Державний Університет “Житомирська політехніка”

Факультет публічного управління та права

Кафедра іноземних мов

РЕФЕРАТ
на тему:
Мова і мислення

Студентки:
1 курсу
Групи СО-1
Ганжи Анастасії

Житомир – 2022р.
1
 ПЛАН

Вступ .………………………………………………………………… 3
Мислення: визначення і особливості .……………………………… 4
Основні функції мислення …………….……………………………. 5
Мова як знакова система ….……………………………………… 6-7
Функції мови .………………………………………………………... 8
Проблема співвідношення мови і мислення …………………… 9-10
Внутрішнє мовлення і мислення …………………………..……… 11
Роль мови у процесі пізнання ……………………………………... 12
Висновок ……………………………………………………………. 13
Список використаних джерел ……………………………………... 14

2
 ВСТУП

Щодо мови і мислення в науці існували два протилежні й

неправильні погляди – ототожнення мови й мислення (Д.
Шлейєрмахер, Й.-Г. Гаман) і відривання мови від мислення (Ф.-Е.
Бенеке). Представники першої точки зору вважали, що мова – це
всього лише форма мислення. А оскільки відомо, що кожне явище
має форму і зміст, то мова й мислення разом становлять один
об’єкт. Представники протилежного погляду стверджували, що
мова й мислення між собою абсолютно не пов’язані, мислення не
залежить від мови, воно здійснюється в інших формах.

Насправді мова й мислення тісно пов’язані між собою, але цей

зв’язок не є простим, прямолінійним, тому єдність мови та
мислення не є їх тотожністю. З одного боку, немає слова,
словосполучення, речення, які б не виражали думки. Однак мова –
це не мислення, а лише одне з найголовніших знарядь, інструментів
мислення. З іншого боку, існують й інші форми мислення, які
здійснюються не вербально (не словесно).

3
 Мислення: визначення і особливості

Мислення людини є об’єктом вивчення філософії, психології,

соціології та інших наук. Науки, що вивчають мислення людини, на
підставі свого предмету і методу дослідження дають специфічне
визначення поняттю «мислення». Найпоширенішим у філософії та
конкретних науках є визначення мислення як вищої форми
відображення об’єктивної дійсності у порівнянні з чуттєвим
відображенням чи «живим спогляданням». Відображення дійсності
— одна з головних функцій мислення, але поступово, в процесі
історичного розвитку, мислення людини ускладнювалося і почало
виконувати нові функції — прогнозування майбутнього,
проектування нових видів діяльності, рішення проблем, що
виникають перед людиною і людством та ін.

Враховуючи складність і поліфункціональність людського

мислення, визначимо його так:

Мислення – це специфічна ідеальна (розумова) діяльність

людини, що здійснюється в певних соціокультурних
умовах. Його сутність полягає в пізнанні (відображенні) предметів і
явищ об’єктивної дійсності, прогнозуванні майбутнього, створенні
певних програм (планів, проектів, моделей) практичної і
теоретичної діяльності, вирішенні практичних і теоретичних
завдань та проблем, воно також виконує функції аналізу, синтезу,
тлумачення та ін.

Головні особливості мислення: суспільно-історичний характер,

творча активність, узагальненість і опосередкованість
відображення, нерозривний зв’язок з мовою. Носіями мислення є як
окремі індивіди, так і соціальні спільності людей (різноманітні
соціальні групи людей, які об’єднуються певним чином). Мислення
людини формується і розвивається у процесі її конкретної
діяльності, тому чим різноманітніша діяльність людини, тим
багатше і різнобічне її мислення.

4
 Основні функції мислення

 Пізнавальна (відображення світу і самовідображення)

 Проектувальна (побудова планів, проектів, моделей практичної і
теоретико-пізнавальної діяльності)
 Прогностична (прогнозування або передбачення наслідків своїх
дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього)
 Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове
перероблення)
 Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів, рецептів
життєдіяльності людини і суспільства в різних формах та
проявах)
 Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)
 Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської
культури)
 Аналітична і синтетична
 Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем

5
 Мова як знакова система

Мова і мислення нерозривно пов'язані між собою, це ні в кого не

викликає сумніву. Мова є необхідною умовою виникнення
мислення, формою його існування і способом функціонування.
У процесі розвитку людського співтовариства і його
культури мислення і мова складаються в єдиний мовленнєвий
комплекс, який виступає підставою більшості культурних утворень і
комунікативної реальності.

Мислення головним чином оперує поняттями як логічними

значеннями мовних знаків. Строго кажучи, проблема значення слова
пов'язана не тільки з мисленням, але і з свідомістю. Адже крім
логічних значень мовних знаків існують також емоційні та
естетичні.

Знак - це зовнішнє вираження внутрішнього змісту предметів і

явищ - їх значення. Людина - єдина істота, що моделює зовнішній
світ за допомогою знакових систем. Знаки - це символи таблиці
Менделєєва, музичні ноти, малюнки, імена і т.д. У кожному
людському співтоваристві люди реагують на ті чи інші
знаки відповідно з культурними традиціями, бо формування
знакової картини світу і сприйняття світу в знаковій системі завжди
опосередковано культурою. Знаки, які виражають значення явищ
можуть мати або умовний, або реальний характер (наприклад,
місцеві особливості одягу). Умовні знаки, в свою чергу, діляться на
спеціальні та неспеціальні. Роль неспеціального знаку може зіграти,
скажімо, дерево, що використовується як орієнтир; спеціальні знаки
- це жести, знаки вуличного руху, знаки відмінності, ритуали і т.д.

Найважливіші умовні знаки людської культури - це слова.

Предмети і явища навколишньої дійсності рідко повністю підвладні
людині, а слова - знаки, якими ми їх позначаємо, підкоряються
нашій волі, з'єднуючись в смислові ланцюжки - фрази. Зі знаками, зі
значеннями, які їм надаються, оперувати легше, ніж з самими
явищами.
6
 Мова - головна із знакових систем людини, найважливіший засіб
людського спілкування. К. Маркс, наприклад, назвав мову
"безпосередньою дійсністю думки". За допомогою слів можна
інтерпретувати інші знакові системи (наприклад, можна описати
картину). Мова - універсальний матеріал, який використовується
людьми при поясненні світу і формуванні тієї чи іншої його моделі.
Хоча художник може це зробити й за допомогою зорових образів,
а музикант - за допомогою звуків, але всі вони озброєні, перш за
все, знаками універсального коду - мови. Будь-яка мова складається
з різних слів, тобто умовних звукових знаків, що позначають різні
предмети і процеси, а також з правил, що дозволяють будувати з цих
слів речення. Саме пропозиції є засобом вираження думки. За
допомогою питальних пропозицій люди запитують, висловлюють
своє здивування або незнання, за допомогою владних - віддають
накази, розповідні речення служать для опису навколишнього світу,
для передачі й вираження знань про нього. Сукупність слів тієї чи
іншої мови утворює його словника. Словники найбільш розвинених
сучасних мов налічують десятки тисяч слів. З їх допомогою завдяки
правилам комбінування і поєднання слів у речення можна написати
і виголосити необмежену кількість осмислених фраз, заповнивши
ними сотні мільйонів статей, книг і файлів. У силу цього мова
дозволяє висловлювати самі різні думки, описувати почуття і
переживання людей, формулювати математичні теореми і т.д.

7
 Функції мови

Мова може бути усним і письмовим, він виникає в житті громади,

виконуючи найважливіші функції:
 вираження думки чи свідомості;
 збереження і передачі інформації;
 засобу спілкування або комунікативну.

У вищих тварин є зачатки звукової сигналізації. Кури видають

кілька десятків звуків, що виражають почуття небезпеки, кличе
курчат, сповіщаючи про наявність чи відсутність їжі. У таких
високорозвинених ссавців, як дельфіни, є вже сотні
звукових сигналів, що дає підставу вченим вважати наявність мови
в їх комунікації, і якщо це так, то потрібно буде визнати, що існує
особлива "дельфін цивілізація". На думку фізіолога І. П. Павлова,
сигналізація тварин заснована на відчуттях і елементарних
уявленнях, названих їм першої сигнальної системою. Вона
обмежена в обсязі переданої інформації, будь-яка сигналізація
тварин може висловити стільки одиниць інформації, скільки в ній є
сигналів. Будь-який людський язик може передати і висловити
необмежену кількість інформації та різноманітних знань.

8
 Проблема співвідношення мови і мислення

Незважаючи на те що проблему взаємозв'язку мови і мислення

досліджують від найдавніших часів до наших днів, вона далека від
свого розв'язання. У сучасній філософській, логічній, психологічній
і лінгвістичній літературі дають різні, інколи взаємозаперечні від-
повіді на питання про співвідношення цих феноменів. Це зумовлене
кількома причинами. У мові й мисленні переплітаються соціальні й
індивідуально-біологічні чинники.

Процес мислення прихований від безпосереднього спостереження,

це той «чорний ящик», про роботу якого ми можемо судити
дедуктивно і перевіряти висунуті гіпотези на основі того, що маємо
на вході і виході цього ящика, тобто на основі мовленнєвих фактів.
Не сприяє розв'язанню проблеми й термінологічна неусталеність.
Так, зокрема, в сучасній науці немає однозначного розуміння
термінів мислення і свідомість. Це призвело до того, що нерідко
говорили про співвідношення мови і свідомості, а малося на увазі
співвідношення мови та мислення, і навпаки.

Слід розрізняти поняття «свідомість» та «мислення».

Свідомість — це весь процес відображення дійсності нервово-

мозковою системою людини; це усвідомлене буття, суб'єктивний
образ світу. 
Мислення — це узагальнене відображення дійсності в свідомості
у формах понять, суджень й умовиводів (силогізмів); це вища
форма активного відображення об'єктивної реальності, яка полягає
в цілеспрямованому, опосередкованому й узагальненому пізнанні
суб'єктом суттєвих зв'язків і відношень предметів і явищ, у
творчому продукуванні нових ідей, у прогнозуванні подій і вчинків.

Отже, свідомість не зводиться до мислення, вона охоплює як

раціональне, так і чуттєве відображення дійсності, як пізнавальне,
так і емоційно-оцінне ставлення людини до світу. Очевидно, до
свідомості входять і відчуття, й уявлення.

9
 Говорячи про зв'язок мови і мислення, потрібно звернути увагу на
їх генетичний аспект. У генетичному плані виникнення мислення
передує появі звукової мови як в онтогенезі (в історії окремої
особи), так і в філогенезі (в історії виду).

Отже, мова і мислення єдині, але не тотожні; вони нерозривні, але

не злиті в одне, певною мірою автономні і мають свої специфічні
риси, які вимагають спеціального вивчення.

10
 Внутрішнє мовлення і мислення

Важливою підмогою в розкритті механізму мислення є внутрішнє

мовлення. Дослідження М. І. Жинкіна і А. Н. Соколова показали,
що внутрішнє мовлення буває двох типів:
 беззвучне вимовляння (органи мовлення рухаються, однак звук
відсутній)
 зредуковане, максимально скорочене фрагментарне мовлення
(мовлення майже без слів).

Якщо перший тип легко перекладається на зовнішнє мовлення, то

другий тип такій трансформації не піддається. Озвучене внутрішнє
мовлення другого типу залишилось би не зрозумілим для
співбесідників.

Роль внутрішнього мовлення полягає в тому, що воно матеріально

закріплює думку. Слухач використовує внутрішнє мовлення для
узагальнення й запам'ятовування зовнішнього, звучного мовлення
(людина запам'ятовує не всі слова, а зміст мовленого). Внутрішнє
мовлення, таким чином, є проміжною ланкою між мисленням і
зовнішнім (звучним) мовленням.

Однак внутрішнє мовлення — не єдиний засіб, за допомогою

якого відбувається формування й вираження думки. Деякі розумові
процеси відбуваються без внутрішнього мовлення з використанням,
наприклад, лише зорових чи моторних образів. Досить часто
доводиться стикатися з випадками, про які можна сказати: «На
язиці вертиться, а сказати не можу».

11
 Роль мови у процесі пізнання

Розмірковуючи над природою мови, людина спочатку розкривала

в ній категорії мислення, тобто встановлювала вплив мислення на
мову. Люди, що розмовляють різними мовами, бачать світ по-
різному, бо кожна мова членує навколишній світ по-своєму і в
кінцевому підсумку вона є своєрідною сіткою, що накидається на
пізнаваний світ. Оскільки, за Гумбольдтом, мова — це орган, який
утворює думку, то сприйняття й діяльність людини залежать від
мови, зумовлюються мовою.
Роль мови в процесах пізнання полягає в тому, що:
1) мова закріплює результати пізнавальної діяльності
2) мова є основним інструментом пізнання.
Засвоюючи мову, людина оволодіває й основними формами та
законами мислення. Водночас мова дала змогу людині вийти за
межі безпосередніх чуттєвих сприймань, які для тварин є основним
джерелом інформації про зовнішню дійсність. Не всі, наприклад,
бачили айсберг чи ліани, але знають, що це таке, на основі того, що
прочитали у словниках чи інших книжках.
За допомогою мови людина не тільки отримує узагальнені знання,
а й членує явища дійсності на складові елементи, класифікує їх.
Членування явищ дійсності відбувається за допомогою дискретних
одиниць — слів, а класифікація — як за допомогою слів (родо-
видові відношення та ін.), так і за допомогою граматичних форм
(частини мови, суфікси тощо).
Якщо процес пізнання здійснюється, як правило, від конкретного
спостереження до абстрактного мислення, то мова дає можливість
спочатку ознайомитися з абстрактними поняттями, а потім
переходити до їх конкретизації, що прискорює процес пізнання й
розумовий розвиток людини загалом.

12
 Висновок

Мислення і мова складають єдине ціле. Між ними існує

нерозривний, органічний зв’язок. У мові людина матеріалізує свою
думку, втілює її у слово, надає її форму предметності. Мислення
людини реально виявляється у формі її мови, мовного виразу.

Як людина висловлюється, так вона практично і мислить. Не

випадково К. Маркс підкреслював, що «мова є безпосередня
дійсність думки». Поряд з суспільним характером праці, мова
визначає специфіку самої людини, її свідомості, мислення і психіки
взагалі. Саме це мав на увазі Мартін Хайдеггер, коли стверджував,
що «сутність людини виявляється у мові».

Людина може виявляти свої думки, своє мислення, різними

способами (звуками, жестами, фарбами, знаками, діями, виробами,
поведінкою і т.д.). однак універсальним засобом мислення є мова.
«Думки вимагають слів».

Розумова, інтелектуальна діяльність, процес абстрагування,

знаходження загальних властивостей речей і явищ, вимагають слів,
мовного втілення. У мові людина матеріалізує свою розумову
діяльність і може розглядати її результати як об’єкти (наприклад,
художній твір, наукова праця тощо).

Таким чином, інтелектуальна діяльність людини, тобто мислення,

цілком духовна, внутрішня, що проходить в певному сенсі
непомітно, завдяки мові об’єктивується і стає доступною для
чуттєвого сприйняття. Завдяки мові, думки окремих людей стають
надбанням інших.

13
 Список використаних джерел

1. Маслов Ю. С. Вступ до мовознавства. М., 1975.

2. Семчинський С В. Загальне мовознавство. — К., 1996. — С 219
—255
3. Реферат: Мова і мислення, раздел: Топики по английскому языку
4. Карамишева Н. В. Логіка. Пізнання. Евристика: Посібник для
студентів та аспірантів. — Львів: Астролябія, 2002. — 356 с.
5. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
6. М. П. Кочерган Вступ до мовознавства.

14