вивчали в м е ж а х психології і мовознавства. Тому період
з початку X I X до середини X X ст. н а з и в а ю т ь передісто
рією виникнення психолінгвістики.
П е р ш і спроби поєднати психологічний та мовознав
чий підходи належать німецькому вченому-енциклопе-
дисту, філософу мови та філософу-психологу Вільгель-
м у ф о н Г у м б о л ь д т у (1767—1835). Н а т о й ч а с і л і н г в і с т и
ка, і психологія не були щ е сформовані і відокремлені
від н а т у р ф і л о с о ф с ь к и х д о к т р и н . Д л я р о з в и т к у мово
з н а в с т в а і, з о к р е м а , п с и х о л і н г в і с т и к и в а ж л и в о ю б у л а
ідея В. фон Гумбольдта про суперечливі якості мови —
я к д и н а м і ч н о г о у т в о р е н н я , я к д і я л ь н о с т і і я к її п р о д у к
та. Ідею діяльності з а п р о п о н у в а л и представники
німецької класичної філософії: Йоган-Готліб Фіхте
(1762—1814), Ф р і д р і х - В і л ь г е л ь м Ш е л л і н г (1775—1854),
Історія становлення психолінгвістики 15
Г е о р г - В і л ь г е л ь м - Ф р і д р і х Гегель (1770—1831), а до лін

г в і с т и к и її з а с т о с у в а в В . ф о н Г у м б о л ь д т . Р о з у м і н н я
м о в и я к діяльності передбачає а к т и в н і с т ь , тобто мова
я к с о ц і а л ь н е я в и щ е в п л и в а є н а л ю д и н у . Щ о б і л ь ш сві
домо індивід послуговується мовою, то с и л ь н і ш е мова
впливає на його м и с л е н н я . З часом психолінгвістика
сприйняла сформульоване В. фон Гумбольдтом учення
про «внутрішню форму мови» я к утілення світосприй
н я т т я народу («духу» народу), «мовну свідомість», про
блему співвідношення мови та мислення. Важливими
для психолінгвістики стали окреслені н и м фундамен
т а л ь н і п р о б л е м и м о в л е н н є в о г о с п і л к у в а н н я : а) о б о в ' я з
ковою умовою взаєморозуміння комунікантів є спільні
з н а н н я про світ; в о н и с п р и я ю т ь ф о р м у в а н н ю с у д ж е н н я
про зміст мовленнєвого повідомлення та цілі співроз
м о в н и к а ; б) р о з у м і н н я м о в л е н н є в о г о п о в і д о м л е н н я —
це процес зустрічної активності слухача, під час якої
він сприймає мовні з н а к и , впізнає їх, ідентифікує, спів
відносить із власними мовними та енциклопедичними
знаннями, виробляє судження про значення та смисл
м о в л е н н є в о г о п о в і д о м л е н н я ; в) с п р и й н я т т я м о в н и х з н а
ків, я к і організовані у повідомлення, — це л и ш е сприй
н я т т я того, щ о існують деякі спільні з адресатом фраг
менти знань, вказівки на це дають підстави д л я суджень
про значення та смисл мовленнєвого повідомлення.
Концепція В. фон Гумбольдта дала поштовх д л я
р о з в и т к у р і з н и х н а п р я м і в у мовознавстві, у т. ч . психоло
гічного, з якого з часом і розвинулася психолінгвістика.
Його засновником вважають німецького філолога та
ф і л о с о ф а Г е й м а н а Ш т е й н т а л я (1823—1899). В і н н а з и в а в
мовознавство психологічною наукою та визначав мову
загалом я к психологічний феномен. У мові він розрізняв:
а) м о в л е н н я , в и м о в л я н н я ; б) з д а т н і с т ь г о в о р и т и , м о в н и й
матеріал. Н а його д у м к у , у мові за допомогою артикульо-
в а н и х звуків відображаються усвідомлені внутрішні пси
х і ч н і т а духовні с т а н и . О т ж е , Г. Ш т е й н т а л ь с ф о р м у л ю в а в
методологічні схеми аналізу психології мови.
Представником психологічного напряму в мовознав
стві був т а к о ж н і м е ц ь к и й філософ і психолог Вільгельм
В у н д т (1832—1920). В і н в и к о р и с т о в у в а в п с и х о л о г і ч н і
схеми аналізу д л я вивчення процесів сприйняття та
продукування мовлення і досліджував ці процеси на
м е ж і мови я к системи та мови я к здатності (мовленнєвого
механізму). В в а ж а в , що процес с п р и й н я т т я мовлення

п о ч и н а є т ь с я зі с п р и й н я т т я й о г о з о в н і ш н ь о ї ф о р м и . А н а
ліз зовнішньої форми повідомлення дає змогу розкрити
синтаксичну структуру відповідних речень і з'ясувати
структурні відношення між складовими мисленнєвих
у я в л е н ь м о в ц я . С м и с л слів в. В у н д т в в а ж а в м и с л е н н є -
вою к а р т и н о ю , щ о існує у формі невербальних знаків.
Вагомий внесок у розвиток психологічного н а п р я м у
в лінгвістиці зробив український мовознавець Олек
с а н д р П о т е б н я (1835—1891). З о к р е м а , він р о з в и в а в ідеї
В. фон Гумбольдта про п р о т и л е ж н і якості мови (як
динамічного утворення, я к процесу, я к продукту), про
мову я к орган д у м к и . Д л я ф о р м у в а н н я та розвитку пси
холінгвістики в а ж л и в и м став поміркований погляд
О. П о т е б н і щ о д о в з а є м о з в ' я з к у м о в и і м и с л е н н я . В і н
заперечував ідею про нерозривність мови та м и с л е н н я ,
в в а ж а ю ч и мову н а й в а ж л и в і ш и м , але не є д и н и м засобом
в и р а ж е н н я д у м к и , а д ж е в онтогенезі м и с л е н н я не зав
ж д и пов'язане з мовою. На середньому етапі людського
р о з в и т к у д у м к а м о ж е бути п о в ' я з а н а зі словом, але н а
п о ч а т к у вона не доростає до слова, а на в и с о к о м у р і в н і
розвитку з а л и ш а є його, оскільки слово не задовольняє
її в и м о г і д у м к а н е м о ж е б у т и в і д о к р е м л е н о ю в і д ч у т т є
вої с ф е р и . О. П о т е б н я з а у в а ж у в а в , щ о с л о в о п о т р і б н е
для перетворення н и ж ч и х форм думки на поняття і має
з ' я в л я т и с я т о д і , к о л и «в д у ш і » в ж е є м а т е р і а л и , щ о
передбачаються ц и м п е р е т в о р е н н я м . Т а к и й підхід до
розуміння співвідношення мови і мислення донині має
значення для психолінгвістики як методологічна
схема. Н а його основі було сформульовано у я в л е н н я про
поліморфність людського мислення, яке здійснюється
внутрішньо ( я к щ о спирається на образи мовних, немов-
н и х з н а к і в , в і з у а л ь н і о б р а з и п р е д м е т і в ) або з о в н і ш н ь о
( я к щ о спирається на просторові, смислові у я в л е н н я ,
схеми, макети, конструкції тощо).
Отже, психологічний напрям у мовознавстві я к
сукупність течій, ш к і л , концепцій, що вважають мову
феноменом психологічного стану та діяльності л ю д и н и
ч и народу, став в и з н а ч н и м етапом в історії становлення
психолінгвістики.
У 20-ті р о к и X X ст. п с и х о л о г і я т а л і н г в і с т и к а
потужно розвивалися, хоча зв'язки між ними були
ослаблені. У психології настав період розквіту б і х е -
в і о р и з м у — напряму, я к и й вивчає зовнішні впливи

п а о р г а н і з м л ю д и н и т а р е а к ц і ї , ш;о п о в ' я з у ю т ь її з о т о
ченням. Його засновником був а м е р и к а н с ь к и й психо-
JIOV Д ж о н В о т с о н (1878—1958), я к и й п о с т а в и в п і д с у м
нів суб'єктивні методи інтроспективної психології, щ о
вивчала свідомість ш л я х о м самодослідження, незва
ж а ю ч и на зовнішні впливи, і запропонував досліджува
ти з о в н і ш н ю а к т и в н і с т ь л ю д и н и т а її р е а к ц і ї . З а такого
підходу внутрішні психологічні процеси не є предметом
психології, о с к і л ь к и вони недосяжні д л я безпосе
р е д н ь о г о с п о с т е р е ж е н н я т а о б ' є к т и в н о ї ф і к с а ц і ї і, в і д п о
відно, не можуть бути предметом експериментального
дослідження. Зв'язки м і ж зовнішніми впливами на
організм та реакціями, щ о допомагають йому присто
с у в а т и с я , біхевіористи з о б р а ж а л и у в и г л я д і с х е м и «сти
мул р е а к ц і я » (S ^ R ) і п о я с н ю в а л и я к а с о ц і а т и в н і .
Така наукова парадигма перешкоджала дослідженню
м о в л е н н я , я к е біхевіористи с п р о щ у в а л и до системи
рухів та реакцій, без змістового аналізу.
Водночас п е р ш а половина X X ст. х а р а к т е р и з у в а л а с я
глибокими дослідженнями психології мовлення. Щ е у
1907 р . н і м е ц ь к і п с и х о л о г и К л а р а т а В і л ь я м Ш т е р н и
видали книгу, присвячену вивченню дитячого мовлення,
у Ф р а н ц і ї з ' я в и л а с я серія ж у р н а л ь н и х статей та к н и г із
цієї т е м а т и к и , зокрема французького психолога Альфре
д а Б і н е (1857—1911), ш в е й ц а р с ь к о г о п с и х о л о г а Ж а н а
П і а ж е (1896—1980) т а і н . Ж . Ш а ж е р о з п о ч а в р о б о т у з
дослідження дитячого мислення т а сформулював поло
ж е н н я про егоцентричне мовлення дитини, у СРСР їх
р о з р о б л я в Л е в В и г о т с ь к и й (1896—1934) т а і н . О д н а к ц і
р о б о т и с у т о п с и х о л о г і ч н і , л і н г в і с т и ч н і ідеї т а з а с о б и ф о р
мального опису мови в н и х відсутні.
Стрімкого розвитку лінгвістика набула у першій
п о л о в и н і X X ст. У ц е й час с ф о р м у в а л о с я у я в л е н н я про
нелінійність системи мови і лінійність мовлення, розро
блено ідею мовного знака, створено п р и н ц и п и синхрон
ного, діахронного, формального (структурного) описів
мови. У полі зору лінгвістів перебували невербальні
компоненти ситуації спілкування, я к і визначають вер
бальну поведінку ( н а п р и к л а д , якості к о м у н і к а н т і в , спо
соби їх с п і л к у в а н н я , соціальні відносини тощо), а
т а к о ж формальні та змістові х а р а к т е р и с т и к и організа
ції м о в л е н н я . З н а ч н у у в а г у б у л о п р и д і л е н о п и т а н н я м .
п о в ' я з а н и м із н е м о в л е н н е в и м к о н т е к с т о м . Ц е роботи
російських лінгвіста та літературознавця Віктора Ж и р -
м у н с ь к о г о (1891—1971), л і т е р а т у р о з н а в ц я Ю р і я Т и н я -
н о в а (1894—1943), ф і л о с о ф а , л і н г в і с т а і л і т е р а т у р о
з н а в ц я М и х а й л а Б а х т і н а (1895—1975), л і н г в і с т а та
л і т е р а т у р о з н а в ц я Л е в а Я к у б і н с ь к о г о (1892—1945) т а і н .
Представники Празького лінгвістичного гуртка вивча
л и м о в л е н н я у р а к у р с і п р о б л е м и «даного» та «нового»
(у з м і с т о в о м у а с п е к т і ) . В о н и в и з н а ч и л и з а к о н о м і р н о с т і
побудови мовленнєвих висловлень, і згодом ц я система
поглядів стала основою функціональної стилістики.
Уперше в м е ж а х біхевіористського підходу розгор
нуту концепцію про акт мовленнєвого спілкування
створив американський лінгвіст Леонард Блумфілд
(1887—1949). В і н з р о б и в с п р о б у в і д т в о р и т и м о в л е н н я в
його реальному оточенні й довів, щ о мовленню і переду
ю т ь , і йдуть за н и м п р а к т и ч н і події. Події після мовлен
н я — ц е дії к о м у н і к а н т а , я к и й відчув м о в л е н н є в и й
вплив. Л ю д и м о ж у т ь в п л и в а т и один н а одного немо-
вленнєвими і мовленнєвими стимулами та реагувати на
ці стимули м о в л е н н є в и м и і немовленнєвими д і я м и .
Об'єктом аналізу повідомлення Л . Блумфілд вважав
насамперед немовленнєві обставини спілкування, при
р і в н ю в а в м о в л е н н є в і дії до н е м о в л е н н є в и х , а л е не в и к о
ристовував д л я аналізу понятійний апарат лінгвістики.
Його досягненням було в и з н а ч е н н я регулятивної функ
ції м о в л е н н я : воно є засобом р е г у л я ц і ї діяльності спів
розмовника, що здійснюється шляхом передавання
мовленнєвих повідомлень.
у моделі мовленнєвого спілкування Л . Блумфілд а
відображено лише ту поведінку комунікантів, за я к о ю
м о ж н а спостерігати. З а м е ж а м и дослідження залиши
лися інтенція комунікантів і значення мовних одиниць.
Р е п л і к и к о м у н і к а н т і в та їх п р а к т и ч н і дії у відповідь н а
мовленнєві висловлювання він аналізував за схемою
S ^ R. П о х и б к а цієї схеми п о л я г а л а зокрема в тому, щ о
один і той самий носій мови в різних ситуаціях та різні
носії в однаковій ситуації м а ю т ь різні реакції. О т ж е ,
з в ' я з о к м і ж з о в н і ш н і м и ф р а г м е н т а м и поведінки опосе
редкований внутрішніми психічними процесами, я к і
модифікують реакції. Недоліком концепції Л. Блум-
філда є відсутність пояснення інтенціонального, ціле
спрямованого характеру мовленнєвого спілкування та
чітких уявлень про структуру чинників і відповідних

спільних знань, які забезпечують взаєморозуміння
комунікантів.
Підхід Л . Б л у м ф і л д а розвинув а м е р и к а н с ь к и й філо
с о ф , с е м і о т и к Ч а р л ь з М о р р і с ( 1 9 0 1 — 1 9 7 9 ) , б е р у ч и до
уваги і той факт, щ о в д е я к и х випадках л ю д и н а реагує на
знак так само, я к і на предмет, я к и й цей знак заміщає,
тобто предмет і його з н а к в и к л и к а ю т ь однакові р е а к ц і ї .
Д л я п о я с н е н н я в и п а д к і в , к о л и з н а к і предмет не в и к л и
к а ю т ь т а к и х реакцій, Ч . Морріс запропонував п о н я т т я
« д и с п о з и ц і я » — г о т о в н і с т ь до р е а к ц і ї . З г і д н о з й о г о к о н
цепцією, між мовленнєвими репліками, мовленнєвими
стимулами та практичними реакціями існують причин-
но-наслідкові зв'язки.
Концепція акту мовленнєвого спілкування Л. Блум
філда та д и с п о з и ц і й н и й підхід Ч . Морріса були спроба
м и пояснити, як відбувається мовленнєве спілкування і
я к л ю д и н а засвоює мовні засоби с п і л к у в а н н я . П о д і л я ю
ч и основне п о л о ж е н н я біхевіоризму, щ о формування
п о в е д і н к и л ю д и н и — ц е і н д и в і д у а л ь н и й п р о ц е с її а д а п
тації до п р и р о д и та суспільства, Ч . Морріс п о я в у спіль
н и х д л я носіїв м о в и к о м у н і к а т и в н и х з н а к і в п о я с н ю в а в
спільністю їх індивідуальних процесів адаптації.
О т ж е , п е р ш и й період в історії п с и х о л і н г в і с т и к и
с т в о р и в з а г а л ь н о н а у к о в і п е р е д у м о в и д л я її п о д а л ь ш о г о
розвитку.
Формування психолінгвістики
як науки (50—70-ті роки XX ст.)
Д р у г и й період у розвитку психолінгвістики ознаме
нувався появою напрямів, я к і за географічною ознакою
називають американським, європейським і радянським.
А м е р и к а н с ь к и й н а п р я м у психолінгвістиці. У його
м е ж а х с ф о р м у в а л и с я дві психолінгвістичні ш к о л и :
ш к о л а психолога Ч а р л ь з а Осгуда ( 1 9 1 6 — 1 9 9 1 ) і ш к о л а
лінгвіста Поема Хомського (нар. 1928) та психолога
Д ж о р д ж а Міллера (нар. 1920).
Психолінгвістика Ч. Осгуда. Перше десятиліття
свого і с н у в а н н я п с и х о л і н г в і с т и к а с п и р а л а с я на загаль-
нонсихологічну т р а д и ц і ю а м е р и к а н с ь к о г о необіхевіо-
ризму. Ц ю психолінгвістичну школу називають також
психолінгвістикою Ч . Осгуда.
Л і н г в і с т и ч н і ідеї Ч . Осгуд з а п о з и ч и в із д и с к р и п т и в -
ної ( о п и с о в о ї ) л і н г в і с т и к и , з о к р е м а м е т о д и ф о р м а л ь н о
го о п и с у м о в л е н н є в о г о л а н ц ю г а ( с ф о р м о в а н і п р и о п и с і
мов аборигенів А м е р и к и ) . У його теорії слово розгляда
ється ізольовано від контексту; вона п р и й ш л а на зміну
психології мовлення, я к а була популярною у Північній
Америці. К о н ц е п ц і я Ч . Осгуда має такі особливості:
— ідея реактивності;
— індивідуалізм (досліджує людину-«робінзона»,
я к а ф о р м у є т ь с я , реагує та діє поза суспільством; п р и
цьому суспільство є «соціальним середовищем» — дже
р е л о м с т и м у л і в певного т и п у , я к е п р и н ц и п о в о не відріз
н я є т ь с я від і н ш и х стимулів);
— атомізм, щ о особливо в и я в л я є т ь с я у тлумаченні
розвитку дитячого мовлення (дитина начебто засвоює
окремі слова та конструкції і вторинно узагальнює їх та
формує загальні мовні категорії).
В і д п о в і д н о до к о н ц е п ц і ї Ч . О с г у д а л і н г в і с т и к а м а є
досліджувати структуру повідомлення н е з а л е ж н о від
х а р а к т е р и с т и к в і д п р а в н и к а або о д е р ж у в а ч а . С у с п і л ь н і
науки, зокрема психологія, вивчають характеристики
л ю д с ь к и х о р г а н і з м і в , я к і з у м о в л ю ю т ь вибір та і н т е р
претацію повідомлень; психолінгвістика — зв'язок м і ж
структурою повідомлення та я к о с т я м и індивідів, я к і
продукують та сприймають його в умовах комунікатив
ного акту. Предмет психолінгвістики він визначав я к
співвідношення м і ж структурою повідомлення та яко
с т я м и осіб, я к і його к о д у ю т ь і д е к о д у ю т ь .
Мовленнєву поведінку Ч . Осгуд в в а ж а в а д а п т и в н о ю
(такою, щ о л и ш е реагує на зовнішні стимули). Форму
в а н н я н а в и ч о к оволодіння мовою Ч . Осгуд трактував я к
процес н а в ч а н н я , під час якого дитина засвоює мовлен
нєві реакції, підтримані дорослими, опановуючи окре
мо к о ж н е с л о в о с п о л у ч е н н я , я к е в и к о р и с т о в у є . Т а к е
припущення з часом заперечили психолінгвісти, зокре
ма, Д ж . Міллер зазначав, щ о потрібно у 1000 разів про
довжити тривалість ж и т т я людини, щоб л и ш е прослу
х а т и всі р е ч е н н я .
Н о в и м к р о к о м у психолінгвістиці Ч . Осгуда було
застосування в дослідженнях мовленнєвого спілкуван
ня ідей теорії комунікації. Він в в а ж а в , що біхевіорист-
ська схема S R не о х о п л ю є всіх а с п е к т і в вербальної
комунікації і психолінгвістичний аналіз мовленнєвого
спілкування має ґрунтуватися на моделі комунікації

а м е р и к а н с ь к и х і н ж е н е р а , м а т е м а т и к а , з а с н о в н и к а тео
рії і н ф о р м а ц і ї К л о д а - Е л в у д а Ш е н н о н а ( 1 9 1 6 — 2 0 0 1 ) т а
соціолога Ворена Вівера ( 1 8 9 4 — 1 9 7 8 ) . Ц я модель побу
д о в а н а на основі в и в ч е н н я ефективності п о ш и р е н н я
радіохвиль та сигналів у телефонному кабелі і охоплює
джерело інформації, передавача, мету повідомлення та
д ж е р е л о ш у м у . К . - Е . Ш е н н о н т а В . В і в е р п е р е н е с л и її н а
соціальні комунікації, виокремивши такі складники:
джерело інформації, повідомлення, відправник, сигнал,
о т р и м у в а ч , адресат, д ж е р е л о ш у м у . Усі е л е м е н т и моделі
р о з т а ш о в а н о л і н і й н о , о к р і м д ж е р е л а ш у м у ( р и с . 1.1).
Повідомлення Сигнал Отриманий Повідомлення
сигнал
Джерело
Відправник Канал Отримувач Адресат
інформації
Джерело
шуму
Рис. 1.1. Модель комунікації Шеннона — Вівера
У моделі Шеннона — Вівера розрізняють елементи,

ш;о н а л е ж а т ь к о м у н і к а т о р у ( д ж е р е л о і н ф о р м а ц і ї т а в і д
п р а в н и к ) , і ті, щ о н а л е ж а т ь р е ц и п і є н т у (адресат і отри
мувач). К.-Е. Ш е н н о н і В. Вівер в и о к р е м и л и три рівні
аналізу процесу комунікації: технічний, семантика
повідомлення, ефективність розуміння повідомлення
о д е р ж у в а ч е м . Д л я того щоб п е р е д а т и п о в і д о м л е н н я від
д ж е р е л а і н ф о р м а ц і ї , к о м у н і к а т о р за допомогою від
правника трансформує повідомлення, перетворюючи
його на сигнал, — здійснює к о д у в а н н я . Далі сигнал
п о т р а п л я є до о т р и м у в а ч а і відбувається з в о р о т н и й пере
клад отриманого сигналу на повідомлення — д е к о д у
в а н н я , п і с л я чого п о в і д о м л е н н я п о т р а п л я є до адреса
та. У моделі Ш е н н о н а — Вівера в а ж л и в и м елементом є
також д ж е р е л о ш у м у — всі в и д и з м і н и повідо
м л е н н я в процесі його передавання.
Згодом мовознавці дійшли висновку, що елементи
моделі Шеннона — Вівера наявні в будь-яких процесах
к о м у н і к а ц і ї . З о к р е м а , Ч . Осгуд с т в е р д ж у в а в , щ о пси
холінгвістика, я к а в т е р м і н а х теорії і н ф о р м а ц і ї дослі
джує процеси кодування і декодування повідомлень, є
складником теори комунікації, я к а вивчає мовленнєву

поведінку комунікантів. Він вважав, щ о модель Шенно
н а — Вівера не відображає соціальних компонентів
людської мови, а також зазначав, що людина в один і
той самий час м о ж е функціонувати і я к джерело інфор
мації, і я к приймач, тому перегрупував елементи моделі
Ш е н н о н а — Вівера. Ч . Осгуд у п р о в а д и в п о н я т т я «кому
н і к а т и в н а єдність» (communication unit), я к е поєднує
в і д п р а в н и к а і п е р е д а в а ч а або п р и й м а ч а і о д е р ж у в а ч а ,
н а з в а в ш и т а к у є д н і с т ь м о д е л л ю к о м у н і к а н т а ( р и с . 1.2).
КОД
КОДУВАННЯ ДЕКОДУВАННЯ
ПОВІДОМЛЕННЯ 1 СИГНАЛ ПОВІДОМЛЕННЯ 2
відправник передавач канал зв'язку приймач одержувач
МОВЕЦЬ ПЕРЕШКОДИ СЛУХАЧ
Рис. 1.2. Модель комуніканта Ч. Осгуда
Згідно з цією моделлю мова — це код, відправник

повідомлення — мовець (адресант), одержувач — слу
хач (адресат). Мовець перетворює д у м к у (процес коду
вання) на послідовність звукових сигналів (мовлення),
я к у слухач декодує, здійснюючи с п р и й н я т т я та розу
міння. Процеси кодування та декодування реалізують
ся за допомогою відповідного пристрою, я к и м у вер
бальній комунікації є вокально-аудитивний канал
(мовленнєвий апарат, слуховий канал).
В и к о р и с т а н н я цієї моделі дало змогу охарактеризу
вати внутрішню організацію мовленнєвого механізму
я к систему фільтрів, що перетворюють повідомлення на
сигнал, а сигнал — на повідомлення.
Н е д о л і к о м п с и х о л і н г в і с т и к и Ч . Осгуда було вилу
ч е н н я з а н а л і з у і н т е н ц і ї мовцЯ;^ щ о у н е м о ж л и в л ю в а л о
пояснення процесу розуміння, й о г о послідовники оми
нали і такі ідеальні об'єкти, я к знання та спільність ц и х
знань, що є необхідною передумовою будь-якого спілку
вання, ігнорували когнітивну базу формування мовної
здатності. Інакше к а ж у ч и , психолінгвістика Ч. Осгуда
дотримувалася поглядів щодо мовленнєвої діяльності,
сформованих у психології мовлення.
Трансформаційна психолінгвістика Дж. Мілле-

ра — Н. Хомського. П о ш т о в х о м до створення трансфор
маційної психолінгвістики став трансформаційний
метод, запропонований американським лінгвістом, учи
телем Н . Хомського, Зеллігом Х а р р і с о м у 50-ті р о к и
X X ст., я к и й синтаксичну структуру речення розглядав
я к в и в е д е н н я с к л а д н и х с и н т а к с и ч н и х с т р у к т у р із про
с т і ш и х за допомогою невеликого набору п р а в и л перетво
р е н н я ( т р а н с ф о р м а ц і й ) . І д е я п р о т е , ш;о о с н о в о ю б а г а т о
манітності синтаксичних типів у різних мовах є проста
схема ядерних типів, я к і можуть перетворюватися за
допомогою невеликої к і л ь к о с т і т р а н с ф о р м а ц і й н и х пра
вил, стала ключовою для концепції Н. Хомського. У праці
«Синтаксичні структури» (1957) він сформулював
теорію генеративної граматики — систему
правил, я к а експліцитно приписує реченню певний ви
значений структурний опис. Інакше к а ж у ч и , кожен,
хто говорить певною мовою, оволодів г р а м а т и к о ю поро
д ж е н н я речень, я к а відображає його з н а н н я мови. Ц е не
означає, що людина усвідомлює правила граматики чи
м о ж е ї х у с в і д о м и т и а б о щ о її с у д ж е н н я с т о с о в н о і н т у ї
тивного знання мови обов'язково мають бути правиль
ними. Н. Хомський зазначав, що граматика породжен
н я не є моделлю д л я мовця та слухача; вона у н а й б і л ь ш
нейтральних термінах відображає потенційне знання
м о в и , щ о с т а н о в и т ь о с н о в у д л я її в и к о р и с т а н н я м о в ц е м
та слухачем.
На думку Н. Хомського, породжувальна граматика —
це абстрактна теоретична модель мови, я к а як компо
нент м о ж е бути з а л у ч е н а до моделі в и к о р и с т а н н я м о в и .
Процеси п о р о д ж е н н я речень у формі трансформацій не
відображають процесів створення речень у реальних
а к т а х спілкування, так само я к трансформації, що здій
снює логік, об'єктом дослідження якого є система мови,
не тотожні діям м о в ц я , я к и й створює речення у реаль
ному спілкуванні.
Теорія генеративної граматики Н. Хомського впли
нула на розвиток різних напрямів у лінгвістиці, зокре
ма привернула увагу психолінгвістів. У співавторстві з
ним психолог Д ж . Міллер опублікував кілька статей і
запропонував застосовувати положення генеративної
граматики у психолінгвістичних дослідженнях. Транс-
(|)()рмаційна п с и х о л і н г в і с т и к а в и в ч а л а п р о ц е с и н е л и ш е
оволодіння та використання формальних мовних струк

тур, а й формування змістових інтенцій комунікантів.
У з в ' я з к у з ц и м було визнано особливий статус мовлен
нєвої поведінки, щ о в і д р і з н я л а с я від поведінки немо-
вленнєвої. Д л я оволодіння мовленнєвою поведінкою
необхідні попередні, домовні знання, певні пізнавальні
структури, які є когнітивним інструментом оволодіння
мовою. Відповідно до к о н ц е п ц і ї М і л л е р а — Х о м с ь к о г о
засвоєння мови полягає в опануванні системою абстракт
н и х граматичних структур і правил ф о р м у в а н н я усвідо
мленого висловлення, а не о к р е м и х мовних елементів.
Одним із н а й в а ж л и в і ш и х постулатів цієї концепції є
ідея про існування універсальних вроджених правил
оперування мовою. Н а думку Н. Хомського та Д ж . Міл
лера, ці правила не в и р а ж е н і в експліцитній формі у
мовному матеріалі, я к и й засвоює дитина. Водночас
будь-хто я к рідною м о ж е оволодіти мовою будь-якої
с т р у к т у р и . Тобто процес о п а н у в а н н я м о в и з в о д и т ь с я до
взаємодії вроджених умінь і мовного матеріалу, я к и й
засвоюється; він детермінований в н у т р і ш н ь о .
У 1965 р. Н. Х о м с ь к и й запропонував ідею глибинної
т а п о в е р х н е в о ї с т р у к т у р р е ч е н н я . С у т н і с т ь її п о л я г а є в
тому, щ о в семантичному коді змістової основи речення
м і с т и т ь с я г л и б и н н а с т р у к т у р а , до я к о ї додаються пра
вила трансформації та п о ш и р е н н я . Внаслідок цього
утворюються реальні «поверхневі структури» речень. У
ц ю модель було «вбудовано» л е к с и к у та ф о н е т и к у
(семантичний та фонетичний компоненти ш л я х о м
застосування лексичних та фонологічних правил фор
мують семантичну та фонетичну структуру речення).
Представники школи Міллера — Хомського стверджу
вали, що, крім граматичних, семантичних, фонетич
них, існують також прагматичні правила.
В а ж л и в и м положенням концепції Н. Хомського є
р о з м е ж у в а н н я мовної здатності (linguistic competence) та
мовної активності (linguistic performance). Мовна
з д а т н і с т ь — це потенційне знання мови, яке є предме
том лінгвістики і м о ж е бути описане за допомогою моделі
породження мовлення. Вона є первинною і визначальною
щодо м о в н о ї а к т и в н о с т і — процесів, я к і відбува
ються при застосуванні мовної здатності в реальній
мовленнєвій діяльності і становлять предмет психології.
Ідеї Н . Х о м с ь к о г о н а у к о в ц і р о з г л я д а л и я к к р о к до
опису м о в и я к цілісної, організованої за п р а в и л а м и
с и с т е м и і до « м а ш и н і з а ц і ї » л ю д с ь к о г о і н т е л е к т у ( в о н а
п р и т а м а н н а н а у к о в и м роботам к і н ц я 50-х — початку
60-х років). Його модель давала змогу «автоматично»
о т р и м у в а т и із з а д а н о г о м а т е р і а л у б у д ь - я к і г р а м а т и ч н і
конструкції, «заповнювати» їх л е к с и к о ю і не оформлю
вати фонетично.
Дещо пізніше у школі Міллера — Хомського наміти
л а с я тенденція до «психологізації» психолінгвістики.
Вона відображена, зокрема, у роботах психологів Гар
вардського університету (учнів і співробітників Д ж . Міл
лера) Д.-І. Слобіна, Т. Вівера, М. Г а р р е т . Н а п р и к л а д ,
Ден-Ісаак Слобін (нар. 1939) е к с п е р и м е н т а л ь н о довів
існування «зворотності — незворотності» мовних струк
тур. Він стверджував, щ о у мовленнєвому механізмі
л ю д и н и існує л а н к а , я к а здійснює змістове оцінювання
мовної і н ф о р м а ц і ї н е з а л е ж н о від а н а л і з у мовної струк
т у р и речення. Публікації Д. Слобіна п е р е в а ж н о присвя
чені дитячому мовленню. Закономірності засвоєння
мови він пов'язує з домовленнєвими ф о р м а м и поведін
ки, а психолінгвістичні закономірності характеризує я к
окремий випадок загальнопсихологічних.
Ш к о л а М і л л е р а — Хомського була в а ж л и в и м ета
п о м в історії р о з в и т к у п с и х о л і н г в і с т и к и я к н а у к и .
Європейський н а п р я м у психолінгвістиці. Він
постав я к група ш к і л , я к і у своїх д о с л і д ж е н н я х , о к р і м
даних та методів лінгвістики і психології, спираються
н а арсенал досягнень теорії к о м у н і к а ц і ї і психосоціоло
гії м о в и . У м е ж а х є в р о п е й с ь к о г о н а п р я м у с ф о р м у в а л и
ся: ш к о л а румунського лінгвіста Тетяни Слама-Казаку
(нар. 1920), я к а застосовувала у дослідженнях динамі-
ко-контекстуальний підхід; психосоціологічна ш к о л а
на чолі з французьким психологом Сержем Московічі
(нар. 1925); ш к о л а , основана на експериментальних
дослідженнях Ж . П і а ж е (когнітивно орієнтовані дослі
д ж е н н я у психолінгвістиці); психолінгвістична школа,
щ о с п р и й н я л а ідеї а м е р и к а н с ь к о ї ш к о л и Н. Х о м с ь к о г о
та Д ж . Міллера з певними застереженнями (британська
дослідниця Д ж у д і т Грін); ш к о л а норвезького соціаль
ного п с и х о л о г а та п с и х о л і н г в і с т а Р а г н а р а Р о м м е т в е й т а ,
я к а досліджувала з а л е ж н і с т ь м о в л е н н є в и х процесів від
екстралінгвістичних умов.
Психолінгвістична школа Т. Слама-Казаку. Вини
к л а вона у 60-ті р о к и X X ст. у Р у м у н і ї , о б ' є д н а в ш и
групу однодумців навколо «Міжнародного психолінгві

с т и ч н о г о ж у р н а л у » . З г і д н о з к о н ц е п ц і є ю Т. С л а м а - К а
з а к у п с и х о л і н г в і с т и к а м а є д о с л і д ж у в а т и м о в у в її к о н
кретних реалізаціях, «повідомленнях», відносинах м і ж
мовцем та слухачем у різних ситуаціях спілкування.
Т а к и й підхід дав змогу сформулювати емпіричні проце
дури спостереження та збору ф а к т і в , а т а к о ж теоретич
ні схеми аналізу.
Т. С л а м а - К а з а к у з а п р о п о н у в а л а д и н а м і к о - к о н т е к -
стуальну теоретичну методику психолінгвістичного
аналізу, я к а поєднує два принципи. Динамічний
п р и н ц и п передбачає аналіз м о в л е н н я в його динамі
ці, щ о трактують я к розгортання мовлення в часі; я к
з а л е ж н і с т ь цього р о з г о р т а н н я від д і я л ь н о с т і к о м у н і к а н
тів, я к а відбувається в той самий час; я к еволюційну
динаміку; я к процес засвоєння мови дитиною. К о н
т е к с т у а л ь н и й п р и н ц и п полягає у вивченні пев
них аспектів комунікації у співвідношенні з контекстом:
з а г а л ь н и м соціально-історичним о т о ч е н н я м (середови
щем); конкретною ситуацією, в я к і й перебуває мовець;
дискурсивними, синтагматичними сукупностями, що
м і с т я т ь к о ж е н с к л а д н и к . І н а к ш е к а ж у ч и , ф а к т и слід вив
ч а т и н е в і д і р в а н о від к о н т е к с т у , не і з о л ь о в а н о , а у з в ' я з к у
із с и т у а ц і є ю о т о ч е н н я або л і н г в і с т и ч н о ю с и т у а ц і є ю .
Т. С л а м а - К а з а к у зазначала, щ о психолінгвістичне засто
сування динаміко-контекстуальної методики передбачає
а н а л і з т а і н т е р п р е т а ц і ю ф а к т і в м о в и в і д п о в і д н о до ф і з и ч
н о г о с т а н у і н д и в і д а ( м о в ц я або с л у х а ч а ) . Н а в и б і р м о в н и х
засобів т а к о ж в п л и в а ю т ь емоційність (афективність),
«мотивація», т и н темпераменту, психологічний стан.
Продовжуючи традицію динаміко-контекстуальної
м е т о д и к и , ч е с ь к и й п с и х о л і н г в і с т я. П р у х а п р о п о н у є
з а л у ч и т и до п с и х о л і н г в і с т и ч н и х д о с л і д ж е н ь дані про
соціальні ч и н н и к и мовленнєвої поведінки та онтогенез
мовлення, зокрема про соціальний контекст.
Психосоціологічна школа С. Московічі. Розвинула
ся вона у Ф р а н ц і ї в 60-ті р о к и X X ст. П р е д с т а в н и к а м и
ц ь о г о н а п р я м у є С. М о с к о в і ч і , К . Ф о ш е т а і н . З о к р е м а
С. М о с к о в і ч і д о с л і д ж у в а в з а л е ж н і с т ь х а р а к т е р и с т и к
мовленнєвої діяльності від у м о в мовного с п і л к у в а н н я .
У п р а ц і «До психосоціології мови» (у співавторстві з
К. Ф о ш е , 1966) він довів, щ о х а р а к т е р и с т и к и мовлення
к о м у н і к а н т і в (загальний обсяг мовленнєвої продукції.
ступінь в и к о р и с т а н н я р і з н о м а н і т н и х л е к с и ч н и х оди
н и ц ь або відсоток ї х в и к о р и с т а н н я , с и н т а к с и ч н а органі
з а ц і я м о в л е н н я ) з а л е ж а т ь від с и с т е м и к о м у н і к а ц і ї
(стосунків м і ж т и м и , хто спілкується, і ставлення к о ж
ного з н и х до п р е д м е т а м о в л е н н я ) і к а н а л у к о м у н і к а ц і ї
(розташування учасників спілкування в просторі —
о б л и ч ч я м д о о б л и ч ч я , с п и н о ю до с п и н и , п о р у ч , о б л и ч
ч я м в один бік; м о ж л и в і с т ь к о н т р о л ю в а т и або с п р и й м а
т и ж е с т и і м і м і к у с п і в р о з м о в н и к а ) . С. М о с к о в і ч і т а
К. Ф о ш е наголошували, що досліджувати мовленнєву
діяльність, не беручи до уваги екстралінгвістичні умови
мовного спілкування, неможливо.
Когнітивно орієнтований напрям у психолінгві
стиці. Д о с л і д ж е н н я ж. П і а ж е т а й о г о к о л е г д а л и
поштовх численним психолінгвістичним розвідкам у
ц а р и н і формування мовленнєвих н а в и ч о к д и т и н и , роз
к р и л и ш л я х и ф о р м у в а н н я інтелекту та когнітивного
базису засвоєння мови. Ж . П і а ж е довів, щ о передумови
д л я оволодіння м о в о ю з а л е ж а т ь від р о з в и т к у сенсомотор-
ного інтелекту д и т и н и , в я к о м у в и о к р е м и в т а к і стадії:
1) с т а д і я с е н с о м о т о р н о ї л о г і к и . У д и т и н и н а о с н о в і
досвіду м а н і п у л я ц і й з різними о б ' є к т а м и формується
здатність до у з а г а л ь н е н и х дій, щ о дає з м о г у створювати
с х е м и ц и х дій. Н а ц і й стадії основою психічного розвит
ку є те, щ о дитина залучає предмети, я к і потрапляють
д о її р у к , до в ж е і с н у ю ч и х с х е м д і й ;
2) с т а д і я к о н ц е п т у а л ь н о ї л о г і к и . Н а ц і й с т а д і ї н о в і
п р е д м е т и п р и є д н у ю т ь до с у к у п н о с т е й п р е д м е т і в , до
я к и х м о ж н а застосувати в ж е існуючу с х е м у дій, — від
б у в а є т ь с я а с и м і л я ц і я не с х е м а м и дій, а предметів пред
м е т а м и . Д л я того щоб п р и й н я т и р і ш е н н я про м о ж л и
вість додати п е в н и й предмет до с у к у п н о с т і предметів,
я к и х немає перед очима, потрібно їх у я в и т и . З огляду
на це Ж . П і а ж е стверджував, що в інтелекті дитини щ е
до п о я в и м о в и існує с и м в о л і ч н а ф у н к ц і я . Мова, за
Ж . П і а ж е , є її е л е м е н т о м . Д л я і с н у в а н н я с и м в о л і ч н о ї
функції в інтелекті дитини необхідні такі феномени,
я к и м м о ж н а приписати роль означувального та означу
ваного. Н а д у м к у Ж . П і а ж е , на стадії концептуальної
л о г і к и р о л ь о з н а ч у в а л ь н о г о в и к о н у ю т ь ч а с т и н и або
окремі сторони об'єкта, я к и й означується. Це ознаки
або с и г н а л и , щ о д а ю т ь з м о г у н о д у м к и в і д т в о р и т и від
сутній предмет.
Отже, за Ж . П і а ж е , логічні операції, я к і дитина здій

снює у вербальній формі, спочатку м а ю т ь бути сформо
вані я к операції з предметами, я к і вона сприймає.
На думку представників когнітивно орієнтованого
підходу Ж . - П . Бронкара, М. Кела, Ж . Нуазе, об'єктом
психолінгвістичних досліджень мовлення дитини є
мова я к здатність та інструмент уявлення і комунікації
о д н о ч а с н о . М о в а о р г а н і з о в а н а зі с к л а д н и х с т р у к т у р , щ о
в и м о в л я ю т ь с я в к о н т е к с т і , від я к о г о в о н и ч а с т к о в о за
л е ж а т ь . Ц я залежність є к л ю ч о в о ю проблемою і з теоре
тичного, і з п р а к т и ч н о г о погляду. Суто психолінгві
стичне дослідження стосується реальних мовців, я к і
сприймають, породжують, розуміють, зберігають
в и с л о в л ю в а н н я у в и з н а ч е н и х к о н т е к с т а х . Відповідно до
цього підходу у полі зору психолінгвістики м о ж у т ь
бути структури мовленнєвої поведінки, параметрів кон
т е к с т у , щ о в з а є м о д і ю т ь із ц і є ю п о в е д і н к о ю .
Школа Джудіт Грін. Ідеї а м е р и к а н с ь к о ї ш к о л и
Міллера — Хомського з певними застереженнями
сприйняли і розвивали у Великій Британії. Джудіт Грін
розвинула концепцію Міллера — Хомського у напрямі
психологізації та соціологізації, п р о а н а л і з у в а л а експе
риментально-психолінгвістичні дослідження з позицій
традиційної психології, подала системний детальний
виклад важливих експериментально-психолінгвістич
них методик і найважливіших результатів.
Школа Р. Ромметвейта. Норвезький психолін
гвіст Р . Р о м м е т в е й т застосував підхід до мовленнєвої
д і я л ь н о с т і я к до с к л а д н и к а соціальної немовленнєвої
діяльності, с т в е р д ж у ю ч и , щ о вербальні засоби комуні
кації є частиною немовленнєвої діяльності комунікан
тів. Мовленнєве с п і л к у в а н н я м о ж л и в е л и ш е за н а я в н о
сті с п і л ь н о ї к о г н і т и в н о ї б а з и к о м у н і к а н т і в , я к а ф о р м у
ється внаслідок спільного соціального досвіду і полягає
у збігу з н а н ь к о м у н і к а н т і в про предмети с п і л к у в а н н я .
Процес мовленнєвого спілкування Р . Ромметвейт тлума
чив я к орієнтування співбесідника в ситуації спілкуван
н я . У своїй праці «Слова, з н а ч е н н я , повідомлення» він
аргументував повну залежність перебігу мовленнєвих
процесів (розуміння та запам'ятовування мовленнє
в и х повідомлень) від е к с т р а л і н г в і с т и ч н и х умов.
О т ж е , у країнах Європи спостерігалася тенденція до
застосування в психолінгвістичних д о с л і д ж е н н я х відо-
мостей із психології, соціології. Особливу увагу приді

лено дослідженню контексту як обов'язкового складни
к а комунікації. З часом ц я тенденція дала поштовх
розвитку ідей психолінгвістики третього періоду —
постгенеративної психолінгвістики.
Р а д я н с ь к и й н а п р я м у психолінгвістиці. У СРСР пси
холінгвістика розвивалася я к невід'ємна частина загаль
ної п с и х о л о г і ї н а о с н о в і д о с л і д ж е н ь п с и х о л о г і в Л . В и г о т
ського, Олексія Миколайовича Леонтьева (1903—1979),
нейропсихолога Олександра Лурії (1902—1977), лінгві
ста і психолога М и к о л и Ж и н к і н а (1893—1979).
В і д п о в і д н о до к о н ц е п ц і ї р а д я н с ь к и х п с и х о л і н г в і с т і в
мовлення — це активна, цілеспрямована мовленнєва
діяльність, що має соціальну природу і обумовленість.
Тому радянська психолінгвістика здобула назву «теорія
м о в л е н н є в о ї д і я л ь н о с т і » . У її м е ж а х , к р і м п р о ц е с і в
п о р о д ж е н н я , с п р и й н я т т я та засвоєння мови, досліджу
ють розвиток дитячого мовлення, психолінгвістику
т е к с т у . Основні п о л о ж е н н я теорії мовленнєвої діяльності
розробив р а д я н с ь к и й психолог та лінгвіст Олексій Олек
сійович Леонтьев (1936—2004), а розвивали мовознавці
та психолінгвісти Олександр Шахнарович (1944—2001),
Євген Тарасов, Ірина З и м н я (нар. 1931), Ю р і й Сорокін
(1936—2009) та ін. У СРСР теорію мовленнєвої діяльно
сті в в а ж а л и м а т е р і а л і с т и ч н и м н а п р я м о м у психолінгві
стиці, тому вона була зосереджена на соціальній приро
ді мови та м о в л е н н я .
У теорії мовленнєвої діяльності було сформовано
н о в у м е т о д о л о г і ч н у с х е м у а н а л і з у , в і д п о в і д н о до я к о ї
мовленнєве висловлення набуває реального смислу
л и ш е в структурі немовленнєвої діяльності. Ц я схема
безпосередньо пов'язана з проблемою психолінгвістич
н и х о д и н и ц ь . Н а відміну від м о в н и х елементів (фонем,
морфем, лексем та ін.) п с и х о л і н г в і с т и ч н і оди
н и ц і — це елементарна дія, за допомогою якої здій
с н ю є т ь с я перехід від однієї ф а з и моделі мовленнєвої
д і я л ь н о с т і до і н ш о ї . О. о. Л е о н т ь е в з а п р о п о н у в а в о п и с у
вати спілкування за діяльнісною схемою, тому наголо
ш у в а в , щ о воно має такі х а р а к т е р и с т и к и :
— інтенціональність (наявність специфічної мети,
специфічного мотиву);
— р е з у л ь т а т и в н і с т ь (до я к о ї м і р и о д е р ж а н и й р е з у л ь
тат збігається з наміченою метою);
зо Загальні основи психолінгвістики
— нормативність (обов'язковий соціальний контроль

за перебігом і р е з у л ь т а т а м и с п і л к у в а н н я ) .
0 . 0 . Леонтьев визначив сфери взаємодії лінгвістики
та психології у психолінгвістиці. Спираючись на запро
понований російським мовознавцем Львом Щербою
( 1 8 8 0 — 1 9 4 4 ) п і д х і д щодо т р ь о х а с п е к т і в м о в н и х я в и щ ,
він пропонував р о з р і з н я т и у мові т а к і аспекти:
1) м о в н у з д а т н і с т ь ( « м о в л е н н є в у о р г а н і з а ц і ю » , з а
Л. Щербою) — сукупність психологічних і фізіологіч
них умов, що забезпечують засвоєння, продукування,
репродукування та адекватне с п р и й н я т т я мовних зна
ків членом мовного колективу;
2) м о в н и й п р о ц е с ( « м о в л е н н є в у д і я л ь н і с т ь » , з а
Л. Щербою) — процес реалізації мовним колективом
мовної здатності в певних соціальних та к у л ь т у р н и х
у м о в а х д л я цілей к о м у н і к а ц і ї і с а м о к о м у н і к а ц і ї , тобто
мислення;
3) м о в н и й с т а н д а р т ( « м о в н у с и с т е м у » , з а Л . Щ е р
бою) — у п о р я д к о в а н у с у к у п н і с т ь к о н с т а н т н и х е л е м е н
тів мовної діяльності.
Предметна сфера лінгвістики, психології та психо
л і н г в і с т и к и , н а д у м к у О. О. Л е о н т ь е в а , ф о р м у є т ь с я н а
межі взаємодії цих аспектів мови:
а) м о в а я к с и с т е м а ( п р е д м е т ) і м о в а я к п р о ц е с
(мовлення) — належала завжди тільки лінгвістиці;
б) м о в а я к з д а т н і с т ь ( м о в л е н н є в и й м е х а н і з м ) і м о в а
я к процес — з а в ж д и н а л е ж а л а л и ш е психології;
в) м о в а я к с и с т е м а ( п р е д м е т ) і м о в а я к з д а т н і с т ь
(мовленнєвий механізм) — це сфера інтенсивних кон
тактів лінгвістики та психології, у я к і й психолінгвісти
к а здобуває свій предмет.
Від трансформаційної психолінгвістики теорію
мовленнєвої діяльності відрізняє у я в л е н н я про спілку
вання я к необхідну умову формування психіки людини.
Теорія мовленнєвої діяльності трактує мовлення я к
активну і цілеспрямовану мовленнєву діяльність, тому
вивчає не окремі елементи чи їх сполучення, а динаміч
не п о є д н а н н я о п е р а ц і й у с к л а д н і ш і дії, а д а л і — у с к л а д
нішу діяльність. Отже, при дослідженні мовлення
застосовують таку категорію аналізу, я к «мовленнєві
операції (дії)», а не абстрактні мовні о д и н и ц і .
Згідно з теорією мовленнєвої діяльності будь-яка
діяльність є мотивованою та цілеспрямованою. Ц е озна-
чає, щ о Існує немовленнєве з а в д а н н я , я к е р о з в ' я з у є т ь с я

м о в н и м и засобами. Мовленнєва діяльність, я к і будь-
я к а і н ш а , о р г а н і з о в а н а відповідно до м е т и або з а в д а н ь ,
має п е р в и н н и й п о ш т о в х ( к о м у н і к а т и в н и й намір), засо
би д о с я г н е н н я м е т и (мову), систему ф у н к ц і о н а л ь н и х
блоків (планування), які забезпечують послідовність
етапів реалізації м е т и . Однак л ю д и н а не о б о в ' я з к о в о діє
відповідно до а л г о р и т м і ч н и х п р а в и л т а к е р у є т ь с я р а з і
назавжди заданою жорсткою схемою операцій. Мовлен
н є в а д і я л ь н і с т ь е в р и с т и ч н а за своєю сутністю, тому опе
рації, щ о здійснюються механізмами мовлення в процесі
його п о р о д ж е н н я , не м о ж у т ь мати жорсткого, автома
тичного характеру; відбувається чергування «жор
стких» та імовірних операцій, коли здійснюється вибір
одного з кількох м о ж л и в и х ш л я х і в продовження проце
су п о р о д ж е н н я т а с п р и й н я т т я м о в л е н н я . З а т а к и м
самим принципом формується мовна здатність у дити
ни. Отже, к і н ц е в и й мовленнєвий продукт не є заданим
від початку; мовленнєва діяльність — це творчий про
цес, а не п е р е к о д у в а н н я «смислу» в текст.
Теорія мовленнєвої діяльності ґрунтується на таких
постулатах:
1. О б ' є к т о м а н а л і з у є п р о ц е с и с т в о р е н н я т а с п р и й
н я т т я м о в л е н н я , а т а к о ж її, в я к и х д и т и н а ф о р м у є
мовленнєві вміння.
2. Предмет — операції створення мовленнєвого пові
д о м л е н н я , його с п р и й н я т т я , р о з у м і н н я , а не ізольоване
речення, висловлення чи текст.
3. Одиниця аналізу — психологічна операція.
4. Категорії аналізу м о в л е н н я є не м о в н и м и , а
психологічними.
5. Висловлювання є процесом р о з в ' я з а н н я мовлен
нєвого та немовленнєвого завдань, текст — його резуль
татом. Успішність, функціональність мовленнєвого
в и с л о в л е н н я визначається на основі екстралінгвістич
них критеріїв.
6. М о в а є с у к у п н і с т ю засобів д л я р о з в ' я з а н н я відпо
відного завдання, але ці засоби ж о р с т к о не обмежені.
7. М о в л е н н я — ц е п р о ц е с с т в о р е н н я т а с п р и й н я т т я
висловлень для організування спілкування комунікан
тів, які співпрацюють. Теорія мовленнєвої діяльності
досліджує мовлення людини як діяльність у структурі
немовленнєвої діяльності.
8. С п і л к у в а н н я не л и ш е н е о б х і д н и й л а н ц ю г спільної
діяльності, а й внутрішня активність суспільства.
Основні п о л о ж е н н я теорії мовленнєвої діяльності
донині використовують деякі російські вчені у психо
лінгвістичних дослідженнях.
Період змін у проблематиці психолінгвістики

(80-ті роки XX ст. — донині)
Третій період розвитку психолінгвістики розпочав

ся з 80-х р о к і в X X ст. і х а р а к т е р и з у є т ь с я у р і з н о м а н і т
н е н н я м методологічних підходів до вивчення мовленнє
вої д і я л ь н о с т і . В і н п о з н а ч е н и й п а н у в а н н я м м і ж д и с ц и
плінарних підходів у лінгвістиці та психолінгвістиці
зокрема, застосуванням методологічних платформ етно
к у л ь т у р о л огії, м і ж к у л ь т у р н о ї к о м у н і к а ц і ї , т е о р і ї д и с
курсу, п р а г м а т и к и . Н а їх основі у психолінгвістиці роз
виваються такі напрями, як етнопсихолінгвістика,
соціопсихолінгвістика, психолінгвістика розвитку,
п а т о п с и х о л і н г в і с т и к а , д о с л і д ж е н н я п р о б л е м м о в н о ї осо
бистості, проблем білінгвізму.
Російський психолінгвіст Валерій Белянін (нар.
1 9 5 5 ) з а з н а ч а є , ш;о с у ч а с н и й п е р і о д р о з в и т к у п с и х о л і н
гвістики збігається з розвитком когнітивних наук і
характеризується намаганням визначити місце мови
серед і н ш и х п с и х і ч н и х процесів. К о г н і т и в н и й підхід у
психолінгвістиці полягає в намаганні зрозуміти, в я к и й
спосіб л ю д и н а р о з ш и ф р о в у є і н ф о р м а ц і ю про дійсність
т а о р г а н і з о в у є її, щ о б п р и й м а т и відповідні р і ш е н н я .
Продовжуючи традиції радянської психолінгвісти
к и , російські вчені зосереджуються передовсім на про
цесах перетворення смислової інформації (породження
м о в л е н н я , його р о з у м і н н я та інтерпретації), становлен
н я та ф у н к ц і о н у в а н н я мовної свідомості. Окремо дослі
д ж у ю т ь п и т а н н я в з а є м о з в ' я з к у п с и х о л і н г в і с т и к и і тео
рії масової к о м у н і к а ц і ї .
У міжнародному ж у р н а л і з психолінгвістики (Inter
n a t i o n a l J o u r n a l of P s y c h o l i n g u i s t i c s ) , щ о в и х о д и т ь у
м. Осака (Японія), визначено пріоритетні для сучасного
періоду р о з в и т к у цієї н а у к и теми: білінгвізм, р о з у м і н н я
та породження мовлення, вивчення іноземної мови.
Методи психолінгвістичних досліджень 33
переклад, мова та освіта, п о р у ш е н н я мовлення, моделі

людської комунікації та мовленнєві технології, невер-
бальні аспекти комунікації, засоби масової комуніка
ції, с е м і о т и к а у п с и х о л і н г в і с т и ч н о м у а с п е к т і .
О т ж е , д и в е р с и ф і к а ц і я методологій та об'єктів дослі
д ж е н н я формує сучасну психолінгвістику.
1.3. Методи
психолінгвістичних досліджень
Міждисциплінарний характер психолінгвістики,
багатоманітність ш к і л та дослідницьких традицій зумо
влюють різні погляди на методологію цієї н а у к и , розма
ї т т я її м е т о д і в т а м е т о д и к . Т р а д и ц і й н о м е т о д о л о г і є ю
називають учення про принципи дослідження в науці.
В о н а о х о п л ю є т р и р і в н і : а) з а г а л ь н у ф і л о с о ф с ь к у м е т о
дологію, я к а визначає принципи, напрями досліджень
з а г а л о м ; б) з а г а л ь н о н а у к о в у м е т о д о л о г і ю , щ о о б ' є д н у є
методи та п р и н ц и п и , я к і застосовують у групах н а у к ;
в) с п е ц і а л ь н у м е т о д о л о г і ю , щ о м і с т и т ь м е т о д и к о н к р е т
ної н а у к и . У н а й з а г а л ь н і ш о м у р о з у м і н н і м е т о д — це
сукупність прийомів та операцій пізнання і практично
го п е р е т в о р е н н я д і й с н о с т і . М е т о д и м о ж у т ь б у т и з а г а л ь
н и м и , загальнонауковими та окремими. У мовознавстві
методами називають узагальнені сукупності теоретич
них установок, прийомів, методик дослідження мови,
що пов'язано з певною лінгвістичною теорією та загаль
ною методологією (загальні методи); а т а к о ж окремі
п р и й о м и , методики, операції, щ о спираються на певні
теоретичні установки я к інструмент дослідження кон
кретного аспекту мови (спеціальні методи).
Н а й б і л ь ш у з а г а л ь н е н и й метод з а в ж д и безпосе
редньо пов'язаний з певною теорією, виокремлюючи
саме той аспект об'єкта дослідження, я к и й визнають у
ній н а й в а ж л и в і ш и м . У загальному методі розмежову
ють конкретні варіанти, які слугують для реалізації
певних дослідницьких завдань. Такі варіанти назива
ють м ( ! т о д и к а м и .
О. М.. Л е о н т ь е в з а з н а ч а в , щ о п с и х о л і н г в і с т и к а з а п р е д
м е т о м /\()с.ііідження б л и з ь к а до л і н г в і с т и к и , а з а м е т о д а
м и — до і к ж х о л о г і ї . В о д н о ч а с у п р о д о в ж с в о г о р о з в и т к у
вона залучала лінгвістичні методи, а т а к о ж виробила

н и з к у в л а с н и х (особливо у д о с л і д ж е н н і оволодіння рід
ною та нерідною мовами). Н и н і у психолінгвістиці засто
совують загальнонаукові, власне лінгвістичні, фізіоло
гічні та психологічні методи. До з а г а л ь н о н а у к о -
в и х м е т о д і в належать аналіз, синтез, порівняння,
спостереження, самоспостереження, експеримент. Послу
говуючись ф і з і о л о г і ч н и м и м е т о д а м и , в и в ч а ю т ь
якості психічних процесів, що є основою мовленнєвої
діяльності. Л і н г в і с т и ч н і методи (порівняльно-
історичний, зіставний, стилістичний тощо) характери
зуються тим, щ о за їх допомогою досліджують мовлен
нєву діяльність я к результат, а не я к процес. Н а й ч а с т і ш е
у психолінгвістиці послуговуються експериментальни
ми психологічними методами та асоціативними психо
логічними методиками. Також у психолінгвістиці
застосовують методи теорії к о м у н і к а ц і ї ( н а п р и к л а д , у
ш к о л і Ч . Осгуда), а у психолінгвістиці третього періоду —
міждисциплінарні методи (дискурс-аналіз, конверса-
ц і й н и й та п р а г м а л і н г в і с т и ч н и й аналізи).
Експериментальні методи у психолінгвістиці
Психолінгвістика надає перевагу експериментальним

методам, з а п о з и ч е н и м я к із психології, т а к і з лінгвісти
к и . Це пов'язано з тим, щ о з самого початку вона позиціо-
нувалася я к наука, що одержує дані переважно ш л я х о м
ц і л е с п р я м о в а н о г о с п о с т е р е ж е н н я , тобто е к с п е р и м е н т у .
Експеримент (лат. ехрегіог — випробовую) — цілеспрямоване ви
вчення явища, яке ДОСЛІДНИК здійснює в строго визначених умовах.
Він є способом п е р е в і р к и гіпотези, основаної на певній

добре обґрунтованій теорії. Е к с п е р и м е н т а л ь н а гіпотеза
пов'язана з міркуваннями щодо співвідношень між
незалежною з м і н н о ю (якостями, параметрами,
ч и н н и к а м и , я к і змінює е к с п е р и м е н т а т о р з метою дослі
дження) та з а л е ж н о ю з м і н н о ю (якостями, параме
т р а м и , щ о змінюються під впливом незалежної змінної).
Дослідник має змогу слідкувати за змінами явища,
в п л и в а т и на нього через н и з к у засобів, відтворювати
його за наявності подібних умов тоді, коли в цьому є
потреба. Основна умова проведення експерименту — те,
щ о відповідно до п л а н і в д о с л і д н и к частково з м і н ю є
імтуицін), в я к і й беруть участь досліджувані. Учасник

Kat потрапити в ситуацію керованого вибору та прий
няття рішення, при цьому і вибір, і рішення можуть
бути я к усвідомленими, так і неусвідомленими.
Д()(!лідник п о в и н е н з о с е р е д и т и с я с а м е н а т о м у ч и н -
иику, я к и й є предметом вивчення. Традиційно експери
мент вважають найбільш об'єктивним дослідницьким
М і т о д о м . О с н о в н о ю й о г о п е р е в а г о ю є т е , ш;о д о с л і д ж у в а -
ве я в и ш , е м о ж н а н е о д н о р а з о в о с п о с т е р і г а т и у н а й б і л ь ш
в в р и я т л и в и х умовах, ізолювати, к о н т р о л ю в а т и його
§Кромі у м о в и , багато р а з і в п е р е в і р я т и р а н і ш е проведені
Дослідження. Серед недоліків е к с п е р и м е н т а л ь н и х мето
д і ! • штучність ситуації, в якій перебувають досліджу-
ШШи п е в н е і г н о р у в а н н я в з а є м о з в ' я з к і в р і з н и х ч и н н и -
ИІі, складність інтерпретації результатів.
Особливість психолінгвістичних експериментів поля
гає в т о м у , щ о ї х у ч а с н и к и є н о с і я м и м о в и , е к с п е р т а м и
Віс)Д() її в ж и в а н н я . В о н и п о в і д о м л я ю т ь д о с л і д н и к о в і
Інформацію про с п е ц и ф і к у власної мовної свідомості.
Тош у п с и х о л і н г в і с т и ц і с у б ' є к т и в н а і н т е р п р е т а ц і я н о с і я
ми мови мовного матеріалу розцінюється не я к фактор
пррегпкоди, а я к ф а к т , щ о підлягає п о д а л ь ш о м у науково
му а н а л і з у .
І'ікспериментальні психолінгвістичні дослідження
Чйпто п о в ' я з а н і з в и в ч е н н я м с е м а н т и к и с л і в . Н а в і д м і н у
рід суто л і н г в і с т и ч н и х е к с п е р и м е н т і в , де а н а л і з с е м а н т и
ки і ' р у н т у є т ь с я н а с а м п е р е д н а в и в ч е н н і о б ' є к т и в н и х л е к -
ричних значень слів та виразів, їх з м і н и в р і з н и х контек-
втнх, м о в н и х з в о р о т і в т а г р а м а т и ч н и х ф о р м , у п с и х о л і н -
ГіІ("і'ип;і р о з р і з н я ю т ь о б ' є к т и в н у с е м а н т и к у і с у б ' є к т и в н у .
О й ' с , к т и в н а с е м а н т и к а п о в ' я з а н а із семантичною
РИгтсмою м о в н и х з н а ч е н ь , с у б ' є к т и в н а семанти
ки з емоційною, афективною, асоціативною системою,
І 8 В Існує у с в і д о м о с т і м о в н о ї о с о б и с т о с т і . О т ж е , с е м а н т и ч -
ИІ п с и х о л і н г в і с т и ч н і д о с л і д ж е н н я в и я в л я ю т ь с т р у к т у р у
liOMjioi с в і д о м о с т і , її н а ц і о н а л ь н і , о с о б и с т і с н і , в і к о в і осо-
Ілиіі(«:'гі. Т а к і д о с л і д ж е н н я д а ю т ь з м о г у о х а р а к т е р и з у в а -
f p м о в н у к а р т и н у с в і т у н о с і ї в тієї ч и і н ш о ї м о в и .
fcJк(ul(!pимeнтaльнi методи к л а с и ф і к у ю т ь за т а к и м и
B#jinMt"i р а м и (О. У л а н о в и ч ) :
1) нп х а р а к т е р о м о с н о в н о г о з а в д а н н я д о с л і д ж е н н я :
якісні (покликані характеризувати досліджувані
— факторні (призначені для з'ясування залежності

я в и щ а від певних факторів);
— експерименти функціонального типу (виявляють
зміни одного я в и щ а п р и зміні іншого);
2) з а х а р а к т е р о м к о н к р е т н о г о з а в д а н н я :
— п о з и т и в н і д о с л і д ж е н н я (у н и х я к с т и м у л в и к о р и
стовують позитивний матеріал);
— негативні (за я к и х необхідно з ' я с у в а т и п о м и л к и у
мовному матеріалі);
— альтернативні (передбачають вибір м і ж варіанта
ми);
3) з а х а р а к т е р о м е к с п е р и м е н т а л ь н о г о м а т е р і а л у :
— експерименти з вербальним матеріалом;
— експерименти з невербальним матеріалом;
4) за о с о б л и в о с т я м и у ч а с н и к і в д о с л і д ж е н н я :
— зовнішній експеримент (коли наявний експери
ментатор і досліджувані);
— внутрішній експеримент (коли експериментатор і
д о с л і д ж у в а н и й є однією й тією самою особою);
5) з а у м о в а м и п р о в е д е н н я е к с п е р и м е н т у :
— лабораторний (здійснюють у лабораторії, коли
моделюють певні умови);
— природний (передбачає спостереження в реаль
них умовах);
6) з а х а р а к т е р о м о п е р а ц і й , я к і з д і й с н ю ю т ь д о с л і
джувані:
— мовний експеримент;
— мовленнєвий експеримент;
7) з а х а р а к т е р о м е к с п е р и м е н т а л ь н и х д а н и х :
— якісний (забезпечує о д е р ж а н н я якісних даних);
— к і л ь к і с н и й (передбачає о т р и м а н н я к і л ь к і с н и х оці
нок явищ);
8) з а с п о с о б о м ф о р м у в а н н я м о в н о ї з д а т н о с т і :
— формувальний (досліджує ш л я х и формування
мовної здатності);
— навчальний (досліджує різні варіанти навчальних
методик).
З а л е ж н о від о п о с е р е д к о в а н о с т і о д е р ж а н н я р е з у л ь т а т і в
розрізняють прямі експериментальні методики і непрямі.
П р я м і експериментальні методики. Вони передба
чають, щ о зміни, я к і є наслідком експерименту, безпо
середньо відображають досліджуваний феномен. До них
належать методики семантичного шкалування, семан-
методи психолінгвістичних досліджень 37
fMHHo'i взаємодії, доповнення, завершення речень та

ріаиоманітні асоціативні методики.
Методики семантичного шкалування. У н и х уча-
ОЫКК е к с п е р и м е н т у м а є р о з т а ш у в а т и о б ' є к т д о с л і д ж е н н я
(у п с и х о л і н г в і с т и ц і — с л о в о ) н а г р а д у й о в а н і й ш к а л і в і д -
иопідно до власної суб'єктивної о ц і н к и його з н а ч е н н я .
Твкі методики застосовують д л я того, щоб одержати
кількісні п о к а з н и к и оцінки ставлення до я в и щ , предме
ті!, об'єктів. Досліджуваним об'єктам приписують
числа (цінність) відповідно до п е в н и х п р а в и л . У ч а с н и к и
іКСперименту п о в и н н і о ц і н и т и к о ж н и й з і с т и м у л і в , щ о б
число було п р я м о п р о п о р ц і й н и м в и р а ж е н н ю якості.
Наприклад, найбільший стимул м о ж е бути оцінений
ч и с л о м 100. О т ж е , п о т р і б н о п р и п и с а т и м е н ш і ч и с л а в с і м
їм ЦІ и м с т и м у л а м , щ о з а л и ш и л и с я .
Окрім власне семантичного ш к а л у в а н н я , до цієї
Групи н а л е ж а т ь і н ш і м е т о д и к и :
1. М е т о д и к а п о с л і д о в н и х і н т е р в а л і в . В о н а п е р е д б а
чає, щ о учаснику пропонують оцінити стимули на
шкалі з рівними інтервалами. Найчастіше застосовують
ш к а л у з п ' я т ь м а або сімома категоріями. Д л я зазначен
ня ісатегорій ш к а л и в и к о р и с т о в у ю т ь ч и с л а в і д О д о 6,
або в і д 1 д о 7, а б о в і д - З д о +3 ( т о б т о в і д - З д о О, а п о т і м
ВІД О д о -ЬЗ). К а т е г о р і ї і н о д і п о з н а ч а ю т ь с л о в а м и « н і к о
ли», «дуже рідко», «інколи», «більш-менш часто»,
«досить часто», «постійно».
2. М е т о д и к а с е м а н т и ч н о г о д и ф е р е н ц і а л а . Ц ю мето
дику розробив Ч . Осгуд. У психолінгвістиці її застосову-
Ші'Ь д л я с т в о р е н н я с у б ' є к т и в н и х с е м а н т и ч н и х п р о с т о р і в
ОЛІН. З н а ч е н н я с л о в а к і л ь к і с н о т а я к і с н о і н д е к с у ю т ь з а
допомогою двополюсної ш к а л и . Н а к о ж н і й ш к а л і є гра
дація з парою антонімічних прикметників, я к і кваліфі-
Кукіть п о л я р н і з н а ч е н н я . Ц е н т р а л ь н а п о з и ц і я н а ш к а л і
йийтральна.
Д л я х а р а к т е р и с т и к и семантичного простору Ч . Осгуд
івпрппонував факторний аналіз результатів, я к и й ґрун
туються н а т а к и х ф а к т о р а х :
(і) і|>актор о ц і н к и ( в е с е л и й — с у м н и й , х о р о ш и й —
Погплпй, п о в н и й — п о р о ж н і й , світлий — т е м н и й ) ;
б) ф а к т о р с и л и ( д о в г и й — к о р о т к и й , в е л и к и й —
МіЛий, (їильний — с л а б к и й , с к л а д н и й — простий);
і ) (|)актор о р і є н т о в а н о ї а к т и в н о с т і ( н о в и й — с т а р и й ,
ІМДИЙ холодний, швидкий — повільний, активний —
ІИИїтіЙ).
У методиці семантичного диференціала афективна

система значення представлена семантичною структу
рою «оцінка — сила — активність». Значення поняття
для кожного учасника експерименту визначається я к
сукупність факторних оцінок. Така система ґрунтуєть
ся на емотивних ознаках, які є основними в емоціях та
почуттях людини. Досліджуваний оцінює поняття за
набором ш к а л із сімома п о з и ц і я м и : X у в и щ о м у ступені
( 1 / + 3 ) ; д о с и т ь X {2/+2); ш в и д ш е X, н і ж Y ( 3 / + 1 ) ; о д н о
ч а с н о X т а F ( 4 / 0 ) ; ш в и д ш е Y, н і ж Х ( 5 / - 1 ) ; д о с и т ь У ( 6 /
- 2 ) ; Y у вищому ступені ( 7 / - 3 ) . Коли обробляють дані,
п о з и ц і я м ш к а л и п р и п и с у ю т ь ц і н н і с т ь (оцінку) від 1 до 7
а б о в і д З д о - З ( т а б л . 1.1).
Таблиця 1.1
Індексування значень слів за допомогою методики

семантичного диференціала
Квалі- -^3 +2 +1 0 -1 -2 -3 Квалі-
фікатор дуже досить неба ні те. неба досить дуже фікатор
А- гато ні інше гато У
Веселий Сумний
Хороший Поганий
Повний Порожній
Світлий Темний
Довгий Короткий
Великий Малий
Сильний Слабкий
Складний Простий
Новий Старий
Теплий Холодний
Швидкий Повільний
Активний Пасивний
Методикою семантичного диференціала вимірюють

н а с а м п е р е д конотативне (смислове), емотивне з н а ч е н н я
с л о в а , щ о п о в ' я з а н е і з с о ц і а л ь н и м и у с т а н о в к а м и , особи-
стісним смислом, стереотипами тощо. У результаті м о ж н а
одержати індивідуальну психологічну оцінку явища,
предмета к о н к р е т н о ю особистістю. У ч а с н и к и експери
менту ф і к с у ю т ь в л а с н и й досвід, але за допомогою репре
зентативної вибірки м о ж н а з'ясувати суспільну оцінку
феномену, позначеного словом. Д л я цього загальну
М и к і д и психолінгвістичних досліджень 39
КІЛЬКІСТЬ балів, я к і приписують об'єкту, підсумовують,

потім ділять на кількість учасників експерименту.
Н а п р и к л а д , д л я с л о в а мати к в а л і ф і к а т о р « с и л ь н и і і »
відповідає величині - 2 , 2 5 (-2 + - З + - 1 + - 2 + - З + - 2 +
\ - 2 - 1 — З = - 1 8 : 8 = -2,25). Відмінність в оцінках
д('монструє с е м а н т и ч н у д и ф е р е н ц і а ц і ю слів.
Для кожного учасника експерименту значення
поняття визнають як сукупність факторних оцінок.
Н а п р и к л а д , д л я с л о в а життя ф а к т о р о ц і н к и ( к в а л і ф і
к а т о р « х о р о ш и й » ) : -1-3; ф а к т о р с и л и ( к в а л і ф і к а т о р
« с и л ь н и й » ) : +3; ф а к т о р а к т и в н о с т і (кваліфікатор
« а к т и в н и й » ) : +3. Д л я с л о в а смерть зафіксовано такі
ф а к т о р н і о ц і н к и т и х с а м и х к в а л і ф і к а т о р і в : - З , -Ы, - 3 ;
д л я с л о в а любов: + 2 , 4 - 2 , +2. Т а к і д а н і с в і д ч а т ь п р о т е ,
що д л я учасників експерименту індивідуальний зміст
п о н я т т я любов б л и ж ч и й з а з н а ч е н н я м д о життя, н і ж до
смерть. З а з в и ч а й д л я х а р а к т е р и с т и к и в и к о р и с т о в у ю т ь
п р и к м е т н и к и , але кваліфікаторами ш к а л м о ж у т ь бути й
інші частини мови. Важливою умовою є полярність цих
кваліфікаторів. Методом семантичного диференціала
можна досліджувати не л и ш е вербальні стимули, а й
певербальні: художні твори, картини, скульптури.
Окрім психолінгвістики, його використовують у психо-
;югії, теорії м а с о в и х к о м у н і к а ц і й , п а б л і к р і л е й ш н з , соці
ології, лінгвістиці т о щ о . Н е д о л і к о м цього методу є те, щ о
він в и я в л я є а ф е к т и в н у систему з н а ч е н н я , а не о б ' є к т и в н у
(тобто п с и х о л о г і ч н е , а н е м о в н е н а п о в н е н н я п о н я т т я ) .
3. Методика семантичного інтеграла. Ц е варіант ме
тодики семантичного диференціала. У ній матеріалом
дослідження є тексти, у результаті чого в и я в л я ю т ь їх
акторство. Таку методику використовували, зокрема,
І)осійські п с и х о л і н г в і с т и Ю . С о р о к і н т а В . Б а т о в . її с у т ь
полягає в зіставленні результатів семантичного шкалу-
Віигня д о с л і д ж у в а н о г о т е к с т у ( й о г о і м о в і р н о п р и п и с у
ють тому ч и тому автору) і текстів, авторство я к и х
д()<',товірно в і д о м о . Р е з у л ь т а т и в н і с т ь ц і є ї м е т о д и к и
доведено на п р и к л а д і спірних текстів, я к і приписували
р«»('ійському п и с ь м е н н и к у М . С а л т и к о в у - Щ е д р і н у .
4. М е т о д и к а г р а д у а л ь н о г о ш к а л у в а н н я . З а д о п о м о
гою цієї м е т о д и к и д о с л і д ж у ю т ь с е м а н т и ч н и й простір
t'pyii и с л і в . У ч а с н и к и е к с п е р и м е н т у п о в и н н і р о з т а ш у в а
ти р я д слів однієї семантичної групи за ступенем н а я в -
Ног'і'і в н и х п е в н о ї с е м а н т и ч н о ї о з н а к и ( н а п р и к л а д , в і д
н а й м е н ш о г о до н а й б і л ь ш о г о , з а з м е н ш е н н я м п о з и т и в
н о ї о ц і н к и я к о с т і т()пі;о). Р е з у л ь т а т о м т а к и х е к с п е р и
ментів може стати створення градуальних словників,
визначення с('мантичної відстані м і ж словами, уявлен
н я н о с і ї в м о ї ш гцодо р о з т а ш у в а н н я с л і в у с е м а н т и ч н о м у
просторі, я к и й не був в и з н а ч е н и й у с л о в н и к а х .
Методика семантичної взаємодії. її за пр опонував
Ч . Осгуд д л я з ' я с у в а н н я правил семантичної сполучува
ності слів у мовленні. У ч а с н и к и е к с п е р и м е н т у м а ю т ь оці
нити ф р а з и за к р и т е р і я м и доречності, прийнятності, ано-
м а л ь н о с т і , ш;о д а є з м о г у в и я в и т и ї х з н а ч у щ і с т ь у м о в л е н
нєвій поведінці та мовленнєвій свідомості. Н а п р и к л а д ,
носії у к р а ї н с ь к о ї м о в и м о ж у т ь о ц і н и т и я к д о р е ч н е с л о
в о с п о л у ч е н н я н а к ш т а л т радіти щиро, я к п р и й н я т н е —
радіти разом, я к а н о м а л ь н е — р а д і т и невесело. Р о л ь ц и х
критеріїв м о ж е бути з'ясована при зіставленні перекладів
т е к с т і в з однієї м о в и н а і н ш у , п р и а н а л і з і п е р е к л а д е н и х
текстів щодо природності д л я носіїв м о в и п е в н и х к о н і т и в -
но-емотивних зв'язків, які в ній зафіксовані. Результа
ти, о д е р ж а н і за допомогою цієї м е т о д и к и , м о ж у т ь бути
у з а г а л ь н е н і д о с л і д н и к а м и без о с о б л и в и х у с к л а д н е н ь .
Методика доповнення. І д е я її в и к о р и с т а н н я н а л е
ж и т ь американському дослідникові В. Тейлору. В екс
периментальному тексті порушують зв'язність і в тако
му вигляді дають учасникам експерименту. Результати
досліджень свідчать про те, щ о у ч а с н и к и експерименту
без о с о б л и в и х т р у д н о щ і в в і д т в о р ю в а л и т е к с т , з я к о г о
були вилучені сполучники, займенники, а відтворення
текстів з вилученими іменниками, дієсловами, прислів
н и к а м и було с к л а д н і ш и м . Такі експерименти д а ю т ь
змогу зробити висновки про ступінь володіння мовою,
вікові особливості, к о м у н і к а т и в н у к о м п е т е н ц і ю , особи-
стісні х а р а к т е р и с т и к и .
Методика завершення речень. Полягає в тому, що
учасникам експерименту пропонують завершити речен
н я (усно ч и письмово). Ц е дає змогу д о с л і д ж у в а т и про
цеси синтаксичного організування мовлення та різних
варіантів мовних конструкцій.
Асоціативні методики. В о н и ґ р у н т у ю т ь с я н а асо
ціаціях — уявних зв'язках між об'єктами, явищами,
зумовлених особливостями апперцепції. У психолінгві
стиці найбільш розроблений метод словесних асоціацій,
що дає змогу з'ясувати семантичні характеристики
М(!|()ди психолінгвістичних досліджень 41
окремих значень слів, асоціативні з в ' я з к и м і ж словами

та їх г р у п а м и . П е р ш и м и а с о ц і а т и в н и й е к с п е р и м е н т спро
бував здійснити а н г л і й с ь к и й психолог та антрополог
Френсіс Гальтон (1822—1911). Він обрав 75 слів, написав
к о ж н е н а окремій к а р т ц і і не дивився н а н и х к і л ь к а днів;
п о т і м по о д н і й б р а в к а р т к и і д и в и в с я н а н и х . Ф . Г а л ь т о н
в і д м і р я в час за х р о н о м е т р о м , п о ч и н а ю ч и від м о м е н т у
фіксації зору на слові і закінчуючи моментом, к о л и про
читане слово в и к л и к а л о в нього дві різні д у м к и . Він запи
сував д у м к и щ о д о к о ж н о г о слова зі с п и с к у . Відтоді ц е й
прийом широко використовували психологи та психіат
р и д л я в и в ч е н н я п с и х і к и особистості, законів м и с л е н н я ,
процесів оволодіння мовним матеріалом тощо.
Д л я розвитку методу асоціативного експерименту
в а ж л и в о ю стала п р а ц я психолога Д ж е й м с а Діза «Струк
тура асоціативного значення». Він запровадив у науко
в и й обіг п о н я т т я «асоціативне з н а ч е н н я » — те з н а ч е н н я ,
я к е представлене набором слів-реакцій на слово-сти
м у л . Я к щ о два слова м а ю т ь о д н а к о в у д и с т р и б у ц і ю асо
ціативних реакцій, припускають, що асоціативні зна
чення збігаються. У реальності слова здебільшого
викликають комплекси асоціацій, що збігаються л и ш е
частково. П р и к л а д о м часткового збігу є асоціації, щ о
б у л и д а н і 5 0 - м а у ч а с н и к а м и е к с п е р и м е н т у н а с л о в а міль
і метелик. Ч и с л о з б і г і в а с о ц і а ц і й с л і в міль т а метелик
д о р і в н ю є 1 5 ; с л і в міль і комаха — 1 2 , с л і в метелик і
комаха — т а к о ж 12. Я к щ о вважати, що якась група
слів пов'язана з іншою в з а є м о з в ' я з к а м и і скласти
м а т р и ц ю т а к и х с л і в , то м о ж н а п р о в е с т и с к л а д н и й м і ж -
кореляційний (факторний) аналіз і в и я в и т и різні гнізда
слів, я к і мають спільні асоціації. Д ж . Діз дійшов вис
новку, щ о у к л а с и ф і к а ц і ї л о г і ч н и х та с и н т а к с и ч н и х від
ношень м і ж словами задіяні дві основні асоціації: про
тиставлення та групування. Місце к о ж н о ї одиниці мови
» словнику визначається шляхом протиставлення їй
іггшого е л е м е н т а ч и е л е м е н т і в т а / а б о г р у п у в а н н я її з
цим елементом чи іншими елементами.
Зазвичай асоціативний експеримент проводять так:
В(!ликій к і л ь к о с т і у ч а с н и к і в д а ю т ь п е р е л і к с л і в т а
інструкцію, я к відповідати на к о ж н е слово (стимул)
інніим словом (реакція). Потім підраховують частоту
вияву кожної з реакцій. Д ж . Міллер пропонував кла-
гн(1)ікувати а с о ц і а ц і ї з а т а к и м и о з н а к а м и : к о н т р а с т .
подібність, підпорядкування, узагальнення, частина —

ціле, доповнення, егоцентризм тоїцо.
П р е д с т а в н и к и р а д я н с ь к о ї п с и х о л і н г в і с т и к и (теорії
мовленнєвої діяльності) розробили власну методику
асоціативного експерименту. Зокрема, запропонували
використовувати я к слово-стимул будь-яку словофор
му, а не л и ш е нейтральну (іменник у називному відмін
ку однини, невизначена форма дієслова). Такий підхід
дає змогу одержати інформацію про психолінгвістичну
г р а м а т и к у , а не л и ш е про л е к с и к о н .
Нині у психолінгвістиці існує к і л ь к а різновидів
методу асоціативного експерименту: вільний, л а н ц ю ж
ковий, спрямований, психофізіологічний асоціативний
експеримент.
1. В і л ь н и й а с о ц і а т и в н и й е к с п е р и м е н т . У м о в о ю його
проведення є відсутність обмежень на реакції. Учасник
експерименту реагує на стимул п е р ш и м словом, я к е
спадає йому на думку. Такий прийом називають також
методикою вільних асоціацій Кента — Розанова. У
результаті застосування вільного асоціативного експери
менту м о ж у т ь бути створені с л о в н и к и асоціативних норм,
о д и н з я к и х в и й ш о в 1 9 7 7 р . з а р е д а к ц і є ю О. О. Л е о н т ь е в а .
Метод в і л ь н и х асоціацій дає змогу в и в ч а т и мовну к а р
т и н у с в і т у , ш;о є с к л а д о в о ю н а ц і о н а л ь н о г о м е н т а л і т е т у
та відображається у свідомості особистості. Ц е й метод
т а к о ж в а ж л и в и й д л я розроблення теорії та п р а к т и к и
навчання іноземних мов.
2. Л а н ц ю ж к о в и й а с о ц і а т и в н и й е к с п е р и м е н т . Й о г о
у ч а с н и к и мають реагувати на стимул декількома асоці
аціями: перша відповідь є асоціаціями на слово-стимул,
а наступні — здебільшого асоціаціями на попередню
асоціацію. У результаті утворюється л а н ц ю ж о к асоці
ативних реакцій. За допомогою цього методу досліджу
ють мовленнєві та мисленнєві процеси. Слова асоці
ативного ряду поєднуються в групи — с е м а н т и ч н і
г н і з д а , обсяг і кількість я к и х м о ж у т ь р і з н и т и с я , у
середньому в асоціативному ряду за одну х в и л и н у утво
рюється три-чотири гнізда обсягом у п'ять-шість слів.
3. Спрямований асоціативний експеримент. Він
п е р е д б а ч а є , що й о г о у ч а с н и к и м а ю т ь р е а г у в а т и н а с л о в о -
с т и м у л р е а к ц і я м и в и з н а ч е н о г о г р а м а т и ч н о г о або с е м а н
т и ч н о г о к л а с у ( н а п р и к л а д , л и ш е і м е н н и к а м и або п р и к
м е т н и к а м и у т о м у ч и т о м у с т у п е н і п о р і в н я н н я , або л и ш е
М(моди психолінгвістичних досліджень 43
синонімами тощо). Результатом спрямованого асоці

а т и в н о г о е к с п е р и м е н т у є, н а п р и к л а д , р о з п о д і л р е а к ц і й
на категорії, в и з н а ч е н н я семантичної близькості м і ж
синонімами тощо.
4. Психофізіологічний асоціативний експеримент.
Його основою є певні фізіологічні реакції людини.
Зокрема, відомі дослідження, пов'язані з р е а к ц і я м и на
больові подразники, н а п р и к л а д удар струму. До психо
фізіологічних асоціативних експериментів належить
м е т о д с е м а н т и ч н о ї г е н е р а л і з а ц і ї . Він ґрунту
є т ь с я н а дії у м о в н и х р е ф л е к с і в : я к щ о я к е с ь гніздо слів
з в ' я з а н е а с о ц і а ц і я м и с е м а н т и ч н о г о х а р а к т е р у , то
рефлекс, що в и н и к на якусь частину цього гнізда, м о ж е
бути в и к л и к а н и й і і н ш и м и його ч а с т и н а м и . Р е а к ц і я ,
вироблена на певне слово, може п о ш и р ю в а т и с я на і н ш і
слова н а основі їх с е м а н т и ч н и х з в ' я з к і в із н и м . Російські
п с и х о л о г и О. Л у р і я т а О л ь г а В и н о г р а д о в а ( 1 9 2 9 — 2 0 0 1 )
досліджували рівні зв'язності значень слів у семантич
них полях. Учасникам експериментів пропонували
серію слів і після одного слова з цієї серії д а в а л и удар
електричного струму, а потім перевіряли генералізацію
(поширення) реакції на інші слова. Б у л о з'ясовано, щ о в
учасників виробилася захисна реакція (звуження судин
на п а л ь ц я х та чолі) на слова, близько п о в ' я з а н і за зна
ч е н н я м із т и м словом, я к е с у п р о в о д ж у в а л о с я ударом
струму, а також виникала реакція орієнтування на
слова, д а л е к і за з н а ч е н н я м від « к р и т и ч н о г о » слова.
Я к щ о , наприклад, учасник одержував удар струму на
с л о в і скрипка, у нього виникала така сама захисна
р е а к ц і я н а с л о в а скрипаль, смичок, струна, мандоліна.
Р е а к ц і я орієнтування з ' я в л я л а с я на слова, що означа
ю т ь і н ш і м у з и ч н і і н с т р у м е н т и (акордеон, барабан т о щ о )
т а п о в ' я з а н і з м у з и к о ю (концерт, соната). Нейтральні
слова не в и к л и к а л и в учасників жодної реакції. Ц е й
експеримент продемонстрував, що існують складні
семантичні структури і досліджувані не усвідомлювали
ї х і с н у в а н н я (це п і д т в е р д и л о о п и т у в а н н я п і с л я е к с п е р и
м е н т у ) . Д о с л і д ж е н н я з а т а к и м м е т о д о м із р о з у м о в о в і д с т а
л и м и л ю д ь м и свідчать про те, щ о в н и х семантичні п о л я
lie с ф о р м о в а н і , а і с н у є л и ш е з в ' я з о к з а с п і в з в у ч н і с т ю .
Д л я інтерпретації результатів асоціативного експе
рименту аналізують логічний асоціативний зв'язок та
з ' я с о в у ю т ь т и п мовного асоціативного з в ' я з к у . Н а основі
аналізу логічного з в ' я з к у асоціативні пари слів розподі

л я ю т ь з а р і з н о в и д а м и : а) с м и с л о в а б л и з ь к і с т ь — с и н о н і
м и {хоробрий — сміливий); б) с м и с л о в е п р о т и с т а в л е н н я —
а н т о н і м и (великий — маленький); в) в і д н о ш е н н я
« з а г а л ь н е — о к р е м е » (планета — Земля); г) в і д н о ш е н
н я « ч а с т и н а — ц і л е » (пелюстка — квітка); ґ) в і д н о
ш е н н я « п р и ч и н а — н а с л і д о к » (спека — посуха); д) а с о
ц і а ц і я з а п о д і б н і с т ю (сонце — куля); е) а с о ц і а ц і я з а
с у м і ж н і с т ю (каша — ложка); є) а с о ц і а ц і я з а с п і в з в у ч н і
с т ю (кволий — хворий); ж) асоціація, що зумовлена
м о в л е н н є в и м и ш т а м п а м и (Шевченко — кобзар).
З а типом відношень м і ж словом-стимулом та сло-
вом-реакцією розрізняють синтагматичні і парадигма
тичні мовні асоціативні зв'язки. Синтагматичні
а с о ц і а т и в н і з в ' я з к и передбачають наявність син
т а к с и ч н и х відношень м і ж словом-стимулом та словом-
р е а к ц і є ю (школяр — навчатися, діти, школа). Пара
д и г м а т и ч н і а с о ц і а т и в н і з в ' я з к и представлені
с л о в а м и - р е а к ц і я м и , щ о н а л е ж а т ь до того самого г р а м а
т и ч н о г о к л а с у , щ о і с л о в а - с т и м у л и (школяр — школа,
вчитель, підручник, іспит). У парадигматичних зв'яз
ках відображаються мовні відношення, у синтагматич
них — мовленнєві.
Непрямі експериментальні методи. Використання
н е п р я м и х м е т о д и к веде до о п о с е р е д к о в а н и х в и с н о в к і в ,
які демонструють зв'язки між різними якостями одних
і тих самих психічних процесів та з в ' я з к и м і ж якостя
ми різних психічних процесів. До них належать, зокре
ма, е к с п е р и м е н т и Д ж . М і л л е р а , К. М а к - К і н а , Д. Слобі
на, Г. С а в і н а т а Е. П е р ч о н о к , Ж . З а к с , м е т о д и к и н е п р я
мого дослідження семантики.
Експеримент Дж. Міллера, К. Мак-Кіна, Д. Слобі
на. В і н ґ р у н т у є т ь с я н а п о с т у л а т а х т р а н с ф о р м а ц і й н о ї
граматики Н. Хомського і спрямований на перевірку
гіпотези, відповідно до я к о ї м і р а с к л а д н о с т і с и с т е м н и х
з м і н р е ч е н н я безпосередньо п о в ' я з а н а зі с к л а д н і с т ю
т р а н с ф о р м а ц і й . К о ж н у т р а н с ф о р м а ц і й н у о п е р а ц і ю до
сліджували окремо. Наприклад, для трансформації
активного речення в пасивне учасникам експерименту
пропонували серію речень, одні з я к и х були в активній,
а інші в пасивній формі. Попередньо давали інструк
цію, щ о пасивні речення потрібно переробити на актив
ні і н а в п а к и , а потім з н а й т и відповідні трансформовані
речення в особливому списку речень. Фіксували час
трансформацій і час, необхідний д л я з н а х о д ж е н н я речен

ня в списку. Здійснювали т а к о ж контрольний експери
мент, у якому учасникам ставили завдання знайти запро
п о н о в а н е р е ч е н н я у в і д п о в і д н о м у с п и с к у . У т а к и й спосіб
визначали час, необхідний для читання речень. Я к щ о
в і д н я т и час ч и т а н н я від отриманої с у м и часу, то з а л и ш о к
буде часом, необхідним д л я т р а н с ф о р м а ц і й . Робочою
гіпотезою було т в е р д ж е н н я , щ о переведення, н а п р и к л а д ,
активного стверджувального речення в пасивне запере-
ч у в а л ь н е п о т р е б у є б і л ь ш е т р а н с ф о м а ц і й і, в і д п о в і д н о ,
більше часу, н і ж перетворення активного речення на
пасивне. П р и цьому виходили з того, щ о такі синтаксич
ні операції м о ж л и в і л и ш е за допомогою т р а н с ф о р м а ц і й ,
і учасників експерименту навчали цих трансформацій.
Д о с л і д ж у в а л и дві трансформації, пасивну і негативну,
я к і дають різні комбінації (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Види синтаксичних трансформацій

(за Дж. Міллером, К. Мак-Кіном, Д. Слобіном)
Типи Комбінації трансформації
трансформації
Пасивна активно- пасивно-
трансформація стверджувальна стверджувальна
(АС) (ПС)
активно-негативна пасивно-негативна
(АН) (ПН)
Негативна активно- <-> активно-негативна
трансформація стверджувальна (АН)
(АС)
пасивно- <^ пасивно-негативна
стверджувальна (ПН)
(ПС)
Пасивно- активно- <г^ пасивно-негативна
негативна стверджувальна (ПН)
трансформація (АС)
активно-негативна <-> пасивно-
(АН) стверджувальна
(ПС)
Ц е й експеримент демонструє створення моделі мов

ної а к т и в н о с т і б е з п о с е р е д н ь о н а о с н о в і с и н т а к с и ч н и х
оіифацій. Однак незабаром д о с л і д н и к и відмовилися від
такого підходу, оскільки у подальших експериментах
було виявлено багато нелінгвістичних факторів. Найбіль

ш у к і л ь к і с т ь з а п е р е ч е н ь в и к л и к а л о т е , ш;о у ч а с н и к і в е к с
перименту навчали правил трансформацій. Це ставило
під сумнів м о ж л и в і с т ь довести за допомогою цього експе
рименту психологічну реальність таких трансформацій.
Експеримент Г. Савіна та Е. Перчонок. Його мета
полягала в перевірці обсягу, я к и й займають у коротко
часній пам'яті окремі трансформації. Дослідники нама
галися показати, я к пов'язані певні аспекти синтаксису
із з а п а м ' я т о в у в а н н я м речень. Гіпотеза п о л я г а л а в тому,
гцо р е ч е н н я м і с т я т ь к л ю ч о в і с у д ж е н н я т а г р а м а т и ч н у
інформацію. Наприклад:
а к т и в н е : The boy has hit the ball;
п а с и в н е : The ball has been hit by the boy;
з а п е р е ч у в а л ь н е : The boy has not hit the ball;
п а с и в н е з а п е р е ч у в а л ь н е : The ball has not been hit by
the boy.
Усі ч о т и р и р е ч е н н я містять г л и б и н н і с у д ж е н н я про
х л о п ч и к а , я к и й у д а р и в по м ' я ч у . К о ж н е з н и х виріз
н я є т ь с я о с о б л и в о ю с и н т а к с и ч н о ю с т р у к т у р о ю . Г. С е в і н
та Е. Перчонок в в а ж а л и , щ о такі граматичні характери
стики, я к «пасивне», «заперечувальне», «питальне»
посідають певне місце у безпосередній п а м ' я т і л ю д и н и .
К о ж н а т р а н с ф о р м а ц і я з а й м а є п о с т і й н и й обсяг п а м ' я т і ,
я к и й не з а л е ж и т ь від і н ш и х п о в ' я з а н и х із нею трансфор
мацій. Суть експерименту полягала в тому, щ о дослідни
к и давали учасникам інструкцію з а п а м ' я т а т и усне речен
н я та набір не п о в ' я з а н и х із н и м слів. Я к щ о р е ч е н н я
з а п а м ' я т а л и п р а в и л ь н о , то к і л ь к і с т ь відтворених слів
р о з г л я д а л и я к міру обсягу п а м ' я т і . У ч а с н и к а м експери
менту були запропоновані різні типи речень (пасивні,
заперечувальні, питальні), а т а к о ж їх комбінації. Б у л о
з'ясовано, щ о кількість відтворених слів безпосередньо
з а л е ж и т ь від н а я в н о с т і д о д а т к о в и х т р а н с ф о р м а ц і й : п і с л я
с к л а д н і ш и х речень запам'ятовувалося м е н ш е слів. Екс
п е р и м е н т Г. С е в і н а т а Е . П е р ч о н о к д о в і в , щ о г р а м а т и ч н а
інформація займає певний обсяг п а м ' я т і .
Експерименти Ж. Закс. В о н и с п р я м о в а н і н а д о с л і
дження феномену перекодування в пам'яті. Ж . Закс
д о в е л а , щ о ф о р м и , я к і не є с у т т є в и м и д л я з н а ч е н н я , за
звичай не зберігаються в п а м ' я т і . У ч а с н и к а м експери
менту пропонували д л я прослуховування 28 у р и в к і в
зв'язного мовлення. Після кожного уривка давали кон-
т р о л ь н е р е ч е н н я , я к е м о г л о або з б і г а т и с я з о д н и м із
п р о с л у х а н и х р е ч е н ь , або в і д р і з н я т и с я за ф о р м о ю ч и змі
стом. Р е ч е н н я з тексту і контрольне речення могли бути
відокремлені одне від одного т а к и м и і н т е р в а л а м и :
н у л ь о в и й , 8 0 с к л а д і в ( п р и б л и з н о 2 7 с) і 1 6 0 с к л а д і в ( п р и
б л и з н о 4 6 с). У ч а с н и к е к с п е р и м е н т у н і к о л и не з н а в , я к е
р е ч е н н я буде к о н т р о л ь н и м . Н а п р и к л а д , р е ч е н н я м о г л и
бути змінені наступним чином:
П е р в и н н е р е ч е н н я : Він надіслав про це листа Галі-

лею, великому італіііському вченому.
С е м а н т и ч н о з м і н е н е р е ч е н н я : Галілей, великий іта
лійський вчений, надіслав йому листа про це.
З м і н а а к т и в н о г о р е ч е н н я в п а с и в н е : Лист про це був
надісланий Галілею, великому італійському вченому.
Ф о р м а л ь н о з м і н е н е р е ч е н н я : Він надіслав Галілею,
великому італійському вченому, лист про це.
Коли контрольне речення давали з нульовим інтер
валом, учасники експерименту могли знайти і семан
тичні, і синтаксичні зміни. Після інтервалу 80 складів
виявлення синтаксичних змін ставало випадковим, а
семантичні зміни знаходили завжди, навіть після інтер
валу 160 складів.
У наступному дослідженні Ж . Закс довела, що фор
мальні зміни помічають випадково навіть після інтерва
л у в 4 0 с к л а д і в ( 7 , 5 с). Ф о р м а л ь н а с т р у к т у р а р е ч е н н я
зберігається в пам'яті нетривалий час. Однак навіть
невеликі семантичні з м і н и піддослідні помічають одра
зу. Н а п р и к л а д , у ч а с н и к и е к с п е р и м е н т у з н а й ш л и з м і н и
у значенні після інтервалу у 80 складів:
П е р в и н н е р е ч е н н я : Там він зустрів археолога,

Говарда Картера, який умовив його взяти участь у
пошуках могили Тутанхамона.
С е м а н т и ч н о з м і н е н е р е ч е н н я : Там він зустрів архео
лога, Говарда Картера, і умовив його взяти участь у
пошуках могили Тутанхамона.
П р и ц ь о м у м а й ж е всі у ч а с н и к и е к с п е р и м е н т у не
помічали змін у формальній структурі речення:
Ф о р м а л ь н о з м і н е н е р е ч е н н я ; Там він зустрів архео

лога, Говарда Картера, який умовив його, щоби він взяв
участь у пошуках могили Тутанхамона.
Отже, навіть незначні зміни речення по-різному
впливають на виконання експериментального завдан
н я . Ф о р м а р е ч е н н я ш в и д к о з а б у в а є т ь с я , а в п а м ' я т і збе
рігається л и ш е його значення.
Для непрямих експериментальних психолінгвістич
н и х методів, п о в ' я з а н и х із п а м ' я т т ю , в а ж л и в и м и є т а к і
параметри, як латентний час (тривалість процесу),
к і л ь к і с т ь п о м и л о к , їх х а р а к т е р (правильність), відволі
к а н н я уваги, паузи при відтворенні висловлень, обсяг і
надійність запам'ятовування.
Методики непрямого дослідження семантики. Вони
п е р е д б а ч а ю т ь , ш;о д о с л і д ж у в а н і м а ю т ь д а т и в і д п о в і д ь сто
с о в н о і с т и н н о с т і або х и б н о с т і с у д ж е н н я . П р и ц ь о м у ф і к -
суюють час від моменту, к о л и д о с л і д ж у в а н и й побачив
с у д ж е н н я , до м о м е н т у , к о л и в і н д а є в і д п о в і д ь . Е к с п е р и
м е н т т а к о ж м о ж е п е р е д б а ч а т и п и т а н н я до у ч а с н и к і в з
метою з'ясувати, наскільки зрозумілим є для них матері
ал. Такі дослідження дають змогу в и я в л я т и ядерні грама-
тико-синтаксичні схеми, щ о сприяють створенню та
сприйняттю відповідних мовленнєвих висловлень.
Методика компонентного аналізу. Вона передба
чає, щ о значення слів м о ж н а розкласти на компоненти і
при цьому знайти параметри їх спільності. За ц и м и пара
метрами можна створювати класифікації (наприклад,
термінів).
Дані про можливість розкласти значення слова на
компоненти отримані здебільшого з досліджень термі
н і в , щ о п о з н а ч а ю т ь р о д и ч і в у р і з н и х н а р о д і в , а т а к о ж із
більш пізніх досліджень термінології різних галузей
« е т н о н а у к и » , до я к о ї н а л е ж и т ь народна т а к с о н о м і я рос
линного світу, хвороб, тварин тощо. Мета п о л я г а л а у
в и я в л е н н і к і л ь к о х г л и б и н н и х х а р а к т е р и с т и к , на основі
я к и х побудовані всі т е р м і н и , щ о п о з н а ч а ю т ь р о д и ч і в
(чи і н ш и й клас) у конкретній культурній групі. Н а п р и
к л а д , антропологи А. Воллес, М. Гудінаф, Д ж . А т к і н с
в и я в и л и т р и п а р а м е т р и , на основі я к и х м о ж н а к л а с и ф і
к у в а т и всі т е р м і н и , щ о в и к о р и с т о в у ю т ь с я в А м е р и ц і
для позначення «кровних родичів»: стать, покоління
родича, лінійність (прямі/непрямі пращури чи нащад
к и мовця, далекі родичі тощо).
Дослідники А. Ромні та Р. Д'Анрад занрононували

і н ш у систему, де основного з н а ч е н н я надавали роз
біжностям м і ж ч л е н а м и нуклеарної родини (батько —
м а т и — син — д о н ь к а ) і т и м и р о д и ч а м и , я к і до неї не
належать. Компонентний аналіз дає змогу виявити гли
бинні диференціальні семантичні о з н а к и певної систе
м и т е р м і н і в . О д н а к не всі т и п и с е м а н т и ч н и х зон м о ж н а
дослідити за його допомогою. Н а п р и к л а д , слово стілець
за п е в н и х у м о в з а р а х о в у ю т ь до одного к л а с у зі с л о в о м
лава ( ш и р о к и й с т і л е ц ь ) а б о з і с л о в о м крісло ( с т і л е ц ь і з
м ' я к и м сидінням та спинкою). У т а к и х випадах слова
стілець т а лава а б о стілець т а крісло с т а ю т ь в з а є м о з а
мінними. Проте за жодних умов такі слова (терміни), я к
дядько т а тітка н е м о ж у т ь с т а т и в з а є м о з а м і н н и м и .
Метод класифікації. У психолінгвістиці його впер
ш е застосував Д ж . Міллер. Суть методу полягає в тому,
що у ч а с н и к а м е к с п е р и м е н т у п р о п о н у ю т ь к л а с и ф і к у в а т и
певні слова за групами. П р и опрацюванні даних створю
ють матрицю на кожного учасника, в якій ураховують
усі групи. П і с л я цього с к л а д а ю т ь загальну м а т р и ц ю .
Потім дані, представлені в ній, об'єднують у послідовні
групи. Спочатку утворюють пари слів, я к і є найближчи
м и за з н а ч е н н я м , потім ці п а р и об'єднують з і н ш и м и
п а р а м и та о к р е м и м и словами. Р е з у л ь т а т о м стає форму
в а н н я рядів (дерева кластерів). Т а к и й метод дає змогу
з'ясувати, я к у свідомості носія мови представлений лек
сикон і структуру цієї ментальної репрезентації.
Лінгвістичний експеримент. Його п р и н ц и п и за
клав російський мовознавець Л. Щерба. Існують такі
види лінгвістичного експерименту:
— позитивний експеримент, за якого дослідник при
пускає певні м і р к у в а н н я стосовно слова, ф о р м и , спосо
бу с л о в о т в о р е н н я т о щ о і п е р е в і р я є , ч и м о ж н а с к а з а т и т у
ч и ту фразу, застосовуючи це правило;
— негативний експеримент, за якого створюють
неправильне висловлювання, а досліджуваний має знай
т и п о м и л к у т а в и п р а в и т и її;
— альтернативний експеримент, який полягає в
тому, щ о досліджуваний визначає тотожність чи нето
тожність пропонованих уривків тексту.
Формувальний експеримент. Його суть полягає в
д о с л і д ж е н н і не ф у н к ц і о н у в а н н я мовної здатності у
мовленнєвій діяльності, а ф о р м у в а н н я цієї здатності.
Формувати можуть окремі компоненти мовної здатно

с т і , а с п е к т и її ф у н к ц і о н у в а н н я , с и с т е м у м о в л е н н є в и х
операцій. Такий експеримент м о ж е бути спланованим
ч и с п о н т а н н и м (у ц ь о м у р а з і о с н о в н е з а в д а н н я п о л я г а є в
тому, щоб проконтролювати, я к умови попередньої під
готовленості чи спонтанності м о ж у т ь впливати на
мовну здатність).
У психолінгвістиці п о ш и р е н е к о м п л е к с н е застосову
вання методик, наприклад, асоціативні експрименталь-
ні м е т о д и к и м о ж у т ь п о є д н у в а т и с я з м е т о д и к о ю семан
тичного диференціала тощо. Ц е дає змогу всебічно охо
пити особливості досліджуваного я в и щ а та мовленнєвої
діяльності загалом.
Дискурс-аналіз у психолінгвістиці
У 70-ті р о к и X X ст. п с и х о л і н г в і с т и к а , к о г н і т и в н а
психологія, теорія штучного інтелекту почали переорі
єнтовуватися з генеративних моделей аналізу мови на
дослідження текстів, процесів їх с п р и й н я т т я , запам'ято
вування, репрезентації, зберігання в п а м ' я т і , відтворен
н я текстової інформації. Такі дослідження стали джере
л о м ідей д л я р о з в и т к у д и с к у р с - а н а л і з у , я к и й н и н і посі
дає значне місце в лінгвістиці загалом та психолінгвісти
ці зокрема. Р о с і й с ь к и й психолінгвіст Олександра Зале-
вська зазначає, що для розвитку психолінгвістики
в а ж л и в е з н а ч е н н я м а л и дві «когнітивні революції»:
перехід від біхевіористської наукової п а р а д и г м и до ви
в ч е н н я к о г н і т и в н и х ф е н о м е н і в і п е р е х і д від у в а г и до с л о в а
т а р е ч е н н я до т е к с т у і д а л і — д и с к у р с у . Д р у г у к о г н і т и в н у
революцію стали називати дискурсивним переворотом.
Дискурс-аналіз та аналіз дискурсу я к метод і науко
ва галузь утілюють загальне с п р я м у в а н н я досліджень
мовленнєвого спілкування я к складного, багатомірного
об'єкта, щ о потребує комплексного вивчення в діяль-
нісному аспекті. Аналіз дискурсу розвивається в м е ж а х
П С И Х О - , СОЦІО-, е т н о п с и х о л і н г в і с т и к и , п о л і т и ч н о ї л і н
гвістики тощо. Дискурс-аналіз я к метод застосовують
т а к о ж суміжні соціальні та гуманітарні н а у к и : філосо
фія, історія, психологія, літературознавство, що зага
л о м відповідає тенденції до інтегративності в с у ч а с н і й
науковій парадигмі.
Сутність дискурсу
Д л я сучасної психолінгвістики х а р а к т е р н и м є уза

гальнене вивчення всіх аспектів мовленнєвої діяльно
сті. За такого підходу з в а ж а ю т ь на взаємодію одиниці
мовлення (тексту) й одиниці мовленнєвої діяльності
(дискурсу). Отже, спостерігається зсув наукового інте
ресу з в и в ч е н н я м і н і м а л ь н и х л і н г в і с т и ч н и х о д и н и ц ь до
закономірностей людської комунікації, особливостей
побудови дискурсу та жанрово-лінгвістичної специфіки
його актуалізації.
Хоча у вітчизняній та зарубіжній науці, зокрема лін
г в і с т и ц і , теорії т а історії с о ц і а л ь н и х к о м у н і к а ц і й , соціо
логії, політології, часто п о р у ш у ю т ь загальнотеоретичні
п и т а н н я функціонування дискурсу та його класифікації,
сам термін «дискурс» у загальнонауковому плані залиша
є т ь с я в и з н а ч е н и м не ч і т к о . До л і н г в і с т и к и термін «дис
к у р с » п р и й ш о в і з ф р а н ц у з ь к о ї м о в и , де п о з н а ч а в п у б л і ч
н у п р о м о в у н а з а д а н у т е м у з м е т о ю п о в ч а н н я або п е р е к о
нання, а т а к о ж ш и р ш е — будь-яке діалогічне мовлення.
Ф р а н ц у з ь к и й лінгвіст Еміль Бенвеніст (1902—1976), роз
р о б л я ю ч и теорію висловлення, застосував його в новому
значенні — я к характеристику мовлення, котре мовець
п р и в л а с н ю є , н а в і д м і н у від о п о в і д і , щ о р о з г о р т а є т ь с я без
експліцитного втручання суб'єкта висловлювання. Аме
р и к а н с ь к и й лінгвіст 3 . Харріс використав цей термін у
статті «Discourse analysis: а Sample Text», присвяченій
методу дистрибуції у дослідженні надфразових єдностей,
обравши об'єктом аналізу послідовність висловлень, ури
вок тексту, більший за речення.
Сучасний український філософ, культуролог Миро
слав Попович (нар. 1930) в в а ж а є , щ о в лінгвістичній
літературі під т е р м і н о м «дискурс» р о з у м і ю т ь не просто
акт мовлення, а й ту конкретну ситуацію, позамовний
контекст, п р я м о не висловлені цілі та наміри, щ о цей
акт мовлення супроводжують. Російський лінгвіст Юрій
Степанов (1930—2012) визначав дискурс я к «занурений
у ж и т т я текст», щ о розглядається разом із с а м и м и «фор
мами життя» (інтерв'ю, репортажі, мітинги, конферен
ції, бесіди та ін.). З а в и з н а ч е н н я м сучасного у к р а ї н с ь к о
го л і н г в і с т а П а в л а З е р н е ц ь к о г о ( н а р . 1 9 5 7 ) , д и с к у р с є
центральною інтегративною одиницею мовленнєвої
діяльності, що відображається у своєму інформаційному
(шіді — у с н о м у ч и п и с ь м о в о м у т е к с т і .
Принципове положення при визначенні дискурсу

полягає в тому, що він є одиницею значно ш и р ш о ю , н і ж
текст. Дискурс — це з в ' я з н и й текст, занурений в екстра
лінгвістичний контекст. До його елементів н а л е ж а т ь
події, про я к і йдеться; к о м у н і к а т и в н о - і н т е н ц і о н а л ь н а
і н ф о р м а ц і я ; о б с т а в и н и , щ о с у п р о в о д ж у ю т ь події; к о н
текст, у я к о м у відбуваються події; о ц і н к а у ч а с н и к і в
події; і н ф о р м а ц і я , щ о співвідносить д и с к у р с із п о д і я м и .
Дискурс м о ж н а розуміти я к результат процесу взає
модії к о м у н і к а н т і в у соціокультурному контексті. Він є
складним комунікативним я в и щ е м , щ о охоплює соціаль
н и й к о н т е к с т , і н ф о р м а ц і ю про к о м у н і к а н т і в та з н а н н я
процесів продукування і сприйняття текстів.
Дискурс (лат. discursus — міркування) — центральна інтегративна
одиниця мовленнєвої діяльності, мінімальна комунікативна оди
ниця, що виражає мітособистісну мовленнєву взаємодію і має
об'єднувальну комунікативну функцію та єдину тему.
Категорія «дискурс» на сучасному етапі є однією з

о с н о в н и х к а т е г о р і й л і н г в і с т и к и і т а к и х її г а л у з е й , я к
психолінгвістика, етнопсихолінгвістика, когнітивна
лінгвістика та ін., а т а к о ж соціальної науки. Науковці
п р и п у с к а ю т ь різноманітні інтерпретації терміна «дис
курс» і часто в ж и в а ю т ь його р а з о м або замість т а к и х
суміжних термінів, я к «текст», «мовлення», «діалог».
Д и с к у р с є текстом в аспекті події, щ о триває в часі і про
сторі, текстом, з а н у р е н и м у ж и т т я .
Дискурс вивчають у м е ж а х таких галузей: теорія
мовленнєвих актів, логіко-прагматична теорія комуніка
ції, к о н в е р с а ц і й н и й а н а л і з , л і н г в і с т и ч н и й а н а л і з діало
гу, лінгвістичний дискурс-аналіз, лінгвістика тексту і
г р а м а т и к а дискурсу, к р и т и ч н и й дискурс-аналіз, соціо
л і н г в і с т и ч н и й а н а л і з в а р і а т и в н о с т і , і н т е р а к т и в н а со
ціолінгвістика, етнографія комунікації, моделі репрезен
тації д и с к у р с у в теорії ш т у ч н о г о і н т е л е к т у , к о г н і т и в н і
та психолінгвістичні моделі опрацювання і розуміння
дискурсу.
Виникнення і розвиток дискурс-аналізу
Н а м а г а н н я вивести синтаксис за м е ж і р е ч е н н я , до

слідження прагматики мовлення, визначення мовлен
н я я к с о ц і а л ь н о ї дії, п р и д і л е н н я особливої у в а г и с у б ' є к -
М е т о д и психолінгвістичних досліджень 53
т и в н и м аспектам мовлення, інтеграція гуманітарних

до(їліджень сприяли становленню та розвитку дискурс-
т е о р і ї та д и с к у р с - з н а н н я , п о ч и н а ю ч и з 60-х років X X ст.
П р о в і д н і методологічні підходи до а н а л і з у д и с к у р с у
ро;»роблено в м е ж а х англосаксонської та французької
н а у к о в и х ш к і л , м і ж я к и м и існують суттєві розбіжності:
1) щодо типу дискурсу: ф р а н ц у з ь к а т р а д и ц і я дослі
д ж у є здебільшого письмовий інституційний дискурс;
англосаксонська — усний розмовний, що використову
є т ь с я в повсякденному житті;
2 ) щ о д о поставленої м е т и : ф р а н ц у з ь к а т р а д и ц і я ста
в и т ь з а мету т е к с т о л о г і ч н и й аналіз, під час я к о г о кон
струюється об'єкт дослідження; англосаксонська —
к о м у н і к а т и в н о орієнтована, описує специфіку викори
с т а н н я мови;
3 ) щодо методології: французькі дослідники спира
ю т ь с я на методологію структуралізму, лінгвістики,
1<;торичного а н а л і з у д о к у м е н т і в ; а н г л о с а к с о н с ь к і — н а
п о л о ж е н н я інтеракціонізму, психології, соціології;
4) щодо походження: французька школа аналізу
п о х о д и т ь від л і н г в і с т и к и , а н г л о с а к с о н с ь к а — від а н т р о
пології.
С п і л ь н и м д л я обох підходів є вихід за м е ж і тексту,
н р а х у в а н н я екстралінгвістичних ч и н н и к і в у процесі
комунікації, орієнтація на соціальне в мові.
Неоднозначність п о н я т т я «дискурс», на д у м к у сучас
ного російського дослідника М и х а й л а Макарова, зумо
в и л а багатозначність терміна «дискурс-аналіз»:
1 ) д и с к у р с - а н а л і з (у ш и р о к о м у р о з у м і н н і ) я к і н т е
г р а л ь н а сфера вивчення мовленнєвого спілкування з
о г л я д у на його форму, функції, ситуативну та соціаль
но к у л ь т у р н у з у м о в л е н і с т ь ;
2 ) д и с к у р с - а н а л і з (у в у з ь к о м у р о з у м і н н і ) я к н а з в а
традиції аналізу Бірмінгемської групи дослідників;
3) дискурс-аналіз я к « г р а м а т и к а дискурсу» — на-
п р і ї м , б л и з ь к и й до л і н г в і с т и к и т е к с т у , але не т о т о ж
ний їй.
Д и с к у р с - а н а л і з — це ш и р о к и й м і ж д и с ц и п л і н а р н и й
н н и р я м , я к и й в и н и к на ґрунті синтезу досягнень і мето-
ДІп б а г а т ь о х л і н г в і с т и ч н и х т а с о ц і а л ь н и х д и с ц и п л і н .
ОРІІОВНОЮ т е н д е н ц і є ю й о г о р о з в и т к у н а с у ч а с н о м у е т а п і
• нпгальна інтерпретативна спрямованість. Сучасний
метод дискурс-аналізу охоплює різні підходи; зокрема.
етнографічні, соціологічні, психологічні аспекти спів

відносять з мовними.
Ідейними попередниками сучасного дискурс-аналізу
часто називають російських філологів Володимира
Проппа (1895—1970), М. Бахтіна, Романа Якобсона
( 1 8 9 6 — 1 9 8 2 ) . П а р о з в и т о к його я к методу в п л и н у л и до
слідження представників Празької лінгвістичної
ш к о л и , європейського (особливо структурної антрополо
гії ф р а н ц у з ь к о г о е т н о г р а ф а і с о ц і о л о г а К л о д а Л е в і - С т р о -
са (1908—2009)), а згодом — а м е р и к а н с ь к о г о структура
лізму. У них значну увагу приділено аналізу оповідних
структур міфів, літературних та повсякденних сюжетів.
Культурно-антропологічна теорія Броніслава Мали-
н о в с ь к о г о ( 1 8 8 4 — 1 9 4 2 ) , ш;о ґ р у н т у в а л а с я н а а н а л і з і
«примітивних» мов, демонструвала взаємозв'язок мови
і культури, зумовлений соціальною та біологічною при
родою людини, звертаючи особливу увагу на фатичну
форму поведінки (початок, підтримання та завершення
к о м у н і к а ц і ї ) . Б . М а л и н о в с ь к и й одним із п е р ш и х поєд
нав вивчення мовленнєвої комунікації з метода
ми антропологічної та етнографічної польової роботи.
У цей час англійський психолог Фредерік Бартлетт
( 1 8 8 6 — 1 9 6 9 ) е к с п е р и м е н т а л ь н о д о в і в , іцо п р о ц е с
з а п а м ' я т о в у в а н н я є не р е п р о д у к т и в н и м , а конструктив
н и м і спирається на створення внутрішнього образу нав
к о л и ш н ь о г о світу. Т а к и й образ нині називають когні
тивною схемою, темою дискурсу, культурним фоном.
В і д р о д ж е н н я с е м і о т и к и під в п л и в о м Ч . Морріса та
Умберто Еко (нар. 1932) дало різним ш к о л а м та напря
м а м л і н г в і с т и к и (у т . ч . п с и х о л і н г в і с т и ц і ) , а н т р о п о л о
гії, л і т е р а т у р о з н а в с т в у , теорії к о м у н і к а ц і ї , соціології
загальні п р и н ц и п и аналізу та універсальну метамову.
Щ е одним джерелом сучасного дискурс-аналізу
стала феноменологічна мікросоціологія та соціологія
мови, основними представниками я к и х є Ервінг Гоф-
фман (1922—1982), Арон Сікурел (нар. 1928), Гарольд
Г а р ф і н к е л ь ( 1 9 1 7 — 2 0 1 1 ) ) . З і м ' я м Г. Г а р ф і н к е л я п о в ' я
зана етнометодологічна т р а д и ц і я в соціології (аналіз та
інтерпретація повсякденного спілкування), з якої роз
винувся к о н в е р с а ц і й н и й аналіз — вивчення
структур повсякденного розмовного спілкування та
з а к л а д е н и х у його основу інтерпретацій. Ц е й метод роз
робив американський дослідник Гарві Сакс на початку
60-х р о к і в X X ст. в університеті ш т а т у К а л і ф о р н і я . Він

а н а л і з у в а в т е л е ф о н н і д з в і н к и до ц е н т р у з а п о б і г а н н я
самогубствам Лос-Анджелеса і висунув гіпотезу про
структурну організацію звичайних розмов, яку можна
вивчати за допомогою багаторазових спостережень,
прослуховування записаних епізодів природного
мовленнєвого с п і л к у в а н н я . Поступово Г. Сакс зосере
дився на механізмах і правилах зміни комунікативних
ролей та особливостях лінійного структурування розмо
ви в аспекті соціального організування взаємодії. Зго
дом було розширено обсяг аналізованого матеріалу,
сформовано н о в и й метод його д о с л і д ж е н н я , уточнено
теоретичні положення. Конверсаційний аналіз пов'яза
н и й т а к о ж із і м е н а м и Е м а н у ї л а Щ е г л о в а та Гейл Д ж е ф -
ферсон (1938—2008), я к і досліджували зміну комуніка
т и в н и х ролей у діалозі та р о з ш и р и л и обсяг і характери
стики емпіричного матеріалу.
Із 60-х років X X ст. на р о з в и т о к д и с к у р с - а н а л і з у
вплинула також соціолінгвістика, я к а приділяла знач
ну увагу я в и щ а м лінгвістичної варіативності, зумовле
ної с о ц і а л ь н и м и ф а к т о р а м и . П р а ц і В і л ь я м а Лабова
(нар. 1927) з аналізу функціонування мови в реальному
житті сприяли ш и р ш о м у зацікавленню різними типа
ми дискурсу: спілкування вчителя та учня, батька і
д и т и н и , друзів, л і к а р я і пацієнта, у ч а с н и к і в судового
засідання, журналістського інтерв'ю.
В а г о м и й внесок у розвиток теорії та п р а к т и к и аналі
зу д и с к у р с у з р о б и л а Б і р м і н г е м с ь к а ш к о л а . її м о д е л ь
д и с к у р с - а н а л і з у — п р о е к т «The E n g l i s h Used by T e a c h e r s
a n d P u p i l s » (вересень 1970 — серпень 1972). Автори про
е к т у в и в ч а л и м о в л е н н є в у в з а є м о д і ю у ч н і в т а в ч и т е л і в під
час уроків і н а м а г а л и с я знайти відповіді н а п и т а н н я : я к
пов'язані висловлення в потоці мовлення; хто і я к керує
перебігом спілкування; я к чергуються ролі мовця і слуха
ча; я к п о р у ш у ю т ь нові т е м и та з а в е р ш у ю т ь старі; за допо
могою я к и х д а н и х м о ж н а довести існування одиниць,
б і л ь ш и х з а в и с л о в л е н н я . Ш к і л ь н и й у р о к був в д а л и м м о в
н и м матеріалом, оскільки він позбавлений хаосу та спон
танності повсякденного розмовного м о в л е н н я , що полег
ш и л о виокремлення структурних одиниць дискурсу.
Важливими для становлення дискурс-аналізу були
праці з аналітичної філософії, що пізніше розвинулися
в теорію мовленнєвих актів Джона Остіна (1911—1960),
Д ж о н а Серля, Кента Баха, Роберта Х а р н і ш а та ін..
а т а к о ж «логіку мовленнєвого спілкування» Герберта-

Пола Грайса (1913—1988) та «риторичну прагматику»
Джеффрі Ліча. Вони створили концептуальну структу
ру прагматичної теорії мови, щ о співвідносить мовні
о б ' є к т и із с о ц і а л ь н и м и д і я м и .
Основний принцип мовленнєвого спілкування
Г.-П. Грайс визначив я к п р и н ц и п кооперації,
я к и й полягає в тому, щ о комунікативний внесок на
к о ж н о м у кроці діалогу має бути т а к и м , якого вимагає
загально визначена мета (напрям) цього діалогу.
Н а п р я м розвитку діалогу зумовлює тема, обрана за
взаємною згодою. П р и н ц и п у кооперації підпорядковані
такі максими спілкування: максима повноти інформації
( « К а ж и н е б і л ь ш е і н е м е н ш е , н і ж п о т р і б н о ! » ) , її я к о с т і
( « К а ж и правду!»), релевантності («Не в і д х и л я й с я від
теми!»), манери («Говори чітко, коротко, послідовно!»).
У с у д ж е н н я х слід р о з м е ж у в а т и те, що говорять (англ.
saying), і те, щ о мається на увазі (англ. implicating). Д л я
першого аспекту в подальших теоріях прагмалінгвістики
стали застосовувати категорію «експлікатура» (результат
н а п о в н е н н я смислом семантичної репрезентації відповід
н о до н а м і р у а в т о р а ; з м і с т , я к и й п е р е д а є т ь с я у в и с л о в л е н
ні, є е к с п л і ц и т н и м , я к щ о він є проявом та розвитком
логічної форми, я к а передається у висловленні за допомо
г о ю м о в н о г о к о д у ) , д л я д р у г о г о — « і м п л і к а т у р а » (те, щ о
мається н а увазі, п р и х о в а н и й зміст).
Г.-П. Грайс л и ш е вказав, що існують постулати
іншої природи (естетичні, соціальні, моральні). Однак у
реальному спілкуванні значну роль відіграють т а к о ж
інші аспекти (ввічливість, жарти, іронія тощо). Д ж . Ліч
з огляду на вплив соціальних і психологічних складни
ків контексту визначив принципи міжособистісної
р и т о р и к и ( с п і л к у в а н н я ) : кооперації, ввічливості, іро
нії, ж а р т у , інтересу, П о л і а н н и .
Принцип ввічливості полягає в тому, щоб
звести до м і н і м у м у в и с л о в л е н н я н е в в і ч л и в и х д у м о к та
збільшувати кількість ввічливих висловлювань. Він
охоплює шість м а к с и м : такту, великодушності, схва
лення, скромності, згоди, прихильності, я к і поширю
ю т ь с я н а м о в л е н н є в е с п і л к у в а н н я л и ш е до п е в н о ї м і р и ,
а д ж е суспільство н а к л а д а є о б м е ж е н н я на їх викори
стання. Н а п р и к л а д , у японському суспільстві, особливо
серед ж і н о к , н а д з в и ч а й н о в а ж л и в о г о з н а ч е н н я н а д а ю т ь
м а к с и м і скромності, на відміну від, приміром, англо

м о в н и х суспільств, де т р а д и ц і й н о в в а ж а ю т ь б і л ь ш ввіч
л и в и м п р и й н я т и к о м п л і м е н т зі с л о в а м и вдячності, а не
спростовувати сказане.
П р и н ц и п і р о н і ї м о ж н а п о я с н и т и л и ш е за допо
могою і н ш и х п р и н ц и п і в . Він є д р у г о р я д н и м і дає мовце
ві з м о г у б у т и л и ш е ф о р м а л ь н о в в і ч л и в и м .
П р и н ц и п ж а р т у , на відміну від п р и н ц и п у іронії,
д о п у с к а є в и к о р и с т а н н я н е д у ж е в в і ч л и в и х ф о р м із м е т о ю
п і д т в е р д ж е н н я д р у ж н ь о г о с т а в л е н н я до п а р т н е р а п о с п і л
к у в а н н ю . Н а п р и к л а д , ф о р м а л ь н о н е в в і ч л и в и м буде
в и с л о в л е н н я : « Д и в і т ь с я , к о г о п р и н е с л о ! » , т а якш;о в о н о
в ж и т е стосовно д а в н і х приятелів у н е о ф і ц і й н і й обстанов
ці, його м о ж н а с п р и й м а т и я к ж а р т і в л и в е і д р у ж н є .
У міжособистісному спілкуванні л ю д и часто викори
с т о в у ю т ь г і п е р б о л и т а л і т о т и , ш;о п о в ' я з а н о з п р а в и л а м и
ведення розмови, я к і полягають не л и ш е у дотриманні
принципів кооперації та ввічливості, а й у намаганні
зробити діалог більш цікавим, н е в и м у ш е н и м . Тому над
звичайно важливим для спілкування є принцип
і н т е р е с у ( « К а ж и те, щ о є непередбачуваним і тому
цікавим»). Ц і к а в о м у спілкуванню, я к е містить непе-
редбачувані та в а ж л и в і новини, надають перевагу перед
спілкуванням нудним і передбачуваним. Наприклад, у
п о в с я к д е н н і , р о з п о в і д а ю ч и анекдот або п о в і д о м л я ю ч и
про подію, люди часто відчувають спокусу прикрасити
історію п е в н и м и п е р е б і л ь ш е н н я м и або додати я к і с ь
уточнення. Проте часто в ж и в а н н я перебільшень пере
стає бути ц і к а в и м д л я адресата.
Гіпербола є природною тенденцією людської мови,
але у спілкуванні водночас спостерігається протилежна
тенденція — використання літот.
Пояснити мотивацію щодо використання літот
м о ж н а за допомогою п р и н ц и п у П о л і а н н и , назва
ного за іменем оптимістичної героїні однойменного
роману Елеанор Портер. Він полягає в тому, що учасни
к и мовленнєвого с п і л к у в а н н я н а д а ю т ь перевагу зде
більшого приємним темам, аніж неприємним. Психоло
гічна гіпотеза Поліанни пояснює, чому в мовленні
слова, я к і в и к л и к а ю т ь позитивні асоціації, домінують
над словами з негативними асоціаціями, а у спілкуван
ні спостерігається т е н д е н ц і я до з а м о в ч у в а н н я п о г а н и х
н о в и н , не л и ш е б а ж а н н я м л ю д е й бути о п т и м і с т и ч н и м и .
а й загальною тенденцію, коли нормальне асоціюється з

добрим, а ненормальне з поганим.
П р и н ц и п П о л і а н н и має і зворотну (негативну) сторо
ну: мовець може «маскувати» неприємну тему, викори
стовуючи евфемізми. Н а п р и к л а д , м о ж н а сказати «люди
на похилого віку» замість «стара л ю д и н а » , «штат було
скорочено» замість «працівників звільнили».
Отже, літота є способом п р и м е н ш е н н я тих аспектів
значення, які є неприйнятними в певному контексті.
Н а д у м к у Д ж . Ліча, повідомлення у засобах масової
комунікації можна вважати випадком «конкуренції»
м і ж принципом Поліанни та п р и н ц и п о м інтересу, а д ж е
цікаве і тому «цінне» повідомлення асоціюється з
н е п р и є м н и м и н о в и н а м и («Bad news is good news»).
Розроблені в різних н а п р я м а х та ш к о л а х підходи до
аналізу мовленнєвої діяльності значно р о з ш и р и л и і си
стематизували концептуальний апарат психолінгвісти
к и . З а в д я к и його в и к о р и с т а н н ю було отримано я к і с н о
нові наукові дані про процеси й результати продукуван
ня і сприйняття мовлення.
Типи дискурсу
П р и застосуванні дискурс-аналізу в психолінгвісти

ці в а ж л и в и м є в и з н а ч е н н я типу та різновиду дискурсу.
Традиційно за к а н а л о м передавання інформації розме
жовують у с н и й д и с к у р с , пов'язаний переважно з
акустичним каналом, і п и с ь м о в и й д и с к у р с , який
оприявнюється візуально. Письмовий дискурс виріз
н я є т ь с я виш;им ступенем формалізованості та планово
сті, і повно реалізується у своєму і н ф о р м а ц і й н о м у
сліді — тексті. За спрямованістю письмові дискурси
класифікують на такі види:
1) б е з а д р е с а т н і п и с ь м о в і д и с к у р с и , я к і с п р я м о в а н і
на потенційного узагальненого адресата (художні, нау
кові, публіцистичні та інші тексти такого типу);
2) а д р е с а т н і п и с ь м о в і д и с к у р с и , у я к и х і с н у є б е з п о
середній з в ' я з о к м і ж н а м і р а м и автора та інтерпрета
цією адресата (листи, повідомлення, записки).
За належністю суб'єкта виокремлюють персо
нальний (особистісно орієнтований) дис
к у р с , у я к о м у м о в е ц ь р е п р е з е н т у є себе я к о с о б и с т і с т ь у
всій багатоманітності свого в н у т р і ш н ь о г о світу у побуто

вому та буттєвому спілкуванні; та і н с т и т у ц і й н и й
д и с к у р с , у я к о м у мовець є представником певного
соціального інституту (наприклад, президент, парла
ментар, речник офіційної установи тощо).
Н а основі а н а л і з у безпосередньої (усної, за допомо
гою телефонного зв'язку, Інтернету тощо) комунікації
м о ж л и в а класифікація типів дискурсу за соціально-мо
тиваційним принципом:
1) а ф і л я т и в н и й д и с к у р с , я к и й х а р а к т е р и з у є т ь с я
експресивним (радість, роздратованість), контрактив-
н и м (згода, відмова, привітання) типом мовленнєвих
дій та особистісно орієнтованою т е м а т и к о ю ;
2) і н т е р п р е т а ц і й н и й д и с к у р с , з а д о п о м о г о ю я к о г о
один п а р т н е р по к о м у н і к а ц і ї хоче д і з н а т и с я б і л ь ш е про
іншого, але так, щоб він цього не зрозумів; реалізується
у формі дискусії, к о л и партнери по комунікації дотри
муються принципу солідарності, та у формі суперечки,
я к щ о цей принцип порушується;
3) д и с к у р с у ф о р м і д і а л о г у - і н т е р в ' ю , о с н о в н о ю о з н а
кою якого є розрив інформації між партнерами;
4) і н с т р у м е н т а л ь н и й д и с к у р с , я к и й р е а л і з у є т ь с я у
виробничій сфері у формі отримання інструкцій, розпо
ряджень, завдань.
З а к і л ь к і с т ю у ч а с н и к і в с у ч а с н и й у к р а ї н с ь к и й до
слідник Георгій Почепцов-молодший поділяє дискурс на
в н у т р і ш н і й (1 о с о б а ) , м і ж л ю д с ь к и й (2 о с о б и ) , м а л и х г р у п
( З — 5 осіб), п у б л і ч н и й ( 2 0 осіб і б і л ь ш е ) , о р г а н і з а ц і й н и й
( 1 0 0 осіб і б і л ь ш е ) т а м а с о в и й ( м а с о в а к о м у н і к а ц і я ) .
Д и с к у р с и диференціюють за п р и н ц и п о м істинно-
сті/неістинності на такі типи:
— адекватно-істинний дискурс (мовець к а ж е пра
в д у , і а д р е с а т с п р и й м а є її п р а в и л ь н о ) ;
— контрадикторний дискурс (мовець к а ж е непра
в д у , а д р е с а т с п р и й м а є її я к і с т и н у ) ;
— дискурс з а м о в ч у в а н н я (інформація не є істинною,
тому щ о вона не повністю подана адресатові);
— дискурс д е ш и ф р у в а н н я (розкриття брехні адре
сатом);
— дискурс б а ж а н н я неправди (адресату відома істи
на, але йому вигідно чути брехню);
— конвенційно-неістинний д и с к у р с (адресат і мовець
за домовленістю оперують неправдою);
— шифровано-істинний дискурс (адресат і мовець

сприймають неістинну інформацію, але їм відомий код
п е р е т в о р е н н я її н а і с т и н н у ) .
Типологія дискурсів відіграє в а ж л и в у роль у систе
матизації знань про типи комунікації та унормовує ха
рактерні сфери мовленнєвої діяльності.
Одиниці дескриптивного дискурс-аналізу
У психолінгвістиці застосовують дескриптив

ний (описовий) дискурс-аналіз д л я дослі
д ж е н н я р і з н и х способів м о в л е н н є в о г о в п л и в у на аудито
рію, мовленнєвої поведінки: мовних засобів, риторич
них прийомів, м а н і п у л я т и в н и х стратегій. Окремі його
п р и й о м и подібні до к л а с и ч н о г о р и т о р и ч н о г о а н а л і з у .
Психолінгвістичні дослідження такого типу 0 . 0 . Леон
тьев називав «психолінгвістикою мовленнєвого впли
ву», характеризуючи мовленнєвий вплив я к різнома
нітні форми соціально орієнтованого спілкування. До
форм мовленнєвого впливу зараховують масову комуні
кацію, пропаганду, рекламу, види соціального впливу
(наприклад, лекції, усні публічні виступи тощо). У
психолінгвістиці соціально орієнтоване спілкування
вивчають в аспекті впливу мовних та мовленнєвих
х а р а к т е р и с т и к текстів на їх з а п а м ' я т о в у в а н н я , засвоєн
ня, сприйняття. Окрему увагу приділяють смисловому
с п р и й н я т т ю повідомлення засобів масової к о м у н і к а ц і ї ,
ефективності ораторського виступу тощо. У т а к и х дослі
д ж е н н я х моделюють структури свідомості учасників
комунікації, аналізуючи ф р е й м и та концепти дискурсу.
Фрейм (англ. frame — рамка) — когнітивна структура, що існує у сві

домості людини і грунтується на знанні про можливі типові ситуації,
очікуваннях з приводу якостєі^ та відношень реальних об'єктів.
Також у сучасних психолінгвістичних досліджен

н я х дискурс-аналіз застосовують при вивченні загаль
ної ситуації с п і л к у в а н н я , процесів п о р о д ж е н н я та
сприйняття мовлення, звертаючи при цьому увагу на
комунікативні обмеження, пов'язані з функціонуван
ням дискурсивних жанрів, комунікативною компетен
цією, загальними комунікативними нормами.
На процес створення дискурсу впливають ч и н н и к и
лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру, я к і
у т в о р ю ю т ь комбінації під час взаємодії, у т. ч. компонен

тів самого дискурсу, п о в ' я з а н и х із партнерами по комуні
кації (їхніми комунікативними ролями та інтересами;
особистісними характеристиками, міжособистісними
стосунками, з а г а л ь н и м досвідом та інформованістю), з
темою і предметом спілкування, мовленнєвою ситуацією
(офіційними обставинами, особливостями комунікатив
ного контакту, п е р е ш к о д а м и в процесі комунікації).
У д о с л і д ж е н н я х , де застосовують д и с к у р с - а н а л і з ,
зазвичай послуговуються такими одиницями мовленнє
вої д і я л ь н о с т і : м о в л е н н є в и й а к т , м о в л е н н є в и й х і д ,
мовленнєва взаємодія та мовленнєва подія.
М о в л е н н є в о м у а к т у (МА) в мовленні відпові
д а є п р е д и к а т и в н а о д и н и ц я ( а н г л . c l a u s e ) або р е ч е н н я
(англ. sentence). Терміном «предикативна одиниця» в
лінгвістиці сукупно позначають мовленнєві одиниці,
я к і традиційно називають сурядними та підрядними
реченнями, а також головними реченнями в межах
складнопідрядного. У більшості в и п а д к і в М А відпові
дає мінімальна самостійна одиниця мовлення — просте
р е ч е н н я , я к е т р а д и ц і й н о в и о к р е м л ю ю т ь у теорії М А я к
його мовленнєвий відповідник.
Мовленнєвий х і д (MX; англ. move) відріз
н я є т ь с я від М А своєю ф у н к ц і є ю щ о д о п о ч а т к у , продов
ж е н н я та розвитку дискурсу загалом. У з в ' я з к у з ц и м
розрізняють MX, що ініціюють, продовжують, підтри
мують, обрамлюють, закривають, відповідають на МА
або ф і к с у ю т ь його, а т а к о ж м е т а к о м у н і к а т и в н и й та
інші ходи. MX у мовленні здебільшого відповідає завер
шена послідовність речень, у письмовому тексті —
абзац, а в системі передачі усного м о в л е н н я — репліка.
Мовленнєва взаємодія або обмін (MB;
англ. exchange) полягає у стереотипному обміні M X . З а
с т р у к т у р о ю о б м і н и п о д і л я ю т ь н а е л е м е н т а р н і , або п р о с т і
(двокомпонентні, двокрокові обміни типу запитання —
відповідь, прохання — обіцянка, привітання — приві
т а н н я т о щ о ) , т а к о м п л е к с н і , або с к л а д н і ( т и п о в і с т р у к т у р и ,
що об'єднують три, чотири і більше реплік, наприклад
з а п и т а н н я — в і д п о в і д ь — п і д т в е р д ж е н н я або з а п и т а н
н я — повторне п и т а н н я — уточнення — відповідь).
М о в л е н н є в а п о д і я (МП; англ. event) є наймас-
штабнішою одиницею МД, яку в більшості випад
к і в л е г к о і д е н т и ф і к у в а т и . І н к о л и в д и с к у р с - а н а л і з і її
називають «інтеракція». П р и к л а д а м и М П можуть бути
засідання п а р л а м е н т у , ділова н а р а д а , бесіда, урок у

ш к о л і , л е к ц і я тош;о.
Виокремлення в потоці МД комунікантів МА, MX,
MB і М П дало змогу визначити поняття «прийом»,
«тактика» і «стратегія М Д » . Певний прийом МД —
с е м а н т и ч н и й або п р а г м а т и ч н и й — р е а л і з у є т ь с я к о м у н і -
кантами в межах простого/складного МА, тактика — в
межах MX, а стратегія МД — у м е ж а х MB та/або МП.
Застосування у психолінгвістиці дискурс-аналізу дає
змогу розглянути особливості відображення л ю д и н о ю
н а в к о л и ш н ь о г о світу, соціального буття, проаналізува
ти реальні вияви взаємодії когнітивно-номінативної та
комунікативної функцій мови у конкретних соціокуль-
турних ситуаціях.
Запитання. Завдання
1. Розкрийте предмет і завдання психолінгвістики. Яке місце

вона посідає в системі наук?
2. Охарактеризуйте основні періоди в історії становлення та
розвитку психолінгвістики.
3. Яка наукова проблематика є спільною для різних психолінгві
стичних шкіл?
4. Розкрийте основні положення психолінгвістики Ч. Осгуда.
5. У чому сутність психолінгвістики Дж. ІУІІллера та Н. Хомського?
Які її основні здобутки?
6. Охарактеризуйте основні положення кожної зі іикіл у межах
європейського напряму.
7. У чому полягають основні положення теорії мовленнєвої діяль
ності?
8. Визначте практичне значення психолінгвістики.
9. Яким методам надають перевагу у психолінгвістиці? Охаракте
ризуйте кожен з них.
10. Які експериментальні методики застосовують у психолінгвістиці?
Чим прямі експериментальні методики відрізняються від непрямих?
11. у чому полягають методики семантичного шкалування? Оха
рактеризуйте основні їх види.
12. Охарактеризуйте метод словесних асоціацій. Які основні прин
ципи проведення асоціативного експерименту?
13. У чому суть методу компонентного аналізу?
14. Як у психолінгвістиці застосовують метод класифікації?
15. Розкрийте суть динаміко-контекстуальної методики.
16. Які основні підходи до поняття «дискурс» існують у сучасній нау
ковій літературі? Які з них використовують у психолінгвістиці?
17. Розкрийте основні особливості дискурс-аналізу як парадигми в
дослідженні мовленнєвого спілкування.
2.
Психолінгвістичний
аналіз іуіовлення
2.1. іУІовлення
як реалізація мови
П с и х о л і н г в і с т и к а впродовж усього часу існування
я к н а у к и д о с л і д ж у в а л а м о в л е н н я . Резуль'і^^^Р^^ т а к и х
д о с л і д ж е н ь с т а л о с т в о р е н н я м о д е л е й і теорії^ п о р о д ж е н
н я та с п р и й н я т т я мовлення, а т а к о ж ґрунто^дц вивчен
н я п р о ц е с і в с п р и й н я т т я т а о ц і н ю в а н н я текс'{,у у п с и х о
л і н г в і с т и ц і м о в л е н н я д о с л і д ж у ю т ь і я к ікіовленнєву
д і я л ь н і с т ь , і я к р е з у л ь т а т цієї діяльності.
у л і н г в і с т и ч н і й л і т е р а т у р і в и с в і т л е н і piajjj з н а ч е н н я
т е р м і н а « м о в л е н н я » , я к и й з а з в и ч а й т л у м ^ ^ а т ь через
протиставлення мові. М о в у ( к о д ) pojjyj^jjo^j^
с и с т е м у о б ' є к т и в н о і с н у ю ч и х , у с т а л е н и х Знаків я к і
с п і в в і д н о с я т ь п о н я т т є в и й з м і с т і т и п о в е (^вучання а
т а к о ж я к систему п р а в и л їх у ж и в а н н я та сї^^ду^у^^дд.
сті. Мова та м о в л е н н я утворюють едині^^ феномен
людської мови та кожної конкретної мови. Д ^ о в л е н н я
є в т і л е н н я м , р е а л і з а ц і є ю м о в и ( к о д у ) , м о д ^ ^ ^ , ^ (спосо
б о м ) ї ї і с н у в а н н я . М о в а р е а л і з у є т ь с я у мовд^дц^ ^ ч е р е з
нього в и к о н у є своє к о м у н і к а т и в н е npH3Ha4ejjjj3
64 Психолінгвістичний аналіз мовлення
Н а відміну від мови, я к а н а л е ж и т ь усьому визначе

ному мовному колективу і є соціальною, мовлення акту
альне. Мова організована я к система знаків та форму
ється у мовленнєвих а к т а х ; м о в л е н н я потребує наявно
сті м о в и .
Процеси породження мовлення безпосередньо пов'я
зані з питанням вербалізації (переведення у словесну
форму) знань. З н а ч н а частина знань міститься у блоці
п а м ' я т і , зміст якого не а к т и в н и й ; у к о н к р е т н и й момент
активізується обмежена кількість інформації. Знання
«виймаються» з блоку п а м ' я т і , к о л и виникає необхід
ність передати їх і н ш и м л ю д я м . А к т и в і з а ц і я досвіду з
блоку пам'яті визначається я к перетворення у вербаль
н у ( м о в н у ) ф о р м у т о г о , ш;о м а л о ( п о в н і с т ю а б о ч а с т к о в о )
н е м о в н и й (домовний) статус. Згідно з д а н и м и дослі
д ж е н ь , у мисленні використовується не звичайна звуко
ва м о в а , а о с о б л и в и й к о д — «мова» д у м к и . О т ж е , в е р -
б а л і з а ц і я — це перекодування результатів роботи
мислення засобами конкретної етнічної звукової мови.
Інформація зберігається у пам'яті у вигляді окремих
епізодів. Такі епізоди в і д р і з н я ю т ь с я один від одного за
розміром, кількістю зафіксованих деталей. Існують
блоки, я к і за часовим обсягом та к і л ь к і с т ю подробиць
з н а ч н о б і л ь ш і від і н ш и х . У ж и т т і к о ж н о ї л ю д и н и бува
ють епізоди, я к і вона п а м ' я т а є докладно і через багато
р о к і в м о ж е з г а д а т и н а в і т ь до н е с у т т є в и х п о д р о б и ц ь .
Інколи подія, щ о відбувалася протягом значного періоду
часу, залишається у п а м ' я т і я к несуттєва, неяскрава чи
взагалі забувається. Коли мовець хоче розповісти про
я к и й с ь епізод зі свого ж и т т я , він « в и т я г а є » його з п а м ' я
ті, а п о т і м розчленовує н а к і л ь к а д р і б н и х , відтак — н а
мікроепізоди, я к і м о ж у т ь бути співвіднесені з мисленнє-
в и м и с т р у к т у р а м и — с у д ж е н н я м и , або п р о п о з и ц і я м и . У
них відображено склад учасників епізоду, їхні ролі один
щ о д о одного, а т а к о ж з а г а л ь н и й х а р а к т е р події.
Д л я здійснення акту комунікації мовець добирає
відповідні слова, я к і р о з г о р т а ю т ь с я в р е ч е н н я . В о н и не
є точним в і д о б р а ж е н н я м д у м к и . Зміст з а в ж д и слід
опрацьовувати, зважаючи на такі чинники: комуніка
тивний намір (інтенція) мовця, психічний та емоційний
стан адресата, попереднє з н а н н я н и м предмета бесіди,
м о ж л и в і с т ь р о з у м і н н я н и м висловлення та його аде
кватної реакції; етнокультурні та соціальні норми.
Ml и«пліигвюичпі моделі породження мовлення 65
Ф о р м а висловлення з а л е ж и т ь і від особливостей гра

матичної будови певної мови. А к т у а л ь н е висловлення не
іпМіидає п е р в и н н у д у м к у т о ч н о , м а є п р и х о в а н и й з м і с т ,
натяки. Ц е спричиняє труднощі в розумінні письмового
тексту, в и с л о в л е н ь с п і в р о з м о в н и к а в у с н і й к о м у н і к а ц і ї ,
ісоли о с о б л и в о ч а с т о в д а ю т ь с я до н е д о м о в о к , н е м о в н и х
знаків. Процес успішного спілкування ускладнює те, щ о
к о м у н і к а н т и м о ж у т ь бути представниками різних віко
вих, соціальних, етнокультурних груп.
2.2. Психолінгвістичні моделі

породження мовлення
у психолінгвістиці для опису процесів породження
м о в л е н н я в и к о р и с т о в у ю т ь р і з н і м о д е л і , о. о. Л е о н т ь е в
за х а р а к т е р о м о с я г н е н н я к л ю ч о в и х е л е м е н т і в дослі
д ж е н н я к л а с и ф і к у в а в психолінгвістичні моделі поро
д ж е н н я м о в л е н н я н а т а к і в и д и : с т о х а с т и ч н і , моделі без
посередніх с к л а д н и к і в , моделі на основі трансформа
ційної граматики, когнітивні моделі.
Стохастичні моделі. В основі створення психолін
гвістичних стохастичних моделей — ідея Д ж . Міллера
та П . Хомського про те, щ о мову м о ж н а описати я к
кінечне (обмежене) число станів. До цього виду нале
жать:
1. М о д е л і в и щ и х п о р я д к і в . У н и х о с н о в н о ю о д и н и
ц е ю є не о к р е м и й елемент ( н а п р и к л а д , слово), а певна
послідовність елементів, у такому разі моделюють
саме імовірну х а р а к т е р и с т и к у появи л а н ц ю ж к а еле
ментів. Н а п р и к л а д , м о ж н а стверджувати, що імовір
ність появи п'ятого елемента в л а н ц ю ж к у залежить
від наявності попередніх чотирьох е л е м е н т і в . З а г а л о м
процес породження мовлення передбачає використан
ня принципу імовірності. Наприклад, експерименти
доводять, що мовець може мати приховані знання
у м о в н и х і м о в і р н о с т е й п о я в и нового е л е м е н т а або
групи елементів.
Існує безпосередній з в ' я з о к м і ж словесними асоці
ацій! м и т а п р о ц е с о м п о р о д ж е н н я м о в л е н н я , п р о щ о с в і д
чить, зокрема, експеримент К. Мак-Коркодейла. Двом
групам учасників пропонували завершити речення:
«Діти помітили, щ о сніг почав п о к р и в а т и землю, к о л и

вони залишили...». Д л я першої групи значення «покри
вати» передавали за допомогою нейтрального дієслова
hide, а д л я д р у г о ї — д і є с л о в о м blanket, яке асоціюється
з ковдрою (англійською ковдру позначають тим самим
с л о в о м ) . У п е р ш і й г р у п і т и п о в и м и б у л и в і д п о в і д і буди
нок, автобус, школу; у д р у г і й — ліжко.
Результатом застосування стохастичних моделей
в и щ и х порядків стали відкриття щодо процесів поро
дження мовлення:
— при породженні мовлення актуалізуються прихо
вані з н а н н я стосовно імовірності п о я в и нового елемента
(наприклад, слова, групи слів);
— у психіці л ю д и н и існує механізм суб'єктивного
оцінювання імовірності появи слів та і н ш и х елементів;
— у реальному мовленні приховані знання та суб'єк
тивна оцінка імовірності їх появи корелюють одне з
одним;
— вербальні асоціації безпосередньо пов'язані з про
цесами породження зв'язного мовлення.
Отже, застосування моделей вищих порядків у
психолінгвістичних дослідженнях відкриває широкі
можливості для опису я к мовленнєвої діяльності, так і
когнітивних процесів.
2. Г р а м а т и к и з к і н е ч н и м ч и с л о м станів. їх елемен
том є граматичний клас (наприклад, частина мови). У
таких моделях визначають характер залежності між
граматичними класами, що послідовно з'являються. У
психолінгвістиці граматики з кінечним числом станів
зазвичай використовують в асоціативних експеримен
тах д л я з ' я с у в а н н я залежності м і ж словами р і з н и х гра
матичних класів.
Моделі безпосередніх складників. Застосовувати ці
моделі до процесів п о р о д ж е н н я м о в л е н н я запропонува
ли Д ж . Міллер та Н. Хомський. Т а к о ж у психолінгві
стиці послуговуються моделями безпосередніх складни
ків В. Інгве та Н.-Ф. Джонсона.
1. М о д е л ь Д ж . М і л л е р а т а Н . Х о м с ь к о г о . Н а д у м к у
авторів, основою людського мовлення є ядерні речення,
я к і містять безпосередні с к л а д н и к и (елементи). Напри
к л а д , р е ч е н н я Талановитий, актор грає у цікавому
фільмі можна представити як сполучення «іменна
група» + «група дієслова»; потім к о ж н у з ц и х груп поді-
Пкихпліиі иістичні моделі породження мовлення 67
л и т и н а с к л а д н и к и : талановитий + актор, грає + у

фільмі, цікавому + фільмі. У результаті утворюється
термінальний л а н ц ю ж о к слів. К о ж н и й термінальний
л а н ц ю ж о к м о ж н а зобразити я к «дерево безпосередніх
(вкладників». Наведене у п р и к л а д і речення утворює
таке дерево безпосередніх складників:
іменна група група дієслова

/\ / \
означення + і м е н н и к дієслово + іменна група
означення + іменник
Прості (ядерні) речення утворюють складне речення,
о. о. Л е о н т ь е в в в а ж а в , щ о ц я м о д е л ь є о п е р а ц і є ю д е р и в а
ції, тобто н а м і с ц е б і л ь ш о ї о д и н и ц і п о с л і д о в н о с т а в л я т ь д в а
к о м п о н е н т и , з я к и х в о н а у т в о р е н а . В в а ж а ю т ь , щ о поро-
/ щ е н н я йде зліва направо та знизу догори. Наприклад:
Хлопчик кинув м'яч.
Він кинув це.
Він діяв.
Результатом застосування г р а м а т и к и безпосередніх
с к л а д н и к і в стали нові відомості стосовно процесів поро
д ж е н н я м о в л е н н я . З о к р е м а , було з ' я с о в а н о , щ о н а п р я м
ки розгалуження дерева безпосередніх складників у різ
них мовах можуть різнитися. Наприклад, для більшо
сті є в р о п е й с ь к и х м о в х а р а к т е р н е праве р о з г а л у ж е н н я , а
д л я японської і т ю р к с ь к и х — ліве. Т а к о ж було виявле
но, щ о існує т. з в . г л и б и н а р е ч е н н я , я к у в и з н а ч а є
максимальна кількість вузлів лівого розгалуження
дерева б е з п о с е р е д н і х складників. Д ж , М і л л е р з ' я с у в а в ,
що обсяг оперативної п а м ' я т і л ю д и н и дає змогу викори-
(;товувати н е б і л ь ш я к с і м ( п л ю с - м і н у с д в а о д н о ч а с н о )
вузлів. З а з в и ч а й б і л ь ш і с т ь р е ч е н ь н е п е р е в и щ у є г л и б и
ни, щ о дорівнює трьом-чотирьом.
Результатом застосування г р а м а т и к и безпосередніх
(вкладників стало з а п р о в а д ж е н н я п о н я т т я « г р а м а т и ч н і
обов'язки», запропонованого В. Інгве. Коли мовець
починає створювати р е ч е н н я , то бере певні зобов'язан-
(ія: н а п р и к л а д , я к щ о п о ч и н а т и р е ч е н н я з п р и к м е т н и к а
«розумний», це зобов'язує вживати іменник, з я к и м він
(Піолучаеться, ч о л о в і ч о г о роду в о д н и н і , н а з и в н о м у в і д
м і н к у . У процесі п о р о д ж е н н я р е ч е н ь м о в е ц ь бере н а себе
о б о в ' я з к и , в и к о н у є ї х , д а л і бере н а себе нові о б о в ' я з к и
доти, д о к и н е в и к о н а є ї х п о в н і с т ю .
2. Модель В . Інгве. Ц я м о д е л ь б у л а програмою поро

д ж е н н я речень для машинного перекладу. Схема речен
н я ( н а п р и к л а д , The steam makes it black) д л я ц і є ї п р о
грами створюється за допомогою бінарних правил пере
п и с у в а н н я (символ одного п о р я д к у представлений я к
комбінація символів іншого порядку) (рис. 2.1).
Початок
просте р е ч е н н я
присудок
артикль іменник група дієслова доповнення
дієслово займенник іменна

частина
прикметник
The steam makes black
Рис. 2.1. Схема речення в моделі В. Інгве
В , І н г в е в и з н а в а в , ш;о з а п р о п о н о в а н а н и м с и с т е м а
правил є надто спрощеною порівняно з реальними про
цесами породження мовлення. Він зазначав, що за
такою схемою м о ж н а створити перші десять речень у
д и т я ч і й к н и ж ц і . О к р і м того, п р и застосуванні цієї про
грами м о ж н а отримати безкінечну кількість речень, що
не м а ю т ь жодного сенсу. Ц е п о в ' я з а н о з недостатньою
кількістю правил обмеження, я к і б з а в а ж а л и утворен
ню ненормативних словосполучень, і з тим, що модель
В. Інгве не відображає інтуїтивних з в ' я з к і в м і ж актив
ними, пасивними, негативними та іншими реченнями.
П р и к л а д о м позбавленого сенсу речення м о ж е бути таке:
Big, black and beautiful (рис. 2.2).
Модель В. Інгве передбачає, що в момент вимовлян
ня першого слова мовець тримає в пам'яті л и ш е міні
мальну кількість необхідних для створення закінченого
речення символів. Так м о ж н а пояснити здатність мовця
вільно обирати і додавати нові елементи в процесі поро
дження речення.
Психолінгвістичні моделі породження мовлення 69
Прикметники
прикметник інші прикметники
прикметники
ще один п р и к м е т н и к
сполучник
black
beautiful
and
Рис. 2.2. Схема позбавленого сенсу речення в моделі В. Інгве
3. Модель Н.-Ф. Джонсона. Вона передбачає, що

р е ч е н н я зберігаються в н а м ' я т і у формі, готовій д л я від
т в о р е н н я . Н . - Ф . Д ж о н с о н п р и п у с к а є , щ о процес поро
д ж е н н я р е ч е н н я відповідає з а п р о п о н о в а н и м В . Інгве опе
р а ц і я м переписування. Проте замість того щоб ш у к а т и
зобов'язання д л я майбутніх операцій, я к і зберігаються в
п а м ' я т і п р и п о р о д ж е н н і р е ч е н ь , Н . - Ф . Д ж о н с о н зосе
реджується на одиницях реакцій, я к і існують у момент
вимовляння речення.
Починаючи з найпростішої схеми «стимул реак
ц і я » (S R), Н . - Ф . Джонсон припустив, що речення
м о ж н а запам'ятати я к список окремих слів, к о ж н е з
я к и х утворює асоціацію з наступним. Так виникає лан
ц ю ж о к р е а к ц і й , у я к о м у к о ж н е попереднє слово слугує
стимулом д л я наступного. Однак і н ш і психологи вва
ж а ю т ь , що слова мовець запам'ятовує не я к послідов
н і с т ь р і в н о ц і н н и х а с о ц і а ц і й (S R), а я к організова
ний у більші одиниці матеріал («глиби»/«с1іипк8», за
Д ж . Міллером). Тому кількість одиниць, що підляга
ють з а п а м ' я т о в у в а н н ю , не перевищує обсягу коротко
часної пам'яті.
Для експериментального дослідження кожної з
ц и х м о ж л и в о с т е й Н . - Ф . Д ж о н с о н застосував спосіб
в и м і р ю в а н н я асоціативного з в ' я з к у м і ж сусідніми сло
нами, щ о б п е р е в і р и т и , ч и всі слова, я к і с т о я т ь п о р я д у
реченні, п о в ' я з а н і м і ж собою однаково сильно, чи вони
групуються, утворюючи «пучки» більш щільно пов'я

з а н и х м і ж собою слів. Я к щ о м і ж д в о м а сусідніми сло
в а м и і с н у є с и л ь н и й а с о ц і а т и в н и й з в ' я з о к , то п р а в и л ь
не з а п а м ' я т о в у в а н н я п е р ш о г о слова забезпечить та
к о ж правильне запам'ятовування другого. Метод
Н.-Ф. Джонсона полягає у визначенні ймовірностей
неправильного відтворення слова за умови, що попе
реднє слово було відтворено правильно. Я к щ о величи
ну, щ о о т р и м а н а у т а к и й спосіб, розділити на к і л ь к і с т ь
випадків, к о л и п е р ш е слово було відтворено правиль
но, м о ж н а одержати пропорцію п о м и л о к переходу, щ о
в и н и к а ю т ь м і ж будь-якими двома словами (імовір
н і с т ь п о м и л к и п е р е х о д у — Ш П ) . Щ о в и щ а І П П , то
слабший асоціативний зв'язок між будь-якою парою
сусідніх слів.
В и м і р ю ю ч и у т а к и й спосіб р е ч е н н я , Н . - Ф . Д ж о н с о н
помітив, щ о І Н Н не розподіляється рівномірно м і ж
усіма п а р а м и сусідніх слів. Б і л ь ш а Ш Н виникає на
межі між головними членами речення. Наприклад, у
р е ч е н н і The tall boy saved the dying woman (Високий-
хлопець урятував жінку, що помирала) найбільша про
п о р ц і я п о м и л о к п е р е х о д у м і ж с л о в а м и boy (хлопець) та
saved (урятував), тобто н а м е ж і м і ж підметом і присуд
к о м . У р е ч е н н і The house across the street is burning
(Будинок через дорогу горить) н а й б і л ь ш а Ш П м і ж сло
в а м и house т а across і м і ж street т а is, щ о в і д п о в і д а є в и
окремленню в поверхневій структурі трьох основних
с к л а д н и к і в — The house — across the street — is burning
(Будинок — через дорогу — горить).
Н.-Ф. Джонсон вважав, що запропонована ним
модель є схемою кодування одиниць запам'ятовування,
еквівалентних основним членам речення. На його
д у м к у , я к щ о існує с и л ь н и й асоціативний з в ' я з о к м і ж
внутрішніми елементами, їх згадують я к ціле. Н а п р и
к л а д , п р и в і д т в о р е н н і с и н т а г м и the dying woman (жінка,
що помирає) п р а в и л ь н е в і д т в о р е н н я с л о в а the з а б е з п е
ч у є н е в е л и к у Ш П у в і д т в о р е н н і с л і в dying т а woman.
Н а в п а к и , при переході від однієї одиниці запам'ятову
в а н н я д о і н ш о ї ( н а п р и к л а д , м і ж с л о в а м и boy і saved)
спостерігається більша Ш П .
П о м и л к и переходу трапляються і всередині одиниць
запам'ятовування. За Н.-Ф. Джонсоном, речення форму-
ю т ь с я з і є р а р х і ї о д и н и ц ь з а п а м ' я т о в у в а н н я і І П П за
л е ж и т ь від р і в н я , н а я к о м у в і д б у в а є т ь с я п е р е х і д від о д н о
го е л е м е н т а д о і н ш о г о . Н . - Ф . Д ж о н с о н з а з н а ч а в , щ о й о г о
м о д е л ь дає з м о г у п е р е д б а ч и т и л и ш е ті в и п а д к и , к о л и з а
п р а в и л ь н о відтвореним словом іде а б с о л ю т н и й п р о в а л ,
неможливість згадати наступну одиницю я к ціле. Проте
залишається відкритим питання, які ч и н н и к и зумо
влюють стирання з пам'яті, заміну та помилки інших
типів. У моделі Н . - Ф . Д ж о н с о н а не приділено уваги
семантичним факторам.
Застосування у психолінгвістичних дослідженнях
моделі Н.-Ф. Джонсона розкриває асоціативну природу
взаємодії складників структури речення.
Моделі породження мовлення на основі трансфор
маційної граматики. Р о з р о б л е н н я т а к и х моделей ста
ло в а ж л и в и м етапом у розвитку психолінгвістики дру
г о г о п е р і о д у , з о к р е м а її а м е р и к а н с ь к о г о н а п р я м у .
Найвідомішою серед них є модель Д ж . Катца і П. По
с т а л а , п р е д с т а в л е н а в 1 9 6 4 р . З а її д о п о м о г о ю а в т о р и
намагалися довести, що реальне мовлення організова
не за п р а в и л а м и т р а н с ф о р м а ц і й н о ї г р а м а т и к и . Транс
формаційний аналіз синтаксичних структур здійсню
ють шляхом перетворення поверхневих структур на
глибинні. Процес породження мовлення, за П. Хомсь-
ким, має відбуватися у протилежному напрямі:
мовець здійснює низку операцій для переведення гли
бинних структур на поверхневі. Наприклад, речення
Сильна людина є доброю м і с т и т ь д в і г л и б и н н і с т р у к т у
р и Людина є сильною т а Людина є доброю. Д л я п о р о
д ж е н н я цього речення мовець, за Н. Хомським, здій
с н ю є п о с л і д о в н о т а к і о п е р а ц і ї : 1) з а м і н ю є у р е ч е н н і
Людина є сильною г р у п у п і д м е т а с л о в о м яка (Людина,
яка є сильною, є доброю); 2) з а б и р а є с л о в о яка (Людина
е сильною, є доброю); 3) з а б и р а є з в ' я з к у є м і ж с л о в а м и
людина т а сильною; 4) п е р е с т а в л я є м і с ц я м и с л о в а
людина т а сильною; 5) з м і н ю є в і д м і н о к п р и к м е т н и к а
сильною з о р у д н о г о н а н а з и в н и й (Сильна людина є доб
рою). О т ж е , у т а к и й с п о с і б м о в е ц ь о д е р ж у є н е о б х і д н у
поверхневу структуру.
Д ж . Катц і П. Постал запропонували відмінну схему
процесу п о р о д ж е н н я речення (рис. 2.3).
фонетична
Синтаксичний поверхнева фонологічний
репрезентація
компонент структура компонент
речення
Трансформаційні трансформаційні
правила правила
Основа: глибинна семантичний семантична

правила структура компонент репрезентація
структури речення
складників
і лексикон
Рис. 2.3. Схема породження речення Катца — Постала
В і д п о в і д н о до ц і є ї с х е м и м о в е ц ь п о ч и н а є і з с е м а н
тичного «задуму» того, щ о він хоче сказати. Н а першо
м у етапі (основа) діють п р а в и л а с т р у к т у р и с к л а д н и к і в .
Утворюється глибинна структура, далі на процес поро
д ж е н н я речення впливає семантичний компонент, утво
рюється семантична репрезентація речення. Н а наступ
ному етапі вступають у дію трансформаційні правила і
мовець співвідносить обрану глибинну структуру з
поверхневою. Потім вступає в дію фонологічний компо
нент і утворюється реальна звукова форма речення.
Я к щ о застосовувати модель К а т ц а — П о с т а л а до
р е а л ь н и х процесів п о р о д ж е н н я м о в л е н н я , то д и с к у с і й
н и м стає п и т а н н я стосовно вибору потрібного л а н ц ю ж к а
для передавання значення. П р и п у щ е н н я , ніби л ю д и н а
щоразу знаходить потрібні речення, суперечитиме прин
ципу економії. Вибір м о ж л и в и х варіантів глибинних
структур у поєднанні з усіма м о ж л и в и м и словами м о ж е
зайняти необмежений період часу. Д ж . К а т ц і П. Постал
передбачали, що існують евристичні механізми, які
обмежують кількість ланцюжків, що утворюються в
к о ж н о м у конкретному випадку. Це може бути, напри
клад, вибір саме тих лексичних одиниць, я к і мають
семантичні характеристики, що відповідають «задуму»
мовця. Проте немає ж о д н и х пояснень, я к м о ж н а залучи
ти т а к і процеси до цієї моделі.
Перевагою моделі К а т ц а — Постала є те, щ о вона
побудована за правилами трансформаційної граматики і
т о м у д а є з м о г у з ' я с у в а т и її п е р е в а г и ( н а м а г а н н я о х о п и т и
п е в н и м п е р е л і к о м т р а н с ф о р м а ц і й всі в и д и п о р о д ж е н н я
мовлення) та недоліки (певна механістичність теорії).
К о г н і т и в н і м о д е л і п р о ц е с і в п о р о д ж е н н я та с п р и й
няття мовлення, у психолінгвістиці їх почали застосо
в у в а т и з 70-х р о к і в X X ст., та особливої п о п у л я р н о с т і
в о н и н а б у л и у т р е т і й п е р і о д її р о з в и т к у . П о н я т т є в и й а п а
рат к о г н і т и в н о г о підходу застосовують із п е в н и м и моди
ф і к а ц і я м и д л я опису процесів п о р о д ж е н н я і с п р и й н я т т я
(інтерпретації) м о в л е н н я . У психолінгвістиці він перед
бачає дослідження пізнавальних процесів у мовленнєвій
діяльності. В а ж л и в и м для розвитку когнітивного підхо
ду стала, з о к р е м а , к о н ц е п ц і я У. К і н ч а , я к а с п и р а є т ь с я н а
ідею пропозицій.
Термін «пропозиція» у логіці позначає судження, а в
лінгвістиці — семантику речення. Смисл речення, що
а к т у а л і з у є т ь с я в м о в л е н н і , не м о ж н а з в о д и т и л и ш е до
лексичної та граматичної інформації, він з а в ж д и
м і с т и т ь к о м у н і к а т и в н о - і н т е н ц і й н и й , або п р а г м а т и ч
ний, смисл і пропозицію.
Пропозиція — елементарна одиниця свідомості, семантичний
інваріант речення.
Вона м о ж е бути ідентичною в різних за комуніка

тивною інтенцією реченнях, о с к і л ь к и відображає пов
торювану структуру типової ситуації, я к а є ізоморфною
стосовно конфігурації референтів у н а в к о л и ш н ь о м у
світі. Н а п р и к л а д , висловлення
Джон дав мені цю книгу.
Чи дасть мені Джон цю книгу?
Джон, дай мені цю книгу.
Я думаю, Джон дав мені цю книгу.
Напевне, Джон дав мені цю книгу.
м і с т я т ь одну п р о п о з и ц і ю , або с е м а н т и ч н и й і н в а р і а н т ,
що може набувати істинного значення. У складі пропо
з и ц і ї є терми, а б о актанти (наприклад, члени речен
ня), у наведеному п р и к л а д і це і м е н н и к и , щ о здатні до
р е ф е р е н ц і ї : книга, Джон; з а й м е н н и к мені, щ о в к а з у є н а
п е р ш у о с о б у ; п р е д и к а т дати, я к и й може набувати
модальних видових та часових ознак. Відмінності в реа
лізації однієї пропозиції н а з и в а ю т ь комунікативними,
а б о пропозиційними, установками.
Пропозиція реалізується у висловленні (реченні),
при цьому набуваючи логіко-семантичного значення
і с т и н н о с т і або х и б н о с т і .
З а У. Кінчем, п р о п о з и ц і я містить п р е д и к а т (ним м о ж е
б у т и д і є с л о в о , п р и к м е т н и к , п р и с л і в н и к т о щ о ) т а о д и н або
д е к і л ь к а а р г у м е н т і в (у б і л ь ш о с т і в и п а д к і в ц е і м е н н и к ) .
Висловлення — це система пропозицій. За допомогою
правил узгодження пропозиції утворюють семантичну
сітку. О т ж е , основою в и с л о в л е н н я є певне абстрактне у я в
лення про змістову структуру ситуації.
Пропозиція є особливою формою репрезентації
знань, базовою когнітивною одиницею зберігання
інформації, я к а відіграє головну роль у породженні,
інтерпретації дискурсу, у т. ч. к о г н і т и в н и х схем, фрей
мів, сценаріїв та ситуаційних моделей.
Когнітивний підхід у психолінгвістичних досліджен
н я х процесів п о р о д ж е н н я та с п р и й н я т т я мовлення перед
б а ч а є , іцо з н а ч е н н я с л і в з у м о в л е н е с и т у а ц і я м и або с ц е н а
м и (фреймами). З а такого підходу з н а ч е н н я слів устано
влюють не л и ш е через посередництво і н ш и х слів,
незважаючи на співвідношення лексичних значень з
«речами» «зовнішнього» світу дійсності. В а ж л и в и м стає
запропоноване американським лінгвістом Чарльзом
Філлмором (нар. 1929) поняття «прототипне значення
слова» («прототипна сцена ситуації») — т а к е з н а ч е н н я ,
я к е дає змогу побудувати д е я к у ідеальну ситуацію реаль
ного світу, ніби « н а к л а д а ю ч и » його н а події та «сцени»
р е а л ь н о с т і і в т а к и й спосіб р о з п і з н а ю ч и с в і т . П а д у м к у
Ч . Ф і л л м о р а , прототипні сцени слід розуміти я к сцени,
я к і н а л е ж а т ь до п р о с т и х в и п а д к і в , і д е а л ь н и х п р и к л а д і в ,
ш;о н е в і д о б р а ж а ю т ь в с і х ф а к т і в р е а л ь н о г о с в і т у .
У дійсності людина стикається не з ідеальними (про-
тотипними) ситуаціями: вона, використовуючи сукупні
з н а н н я про світ, в н о с и т ь к о р е к т и в и і добирає ті л е к с и ч
ні одиниці, я к і н а й б і л ь ш е відповідають к о н к р е т н і й
ситуації. Тобто ті с ц е н и , я к і л ю д и н а будує н а основі тек
сту, частково зумовлені його л е к с и ч н и м і г р а м а т и ч н и м
матеріалом, а частково — внеском самого інтерпретато
ра: його з н а н н я м и про к о н т е к с т , світ у з а г а л і та розумін
н я м намірів мовця. Унаслідок цього змістова частина
лексичних одиниць розділяється на два компоненти:
словникове значення та е н ц и к л о п е д и ч н і з н а н н я . Слов
никові статті значною мірою враховують енциклопе
дичні з н а н н я , але не м о ж у т ь дати повного у я в л е н н я про
т е , ш;о л ю д и н а з н а є п р о « п р е д м е т » , п о з н а ч е н и й ц и м с л о
вом. Ці додаткові знання людина реалізує у конкретних
актах мовленнєвої діяльності, і вони є настільки розма
ї т и м и , ш;о с л о в н и к о в и й о п и с н е з д а т н и й ї х о х о п и т и . Д л я
Психолінгвістичні теорії породження мовлення 75
опису ц и х процесів у психолінгвістиці послуговуються

такими поняттями:
1) ф р е й м — к о г н і т и в н а с т р у к т у р а , щ о м і с т и т ь з н а н
н я про світ подій, предметів, існує у свідомості л ю д и н и
і ґрунтується на знанні про м о ж л и в і типові ситуації,
очікуванні з приводу якостей та відношень реальних
об'єктів;
2) с ц е н а р і й ( с к р и п т ) — з н а н н я п р о с о ц і а л ь н у в з а є м о
дію;
3) п л а н — і н т е г р о в а н е з н а н н я п р о т е , я к о р г а н і з о в у
ється діяльність, я к е підпорядковує фрейми та скрипти;
4) с х е м а — а б с т р а к т н е в и з н а ч е н н я а к т и в н о ї о р г а н і
зації попереднього досвіду у в и г л я д і набору п р а в и л д л я
с т в о р е н н я або о п и с у п р о т о т и п у « с е р е д н я т е н д е н ц і я » .
П л а н и , фрейми та скрипти — це різновиди схеми я к
універсального способу організації.
Загалом когнітивні психолінгвістичні моделі поро
д ж е н н я т а с п р и й н я т т я м о в л е н н я ґ р у н т у ю т ь с я н а ідеї
про те, що існують певні домовленнєві когнітивні
структури, я к і мають пропозитивний характер (ім'я та
предикат) та організовані за системою п р а в и л , щ о
п о в ' я з а н і зі з м і с т о в о ю с т р у к т у р о ю с и т у а ц і ї . В а ж л и в о ю
для психолінгвістичних когнітивних моделей є також
ідея про компонент мовленнєвого механізму, я к и й ви
значає співвідношення синтаксичної структури речен
ня і теми висловлення. Такий мовленнєвий механізм
визначає, я к и й компонент речення є його темою (кому
н і к а т и в н и м центром). Гіпотеза про систему когнітив
н и х компонентів ситуації — фреймів — дає змогу сфор
мувати цілісне у я в л е н н я про взаємодію мовленнєвої та
немовленнєвої інформації у процесах породження і
сприйняття мовлення.
2.3. Психолінгвістичні теорії

породження мовлення
До найвідоміших психолінгвістичних теорій поро
д ж е н н я м о в л е н н я н а л е ж а т ь теорія рівнів мови Ч . Осгу
д а , т е о р і ї Л . В и г о т с ь к о г о , О. Л у р і ї , О. О. Л е о н т ь е в а .
Т е о р і я рівнів м о в и Ч . Осгуда. її основою є ідея щ о д о
продукування мовлення (кодування) за чотирма рівнями:
1) м о т и в а ц і й н и й р і в е н ь , н а я к о м у м о в е ц ь п р и й м а є
загальні р і ш е н н я : говорити ч и не говорити; в я к і й ф о р м і
говорити (запитувати, стверджувати, наказувати); я к і
засоби використовувати д л я п е р е д а в а н н я цієї ф о р м и в
реченні (активну чи пасивну форму); я к і моделі інфор
мації обрати; що виокремлювати логічним наголосом;
2) с е м а н т и ч н и й р і в е н ь , н а я к о м у м о в е ц ь в и о к р е м
лює в реченні певні послідовності слів (функціональні
класи). Будь-яке речення м о ж н а поділити на одиниці
к о д у в а н н я — не к о н к р е т н і слова, а ф у н к ц і о н а л ь н о - с е
мантичні класи. Одиниця семантичного рівня поро
д ж е н н я мовлення м о ж е заповнюватися різними слова
м и , але це буде о д и н и ц я одного ф у н к ц і о н а л ь н о г о к л а с у .
Н а п р и к л а д , р е ч е н н я Талановитий письменник пише
новий роман м о ж н а р о з д і л и т и н а т р и ф у н к ц і о н а л ь н о - с е
м а н т и ч н і к л а с и : Талановитий письменник — пише —
новий роман;
3) р і в е н ь п о с л і д о в н о с т е й , о с н о в н о ю о д и н и ц е ю я к о г о
є слово не я к семантична о д и н и ц я , а я к ф о н е т и ч н и й
комплекс. У процесі кодування на цьому рівні діють
механізми розпізнавання звукових послідовностей;
визначення довжини уривків (інтервали м і ж словами
мають бути не більші, н і ж інтервали всередині слів та
навіть на м е ж і морфем); механізм г р а м а т и ч н и х послі
довностей, я к и й діє у разі в е л и к и х с е г м е н т і в ;
4) і н т е г р а ц і й н и й р і в е н ь , о с н о в н о ю о д и н и ц е ю я к о г о є
склад. Н а цьому рівні діють моторні механізми коду
вання та відбувається звукове оформлення опрацьова
ного в и с л о в л е н н я .
П р и в е р н е н н я Ч . О с г у д о м у в а г и до о п и с у в і д п о в і д н и х
рівнів продукування мовлення відкрило нові перспек
тиви їх д о с л і д ж е н н я у психолінгвістиці.
Т е о р і я Л . Виготського. Відповідно до неї м о в л е н н є в е
мислення має три аспекти: думку, внутрішнє мовлен
н я , слово. П р о ц е с п о р о д ж е н н я м о в л е н н я йде від м о т и в у
до о ф о р м л е н н я д у м к и , п о т і м д у м к а о п о с е р е д к о в у є т ь с я у
внутрішньому слові, за т и м — у з н а ч е н н я х зовнішніх
слів, після чого — у словах.
у цьому процесі ключову роль відіграє в н у т р і ш
н є м о в л е н н я — особливий внутрішній план мовлен
нєвого м и с л е н н я , я к е є посередником м і ж д у м к о ю та
словом. Л . Виготський в и о к р е м и в такі основні характе
ристики внутрішнього мовлення: відсутність фонації
Психолінгвістичні теорії породження іуовлення 77
(його не в и м о в л я ю т ь за допомогою звуків), п р е д и к а т и в

ність (містить здебільшого л и ш е присудки), скороче-
н і с т ь . В н у т р і ш н є м о в л е н н я м а є т а к о ж с е м а н т и ч н і осо
бливості: переважання смислу над словом; аглютинація
значень слів (значення слів ніби «зливаються»); розбіж
ності із с е м а н т и к о ю с л і в .
Т е о р і я О. Л у р і ї . Р о з в и в а ю ч и і д е ї Л . В и г о т с ь к о г о ,
О. Л у р і я р о з р о б и в у ч е н н я п р о д и н а м і ч н у с х е м у в и с л о в
л е н н я . Відповідно до цієї с х е м и ф о р м у в а н н я висловлен
н я відбувається в три етапи:
1) в и х і д н а с х е м а ( « с е м а н т и ч н и й з а п и с » ) , ш;о є з г о р н у
т и м мовленнєвим висловленням, я к е далі м о ж е бути пере
творене н а систему послідовно п о в ' я з а н и х одне з о д н и м
слів. Вихідна д у м к а висловлення має дві частини — тему
і р е м у ( д а н е і н о в е ) , я к і у т в о р ю ю т ь с и с т е м у з в ' я з к і в , ш;о
будуть н а я в н і в м а й б у т н ь о м у в и с л о в л е н н і . В и х і д н а схе
ма є згорнутою, потім вона поступово розгортається
(стає послідовним набором мовленнєвих одиниць);
2) в н у т р і ш н є м о в л е н н я . Н а ц ь о м у е т а п і в н у т р і ш н і й
смисл переходить у систему синтаксично організованих
мовленнєвих значень (формується синтаксична струк
тура висловлення);
3) ф о р м у в а н н я р о з г о р н у т о г о м о в л е н н є в о г о в и с л о
влення — л а н ц ю ж к а взаємопов'язаних речень.
Л а н ц ю ж к и р е ч е н ь , ш;о у т в о р ю ю т ь р о з г о р н у т е м о
в л е н н є в е в и с л о в л е н н я , слід в и в ч а т и р а з о м із к о н т е к
стом. З огляду на це процес формування висловлення
потребує вивчення за допомогою я к лінгвістичного ана
лізу, т а к і соціально-психологічного ( в р а х о в у ю ч и си
туацію спілкування, мотиви мовця, ставлення мовця та
с л у х а ч а до і н ф о р м а ц і ї тош;о).
О т ж е , в і д п о в і д н о до к о н ц е п ц і ї О. Л у р і ї , м о в л е н н є в е
висловлення є особливим видом мовленнєвої діяльно
с т і . В о н а м а є т а к у с а м у с т р у к т у р у , ш;о й і н ш а ф о р м а
психічної діяльності.
Т е о р і я М. Ж и н к і н а . В а ж л и в о ю д л я ф о р м у в а н н я ці
л і с н и х у я в л е н ь ш;одо п р о ц е с і в п о р о д ж е н н я м о в л е н н я
с т а л а к о н ц е п ц і я М. Ж и н к і н а . Відповідно до неї у
внутрішньому мовленні використовується особливий
в н у т р і ш н і й к о д . В і н є н е в е р б а л ь н и м у н і в е р с а л ь н и м (або
предметно-схемним) за своїм х а р а к т е р о м . У н і в е р
с а л ь н и й п р е д м е т н и й к о д (УНК) — сукупність
психічних сенсорних образів знаків, я к а в кожної
л ю д и н и є і н д и в і д у а л ь н о ю . Ц я і н д и в і д у а л ь н і с т ь сто
с у є т ь с я с к л а д у о б р а з і в з н а к і в (до н и х н а л е ж а т ь п р е д м е
т и , дії, о п е р а ц і ї з д і я л ь н о с т і особистості). У ц ь о м у сенсі
У П К визначають я к соціогенне утворення, я к е повні
стю з а л е ж и т ь від соціального досвіду особистості. Слова
не зберігаються в повній формі, а щ о р а з у синтезуються
за п е в н и м и п р а в и л а м и . Л ю д и н а створює висловлення за
особливими семантичними правилами сполучуваності
слів у семантичні пари. Такі п р а в и л а є фільтром, я к и й
забезпечує осмисленість висловлення. За М. Ж и н к і -
н и м , існує задум цілого тексту, а породження тексту є
розгортанням цього задуму.
О р и г і н а л ь н і ідеї, з а к л а д е н і в роботах М. Ж и н к і н а ,
стали історичним підґрунтям для багатьох досліджень
радянських, а з часом — російських психолінгвістів.
Т е о р і я О. О. Л е о н т ь е в а . З г і д н о з н е ю п о р о д ж е н н я м о в
лення — це складна мовленнєва дія, формування якої
передбачає кілька етапів:
1) в н у т р і ш н є п р о г р а м у в а н н я в и с л о в л е н н я . В н у т р і ш
н я програма — змістове ядро майбутнього висловлен
ня — є ієрархією пропозицій та пов'язана з предикатив
ністю висловлення і темо-рематичною організацією
с и т у а ц і ї . О с н о в о ю в н у т р і ш н ь о г о п р о г р а м у в а н н я є об
раз, я к и й має особистісний смисл;
2) с е м а н т и к о - г р а м а т и ч н е п р о г р а м у в а н н я . Ц е й е т а п
О. О. Л е о н т ь е в п о д і л я в н а к і л ь к а к о м п о н е н т і в : т е к т о -
граматичний (переклад на об'єктивний код), феногра-
матичний (лінійний розподіл кодових одиниць), син
т а к с и ч н е прогнозування ( п р и п и с у в а н н я о д и н и ц я м гра
матичних характеристик), синтаксичний контроль
(узгодження прогнозу та ситуації);
3) м о т о р н е п р о г р а м у в а н н я ( я к в и м о в л я т и в и с л о
влення). Н а цьому етапі створюється програма продуку
вання висловлення;
4) р е а л і з а ц і я м о в л е н н я . Ц е й етап є в л а с н е у с н и м ч и
письмовим мовленням. Теорія породження мовлення
о. о. Л е о н т ь е в а н а б а г а т о д е с я т и л і т ь в и з н а ч и л а в е к т о р
досліджень у психолінгвістиці радянського та постра
дянського періодів.
К о ж н а із запропонованих моделей та теорій стала
в а ж л и в и м внеском у формування цілісної системи
знань про основні ш л я х и та етапи п о р о д ж е н н я мовлен
н я , х о ч а л и ш е н и м и сучасна п с и х о л і н г в і с т и к а не обме-
Психолінгвістичні аспекти сприйняття мовлення 79
ж у є т ь с я . Результатом застосування ц и х моделей і теорій,

я к і взаємно доповнюють та уточнюють одна одну, стали
з н а н н я про м і н і м а л ь н и й та м а к с и м а л ь н и й склади опера
цій, щ о необхідні д л я процесів п о р о д ж е н н я мовлення,
з ' я с у в а н н я в з а є м н о г о в п л и в у ц и х о п е р а ц і й , з н а ч е н н я сві
домого та несвідомого к о н т р о л ю , оперативної та довго
тривалої пам'яті. Дані таких досліджень використову
ють я к у теоретичній, так і в прикладній психолінгвістиці.
2.4. Психолінгвістичні аспекти

сприйняття мовлення
Сприйняття мовлення є складним багатогранним
процесом. С п р и й м а ю ч и висловлення, адресат «витя
гає» с м и с л , я к и й к р и є т ь с я за його зовніпіньою ф о р м о ю .
Н а п е р ш и й погляд, сприйняття та розуміння мовлення
відбувається миттєво, оскільки мовець не усвідомлює
роботи мовленнєвого механізму. С п р и й н я т т я та розу
міння мовлення усвідомлюється я к складний процес
л и ш е тоді, к о л и л ю д и н а чогось не р о з у м і є .
Загалом сприйняття мовлення підпорядковане тим
самим закономірностям, що й будь-яке інше сприйнят
т я . Тому під час а н а л і з у слід з в а ж а т и на те, щ о існують
різні ситуації с п р и й н я т т я : формування образу сприй
н я т т я та упізнавання в ж е сформованого образу.
О. О. Л е о н т ь е в з а п р о п о н у в а в к л а с и ф і к у в а т и т е о р і ї
сприйняття мовлення за двома параметрами: мотор
ним/сенсорним типом сприйняття і активним/пасив
н и м його характером.
Моторна теорія сприйняття мовлення
передбачає, що в процесі слухання мовлення людина
ідентифікує значення моторних сигналів, я к і необхідні
д л я створення і н ш о г о подібного до почутого повідо
млення. С е н с о р н а т е о р і я основана на зіставленні
сигналу з еталоном за а к у с т и ч н и м и о з н а к а м и . Ц е й про
цес передує в и н и к н е н н ю відповідних моторних образів.
А к т и в н і т е о р і ї с п р и й н я т т я (моделі аналізу че
рез синтез) ґрунтуються на твердженні, щ о д л я розумін
н я висловлення необхідно створити його синтаксичну
м о д е л ь . Т а к а м о д е л ь буде повністю або ч а с т к о в о відпові
дати моделі, що використовується у процесі породження
мовлення. Отже, за такого підходу розуміння мовленнє

вого повідомлення не відрізняється від м е х а н і з м у його
планування. Відповідно моделі породження мовлення
м о ж н а в в а ж а т и т а к о ж м о д е л я м и його с п р и й н я т т я .
Пасивні теорії сприйняття мовлення
передбачають покрокове п р и й н я т т я р і ш е н ь і співвідно
сяться з моделлю з кінечним числом станів.
В а ж л и в и м при описі процесів смислового сприйнят
тя мовлення є визначення одиниці-еталона і чинників,
ш;о в п л и в а ю т ь н а в п і з н а в а н н я с л і в . Е к с п е р и м е н т а л ь н і
д о с л і д ж е н н я с в і д ч а т ь , щ о м о в л е н н я с п р и й м а ю т ь «по
с л о в а х » , тобто слово є о д и н и ц е ю смислового с п р и й н я т
тя м о в л е н н я . Н а в п і з н а в а н н я слів в п л и в а ю т ь фонетичні
та імовірнісні характеристики, семантичні і семантико-
граматичні особливості мовленнєвих сигналів. Т а к о ж
потрібно з в а ж а т и на те, щ о в різних умовах с п р и й н я т т я
домінують різні ознаки мовленнєвого сигналу. Напри
к л а д , к о л и рівень сигналу в и щ и й за рівень ш у м у , домі
нують фонетичні ознаки; при збільшенні рівня ш у м у
зростає роль семантичних ознак; я к щ о рівень ш у м у пе
р е в и щ у є сигнал, домінуючою стає частотність.
На процеси сприйняття мовлення впливає також
«фактор адресата». Адресат (реципієнт) п р и виборі спо
собу с п р и й н я т т я з в а ж а є н а с п і в в і д н о ш е н н я с и г н а л у та
ш у м у . П р и й м а ю ч и р і ш е н н я щодо способу с п р и й н я т т я ,
він обирає стратегію, за допомогою якої надає перевагу
тому чи тому класу операцій. Адресат обирає загальну
с т р а т е г і ю с п р и й н я т т я н а в і т ь до т о г о я к б е з п о с е р е д н ь о
почув мовленнєвий стимул (сигнал). Вибір стратегії
з а л е ж и т ь від у с т а н о в к и адресата стосовно с п р и й м а н и х
о б ' є к т і в . Тому д л я процесів с п р и й н я т т я м о в л е н н я ва
ж л и в и м є попереднє орієнтування, під час якого реци
пієнт одержує і н ф о р м а ц і ю стосовно к л а с у ситуації та
обирає к л а с р і ш е н ь (це п е р ш и й к р о к у с п р и й н я т т і мо
в л е н н я ) . Вибір к о н к р е т н о г о р і ш е н н я щодо способу
сприйняття є наступним кроком у сприйнятті мовлен
ня. Ц я процедура має евристичний характер.
У психолінгвістичних дослідженнях сприйняття
мовлення особливу увагу п р и д і л я ю т ь механізмам сми
слового с п р и й н я т т я висловлень (зокрема, їх детальному
о п и с у п р и с в я ч е н і н а у к о в і роботи І. З и м н ь о ї ) . С к л а д
ність та неоднорідність процесу смислового с п р и й н я т т я
зумовлена об'єктивними і суб'єктивними чинниками.
До о б ' є к т и в н и х ч и н н и к і в н а л е ж а т ь :
1) с п е ц и ф і к а с а м о г о м о в л е н н є в о г о п о в і д о м л е н н я я к
с к л а д н о ї логіко-смислової с т р у к т у р и . Мовленнєве пові
д о м л е н н я має з о в н і ш н ю структуру (вступ, основну части
ну, висновок) і водночас визначається складною вну
трішньою структурою, для якої в а ж л и в і основна динамі
к а д у м к и — к о м п о з и ц і й н а побудова (зачин, к у л ь м і н а ц і я ,
р о з в ' я з к а ) та співвідношення різних рівнів предмета ви
словлення і предикативних відношень. Ц я складна
с т р у к т у р а з а д а н а к о м у н і к а т о р о м , с п о с і б її п о д а н н я з н а ч
ною мірою зумовлює хід, особливості та успішність про
ц е с у її о с м и с л е н н я с л у х а ч а м и ;
2) о с о б л и в о с т і с п р и й н я т т я : к о н с т а н т н і с т ь ( п о с т і й
ність, відносна н е з а л е ж н і с т ь процесу від з м і н и ф о р м и ,
р о з м і р у п р е д м е т а а б о я в и ї ц а тош;о), с п і в в і д н о ш е н н я
предмета і фону, частини і цілого.
До с у б ' є к т и в н и х ч и н н и к і в , ш;о в п л и в а ю т ь
на процес сприйняття мовлення, н а л е ж и т ь сприйняття
с л у х а ч е м , я к е з а л е ж и т ь від п с и х о л о г і ч н и х особливо
стей людини: осмисленості сприйняття, дискретності
цього процесу, наявності попереднього досвіду та ви
переджального характеру сприйняття.
Осмисленість с п р и й н я т т я . Вона є частиною вну
трішнього механізму осмислення, у результаті якого
с л у х а ч м о ж е з р о з у м і т и або не з р о з у м і т и с м и с л висло
в л е н н я . Р о з у м і н н я я к результат о с м и с л е н н я тексту по
л я г а є у з ' я с у в а н н і з в ' я з к і в і в і д н о ш е н ь о б ' є к т і в та явиш;,
про я к і йдеться у повідомленні, до о б ' є к т і в та я в и щ ре
альної дійсності; з в ' я з к і в та відношень, я к і існують м і ж
об'єктами та я в и щ а м и , про які йдеться у повідомленні;
с т а в л е н н я мовця до н и х ; спонукальної та вольової ін
формації, що міститься у повідомленні.
Розуміння мовленнєвого повідомлення здійснюється
на різних рівнях, ступенях, у різних планах, характери
зується різними глибиною та я к і с т ю . Специфіка смисло
вого с п р и й н я т т я мовленнєвого повідомлення визнача
ється рівнями розуміння. Основний принцип виокре
м л е н н я ц и х р і в н і в — від з ' я с у в а н н я з н а ч е н н я слів
загалом та нечіткої здогадки про їхній з а г а л ь н и й смисл
до з ' я с у в а н н я к о н к р е т н о г о з н а ч е н н я слова і в и з н а ч е н н я
справжнього смислу повідомлення. До характеристики
р і в н і в р о з у м і н н я н а л е ж а т ь з м і н а р о з у м і н н я від слова до
тексту, а також поглиблення та зміна ступеня розуміння
слухачем предмета, основної д у м к и м о в ц я , основного

змісту висловлення.
З а р о з к р и т т я м глибини смислу повідомлення ви
окремлюють чотири рівні розуміння.
Перший рівень розуміння характеризуєть
с я з ' я с у в а н н я м л и ш е того, про щ о г о в о р я т ь , тобто основ
ної д у м к и в и с л о в л е н н я . Ц е п о в е р х н е в е р о з у м і н н я мо
вленнєвого повідомлення. Слухач має л и ш е загальне
у я в л е н н я того, про щ о говорять, і визначає основні сми
слові з в ' я з к и .
Д р у г и й р і в е н ь характеризується розумінням не
л и ш е того, про щ о говорять, а й того, щ о говорять. Слу
хач визначає смислові з в ' я з к и м і ж основними планами
р о з к р и т т я д у м к и , розвиває та осмислює основну та всі
додаткові лінії висловлення. Він м о ж е відновити компо
зиційну структуру повідомлення та основну структуру
«предметного аналізу». Проте слухач не має глибоких
систематизованих знань проблеми, і це п е р е ш к о д ж а є
з'ясуванню тонких, ледь помітних смислових зв'язків
мовленнєвого повідомлення. Н а другому рівні розумін
н я л ю д и н а п о р і в н ю є , а н а л і з у є д а н і , в и з н а ч а є все б і л ь ш е
смислових зв'язків м і ж тим, що знає, і тим, що чує на
д а н и й момент; вирішує, щ о нового їй повідомили.
Т р е т і й р і в е н ь р о з у м і н н я притаманний лю
дям, щ о мають глибокі професійні з н а н н я в тій сфері,
я к о ї стосується п о в і д о м л е н н я , ш и р о к и й світогляд т а ве
л и к и й ж и т т є в и й досвід. Н а основі глибокого з н а н н я
теми під час с л у х а н н я о ц і н ю ю т ь не л и ш е те, щ о р о з к р и
вають у розповіді, а й те, я к и м и засобами мовець дося
гає цього.
Ч е т в е р т и й р і в е н ь — найвищий і характеризу
ється р о з у м і н н я м не л и ш е того, щ о , я к і про щ о к а ж е
мовець, а й з ' я с у в а н н я м основного смислу висловлення,
його головної д у м к и н е з а л е ж н о від того, с ф о р м у л ь о в а н а
вона м о в ц е м ч и п р и х о в а н а в підтексті. Р о з у м і н н я під
тексту в и с л о в л е н н я , його мети і визначає н а й в и щ и й рі
вень усвідомлення.
Організація логічної с т р у к т у р и мовленнєвого пові
домлення сказаного зумовлена рівневим характером
його р о з у м і н н я і водночас м о ж е в и з н а ч а т и ці рівні. Про
те м е ж і м і ж н и м и н е ч і т к і .
З п о з и ц і й ч і т к о с т і ( у с в і д о м л е н н я с л у х а ч е м своєї д і я л ь
ності) в и з н а ч а ю т ь т а к і р і в н і ( с т у п е н і ) р о з у м і н н я :
1) п о п е р е д н і й р і в е н ь , н а я к о м у з а р о д ж у є т ь с я р о з у
м і н н я , починається, але не осягається процес усвідо
млення;
2) р і в е н ь р о з у м і н н я , щ о х а р а к т е р и з у є т ь с я н е я с н и м
у с в і д о м л е н н я м т і є ї с ф е р и , до я к о ї н а л е ж и т ь т е , щ о б у л о
сприйнято;
3) р і в е н ь о с м и с л е н н я , щ о с у б ' є к т и в н о п е р е ж и в а є т ь
ся я к р о з у м і н н я : л ю д и н а усвідомлює своє д о с я г н е н н я в
розумінні, але щ е не м о ж е його в и р а з и т и ;
4) р і в е н ь ч і т к о г о р о з у м і н н я п о в і д о м л е н н я , а л е б е з
п е р е к л а д у того, щ о сприйнято: воно є зрозумілим на
власному внутрішньому коді — слухач відтворює те, щ о
сприйнято, причому максимально словами оригіналу;
5) н а й в и щ и й р і в е н ь р о з у м і н н я , щ о х а р а к т е р и з у є т ь с я
з в і л ь н е н н я м від о б м е ж е н ь словесного ф о р м у л ю в а н н я і
м о ж л и в і с т ю вільного в и к л а д у того, щ о слухач зрозумів.
Дискретний характер сприйняття. У психологічних
д о с л і д ж е н н я х с п р и й н я т т я та з а п а м ' я т о в у в а н н я мо
вленнєвого матеріалу було доведено, щ о в процесі слу
х а н н я відбувається з б і л ь ш е н н я або у к р у п н е н н я окре
м и х дрібних і м е н ш з н а ч у щ и х за смислом частин пові
домлення, які становлять основу його смислового
змісту. Під час с л у х а н н я людина з'ясовує смислові
з в ' я з к и м і ж ц и м и частинами за різними п р и н ц и п а м и
з в ' я з к у (часто вони д у ж е індивідуальні) і створює
с к л а д н і ш і смислові єдності.
Опрацювання мовленнєвого сигналу потребує часо
вого н а к о п и ч е н н я смислової інформації і передбачає ви
користання спеціального механізму «накопичення» та
укрупнення. Цей механізм полягає у виокремленні
с м и с л о в и х о п о р н и х п у н к т і в , або « с м и с л о в и х в і х » , я к і є
результатом смислового групування (розчленування,
аналізу, об'єднання) мовленнєвого матеріалу. К о л и ре
ципієнт при запам'ятовуванні виокремлює опорні
п у н к т и , то має н а у в а з і не в л а с н е ї х , а с м и с л того ц і л о г о ,
я к е вони заміщають.
Наявність попереднього досвіду. Н а с п р и й н я т т я мо
вленнєвого повідомлення істотно впливає а п п е р ц е п
ц і я ( л а т . a d — до і p e r c e p t i o — с п р и й м а н н я ) — з у м о в л е
ність с п р и й н я т т я попереднім досвідом людини. Вона
в и я в л я є т ь с я у т а к и х ч и н н и к а х , я к з н а н н я мови, пред
мета, про я к и й ідеться, практика слухання, загальний
рівень культури, освіти, вік тощо.
П о п е р е д н і й досвід л ю д и н и дає ї й підстави робити де

я к і прогнози у процесі с п р и й н я т т я , тобто частково
визначає і здатність до а н т и ц и п а ц і ї (лат. anticipa-
tio — у г а д у в а н н я наперед) — передбачення з метою по
передження, яке має сигнальний характер. Антиципа
ція ґрунтується на законі в и п е р е д ж а л ь н о г о відобра
ж е н н я впливів навколишньої дійсності, я к е є основною
ф о р м о ю п р и с т о с у в а н н я ж и в о ї матерії до просторово-ча
сової с т р у к т у р и н е о р г а н і ч н о г о світу. А к т у а л і з а ц і я одні
єї з л а н о к л а н ц ю ж к а , я к і п о в ' я з а н і м і ж с о б о ю п о в т о р н и
м и с п і л ь н и м и в и я в а м и подій у п о п е р е д н ь о м у досвіді ор
ганізму, в и к л и к а є миттєву актуалізацію всіх слідів.
Випереджальний характер сприйняття. Механізм
прогнозування мовленнєвого повідомлення полягає в
тому, що в процесі с л у х а н н я людина, с п р и й н я в ш и перше
слово ф р а з и , в ж е м о ж е передбачати (неусвідомлено), я к е
слово найімовірніше слідуватиме за н и м . Т а к е прогнозу
вання визначає крок і швидкість осмислення. Сприй
маючи фразу, людина основну інформацію одержує в ж е
н а її п о ч а т к у . З а к і н ч е н н я ф р а з и , щ о в и з н а ч а є т ь с я к о н
т е к с т о м і н а о с н о в і н а й б і л ь ш і м о в і р н о г о її з а в е р ш е н н я , є
н і б и з а й в и м , н а д л и ш к о в и м , о с к і л ь к и ц е с л о в о або г р у п у
слів в ж е м о ж н а було вгадати з контексту.
О к р і м о п о р н и х п у н к т і в , д л я з а п а м ' я т о в у в а н н я ва
ж л и в е з н а ч е н н я м а ю т ь т а к о ж н а д л и ш к о в і елементи по
в і д о м л е н н я . Н а д л и ш к о в і с т ь реалізується на всіх р і в н я х
мовної системи (фонемному, морфемному, на рівні слів
та словосполучень) і є основою більшої надійності
с п р и й н я т т я м о в л е н н є в о г о с и г н а л у , й о г о с т і й к о с т і до п е
решкод у будь-яких умовах спілкування, зв'язку. На
п р и к л а д , у ф р а з і Я йду з великою книгою в руках над
л и ш к о в и м и є з а й м е н н и к я, з а к і н ч е н н я д і є с л о в а , у з г о
джені закінчення п р и к м е т н и к а та іменника тощо. Саме
неодноразове повторення інформації в кількох елемен
тах повідомлення забезпечує правильність і точність
с п р и й н я т т я цього речення. Кількість н а д л и ш к о в и х еле
ментів у письмовому мовленнєвому повідомленні сягає
приблизно 70% . Я к щ о застосувати принцип надлишко-
вості щодо с п р и й н я т т я всього мовленнєвого повідо
м л е н н я , то м о ж н а п р и п у с т и т и , щ о в ц і л о м у п о в і д о м л е н
ні, так само я к і у фразі, має бути розумна пропорція
н а д л и ш к о в о г о та інформативного. Вона забезпечує на
дійність с п р и й н я т т я за оптимальної нормативності по-
відомлення. Таке співвідношення т а к о ж необхідне д л я

т о г о , ш;об д а т и м о з к у с л у х а ч а м о ж л и в і с т ь і ч а с о п р а
цювати інформацію.
Ч и с л е н н і е к с п е р и м е н т и психологів із д о с л і д ж е н н я
с п р и й н я т т я та з а т р и м к и у п а м ' я т і послідовності слів до
в о д я т ь , ш;о к р а ш , е з а п а м ' я т о в у ю т ь с я п о ч а т о к і з а к і н ч е н
н я повідомлення. Т а к а особливість пояснюється дією
психологічного «закону першого та останнього місця
( ф а к т о р а ) » . В і д п о в і д н о до ц ь о г о з а к о н у п р и і н ш и х р і в
н и х у м о в а х к р а щ е з а п а м ' я т о в у ю т ь с я ті с т и м у л и , я к і
були пред'явлені на початку та вкінці списку.
П р и с п р и й н я т т і основної д у м к и повідомлення вона
передається за однократного представлення л и ш е в
тому разі, я к щ о сформульована самим мовцем і розмі
щ е н а н а й о г о п о ч а т к у або в к і н ц і . Я к щ о о с н о в н а д у м к а
має бути зрозумілою з усього контексту висловлення,
с л у х а ч і з д е б і л ь ш о г о м о ж у т ь п е р е д а т и її л и ш е в р е з у л ь
таті додаткового цілеспрямованого осмислення почуто
го. Ц е я в и щ е пояснюється особливостями с п р и й м а н н я .
С л у х а ю ч и в и с л о в л е н н я , л ю д и н а с т е ж и т ь з а з в ' я з к о м ос
новних положень, розвитком подій, я к і визначають
зміст п о в і д о м л е н н я . Д л я того щоб вивести основну ідею,
мозку слухача потрібно застосувати додаткові зусилля,
здійснити вторинне опрацювання сприйнятого. Цей
процес потребує часу і спеціальної установки. Тому щоб
п о л е г ш и т и слухачеві з ' я с у в а н н я основної д у м к и висло
в л е н н я , м о в е ц ь м а є а б о с а м ч і т к о с ф о р м у л ю в а т и її в т е к
сті, або передати п і д т е к с т о м .
Необхідною умовою повноти сприйняття мовленнє
вого повідомлення, г л и б и н и р о з у м і н н я та надійності
його запам'ятовування є активна мисленнєва діяль
ність слухачів. їй сприятимуть правильна постановка
проблеми обговорення, організація повідомлення, ма
нера його презентації, п о є д н а н н я і н д у к т и в н о г о та де
д у к т и в н о г о способів в и к л а д у , д о ц і л ь н е застосування
наочності.
С л у х а н н я в у м о в а х публічного в и с т у п у з а л е ж и т ь від
д е я к и х особливостей самого мовця: його артикуляцій
них даних, часу повідомлення (тривалості), темпу вимо
в л я н н я (середньої д о в ж и н и складів), ступеня зацікавле
ності м о в ц я в тому, щоб бути зрозумілим, щ о в и я в л я є т ь
ся в емоційності, чіткості логічного наголошування та
інтонаційного оформлення тощо.
Експериментальні дослідження темпу мовлення

свідчать, що за повільного темпу ускладнюється синте
тичне узагальнення в р а ж е н ь у закінчений образ мо
влення, а швидкий темп заважає аналітичному розгля
ду мовленнєвого потоку. Важливе т а к о ж узгодження
т е м п у в и м о в л я н н я та особистого т е м п у с п р и й м а н н я слу
хача. Я к щ о вони більш-менш збігаються, слухач сприй
має такий темп мовлення як нормальний і складається
оптимальний режим передавання-прийому інформації,
у результаті чого реципієнт не т і л ь к и розуміє основну
думку, а й легко відтворює деталі.
Е ф е к т и в н і с т ь процесу с п р и й н я т т я п і д в и щ у є т ь с я за
умови відповідності інтерпретаційних можливостей
слухачів та мовця, я к а передбачає близькість характе
р и с т и к мисленнєвої та мнемічної діяльності обох парт
нерів спілкування. Така відповідність може в и я в л я т и с я
у к о ж н і й к о н к р е т н і й с и т у а ц і ї або в з а г а л і х а р а к т е р и з у
вати подібність людей (наприклад, почуття гумору має
бути взаємним). Неможливість інтерпретації в процесі
с л у х а н н я п р о я в л я є т ь с я саме в тому, щ о л ю д и н а не розу
міє висловлення.
Дослідники припускали, що швидкість і точність
розуміння речень є мірою їх синтаксичної складності.
Наприклад, оскільки активні речення синтаксично
м е н ш с к л а д н і , н і ж пасивні, в в а ж а л о с я , щ о їх л е г ш е зро
з у м і т и . О д н а к з ' я с у в а л о с я , щ о р о з у м і н н я р е ч е н ь за
л е ж и т ь від к о н т е к с т у н а с т і л ь к и , н а с к і л ь к и від с и н т а к
сичної ф о р м и . Тобто не м о ж н а а б с т р а к т н о говорити про
складність опрацювання речення певної граматичної
форми. У мові існують різні синтаксичні засоби вира
ж е н н я , оскільки цього вимагає різноманітність комуні
кативних ситуацій. Експерименти доводять, що пасив
ні р е ч е н н я не с к л а д н і ш і д л я р о з у м і н н я , н і ж а к т и в н і , а
заперечні не з а в ж д и с к л а д н і ш і , н і ж стверджувальні. З
часом було з'ясовано, щ о вибір певного типу речення
зумовлений описом ситуації.
До того я к п о ч а л и с я психологічні д о с л і д ж е н н я
трансформаційної г р а м а т и к и , процеси р о з у м і н н я ре
чень вивчав а н г л і й с ь к и й психолог Пітер Восон, я к о г о
цікавили психологічні аспекти заперечення. В одному з
його експериментів у ч а с н и к а м п р е д ' я в и л и прості ствер
д ж у в а л ь н і т а з а п е р е ч н і р е ч е н н я і з а в д а н н я з ' я с у в а т и іс
т и н н і с т ь або х и б н і с т ь к о ж н о г о з н и х . Р е ч е н н я м а л и ф о р -
м у Л'^ (еіне є) (парним/непарним) числом, д.е N — о д

н о з н а ч н е ч и с л о в і д 2 до 9 , а в д у ж к а х в к а з а н і в а р і а н т и
п о б у д о в и р е ч е н ь . У т в о р и л о с я ч о т и р и т и п и р е ч е н ь : іс
т и н н і с т в е р д ж у в а л ь н і (Вісім є парним числом), хибні
с т в е р д ж у в а л ь н і (Дев'ять є парним числом), і с т и н н і з а п е
р е ч н і (Дев'ять не є парним числом), х и б н і з а п е р е ч н і (Ві
сім не є парним числом). П . Восон в и я в и в , щ о о с м и с л е н н я
з а п е р е ч н и х р е ч е н ь п о т р е б у є від у ч а с н и к і в е к с п е р и м е н т у
більших часових затрат і спричиняє більше помилок, н і ж
стверджувальних, а т а к о ж , щ о в а ж к о з'ясувати істин
н і с т ь з а п е р е ч н о г о р е ч е н н я , н е п о р і в н ю ю ч и й о г о зі с т в е р
джувальним. Аналогічні результати були одержані щодо
івриту. Ц і дослідження доводять, щ о розуміння запереч
н и х р е ч е н ь с к л а д н і ш е не ч е р е з с и н т а к с и ч н у ф о р м у , а ч е
рез специфіку їх використання в конкретному експери
м е н т а л ь н о м у з а в д а н н і (тобто с к л а д н і с т ь с п р и й н я т т я є ін
телектуальною, а не синтаксичною).
П. Восон т а к о ж продемонстрував, щ о в певних кон
текстах процес розуміння заперечних речень є досить
п р о с т и м . З а п е р е ч е н н я м и л е г ш е за все оперувати в кон
тексті з а п е р е ч е н н я імовірного, тобто простіше запере
чувати, що павук є комахою, ніж що свиня є комахою.
Д л я д и т и н и в и с л о в л е н н я кит не є рибою з р о з у м і л і ш е ,
н і ж оселедець не звір. І с н у є й м о в і р н і с т ь , щ о к и т а м о
ж у т ь н е п р а в и л ь н о з а р а х у в а т и до к л а с у р и б , а л е н е й м о
вірно, щоб оселедця хтось вважав звіром. Так само, ви
с л о в л е н н я Потяг сьогодні зранку не запізнився буде до
речнішим, я к щ о потяг зазвичай запізнюється, ніж
я к щ о він з а в ж д и п р и б у в а є вчасно. П . Восон довів, щ о за
перечні речення, я к и м и послуговуються для заперечен
ня імовірного, породжуються так само ш в и д к о й легко,
як і деякі стверджувальні речення. Наприклад, я к щ о
перед мовцем сім червоних табличок і одна с и н я , л е г ш е
сказати про єдину синю табличку, щ о вона не червона,
н і ж с к а з а т и , щ о одна з ч е р в о н и х т а б л и ч о к не с и н я (запе
р е ч е н н я н е й м о в і р н о г о ) . З а п е р е ч е н н я і м о в і р н о г о (Ця та
бличка не червона) п о р о д ж у є т ь с я н а с т і л ь к и ш в и д к о , я к
стверджувальне речення, щ о стосується однієї з к і л ь к о х
о д н а к о в и х т а б л и ч о к (Ця табличка червона).
Експерименти П. Восона свідчать, щ о при описі про
цесів, я к і відбуваються за сприйняття речень у реальній
ситуації, окрім с и н т а к с и ч н и х , слід з в а ж а т и на семан
тичні та п р а г м а т и ч н і ч и н н и к и .
А н а л о г і ч н и х висновків д і й ш л и н а у к о в ц і на основі
е к с п е р и м е н т і в , у я к и х у ч а с н и к а м с т а в и л и з а в д а н н я оці
н и т и істинність ч о т и р ь о х т и п і в р е ч е н ь щ о д о п е в н и х зо
б р а ж е н ь або у я в н и х с и т у а ц і й : а к т и в н е с т в е р д ж у в а л ь н е ,
пасивне стверджувальне, активне заперечне та пасивне
заперечне. Дослід продемонстрував, щ о : д л я сприйняття
та розуміння пасивних речень потрібно більше часу, н і ж
для активних; заперечні речення потребують більше часу
д л я сприйняття, н і ж стверджувальні (активні чи пасив
н і ) ; в а ж ч е з а все о ц і н ю в а т и п а с и в н і з а п е р е ч н і р е ч е н н я .
Такі дослідження дали змогу визначити час, необхідний
д л я о п р а ц ю в а н н я категорій пасивності та негативності.
Порівнюючи час реакції на активні та пасивні речення,
м о ж н а в и я в и т и різницю в часі, потрібну д л я с п р и й н я т т я
речень у пасивній формі. Аналогічно визначають час для
розуміння заперечного аспекту речення, порівнюючи час
реакції на заперечні і стверджувальні речення.
Експерименти довели, що суми додаткового часу,
необхідного д л я о ц і н ю в а н н я з а п е р е ч н и х і п а с и в н и х ре
чень порівняно з активними стверджувальними при
близно дорівнювали додатковому часу, необхідному для
оцінювання пасивних заперечних речень. Це підтвер
д ж у є гіпотезу про те, що пасивне заперечне речення є
п о є д н а н н я м п а с и в н о ї т а н е г а т и в н о ї т р а н с ф о р м а ц і ї . Од
нак пасивно-стверджувальні речення легше розуміти,
н і ж заперечні, хоч вони синтаксично складніші. Коли
від у ч а с н и к і в е к с п е р и м е н т у в и м а г а ю т ь з р о з у м і т и ре
ч е н н я , суттєвою змінною стає категорія «стверджен
ня — заперечення».
Водночас психолінгвістичні дослідження розуміння
речень доводять, щ о не л и ш е синтаксис впливає н а ре
альні процеси сприйняття. Наприклад, я к щ о змінити
с е м а н т и к у ситуації, п а с и в н е р е ч е н н я стає не с к л а д н і
ш и м для сприйняття, н і ж активне. Існують випадки,
к о л и із с е м а н т и к и р е ч е н н я не зрозуміло, я к и й і м е н н и к
є с у б ' є к т о м , а я к и й о б ' є к т о м . У р е ч е н н і н а к ш т а л т The
cat is being chased by the dog (Кішка переслідується со-
бакою) будь-який з іменників може виконувати роль
логічного суб'єкта. Це зворотні речення, тому щ о в них
м о ж н а п о м і н я т и м і с ц я м и і м е н н и к и ( н а п р и к л а д . The
dog is being chased by the cat (Собака переслідується
кішкою)). Пасивні форми зворотних речень складніші
для розуміння, ніж активні.
в експериментах для дослідження процесу верифі

кації речень використовують малюнки, які можуть
бути описані за допомогою незворотних речень. Напри
к л а д , р е ч е н н я The boy is raking the leaves (Хлопчик згрі
бає листя) при зміні місць і м е н н и к і в дає аномальне ре
ч е н н я The leaves are raking the boy (Листя згрібає хлоп
чика). Це незворотне речення. Пасивні форми таких
р е ч е н ь ( н а п р и к л а д . The leaves are being raked by the boy
(Листя згрібається хлопчиком)) не більпі складні д л я
розуміння, ніж активні. Трудноїці у розумінні речення
частково п о я с н ю ю т ь с я с е м а н т и к о ю . У незворотних ре
ч е н н я х не в и н и к а є проблеми в и з н а ч е н н я суб'єкта, тому
пасивні форми т а к и х речень не створюють складності
для розуміння.
П е в н и й час психолінгвісти, у т. ч. Д ж . Міллер, вва
ж а л и , іцо прості а к т и в н і с т в е р д ж у в а л ь н і р е ч е н н я є
«психологічно г о л о в н и м и » . Вони м а ю т ь н е в е л и к у дов
ж и н у , потребують незначної кількості трансформацій і в
різноманітних експериментальних завданнях можуть
б у т и у с п і ш н о в и к о р и с т а н і . З г о д о м д і й ш л и в и с н о в к у , ш;о
різними типами речень послуговуються д л я опису різних
т и п і в с и т у а ц і й . З о к р е м а , П . Восон у к а з а в н а в и к о р и с т а н
н я н е г а т и в н и х р е ч е н ь д л я з а п е р е ч е н н я с и т у а ц і й , ш;о н е
відповідають дійсності, проте є правдоподібними. Пасив
ні речення т а к о ж у ж и в а ю т ь у специфічних ситуаціях.
Отже, пасивні речення є природними та звичними у
певних контекстах. Наприклад, в англійській мові
н и м и п о с л у г о в у ю т ь с я д л я т о г о ш;об в и д і л и т и о б ' є к т д і ї ,
п о с т а в и в ш и й о г о н а п о ч а т о к р е ч е н н я ( н а п р и к л а д . The
treaty was ratified by the Senate (Договір був ратифіко
ваний сенатом)). P . Тернер та Р. Ромметвейт доводять,
ш;о п а с и в н а ф о р м а м о ж е в и к о н у в а т и е м ф а т и ч н у ф у н к
цію, я к щ о навмисно звернути увагу учасників експери
менту на з а п а м ' я т о в у в а н н я а к т и в н и х і пасивних ре
чень. Досліджуваним одночасно п р е д ' я в л я л и речення і
відповідні м а л ю н к и , а потім м а л ю н к и використовували
я к підказку, що допомагає відтворити речення. Н а ма
л ю н к а х б у л и з о б р а ж е н і або дійова особа, або о б ' є к т дії,
або з а г а л ь н а с и т у а ц і я , описана за допомогою р е ч е н н я .
В и я в и л о с я , щ о з о б р а ж е н н я дійової особи або з а г а л ь н о ї
ситуації полегшували згадування активних речень, а
з о б р а ж е н н я о б ' є к т а дії — п а с и в н и х . Я к щ о у ч а с н и к и
експерименту б а ч и л и м а л ю н к и із з о б р а ж е н н я м о б ' є к т а
ДІЇ, в о н и часто з г а д у в а л и а к т и в н і р е ч е н н я в п а с и в н і й
ф о р м і , а я к щ о н а м а л ю н к у було п о к а з а н о дійову особу
або з а г а л ь н у с и т у а ц і ю , в о н и в і д т в о р ю в а л и п а с и в н і ре
ч е н н я в а к т и в н і й ф о р м і . О т ж е , у в а г а н а об'єкті дії зумо
влює початок висловлення саме з нього, д л я чого потріб
но с ф о р м у л ю в а т и р е ч е н н я в п а с и в н і й ф о р м і .
П а с и в н у ф о р м у в и к о р и с т о в у ю т ь т а к о ж із метою у н и
к н у т и п р я м о г о з г а д у в а н н я с у б ' є к т а дії — або т о м у , щ о
його з г а д у в а н н я не в а ж л и в е д л я к о н т е к с т у ( н а п р и к л а д ,
В англійській мові використовується пасивна форма
з а м і с т ь Носії англійської мови використовують пасив
ну форму), а б о т о м у , щ о с у б ' є к т д і ї н е в і д о м и й ( н а п р и
к л а д . Два речення були записані на магнітофонну плів
ку). В а н г л і й с ь к і й л і т е р а т у р і в і д 7 0 % д о 9 4 % п а с и в н и х
р е ч е н ь не м і с т я т ь з г а д у в а н н я про с у б ' є к т дії. В и к о р и
с т а н н я п а с и в н о ї ф о р м и без з г а д у в а н н я с у б ' є к т а дії зумо
влене здебільпіого п е в н и м и к о н т е к с т а м и , тому не м о ж
н а с т в е р д ж у в а т и , щ о п а с и в н і р е ч е н н я л е г ш і або с к л а д
ніші відповідних активних речень у цих контекстах.
Д о с л і д ж е н н я в з а є м о з в ' я з к у р і з н и х т и п і в р е ч е н ь і з си
т у а ц і я м и їх використання дає змогу побудувати модель
психолінгвістичної активності, я к а відображає мовну
з д а т н і с т ь і Гі р е а л і з а ц і ю в с и т у а ц і я х л ю д с ь к о ї к о м у н і к а ц і ї .
Отже, дослідження процесів сприйняття мовлення
доводять їх соціальну та контекстну зумовленість. Ро
з у м і н н я речень — це не аналіз лінгвістичних структур,
а к о н с т р у ю в а н н я семантичного опису ситуації, відобра
женої в ньому, для якого сприйняття речення — л и ш е
привід і вказівка. Це конструювання меншою мірою
з д і й с н ю є т ь с я за р а х у н о к і н ф о р м а ц і ї , я к у м о ж н а здобу
ти з речення (шляхом розшифрування синтагматичних
з в ' я з к і в слів у реченні), і б і л ь ш о ю м і р о ю — н а основі да
них, щ о потрапляють з довготривалої п а м ' я т і та зумовле
ні п е р е в а ж н о с о ц і а л ь н и м досвідом особистості.
2.5. Психолінгвістичні проблеми

сприйняття та оцінювання тексту
Текст є одним із н а й с к л а д н і ш и х я в и щ м о в л е н н я ,
тому п и т а н н я , пов'язані з процесами його с п р и й н я т т я
та оцінювання, посідають окреме місце у психолінгві-
Психолінгвістичні проблеми сприйняття та оцінювання тексту 91
етиці. Організація тексту — продукт спільних комуні

к а т и в н и х дій адресанта і адресата, я к і зумовлюють одна
одну. Оскільки текст — це с к л а д н и й з н а к і цілісна оди
н и ц я спілкування, система елементів смислу, які функ
ціонально об'єднані в одну замкнуту ієрархічну комуні
кативно-пізнавальну структуру, спільною д л я ц и х еле
ментів є загальна концепція та комунікативний намір
суб'єктів спілкування.
Текст (лат. textum — сплетіння, тканина) — послідовність мовних
знакових одиниць, об'єднаних смисловим зв'язком, основними
якостями якої є зв'язність і цілісність.
Текст матеріальний, але водночас він є носієм кому

нікативної діяльності. Проте у тексті вона відображена
не у п р я м і й ф о р м і ж и в о ї дії, а у п е р е т в о р е н і й предмет
но-знаковій формі. Текст є моделлю абстрактно-суміще
ної к о м у н і к а т и в н о ї д і я л ь н о с т і : п р и ч и н о ю і н а с л і д к о м
комунікації, єдністю відображення комунікації та
управління нею.
Російський лінгвіст М. Макаров розглядає текст я к
п е р е т в о р е н у ф о р м у м о в л е н н я , з а п и с а н о г о або н а п а п е р і
з а д о п о м о г о ю г р а ф і ч н и х з н а к і в , або н а аудіо- ч и е л е к
тронних носіях. З б е р е ж е н и й у т а к и й спосіб, він з а м і щ а є
весь процес мовленнєвого спілкування. У тексті т а к о ж
міститься додаткова знакова форма існування предмет
ної д і я л ь н о с т і , щ о є з р у ч н о ю д л я з б е р е ж е н н я та тран
сляції у часі та просторі.
Структуру тексту визначають такі чинники:
1) к о д . Ц е з а к о н и т і є ї с и с т е м и з н а к і в , з а в д я к и я к і й
текст є актуалізованим і записаним;
2) п о б у д о в а п р е д м е т а т е к с т о в о ї д і я л ь н о с т і . Т а к и м и
предметами є референтна ситуація, що відображена в
тексті; у ній в и я в л я є т ь с я з в ' я з о к і м е н , в и с л о в л е н ь або
їх еквівалентів з о б ' є к т а м и дійсності;
3) з а в д а н н я д і я л ь н о с т і . С т р у к т у р а т е к с т у м а є в і д п о
відати завданням, я к і автор визначає я к пріоритетні.
Зокрема, завдання впливають на вибір автором відпо
відного ж а н р у та стилю;
4) п а р т н е р по к о м у н і к а ц і ї та його д і я л ь н і с т ь . А в т о р
розглядає текст крізь призму власної комунікативної
діяльності, яка є визначальним чинником, що узгоджує
т а п і д п о р я д к о в у є собі дію всіх і н ш и х ф а к т о р і в п р и побу
дові тексту. П р и створенні будь-якого тексту його автор
керується я к власними інтересами, так і інтересами

тих, кому адресує повідомлення. Навіть я к щ о він пере
слідує липіе власну мету і створює текст д л я м а н і п у л ю
в а н н я а у д и т о р і є ю , все одно з в а ж а є н а ч и н н и к адресата;
5) о б р а з с и т у а ц і ї с п і л к у в а н н я . Т а к и й о б р а з с т в о р ю
ється під час попереднього п л а н у в а н н я тексту;
6) ж и т т є в и й т а к о м у н і к а т и в н и й д о с в і д . А в т о р н е
л и ш е передає в тексті власний ж и т т є в и й та комуніка
т и в н и й досвід, але т а к о ж м а є в р а х о в у в а т и н а я в н і с т ь або
брак такого досвіду в адресата;
7) с о ц і о к у л ь т у р н і н о р м и , з р а з к и . Ц е о с н о в н і к р и т е
рії, я к и м м а є в і д п о в і д а т и п р и й н я т и й д л я певного сус
пільства, групи текст;
8) е м о ц і й н и й с т а н . Ц е й с у б ' є к т и в н и й ч и н н и к х а р а к
теризує вибір автором експресивних та і н ш и х засобів.
Водночас в а ж л и в е значення має емоційний стан адресата
( н а п р и к л а д , адресат у стані емоційного піднесення буде
гірше сприймати загальні філософські міркування);
9) п с и х о ф і з і о л о г і ч н і ф а к т о р и . Д о н и х н а л е ж а т ь , н а
приклад, стан здоров'я, загальні умови створення та
сприймання тексту, час тощо.
З а способом реалізації текст м о ж е бути п и с ь м о в и м
чи усним мовленнєвим твором. Письмові тексти попе
редньо планують, потім редагують, виправляють, щ о
зумовлено їх ф у н к ц і о н у в а н н я м у ф о р м а л ь н и х т и п а х
діяльності. З а п и с а н и й текст стає з н а к о в и м предметом,
він м о ж е бути створений вдруге та приведений у відпо
відність до літературної н о р м и . Особливість спонтанно
го, непідготовленого м о в л е н н я п о л я г а є в тому, щ о про
цеси породження та його редагування відбуваються
одночасно в ж е безпосередньо під час с п і л к у в а н н я . І
спонтанний, і попередньо підготовлений тексти можуть
передавати о д н а к о в и й зміст, в і д о б р а ж а т и однакову ре
ферентну ситуацію; проте к о ж н и й з них виконує власну
комунікативну функцію. Основна відмінність між
н и м и — у кількості часу, я к и й є в розпорядженні мов
ц я , та я к у увагу приділяє мовець формі цього тексту.
З погляду психолінгвістики текст — цілісна оди
ниця, певний концепт, ментальне утворення. Текст я к
набір певних знаків, процес і продукт знакової діяльно
сті к о м у н і к а т о р а т а р е ц и п і є н т а п о с т а є в к о н т е к с т і
певної діяльності через реалізацію абстрактного набору
правил.
Основними о з н а к а м и тексту у процесі його сприй

н я т т я та оцінювання є зв'язність і цілісність. Реципієнт
сприймає ознаки зв'язності як сигнали, що речення
об'єднані в семантичне ціле (абзац). Вони можуть бути
синтаксичними (синтаксичний паралелізм тощо), син-
семантичними (правила в ж и в а н н я особових займенни
ків тощо), фонетичними, семіотичними та ін. Ознаки
зв'язності в и н и к а ю т ь у процесі п о р о д ж е н н я тексту і є
наслідком його цілісності. Цілісність — ознаку смисло
вої єдності т е к с т у — в и з н а ч а ю т ь стосовно всього тексту
або його відносно з а в е р ш е н и х у р и в к і в . Я к психолінгві
стична текстова категорія, вона в и р а ж а є т ь с я в ієрархіч
ній організації програм висловлень. Д л я реципієнта
зовнішні ознаки цілісності є сигналами, щ о дають змо
гу прогнозувати м е ж і , обсяг, змістову структуру тексту,
полегшуючи процес сприйняття.
За характером ключових висловлень тексти класифі
к у ю т ь на т е к с т и - м е н т е ф а к т и , щ о переважно мі
с т я т ь п р а в д о п о д і б н і в и с л о в л е н н я і н а л е ж а т ь до с ф е р и
розповіді про я в и щ а , процеси, факти, і т е к с т и - а р т е -
ф а к т и , утворені здебільшого з висловлень, що праг
н у т ь д о і с т и н н о с т і , а н е до п р а в д о п о д і б н о с т і і н а л е ж а т ь
до сфери к о н с т р у ю в а н н я я в и щ , процесів, ф а к т і в та арте
фактів.
Ступінь цілісності досліджується за допомогою ме
тодик семантичного шкалування.
Д л я текстів, я к і функціонують у різних сферах інте
лектуальної діяльності, існує набір ознак, зокрема:
«науково — ненауково», «популярно — непопулярно»,
« х у д о ж н ь о — н е х у д о ж н ь о » , « ц і к а в о — н е ц і к а в о » , «ін
формативно — неінформативно». Ступінь їх експліцит-
ності або і м п л і ц и т н о с т і р і з н и т ь с я : н а п р и к л а д , п е р ш і
три опозиції здебільшого експліцитні; четверта опози
ція є експліцитною в м е н ш і й мірі; п ' я т а існує радше в
імліцитній, ніж в експліцитній формі і є синонімічною
таким критеріям, як «пізнавально—непізнавально»,
«корисно—некорисно». П о є д н а н н я ц и х ознак дає змогу
орієнтувати текст н а певну соціальну (професійну) гру
пу і тим с а м и м в и з н а ч а т и його е ф е к т и в н е с п р и й н я т т я і
розуміння певною групою реципієнтів.
Здебільшого оцінювання тексту за в к а з а н и м и озна
к а м и та орієнтування його на с п о ж и в а ч а здійснюються
на інтуїтивній основі. Російський лінгвіст Ю. Сорокін
експериментально перевірив їх істинність. Студентам

філологічного факультету запропонували оцінити три
тексти (науковий, науково-популярний і науково-фан
тастичний) приблизно однакової д о в ж и н и за однією й
тією самою ш к а л о ю для кожної пари ознак. Час,
необхідний д л я відповіді, не б р а л и до у в а г и . У результа
т і б у л о з ' я с о в а н о , ш;о н а у к о в о м у т е к с т у в і д п о в і д а л и
ознаки «науково — ненауково», «популярно — непо
пулярно», «художньо — нехудожньо», «інформативно —
неінформативно»; науково-популярному — ознаки
«науково — ненауково», «популярно — непопулярно»,
«цікаво — нецікаво», «інформативно — неінформатив
но»; науково-фантастичному — о з н а к и «науково — не
науково», «популярно — непопулярно», «інформатив
но — н е і н ф о р м а т и в н о » .
Р е з у л ь т а т и е к с п е р и м е н т у було і н т е р п р е т о в а н о н а ос
нові п о н я т ь «інформаційне поле тексту», «діяльність»,
« і н ф о р м а ц і й н а о д н о р і д н і с т ь ». І н ф о р м а ц і й н е поле
т е к с т у — це сукупність смислів, які ідентифікують та
пояснюють реципієнту психологічно важливі для
сприйняття тексту об'єкти і процеси. Д і я л ь н і с т ь
трактовано я к взаємодію реципієнта і тексту, під час
якої реципієнт досягає наміченої мети, і я к форму існу
вання авторських смислів. Вона реалізується в авторсь
кому тексті у специфічних формі чи змісті, що м о ж у т ь
н е в х о д и т и або ч а с т к о в о в х о д и т и д о о с о б и с т о г о д о с в і д у
реципієнта. І н ф о р м а ц і й н а о д н о р і д н і с т ь тек
с т у виявляється в рівномірності відображення в тексті
тої ч и тої д і я л ь н о с т і , в і н ф о р м а ц і й н о р і з н о р і д н о м у т е к
сті д і я л ь н і с т ь в з а є м о д і є з і н ш о ю д і я л ь н і с т ю або п і д п о
рядкована їй.
Експеримент підтвердив, що реципієнти оцінюють
тексти за в и з н а ч е н и м и о з н а к а м и , але їх п о є д н а н н я і
ступінь з в ' я з к у тієї ч и тієї о з н а к и з т е к с т о м у змістово
му плані є величиною змінною. Наприклад, науковий
текст характеризується о з н а к а м и «науково», «непо
пулярно», «нехудожньо», «інформативно», проте в
його о ц і н к а х немає о з н а к и «цікаво — нецікаво». Тобто
від н а у к о в о г о т е к с т у не о ч і к у ю т ь т и х о з н а к , щ о є с и г н а
л а м и належності твору до інформаційно різнорідних
мовних і поняттєвих структур.
в оцінюванні науково-популярного тексту викори
стовують ознаки «науково», «популярно», «цікаво».
«Інформативно», але не «художньо — н е х у д о ж н ь о » . Від

нього, я к і від н а у к о в о г о тексту, о ч і к у ю т ь о д е р ж а т и ін
формацію насамперед прагматичного та/або теоретич
ного характеру. Водночас цей науково-популярний
текст характеризується ознакою «цікаво», що проти
ставляється ознаці «нехудожньо» в науковому тексті
(інші ознаки, я к і учасники експерименту приписують
обом т е к с т а м , або збігаються, або у н е м о ж л и в л ю ю т ь
одна одну). Таке протиставлення м о ж н а розглядати я к
м е ж у м і ж двома типами текстів.
Науково-фантастичний текст характеризується озна
к а м и «ненауково», «популярно», «інформативно». В
його оцінці немає ознак «художньо — нехудожньо»,
«цікаво — нецікаво».
П о р у ш е н н я інформаційної однорідності тексту слу
гує с и г н а л о м н а л е ж н о с т і тексту до і н ш о г о ж а н р у : оче
видно, і н ф о р м а ц і й н а різнорідність тексту є ознакою на
самперед художньої літератури. У свідомості реципієн
та існує і д е а л ь н е у я в л е н н я про т е к с т (еталон або м о д е л ь
тексту) я к с у к у п н і с т ь о з н а к , певне п о є д н а н н я я к и х від
повідає оцінці тексту (науковий, науково-популярний,
науково-фантастичний).
Науково-популярний і науково-фантастичний тек
сти з б і г а ю т ь с я з а о з н а к о ю « п о п у л я р н о » . О з н а к а «по
п у л я р н о » вказує н а спільну д л я н и х і н ф о р м а ц і й н у одно
рідність, яку на фоні інших протиставлених ознак
розрізняє реципієнт. Водночас ознаки науково-фанта
стичного тексту протиставлені ознакам наукового, що
свідчить про їх інформаційну різнорідність.
О с о б л и в и й с т а т у с м а є н а у к о в о - п о п у л я р н и й т е к с т , ос
кільки характеризується лише позитивними ознаками.
Т а к о ж учасникам експерименту було запропоновано
дати визначення к о ж н і й з ознак у позитивній («науко
во», «популярно» тощо) та/або негативній («ненауко
во», «непопулярно» тощо) формі. Ц і ознаки інтерпрету
вали за такими параметрами:
— «науково»: логічно, підтверджено експеримен
том, загальновизнано; ґрунтується на фактах;
— «ненауково»: ґрунтується на власних міркуван
н я х ; не перевірено п р а к т и к о ю ; н е д о к а з о в о ; не в з я т о до
уваги попередній досвід; несистемні дані;
— « п о п у л я р н о » : ц і к а в и т ь б і л ь ш і с т ь , відповідає її
запитам; складні поняття, дані експериментів викладені
просто, доступно, зрозуміло, розраховано на масовий

ужиток, модно;
— « н е п о п у л я р н о » : не в и к л и к а є е м о ц і й у ч и т а ч і в ; не
є д о с т у п н и м д л я осіб, я к і не ц і к а в л я т ь с я о з н а ч е н и м и
проблемами;
— « х у д о ж н ь о » : т а л а н о в и т о , образно, дає естетичне
з а д о в о л е н н я , має естетичну цінність, н а п и с а н о зі сма
ком, зрозуміло, чітко, красиво;
— «нехудожньо»: немає естетичної цінності; бідно,
невиразно, схематично, обмежено сухими фактами;
— «цікаво»: п і з н а в а л ь н о , з а х о п л и в о , привертає ува
гу ч и т а ч а , а д е к в а т н о його п о ч у т т я м т о щ о ;
— «нецікаво»: не захопливо, не фіксується в п а м ' я
ті, без я с к р а в и х п р и к л а д і в ;
— «інформативно»: стисло, зрозуміло, цікаво; мі
стить м а к с и м у м р а н і ш е не відомих ф а к т і в , потрібну та
корисну інформацію;
— «неінформативно»: багато даних, я к і не містять
нічого нового д л я читача.
Інтерпретація цих ознак учасниками експерименту
в і д р і з н я є т ь с я від інтерпретації с л о в н и к і в за ф о р м о ю : у
метатекстах (словниках) їх витлумачено в позитивній
формі, а учасники експерименту дають позитивне
та/або негативне трактування. Відмінності пов'язані
насамперед з різними установками інтерпретаторів.
Установку авторів метатексту м о ж н а назвати креатив
ною: вони прагнуть пояснити структуру і механізм
функціонування тексту і застосовують поняття, спря
мовані передовсім на роз'яснення. В учасників експери
менту переважає рецептивна установка: вони викори
с т о в у ю т ь і п о з и т и в н і , і н е г а т и в н і ф о р м и , о с к і л ь к и н е об
межені завданням пояснити і за допомогою цих форм
можуть класифікувати певний текст.
Ш к а л и «науково — н е н а у к о в о » , «популярно — не
п о п у л я р н о » , « х у д о ж н ь о — н е х у д о ж н ь о » , «цікаво — не
цікаво», «інформативно — неінформативно» використо
вували т а к о ж д л я в и я в л е н н я ознак (оцінок), характер
них д л я патологічних текстів ( я к и й створює, н а п р и к л а д ,
хворий на параноїчку форму шизофренії) і непатологіч-
н и х ( н а п р и к л а д , у р и в к а із запису спонтанної розмови
чи діалогу з художнього твору). Д л я патологічних тек
стів релевантною в и я в и л а с я ознака «нехудожньо».
В о н а д і а г н о с т и ч н о з н а ч у щ а , о с к і л ь к и с и г н а л і з у є п р о се-
мантичну деформованість патологічного тексту, показ

н и к о м якої є ступінь належності цієї о з н а к и , за я к и м и
м о ж н а р а н ж у в а т и один патологічний текст відносно ін
шого. Діагностично значущою для патологічних текстів
виявилася також ознака «ненауково», ступінь вияву
якої свідчить про ступінь психічної деформованості ін
дивіда, якому н а л е ж и т ь текст.
Т а к а процедура вивчення взаємодії реципієнта і тек
сту м о ж е д а т и н е о б х і д н и й м а т е р і а л д л я х а р а к т е р и с т и к и
наборів о з н а к патологічних текстів різного типу, меха
нізмів ф у н к ц і о н у в а н н я та о ц і н ю в а н н я т а к и х т е к с т і в ,
що в а ж л и в о д л я патопсихології, психолінгвістики та
лінгвістики. У межах психолінгвістичних досліджень
ранжування текстів застосовують т а к о ж д л я вирішення
проблем їх авторства.
Н а с п р и й н я т т я тексту істотно в п л и в а є феномен сми-
іміової д и с т а н ц і ї м і ж р е ц и п і є н т о м і т е к с т о м .
Смислова дистанція між реципієнтом і текстом — ступінь спів
відношення розбіжностей і збігів між авторською і читацькою про
екціями тексту.
Ступінь збігу м і ж авторською і ч и т а ц ь к о ю п р о е к ц і я -

ivm т е к с т у м о ж н а р о з у м і т и я к с т у п і н ь з б і г у « с е м а н т и ч н и х
п,(пітрів» ( я д е р ) н о м і н а т и в н и х г р у п . Н а п р и к л а д , с п р и й
няття, розуміння і відтворення тексту психологічного
профілю студентами-психологами в и р і з н я є т ь с я біль
шою, н і ж у студентів-юристів, семантичною міцністю.
в оцінюванні тексту важливу роль відіграє закон
к о н с о н а н с у і д и с о н а н с у е м о ц і й , згідно з я к и м
п о з и т и в н е або н е г а т и в н е с п р и й н я т т я т е к с т у з а л е ж и т ь
від того, я к і емоції д л я ч и т а ч а (слухача) є п а н і в н и м и в
момент с п р и й н я т т я . В екстремальних ситуаціях різно
манітні елементи вербального та невербального рівнів
стають п о к а з н и к а м и (маркерами) такої ситуації. На
п р и к л а д , у стані емоційної напруженості в и н и к а ю т ь
суттєві зміни у здійсненні тих мовленнєвих операцій,
я к і вимагають свідомого контролю за я к і с т ю їх реаліза
ції, п р и ш в и д ш у є т ь с я темп м о в л е н н я . Мовець неусвідо-
м л е н о в д а є т ь с я д о т . з в . н е к о м у н і к а т и в н и х а к т і в , я к і су
проводжують мовлення (неусвідомлених рухів, жестів,
які м о ж у т ь супроводжувати мовлення і я к і мовець не
помічає). З б і л ь ш у є т ь с я к і л ь к і с т ь с и н т а к с и ч н о та ло
гічно незавершених фраз, нескоригованих помилок.
порушується цілісність надфразних єдностей. Виникає

феномен неузгодженості деяких показників акустично
го с и г н а л у та і н ф о р м а т и в н о - с м и с л о в о г о змісту повідо
млення (наприклад, гучність мовлення може збільшу
в а т и с я або з м е н ш у в а т и с я невідповідно до з а г а л ь н о ї
ситуації спілкування). А к т и в і з у ю т ь с я спонтанні мо
вленнєві в и я в и : ч а с т і ш а є в и к о р и с т а н н я з в и ч н и х ре
ч е н ь , с л і в - « п а р а з и т і в » , к л і ш е . Т е н д е н ц і я до п р и м і т и в і
зації спостерігається в стані емоційної напруги при ви
к о н а н н і всіх видів мовленнєвої діяльності. Словник
усного мовлення збіднюється; гіпотези про смисл пові
домлення робляться поспіхом; відтворення інформації,
сприйнятої на слух, стає ехолалічним (мовець повторює
о с т а н н є с л о в о а б о ф р а з у , ш;о н и м п о ч у т а , з а м і с т ь р е п л і к
у в і д п о в і д ь , н а п р и к л а д : Як ви відпочили? — Відпочи
ли). В и к о р и с т о в у ю т ь с я с л о в а з ч і т к о ю п о з и т и в н о ю а б о
негативною конотацією; збільшується кількість акцен-
т у й о в а н и х ж е с т і в , ч а с т о к , с л і в , іцо в и д і л е н і л о г і ч н и м
наголосом.
Отже, психолінгвістичні дослідження текстів дають
змогу о д е р ж а т и нові з н а н н я щодо їх організації та
с т р у к т у р и , з м о д е л ю в а т и у с п і ш н і с т ь їх с п р и й н я т т я ад
ресатами.
2.6. Мовленнєві акти

в аналізі спілкування
До сучасних психолінгвістичних досліджень проце
сів п о р о д ж е н н я та с п р и й н я т т я м о в л е н н я з а л у ч а ю т ь роз
роблену в м е ж а х прагмалінгвістики теорію мовленнєвих
актів, за допомогою якої пояснюють та описують приро
ду і сутність м о в л е н н є в и х дій, з о в н і ш н і та в н у т р і ш н і м и -
сленнєві та мовленнєві операції м о в ц я і слухача.
Мовленнєвий акт (МА) — елементарна мовленнєва дія мовця,
яка полягає у вимовлянні певного висловлення, що наділене змі
стом та однозначною референцією.
Сучасна прагмалінгвістика вивчає мовленнєві акти

я к єдність трьох складників:
— локутивного акту, щ о полягає у вимовлянні ви
словлень;
Мовленнєві акти в аналізі спілкування 99
— іллокутивного акту, я к и й виявляється у вимо

влянні висловлення з відповідною метою (повідомити,
оголосити, дати доручення, запитати тощо);
— перлокутивного акту, що передбачає досягнення
мети в и м о в л я н н я (повідомлення), н а п р и к л а д , коли ви
конують прохання, дають відповідь на запитання тощо.
Перлокутивного ефекту можна досягти шляхом
прихованого впливу, використовуючи не експліцитні, а
і м п л і ц и т н і з а с о б и ( з о к р е м а , і м п л і к а т у р и , або п р и х о в а
н и й зміст). П р и х о в а н и й вплив м о ж е в и н и к а т и не л и ш е
внаслідок заздалегідь продуманих зусиль автора, а й
с а м п о собі — з а в д я к и о с о б л и в о с т я м с п р и й м а н н я і с о
ціальному досвіду реципієнта. Н е н а в м и с н и й перлоку-
тивний ефект, окрім суб'єктивних характеристик адре
сата, іноді з у м о в л ю ю т ь певні дії а д р е с а н т а , з о к р е м а по
милкове в ж и в а н н я слів, неправильні посилання та ін.
Він здебільшого х а р а к т е р н и й д л я усного мовлення.
Мовленнєві акти класифікують за різними ознаками.
У к р а ї н с ь к и й лінгвіст Георгій Почепцов-старший (1926—
2006) за к о м у н і к а т и в н о - і н т е н ц і о н а л ь н и м змістом ви
о к р е м л ю є такі т и п и М А , я к і він н а з и в а є п р а г м а т и ч н и м и
типами речень:
1) к о н с т а т и в . Й о г о к о м у н і к а т и в н о - і н т е н ц і о н а л ь н и й
з м і с т п о л я г а є у с т в е р д ж е н н і (Дощ закінчився); для кон-
с т а т и в і в н е п р и й н я т н о ю є ф о р м а п и т а л ь н о г о або с п о н у
кального речення;
2) п р о м і с и в і м е н а с и в . В о н и с т а н о в л я т ь р і з н і п р а г м а
тичні типи речень: речення-обіцянку (промісив) і речен-
ня-погрозу (менасив). Промісиви — з а в ж д и розповідні
речення, незмінно пов'язані з майбутнім: адресант гаран
тує здійснення того, про щ о йдеться у реченні, а адресат у
ц ь о м у з а ц і к а в л е н и й (Я принесу цікаву книгу). Менасиви,
я к і промісиви, с п р я м о в а н і на майбутнє, але вони різ
н я т ь с я у м о в а м и реалізації: адресат не з а ц і к а в л е н и й у ре
а л і з а ц і ї т о г о , п р о щ о й д е т ь с я у р е ч е н н і (Я таке про вас
розкажу!). Автор менасивного речення не є гарантом ре
альності майбутньої події: він м о ж е п о г р о ж у в а т и певною
подією, з д і й с н е н н я я к о ї від нього не з а л е ж и т ь ;
3) п е р ф о р м а т и в . О с н о в н о ю й о г о о з н а к о ю є с п і в в і д н е
сеність із т е п е р і ш н і м ч а с о м ; дієслово п е р ф о р м а т и в н о г о
р(!чення о з н а ч а є д і ю , щ о р е а л і з у є т ь с я у в и м о в л я н н і ,
п р о г о л о ш е н н і п е в н о ї д і ї (Я проголошую; Я вітаю). Це
дієслово не має ф о р м и м и н у л о г о або м а й б у т н ь о г о ч а с у .
не м о ж е бути заперечувальним. У багатьох в и п а д к а х

перформативні а к т и реалізуються за умови відповідно
с т і а д р е с а т а і а д р е с а н т а п е в н и м в и м о г а м , з о к р е м а «п];и-
рості» м о в ц я ;
4) д и р е к т и в . З м і с т о м ц ь о г о п р а г м а т и ч н о г о т и п у р е
ч е н ь є с п о н у к а н н я а д р е с а т а д о д і ї (Принесіть води). Г о
л о в н і дієслова в н и х м а ю т ь з н а ч е н н я дії. З а силою спону
к а н н я та обов'язковістю ч и необов'язковістю д л я адреса
та в и к о н а н н я дії, д и р е к т и в и п о д і л я ю т ь н а і н ' ю н к т и в и
(накази, вимоги, розпорядження) та реквестиви (прохан
н я , з а с т е р е ж е н н я , п о п е р е д ж е н н я , з а п р о ш е н н я ) , ш;о з у м о
влено ієрархічними відносинами м і ж адресантом та адре
сатом. Умовою реалізації і н ' ю н к т и в а є нерівність сторін,
я к і спілкуються: адресант завдяки своєму статусу м о ж е
наказувати адресату. У реквестивному реченні виконан
н я п е в н о ї дії н е є о б о в ' я з к о в и м д л я а д р е с а т а ; п р и ц ь о м у
а д р е с а н т і а д р е с а т м а ю т ь о д н а к о в і с о ц і а л ь н і с т а т у с и або
адресант має н и ж ч и й статус. І н ' ю н к т и в та реквестив
пов'язані комплементарно. Лексичним показником рек-
в е с т и в н о с т і є с л о в о будь-ласка, яке знімає імперативність
висловлення і може бути кваліфіковане я к ілокутивний
і н д е к с . У м о в л е н н і і н ' ю н к т и в т а р е к в е с т и в р і з н я т ь с я та
к о ж просодичними характеристиками;
5) к в е с и т и в . Т а к і р е ч е н н я м а ю т ь с т р у к т у р н у о з н а к у
з а п и т а л ь н о с т і (Яке завдання на сьогодні?). Я к і дирек
тив, квеситив в и к л и к а є зустрічну дію адресата, але д л я
д и р е к т и в а це будь-які дії, а д л я к в е с и т и в а — т і л ь к и мо
вленнєві. При цьому інформаційні потенціали адресан
та і адресата різняться. Адресант робить очевидною
т а к у відмінність, ф о к у с у ю ч и увагу на наявності ч и від
сутності певної інформації у адресата, внаслідок чого у
спілкуванні створюється психологічна напруга, я к а зні
мається після о т р и м а н н я відповіді.
Основними компонентами спілкування в умовах М А є
адресант (мовець), адресат (слухач), повідомлення і мета
с п і л к у в а н н я . Х а р а к т е р їх організації визначається в мо
в л е н н є в о м у а к т і в і д н о ш е н н я м м і ж м о в ц е м , с л у х а ч е м і по
відомленням та метою спілкування (інтенцією мовця).
П. Зернецький запропонував моделі таких комбіна
цій взаємозв'язків м і ж компонентами ситуації мовлен
нєвого спілкування:
1) а д р е с а н т - о р і є н т о в а н і М А ( к о м і с и в и ) . ї х м е т о ю є
п р и й н я т т я а д р е с а н т о м н а себе з о б о в ' я з а н ь щ о д о п е в н о г о
Міінленнєві акти в аналізі спілкування 101
стану справ у н а в к о л и ш н ь о м у світі — п р о г о л о ш е н н я зо

бов'язань, к л я т в , переконань, гарантій, обіцянок та по
гроз, у к л а д е н н я угод, д о т р и м а н н я парі;
2) а д р е с а т - о р і є н т о в а н і М А ( д и р е к т и в и ) . ї х н я м е т а
полягає в безпосередньому с п о н у к а н н і адресата до дії —
мовленнєвої, я к щ о попередній МА передбачає відповідь
н а п о с т а в л е н е з а п и т а н н я , або н е м о в л е н н є в о ї ;
3) м і ж о с о б и с т і с н о о р і є н т о в а н і М А ( е т и к е т и в и ) . В о н и
спрямовані на підтримання/зміну соціальних відносин
м і ж комунікантами. До них н а л е ж а т ь формули соціаль
ного етикету;
4) к о г н і т и в н о о р і є н т о в а н і ( к о г н і т и в и ) . ї х м о ж н а о п и
сати за схемою «мета — повідомлення». Мета полягає у
передаванні семантичної інформації, а т а к о ж інформа
ції про с т а в л е н н я м о в ц я до певного с т а н у речей у світі.
Мові взагалі властивий н е ж о р с т к и й характер з в ' я з
ків м і ж формою та змістом, я к и й виявляється і в праг-
матиці. Н а п р и к л а д , речення, я к е за ф о р м а л ь н и м и озна
к а м и є о д и н и ц е ю одного п р а г м а т и ч н о г о т и п у або в и д у
(МА певного типу), у мовленнєвій реалізації м о ж е набу
в а т и і л л о к у т и в н о ї с и л и р е ч е н н я і н ш о г о т и п у або в и д у .
Н а п р и к л а д , квеситивне за формою та змістом речення
( з а п и т а н н я ) м о ж е м а т и і л л о к у т и в н у с и л у д и р е к т и в а : Ви
ще тут? — Забирайтеся звідсиі В и м о в л я ю ч и т а к е р е
ч е н н я , мовець не очікує від адресата жодної відповіді.
Щодо такого в ж и в а н н я використовують термін «непря
мі а к т и м о в л е н н я » , а процес переходу одного прагма
тичного т и п у М А в і н ш и й в умовах к о м у н і к а т и в н о ї си
туації називають т р а н с п о н у в а н н я м мовленнє
в и х а к т і в . Транспоноване вживання мовленнєвих
а к т і в має соціальні підстави: обрання способу в и р а ж е н
ня є соціально мотивованим. Наприклад, замість дирек
тива послуговуються формою констатива з метою знят
тя дискомфорту (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Транспонування мовленнєвих актів

Констатив Директив
З а л и ш и л о с я мало к р е й д и Принесіть щ е к р е й д и
Кадто багато к р е й д и Заберіть певну к і л ь к і с т ь к р е й д и
'І'ут вода Треба в и т е р т и цю воду
Немає води Принесіть води
Одне з н а й в а ж л и в і ш и х п о л о ж е н ь теорії мовленнє

в и х а к т і в п о л я г а є в т о м у , ш;о м і н і м а л ь н о ю о д и н и ц е ю
л ю д с ь к о ї к о м у н і к а ц і ї є н е р е ч е н н я або в и с л о в л е н н я , а
певний вид актів, як-от констатація, запитання, наказ,
опис, пояснення, вибачення, вдячність, вітання та ін.
Т а к е п о л о ж е н н я я к н а й к р а ш ; е відповідає т е н д е н ц і я м су
часної п с и х о л і н г в і с т и к и до р о з ш и р е н н я м е ж д о с л і д ж е н ь .
Теорію мовленнєвих актів у психолінгвістиці викори
стовують т а к о ж для пояснення та опису стратегій і так
тик мовленнєвого впливу. Прагмалінгвістична теорія
мовленнєвих актів дає психолінгвістам змогу дослідити
комунікативні наміри, психологічні та поведінкові ре
акції, щ о притаманні реципієнту під час комунікації,
вивчити соціальні наслідки актів комунікації.
1. З чим пов'язані процеси породження мовлення? Як відбу

вається процес вербалізації знань людини?
2. Які моделі процесів породження мовлення застосовують у
психолінгвістиці?
3. Якими видами стохастичних моделей послуговуються у психо
лінгвістиці?
4. У чому суть моделей безпосередніх складників?
5. Охарактеризуйте основні моделі породження мовлення на ос
нові трансформаційної граматики.
6. Охарактеризуйте положення когнітивних підходів д о опису про
цесів породження та сприйняття мовлення.
7. У чому суть теорії рівнів мови?
8. Які основні положення теорій породження мовлення застосо
вані в теорії мовленнєвої діяльності? Розкрийте суть динамічної схе
ми висловлення.
9. Розкрийте механізми смислового сприйняття висловлень. Ука
жіть особливості сприйняття мовленнєвих повідомлень та рівні їх ро
зуміння.
10. Як контекст впливає на процеси сприйняття повідомлень?
11. У чому полягають психолінгвістичні проблеми сприйняття та
оцінювання тексту? Розкрийте суть текстів-артефактів і текстів-менте-
фактів.
12. Як у психолінгвістиці застосовують положення теорії мовленнє
вих актів?
3.
Основи етнопсихолінгвістики
3.1. Сутність етнопсихолінгвістики

Мовленнєва діяльність є водночас універсальною та
національно специфічною. Саме ці якості визначають
своєрідність етнічної свідомості, м о в н и х к а р т и н світу,
мовленнєвого с п і л к у в а н н я . Мова ф і к с у є к о л е к т и в н і сте
реотипні та еталонні у я в л е н н я про світ і т и м с а м и м спо
н у к а є л ю д с ь к у с в і д о м і с т ь до і н т е р п р е т а ц і ї ц и х у я в л е н ь , у
результаті чого ф о р м у є т ь с я н а ц і о н а л ь н а к а р т и н а світу.
Відмінності в к о л е к т и в н и х мовних моделях світу
зумовлюють розбіжності в національно-культурній спе
цифіці мовленнєвого спілкування, я к у вивчають різні
науки властивими їм методами. Зокрема, у лінгвістиці
відомі зіставні д о с л і д ж е н н я зі с т и л і с т и к и , соціолінгві
стики, національних особливостей побудови текстів.
Е т н і ч н і особливості к о м у н і к а ц і ї в и в ч а ю т ь у м е ж а х се
міотики (дослідження культурної специфіки традицій
н и х образів та порівнянь, символічного використан
ня позначень кольору, власних імен тощо), загальної
психології (співвідношення мови, м и с л е н н я , сприйнят
тя, пам'яті, спілкування, місце мовлення в різних видах
людської діяльності, процеси та засоби комунікації).
104 Основи етнопсихолінгвістики
соціальної психології (національна психологія, націо

нально-культурні стереотипи, соціальна диференціація
форм спілкування, національні традиції, звичаї). Дослі
джує їх і етнопсихолінгвістика.
Етнопсихолінгвістика (грец. ethnos — плем'я, народ, psyche —
душа і лат. lingua — мова) — галузь психолінгвістики, що вивчає
національно-культурну варіативність у мовленнєвих операціях та
діях, актах мовленнєвої діяльності, мовній свідомості, організації
процесів мовленнєвого спілкування.
Об'єкт етнопсихолінгвістики — націо

нально-культурні варіанти мовленнєвої діяльності я к
одного з видів психічної діяльності л ю д и н и .
Етнопсихолінгвістика є інтегративним н а у к о в и м на
п р я м о м , я к и й п р о й ш о в ш л я х від с и с т е м н о - с т р у к т у р н о ї
л і н г в і с т и к и до к р а ї н о з н а в с т в а , а в і д н ь о г о — до л і н г в о
країнознавства та лінгвокультурології через психолін
гвістику та когнітивну лінгвістику. Саме інтегратив-
ність етнопсихолінгвістики дає їй змогу розв'язувати
такі теоретичні завдання, я к : з'ясування рівнів аналізу
національного характеру; дослідження змісту етнічної
свідомості та самосвідомості, системи цінностей особи
с т о с т і в її м о в л е н н є в і й д і я л ь н о с т і ; о п и с к о д і в к у л ь т у р и ,
етнічних особливостей засобів соціального символізму;
дослідження міжетнічних відносин у мовленнєвій
діяльності. Для етнопсихолінгвістики також важливі
питання, пов'язані з традиціями, звичаями, у вербаль
н и х компонентах я к и х відображені національні особли
вості мовленнєвої діяльності.
Д л я розв'язання цих проблем етнопсихолінгвістика
зосереджується на національно-культурній специфіці
смислоутворення та мовленнєвої поведінки загалом, щ о
с т а н о в л я т ь її п р е д м е т . Т а к і д о с л і д ж е н н я д а ю т ь з м о г у
змоделювати специфіку н а ц і о н а л ь н и х картин
с в і т у — ментальних уявлень етносу про н а в к о л и ш н ю
дійсність, я к а зумовлена т а к и м и чинниками:
— наявністю особливих національних змістових
к о м п о н е н т і в ( н а п р и к л а д , кольорів, символів, дій) т о щ о ;
— співвідношенням усіх елементів у картині світу
(які з них є головними, а які — другорядними);
— характером дій з елементами, що репрезентують
к у л ь т у р н и й зміст (наприклад, застосування тих ч и т и х
елементів при створенні текстів тощо).
Сутність етнопсихолінгвістики 105
Етнопсихолінгвістика досліджує мовленнєву діяль

н і с т ь у її в з а є м о д і ї з е т н і ч н о ю к а р т и н о ю с в і т у т а к а р
тиною (образом) світу індивіда —системою
з н а н ь та м і р к у в а н ь про д і й с н и й т а м о ж л и в и й світи, ре
презентованою в мовленнєвій діяльності людини.
у межах етнопсихолінгвістичних досліджень вивча
ють т а к о ж стереотипи мовленнєвої поведінки з ура
х у в а н н я м етнічного компонента та культурних домі
нант, щ о визначають етноспецифіку мовленнєвої пове
дінки представників окремого соціуму.
Нерозривний взаємозв'язок мови, мислення та
к у л ь т у р и н а у к о в ц і п о я с н и л и у X X ст. І н і ц і а т о р а м и його
вивчення були американський культурний антрополог
Ф р а н ц Боас ( 1 8 5 8 — 1 9 4 2 ) та б р и т а н с ь к и й соціальний
антрополог Броніслав Малиновський (1884—1942).
Ф. Боас ще в 1911 р. вказав на цей зв'язок, проілюстру
в а в ш и його н а п р и к л а д і п о р і в н я н н я двох к у л ь т у р , зо
крема їх словників. Д л я більшості північних американ
ців сніг — це з в и ч а й н е я в и щ е погоди, в їхньому лекси
коні д л я в и з н а ч е н н я цього п о н я т т я існує л и ш е два
с л о в а : snow (сніг) т а slush (сльотаА от у м о в і е с к і м о
сів А л я с к и існує п о н а д 20 слів на п о з н а ч е н н я снігу у різ
н и х станах. Т а к е р о з м а ї т т я л е к с и ч н и х засобів демон
струє, щ о д л я ескімосів сніг — н а й в а ж л и в і ш е погодне
явище, з я к и м пов'язана більшість елементів їхньої
культури.
у середині X X ст. н а у к о в ц і з в е р н у л и увагу на с к л а д
ність і багатоаспектність взаємозв'язку мови та культу
ри. А м е р и к а н с ь к і лінгвісти Едвард Сепір (1884—1939)
та Бенжамін Ворф (1897—1941) розробили г і п о т е з у
л і н г в і с т и ч н о ї в і д н о с н о с т і , я к а полягає в пере
к о н а н н і , щ о л ю д и б а ч а т ь світ к р і з ь п р и з м у власної м о в и ,
я к а не л и ш е є інструментом д л я відтворення думок, а
сама їх формує.
Гіпотеза Сепіра — Ворфа ґрунтується на тому, щ о
мова є основою тієї к а р т и н и світу, я к а існує у свідомості
її н о с і ї в , г а р м о н і з у ю ч и в е л и ч е з н у к і л ь к і с т ь п р е д м е т і в
та я в и щ світу, я к і їх оточують. Мова з у м о в л ю є спосіб
м и с л е н н я народу, щ о н е ю говорить, а спосіб п і з н а н н я
р е а л ь н о г о світу з а л е ж и т ь від того, я к и м и м о в а м и м и
с л я т ь ті, хто пізнає світ.
Згідно з гіпотезою Сепіра — Ворфа, будь-який пред
м е т або я в и щ е с т а є д л я л ю д и н и д о с т у п н и м л и ш е т о д і .
коли йому дають певну назву. Без назви вони для мовця
просто не існують. К о л и л ю д и н а формулює певну назву,
в о н а з а л у ч а є н о в е п о н я т т я д о в ж е і с н у ю ч о ї у її с в і д о м о
сті с и с т е м и п о н я т ь — к а р т и н и світу. М о в а не п р о с т о
в і д о б р а ж а є світ, а будує і д е а л ь н и й світ у свідомості,
конструює іншу реальність, з якою людина має справу
р а н і ш е , н і ж із п р е д м е т а м и реальної дійсності. К о ж н а
м о в а має в л а с н и й спосіб п р е д с т а в л я т и одну й ту с а м у ре
альність. Щ о складніша і різноманітніша сукупність
п о н я т ь д л я п о я с н е н н я одного явишіа, то значуш;іше воно
для культури.
Сучасна російська дослідниця Віра Пиш;альникова
основне завдання етнопсихолінгвістики вбачає в моде
л ю в а н н і с т р у к т у р и м о в л е н н є в о ї свідомості т а о п и с і її
еволюції з урахуванням етнокультурної специфіки.
Прикладні етнопсихолінгвістичні дослідження можуть
стосуватися т а к о ж етнічного н а п р у ж е н н я . О к р е м и й ас
пект — національна с п е ц и ф і к а співвідношення та вза
ємного впливу мови і культури. Мова є транслятором
к у л ь т у р и , і обидві вони етнічно м а р к о в а н і . К у л ь т у р н а
компетенція визначена ц и м и маркерами і може бути
в і д м і н н о ю я к в р і з н и х е т н о с а х , т а к і в м е ж а х о д н о г о ет
носу в його різних представників. Т а к і розбіжності ча
с т о с п р и ч и н я ю т ь м і ж е т н і ч н і к о м у н і к а т и в н і збої, к у л ь
турні провали та міжособистісні конфлікти.
Національна к у л ь т у р а існує в ментальній, предметній
та діяльнісній формах. Ментальні с к л а д н и к и не м о ж у т ь
бути перекодовані адекватно, а д ж е національно-культур
на с п е ц и ф і к а свідомості по-різному вербалізується різни
м и е т н о с а м и . Д о с л і д ж е н н я с в і д ч а т ь , ш;о м о в л е н н є в а п о
дібність у к о м п о н е н т а х я д р а мовної свідомості властива
емоційній та колористичній лексиці різних лінгвокуль-
т у р . Ц е з у м о в л е н о т и м , пі;о п р е д с т а в н и к и р і з н и х е т н о с і в
п е р е ж и в а ю т ь о д н і й ті с а м і е м о ц і ї ( х о ч а с т у п і н ь ї х в и я в у
м о ж е р і з н и т и с я ) т а с п р и й м а ю т ь світ в о д н и х і т и х с а м и х
кольорах (хоча неоднаково визначають відтінки).
Мову м о ж н а розглядати і я к частину культури, і я к
а в т о н о м н е ЯВИШІЄ. К О Ж Н И Й н о с і й м о в и в о д н о ч а с є н о с і є м
культури, тому мовні знаки можуть виконувати функ
ц і ю і з н а к і в к у л ь т у р и , у т а к и й спосіб п р е д с т а в л я ю ч и її
основні установки.
К у л ь т у р н а к а р т и н а світу є тим багатшою, ч и м багат
ш а мовна система. У мові реалізується, вербалізується і
Суїність етнопсихолінгвістики 107
зберігається к у л ь т у р н а к а р т и н а світу. Проте мова не є

м е х а н і ч н и м д о д а т к о м до б у д ь - я к о ї к у л ь т у р и . її у н і в е р
с а л ь н і с т ь дає л ю д и н і з м о г у в и к о р и с т о в у в а т и мову я к за
сіб к о м у н і к а ц і ї у в с і х п о т е н ц і й н о м о ж л и в и х с и т у а ц і я х
спілкування, зокрема й з і н ш и м и культурами. Саме
універсальність мови уможливлює я к внутрішньокуль-
турне, так і міжкультурне спілкування.
Окреме місце в етнопсихолінгвістичних досліджен
н я х посідає проблема т р а н с л я ц і ї культури в
м о в л е н н є в і й д і я л ь н о с т і — п е р е д а в а н н я , відоб
р а ж е н н я елементів, знаків певної культури засобами
мови. Т р а н с л я ц і я м о ж е відбуватися я к всередині соціу
м у або етносу, т а к і в м і ж к у л ь т у р н і й к о м у н і к а ц і ї ( М К ) .
У межах МК вивчають питання про співвідношення
універсального, етнічного та індивідуального у мовлен
нєвій діяльності та змісті к а р т и н світу представників
р і з н и х к у л ь т у р ; відмінності М К від к о м у н і к а ц і ї в моно
к у л ь т у р н о м у середовищі; способи у н и к а н н я смислових
л а к у н у процесі міжкультурної комунікації.
Більшість проблем у міжкультурній комунікації ви
н и к а є при перекладі інформації з однієї мови і н ш о ю .
Абсолютно точний переклад н е м о ж л и в и й через відмін
ності в к а р т и н а х світу, створених р і з н и м и мовами. Н а й
частіше т р а п л я ю т ь с я в и п а д к и , к о л и не м о ж н а з н а й т и
т о ч н и й в і д п о в і д н и к д л я п е р е д а ч і п о н я т т я або н а в і т ь в і д
сутнє саме поняття.
Найбільші труднощі перекладу пов'язані з випадка
м и , к о л и одне й те саме п о н я т т я п о - р і з н о м у п е р е д а є т ь с я
в р і з н и х м о в а х (з н а д л и ш к о м або н е д о с т а т н ь о ) . П р о б л е
ма полягає в тому, щ о значення слова не обмежується
одним л е к с и ч н и м п о н я т т я м (денотацією слова), а знач
ною мірою з а л е ж и т ь від його л е к с и к о - ф р а з е о л о г і ч н о ї
сполучуваності та конотації. Тому неможливо перекла
дати слова л и ш е за допомогою словника. Послуговую
чись іноземною мовою, потрібно в и в ч а т и притаманні їй
с т а л і в и р а з и , н а п р и к л а д : у к р . сильний дощ — а н г л . he
avy rain ( « в а ж к и й д о щ » ) .
Існує т а к о ж проблема невідповідності м і ж культур
н и м и у я в л е н н я м и різних народів про я в и щ а реальності,
які позначені еквівалентними словами цих мов. Напри
к л а д , а н г л . green eyes ( « з е л е н і о ч і » ) с л у г у є о б р а з н и м с и
нонімом заздрості та ревнощів, я к і В. Шекспір у траге
дії «Отелло» н а з в а в « з е л е н о о к и м ч у д о в и с ь к о м » .
Слово я к о д и н и ц я мови співвідноситься з певним

предметом ч и я в и щ е м реального світу. Проте ц я відпо
відність м о ж е бути неспівмірною, оскільки різняться
я к самі предмети чи явища, так і культурні уявлення
про н и х . Н а п р и к л а д , в англійськії! мові на позначення
родичів з боку д р у ж и н и та чоловіка існує значно м е н ш е
н а з в , н і ж в у к р а ї н с ь к і й т а р о с і й с ь к і й ( п о р . а н г л . mother-
in-law, father-in-law, brother/sister-in-law та укр. свекор,
свекруха, теща, тесть, шурин, дівер, невістка та ін.).
Проблема розуміння адресатом однієї к у л ь т у р и тек
стів, створених у м е ж а х іншої к у л ь т у р и , є одним із
важливих аспектів культурологічного напряму в психо
лінгвістиці та м і ж к у л ь т у р н і й комунікації. Часто тек
сти однієї к у л ь т у р и не м о ж у т ь бути с п р и й н я т і реципі
є н т а м и і н ш о ї без в т р а т и ч а с т и н и с м и с л у , щ о з у м о в л е н о
л а к у н а м и — випадковими пробілами у мовленнєвих
моделях; базовими елементами національної специфіки
лінгвокультурної спільноти, які утруднюють розуміння
певних фрагментів тексту представниками іншої куль
тури. Основні ознаки л а к у н и — незрозумілість, екзо
тичність та незнайомість.
Л а к у н и м о ж у т ь бути м о в н и м и та мовленнєвими.
З а л е ж н о від р і в н я м о в и серед м о в н и х л а к у н ви
окремлюють такі види:
1) л е к с и ч н і л а к у н и — в і д с у т н і с т ь п р я м о г о п е р е к л а
ду слова, м о ж л и в і с т ь п е р е к л а с т и його л и ш е описово:
у к р . погорілець = а н г л . person whose property was destro
yed by fire;
2) г р а м а т и ч н і л а к у н и — с п е ц и ф і ч н і г р а м а т и ч н і к о н
струкції, я к і можна перекласти помилково (наприклад,
в англійській мові а р т и к л ь у сполученні з і м е н н и к о м у
м н о ж и н і м о ж е о з н а ч а т и в л а с н у н а з в у : а н г л . the Creeks =
= у к р . індіанці племені струмка);
3) с т и л і с т и ч н і л а к у н и — н е в і д п о в і д н і с т ь у р і з н и х
мовах стилістично нейтральних і стилістично забарвле
них форм: в англійській мові пасивний стан специфічно
н е й т р а л ь н и й , н а відміну від у к р а ї н с ь к о ї , у я к і й він є
ознакою книжного стилю.
Серед м о в л е н н є в и х л а к у н в и о к р е м л ю ю т ь на
ціонально-специфічні особливості мовлення (зокрема,
способи з а п о в н е н н я пауз, е т и к е т н і х а р а к т е р и с т и к и ак
тів с п і л к у в а н н я , рольові особливості с п і л к у в а н н я , тек
стові стереотипи тощо). Н а п р и к л а д , у д е я к и х а ф р и -
Національно-культурна специфіка мовленнєвої і немовленнєвої поведінки 109
канських племенах замість вітання в дорослих людей

прийнято запитувати про кількість дітей.
Процес розкриття значення національно-специфіч
ного слова називають з а п о в н е н н я м л а к у н . Для
цього використовують різні прийоми, наприклад тлу
м а ч е н н я , переклад м о р ф е м н и м ш л я х о м , дослівний пе
реклад, детальний коментар. Існують також прийоми
компенсації лакун: порівняння, заміна на більш уза
гальнене найменування, що є зрозумілішим для пред
с т а в н и к і в іншої к у л ь т у р и . В и в ч е н н я л а к у н та способів
їх заповнення слугують подоланню бар'єрів у комуніка
ції р і з н и х к у л ь т у р .
Д о с л і д ж е н н я к а р т и н с в і т у у п с и х о л і н г в і с т и ц і т а ет-
нопсихолінгвістиці пов'язані з вивченням національної
свідомості, національних компонентів свідомості, мен
талітету. Т а к и й аспект етнопсихолінгвістичних дослі
д ж е н ь дає змогу порівнювати к а р т и н и світу етносів,
визначати істотні змістові компоненти ц и х картин та
взаємозв'язки між ними.
3.2. Національно-культурна
специфіка мовленнєвої
і немовленнєвої поведінки
К о ж н а культура має набір р е г у л я т и в н и х елементів:
і д е а л и , м о р а л ь н і н о р м и , т р а д и ц і ї , з в и ч а ї т о щ о , я к і в су
купності формують соціальні норми поведінки. Дотри
м а н н я ц и х норм є умовою з б е р е ж е н н я суспільства я к ін
тегрованого цілого. Мова при цьому відіграє в а ж л и в у
роль, оскільки слугує засобом для п е р е д а в а н н я соціаль
ного досвіду і н ш и м л ю д я м .
Національно-культурну специфіку мовленнєвого
спілкування зумовлює система ч и н н и к і в , які характе
ризують відповідну культурно-національну спільноту;
в о н и с у п р о в о д ж у ю т ь процеси с п і л к у в а н н я на р і з н и х
р і в н я х , в з а є м о д і ю т ь із м о в н и м и , п с и х о л і н г в і с т и ч н и м и
та п с и х о л о г і ч н и м и ф а к т о р а м и . До н и х н а л е ж а т ь :
1. К у л ь т у р н а т р а д и ц і я . О с н о в н о ю с е р е д п о в ' я з а н и х
із н е ю ч и н н и к і в є с и с т е м а к о м у н і к а т и в н и х т а б у , я к а
ішзначає заборонені в цій спільноті типи і різновиди
но Основи етнопсихолінгвістики
спілкування. Культурна традиція формує стереотипні

с и т у а ц і ї с п і л к у в а н н я , а к т и с п і л к у в а н н я , ш;о є ч а с т и н о ю
ф о н д у н а і і ; і о н а л ь н о ї к у л ь т у р и п е в н о г о е т н о с у а б о суб-
к у л ь т у р и всередині нього. Т а к и й стереотип м о ж е бути
функціонально виправданим (наприклад, мати магіч
н и й с м и с л ) або суто з в и ч а є в и м . Ч и н н и к и т р а д и ц і ї в п л и
вають на етикетні характеристики універсальних актів
с п і л к у в а н н я , його р о л ь о в і та с о ц і а л ь н о - с и м в о л і ч н і осо
бливості. Культурні звичаї відображаються в номенкла
турі та ф у н к ц і я х мовних і текстових стереотипів, щ о
використовуються у спілкуванні, а також в організації
текстів.
2. Соціальна с и т у а ц і я та соціальні ф у н к ц і ї спілку
в а н н я . В о н и співвіднесені н а с а м п е р е д із ф у н к ц і о н а л ь
н и м и та ф у н к ц і о н а л ь н о - с т и л і с т и ч н и м и о с о б л и в о с т я м и і
етикетними формами, прийнятими в кожній етнічній
спільноті.
3. Етнопсихологія. Вона визначає перебіг психічних
процесів і їх з в ' я з о к з р і з н и м и в и д а м и діяльності. На
ціональна психологія пов'язана з психолінгвістичним
організуванням мовленнєвої та і н ш и х видів діяльності
(перцептивної, мнемічної та ін.). Ц і ч и н н и к и відобра
ж а ю т ь с я т а к о ж у ф у н к ц і я х та особливостях перебігу
проксемічних, паралінгвістичних та кінесичних я в и щ .
4. Специфіка денотації. В и я в л я є т ь с я вона в наявно
сті в т е з а у р у с і п е в н о ї с п і л ь н о т и т и х ч и т и х р е а к ц і й ,
понять тощо і відображається здебільшого в системі
традиційних образів, порівнянь, символічному викори
станні певних денотатів, а т а к о ж у системі кінесичних
засобів.
5. С п е ц и ф і к а м о в и с п і л ь н о т и . Д о н е ї н а л е ж а т ь с и с т е
ма стереотипів, система образів, порівнянь тощо; струк
тура текстів, етикетні форми, функціональна стилісти
ка, психолінгвістичне організування мовленнєвої ч и ін
шої діяльності, система кінесичних засобів.
Ці чинники забезпечують варіантність процесів
спілкування на таких рівнях:
1) п р о ц е с и с п і л к у в а н н я я к ц і л е , д е д і ю т ь ц е н т р а л ь н і
та м а р г і н а л ь н і я в и щ а : с п і л к у в а н н я я к усвідомлена і ці
л е с п р я м о в а н а діяльність і к в а з і с п і л к у в а н н я (воно є
функціонально «порожнім»);
2) с о ц і а л ь н о - р о л ь о в и й а с п е к т п р о ц е с і в с п і л к у в а н н я ;
3) з а с о б и с п і л к у в а н н я ;
Національно-культурна специфіка мовленнєвої і немовленнєвої поведінки Щ
4) п с и х о л і н г в і с т и ч н е о р г а н і з у в а н н я процесів спіл
кування;
5) с и т у а т и в н о - п с и х о л о г і ч н е о р г а н і з у в а н н я п р о ц е с і в
спілкування;
6) рівень р е а л і з а ц і ї к о м у н і к а т и в н и х процесів п о з а
конкретною ситуацією спілкування (наприклад, темп
мовлення).
Етнопсихолінгвістичний опис національно-культур
ної с п е ц и ф і к и м о в л е н н є в о г о с п і л к у в а н н я н е м о ж л и в и й
без у р а х у в а н н я ц и х ч и н н и к і в . З о к р е м а , в останнє деся
т и л і т т я а к т у а л ь н и м и стали етнопсихолінгвістичні до
с л і д ж е н н я мовних і текстових стереотипів впливу етно
психології на проксемічні, паралінгвістичні та кінесич-
ні я в и щ а тощо.
Національна специфіка спілкування відображається
у соціальній взаємодії комунікантів та безпосередньо у
мовленні. Мовленнєве та немовленнєве с п і л к у в а н н я ре
гулюються спільними соціальними нормами; окрім
того, мовленнєве с п і л к у в а н н я унормовують специфічні
д л я даної мови правила.
У структурі немовленнєвої діяльності мовлення має
с т а т у с дії ( м о в л е н н є в о ї д і ї ) . В о д н и х і т и х с а м и х д і я х
м о ж е з м і н ю в а т и с я м о т и в а ц і я , в результаті чого зміню
є т ь с я і з м і с т п о в і д о м л е н н я . І д е н т и ч н і м о в л е н н є в і дії м о
ж у т ь здійснюватися за допомогою різних операцій. Таку
мовленнєву дію я к в і т а н н я реалізовують у різні способи
з а л е ж н о від к о н к р е т н и х у м о в . Н а п р и к л а д , в і т а н н я Доб
р и й деньї м о ж е б у т и а д р е с о в а н е б у д ь - я к о м у к о м у н і к а н т у
в б у д ь - я к і й с о ц і а л ь н і й с и т у а ц і ї ; В і т а н н я Привіті є узу
а л ь н и м при спілкуванні рівних за соціальним статусом
комунікантів здебільшого у неофіційній структурі. Я к щ о
т а к звертаються до в и щ о ї за с о ц і а л ь н и м статусом л ю д и
ни, це свідчить про н а м а г а н н я образити та ігнорувати
відмінності у соціальному становищі.
Н а ц і о н а л ь н а с п е ц и ф і к а мовленнєвої діяльності по
л я г а є в о п е р а ц і я х — способах д і й , я к і п о в н і с т ю за
л е ж а т ь від умов. Ш д у м о в а м и слід р о з у м і т и не л и ш е
природні умови середовища, але т а к о ж і предмети, щ о
створені людьми (артефакти), норми соціальної взаємо
дії. В о н и в і д і г р а ю т ь к л ю ч о в у р о л ь н а п е р ш і й ф а з і м и
сленнєвої діяльності, я к а передує мовленнєвій, — фазі
орієнтування. Під час орієнтування в умовах діяльнос
ті н а ц і о н а л ь н а с п е ц и ф і к а м о в л е н н є в о г о п е р е д а в а н н я
м и с л е н н я в и я в л я є т ь с я у п о р і в н я н н я х , метафорах, мето-
німіях. У них узагальнений мовний знак переноситься на
новий предмет, я к щ о в цьому предметі можна знайти
о б ' є к т и в н и й зміст цього знака. У мовленнєвому спілку
ванні тотожність інформації в порівнюваних об'єктах є
основою д л я перенесення мовного з н а к а на аналізований
предмет чи явище. Мовне порівняння — це вербальна
фіксація певних елементів мисленнєвої діяльності. На
п р и к л а д , часто п и с ь м е н н и к и , я к і п и ш у т ь про ж и т т я , по
бут с в о ї х н а р о д і в , в и к о р и с т о в у ю т ь п о р і в н я н н я з т и м и
об'єктами, в я к и х відображаються фрагменти соціально
го д о с в і д у т а о с н о в н о ї д і я л ь н о с т і ц и х н а р о д і в .
Два слова в різних мовах, що позначають один і той
самий предмет і є еквівалентами в перекладі, неминуче
п о в ' я з у ю т ь с я з н е т о т о ж н и м и змістами (які, проте, ма
ють інваріантну частину — інваріант перекладу), що
дає підстави в и о к р е м л ю в а т и «національні смисли» мов
них знаків.
Основою д л я р о з м е ж у в а н н я значення та смислу є
думка, висловлена радянським психологом Л . Виготсь-
к и м , про те, щ о суспільний досвід, об'єктивований у фор
мі з н а ч е н н я , не збігається із с у б ' є к т и в н и м , я к и й в и н и к а є
в особистості в результаті усвідомлення з н а ч е н н я слова у
структурі конкретної діяльності. Тобто смисл є аналогом
з н а ч е н н я в к о н к р е т н і й д і я л ь н о с т і або ф о р м о ю р е а л ь н о г о
існування значення слова в мисленні носія мови.
З н а ч е н н я слова — це те, щ о відкривається в предме
ті або я в и щ і о б ' є к т и в н о — в системі о б ' є к т и в н и х з в ' я з
ків, відношень, взаємодій. Воно відображається, фіксу
ється в мові і з а в д я к и цьому набуває сталості. З н а ч е н н я
реально існує, усвідомлюється носіями мови в певній
діяльності, набуваючи суб'єктивного для кожного носія
мови смислу. Будь-яка діяльність певною мірою позначе
на національною специфікою, щ о дає підстави стверджу
вати про існування національних смислів слів, мовленнє
вих дій. Смисл слова в певній мові м о ж н а розглядати я к
національну форму вербалізованого загальнолюдського
змісту. Слова, щ о співвідносяться з т о т о ж н и м и реалія
м и , в р і з н и х м о в а х м а ю т ь р і з н и й зміст. Ц е визначено на
ціональною с п е ц и ф і к о ю діяльності та с о ц і а л ь н и м и від
н о с и н а м и , щ о в и н и к а ю т ь н а її о с н о в і .
У різних народів комунікативні акти, що є стандарт
н и м и за складом комунікантів (чоловік — д р у ж и н а .
Національно-культурна специфіка мовленнєвої і немовленнєвої поведінки ЦЗ
батько — син, брат — сестра, гість — х а з я ї н тощо), ре

гулюються нетотожними соціальними правилами. На
п р и к л а д , у а б х а з ц і в н а п о в е д і н к у г о с т я н а к л а д а ю т ь об
меження, я к и х немає в інших народів.
Різноманітні варіанти існують у різних народів у вер
бальних та невербальних вітаннях (прощаннях). Ф у н к
ціонуючи в актах спілкування з різними соціальними
правилами, вітання мають відповідати різним вимогам.
У зверненнях можуть відображатися функції, які кому-
ніканти виконують в певній соціальній системі.
Орієнтування на співвідношення соціальних стату
сів ч і т к о п р о с т е ж у є т ь с я у с п е ц и ф і ч н і й ф о р м і я п о н с ь к о
го невербального в і т а н н я — п о к л о н і , к о л и ті, хто зустрі
чаються, згинаються, завмирають на місці і нахиляють
голови; потім обережно кидають погляд, щоб одночасно
випростатися. Того, хто випереджає іншого, в в а ж а ю т ь
н е в и х о в а н и м . Т а к о ж потрібно в м і т и о ц і н и т и свого віза
ві. Він за р а н г о м м о ж е бути в и щ и м , р і в н и м або н и ж
ч и м — з а л е ж н о від віку, п о х о д ж е н н я , статків, службо
вого стану та ін.
В у к р а ї н с ь к о м у с у с п і л ь с т в і з в е р н е н н я до л ю д и н и
просто на і м ' я , н а і м ' я та по батькові ч и за рангом регу
л ю є т ь с я відповідно до с о ц і а л ь н и х т а в і к о в и х о з н а к .
У різних к у л ь т у р а х існують стереотипні форми мо
вленнєвої поведінки. Н а п р и к л а д , д л я арабів Північної
А ф р и к и серйозна розмова має розпочинатися з довгого
обміну компліментами. Той, хто говорить арабською,
м а є д я к у в а т и Б о г о в і з а с т а н свого з д о р о в ' я , х о ч би я к и м
воно було. В Японії стереотипною є поведінка, в я к і й пе
р е в а ж а ю т ь з н е в а ж л и в і щ о д о себе ( т а с в о є ї р о д и н и , с в о г о
оточення) форми («негідна, невміла д р у ж и н а » , «дурні
діти», «будинок — хлів») і ш а н о б л и в і стосовно і н ш и х
(«ваша дружина неземної краси і рідкісних душевних
якостей», «ваш чудовий будинок — палац»).
Складними д л я аналізу та опису є т а к о ж деякі фор
м и немовленнєвої п о в е д і н к и ( н а п р и к л а д , в і т а н н я , зго
да, заперечення тощо), я к і значно різняться у різних
народів. Н а п р и к л а д , д л я того щ о б п о к л и к а т и когось,
європейці з г и н а ю т ь в к а з і в н и й п а л е ц ь п о в е р н у т и м дого
ри, а магрибінці тримають пальці зігнутими донизу і
роблять жест, неначе вони щось ш к р я б а ю т ь .
Символіка вербальної та невербальної к у л ь т у р и про
тиставляється в різних лінгвокультурних спільнотах.
Н а п р и к л а д , д л я я п о н ц і в л и с т я папороті означає поба

ж а н н я щ а с т я у році, щ о настає; л и с т я м а н д а р и н а — по
б а ж а н н я , щоб мовлення л ю д и н и було наповнене дотепа
ми, ж а р т а м и , каламбурами; г л и ц я сосни — довголіття;
бамбук — побажання стійкості та сили. Для росіян
дуб — с и м в о л с и л и ; ч е р е п а х а — п о в і л ь н о с т і ; з а є ц ь —
ш в и д к о с т і та боягузтва; береза асоціюється з чистотою,
с т р у н к і с т ю (часто ц е с и м в о л ж і н к и ) ; папороть — зі
смертю, кладовищем; лисиця — з хитрощами, лестоща
ми, обманом. Д л я англійців та а м е р и к а н ц і в лиси асоці
юються радше з дурістю.
У невербальній культурі значну роль відіграють
я в и щ а п р о к с е м і к и — просторового розташування
людей та об'єктів. Н а п р и к л а д , а м е р и к а н с ь к и й антропо
лог Едвард Холл (1914—2009) з а у в а ж у в а в , щ о євро
пейський архітектор бачить лінію, а я п о н с ь к и й — точ
ку, п е р е х р е щ е н н я ліній; тому в Японії н а з в и м а ю т ь пе
р е х р е с т я , а не в у л и ц і ; б у д и н к и н у м е р у ю т ь с я не за
порядком (просторова ознака), а за часом побудови. З а
д а н и м и Е. Х о л л а , араби н а Б а т ь к і в щ и н і з в и к л и до тис
няви на вулицях і вільного простору в оселях, тому в
СІЛА вони нарікають на низькі стелі, маленькі кімна
ти, відсутність виду з в і к н а . Д и с т а н ц і я с п і л к у в а н н я та
кож є культурологічно значущою: американці вважа
ють, щ о іноземці, н а п р и к л а д араби, п і д х о д я т ь до н и х
надто близько при розмові. Н а думку англійців, амери
к а н ц і с т о я т ь надто б л и з ь к о до співбесідника, говорять
д у ж е голосно і не д и в л я т ь с я йому у вічі. А н а л і з у ю ч и з
цього погляду проксеміку німців, Е. Х о л л зазначав, щ о
вони звикли тримати двері зачиненими; в американців
двері переважно з а в ж д и відчинені. Я к щ о л ю д и н а стоїть
на порозі, з погляду н і м ц я вона перебуває всередині
п р и м і щ е н н я , а з погляду а м е р и к а н ц я — ззовні. Фран
цузи, на думку Е. Холла, з в и к л и спілкуватися на вули
ц і , в к а ф е або р е с т о р а н і , о с к і л ь к и в д о м а в н и х часто над
то м а л о м і с ц я . С п е ц и ф і к о ю п р о с т о р о в и х відчуттів, імо
вірно, пояснюється план французького міста — у формі
зірки. Н л а н американського міста має вигляд решітки.
Ситуації, в я к и х протиставляються вербальні чи не
вербальні н о р м и , п р и й н я т і в к о н к р е т н и х с о ц і у м а х , чіт
ко ілюструють часто неусвідомлені відмінності в техно
логії с п і л к у в а н н я — національну специфіку лінгво-
культурних спільнот.
Соціально-лсихологічні аспекти етнопсихолінгвістики 115
3.3. Соціально-психологічні
аспекти етнопсихолінгвістики
Предметом соціально-психологічних досліджень у
галузі етнопсихолінгвістики є ч и н н и к и , щ о забезпечу
ю т ь відтворення мовленнєвого с п і л к у в а н н я у носіїв пев
ної н а ц і о н а л ь н о ї м о в и . Е т н о п с и х о л і н г в і с т и к у ц і к а в и т ь
насамперед національно-культурна специфіка цих чин
ників.
Роль соціалізації у формуванні мовної особистості
У 70-ті р о к и X X ст. п о ч а л о с я а к т и в н е д о с л і д ж е н н я
п р о б л е м с о ц і а л і з а ц і ї особистості, у т. ч. в н а ц і о н а л ь н о -
культурних порівняльних (крос-культурних) описах.
Процес соціалізації особистості є б а г а т о а с п е к т н и м , щ о
з у м о в л ю є появу р і з н о м а н і т н и х т р а к т у в а н ь самого по
няття «соціалізація».
Процес засвоєння індивідом норм суспільного ж и т т я
т а к у л ь т у р и х а р а к т е р и з у ю т ь з а д о п о м о г о ю т е р м і н і в «со
ціалізація » та «інкультурація». С о ц і а л і з а ц і я — це
двосторонній процес, що охоплює засвоєння індивідом
соціального досвіду ш л я х о м у х о д ж е н н я до соціального
середовища, системи соціальних з в ' я з к і в та активне
відтворення цієї системи в його діяльності. Отримуючи
інформацію про різні форми суспільного ж и т т я , люди
н а формується я к особистість, щ о є соціально та к у л ь
турно адекватною суспільству.
У к о ж н і й етноспільноті ц і н у ю т ь різні якості особи
стості. Н а р о д и м а ю т ь в л а с н і способи п е р е д а в а н н я со
ц і а л ь н о г о д о с в і д у м о л о д о м у п о к о л і н н ю . Н а п р и к л а д , іс
нують два абсолютно п р о т и л е ж н и х за характером стилі
виховання дітей — японський та англійський. У Японії
вихователі намагаються використовувати здебільшого
методи заохочення, аніж покарання. Традиції англійсь
кого виховання вимагають ставитися до дітей стрима
но, п р и в ч а т и до самостійності т а відповідальності за
власні вчинки.
Інкультурація полягає в засвоєнні індиві
дом світосприйняття та поведінки, п р и т а м а н н и х його
к у л ь т у р і , внаслідок чого формується його когнітивна.
емоційна, поведінкова подібність з одноплемінниками

н а в і д м і н у від п р е д с т а в н и к і в і н ш и х к у л ь т у р . П е р в и н н а
стадія і н к у л ь т у р а ц і ї п о ч и н а є т ь с я від н а р о д ж е н н я дити
ни і т р и в а є до з а к і н ч е н н я підліткового періоду. Основ
н и й її з м і с т — в и х о в а н н я т а н а в ч а н н я . В т о р и н н а с т о
сується дорослих людей і має фрагментарний характер:
виявляється в засвоєнні окремих елементів культури
(відкриттів, що змінюють ж и т т я людини; нових ідей,
запозичених з інших культур).
Я к щ о аналізувати процес д о л у ч е н н я індивіда в си
стему с о ц і а л ь н и х відносин, з а к о н о м і р н и м буде в и к о р и
стовувати поняття «соціальна роль», оскільки оволо
д і н н я мовою та ф о р м а м и мовленнєвого с п і л к у в а н н я від
бувається в соціальній взаємодії дорослого та дитини.
Мовленнєве спілкування переплітається з немовленнє
вими ф о р м а м и к о н т а к т у в а н н я , і дитина оволодіває н и м
не в «чистому в и г л я д і » , а л и ш е р а з о м із ф о р м а м и невер
бальної взаємодії з дорослими. Поштовхом для початку
мовленнєвої соціалізації є не л и ш е потреба в мовленнє
вому спілкуванні, а й необхідність координувати свою
спільну діяльність з іншими.
Соціальна група контролює процес оволодіння лю
диною віковими, гендерними, родинними, професійни
м и , н а ц і о н а л ь н и м и та і н ш и м и с о ц і а л ь н и м и р о л я м и -
функціями. Рольові діяльності визначають і фрагменти
значень слів та смисли, п о в ' я з а н і з ц и м и з н а ч е н н я м и .
Форми використання мови, сама мовленнєва діяль
ність у к о ж н о м у конкретному в и п а д к у — це рольова мо
вленнєва діяльність. Соціальні ролі є т а к о ж і мовленнє
вими ролями, оскільки вони реалізуються в комуніка
ції. У процесі с о ц і а л і з а ц і ї л ю д и н а д о л у ч а є т ь с я до
суспільних відносин, при цьому вона здійснює певну
д і я л ь н і с т ь , о р і є н т у ю ч и с ь н а п р а в и л а її в и к о н а н н я ,
с ф о р м у л ь о в а н і від імені соціальної г р у п и . Ц і з о в н і ш н і
правила зумовлені е к с п е к т а ц і я м и — рольовими
очікуваннями, які слід виконувати в класах тотожних
ситуацій. Наприклад, соціальна роль батька пов'язана з
в и к о н а н н я м певних вимог, що п р е д ' я в л я ю т ь носію цієї
ролі його д р у ж и н а , діти, суспільні інститути.
у різних етносах національно-культурна специфіка
соціальної ролі може значно різнитися, я к і експектації
щодо статусних ролей. Н а п р и к л а д , володіння однією з
вікових ролей (дитина — юнак — дорослий — старий)
Соціально-психологічні аспекти етнопсихолінгвістики 117
т а к о ж в и з н а ч а є д о с т у п до п е в н о ї п о з и ц і й н о ї р о л і . П е р е
хід від однієї вікової ролі до іншої є ф о р м а л і з о в а н и м , і
ступінь формалізації різниться.
Позиційна р о л ь пов'язана з тією позицією,
я к о ї л ю д и н а д о т р и м у є т ь с я в с и т у а ц і ї с п і л к у в а н н я (на
п р и к л а д , п о з и ц і й н а р о л ь к е р і в н и к а , п і д л е г л о г о тощ;о).
У деяких суспільствах вона чітко пов'язана з віковими
о з н а к а м и : ш а н а до л ю д е й п о х и л о г о в і к у у с х і д н и х сус
пільствах зумовлена, зокрема, тим, щ о з віком статус
позиційної ролі підвищується.
Я к щ о носій позиційної ролі здійснює рольову діяль
н і с т ь у с о ц і а л ь н і й с и с т е м і , т о й о г о с о ц і а л ь н і я к о с т і (ро
л ь о в і а т р и б у т и ) і ц і л і ч і т к о в и з н а ч а ю т ь с я і є р а р х і є ю со
ціальних відносин, спілкування регулюється спроще
ним, раціональним (технологічним) етикетом.
Д л я с о ц і а л і з а ц і ї , у т. ч. вербальної, в а ж л и в е оволо
діння с и т у а ц і й н и м и р о л я м и , що пов'язані з кон
кретною ситуацією спілкування. їх індивід опановує на
порівняно ранніх етапах. Ц е ролі повсякденного засто
сування, тому н и м и часто послуговуються неусвідомле-
но. Вони є тимчасовими, одна людина може виконувати
декілька ситуаційних ролей упродовж дня (наприклад,
п о к у п е ц ь у м а г а з и н і , пацієнт у л і к а р я , п а с а ж и р у гро
м а д с ь к о м у транспорті тощо). Ситуаційні ролі «редагу
ються» за допомогою вербальних та невербальних засо
бів в і д п о в і д н о д о с т а т у с у м о в ц я . Р а з о м і з д е м о н с т р а ц і є ю
зовнішніх рольових атрибутів (специфічного одягу,
престижних знайомств, унікальної інформації тощо)
т а к а статусна р е д а к ц і я слугує для особистості символіч
н и м засобом в и р а ж е н н я позиційних ролей.
У практичному застосуванні ситуаційних ролей
відображається етична належність носія ролі. Націо
нально-культурні стандарти застосування ситуаційних
ролей часто є ірраціональними, містять ритуалізовані
е л е м е н т и із символічною ф у н к ц і є ю .
П р и виконанні ситуаційних ролей соціальні якості
у ч а с н и к і в с п і л к у в а н н я не з а д а ю т ь с я о д н о з н а ч н о со
ціальними відносинами. Суспільні відносини — це та
платформа, на я к і й здійснюватиметься комунікація;
вони ще мають бути встановлені комунікантами за
д о п о м о г о ю с и м в о л і ч н о ї або в е р б а л ь н о ї д е м о н с т р а ц і ї
(;воїх р о л ь о в и х а т р и б у т і в . Т о м у у б і л ь ш о с т і н а р о д і в і с
нує с к л а д н и й м о в л е н н є в и й і н е м о в л е н н є в и й е т и к е т
початкового етапу неформального спілкування, розви

нута система звертань.
За ступенем іманентності (належності) ситуаційні
ролі поділяють на такі види:
— специфічні (власне ситуаційні) ролі, визначені
конфігурацією зовнішніх умов (пасажир, покупець,
ш к о л я р , відвідувач кінотеатру, гість тощо);
— д и ф у з н і (особистісні) ролі, визначені ц і н н і с н и м и
о р і є н т а ц і я м и особистості (друг, ворог, п о р я д н а л ю д и н а
т о щ о ) , у ї х м е ж а х з а с в о ю ю т ь с я м о р а л ь н і ц і н н о с т і су
спільства.
Соціально-рольовий аналіз соціалізації та інкульту
рації є ц е н т р а л ь н и м у багатьох п с и х о л і н г в і с т и ч н и х до
слідженнях. Він виявився плідним у науковому описі
багатьох виявів мовленнєвої поведінки людини.
Особливості поведінки в міжкультурній комунікації
С п і л к у ю ч и с ь із п р е д с т а в н и к а м и і н ш и х к у л ь т у р , лю
дина зазвичай не м о ж е передбачити ї х н ю поведінку,
я к щ о спирається л и ш е на власні культурні норми та
п р а в и л а . Ч а с т о сенс певного в ч и н к у п а р т н е р а по с п і л к у
ванню прихований, може полягати у традиційних уяв
л е н н я х про нормальну та ненормальну поведінку, щ о
відмінні у різних к у л ь т у р а х та соціокультурних гру
пах. Поведінка людей у процесі комунікації зумовлена
н и з к о ю ч и н н и к і в , серед я к и х в и о к р е м л ю ю т ь :
1. О с о б л и в о с т і м е х а н і з м у і н к у л ь т у р а ц і ї . З а с в о є н н я ін
дивідом рідної к у л ь т у р и здійснюється одночасно я к на
свідомому рівні — через в и х о в а н н я , освіту, т а к і н а несві
домому — стихійно, під впливом п е в н и х ж и т т є в и х ситуа
ц і й т а о б с т а в и н . Н е с в і д о м о з а с в о є н а ч а с т и н а к у л ь т у р и ві
діграє не м е н ш в а ж л и в у роль у поведінці та житті люди
ни, н і ж та, щ о засвоєна свідомо. Тому культуру м о ж н а
порівняти з айсбергом: його в и д и м а ч а с т и н а — це фор
м а л ь н а культура, н а рівні якої м о ж н а н а в ч и т и с я необхід
них моделей поведінки з метою у н и к н е н н я проблем у
міжкультурному спілкуванні; невидима частина культу
р и с т а н о в и т ь її н е ф о р м а л ь н и й р і в е н ь , н а я к о м у всі д і ї
здійснюються автоматично, м а й ж е несвідомо. Усвідо
м л е н н я з ' я в л я є т ь с я л и ш е в е к с т р е м а л ь н и х , н е з в и ч н и х си
туаціях при контакті з представниками інших культур.
Підсвідоме с п р и й н я т т я культури має в а ж л и в е зна

чення у процесі комунікації, оскільки я к щ о поведінка
у ч а с н и к і в с п і л к у в а н н я ґрунтується л и ш е на ньому, то
м а й ж е неможливо змусити їх створити інше сприйнят
т я і налагодити взаємодію. Більшість моделей поведін
к и людей формується під впливом їхньої культури; ко
м у н і к а н т и застосовують їх автоматично, так само авто
матично люди сприймають я в и щ а і н ш и х культур, не
замислюючись про механізми цього с п р и й н я т т я .
2. С и т у а ц і я «культурні о к у л я р и » . її сутність п о л я г а є
в тому, що більшість людей розглядає власну культуру
я к центр і міру для інших культур, у повсякденному
ж и т т і л ю д и н а з а з в и ч а й н е у с в і д о м л ю є , щ о її п о в е д і н к а
та способи с п р и й н я т т я зумовлені власною к у л ь т у р о ю , а
п р е д с т а в н и к и і н ш и х к у л ь т у р м а ю т ь і н ш і п о г л я д и , си
стеми цінностей та норм. І н к о л и це п р и з в о д и т ь до пере
к о н а н н я в тому, щ о власна культура є в и щ о ю за інші.
3. Обставини та оточення. Місце перебування люди
н и н а в ' я з у є їй п е в н у л і н і ю п о в е д і н к и . Свідомо або несві
домо вона дотримується правил, визначених культу
рою, в я к і й людина перебуває.
4. Час, відведений на комунікацію. Поведінка кому
н і к а н т і в істотно з а л е ж и т ь від того, с к і л ь к и ч а с у в о н и
мають на спілкування (ситуативна зустріч чи знайом
ство з т р и в а л о ю п е р с п е к т и в о ю ) , а т а к о ж від часу доби,
к о л и воно відбувається.
К о ж е н із ц и х ч и н н и к і в м о ж е в п л и в а т и на л ю д с ь к у
поведінку я к окремо, так і в комплексі з іншими. Про
н и х слід п а м ' я т а т и д л я запобігання м о ж л и в и х п о м и л о к
у міжкультурному спілкуванні.
Засоби соціального символізму мають чітко означе
ну національно-культурну специфіку. Н а п р и к л а д , у
різні е п о х и і в р і з н и х к р а ї н а х с и м в о л і ч н и м засобом де
монстрації власної інтелігентності було знання латини,
арабської, англійської, французької, російської мов.
Н а практиці в міжкультурній комунікації на індиві
дуальному рівні часто виникають зіткнення світогля
дів, п р и ч о м у п а р т н е р и не у с в і д о м л ю ю т ь р і з н и ц і у по
глядах, в в а ж а ю ч и власне бачення н о р м а л ь н и м . Спочат
ку дисонанс поглядів комуніканти сприймають як
відверте нерозуміння, розбіжність у позиціях, однак
під с у м н і в п р и ц ь о м у с т а в л я т ь не в л а с н у п о з и ц і ю (вона
стає етноцентричною), а ч у ж у , в в а ж а ю ч и партнера по
спілкуванню невігласом, невихованим.
М о ж л и в и й і і н ш и й перебіг м і ж к у л ь т у р н о ї комуні
кації, позначений е м п а т і є ю , к о л и с п і л к у в а н н я є зро
зумілим та легким, не спричинює психологічної напру
ги і не потребує зусиль, х а р а к т е р и з у є т ь с я взаєморозу
мінням та повагою співрозмовників. У спілкуванні
е м п а т і я в и я в л я є т ь с я в н а м а г а н н і з р о з у м і т и не т а к при
х о в а н и й сенс того, щ о в и м о в л е н е , я к п с и х о л о г і ч н и й
стан і н ш о ї л ю д и н и . Н е з а в ж д и м о ж н а в д а л о д і б р а т и від
повідні слова, тон, стиль тощо, щоб забезпечити ефек
тивну комунікацію. Формування емпатичних якостей
л ю д и н и відбувається під впливом когнітивних, афек
тивних та конотативних ч и н н и к і в , тому емпатія м о ж е
виявлятися в таких основних формах:
1) к о г н і т и в н а е м п а т і я — з д а т н і с т ь с п і в в і д н о с и т и своє
і ч у ж е , усвідомлювати, щ о об'єднує і розділяє людей;
2) е к с п р е с и в н а е м п а т і я — з д а т н і с т ь п е р е й м а т и с я
емоціями та намірами і н ш и х ;
3) с о ц і а л ь н а е м п а т і я — у с в і д о м л е н н я в і д м і н н о с т е й у
нормах соціальної поведінки.
Щ о р і з н о м а н і т н і ш і у я в л е н н я л ю д и н и про і н ш и х , то
ш и р ш і її е м п а т і й н і я к о с т і . С п р и й н я т т я і н ш и х о б о в ' я з
к о в о д е т е р м і н о в а н е р о з у м і н н я м самого себе. Л ю д и н а ,
намагаючись осягнути мотиви власних вчинків і по
треб, застосовує аналогії, психологічний механізм іден
тифікації, суть якого полягає в тому, щ о , спостерігаючи
в л а с н і дії та с т а н и , с у б ' є к т у п е в н и й спосіб т л у м а ч и т ь
с в о ю п о в е д і н к у , о ц і н ю є її, н а д а є ї й п е в н о г о з н а ч е н н я .
На підставі цих ч и н н и к і в формується образ власного Я ,
в і д п о в і д н о до я к о г о л ю д и н а н а м а г а є т ь с я м і р к у в а т и п р о
внутрішній стан і почуття і н ш и х людей. Відбувається
приписування (атрибуція) власних станів, що були ко
лись пережиті, партнерові по спілкуванню.
У м і ж к у л ь т у р н і й к о м у н і к а ц і ї с п е ц и ф і к а емпатії по
л я г а є в у м і н н і п о с т а в и т и себе н а м і с ц е п р е д с т а в н и к а
незнайомої к у л ь т у р и , п о г л я н у т и н а світ його о ч и м а ,
відчути його стан і з в а ж а т и на нього у власній поведінці
та в ч и н к а х . М е х а н і з м емпатії п о л я г а є у перенесенні
внутрішнього світу іншого на власний. П р и МК, д л я
того щоб зрозуміти к о м у н і к а т и в н у поведінку репрезен
тантів і н ш и х народів, слід розглядати їх у м е ж а х їхньої
к у л ь т у р и , а не власної. Д л я цього потрібно дотримува
т и с я основних у м о в емпатії: у в а ж н о с л у х а т и , щ о гово
рять; намагатися зрозуміти, я к почуваються інші; бути
щ и р о зацікавленим у тому, що вони говорять і роблять;

вміти розуміти їхні погляди.
К о ж н и й народ має власну систему цінностей, я к і
ф о р м у ю т ь с я я к с у к у п н і с т ь с т а в л е н ь до п р и р о д и , л ю д е й
своєї та і н ш о ї с п і л ь н о т и , ідей, речей та ін. Ц і н н і с н е ста
в л е н н я до с в і т у ф о р м у є а к с і о л о г і ч н і о р і є н т а ц і ї т а у с т а
новки, я к і детермінують моделі поведінки і регулюють
її. С и с т е м а ц і н н о с т е й є в и з н а ч а л ь н о ю п р и д о б о р і і н ф о р
м а ц і ї під час взаємодії з о т о ч е н н я м , ф о р м у в а н н і соціаль
н и х відносин, емоцій, почуттів, навичок спілкування.
У свідомості л ю д и н и одночасно співіснують цінності
різного характеру та змісту. Засвоюючи цінності світу,
щ о її о т о ч у є , л ю д и н а с п и р а є т ь с я н а с т а л і д л я с в о є ї к у л ь
тури традиції, норми та звичаї і поступово формує інди
в і д у а л ь н у систему ц і н н о с т е й , я к і є д л я неї п у т і в н и к о м у
ж и т т і . Н а цій основі в к о ж н і й к у л ь т у р і формується
в л а с н а і є р а р х і ч н а с и с т е м а ц і н н о с т е й , щ о в і д о б р а ж а є її
стан у світі. З а в д я к и цій системі к у л ь т у р а є цілісною,
неповторною, водночас їй властиві певні порядок та пе
редбачуваність. Д о с л і д н и к и аксіологічної теорії ви
о к р е м л ю ю т ь різні групи цінностей: особистісні, вікові,
цінності в е л и к и х або м а л и х с о ц і а л ь н и х г р у п , історичні,
загальнолюдські, культурні.
У процесі міжкультурної комунікації часто виявля
ю т ь з н а ч н і відмінності у ставленні до р і з н и х цінностей
представниками різних культур. Проте існують і уні
версальні цінності, я к і збігаються і за х а р а к т е р о м оці
нок, і за змістом. їх загальнолюдський характер зумо
влений тим, що вони ґрунтуються на біологічній приро
ді л ю д и н и і спільних х а р а к т е р и с т и к а х соціальної
в з а є м о д і ї л ю д е й н е з а л е ж н о від к у л ь т у р н о ї с п е ц и ф і к и .
Наприклад, немає жодної культури, я к а б позитивно
с т а в и л а с я до б р е х н і , у б и в с т в а або з л о д і й с т в а . Х о ч а к о ж
н а к у л ь т у р а м а є р і з н і м е ж і т е р п и м о с т і до ц и х я в и щ , од
нозначною є їх загальна негативна оцінка.
Традиційно в культурній антропології виокремлю
ють т а к і основні сфери к у л ь т у р н и х цінностей: побут,
ідеологію, релігію, художню культуру, в аспекті МК
н а й б і л ь ш е з н а ч е н н я має побут, я к и й історично є пер
ш о ю сферою в и н и к н е н н я та існування культурних цін
н о с т е й . П о б у т о в а к у л ь т у р а б а з о в а п р и ф о р м у в а н н і осо
бистості, оскільки щ е в дитинстві починаються процеси
соціалізації та інкультурації л ю д и н и . Вона зберігає
історичну пам'ять культури, є стійкішою, ніж ідеологія

та релігія, змінюється значно повільніше за них. Тому
п о б у т о в а к у л ь т у р а н е с е в собі « в і ч н і » з а г а л ь н о л ю д с ь к і т а
етнічні цінності, з а в д я к и я к и м індивід о т р и м у є ч і т к і орі
єнтири д л я ж и т т я в умовах відповідної культури. Цінно
с т і п о б у т о в о ї к у л ь т у р и н а р о д ж у ю т ь с я у п р о ц е с і ш;оденної
побутової п р а к т и к и і м а ю т ь утилітарне с п р я м у в а н н я .
Вони не потребують д о к а з і в , носії певної к у л ь т у р и
с п р и й м а ю т ь їх я к абсолютно природні. Н а п р и к л а д , ан
г л і й ц і в в а ж а ю т ь , гцо д и т и н і ш к о д я т ь з а й в і п р о я в и б а т ь
ківської любові та ніжності. У їхніх т р а д и ц і я х заведено
с т а в и т и с я до дітей стримано, навіть прохолодно. У Б р и
т а н і ї в в а ж а ю т ь , ш;о к а р а т и д і т е й — ц е і п р а в о , і о б о в ' я з о к
б а т ь к і в . Д і т е й у ч а т ь , ш;о п л а ч є н е г і д н и м т а г а н е б н и м .
Л ю д и н а переважно не усвідомлює більшої ч а с т и н и
особливостей власної культури і сприймає їх я к універ
с а л ь н і т а п р и р о д н і . О с я г н е н н я їх н а с т а є л и ш е п р и зу
стрічі з представниками і н ш и х культур.
К о ж н а л ю д и н а , п е р ш н і ж вступити у взаємодію з ін
ш и м и л ю д ь м и , с п і в в і д н о с и т ь свої дії із с о ц і а л ь н и
м и н о р м а м и — стандартами поведінки, прийнятни
ми для даного суспільства. Н о р м и формуються у відпо
відній культурі історично, вони є сталими за
характером і передбачають певні санкції щодо індивіда
в разі їх порушення.
Потреба в різноманітних з в ' я з к а х з оточенням, ко
лективному житті реалізується через ототожнення лю
д и н и з п е в н и м и і д е я м и , ц і н н о с т я м и , соціальними гру
пами та культурами — к у л ь т у р н у ідентифіка
ц і ю , її р е з у л ь т а т о м є ф о р м у в а н н я культурної
і д е н т и ч н о с т і — у с в і д о м л е н н я л ю д и н о ю власної на
л е ж н о с т і до певної с о ц і о к у л ь т у р н о ї г р у п и , щ о дає їй
змогу визначити власне місце у соціокультурному про
сторі та орієнтуватися в н а в к о л и ш н ь о м у світі. К о ж е н
індивід потребує у п о р я д к у в а н н я власної ж и т т є д і я л ь н о
сті, я к е й о м у м о ж е забезпечити л и ш е певна спільнота.
Культурна ідентичність формує ціннісне ставлення
л ю д и н и до себе, і н ш и х л ю д е й , суспільства, світу зага
лом. Значення культурної ідентичності в МК полягає в
тому, що вона передбачає наявність в індивіда певних
с т а л и х я к о с т е й , з а в д я к и я к и м к у л ь т у р н і я в и щ а або
л ю д и в и к л и к а ю т ь у нього п о ч у т т я п о в а г и , симпатії або
антипатії, з а л е ж н о від чого він обирає відповідний т и п ,
форму та манеру спілкування. Культурна ідентичність
ЛЮДИНИ в и н и к а є я к н а с л і д о к її с т а в л е н н я д о в і д п о в і д н о ї
соціокультурної г р у п и , до я к о ї вона н а л е ж и т ь . Оскіль
к и індивід одночасно є учасником кількох соціальних
груп, він має одразу декілька ідентичностей. У їх сукуп
ності в і д о б р а ж а ю т ь с я його стать, е т н і ч н а та р е л і г і й н а
належність, професійний статус та ін. Ц і ідентичності
п о в ' я з у ю т ь людей у спільноти, проте свідомість та інди
в і д у а л ь н и й ж и т т є в и й досвід к о ж н о г о в і д о к р е м л ю ю т ь та
і з о л ю ю т ь л ю д е й одне від одного. К у л ь т у р н а ідентич
ність ґрунтується на розподілі представників усіх куль
т у р на «своїх» т а « ч у ж и х » , щ о м о ж е з у м о в л ю в а т и я к
відносини співпраці, так і протиборства.
Міжкультурну комунікацію можна розглядати як
стосунки ідентичностей, щ о протистоять одна одній і
взаємодіють у процесі комунікації. Взаємодія ідентич
ностей полегшує узгодження відносин у комунікації,
в и з н а ч а є її в и д і м е х а н і з м . Н а п р и к л а д , т р и в а л и й ч а с у
багатьох країнах Європи основним типом стосунків м і ж
чоловіком та ж і н к о ю у в и щ и х колах була галантність;
це зумовлювало відповідний розподіл ролей та сценарій
і риторику спілкування. Однак к о ж е н тип ідентичності
може спричинювати перешкоди для комунікації, адже
з а л е ж н о від нього с т и л ь м о в л е н н я , т е м и д л я спілкуван
ня, форми жестикуляції співрозмовників можуть бути
д о р е ч н и м и або н і . І д е н т и ч н і с т ь у ч а с н и к і в с п і л к у в а н н я
в і д о б р а ж а є с ф е р у т а з м і с т к о м у н і к а ц і ї . Н а п р и к л а д , ет
нологічні дослідження свідчать, щ о під час офіційних
прийняттів міжособистісні стосунки учасників комуні
кації формуються за етнічною ознакою.
О т ж е , у м і ж к у л ь т у р н і й комунікації к у л ь т у р н а іден
тичність відіграє подвійну роль: вона полегшує комуні
к а ц і ю (дає з м о г у с к л а с т и у я в л е н н я п р о с п і в р о з м о в н и к а )
та водночас обмежує спілкування, внаслідок чого мо
жуть виникати конфронтація і конфлікти.
Соціально-символічна регуляція
поведінки співрозмовника
Важливе місце в етнопсихолінгвістиці посідають пи

т а н н я , п о в ' я з а н і із соціально-символічною р е г у л я ц і є ю
п о в е д і н к и к о м у н і к а н т і в . К о л и л ю д и с п і л к у ю т ь с я , осо
бливо я к щ о в о н и не з н а й о м і , то н а п е р е д м о в л е н н є в і й та
мовленнєвій стадіях намагаються з'ясувати, к и м є

с п і в р о з м о в н и к , з м е т о ю в и я в и т и в себе щ о с ь с п і л ь н е з
ним. Спільність м і ж к о м у н і к а н т а м и м о ж е бути різною,
н а п р и к л а д м о в а , с о ц і а л ь н и й ж а р г о н або п р о ф е с і й н а
мова, за допомогою я к и х м о ж н а к р а щ е зрозуміти одне
одного; ж и т т є в и й досвід; рольовий репертуар — спільна
національність, професія, стать, сімейний стан, вимо
ги, на я к і партнер по с п і л к у в а н н ю орієнтується у своїй
діяльності.
Взаємодія особистостей у суспільстві є системною, у
спілкуванні людина реалізовує соціальні відносини, які
о б м е ж у ю т ь п о в е д і н к у , о р г а н і з у ю т ь її. С п і л к у ю ч и с ь , к о -
муніканти вибудовують образи співрозмовників і шука
ють у поведінці символічні елементи для підтверджен
н я або с п р о с т у в а н н я своїх г і п о т е з , д е м о н с т р у ю т ь с и м в о
л и власного соціального статусу або т а к і р и т у а л і з о в а н і
елементи поведінки, які можуть бути інтерпретовані я к
символи певних актів спілкування. У більшості випад
ків особистість суб'єктивно в к о ж н о м у акті комунікації
переслідує власні цілі, проте здебільшого робить це у
п р и й н я т н и й д л я суспільства спосіб. Т а к вона долуча
є т ь с я до с о ц і а л ь н и х відносин.
Існують такі акти взаємодії особистостей, коли вхо
д ж е н н я до системи соціальних відносин стає першочер
говим завданням і суб'єктивні цілі діяльності комуні
к а н т і в з б і г а ю т ь с я з її о б ' є к т и в н и м и н а с л і д к а м и . Ц е , зо
к р е м а , в и п а д к и , я к і п е р е д б а ч а ю т ь : а) н е о б х і д н і с т ь
зафіксувати і підтримувати певну соціальну дистанцію
( р е г у л ю є т ь с я е т и к е т н и м и п р а в и л а м и ) ; б) с п і л к у в а н н я
всередині соціально рівних груп при протиставленні
спілкування в м е ж а х однієї групи спілкуванню в м е ж а х
іншої (регулюється різноманітними з н а к а м и групової
належності, демонстрацією соціально-групових діалек
т і в т о щ о ) ; в) с п і л к у в а н н я в у м о в а х с о ц і а л ь н о ї с т р а т и ф і
кації (регулюється здебільшого присвоєнням певного
« с т и л ю ж и т т я » , я к и й п е р е д б а ч а є і в о л о д і н н я п е в н о ю со
ціально-груповою мовою).
у вербальній поведінці засоби соціальної символіза
ції в умовах групи і соціальної стратифікації однакові,
р і з н я т ь с я л и ш е ї х ф у н к ц і о н а л ь н і с м и с л и : ч л е н и со
ціально рівних груп демонстрацією власного діалекту
с и м в о л і з у ю т ь н а л е ж н і с т ь до «своєї», а не «чужої» гру
пи, а за соціальної стратифікації в и я в л я ю т ь насамперед
н а л е ж н і с т ь до т і є ї г р у п и , н а ч л е н с т в о в я к і й к о м у н і к а н т
п р е т е н д у є (він не є ч л е н о м даної г р у п и ) .
С п о ч а т к у л ю д и н а н а м а г а є т ь с я д і з н а т и с я п р о со
ц і а л ь н і р о л і п а р т н е р а , ш;об м а т и з м о г у б у д у в а т и г і п о т е
зи щ о д о його п о в е д і н к и , з м о д е л ю в а т и його апперцеп
ційні здатності та адекватно розуміти його мовлення.
Коли представляють незнайомих людей, називають
одну з основних соціальних ролей, інші м о ж н а розпі
з н а т и за з о в н і ш н і м в и г л я д о м л ю д и н и або передбачати,
щ о вони супроводжують ту роль, я к у н а з в а л и п р и зна
йомстві. Н а п р и к л а д , я к щ о про чоловіка с к а ж у т ь : «Про
фесор П е т р е н к о » , то м о ж н а передбачити, щ о він доктор
або к а н д и д а т н а у к , п р а ц ю є у В Н З , ж и в е у місті т о щ о .
Деякі ситуації однозначно характеризують соціаль
ні ролі л ю д и н и ( н а п р и к л а д , учитель у класі, продавець
за прилавком, директор закладу у власному кабінеті). В
і н ш и х ситуаціях соціальні ролі визначити складніше.
Я к щ о л ю д и н а м а є н а м і р п р о д е м о н с т р у в а т и с в о ю со
ц і а л ь н у роль, вона м о ж е зробити це в н е п р я м и й спосіб.
П и т а н н я про соціальний символізм у мовленнєвій та
немовленнєвій поведінці людини є частиною проблеми
у п р а в л і н н я її п о в е д і н к о ю . Ц е у п р а в л і н н я м о ж е б у т и н е
в е р б а л ь н и м ( в л а с н е с о ц і а л ь н и й с и м в о л і з м ) або в е р б а л ь
ним. Наприклад, вибір людиною місця п р о ж и в а н н я —
один зі способів д е м о н с т р у в а н н я нею в л а с н и х соціаль
них якостей (позиційних і статусних ролей).
Психологічно факт соціальної регуляції діяльності
д л я окремої особистості існує у формі «потрібного май
бутнього» , «планів на майбутнє». Рольові приписи — це
правила здійснення рольової діяльності, сформульовані
від імені суспільства, г р у п и та засвоєні особистістю. Мо
в л е н н я м о ж е бути засобом свідомої регуляції людиною
поведінки і н ш и х людей. При цьому воно виконує
інструментальну ф у н к ц і ю , яка реалізується в
інструкціях, наказах, заборонах тощо, і с и м в о л і ч н у
ф у н к ц і ю , щ о полягає в регулюванні поведінки спів
розмовника в тих випадках, коли в змісті мовних знаків
немає жодних вказівок, приписів. Типи мовленнєвих
дій реалізуються в певних актах спільної діяльності, на
бувають ознак цієї діяльності та ф у н к ц і о н у ю т ь у якості
знаків-ознак. Н а п р и к л а д , я к щ о один із комунікантів в
у к р а ї н с ь к і й к у л ь т у р і звертається до с п і в р о з м о в н и к а н а
«ти», а і н ш и й на «ви», то т а к и й вибір особових форм
п і д в о д и т ь ї х до в и с н о в к у п р о н е р і в н і с т ь ї х н і х і є р а р х і ч
них рангів, необхідність реалізовувати в цій взаємодії
певні соціальні відносини. Я к щ о соціальні відносини
к о м у н і к а н т і в з а з д а л е г і д ь відомі, то д л я н и х н е м а є
необхідності в символічному осмисленні інструмен
т а л ь н и х м о в л е н н є в и х дій. О д н а к н а в і т ь тоді в ї х н і х мо
вленнєвих діях можуть міститися елементи, які розумі
ють символічно.
Соціальний символізм — регуляція соціальних відносин за допо
могою символічних культурних засобів.
Символічна регуляція ґрунтується на ритуалізації

і н с т р у м е н т а л ь н о ї п о в е д і н к и , п е р е т в о р е н н і її о к р е м и х
елементів на р и т у а л ь н і дії із в т р а т о ю н и м и будь-якої ін
струментальної функції (знімання головного убору, по
тискання рук при зустрічі, демонстрація прапорів
тощо), а т а к о ж на з а г а л ь н и х способах демонстрації рес
пектабельності, п р и й н я т т я соціальних відносин, у ме
ж а х я к и х діє особистість.
За способами в и р а ж е н н я розрізняють невербаль-
н у с о ц і а л ь н у с и м в о л і з а ц і ю , яка виявляється,
зокрема, в символічних способах проведення дозвілля,
колекціонуванні з символічною метою, виборі певного
стилю в одязі тощо, і в е р б а л ь н у с о ц і а л ь н у с и м
в о л і з а ц і ю , я к а полягає у виборі відповідного стилю
мовлення, дотриманні чи недотриманні норм мовного
етикету, виборі більш простих чи с к л а д н и х синтаксич
них конструкцій тощо.
Я к щ о є з м о г а п о к а з а т и с в о ю н а л е ж н і с т ь до п е в н о ї со
ц і а л ь н о ї г р у п и з а д о п о м о г о ю р о л ь о в о ї д і я л ь н о с т і (в і н с т р у
м е н т а л ь н і й ф у н к ц і ї ) або і н с т р у м е н т а л ь н о у в е р б а л ь н і й по
в е д і н ц і , тоді н е м а є п о т р е б и в д а в а т и с я д о і н ш и х засобів, зо
крема соціально-символічних. Аналогічна ситуація, коли
особистість м о ж е д е м о н с т р у в а т и ч і т к і р о л ь о в і з н а к и ( о д я г ,
уніформа тощо). Необхідність у соціальному вербальному
та невербальному символізмі виникає при соціальній мар-
г і н а л ь н о с т і с а м о ї особистості або л о к а л ь н і й т а ч а с о в і й
маргінальності ситуації спілкування.
Маргінальна (лат. marginis — край, межа] особистість — 1) осо
бистість на межі культур; 2) особистість між поколіннями, соціаль
ними групами, класами, ідеологічними системами тощо.
У психолінгвістиці локальна маргіналь-

н і с т ь с и т у а ц і ї — це невизначеність «місця» спіл-
к у в а н н я в соціальному просторі, к о л и ситуація спілку

в а н н я однозначно не встановлює соціальних відносин
комунікантів. Ц е відносна невизначеність, адже навіть
незнаііомі люди (наприклад, у магазині я к покупці, у
транспорті я к п а с а ж и р и тощо) у процесі спілкування зав
ж д и чітко орієнтуються принаймні у вікових та тендер
н и х р о л я х одне одного.
Ч а с о в а м а р г і н а л ь н і с т ь с и т у а ц і ї — це пе
ріоди соціальних к а т а к л і з м і в , к о л и спостерігається під
вищена суспільно-символічна активність, посилюється
т е н д е н ц і я до с и с т е м н о с т і п о в е д і н к и , с т і й к і с т ь я к о ї п о р у
шується дезорганізацією функціонування символічних
е л е м е н т і в у н і й і, в і д п о в і д н о , н е в и з н а ч е н і с т ю с о ц і а л ь н и х
відносин, у сучасному суспільстві збільшується роль
соціально-символічних елементів у вербальній та не
в е р б а л ь н і й поведінці, п о п р и те щ о з м е н ш у є т ь с я р о л ь
ритуалів.
у мовленнєвій поведінці засоби соціального симво
л і з м у в и я в л я ю т ь н а всіх р і в н я х мовної системи. Н а п р и
к л а д , за допомогою фонологічних експресивних засобів
м о ж н а в и з н а ч и т и н а л е ж н і с т ь до певної вікової г р у п и ,
класу, рівень освіти, походження, стать. Н р и цьому їх
слід відрізняти від звукових особливостей м о в л е н н я , на
я к і впливають фізіологічні особливості, стан здоров'я,
темперамент. Вибір л е к с и ч н и х засобів т а к о ж слугує
д л я в и к о н а н н я соціально-символічної функції. Ц е на
самперед добір ф у н к ц і о н а л ь н о - с т и л і с т и ч н и х синонімів
(разом — синхронно, суперечка — дискусія), я к и й най
частіше вказує на професійну роль мовця; семантико-
е к с п р е с и в н и х с т и л і с т и ч н и х с и н о н і м і в (рука — лапа,
обличчя — фізіономія — морда), що р а з о м з е т и к е т н и м и
мовленнєвими формулами є засобом створення тональ
ності с п і л к у в а н н я .
Н е й т р а л ь н і семантико-експресивні стилістичні си
ноніми, у н и к а н н я ф а м і л ь я р н и х та вульгарних слів, ви
користання етикетних формул є засобами символізації
«культурності», «інтелігентності», я к і синтаксична
у с к л а д н е н і с т ь усного м о в л е н н я , н а п р и к л а д ш л я х о м за
м і н и с к л а д н о с у р я д н и х речень с к л а д н о п і д р я д н и м и . Із
соціально-символічною метою іноді в ж и в а ю т ь слова ін
шомовного походження, незрозумілі адресату терміни і
в и р а з и , ф а м і л ь я р н і в и с л о в л е н н я д л я д е м о н с т р а ц і ї со
ціальної близькості, рівності соціальних статусів.
Певні соціально-символічні тенденції спостеріга

ються п р и виборі мови спілкування білінгвами. Н а п р и
клад, дослідники відзначали, щ о за радянських часів на
К а в к а з і при зверненні молодшого до старшого за віком,
особливо у селах, перевагу н а д а в а л и рідній мові, а не ро
сійській (азербайджанці, кабардинці).
Вибір стилю мовлення може бути демонстрацією
певних соціальних якостей суб'єкта. Н а п р и к л а д , у по
всякденній ситуації спілкування вибір одним з комуні
кантів літературної мови визначає певну дистанцію,
офіційний бар'єр між ними. Навпаки, я к щ о в офіційній
ситуації спілкування комунікант переходить на розмов
не мовлення, це часто свідчить про з н я т т я н и м бар'єра
м і ж співбесідником.
Використання певної форми загальнонародної мови
може визначати соціальний стан мовця. Н а п р и к л а д , у
сучасній Італії літературна мова — атрибут інтелігент
ності. Нею спілкуються в освічених колах, і н ш і про
ш а р к и користуються діалектами, які значно відрізня
ю т ь с я від літературної м о в и .
Універсальним засобом вербальної символічної регу
л я ц і ї є н а в м и с н е д о т р и м а н н я або н е д о т р и м а н н я м о в н и х
норм. Б у д ь - я к е ігнорування к о н в е н ц і й н и х норм пове
дінки завжди привертає увагу — співрозмовник намага
ється визначити соціальний та соціально-психологічний
підтекст дій « п о р у ш н и к а » . В і д х и л е н н я від н о р м и с п р и й
м а є т ь с я я к п р о т и с т а в л е н н я однієї особистості і н ш і й , со
ціальна диференціація.
З н а к о м с о ц і а л ь н о ї н а л е ж н о с т і особистості м о ж е б у т и
не л и ш е формальна, а й змістова частина мовленнєвого
спілкування. Наповнюючи розмову певним змістом, кому
н і к а н т м о ж е « з а я в и т и п р о себе». Н а п р и к л а д , д л я с а м о х а
р а к т е р и с т и к и необов'язково безпосередньо к а з а т и про
власні захоплення, таланти тощо. М о ж н а передати ці дум
к и в с и м в о л і ч н и й спосіб ( н а п р и к л а д , п о с л а т и с я н а ф а к т
знайомства з авторитетною людиною, вказати на власні
відзнаки тощо). Такі а к т и вербального соціального симво
л і з м у н а з и в а ю т ь с и м в о л і ч н о - і н ф о р м а т и в н о ю бесідою.
Етнопсихолінгвістичні дослідження соціально-сим
волічної регуляції поведінки співрозмовника відкрива
ють ш и р о к і п е р с п е к т и в и д л я п о д а л ь ш о г о в и в ч е н н я на
ціонально-культурних варіантів мовленнєвої діяльно
сті я к одного з видів психічної діяльності л ю д и н и ,
опису національно-культурної специфіки свідомості.
Теорії міжкультурної комунікації 129
3.4. Теорії
міжкультурної комунікації
Сучасний к о м у н і к а т и в н и й простір є складною систе
мою, в я к і й можуть домінувати різні види комунікації.
Л ю д и н а обирає стратегію п о в е д і н к и з а л е ж н о від ситуа
ції та обставин, щ о р а з у взаємодіючи з і н ш и м и л ю д ь м и
по-різному. Освіта, в и х о в а н н я , історична п а м ' я т ь , тра
диції, звичаї, мова в и р о б л я ю т ь систему о р і є н т а ц і й , сус
пільних норм, що допомагає людям долати різні життє
ві п р о б л е м и . С ф е р и в и я в у ц и х н о р м с т а л и п і д с т а в о ю д л я
розроблення теорій міжкультурної комунікації, найві-
д о м і ш и м и серед я к и х є теорія ш и р о к о - та в у з ь к о к о н т е к
стних культур Е. Холла, теорія культурних вимірів
Г. Х о ф ш т е д е , т е о р і я к у л ь т у р н о ї г р а м о т н о с т і Е. Х і р ш а .
Теорія широко- і вузькоконтекстних культур Е. Холла
Н а підставі порівняльних досліджень різних куль

т у р н и х груп Е. Х о л л не л и ш е виокремив їх культурно-
комунікативні зразки, а й розробив загальну типологію
щодо к о н т е к с т у — інформації, я к а оточує і супро
воджує певну культурну подію. Він звернув увагу, щ о
всі к у л ь т у р и у м і ж о с о б и с т і с н о м у с п і л к у в а н н і к е р у ю т ь
ся п е в н и м и н е г л а с н и м и п р а в и л а м и , я к і в а ж л и в і д л я ро
зуміння подій та міжособистісної поведінки. Культури
різняться своїм «прочитанням контексту», використан
н я м п р и х о в а н о ї і н ф о р м а ц і ї , я к у м і с т и т ь у собі к о ж н а
ситуація. Щ о більше контекстуальної інформації по
трібно д л я р о з у м і н н я соціальної с и т у а ц і ї , то с к л а д н і ш а
і важча для розуміння культура.
Згідно з д о с л і д ж е н н я м и Е. Х о л л а , х а р а к т е р і резуль
т а т и процесу к о м у н і к а ц і ї з а л е ж а т ь від с т у п е н я і н ф о р -
м о в а н о с т і його у ч а с н и к і в , з у м о в л е н о г о щ і л ь н і с т ю со
ціальних з в ' я з к і в та ш в и д к і с т ю обміну інформацією
м і ж ч л е н а м и спільноти. Відповідно він к л а с и ф і к у в а в
к у л ь т у р и за п р и н ц и п о м слабкої та сильної контекстної
залежності. Люди, які користуються щільною інфор
м а ц і й н о ю м е р е ж е ю , є п р е д с т а в н и к а м и к у л ь т у р и із ш и
роким контекстом, а люди з більш вільною мережею
з в ' я з к і в у власному соціальному оточенні та м е н ш и м
обсягом обміну і н ф о р м а ц і є ю н а л е ж а т ь до к у л ь т у р із ву

зьким контекстом.
Д л я представників п і и р о к о к о н т е к с т н и х к у л ь
т у р значна частина інформації закладена вже в кон
тексті — ієрархії, статусі, зовнішньому вигляді, мане
рах поведінки, умовах проживання. Наприклад, японці
не розпочнуть переговори з представником іншої фір
м и , я к ш ; о в і н п о с і д а є н е д о с т а т н ь о в и с о к у п о з и ц і ю в її іє
рархії, н е з в а ж а ю ч и навіть на його глибокі професійні
знання. У культурах такого типу використовується
д у ж е б а г а т о н а т я к і в , п і д т е к с т у тош;о. З о к р е м а , п р и об
говоренні угоди в я п о н с ь к і й к у л ь т у р і не п р и й н я т о каза
т и п р я м о «ні» ч е р е з п о б о ю в а н н я , ш;о в і д в е р т е з а п е р е
чення м о ж е підірвати авторитет партнера. Японці зав
ж д и дбають про «збереження обличчя» співбесідника і
н і к о л и не будуть п р и л ю д н о в і д м о в л я т и с я від пропози
ції. Тому ї х н я згода м о ж е м а т и різні інтерпретації і не
обов'язково передбачає позитивну відповідь.
Ш и р о к и й контекст культури є обов'язковим елемен
т о м у с п і ш н о г о р о з у м і н н я п о д і й , о с к і л ь к и в и с о к а П],ІЛЬ-
ність і н ф о р м а ц і й н и х м е р е ж передбачає тісні к о н т а к т и
м і ж членами родини, постійне спілкування з друзями,
колегами, клієнтами. Завдяки високій інформаційній
забезпеченості та історичному досвіду такі культури
м о ж н а назвати однорідними, вони мало змінюються з
часом, п р и взаємодії з і н о к у л ь т у р н и м оточенням пове
дінка їх представників породжує однакову реакцію та є
передбачуваною. Д л я повсякденного спілкування не
п о т р і б н о д о к л а д н о ї і н ф о р м а ц і ї п р о т е , іцо в і д б у в а є т ь с я ,
о с к і л ь к и носії ш и р о к о к о н т е к с т н и х к у л ь т у р з н а ю т ь п р о
події навколо. До к р а ї н із ш и р о к и м контекстом культу
ри належать Франція, Іспанія, Італія, країни Близького
Сходу, Японія, Росія.
У в у з ь к о к о н т е к с т н и х к у л ь т у р а х практич
но немає н е ф о р м а л ь н и х і н ф о р м а ц і й н и х м е р е ж . Вони
м е н ш однорідні. Міжособистісні контакти в них розме
ж о в а н і , п р е д с т а в н и к и ц и х к у л ь т у р не з м і ш у ю т ь особи
стих стосунків з роботою та і н ш и м и аспектами повсяк
денного ж и т т я , н а с л і д к а м и чого є слабка поінформова
ність, більша потреба в додатковій інформації для
розуміння інших при спілкуванні. До вузькоконтек
стних належать культури Німеччини, Швейцарії,
С Ш А , скандинавських та інших північноєвропейських
к р а ї н . У н и х н а й в а ж л и в і ш у р о л ь в і д і г р а є м о в л е н н я , а та-
к о ж обговорення деталей, відвертий стиль спілкування.

Л ю д и часто в и с л о в л ю ю т ь власні б а ж а н н я словами, не пе
редбачаючи, щ о це буде зрозуміло із ситуації спілкуван
н я , речі називають своїми іменами.
К о ж н и й і з т и п і в к у л ь т у р м а є в л а с н і с п е ц и ф і ч н і осо
бливості (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Контекстні відмінності між культурами

Особливості ширококонтекстних Особливості вузькоконтекстних
культур культур
П р и х о в а н а манера Відверта і виразна манера
с п і л к у в а н н я , багатозначні мовлення
та численні паузи
В а ж л и в а роль невербального Н е з н а ч н а ч а с т к а невербальних
спілкування, уміння форм с п і л к у в а н н я
«говорити очима»
Н а д л и ш о к інформації, Ч і т к е і зрозуміле о ц і н ю в а н н я
оскільки для спілкування всіх обговорюваних п и т а н ь .
достатньо п е р в и н н и х О ц і н ю в а н н я невисловленого
фонових знань я к недостатньої компетенції
або слабкої поінформованості
співрозмовника
У н и к а н н я відвертого Відверте в и с л о в л ю в а н н я
в и с л о в л ю в а н н я незадоволення незадоволення
за будь-яких обставин
та результатів с п і л к у в а н н я
У теорії Е. Х о л л а з н а ч н е місце відведено досліджен

н ю в и к о р и с т а н н я часу, с п е ц и ф і ч н о г о д л я р і з н и х сус
пільств. Культура розподілу часу є визначальним чин
ником, що організує ж и т т я та комунікацію. З а л е ж н о
від його способу Е. Х о л л в и о к р е м и в монохронні
к у л ь т у р и , я к і передбачають, щ о в один і той самий
проміжок часу м о ж н а займатися л и ш е одним видом
діяльності, т а п о л і х р о н н і к у л ь т у р и , які схвалю
ють одночасне здійснення декількох видів діяльності.
у м о н о х р о н н и х к у л ь т у р а х дії в и к о н у ю т ь послідов
но, одна за одною. Час у я в л я ю т ь я к п р я м и й путь, щ о
веде з м и н у л о г о в м а й б у т н є . М о н о х р о н н и й час розподі
л я ю т ь на п р о м і ж к и , все з а з д а л е г і д ь п л а н у ю т ь д л я того,
щоб у певний проміжок часу зосередитись на якійсь
діяльності. Час є системою, завдяки якій підтримується
порядок в організації людського ж и т т я , тому його ціну
ють. П р е д с т а в н и к и такого типу к у л ь т у р и не л ю б л я т ь .
к о л и їх відволікають у процесі будь-якої діяльності.

Вони зосереджені на своїй роботі, д о т р и м у ю т ь с я домо
вленостей, намагаються нікому не заважати, з повагою
с т а в и т и с я до і н ш и х , б у т и п у н к т у а л ь н и м и , п і д т р и м у ю т ь
короткотермінові міжособистісні стосунки. Монохрон-
не в и к о р и с т а н н я часу п р а к т и к у ю т ь у Н і м е ч ч и н і , С Ш А ,
багатьох північноєвропейських країнах.
П о л і х р о н н і к у л ь т у р и с п р и й м а ю т ь час я к вузол, пе
реплетіння багатьох проблем, тому його м е н ш е усвідом
л ю ю т ь , ї х п р е д с т а в н и к и б і л ь ш д и н а м і ч н і іцодо ч а с у ,
тому пунктуальності не надають значної ваги; спілку
вання розглядають я к в а ж л и в і ш у дію, н і ж наперед про
думаний план дій. Суттєву роль для них відіграють
міжособистісні стосунки. До типово поліхронних нале
жать культури країн Латинської Америки, Близького
Сходу, Середземномор'я, Росії.
У к о ж н о м у типі к у л ь т у р и існує багато п р и х о в а н и х
правил та вимог, я к і регулюють повсякденне ж и т т я лю
дей. У ширококонтекстних і монохронних культурах
вони визначають норми поведінки, я к и х суворо дотри
муються. Наприклад, у Японії розташування учасників
за столом переговорів регламентоване старшинством. У
культурах Близького Сходу жодне ділове обговорення
не п о ч и н а є т ь с я без о б м і н у л ю б ' я з н о с т я м и та н а л а г о
д ж е н н я особистих контактів. А м е р и к а н ц і ж намага
ються одразу розпочинати обговорення ділових питань
без зайвої в т р а т и часу, п р е д с т а в н и к и і н ш и х к у л ь т у р
розглядають це я к неввічливість.
Однак у м е ж а х однієї к у л ь т у р и м о ж у т ь т р а п л я т и с я
різні комбінації певних типів.
Т е о р і я ш и р о к о - т а в у з ь к о к о н т е к с т н и х к у л ь т у р Е. Х о л
ла м о ж е бути застосована в етнопсихолінгвістичних
д о с л і д ж е н н я х , з о к р е м а п р и вивченні способів т р а н с л я
ції к у л ь т у р и у М К .
Теорія культурних вимірів Г. Хофштеде
К о ж н а л ю д и н а с п р и й м а є світ під в п л и в о м індивіду

альних особливостей психіки, соціального оточення,
специфічних особливостей етнічної культури, є носієм
певного способу м и с л е н н я та п о т е н ц і й н и х дій. Б і л ь
шість соціальних моделей поведінки формується в ди-
тинстві. Певні відчуття, форми м и с л е н н я та способи

дій, я к і в и н и к а ю т ь у процесі навчання та закріплюють
ся у свідомості льодини, консервуються і в п о д а л ь ш о м у
м а й ж е не з а з н а ю т ь з м і н . Р е з у л ь т а т о м ф о р м у в а н н я від
ч у т т і в , д у м о к , п о в е д і н к и є т. з в . м е н т а л ь н і п р о г р а м и ,
я к і м о ж у т ь бути досліджені за допомогою вимірів куль
тури, запропонованих сучасним голландським соціоло
г о м Г е р т о м Х о ф ш т е д е : д и с т а н ц і я в л а д и (від н е з н а ч н о ї
до значної); індивідуалізм — к о л е к т и в і з м ; маскулін-
н і с т ь — ф е м і н н і с т ь ; у н и к а н н я н е в и з н а ч е н о с т і (від с и л ь
н о г о до с л а б к о г о ) .
Дистанція влади. Цей вимір передбачає порівняння
к у л ь т у р за с т у п е н е м к о н ц е н т р а ц і ї в л а д и або р о з п о д і л у її
за різними р і в н я м и організації. Він дає змогу встанови
ти, якого значення в різних культурах надають вла
д н и м в і д н о с и н а м м і ж л ю д ь м и . Спосіб розподілу в л а д и ,
н а д у м к у Г. Х о ф ш т е д е , з а з в и ч а й з а л е ж и т ь від поведін
к и керівників, а не тих, к и м вони керують.
У культурах зі значною дистанцією
в л а д и панує н е о ф і ц і й н е п е р е к о н а н н я , щ о у світі має
бути п е в н а нерівність і к о ж н и й п р и ц ь о м у має своє міс
ц е . В л а д у с п р и й м а ю т ь я к н а й в а ж л и в і ш у ч а с т и н у со
ц і а л ь н о г о ж и т т я . її носії р о з г л я д а ю т ь своїх п і д л е г л и х
я к людей, щ о істотно відрізняються від н и х . у т а к и х
суспільствах високо цінують послужливість, ретель
ність, конформну поведінку, авторитарні установки,
жорсткий стиль керівництва. Підлеглі нормально
сприймають нерівномірний розподіл повноважень і
т о м у п і д п о р я д к о в у ю т ь с я всім в и щ и м з а с т а т у с о м осо
б а м , т р а д и ц і й н о с т а в л я ч и с ь до н и х і з н а д з в и ч а й н о ю п о
вагою, д е м о н с т р у ю ч и с л у х н я н і с т ь і не в д а ю ч и с ь до ж о р
сткої к р и т и к и або відвертої протидії. Д і т е й щ е у ш к о л і
вчать, щ о вони не повинні переривати в ч и т е л я , ставити
з а п и т а н н я , о с к і л ь к и це є п р о я в о м н е п о в а г и до с т а р ш и х .
Культурам із незначною дистанцією
в л а д и п р и т а м а н н а ідея м і н і м і з а ц і ї нерівності в сус
пільстві. Важливого значення в них надають таким цін
н о с т я м , я к р і в н о п р а в ' я у с т о с у н к а х , і н д и в і д у а л ь н а сво
бода, п о в а г а до особистості. К о м у н і к а ц і я в н и х є м е н ш
формальною, рівність співбесідників виражається силь
ніше, стиль спілкування має консультативний харак
тер. Емоційна дистанція м і ж к е р і в н и к а м и та підлег
лими в таких культурах незначна. Підлеглі завжди
м о ж у т ь з в е р н у т и с я до к е р і в н и к а із з а п и т а н н я м або ви
с л о в и т и к р и т и ч н і з а у в а ж е н н я . В і д в е р т у н е з г о д у або
протидію сприймають я к норму.
До к у л ь т у р зі з н а ч н о ю д и с т а н ц і є ю в л а д и Г. Х о ф ш т е
де з а р а х о в у в а в т у р е ц ь к у , а з н е з н а ч н о ю — н і м е ц ь к у .
Індивідуалізм — колективізм. Такий вимір демон
струє м е ж у , до я к о ї к у л ь т у р а п і д т р и м у є с о ц і а л ь н и й
зв'язок на противагу індивідуальній незалежності та
сподіванню на власні с и л и . З а цією о з н а к о ю Г. Х о ф ш т е
де поділяв к у л ь т у р и на колективістські та індивідуа
лістські.
Колективістські культури характеризу
ю т ь с я т и м , ш;о в н и х г р у п о в і ц і л і д о м і н у ю т ь н а д і н д и в і
д у а л ь н и м и . У н и х л ю д и с п р и й м а ю т ь світ та ф о р м у ю т ь
власне с т а в л е н н я до нього к р і з ь п р и з м у інтересів г р у п и .
Колективізм характеризується жорсткою соціальною
с т р у к т у р о ю , я к а п о д і л я є л ю д е й н а «своїх» і « ч у ж и х » .
З в а ж а ю т ь насамперед на погляди, цілі, потреби групи,
а не індивіда. Соціальні н о р м и та о б о в ' я з к и т а к о ж ви
значає група, особисті стосунки в в а ж а ю т ь в а ж л и в і ш и
м и за в и к о н а н н я п е в н и х з а в д а н ь . Статус л ю д и н и в сус
п і л ь с т в і з а л е ж и т ь не від о с о б и с т и х я к о с т е й , а від м і с ц я
в с о ц і а л ь н і й ієрархії. Особиста д у м к а я к т а к а у ц и х сус
пільствах не існує, вона визначається д у м к о ю групи.
До колективістських культур належить більшість
традиційних азійських та африканських країн, а також
к а т о л и ц ь к і країни Південної Європи та Латинської
А м е р и к и , я к і в и р і з н я ю т ь с я підвиш;еною увагою до ро
д и н н и х та обш;инних цінностей. Н а й п е р ш а група, у
я к і й л ю д и н а о п и н я є т ь с я від н а р о д ж е н н я — це родина.
У більшості к о л е к т и в і с т с ь к и х суспільств під о д н и м да
хом м е ш к а ю т ь не л и ш е б а т ь к и та діти, а й дідусі, бабусі
та інші родичі. Ц і л ю д и стають п е р ш и м и та головними
а р б і т р а м и , я к і в и з н а ч а ю т ь п о в е д і н к у л ю д и н и . Якш;о
діти зростають у родинах такого типу, вони сприймають
себе я к ч а с т и н у М и - г р у п и . М і ж і н д и в і д о м і г р у п о ю с к л а
даються стосунки залежності. Власна група протягом
ж и т т я захищ;ає і н д и в і д а , а л е водночас потребує від н ь о г о
в і д д а н о с т і . Н а п р и к л а д , я п о н ц і п і д к о р я ю т ь с я т. з в . к о
дексу суспільної поведінки, я к и й ґрунтується на суворій
с у б о р д и н а ц і ї , щ о н а г а д у є л ю д и н і п р о її м і с ц е . У с в і д о
м л е н н я власної н а л е ж н о с т і до певної г р у п и , здатність
ставити відданість їй в и щ е за особисті інтереси зумовлю-
ють певну замкнутість японців. Коло тих, з к и м японець

спілкується протягом усього ж и т т я , обмежене здебіль
шого родичами, к о л и ш н і м и о д н о к л а с н и к а м и , співро
б і т н и к а м и о д н о г о з н и м р а н г у . Ч у ж и н е ц ь , ш;о н а м а г а
є т ь с я п о т р а п и т и до цієї г р у п и , одразу буде с п р и й н я т и й
я к с т о р о н н я особа у с т р у к т у р і м і ц н и х стосунків у н і й .
В індивідуалістських культурах власні
цілі їх представників є в а ж л и в і ш и м и , н і ж цілі групи.
Індивідуалізм притаманний суспільствам з нежорсткою
соціальною структурою, у я к и х кожен має опікуватися
собою або своєю р о д и н о ю . С т о с у н к и м і ж л ю д ь м и в н и х
з а л е ж а т ь від і н д и в і д у а л ь н и х і н т е р е с і в їх у ч а с н и к і в ,
тому змінюються в міру появи нових прагнень. У таких
с у с п і л ь с т в а х л ю д и н а м а є п р а в о в и б о р у ш;одо р і з н и х
сфер ж и т т я — друзів, п о д р у ж ж я , занять, стилю одягу
тощо. Зв'язки м і ж людьми в індивідуалістських культу
р а х м е н ш в а ж л и в і . Д о с я г н е н н я м е т и п р е в а л ю є н а д осо
бистими стосунками. Відданість індивіда групі є низь
к о ю , к о ж н а л ю д и н а в х о д и т ь до с к л а д у к і л ь к о х груп. Пе
ревагу надають з м а г а н н я м і конкуренції, а не кооперації
та співпраці. Насамперед цінують право на особистий
погляд, приватну власність, уміння самостійно прийма
ти рішення. До індивідуалістських культур належать,
зокрема, суспільства Німеччини, СІЛА, Австралії, Вели
кої Британії, Канади, Нідерландів, Нової Зеландії.
Маскулінність — фемінність. З а ц и м виміром х а р а к
т е р и з у ю т ь ті с у с п і л ь с т в а і к у л ь т у р и , у я к и х ролі с т а т е й
чітко окреслені. Він не стосується безпосередньо чолові
ків та ж і н о к , а л и ш е фіксує перевагу п е в н и х рис у на
ціональному характері. М а с к у л і н н и м и культу
р а м и, на д у м к у Г. Х о ф ш т е д е , є ті, в я к и х цінують м а р
н о с л а в с т в о , п р а г н е н н я до у с п і х у , в и з н а н н я д о с я г н е н ь ,
високих статків. Ф е м і н н і к у л ь т у р и — т і , в я к и х
домінують міжособистісні стосунки, співпраця, пра
г н е н н я до п о р о з у м і н н я , п і к л у в а н н я про і н ш и х .
Соціальні ролі чоловіків та ж і н о к у суспільстві де
терміновані не л и ш е біологічними відмінностями. Бага
то видів п о в е д і н к и , я к і не п о в ' я з а н і безпосередньо з
проблемою продовження роду, визнають типово чолові
ч и м и або ж і н о ч и м и . П о н я т т я «маскулінність» / «фе
мінність» відображають соціальні, визначені культу
рою ролі чоловіків та ж і н о к у соціумі.
Маскулінні культури притаманні Австрії, Великій
Британії, Венесуелі, Німеччині, Греції, Ірландії, Італії,
Мексиці, Швейцарії, Філіппінам, Японії. У них розпо

діл чоловічих та ж і н о ч и х ролей чітко в и з н а ч е н и й . У ро
боті б і л ь ш з а все ц і н у ю т ь р е з у л ь т а т , р е а л ь н и й в н е с о к у
справу.
Фемінні культури притаманні Данії, Нідерландам,
Норвегії, Португалії, Фінляндії, Ч и л і , Швеції. У них
проголошують соціальну рівність чоловіків і жінок,
співчувають невдахам, конфлікти в и р і ш у ю т ь за допомо
гою перемовин та д о с я г н е н н я компромісу, значну увагу
приділяють розвитку почуття солідарності, скромності.
Ч о л о в і к и не в и я в л я ю т ь надмірної наполегливості, по
винні брати участь у вихованні дітей.
Д о м і н у в а н н я ч о л о в і ч и х або ж і н о ч и х р и с у к у л ь т у р і
впливає і на процес комунікації: у чоловічих культурах
п е р е в а ж а є с х и л ь н і с т ь до агресивного к о м у н і к а т и в н о г о
стилю, оскільки змагання важливіше за співпрацю.
Представники суспільств маскулінного типу мають
с и л ь н і ш у м о т и в а ц і ю д л я д о с я г н е н н я м е т и , в р о б о т і ба
ч а т ь с е н с ж и т т я , в и з н а н н я т а у с п і х р о з г л я д а ю т ь я к ос
новні ч и н н и к и задоволення п р а ц е ю . У к у л ь т у р а х фе-
м і н н о г о т и п у к о м у н і к а т и в н и й с т и л ь в и з н а ч а є т ь с я вза
ємною залежністю та с л у ж і н н я м одне одному.
У н и к а н н я невизначеності. Вимір к у л ь т у р за ц и м па
раметром означає п о р і в н я н н я за ступенем м о ж л и в и х
в і д х и л е н ь від у с т а н о в л е н и х н о р м та ц і н н о с т е й . У н и к а н
ня невизначеності є зворотною реакцією представників
п е в н о ї к у л ь т у р и н а п о г р о з у а б о н е б е з п е к у д л я себе ч е р е з
н е з р о з у м і л у або н е в и з н а ч е н у с и т у а ц і ю . « П р о ц е с у н и
к а н н я » передбачає з а п о б і г а н н я к о н т а к т а м із л ю д ь м и ,
с п і л к у в а н н я з я к и м и м і с т и т ь б е з п о с е р е д н ю або о п о с е
редковану небезпеку. З н а ч е н н я цього параметра детер
м і н у є т ь с я т и м , ш;о м а й б у т н є д л я л ю д е й з а л и ш а є т ь с я н е
відомим, хоча вони завжди намагалися пророкувати
його, з н и з и т и рівень невизначеності за допомогою різ
н о м а н і т н и х т е х н о л о г і й , з а к о н і в або релігії.
Стратегії подолання невизначеності різняться і за
л е ж а т ь від того, я к о г о з н а ч е н н я н а д а ю т ь ї й у п е в н і й к у л ь
т у р і . З а л е ж н о від ц ь о г о Г. Х о ф ш т е д е в и о к р е м и в к у л ь т у р и
з в и с о к и м та н и з ь к и м рівнем у н и к а н н я невизначеності.
У культурах з високим рівнем уникан
н я н е в и з н а ч е н о с т і в невідомій ситуації л ю д и по
с т і й н о в і д ч у в а ю т ь с т р е с і с т р а х , щ о п р и з в о д и т ь до в и
вільнення у них великої кількості енергії. Тому в т а к и х
суспільствах спостерігається високий рівень агресивно

сті. Вони н а м а г а ю т ь с я у н и к а т и н е в и з н а ч е н и х ситуацій,
створюючи багато ф о р м а л ь н и х п р а в и л , не п р и й м а ю ч и
в і д х и л е н н я від н о р м и у поведінці, в і р я ч и в абсолютну
істину, у т а к и х к у л ь т у р а х у п е р е д ж е н о с т а в л я т ь с я до
людей з іншим типом поведінки, опираються будь-яким
змінам, турбуються про минуле, не т е р п л я т ь двозначно
сті, м а л о с х и л ь н і до р и з и к у , п і д т р и м у ю т ь злагоду все
редині групи. їх представників характеризує високий
рівень неспокою, тому вони цікавляться п и т а н н я м и
охорони та безпеки, потребують письмових інструкцій,
п р а в и л т а з а к о н і в , іцо р о б л я т ь ж и т т я в и з н а ч е н и м і с т а
б і л ь н и м . Л ю д и , я к і н а л е ж а т ь до т а к и х к у л ь т у р , нада
ють перевагу чітким цілям, визначеним, докладним
завданням, ж о р с т к и м графікам роботи, розкладу дій.
Високий рівень уникнення невизначеності характерний
для Бельгії, Німеччини, Гватемали, Греції, Неру, Пор
тугалії, Уругваю, Франції, Японії. Наприклад, фран
ц у з и п і д п о р я д к о в у ю т ь бесіду п е в н и м п р а в и л а м , з о к р е
ма не п о р у ш у ю т ь одразу п и т а н н я , я к е ц і к а в и т ь спів
розмовників. До нього підходять поступово, після
довгої р о з м о в и н а н е й т р а л ь н і т е м и і без т и с к у , часто на
п р и к і н ц і обіду або вечері. Н е д о т р и м а н н я цього п р а в и
ла, на д у м к у ф р а н ц у з і в , свідчить про невихованість і
н е в е л и к и й р о з у м : якш;о с п і в р о з м о в н и к одразу д е м о н
струє свою з а ц і к а в л е н і с т ь , він с т а в и т ь себе в р о л ь т о г о ,
х т о п р о с и т ь , а, о т р и м а в ш и н е г а т и в н у в і д п о в і д ь , с т а
в и т ь у н е з р у ч н е с т а н о в и щ е не л и ш е себе, а й співроз
мовника.
У к у л ь т у р а х із н и з ь к и м р і в н е м у н и к а н
н я н е в и з н а ч е н о с т і люди здебільшого схильні до
ризику в незнайомих умовах, тому для них притаман
н и й н и ж ч и й р і в е н ь с т р е с і в і с т р а х і в . ї м н е до в п о д о б и
підвищена регламентованість ж и т т я , надмір правил та
інструкцій, тому вони виробляють правила лише в разі
крайньої потреби. При цьому ліпше почуваються в
неординарних ситуаціях, що відкривають більше мо
жливостей для творчого розв'язання різноманітних
проблем. Представники таких культур вважають, що
правил має бути я к о м о г а менше; слід покладатися л и ш е
н а себе. Н и з ь к и й р і в е н ь у н и к н е н н я н е в и з н а ч е н о с т і ха
рактерний для США, Великої Британії, Данії, Швеції,
Ірландії, Індії, Сінгапуру.
З а г а л о м т а к и й підхід д е щ о с п р о щ е н и й і не відобра
ж а є всіх відмінностей, я к і існують м і ж к у л ь т у р а м и .
З а т е він дає змогу г н у ч к о р е а г у в а т и н а несподівані дії
партнерів по м і ж к у л ь т у р н і й к о м у н і к а ц і ї та запобігати
можливим конфліктам і непорозумінням.
Теорія культурної грамотності Е. Хірша
Необхідною умовою ефективної міжкультурної ко

мунікації є достатній рівень культурної грамотності,
що передбачає розуміння фонових знань, ціннісних
установок, психологічної та соціальної ідентичності,
притаманних певній культурі.
О с н о в н о ю м е т о ю т е о р і ї к у л ь т у р н о ї г р а м о т н о с т і су
часного американського культуролога Едварда Х і р ш а є
формування необхідних знань, що сприяють успішній ко
м у н і к а ц і ї з п р е д с т а в н и к а м и і н ш и х к у л ь т у р . Н а його дум
ку, д л я успішного володіння мовою необхідні глибокі
з н а н н я різноманітних к у л ь т у р н и х символів відповідної
національної культури. Такі знання детермінують мовні
з н а ч е н н я , особливості с п і л к у в а н н я , смисл текстів і специ
фіку дискурсу певного лінгвокультурного середовища.
Д л я успішної комунікації з представниками інших куль
тур к о ж н а людина повинна володіти необхідним культур
н и м м і н і м у м о м з н а н ь своїх партнерів по с п і л к у в а н н ю .
Е. Х і р ш я к ч и н н и к формування «духу кооперації»
р о з г л я д а є к у л ь т у р н у г р а м о т н і с т ь — ті з н а н н я ,
я к і д а ю т ь носію к у л ь т у р и змогу ч и т а т и , н а п р и к л а д , га
зету з адекватним рівнем розуміння експліцитної та ім-
пліцитної інформації, порівнюючи відповідний текст із
контекстом і смислом. З а в д я к и їй л ю д и н а м о ж е пізна
вати світ, успішно брати участь у процесі комунікації,
тобто передавати та о т р и м у в а т и с к л а д н у і н ф о р м а ц і ю
усно і письмово, у часі та просторі. Культурна грамот
ність — це не тільки культурно-специфічна інформа
ц і я , а й і н ф о р м а ц і я про світ загалом, д и н а м і ч н и й к о м
понент м і ж к у л ь т у р н о ї компетенції, щ о вимагає постій
ного поповнення поточної культурної інформації.
К о м п е т е н ц і я н е і с н у є п о з а к о м у н і к а ц і є ю , а д ж е її р і
вень виявляється л и ш е в умовах взаємодії, спілкуван
н я . У МК поєднуються різні тини компетенції (мовна,
к у л ь т у р н а , к о м у н і к а т и в н а ) . З а л е ж н о від з н а ч е н н я та
Багатомовність в аспекті етнопсихолінгвістичних досліджень 139
ролі кожного з них у конкретних ситуаціях спілкуван

н я Е. Х і р ш виокремлює такі рівні м і ж к у л ь т у р н о ї ком
петенції:
1) р і в е н ь , н е о б х і д н и й д л я в и ж и в а н н я ;
2) р і в е н ь , д о с т а т н і й д л я в х о д ж е н н я в ч у ж у к у л ь т у
ру; я к и й м о ж е забезпечувати повноцінне існування в
н о в і й к у л ь т у р і — її « п р и с в о є н н я » ;
3) р і в е н ь , щ о д а є з м о г у с п о в н а р е а л і з у в а т и к о м п е
тентність мовної особистості.
Для адекватного міжкультурного розуміння та
ефективної взаємодії необхідна пропорційна залеж
ність м і ж р і в н я м и мовної, к о м у н і к а т и в н о ї та к у л ь т у р
ної к о м п е т е н ц і й . П р и в и н и к н е н н і а с и м е т р і ї з б і л ь ш у є т ь
ся імовірність н е р о з у м і н н я , о с к і л ь к и від л ю д и н и , я к а
володіє мовою, ч е к а ю т ь і відповідного рівня культурної
грамотності.
3.5. Багатомовність в аспекті

етнопсихолінгвістичних
досліджень
у сучасному світі значного п о ш и р е н н я набуло по
слуговування к і л ь к о м а мовами в м е ж а х одного суспіль
ства та на індивідуальному рівні — багатомовність. Ц е
я в и щ е з у м о в л е н е с к л а д н и м к о м п л е к с о м і с т о р и ч н и х , со
ціальних, ментальних і когнітивних чинників.
Багатомовність — уживання кількох мов у межах соціальної
спільноти і на індивідуальному рівні.
З а л е ж н о від р і в н я в и к о р и с т а н н я та к і л ь к о с т і мов
розрізняють:
1) і н д и в і д у а л ь н у б а г а т о м о в н і с т ь — у ж и в а н н я і н д и
відом д е к і л ь к о х мов з а л е ж н о від к о н к р е т н о ї к о м у н і к а
тивної ситуації;
2) н а ц і о н а л ь н у б а г а т о м о в н і с т ь ( п о л і л і н г в і з м , м у л ь -
т и л і н г в і з м ) — у ж и в а н н я к і л ь к о х м о в у м е ж а х п е в н о ї со
ціальної спільноти;
3) д и г л о с і ю — о д н о ч а с н е і с н у в а н н я в с у с п і л ь с т в і
д в о х м о в або д в о х ф о р м о д н і є ї м о в и , щ о з а с т о с о в у ю т ь с я
в різних функціональних сферах.
Н а відміну від білінгвізму та багатомовності д и г л о -

сія я к соціолінгвістичний феномен передбачає обов'яз
кову усвідомлену оцінку мовцем різних форм у ж и в а н н я
м о в и ( д і а л е к т і в , г о в і р о к , л і т е р а т у р н о ї м о в и тош;о) з а
ш к а л о ю «високий — н и з ь к и й » . Компонентами диглосії
м о ж у т ь бути різні мови (наприклад, ф р а н ц у з ь к а та ро
сійська у дворянства Росії X V H I — X I X ст.), різні ф о р м и
і с н у в а н н я однієї мови (літературна мова — діалект),
різні стилі мови ( к н и ж н и й — розмовний).
В умовах багатомовності комунікативні форми (мови,
д і а л е к т и , г о в і р к и , соціальні та професійні ж а р г о н и
тощо) утворюють функціональну ієрархію:
1) в у з ь к о л о к а л ь н і з а с о б и в н у т р і г р у п о в о г о с п і л к у
вання (зокрема, в м е ж а х родини);
2) л о к а л ь н і з а с о б и м і ж г р у п о в о г о с п і л к у в а н н я ;
3) м о в а а д м і н і с т р а т и в н о ї о б л а с т і ;
4) м о в а б а г а т о н а ц і о н а л ь н о г о регіону;
5) з а г а л ь н о д е р ж а в н а м о в а .
М о в и п е р ш и х двох ступенів в и к о р и с т о в у ю т ь с я зде
більшого для неформального спілкування, а інші разом
із ц і є ю ф у н к ц і є ю з а б е з п е ч у ю т ь т а к о ж масову та фор
м а л ь н у (переважно письмову) к о м у н і к а ц і ї (мова освіти,
масових комунікацій, літератури, культури, науки).
Д л я багатомовності мають істотне значення функ
ц і о н а л ь н и й статус у ж и в а н и х м о в і с т у п і н ь ї х б л и з ь к о с т і —
г е н е т и ч н и й або т и п о л о г і ч н и й . Н а о с н о в і б а г а т о м о в н о с т і
відбуваються інтерференція (взаємодія мовних систем)
та к о н в е р г е н ц і я ( з б л и ж е н н я або збіг) м о в , у т в о р ю ю т ь с я
мовні союзи.
Дослідження проблем двомовності у психолінгвісти
ці ґ р у н т у ю т ь с я здебільшого на загальнотеоретичних
к о н ц е п ц і я х , я к і розробляють у м е ж а х когнітивного та
діяльнісного підходів.
Людину, я к а послуговується для спілкування двома
мовами, називають б і л і н г в о м . Д л я їх р о з м е ж у в а н н я
у психолінгвістиці і н к о л и застосовують п о н я т т я «пер
ш а мова» (МІ), «друга мова» (М2), «рідна мова» (РМ),
«іноземна мова» (ІМ). Н е м а є п р я м о г о с п і в в і д н о ш е н н я
між парами М І — М2, Р М — ІМ, за якого обов'язковим
було б співвідношення М І = Р М , М2 = ІМ. Р і д н и м и мо
ж у т ь бути і М І , і М2 (наприклад, у ситуації побутової
двомовності). Т а к о ж хронологічно друга мова може ви
т і с н и т и п е р ш у і н а в і т ь с т а т и р і д н о ю , д о м і н а н т н о ю (ос-
повною), у науковій літературі зазвичай розрізняють

поняття М2 та ІМ: М2 опановують у природних умовах
с п і л к у в а н н я ( к о л и м о в о ю г о в о р я т ь її н о с і ї ) т а без ц і л е
спрямованого навчання; ІМ вивчають у ш т у ч н и х ситуа
ц і я х під к е р і в н и ц т в о м ф а х і в ц я .
Типи білінгвізму класифікують за т а к и м и критеріями:
1) з а с е р е д о в и щ е м в и н и к н е н н я :
— природний (побутовий) білінгвізм, що виникає у
відповідному мовному оточенні через ш и р о к у мовлен
нєву п р а к т и к у , за с п р и я н н я засобів масової к о м у н і к а
ції; п р и цьому м о ж е не відбуватися у с в і д о м л е н н я мов
ної системи;
— ш т у ч н и й (навчальний) білінгвізм, я к и й передба
чає, щ о другу мову потрібно в и в ч а т и , застосовуючи спе
ціальні методи, прийоми;
2) з а в і к о м , у я к о м у з а с в о ю ю т ь д р у г у м о в у :
— ранній білінгвізм, зумовлений ж и т т я м у двомов
ній культурі з дитинства;
— пізній білінгвізм, за якого засвоєння другої мови
відбувається в с т а р ш о м у віці після засвоєння рідної;
3) з а к і л ь к і с т ю з д і й с н ю в а н и х о п е р а ц і й :
— рецептивний (сприймальний) білінгвізм, за якого
л ю д и н а м а й ж е не р о з м о в л я є і не п и ш е другою мовою, а
о б м е ж у є т ь с я л и ш е п р и б л и з н и м її р о з у м і н н я м ;
— репродуктивний (відтворювальний) білінгвізм,
носій я к о г о м о ж е р о з у м і т и т е к с т и д р у г о ю мовою і від
творювати їх;
— продуктивний (утворювальний) білінгвізм, за
якого людина розуміє, відтворює тексти другою мовою
та м о ж е нею вільно говорити і писати.
Д а н і п с и х о л і н г в і с т и ч н и х д о с л і д ж е н ь стосовно про
цесів оволодіння мовою свідчать, що м і ж процесами
вивчення Р М та ІМ багато спільного: механізми мовлен
нєвої діяльності в рідній та іноземній м о в а х з а г а л о м по
дібні; ті, хто їх опановує, п р о х о д я т ь подібні стадії мо
вленнєвого розвитку, роблять схожі помилки. Водночас
існують істотні відмінності. П р и вивченні Р М д и т и н а не
[юлодіє г о т о в и м и с х е м а м и , з а з н а є т р у д н о щ і в у с п і в в і д
несенні м о в н и х я в и щ із м о в н о ю с и с т е м о ю ; у неї л и ш е
([зормуються м о в н і т а к о г н і т и в н і е т а л о н и . О п а н о в у ю ч и
ГМ, м о в е ц ь п о в и н е н в і д в о л і к а т и с я в і д у я в л е н ь щ о д о с и
стеми та норм Р М . Перенесення навичок володіння Р М
на з а с в о є н н я І М м о ж е б у т и п о з и т и в н и м , я к щ о м о в н і
я в и щ а подібні, або н е г а т и в н и м , я к щ о м і ж н и м и є від

м і н н о с т і . У ж и в а ю ч и їм, л ю д и н а в и к о р и с т о в у є х а р а к
терні д л я Р М синтаксичні структури, способи лексико-
семантичної категоризації. Т а к о ж мовець скутий ха
рактерною д л я рідної мови роботою артикуляційного
апарату.
У практиці викладання іноземних мов розрізняють
такі типи помилок:
— ф о н е т и ч н і ( п о р у ш е н н я ф о н е т и ч н о г о м а л ю н к а або
інтонації);
— графічні та орфографічні (неправильне написан
ня букв та орфограм);
— морфологічні ( порушення у сполученнях мовних
одиниць);
— лексичні (неправильне в ж и в а н н я слів);
— синтаксичні (відхилення у в ж и в а н н я х форми сло
ва у словосполученнях та п о р у ш е н н я в конструкції ре
чення).
у м е ж а х комунікативного підходу виокремлюють
такі типи помилок:
— п о м и л к и , щ о з а в а ж а ю т ь розумінню смислу пові
домлення. Такі помилки фіксують на різних рівнях
мовної системи (фонетичному, морфологічному, лек
с и ч н о м у , с и н т а к с и ч н о м у ) . Н а п р и к л а д : Му dock по home
(Мій чобіт немає дім) з а м і с т ь І had а dog, and now it is
gone, and I dont know where it went (У мене був собака, і
зараз він пропав, я не знаю, де він);
— п о м и л к и , щ о не з а в а ж а ю т ь розумінню смислу.
Н а п р и к л а д , в и м о в л я н н я у в у л я р н о г о [р] ф р а н ц у з о м д л я
носія української мови не п е р е ш к о д ж а є розумінню сми
с л у п о в і д о м л е н н я ([р] н е б у д е с м и с л о р о з р і з н ю в а л ь н и м ) .
З а к о н т р а с т и в н о г о підходу н а основі з і с т а в л е н н я від
мінностей розрізняють:
— міжмовні п о м и л к и , пов'язані з впливом рідної
мови на того, хто вивчає іноземну;
— в н у т р і ш н ь о м о в н і п о м и л к и , щ о в і д о б р а ж а ю т ь осо
бливості процесу оволодіння мовою («помилки розвит
ку»). Ті, хто вивчає іноземну мову, намагаються полег
ш и т и д л я себе п р о ц е с в и в ч е н н я , в и к о р и с т о в у ю ч и с т р а
тегії надгенералізацій (вихід за м е ж і застосування
певного правила), ігнорування обмежень щодо засто
сування певного правила, неповного застосування пев
ного п р а в и л а (використання простіших п р а в и л замість
с к л а д н и х ) ; ф о р м у в а н н я п о м и л к о в и х гіпотез стосовно
м о в н о г о в и у ч у в а н о г о я в и щ а (є н а с л і д к о м н е п р а в и л ь н о
го р о з у м і н н я о с о б л и в о с т е й ц ь о г о я в и щ а ) .
Спосіб о в о л о д і н н я іноземною м о в о ю в и з н а ч а ю т ь та
к о ж і н д и в і д у а л ь н і в і д м і н н о с т і м і ж т и м и , х т о її в и в ч а є :
д о м і н у в а н н я певного к а н а л у с п р и й н я т т я (зорового, слу
хового, моторного), т и п т е м п е р а м е н т у , спосіб м и с л е н
ня. Інтегративне дослідження цих процесів заслуговує
на особливу увагу психолінгвістів.
Психолінгвістичні та етнопсихолінгвістичні дослі
д ж е н н я багатомовності і білінгвізму дають нові з н а н н я
стосовно процесів оволодіння рідною та іноземною мо
вами, методик навчання мов.
1. Дайте визначення етнопсихолінгвістики як галузі психолінгві

стики.
2. Охарактеризуйте основні положення гіпотези Сепіра — Ворфа.
У чому її значення д л я етнопсихолінгвістики як науки?
3. Укажіть основні різновиди лакун.
4. Як національно-культурна специфіка впливає на мовленнєву
та немовленнєву поведінку?
5. У чому полягають відмінності між поняттями «соціалізація» та
«інкультурація»?
6. Розкрийте сутність емпатії. У яких формах вона може виявлятися?
7. Яку роль відіграє культурна ідентичність у процесах міжкультур
ної комунікації?
8. У чому полягає соціально-символічна регуляція поведінки
співрозмовника? Як виявляється соціальний символізм на вербаль
ному та невербальному рівнях? Коли виникає необхідність у ньому?
Які засоби вербальної символізації використовують у мовленнєвій
поведінці?
9. Розкрийте суть маргінальності особистості та ситуації. У чому
вона може виявлятися?
10. У чому полягають відмінності між поняттями «білінгвізм», «бага
томовність», «диглосія»? Охарактеризуйте основні типи білінгвізму.
11. Як застосовують дані психолінгвістичних досліджень стосовно
процесів оволодіння мовою? Які типи помилок виникають у процесі
навчання іноземної мови?
4
Мовна особистість
4.1. Вікова психолінгвістика

Н а п р и к і н ц і 80-х — на п о ч а т к у 90-х років X X ст. у
зв'язку з розвитком прагмалінгвістики значних успіхів
д о с я г л а л і н г в і с т и ч н а т е о р і я особистості. М о в н а особи
с т і с т ь — ц е б а г а т о р і в н е в а ф у н к ц і о н а л ь н а с и с т е м а , іцо
охоплює три рівні: володіння мовою (мовна компетен
ція), володіння засобами здійснення мовленнєвої взає
модії ( к о м у н і к а т и в н а к о м п е т е н ц і я ) , з н а н н я світу (тезау
рус). У психолінгвістиці особистість я к суб'єкт діяльно
сті, к о м у н і к а ц і ї , п і з н а н н я світу д о с л і д ж у ю т ь я к мовну
особистість, оскільки будь-яка усвідомлена діяльність
пов'язана з мовою.
С т а н о в л е н н я мовної особистості є предметом окремо
го розділу п с и х о л і н г в і с т и к и , я к и й н а з и в а ю т ь віковою
психолінгвістикою, психолінгвістикою розвитку, онто-
лінгвістикою, психолінгвістикою дитячого мовлення.
Вікова психолінгвістика — галузь психолінгвістики, яка дослі
джує становлення І розвиток мовної особистості, універсальні та
національні закономірності розвитку мовлення, а також вплив на
мовленнєвиі^ розвиток спадковості, соціальних умов.
М о в л е н н я посідає особливе місце серед і н ш и х в и я в і в

психічного ж и т т я через свою особливу ф у н к ц і ю у
Вікова психолінгвістика 145
ЛЮДСЬКІЙ взаємодії. Завдяки мовленнєвому спілкуван

н ю і ч е р е з його п о с е р е д н и ц т в о л ю д и н а о т р и м у є той дос
в і д , гцо б у в н а к о п и ч е н и й , о с м и с л е н и й і с и с т е м а т и з о в а
ний усіма попередніми поколіннями.
Лінгвістика дитячого мовлення я к окрема сфера
з н а н ь , щ о п о в ' я з а н а з м о в л е н н є в и м о н т о г е н е з о м , є ва
ж л и в и м н а п р я м о м у сучасних п с и х о л і н г в і с т и ч н и х до
слідженнях.
Онтогенез (грец. on (ontos) — єство і genesis — походження) мо
влення — процес становлення та розвитку мовлення окремого ін
дивіда.
Н а онтогенез мовлення впливають спадковість та

умови формування дитини, розвиток мозкових мовних
центрів, виховання. У ньому виявляються універсальні
з а к о н о м і р н о с т і , в л а с т и в і л ю д я м н е з а л е ж н о від расової
та культурної належності.
Мовленнєві центри головного мозку
Здатність людини розмовляти пов'язана з наявністю

не л и ш е інтелекту, а й мовленнєвих центрів у мозку.
Дані клінічних досліджень свідчать про функціональну
спеціалізацію півкуль головного мозку і асиметрію —
вони виконують різні функції.
П е р ш і дані про асиметрію півкуль головного мозку
були зафіксовані щ е в 1836 p., коли лікар М. Дакс помі
тив з в ' я з о к м і ж у р а ж е н н я м и лівої п і в к у л і і втратою мо
влення. У 1844 р. А.-Л. Вайгон намагався на підставі
психологічних та психіатричних даних теоретично
обґрунтувати асиметрію півкуль головного мозку. У
той час кожну з півкуль вважали окремим мозком, і
А.-Л. Вайгон зазначав, що порушення у зв'язках кож
н о ї з н и х п р и з в о д и т ь до б о ж е в і л л я .
Наявність спеціалізованих мовленнєвих центрів у
м о з к у була доведена у X I X ст. У 1 8 6 5 р . ф р а н ц у з ь к и й хі
рург, етнограф, антрополог та анатом Поль Б р о к а
(1824—1880) помітив, щ о у ш к о д ж е н н я певної д і л я н к и
лівої півкулі спричиняє м о т о р н у а ф а з і ю , я к а про
я в л я є т ь с я в т о м у , щ о п а ц і є н т м о ж е ч и т а т и с а м собі т а
п и с а т и , але не м о ж е а р т и к у л ю в а т и д е я к і з в у к и , с к л а д и .
Хворі з такими порушеннями можуть розуміти мовлен
ня, а т а к о ж співати знайомих пісень. Отже, ц е н т р
146 Мовна особистість у психолінгвістиці
Б р О к а — це д і л я н к а кори головного мозку, я к а розта

ш о в а н а у п р а в ш і в н и ж н і й задній частині лобної звиви
ни лівої півкулі і відповідає за а р т и к у л я ц і ю .
У 1874 р. німецький психоневролог Карл Верніке
(1848—1905) з'ясував, що у ш к о д ж е н н я ділянки скро
невої ч а с т к и лівої п і в к у л і головного м о з к у дає змогу
хворому вимовляти слова, але при цьому його мовлення
позбавлене смислу. Ц ю ділянку назвали центром
В е р н і к е . ї ї у ш к о д ж е н н я с у п р о в о д ж у є т ь с я с е іі с о р -
н о ю а ф а з і є ю —порушенням розуміння мовлення, з
я к и м з в е р т а ю т ь с я до п а ц і є н т а .
Із часом було з ' я с о в а н о , щ о в м о з к у існує т а к о ж асо
ціативний центр, я к и й відповідає за побудову фраз та
речень. П р и його у ш к о д ж е н н і порушується здатність
правильно структурувати фрази.
У 1868 р . Д ж . Д ж е к с о н з а к л а в основи концепгіії про
домінантність півкуль головного мозку, я к а була панів
ною до к і н ц я X X ст. Він с п и р а в с я на ф а к т и , щ о ушко
д ж е н н я однієї п і в к у л і м о ж е призвести до в т р а т и мовлен
ня, тому висловив п р и п у щ е н н я , що півкулі не можуть
дублювати одна одну у виконанні різних психічних
ф у н к ц і й . Д ж . Д ж е к с о н з а з н а ч а в , щ о п р а в а п і в к у л я від
повідає насамперед за просторові операції та наочне
с п р и й н я т т я з о в н і ш н ь о г о с в і т у , а л і в а — з а л о г і к у та г р а
матику і є домінантною.
Основою концепції домінантності півкуль є твер
д ж е н н я про те, щ о психічні функції локалізовані у лівій
півкулі, а функції правої вторинні. Ліву півкулю харак
теризують я к раціонально-логічну, знакову, мовленнє
в у . С п о с і б її д і ї — а н а л і т и ч н и й , к л а с и ф і к а ц і й н и й , а б
страктний, послідовний, алгоритмічний, індуктивний.
При опрацюванні інформації ліва півкуля ділить карти
ну світу н а с к л а д н и к и , а н а л і з у є їх, к л а с и ф і к у є , створює
схеми, причинно-наслідкові л а н ц ю ж к и .
Р о л ь правої півкулі спочатку недооцінювали. Еосту-
п о в о з ' я в и л и с я н о в і н а у к о в і д а н і п р о р і з н и й внесоі^ п і в
куль у забезпечення діяльності організму. Наприкінці
X X с т . у т в е р д и л а с я і д е я п р о т е , щ о к о ж н а з півкулі» с т а є
д о м і н а н т н о ю у в и к о н а н н і п е в н и х п с и х і ч н и х фунвЦІй і
це д о м і н у в а н н я з м і н ю є т ь с я з а л е ж н о від т и п у р о з і ' я з у -
ваного завдання та етапу о п р а ц ю в а н н я інформації
В а ж л и в е значення д л я розвитку ідей функціоііаль-
ної с п е ц і а л і з а ц і ї п і в к у л ь м а ю т ь д о с л і д ж е н н я а і і е р и -
канського вченого Роджера-Волкотта Сперрі (1913—

1994). Він в и я в и в , щ о основою здійснення в и щ и х пси
хічних функцій є органічна взаємодія півкуль та взаєм
на д о п о в н ю в а н і с т ь їх робоїи. П о р у ш е н н я цієї взаємодії у
дорослих призводить до формування синдрому «розще
пленого м о з к у » , я к и й п р о я в л я є т ь с я у п о р у ш е н н і сенсор
н и х , м о в л е н н є в и х , рухових» к о н с т р у к т и в н о - п р о с т о р о в и х
функцій.
З а д а н и м и с у ч а с н и х дос'ліджень, л і в а п і в к у л я відпо
в і д а є з а а б с т р а к т н и й рівеш> м о в н и х к а т е г о р і й т а в с і с л о
ва з а б с т р а к т н и м и з н а ч е н н я м и . У н і й з б е р і г а є т ь с я ін
ф о р м а ц і я про події минулсго, але не сьогодення. Події,
я к і щ о й н о т р а п и л и с я , спо^гатку а н а л і т и ч н о о п р а ц ь о в у
ються, потім посідають належне їм місце у суб'єктивній
моделі світу. Л і в а п і в к у л я опрацьовує і н ф о р м а ц і ю до
сить довго, вона загалом орієнтована на прогнозування
майбутнього.
П р а в а п і в к у л я вiдпoвi^aє за підсвідомість, емоцій
но-образне, просторове сприймання, інтуїцію, забезпе
ч у є н е к о н ц е н т р а ц і ю уваги» а її р о з п о д і л , д о п о м а г а є ц і
л і с н о с п р и й м а т и с в і т у єдності й о г о е л е м е н т і в . В о н а
здатна сприймати інформацію загалом, працювати в
умовах нестачі відомостей і відтворювати ціле по части
н а х . З її роботою п о в ' я з у ю т ь з д а т н і с т ь до а д а п т а ц і ї , про
д у к у в а н н я нових ідей. П о л о т а с п р и й н я т т я і просторо
во-образний контекст важливі д л я творчості. Результа
т и д о с л і д ж е н ь с в і д ч а т ь , ще п р и у р а ж е н н і л і в о ї п і в к у л і
мозку х у д о ж н и к и та музиканти зберігають художні
здібності, а при у р а ж е н н і іравої — втрачають. У ш к о
д ж е н н я правої півкулі такок впливає на поетичну твор
ч і с т ь я к особливе м и с т е ц т в ) роботи зі с л о в о м .
Д о с л і д ж е н н я Р . - В . Cnejpi с п р о с т у в а л и д у м к у про те,
щ о права п і в к у л я не п о в ' я з к а з м о в л е н н я м . Б у л о з'ясо
вано, щ о у пацієнтів із р о з п е п л е н и м м о з к о м ліва півку
л я п о в н і с т ю з б е р і г а є здатність до м о в л е н н є в о г о с п і л к у
вання, розуміння мовлення роботи з ф о р м а л ь н и м и зна
ками та цифрами, математичними формулами. Однак
п р а в а п і в к у л я в і д п о в і д а є .-а р о з р і з н е н н я і н т о н а ц і ї м о
влення, модуляції голосу.
К о ж н а з п і в к у л ь формуй в л а с н і п р и н ц и п и о р г а н і з а
ції м о в л е н н я : п р а в а — ціліїність смислового наповнен
ня, метафоричне м и с л е н н я асоціації на основі наочних
т а ч у т т є в и х у я в л е н ь п р о гредмет; л і в а — т е о р е т и ч н е
мислення, граматичне оформлення висловлень, харак

теристику якостей предметів.
Комплементарність роботи лівої та правої п і в к у л ь
впливає т а к о ж на формування структури лексикону лю
дини. Різні шари лексики сумуються: у правій півкулі
зберігаються образи об'єктів зовнішнього світу, за я к и м и
закріплені слова (при к о ж н о м у слові т а к о ж містяться по
я с н е н н я , щ о з н и м асоціюються, — зорові ч и просторові
образи), ліва п і в к у л я відповідає за слова-концепти. Отже,
п р а в а п і в к у л я дає образ д л я м и с л е н н я , а л і в а — м и с л и т ь .
З а даними досліджень головного мозку, у правші
пригнічення лівої півкулі с п р и ч и н я є зміни у мовленні:
висловлення скорочуються, спрощується синтаксис,
збільшується кількість повнозначних слів та зменшу
ється кількість формально-граматичних слів, іменники
та п р и к м е т н и к и домінують над дієсловами, загальна
кількість слів загалом зменшується. Отже, л е к с и к а
правої півкулі є більш предметною і м е н ш концептуаль
ною. Я к щ о пригнічується права півкуля, абстрактна
лексика починає домінувати над конкретною, збільшу
ються кількість граматично формальних слів і д о в ж и н а
висловлень, тобто л ю д и н а стає б і л ь ш б а л а к у ч о ю .
Півкулі головного мозку є асиметричними і компле
м е н т а р н и м и т а к о ж у с п р и й н я т т і та позначенні кольо
р і в . П р а в а п і в к у л я з а б е з п е ч у є с л о в е с н е к о д у в а н н я ос
новних кольорів за допомогою простих високочастот
них назв, наприклад білий, чорний, червоний; вона
загалом відповідає за ф о р м у в а н н я ж о р с т к и х з в ' я з к і в
м і ж предметом і кольором, кольором і словом, словом і
складним кольоровим образом предметного світу.
Ліва п і в к у л я забезпечує словесне кодування кольо
рів за допомогою м е н ш п о ш и р е н и х у мові назв. Коли
вона пригнічена, з лексикону з н и к а ю т ь такі назви
кольорів, я к бузковий, теракотовий, помаранчевий, ко
лір морської хвилі тощо.
у результаті досліджень Р.-В. Сперрі дійшов виснов
к у , щ о відмінності в роботі п і в к у л ь головного м о з к у по
л я г а ю т ь насамперед не в тому, я к и й матеріал вони
опрацьовують, а в способах роботи з ц и м матеріалом та
організуванні контекстного зв'язку м і ж знаками. На
цій основі р о з р і з н я ю т ь с т р а т е г і ю л і в о ї п і в к у л і ,
я к а допомагає організувати вербальний та невербаль-
ний матеріал з утворенням однозначного контексту.
необхідного для успішного спілкування, і с т р а т е г і ю

правої п і в к у л і , іцо ф о р м у є б а г а т о з н а ч н и й к о н
текст, я к и й не вичерпується т р а д и ц і й н и м и д л я системи
спілкування поясненнями.
Н и н і в ч е н і в в а ж а ю т ь , ш;о у т в о р ч и х п р о ц е с а х в а ж л и
ва робота обох п і в к у л ь і з а г а л о м творчість є в з а є м о д і є ю
та взаємним доповненням двох типів мислення, двох
способів організації к о н т е к с т н о г о з в ' я з к у , я к і викону
ють різні функції та ґрунтуються на можливостях різ
них півкуль мозку.
Дані клінічних досліджень свідчать, що асиметрія
мозку має гендерні особливості. Зокрема, з'ясовано, щ о
при у ш к о д ж е н н я х лівої півкулі (наприклад, через кро
вовилив, пухлину) у чоловіків брак вербальних функ
цій в и р а ж е н и й більшою мірою, н і ж у ж і н о к . Подібні
у ш к о д ж е н н я правої п і в к у л і п р и з в о д я т ь до б і л ь ш о г о де
фіциту функцій невербального характеру у чоловіків
п о р і в н я н о із ж і н к а м и . Ц і ф а к т и є п і д с т а в о ю д л я виснов
к у про те, щ о в ж і н о к мовні та просторові здібності роз
поділені більш рівномірно, ніж у чоловіків, і можлива
компенсаторна взаємозамінюваність функцій півкуль
головного мозку. Отже, асиметрія мозку в чоловіків
більш в и р а ж е н а , тоді я к у ж і н о к мозок організований
менш асиметрично.
І с н у є д у м к а , щ о ф е н о т и п ф о р м у є т ь с я у в і ц і в і д 1 0 до
14 р о к і в , тобто к о н к р е т н и й т и п р е а г у в а н н я за допомо
гою п е р е в а ж н о лівої ч и правої п і в к у л і не з а к л а д е н и й від
народження. Асиметрія підсилюється в процесі навчан
н я , к о л и л і в а п і в к у л я п р а ц ю є зі з н а к о в и м и о п е р а ц і я м и ,
а п р а в а — з о б р а з н и м и . Д л я європейської к у л ь т у р и ха
р а к т е р н а л о к а л і з а ц і я свідомості у лівій півкулі.
В и в ч е н н я ф у н к ц і о н у в а н н я мовленнєвих центрів різ
них півкуль мозку та їх взаємодій спирається на нові
дані нейрофізіологічних та п с и х о л і н г в і с т и ч н и х дослі
д ж е н ь , їх р е з у л ь т а т и м а ю т ь в а ж л и в е з н а ч е н н я п р и діаг
ностуванні та лікуванні багатьох захворювань мозку.
Періоди мовного становлення особистості
Особливу увагу психолінгвісти п р и д і л я ю т ь співвід

ношенню універсального та національного в розвитку
мовлення дитини. У цьому аспекті складною є проблема
мовної здатності. Н и н і більшість науковців погоджу

є т ь с я з т и м , ш;о з д а т н і с т ь д о м о в л е н н я є в р о д ж е н о ю , г е
нетично запрограмованою. П і д т в е р д ж е н н я цього — на
явність у мозку фізіологічних центрів мовлення Брока і
В е р н і к е . З ' я с о в а н о , ш;о в н е м о в л я т и м о в л е н н є в а з о н а в
л і в і й п і в к у л і з б і л ь ш е н а , тобто л ю д и н а н а р о д ж у є т ь с я зі
здатністю до оволодіння м о в о ю .
У мовленнєвому розвитку дитини існують універ
сальні я в и щ а , що зумовлено з а г а л ь н и м и з а к о н а м и гене-
зи п с и х і к и . Одним із т а к и х у н і в е р с а л ь н и х процесів є ро
звиток використання знаків мови в мовленнєвій діяль
ності. Н е з а л е ж н о від к о н к р е т н о - і с т о р и ч н и х умов усі
діти мають потребу в спілкуванні, ш у к а ю т ь форми ви
р а ж е н н я своїх знань про світ; ї х н і й ф о н е м а т и ч н и й слух
випереджає розвиток артикуляції (спочатку дитина
вчиться слухати мовлення, а вже потім — говорити).
Існують універсальні періоди розвитку мовленнєвої
активності, формування мовних навичок:
1. Д о м о в л е н н є в и й п е р і о д ( п е р ш и й р і к ж и т т я ) .
Л . Виготський характеризував його я к період довер-
бального інтелекту та доінтелектуального мовлення. У
перебігу цього етапу в и о к р е м л ю ю т ь послідовний розви
т о к п е р е д м о в л е н н є в и х р е а к ц і й : г у л і н н я ( в і д 1,5 м і с я ц я :
а-а-а, у-у-у; в і д 2 — З м і с я ц і в : гу-у, бу-у), с о п і л к а ( 4 — 6 м і
с я ц і в : алЬ'Лє-е-ли, аги-аи), б е л ь к о т і н н я (з 7 — 8 , 5 м і с я
ц і в : баба, тата (склади)), модульоване белькотіння
( 8 , 5 — 9 , 5 м і с я ц і в : мама, папа, дада з р і з н о ю і н т о н а
цією). Н а домовленнєвому етапі л и ш е формується по
треба у спілкуванні, відбувається голосовий розвиток
дитини (крик — гуління — белькотіння), у перші міся
ці ж и т т я з в у к и , я к і в и м о в л я є м а л ю к , щ е не співвіднесе
ні з конкретною мовою; л и ш е шести-семимісячна дити
н а п о ч и н а є в и м о в л я т и п о д і б н і до її р і д н о ї м о в и з в у к и .
Важливим чинником у розвитку мовлення дитини
навіть на початкових етапах є імітація. М а л ю к відтво
рює і надалі запозичує певні звукосполучення з мовлен
н я л ю д е й , я к і його о т о ч у ю т ь . З а с в о ю ю ч и м о в у , діти за
своюють одразу фонеми. Д о с л і д ж е н н я доводять, щ о фо
нематичний слух формується дуже рано. Спочатку діти
вчаться відрізняти сторонні звуки (наприклад, шеле
с т і н н я , р и п і н н я д в е р е й т о щ о ) від з в у к і в м о в л е н н я , щ о
з в е р н е н е б е з п о с е р е д н ь о до н и х . В і д д о р о с л и х в о н и п е р е й
мають звукове позначення предметів зовнішнього світу.
В а ж л и в а особливість цього процесу полягає в тому, щ о

діти не звертають у в а г и н а варіанти в и м о в и звуків, а за
с в о ю ю т ь о д р а з у і с т о т н і д л я своєї м о в и о з н а к и ф о н е м .
2. Дограматичний період (другий рік ж и т т я ) . У цей
час відбувається стрімке збагачення активного запасу
слів, з ' я в л я є т ь с я довільність мовлення (такий період
н а з и в а ю т ь « с и н т а г м а т и ч н о ю г р а м а т и к о ю » ) . У 10 м і с я
ц і в д и т и н а всі і м е н н и к и в ж и в а є у н а з и в н о м у в і д м і н к у
о д н и н и . Від 1 р о к у З м і с я ц і в до 1 р о к у 6 м і с я ц і в розви
вається здатність розрізняти слова за одним звуком; ма
люк замість однослівних висловлень починає викори
стовувати двослівні, хоча щ е не узгоджує г р а м а т и ч н и х
ф о р м слів (це п о ч а т о к о в о л о д і н н я « п а р а д и г м а т и ч н о ю
граматикою»). У 1 рік 8 місяців дитина починає опано
в у в а т и дієслова у н а к а з о в о м у способі та м н о ж и н у .
3 . П е р і о д о в о л о д і н н я г р а м а т и к о ю (від 2 р о к і в ) . Існує
д у м к а , щ о оволодіння г р а м а т и к о ю починається тоді,
коли у мовленні малюка з'являються форми множини.
У цей час діти засвоюють г р а м а т и ч н і ф о р м и у т а к і й по
слідовності: число іменників зменшувальна форма
іменників н а к а з о в и й спосіб дієслова відмінок імен
ників категорія часу дієслова особа дієслова. Тобто
з а с в о є н н я г р а м а т и к и відбувається від м е н ш абстракт
н и х , к о н к р е т н и х ф о р м до б і л ь ш а б с т р а к т н и х .
0 . У л а н о в и ч пропонує ш и р ш и й підхід до періодиза
ції мовленнєвого онтогенезу, в и о к р е м л ю ю ч и :
1. Д о м о в л е н н є в и й п е р і о д (від н а р о д ж е н н я до 1 р о к у
9 місяців). Його характеристика загалом збігається з
описами цього періоду, даними Л . Виготським.
2. К о г н і т и в н о - м о в н и й період ( І р і к 9 м і с я ц і в — 6 ро
ків). Й о г о п о ч а т о к х а р а к т е р и з у є т ь с я с т а н о в л е н н я м ін
телектуального мовлення і мовленнєвого інтелекту,
формуванням мовної компетенції дитини. Загальними
особливостями цього віку є генералізація, ситуативна
та діалогічна спрямованість м о в л е н н я , егоцентричне
мовлення, дитяча словотворчість. У віці приблизно
2 років дитина відкриває символічну функцію мовлен
н я : м и с л е н н я стає м о в л е н н є в и м , а м о в л е н н я — інтелек
туальним.
Д л я раннього та дошкільного віку характерне е г о
ц е н т р и ч н е м о в л е н н я — мовлення з власної пози
ції, з а я к о г о м о в е ц ь н е з в а ж а є н а п о з и ц і ю с п і в р о з м о в
ників. Воно не з в е р н е н е до я к о г о с ь певного адресата.
Ж . П і а ж е в в а ж а в е г о ц е н т р и ч н е м о в л е н н я переходом від
аутизму дитячого м и с л е н н я до його поступової соціалі
зації.
На думку Ж . Піаже, когнітивно-мовний розвиток
дитини відбувається за схемою: позамовленнєве аутич-
не м и с л е н н я — егоцентричне м о в л е н н я і м и с л е н н я —
соціалізоване м о в л е н н я та логічне м и с л е н н я . Д е щ о від
мінну схему запропонував Л . Виготський: соціальне мо
влення — егоцентричне мовлення — внутрішнє мовлен
ня. Ключове положення підходу Л. Виготського, якого
активно підтримували представники радянської психо
л і н г в і с т и к и , п о л я г а є в тому, щ о д и т я ч и й розвиток від
бувається в напрямі поступової індивідуалізації, я к а
в и н и к а є на основі внутрішньої соціальності д и т и н и .
Найбільша частка егоцентризму в мовленні дитини
п р и п а д а є н а в і к З — 5 р о к і в (до 75% с п о н т а н н о г о м о в л е н
ня). Його коефіцієнт у загальному обсязі спонтанного
м о в л е н н я з м і н ю є т ь с я і з а л е ж и т ь від т и п у с о ц і а л ь н и х
в і д н о с и н м і ж д и т и н о ю т а її о д н о л і т к а м и , д о р о с л и м и , а
т а к о ж від а к т и в н о с т і самої д и т и н и .
Поступово частка егоцентризму у мовленні зменшу
ється, а його я к і с т ь змінюється. Відбувається перехід від
зовнішнього голосного м о в л е н н я до внутрішнього (про
цес інтеріоризації мовлення). Поступово в розмові з уяв
ним співбесідником дитина переходить на шепіт, синтак
сичні конструкції при цьому більше редукуються, почи
нають переважати дієслівні форми. Перед початком
ш к і л ь н о г о віку егоцентричне м о в л е н н я стає фазою вну
т р і ш н ь о г о — м о в л е н н я м «сам до себе».
3 . В л а с н е м о в л е н н є в и й п е р і о д (від 6 р о к і в ) . У ц е й ч а с
відбувається розвиток текстової діяльності людини, в
я к і й в и я в л я є т ь с я своєрідність мовленнєвої поведінки
мовної особистості. Ф о р м у ю т ь с я і ф у н к ц і о н у ю т ь когні
тивні та мовленнєві механізми продукування і розумін
н я м о в л е н н я (текстів). Отже, починається період стано
в л е н н я мовної особистості я к суб'єкта текстової діяль
ності. Із шестирічного віку мовленнєва діяльність стає
процесом сприйняття та породження текстів.
Перед початком шкільного періоду збільшується
словниковий запас, і дитина може вільно спілкуватися
н а р і з н і т е м и , щ о с т о с у ю т ь с я її п о в с я к д е н н о г о ж и т т я т а
інтересів. Словник дитини в початковій школі містить
від з до 7 тис. слів — і м е н н и к и , дієслова, п р и к м е т н и к и .
ЧИСЛІВНИКИ, є д н а л ь н і с п о л у ч н и к и . Д і т и в ц е й ч а с т о ч н і
ше передають зміст та загальний контекст повідомлень.
Ч і т к і ш о ю стає вимова, у с к л а д н ю ю т ь с я г р а м а т и ч н і кон
струкції. П р и цьому лексичне та граматичне розмаїття
м о в л е н н я з а л е ж и т ь від умов с п і л к у в а н н я з і н ш и м и
людьми.
До б років у дитини починає з'являтися к о н т е к
с т н е м о в л е н н я — зв'язне, граматично оформлене,
розгорнуте мовлення, я к е м о ж н а зрозуміти поза ситуа
цією, в я к і й воно породжене, й о г о розвиток потребує
спеціального навчання та вдосконалення, чому сприяє
т а к о ж освоєння у шкільні роки читання та письмового
мовлення.
У в і ц і в і д 7 до 1 1 р о к і в ф о р м у ю т ь с я м е х а н і з м и
внутрішнього мовлення — процеси розумової
д і я л ь н о с т і л ю д и н и , іцо з а б е з п е ч у ю т ь о п р а ц ю в а н н я мов
н о ї і н ф о р м а ц і ї , її у с в і д о м л е н н я , р о з у м і н н я , п л а н у в а н н я
та програмування майбутнього висловлення, вибір слів,
ш,о в і д п о в і д а ю т ь з м і с т о в і й т а о б ' є к т и в н і й с и т у а ц і ї , з д і й
снення контролю та самооцінювання. Воно забезпечує
о п р а ц ю в а н н я м о в н о ї і н ф о р м а ц і ї , її с т в о р е н н я т а р о з у
міння, допомагає програмувати висловлення, здійсню
вати його контроль та оцінювання. До початку раннього
підліткового віку повністю завершується формування
м е х а н і з м і в в н у т р і ш н ь о г о м о в л е н н я , іцо з а б е з п е ч у є
п р и ш в и д ш е н н я всіх мовленнєвих процесів (промовлян
ня, читання, аудіювання, письма).
В і к від 11 до 16 р о к і в х а р а к т е р и з у є т ь с я с л о в н и к о
вим і стилістичним збагаченням м о в л е н н я , оволодін
н я м с т и л і с т и ч н и м и р е с у р с а м и м о в и . У 16 р о к і в м о в л е н
ня досягає рівня насиченості.
П о д а л ь ш и й розвиток мовлення п о в ' я з а н и й не з віко
вими характеристиками, а з рівнем загальної та мовлен
нєвої к у л ь т у р и мовної особистості. З о к р е м а , досягнен
н я р і в н я адекватного вибору передбачає побудову мо
в л е н н я відповідно до ситуації с п і л к у в а н н я . Ц е й рівень
в и м а г а є володіння м о д е л я м и статусно-мовленнєвої по
ведінки. Такі моделі підпорядковані соціальним, етич
н и м , е т и к е т н и м н о р м а м . Вибір відповідної м о д е л і свід
чить про рівень соціокультурної компетенції.
Досягнення рівня адекватного синтезу передбачає
в о л о д і н н я всім р о з м а ї т т я м м о в н и х та с т и л і с т и ч н и х за
собів, у м і н н я з н а х о д и т и нові с и н т а г м а т и ч н і з в ' я з к и ,
нові к о н т е к с т и д л я в і д о м и х слів. Н а й б і л ь ш у п р а в н і в та

ких уміннях професійні оратори, письменники.
О т ж е , мовленнєвий розвиток особистості — склад
н и й процес, п о в ' я з а н и й не л и ш е з в і к о в и м и особливо
с т я м и . О в о л о д і н н я м о в о ю є в и з н а ч а л ь н и м у п р о ц е с і со
ціалізації особистості.
Універсальні закономірності
у процесах найменування та узагальнення
Розвиток мовленнєвої діяльності ґрунтується на
предметних діях і сформованих за їх допомогою уявлен
н я х . Зі «специфікацією» предметного світу збільшуєть
ся словник дитини, поступово за обсягом наближаю
ч и с ь до к і л ь к о с т і слів у д о р о с л и х . З п о я в о ю р а н н і х мо
вленнєвих реакцій у дитини формується новий вид
сприйняття — опосередковане мовленням. Оволодіння
мовленням позначається на всьому перебігу розвитку
психічного відображення. Мовлення стає тією основою,
на я к і й будується весь к о м п л е к с виїцих психічних
функцій. Його розвиток безпосередньо впливає на
пам'ять, мислення, увагу. Можливості запам'ятовуван
н я р о з ш и р ю ю т ь с я при оволодінні м о в л е н н я м , за допо
м о г о ю я к о г о с и с т е м а т и з у ю т ь с я всі з в ' я з к и п о п е р е д н ь о
го д о с в і д у , з ч а с о м , к о л и д и т и н а о в о л о д і в а є м о в л е н н я м ,
вона набуває здатності створювати програму майбутніх
дій і відповідно регулювати свою поведінку.
Під час ігрової діяльності д и т и н а пізнає окремі вла
стивості предметів та я в и щ дійсності, з в ' я з к и м і ж
н и м и . З а к р і п и в ш и ці з н а н н я за допомогою мови, вона
м о ж е п е р е н о с и т и їх н а нові сторони дійсності, передава
т и т и м , із к и м с п і л к у є т ь с я .
у процесі предметних дій у дитини формується пер-
ц е п т и в н и й образ (уявлення), щ о ґрунтується на наочно-
чуттєвому сприйнятті. К о л и вона пізнає предмети та
я в и щ а о б ' є к т и в н о г о світу, то одночасно засвоює д е я к і
мовні елементи, в я к и х міститься суспільно-історичний
досвід. Д и т и н а з а к р і п л я є я к індивідуальні з н а н н я , так і
с у с п і л ь н і . Р о з в и н е н і дії п е р е д б а ч а ю т ь в и к о р и с т а н н я
з н а к і в (або ї х з а м і н н и к і в ) . В и н и к а ю т ь с к л а д н і з в ' я з к и
між знаками (замінниками) і уявленнями. Перцептив-
н и й досвід д и т и н и обмежує в и к о р и с т а н н я з н а к і в (замін-
ників), і водночас з н а к и (замінники) обмежують закрі

плення уявлення вузьким колом ситуацій.
З а к р і п л е н н я у свідомості д и т и н и суспільного з н а н н я
починається з виокремлення в предметі певних якостей і
їх перенесення на цей предмет. Ц е одночасно і закріплен
н я власного досвіду, о с к і л ь к и якості предметів не від
о к р е м л е н і в і д д і й із н и м и . С п і л к у в а н н я в ц е й п е р і о д о з н а
чає, щ о з конкретного змісту предмета виокремлюються
я к о с т і , с у т т є в і д л я д і ї , я к і є її с п е ц и ф і ч н и м о б ' є к т о м .
Д и т и н а п р а к т и ч н о «предметно» з д і й с н ю є певні дії з
тим, щ о насправді є знаком. Неусвідомлено вона вико
р и с т о в у є я к о б ' є к т дії м а т е р і а л ь н у с т о р о н у з н а к а . Й о г о
фізичні якості, матеріальні особливості закріплюються
в уявленні, наочному образі. Однак діяльність дитини з
п р е д м е т а м и щ е не м о ж н а назвати власне знаковою
(О. О. Л е о н т ь е в ц ю д і я л ь н і с т ь н а з в а в к в а з і з н а к о в о ю ) . Т і
засоби, я к і д и т и н а використовує у своїх ігрових діях, не
є з н а к а м и , але вони в и к о н у ю т ь п р а к т и ч н о ту саму
функцію, що і знаки.
З н а ч е н н я з н а к а (його ідеальна «частина») почина
ється з оволодіння з н а к о м від п е р ц е п т и в н о г о образу.
Однак цей образ ґрунтується на діях, тому оволодіння
значенням знака т а к о ж основане на діях.
Оволодіння з н а к а м и мови відбувається в т а к і й по
слідовності: на основі с п р и й н я т т я звуків м о в л е н н я у ди
т и н и створюється у я в л е н н я про те, щ о п е в н и й набір зву
ків щось називає (означає). У процесі спілкування вона
ніби « н а к л а д а є » з в у к и н а «подібні» до н и х п р е д м е т и .
Матеріальною стороною знаків при цьому є звуки
(об'єкти наочного с п р и й н я т т я — слухового і зорового).
В і д д а л е н н я с л о в а в і д п р е д м е т а , я к и й в о н о п о з н а ч а є , су
п р о в о д ж у є т ь с я р о з в и т к о м у я в л е н ь п р о дії. Н а п р и к л а д ,
у р і з н о м у віці н а одне й те саме з а п и т а н н я д и т и н а м о ж е
р е а г у в а т и по-різному: н а п и т а н н я «Де м ' я ч ? » у 9 міся
ців вона п р и т и с к а є т ь с я до м ' я ч а , у 10 м і с я ц і в д и в и т ь с я
на нього, у р і к і м і с я ц ь повзе до м ' я ч а , я к щ о він л е ж и т ь
на відстані. Н а з в а предмета дає змогу д и т и н і згадати
про нього, я к щ о предмета немає поруч.
За характером відображення реальності якості мов
них знаків поділяють на такі типи:
— якості дійсності, реальні з в ' я з к и та в і д н о ш е н н я
предметів, що виражені знаком мови;
— я к о с т і с а м и х з н а к і в , що в и з н а ч а ю т ь с я ї х « ч у т т є
вою природою».
Д л я дитини процес осягнення дійсності охоплює
о п а н у в а н н я її я к о с т е й , ї х а б с т р а г у в а н н я , в и о к р е м л е н н я
та закріплення. З а к р і п л е н н я знаків м о ж л и в е за допомо
гою з н а ч е н н я знаків мови, оволодіння я к и м и полягає
спочатку в оволодінні я к о с т я м и самих знаків. П е р ш
ніж дитина переносить знаки мови на місце реальних
якостей, зв'язків та відношень, вона ш у к а є відповідно
сті м і ж н и м и . П р о ц е с з ' я с у в а н н я в і д п о в і д н о с т е й м і ж р е
а л ь н и м и я к о с т я м и предметів та «чуттєвою природою»
знаків мови є відносно н е з а л е ж н и м етапом у формуван
ні м о в л е н н я , н е о б х і д н и м д л я р о з в и т к у п і з н а н н я дійсно
сті. З н а к у відповідає п е в н а ф о р м а п с и х і ч н о г о відобра
ж е н н я — образ, у я к о м у відображаються в ідеальній
формі реальні якості, відношення, з в ' я з к и . З а допомо
гою т а к и х образів (уявлень) простежується відповід
ність реальних якостей предметів і якостей знаків мови.
Це виявляється у звукосимволізмі ранніх дитячих слів,
у н і в е р с а л ь н и х закономірностей, щ о не з а л е ж а т ь від
конкретної мови і притаманні тому періоду розвитку
мови, коли щ е використовуються квазізнаки. Коли ди
тина починає оволодівати знаками мови в конвенційно
му, у м о в н о м у значенні, універсальні закономірності по
ступаються місцем національно-культурним. Це зумо
влено тим, що діти з певного моменту оволодівають
знаками я к елементами національної культури.
Особливість оволодіння дітьми мовною дійсністю по
л я г а є в т о м у , щ о в о н и с т а в л я т ь у в і д п о в і д н і с т ь зі зву
ч а н н я м п е в н у р е а л і ю . Образ п р е д м е т а з л и в а є т ь с я з обра
зом його звукового п о з н а ч е н н я , на цій основі формуєть
ся н а з и в а н н я . З в ' я з о к предмета і слова ґрунтується на
подібності, я к у дитина спостерігає м і ж матеріальною
оболонкою слова та о з н а к а м и предмета, я к і вона сприй
м а є . У неї існує н е у с в і д о м л е н а потреба у тому, щоб з в у к
м а в с м и с л , щ о б у слові був ж и в и й образ.
П р о ц е с и о в о л о д і н н я п р е д м е т о м і його з в у к о в и м по
з н а ч е н н я м відбуваються одночасно. У цей час для номі
нації д і т и часто в и к о р и с т о в у ю т ь слова, подібні до з в у к а
{гав — « с о б а к а » , му — « к о р о в а » ) . Д л я д и т и н и п р е д м е т і
звук пов'язані, тому вона ш у к а є уявної мотивації для
к о ж н о г о с л о в а {кусарики замість сухарики).
Об'єктів навколо д и т и н и значно більше, н і ж слів

( з в у к о к о м п л е к с і в ) у її з а п а с і , а п р е д м е т и м а ю т ь п о д і б н і
о з н а к и , т о м у в о н а п о є д н у є ї х у г р у п и , я к і п о з н а ч а є од
н и м з в у к о в и м в и р а з о м (уу-у — « п о т я г і б у д ь - я к а м а ш и
н а » , киця — « к і т і х у т р я н і в и р о б и ( н а п р и к л а д , ш у б а ) .
З а г а л ь н і р и с и предметів є основою і в и р а ж е н н я м пі
з н а н н я спільного в р і з н и х п р е д м е т і в . О д н а к о з н а к и не
узагальнюються, а в к о ж н о м у окремому випадку пере
носяться за типом «ланцюгового к о м п л е к с у » . Напри
к л а д , д и т и н а м о ж е н а з и в а т и абоко я й ц е і я б л у к о ( з а
о з н а к о ю ф о р м и ) або я б л у к о та о л і в е ц ь (за о з н а к о ю
к о л ь о р у ) . Т а к и й спосіб н а й м е н у в а н н я ґ р у н т у є т ь с я на
в и п а д к о в о м у о б ' є д н а н н і у я в л е н ь , я к і в о н а о т р и м а л а із
з о в н і ш н ь о г о світу в м о м е н т з в у ч а н н я слова. Ц е явиш;е
характеризують як форму генералізації — н а д г е н е -
р а л і з а ц і ю , о с к і л ь к и воно п е р е д б а ч а є р о з ш и р е н н я се
мантичного наповнення слів.
К о л и з н а н ь п р о світ стає б і л ь ш е , а м о в л е н н є в и й дос
від р о з в и в а є т ь с я , з в ' я з о к м і ж з в у к о м та з н а ч е н н я м стає
м е н ш тісним. Д и т и н а починає відчувати невідповід
н і с т ь м і ж п л а н о м в и р а ж е н н я т а з м і с т о м і п р а г н е до з м і
ни зовнішньої форми слова. Н а позначення відмінно
стей у змісті вона використовує т а к о ж тон, тембр, наго
лос. Н о в и й зміст потребує нових засобів в и р а ж е н н я , щ о
п р и з в о д и т ь до боротьби двох т е н д е н ц і й : в и к о р и с т о в у в а
т и нові засоби д л я в и р а ж е н н я нового з м і с т у або д о т р и
м у в а т и с я к о м у н і к а т и в н о відпрацьованих засобів. Про
тиборство цих тенденцій спостерігається у використан
н і « п о д в і й н и х » с л і в (му'Му — « к о р о в а » , гав-гав —
«собака»). Із часом образна частина слова, утворена з
двох частин, нівелюється і залишається тільки конвен
ційне слово.
Н а рівні «подвійних» слів н а ц і о н а л ь н о - к у л ь т у р н е
щ е не проступає в я в н і й формі, оскільки конвенційна
ч а с т и н а щ е не в і д о к р е м л е н а від образної. Ц е й з в ' я з о к
між означуваним та означником називають динамічно-
о б р а з н и м . Існує багато п р и к л а д і в т а к о г о д и т я ч о г о сло
в о т в о р у : теплометр з а м і с т ь термометр, вертилятор
з а м і с т ь вентилятор та ін. Подібні слова оформлюються
за п р о д у к т и в н и м и м о д е л я м и с л о в о т в о р у , за а н а л о г і є ю з
конвенційними словами.
Д и т я ч а словотворчість є окремим аспектом пси
холінгвістичних досліджень. Засвоюючи рідну мову.
к о ж н а д и т и н а при цьому створює нові слова. Період

найбільшої словотворчої активності п р и п а д а є на вік від
З до 7 р о к і в . Д і т и п е р е й м а ю т ь з м о в л е н н я д о р о с л и х різ
ні словотворчі моделі, у з а г а л ь н ю ю ч и їх до «надмо
д е л е й » . П р и ц ь о м у у т в о р ю ю т ь с я т. з в . д и т я ч і неологіз
м и — їм має відповідати зразок, за я к и м вони побудовані.
До початку шкільного віку різко з н и ж у є т ь с я інтенсив
ність дитячої словотворчості, дитина в ж е засвоює нор
м а т и в н і звороти м о в л е н н я , к р и т и ч н о с т а в и т ь с я до влас
ної м о в л е н н є в о ї д і я л ь н о с т і .
Д л я розвитку мовлення дитини в а ж л и в и м є процес
ф о р м у в а н н я понять. Російські психологи Л. Виготсь
к и й та Л. Сахаров експериментально дослідили, я к діти
визначають ознаки, властиві відповідному поняттю.
Л. Виготський виокремив такі фази формування понять:
1) у з а г а л ь н е н н я з а с х е м о ю « к у п а » — п о з н а ч е н н я
невпорядкованої м н о ж и н и предметів одним словом
(етап допоняттєвого м и с л е н н я , х а р а к т е р н о г о д л я до
шкільного періоду);
2) у з а г а л ь н е н н я з а с х е м о ю « к о м п л е к с » — о б ' є д н а н
ня предметів довільне, але є певні підстави д л я узагаль
нення (наприклад, апельсин та яблуко поєднуються за
кольором);
3) у з а г а л ь н е н н я , щ о з а б е з п е ч у є ф о р м у в а н н я і с т и н
них понять.
У когнітивно-мовний період домінують узагальнен
ня за схемою «купа» і допоняттєве мислення.
К о л и д и т и н а с п р и й м а є м о в л е н н я дорослого, вона по
чинає виокремлювати насамперед конкретні категорії
слів — і м е н н и к и та дієслова. Л и ш е з часом вона звертає
увагу на п р и й м е н н и к и та с п о л у ч н и к и , о с к і л ь к и вони
позбавлені предметної значущості та передають тільки
в і д н о ш е н н я м і ж предметами. Саме тому діти до 6 років
активно вживають іменники та дієслова, а частка прик
метників, числівників і тим більше прийменників та
сполучників є відносно невеликою.
Г р а м а т и ч н и й л а д м о в л е н н я ф о р м у є т ь с я в дітей до
початку третього року ж и т т я . Н а п р и к і н ц і дошкільного
віку діти володіють м а й ж е всіма законами словотвору
та словозміни.
Х а р а к т е р н о ю о з н а к о ю в и с л о в л е н ь дітей до 6 р о к і в є
с и т у а т и в н і с т ь — нерозривність із немовленнєвою
поведінкою. Такі висловлення можна зрозуміти лише з
Комунікативна поведінка мовної особистості 159
ОГЛЯДУ на ситуацію, в я к і й дитина їх створює. У ситуа

тивному мовленні вона активно послуговується вказів
н и м и з а й м е н н и к а м и , часто порушує зв'язність. Слово,
ш;о п о з н а ч а є с и т у а ц і ю , м о ж е с т а т и е к в і в а л е н т о м р е ч е н
ня. У цей період д и т и н а ш и р о к о використовує ж е с т и ,
міміку, інтонацію, тому ситуативне мовлення характе
ризують як зображувальне.
4.2. Комунікативна поведінка

мовної особистості
Д о с л і д ж е н н я особливостей комунікативної поведін
к и мовної особистості є новим н а п р я м о м у психолінгві
стиці, у межах таких досліджень визначають окремі
м о в н і р и с и о с о б и с т о с т і (повторювані особливо
с т і в е р б а л ь н о ї п о в е д і н к и ) , її а н т р о п о л о г і ч н і , п с и х о л о
гічні типи. Психологи вважають комунікативні якості
л ю д и н и особливою підструктурою особистості. Ц я під-
структура має такі характеристики, я к мовленнєва ак
тивність, егоцентризм, реакція на чужі репліки, кіль
кість реплік, що з н а й ш л и відгук у партнерів, кількість
реплік, що були перервані, частота зміни теми, рівень
емпатії висловлювань.
Сучасний російський дослідник Станіслав Сухих ви
о к р е м л ю є т а к і п і д х о д и до в и в ч е н н я м о в н о ї о с о б и с т о с т і :
— с т р у к т у р н и й підхід, я к и й передбачає побудову
типології к о м у н і к а н т і в на основі о к р е м и х мовних рис,
я к і х а р а к т е р и з у ю т ь с х и л ь н і с т ь особистості до котрогось
із типів мовленнєвої поведінки;
— холістичний підхід, що полягає в описі форму
в а н н я к о л е к т и в н о г о мовного суб'єкта, тобто насамперед
бере до у в а г и р е а л і з а ц і ю м о в н о ї о с о б и с т о с т і в д і а л о з і , з м і
ну і взаємоперехідність певних рис під впливом загаль
н и х умов, у я к и х відбувається діалог, вибір певного сти
лю та взаємодію обраних стилів у процесі комунікації.
Типові риси визначають відповідно до рівнів мовної
особистості, я к і відображаються в структурі дискурсу:
1. Е к с п о н е н т н и й ( ф о р м а л ь н и й ) р і в е н ь . В і н в і д о б р а
ж а є мовну компетентність особистості, охоплює слово
твірні, синтаксичні структури, зв'язок м і ж елементами
речень і самими реченнями, граматичні категорії тощо.
ЯКІ м о ж у т ь к о р е л ю в а т и з р и с а м и о с о б и с т о с т і . Н а п р и
к л а д , при побудові дискурсу мовець обирає конструкції
зі з н а ч е н н я м д и н а м і ч н о с т і або с т а т и ч н о с т і , а к т и в н о с т і
ч и пасивності з а л е ж н о від т а к и х р и с , я к а к т и в н і с т ь ч и
с х и л ь н і с т ь до спостерігання. їх ф о р м а л ь н і м а р к е р и —
д і є с л і в н і ф о р м и з і з н а ч е н н я м к а т е г о р і ї а к т и в н о с т і , дії-
процесу, п е р е в а ж а н н я п р е д и к а т и в н и х о д и н и ц ь . Ц е по
яснюється істотними відмінностями при вербалізації
досвіду.
П р и констатації ф а к т і в мовна особистість с х и л ь н а
співвідносити суб'єкт і предикат у пропозиції з різним
рівнем стверджувальності, а також використовувати
аргументацію для збільшення ступеня вірогідності
т о г о , ш;о с т в е р д ж у є т ь с я . Н а ц і й п і д с т а в і р о з р і з н я ю т ь
такі мовні риси:
— п е р с у а з и в н і с т ь ( п е р е к о н л и в і с т ь ) , ш;о в и я в л я є т ь с я
тоді, к о л и за н а я в н о с т і достовірного ф а к т у в д а ю т ь с я до
додаткової чи навіть надлишкової аргументації та висо
кого ступеня стверджувальності в пропозиціях;
— голослівність, я к а полягає в констатації ф а к т у за
неточного з н а н н я , але з в и к о р и с т а н н я м високого ступе
н я с т в е р д ж у в а л ь н о с т і , щ;о н е п р и п у с к а є і м о в і р н о ї м о
дальності та розгорнутої аргументації. П р и констатації
достовірних фактів аргументація також мінімальна. У
разі голослівності констатація фактів є самодостатньою
і не потребує обґрунтування. Т а к а риса т а к о ж м о ж е
бути п о в ' я з а н а з авторитарністю особистості;
— х е з и т и в н і с т ь ( н е р і ш у ч і с т ь , с х и л ь н і с т ь до с у м н і
вів), я к і й п р и т а м а н н і слабкий ступінь співвіднесення
с у б ' є к т а і п р е д и к а т а , в и к о р и с т а н н я м о в н и х м а р к е р і в зі
з н а ч е н н я м імовірності, щ о с и г н а л і з у ю т ь не л и ш е п р о
о б м е ж е н у компетентність м о в ц я , а й про його невпевне
ність я к рису мовної поведінки.
2. Субстанційний рівень. Він визначає семантичні
п а р а м е т р и теми (способи р о з в и т к у теми, обсяги референ
ції семантичних одиниць, когерентність розвитку теми),
відображає структури тезауруса мовної особистості.
Н а субстанційному рівні дискурсу виявляються такі
м о в н і р и с и , я к к о н к р е т н і с т ь або а б с т р а к т н і с т ь , я к і с в і д
ч а т ь п р о с х и л ь н і с т ь с у б ' є к т і в м о в н о г о с п і л к у в а н н я до
використання мовних одиниць з вузькою чи широкою
с ф е р о ю р е ф е р е н ц і ї : Я вважаю його хорошою людиною —
Я ціную його; Я була на морі — Я відпочила на морі. Ви-
Комунікативна поведінка мовної осоїіистості 161
с л о в л е н н я я ціную його та Я відпочила на морі м а ю т ь

к о н к р е т н і ш е з н а ч е н н я й в у ж ч у сферу р е ф е р е н ц і ї . Спо
сіб о п и с у с и т у а ц і й р і з н и т ь с я з а с т у п е н е м д е т а л і з о в а н о -
сті ч и у з а г а л ь н е н о с т і , н а підставі чого в и о к р е м л ю ю т ь
такі р и с и , я к аналітичність ч и синтетичність. Вони ха
р а к т е р и з у ю т ь здатність к о м у н і к а н т а без додаткових
стимулів з боку партнера по спілкуванню детально кон
к р е т и з у в а т и т е м у д і а л о г у і п р е д с т а в и т и її в у з а г а л ь н е
н о м у в и г л я д і , шіо м о ж е п р и з в о д и т и д о п о р у ш е н н я к о н -
версаційного постулату про кількість інформації.
3. Інтенційний рівень. Він охоплює систему мовлен
н є в и х дій, д і а л о г і ч н у модальність, к о м у н і к а т и в н і схе
ми та стратегії і відображає рівень комунікативної ком
петентності суб'єкта мовного спілкування. На цьому
рівні дискурсу мовна особистість н а й я с к р а в і ш а . Схиль
ність к о м у н і к а н т і в з д і й с н ю в а т и м о в л е н н є в і дії р е г у л я
тивного к л а с у ж о р с т к о ї імперативності — н а к а з і в , ре
комендацій, погроз, зауважень, а т а к о ж спиратися на
ж о р с т к і к о м у н і к а т и в н і стратегії, часто п о в ' я з а н а з по
р у ш е н н я м постулатів принципу кооперації, свідчить
про директивність я к особливість мовленнєвої поведін
ки. Ц я риса притаманна об'єктивним екстерналістам —
л ю д я м , ч у т л и в и м до в п л и в у ззовні, я к і н а м а г а ю т ь с я
з м і н и т и с и т у а ц і ю відповідно до своїх в н у т р і ш н і х у я в
л е н ь . І н т е н ц і й н и й р і в е н ь д и с к у р с у м і с т и т ь а с п е к т ста
в л е н н я , щ о охоплює е к з и с т е н ц і й н и й ( с т а в л е н н я до
т е м и ) , і н т е р а к ц і й н и й ( с т а в л е н н я до п а р т н е р а ) , е г о ц е н
т р и ч н и й ( с т а в л е н н я д о себе) р і з н о в и д и м о д а л ь н о с т е й ді
алогу. Н а основі с т а в л е н н я особистості до т е м и діалогу
виокремлюють такі риси мовленнєвої поведінки: гумо
ристичність і здатність інтерпретувати тему в можли
вих світах, що можуть свідчити про мовну креативність
та буквальність, я к а вказує на обмеженість комунікан
та в інтерпретаційному аспекті.
З а л е ж н о від орієнтованості к о м у н і к а н т а на партне
р а ч и від нього в и о к р е м л ю ю т ь т а к і особистісні особли
вості ведення діалогу:
1) к о н ф л і к т н і с т ь , щ о в и я в л я є т ь с я в с т а в л е н н і д о
т е м и д і а л о г у ч е р е з р е а к ц і ю н е п р и й н я т т я або ч а с т к о в о г о
п р и й н я т т я теми, через інтенційні способи реагування
н а дії п а р т н е р а , н а п р и к л а д : п р о х а н н я — в і д м о в а , к о н
статація факту — негативна оцінка цього факту тощо.
К о н ф л і к т н а особа м о ж е п е р е р и в а т и п а р т н е р а або м о в ч а т и .
КОЛИ їй пропонують вступити в розмову. Конфліктність

може проявлятися у зміщенні акценту спілкування з
предмета на ставлення. Я к мовна риса вона м о ж е бути
п о в ' я з а н а з е г о ц е н т р и ч н о ю м о д а л ь н і с т ю , о с к і л ь к и орі
є н т а ц і я н а і н ш о г о з а л е ж и т ь від с т а в л е н н я до себе, свого
его. Н а ц ь о м у ставленні ґ р у н т у ю т ь с я т а к і р и с и , я к
децентрованість — здатність стати на позицію
п а р т н е р а т а а д е к в а т н о о ц і н ю в а т и себе і ц е н т р о в а -
ність — домінування власної самооцінки, щ о про
являється в невмінні слухати інших, зловживанні правом
мовця, надмірному використанні особових з а й м е н н и к і в ,
п о с и л а н н я х н а в л а с н и й д о с в і д , тобто н а г о л о ш у в а н н і в л а с
ної з н а ч у щ о с т і . Ц і р и с и м а ю т ь р а д ш е п с и х о л о г і ч н и й х а
рактер, ніж мовний;
2) к о о п е р а т и в н і с т ь , я к а х а р а к т е р и з у є т ь с я н а я в н і
стю позитивних сигналів щодо теми діалогу (викори
стання реплік на підтримання контакту), дій партнера,
наприклад: прохання — згода, констатація факту —
його позитивна о ц і н к а тощо. У веденні діалогу вона
може супроводжуватися децентрованістю, оскільки
з б і л ь ш е н н я кооперативності веде до з м е н ш е н н я егоцен
тричної модальності.
Н а я в н і с т ь або в і д с у т н і с т ь в і д п о в і д н и х м о в н и х р и с
формує к о н к р е т н і індивідуальні т и п и мовної особисто
сті у к о м у н і к а т и в н о м у с е р е д о в и щ і .
4.3. Типологія мовних спільнот

і особистостей
Н а п р и к і н ц і 80-х р . X X ст. п о ч а л о с я д о с л і д ж е н н я ти
п о л о г і ч н и х х а р а к т е р и с т и к м о в н и х о с о б и с т о с т е й н а ос
нові м і ж д и с ц и п л і н а р н и х підходів. З о к р е м а , у психо
л і н г в і с т и ц і до д о с л і д ж е н ь мовної особистості з а л у ч а ю т ь
дані антропології, теорії мотивації та когітології, кому
нікативної лінгвістики.
Зокрема, а н т р о п о л о г і ч н а модель особи
с т о с т і визначає найзагальніші культурологічні ха
рактеристики спільноти людей, які утворюють народ.
Серед особистостей, щ о н а л е ж а т ь до одного н а р о д у , на
родності, класу, культурного п р о ш а р к у , їх антрополо
гічні п о к а з н и к и можуть сильно варіювати, однак вони є
Т И П О Л О Г І Я М О В Н И Х С П І Л Ь Н О Т І особистостей 163
базисними в ряду «культура — психологія — мовлен

н я » . Антропологічні п о к а з н и к и конкретної особистості
в з а є м о д і ю т ь з її к о г н і т и в н и м и п о к а з н и к а м и , іцо зумо
влює ф о р м у в а н н я мовної особистості.
Когнітивні типи особистостей групують
людей у великі класи за особливостями сприйняття дій
сності, мислення, поведінки, охоплюючи т а к о ж загаль
ні особливості мовленнєвої поведінки. Культурні норми
об'єднують, у з а г а л ь н ю ю т ь і дещо м о д и ф і к у ю т ь , відпо
відно, когнітивні і мовленнєві т и п и особистостей, щ о
н а л е ж а т ь до певної с п і л ь н о т и л ю д е й .
Однією з найрозробленіпіих новітніх антропологіч
них моделей типів мислення, яку м о ж н а застосовувати
і до д о с л і д ж е н ь мовної особистості, є модель сучасних
американських антропологів М. Маєрса та Ш . Лінген-
фельтера. Вона побудована за п р и н ц и п о м шести бінар
них протиставлень контрастних рис базових цінностей,
які описують кінцеві полюси х а р а к т е р и с т и к , щ о у спро
щеній концептуальній формі дають уявлення про ми
с л е н н я і с т а в л е н н я до ж и т т я п р е д с т а в н и к і в певної к у л ь
турної спільноти, у практичному дослідженні ці поляр
ні к о н ц е п т и в к і н ц е в о м у варіанті у т в о р ю ю т ь с к л а д н у
матричну модель базових цінностей.
До першого бінарного п р о т и с т а в л е н н я н а л е ж и т ь орі
є н т а ц і я с т о с о в н о ч а с у а б о п о д і й , я к а в и р а ж а є спосіб о р г а
нізації уявлень культурної спільноти про час (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Типи організації уявлень про час

Орієнтація на час Орієнтація на події
1 2
1. Турбота про п у н к т у а л ь н і с т ь 1. Турбота про деталі події
і п р о м і ж о к витраченого часу н е з а л е ж н о від витраченого часу
2. Д б а й л и в и й розподіл часу 2. З а й н я т т я проблемою
д л я того, щоб досягнути до повного її р о з в ' я з а н н я
м а к с и м у м у за відведений
проміжок
3. Д і я л ь н і с т ь , с п р я м о в а н а 3. Світогляд «Хай буде,
на досягнення мети, щ о буде», не п о в ' я з а н и й
я к у реалізують з а ж о р с т к и м із будь-яким точним
розкладом розкладом
4. С т и м у л ю в а н н я ефективного 4. З а в е р п і е н н я події
в и к о р и с т а н н я часу з а я к нагорода сама собі
допомогою нагород, заохочень
Закінчення таблиці 4.1

1 2
5. Наголос на дати та історію 5. Наголос на т е п е р і ш н і й
досвід більше, н і ж н а минуле
ч и майбутнє
П р и к л а д о м культури з орієнтацією на час є північ

н о а м е р и к а н с ь к а . Б і л ь ш і с т ь ж и т е л і в К а н а д и і С Ш А від
чувають напруженість, коли інші спізнюються на
15 х в и л и н . Н а т о м і с т ь б і л ь ш і с т ь л а т и н о а м е р и к а н ц і в
( к у л ь т у р а з орієнтацією на події) відчуває н а п р у ж е н і с т ь
при запізненні більш н і ж на годину, а м е ш к а н ц і остро
ва Я п у Т и х о м у о к е а н і — б і л ь ш н і ж н а т р и г о д и н и .
Другим бінарним протиставленням у моделі Маєр-
са — Л і н г е н ф е л ь т е р а є о п о з и ц і я д и х о т о м і ч н о г о та холі-
стичного мислення (табл. 4.2).
Таблиця 4.2
Типи мислення
Дихотомічне мислення Холістичне мислення
1. С у д ж е н н я щодо людей 1. С у д ж е н н я в і д к р и т і ,
і вчинків у категоріях не з а к і н ч е н і , р о з г л я д людини
«біле — чорне», загалом, а т а к о ж усіх
«правильне — неправильне» відповідних обставин
2. Зумовленість відчуття 2. Зумовленість в і д ч у т т я
безпеки переконаністю численними взаємодіями
у власній правоті 3 усім суспільством — людина
та відповідністю певній ролі не відчуває безпеки, я к щ о
ч и категорії в суспільстві її обмежують певною р о л л ю
ч и категорією
3. Систематичне організування 3. Дезорганізування
інформації та досвіду; інформації та досвіду,
розподілення деталей т а к , на п е р ш и й погляд; деталі
щ о вони формують зрозумілу (розповіді, події, портрети)
схему є самодостатніми п у н к т а м и
У п і в н і ч н о а м е р и к а н с ь к і й к у л ь т у р і с п і в і с н у ю т ь пред
с т а в н и к и обох т и п і в м и с л е н н я . Одні с х и л ь н і суворо к а р а т и
з а о к р е м у п р о в и н у , і н ш і б е р у т ь до у в а г и весь ж и т т є в и й
ш л я х того, х т о п р о в и н и в с я , в о с т р і в н и х к у л ь т у р а х Т и х о г о
океану більшість людей мислить холістично: наприклад,
в в а ж а ю т ь у с і х і н ш и х н е д о с т о й н и м и з а х о п л е н н я , бо к о ж
н и й з н и х р о б и в у ж и т т і щ о с ь п о г а н е . З а х і д н і к у л ь т у р и за
галом більше піддавалися впливу людей з аналітичним, ди
х о т о м і ч н и м м и с л е н н я м , н а в і д м і н у від і н ш и х к у л ь т у р .
Типологія мовних спільнот і особистостей 165
Наступним в антропологічній моделі Маєрса — Лін-

генфельтера є протиставлення за орієнтацією щодо кри
зових я в и щ (табл. 4.3).
Таблиця 4.3
Типи орієнтації щодо кризових явищ

Кризова орієнтація Некризова орієнтація
1. П е р е д ч у в а н н я к р и з и 1. Недооцінювання
можливості к р и з и
2. П р и д і л е н н я значної у в а г и 2. Ф о к у с у в а н н я на реальному
плануванню досвіді
3. Н а м а г а н н я досягти 3. У н и к а н н я дій, в і д к л а д а н н я
ш в и д к и х р і ш е н ь 3 метою рішення
у н и к н у т и невизначеності
4. Неодноразове в и к о н а н н я 4. Н а м а г а н н я досягти р і ш е н ь
однакової відповідальної ad hoc 3 різних н а я в н и х
запланованої процедури варіантів
5. П о ш у к порад експертів 5. Н е з в а ж а н н я на поради
експертів
Л ю д и некризової орієнтації розв'язують проблеми в

міру їх в и н и к н е н н я , вони не очікують і не ш у к а ю т ь про
блем. Кризово орієнтоване населення вивчає можли
вість в и н и к н е н н я н и з к и проблем, щ о м о ж у т ь супрово
д ж у в а т и діяльність. Загалом люди некризово орієнтова
ні є о п т и м і с т а м и , а к р и з о в о о р і є н т о в а н і — п е с и м і с т а м и .
Четверта бінарна опозиція стосується об'єкта орієн
тації в діяльності (табл. 4.4).
Таблиця 4.4
Типи орієнтації в діяльності
Орієнтація на завдання Орієнтація на людину
1. Ф о к у с у в а н н я на з а в д а н н я х 1. Ф о к у с у в а н н я
і принципах на особистостях і ставленнях
2. Задоволення від досягнення 2. Задоволення від взаємодії
мети 3 іншими людьми
3. П о ш у к друзів зі с п і л ь н и м и 3. П о ш у к д р у з і в , орієнтованих
цілями на спільну роботу
4. П р и й н я т т я самотності 4. Н е т е р п и м і с т ь до самотності,
та соціальних негараздів ж е р т в у в а н н я особистими
заради особистих досягнень д о с я г н е н н я м и заради взаємодії
у групі
Індивіди, орієнтовані на завдання, дуже часто

с т а в л я т ь с т і л ь к и ц і л е й д л я свого ж и т т я , щ о воно пере-
т в о р ю є т ь с я н а ш в и д к и й біг, з а п о в н е н и й д і я л ь н і с т ю .
Метою ж и т т я індивідів, орієнтованих на л ю д и н у , є на
л а г о д ж е н н я і п і д т р и м а н н я особистих з в ' я з к і в ; багато з
них використовують будь-яку можливість, щоб зустрі
ти нових людей і розширити коло особистих контактів.
Зокрема, представники північноамериканської культу
ри здебільшого орієнтовані на завдання; мікронезій
ці — н а л ю д и н у .
У п ' я т о м у бінарному протиставленні йдеться про фо
к у с у в а н н я на статусі, тобто п р е с т и ж і , я к и й л ю д и н а має
завдяки своєму соціальному становищу та зосереджен
ню на досягненнях (табл. 4.5).
Таблиця 4.5
Типи ставлення до статусу, престижу

Фокусування на статусі Фокусування на досягненні
(престиж приписується) (престиж досягається)
1. В и з н а ч е н н я особистої 1. В и з н а ч е н н я особистої
ідентичності ф о р м а л ь н и м и ідентичності д о с я г н е н н я м и
посвідченнями н а р о д ж е н н я людини
та рангу
2. Ф і к с у в а н н я р і в н я поваги 2. Рівень поваги до людини
до л ю д и н и ; ф о к у с у в а н н я уваги з а л е ж н о від досягнень
на тих, у кого високий та невдач; ф о к у с у в а н н я уваги
соціальний статус н е з а л е ж н о н а особистих в ч и н к а х
від їхніх особистих помилок
та вад
3. О ч і к у в а н н я від індивіда 3. М а к с и м а л ь н а
в и к о н а н н я його/її ролі та самокритичність індивіда
жертв заради досягнення і ж е р т в у в а н н я чимось заради
вищого рангу в и к о н а н н я в а ж л и в і ш и х справ
4. Т о в а р и ш у в а н н я людей л и ш е 4. Т о в а р и ш у в а н н я
3 рівними по своєму із т и м и , у кого однакові
соціальному рангу досягнення, н е з а л е ж н о
від п о х о д ж е н н я
у західному та західно орієнтованих суспільствах

домінує фокусування на досягненні, а в і н ш и х — пере
важно фокусування на статусі.
Шоста опозиція у моделі Маєрса — Лінгенфельтера
стосується вияву вразливості (табл. 4.6).
Багато незахідних культур, наприклад мікроне
зійська, розглядають уразливість я к слабкість. їх пред
с т а в н и к и не б а ж а ю т ь с к о ю в а т и п о м и л о к ; але я к щ о вони
їх р о б л я т ь , то н а м а г а ю т ь с я п р и х о в а т и або в и п р а в д а т и .
Типологія мовних спільнот і особистостей 167
Американський учитель, я к и й у цьому контексті при

п у с т и т ь с я п о м и л к и і п о х в а л и т ь м і к р о н е з і й с ь к о г о сту
дента, н а р а ж а є його на найсуворішу к р и т и к у з боку
й о г о о д н о к л а с н и к і в . В і д м і н н и к , щ о в и х в а л я є т ь с я свої
ми знаннями, на думку мікронезійців, виставляє інших
у невигідному світлі. Група рівних й о м у обурюється та
кою нечутливою поведінкою, і мікронезійський студент
м о ж е навмисно п р о в а л ю в а т и свою роботу на наступні
т и ж н і . А м е р и к а н ц і , навпаки, часто вимагають, щоб
л ю д и п р о я в л я л и свою вразливість і р и з и к у в а л и прова
л о м . С т і й к і с т ь , н а в і т ь п р и п о р а з ц і , є с в і д ч е н н я м особи
стої с и л и . Л ю д е й , я к і п а с у ю т ь перед т р у д н о щ а м и ч и
відмовляються випробовувати м е ж і своїх м о ж л и в о с т е й ,
зневажають у цьому суспільстві.
Таблиця 4.6
Типи ставлень до вияву вразливості

Приховування вразливості Виявляння вразливості
1. З а х и с т свого і м і д ж у 1. Відносне н е з в а ж а н н я
за будь-яку ціну; у н и к а н н я на п о м и л к и та неуспіх
п о м и л о к та неуспіху
2. Ф о к у с у в а н н я на я к о с т і 2. Ф о к у с у в а н н я на завершенні
виконання події
3. Н е б а ж а н н я виходити 3. Б а ж а н н я виходити
за з а г а л ь н о п р и й н я т і м е ж і за усталені м е ж і
ч и просуватися до невідомого та просуватися до невідомого
4. З а п е р е ч е н н я вини; відхід 4. Готовність в и з н а т и провину,
від діяльності, щоб слабкість і недоліки
не п о к а з а т и слабкості
та недоліків
5. Відмова з в а ж а т и 5. Відкритість
на альтернативні погляди до а л ь т е р н а т и в н и х поглядів
або с п р и й м а т и к р и т и к у та к р и т и к и
6. З а к р и т і с т ь стосовно 6. Б а ж а н н я вільно говорити
особистого ж и т т я про особисте ж и т т я
У к о ж н і й культурі типи вияву ц и х рис м о ж у т ь бути

п р о м і ж н и м и і переплітатися у самобутні національні
х а р а к т е р и , щ о створюють етнічну основу мовної особли
вості.
М е н ш і за к і л ь к і с т ю к л а с и л ю д е й , на відміну від
культурних спільнот, розглядають у психологічних ти
пологіях людей. На загальному рівні їх поділяють на
мотиваційні, безпосередньо пов'язані з організацією

д і я л ь н о с т і л ю д и н и т а к о г н і т и в н і , т о б т о т і , іцо о п и с у ю т ь
особливості її м и с л е н н я .
Американський психолог Дж.-Д. Белл виокремив
т а к і мотиваційні т и п и особистості:
1. « Т о й , іцо к о м а н д у є » . В і н м а є с и л ь н у п о т р е б у к о н
тролювати к о ж н у ситуацію, з я к о ю стикається, доміну
вати в кожній групі, з якою пов'язаний, ж и т и впоряд
к о в а н о , с и с т е м а т и ч н о . Н е л ю б и т ь н е в и з н а ч е н о с т і , ба
ч и т ь с в і т у ч і т к и х к а т е г о р і я х , п і д х о д и т ь до к о ж н о ї
ситуації догматично і вперто. Прикладом такого моти
ваційного типу може слугувати французький президент
Ш а р л ь де Г о л л ь ( 1 8 9 0 — 1 9 7 0 ) .
2. «Той, щ о атакує». Йому потрібно звільняти свою
в о р о ж і с т ь без в і д п о в і д а л ь н о с т і а б о з а л е ж н о с т і в і д і н -
піих. Він полюбляє завдавати ударів і н ш и м і у н и к а т и
обов'язків. Р у й н у є п л а н и , але не висуває рішень, йому
подобається дебатувати. С а р к а с т и ч н и й , ц и н і ч н и й , не
г а т и в н о с т а в и т ь с я до ж и т т я . Н а й я с к р а в і ш и м п р и к л а
дом цього типу є Адольф Гітлер (1889—1945).
3. «Той, що у н и к а є » . Він намагається не н а р а ж а т и
с я на п о р а з к и . М е т а його ж и т т я — х о в а т и с я . Й о м у бра
кує самовпевненості, надає перевагу стабільним і ру
т и н н и м з а в д а н н я м . Особисто не р и з и к у є і ставить д л я
себе н е с к л а д н і ц і л і .
4. «Той, щ о д о г о д ж а є » . Він б а ж а є зробити т а к , щоб
інші любили, підтримували, п о в а ж а л и його. ІЦедрий і
д о б р и й , бо ш в и д ш е з а т о в а р и ш у є , а н і ж д о б р е в и к о н а є
з а в д а н н я . Воліє братися за завдання, я к і передбачають
роботу з л ю д ь м и на товариській, к о м п а н і й с ь к і й основі.
5. «Той, щ о в и к о н у є » . П р а г н е досягти в и з н а н н я і
здобути п р е с т и ж . З а д л я цього він м а н і п у л ю є і н ш и м и та
бажає справити в р а ж е н н я , намагається бути правиль
н и м і р е с п е к т а б е л ь н и м , з м і н ю є свої ц і н н о с т і , а б и б у т и в
найвигіднішій позиції. Така людина шукає завдань, я к і
м о ж у т ь п о с и л и т и її і м і д ж т а п р е с т и ж .
6. «Той, щ о д о с я г а є » . П р а г н е м а к с и м а л ь н о реалізу
вати і розширити свій потенціал, домогтися н а й в и щ и х
рівнів компетенції, самовиразитися. Він концентруєть
ся на проблемі, меті; не є егоїстичним, оскільки в нього
достатньо самовпевненості, щоб п р а ц ю в а т и над склад
н и м и , проте реалістичними завданнями. Присвячує
себе т о м у , у щ о в і р и т ь , а не т и м с п р а в а м , я к і просто да-
Типологія мовних спільнот і особистосте(і 169
ю т ь й о м у г р о ш і або п р е с т и ж . П р и к л а д а м и т а к о г о т и п у
були Авраам Лінкольн (1809—1865) і Франклін Руз
вельт (1882—1945).
Спорідненими з м о т и в а ц і й н и м и т и п а м и особистості
в и я в л я ю т ь с я її к о г н і т и в н і т и п и , ш;о п і д т в е р д ж у є н а й
т і с н і ш и й з в ' я з о к організації п о в е д і н к и особистості та
о с о б л и в о с т е й її м и с л е н н я .
Канадський психолог Л. Фрізен виокремлює такі
к о г н і т и в н і т и п и особистості (форми м и с л е н н я ) :
1. « Л ю д и , пд;о с п р и й м а ю т ь » . Ц е д у ж е к р е а т и в н і ,
творчі і н д и в і д и зі здібностями до асоціації та в и з н а ч е
н и м и п о г л я д а м и , я к і вміють д а в а т и чіткі «чорно-білі»
відповіді на складні з а п и т а н н я . У розмові спираються
на факти — такі, я к и м и вони їх бачать, тому їхній ко
м у н і к а ц і ї б р а к у є і м о в і р н о с т е і і т а у я в л е н ь , ш;о д а ю т ь
змогу міркувати незалежно. їхні співрозмовники ма
ю т ь с п р и й м а т и в с е , ш;о в о н и г о в о р я т ь . Р о з п о в і д і т а к и х
людей зрозумілі, часто містять моральні уроки, прикра
шені гумором, і свідчать про їхню відкритість.
Представники цієї групи намагаються бути різносто-
ронніми, піонерами у справах, оскільки виконують
одразу кілька різних завдань. Вони радіють утіленню
своїх р і ш е н ь у ж и т т я . їх м о в л е н н я спонтанне, одна ідея
запалює іншу. Вони можуть легко відповідати на комен
тарі та аргументи і н ш и х і синтезувати все, про щ о й ш л о
ся в розмові, у підсумкові узагальнювальні положення.
Т а к і л ю д и ш в и д к о п р и й м а ю т ь р і ш е н н я на основі доступ
ної інформації, а л е м о ж у т ь з м і н ю в а т и їх, навіть к а р д и
нально, коли отримають нову інформацію. «Люди, щ о
сприймають», мають одночасно риси новатора і консер
ватора, говорять з а в ж д и про проблеми, а не про людей і
тому дуже болюче сприймають персональну к р и т и к у .
В о н и о п т и м і с т и , о с к і л ь к и в в а ж а ю т ь , щ о дії, основані н а
п р а в и л ь н и х п р и н ц и п а х , з а в ж д и дадуть п о з и т и в н и й ре
зультат.
2. « Л ю д и , щ о с л у ж а т ь » . Ц е п р а к т и ч н і , е м о ц і й н о
стабільні індивіди. Вони відчувають, що їхнє ж и т т я не
м а є в е л и к и х з л е т і в або п р о в а л і в , н а в і т ь к о м п е н с у ю т ь
нестабільність і н ш и х . У їхньому ж и т т і всьому є місце і
все н а своїх м і с ц я х . Вони п р и в н о с я т ь п о р я д о к у все, щ о
їх оточує. Створюють д о м а ш н ю атмосферу, і н ш и м подо
бається товаришувати з н и м и . Хочуть бути ознайомлени
м и із з а г а л ь н и м п л а н о м дій, ф о к у с у ю т ь с я н а п р а к т и ч н и х
п и т а н н я х , щ о звужує їхній інтерес до н а с т у п н и х кро

ків. Самі починають і самі закінчують справу і роблять
усе п р а в и л ь н о з п е р ш о г о р а з у . І н к о л и н а в і т ь ж е р т в у ю т ь
к і н ц е в и м и строками на користь якості виконаніня; не
з а п р о ш у ю т ь і н ш и х зробити роботу за н и х .
Л ю д и цього типу хочуть догодити і н ш и м , навіть за
рахунок тих справ, я к і мають виконувати самі; проте
д у ж е л о я л ь н і до т и х , і з к и м п р а ц ю ю т ь . О д н а к ц е н е
означає, щ о вони служитимуть іншим. Такі індивіди
р о б л я т ь т е , щ о х о ч у т ь , у т о й с п о с і б , у я к и й ц е має б у т и
зроблене. Вони хороші адміністратори, що переважа
ють л ю д е й і н ш и х к о г н і т и в н и х типів у с п е ц і а л ь н и х на
в и ч к а х , їхні к о м у н і к а т и в н і н а в и ч к и не в е л ь м и розвине
ні, тому публічна діяльність д л я н и х складна.
3. «Люди, що вчать». Вони схожі на «людей, що
с л у ж а т ь » л ю б о в ' ю до п о р я д к у , але не п р а к т и ч н о г о , а
інтелектуального; стають с п р а в ж н і м и н а у к о в ц я м и , ча
сто с т а в л я т ь п и т а н н я « Ч о м у ? » . Н о в і ф а к т и пристосову
ю т ь до в ж е п і з н а н о г о . П р а г н у т ь у т в о р и т и у н і ф і к о в а н у ,
всеосяжну ментальну структуру референції (поси
лань), т а к у , з якої м о ж н а робити точні в и с н о в к и та пе
редбачення. У пошуках аналітичного порядку можуть
д о к л а д а т и всіх с и л , а ж до а б с о л ю т н и х ф і з и ч н и х к(еж.
Такі л ю д и є к о м у н і к а т о р а м и понять, надаючи пере
вагу л е к ц і й н о м у методу, а не і н т е р а к т и в н и м техноло
г і я м . Н е л ю б л я т ь , к о л и їх п е р е б и в а ю т ь , д о к и в о р и не
з м а л ю в а л и повної к а р т и н и , не в и к л а л и д у м к и .
4. « Л ю д и , щ о с п і в ч у в а ю т ь » . Ц е й т и п наділсений
«шостим ч у т т я м » : відчувають те, щ о відчувають інші,
їм болить, к о л и болить і н ш и м . Т а к і л ю д и гостро пере
ж и в а ю т ь нещирість, суперечності м і ж сторонами 0 кон
ф л і к т і , від чого в н и х н а в і т ь м о ж е р о з в и н у т и с я м і г р е н ь .
М о ж у т ь д і я т и від імені с л а б к и х , ж е р т в . ї м в а ж к о за
х и щ а т и с я , навіть коли їх несправедливо звинувачують.
Часто р о з м о в л я ю т ь н е п р я м о — розлого п о я с н ю ю ч и ма
л е н ь к і оповіді. Л ю д и цього т и п у гостро в і д ч у в а ю т ь по
р у ш е н н я г а р м о н і ї , р о з в и в а ю т ь у себе н е п о х и т н і о с н о в и
правди. Свідомість стає п р о в і д н и к о м їхньої п о в е д і н к и .
Р о з ш и р и в ш и поле досвіду ш л я х о м н а в ч а н н я , вонії мо
жуть бути хорошими правниками, музиками, інжене
р а м и , м е д с е с т р а м и або п с и х о л о г а м и .
5. « Л ю д и , щ о с п о н у к а ю т ь » . В о н и в ч а т ь с я з д о с в і д у ,
с п о г л я д а ю ч и , щ о п р а ц ю є , а щ о н е п р а ц ю є . К о л о ї% ч и -
Типологія мовних спільнот і особистосте!^ 171
т а н н я охоплює історію, біографії та літературу д л я по

д о р о ж е й , о с к і л ь к и все це стосується л ю д е й і містить
уроки з ж и т т я . Це природні лідери, які підштовхують
усіх, хто їх оточує, до м а к с и м а л ь н о г о в и к о р и с т а н н я їх
нього потенціалу, хоча самі можуть відкладати на потім
з м і н и на к р а щ е у своїй особистості. « Л ю д и , щ о спонука
ють» м о ж у т ь бути д у ж е н е а к у р а т н и м и і водночас своєю
з а г а л ь н о ю д и с ц и п л і н о в а н і с т ю , п р и к л а д о м вести за со
бою, а не к о м а н д у в а т и . В о н и н е у в а ж н і до д е т а л е й — від
в о л і к а ю т ь с я н а все нове і п р и в а б л и в е , з а г а л о м н а ш к о д у
тому, ч и м з а й м а ю т ь с я . Соціальну групу, до я к о ї нале
ж а т ь , « л ю д и , щ о с п о н у к а ю т ь » , б а ч а т ь к р і з ь п р и з м у ін
д и в і д і в — ш в и д к о з н а х о д я т ь п о т е н ц і й н и х , с и л ь н и х осо
бистостей, вимагають уваги кожного, к о л и спілкують
ся, з а у в а ж у ю т ь персональне зростання особистостей та
є розрадою і надією в кризові моменти. Робота для
н и х — м а й ж е г р а , в о н и в и к о н у ю т ь її у с п о с і б , я к и й ї х
максимально задовольняє.
6. « Л ю д и , щ о ж е р т в у ю т ь » . Д у ж е с к л а д н и й т и п .
Й о г о п р е д с т а в н и к и м о ж у т ь г о в о р и т и п р о себе у т р е т і й
особі а б о у м н о ж и н і . О б д а р о в а н і б а г а т ь м а т а л а н т а м и ,
але з в у ж у ю т ь свою а к т и в н і с т ь до р е а л і з а ц і ї л и ш е части
ни власного потенціалу. Б а ж а ю т ь використовувати мо
ж л и в о с т і в с ю д и . Л е г к о м о ж у т ь п р а ц ю в а т и від 16 до
20 годин на день. їм подобаються пригоди та в и к л и к , у
з а х в а т і від д е т е к т и в і в , т а є м н и ц ь , ігор та головоломок.
Ц е цілеспрямовані люди, я к і л ю б л я т ь з м а г а н н я у всіх
сферах ж и т т я . П р а г н у т ь бути на в е р ш и н і і не почина
ю т ь , д о к и не з н а й д у т ь відповіді на всі « я к щ о » . Високо-
професійні і бояться л и ш е одного — несподіванок, через
я к і можуть втратити контроль над ситуацією. Ненави
д я т ь п р о г р а в а т и с п о р и , навіть в и м а г а ю т ь від п р о т и л е ж
ної с т о р о н и в і д к р и т о в и з н а т и , щ о в о н и п е р е м о г л и . ї х н є
м и с л е н н я побудоване н а п о н я т т я х «інвестицій» т а «ди
відендів», що мають бути отримані в результаті. Вони
відчувають незручність бути зобов'язаними перед к и
мось, о с к і л ь к и хочуть зберегти н е з а л е ж н і с т ь та кон
троль над ситуацією. Однак люди цього типу здатні на
с а м о п о ж е р т в у , к о л и все і н ш е не с п р а ц ю в а л о , в и з н а ю ч и
ф і н а н с о в і в т р а т и , і п о ч а т и все с п о ч а т к у , щ о б бути віль
н и м и від провини.
При звуженні потенціалу «люди, що жертвують»
м о ж у т ь бути орієнтовані на слугування, с п р и й н я т т я ч и
вчення. Відмінність м і ж н и м и та і н ш и м и психологічни

ми типами в тому, щ о «вони м о ж у т ь перемогти страх
перед поразкою.
7. « Л ю д и , щ о с п р и я ю т ь » . П р е д с т а в н и к и ц ь о г о т и п у
м о ж у т ь л е г к о р о з п і з н а т и себе в б у д ь - я к о м у і н ш о м у ког-
нітивному типі. Це природжені дипломати з великим
колом знайомих. Вони спілкуються з людьми, що їх
оточують, п р и м и р ю ю ч и , а д а п т у ю ч и їх одне до одного,
с п р и я ю ч и їм, з б л и ж у ю ч и . «Ті, щ о с п р и я ю т ь » — приро
джені експериментатори, які налагоджують усіляку
діяльність. Без постійної розумової активності вони
нудьгують. Ж и в у т ь теперішнім часом — спостерігають,
слухають, відчувають, збирають інформацію (інколи —
к о л е к ц і о н у ю т ь речі), р а д і ю т ь досвіду — хоча і дещо від
сторонено, я к спостерігачі. Є гарними менеджерами.
Проте м о ж у т ь бути д у ж е впертими, я к щ о п р и м у ш у в а т и
їх п р и й н я т и чиюсь сторону в конфлікті. Тому надають
перевагу бути «другою особою» у к е р і в н и ц т в і за к о м п е
тентного лідерства когось іншого.
Об'єктивна класифікація комунікативно-функціо
нальних типів дискурсу у м о ж л и в л ю є науково обґрунто
в а н е з ' я с у в а н н я т и п о л о г і ч н и х о с о б л и в о с т е й м о в н о ї осо
бистості. Сукупність ц и х особливостей дає змогу ретель
но описати к о ж н у мовну особистість. Антропологічні,
психологічні і лінгвістичні х а р а к т е р и с т и к и особистості
взаємодіють і взаємно з а л е ж а т ь одна від одної.
Н а л е ж н і с т ь до п е в н о г о п с и х о л о г і ч н о г о т и п у о с о б и
стості створює с п р и й н я т т я к а р т и н и світу і н д и в і д о м і в
т а к и й спосіб впливає на з а г а л ь н і риси п о в е д і н к и мовної
особистості.
4.4. Норма і патологія

в мовленні
Традиційно об'єктом дослідження в лінгвістиці є
нормативне мовлення, оскільки в ньому реалізуються
еталони мовних одиниць і зв'язків м і ж ними. Однак у
психіці л ю д и н и іноді спостерігаються системні чи спо
р а д и ч н і в і д х и л е н н я від н о р м , щ о м о ж е п р о я в л я т и с я в
мовленні. Ц е зумовлює потребу розгляду у психолінгві
стиці патологічних я в и щ .
Норма і патологія в мовленні 173
П о н я т т я « п а т о л о г і я м о в л е н н я » О. О. Л е о н т ь е в в и
значав на основі соціально-психологічного та психофі
зіологічного критеріїв. У м е ж а х соціально-психологіч
ного підходу патологію визначають через поняття
«норма» — усереднене уявлення про мінімальні
ф у н к ц і ї , я к і л ю д и н а з д і й с н ю є в п е в н о м у суспільстві, со
ціальній ситуації я к виконавець певної соціальної ролі.
Отже, п а т о л о г і я за такого підходу — це відхилення
від середньої н о р м и .
П а т о л о г і ю м о в л е н н я слід в і д р і з н я т и від і н ш и х відхи
лень мовлення (обмовок, переставляння елементів слів,
п о м и л о к у в ж и в а н н і с л і в ( п а р а ф а з і й ) т о щ о ) — її п р о я в и
мають постійний, глобальний, регулярний характер.
У м е ж а х психофізіологічного підходу патологію ви
значають в аспекті функціональних порушень. У такому
розумінні п а т о л о г і я м о в л е н н я — п о р у ш е н н я мо
в л е н н є в о ї д і я л ь н о с т і , с п р и ч и н е н е н е с ф о р м о в а н і с т ю або
розладами психофізіологічних механізмів. Таке пору
ш е н н я с у с п і л ь с т в о м а є с п р и й м а т и я к в і д х и л е н н я в і д со
ціальної норми.
За походженням мовленнєві патології можуть бути
пов'язані з:
— патологією особистості;
— локальними ушкодженнями мозку;
— у р о д ж е н и м и ч и набутими п о р у ш е н н я м и сенсор
них систем;
— р о з у м о в о ю в і д с т а л і с т ю або т и м ч а с о в и м и з а т р и м
ками психічного розвитку;
— дефектами моторного програмування мовлення.
Ц і та інші процеси досліджує п а т о п с и х о л і н г в і -
е т и к а — наука, що вивчає патологічні відхилення у
формуванні та здійсненні мовленнєвих процесів в умо
в а х н е с ф о р м о в а н о с т і або р о з п а д у особистості. Ц я г а л у з ь
знань розвивається на м е ж і лінгвістики та психіатрії.
До сфери інтересів п а т о п с и х о л і н г в і с т и к и н а л е ж а т ь мо
влення у стані емоційного напруження, у зміненому
стані свідомості, п р и акцентуаціях, психопатіях та ін
ших психічних розладах, при окремих захворюваннях;
різні види афазій, дефекти мовлення, сурдологія.
У стані емоційного н а п р у ж е н н я змінюється мотори
к а м о в л е н н я ( л ю д и н а р о з м о в л я є г о л о с н і ш е або т и х і ш е ,
ш в и д ш е або п о в і л ь н і ш е , ф р а з и м о ж у т ь б у т и н е з а в е р ш е
ними). Також частішають паузи, змінюється граматичний
лад мовлення (збільшується кількість дієслів та іменни

ків на відміну від п р и к м е т н и к і в та п р и с л і в н и к і в ) . Мо
вець використовує короткі та найбільш частотні слова
(мовлення стає лексично спрош;еним), слова-паразити
та парафазії (помилкові в ж и в а н н я слова).
М о в л е н н я при змінених станах свідомості (стани ор
ганізму в е к с т р е м а л ь н и х у м о в а х під в п л и в о м ш т у ч н о
створених чи природних обставин, наприклад у важ
к и х т е м п е р а т у р н и х р е ж и м а х , під в п л и в о м гіпнозу, у
с т а н і а л к о г о л ь н о г о ч и н а р к о т и ч н о г о с п ' я н і н н я тош;о)
характеризується стереотипізацією, с п р о щ е н н я м син
таксису, збільшенням кількості помилок, порушення
ми цілісності.
О к р е м у у в а г у у п а т о п с и х о л і н г в і с т и ц і п р и д і л я ю т ь осо
бливостям мовлення при різних типах психічних розла
дів (психопатії, ш и з о ф р е н і ї , параної, маніакально-депре
сивному психозі тощо). П о р у ш е н н я мислення є різнома
нітними та складними. Оскільки думка реалізується в
мовленні, основним методом визначення стану мислен
н я та його п о р у ш е н ь є о ц і н ю в а н н я м о в л е н н я (усного та
письмового), а т а к о ж адекватності в и к о н а н н я завдань,
учинків та поведінки л ю д и н и в різних ситуаціях.
У дослідженнях з патопсихолінгвістики наводять
дані про зміни мовлення під впливом психічних розла
дів. Н а п р и к л а д , у ш и з о ф р е н і к і в м о в л е н н я псевдонауко
ве, абстрактне, не орієнтоване на співрозмовника. Воно
може бути фонетично однотонним, ехолалічним, місти
ти безглузде в и г у к у в а н н я одного й того самого слова
(вербігерацію). Спостерігається т а к о ж заміна конкрет
н и х п о н я т ь а б с т р а к т н и м и і, н а в п а к и , с е м а н т и ч н а р о з і
р в а н і с т ь або б е з з м і с т о в н і с т ь з а з в и ч а й зі з б е р е ж е н н я м
граматичної цілісності речення.
Мовлення хворих на маніакально-депресивний пси
хоз х а р а к т е р и з у є т ь с я т. зв. т е л е г р а ф н и м стилем, щ о
може стати нав'язливим. Спостерігається виникнення
великої кількості асоціацій за співзвучністю, римуван
ня. За мовленням можна визначити фазу захворюван
н я — м а н і а к а л ь н у чи депресивну. У м а н і а к а л ь н і й воно
жваве та емоційне, у депресивній для мовлення харак
терна в е л и к а кількість пауз, інтонаційна збідненість.
Хворі використовують короткі речення, які водночас є
граматично правильними, щ о свідчить про збереження
мислення.
За параноїдальної форми психопатії частіше вико

ристовують пасивні конструкції д л я передавання своїх
емоцій та почуттів, спостерігається порушення синтак
сичної зв'язності висловлень.
Мовлення хворих на істеричну психопатію характе
ризується великою кількістю слів на позначення емо
цій, кольорів, переказами чужого мовлення, схильні
с т ю до г і п е р б о л і з а ц і ї .
Окремо у патопсихолінгвістиці досліджують мо
влення при таких недугах, я к хвороба Альцгеймера,
хвороба Паркінсона, п о р у ш е н н я уваги. П р и хворобі
Альцгеймера спостерігається стереотипність мовлення:
в и с л о в л е н н я м і с т я т ь одні й ті самі с л о в а т а с и н т а г м и ,
які вимовляють з однаковою інтонацією. У результаті
досліджень було з'ясовано, щ о основна проблема при
ц ь о м у з а х в о р ю в а н н і п о в ' я з а н а н е з л і н г в і с т и ч н и м и осо
бливостями мовлення, а з когнітивними основами
п а м ' я т і . П р и хворобі Паркінсона спостерігається втрата
контролю над д и х а н н я м , наслідком чого стають пору
шення артикуляції. Д л я мовлення таких хворих харак
терні нечітка а р т и к у л я ц і я приголосних, невідповідні
паузи, нечіткий наголос, монотонність. Вони неаде
кватно с п р и й м а ю т ь наголос та інтонацію у власному мо
в л е н н і т а м о в л е н н і і н ш и х осіб, р о з м о в л я ю т ь з н е р і в н и м
темпом, м о ж у т ь повторювати слова ч и с к л а д и , я к і ви
м о в и л и останніми. П р и п о р у ш е н н я х уваги мовець не
м о ж е надовго зосередитися на змісті мовлення.
Особливий предмет дослідження патопсихолінгві-
с т и к и — афазії та дефекти мовлення. А ф а з і я — це
системне порушення мовлення, що виникає внаслідок
центрального у ш к о д ж е н н я мовленнєвого механізму,
розлад управління мовленнєвим процесом (вимовою
слів, утворенням словосполучень) та розуміння чужого
мовлення за відсутності у ш к о д ж е н н я мовленнєвого
апарату та органу слуху. За типом порушень розрізня
ють такі види афазій:
— а м н е с т и ч н а а ф а з і я , за я к о ї х в о р и й не м о ж е назва
ти знайомий предмет;
— моторна афазія, що спричинює неможливість ви
мовити відоме слово;
— семантична афазія, я к а полягає в нерозумінні
смислових зв'язків м і ж словами;
— сенсорна а ф а з і я , щ о п р и з в о д и т ь до н е р о з у м і н н я
смислу слів, які вимовляє співрозмовник.
Серед м о т о р н и х а ф а з і й в и о к р е м л ю ю т ь т а к о ж в е р
б а л ь н у п а р а ф а з і ю , коли хворий замість необхідних
слів використовує невідповідні за смислом, і л і т е
р а л ь н у п а р а ф а з і ю , за якої він переставляє звуки
( ч и л і т е р и н а п и с ь м і ) в с л о в а х . У в с і х ц и х в и п а д к а х де
фект має характер словесного оформлення, своєчасного
з н а х о д ж е н н я необхідного слова д л я зовнішнього мовлен
н є в о г о п е р е д а в а н н я с м и с л у , щ о в і д о м и й х в о р о м у , або п о
р у ш е н н я розуміння смислу слів, я к і вимовляє і н ш а лю
дина. Отже, у випадку афазій дефект стосується механіз
мів мовленнєвої комунікації — р і в н я переведення
в н у т р і ш н ь о г о м о в л е н н я у з о в н і ш н є або д е к о д у в а н н я з о в
нішнього мовлення.
До порушень мовлення належать також дефекти
м о в л е н н я . Дефекти мовлення та методи їх подолання
досліджує логопедія, я к а застосовує надбання патопси
холінгвістики. За характером порушення розрізняють
такі види і типи дефектів:
1) д е ф е к т и , п о в ' я з а н і з г о л о с о у т в о р е н н я м :
— а л а л і я (відсутність або н е д о с т а т н і й р о з в и т о к мо
влення в дітей за нормального розвитку слуху та інте
лекту);
— дисфонія (відсутність фонації унаслідок у ш к о
д ж е н н я голосового апарату);
— р и н о л а л і я , або г н у с а в і с т ь ( п о р у ш е н н я т е м б р у го
лосу та вимови звуків через анатомо-фізіологічні дефек
ти мовленнєвого апарату);
2) д е ф е к т и , п о в ' я з а н і з п о р у ш е н н я м и т е м п о р и т м у
висловлювань:
— заїкання (порушення темпоритмічної організації
усного мовлення);
— реактивне заїкання (розвивається я к реакція на
певний сильний вплив);
— б р а д и л а л і я (патологічне у п о в і л ь н е н н я темпу мо
влення);
— тахілалія (патологічне п р и с к о р е н н я темпу мо
влення);
3) д е ф е к т и в и м о в л я н н я з в у к і в :
— дизартрія (порушення артикуляції, нечленороз
дільне мовлення);
— д и с л а л і я , або н е д о р і к у в а т і с т ь ( п о р у ш е н н я в и м о в и
звуків за наявності нормального слуху та з б е р е ж е н н я ін
нервації мовленнєвого апарату).
Д е ф е к т и розвитку мовлення т а к о ж м о ж у т ь бути
пов'язані з порушеннями слуху.
П с и х о л і н г в і с т и ч н и й п і д х і д до р і з н и х в и д і в пору
ш е н ь передбачає їх співвіднесення з н о р м а л ь н и м функ
ціонуванням процесів породження та с п р и й н я т т я мо
влення. Подальший розвиток патопсихолінгвістики
має важливе значення для таких галузей, я к медицина,
логопедія, педагогіка, психологія та ін.
1. Укажіть основні напрями досліджень мовної особистості.

2. У чому полягають предмет і завдання онтолінгвістики?
3. Які фізіологічні центри в мозку відповідають за процеси поро
дження та сприйняття мовлення?
4. Розкрийте національні та універсальні параметри в розвитку
мовлення дитини.
5. Охарактеризуйте універсальні етапи розвитку мовленнєвої ак
тивності дитини.
6. У чому полягає сутність егоцентричного мовлення? З чим
пов'язане його активне застосування дітьми? У якому віці діти най
більше схильні до нього?
7. Як відбувається формування внутрішнього мовлення?
8. Укажіть основні підходи до вивчення мовної особистості в ас
пекті її комунікативної поведінки.
9. Стисло охарактеризуйте основні типи мовних особистостей.
10. Розкрийте сутність патології мовлення. За якими критеріями їх
визначають?
11. Які питання вивчає патопсихолінгвістика?
12. Як змінюється мовлення за різних психічних захворювань?
13. Розкрийте особливості кожного виду афазій.
14. Охарактеризуйте основні види дефектів мовлення. Чим вони
можуть бути спричинені?
Тестові завдання
Загальні основи психолінгвістики
1. З а р о д ж е н н я п с и х о л і н г в і с т и к и я к н а п р я м у л і н г в і
с т и ч н и х д о с л і д ж е н ь відбулося ...:
а) н а п о ч а т к у X I X с т . ;
б) н а п р и к і н ц і X I X — н а п о ч а т к у X X с т . ;
в) у 5 0 - т і р о к и X X с т . ;
г) н а п о ч а т к у X X I с т .
2. Період н а у к о в и х к о н т а к т і в психології та лінг
вістики, я к и й є передісторією в и н и к н е н н я психолінгві
стики, тривав
а) з п о ч а т к у X I X д о с е р е д и н и X X с т . ;
б) з к і н ц я X I X д о 2 0 - х р о к і в X X с т . ;
в) і з с е р е д и н и X X д о к і н ц я X X с т . ;
г) з к і н ц я X X д о п о ч а т к у X X I с т .
3. Період змін у проблематиці психолінгвістичних
д о с л і д ж е н ь розпочався ...:
а) з 50-х р о к і в X X ст.;
б) і з 7 0 - х р о к і в X X с т . ;
в) з 8 0 - х р о к і в X X с т . ;
г) н а п о ч а т к у X X I ст.
4 . П е р ш і спроби п о є д н а т и п с и х о л о г і ч н и й та мово
з н а в ч и й підходи здійснив ...:
а) Г . Ш т е й н т а л ь ;
б) В . ф о н Г у м б о л ь д т ;
в) В . В у н д т ;
г) О. П о т е б н я .
5. Б і х е в і о р и з м вивчає поведінкові р е а к ц і ї л ю д и н и ,
спричинені
а) з о в н і ш н і м и в п л и в а м и ;
б) в п л и в о м м и с л е н н я ;
в) в п л и в о м м о в л е н н я ;
г) в п л и в о м п о в е д і н к и .
6. Т е р м і н « п с и х о л і н г в і с т и к а » у в і й ш о в у н а у к о в и й
обіг . . . :
а) 1 9 2 5 р . ;
б) 1 9 5 0 р . ;
Тестові завдання 179
в) 1 9 5 4 р . ;
г) 1 9 8 0 р .
7. М о д е л ь к о м у н і к а ц і ї К. Ш е н н о н а та В . В і в е р а
містить такі складники, як повідомлення, відправ
н и к , сигнал, отримувач, адресат, д ж е р е л о шуму:
а) к о м у н і к а т о р ;
б) р е ц и п і є н т ;
в) з в о р о т н и й з в ' я з о к ;
г) д ж е р е л о і н ф о р м а ц і ї .
8. Ч . Осгуд с т в е р д ж у в а в , щ о п с и х о л і н г в і с т и к а є
с к л а д н и к о м ..., щ о в и в ч а є м о в л е н н є в у п о в е д і н к у к о м у
нікантів:
а) т е о р і ї к о м у н і к а ц і ї ;
б) з а г а л ь н о ї п с и х о л о г і ї ;
в) л і н г в і с т и к и ;
г) с о ц і о л о г і ї .
9. П о ш т о в х о м до п о я в и п с и х о л і н г в і с т и к и Н . Хомсь
к о г о т а Д ж . М і л л е р а с т а в ... м е т о д :
а) т р а н с ф о р м а ц і й н и й ;
б) к о н в е р с а ц і й н о г о а н а л і з у ;
в) п о р і в н я л ь н о - і с т о р и ч н и й ;
г) п с и х о л о г і ч н и й .
10. У праці «Синтаксичні структури» Н. Х о м с ь к и й
с ф о р м у л ю в а в теорію ...:
а) д и с к у р с - а н а л і з у ;
б) г е н е р а т и в н о ї г р а м а т и к и ;
в) к о н т е н т - а н а л і з у ;
г) м о в л е н н є в и х а к т і в .
1 1 . Відповідно до к о н ц е п ц і ї М і л л е р а — Х о м с ь к о г о
п р о ц е с о в о л о д і н н я м о в о ю — це п р о ц е с о в о л о д і н н я ... т а
правилами їх створення:
а) л е к с е м а м и ;
б) м о р ф е м а м и ;
в) с л о в о с п о л у ч е н н я м и ;
г) а б с т р а к т н и м и г р а м а т и ч н и м и с т р у к т у р а м и .
1 2 . Т. С л а м а - К а з а к у з а п р о п о н у в а л а ... теоретичну
методику психолінгвістичного аналізу:
а) п с и х о с о ц і о л о г і ч н у ;
б) д и н а м і к о - к о н т е к с т у а л ь н у ;
в) т р а н с ф о р м а ц і й н у ;
г) д і я л ь н і с н у .
180 Тестові завдання
1 3 . С. М о с к о в і ч і т а К . Ф о ш е д о в е л и , па;о х а р а к т е р и
с т и к и м о в л е н н я к о м у н і к а н т і в з а л е ж а т ь від системи
к о м у н і к а ц і ї та від ...:
а) е м о ц і й н о г о с т а н у к о м у н і к а н т і в ;
б) к а н а л у к о м у н і к а ц і ї ;
в) к о н т е к с т у ;
г) н е в е р б а л ь н и х а с п е к т і в к о м у н і к а ц і ї .
14. Ж . П і а ж е довів, щ о передумови д л я оволодіння
м о в о ю г о т у ю т ь с я р о з в и т к о м ...:
а) і н т е л е к т у д и т и н и ;
б) л о г і к и д и т и н и ;
в) м о в л е н н я д и т и н и ;
г) с е н с о м о т о р н о г о і н т е л е к т у д и т и н и .
15. Теорія мовленнєвої діяльності — напрям у психо
лінгвістиці, я к и й досліджує процеси
а) п о р о д ж е н н я , с п р и й н я т т я м о в л е н н я ;
б) р о з у м і н н я п о в і д о м л е н ь ;
в) р о з у м і н н я т а і н т е р п р е т а ц і ї п о в і д о м л е н ь ;
г) с т в о р е н н я п е р е ш к о д у к о м у н і к а ц і ї .
16. Основні п о л о ж е н н я теорії мовленнєвої діяльності
розробив...:
а) Н . Х о м с ь к и й ;
б) Є. Т а р а с о в ;
в) О. М . Л е о н т ь е в ;
г) О. О. Л е о н т ь е в .
1 7 . 0 . 0 . Леонтьев запропонував р о з р і з н я т и у мові три
а с п е к т и — м о в н у здатність, м о в н и й п р о ц е с , ...:
а) м о в л е н н є в у д і я л ь н і с т ь ;
б) м о в н и й с т а н д а р т ;
в) м о в л е н н є в и й а к т ;
г) м о в н у к о м у н і к а ц і ю .
18. П р я м і психолінгвістичні методики передбачають,
що зміни, які є наслідком безпосередньо відобража
ють досліджуваний феномен:
а) м и с л е н н е в и х п р о ц е с і в ;
б) м о в л е н н є в и х п р о ц е с і в ;
в)експерименту;
г) в е р б а л ь н о ї к о м у н і к а ц і ї .
19. М е т о д и к и семантичного ш к а л у в а н н я застосову
ю т ь д л я т о г о , щ о б о д е р ж а т и ... п о к а з н и к и о ц і н к и с т а
в л е н н я до я в и щ , п р е д м е т і в , о б ' є к т і в :
а) я к і с н і ;
б) с е м а н т и ч н і ;
в) к і л ь к і с н і ;
г) п р а г м а т и ч н і .
2 0 . М е т о д и к у ... у п с и х о л і н г в і с т и ц і в и к о р и с т о в у ю т ь
д л я створення суб'єктивних семантичних просторів слів:
а) с л о в е с н и х а с о ц і а ц і й ;
б) д о п о в н е н н я р е ч е н ь ;
в) с е м а н т и ч н о ї в з а є м о д і ї ;
г) с е м а н т и ч н о г о д и ф е р е н ц і а л а .
2 1 . У п с и х о л і н г в і с т и ц і ... е к с п е р и м е н т д а є з м о г у з ' я с у
вати семантичні характеристики окремих значень слів,
асоціативні з в ' я з к и м і ж словами та їх групами:
а) с е м а н т и ч н и й ;
б) л і н г в і с т и ч н и й ;
в) п с и х о л о г і ч н и й ;
г) а с о ц і а т и в н и й .
2 2 . ... а с о ц і а т и в н и й е к с п е р и м е н т п е р е д б а ч а є , щ о у ч а
с н и к и мають реагувати на стимул д е к і л ь к о м а асоці
аціями:
а) с п р я м о в а н и й ;
б) в і л ь н и й ;
в) л а н ц ю ж к о в и й ;
г) п с и х о ф і з і о л о г і ч н и й .
2 3 . ... а с о ц і а т и в н и й е к с п е р и м е н т п е р е д б а ч а є , щ о й о г о
учасники мають реагувати на слово-стимул реакціями
в и з н а ч е н о г о г р а м а т и ч н о г о або с е м а н т и ч н о г о к л а с у :
а) с п р я м о в а н и й ;
б) п с и х о ф і з і о л о г і ч н и й ;
в) л а н ц ю ж к о в и й ;
г) в і л ь н и й .
2 4 . П р и н ц и п и л і н г в і с т и ч н о г о е к с п е р и м е н т у з а к л а в ...:
а) О. О. Л е о н т ь е в ;
б) Л . Щ е р б а ;
в) О. П о т е б н я ;
г) Л . В и г о т с ь к и й .
2 5 . Д и с к у р с є з в ' я з н и м т е к с т о м , з а н у р е н и м у ... к о н
текст:
а) е к с т р а л і н г в і с т и ч н и й ;
б) с е м а н т и ч н и й ;
в) л і н г в і с т и ч н и й ;
г) л е к с и ч н и й .
j_82 Тестові завдання
2 6 . П р и н ц и п ... п о л я г а є в т о м у , щ о б з в е с т и д о м і н і м у
му висловлення неввічливих д у м о к / п о г л я д і в та збіль
шувати кількість ввічливих висловлень:
а) П о л і а н н и ;
б) і р о н і ї ;
в) в в і ч л и в о с т і ;
г) ж а р т у .
2 7 . П р и н ц и п ... п о л я г а є в т о м у , щ о к о м у н і к а т и в н и й
внесок н а к о ж н о м у кроці діалогу має бути т а к и м , якого
вимагає загальновизначена мета (напрям) цього діалогу:
а) в в і ч л и в о с т і ;
б) П о л і а н н и ;
в) і н т е р е с у ;
г) к о о п е р а ц і ї .
2 8 . Ф р е й м — це ... с т р у к т у р а , щ о існує у свідомості
людини і ґрунтується на знанні про м о ж л и в і типові
ситуації, очікуванні я к із приводу я к о с т е й та з в ' я з к і в
реальних об'єктів:
а)синтаксична;
б) л е к с и ч н а ;
в) п р а г м а т и ч н а ;
г) к о г н і т и в н а .
Психолінгвістичний аналіз мовлення

1. О с н о в о ю с т в о р е н н я п с и х о л і н г в і с т и ч н и х . . . м о д е
лей є ідея про те, щ о мову м о ж н а описати я к кінцеве
число станів:
а) т р а н с ф о р м а ц і й н и х ;
б) к о г н і т и в н и х ;
в) с т о х а с т и ч н и х ;
г) б е з п о с е р е д н і х с к л а д н и к і в .
2. У м о д е л я х в и щ и х п о р я д к і в основною о д и н и ц е ю є . . . :
а) п е р е л і к е л е м е н т і в ;
б) с у к у п н і с т ь е л е м е н т і в ;
в) с у м а е л е м е н т і в ;
г) п о с л і д о в н і с т ь е л е м е н т і в .
3. Ідея застосовувати д л я аналізу процесів породження
м о в л е н н я м о д е л ь б е з п о с е р е д н і х с к л а д н и к і в н а л е ж и т ь ...:
а ) Є. Т а р а с о в у т а Ю . С о р о к і н у ;
б) О. О. Л е о н т ь е в у т а О . М . Л е о н т ь е в у ;
в) Д ж . М і л л е р у т а Н . Х о м с ь к о м у ;
г) О. Л у р і ї т а М . Ж и н к і н у .
4 . М о д е л ь К а т ц а — П о с т а л а ґ р у н т у є т ь с я н а ідеї п р о
те, що реальне мовлення організоване за правилами
а) т е о р і ї ф р е й м і в ;
б) т р а н с ф о р м а ц і й н о ї г р а м а т и к и ;
в) л і н г в і с т и ч н о ї п р а г м а т и к и ;
г) г е н е р а т и в н о ї с е м а н т и к и .
5. П р о п о з и ц і я — ц е е л е м е н т а р н а о д и н и ц я с в і д о м о
сті, ... і н в а р і а н т р е ч е н н я :
а) п р а г м а т и ч н и й ;
б) с е м а н т и ч н и й ;
в) л е к с и ч н и й ;
г) с и н т а к с и ч н и й .
6. Ф р е й м — це к о г н і т и в н а с т р у к т у р а , щ о існує у ...:
а) с в і д о м о с т і ;
б) н е в е р б а л ь н і й к о м у н і к а ц і ї ;
в) м о в н і й с и т у а ц і ї ;
г) п р а г м а т и ч н о м у в п л и в і .
7. Основою теорії р і в н і в м о в и є і д е я . . . щ о д о п р о д у к у в а н
н я мовлення (кодування) за чотирма рівнями — мотивацій
н и м , семантичним, послідовностей та інтеграційним:
а) Д ж . М і л л е р а ;
б) Н . Х о м с ь к о г о ;
в) В . І н г в е ;
г) Ч . О с г у д а .
8. У в н у т р і ш н ь о м у м о в л е н н і в и к о р и с т о в у є т ь с я осо
б л и в и й ... в н у т р і ш н і й н е в е р б а л ь н и й к о д :
а) і н д и в і д у а л ь н о - с м и с л о в и й ;
б) у н і в е р с а л ь н о - п р е д м е т н и й ;
в) у н і в е р с а л ь н о - л о г і ч н и й ;
г) у н і в е р с а л ь н о - п р а г м а т и ч н и й .
9 . ... т е о р і я с п р и й н я т т я м о в л е н н я п е р е д б а ч а є , щ о в
процесі слухання л ю д и н а ідентифікує значення мотор
н и х с и г н а л і в , я к і необхідні д л я створення і н ш о г о подіб
ного до почутого повідомлення:
а) с е н с о р н а ;
б) м о т о р н а ;
в) п р и к л а д н а ;
г) с е м а н т и ч н а .
10. Основою ... теорії с п р и й н я т т я м о в л е н н я є зіста
влення сигналу з еталоном за акустичними ознаками:
а) с е н с о р н о ї ;
б) м о т о р н о ї ;
в) а к т и в н о ї ;
г) а к у с т и ч н о ї .
1 1 . У с п р и й н я т т і м о в л е н н є в о г о п о в і д о м л е н н я ... в и
я в л я є т ь с я у т а к и х ч и н н и к а х п о п е р е д н ь о г о досвіду, я к з н а н
н я мови, предмета, про я к и й ідеться, п р а к т и к а слухання:
а) п р о г н о з у в а н н я ;
б) м о в л е н н є в а д і я л ь н і с т ь ;
в) а п п е р ц е п ц і я ;
г) і н т е н ц і о н а л ь н і с т ь .
12. ... — це п е р е д б а ч е н н я м а й б у т н ь о г о під в п л и в о м
попереднього досвіду, механізм п о п е р е д ж е н н я , д л я
якого характерна сигнальність:
а) м о в л е н н є в а д і я л ь н і с т ь ;
б) а п п е р ц е п ц і я ;
в) і н т е н ц і о н а л ь н і с т ь ;
г) а н т и ц и п а ц і я .
1 3 . Т е к с т и - м е н т е ф а к т и м і с т я т ь п е р е в а ж н о ... в и с л о
в л е н н я і н а л е ж а т ь до с ф е р и розповіді про я в и щ а , проце
си, ф а к т и :
а) щ и р і ;
б) х и б н і ;
в) п р а в д о п о д і б н і ;
г) і м о в і р н і .
14. Т е к с т и - а р т е ф а к т и м і с т я т ь п е р е в а ж н о висловлен
н я , щ о п р а г н у т ь д о ... і н а л е ж а т ь д о с ф е р и к о н с т р у ю в а н
ня я в и щ , процесів, фактів та артефактів:
а) і с т и н н о с т і ;
б) п р а в д о п о д і б н о с т і ;
в) і м о в і р н о с т і ;
г) щ и р о с т і .
15. Інформаційне поле тексту — це сукупність які
ідентифікують та пояснюють реципієнту психологічно
важливі д л я сприйняття тексту об'єкти та процеси:
а) с м и с л і в ;
б) з н а ч е н ь ;
в) п р е с у п о з и ц і й ;
г) ф р е й м і в .
16. М о в л е н н є в и й а к т — ц е м о в л е н н є в а ... д і я м о в ц я ,
я к а полягає у вимовлянні певного висловлення, щ о
наділене змістом та однозначною референцією:
а) в т о р и н н а ;
б) п е р в и н н а ;
Тестові завдання j.85
в)елементарна;
г) с к л а д н а .
17. Мовленнєві а к т и є об'єктом за допомогою якого
вона пояснює та описує природу і сутність мовленнєвої
дії, з о в н і ш н і т а в н у т р і ш н і м и с л е н н є в і т а м о в л е н н є в і о п е
рації того, хто говорить, і того, хто слухає:
а) п р а г м а л і н г в і с т и к и ;
б) с е м а н т и к и ;
в) с и н т а к с и с у ;
г) ф р а з е о л о г і ї .
18. Комунікативно-інтенціональний зміст полягає у
т в е р д ж е н н і ...:
а) д и р е к т и в а ;
б) к о н с т а т и в а ;
в) п е р ф о р м а т и в а ;
г) к в е с и т и в а .
19. Дієслово ... р е ч е н н я не має ф о р м и м и н у л о г о або
майбутнього часу, т а к е р е ч е н н я не м о ж е бути заперечу
вальним:
а) д и р е к т и в н о г о ;
б) п е р ф о р м а т и в н о г о ;
в) к в е с и т и в н о г о ;
г) м е н а с и в н о г о .
20. Промісиви — завжди незмінно пов'язані з май
бутнім речення, в я к и х адресант гарантує здійснення
того, у чому з а ц і к а в л е н и й адресат:
а) з а п и т а л ь н і ;
б) р о з п о в і д н і ;
в) с п о н у к а л ь н і ;
г) з а п е р е ч у в а л ь н і .
1 . . . . — це випадкові пробіли у мовленнєвих моделях,

базові елементи національної с п е ц и ф і к и лінгвокультур
ної спільноти, я к і у т р у д н ю ю т ь р о з у м і н н я п е в н и х фраг
ментів тексту представниками іншої культури:
а) о п о з и ц і ї ;
б) л а к у н и ;
в) ф р е й м и ;
г) с ц е н а р і ї .
186 , Тестові завдання
2. ... с п е ц и ф і к а м о в л е н н є в о ї д і я л ь н о с т і п о л я г а є в
о п е р а ц і я х — способах дій:
а) н о р м а т и в н а ;
б) п о в е д і н к о в а ;
в) н а ц і о н а л ь н а ;
г) р е г у л я т и в н а .
3 . П р о к с е м і к а є с к л а д н и к о м ... к у л ь т у р и :
а) в е р б а л ь н о ї ;
б) н а ц і о н а л ь н о ї ;
в) н е в е р б а л ь н о ї ;
г) р е г і о н а л ь н о ї .
4. ... ролі є т и м ч а с о в и м и і п о в ' я з а н і з к о н к р е т н и м и
обставинами спілкування, що можуть змінюватися
кілька разів на день:
а) п о з и ц і й н і ;
б) к о м у н і к а т и в н і ;
в) с о ц і а л ь н і ;
г) с и т у а ц і й н і .
5. ... — д в о с т о р о н н і й п р о ц е с , щ о п о л я г а є у засвоєн
ні і н д и в і д о м соціального досвіду ш л я х о м в х о д ж е н н я до
системи соціальних з в ' я з к і в та активному відтворенні
цієї системи у своїй діяльності:
а) с о ц і а л і з а ц і я ;
б) і н к у л ь т у р а ц і я ;
в) с п е ц и ф і к а ц і я ;
г) к о м у н і к а ц і я .
6. ... — з а с в о є н н я і н д и в і д о м с в і т о с п р и й н я т т я т а
поведінки, що притаманні певній культурі, внаслідок
чого ф о р м у є т ь с я його к о г н і т и в н а , емоційна, поведінко
ва подібність із п р е д с т а в н и к а м и цієї к у л ь т у р и :
а) к о м у н і к а ц і я ;
б) с о ц і а л і з а ц і я ;
в) с п е ц и ф і к а ц і я ;
г) і н к у л ь т у р а ц і я .
7. С у т н і с т ь ... п о л я г а є в т о м у , щ о б і л ь ш і с т ь л ю д е й
розглядає власну культуру я к центр і міру для i n m W
культур, не звертаючи уваги на те, щ о представники
інших культур мають інакші погляди, системи цінно
стей і норм:
а) с о ц і а л ь н и х с т е р е о т и п і в ;
б) к у л ь т у р н о г о ш о к у ;
в) с и т у а ц і ї « к у л ь т у р н і о к у л я р и » ;
г) с о ц і а л ь н о ї с п е ц и ф і к и .
8. У с п і л к у в а н н і ... в и я в л я є т ь с я не т а к у н а м а г а н н і
з р о з у м і т и п р и х о в а н и й сенс вимовленого, я к зрозуміти
психологічний стан іншої людини:
а) е м п а т і я ;
б) і м п л і к а ц і я ;
в) с о ц і а л і з а ц і я ;
г) і н к у л ь т у р а ц і я .
9 . ... — ц е н а л е ж н і с т ь і н д и в і д а до п е в н о ї к у л ь т у р и або
к у л ь т у р н о ї г р у п и , шіо ф о р м у є ц і н н і с н е с т а в л е н н я л ю д и
н и д о себе, і н ш и х л ю д е й , с у с п і л ь с т в а , с в і т у з а г а л о м :
а) к у л ь т у р н а т о т о ж н і с т ь ;
б) к у л ь т у р н а с у к у п н і с т ь ;
в) к у л ь т у р н і о к у л я р и ;
г) к у л ь т у р н а і д е н т и ч н і с т ь .
10. Щ о б і л ь ш е ... інформації потрібно д л я р о з у м і н н я
соціальної ситуації, то с к л а д н і ш о ю є к у л ь т у р а :
а) к о н т е к с т н о ї ;
б) с м и с л о в о ї ;
в) п р а г м а т и ч н о ї ;
г) л і н г в і с т и ч н о ї .
1 1 . Д л я п р е д с т а в н и к і в ... к у л ь т у р з н а ч н у ч а с т и н у
інформації несе контекст — ієрархія, статус, зовнішній
вигляд, манери поведінки співрозмовника, умови про
живання:
а) в у з ь к о к о н т е к с т н и х ;
б) м о н о х р о н н и х ;
в) ш и р о к о к о н т е к с т н и х ;
г) п о л і х р о н н и х .
1 2 . У ... к у л ь т у р а х п р а к т и ч н о в і д с у т н і н е ф о р м а л ь н і
інформаційні мережі, наслідком чого є слабка поінфор
мованість, більша потреба в додатковій інформації д л я
розуміння інших культур при спілкуванні:
а) в у з ь к о к о н т е к с т н и х ;
б) ш и р о к о к о н т е к с т н и х ;
в) м о н о х р о н н и х ;
1 3 . Д л я п р е д с т а в н и к і в ... к у л ь т у р ч а с є с и с т е м о ю , з а в
д я к и я к і й підтримується порядок в організації людсь
кого життя:
а) м а с к у л і н н и х ;
б) м о н о х р о н н и х ;
в) ф е м і н н и х ;
14. У к у л ь т у р а х .... т и п у с п і л к у в а н н я р о з г л я д а ю т ь я к
в а ж л и в і ш у дію, аніж наперед продуманий план дій; не
приділяють значної уваги пунктуальності:
а) фемінного;
б) м а с к у л і н н о г о ;
в) м о н о х р о н н о г о ;
г) п о л і х р о н н о г о .
15. В и м і р з а п а р а м е т р о м ... о з н а ч а є п о р і в н я н н я к у л ь
т у р з а с т у п е н е м к о н ц е н т р а ц і ї в л а д и а б о р о з п о д і л у її з а
різними рівнями організації:
а) м а с к у л і н н і с т ь — ф е м і н н і с т ь ;
б) д и с т а н ц і я в л а д и ;
в) і н д и в і д у а л і з м — к о л е к т и в і з м ;
г) у н и к а н н я н е в и з н а ч е н о с т і .
16. ... п р и т а м а н н и й с у с п і л ь с т в а м із н е ж о р с т к о ю
соціальною структурою, у я к и х кожен має опікуватися
собою або своєю р о д и н о ю :
а) і н д и в і д у а л і з м ;
б) м о н о х р о н н и й р о з п о д і л ч а с у ;
в) п о л і х р о н н и й р о з п о д і л ч а с у ;
г) к о л е к т и в і з м .
17. ... х а р а к т е р н и й д л я с у с п і л ь с т в а із ж о р с т к о ю
соціальною структурою, чітким розподілом на соціальні
групи, всередині я к и х к о ж н о м у індивіду гарантовані
турбота та увага і н ш и х в обмін на лояльність щодо групи:
а) в и с о к и й р і в е н ь у н и к а н н я н е в и з н а ч е н о с т і ;
б) н и з ь к и й р і в е н ь у н и к а н н я н е в и з н а ч е н о с т і ;
в) к о л е к т и в і з м ;
г) і н д и в і д у а л і з м .
18. З а виміром «маскулінність — фемінність» харак
теризують ті суспільства і к у л ь т у р и , у я к и х ролі чолові
к і в та ж і н о к є ...:
а) н е в и з н а ч е н и м и ;
б) ч і т к о о к р е с л е н и м и ;
в) н е с у т т є в и м и ;
г) к о м у н і к а т и в н о в а ж л и в и м и .
1 9 . У ... к у л ь т у р а х д о м і н у ю т ь н а п о л е г л и в і с т ь , н е з а
лежність, відвертість, соціальний успіх:
а) к о л е к т и в і с т с ь к и х ;
б) ф е м і н н и х ;
в) м а с к у л і н н и х ;
г) м о н о х р о н н и х .
Тестові завдання ±SQ
2 0 . В и м і р к у л ь т у р з а п а р а м е т р о м ... о з н а ч а є їх порів
н я н н я за ступенем м о ж л и в и х відхилень від встановле
н и х норм та цінностей:
а) д и с т а н ц і я в л а д и ;
б) у н и к а н н я н е в и з н а ч е н о с т і ;
в) і н д и в і д у а л і з м — к о л е к т и в і з м ;
г) м а с к у л і н н і с т ь — ф е м і н н і с т ь .
2 1 . ... — ц е д и н а м і ч н и й к о м п о н е н т м і ж к у л ь т у р н о ї
компетенції, щ о потребує постійного поповнення поточ
ної к у л ь т у р н о ї інформації:
а) к у л ь т у р н е с а м о в и р а ж е н н я ;
б) к у л ь т у р н а а с и м і л я ц і я ;
в) к у л ь т у р н а г р а м о т н і с т ь ;
г) к у л ь т у р н и й н і г і л і з м .
2 2 . ... — в и я в в з а є м о з в ' я з к у м і ж с о ц і а л ь н о ю с т р у к т у
рою суспільства та його к у л ь т у р о ю , щ о полягає у регу
ляції соціальних відносин за допомогою символічних
к у л ь т у р н и х засобів:
а) с о ц і а л ь н и й с и м в о л і з м ;
б) к у л ь т у р н и й с и м в о л і з м ;
в) в е р б а л ь н и й с и м в о л і з м ;
г) н е в е р б а л ь н и й с и м в о л і з м .
2 3 . У п с и х о л і н г в і с т и ц і ... — ц е н е в и з н а ч е н і с т ь «міс
ц я » с п і л к у в а н н я в соціальному просторі (системі соціаль
н и х відносин), к о л и ситуація с п і л к у в а н н я не визначає
однозначно соціальних відносин комунікантів:
а) ч а с о в а м а р г і н а л ь н і с т ь ;
б) м а р г і н а л ь н і с т ь о с о б и с т о с т і ;
в) л о к а л ь н а м а р г і н а л ь н і с т ь ;
г) с о ц і а л ь н и й с и м в о л і з м .
2 4 . ... б і л і н г в і з м з у м о в л е н и й ж и т т я м у д в о м о в н і й
культурі з дитинства:
а) ш т у ч н и й ;
б) р а н н і й ;
в)рецептивний;
г) п і з н і й .
2 5 . ... б і л і н г в і з м існує тоді, к о л и с а м а л ю д и н а м а й ж е
не розмовляє і не п и ш е другою мовою, а обмежується
л и ш е п р и б л и з н и м її р о з у м і н н я м :
а) ш т у ч н и й ;
б) р е п р о д у к т и в н и й ;
в) п р о д у к т и в н и й ;
г) р е ц е п т и в н и й .
2 6 . ... п і д х і д до а н а л і з у п о м и л о к п р и в и в ч е н н і і н о з е м
ної м о в и д а є з м о г у в и я в и т и м і ж м о в н і т а в н у т р і ш н ь о -
мовні помилки:
а) к о м у н і к а т и в н и й ;
б) к о н т р а с т и в н и й ;
в) п о р і в н я л ь н о - і с т о р и ч н и й ;
г) п р а г м а т и ч н и й .
Мовна особистість у психолінгвістиці
1. Ф у н к ц і о н а л ь н у с п е ц і а л і з а ц і ю п і в к у л ь головного
м о з к у р е т е л ь н о д о с л і д ж у в а в ...:
а) Р . С п е р р і ;
б) О. П о т е б н я ;
в) П . Х о м с ь к и й ;
г) О. О. Л е о н т ь е в .
2. ... — це д і л я н к а к о р и г о л о в н о г о м о з к у , у п р а в ш і
розташована в н и ж н і й задній частині лобної звивини
лівої півкулі:
а) ц е н т р В е р н і к е ;
б) г і п о ф і з ;
в) ц е н т р Б р о к а ;
г) с и с т е м а ф р е й м і в .
3 . Н а ... е т а п і р о з в и т к у м о в л е н н я л и ш е ф о р м у є т ь с я
потреба у спілкуванні, відбувається голосовий розвиток
дитини (крик — гуління — белькотіння):
а) ш к і л ь н о м у ;
б) м о в л е н н є в о м у ;
в) г р а м а т и ч н о м у ;
г) д о м о в л е н н є в о м у .
4 . Т е р м і н « е г о ц е н т р и ч н е м о в л е н н я » у п е р ш е в ж и в ...:
а) Л . В и г о т с ь к и й ;
б) О. О. Л е о н т ь е в ;
в) Ж . П і а ж е ;
г) Н . Х о м с ь к и й .
5. Н а й б і л ь ш а ч а с т к а е г о ц е н т р и з м у в мовленні дити
н и (до 7 5 % с п о н т а н н о г о м о в л е н н я ) п р и п а д а є н а в і к . , . :
а) 1—2 р о к и ;
б) З — 5 р о к і в ;
в) 1 0 — 1 2 р о к і в ;
г) 1 5 — 1 7 р о к і в .
6. У власне м о в л е н н є в и й період ф о р м у в а н н я мовлен

н я в і д б у в а є т ь с я р о з в и т о к ... д і я л ь н о с т і л ю д и н и , в я к і й
виявляється своєрідність мовленнєвої поведінки мовної
особистості:
а) т е к с т о в о ї ;
б) к о г н і т и в н о ї ;
в) к о м у н і к а т и в н о ї ;
г) м и с л е н н є в о ї .
7 . ... м о в л е н н я є з в ' я з н и м , г р а м а т и ч н о о ф о р м л е н и м ,
розгорнутим, зрозумілим поза ситуацією, в я к і й воно
породжене:
а) е г о ц е н т р и ч н е ;
б) к о н т е к с т н е ;
в) п и с ь м о в е ;
г) у с н е .
8. ... — це п о в т о р ю в а н а особливість в е р б а л ь н о ї пове
дінки людини:
а) м о в н а к о м у н і к а ц і я ;
б) м о в н а р и с а ;
в) м о в н а к о м п е т е н ц і я ;
г) м о в н и й р о з в и т о к .
9 . ... — н а у к а , щ о в и в ч а є п а т о л о г і ч н і в і д х и л е н н я у
формуванні та здійсненні мовленнєвих процесів в умо
в а х несформованості або розпаду особистості.
а) е т н о п с и х о л і н г в і с т и к а ;
б) н е й р о л і н г в і с т и к а ;
в) п а т о п с и х о л і н г в і с т и к а ;
г) с о ц і о л і н г в і с т и к а .
10. ... — ц е с и с т е м н е п о р у ш е н н я м о в л е н н я , щ о
виникає внаслідок центрального у ш к о д ж е н н я мовлен
нєвого механізму і полягає в розладі управління
мовленнєвим процесом та розуміння чужого мовлення
за відсутності у ш к о д ж е н н я мовленнєвого апарату та
органа слуху:
а) м о в н а р и с а ;
б) е г о ц е н т р и ч н е м о в л е н н я ;
в) і н т е р і о р и з а ц і я ;
г) а ф а з і я .
ВІДПОВІДІ на тестові завдання

Загальні основи психолінгвістики
1 в ; 2 а; З в ; 4 б; 5 а; 6 в ; 7 г; 8 а; 9 а; 10 б; 11 г; 12 б;
13 б; 14 г; 15 а; 16 г; 17 б; 18 в ; 19 в ; 20 г; 21 г ; 22 в ; 23 а;
24 б; 25 а; 26 в ; 27 г; 28 г.
Психолінгвістичний аналіз мовлення
1 в ; 2 г; З в ; 4 б; 5 б; 6 а; 7 г; 8 б; 9 б; 10 а; 11 в ; 12 г;
13 в ; 14 а; 15 а; 16 в ; 17 а; 18 б; 19 б; 20 б.
1 б; 2 в ; з в ; 4 г; 5 а; 6 г; 7 в ; 8 а; 9 г; 10 а; 11 в ; 12 а;
13 б; 14 г; 15 б; 16 а; 17 в ; 18 б; 19 в ; 20 б; 21 в ; 22 а;
23 в ; 24 6; 25 г.
iVIOBHa особистість у психолінгвістиці
1 а; 2 в ; З г; 4 в ; 5 б; 6 а; 7 б; 8 б; 9 в ; 10 г.
Термінологічний словник
Адресант (нім. Adressant — відправник) — автор усного або
письмового повідомлення; мовець.
Адресат (нім. Adressat — отримувач) — особа чи група осіб, до
яких звернене повідомлення.
Активні теорії сприйняття — теорії, що грунтуються на тверджен
ні, що для розуміння висловлення необхідно створити його синтаксич
ну модель.
Алалія (грец. а — без (/а//а — розмова) — відсутність або недо
статній розвиток мовлення в дітей за нормального розвитку слуху та
інтелекту.
Антиципація (лат. anticipate — визначення наперед) — передба
чення майбутнього під впливом попереднього досвіду.
Апперцепція (лат. ad —до і perceptio — сприі^мання) — зумовле
ність сприйняття попереднім досвідом людини.
Асоціативне значення — значення, яке представлене набором
слів-реакцій на слово-стимул.
Асоціація (лат. associo — приєдную) — зв'язок між уявленнями,
за якого один факт, подія чи явище викликає інші уявлення чи спогади,
зумовлені подібністю, контрастом або суміжністю у часі чи просторі.
А ф а з і я (грец. aphasia — оніміння) — системне порушення
мовлення, що виникає внаслідок центрального ушкодження мовлен
нєвого механізму, розлад управління мовленнєвим процесом (вимо
вою слів, утворенням словосполучень) та розуміння чужого мовлення
за відсутності ушкодження мовленнєвого апарату та органа слуху.
Багатомовність — уживання кількох мов у межах соціальної
спільноти і на Індивідуальному рівні.
Біліигви — люди, які послуговуються у спілкуванні двома мо
вами.
Білінгвізм (лат. Ы — дво... / iingua — мова) — здатність людини
володіти двома мовами.
Біхевіоризм (англ. behavio(u)r — поведінка) — напрям у психоло
гії, який вивчає зовнішні впливи на організм людини та реакції, що
пов'язують й з оточенням.
Б р а д и л а л і я (грец. bradys — повільниі^ і Іаіео — говорю) — пато
логічне уповільнення темпу мовлення.
Вербалізація (лат. verbalis — розмовляти) — перекодування
результатів роботи мислення засобами конкретної етнічної звукової
мови.
Вербігерація (лат. verbigerare — розмовляти) — беззмістовні
вигукування одного і того самого слова.
Вікова психолінгвістика (онтолінгвістика, психолінгвістика
розвитку, психолінгвістика дитячого мовлення) — розділ психолінгві
стики, що досліджує становлення мовної особистості в онтогенезі.
Вільний асоціативний експеримент (методика вільних асоці
ацій Кента — Розанова) — різновид методу асоціативного експери-
194 Термінологічний словник
менту, умовою проведення якого є відсутність обмежень на реакції

(учасник експерименту реагує на слово-стимул першим словом, яке
спадає йому на думку).
Внутрішнє мовлення — особливий внутрішній план мовленнєво
го мислення, яке є посередником М І Ж думкою та словом.
Генеративна (лат, generativus — той, що породжує) граматика —
1) галузь формальної лінгвістики, що ґрунтується на описі мови як
формальних моделей певного типу; 2) система правил, яка експліцит
но приписує реченню певний визначений структурний опис.
Генеративна лінгвістика — розділ мовознавства, що вивчає
систему морфологічних категорій та форм, синтаксичних категорій і
конструкцій, способів словотворення.
«Глибинна структура» речення — структура, що міститься в
семантичному коді змістової основи речення, до якої належать пра
вила трансформації та розповсюдження, унаслідок чого утворюються
реальні «поверхневі структури».
Граматики з кінцевим числом станів — вид стохастичних психо
лінгвістичних моделей, у яких визначають характер залежності між
граматичними класами, що послідовно з'являються.
Диглосія (грец. dj — двічі і gtossa — мова) — одночасне існуван
ня в суспільстві двох мов або двох форм однієї мови, що застосову
ються у різних функціональних сферах.
Дизартрія (грец. dis — префікс, що означає ускладнення, розлад,
і аПгіо — поєдную) — порушення артикуляції, нечленороздільне
мовлення.
Динаміко-контекстуальний метод у психолінгвістиці — аналіз
мовлення у його динаміці (розгортанні у часі) із залученням контексту
ального принципу (вивчення певних аспектів комунікації у співвідно
шенні з контекстом — загальним соціально-історичним оточенням,
ситуацією, дискурсивними, синтагматичними сукупностями).
Дискурс (лат. discursus — міркування) — центральна інтегратив
на одиниця мовленнєвої діяльності, мінімальна комунікативна оди
ниця, що виражає міжособистісну мовленнєву взаємодію й має об'єд-
нувальну комунікативну функцію та єдину тему; відображення у своє
му інформаційному сліді — усному чи письмовому тексті.
Дискурс-аналіз — модельований опис-реконструкція принципів І
цілей комунікації, які виявляють себе в дискурсних практиках певно
го типу. Дає змогу виявити специфіку функціонування та реалізації
дискурсних практик; є широким міждисциплінарним напрямом, який
виник на ґрунті синтезу досягнень і методів багатьох лінгвістичних І
соціальних дисциплін.
Дискурсія (франц. discour — мовлення) — складна сукупність
мовних практик, що беруть участь у формуванні уявлень про той
об'єкт який вони мають на увазі; своєрідний інструмент пізнання, що
репрезентує авторський підхід до аналізу культури, сукупність дискур
сивних практик.
Д и с л а л і я (грец. dis — префікс, що означає ускладнення, розлад, і
іаііа — розмова) (недорікуватість) — порушення вимови звуків за
Термінологічний словник 195
наявності нормального слуху та збереження іннервації мовленнєвого

апарату.
Дисфонія (грец. d/s — префікс, що означає ускладнення, розлад,
/ phone — звук) — відсутність фонації через ушкодження голосового
апарату.
Егоцентричне мовлення — мовлення з власної позиції, яке не
враховує позиції співбесідників. Властиве дітям дошкільного віку.
Експектація (лат. expecto — очікувати) — рольове очікування,
яке слід виконувати в класах тотожних ситуацій.
Експеримент (лат. ехрегіог — випробовую) — цілеспрямоване
вивчення явища, яке дослідник здійснює в строго визначених умовах.
Експериментальні непрямі методики — психолінгвістичні мето
дики, застосування яких веде до опосередкованих висновків, що
демонструють зв'язки між різними якостями одних і тих самих психіч
них процесів і зв'язки між якостями різних психічних процесів.
Експериментальні прямі методики — психолінгвістичні методи
ки, які передбачають, що зміни, які є наслідком експерименту, безпо
середньо відображають досліджуваний феномен.
Експлікатура (лат. expllcatio — тлумачення) — результат на
повнення смислом семантичної репрезентації відповідно до наміру
автора.
Емпатія (англ. empathy ^ співпереживання) — здатність зрозумі
ти психологічний стан іншої людини. Виявляється у трьох формах: ког-
нітивній (здатність співвідносити своє та чуже, усвідомлювати, що
об'єднує та розділяє людей); експресивній (здатність розуміти подіб
ність і відмінність емоцій та намірів); соціальній (здатність розуміти
подібність і різницю у нормах соціальної поведінки).
Етнопсихолінгвістика (грец. ethnos — плем'я, народ, psyche —
душа і лат. lingua —- мова) — галузь психолінгвістики, що вивчає
національно-культурну варіативність у мовленнєвих операціях та діях,
актах мовленнєвої діяльності, мовній свідомості, організації процесів
мовленнєвого спілкування.
Ехолалія (грец. echo — шум, звук і Іаііа — розмова) — повторен
ня слів співрозмовника.
За'ікання — порушення темпоритмічної організації усного мов
лення.
Заїкання реактивне — порушення темпоритмічної організації
усного мовлення, що розвивається як реакція на сильний вплив.
З а к о н консонансу і дисонансу емоції — психологічний закон,
згідно з яким позитивне або негативне сприйняття тексту залежить
від того, які емоції для читача (слухача) є панівними в момент сприй
няття.
«Закон першого та останнього фактора» — психологічний закон,
відповідно до якого за інших рівних умов краще запам'ятовуються ті
стимули, які були пред'явлені на початку і наприкінці списку.
Змінені стани свідомості — стани організму в екстремальних
умовах під впливом штучних чи природних обставин (наприклад, у
важких температурних режимах, під впливом гіпнозу, у стані алко

гольного чи наркотичного сп'яніння тощо).
Ідентичність (лат. identicus — однаковий, тотожний) — усвідо
млення людиною власної належності до певної соціокультурної групи,
яке дає їй змогу визначити власне місце у соціокультурному просторі
та орієнтуватися у навколишньому світі.
Імплікатура (лат. ітріісо — тісно пов'язую) — прихований зміст
Розрізняють конвенціональні І. (зумовлені значенням слів, що вико
ристовують) та неконвенціональні I. (або комунікативні імплікатури,
імплікатури мовленнєвого спілкування).
Інкультурація — засвоєння індивідом світосприйняття та пове
дінки, притаманних його культурі, унаслідок чого формується його ког
нітивна, емоційна, поведінкова подібність з одноплемінниками на
відміну від представників інших культур.
Інтенція (лат. intentio — прагнення, намір) — загальний комуніка
тивний намір.
Інтеракційна (англ. inter — між і actio — дія) компетенція — здат
ність здійснювати взаємодію у межах спілкування.
Інтеріоризація (англ. interior — внутрішній) мовлення — процес
оволодіння внутрішнім мовленням, до якого дитина переходить від
егоцентричного мовлення у віці від 7 до 11 років.
Когнітивна лінгвістика — наука про мову, що досліджує функціо
нування її як різновиду когнітивної діяльності, як загального пізна
вального механізму репрезентації і трансформування різних видів
інформації з використанням мовних знаків.
Комунікативна лінгвістика — наука про мову предметом якої є
процеси спілкування людей з використанням живої природної мови,
а також з урахуванням усіх наявних складових комунікації.
Конверсаційний (лат. conversation — спілкування) аналіз — ви
вчення структур повсякденного розмовного спілкування та закладе
них у його основу інтерпретацій.
Контекст (лат. contextus — тісний зв'язок) — фонові знання мов
ця/автора і слухача/читача, які допомагають Інтерпретувати повідо
млення, тобто розуміти те, що мовець мав на увазі.
Контекстне мовлення — зв'язне, граматично оформлене, роз
горнуте і зрозуміле поза ситуацією мовлення.
Культурна грамотність — знання, які дають змогу носію культури
адекватно розуміти імпліцитнута експліцитну інформацію.
Культурна ідентифікація — ототожнення людини з певними ідея
ми, цінностями, соціальними групами та культурами.
Культурна ідентичність — усвідомлення людиною власної належ
ності до певної соціокультурної групи.
«Культурні окуляри» — ситуація, коли людина розглядає власну
культуру як центр і міру для інших культур.
Л а к у н а (лат. lacuna — заглиблення) — випадкові пробіли у
мовленнєвих моделях; базові елементи національної специфіки лін-
гвокультурної спільноти, які утруднюють розуміння певних фрагментів
тексту представниками Іншої культури.
Ланцюжковий асоціативний експеримент — різновид методу асо

ціативного експерименту; метод дослідження мовленнєвих і мисленне
вих процесів через вивчення реакцій на відповідні слова-стимули.
Л е к с и к о л о г і я — наука про словниковий склад, лексичну мову.
Лінгвістика тексту — наука про мову, предметом якої є правила
побудови зв'язного тексту та його смислові категорії, що реалізують
ся згідно із цими правилами.
Л о г о п е д і я (грец. logos — слово і paldela— виховання) — наука,
що досліджує дефекти мовлення та методи їх подолання.
ІУІаргінальна (лат. marginis — край, межа) особистість — 1) осо
бистість на межі культур; 2) особистість між поколіннями, соціальними
групами, класами, ідеологічними системами тощо.
І\/Іаргінальність ситуації часова — періоди соціальних катакліз
мів, коли спостерігається підвищена соціально-символічна активність.
ІУІетод (грец. methodos — шлях, спосіб пізнання) — сукупність
прийомів та операцій пізнання і практичного перетворення дійсності.
(Метод градуального шкалування ~ метод дослідження семан
тичного простору групи слів, результатом застосування якого можуть
стати створення градуальних словників, визначення семантичної від
стані М І Ж словами, а також уявлення носіїв мови щодо розташування
слів у семантичному просторі, не визначених у словниках.
ІУІетод класифікації — експериментальний метод, що дає змогу
з'ясувати, як у свідомості носія мови представлено лексикон і якою є
структура цієї ментальної репрезентації.
ІМетод компонентного аналізу — метод дослідження змістового
наповнення значущих одиниць мови, що має на меті поділ значення
на мінімальні семантичні складові і їх вивчення.
IVleTOfl семантичного д и ф е р е н ц і а л а — методика семантичного
шкалування, коли значення слова кількісно та якісно індексується за
допомогою двополюсної шкали (пари антонімічних прикметників, які
кваліфікують полярні значення); у психолінгвістиці послуговуються
для створення суб'єктивних семантичних просторів слів.
IVleTOfl семантичного інтеграла — варіант методу семантичного
диференціала, у якому матеріалом дослідження є тексти, а результа
том — виявлення їх авторства.
І\/Іетод семантичної генералізації — різновид психофізіологічно
го асоціативного експерименту, який дає змогу дослідити рівні зв'яз
ності значень слів у семантичних полях.
ІУІетоди непрямого д о с л і д ж е н н я семантики — різновиди непря
мих експериментальних психолінгвістичних методів, які дають змогу
виявляти ядерні граматико-синтаксичні схеми, що сприяють створен
ню та сприйняттю відповідних мовленнєвих висловлювань.
ІУІетодика послідовних інтервалів — методика семантичного
шкалування, яка передбачає оцінку стимулів за шкалою з рівними
Інтервалами.
ІМетодика семантичної взаємодії — методика з'ясування пра
вил семантичної сполучуваності слів у мовленні за критеріями дореч
ності, прийнятності, аномальності тощо.
Методики семантичного шкалування у психолінгвістиці —

методики, які передбачають, що учасник експерименту має розташу
вати об'єкт дослідження (слово) на градуйованій шкалі відповідно до
власної суб'єктивної оцінки його значення. Застосовують, щоб одер
жати кількісні показники оцінки ставлення до певних явищ, предме
тів, об'єктів.
М е т о д о л о г і я — учення про принципи дослідження в науці.
Мова — система об'єктивно існуючих, усталених знаків, які спів
відносять поняттєвий зміст і типове звучання, а також система правил
їх уживання та сполучуваності.
Мовленнєва взаємодія (MB) (мовленнєвий обмін) — явище
мовленнєвої діяльності, що полягає у стереотипному обміні репліками.
М о в л е н н є в и й акт (МА) — елементарна мовленнєва дія мовця,
яка полягає у вимовлянні певного висловлення, що наділене змістом
та однозначною референцією.
М о в л е н н є в и й хід (MX) — завершена послідовність речень. У
письмовому тексті йому відповідає абзац, а в системі передання усно
го мовлення — репліка.
М о в л е н н я — втілення, реалізація мови (коду), форма бутгя мови,
спосіб (модус) її існування. ІУІова в ньому реалізується і через нього
виконує своє комунікативне призначення.
Мовна активність — процеси, що відбуваються при застосуванні
мовної здатності в реальній мовленнєвій діяльності і становлять пред
мет психології.
Мовна здатність — потенційне знання мови, яке є предметом
лінгвістики і може бути описане за допомогою моделі породження
мовлення.
Мовна особистість — багаторівнева функціональна система, що
містить три рівні: володіння мовою (мовна компетенція), володіння
засобами здійснення мовленнєвої взаємодії (комунікативна компе
тенція), знання світу (тезаурус).
Мовна риса ~ повторювана особливість вербальної поведінки
людини.
М о д е л і вищих порядків — вид стохастичних моделей, у яких
основною одиницею є не окремий елемент (наприклад, слово), а
певна послідовність елементів.
Моторна теорія сприйняття мовлення — теорія, згідно з якою в
процесі слухання мовлення людина ідентифікує значення моторних
сигналів, які необхідні для створення іншого подібного до почутого
повідомлення.
Н а д г е н е р а л і з а ц і я (лат. generalis — загальний, головний) —
форма генералізації, що передбачає розширення семантичного
наповнення слів.
Необіхевіоризм — науковий напрям, який вважає поведінку
людини, у т ч. і мовленнєву, організованою системою реакцій на сти
мули із зовнішнього середовища.
Онтогенез (грец. on (ontos) — єство / genesis — походження]

мовлення -— процес становлення та розвитку мовлення окремого
індивіда.
Парафазії (грец. para — біля і phasis — мовлення) — помилки у
вживанні слів.
Пасивні теорії сприйняття мовлення — теорії, що передбачають
покрокове прийняття рішень і співвідносяться з моделлю з кінечною
кількістю етапів.
Патологія (грец. pathos — страждання і logos — наука) мовлен
ня — 1) відхилення від середньої норми, усереднене уявлення про
мінімальні функції, які людина здійснює в певному суспільстві, у пев
ній соціальній ситуації як виконавець певної соціальної ролі; 2) пору
шення мовленнєвої діяльності, спричинене несформованістю або
розладами психофізіологічних механізмів; його сприймає суспільство
як відхилення від соціальної норми.
Патопсихолінгвістика — наука, що вивчає патологічні відхилен
ня у формуванні та здійсненні мовленнєвих процесів в умовах не
сформованості або розпаду особистості.
Перлокутивний е ф е к т (лат. per — префікс, що означає підсилен
ня, і locution — мовний зворот) — ефект що спостерігається, коли
висловлювання реалізується доречно, правильно, із дотриманням
необхідних умов, унаслідок чого досягає мети.
П л а н — знання п р о т е , як організовується діяльність, інтегроване
знання, яке підпорядковує фрейми та скрипти.
П о р о д ж у в а л ь н а граматика — абстрактна теоретична модель
мови, система правил, яка експліцитно призначає для речення пев
ний визначений структурний опис.
Прагмалінгвістика (грец. pragma — справа, дія І франц. linguis
tique ~ наука про мову) — наука, що досліджує функціонування мов
них знаків у мовленні, співвідносить мовні об'єкти із соціальними
діями.
Принцип ввічливості — принцип прагматики, який полягає в
тому, щоб звести до мінімуму висловлювання неввічливих думок та
збільшувати кількість ввічливих висловлювань.
Принцип інтересу — принцип прагматики, який полягає у вимозі
робити спілкування непередбачуваним і тому цікавим.
Принцип кооперації — принцип прагматики, який полягає втому,
що комунікативний внесок на кожному кроці діалогу має бути таким,
якого вимагає загальновизначена мета (напрям) цього діалогу
Принцип Поліанни — принцип прагматики, який полягає в тому,
що під час спілкування люди надають перевагу насамперед приємним
темам.
Проксеміка (лат. proximus — найближчий) — просторове розта
шування людей та об'єктів у процесі спілкування.
Пропозиція (лат. proposltio — судження) — елементарна одиниця
свідомості, семантичний інваріант речення.
Прямі експериментальні методики — група психолінгвістичних

методик, Я К І передбачають, що зміни, які є наслідком експерименту,
безпосередньо відображають досліджуваний феномен (наприклад,
методики семантичного шкалування, асоціативні методики).
Психолінгвістика (грец. psyche — душа і франц. linguistique —
наука про мову) — наука, яка вивчає процеси утворення, сприйняття
та формування мовлення у їх взаємодії із системою мови, а також роз
робляє моделі мовленнєвої діяльності та психофізіологічної мовленнє
вої організації людини, перевіряє їх у процесі психологічних експери
ментів.
Психолінгвістична одиниця — елементарна дія, за допомогою
якої відбувається перехід від однієї фази моделі мовленнєвої діяльно
сті до іншої.
Психологічний напрям у мовознавстві — сукупність течій, шкіл,
певних тенденцій, що досліджують мову як феномен психологічного
стану та діяльності людини чи народу.
Психологія (грец. psyche — душа і logos — учення) — наука про
факти, механізми і закономірності психіки.
П с и х о ф і з і о л о г і ч н и й а с о ц і а т и в н и й е к с п е р и м е н т — різновид
методу асоціативного експерименту, який проводять на основі пев
них фізіологічних реакцій людини.
Ринолалія (грец. rhinos — ніс і іаііа — говорю) (гнусавість) —
порушення тембру голосу і вимови звуків через анатомо-фізіологічні
дефекти мовленнєвого апарату.
Рольова компетенція (лат. competere — відповідати, підходити) —
здатність оформлювати спілкування відповідно до рольових вимог
Разом з інтеракційною компетенцією є частиною соціальної.
Семантика (грец. semanticos — той, що позначає) — 1) зміст
інформація, які передає мова або та чи інша її одиниця (слово, грама
тична форма слова, словосполучення, речення); 2) розділ мовознав
ства, що вивчає цей зміст, інформацію.
Сенсорна афазія (грец. aphasia — анімація) — порушення розу
міння мовлення.
Сенсорна теорія — теорія, що ґрунтується на зіставленні сигналу
з еталоном за акустичними ознаками.
С и м в о л і з м (грец. symbolon — знак) соціальний — вияв взає
мозв'язку між соціальною структурою суспільства та його культурою,
регуляція соціальних відносин за допомогою символічних культурних
засобів.
С м и с л о в а дистанція між реципієнтом і текстом — ступінь спів
відношення розбіжностей і збігів між авторською і читацькою проек
ціями тексту.
Соціалізація (лат. socialis — громадський) — двосторонній про
цес, що охоплює засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом
входження до соціального середовища, системи соціальних зв'язків
та активне відтворення цієї системи в його діяльності.
С о ц і о л і н г в і с т и к а — наука, яка досліджує проблеми, пов'язані

із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізма
ми впливу соціальних факторів на мову та роллю мови в житті сус
пільства.
Спрямований асоціативний експеримент — різновид методу
асоціативного експерименту, що досліджує реакції реципієнтів
словами визначеного граматичного або семантичного класу (напри
клад, лише іменниками, прикметниками у тому чи іншому ступені
порівняння або синонімами тощо) на слово-стимул.
Стохастичні психолінгвістичні моделі — моделі, ЯКІ передбача
ють, що мову можна описати як кінечну кількість станів (наприклад,
можна створити опис мовлення як послідовності елементів, де поява
нового елемента в ланцюжку залежить від наявності чи ймовірності
появи попередніх елементів).
Схема — абстрактне визначення активної організації попе
реднього досвіду, що має вид набору правил для створення або опису
прототипу «середня тенденція».
Текст (лат. textum — сплетіння, тканина) — послідовність мовних
знакових одиниць, об'єднаних смисловими зв'язками, основними
якостями якої є зв'язність і цілісність.
Тексти-артефакти — тексти, утворені з висловлень, які прагнуть
до істинності, а не до правдоподібності І належать до сфери конструю
вання явищ, процесів, фактів та артефактів.
Тексти-ментефакти — тексти, що складаються з правдоподібних
висловлень І належать до сфери розповіді про явища, процеси, факти.
Теорія комунікаці'і — напрям у психолінгвістиці, що вивчає засо
би І функції інформаційних зв'язків, комунікативні обміни та інформа
ційні системи.
Теорія культурних вимірів — теорія міжкультурної комунікації,
відповідно до якої наслідком формування відчуттів, думок, поведінки
є ментальні програми, що можуть бути досліджені за допомогою вимі
рів культури за чотирма показниками: дистанція влади (від незначної
до значної); Індивідуалізм — колективізм; маскулінність — фемін
ність; уникання невизначеності (від сильної до слабкої).
Теорія культурної грамотності — теорія міжкультурної комуніка
ції, яка полягає в тому, що для успішної комунікації з представниками
інших культур необхідне формування відповідних знань.
Теорія мовленнєвої діяльності — напрям у психолінгвістиці, який
досліджує процеси породження, сприйняття мовлення (вивчення ймо
вірної структури мовленнєвих процесів, вербальних асоціацій),
засвоєння мови. У її межах також досліджують розвиток дитячого
мовлення, психолінгвістику тексту.
Трансформаційний метод — метод, який полягає в тому що син
таксична структура речення представлена як виведення складних
синтаксичних структур із більш простих за допомогою невеликого
набору правил перетворення (трансформацій).
Універсальний предметний код (УПК) — сукупність психічних

сенсорних образів знаків, яка в кожної людини є індивідуальною і
стосується складу образів знаків (до них належать предмети, дії, опе
рації з діяльності особистості).
Ф а т и ч н а комунікація — комунікація, що спрямована на встано
влення, підтримання та розривання контакту з партнером по комуні
кації.
Ф о р м у в а л ь н и й експеримент — експериментальний метод, який
полягає у дослідженні формування мовної здатності, а також її функ
ціонування та системи мовленнєвих операцій.
Фрейм (англ. frame — рамка) — когнітивна структура, що існує у
свідомості людини і грунтується на знанні про можливі типові ситуації,
очікуваннях з приводу якостей і відношень реальних об'єктів; знання
про світ подій, предметів.
Ц е н т р Брока — фізіологічний центр мовлення, що розташований
у лобній частині лівої півкулі мозку і відповідає за процеси породжен
ня мовлення.
Центр Верніке — фізіологічний центр мовлення, що розташова
ний у скроневій частині лівої півкулі мозку та відповідає за процеси
сприйняття мовлення.
Література
Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл / Н. Д. Арутюнова. —
М . : Наука, 1976. — 383 с.
Апресян Ю. Д . Образ человека по данным языка: попытка
системного описания / Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания. —
1995. — № 1. — С. 2 0 8 — 2 2 3 .
Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. —
М . : Искусство, 1979. — 424 с.
Белова А. Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми система
тики / А. Д. Белова // IVloBHi і концептуальні картини світу. —- К., 2004. —
Вип. 10. — С. 1 1 — 1 6 .
Б е л о в а А. Д. Лингвистические аспекты аргументации (на матери
але современного английского языка) / А. Д. Белова. — К. : Киев,
ун-т им. Т. Шевченко, 1997. — 311 с.
Белянин В. П. Психолингвистика / В. П. Белянин. — 2-е изд. —
IV1. : ІМПСИ, 2003. — 232 с.
Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э, Бенвенист — М. : Про
гресс, 1974. — 447 с.
Богданов В. В. Классификация речевых актов / В. В. Богданов //
Личностные аспекты языкового общения. — Калинин, 1989. — С. 2 5 — 3 6 .
Богданов В. В. Речевое общение. Прагматические и семантиче
ские аспекты : уч. пособие / В. В. Богданов. — Л., 1990. — 88 с.
Богушевич Д. г. Опыт классификации эпизодов вербального
общения / Д. Г Богушевич // Языковое общение: Процессы и едини
цы. — Калинин, 1988. — С. 1 3 — 2 1 .
Васильев л. Г. Языковое сообщение и человеческий фактор /
Л. Г. Васильев // Языковое общение: процессы и единицы. — Кали
нин, 1988. — С. 2 9 — 3 6 .
Воробйова л. IVI. Основи психолінгвістики / Л . IVI. Воробйова. —
Рівне, 2007. — 192 с.
Воробйова Л . М. Психолінгвістичний глосарій / Л . IVI. Воробйова. —
Рівне, 2011. — 128 с.
Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследова
ния / И. R Гальперин. — IVI.: Наука, 1981. — 139 с.
Горелов И. П. Основы психолингвистики : учебник / И. П. Горелов,
К. Ф. Седов. — М . : Л а б и р и н т 2001. — 304 с.
Грайс Г. П. Логика и речевое общение / Г. П. Грайс ; пер. с англ.
В. В. Туровского // Новое в зарубежной лингвистике. — IVI. ; Про
гресс, 1985. — Вып. 16.
Д е й к Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация : пер. с англ. /
Т А. ван Дейк. — М . : Прогресс, 1989.
Д е й к Т. А. ван. Язык и диалогия: К вопросу о построении теории
взаимодействия / Т. А. ван Дейк // Методология исследований поли
тического дискурса: актуальные проблемы содержательного анализа
общественно-политических текстов. — Минск, 2000. — Вып. 2.
Ж и н к и н Н. И. Психолингвистика : избранные труды / Н. И. Ж и н -
кин. — М . : Лабиринт 2009. — 288 с.
204 Література
З а л е в с к а я А. А. Введение в психолингвистику : учебник /

А. А. Залевская. — М., 1999. — 382 с.
Зернецкий П. 8. Речевое общение на английском языке (Комму
никативно-функциональный анализ дискурса) / П. В. Зернецкий. —
К.: Лыбидь, 1992. — 144 с.
Зернецький П. В. Хто я? Який я? (Антропологічні, психологічні та
мовленнєві типи особистості) / П. В. Зернецький // Іноземні мови в
навчальних закладах. — К., 2004. — № 2. — С. 1 6 4 — 1 6 7 .
Иванова И. П. Теоретическая грамматика современного англий
ского языка : учебник/И. П. Иванова, В. В. Бурлакова, Г. Г. Почепцов. —
М . : Высшая шк., 1981. — 285 с.
Карабан В. И. Сложные речевые единицы. Прагматика асиндети
ческих полипредикативных образований : монография / В. И. Кара
бан. — К.: Вища шк., 1989. — 131 с.
К л ю к а н о в И. Э. Единицы речевой деятельности и единицы язы
кового общения / и. 3. Клюканов // Языковое общение: Процессы и
единицы. — Калинин, 1988. — С. 4 1 — 4 7 .
Колшанский Г. В. Контекстная семантика / Г. В. Колшанский. —
М . : Наука, 1980. — 152 с.
Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и язы
ке / Г. В. Колшанский. — М . : Наука, 1990. — 108 с.
Красных В. в. Основы психолингвистики и теории коммуникации :
курс лекций / В. В. Красных. — М., 2001. — 270 с.
Л е о н т ь е в А. А. Основы психолингвистики / А. А. Леонтьев. — М . :
Смысл, 1997. — 287 с.
Л е о н т ь е в А. А. Психология общения : уч. пособие / А. А. Л е о н
тьев. — 5-е изд., стер. — IVI.: Смысл : ИІД Академия, 2008. — 368 с.
Л е о н т ь е в А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. —
4-е изд. — М . : Изд-во МГУ, 1981. — 584 с.
Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В. Н. Ярце
ва]. — М. •. Сов. энциклопедия, 1990. — 685 с.
Майерс Д. Социальная психология / Д. ІУІайерс. — 7-е изд. —
С П б . : Питер, 2006. — 794 с . : ил. — (Серия «Мастера психологии»),
Макаров М. Л . Коммуникативная структура текста / М. Л . Мака
ров. — Тверь : Тверск. гос. ун-т, 1990. — 52 с.
М а к а р о в М. Л . Основы теории дискурса / М. Л . Макаров. — М. :
ИТДГК «Гнозис», 2003. — 280 с.
М а с л о в а В. А. Лингвокультурология : уч. пособие для студ. высш.
уч. заведений / В. А. Маслова. — М . : ИЦ «Академия», 2001. — 208 с.
Остин Д ж . Л . Слово как действие / Дж. Л . Остин ; пер. с англ.
А. А. Медниковой // Новое в зарубежной лингвистике. — Вып. 17. —
М . : Прогресс, 1986. — С. 2 2 — 1 2 9 .
П а в и л ё н и с Р. И. Понимание речи и философия языка / R И. Пави-
лёнис // Новое в зарубежной лингвистике. — М., 1986. — Вып. 17.
Павилёнис Р. И. Проблема смысла: современный логико-филосо
фский анализ языка / R И. Павилёнис. — М . : Мысль, 1983. — 286 с.
П и щ а л ь н и к о в а В. А. История и теория психолингвистики : курс
лекций / В. А. Пищальникова. — М. : Мое. гос. лингв, ун-т, 2007. —
Ч. 2: Этнопсихолингвистика. — 208 с.
Література 205
Попович М. В. Поняття «дискурс» у метафоричному та логіко-лінгві-

стичному розумінні / М. В. Попович // Філософська думка : українсь
кий науково-теоретичний часопис. — 2003. — Вип. 1. — С. 2 7 — 3 6 .
Потятиник Б. Патогенний текст / Б. Потятиник, IVI. Лозинський. —
Львів : (Місіонер, 1996. — 296 с.
Почепцов Г. Г. Конструктивный анализ структуры предложения /
Г Г Почепцов. — К.: Вища шк., 1971. — 191 с.
П о ч е п ц о в Г. Г. О коммуникативной т и п о л о г и и адресата /
Г Г. Почепцов // Речевые акты в лингвистике и методике. — Пяти
горск, 1986. — С. 1 0 — 1 7 .
Почепцов Г. Г. (мол.) Теорія комунікації / Г. Г. Почепцов. — 2-ге
вид., доповн. — К.: Вид. центр «Київський університет», 1999. — 308 с.
Публіцистика. IVlacoBa комунікація : медіа-енциклопедія / за з а г
ред. В. Ф. Іванова. — К. : Академія укр. преси : Центр вільної преси,
2007. — 7 8 0 с.
Різун В. В. Лінгвістика впливу : монографія / В. В. Різун,
Н. Ф. Непийвода, В. IV1. Корнєєв. — К. : Вид.-поліграф. центр «Київ
ський університет», 2005. — 148 с.
Садохин А. П. ІУІежкультурная коммуникация / А. П. Садохин. —
IV1. : Альфа-lVl ; ИНФРА-IVl, 2004. — 288 с.
Сахарный Л . В. Введение в психолингвистику : уч. пособие /
Л. В. Сахарный. — Л . : Просвещение, 1989. — 184 с.
Селіванова О. О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналі
тичний огляд) / О. О. Селіванова. — К. : Укр фітосоціологічний центр,
1999. — 147 с.
С е р а ж и м К. С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія,
архітектоніка, варіативність [На матеріалах сучасної газетної публіци
стики] : монографія / К. Серажим ; за ред. В. Різуна. — К.: Київ. нац.
ун-т І М . Т. іиевченка, 2002. — 392 с.
Серебренников Б. А. Роль человеческого фактора в языке: Язык
и картина мира / Б. А. Серебренников, Е. С. Кубрякова, В. \А. Постова-
лова и др. — IVI.: Наука, 1988. — 216 с.
С е р л ь Д ж . Р. Классификация иллокутивных актов / Дж. Р. Серль ;
пер. с англ. В. 3. Демьянкова // Новое в зарубежной лингвистике. —
Вып. 17. — М . : Прогресс, 1986. — С. 1 7 0 — 1 9 4 .
С и л ь д м я э И. Гносеологическая структура текста и знаний /
И. Сильдмяэ // Уч. зап. Тартуск. ун-та. — 1980. — Вып. 519.
С л о б и н Д. Психолингвистика / Д. С л о б и н , Дж. Грин. — IVI.,
1976. — 350 с.
Соссюр Ф. Труды по языкознанию / Ф. Соссюр. — М . : Прогресс,
1977. — 695 с.
Степанов Ю. С. Альтернативный мир. Дискурс. Факт и принцип
причинности / Ю. С. Степанов // Язык и наука конца XX века. — М . ;
Прогресс, 1995. — С. 3 5 — 7 3 .
С т е п а н о в Ю. С. Имена, предикаты, предложения: Семиологиче-
ская грамматика / Ю. С. Степанов. — М . : Наука, 1981. — 360 с.
Сусов И. П. К предмету прагмалингвистики / И. П. Сусов // Содержа
тельные аспекты предложения и текста. — Калинин, 1983. — С. 3 — 1 5 .
206 Література
Сусов И. П. Языковое общение и лингвистика / И. П. Сусов //

Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. — Калинин,
1985. — С. 3 — 1 1 .
Сухих С. А. Личность в коммуникативном процессе / С. А. Сухих. —
Краснодар : ЮИМ, 2004. — 156 с.
Сухих С. А. Организация диалога / С. А. Сухих // Языковое обще
ние: Единицы и регулятивы. — Калинин, 1987. — С. 9 5 — 1 0 2 .
Сухих С. А. Типология языкового общения / С. А. Сухих // Язык,
дискурс и личность. — Тверь, 1990. — С. 45-—50.
Уланович О. И. Психолингвистика / О. И. Уланович. — Минск ;
Изд-во Гревцова, 2010. — 240 с.
Ухванова-Шмыгова И. Ф. Дискурс-анализ в контексте современ
ных исследований / И. Ф. Ухванова-Шмыгова // Методология иссле
дований политического дискурса: Актуальные проблемы содержа
тельного анализа общественно-политических текстов. — Минск,
2002. — Вып. 3. — С. 6 — 3 5 .
Ф и л л м о р Ч. Фреймы и семантика понимания / Ч. Филлмор; пер. с
англ. Л. Н. Баранова // Новое в зарубежной лингвистике. — М . : Про
гресс, 1988. — Вып. 23. Когнитивные аспекты языка. — С. 5 2 — 9 2 .
Фрумкина Р. М. Психолингвистика : уч. пособие / R М. Фрумки-
на. — М . ; Академия, 2001. — 320 с.
Чейф У. Значение и структура языка / У. Чейф. — М. : Прогресс,
1975. — 431 с.
Ш е л о м е н ц е в В. М. Етикет і сучасна культура спілкування /
В. М. Шеломенцев. — [2-ге вид.]. — К.: Лібра, 2003. — 416 с.
Ярмахов Б. Б. Межкультурная коммуникация: аспект социальной
идентичности / Б. Б. Ярмахов // Материалы международной научно-
практической конференции «Коммуникация: теория и практика в раз
личных социальных контекстах». — «Коммуникация-2002» ("Communica
tion Across Differences"). — Ч. 1. — Пятигорск: Изд-во ПГЛУ, 2002.
Bach К. Linguistic communication and speecli acts / К. Васіт,
R. М. Harnisli. — Cambridge ( M a s s ) : Harper, 1980. — 327 p.
Beaugrande R. de. Text, discourse, and process: Toward a multidis-
ciplinary science of text / R. de. Beaugrande. — L.: Longman, 1980. —
351 p.
Brown G. Discourse analysys / G. Brown, G. Yule. — Cambridge :
Cambridge Univ. Press, 1996. — 288 p.
Dijk T. A. van. The study of discourse / T. A. van. DIjk // Discourse as
structure and process. — L. : SAGE Publications, 1997. — Vol. 1. —
R 1—34.
Eco U. The role of the reader / U. Eco. — Bloomigton ; L. : Indiana
Univ. Press, 1979. — 273 p.
Harris Z. S. Discourse analysis / Z. S. Harris // Language. — 1952. —
Vol. 28. — R 1 — 3 0 , 4 7 4 — 4 9 4 .
Leech G. N. Principles of pragmatics / G. N. Leech. — L. ; N. Y. e t c . :
Longman, 1983. — 250 p.
Moscovici S. The phenomenon of social representations / R. Farr,
S. Moscovici (eds) // Social representations. — R; Cambridge: Malson des
Sciences de I'homme and Cambridge Univ. Press, 1984. — R 3 — 6 9 .
К у р а н о в а С. I.
К93 Основи п с и х о л і н г в і с т и к и : н а в ч . посіб. / С. I. К у
р а н о в а . — К . : В Ц « А к а д е м і я » , 2 0 1 2 . — 2 0 8 с. —
(Серія «Альма-матер»).
I S B N 9 7 8 - 9 6 6 - 5 8 0 - 3 1 0 - 2 (серія)
ISBN 978-966-580-401-7
Психолінгвістика — наука про взаємозв'язки мови і мислення,
вплив мови на психічний розвиток людини, психологічну зумовле
ність мовних явищ. Розкриття цих питань в контексті найновіших
досягнень психологічної і лінгвістичної науки становить концепту
альну основу, проблемну структуру і зміст навчального посібника.
Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислу
житься всім, хто цікавиться психологічними основами мислення,
мовного розвитку і мовної діяльності людини.
УДК 81'23(075.8)
ББК 81-5я73
Навчальне видання
Серія «Альма-матер»
Заснована в 1999 році
КУРАНОВА Світлана Іванівна
Основи
Навчальний посібник
Спільний проект із видавництвом «Академвидав»

Редактор Н. А. Ганжа
Коректор В. П. Павліченко
Комп'ютерна верстка Є. М. Байдюка
Формат 84x108/32. Ум. друк. арк. 10,92. Зам. 0212377.

Видавничий центр «Академія»,
м. Київ, вул. Дегтярівська, 38—44.
Тел./факс: (044) 483-19-24; 456-84-63.
E-mail: academia-pc@svitonline.com; academia.book@gmail.com
Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 555 від 03.08.2001 р.
Державне видавництво «Преса України»,
пр-т Перемоги, 50, м. Київ, 03047.
Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 310 від 11.01.2001 р.
А ще у нас є:
^{айщ)ащі щшги для miuQ
хто навчається і навчає
Бацевич Ф. Вступ до лінгвістичної прагматики

Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики
Єщенко Т. Лінгвістичний аналіз тексту
Карпенко Ю. Вступ до мовознавства
Кочергам М. Вступ до мовознавства
Кочергам М. Загальне мовознавство
Кочергам М. Основи зіставного мовознавства
Манакін В. ІУІова і міжкультурна комунікація
Павелків Р., Дитяча психологія
Цигипало О.
Савчин М. Загальна психологія
Савчин М. Педагогічна психологія
Савчим М., Вікова психологія
Василенко Л.
Семенюк О., Основи теорії мовної комунікації
Паращук В.
Яшенкова О. Основи теорії мовної комунікації
® Л Я тгоі, хто прагне самостверЬщння,

намагається стати лідером,
сам!_ самостійно йде до вершин
Яшенкова О. Основи теорії мовної комунікації
ее ¥,нци%лопедії, що
сучасний рівень
відоВрал^ють
наущі
Степанов О. Психологічна енциклопедія

Видавничий центр «Академія»
Дізнайтеся
про нас більше
Видавничий ідентр «Академія»
04119, Київ-119, а/с 37
Тел./фаиси:
редакція
4 8 3 1924
відділ збуту
ISBN 978-966-580-401-7 456 8 4 6 3
Е-таіІ:
academia.book@gmail.com
aoademia-pc@svitonline.com
Web-сайт:
www.academia-pc.com.ua

Kura Nova

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Kura Nova

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

К92>

Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

1. Загальні основи 1.1. Психолінгвістика як наука 7

2.6. ІМовленнєві акти

4. Мовна 4.1. Вікова психолінгвістика 144

4.2. Комунікативна поведінка

1.1. Психолінгвістика як наука

Сутність, предмет і завдання психолінгвістики

екзистенціалізму, постмодернізму, появою мистецтва

Оскільки психолінгвістика є синтетичною наукою,

Взаємозв'язки психолінгвістики з іншими науками

Психолінгвістика активно використовує надбання

ДІЯЛЬНОСТІ, я к загального пізнавального механізму репре­

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИХ досліджень використовують в інже­

Отже, психолінгвістика характеризується тісними

1.2. Історія становлення

Період наукових контактів психології

Г е о р г - В і л ь г е л ь м - Ф р і д р і х Гегель (1770—1831), а до лін­

механізму). В в а ж а в , що процес с п р и й н я т т я мовлення

в і о р и з м у — напряму, я к и й вивчає зовнішні впливи

чітких уявлень про структуру чинників і відповідних

спілкування має ґрунтуватися на моделі комунікації

Рис. 1.1. Модель комунікації Шеннона — Вівера

У моделі Шеннона — Вівера розрізняють елементи,

складником теори комунікації, я к а вивчає мовленнєву

ПОВІДОМЛЕННЯ 1 СИГНАЛ ПОВІДОМЛЕННЯ 2

відправник передавач канал зв'язку приймач одержувач

МОВЕЦЬ ПЕРЕШКОДИ СЛУХАЧ

Рис. 1.2. Модель комуніканта Ч. Осгуда

Згідно з цією моделлю мова — це код, відправник

Трансформаційна психолінгвістика Дж. Мілле-

оволодіння та використання формальних мовних струк­

групу однодумців навколо «Міжнародного психолінгві­

Отже, за Ж . П і а ж е , логічні операції, я к і дитина здій­

мостей із психології, соціології. Особливу увагу приді­

— нормативність (обов'язковий соціальний контроль

чає, щ о Існує немовленнєве з а в д а н н я , я к е р о з в ' я з у є т ь с я

Період змін у проблематиці психолінгвістики

Третій період розвитку психолінгвістики розпочав­

переклад, мова та освіта, п о р у ш е н н я мовлення, моделі

вона залучала лінгвістичні методи, а т а к о ж виробила

Експериментальні методи у психолінгвістиці

Психолінгвістика надає перевагу експериментальним

Він є способом п е р е в і р к и гіпотези, основаної на певній

імтуицін), в я к і й беруть участь досліджувані. Учасник

— факторні (призначені для з'ясування залежності

fMHHo'i взаємодії, доповнення, завершення речень та

У методиці семантичного диференціала афективна

Індексування значень слів за допомогою методики

Методикою семантичного диференціала вимірюють

КІЛЬКІСТЬ балів, я к і приписують об'єкту, підсумовують,

окремих значень слів, асоціативні з в ' я з к и м і ж словами

подібність, підпорядкування, узагальнення, частина —

синонімами тощо). Результатом спрямованого асоці­

аналізу логічного з в ' я з к у асоціативні пари слів розподі­

трансформацій і час, необхідний д л я з н а х о д ж е н н я речен­

Види синтаксичних трансформацій

Ц е й експеримент демонструє створення моделі мов­

було виявлено багато нелінгвістичних факторів. Найбіль­

П е р в и н н е р е ч е н н я : Він надіслав про це листа Галі-

П е р в и н н е р е ч е н н я : Там він зустрів археолога,

Ф о р м а л ь н о з м і н е н е р е ч е н н я ; Там він зустрів архео­

Дослідники А. Ромні та Р. Д'Анрад занрононували

Формувати можуть окремі компоненти мовної здатно­

ДІЯЛЬНОСТІ, я к загального пізнавального механізму репре

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИХ досліджень використовують в інже

Г е о р г - В і л ь г е л ь м - Ф р і д р і х Гегель (1770—1831), а до лін

оволодіння та використання формальних мовних струк

групу однодумців навколо «Міжнародного психолінгві

Отже, за Ж . П і а ж е , логічні операції, я к і дитина здій

мостей із психології, соціології. Особливу увагу приді

Третій період розвитку психолінгвістики розпочав

синонімами тощо). Результатом спрямованого асоці

аналізу логічного з в ' я з к у асоціативні пари слів розподі

трансформацій і час, необхідний д л я з н а х о д ж е н н я речен

Ц е й експеримент демонструє створення моделі мов

було виявлено багато нелінгвістичних факторів. Найбіль

Ф о р м а л ь н о з м і н е н е р е ч е н н я ; Там він зустрів архео

Формувати можуть окремі компоненти мовної здатно

Д л я сучасної психолінгвістики х а р а к т е р н и м є уза

Н а м а г а н н я вивести синтаксис за м е ж і р е ч е н н я , до

етнографічні, соціологічні, психологічні аспекти спів

м а к с и м і скромності, на відміну від, приміром, англо

П р и застосуванні дискурс-аналізу в психолінгвісти

всій багатоманітності свого в н у т р і ш н ь о г о світу у побуто

У психолінгвістиці застосовують дескриптив

Фрейм (англ. frame — рамка) — когнітивна структура, що існує у сві

Також у сучасних психолінгвістичних досліджен

у т в о р ю ю т ь комбінації під час взаємодії, у т. ч. компонен

Н а відміну від мови, я к а н а л е ж и т ь усьому визначе

Ф о р м а висловлення з а л е ж и т ь і від особливостей гра

2. Модель В . Інгве. Ц я м о д е л ь б у л а програмою поро

групуються, утворюючи «пучки» більш щільно пов'я

Вона м о ж е бути ідентичною в різних за комуніка

(його не в и м о в л я ю т ь за допомогою звуків), п р е д и к а т и в

мовлення. Отже, за такого підходу розуміння мовленнє

П о п е р е д н і й досвід л ю д и н и дає ї й підстави робити де

м у Л'^ (еіне є) (парним/непарним) числом, д.е N — о д

в експериментах для дослідження процесу верифі

етиці. Організація тексту — продукт спільних комуні

Текст матеріальний, але водночас він є носієм кому

Основними о з н а к а м и тексту у процесі його сприй

мантичну деформованість патологічного тексту, показ

— іллокутивного акту, я к и й виявляється у вимо

стану справ у н а в к о л и ш н ь о м у світі — п р о г о л о ш е н н я зо

Одне з н а й в а ж л и в і ш и х п о л о ж е н ь теорії мовленнє

1. З чим пов'язані процеси породження мовлення? Як відбу