ВЕД.: Сил було 1:8 не на нашу користь.

Але щонайменше, один підбитий ворожий

танк і 90 живих українських побратимів. Віктор каже, що перший день повномасштабної
війни не забуде ніколи. Але влучний постріл дав армії агресора зрозуміти: Україна здавати
свої території не буде. Зніяковілий ворог, бо не чекав такої відповіді, змушений був
перегруповуватися. Цим скористалися українські прикордонники. Вони зайняли надійніші
позиції, що й допомогло їм усім врятуватися. Зараз Віктор несе службу на волинському
кордоні, і чи не вперше поділився своїми спогадами.
ТИТРИ: Автор Андрій Гнатюк
Кор. з/к.: Віктор – прикордонник, з 2019 року служив у Луганському загоні. У перші
години повномасштабного наступу стояли з побратимами на вогневих позиціях у Луганській
області і отримали команду розгорнути протитанкову оборону. І вже за 10 хвилин побачили,
що за кілометр-півтора з боку ворога рухається колона. Причому сільською дорогою, цілком
безпечно. Діяти треба було оперативно.
ТИТРИ: Віктор
прикордонник
(Хлопці здійснили влучні постріли по броньованій техніці противника, внаслідок чого перший
танк, який ішов, зазнав ушкоджень і зупинився й, відповідно, вся російська колона, яка
рухалася за ним, також зупинилася, що дало нашому підрозділу час та можливість для
здійснення майбутніх подальших перегрупувань і маневрів… Вони не ховалися й не думали
взагалі, що зустрінуть якийсь збройний супротив із нашої сторони, тому для них це було
несподіванкою… Вони після цього, як ми завдали їм цей удар, дуже довгий час ще
перегруповувалися й вже після цього тільки почали свій рух).
Кор. з/к.: Згодом стало відомо, що танків було з 50, Ворог на півтори-дві години
зупинився, а всі українські військові лишилися живими й устигли передислокувалися.
ТИТРИ: Віктор
прикордонник
(Завдяки нашим діям і діям побратимів, які були в розрахунку, дало змогу нашому
підрозділові орієнтовно 90 людям здійснити майбутні маневри та перегрупування. Дало цей
час знову ж таки півтори-дві години для подальших дій).
Кор. з/к.: А через кілька днів підрозділ, де служив Віктор, відвели в містечко Попасна.
І там він знову з хлопцями потрапляє на нульовий рубіж.
ТИТРИ: Віктор
прикордонник
(Місто, можна сказати, вони просто знищували артилерійським вогнем. Після цього вже,
відповідно, танки йшли, а після цього йшла піхота, з якою ми вдало боролися під час
виконання цих завдань… Наші підрозділи Державної прикордонної служби перебували на
так званому нулі й були вухами й очима підрозділів Збройних сил, тобто в деяких випадках
корегувала вогонь артилерія, виявляли першими броньовану техніку, оскільки ми були
попереду й передавали, відповідно, цю інформацію Збройним силам, а вони вже у свою чергу
наявними своїми засобами здійснювали ураження її… Було десь 1:8 – це як живої сили, так і
техніки. Але наші хлопці патрони й снаряди вліво і вправо не розкидають, порівняно з ними).
Кор. з/к.: Сьогодні Віктор служить на волинському кордоні. Це вже тут військові
окопалися і збудували бліндажі. А там, розповідають, це було небезпечно і на це не було
часу. Російські дрони вистежували українських військових і гатили навіть по окопах.
Сховатися не мали де, і вижити було справжнім щастям.
ТИТРИ: Віктор
прикордонник
(Хлопці наші борються до останнього, і це є великий плюс. На мою думку, ця війна рано чи
пізно, ми будемо всі разом святкувати Перемогу, тому що в нас немає іншого виходу…
Дуже хочу відзначити і подяку велику висловити всім волонтерам).
 Кор. з/к.: Тут служба Віктора спокійніша, але втрачати пильність, каже, не можна.
Важливо не допустити ворожих ДРГ з іншої сусідньої держави. І поки треба всім набратися
мужності й терпіння. Якщо Україна змогла вистояти тоді, то вистоїть і зараз.

(Андрій Гнатюк)