Professional Documents
Culture Documents
БЖД
БЖД
БЖД
Визначення БЖД
БЖД - це наука ,яка вивчає проблеми безпеки перебування людини в оточуючому середовищі.
БЖД як наука опирається на цивільну оборону, охорону праці, медицину, гігієну, санітарію та ін. галузі науки.
Головна мета науки БЖД полягає у формуванні у людини свідомого відношення до питання особистої безпеки ,
безпеки оточуючих та навколишнього середовища. Навчитись оцінювати потенційні небезпеки та способи
захисту від них.
7.
Реалізація цілей та завдань безпеки життєдіяльності включає такі основні етапи наукової діяльності:
1. Ідентифікація та опис зон впливу небезпек техносфери та окремих її елементів (підприємства, машини,
прилади тощо).
Головне завдання науки про безпеку життєдіяльності – превентивний аналіз джерел та причин виникнення
небезпек, прогнозування та оцінка їх впливу у просторі та в часі.
8.
9.
Конституцією України громадянам нашої держави гарантуються такі права:
Стаття 3 . Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторкані і безпека визнається в Україні найвищою
соціальною цінністю
Стаття 27 . Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
Обов’язок держави – захищати життя людини
Стаття 43 . Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно
обирає, або на яку вільно погоджується Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на
заробітну плату, не нижчу визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для
їхнього здоров’я роботах забороняється
Стаття 46 . Громадяни мають право на соціальний захист, що вимагає права на забезпечення їх у разі повної,
часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,
а також у старості та в інших передбачених законом ситуаціях
Стаття 48 . Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що вимагає достатнього
харчування, одягу, житла
Стаття 49 . Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я
забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних, і оздоровчо-
профілактичних програм
Стаття 50 . Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування наданої порушенням
цього права шкоди Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля та якість
харчових продуктів
O кожен має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушено прав і свобод інших
людей (стаття 23);
O кожен має право на повагу його гідності; ніхто не може бути свавільно підданий катуванню, жорстокому,
нелюдському чи такому, що принижує його гідність покаранню або поводженню (стаття 28);
O заборонено збирання, зберігання та використання конфіденційної інформації про особу без її згоди (стаття
32) .
10.
Головним законодавчим України є Конституція, цілий ряд статей якої стосується питань БЖД, зокрема:
ст. 43: „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, ... . Використання праці жінок і
неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється”;
ст. 49: „Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування”;
ст. 50: „Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням
цього права шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і
предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена”.
11.
- загальної (Верховна Рада, Кабінет Міністрів, виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві
адміністрації);
12.
13.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою
соціальною цінністю (ст.3);
Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок
держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших
людей від протиправних посягань (ст.27);
Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування... Держава дбає про розвиток
фізичної культури і спорту, забезпечує санітарне - епідемічне благополуччя (ст.49);
Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього
права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість
харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути
засекречена (ст.50);
14.
Інтегральні показники якості життя - поєднання її часткових характеристик і кри-теріїв, причому як кількісних,
так і якісних. Вони можуть бути представлені у вигляді різних комбі- націй звітних статистичних показників,
відповід- них експертних оцінок тощо
15.
16.
Робочий час є загальною мірою кількості праці Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку,
рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини.
Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно
залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.
Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може
перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть
установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення
загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також
установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на
тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24
год. на тиждень.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій
для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.
Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За
п'ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього
трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за
погодженням з профспілковим комітетом підприємства, організації з додержанням установленої законодавством
тривалості робочого тижня.
Змінний резким визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої
перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок.
Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між
змінами.
Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень,
роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.
Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість
працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку
регулюється ст. 50—65 та 66—84 (глави 4 та 5) Кодексу законів про працю України (1995).
17.
Джерелами небезпек в системі «людина – навколишнє середовище» є
організмів на Землі, в тому числі людини, може бути причиною захворювань шкіри.
Приваблива дитяча іграшка може виділяти шкідливі речовини, а пасажир, який мирно
можливість її прояву.
середовища);
газовий склад повітря, радіаційний фон і інші показники, якщо вони виходять за межі
норми);
– соціальні.
18.
охорони праці – це система взаємозв’язаних
19.
20.
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,
встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються
норми міжнародного договору.
21.
Державна
таких функцій управління як облік показників стану умов і безпеки праці, аналіз та
22.
Психофізіологічні причини - грубі помилки в діях, пов'язані з фізіологічним (втомленість), психічним (підвищена
дратливість) або хворобливим станом працівників. Найбільш частими конкретними причинами виробничого травматизму
на виробничих підприємствах є: відсутність інструкцій з охорони праці; робота на несправному обладнанні або на
обладнанні без засобів захисту; відсутність засобів проти випадкового ураження працівників електричним струмом;
відсутність драбин, які б відповідали вимогам правил техніки безпеки; розвантаження і транспортування вантажів без
застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування несправним реманентом, пристосуванням та
інструментом.
23.
24.
Згідно зі ст. 271 КК за порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці службовою
особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності,
якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, настає відповідальність у вигляді: штрафу
від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на
строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк. Те саме діяння, якщо воно спричинило
загибель людей або інші тяжкі наслідки, карається виправними роботами на строк до двох років або
обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або
без такого. Статтею 271 КК охоплюється порушення загальних правил охорони праці, які передбачені
відповідними нормативно-правовими актами, зокрема й відомчими, а також актами підприємств, які
забезпечують безпеку осіб, пов’язаних із виробництвом.
Відповідно до ст. 231 КУпАП право щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення в галузі
охорони праці та накладання адміністративних стягнень покладено (залежно від правопорушення та
розміру передбачуваного стягнення) на: державних інспекторів; головних державних інспекторів,
начальників інспекцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони праці, та їх заступників; керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері охорони праці, та його заступників. Також уповноважені на те посадові
особи вказаних органів мають право складати протоколи про скоєння таких правопорушень (ст. 255
КУпАП). Потрібно мати на увазі, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як
через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при правопорушенні, яке триває, — не пізніш як
через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні
правопорушення відповідно до Кодексу підвідомчі суду. У разі закриття кримінального провадження,
але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне
стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття
кримінального провадження (ст. 38 КУпАП).
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих
оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту
Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству винними
протиправними діями (бездіяльністю) внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Ця
відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна
перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Зверніть увагу! Матеріальна відповідальність може
бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи
кримінальної відповідальності (ст. 130 КзПП). Згідно зі ст. 138 КЗпП для притягнення працівника до
матеріальної відповідальності власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов,
передбачених ст. 130 КзПП, тобто що шкода була заподіяна підприємству винними протиправними
діями (бездіяльністю) працівника під час виконання покладених на нього трудових обов’язків.
Стягнення з керівників підприємств та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку
провадиться за позовом вищого в порядку підлеглості органа (ст. 136 КзПП).
25.
Виробнича травма — це травма, одержана працюючим на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці.
Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження,
утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту
з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори.
Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травми
або іншого раптового погіршення здоров'я.
Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працюючого призводить до професійного захворювання.
Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.
Патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або
несприятливою дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням. Професійне
захворювання виникає як наслідок дії на працюючого специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів, і
якщо їх не буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби внаслідок роботи з недосконалою щодо
вібрації бензопилою.
Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих
шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.
До професійних захворювань відносять також і професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або
хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин.
26.
1. Запорукою зниження рівня виробничого травматизму і поліпшення стану охорони праці є піднесення
економіки, що в сучасних умовах господарювання може бути досягнуто лише шляхом децентралізації
виробництва, запровадження на нерентабельних підприємствах посади найманого менеджера, який
підзвітний і переобирається на зборах акціонерів.
2. Поліпшення стану охорони праці на підприємствах може бути досягнуто шляхом переходу від окремих
розрізнених заходів до системи планомірного цілеспрямованого управління цією діяльністю з чітким
визначенням для кожного структурного підрозділу підприємства переліку та змісту завдань і функцій
управління.
Завдання роботи з охорони праці зумовлені всією виробничою діяльністю підрозділів підприємства і
спрямовані на виконання вимог державної політики з охорони праці.
27.
pівень ультрафіолетового випромінювання. Для людини ультрафіолет у невеликих дозах корисний: він справляє
антисептичну й бактеріостатичну дію, запобігає запалювальним процесам у волосяних сумках, пригнічує
розвиток хвороботворних грибів, що викликають захворювання шкіри — дерматомікози. Надмірне опромінення
підвищує ймовірність розвитку злоякісних утворень — раку, саркоми, лейкозу. Від згубного впливу
ультрафіолету живу речовину захищає тонкий озоновий екран у верхніх шарах атмосфери. Сьогодні існування
цього екрана перебуває під загрозою. Тому ультрафіолетове випромінювання все частіше розглядають як
фактор, ступінь небезпеки якого залежить від людини.
З кліматичних й метеорологічних факторів на людину найбільшою мірою впливають температура, відносна
вологість повітря й атмосферний тиск. Із кліматичними факторами тісно пов'язані функціональний стан і захисні
реакції організму, а також мотивація поведінки. Це, своєю чергою, визначає ймовірність виникнення цілої низки
захворювань, зокрема психічних розладів.
За надміру високу температуру пригнічується фізична активність людей, збільшується ймовірність захворювань
серцево-судинної системи й нирок. Низька температура сприяє розвиткові запалень органів дихання та
ревматизму. Вважають, що низька температура й відносна вологість повітря, менша за 50 %, сприяють
виживанню й поширенню вірусу грипу. Особливо небезпечні раптові коливання температури: вони
спричинюють порушення діяльності серцево-судинної системи, психічні розлади. Вплив температури
посилюється в умовах підвищеної вологості. Зміни атмосферного тиску позначаються на стані здоров'я
насамперед тих людей, які хворі на артрити й артрози.
На нервову систему людини та її психічний стан істотно впливають вітри. Через поривчасті й жаркі суховії різко
частішають випадки ненормальної поведінки людей. Багатьох людей уражає пов'язана з вітрами "фенна"
хвороба, коли за 1—2 дні до початку вітрів у крові й тканинах збільшується вміст біологічно активної речовини
серотоніну, який впливає на передавання нервових імпульсів.
Вирубування лісів, розорювання степів родючі землі перетворюються на безплідні солонці й солончаки, дедалі
частіше проносяться над Землею суховії. Клімат і погода розхитуються людиною, й це невідворотно
позначається на її самопочутті.
28.
Інструктажі з питань охорони праці на підприємстві мають проходити усі працівники під час прийняття на роботу і в
процесі трудової діяльності, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання.
Інструктаж, навчання та перевірку знань з охорони праці зобов’язаний організувати роботодавець за власний рахунок
29.
30.
31.
32.
33.
Цільовий інструктаж з охорони праці
Проводять у разі ліквідації аварії або стихійного лиха та проведення робіт, на які потрібен наряд-допуск, наказ або
розпорядження.
У разі виконання робіт, на які потрібно оформлювати наряд-допуск, цільовий інструктаж реєструють у цьому наряді-
допуску, а в журналі реєстрації інструктажів – не обов’язково.
34.
Безпека – одна з найважливіших сторін практичних інтересів людства з давніх
часів і до наших днів. У наш час проблеми безпеки ще більше загострилися. Захисту
потребує кожна людина, населення окремої країни і все людство разом з навколишнім
середовищем.
• перший структурний рівень - безпека людини, захищеність життєдіяльності та здоров'я кожної окремої
особистості від різного роду загроз природного, техногенного чи соціального характеру;
• другий структурний рівень - безпека суспільства, захищеність життєдіяльності та здоров'я окремих груп
населення від різного роду погроз екологічного, терористичного, епідеміологічного чи економічного характеру;
• третій структурний рівень - безпека держави, захищеність його незалежності, територіальної цілісності,
економічних і політичних інтересів від різного роду погроз регіонального, міжнародного або глобального
характеру;
• четвертий структурний рівень - безпека міжнародного (світового) співтовариства, захищеність самого існування
і можливості ефективного розвитку всіх компонентів загальнолюдської цивілізації від різного роду погроз
глобального, біосферного або космологічного характеру.
35.
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і
спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним
захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових
умов праці;
підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв,
технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього
питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони
довкілля;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань;
встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від
форм власності та видів діяльності;
адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці,
залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань
охорони праці;
забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують
проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями
та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому
та державному рівнях;
використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі
міжнародного співробітництва.