Мета: Розглянути поняття біологічного виду, навчитися розрізняти види за сучасними критеріями

виду, проаналізувати критерії виду, навчитися аналізувати ступінь подібності та відмінності між
представниками різних таксонів.

Критерії виду:
 морфологічний — сукупність подібностей особин виду за будовою. До нього відносять усі
матеріальні структури: від хромосом до особливостей будови органів та їхніх систем.
 фізіологічний — подібність або відмінність у процесах життєдіяльності особин одного чи
різних видів.
 біохімічний — особливості хімічного складу та перебігу певних біохімічних реакцій,
характерні для особин певного виду.
 географічний — полягає в тому, що популяції кожного виду заселяють певну частину
біосфери (ареал), яка відрізняється від ареалів близьких видів, і площа та контури ареалів є
видовою ознакою.
 екологічний — охоплює всі критерії, оскільки популяції кожного виду мають свою екологічну
нішу в біогеоценозі.
 генетичний — Полягає у схожості ДНК окремих представників або груп особин.
 етологічний — Полягає у вивченні особливостей поведінки тварин певного виду.
 цитологічний — Полягає у вивченні каріотипів організму певного виду.

Білий ведмідь
Морфологічний:
Найбільший представник родини ведмедевих і одночасно найбільший сухопутний хижак родини
ведмедевих.Довжина-3м.Вага- близько 1т. Довга шия, пласка голова, маленький хвіст. Між пальцями
має плавальні перетинки. Хутро білого кольору. Шкіра чорна.
Фізіологічний:
Вагітність-1 раз в 2-3 роки, протяжністю до 250 днів. Можливе схрещення з бурим ведмедем.
Шкіра пропускає ультрафіолетове проміння що надає їй теплоізоляційні якості. Підшкірний жир
досягає 4 см захищаючи його від холоду.
Генетичний:
Має 74 хромосоми
Біохімічний:
В печінці збираєтся велика кількість вітаміну А.жовч багата на фосфор. В ній знаходится 15
амінокислот.
Географічний:
Білий ведмідь має циркумполярний ареал у Північному Льодовитому океані та на його узбережжях.
Його розповсюдження на північ обмежене лінією постійної пакової криги, де майже не буває
ополонок; найпівденнішим місцем, де зустрічали білого ведмедя, є затока Джеймс у Канаді.Чукоцька
популяція вважаєтся найбільшою в світі.
Загальна кількість білих ведмедів станом на 2006р. оцінювалась в 20000 особин.
Екологічний:
Хижак. Полює на тюленя, моржа. Харчуєтся в першу чергу їх салом і шкурою.
 Біологічна класифікація Біологічна класифікація

Домен: Еукаріоти Царство: Тварини 

Царство: Тварини  Тип: Хордові 

Ведмідь
Тип: Хордові  Клас: Ссавці 
бурий
Підтип: Черепні  Морфологічний:
Ряд: Хижі 
Клас: Ссавці  Буває середніх і
Підряд: Котовиді  великих розмірів.
Ряд: Хижі  Має масивне тіло і
Родина: Котові  голову з
Родина: Котові  невеликими вухами
Підродина: Малі кішки і очима. Маса- до
Рід: Кіт  650кг. Має
Вид: Кіт лісовий Рід: Рись  короткий хвіст,
сильні лапи з
Вид: Євразійська рись
кігтями довжиною
8-10 см. Має густе
Біологічна класифікація хутро забарвлення
Біологічна класифікація якого варіюєтся від
світло палевого(да
Домен: Ядерні  да палевий) до
Домен: Ядерні  синюватого або
Царство: Тварини 
чорного.
Тип: Хордові  Царство: Тварини  Переважно це
бурий.
Клас: Ссавці  Тип: Хордові 
Фізіологічний:
Ряд: Хижі  Клас: Ссавці 
Линяють раз на рік,
Родина: Ведмедеві  Ряд: Хижі  період з
весни(інтенсивніша
Рід: Ведмідь Родина: Ведмедеві  і довша линька) і
до
Вид: Ведмідь бурий Рід: Ведмідь 
осені(повільніша і
Вид: Ведмідь білий непомітна). До
зими назбирує до
180 кг жиру і з
осені залягає в
берлозі. В
залежності від місця проживання і умов сну сплячка триває від 75 до 195 днів. Під час сну він
втрачає близько 80 кг жиру.
Генетичний: Має 74 хромосоми
Біохімічний: Типовий для ссавців
Географічний:
На Далекому Сході часто зустрічається в заростях кедрового стланика і в змішаних лісах біля річок.
На Кавказі заселяє хвойні, змішані і листяні ліси. У Західній Європі його роз'єднані популяції
збереглися в Піренеях, Кантабрийских горах, Альпах та Апеннінах. Досить поширений в
Скандинавії і Фінляндії, іноді зустрічається в лісах Центральної Європи і в Карпатах. У Фінляндії
оголошено національною твариною. В Азії він поширений від Передньої Азії, Палестини, північного
Іраку. Ареал бурого ведмедя в Росії займає майже всю лісову зону, за винятком її південних районів.
Екологічний:
Бурий ведмідь всеїдний, але раціон у нього на 3/4 рослинний: ягоди, жолуді, горіхи, коріння, бульби
і стебла трав. У неврожайні на ягоди роки в північних областях ведмеді відвідують посіви вівса, а в
південних - посіви кукурудзи, на Далекому Сході восени годуються в кедровниках. У його раціон
також входять комахи (мурахи, метелики), черви, ящірки, жаби, гризуни (миші, бабаки, ховрахи,
бурундуки), риби і хижаки. Влітку комахи і їх личинки часом складають до 1/3 раціону ведмедя.
Хоча хижацтво не є зразковою стратегією бурих ведмедів, вони добувають і копитних - косуль,
ланей, оленів, карибу, лань.

Кіт лісовий
Морфологічний:
Зовні дуже схожий на звичайного кота тільки трохи більший.довжина тіла 40-90 см, вага до 7 кг.
Хвіст займає близько половини довжини тіла.Тулуб витягнутий, на невисоких лапах.Хутряний
покрив досить густий і пишний, особливо взимку, через що лісовий кіт виглядає помітно більшим,
ніж домашній. Основний тон забарвлення сірий, темніше на спині і світліше на череві. Забарвлення
молоді відрізняється від дорослих: по тілу розкидані темно-бурі плями, які зливаються на спині в
широкі смуги, задні ноги і хвіст покреслені численними поперечними смужками. Ці особливості
більше, ніж забарвлення дорослих лісових котів, відповідають давнім типом забарвлення дрібних
диких кішок.
Фізіологічний:
Лісовий кіт розмножується 1-2 рази в рік. Основний період припадає на січень-березень. Самці,
групами ходять за однією самкою, час від часу б'ються за володіння нею. Найчастіше самка
приносить 3-6 кошенят, вони зовсім безпомічні, покриті ріденьким пушком. Самець у вихованні
потомства ніякої участі не приймає. Вся турбота лежить на самці. Поки кошенята маленькі, вона не
залишає їх, дбайливо охороняє від нападів дрібних хижаків, а в разі небезпеки перетягує у нове лігво.
Годування молоком триває 3-4 місяці, але вже через півтора місяці після народження кошенята
намагаються їсти м'ясо. У цьому віці вони починають виходити з гніздового притулку і, як годиться
підростаючому молодняку.
Генетичний: Має 38 хромосом
Біохімічний: Типовий для ссавців
Географічний:
Він населяє переважно широколистяні та мішані ліси в горах і на рівнинах. Поширений у
центральних і південних районах Європи, Малої Азії, та Кавказі. Сучасний ареал лісового кота в
Україні охоплює Карпатський регіон, окремі райони Вінницької, Кіровоградської та Одеської обл Як
правило, звір уникає територій з високим рихлим сніговим покривом. Ця дика кішка не уникає
людського житла, і селиться не тільки поблизу селищ, але іноді і в хатах, коморах
Екологічний:
Основу живлення лісового кота складають миші і полівки, друге за значенням місце належить
курячим і водоплавним птахам. У гірських районах він ловить білок і сонь, з птахів — фазанів і
куріпок. У період розмноження птахів дикі коти розоряють безліч гнізд, поїдаючи яйця і пташенят. У
роки, коли багато зайців, лісовий кіт успішно полює і на них. У річкових заплавах у період мілкої
води ловить рибу, раків. Живучи поруч з людиною, ласує домашньою птицею. Незважаючи на
порівняно невеликі розміри, лісовий кіт — досить серйозний хижак.

Євразійська рись
Морфологічний:
Довжина тіла самців у дорослому стані сягає від 76 до 110 см, а самок на 3–6 см коротша.Вага
дорослих звірів найчастіше дорівнює 16–25 кілограмам, інколи до 32 кг.
Рись має карі очі, китиці на вухах, короткий хвіст, великі гострі пазурі, та сильні задні лапи.Жодний
інший представник родини котячих не пристосований до снігу так добре, як рись.Існує безліч
варіантів забарвлення рисі, залежних від географічного району — від рудувато-бурого до палево-
димчастого, з більш-менш вираженою плямистістю на спині, боках і лапах. На череві волосся
особливо довге і м'яке, але не густе і майже завжди чисто білі з рідкісним крапом.
Фізіологічний:
Шлюбний період у рисі починається в кінці лютого і триває майже місяць. Взагалі рись любить
самотність, не схильна до спілкування з собі подібними, але в шлюбний період ці нахили ламаються.
За самицею звичайно ходить декілька самців, які постійно б'ються між собою. Вагітність триває 63–
70 днів. В травні в рисі з'являються 2–3 дітлахів (дуже рідко 1 або 4). Вони дуже кволі, сліпі і глухі, і
важать 250—300 грамів. Перші два місяці свого життя маленькі рисі швидко ростуть і розвиваються
на материнському молоці. Очі в малят відкриваються через 16–17 днів. Коли їм виповнюється
місяць, вони починають приймати тверду їжу, але материнським молоком живляться ще 4 місяці.
Потім починають виходити з мамою з гнізда, знайомляться зі складним життям лісу. Мисливський
інстинкт прокидається в ранньому віці. Через 40 днів після народження, молода рись вже пробує
підкрастися до здобичі і нападати на неї. Дорослі приносять їм живих мишей, зайців, терпляче вчать,
як їх добувати, оберігають звірят від всіх можливих негараздів.
Тривалість життя приблизно 15–20 років. Рисі сімейні тварини, що виховують своїх нащадків удвох.
Самець допомагає матері годувати і виховувати потомство.
Генетичний: Має 38 хромосом
Біохімічний: Типовий для ссавців
Географічний:
У доісторичні часи рись була поширена майже в усій лісовій зоні північної півкулі і всюди її історія
драматична. Століттями люди її жорстоко переслідували. Колись за знищення рисі навіть
виплачувались премії. Вона широко заселяє ліси від Прибалтики до Тихого океану і майже від
Полярного кола до Кавказу, Алтаю, Саян й Сіхоте-Аліня, та в північній Америці. Тепер майже
всюди, де рисі вдалось вижити, вона охороняється законом, в нашій країні рисей занесли до
«Червоної Книги». Її навіть відловлюють і переселяють в місця, з яких вона зникла.. Рись в Україні
зустрічається досить рідко — в Карпатах та на Поліссі.
Екологічний:
Раціон у рисі дуже різноманітний, він може складатися як з гризунів, так і з парнокопитних тварин.
У пошуках їжі, в добу вона може пройти більше тридцяти кілометрів.
У суворі зими тварина може виходити на околиці своїх володінь і нападати на домашніх собак і
кішок. Найулюбленішою їжею для цього виду кішок є: заєць-біляк, а так же козулі, кабарги, Кепські
олені, лисиці, куріпки, Єнотовидні собаки, рябчики, бобри.
Тварина їсть небагато, одного спійманого зайця їй може вистачити на 3-4 дні. Для годуючої самки
цієї їжі вистачить на один раз. Спіймана велике парнокопитна тварина, може прогодувати одиночну
особину, більше 1,5 тижні. Тварина рись виконує одну з найбільш важливих завдань, по винищенню
слабких і хворих звірів, не даючи заражати здорове покоління.
Висновок:
Описані нами тварини попарно належать до однакових родин , але вони відрізняються між собою за
певними критеріями виду , які визначають їх положення в сучасній класифікації тварин. Тому ,
виконавши навчальний проект , ми навчились складати критерії розвитку різних родин тварин.