ЗІСТАВЛЕННЯ

СВІТОГЛЯДІВ ДІТЕЙ І
ДОРОСЛИХ НА ПРИКЛАДІ
НОВЕЛИ "ЧАРІВНА
КРАМНИЦЯ"

Робота Гончар Зоряни і

Задорожньої Марії
 ЧАРІВНА КРАМНИЦЯ — ФАНТАСТИЧНА НОВЕЛА
АНГЛІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА ГЕРБЕРТА
ВЕЛЗА, В ЯКОМУ РОЗПОВІДАЄТЬСЯ ПРО
ВІДВІДИНИ БАТЬКОМ ТА СИНОМ ЧАРІВНОЇ
КРАМНИЦІ ТА ОТРИМАНІ ТАМ НЕЗВИЧАЙНІ
ПОДАРУНКИ ДЛЯ ДЖИПА. ТВІР ВЧИТЬ МРІЯТИ,
БУТИ ЧУЙНИМИ, ДОБРИМИ І ТЕРПЛЯЧИМИ.
Ціль нашого
мініпроекту:
Показати різницю між
поглядами маленького
хлопчика Джипа та його
батька
 1.Ставлення до крамниці ще до її
відвідин.
Батько бачив цю крамницю
пару раз, але й не думав туди
заходити, доки його туди не
повів син.
«Ту чарівну крамницю я бачив здалеку
кілька разів (…), мені й на думку не
спадало завернути туди, поки одного дня
Джип, не кажучи ні слова, взяв мене за
палець і потяг до вітрини. »
А Джип завжди задивлявся на неї,
крамниця його зацікавила різними
дивними речами які він хотів
придбати.
«— Якби я був багатий, — сказав Джип,
тикаючи пальчиком на «Яйце є — яйця нема», —
то купив би собі он те. І оте. — Він показав на
«Ляльку, що плаче, як жива». — І оце. — То був
загадковий предмет.»
2. Як потрапив до крамниці.

За ініціативою Джипа, якому було цікаво все

роздивитися. Тато побачив як син хоче
іграшку, але не випрошує її, бо вихований.
Хлопчик несвідомо повів батька до
крамниці.
«Джіп, милив мій хлопчик, успадкував материну
вихованість і не просив повести його в крамницю, не
набридав мені благаннями. Він просто тяг мене
зовсім несвідомо за палець до дверей, і я добре розумів,
що йому хочеться. »
 3. Розмова із продавцем.

Чоловік ставився до продавця із

недовірою, той здавався йому трохи
дивним. Продавець майже одразу знайшов
гарну іграшку для Джипа, і тоді ставлення
А от Джип одразу знайшов
батька покращилось. Він навіть трохи
жартував із продавцем. спільну мову з продавцем, на
деякий час навіть забувши про
батька.
«Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були
красномовні. Красномовні були і його руки, що
тримали біля грудей покупки. Джин стояв
невимовно схвильований.»
 4. Ставлення до побачених
див.

Батько трохи з недовірою ставився до

фокусів у крамниці. Але велике обурення у
батька викликав один із наглядачів, який
виробляв дивні речі зі своїм лицем.
Чоловік не хотів, щоб син це побачив.
«Потім в око мені раптом упав один із тих чудних
доглядачів. Прихилившись до стовпа, він виробляв з своїм
обличчям таке, що в мене аж сироти на тілі
повиступали! Чоловік розмахував своїм носом з боку в бік
і закидав його вперед, як рибалка закидає вудку. І тут я
похопився — адже таке видовище не для Джипа!»
В той час як Джип щиро вірив у
всі дива. Він уважно вдивлявся в
кожен рух йому було насправді
цікаво. І коли йому давали
пакунок, він притискав до себе
пакунок.
5. Поведінка після зникнення.
Коли Джип зник, батько
почав злитись.
«Я ступив до ошкіреного продавця
й люто перекинув ногою табурет.
— Годі цих дурниць! — гримнув я.
— Де мій хлопчик? »
А от сам Джип, здається,
навіть не зрозумів що з ним
трапилось, але він був радий
своїм подарункам.
«А за кілька кроків від мене стояв трохи
розгублений
Джип. Ми з тим чоловіком вибачилися один перед
одним, Джип крутнувсь, і з ясною усмішкою підбіг,
так ніби тільки на хвилинку згубив мене з очей. У
руках він тримав чотири пакунки!»
6. Спогади про крамницю.

Батько багато разів

намагався знайти щось дивне
в іграшках з крамниці, але
нічого так і не відбулось
«Я не раз пробував, коли Джип грався з
А в Джипа залишились лише
солдатиками, зненацька увійти до нього в кімнату.
Але нічого чарівного в них я так і не помітив... хороші спогади
«На вигляд Джіп був цілий, здоровий, і це головне. Він
Кілька разів я проходив туди й назад по Ріджент-
не був наляканий, не був розгублений; його просто
стрит, шукаючи ту крамницю, але не знайшов.»
страшенно тішило те, як минув день, до того ж на
колінах він тримав чотири пакунки.»-
 ВИСНОВОК:
Погляди Джипа та його батька на однакові
ситуації відрізняються. Це пов'язано насамперед
із віком героїв - адже малі діти завжди
сприймають якісь дивовижні речі із
захопленням, а от дорослі дивляться на такі речі
із пересторогою. Так є і в нашому житті -
дорослі люди заклопотані своєю роботою, і Ми вважаємо, що дорослим
сприймають якісь незвичайні речі як певну потрібно менше клопотатися у
небезпеку. своїх буденних справах, та іноді
відчувати себе малою дитиною яка
вірить у дива. Адже так жити
веселіше, правда?
Дякуємо за увагу,
сподіваємось вам
сподобалось!