Варіант 4

1. Дефлятор ВВП - це відношення номінального ВВП до реального (тобто рівень

інфляції). Темп зростання реального ВВП = Темп зростання номінального ВВП —
дефлятор ВВП.
Кредитно-грошова (монетарна) політика держави - це діяльність держави,
спрямована на вирішення основних макроекономічних завдань і передбачає
використання кредитно-грошових інструментів.
2. Розрізняють два основні типи економічного прогресу: екстенсивний та
інтенсивний.
Екстенсивний (лат. extensivus — розширювальний) тип розвитку — спосіб
збільшення обсягів виробництва внаслідок кількісного приросту всіх елементів
продуктивних сил, насамперед факторів виробництва за незмінного рівня технічної
основи виробництва.
Екстенсивний шлях розвитку народного господарства посилює витратний
характер економіки. Економіка колишнього СРСР, зокрема України, розвивалася й
розвивається переважно на екстенсивній основі. Так, енерговитрати на одиницю
продукції в Україні вдвічі вищі, ніж у США, і утричі, ніж у Західній Європі, а
нафтомісткість української продукції в 10—12 разів більша, ніж у розвинутих
країнах. Значне економічне зростання України у 2000—2004 рр. здебільшого
базувалося на екстенсивному типі розвитку передусім за рахунок сировинних
галузей, а отже, низького рівня доданої вартості.
Екстенсивний розвиток деякою мірою може поєднуватися з інтенсивним. Щоб
перейти на переважно інтенсивний шлях розвитку, необхідно якісно вдосконалити
всі елементи економічної системи.
Інтенсивний (лат. intensio — напруження, посилення) тип розвитку
(інтенсифікація виробництва) — процес суспільного виробництва, що ґрунтується
на застосуванні передусім ефективніших елементів продуктивних сил та
досконаліших форм розвитку (техніко-економічної, організаційно-економічної і
суспільної).
Інтенсифікація виробництва, на відміну від екстенсивного розвитку, має анти-
витратне спрямування, оскільки супроводжується зменшенням витрат живої та
уречевленої праці на одиницю продукції.
Розрізняють чотири основні форми інтенсифікації виробництва: фондо-
зберігаючу, праце-зберігаючу, матеріало- і ресурсозберігаючу, всебічну. За фондо-
зберігаючої форми інтенсифікація виробництва зростає завдяки впровадженню
нової техніки і технології, що зумовлює зменшення потреб в робочій силі за
одноразового зростання складної праці, забезпечуючи зростання продуктивності
праці. За праце-зберігаючої форми інтенсифікація виробництва посилюється
завдяки зростанню інтенсивності праці певної незмінної кількості працівників або
за виконання тих самих обсягів робіт меншою кількістю працюючих. За матеріало-
і ресурсозберігаючої форми інтенсифікація виробництва означає застосування
економічніших предметів праці (композитних матеріалів, сплавів різних полімерів
тощо) і раціональнішого використання тих самих предметів праці, а також
споживання меншої кількості сировини, електроенергії тощо. За всебічної форми
інтенсифікації виробництва раціонально поєднуються всі попередні форми,
завдяки чому якісно зростає ефективність суспільного виробництва.
3. Основні фактори (джерела) економічного зростання:
 кількість і якість природних ресурсів;
 кількість і якість трудових ресурсів;
 рівень технології та організації виробництва;
 обсяг основного капіталу у виробництві;
 структура економіки (розподіл виробничих ресурсів між галузями);
 сукупний попит;
 тип суспільно-економічної системи;
 соціально-політичні фактори.
Якість економічного зростання визначається за допомогою наступних
показників:
 поліпшення матеріального добробуту населення;
 зростання вільного часу;
 підвищення рівня розвитку галузей соціальної інфраструктури;
 посилення інвестицій у людський капітал;
 зростання безпеки умов праці та життя людей;
 посилення соціального захисту населення;
 підтримку повної зайнятості та ін.

4. Фіскальна (бюджетно-податкова) політика  - це заходи уряду, спрямовані на

забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни
державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування
державного бюджету в цілому.
Це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури
державних витрат для забезпечення належного рівня зайнятості, обмеження і
запобігання інфляції та інших негативних економічних явищ.

Цій політиці властиві такі функції:

 вплив на стан господарської кон'юнктури;

 перерозподіл національного доходу;
 нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;
 стимулювання економічного зростання;
 підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з

інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава
регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних
витрат, трансфертних виплат та оподаткування.
Бюджетно-податкова політика держави є важливим сутнісним компонентом
державного регулювання економіки. На думку Дж. Кейнса та представників
неокласичного напряму, в економічні теорії саме внаслідок фіскальної політики
держава здійснює основні функції з регулювання основних макроекономічних
процесів та явищ ринкової економіки.
Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискреційну.
5. Дано:
1 кг хлібу – 150 гр.од.
Борошно – 110 гр.од.
Зерно – 80 гр.од.
Розв’язання:
Знаючи, що дохід з продажу певної кількості зерна для виробництва певної
кількості борошна - 30 гр.од., а дохід з продажу 1 кг. Хліба, що був зроблений з
того самого борошна – 40 гр.од. Маємо: за період виробництва та продажу 1 кг
хліба, виробник повинен заплатити 5% зі свого доходу, тобто 1,5 гр.од. зі свого
прибутку що становить – 30 гр.од., а продавець повинен заплатити, ті самі 5% зі
свого доходу, тобто 2 гр.од. зі свого прибутку, що становить 40 гр.од.