Сценарій

Спершу заходять Б. Хмельницький (Вова), І. Виговський (Марина), П.

Тетеря (Влад), І. Богун (Руслан). Проводиться Старшинська рада. Гетьман
(Вова) говорить: - Звертаюся до вас старшино, як нам бути і чи приймати
делегацію вельможного окольничого Бутурліна? Всі погоджуються.

Після цього починається Генеральна Рада. Б. Хмельницький звертається до

присутніх з промовою: – Панове старшино, полковники і всі присутні владою
даною мені Військом Запорізьким я відкриваю цю Генеральну Раду і цьому
славному місті Переяславі. Товариство вже шість років минуло як ми почали
війну з ляхами, з гнобителями і ворогами нашими, які хочуть викорінити Божу
церкву, щоб ім'я руське не згадувалося в землі нашій. Багато крові пролилося і
людей загинуло. Нам не один раз вдавалося розбивати поляків на полях битв,
але і ворог завдавав на поразок. Тому настав час остаточно визначитися із
союзником. Кримський хан допоміг нам із самого початку, але якби не його
зради і перехід на сторону польського короля ми б уже розбили б ляхів.
Османський султан теж пропонував нам своє покровительство. Але наша істина
православна віра не дозволить нам піти на союз із мусульманами. Зате у нас є
наш одновірець московський цар, який згоден прийняти нас під свою
зверхність, свою високу руку.

Говорить Павло Тетеря (Влад): – Ясновельможний гетьмане з початку

війни ми покладалися на твій ясний розум і твої рішення, і тому я і весь
переяславський полк підтримаємо твоє рішення.

Іван Виговський (Марина): – Необхідно починати перемовини з

Бутурліним і приймати конкретне рішення. Україна потребує хорошого
союзника і тому я з тобою гетьмане.

Іван Богун (Руслан): – Ні татарин, ні турок, ні лях, ні московит не може

бути нашим союзником. Нам своїми силами треба боротися. Я не бажаю брати
участі в цій Раді і присягати московському царю відмовляюся. Вирішуйте самі!
Богун покидає Раду.

Павло Тетеря : – Пане гетьмане прибув його преосвященство

митрополит Сильвестр.

Заходить митрополит Сильвестр Косів (Саша) і говорить монолог: – Ой

лихо робите для України. Москалі як варвари будуть знущатися над нами і
поневолять нас. Насувається біда! Сильвестр говорить до присутніх: – Слава
Ісу!, присутні: Навіки Слава! Вітаю Богдане, панове старшино, полковники і
весь люде. Бачу дарма я їхав сюди. З москалями нам дружба дорого обійдеться.
Не схвалюю я цей союз. Хай вам Бог благословить вас, але наша церква
присягати москалям не буде. Митрополит залишає Раду.

Входить Василь Бутурлін (Микола) і говорить монолог: – Наконец они

собрались, осталось их убедить и сделать чтобы они присягнули царю и потом
закрепить союз договором. Бутурлін привітається з присутніми: –
Здравствуйте, господин гетмана, старшина и все присутствующие, рад вас всех
видеть в этот великий день объединения наших государств.

Б. Хмельницький: – Вітаю Василю Васильовичу, бачу ви з хорошими

новинами від государя.

Бутурлін зачитує царську грамоту: – По решению Земского собора 1653

его величество царь Алексей Михайлович выражает согласие принять под свое
покровительство Войско Запорожское и все население его, вырвавшееся из
ляцкой неволе.

Гетьман Хмельницький: – Я старшина і полковники, весь люд що

сьогодні зібралися, готові піти на об’єднання з православною Московською
державою.

Усі їдуть в собор на прийняття присяги царю. У соборі гетьман просить

Бутурліна першим заприсягти від імені царя: – Шановний Василю Васильовичу
прийміть присягу першим на те, що не буде порушено прав і вольностей
Війська Запорозького.

Бутурлін здивовано дивиться і каже: – У меня нет таких полномочий от

государя.

Гетьман, Виговський і Тетеря відходять в бік і проводять нараду.

Тетеря підходить до Бутурліна: – Пане Василю Васильович складіть

присягу, щоб ми мали гарантії цього союзу.

Бутурлін: – Я не имею таких прав чтобы присягать от царя. Царское

слово переменно не бывает. Усі підходять до ікони і починається присяга.

Виговський зачитує текст присяги: – Гетьман Б. Хмельницький

старшина, полковники, козаки і весь люд що тут присутній від імені Війська
Запорозького присягаємо царю Олексію Михайловичу, щоб бути йому із
землею і городами під царською великою рукою невідступно, бути вірними і
продовжувати переговори до підписання договору 8 січня 1654 р.

Гетьман, Виговський, Тетеря по черзі підходять до ікони і присягають.

Гетьман піднімає булаву, усі вигукують Ура!