Метафізичний метод мислення та його вплив на науку

Метафі́зика перекладається як «те, що понад фізикою». Термін має різні

формулювання та області застосування, але найбільш суттєвими та тактовними є такі
його трактування:

- По-перше, метафізику розглядають як певну концепцію розвитку,

метод пізнання, альтернативний діалектиці.
- По-друге, метафізика — це вчення про надчуттєві, недоступні
досвідові принципи і початок буття, існування світу;
- Також вважливим є розуміння цього поняття, як наука про речі, спосіб
з'ясування світоглядних питань (наприклад сенс життя — основне питання
філософії), які не піддаються осягненню за
допомогою експерименту та методів конкретних наук;

Цікавою є точка зору французького вченого та філософа Френсіса Бекона, у якого

метафізика фактично ототожнюється з теоретичним природознавством.
Вона виступає певним необхідним елементом системи наукового пізнання, а точніше,
його певний рівень. Сходження від фізики до метафізики розглядається як
заглиблення в сутність природних процесів і явищ. Метафізика поглиблює розпочате
фізикою дослідження природи, доводячи його до пізнання "форми", тобто сутності,
закону, загальної причини. Метафізичне пізнання форм розкриває єдність природи у
різних її матеріях і чуттєвих явищах. Пізнання такої єдності — загальна мета і сенс
усієї філософії природи. Тому метафізика для Бекона не просто необхідний елемент, а
своєрідна вершина наукового пізнання, його необхідне завершення.
Отже, незважаючи на емпіризм та підкреслювання особливої ролі природознавства,
Ф. Бекон зберігає метафізику в системі наукового знання.
Однак при цьому він натуралізує її предмет. Своє завдання метафізика здатна
вирішити лише на грунті і в єдності з природничою наукою, спираючись на властиву
їй методологію. Тобто у Бекона фізика передує метафізиці.
З цим твердженням я не зовсім можу погодитися, адже на мою думку більш
ефективним є розгляд цих понять на однаковому рівні, на такому ж однаковому, як ми
можемо розглядати одночасне поєднання релігії та науки у вивченні світу. Метафізика
і фізика, як і раніше згадані релігія та наука виходять із того самого джерела і ведуть
до тієї самої мети. Вони обидві є виявом людського мислення, шукання й відчування.
Вчення, яке ґрунтоване на цих обох поняттях може допомогти знайти спільну мову у
багатьох спірних питаннях, допомагає у спілкуванні з різноманітними категоріями
людей та вирішенню непогоджуванних думок шляхом зіставлянням точок зору на
одну ж проблему.

Підсумовуючи, можу сказати, що метафізика – є повноцінним складником розвитку

науки та вчення, адже даний метод мислення може слугувати як і всезагальним видом
розуміння певних понять, так і вершиною наукового пізнання, що робить метафізику
майже унікальним способом мислення для вивчення буття.
Метафізика і релігія
Метафізику можна розглядати як вчення на грані релігії й науки. Вона може
допомогти знайти спільну мову у багатьох спірних міжконфесійних і міжпартійних
питаннях. Вона допомагає у спілкуванні з різноманітними категоріями слухачів,
пропонуючи уважно вислухати їхню позицію, у чомусь погодитись з їхніми висловами
і вміло вказати на несумісність, чи некоректність їхніх помилкових висловів.
Тобто, наука допомагає людям рухатись вперед, а релігія вказує напрямок руху.
Релігія й наука виходять із того самого джерела і ведуть до тієї самої мети. Вони
обидві є виявом людського мислення, шукання й відчування. Вони обидві шукають
правди. Релігія веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука йде до Творця
посередньо, шукаючи Його крізь творіння. Великі вчені, які були
засновниками природничих наук, були глибоко віруючими. Відомі фізики, астрономи
стверджували, що між релігією й наукою нема суперечностей, а наукові дослідження
приводять до визнання Бога як Творця Всесвіту.