Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ
методичні вказівки до розв’язку типових задач
для студентів напряму підготовки
6.040106 "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване
природокористування"

Київ
”Політехніка”
2010
Методичні вказівки до розв’язку типових задач з курсу “Аналітична хімія”
для студентів напряму підготовки 6.040106 "Екологія, охорона
навколишнього середовища та збалансоване природокористування" / Уклад.:
Л.І. Бутченко, О.П. Хохотва, О.М. Терещенко – К.: ”Політехніка”, 2010. –
56 с.

Укладачі: Л.І. Бутченко

О.П. Хохотва
О.М. Терещенко

Відповідальний
за випуск: М.Д. Гомеля

Рецензент: Н.М. Толстопалова

 ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………… 4
Розділ 1. Якісний хімічний аналіз……………….…………………………. 5
1.1. Хімічна рівновага у водних розчинах…………………………........... 5
1.2. Кислотно-основні рівноваги………………………………………...... 9
1.3.Рівновага в гетерогенних системах осад-розчин. …………………… 16
1.4. Реакції комплексоутворення………………………………………….. 21
1.5. Реакції окиснення-відновлення…………………………….................. 27
Розділ II. Кількісний хімічний аналіз……………………………….…...... 36
2.1 Розчини. Кількісний склад розчинів………………………………….. 36
2.2. Титриметричний метод аналізу…………………………...………….. 45
2.3. Гравіметричний метод аналізу………………………….…………….. 51
Заключне слово……………………………………………………………….. 55
Список літератури ………………………………………………………....... 56

3
 ВСТУП

Аналітична хімія – це наука, що розвиває теоретичні основи хімічного

аналізу речовини, матеріалів, об’єктів природного середовища і розробляє
методи виявлення, ідентифікації, розділення і кількісного визначення
хімічних елементів та їх сполук, а також методи встановлення хімічної
будови речовини.
Традиційно в аналітичній хімії виділяють два розділи – якісний та
кількісний аналіз. Метою якісного аналізу є виявлення хімічного елемента,
йона, окремої сполуки, наявність яких встановлюють за аналітичним
сигналом: зміною кольору розчину, появою осаду, виділенням газу при
проходженні реакції, характерним забарвленням полум’я газового пальника
тощо. В кількісному аналізі фіксується інтенсивність аналітичного сигналу,
яка пропорційна вмісту в досліджуваному об’єкті визначуваного компонента.
Основна мета аналітичної хімії – розробка специфічних, високочутливих,
дистанційних чи контактних методів аналізу, що вимагає глибоких знань
теоретичних основ.
Крім практичних навиків виконання того чи іншого аналізу, студент
повинен вміти вибрати певний метод стосовно конкретної мети, об’єкта
дослідження, наявного обладнання лабораторії, необхідної чутливості аналізу
тощо. Це вимагає вміння розрахувати концентрацію розчину, визначити pH,
необхідну кількість осаджувача для забезпечення повноти осадження
малорозчинної сполуки, врешті-решт оформити результати експерименту.
Наведені в цих методичних вказівках типові задачі та їх розв’язки
допоможуть студентам теоретично і практично оволодіти матеріалом,
викладеним в лекціях та лабораторному практикумі.

4
 РОЗДІЛ 1. ЯКІСНИЙ ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ

Теоретичні основи аналітичної хімії включають основні розділи, на

яких ґрунтується як якісний, так і кількісний хімічний аналіз. В них
розглядаються хімічна рівновага у водних розчинах, основні типи реакцій:
кислотно-основної взаємодії, осадження, комплексоутворення, окислення-
відновлення. Розв’язування задач дає змогу розрахувати константу рівноваги
реакції і напрям її проходження; рН розчинів кислот, основ та солей, які
гідролізують; розчинність осадів при дії різних чинників; ступінь зв’язування
катіонів металів у комплекси; обчислювати реальний окисно-відновний
потенціал системи.

1.1.Хімічна рівновага у водних розчинах

Для отримання чіткого аналітичного сигналу хімічною реакцією слід

керувати, спрямовуючи її у потрібному напрямку. Кожну реакцію можна
охарактеризувати з погляду термодинаміки, яка вивчає стан рівноваги та
умови його досягнення, дає змогу визначити константу рівноваги, величина
якої вказує на напрям і глибину (повноту) проходження реакції, та кінетики,
яка оцінює швидкість реакції та можливості її зміни.
Розрахувавши константу рівноваги реакції, можна зробити висновок
щодо напрямку її проходження; якщо (Кp>1) – рівновага зміщена в сторону
продуктів реакції; якщо (Кp<1) – реакція проходить у зворотному напряму; у
випадку ( 10-4 <Кp<1), взявши надлишок однієї з вихідних речовин (в 10000р.
більшу кількість, ніж стехіометрична), реакцію можна провести; якщо ж
(Кр< 10-4 ) – пряма реакція неможлива.
Для ідеальних систем використовують концентраційну константу
рівноваги, яка для реакції
аА+ bB ↔ cC+dD
має вигляд:

5
 [ C] [ D ] ,
c d

К=
[ A ] [ B]
a b

де [ A ] , [ B] - концентрації вихідних речовин; [ C] , [ D] - концентрації

продуктів реакції в стані рівноваги (моль/л); a, b, c, d- стехіометричні
коефіцієнти. К залежить лише від тиску, температури, розчинника (у випадку
дуже розбавлених розчинів) і не залежить від концентрації.
Для реальних систем стан рівноваги описує термодинамічна
константа рівноваги К ° , яка залежить і від йонної сили розчину, що враховує
вплив всіх йонів, присутніх у розчині (її розраховують за формулою:
μ = 1 / 2∑ c i z i2 ):
a cC ⋅ a dD
К°= a b ,
aA ⋅ aB
де а- активність йонів (моль/л), що дорівнює добутку загальної концентрації
даних йонів С на коефіцієнт активності ( а = f · C).
Задача 1. Хромати барію і плюмбуму є ізоморфними, тому Pb 2+
заважає виявленню Ba 2 + за допомогою K 2 CrO4 чи K 2 Cr2 O7 . Чи можливо
замаскувати плюмбум за допомогою комплексону III ( H 2 Y 2 − )?
Розв’язування. Йони Pb 2 + і Ba 2 + утворюють з комплексоном III
комплекси [BaY ] і [PbY ] , константи нестійкості яких дорівнюють 1,7 ⋅ 10 −8
2− 2−

і 9,1 ⋅ 10 −19 відповідно.

Розраховуємо значення Kp реакцій руйнування цих комплексів дією K 2 CrO4 :
[PbY ]2− + CrO 42− ↔ PbCrO 4 ↓ +Y 4 −

Kp =
[PbCrO4 ]⋅ [Y 4− ] =
[Y ]4−
[⋅ Pb ] = К [ 2+
н PbY ]2 −
=
9,1 ⋅10 −19
= 5,1 ⋅10 −5 ;
[PbY ]⋅ [CrO ] [PbY
2−
4
2− 2−
]⋅ [CrO ] [Pb ] ДP
4
2− 2+
PbCrO4 1,8 ⋅10 −14

[BaY ]2− + CrO 4 2− ↔ BaCrO 4 ↓ +Y 4 −

Kp =
[BaCrO4 ]⋅ [Y 4− ] =
[Y ]4−
⋅
[Ba ] = К [ 2+
н BaY ]2 −
=
1,7 ⋅10 −8
= 140 .
[BaY ]⋅ [CrO ] [BaY
2−
4
2− 2−
]⋅ [CrO ] [Ba ] ДP
4
2− 2+
BaCrO4 1,2 ⋅10 −10

Розрахунки свідчать про те, що [PbY ] не може бути зруйнований дією

2−

K 2 CrO4 . Комплекс [BaY ] руйнується і з розчину може випасти осад BaCrO4 .

2−

Таким чином, виявити Ba 2 + в присутності Pb 2 + можна, попередньо

замаскувавши Pb 2 + за допомогою комплексону III.
6
 Задача 2. Чи можна осадити MnS дією сульфіду натрію на розчин солі
MnSO4 при pH = 2 , якщо K1( H 2 S ) = 1⋅10 −7 ; K 2 (H 2 S ) = 2,5 ⋅10 −13 ; ДPMnS = 2,5 ⋅ 10 −10 ?
Розв’язування. Записуємо рівняння реакції осадження MnS і вираз
константи рівноваги:
Mn 2 + + S 2 − ↔ MnS ↓

Kp =
[MnS ] =
1
[Mn ]⋅ [S ]
2+ 2−
ДP( ум ) MnS
,

ДPMnS
де ДP( ум ) MnS = 2 − , α (S ) - мольна частка S2- - йону.
( )
2−

αS
Розраховуємо α (S ) при −2
[ ]
pH = 2 ( H + = 1 ⋅10 −2 моль л ) за формулою:
(K 1 K 2 ) H S 1 ⋅10 − 7 ⋅ 2,5 ⋅10 −13
αS( )=
2− 2
= =
(K 1 K 2 ) H S + K 1 [H + ]+ [H + ]2
2
1 ⋅10 − 7 ⋅ 2,5 ⋅10 −13 + 1 ⋅10 − 7 ⋅1 ⋅10 − 2 + 1 ⋅10 − 2 ( )
2

−16
= 2,5 ⋅10
Тоді:
2,5 ⋅10 −10 1
ДP( ум ) MnS = −16
= 1 ⋅10 6 ; K p = = 1 ⋅ 10 −6 .
2,5 ⋅10 1 ⋅10 6

Оскільки K p << 1 ,осадити MnS в даних умовах не вдасться.

Задача 3. Розрахуйте константу рівноваги взаємодії CaCO 3 з HCl і
зробіть висновок про можливість розчинення CaCO 3 в хлоридній кислоті.
Розв’язування. Запишемо рівняння реакції в йонно-молекулярній
формі:
CaCO 3 ↓ +2 H + ↔ Ca 2 + + H 2 CO3 .
Запишемо рівняння ступінчатих реакцій і вирази констант рівноваг:
CaCO3 ↔ Ca 2+ + CO 3 ; K1 = Ca 2+ ⋅ CO3
2−
[ ][ 2−
] = ДP CaCO3 = 3,8 ⋅10 −9 ;

2− −
=
[HCO ] = 1 −

=
1
=
1
[H ]⋅ [CO ] K
+ 3
CO3 + H ↔ HCO3 ; K 2 2− ;
+
3 HCO3−
K 2 H 2CO3 4,8 ⋅10 −11

[H 2 CO3 ] 1 1
HCO − 3 + H + ↔ H 2 CO3 ; K 3 = = =
[H ]⋅ [HCO ]
+
3
−
K1 H 2CO 4.5 ⋅10 −7
.

Складаємо вираз загальної константи рівноваги:

ДPCaCO3 3,8 ⋅ 10 −9
K = K1 K 2 K 3 = = −7 −11
= 1,76 ⋅ 108 .
K1 H 2CO3 ⋅ K 2 H 2CO3 4,5 ⋅ 10 ⋅ 4,8 ⋅ 10

7
Оскільки K p >> 1 , то CaCO 3 може розчинитись в HCl без її кислоти за
стандартних умов.
Задача 4. Розрахуйте K p взаємодії Fe(OH )3 з NH 4 Cl .
Розв’язування. Записуємо рівняння реакції в молекулярно-іонному
вигляді:
Fe(OH )3 ↓ +3NH 4 ↔ Fe 3+ + 3NH 4 OH
+

та вираз константи рівноваги:

Kp =
[Fe ]⋅ [NH OH ] ⋅ [OH ]
3+
4
3 − 3
=
ДPFe(OH )3
=
6,3 ⋅10 −39
= 1,15 ⋅10 −24 .
[Fe(OH ) ]⋅ [NH ] [OH ]
3 4
+ 3 − 3 K 3
NH 4OH (1,76 ⋅10 )
−5 3

Осад Fe(OH )3 не повинен розчинятись в NH 4 Cl навіть при його надлишку.

Задача 5. Розрахуйте K p утворення CaHPO4 при дії Na2 HPO4 на розчин
CaCl2 .
Розв’язування. Запишемо рівняння реакції в йонно-молекулярній
формі:
2−
Ca 2 + + HPO4 ↔ CaHPO 4 ↓ .

Kp =
[CaHPO4 ] =
1
=
1
=
1
= 3,7 ⋅10 8 .
[Ca ]⋅ [HPO ] [Ca ] [
2+
4
2− 2+
⋅ HPO4
2−
]
ДPCaHPO4 2,7 ⋅10 −7

Оскільки K p >> 1 , CaHPO4 може утворюватись.

Задача 6. Скільки цинку (моль/л) буде осаджено при пропусканні
сірководню через розчин Zn(NO3 )2 з С = 0,1 моль/л при pH = 2 ,
C (H 2 S ) = 0,1 моль л (насичений розчин H 2 S ) і чи досягнута практична
повнота осадження ( ДPZnS = 1,6 ⋅10 −24 ; (K1 K 2 )H S = 2,5 ⋅10 −20 )? 2

Розв’язування. Осадження сульфіду цинку описується рівнянням

хімічної реакції:
Zn 2+ + H 2 S ↔ ZnS ↓ +2 H + .

[ZnS ] ⋅ [H + ] [S 2− ] (K1 K 2 )H S
2
2,5 ⋅ 10 − 20
Kp =
[Zn 2+ ]⋅ [H 2 S ] ⋅ [S 2− ] = ДPZnS = = 1,56 ⋅ 10 4 .
2
− 24
1,6 ⋅ 10
Визначаємо концентрацію Zn 2 + , що залишився в розчині при pH = 2 ,
використовуючи вираз K p за законом діючих мас:

[ZnS ]⋅ [H + ] [H+]
2 2

Kp =
[Zn 2+ ]⋅ [H 2 S ] = [Zn 2+ ]⋅ [H 2 S ] ;
8
 [H ]+ 2
[Zn ] = K ⋅ [H S ] = 1,56 ⋅10
2+ (1⋅10 )−2 2
= 6,4 ⋅10 −8 моль л .
p 2
4
⋅ 0,1
Повнота осадження Zn 2 + досягнута. Концентрація осадженого цинку
складає: 0,1 − 6,4 ⋅10 −8 ≈ 0,1 моль л .

1.2. Кислотно-основні рівноваги

Електроліти- це речовини, які у розчинах певною мірою дисоціюють

на йони; сильні електроліти – практично повністю, слабкі – лише частково.
Ступінь дисоціації δ та константа дисоціації (іонізації) Кдис слабкого
електроліту характеризують його силу. Проте поняття сильні і слабкі
електроліти- умовне, адже залежно від природи розчинника одна і та ж
сполука може поводити себе по-різному. Так, оцтова кислота у воді –
слабкий електроліт, у рідкому аміаці - проявляє властивості сильной кислоти.
Вводячи до водного розчину слабких електролітів одноіменні йони,
рівновага процесу дисоціації зміщується в сторону недисоційованих молекул,
тобто електроліт стає слабкішим.
За величиною Кдис слабких кислот та основ і загальною
концентрацією можна розрахувати рН розчинів, вміст йонів та
недисоційованих молекул, а також всіх часток, враховуючи рівняння
матеріального балансу, який для H 2SO 3 має вигляд:
C H 2SO3 = [ H 2SO 3 ] + ⎡⎣ H 2SO 3- ⎤⎦ + ⎡⎣SO 32- ⎤⎦ .
Задача 1. Розрахувати ступінь дисоціації оцтової кислоти в розчині з
концентрацією 0,1 моль л , K СH 3COOH
= 1,74 ⋅ 10 −5 .
Розв’язування. За законом розбавлення Оствальда
K дис 1,74 ⋅ 10 −5
α= = = 1,32 ⋅ 10 − 2 або 1,32 %.
С заг 0,1
Задача 2. Обчислити концентрацію йонів і недисоційованих молекул, а
також pH та концентрацію H + у розчині NH 4 OH ( С = 0,1 моль л ,
K NH 4OH = 1,74 ⋅10 −5 ).

9
 Розв’язування. Аміак у водному розчині дисоціює частково
+
NH 4 OH ↔ NH 4 + OH −
С заг − х х х

K NH 4OH =
[NH ]⋅ [OH ] =4
+ −
x⋅x
≈
x2
,оскільки C заг ≥ x
[NH 4 OH ] C заг − x C заг

[NH ] = [OH ] =
4
+ −
K NH 4OH ⋅ C заг = 1,74 ⋅10 −5 ⋅ 0,01 = 4,2 ⋅10 −4 моль л .

Тоді концентрація недисоційованих молекул аміаку становитиме

[NH 4 OH ] = C заг − x = 0,01 − 4,2 ⋅10 −4 = 0,0096 моль л.
За йонним добутком води та концентрацією OH − ; розраховують [H + ] та pH .
[ ][
K в = H + ⋅ OH − = 1,0 ⋅10 −14 ]
[H ] [
+
=
Kв
OH −
=
1,0 ⋅10 −14
]
4,2 ⋅10 −4
= 0,24 ⋅10 −10 моль л

[ ]
pH = − lg H + = − lg 0,24 ⋅ 10 −10 = 10,4
або
[
pOH = − lg OH − = − lg 4,2 ⋅10 −4 = 3,6 ]
pH = 14 − pOH = 14 − 3,6 = 10,4
Задача 3. Обчислити концентрацію ацетат-іонів у суміші, що
складається з розчинів CH3COOH, C = 0,05 моль/л, та HCl, C = 0,1 моль/л,
КCH3COOH = 1,74 ⋅10 −5 .
Розв’язування. CH 3 COOH ↔ CH 3 COO − + H + .
При додаванні до розчину оцтової кислоти – сильного електроліту, що
містить однойменний зі слабким електролітом йон, дисоціація
CH 3 COOH зменшується. Дисоціацією слабкої кислоти( CH 3 COOH ) в
присутності сильної ( HCl ) можна знехтувати. Тоді концентрацію аніона
CH 3COO − розраховують за формулою:
K дис ⋅ C заг С заг 0,05
[A ] =
−
=
С
=
0,1
= 8,7 ⋅ 10 −6 моль л .
К дис + С К 1+
1+ К
+ +

К дис 1,74 ⋅ 10 −5
Кислотно-основні реакції (рівноваги) займають чільне місце в хімічних
методах аналізу: для виявлення йонів; створення сприятливих умов реакції
(рН), утримання рН (буферні розчини); реакції цьоготипу знаходять широке
застосування в титриметрії (метод нейтралізації), де робочими розчинами є
10
розчини сильних кислот та основ, а первинними стандартами – щавлева
H2C2O4·H2O, бензойна C6H5COOH кислоти, а також бура Na2B4O7·10H2O,
Na2CO3 (б/в) тощо, в гравіметричному аналізі – багато катіонів металів Fe3+,
Al3+, Mg2+, Ni2+ осаджують у вигляді малорозчинних гідроксидів.
Зважаючи на це зрозуміло, що розрахунок рН розчинів сильних або
слабких кислот чи основ, солей, що гідролізують, визначення рН буферних
розчинів, константи та ступеню гідролізу дадуть змогу створити сприятливі
умови для проходження реакції, запобігти побічним процесам, спрямувати
реакцію в бажаному напрямі.
Задача 4. Розрахувати pH розчину HCl , концентрація якого 0,1 моль л .
Розв’язування. Оскільки хлоридна кислота – сильний електроліт, що
повністю дисоціює на йони у водному розчині
HCl → H + + Cl − , то H + = C к − ти [ ]
[ ]
рН = − lg H + = − lg C к − ти = − lg 1 ⋅ 10 −1 = 1
Задача 5. Розрахувати рН розчину HCl з концентрацією 1,0·10-8 моль/л.
Розв’язування. Оскільки концентрація протонів, що утворюються в
результаті дисоціації хлоридної кислоти, нижча, ніж концентрація протонів,
що утворюються при автопротолізі (дисоціації) води, то при розрахунку
загальної концентрації протонів необхідно враховувати обидва процеси
[H ]
+
[ ] + [H ] = 1⋅10 + 1⋅10
заг = H+ HCl
+
H 2O
−8 −7
= 1,1 ⋅10 −7 моль / л
.
pH = − lg[H ] = − lg1,1 ⋅10 = 6,95 .
+ −7

Без врахування дисоціації води можна одержати абсурдний результат рН = 8.

Задача 6. Розрахувати pH розчину NaOH , з концентрацією
1⋅10 −2 моль л .
Розв’язування. Гідроксид натрію і водних розчинах повністю
дисоціює:
NaOH → Na + + OH − , тому OH − = C осн , [ ]
[ ]
pOH = − lg OH − = − lg C осн = lg 1 ⋅ 10 −2 = 2 .
Користуючись йонним добутком води ( K в = [H + ]⋅ [OH − ] = 1 ⋅ 10 −14 ),
розраховують концентрацію протонів та pH розчину:

[Н ] = [ОН
−14
+ К 1⋅10
= в
= 1⋅10 −12 моль л ,
] 1⋅10 − −2

11
рК в = pH + pOH = 14 pH = 14 − pOH = 14 − 2 = 12
Задача 7. Розрахувати pH розчину CH 3 COOH з концентрацією
1 ⋅10 −3 моль л .
Розв’язування. pK CH 3COOH = − lg K CH 3COOH = − lg1,74 ⋅10 −5 = 4,76 . Оцтова
кислота – слабкий електроліт, що дисоціює частково:
CH 3 COOH ↔ CH 3 COO − + H + .
pH розчинів слабких кислот розраховують за формулою:
1 1 1 1 1
pH = рК к − ти − lg C к − ти = 4,76 − lg1 ⋅10 −3 = 2,38 − (−3) = 3,88 .
2 2 2 2 2
Задача 8. Розрахувати pH розчину аміаку з концентрацією
1 ⋅10 −4 моль л .
Розв’язування. Аміак - слабкий електроліт, який у водних розчинах
+
частково дисоціює за схемою: NH 4 OH ↔ NH 4 + OH − .
pH розчинів слабких основ розраховують за формулою:
1 1 1 1
pH = 14 − рК осн + lg C осн = 14 − 4,75 + lg1 ⋅10 − 4 = 14 − 2,36 − 2 = 9,64 .
2 2 2 2
Задача 9. За якої концентрації HF дисоційована на 50%, K HF = 6,8 ⋅10 −4
( pK = 3,17 )?
Розв’язування. За законом Оствальда розрахуємо концентрацію
фторидної кислоти, перевівши попередньо ступінь дисоціації з відсотків у
частки одиниці – 0,5.
К дис
α= , звідки
С заг

К дис 6,8 ⋅10 −4 6,8 ⋅10 −4

С= = = = 27,2 ⋅10 −4 = 2,72 ⋅10 −3 моль л .
α2 (0,5) 2
0,25
− 2−
Задача 10. Обчислити концентрацію H + , HSO3 , SO3 в розчині
H 2 SO3 з концентрацією 0,1 моль л . K1 H 2 SO3 = 1,7 ⋅10 −2 ( pK1 = 1,76 ),
K 2 H 2 SO3 = 6,2 ⋅10 −8 ( pK 2 = 7,20 ).
Розв’язування. Оскільки сульфітна кислота двохосновна і є слабким
електролітом, який дисоціює ступінчато в дві стадії, запишемо вирази K1 і
K2 :

12
 −
I H 2 SO3 ↔ H + + HSO3

K1 =
[H ]⋅ [HSO ] = 1,7 ⋅10
+
3
−
−2
.
[H 2 SO3 ]
− 2−
II HSO3 ↔ H + + SO3

=
[H ]⋅ [SO ] = 6,2 ⋅10
+ 2−
−8

[HSO ]
3
K2 − .
3

Дисоціація відбувається переважно за першою стадією, тому приймемо

концентрацію H 2 SO3 рівною загальній концентрації, [H + ] = HSO3 , тоді
−
[ ]
K1 =
[H ] + 2
= 1,7 ⋅10 −2 .
[H 2 SO3 ]
[H ] =
+
1,7 ⋅10 −2 ⋅ [H 2 SO3 ] = 1,7 ⋅10 −2 ⋅ 0.1 = 1,7 ⋅10 −3 = 4,12 ⋅10 −2 моль л .
2−
З другої константи дисоціації розрахуємо концентрацію SO3 , вважаючи, що
[HSO ] = 4,12 ⋅10 моль л .
3
− −2

K =
[H ]⋅ [SO ] ; [SO ] = K [HSO ] = 6,2 ⋅10
+ 2−
2−
−
−8

[HSO ]
3 3
2
[H ]3
− 3 2 +
моль л .

Задача 11. Обчислити [H + ] і [OH − ] в розчині, pH якого становить 9,15.

Розв’язування. Оскільки pH = − lg H + , то [ ]
[H ] = 10
+ − pH
= 10 −9.15 = 7,08 ⋅10 −10 моль л .
З йонного добутку води К в = [H + ]⋅ [OH − ] = 1 ⋅ 10 −14

[OH ] [ ] [ ]
− Kв
= + =
H
1 ⋅10 −14
H +
=
1 ⋅10 −14
7,08 ⋅10 −10
= 1,41 ⋅10 −5 моль л .

pOH = − lg[OH ] = − lg1,41 ⋅10 − −5

= 4,85 або pOH = 14 − pH = 14 − 9,15 = 4,85
Задача 12. Визначити pH , константу гідролізу і ступінь гідролізу
KCN , якщо в 200 мл розчину міститься 0,65 г солі ( K HCN = 6,2 ⋅10 −10 ,
pK = 9,21 , М (KCN ) = 65 г моль ).
Розв’язування. KCN - сіль, утворена сильною основою KOH і слабкою
кислотою HCN , яка гідролізує в розчині, створюючи лужне середовище:
CN − + HOH ↔ KCN + OH − .
m ⋅1000 0,65 ⋅1000
С= = = 0,05 моль л .
V ⋅M 200 ⋅ 65

13
 Кв 1 ⋅ 10 −14
Кг = = −10
= 1,61 ⋅ 10 −3
К к −ти 6,2 ⋅ 10

Кв 1 ⋅10 −14 1 ⋅10 −14

hг = = −10
= −10
= 3,23 ⋅10 −4 = 0,018 = 1,8% .
К к −ти ⋅ Ссолі 6,2 ⋅10 ⋅ 0,05 0,31⋅10
1 1 1 1
pH = 7 + pK к −ти + lg C солі = 7 + ⋅ 9,21 + lg 0,05 = 7 + 4,61 − 0,65 = 10,96 .
2 2 2 2
Задача 13. Скільки грамів Na2 S знаходиться в 100 мл розчину, якщо
його pH становить 12,94. Розрахувати константу і ступінь гідролізу сульфіду
−13
натрію ( K1 H S = 8,9 ⋅10 −8 , pK1 = 7,05 , K 2 H 2 S = 1,3 ⋅10 , pK 2 = 12,90 ).
2

Розв’язування. Розрахуємо концентрацію розчину Na2 S в моль л .

M ( Na2 S ) = 78 г моль .
1 1
pH = 7 + pK 2 к −ти + lg C солі ;
2 2
⎛ 1 ⎞ ⎛ 12,90 ⎞
lg C солі = ⎜ pH − 7 − pK 2 к −ти ⎟ ⋅ 2 = 2 ⋅ ⎜12,94 − 7 − ⎟ = 2 ⋅ (− 0,51) = −1,02 .
⎝ 2 ⎠ ⎝ 2 ⎠
С солі = anti lg(− 1,02 ) = 10 −1 = 0,1 моль л .
Кв 1⋅10 −14
Kг = = −13
= 0,77 ⋅10 −1 = 0,077
К 2 к −ти 1,3 ⋅10

Кв 1⋅10 −14
hг = = = 0,77 = 77%
К 2 к −ти ⋅ Ссолі 1,3 ⋅10 −13 ⋅ 0,1
Задача 14. Обчислити концентрацію йонів Н + , ОН − і pH розчину,
одержаного змішуванням 25 мл розчину CH3COONa з концентрацією
0,2 моль л і 15 мл розчину CH3COOH з концентрацією 0,1 моль л
( K CH 3COOH = 1,74 ⋅10 −5 , pK = 4,76 ).
Розв’язування. pH розчину буферної суміші, утвореної слабкою
кислотою і її сіллю, розраховується за формулою:
Ссолі
pH = pK к − ти + lg ,
С к −ти
тому перш за все потрібно розрахувати концентрації компонентів у суміші
після змішування розчинів.
V ⋅С 25 ⋅ 0,2 5
Cсолі = солі солі = = = 0,125 моль л .
Vсуміші (25 + 15) 40

14
 Vк −ти ⋅ Ск −ти 15 ⋅ 0,1 1,5
Cк −ти = = = = 0,038 моль л .
Vсуміші (25 + 15) 40
Розраховуємо pH буферного розчину:
0,125
pH = 7,46 + lg = 4,76 + lg 3,29 = 4,76 + 0,52 = 5,28
0,038

[H ] = К
+
к − ти ⋅
С к −ти
С солі
= 1,74 ⋅10 −5 ⋅
0,038
0,125
= 5,29 ⋅10 −4 моль л .

Знаючи концентрацію протонів або pH буферної суміші, можна за йонним

добутком води визначити концентрацію ОН − чи pOH .

, [OH ] [ ] 1 ⋅10 −14

Кв = H [ ]⋅ [OH ] = 1 ⋅ 10
+ − −14 − Кв
= + =
H 5,29 ⋅10 −4
= 1,89 ⋅10 −9 моль л .

pH + pOH = 14 pOH = 14 − pH = 14 − 5,28 = 8,72 або

pOH = − lg[OH ] = − lg1,89 ⋅10 −9 = 8,72 .
Задача 15. Розрахувати pH буферного розчину, утвореного
змішуванням 50 мл 2 %-го розчину KH 2 PO4 і 25 мл 5 %-го розчину
−3
K 2 HPO4 .Ступінчаті константи дисоціації фосфатної кислоти: K 1 = 7,6 ⋅ 10

( pK1 = 2,12 ), K 2 = 6,2 ⋅10 −8 ( pK 2 = 7,21 ), K 3 = 4,4 ⋅10 −13 ( pK 3 = 12,36 ),

M (KH 2 PO4 ) = 136 г моль , M (K 2 HPO4 ) = 174 г моль .
Розв’язування. У випадку суміші кислих солей багатоосновних кислот
та з них, яка містить більше протонів, виконує функції кислоти, та, що
менше, - солі.
Розраховуємо концентрації KH 2 PO4 і K 2 HPO4 початкові та в буферній
суміші, переводячи їх з масової частки в молярну концентрацію, моль л .
Оскільки розчини розбавлені, з невеликою похибкою можна допустити, що їх
густина становить 1 г см 3 .
W ⋅ 1000 2 ⋅1000
С (KH 2 PO4 ) = = = 0,147 моль л ,
M ⋅100 136 ⋅100
W ⋅1000 5 ⋅1000
С (K 2 HPO4 ) = = = 0,287 моль л
M ⋅100 174 ⋅100
Розрахуємо pH буферної суміші, зважаючи на розбавлення розчинів при
змішуванні (загальний об’єм розчину: 25 + 50 = 75 мл).

15
 С солі C (K 2 HPO 4 )
pH = pK к − ти + lg = pK 2 H 3 PO 4 + lg =
С к − ти C (KH 2 PO 4 )
0,287 ⋅ 25 / 75
= 7,21 + lg = 7,21 + lg 0,97 = 7,21 − 0,013 = 7,20 .
0,147 ⋅ 50 / 75

1.3.Рівновага в гетерогенних системах осад-розчин

Вплив на гетерогенну рівновагу в системі осад-розчин широко

застосовують для збільшення чутливості реакції в якісному аналізі, в
гравіметричному аналізі для створення сприятливих умов осадження
визначуваної речовини і запобігання осадженню присутніх у розчині
домішок, що збільшує точність методу. Реакції осадження лежать в основі
визначення йонів у вигляді малорозчинних сполук в гравіметричному аналізі
(Mg2+ осаджують у вигляді MgNH4PO4, Ni2+ – у вигляді диметилгліоксимату,
Ca2+ – CaC2O4·2H2O) та титриметричному аналізі (аргентометрія –
визначають Cl-, титруючи робочим розчином AgNO3; меркуриметрія –
титрант-розчин Hg(NO3)2 – визначають галогенід-іони).
Оскільки розчинність сполук залежить від йонної сили розчину
присутності одноіменних з осадом йонів, конкуруючих реакцій
(протонування, комплексоутворення), то вміння враховувати вплив цих
чинників на процес осадження дає змогу не лише підвищити чутливість
методу, але і проводити аналіз в присутності домішок, які можна усунути,
перевівши їх у малорозчинні сполуки.
Задача 1. Обчислити розчинність PbSO4 а) в насиченому водному
розчині; б) в розчині Pb(NO3 )2 з концентрацією 0,1 моль л ; в) в розчині
Na 2 SO4 з концентрацією 0,01 моль л ; г) при додаванні HNO3 з концентрацією
0,01 моль л ( ДРPbSO4 = 1,6 ⋅10 −8 ).
Розв’язування. а) в насиченому водному розчині PbSO4
встановлюється рівновага
2−
PbSO 4 ( тв ) ↔ Pb 2+ + SO4 ( розчин )

S S S

16
Позначимо розчинність PbSO4 через S , тоді
[
ДРPbSO4 = Pb 2+ ⋅ SO4 ][ 2−
]= S ⋅ S = S 2
, звідки:

S= ДРPbSO4 = 1,6 ⋅10 −8 = 1,22 ⋅10 моль л .

б) в розчині Pb(NO3 )2 , що містить одноіменний катіон, рівновага згідно з
принципом Ле Шательє зміщується вліво; Pb 2 + зв’язується у малорозчинний
PbSO4 , зменшуючи тим самим його розчинність.
Оскільки концентрація Pb 2+ в насиченому розчині PbSO4
1,22 ⋅10 −4 моль л , що значно менше від 0,1 моль л у вигляді розчинної солі
свинцю, то нею можна знехтувати. Тому :

[ 2−
SO4 = ]
ДРPbSO 1,6 ⋅10 −8
=
[Pb ] 0,1
2+
= 1,6 ⋅10 −7 моль л .
4

в) аналогічно розраховується розчинність PbSO4 в присутності однойменного

аніона:

[Pb ] = 2+ ДР PbSO 4
=
1,6 ⋅10 −8
= 1,6 ⋅10 −6 моль л .
[SO ]
4
2−
0,01
г) оскільки PbSO4 містить аніони сильної кислоти, розраховуємо йонну силу
розчину, зумовлену HNO3 ,оскільки концентрації Pb 2+ і SO4 2− в насиченому
розчині малі і ними можна знехтувати:

μ=
1 n 2
∑
2 i =1
1
( 1
) (
1
z i ci = z 2 H + ⋅ c H + + z 2 NO3− ⋅ c NO − = 12 ⋅ 0,1 + 12 ⋅ 0,1 = ⋅ 0,2 = 0,1 .
2 3
2 2
)
За величиною йонної сили розраховуємо логарифм коефіцієнта
активності, а потім і коефіцієнт активності для двозарядних іонів Pb 2+ і SO4 2− .
Можна в довіднику знайти коефіцієнти активності: при μ = 0,1 f (Pb 2+ ) = 0,37 ;
(
f SO4
2−
) = 0,355 .
Записуємо вираз добутку активності PbSO4 :
[
ДА = a Pb2 + ⋅ a SO 2 − = Pb 2+ ⋅ f Pb 2+ ⋅ SO4
4
] ( )[ 2−
]⋅ f (SO ) = ДР
4
2−
PbSO4 ( ) (
⋅ f Pb 2+ ⋅ f SO
2−
).
ДАPbSO4 1,6 ⋅10 −8
Звідки ДР PbSO = = = 1,218 ⋅10 −7 .
4
( ) (
f Pb 2+ ⋅ f SO4
2−
) 0,37 ⋅ 0,355

Тоді S = ДРPbSO = 1,218 ⋅10 −7 = 3,49 ⋅10 −4 моль л .

4

17
 Задача 2. Розрахувати розчинність CaF2 в розчині HNO3 з
концентрацією 0,1 моль л , якщо ДРCaF = 4 ⋅10 −11 ; K HF = 6,8 ⋅10 −4 .
2

Розв’язування. У водному розчині малорозчинної сполуки, що містить

аніон слабкої кислоти, в присутності сильної кислоти встановлюється
рівновага:
K m An ↓↔ mK n + + nA m − ;
K m An ↓ + npH + ↔ mK n+ + nH p A .
Для CaF2 ці рівноваги мають вигляд:
CaF2 ↓↔ Ca 2+ + 2 F − ;
CaF2 ↓ +2 H + ↔ Ca 2+ + 2 HF .
Оскільки [H + ] > 10 K HF , розчинність малорозчинної сполуки розраховують за
формулою:

S = m+ n
[ ]
ДРKmAn ⋅ H +
пр

,
n
m m ⋅ n n ⋅ K HpA

де S - розчинність малорозчинної сполуки, моль л ; ДР K m An

- добуток її
розчинності; n - кількість аніонів A m− ; p - основність слабкої кислоти, що
утворюється при розчиненні солі в кислоті; K HpA - константа дисоціації
слабкої кислоти H p A .
У випадку CaF2 формула має такий вигляд:

S= m+ n
[ ]
ДРCaF2 ⋅ H +
пр

=3
4 ⋅10 −11 ⋅ (0,1)
2
= 0,006002 .
m m ⋅ n n ⋅ K HF
n
(
11 ⋅ 2 2 ⋅ 6,8 ⋅10 −4 )
21

Задача 3. Розрахувати розчинність BiPO4 в насиченому водному

розчині та в розчині KJ з концентрацією 2 моль л . ДРBiPO = 1,3 ⋅10 −23 ; 4

K H (BiJ − )= 1,0 ⋅10 −15 .

4

Розв’язування. Розчинність BiPO4 в насиченому водному розчині

розраховуємо за формулою:
ДРKmAn
S = m+n = ДРBiPO4 = 1,3 ⋅10 −23 = 3,6 ⋅10 −12 моль л .
mm ⋅ nn
При додаванні KJ , внаслідок утворення розчинного комплексу BiJ 4 −
розчинність BiPO4 збільшується
18
 − 3−
BiPO4 ↓ +4 J − = BiJ 4 + PO4 .
KnAm ↓ + pmL ↔ mKL p + nA m− .

S = m+n
ДР K m An ⋅ [L ]
тр

= 1+1
ДР BiPO4 ⋅ J −[ ] 4

=
1,3 ⋅ 10 − 23 ⋅ 2 4
= 4,6 ⋅ 10 − 4 моль л .
−15
m m ⋅ n n ⋅ K НтKL p 11 ⋅ 11 ⋅ K Н BiJ 4 − 1 ⋅ 10

де [L] - концентрація ліганду; K Н KL - константа нестійкості утвореного p

комплексу; p - координаційне число.

Таким чином при додаванні комплексоутворювача KJ розчинність BiPO4
збільшується в
4,6 ⋅10 −4
n= −12
≈ 1,3 ⋅10 8 разів .
3,6 ⋅10
Задача 4. Розрахувати розчинність BiJ 3 а) в насиченому водному
розчині; б) в розчині KJ з концентрацією 0,1 моль л ; ДРBiJ = 8,1⋅10 −19 ; 3

K H BiJ 4− = 1,0 ⋅10 −15 .

Розв’язування.
а) Розчинність BiJ 3 в насиченому водному розчині становить:
ДРK m An ДРBiJ 3 8,1 ⋅10 −19 4
S = m+ n = 1+3 =4 = 0,3 ⋅10 −19 = 1,32 ⋅10 −5 моль л .
mm ⋅ nn 11 ⋅ 33 27
б) Оскільки ліганд - йодид-іон одноіменний з аніоном малорозчинної
сполуки, для розрахунку розчинності BiJ 3 в розчині KJ використовуємо
формулу:
⎛ ⎞ 1 ДРBiJ
⎜1 + [L ] ⎜1 + [L ]
⎛ ⎞ 8,1 ⋅10 −19 ⎛ (0,1) ⎞
p 4 4
1 ДРKmAn ⎟= 1 ⎟=
S= m ⎜1 + ⎟
⎜ 1,0 ⋅ 10 −15 ⎟ =
3

m [L]n ⎜ Kн
⎝ KL p
⎟ 1 J− 3
⎠ [ ] ⎜ K H BiJ −
⎝ 4
⎟
⎠ (0 ,1)3
⎝ ⎠

( )
= 8,1 ⋅10 −16 1 + 1,0 ⋅1011 = 8,1 ⋅10 −16 + 8,1 ⋅10 −5 = 8,1 ⋅10 −5 моль л .
Задача 5. Обчислити концентрацію йонів Cd 2+ у розчині, 1 л якого
містить 0,1моль Сd ( NO3 )2 і 2 моль KJ .
Розв’язування. У вказаних умовах практично весь Cd 2+ зв’язується в
комплексний йон [CdJ 4 ] . Рівновага утворення цього комплексу:
2−

Cd 2+ + 4 J − ↔ [CdJ 4 ]
2−

характеризується константою стійкості:

19
β [CdJ =
[CdJ ] 4
2−

= 1,26 ⋅10 26 .
4]
[Cd ]⋅ [J ]
2−
2+ − 4

При значному надлишку ліганда і досить великому значенні константи

стійкості можна допустити, що
[CdJ ] = C
4
2− 0
Cd 2 +
= 0,1 моль л

[J ] = C
− 0
J−
− 4CCd
0
2 + = 2 − 4 ⋅ 0,1 = 1,6 моль л .

Рівноважну концентрацію аква-іонів кадмію розраховують за формулою:

[Сd ] =2+ С 0 Сd 2 +
=
0,1
= 1,21 ⋅10 −8 моль л ,
β [СdJ
4 ]2 −
(
⋅ С J0− − 4CCd
0
2+ )4
1,26 ⋅10 ⋅ (1,6 )
6 4

де С0 – початкова концентрація.
Таким чином, введення йодиду калію зменшило концентрацію йонів Cd 2+ з
0,1 до 1,21 ⋅10 −8 моль л .
Задача 6. обчислити розчинність HgS ( моль л) в розчині HBr з
концентрацією 0,1 моль л .
Розв’язування. Виходячи з рівняння реакції розчинення
HgS ↓ +2 H + + 4 Br − ↔ [HgBr4 ] + H 2 S ↑
2−

1 − 2x 1 − 4x x x
Розраховуємо константу рівноваги:

=
[HgBr ]⋅ [H S ] [S ] [Hg ] ДР ⋅ β [
⋅4
2−
⋅ = 2
2− 2+
HgS HgBr4 ]2 −
=
1,6 ⋅10 −52 ⋅1,0 ⋅10 21
= 1,23 ⋅10 −11
[H ] ⋅ [Br ] [S ] [Hg ]
Kp 2− 2+ − 20
+ 2 K − 4
1, 2 H 2 S 1,3 ⋅10

Підставимо рівноважні концентрації учасників реакції у вираз константи

рівноваги:

Kp =
[HgBr ]⋅ [H S ]⋅ =
4
2−
x⋅x 2
= 1,23 ⋅10 −11 .
[H ] ⋅ [Br ] (1 − 2 x ) ⋅ (1 − 4 x)
+ 2 − 4 2 4

Оскільки значення Kp достатньо мале, тому 1 − 2 x ≈ 1 і 1 − 4 x ≈ 1 моль л . Звідки

x 2 = 1,23 ⋅10 −11 .

x = 1,23 ⋅10 −11 = 3,51 ⋅10 −6 моль л .

Задача 7. Чи випаде осад BaSO4 при зливанні 2 мл розчину BaCl 2
( С = 1⋅10 −5 моль л ) і 2 мл розчину H 2 SO4 ( С = 1 ⋅10 −5 моль л )?

20
 Розв’язування. Обчислюємо концентрацію йонів Ba 2+ і SO42− з
урахуванням розбавлення:

[Ba ] = [SO ] = 2 ⋅21⋅+102

−5
2+ 2−
4 = 5 ⋅10 −6 моль л .

Розраховуємо йонний добуток:

[Ba ]⋅ [SO ] = 5 ⋅10
2+ 2−
4
−6
⋅ 5 ⋅10 −6 = 2,5 ⋅10 −11 .
Знаходимо в довідкових таблицях значення добутку розчинності
BaSO4 ( ДР BaSO4 = 1,1 ⋅10 −10 ).Порівнюємо ці дві величини

[Ba ]⋅ [SO ] (2,5 ⋅10 ) < ДР

2+ 2−
4
−11
BaSO4 (1,1 ⋅10 −10 )
Оскільки йонний добуток менший ніж ДР BaSO , то осад BaSO4 не випаде. 4

Задача 8. Який осад випаде першим при дії AgNO3 на розчин, що

містить хлорид- та бромід-іони з концентрацією 1 та 1 ⋅10 −4 моль л
відповідно.
Розв’язування. Записуємо вирази ДР для AgCl і AgBr та знаходимо їх
значення в довідкових таблицях:
[ ][ ] [ ][ ]
ДР AgCl = Ag + ⋅ Cl − ⋅ = 1,8 ⋅10 −10 , ДР AgBr = Ag + ⋅ Br − = 5,3 ⋅10 −13 .
Розраховуємо концентрацію Ag + , необхідну для осадження хлорид- та
бромід-іонів:

[Ag ] = [Cl ]
+
ДР AgCl
−
=
1,8 ⋅10 −10
1
= 1,8 ⋅10 −10 моль л ,

[Ag ] = ДР
+

[Br ]
AgBr
−
=
5,3 ⋅10 −13
1 ⋅10 −4
= 5,3 ⋅10 −9 моль л .

Оскільки для осадження AgCl потрібно менше осаджувача, то за даних умов

першим осаджуватиметься AgCl .

1.4.Реакції комплексоутворення

Численні реакції комплексоутворення застосовують в якісному аналізі

для виявлення йонів (якщо комплекси забарвлені), у вигляді комплексних
сполук маскують домішки, які заважають аналізу, згодом демаскують їх.

21
Метод комплексонометрії (титриметричний аналіз) використовують для
кількісного визначення як катіонів, так і аніонів (методом зворотнього
титрування). Органічні осаджувачі, які утворюють з Men+ малорозчинні
комплекси, мають ряд переваг перед неорганічними: різноманітність,
вибірковість дії, більша точність визначення.
Реакції комплексоутворення, залежно від механізму, можуть проходити
з різною швидкістю; стійкість комплексів залежить від рН, присутності
домішок, які можуть конкурувати з Men+ чи ліганом за участь в утворенні
комплексів.
Вміння розраховувати ступінь зв’язування катіонів металів у комплексі
за різних умов дасть змогу зрозуміти механізм процесу і керувати ним.
Задача 1. Розрахувати концентрацію Hg 2 + в розчині, який містить
0,01 моль л Hg (NO3 )2 і 0,08 моль л KJ .
Розв’язування. Складаємо рівняння реакції:
Hg ( NO3 )2 + 4 KJ ↔ K 2 [HgJ 4 ] + 2 KNO3 .
Hg 2 + + 4 J − ↔ [HgJ 4 ] .
2−

З 0.01моль Hg ( NO3 )2 утворюється 0.01моль K 2 [HgJ 4 ]. На утворення 0,01моль

K 2 [HgJ 4 ] витрачається 0,04 моль KJ ; надлишок KJ - 0,04 моль .
Позначимо: [Hg 2+ ] = x ; [J − ] = 4 x + 0,04 ≈ 0,04 ; [HgJ 4 ] = 0,01 − x ≈ 0,01 .
2−

Складаємо вираз для константи утворення [HgJ 4 ] :

2−

[HgJ ] , звідки [Hg ] = [HgJ ] =

2− 2−
0,01
β= 4 2+ 4
= 5,78 ⋅10 −27 .
[Hg ]⋅ [J ]
2+ − 4 β
[J ]
− 4 6,76 ⋅10 ⋅ (0,04)
29 4

Задача 2. Розрахуйте мінімальну концентрацію Na 2 S 2 O3 , необхідну

для повного розчинення 0,1 моль л AgJ .
Розв’язування. Запишемо рівняння розчинення AgJ :
AgJ ↓ +2 Na 2 S 2 O3 = Na 3 [Ag (S 2 O3 )2 ] + NaJ ;

AgJ ↓ +2S 2 O32− = [Ag (S 2 O3 )2 ] + J − .

3−

Розрахуємо константу рівноваги:

=
[Ag (S O ) ]⋅ [J ] = [Ag (S O ) ]⋅ [J ] ⋅ [Ag ] =
2
2−
3 2
−
2
2−
3 2
− +
ДР AgJ
=
Kp
[S O ] ⋅ [AgJ ]
2
2− 2
3 [S O ]
2
2− 2
3
[Ag ]
+
K н [Ag ( S O )3− ]
2 3 2

= ДР AgJ ⋅ β [ Ag ( S O ) ]3− = 8,3 ⋅10 −17 ⋅ 2,88 ⋅1013 = 2,39 ⋅10 −3 .

2 3 2

22
Позначимо рівноважні концентрації [Ag (S O ) ] = 0,1;
2
3−
3 2 [J ] = 0,1 ;
−

[S 2 ]
O32− = (x − 0,2 ) , де x - шукана концентрація Na 2 S 2 O3 .
З K p визначаємо:

Kp =
[Ag (S O ) ]⋅ [J ] =
2
2−
3 2
−
0,1 ⋅ 0,1
= 2,39 ⋅10 −3 ,
[S O ] 2
2− 2
3
(x − 0,2) 2

0,1 ⋅ 0,1
(x − 0,2)2 = = 4,2 , x − 0,2 ≈ 2 , x = 2,2 моль л .
2,39 ⋅10 −3
Задача 3. Підберіть маскуючий реагент для йонів Ag + , які заважають
визначенню Sr 2 + у вигляді оксалату.
Розв’язування. За довідковими таблицями знаходимо, що катіон
Ag + може утворювати комплекси з лігандами NH 3 , S 2 O32− , CN − , які не
дають стійких комплексних сполук зі Sr 2 + .
Виберемо в якості маскуючого реагента Na 2 S 2 O3 . Складаємо рівняння
реакції
Ag 2 C 2 O4 ↓ +4 S 2 O32 − ↔ 2 Ag S 2 O3 [ ( )] 2
3−
+ C 2 O42 − .
Ступінчаті процеси:
[
Ag 2 C 2 O4 ↓↔ 2 Ag + + C 2 O42− ; K1 = Ag + ⋅ C2 O42− = ДPAg2C2O4 = 3,5 ⋅10 −11 . ] [
2
]
2 Ag + + 4 S 2 O32 − ↔ 2 Ag S 2 O3 [ ( )] 2
3−

K2 =
[Ag (S O ) ] 2
3− 2
3 2
=
1
(
= β 2 = 2,9 ⋅1013 . )2

[Ag ] ⋅ [S O ]
+ 2
2
2− 4
3
K [ 2
H Ag ( S 2O3 )32− ]
Розраховуємо константу рівноваги реакції:

Kp =
[Ag (S O ) ]⋅ [C O ] = [Ag (S O ) ]⋅ [C O ] ⋅ [Ag ]
2
3−
3 2 2
2−
4 2
3−
3 2 2
2−
4
+ 2
=
ДPAg 2C2O4
=
[Ag 2 C 2 O4 ]⋅ [S 2 O3 2− 4
] [S O ] 2
2− 4
3 [Ag ]+ 2 K H2 [Ag ( S 2O3 )2 ]3−

= ДPAg C O ⋅ β 2 [ Ag ( S 2O3 )2 ]3− = 3,5 ⋅10 −11 ⋅ (2,9 ⋅10 ) 13 2

= 2,9 ⋅1016 .
2 2 4

Велике значення константи рівноваги свідчить про можливість маскування

Ag + у вигляді тіосульфатного комплексу.
Перевіримо дію маскуючого реагента на йони Sr 2+ , які ми виявляємо:
SrC 2 O4 ↓ + S 2 O32− ↔ SrS 2 O3 ↓ +C 2 O42 −
[
SrC 2 O4 ↓↔ Sr 2+ + C 2 O42− . K1 = Sr 2+ ⋅ C2 O42− = ДPSrC2O4 = 1,6 ⋅10 −7 . ][ ]
23
Sr 2 + + S 2 O32− ↔ [SrS 2 O3 ] .

K2 =
[SrS 2 O3 ] =
1
= β[SrS2O3 ] = 1,1 ⋅10 2 .
[Sr ]⋅ [S O ]
2+
2
2−
3 Kн[SrS2O3 ]
Розраховуємо константу рівноваги реакції:

Kp =
[SrS 2O3 ]⋅ [C2O42− ] = [SrS 2O3 ]⋅ [C2O42− ] ⋅ [Sr 2+ ] = ДPSrC O =
[SrC2O4 ]⋅ [S 2O32− ] [S 2O32− ] [Sr 2+ ] Kн[Sr (S O )]
2 4

2 3

= ДPSrC2O4 ⋅ β[SrS2O3 ] = K1 K 2 = 1,6 ⋅10 −7 ⋅1.,1 ⋅10 2 = 1,76 ⋅10 −5 .

Константа рівноваги значно менша одиниці, тому Na 2 S 2 O3 не заважає
виявленню Sr 2+ за допомогою оксалату.
Задача 4. Яка маса йодиду аргентуму AgJ може розчинитися в 10,0 мл
розчину аміаку з молярною концентрацією 10 моль/л?
Розв’язування. З довідкових таблиць беремо значення стандартних
величин: ДР AgI = 8,3 ⋅ 10 −17 ; K H [ Ag ( NH 3 )2 ]
+ = 5,89 ⋅ 10 −8.

1. Знайдемо кількість AgJ, яка розчиниться в розчині аміаку з С = 10 моль/л

AgI ↓ +2 NH 3 ⇔ [ Ag ( NH 3 ) 2 ]+ + I −
1 моль 2 моль 1 моль 1 моль
Срівн (10-2x) моль x моль x моль

AgI ↓⇔ Ag + + I − ;
ДР AgI = [ Ag + ][ I − ] = 8,3 ⋅ 10 −17 ;

+
ДР AgI 8,3 ⋅ 10 −17
[ Ag ] = = ;
[I − ] [I − ]
[ Ag ( NH 3 ) 2 ] + ⇔ Ag + + 2 NH 3 ;
[ Ag + ][ NH 3 ] 2
K H [ Ag ( NH 3 ) 2 ]+ = +
= 5,89 ⋅ 10 −8.
[ Ag ( NH 3) 2 ]
У вираз константи нестійкості комплексу підставляємо значення рівноважної
молярної концентрації кожного йона:
8,3 ⋅ 10 −17 ⋅ (10 − 2 x) 2
5,89 ⋅ 10 = −8

x⋅x
x = [ AgI ] = 5,04 ⋅ 10 −4 моль / л

24
2. Розрахуємо масу AgJ, яка розчиниться в 10 мл розчину аміаку з С =
10 моль/л
m( AgJ ) = M ( AgJ ) ⋅ C ( AgJ ) ⋅ V p ( NH 3 ) = 234,8 ⋅ 5,04 ⋅10 −4 ⋅ 0,01 = 0,0012г = 1,2 мг
m( AgJ ) = 1,2 мг
Задача 5. Обчислити молярну концентрацію катіона Co 2 + в 0,3 М
розчині [Co( NH 3 )6 ]( NO3 ) 2 , який містить аміак NH 3 кількістю 0,2 моль.
Розв’язування. Знаходимо у довіднику Kн[Co( NH 3 )6 ]2 + = 6, 2 ⋅10−36.
Запишемо процеси повної дисоціації комплексної сполуки (як сильного
електроліта) на зовнішню сферу і комплексний йон
[Co( NH 3 )6 ]( NO3 ) 2 → [Co( NH 3 ) 6 ]2+ + 2 NO3−
1 моль 2 моль
Срівн. 0,3 моль
та часткової дисоціації комплексного йона (як слабкого електроліта) на
катіон металу та ліганди:
[Co ( NH 3 ) 6 ] 2+ ⇔ Co 2+ + 6 NH 3
1 моль 6 моль
Срівн. (0,3-х)моль х моль (0,2-6х) моль
[Co 2+ ][ NH 3 ]6 x ⋅ (0,2 − 6 x) 6
K H [Co ( NH 3 )6 ]2 + = ; 6,2 ⋅ 10 −36 = .
2+
[Co ( NH 3 ) 6 ] (0,3 − x)
Оскільки значення х – величина мала у порівнянні з 0,3, то, нехтуючи
значенням х у знаменнику і (6 x)6 в чисельнику, одержуємо:
x ⋅ (0,2) 6 6,2 ⋅ 10 −36 ⋅ 0,3 1,86 ⋅ 10 −36
6,2 ⋅ 10 −36
= ; x= = = 2,9 ⋅ 10 −32
0,3 (0,2) 6
6,4 ⋅ 10 −5

[Co ] = 2,9 ⋅ 10
2+ −32
моль / л
Задача 6. Чи розчиниться осад броміду аргентуму AgBr масою 0,2 г в
100 мл 1 M розчину аміаку?
Розв’язування. Знаходимо в довіднику дві константи:
ДР AgI = 5,3 ⋅ 10 −13 ; K H [ Ag ( NH 3 )2 ]
+ = 5,89 ⋅ 10 −8.
1. Розрахуємо константу рівноваги процесу розчинення AgBr y розчині
аміаку:
AgBr ↓ +2 NH 3 ⇔ [ Ag ( NH 3 ) 2 ] + + Br −
1 моль 1 моль
Срівн. (1-2x) моль х моль х моль
25
 [ Ag ( NH 3 ) 2+ ][ Br − ]
Kp = ;
[ NH 3 ] 2
[ Ag ( NH 3 ) 2+ ][ Br − ][ Ag + ] ДР AgI 5,3 ⋅ 10 −13
Kp = +
= = −8
= 9,0 ⋅ 10 −6.
[ NH 3 ] ⋅ [ Ag ]
2
K H [ Ag ( NH 3 ) 2 ]+ 5,89 ⋅ 10

2. Розрахуємо розчинність AgBr в 1 М водному розчині аміаку:

x⋅x x2
Kp = або 9,0 ⋅ 10 = ;−6
x = 9,0 ⋅ 10 −6 = 3,0 ⋅ 10 −3 моль/л
(1 − 2 x) 1
(значення х ─ мала величина порівняно з 1, тому нею нехтують у
знаменнику).
Таким чином, розчинність AgBr в 1 М розчині аміаку дорівнює
3,0 ⋅ 10 −3 моль/л
3. Маса AgBr, яка розчиниться в 1 л 1 M розчину аміаку
m( AgBr ) = M ( AgBr ) ⋅ C ( AgBr ) = 187,8 ⋅ 3,0 ⋅ 10 −3 = 0,570 г
4. Маса AgBr, яка розчиниться в 100 мл 1 M розчину аміаку:
m( AgBr ) = 0,570 ⋅ 0,1 = 0,0570 г
Отже, осад AgBr масою 0,2 г в 100 мл 1 M розчину аміаку повністю не
розчиниться.
Задача 7. Розрахуйте повну константу стійкості β і повну константу
нестійкості Кн комплексу [Zn(NH ) ] 3 4
2+
у відповідному розчині за
температури 30°C і йонної сили розчину μ=2, якщо логарифми ступінчастих
констант стійкості за цих же умов дорівнюють: lg β1 = 2,37 ; lg β 2 = 2,44 ;
lg β 3 = 2,50 ; lg β 4 = 2,15 .
Розв’язання: Повна (загальна) константа стійкості β дорівнює добутку
ступеневих констант стійкості β = β1 ⋅ β 2 ⋅ β 3 ⋅ β 4 , а
lg β = lg β1 + lg β 2 + lg β 3 + lg β 4 = 2,37 + 2,44 + 2,50 + 2,15 = 9,46 .
Звідси β = 10 9, 46 = 2,88 ⋅ 10 9 .
Повна (загальна) константа нестійкості комплексу є величина, зворотна
1 1
константі його стійкості: K H = = = 10 −9 , 46 = 3,5 ⋅ 10 −10 .
β 10 9 , 46

26
 Задача 8. Обчисліть об’єм 25,10 %-го водного розчину NaOH,
необхідного для розчинення 9,94 г Zn(OH)2. Густина розчину NaOH 1,275
г/см3 при температурі 20°C.
Розв’язання: Розчинення осаду 9,94г Zn(OH)2 в розчині лугу
відбувається за реакцією:

Zn(OH)2↓+2NaOH=Na2[Zn(OH)4]
99,41г 2⋅39,997г
9,94г x
9,94 ⋅ 2 ⋅ 39,997
x = m( NaOH ) = = 7,999 ≈ 8 г.
99,41
1. Обчислимо об’єм 100 г 25,10 %-го розчину NaOH:
m 100
V= = = 78,4см 3
ρ( NaOH ) 1,275
2. Розрахуємо об’єм розчину, в якому розчинено 8 г NaOH:
78,4 см3 містить 25,10 г NaOH
3
x см 8 г NaOH
78,4 ⋅ 8
x= ≈ 25 см3.
25,10
Таким чином, для розчинення 9,94 г Zn(OH)2 потрібно 25 см3 розчину NaOH з
масовою часткою NaOH 25,10 %.

1.5.Реакції окиснення – відновлення

На окисно-відновних реакціях грунтуються численні якісні визначення

(Mn2+ – у вигляді MnO- ; Cr3+ – у вигляді Cr2O72-, Hd2+ відновлюють до
металічної ртуті), процеси усунення впливу заважаючих домішок.
В кількісному хімічному аналізі цей тип реакції поширений в
електрогравіметрії (визначуваний катіон металу відновлюють до вільного
металу на катоді (Cu2+ + 2e ↔Cu0) чи окиснюють до оксиду на аноді
(Mn2++O2–2e↔MnO2); в титриметрії робочими розчинами є KMnO4

27
(перманганатометрія), K2Cr2O7 (хроматометрія), I2 (йодометрія), аскорбінова
кислота (аскорбінометрія) тощо.
Як і на кожен з приведених вище типів реакцій, окисно-відновні
зазнають впливу температури, концентрації реагуючих речовин, кислотності
середовища, реакцій протонування, осадження, комплексоутворення,
наявності каталізаторів чи інгібіторів реакції, дія яких може як сприяті
бажаній реакції, так і уповільнювати чи запобігати їй.
Вміння визначати напрям і глибину проходження реакції окиснення-
відновлення надає можливість керування нею.
Задача 1. Для реакції
5 Fe 2+ + MnO4− + 8 H + = + Fe 3+ + Mn 2+ + 4 H 2 O
визначити:
a) окисник і відновник; б) окиснену і відновлену форму окисника і
відновника;в) врівняти коефіцієнти; г) написати дві напівреакції та рівняння
Нернста для кожної з них; д) розрахувати константу рівноваги при
[Η ] = 1 ⋅10
+ −8
моль/л та [Η ] = 1 моль л ;
+
є) встановити, чи відбудеться ця
реакція самодовільно за стандартних умов(чи вона самодостатня). Як
зміниться величина Kp за pH = 8 ([H+]=1·10-8 моль/л)?
Розв’язування. Fe 2 + - відновник.
Відновна напівреакція:
Fe 2+ − 1e = Fe 3+ ;
Fe 2 + - відновлена форма відновника; Fe 3+ - окиснена форма відновника.
MnO4− - окисник.
Окисна напівреакція: MnO 4− + 5e + 8 H + = Mn 2+ + 4 H 2 O ;
MnO4− - окиснена форма окисника: Mn 2+ - відновлена форма окисника.
В загальному вигляді рівняння Нернста:
RT [Ок ] 0,059 [Ок ]
E = E0 + lg = E0 + lg
nF [Від] n [Від] ,
де E і E 0 - реальний і стандартний (при t = 25 0 C ) окисно – відновні
потенціали, В; R - газова постійна; T - температура за шкалою Кельвіна; F -
число Фарадея; n - кількість електронів, що приймають участь у напівреакції;
[Ок] і [Від] - рівноважні концентрації окисненої та відновленої форм
окисника чи відновника, моль л .

28
E Fe3+ / Fe2 + = E Fe
0
+
0,059 Fe 3+
lg
[ ]
3+
/ Fe 2 +
1 Fe 2+
;
[ ]
E MnO− / Mn2 + = E MnO
0
+
0,059 MnO4−
lg ⋅ H
[
+ 8 ][ ]
4
−
/ Mn 2 + 4
1 Mn 2+ [ .
]
(E 0 0
ок − Eвід )⋅n
K p = 10 0 , 059
,
0
де K p - константа рівноваги окисно-відновної реакції; E ок0 і E від - стандартні
окисно-відновні потенціали (редокс-потенціали) окисника і відновника
відповідно; n - кількість електронів, що приймають участь у реакції.
В довіднику знаходимо, що:
0
E Fe 3+
/ Fe 2 +
= +0,77 B , E MnO
0
−
/ Mn 2 +
= +1,51B .
4

За концентрації протонів 1 моль/л [ ]

pH = − lg H + = − lg 1 = 0 , якщо
[H+]= 1 ⋅ 10 −8 моль/л ─ pH = − lg1 ⋅ 10 −8 = 8 .
Тому при pH=0 константа рівноваги реакції не залежить від pH.
⎛ E0 0 ⎞
⎜ MnO − / Mn 2 + − EFe 3+ / Fe 2 + ⎟⋅5⋅1 (1,51−0, 77 )⋅5 0 , 74⋅5
⎝ 4 ⎠
K p = 10 0 , 059
= 10 0 , 059
= 10 0 , 059
= 10 62,7 .
При K p > 1 реакція відбувається.
При pH=8 константа рівноваги залежить від pH і розраховується за
формулою:
( E o Mn4− / Mn 2 + − E o Fe3 + / Fe 2 + )⋅n (1, 51−0 , 77 )⋅5 0 , 74⋅5
− zpH −8⋅8 −64
Κ Ρ = 10 0., 059
= 10 0 , 059
= 10 0 , 059
= 10 62,7 −64 = 10 −1,3
Kp<1, тому реакція не відбувається.
Реакція відбувається самодовільно, якщо E 0 окисника > E 0 відновника,
тобто
ΔE = E ок0 − E від
0
>0
ΔE = E MnO
0
−
/ Mn 2 +
− E Fe
0
3+
/ Fe 2 +
= 1,51 − 0,77 = 0,74 B .
4

Реакція за стандартних умов відбувається (реакція самодостатня).

Задача 2 . Обчислити окисно-відновний потенціал у розчині, що
⎛1⎞ ⎛1⎞
містить MnO4− , C ⎜ ⎟ = 1 моль л , Mn 2 + , C ⎜ ⎟ = 1 моль л , pH = 5,0
⎝z⎠ ⎝z⎠
0
( E MnO −
/ Mn 2 +
= +1,51B ).
4

29
 Розв’язування. Окисно-відновна напівреакція відбувається в слабко-
кислому середовищі і описується процесом:
MnO 4− + 5e + 8 H + = Mn 2+ + 4 H 2 O .
−5
pH розчину становить 5, що відповідає концентрації протонів 1 ⋅10 моль л .
За рівнянням Нернста розраховуємо окисно-відновний потенціал, величина
якого залежить від pH розчину:

E MnO− / Mn2+ = E 0
+ lg
[
0,059 MnO4−
⋅ H+
][ ] 8
= 1,51 +
0,059 1
lg ⋅1 ⋅10 −5 =
4 MnO4− / Mn 2 +
5 [
Mn 2+
] 5 1
= 1,51 + 0,0118 ⋅ lg1 ⋅10 −5 = 1,51 + 0,0118 ⋅ (− 5) = 1,51 − 0,059 = 1,451 В.
Задача 3. Обчислити окисно-відновний потенціал у розчині, що
містить 0,2 моль/л K2Cr2O7, 0,3 моль/л Cr2(SO4) 0,5 моль/л HNO3
0
( ECr O 2−
/ 2 Cr 3 +
= +1,33 B ).
2 7

Розв’язування. Величина окисно-відновного потенціалу редокс-пари

Cr2 O72− / 2Cr 3+ залежить від кислотності середовища, оскільки протони
входять у напівреакцію Cr2 O72− + 6e + 14 H + = 2Cr 3+ + 7 H 2 O .
Окисно-відновний потенціал у розчині, що містить Cr (VI ) і Cr (III )
розраховуємо за рівнянням Нернста:

ECr O 2− / 2Cr 3+ = ECr

0
+ lg
[
0,059 Cr2 O72− ][ ]
⋅ H+
14
= 1,33 +
0,059
lg
0,2
⋅ (0,5) =
14
2 7 O 2 − 2 Cr 3 + 2 7
6 Cr [
3+ 2
] 6 (0,3)2

0,2
= 1,33 + 0,01 ⋅ lg ⋅ 0,000061 = 1,33 − 0,047 = 1,28 B .
0,09
Задача 4. Обчислити потенціал нікелевого електрода в розчині, що
містить 0,1 моль л NiCl2 і 2,7 моль л NH 3 ( E Ni0 2+ / Ni = −0,23B ).
Розв’язування. Потенціал нікелевого електрода в розчині з
одноіменним катіоном розраховується за рівнянням Нернста:

Eок / від =E +
RT [Ок ]
lg 0
=E +
0 0,059 [Ок ]
lg =E 0
+
0,059 Ni 2+
lg =
[ ]
nF [Від] n [Від] Ni 2+ / Ni 2 Ni 0 [ ]
= −0,23 + 0,03 ⋅ lg Ni 2+ . [ ]
Але в розчині в надлишку міститься аміак, який з Ni 2+ утворює комплекси:
Ni 2+ + 6 NH 3 ↔ [Ni ( NH 3 )6 ] .
2+

30
Вважаючи, що всі катіони Ni 2+ зв’язані в комплекс, залишкову їх
концентрацію розраховуємо із загальної константи стійкості комплексу,
нехтуючи проміжними стадіями. Розраховуємо концентрацію катіонів Ni 2+ ,
що не зв’язались у комплекс, користуючись формулою:
С заг
[K ] = ;
1 + [L]β1 + [L] β1 β 2 + ... + [L]
2 Р
β1 ... β р

1
Константи стійкості ( β = ):
КН
β1 = 0,43 ⋅10 3 ; β 2 = 0,13 ⋅10 3 ; β 3 = 0,41 ⋅10 2 ; β 4 = 0,12 ⋅10 2 ; β 5 = 0,43 ⋅101 ;
β 6 = 0,81 ⋅10 0 ; β заг = 0,10 ⋅10 9 .

[Ni ] =
2+ 0,1
1 + 2,7 ⋅ 0,43 ⋅10 3 + (2,7 ) ⋅ 0,43 ⋅10 3 ⋅ 0,13 ⋅10 3 + (2,7 ) ⋅ 0,43 ⋅10 3 ⋅ 0,13 ⋅10 3 ⋅
2 3

⋅ 0,41 ⋅10 2 + (2,7 ) ⋅ 0,43 ⋅10 3 ⋅ 0,13 ⋅10 3 ⋅ 0,41 ⋅10 2 ⋅ 0,12 ⋅10 2 + (2,7 ) ⋅ 0,43 ⋅10 3 ⋅ 0,13 ⋅ 10 3 ⋅
4 5

⋅ 0,41 ⋅10 2 ⋅ 0,12 ⋅10 2 ⋅ 0,43 ⋅101 + (2,7 ) ⋅ 0,43 ⋅10 3 ⋅ 0,13 ⋅ 10 3 ⋅ 0,41 ⋅10 2 ⋅ 0,12 ⋅ 10 2 ⋅ 0,43 ⋅ 101 ⋅
6

0,1
= = 1,8 ⋅10 −12 моль л
⋅ 0,81 ⋅10 0
5,55 ⋅ 10 10

0,059
E Ni 2 + / Ni = E Ni
0
2+
/ Ni
+ lg1,8 ⋅ 10 −12 = −0,23 + 0,030 ⋅ lg1,8 ⋅ 10 −12 =
2
= −0,23 + (− 12) ⋅ 0,030 lg1,8 ≈ −0,23 − 0,09 = −0,32B .
Задача 5. Обчислити константу рівноваги окисно-відновної реакції
2 HNO 2 + 2 J − + 2 H + ↔ 2 NO ↑ + J 2 + 2 H 2 O
( E NO2− / NO = +0,99 B ; E J 2 / 2 J − = +0,54 B ).
0 0

Розв’язування. Розділимо окисно-відновну реакцію на дві

напівреакції:
окисну (перетворення окисника HNO2 ):
2 HNO 2 + 2e = 2 NO ↑ +2 H 2 O
відновну (перетворення відновника – йодид-іону):

31
2 J − − 2e = J 2 .
Окисна напівреакція залежить від концентрації протонів ( pH розчину),
відновна не залежить; зниження pH сприятиме проходженню реакції, тому
константу рівноваги розраховуватимемо за формулою:
(E − Е )⋅n − zpH
0
ок
0
від

K p = 10 0, 059 .
Але оскільки в умові не вказано значення pH , вважатимемо, що
[H ] = 1 моль л , тоді pH = 0 і добуток zpH = 0 .
(E 0 0
ок − Евід )⋅n (0 , 99 −0 , 54 )⋅2
K p = 10 0 , 059
= 10 0 , 059
= 1015, 2 .
Задача 6. На основі значень окисно-відновних потенціалів покажіть, чи
зможе HgS розчинитись в 1 М HNO3 .
Розв’язування. Запишемо рівняння реакції і напівреакцій:
3HgS ↓ +8 H + + 2 NO3− = 3Hg 2+ + S ↓ +2 NO ↑ +4 H 2 O

HgS ↓ −2e = Hg 2+ + S ↓
NO3− + 4 H + + 3e = NO ↑ +2 H 2 O
Потенціал редокс-пари NO3− / NO = 0,96 B .
Потенціал редокс-пари S / S 2− - розраховується за рівнянням Нернста з
врахуванням добутку розчинності HgS , оскільки одна з форм пари ( S 2− )
входить до складу малорозчинного HgS .

[ ][ ]
ДPHgS = Hg 2+ ⋅ S 2− = 1,6 ⋅10 −52 . [S ] = [ДP
2−

Hg ]
.
HgS
2+

Враховуючи концентрацію HNO3 ( 1 моль л ), приймаємо концентрацію

Hg 2+ (при розчинені HgS ), рівну концентрації H + :

[H ] = C
+
HNO3 [ ]
= Hg 2+ = 1 моль л .
З рівняння Нернста розраховуємо потенціал редокс-пари S / S 2− , враховуючи
ДРHgS :

E S / S 2 − = E S0 / S 2 − +
0,059 [S ]
lg 2− = E S0 / S 2 − +
0,059 1
lg 2− = E 0 2 − +
0,059 Hg 2+
=
[ ]
2 S [ ] 2 S S/S [ ]
2
lg
ДР HgS
0,059 1 0,059 1
= E S0 / S 2 − + lg = −0,46 + lg = +1,07 B .
2 ДРHgS 2 1,6 ⋅10 −52

32
Розраховуємо константу рівноваги реакції:
⎛ E0 ⎞
(E )⋅n
0
0 0 ⎜ NO − / NO − ES / S 2 − ⎟⋅6 (0 ,96−1, 07 )⋅6
ок − Eвід ⎝ 3 ⎠
Kp = 10 0 , 059
= 10 0 , 059
= 10 0 , 059
= 10 −11,3 .
Мале значення константи рівноваги вказує на те, що HgS не розчиняється в
1 М HNO3 .
Задача 7. До розчину що містить йодид-, нітрит- та сульфід- іони
додали хлорну воду. Які зміни можна спостерігати? Написати рівняння
реакцій і обґрунтувати напрям їх проходження.
Розв’язування. 1. Знаходимо стандартні потенціали редокс- пар:
E I0 / 2 I − = +0,536 B; E NO
0
−
/ NO −
= +0,94 B; E S0 / S 2 − = −0,476B; ECl0 / 2 Cl −
= +1,359 B;
2 3 2 2

0
Оскільки E Cl2 / 2Cl − найбільше, то хлор може окиснювати всі присутні в
розчині аніони.
2. Визначаємо порядок, в якому будуть окиснюватися аніони: першим
окислюється той, який має найменше значення редокс-потенціалу, оскільки
ΔE 0 реакції (електрорушійна сила – е.р.с) буде найбільшою.
( ΔE 0 = E 0 ок . − E 0 від. ).
ΔE 0 = ECl0 / 2 Cl −
− E I0 / 2 I − = 1,359 B − 0,536 B = 0,823B;
2 2

ΔE = E 0 0
Cl2 / 2 Cl −
−E 0
NO3− / NO2−
= 1,359 B − 0,94 B = 0,419 B;
ΔE 0 = ECl0 / 2 Cl −
− E S0 / S 2 − = 1,359 B − (−0,476 B) = 1,835B.
2

Першим буде окиснюватися сульфід-, потім йодид-, останнім - нітрит-іон.

3. Запишемо окисно-відновні реакції в порядку їх проходження:
S 2 − + Cl2 = S ↓ +2Cl − (розчин стає каламутним від сірки);
2 I − + Cl 2 = I 2 + 2Cl − (виділяється йод і з’являється буре забарвлення).
NO2 − + Cl2 + H 2O = NO3− + 2Cl − + 2 H + .
Задача 8. В якому напрямі проходитиме реакція, якщо змішати
однакові об’єми 1 M розчинів хлоридів Fe(III), Fe(II), Sn(IV), Sn(II)?
0
Розв’язування. Е Fe 3+
/ Fe 2 +
= +0,77 B; E Sn
0
4+
/ Sn 2 +
= +0,15B, Отже, Fe(III) буде
окисником, а Sn(II) - відновником, тобто відбуватиметься реакція:
2+
2 Fe3+ + Sn 2+ = 2 Fe + Sn 4+ .
Задача 9. Як змінити редокс - потенціал системи E Br 2 / 2 Br −
при зміні
концентрації брому до 0,1 моль/л, а бромід-іонів до 0,01 моль?
33
 Розв’язування.
RT [Ок ] 0,059 [Ок ]
Eок / від = Еок0 / від + ln = Еок0 / від + lg .
nF [ Від] п [ Від]
0,059 [ Br2 ] 0,059 0,1
Е Br / 2 Br − = E Br
0
− + lg − 2
= 1,087 + lg = 1,087 + 0,029 ⋅ lg1000 =
2 2 / 2 Br
2 [ Br ] 2 (0,01) 2
= 1,087 + 0,029 ⋅ 3 = 1,174 B.
1,174 B
Потенціал системи при зміні концентрації збільшився в n = ≈ 1,1 рази .
1, 087 B
Задача 10. Обчисліть реальний окисно-відновний потенціал при
змішуванні 80 мл розчину Ce(IV), C(Ce4+) = 0,150 моль/л з 20 мл розчину
Ce(III), С(Сe3+) = 0,050 моль/л. Коефіцієнти активності йонів Ce4+ і Ce3+
вважати рівними 1. E o Ce 4+
/ Ce 3 + = 1,77 В за кімнатної температури.
Розв’язання: Окисно-відновний процес для редокс-пари Ce4+/Ce3+
описується напівреакцією:
Ce4++1e=Ce3+.
Реальний окисно-відновний потенціал редокс-пари Ce4+/Ce3+ описується
рівнянням Нернста:
0,059 a (Ce 4+ )
ECe =E o
+ lg .
a (Ce 3+ )
4+ 3+
4+ Ce / Ce
/ Ce 3 +
n
Оскільки a(Ce 4+ ) = C (Ce 4+ ) ⋅ f (Ce 4+ ) , a (Ce 3+ ) = C (Ce 3+ ) ⋅ f (Ce 3+ ), а n = 1 і
f (Ce 4+ ) = f (Ce 3+ ) = 1 , тому замість активностей йонів використовують їх
концентрацію (враховуючи розбавлення при зливанні розчинів), яку
розраховують за формулами:
c ' (Ce 4+ ) ⋅ν (Ce 4+ ) 0,150 ⋅ 0,08
C (Ce ) =
4+
= = 0,12 моль/л.
ν (Ce 4+ ) + ν (Ce 3+ ) 0,08 + 0,02
c′(Ce 3+ ) ⋅ν (Ce 3+ ) 0,050 ⋅ 0,02
C (Ce ) =
3+
= = 0,010 моль/л.
ν (Ce 4+ ) + ν (Ce 3+ ) 0,08 + 0,02
Підставивши концентрації йонів у рівняння Нернста, отримаємо:

ECe 4 + / Ce3+ = E Ce / Ce + 0,059 ⋅ lg

o c Ce 4+
= 1,77 + 0,059 ⋅ lg
0,12 ( )
= 1,77 + 0,059 ⋅ lg12 = 1,83 В
( )
4+ 3+
3+
c Ce 0,01
Задача 11. Визначте в якому напрямі (прямому чи зворотному)
проходить за кімнатної температури реакція
HAsO42− + 2 J − + 3H + = AsO2− + J 2 + 2 H 2 O ( n = 2)
,

34
якщо концентрація реагентів (учасників реакції)
C ( HAsO42− ) = C ( AsO2− ) = C ( J − ) = 0,1моль / л , рН = 2 (С(Н+) = 10-2 моль/л),
стандартні окисно-відновні потенціали редокс-пар
HAsO42− , H + / AsO2− , J 2 / 2 J − ( J 3− + 2e = 3 J − ) за
кімнатної температури
становлять відповідно 0,56 і 0,55 В, тобто достатньо близькі. Коефіцієнти
активності реагентів прийняти за 1.
Розв'язування. Для визначення напрямку протікання реакції необхідно
розрахувати її електрорушійну силу (ЕРС). Стандартна ЕРС реакції
дорівнює:
ЕРС = ΔЕ 0 = Еок0 − Евід
0
= 0,56 − 0,55 = 0,01В
0,059 C(AsO-2 ) ⋅ C ( J 2 ) 0,059 0,1 ⋅ 0,1
Е = ΔЕ + 0
⋅ lg 2− − 2 + 3
= 0,01 + ⋅ lg =
2 C ( HAsO4 ) ⋅ C ( J ) ⋅ C ( H ) 2 0,1 ⋅ (0,1) 2 ⋅ (0,1) 3
= −0,20 B < 0
В даних умовах реакція іде в зворотному напрямі.
Задача 12. Оцінити повноту окиснення Fe(II) за кімнатної температури
двома окисниками - розчином сульфату церію (IV) і розчином нітратної
кислоти НNО3-. Стандартні окисно-відновні потенціали редокс-пар Се4+/Се3+
; Fe3+/Fe2+ і (NO3-,H+)/NO дорівнюють відповідно 1,77; 0,77; 0,96 В за
кімнатної температури.
Розв'язування. Окиснення Fe2+ різними окисниками відбувається за
реакціями:
Fe2+ + Се4+ = Fе3+ + Се3+ (n = 1).
3Fe2+ + NO3- + 4H+ = 3Fe3+ + NO↑ +2Н2O (n = 3).
Щоб оцінити повноту окиснення Fe, необхідно розрахувати і порівняти
константи рівноваги цих реакцій К1 і К2:
( E ок0 − Е від
0
)⋅n
lg K p = ;
0,059
(1,77 − 0,77) ⋅ 1
lg K 1 = = 16,95; K 1 = 8,9 ⋅ 1016 ;
0,059
(0,96 − 0,77) ⋅ 3
lg K 2 = = 9,66; K 2 = 4,6 ⋅ 10 9.
0,059
K 1 8,9 ⋅ 1016
= = 1,9 ⋅ 10 7
Відношення K 2 4,6 ⋅ 10
9
.

35
Оскільки К1 значно перевищує К2, сульфат церію (IV) повніше окислює Fе(ІІ)
до Fе(ІІІ), ніж нітратна кислота.

РОЗДІЛ 2. КІЛЬКІСНИЙ ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ

В цьому розділі наведені приклади розв’язування задач, що стосуються

концентрації розчинів (приготування розчинів, перехід від одного способу
вираження концентрації до іншого), а також розрахунки в титриметричному
та гравіметричному матодах, які відносяться до простих і доступних методів
кількісного аналізу.

2.1. Розчини. Кількісний склад розчинів

В аналітичній хімії більшість реакцій проводиться у водних розчинах,

тому вміння розраховувати наважку, необхідну для приготування розчину
заданої концентрації; розбавляти розчини; переходити від одного виду
концентрації до іншого надзвичайно потрібні студентам, які опановують
навики хіміків аналітиків. Ці знання знадобляться всім, хто має справу з
приготуванням розчинів.
Задача 1. У воді масою 1 кг розчинено 560 г гідроксиду калію КОН.
Обчисліть молярні частки КОН і води у розчині.
Розв’язування: Розраховуємо кількість молей КОН у розчині:
m( KOH ) 560
n( KOH ) = = = 10 моль.
M ( KOH ) 56
і кількість молей води:
m( H 2O ) 1000
n( H 2O ) = = = 55,5моль.
M ( H 2O ) 18
Обчислюємо молярні частки КОН і води в розчині:
m( KOH ) 10
X ( KOH ) = = = 0,1530 = 15,30 %;
n( KOH ) + n( H 2O ) 10 + 55,5

36
 n( H 2O ) 55,5
X ( H 2O ) = = =0,8470=84,70 %.
n( KOH ) + n( H 2O ) 10 + 55, 5
Задача 2. Масова частка гідроксиду натрію NaОН у водному розчині
40 %. Знайдіть молярну частку (%) розчиненої речовини.
Розв’язування: 1. Розрахуємо кількість молей NaОН у розчині:
m( NaOH ) 40
n( NaOH ) = = =1 моль.
M ( NaOH ) 40
2. Маса води у розчині:
m( H 2O) = 100 – 40 = 60 г.
3. Знайдемо кількість молей води в розчині:
m( H 2O ) 60
n( H 2O ) = = = 3,3 моль.
M ( H 2O) 18
4. Молярна частка NaОН у розчині становитиме:
m( NaOH ) 1
X ( NaOH ) = = = 0,2420=24,20 % .
n( NaOH ) + n( H 2O ) 1 + 3,3
Задача 3. До 32 г метанолу (ρ = 0,8 г/см³) долили дистильовану воду до
загального об’єму 80 мл. Визначте об’ємну частку метанолу в розчині.
Розв’язування: Об’єм 32 г метанолу становить:
m 32
V ( метанолу ) = = = 40 cм³ (мл).
ρ 0,8
Об’ємна частка метанолу в розчині розраховується за формулою:
V ( метанолу ) 40
ω ( метанолу ) = = = 0,5 = 50 % .
V ( розчину ) 80
Задача 4. При змішуванні 50 мл води (ρ = 1 г/см³) і 70 мл етанолу (ρ =
0,8 г/см³) одержали розчин густиною 0,9 г/см³. Визначте об’ємну частку
етанолу у воді.
Розв’язування: При змішуванні рідин об’єм розчину не дорівнює сумі
об’ємів розчиненої речовини і розчинника – необхідно обчислити масу
розчину.
1. Знайдемо масу води в розчині:
m(води)=ρ(води)⋅V(води)=1⋅50 = 50 г.
2. Розрахуємо масу етанолу в розчині:
m(етанолу)=ρ(етанолу)⋅V(етанолу)=0,8⋅70 = 56 г.
3. Маса розчину:

37
m(розчину) = m(води) + m(етанолу) = 50 + 56 = 106 г.
4. Об’єм розчину становитиме:
m( розчину ) 106
V ( розчину ) = = = 117,8 мл.
ρ ( розчину ) 0,9
5. Об’ємна частка етанолу в розчині:
V (етанолу ) 70
ω (етанолу ) = = =0,594 = 59,4 %.
V ( розчину ) 117,8
Задача 5. Обчислити моляльність розчину КCl, якщо масова частка КCl
становить 7,45 %.
Розв’язування: В 100 г розчину КCl міститься:
m (KCl)=7,45 г; m( H 2O) = m( розчину ) − m( KCl ) =
= 100 -7,45 = 92,55 г = 0,0926 кг.
Моляльність (кількість молей розчиненої речовини в 1 кг розчинника)
обчислюється за формулою:
KCl m( KCl ) / M ( KCl ) 7, 45 / 74,5
V( )= = = 1,08 моль/кг.
H 2O m( H 2O ) 0, 0926
Задача 6. У воді об’ємом 540 мл розчинено 60 г хлориду натрію NaCl.
Визначте масову частку розчиненої речовини в розчині.
Розв’язування: Визначимо масу розчину:
m (розчину) = m(води) + m(NaCl) = 540 + 60 = 600 г.
Розрахуємо масову частку NaCl у розчині:
m( NaCl ) 60
ω( NaCl ) = 100% = 100% = 10%
m( розчину ) 600
Задача 7. Який об’єм води необхідний для розчинення NaNO3 масою
8 г, щоб приготувати розчин з масовою часткою NaNO3 1 %?
Розв’язування: Обчислимо масу розчину, концентрація якого 1%.
у 100г розчину – 1 г NaNO3
у х г розчину – 8 г NaNO3
100 ⋅ 8
x= = 800 г розчину.
1
Оскільки у 800 г розчину розчинено 8 г NaNO3 , то об’єм води становить:
V(води) = m(води) = m(розчину) – m( NaNO3 ) = 800 – 8 = 792 г = 792 мл.

38
 Задача 8. Яка молярна концентрація, молярна концентрація
еквівалентів, масова концентрація, титр (г/мл) хлориду барію у розчині з
масовою часткою речовини 10 % і густиною 1,090 г/см³?
Розв’язування: 1. Обчислимо об’єм 100 г 10%-го розчину BaCl2 :
m( p ) 100
Vp = = = 91,74 мл.
ρ 1, 090
2. Знайдемо вміст BaCl2 (в грамах) у 1000 мл розчину:
91,74 мл – 10 г BaCl2
1000 мл – х
1000 ⋅ 10
x= = 109,00 г
91,74
3. Обчислимо молярну концентрацію і молярну концентрацію еквівалентів
розчину BaCl2 , якщо М( BaCl2 ) = 208,24 г/моль:
1 M ( BaCl2 ) 208, 24
M( BaCl2 )= = =104,12 г/моль;
z 2 2
m( BaCl 2 ) 109
C ( BaCl 2 ) = = = 0,5235 моль / л
M ( BaCl 2 ) ⋅ V 208,24 ⋅ 1
1 m( BaCl 2 ) 109
C ( BaCl 2 ) = = = 1,0470 моль / л
z 1 104,12 ⋅ 1
M ( BaCl 2 ) ⋅ V
z
4. Масова концентрація розчину BaCl2 і його титр становлять:
m( BaCl2 ) 109
P( BaCl2 ) = = =109 г/л;
Vp 1л
m( BaCl2 ) 109
T ( BaCl2 ) = = =0,109 г/мл.
Vp 1000 мл
Задача 9. Oбчислити масу хлориду калію, необхідну для приготування
400 мл розчину з молярною концентрацією 0,3 моль/л.
М( BaCl2 )=74,551 г/моль.
Розв’язування:
1000 мл розчину містить 0,3 моль BaCl2 або 0,3⋅74,551 г BaCl2
400 мл розчину – х
400 ⋅ 0,3 ⋅ 74,551
x= = 8,946 г.
1000

39
 Задача 10. Визначте молярну концентрацію та молярну концентрацію
еквівалентів розчину H 2 SO4 (ω = 20% ρ = 1,14 г/см³).
Розв’язування: Обчислимо, у якому об’ємі розчину з густиною
1,14 г/см³ міститься 20 г H 2 SO4 :
m 100г
V( H 2 SO4 )= = =87,72 мл .
ρ 1,14 г / см3
Обчислимо, скільки грамів буде міститися в 1л розчину:
87,72 мл містить 20 г H 2 SO4
1000 мл – хг
1000 ⋅ 20
x= = 228,00 г.
87,72
Перерахуємо цю кількість на молі і молі еквівалентів:
m(H 2 SO4 ) 228
C= = = 2,3265 моль/л
M (H 2 SO4 ) ⋅ V 98 ⋅ 1
⎛1 ⎞ m(H 2 SO4 )
C ⎜ H 2 SO4 ⎟ = = 4,6530 моль/л.
⎝z ⎠ M ⎛ 1 H SO ⎞ ⋅ V
⎜ 2 4 ⎟
⎝z ⎠
Задача 11. Знайти об’єм розчину BaCl2 з молярною концентрацією
еквівалентів 0,5 моль/л, який необхідний для взаємодії з H 2 SO4 , що міститься
в 20 мл розчину з молярною концентрацією еквівалентів 2 моль/л.
Розв’язування: Знаходимо в довідкових таблицях молярні маси
хлориду барію і сульфатної кислоти та розраховуємо молярні маси
еквівалентів (число еквівалентності для обох сполук = 2).
1
М( BaCl2 ) = 208,33 г/моль; М( BaCl2 ) = 104,165 г/моль;
z
1
М( H 2 SO4 ) = 98 г/моль; М ( H 2 SO4 ) = 49 г/моль.
z
1
1. Обчислимо масу H 2 SO4 , що міститься в 20 мл розчину з С( ) = 2 моль/л:
z
в 1000 мл розчину міститься 2⋅49 г
в 20 мл – хг
20 ⋅ 2 ⋅ 49
x= = 1,96 г.
1000

40
2. Запишемо рівняння реакції і розрахуємо кількість грамів BaCl2 , яка реагує з
1,96 г H 2 SO4 :
BaCl2 + H 2 SO4 = BaSO4 + 2 HCl
208,33 98
хг 1,96 г
208,33 ⋅ 1,96
x= = 4,1666 г.
98
3. Розрахуємо, в якому об’ємі розчину з молярною концентрацією
еквівалентів 0,5 моль/л міститься 4,1666 г BaCl2 :
⎛1⎞ ⎛1⎞
в 1000 мл розчину – 0,5⋅104,165 [C ⎜ ⎟ ⋅ M ⎜ ⎟] BaCl2
⎝z⎠ ⎝z⎠
в х мл розчину ─ 4,1666 г
1000 ⋅ 4,1666
x= = 80 мл
0,5 ⋅ 104,165
Задача 12. Визначити масову частку (%) HNO3 у розчині з молярною
концентрацією 12,2 моль/л, густина якого 1,350 г/см³. М( HNO3 ) = 63 г/моль.
Розв’язування: Обчислимо, скільки грамів HNO3 міститься в 1 л
розчину:
m( HNO3 )=C( HNO3 )⋅M( HNO3 )=12,2 моль/л⋅63 г/моль=768,6 г.
Знаючи густину розчину визначимо масу 1 л розчину:
m(1000 мл розчину) = Vp⋅ρ = 1000 мл⋅1,350 г/мл = 1350 г
Знайдемо масову частку HNO3 (%):
1350 г розчину містить 768,6 г HNO3
100 г ─ хг HNO3
100 ⋅ 768,6
x= = 56,93 %
1350
m( HNO3 ) 768, 6
Або: ω ( HNO3 ) = 100% = 100% = 56,93 % .
mp 1350
Задача 13. Визначте масову частку ацетатної кислоти CH 3COOH у
розчині, що утворюється при змішуванні її розчинів масою 120 г з
ω( CH 3COOH ) = 10% і 40 г з ω ( CH 3COOH )=90 %.

41
 Розв’язування: Обчислимо вміст CH3COOH (в грамах) у 120г і 40г
розчинів з масовими частками відповідно 10 і 90 %:
100 г розчину містить 10 г CH 3COOH
120 г ─ хг
120 ⋅ 10
Звідки x = = 12 г CH 3COOH ;
100
100 г розчину містить 90 г CH 3COOH
40 г - х г
40 ⋅ 90
Звідки x = = 36 г CH 3COOH .
100
Сумарна маса розчину після зливання = 120 г + 40 г =160 г.
Сумарна маса оцтової кислоти після зливання = 12 г + 36 г = 48 г.
Визначаємо масову частку CH 3COOH в одержаному розчині:
m(CH 3COOH ) 48г
ω (CH 3COOH ) = 100% = 100% = 30,0 %.
mp 160г
Задача 14. Які маси розчину аміаку NH 3 з масовою часткою NH 3 25 % і
води треба взяти, щоб приготувати водний розчин аміаку масою 1 кг з
масовою часткою NH 3 15 %.
Розв’язування:
1. Обчислимо вміст аміаку в 1 кг розчину з масовою часткою NH 3
15 %. Якщо в 100 г розчину міститься 15 г NH 3 , то в 1000 г - 150 г NH 3 .
2. Знайдемо масу розчину аміаку з масовою часткою NH 3 25%, що
містить 150 г NH 3 :
100 г розчину - 25 г NH 3
100 ⋅ 50
хг - 150 г NH 3 → x= = 600 г ( NH 4OH ).
25
3. Визначимо масу води:
m(води) = m(розчину) – m( NH 4OH ) = 1000 г – 600 г = 400 г ( H 2O ).
Задача 15. Яку масу води необхідно додати до розчину хлориду натрію
NaCl з масовою часткою NaCl 0,02 (2%), щоб одержати розчин з масовою
часткою NaCl 0,005 (0,5 %)?

42
 Розв’язування: Обчислимо, у скількох грамах розчину з масовою
часткою NaCl 0,5 % розчинена така ж кількість NaCl, як у 100 г розчину з
масовою часткою NaCl 2 %:

100 г розчину містить 0,5 г NaCl 2 ⋅ 100

x= = 400 г
x г розчину містить 2 г NaCl 0,5

Оскільки загальний об’єм розчину 400 г, а початкова маса розчину з більшою

концентрацією – 100 г, то необхідно додати 300 г води (300 мл води, оскільки
ρ = 1, 0 г / см3 ).
Задача 16. До якого об’єму треба розбавити водою розчин сульфатної
кислоти H 2 SO4 від 0,8 до 0,25 моль/дм3 (моль/л) ( f екв. H 2 SO4 = 1/ 2 )?
Розв’язування: 1. Oбчислимо вміст H 2 SO4 (в грамах) у 1,25 л розчину з
1
С ( H 2 SO4 ) = 0,8 моль / л :
z
1 1 98
m( H 2 SO4 ) = M ( H 2 SO4 ) ⋅ C ( H 2 SO4 ) ⋅ V p = ⋅ 0,8 ⋅ 1,25 = 49 г.
z z 2
1
2. Знайдемо в якому об’ємі розчину H 2 SO4 з C ( ) = 0,25 моль / л міститься
z
така ж кількість (49г) H 2 SO4 ?
m( H 2 SO4 ) 49
Vp = = = 4,00 л.
1 1 98
M ( H 2 SO4 ) ⋅ C ( H 2 SO4 ) ⋅ 0,25
z z 2
Розчин об’ємом 1,25 л необхідно розбавити водою до 4,00 л тобто додавши:
4,00 − 1,25 = 2,75 л води.
Задача 17. Розчин гідроксиду натрію NaOH об’ємом 2 л з молярною
концентрацією речовини 0,6 моль/л змішали з розчином гідроксиду калію
KOH об’ємом 3 л з молярною концентрацією речовини 1 моль/л. Якою буде
молярна концентрація, масова концентрація та вміст (у грамах) кожної
речовини в одержаному розчині?
Розв’язування: Обчислимо молярну концентрацію розчинів NaOH і
KOH після змішування (розведення); загальний об’єм розчину – 5 л:

43
 0,6 ⋅ 2
С ( NaOH ) = = 0,24 моль / л
5
1⋅ 3
C ( KOH ) = = 0,60 моль / л
5
Знаючи молярну концентрацію кожного з розчинів, розрахуємо масову
концентрацію:
P ( NaOH ) = C ( NaOH ) ⋅ M ( NaOH ) = 0,24 ⋅ 40 = 9,6 г / л
P ( KOH ) = C ( KOH ) ⋅ M ( KOH ) = 0,60 ⋅ 56 = 33,6 г / л
Знайдемо вміст кожної речовини в одержаному розчині за формулами:
m( NaOH ) = M ( NaOH ) ⋅ C ( NaOH ) ⋅ V p ( NaOH ) = 40 ⋅ 0,24 ⋅ 5 = 48г;
m( KOH ) = M ( KOH ) ⋅ C ( KOH ) ⋅ V p ( KOH ) = 56 ⋅ 0,60 ⋅ 5 = 168г.
Задача 18. Розрахувати об’єм води і нітратної кислоти HNO3 з масовою
часткою HNO3 68,00 % ( ρ = 1, 405г / см3 ), необхідні для приготування розчину
HNO3 масою 80 г з масовою часткою HNO3 12,00 % ( ρ = 1, 065г / см ).
3

Розв’язування:
1. Скільки грамів HNO3 міститься у 80 г розчину HNO3 з ω = 12, 00% ?
m p ⋅ ω p ( HNO3 ) 80 ⋅12
m( HNO3 ) = = = 9, 60 г.
100 100
2. В якій кількості розчину HNO3 ( ω = 68, 00% ) міститься 9,60 г HNO3 ?
m( HNO3 ) ⋅100 100 ⋅ 9, 60
mp = = = 14,12г.
ω p ( HNO3 ) 68
3. Яку кількість води (в грамах) необхідно додати до 14,12 г розчину
HNO3 ( ω = 68, 00% ), щоб отримати 80 г розчину?

m(води ) = m( розчину ) − m p ( HNO3 ) = 80 г − 14,12 г = 65,88г.

(ω ( HNO3 ) = 12, 00%) (ω ( HNO3 ) = 68, 00%) .
4. Які об’єми займають 14,12 г розчину HNO3 ( ω = 68, 00% ) і 80 г розчину
HNO3 ( ω = 12, 00% )?

mp 14,12 г
V (68% − ї HNO3 ) = = = 10, 05 мл.
ρ 1, 405г / мл
mp 80 г
V (12% − ї HNO3 ) = = = 75,12 мл.
ρ 1, 065г / мл

44
Таким чином, щоб одержати 80 г розчину HNO3 з масовою часткою HNO3
12 % (V = 75,12 мл) до 10,05 мл розчину HNO3 (з масовою часткою HNO3
68,00 %) необхідно додати:
75,12 − 10,05 = 65,07 мл води.
Задача 19. Які маси розчину аміаку з масовою часткою NH 3 25,00 % і
води треба взяти, щоб приготувати водний розчин аміаку масою 1 кг з
масовою часткою NH 3 15,00 %?
Розв’язування:
1. Обчислимо вміст аміаку (в грамах) в 1 кг розчину з масовою часткою
NH 3 15,00 %:
100 г розчину містить 15,00 г NH 3 .
1000 г розчину містить 150,0 г NH 3 .
2. Знайдемо, в якій кількості розчину (в грамах) з масовою часткою NH 3
25,00 % розчинено 150,0 г аміаку.
100 г – 25,00 г NH 3 100 ⋅150, 0
x= = 600 г.
х – 150,0 г NH 3 25, 00
Для приготування 1 кг розчину аміаку з ω ( NH 4 ) = 15, 00% необхідно взяти
600 г розчину NH 3 з ω ( NH 3 ) = 25,00% і додати (1000 г − 600 г) = 400 г води
(400 мл води).

2.2. Титриметричний метод аналізу

Титриметричний метод аналізу ґрунтується на законі еквівалентів як

робочі розчини використовує розчини з відомою концентрацією. Нижче
розглянуті приклади розв’язування задач, які дають змогу розраховувати
кількість речовини, необхідної для приготування розчину; визначити
молярну масу еквівалента речовини залежно від типу реакції, в якій вона
застосовується; провести розрахунки за результатами титрування (вміст
речовини або концентрацію розчину) з різною технікою виконання аналізу:
пряме титрування, титрування по залишку (зворотне титрування) та
титрування замісника (заміщу вальне титрування).
45
 Задача 1. Розрахувати масу наважки бури Na 2 B2 O7 ⋅10 H 2 O , необхідну
для приготування 1 л розчину з молярною концентрацією еквівалентів
⎛1⎞
C ⎜ ⎟ = 0,1 моль л .
⎝z⎠
Розв’язання. Na2 B2 O7 + 2 HCl + 5H 2O = 4 H 3 BO3 + 2 NaCl
⎛1 ⎞ ⎛1⎞ M 360
m(бури ) = M ⎜ б ⎟ ⋅ С ⎜ ⎟ ⋅ V = ⋅ 0. 1 ⋅ 1 = ⋅ 0.1 ⋅1 = 18 г.
⎝z ⎠ ⎝z⎠ 2 2
⎛1⎞
M ⎜ ⎟ - молярна маса еквівалента бури, що дорівнює молярній масі, поділеній
⎝z⎠
на число еквівалентності, яке дорівнює:
а) в реакціях кислотно-основної взаємодії - кількості приєднаних, відданих
чи заміщених протонів чи інших одновалентних елементів;
б) в реакціях окиснення –відновлення - кількості відданих чи приєднаних
електронів.
Задача 2. Розрахувати молярну концентрацію еквівалентів розчину
бури, якщо на титрування 10,00 мл його витрачено 8,45 мл розчину HCl ,
⎛1⎞
C ⎜ ⎟ = 0,1028 моль л .
⎝z⎠
Розв’язання. За законом еквівалентів, на якому грунтується
⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
титриметричний метод аналізу, C ⎜ HCl ⎟ ⋅V (HCl ) = C ⎜ бури ⎟ ⋅ V (бури ) ,
⎝z ⎠ ⎝z ⎠
звідси
⎛1 ⎞
С ⎜ HCl ⎟ ⋅V (HCl )
⎛1 ⎞ z 0,1028 ⋅ 8,45
C ⎜ бури ⎟ = ⎝ ⎠ = ≈ 0,087 моль л .
⎝z ⎠ V (бури ) 10,00
Задача 3. Розрахувати вміст аміаку в колбі об’ємом 500 мл, якщо на
титрування 10,00 мл цього розчину витрачено 11,20 мл HCl з
⎛1⎞
C ⎜ ⎟ = 0,09438 моль л .
⎝z⎠
Розв’язання. Взаємодія між розчинами аміаку і соляної кислоти
описується рівнянням реакції: NH 4OH + H + = NH 4+ + H 2 O .
⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
m( NH 4 OH ) = M ⎜ NH 4 OH ⎟ ⋅ C ⎜ HCl ⎟ ⋅ V (HCl ) ⋅ K =
⎝z ⎠ ⎝z ⎠

46
 500
= 35 ⋅ 0,09438 ⋅11,20 ⋅ = 1585,584 мг ,
10
де К - аналітичний множник, що дорівнює відношенню загального об'єму
розчину до об'єму, взятого на титрування (аліквоти).
Задача 4. Обчислити масову частку Fe(ІІ) в гірській породі, якщо
5,1236 г її розчинено в кислоті і доведено об'єм розчину до 200 мл. На
титрування 10,00 мл цього розчину витрачено 10,91 мл розчину KMnO4 з
⎛1⎞
C ⎜ ⎟ = 0,05000 моль л .
⎝z⎠
Розв’язування. Процеси описуються рівняннями хімічних реакцій:
FeO + 2 H + = Fe 2+ + H 2 O ;
5 Fe 2 + + MnO 4− + 8 H + = 5 Fe 3+ + Mn 2 + + 4 H 2 O .
⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
M ⎜ Fe ⎟ ⋅ C ⎜ KMnO4 ⎟ ⋅ V (KMnO4 ) ⋅ K
m(Fe ) z ⎠ ⎝z
ω (Fe),% = ⋅100% = ⎝ ⎠ ⋅100% =
mнаважки mнаважки
200
55,56 ⋅ 0,05000 ⋅10,91 ⋅ ⋅100
= 10 = 11,83% .
5,1236 ⋅1000
Задача 5. Обчислити молярну і масову концентрацію (титр) розчину
NaOH , якщо на титрування ним наважки H 2C2O4 ⋅ 2 H 2 O масою 0,1590 г,
розчиненої у воді, витрачено 24,60 мл розчину NaOH , M (NaOH ) = 40 г моль ;
M (H 2 C 2 O4 ⋅ 2 H 2 O ) = 126,06 г моль .
Розв’язування. При титруванні щавлевої кислоти розчином лугу
відбувається реакція:
H 2C 2 O4 + 2 NaOH = Na 2 C 2 O4 + 2 H 2 O ,
на основі якої складаємо пропорцію:.
126,06г H 2C2O4 ⋅ 2 H 2O взаємодіє з 2 ⋅ 40,00г NaOH
0,1590 г взаємодіє з х г NaOH
0,1590 ⋅ 2 ⋅ 40.00
x= = 0,1009 г .
126,06
Оскільки ця кількість NaOH міститься в 24,60 мл розчину, то в 1 мл
m(NaOH ) 0,1009
T= = = 0,004102 г мл .
V ( розчину ) 24,6

47
Молярна концентрація розчину NaOH розраховується за формулою:
T (NaOH ) ⋅1000 0,004102 ⋅1000
С (NaOH ) = = = 0,1026 моль л .
M (NaOH ) 40,00
Розрахунки можна провести інакше, використавши математичний вираз
закону еквівалентів у такому вигляді:
m(H 2 C 2 O4 ⋅ 2 H 2 O ) ⎛1 ⎞
= C ⎜ NaOH ⎟ ⋅ V ( NaOH ) , звідки
⎛1 ⎞ ⎝z ⎠
M ⎜ H 2 C 2 O4 ⋅ 2 H 2 O ⎟
⎝z ⎠
⎛1 ⎞ m(H 2 C 2 O4 ⋅ 2 H 2 O ) 0,1590
C ⎜ NaOH ⎟ = = = 0,1026 моль л .
⎝z ⎠ M ⎛ 1 H C O ⋅ 2 H O ⎞ ⋅ V ( NaOH ) 126,06 / 2 ⋅ 24,60
⎜ 2 2 4 2 ⎟
⎝z ⎠
⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
C ⎜ NaOH ⎟ ⋅ M ⎜ NaOH ⎟
T ( NaOH ) = ⎝
z ⎠ ⎝z ⎠ = 0,1026 ⋅ 40 = 0,004102 г мл
.
1000 1000
Задача 6. Сірку з наважки 0,1906г кам’яного вугілля перевели в SO2 ,
який поглинули розбавленим розчином крохмалю і відтитрували 20,45 мл
⎛1⎞
розчину йоду з C ⎜ ⎟ = 0,02088 моль л . Розрахувати масову частку сірки у
⎝z⎠
вугіллі.
Розв’язування. Процеси, що відбуваються при аналізі, описуються
рівняннями хімічних реакцій:
S + O2 → SO2
2 H 2 O + SO2 + J 2 = H 2 SO4 + 2 HJ .
Розрахунки масової частки сірки у вугіллі проводимо за формулою:
⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
M ⎜ S ⎟ ⋅ C ⎜ J 2 ⎟ ⋅ V (J 2 )
m(S ) z ⎠ ⎝z ⎠
ω(S ) = ⋅100% = ⎝ ⋅100% =
mнав mнав ⋅1000
32 / 2 ⋅ 0,02088 ⋅ 20,45
= ⋅100% = 3,58%
0,1906 ⋅1000
Задача 7. Розрахувати масову частку міді в руді, якщо з наважки руди
масою 0,6215 г мідь перевели в розчин у вигляді Cu 2+ , при додаванні KJ
виділився йод, на титрування якого витратили 18,23 мл розчину Na 2 S 2 O3
( TNa S O
2 2 3 / Cu = 0,006208 г мл ).

48
 Розв’язування. Визначення масової частки міді проводять методом
заміщення, що ґрунтується на хімічних реакціях :
2Cu 2+ + 4 J − = 2CuJ ↓ + J 2 ; J 2 + 2 S 2 O32− = 2 J − + S 4 O62− .

⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
n⎜ Cu 2+ ⎟ = n⎜ I 2 ⎟ = n⎜ Na 2 S 2 O3 ⎟ .
⎝z ⎠ ⎝z ⎠ ⎝z ⎠

ω (Cu ) =
m(Cu ) (
TNa S O / Cu ⋅V Na2 S 2 O3
⋅100% = 2 2 3
)
⋅100% =
mнав mнав
0,006208 ⋅18,23
= ⋅100 = 18,21% .
0,6215
Задача 8. На титрування 2,025 г Na2С2O4 витрачається 24,10 мл
розчину KMnO4 . Розрахуйте: а) масову концентрацію (титр) розчину KMnO4 ;
б) умовну масову концентрацію KMnO4 за Na2С2O4 ; в) молярну концентрацію
розчину KMnO4 ; г) молярну концентрацію еквівалентів розчину KMnO4 .
Розв’язування. Процес титрування описується рівнянням хімічної
реакції:
2 KMnO4 + 5 Na2 C 2 O4 + 8H 2 SO4 = K 2 SO4 + 2MnSO4 + 5 Na2 SO4 + 8H 2 O ;
2MnO4− + 5C 2 O42− + 16 H + = 2Mn 2+ + 8H 2 O + 10CO2 ↑
m( Na 2 C 2 O4 ) 2,025
TKMnO4 / Na2C2O4 = = = 0,08403 г мл .
V (KMnO 4 ) 24,10
Оскільки в напівреакції оксалат-іон C 2 O42 − − 2e = 2CO 2 віддає 2 електрони, то
z=2 і
⎛1 ⎞ M ( Na 2 C 2 O4 ) 134,00
M ⎜ Na 2 C 2 O4 ⎟ = = = 67,00 г моль .
⎝z ⎠ 2 2
⎛1 ⎞ TKMnO4 / Na2C2O4 ⋅1000 0,08403 ⋅1000
C ⎜ KMnO4 ⎟ = = = 1,254 моль л .
⎝z ⎠ ⎛1 ⎞ 67,00
M ⎜ Na 2 C 2 O4 ⎟
⎝z ⎠
MnO4− в напівреакції MnO 4− + 5e + 8 H + = Mn 2 + + 4 H 2 O приєднує 5
електронів ( z = 5 ), то
⎛1 ⎞ M (KMnO4 ) 158,038
M ⎜ KMnO4 ⎟ = = = 31,61 г моль .
⎝ z ⎠ 5 5

49
 ⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
C ⎜ KMnO4 ⎟ ⋅ M ⎜ KMnO4 ⎟
T (KMnO4 ) = ⎝
z ⎠ ⎝z ⎠ = 1,254 ⋅ 31,61 = 0,03964 г мл
.
1000 1000
n(KMnO4 ) m(KMnO4 ) T (KMnO4 ) ⋅1000
С (KMnO4 ) = = = =
V M (KMnO4 ) ⋅ V M (KMnO4 )
0,03964 ⋅1000
= = 0,2508 моль л .
158,038
Задача 9. У мірній колбі місткістю 500 мл розчинили 5,3600 г мінералу, що
містить KCl . До 25,00 мл розчину додали 50,00 мл розчину AgNO3 з
⎛1⎞
C ⎜ ⎟ = 0,1 моль л ( K = 0,8470 ). На титрування надлишку Ag + витратили
⎝z⎠
23,88 мл розчину NH 4 SCN ( TNH 4 SCN / Ag = 0,01068 ). Обчислити масову частку
KCl в зразку.
Розв’язування. Процеси, що відбуваються при проведенні аналізу,
описуються хімічними реакціями:
Ag + + Cl − = AgCl ↓
+
Ag надлишок + SCN − = AgSCN ↓ .

Кількість еквівалентів AgNO3 n⎛⎜ AgNO3 ⎞⎟ , введеного в розчин і кількість

1
⎝z ⎠

еквівалентів NH 4 SCN n⎛⎜ NH 4 SCN ⎞⎟ , витраченого на титрування надлишку

1
⎝z ⎠
(залишку) AgNO3 , що не прореагував з хлорид-іонами розраховують за
формулами:
⎛1 ⎞
C ⎜ AgNO3 ⎟ ⋅ K ⋅ V ( AgNO3 )
⎛1 ⎞ z
n⎜ AgNO3 ⎟ = ⎝ ⎠
;
⎝z ⎠ 1000
⎛1 ⎞ TNH 4 SCN / Ag ⋅ V NH 4 SCN
n⎜ NH 4 SCN ⎟ = .
⎝z ⎠ ⎛1 + ⎞
M ⎜ Ag ⎟
⎝z ⎠
Різниця цих кількостей еквівалентів відповідає кількості еквівалентів
AgNO3 ,витрачених на взаємодію з KCl , а отже, дорівнює кількості
еквівалентів KCl :

50
 ⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
n⎜ KCl ⎟ = n⎜ AgNO3 ⎟ − n⎜ AgNO3 ⎟ = n⎜ AgNO3 ⎟ − n⎜ NH 4 SCN ⎟ =
⎝z ⎠ ⎝z ⎠ заг ⎝z ⎠ надл. ⎝z ⎠ заг. ⎝z ⎠

⎛1 ⎞
C ⎜ AgNO3 ⎟ ⋅ K ⋅ V ( AgNO3 )
z TNH 4 SCN / Ag ⋅ V ( NH 4 SCN )
= ⎝ ⎠ − =
1000 ⎛1 ⎞
M ⎜ Ag + ⎟
⎝z ⎠
0,1 ⋅ 0,8470 ⋅ 50,00 0,01068 ⋅ 23,88 4,235
= − = − 0,002364 = 0,001871моль екв .
1000 107,87 1000
Масова частка KCl в аналізованому зразку становить:
⎛1 ⎞ ⎛1 ⎞
n⎜ KCl ⎟ ⋅ M ⎜ KCl ⎟ ⋅ K
m(KCl ) z ⎝z
ω (KCl ) = ⋅100% = ⎝ ⎠ ⎠ ⋅100% =
m зразка m зразка
0,001871⋅ 74,5 ⋅ 500 / 25
= ⋅100% = 52,0% .
5,3600
Оскільки на титрування брали не весь розчин, в якому був розчинений
аналізований зразок (500 мл), а його частину (аліквоту) – 25,00 мл, то
одержану величину потрібно помножити на аналітичний коефіцієнт
K = Vзаг / Vалікв = 500 / 25 = 20 .

2.3. Гравіметричний метод аналізу

Гравіметричний метод аналізу, на відміну від титриметричного, більш

трудоємкий і тривалий, але має високу точність, тому його використовують
як арбітражний метод. Завдяки доступності широко використовується в
аналітичних дослідженнях.
Приклади розв’язування задач стосуються як різних операцій
гравіметричного аналізу (розрахунки маси наважки залежно від виду осаду;
обчислення об’єму розчину осаджувача та промивної рідини), так і
результатів. Наведені приклади перерахунку вмісту речовини певної
вологості на повітряно-суху.

51
 Задача 1. Розрахувати зольність (масову частку мінеральних речовин)
кам'яного вугілля у відсотках, якщо після спалювання 5,1246 г вугілля і
прожарюванні залишку в муфелі при 900°С залишилося 1,1492 г золи.
Розв'язування. Масова частка золи ω ,% , розраховується за формулою:
mкомпонента 1,1492
ω ,% = ⋅100% = ⋅100% = 22,43% .
mсуміші 5,1246
Задача 2. При прожарюванні 0,7562 г Al (OH )3 одержано 0,3845 г Al2O3 .
Визначити масову частку (%) Al2O3 у зразку.
Розв'язування. При прожарюванні Al2O3 відбувається реакція
2 Al (OH )3 ⎯1000
0
⎯⎯ C
→ Al2 O3 + H 2 O ↑
0,7562г 0,3845 г
100% x
100 ⋅ 0,3845
x= = 50,85% .
0,7562
Задача 3. Наважку магнезиту MgCO3 масою 0,7855 г розчинили в
кислоті, Mg 2+ осадили у вигляді MgNH 4 PO4 , з якого отримали за відповідних
умов 0,5976 г гравіметричної форми Mg 2 P2 O7 . Обчислити масову частку (%)
MgO в зразку.
Розв'язування. Метод базується на кількох реакціях:
MgCO3 ↓ +2 H + = Mg 2+ + H 2 O + CO2 ↑ ;
Mg 2+ + HPO42− + NH 4 OH = H 2 O + MgNH 4 PO4 ↓ осаджена форма;
0
2 MgNH 4 PO4 ⎯⎯→
t
2 NH 3 ↑ + H 2 O ↑ + Mg 2 P2 O7 гравіметрична форма.
За пропорцією розраховуємо вміст MgO в Mg 2 P2 O7 :
Mg 2 P2 O7 містить 2 MgO
M = 222,56 містить 2M = 2 ⋅ 40,31
0,5976г x
0,5976 ⋅ 2 ⋅ 40,31
x= = 0,2165 г .
222,56
Звідси масова частка MgO в аналізованому зразку магнезиту
m(MgO ) 0,2165
ω (MgO ),% = ⋅100% = ⋅100 = 27,56%
mнаважки 0,7855

52
 Задача 4. Скільки мілілітрів розчину BaCl 2 з С = 0,1 моль л потрібно
для осадження сірки у вигляді BaSO4 з наважки 2 г кам’яного вугілля, що
містить близько 4 % сірки, якщо осаджувач доданий у надлишку 50 % від
стехіометричного співвідношення? M (S ) = 32 г моль , M (SO42− ) = 96 г моль .
Розв'язування. Розрахуємо, скільки сірки і сульфат – іону (після
відповідних перетворень) містить 2 г кам’яного вугілля. Оскільки вміст сірки
від маси вугілля – 4 %, то це становитиме:
m(вугілля ) ⋅ ω(S ) 2 ⋅ 4
m(S ) = = = 0,08г .
100 100

(
m SO42− = ) (
m(S ) ⋅ M SO42−
=
)0,08 ⋅ 96
= 0,24г .
M (S ) 32
Осадження SO42− у вигляді BaSO4 проводять хлоридом барію.
BaCl 2 + SO42− = BaSO4 ↓ +2Cl − .
208,36 96
х 24 г
Розрахуємо масу BaCl 2 , необхідну для осадження SO42− .

m(BaCl 2 ) =
(
M (BaCl 2 ) ⋅ m SO42−
=
)
208,36 ⋅ 0,24
= 0,52 г .
M SO4 (
2−
) 96
Знаходимо (за стехіометрією), в якому об’ємі розчину BaCl 2 з концентрацією
0.1 моль л міститиметься 0,52 г BaCl 2 .
В 1000 мл розчину міститься 0,1 ⋅ M (BaCl2 ) − 0,1 ⋅ 208,36г
х - 0,52 г
1000 ⋅ 0,52
V (BaCl 2 ) = = 25 мл .
0,1 ⋅ 208,36
Оскільки осаджувач береться для забезпечення повноти осадження в
надлишку 50% від стехіометричної кількості, то його об’єм становитиме
25 ⋅1,5 = 37,5 мл .
Задача 5. Яку наважку речовини, що містить близько 20 % NaCl ,
потрібно взяти для визначення хлориду у вигляді AgCl (маса осаду 0,5 г)?
Розв'язування. Гравіметричним методом хлорид – іони визначаються
у вигляді AgCl :
Ag + + Cl − = AgCl ↓ .

53
Обчислимо, яку кількість хлорид – іонів можна осадити розчином AgNO3 ,
якщо маса AgCl становить 0,5 г.
M (Cl − ) = 35,5 ; M ( AgCl) = 143,38.

( )
m Cl − =
( )
M Cl − ⋅ m( AgCl ) 35,5 ⋅ 0,5
= = 0,124г .
M ( AgCl ) 143,38

m( NaCl ) =
( )
M (NaCl ) ⋅ m Cl −
=
58,5 ⋅ 0,124
= 0,204г .
( )
M Cl − 35,5
Наважка речовини, що містить 20 % NaCl , становить:
m(NaCi ) ⋅100% 0,204 ⋅100
m= = = 1,02 г .
ω(NaCl ) 20
Задача 6. Розрахуйте об’єм осаджувача – 10%-го розчину H 2 SO4
( M = 98,08 г моль , ρ = 1,070 г см 3 ), необхідний для осадження BaSO4 з
наважки BaCl2 ⋅ 2 H 2 O масою 0,5236 г.
Розв'язування. Напишемо реакцію осадження BaSO4 :
BaCl2 + H 2 SO4 = BaSO4 ↓ +2 HCl .
Розраховуємо об’єм осаджувача за формулами:
mM 0
a0 = 1,5 ⋅ aвизн ,
nM визн
де - a0 - наважка сухого осаджувача, г; a визн - наважка сухої речовини, г;
1,5 - коефіцієнт, який визначає 50 %-ий надлишок осаджувача; m і n -
стехіометричні коефіцієнти визначуваної речовини і осаджувача відповідно;
M 0 і M визн - молярні маси відповідно осаджувача і визначуваної речовини.

100 ⋅ a 0
V0 = ,
ρ ⋅c
де - V0 - об’єм осаджувача, мл; ρ - його густина, г см 3 ; с - концентрація
осаджувача, %.
1,5 ⋅ 100 ⋅ a визн ⋅ m ⋅ M 0 1,5 ⋅ 100 ⋅ 0,5236 ⋅ 1 ⋅ 98,08
VH 2 SO4 = = ≈ 3 мл.
ρ ⋅ c ⋅ n ⋅ M визн 1 ⋅ 244,30 ⋅ 1,07 ⋅ 10
Задача 7. У кам’яному вугіллі вологістю 2,88 % вміст золи складає
6,32 %. Перерахуйте масову частку золи на вугілля вологістю 4,38 %.
Розв’язання: Обчислимо вміст сухої речовини у вугіллі з вологістю
2,88 % і 4,38% відповідно: (100 − 2,88) = 97,12 % і (100 − 4,38) = 95,62 %.

54
Масова частка золи пропорційна вмісту сухої речовини:
97,12 г містить 6,32 г золи
95,62 г містить x г золи
95,62 ⋅ 6,32
x= = 6,22 %.
97,12
Задача 8. Повітряно-суха наважка силікату масою 0,8644 г містить
0,4311 г SiO2. В іншій наважці силікату визначено, що вміст вологи складає
2,45 %. Обчислити масову частку SiO2 у повітряно-сухому зразку і в
перерахунку на суху речовину.
Розв’язання: Масова частка SiO2 у повітряно-сухому зразку силікату і
в перерахунку на суху речовину становитиме відповідно:
m( SiO2 ) 0,4311
ω (SiO2 ) = ⋅ 100% = ⋅ 100% = 49,87% ;
m(пов. − сух.нав.) 0,8644
m(SiO2 ) 0,4311
ω(SiO2 ) = ⋅ 100% = ⋅ 100% = 51,13% .
m(сух. реч.) 0,8644 ⋅ (100 − 2,45)

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО

Шановний читачу, для якого видана ця збірка задач з теоретичних

основ аналітичної хімії та кількісного хімічного аналізу.
Якщо ви, прослухавши лекцію з певного розділу, розв’язали хоча б 2-3
задачі, що стосується даного матеріалу, ви відчуєте здатність відчувати хід
процесу і керувати ним. І якщо цікавість проведе сторінками всього
методичного видання, ви відчуєте себе творцем, який на основі знань
теоретичного матеріалу і вміння практичного його використання при
проведенні досліджень, автори будуть вважати, що вони виконали своє
завдання і досягли мети – викликати цікавість до кожної реакції, яку
проводите, розуміння її і досягнення бажаного результату.

55
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Гольдфарб З.Е. Сборник задач и упражнений по химии. ─ М.: Высш.

шк.,1984.─320 с.
2. Лурье Ю.Ю. Справочник по аналитической химии. Изд. 5-е, перераб. и
дополн.– М.: Химия, 1979. – 480 с.
3. Основы аналитической химии. Задачи и вопросы / Под ред. Ю.А.Золотова.
– М.: Химия, 2002. – 412 с.
4. Практикум по аналитической химии /Пономарев В.Д., Иванова Л.И.,
Самокиш И.И. и др. – М.: Высш. шк., 1983.– 271 с.
5. Сборник вопросов и задач по аналитической химии / Под ред.
В.П.Васильева. Учебн. пособие для вузов –. М.: Высш. шк.,1976. – 216 с.
6. Сегеда А.С., Галаган Р.Л. Збірник задач і вправ з аналітичної хімії.
Якісний аналіз.–К.:ЦУЛ,2002.– 429 с.
7. Толстоусов В.Н., Эфрос С.М. Задачник по количественному анализу. –Л.:
Химия, 1986.– 160 с.
8. Харитонов Ю.Я. Аналитическая химия (аналитика). В 2-х кн. Кн. 1.
Общие теоретические основы. Качественный анализ. – М.: Высш. шк.,
2001.– 416 с.

56