Мої думки щодо цієї статті

На мою думку, концепція правової системи Європейського союзу,

передбачає певний рівень розвитку для всіх країн членів союзу, але разом
з тим також не виключає самобутності кожної країни члена ЄС. Адже
кожен народ, сам по собі має характерні особливості, які і визначені в
законодавстві та також у всіх галузях життя країни. Сама процедура
прийняття в ЄС передбачає входження в певні рамки розвитку правової
системи, а також в певні рамки захисту прав та інтересів громадян, але
вона не стирає можливості вирізнення одного народу від іншого. Адже
неможливо встановити одну правову систему для всіх країн членів, як
умову для вступу, оскільки функціонування такої правової системи в
суспільстві буде недовгим та неефективним. І ті норми на які посилається
ЄС для прийняття їх членами, є більш орієнтовними, а не руйнівними для
правових систем країн ЄС. Тому вони і виступають, як дещо об’єднуюче
та спільне. Тобто в даному випадку, я вбачаю майбутню трансформацію
ЄС, як науковці Великобританії зі Скандинавією, та засуджую науковців,
які вбачають майбутній розвиток ЄС в федеративну державу.
Європейський Союз базує свої норми на цінностях поваги до
людської особистості, свободи, рівності та верховенства права, на повазі
до прав людини, включно з правами меншості. Зазначені цінності є
загальними для держав-членів у рамках суспільства, яке характеризується
плюралізмом, недискримінацією, терпимістю, справедливістю,
солідарністю та рівністю жінок і чоловіків.
Також, я підтримую думку про те, що право ЄС, сформоване на
стику міжнародного та національного права, володіє самостійними
джерелами та принципами. Його автономність підтверджено рядом рішень
Суду Європейських Співтовариств.