Державна гендерна політика — це діяльність (або бездіяльність у разі

навмисного непровадження такої політики) державних інституцій,

спрямована на здійснення (безпосередньо або опосередковано) та
гарантування рівних прав, свобод і можливостей для жінок і чоловіків,
утвердження гендерної демократії та формування гендерної культури в
суспільстві.
Приклади державних гендерних політик:
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок,
Гендерний мейнстрімінг,
Гендерна нейтральність,
Гендерне квотуваня,
Шведська модель протидії проституції та торгівлі жінками,
Феміністична мовна реформа тощо.
Для державної гендерної політики характерні:
вироблення гендерних стратегій і способів їх досягнення;
цілеспрямоване розроблення планів, програм втілення гендерних стратегій;
імплементація гендерного конструкту в усі сфери суспільного життя;
вироблення державних механізмів забезпечення гендерної рівності в
суспільстві, узгодження їх із громадськістю;
прийняття гендерного законодавства, гендерна експертиза чинного
законодавства;
гарантування здійснення державної та правової політик щодо гендерної
рівності;
сприяння науковим установам у розробленні гендерних проблем і
проведенні гендерного аналізу соціальних процесів у країні (проведення
гендерних досліджень, заснування та підтримка гендерних музеїв).
Гендерний мейнстримінг (англ. Gender mainstreaming), гендерна
пріоритетизація — визнана на глобальному рівні стратегія втілення політики
гендерної рівності.
Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей
жінок і чоловіків» 2005 р
2. Впровадження гендерної політики у будь-якому державному органі
має певну систему інструментів, як-от: реалізація,
моніторинг, оцінка, контроль, звітування.
Процес впровадження гендерної політики має визначений алгоритм дій,
наприклад:
1. розроблення планів, дорожніх карт, стратегій тощо;
2. виконання заходів та завдань, передбачених розробленими планами,
дорожніми картами, стратегіями тощо;
3. здійснення моніторингу результатів виконання завдань і заходів;
4. оцінювання отриманих результатів на підставі виконання заходів та їх
впливу;
5. здійснення контролю за виконанням та системне звітування про
результати діяльності.
Моніторинг – збір і аналіз інформації про результати виконання
плану/програми та процесу досягнення бажаних змін. Головна мета
моніторингу в разі виникнення труднощів – удосконалити виконання
плану/програми.
Система моніторингу має передбачати:
1. організаційну структуру (відповідальних за здійснення),
2. узгоджені організаційні процеси (план моніторингу, комунікацію з
партнерами, строки), розроблену методологію,
3. SMART-показники (конкретні, вимірювані, досяжні, реалістичні, за
певний проміжок часу), необхідні ресурси.
Оцінка – дослідження відповідності фактично отриманих результатів
плану/програми запланованим, наслідки реалізації плану/програми.
Зазвичай
проводять перед початком упровадження ініціатив для визначення стану
проблеми, вимірювання базових показників і кінцевих для оцінки отриманих
змін.
Контроль – перевірка діяльності переважно щодо відповідності нормам
чинної нормативно-правової бази та спосіб утримання дисципліни.
Результатом контролю може бути покарання за виявлені невідповідності чи
нагорода. Дані моніторингу можуть бути використані для контролю та
подальшого прийняття управлінських рішень.
Звітування – усне чи письмове повідомлення про виконану роботу.
Аналіз звітів є поширеним методом моніторингу, оцінки та контролю.
3.Паритетна демократія – це "політико-правова форма організації соціально-
статевих відносин у суспільстві, за якої жінки і чоловіки мають рівний
правовий та політичний статус і як рівноправні представлені й здійснюють
діяльність у гендерно збалансованих органах влади та управлінських
структурах".
Принципи державного управління — це його позитивні закономірності,
пізнані наукою і практикою, закріплені у правових нормах або є
узагальненням діючих у державі юридичних правил.
Принципи гендерної політики в системі державного управління – це
комплекс вихідних положень, що мають характер умови, вираження
очікування, діапазону, імперативності та виступають як сукупність форм
суб'єкт-об'єктної взаємодії, спрямованої на забезпечення гендерної рівності й
утвердження гендерної паритетності
Ґендерні стратегії - це визначення суспільно значущих ґендерних напрямків у
діяльності соціумів і їхніх організаційних структур, спрямованих на
утвердження ґендерної демократії в суспільстві з метою розвитку ґендерної
культури.