Professional Documents
Culture Documents
Ернст Теодор Амадей Гофман - картка
Ернст Теодор Амадей Гофман - картка
Завдання:
1. Перегляньте відеоурок, ознайомтеся з матеріалом нижче, виділіть 5 основних
фактів про письменника (3 бали)
Матеріал на допомогу:
● Ернст Те́одор Ві́льгельм Амаде́й Го́фман (24.01.1776 Кенінсберг — 25.06.1822
Берлін) — класик німецької літератури, композитор, художник, представник
романтизму.
● Гофман народився 24 січня 1776 року в Кенігсберзі, у тодішній Східній Пруссії, у
родині судового урядовця (адвоката). Це була звичайна родина, але місто було не
зовсім звичайним. Кенігсберг у той час був одним з центрів культурного і
духовного життя Німеччини.
● Ернст був веселим, дуже дотепним хлопцем і ще в школі виявив великий хист до
музики й малювання. Також наполегливо опановував мистецтво слова: залюбки
брався за створення віршів, оповідань, казок.
● Уже на першому курсі університету Гофман для заробітку дає уроки музики і
продає свої малюнки, а в дев’ятнадцять років пише свій перший музичний твір і
перші два романи, які не були надруковані і не дійшли до нас.
● Після закінчення університету Гофмана направлено до Варшави, де він розпочинає
самостійне життя. Гофман працює в суді, а оскільки атмосфера корисливості,
що панувала там, ставала нестерпною, у вільний від роботи час працює
керівником оркестру, диригентом або художником-декоратором у театрах.
Гофман ретельно виконує свої службові обов’язки юриста, але його душа просить
музики і серце належить їй.
● Природа щедро нагородила Гофмана талантом: письменник, поет, композитор,
живописець, графік, музикальний драматург, критик, оперний і симфонічний
диригент, режисер, співак, театральний декоратор, художник. І всюди —
новатор.
● У дорослому віці письменник замінив ім’я Вільгельм на Амадей на честь свого
улюбленого композитора Амадея Моцарта. Гофмана визнавали чудовим
капельмейстером, опера його "Ундіна" мала сенсаційний успіх, він завоював
авторитет талановитого музикального критика, якого високо оцінив Бетховен.
● Досить пізно, 1809 року, починає Гофман свою літературну діяльність,
надрукувавши серію нарисів про геніального композитора Йоганна Крейслера
("Крейслеріана").
● Великий успіх уже перших літературних творів надихнув Гофмана, і він починає
плідно працювати як письменник. Гофман пише швидко і багато. З'являються
фантастичні казки й повісті («Золотий горнець», «Лускунчик», "Володар блох",
"Королівська наречена" та ін.), роман "Еліксир диявола", оповідання "Майстер
Мартін", "Майстер Вахт", "Наріжне вікно", сатиричні шедеври "Малюк Цахес" і
"Житейська філософія кота Мурра".
● Більшість оповідань та повістей і навіть один роман Гофмана мають казкові
сюжети, у них поряд із людьми діють феї, чаклуни, тварини. Ці казкові істоти
живуть у творах Гофмана за людськими законами, які бувають несправедливі й
підступні, відображаючи проблеми суспільства.
● Існує цікаве припущення, що одним із прототипів потворного малюка Цахеса був
не хто інший, як сам французький імператор Наполеон. Відомо, що Гофман
сприймав Наполеона мало не як особистого ворога і мав для цього всі підстави.
Після вступу французів до Варшави Гофман втратив роботу. Тікаючи від війни,
загинула його донька, а дружина дістала важку травму. Внаслідок поневірянь
захворів і сам письменник. В Берліні, заробляючи на хліб, Гофман, зокрема,
продавав карикатури із зображенням Наполеона. Одного разу Гофман потрапив зі
своєю театральною трупою в самий вир боїв біля Дрездена і навіть бачив здаля
самого Наполеона. Можливо, саме тоді, поблизу Дрездена Гофман і побачив у
постаті Наполеона щось таке, що потім утілиться в образі його Цахеса. Не
дивно, що в образі крихітки Цахеса багато німецьких співвітчизників письменника
побачили Наполеона — маленького на зріст, чванливого і зовні нічим не видатного
вискочня-капрала, який стрімко злетів по кар'єрній драбині до імператора
Франції.
● Помер Гофман 25 червня 1822 року. На надгробку письменника викарбувані слова:
«Тут похований Е. Т. А. Гофман, що народився 24 січня 1776 року і помер у Берліні
1822 року. Він був однаково чудовий як юрист, як поет, як музикант, як
живописець». У цих словах багато іронії — іронії гіркої долі талановитої людини.
● Художні особливості творів Гофмана:
● Протистояння двох світів – романтичного і буденного, фантастичного і реального.
● Герої поділяються на філістерів (самовдоволена, обмежена людина з вузьким
обивательським світоглядом) та ентузіастів (їх відрізняє глибока духовність і щире
відчуття краси, вони борються проти обмеженості філістерів)
2.
3.
4
5.
6.