Опис рентгена

Діагноз: Кавернозний туберкульоз легень.

Стадія прогресування туберкульозу легень, що протікає з утворенням
тонкостінної порожнини, для якої не властиві запально-фіброзні зміни
стінок та навколишньої легеневої тканини.

Опис рентгену:
 Визначається 1 каверна округлої форми d≤4 см, товщина стінки
каверни 2-3 мм.
 Внутрішній контур – чіткий, зовнішній – нерівний.
 Тіні фіброзних рубців та вогнищ чаші виявляються навколо каверн,
що розвинулися з інфільтративного або дисемінованого
туберкульозу.
 Каверна, що рубцюється, має неправильну форму з тяжами до
кореня легені і плеври.

Симптоматика:
Локалізація кавернозного туберкульозу легень зазвичай одностороння.
Захворювання розвивається, зазвичай, на 3-4-й місяць неефективного
лікування інших форм туберкульозу. Клінічна картина найбільше
виражена у фазу розпаду. Виникає кашель з харкотинням,
кровохарканням. Над порожниною розпаду вислуховуються вологі хрипи.
Після закінчення формування каверни симптоматика стає мізерною,
маловираженою та неспецифічною. Може відзначатись астенія, постійне
почуття втоми, знижений апетит, схуднення, періодичний субфебрилітет.
Хворі з кавернозним туберкульозом легень є резервуаром інфекції та
джерелом поширення мікобактерій. Тому нерідко саме бактеріовиділення
стає основою для детальнішого обстеження пацієнта.
Кавернозний туберкульоз легень протікає не більше 2-х років. Загоєння
каверн можливе у кількох випадках: з формуванням рубця, туберкульоми,
одиничного туберкульозного вогнища, санованої порожнини. В інших
випадках кавернозний туберкульоз перетворюється на фіброзно-
кавернозний туберкульоз легень.
Лікування:
Через активне бактеріовиділення хворі з кавернозним туберкульозом
легень потребують стаціонарного лікування в умовах
протитуберкульозного диспансеру. Терапія вперше виявленого
кавернозного процесу проводиться за допомогою одночасного
призначення 3-4 протитуберкульозних препаратів (зазвичай - ізоніазиду,
етамбутолу, рифампіцину та стрептоміцину). Для забезпечення високих
концентрацій специфічних хіміотерапевтичних засобів вони можуть
вводитися внутрішньовенно, внутрішньобронхіально, а також у
порожнину каверни. Додатково призначається туберкулінотерапія,
лікувальна дихальна гімнастика, фізіотерапія (індуктотермія, ультразвук,
лазеротерапія). У разі високого ризику розвитку лікарської стійкості
мікобактерій до схеми лікування додають фторхінолони та канаміцин.
У сприятливих випадках проведення 4-6-місячного курсу специфічної
терапії приносить позитивні результати: відбувається припинення
бациловиділення, зменшення та закриття каверни. Якщо протягом
названого терміну не вдається досягти загоєння каверни, приймається
рішення про оперативне лікування кавернозного туберкульозу: резекцію
легені, оперативну колапсотерапію (накладення штучного пневмотораксу).
За будь-якого розвитку подій після стаціонарного етапу проводиться
санаторне та амбулаторне лікування з подальшим диспансерним
спостереженням.