Professional Documents
Culture Documents
Історія України 10 клас
Історія України 10 клас
Історія України 10 клас
ПЛАН
1. Брест-Литовські переговори, умови Брестського миру.
2. Відновлення влади ЦР: вступ німецько-австрійських військ, Конституція
УНР.
3. Гетьманський заколот. Причини падіння ЦР.
4. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави П. Скоропадського.
5. Відношення політичних партій до гетьманського режиму.
6. Повстання на селі влітку та восени 1918 року Н.І. Махно.
Література
Основна
Атлас з історії Україні 10 клас
Бойко О.Д. Історія України – К, 1999р. стор. 292-300
Гупан Н. Н, Пометук Е. И.Новейшая история Украины 10кл. – К, 2003. стор.
89-112
Субтельний О. Украина: история – К.,1994р. стор. 445-457
Темиров Ю.Т., Тодоров Н.Р., Тодоров И. Я., История Интегрированный курс
10кл.- 1998. стор. 93-103
Турченко Ф.Г., Новейшая история Украины 10кл. – К., 2001. стор. 108-127
Додаткова
Савченко В. А. Время и судьбы. 12 войн за Украину-Харьков, 2005 стор. 69-78
Щедрина И. Э. История Украины 10 -11кл. Харьков, 2002. стор. 28-34
Вступ
Після більшовицького перевороту революція переросла у громадянську
війну. Минули ейфорія, почуття солідарності, масові демонстрації, бурхливі
зібрання й гарячі дебати 1917 року. Протягом наступних трьох років у запеклій і
безжальній війні, що супроводжувалася масовим терором і звірствами, зчепилися
численні претенденти на владу в Україні і в усій колишній імперії, зброєю
вирішуючи, хто і яка форма правління заступить старий устрій.
Для багатьох українців поява більшовиків у Росії була не лише початком
нового жорстокого дореволюційного етапу, а й причиною докорінних змін у
їхньому політичному мисленні. Диктаторська природа більшовицького режиму на
півночі викликала відразу у багатьох українських діячів і змусила їх відмовитися
від позиції збереження автономних, федералістських стосунків із Росією.
Відтепер незалежність стала їхньою метою. Проте серед українців, як і серед
інших народів колишньої імперії, виникало дедалі глибше розмежування щодо
ряду цілей і шляхів їх досягнення. До того ж майже кожна сторона, що брала
участь у громадянській війні, прагнула підпорядкувати собі Україну з її
природними багатствами та стратегічним розташуванням. Тому після певного
затишшя, зумовленого німецькою окупацією, Україна стала ареною найбільш
хаотичних і складних подій громадянської війни
1. Брест-Литовські переговори, умови Брестського миру.
Після Жовтневого перевороту в першому своєму декреті (Декрет про мир)
більшовики звернулися до всіх воюючих держав із пропозицією укласти мир без
анексій і контрибуцій. Країни Антанти не відповіли Раднаркому, а Німеччина та її
союзники погодилися на переговори. Угоду про перемир'я було підписано 15
грудня 1917 p., а 22 грудня вже розпочалися переговори. Це істотно зміцнило
вплив більшовиків у масах.
У результаті УНР опинилась у складній ситуації. З одного боку, УЦР у III
Універсалі проголосила прагнення укласти мир. З іншого - уряди Англії і Франції
розглядали Україну як потенційного супротивника німецьким та австро-
угорським військам на Східному фронті. Але не визнаючи Українську Народну
Республіку, англійський і французький уряди невизначеними обіцянками
намагалися утримати УНР від зближення із центральними державами. Тим часом
більшовики звинувачували УЦР у «буржуазності» та запроданстві національних
інтересів.
Після підписання перемир'я, між Росією та Четвертним союзом, щоб не
залишитися у міжнародній ізоляції й остаточно не втратити підтримку народу,
УЦР відходить від курсу на зближення з країнами Антанти і йде на союз із
Німеччиною та Австро-Угорщиною. Головне, що штовхало УЦР до миру, це
відсутність боєздатних збройних сил і повне небажання народу продовжувати
війну.
Уряд Центральної Ради звернувся з нотою до всіх воюючих і нейтральних
держав, де наголошувалося, що до утворення федеративного російського уряду
УНР буде здійснювати міжнародні відносини самостійно. Підкреслювалося, що
мирна угода буде чинною в Україні лише тоді, коли її підпише й ухвалить уряд
УНР. Німеччина й Австро-Угорщина прагнули зближення з УНР, оскільки
укладення миру з Україною могло б розв'язати гостру проблему нестачі харчів у
цих країнах та, з іншого боку, послабити позиції більшовицької Росії. Тому
Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія й Туреччина погодилися й запросили на
переговори представників УНР. Українську делегацію очолив Всеволод
Голубович.
М. Грушевський, відправляючи делегацію на переговори, дав їй детальну
інструкцію. Делегація мала не лише вимагала визнання влади УНР над
територією, яку окреслив III Універсал, а й включення до неї тих українських
етнічних земель, що входили до складу Австро-Угорщини, а також Холмщину та
Підляшшя (робота з картою). У випадку відмови делегація мала домогтися
створення з усіх українських земель в її кордонах окремий коронний край з
найширшою автономією.
Хоча Австро-Угорщина виступала проти постановки питання таким чином,
країни Четвертного союзу визнали делегацію УНР. На це були змушені
погодитися й більшовики.
Подальшу роботу над питанням учитель може організувати за допомогою
схеми
Брестський мир
Хід переговорів
Дата Подія
7 листопада (25 II з'їзд рад у Петрограді прийняв Декрет про мир, у якому закликав усі
жовтня) 1917р. воюючі держави припинити війну й укласти мир без анексій і
контрибуцій. Згодом Раднарком заявив, що декрет є офіційною
пропозицією негайно укласти перемир'я і розпочати переговори про
мир
14 (1) листопада На пропозицію більшовиків відгукнулась тільки Німеччина
1917р.
20(7) листопада Початок переговорів про перемир'я між Німеччиною та Радянською
1917р. Росією
5 грудня (22 лис- Генеральний Секретаріат прийняв рішення про укладення перемир'я з
топада) 1917 р. країнами Четвертного союзу
6 грудня (23 лис- Неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини
топада) 1917 р. та Австро-Угорщини. Укладення перемир'я між УНР і країнами
Четвертного союзу
12 (29 листопада) Початок переговорів делегації Четвертного союзу і Радянської Росії
грудня 1917 р. щодо умов миру
15 (2) грудня Перемир'я між Радянською Росією та Німеччиною
1917р.
24 (11)грудня Генеральний Секретаріат звернувся з нотою до всіх воюючих і
1917р. нейтральних країн, у якій йшлося, що УНР «стає на шлях самостійних
міжнародних стосунків до того часу, доки не буде створено
загальнодержавної власті в Росії» і пропонує воюючим державам
укласти мир без анексій та контрибуцій з урахуванням прав націй на
самовизначення
26 (13)грудня Країни Четвертного союзу погодилися на участь у переговорах у
1917р. Брест-Литовську делегації УНР
1 січня (19 грудня Прибуття української делегації у Брест-Литовську на чолі з В.
1917р.) 1918 р. Голубовичем, який отримав детальні інструкції від М. Грушевського
9 січня (28 грудня Українська делегація вперше взяла участь у пленарних засіданнях.
1917р.) 1918 р. Визнання головою радянської делегації Л. Троцьким права делегації
УНР самостійно брати участь у переговорах
12 січня (зо грудня Визнання країнами Четвертного союзу самостійності української
1917р.) 1918 р. делегації. Визнання її єдиним представником народу України
Січень 1918 р. Нова радянська делегація на переговорах оприлюднила свій новий
склад, до якого були включені представники Радянської УНР.
Троцький заявив, що саме вони повинні представляти інтереси
України, бо УЦР вже не контролює більшу частину України. Проте ця
заява була відхилена країнами Четвертного союзу, які відмовились
визнати делегацію Радянської УНР. Голова української делегації 0.
Севрюк оприлюднив IV Універсал
9 лютого (27 січня) Підписання між УНР і країнами Четвертного союзу Брестського миру
1918р.
3 березня 19і8р. Радянська Росія підписала Брест-Литовський мир із країнами
Четвертного союзу
Робота з документами.
Перша «Грамота П. Скоропадського до всього українського народу»
(29 квітня 1918 р.)
Громадяни України!
Всім Вам, козаки та громадяне України, відомі події посліднього часу, коли джерелом
лилася кров кращих синів України і знову відродившая Українська Держава стояла коло краю
загибелі.
Спаслась вона дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні свому
слову, продовжують і по цей час боротись за цільність і спокій України. При такій піддержці у
всіх зродилась надія, що почнеться відбудування порядку в Державі й економічне життя
України ввійде, врешті, в нормальне русло. Але ці надії не справдились. Бувше Українське
Правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до
цього.
Бешкети й анархія продовжуються в Україні, економічна розруха і безроботиця
збільшуються і розповсюджуються з кожним днем, і, врешті, для багатющої колись-то України
встає грізна мара голоду.
При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло
всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку
Державну Владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої
праці.
Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово
всю повноту влади. І тією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.
Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною
Кабінету Міністрів і на остаточнім обґрунтовані нижче долучених до цього законів про
тимчасовий державний устрій України.
Центральна та Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня
розпускаються. Усі Міністри й товариші звільняються. Усі інші урядовці, працюючі в
державних Інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх
обов'язків.
В найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок виборів до
Українського Сойму.
До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законності в Українській Державі,
буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати
авторитет влади, не спиняючись ні перед якими
самими крайніми мірами.
Права приватної власності - як фундаменту культури і цивілізації, відбудовуються в
повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно тимчасового уряду
російського, відміняються і скасовуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по
куплі-продажу землі.
Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартості від
великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно
будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особлива увага буде звернена на
поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких
умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці.
В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється
широкий простір приватного підприємства й ініціативи. Передбачаю всю трудність стаючої
переді мною праці й молю Бога дати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм
обов'язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час.
Мені далекі й чужі які б то не було власні побудження, і головною своєю метою я
ставлю користь і благо народу і всім дорогої нам України. В цій свідомости кличу всіх Вас,
громадян і козаків України,- без різниці національності й віросповідання - помогти мені й моїм
працівникам і співробітникам в нашому загальному великому відповідальному ділі.
Закон про тимчасовий державний устрій України (29 квітня 1918 р.)
Основні положення
1. Декларувалося, що влада гетьмана є тимчасовою до обрання і початку роботи
Сойму.
2. Закріплював виняткові повноваження гетьмана, який
одноосібно затверджував склад Ради Міністрів та її Голову, а також
інших урядовців;
був головнокомандуючим (Верховний воєвода) української армії,
і флоту;
визначав зовнішньополітичну лінію;
оголошував окремі райони на воєнному, осадному або надзвичайному становищі;
помилування, засудження, пом'якшення міри покарання. Звільнення від судової
відповідальності; ,
всі накази або розпорядження гетьмана мали закріплюватися Головою уряду або
відповідним міністром.
3. Проголошувалися права і обов'язки козаків і громадян, а саме:
захист батьківщини;
сплата податків, відбуття повинностей;
гарантованість прав і свобод законом;
проголошувались права на недоторканість особи, недоторканість житла свобода
пересування та вільного місця проживання, непорушність права на приватну власність, свобода
зборів, об'єднань, слова тощо в межах законів.
4. Визначались права та повноваження Ради Міністрів.
5. Визначались структура та компетенція судової влади.
Запитання до документів.
1) У зв'язку з якими подіями з'явилися ці документи, кому вони
адресовані?
2) Які соціально-економічні заходи передбачав гетьманський уряд як першочергові?
3) Які верстви підтримували гетьмана?
4) Який державний устрій передбачалось встановити в Україні?
Ніхто - ні в Києві, ні в провінції - не став на захист Центральної! Ради. Вона, за висловом
Я. Грицака, ввійшла в історію української революції «як уряд добрих намірів і великих
задумів».
Причини падіння УЦР і встановлення влади гетьмана і П.
Скоропадського
Конфлікт УЦР з німецько-австрійською окупаційною адміністрацією.
Невиконання УЦР своїх зобов'язань.
Конфлікт УЦР з консервативними колами України (промисловцями,
поміщиками та ін.).
Нездатність УЦР ефективно налагодити систру державного управління.
Утрата УЦР соціальної опори.
Прихильність лідерів УЦР до соціалістичних ідей.
Втома населення від нестабільності, прагнення встановлення сильної
влади.
Втручання німецько-австрійської адміністрації у внутрішні оправи
України.
Система влади за гетьмана П. Скоропадського
Гетьман
Старости (губернські)
Органи місцевого самоврядування
Земства Міські зібрання
Дипломатичні відносини
Рівень відносин Країни
На рівні послів Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія,
Швеція, Норвегія
На рівні дипломати- Грузія, Азербайджан, Фінляндія
чних представництв
На рівні консулів та Польща, Фінляндія, Англія, Румунія, Радянська Росія, Дон,
інших представництв Кубань, Крим
Загалом Міністерство закордонних справ протягом восьми місяців діяло досить активно.
Україна мала 11 дипломатичних і близько 50 консульських представництв у 20 країнах, а
на своїй території - 12 дипломатичних і 42 консульські представництва з 24 держав
Цікаво знати
Кримське питання
Німецький уряд мав серйозні плани щодо Криму. Під контролем гетьманського уряду
залишилася лише Північна Таврія. Німці не могли допустити, щоб у розпорядженні України
була військово-морська база в Севастополі та Чорноморський флот.
Та в самому Криму зібрався з'їзд татарського населення (курултай), який пред'явив свої
претензії на владу. Тоді німецька окупаційна адміністрація передала владу царському генералу
С. Сулькевичу, який і утворив крайовий уряд, орієнтований на закони Російської імперії.
У травні 1918 р. Міністерство закордонних справ Української Держави зробило з цього
приводу декілька заяв Німеччині. Наприклад, «Нота гетьмана П. Скоропадського послу
Німеччини в Києві про необхідність приєднання Криму до Української Держави» (10 травня
1918 р.) або аналогічна за змістом «Нота міністерства закордонних справ Української
Держави від зо травня 1918 р.». У цих документах підкреслювалися економічні, політичні та
етнографічні зв'язки України й Криму. Вказувалося, що приєднання Криму до Української
Держави повинно було відбутися на засадах автономії. На відмову С. Сулькевича ввести Крим
до складу Української Держави гетьманський уряд установив економічну блокаду півострова.
Це змусило С Сулькевича капітулювати і почати переговори про форми державного
об'єднання, які відбулися в Києві восени 1918 р. Хоча і були розроблені умови побудови Крим-
ської автономії, але часу для їх реалізації у гетьмана вже не було.
Висновки
Прийшовши до влади в результаті перевороту, П. Скоропадський намагався
провести реформи для стабілізації становища в країні й досягнення незалежності.
Але його політика була приречена на невдачу: П. Скоропадського особисто не
підтримували провідні українські політичні сили, його соціальна політика не
викликала захоплення у більшої частини населення, на міжнародній арені Україна
була залежна від країн німецького блоку, які потерпіли поразку в Першій світовій
війні.