КНВК №129 Гімназія-ліцей академічного спрямування

«РОМАН К. ІШИГУРО “НЕ ПОКИДАЙ МЕНЕ”

ЯК АНТИУТОПІЯ»

Виконав учень 10-Г1 класу Баграновський Є.

Керівник: Романенко С.В

ВСТУП

Мистецтво завжди передбачає соціальні зміни. Що чекає нас у

майбутньому? Який шлях обере людство? Чи зробимо ми висновки про

помилки минулих поколінь, чи зможемо побудувати досконале суспільство?

Література давно шукає відповіді на ці питання. Найбільш небезпечні, з

точки зору авторів, суспільні тенденції знаходять своє вираження в жанрі

антиутопії.

Вивчення антиутопій або романів-застережень необхідно для

відтворення повної картини розвитку літератури в другій половині ХХ ст.;

для розуміння тих літературно-філософських тенденцій, які домінували в

культурі в цей період. Антиутопія як жанр активно вивчається сучасним

літературознавством.

В літературі Британії можна виділити декілька відомих авторів, які

писали антиутопії, і Кадзуо Ішигуро та його твір «Не покидай мене» один з

найяскравіших представників цього жанру у англійській літературі другої

половини ХХ ст.

Про Ісігуро

Кадзуо Ішіґуро— лауреат Нобелівської премії з літератури 2017 року. Письменник народився 8
листопада 1954р. в Наґасакі

К. Ішіґуро належить до найуспішніших сучасних авторів англомовного світу.

Етнічний японець, він став одним із найуспішніших письменників Великої Британії. У1983 році його

назвали одним із «найкращих молодих британських письменників». Крім того, він нагороджений

премією Вітбред за роман «Митець із плинного світу» і Букерівською премією за «Залишок дня».
Цього року неможливо закинути Нобелівському комітету, що творчість Ішіґуро не актуальна.

Своїм рішенням 2017року Нобелівський комітет знову повернувся до

«високої» літератури. Ішіґуро сам вважає себе письменником світу, він доволі раціонально

підходить до написання романних історій, не віддаючи себе плину ірраціонального, а свідомо

обираючи тих чи тих героїв.

Актуальність даної теми полягає в тому, що твори в жанрі антиутопії найчастіше піддаються

аналізу з політичної і філософської точки зору, а літературних досліджень на дану тему, особливо у

вітчизняному літературознавстві, проведено недостатньо. Крім того, інтерес

представляє і творчість Кадзуо Ішигуро, а особливо його роман-антиутопія

«Не покидай мене», який досі мало досліджений науковцями.

Мета дослідження: дослідити риси жанру антиутопії,

художньо-стильові та сюжетно-композиційні особливості роману Кадзуо Ішигуро «Не покидай

мене».

Об’єкт дослідження: роман Кадзуо Ішигуро «Не покидай мене».

Предметом дослідження є поетика антиутопії та етична проблема

клонування у творі Кадзуо Ішигуро «Не покидай мене».

Основним матеріалом дослідження став роман Кадзуо Ішигуро «Не

покидай мене».

Герої:

• Кеті -Головна героїня, розповідь ведеться від її обличчя. Вихованка школи-інтернату

Хейлш.Тиха, скромна і мрійлива Кеті товаришує з Рут та Томмі.

• Рут-Вихованка школи-інтернату Хейлш. Подруга Кеті Х. Рут - заводила, душа компанії. Мала
любовні стосунки з Томмі.

• Томмі-Вихованець школи-інтернату Хейлшем. Друг Кеті та Рут. Має вибуховий характер,

погано вписується в колектив.

• Міс Люсі-Вчителька у школі-інтернаті Хейлшем. Від неї вихованці інтернату вперше

дізнаються про свою незвичайну долю.
 • Мадам-опікун школи-інтернату Хейлшем. Мадам підбирає малюнки учнів Хейлшема; як
вважають у школі, малюнки надалі виставляються у Галереї. Справжнє ім'я Мадам ніхто не
знає

проблематика його романів багато в чому залишається незмінною. У центрі його інтересів завжди
знаходиться складна взаємодія людини і долі, а її герої постійно перебувають у ситуаціях, у яких
змушені вирішувати, чи впливають і як впливають їхні вчинки на їхню долю та на долю
навколишнього світу. Особливий погляд на цю проблему створюється завдяки тому, що,
зіштовхуючись із нею, герої найчастіше дивляться назад, вже не маючи змоги змінити події або
якось вплинути на них. Це породжує ситуацію морального вибору, у якій оповідача змушена або
приймати своє минуле таким, яке воно є, або свідомо чи несвідомо видозмінювати його,
відмовляючись від неприємних спогадів. Така ситуація й у більшості романів Ісігуро.

Творчість письменника у контексті сучасної англійської літератури

Коло тем і проблем, що порушуються сучасним англійським романом, досить широке: це

проблеми національного характеру, і досвід осмислення свого місця у світі, і пошук і прийняття
власного я (часто через переживання хворобливого досвіду). Найчастіше ці проблеми вирішуються
в контексті взаємин людини з історією, що дозволяє говорити про історичний постмодерністський
роман. Для цього типу роману характерні особливі взаємини особи та історії, які будуються на
уявленні про відносність будь-якої істини. Коротко можна виділити такі основні положення такого
підходу: по-перше, при описі історичних подій письменника цікавлять не самі події, а враження та
переживання героя у зв'язку з цими подіями; наслідком цього положення стає, по-друге,
суб'єктивність поданого матеріалу та відсутність кінцевої істини, до якої можна було б прийти; по-
третє, взаємообумовленість часу та оцінки подій. Таке ставлення до історії характерне не тільки
для літератури, але і для історії XX століття: йдеться про школу, що зародилася у Франції, «нового
історизму». Основоположник школи М. Блок виходив із того, що предметом історичного
дослідження є людина у часі, а метою – розуміння людини минулого. Він же говорив про такі
особливості історичного спостереження, як неможливість безпосереднього сприйняття минулого
та відносність надійності писемних джерел — це призводить до висновку про неминучу
суб'єктивність сприймаючого. Розвиток цих ідей у поєднанні з особливим місцем, відведеним мові
в сучасній культурі (його здатність моделювати реальність та неможливість існування реальності
поза мовою) призводять до того, що межа між історичним та художнім текстом практично
стирається.

Роман має тричастинну структуру, причому кожна з частин присвячена певному відрізку спогадів
Кеті, обмеженому і в часі, і просторі. Перша частина - дитинство героїв у Хейлшемі, друга - юність у
Котеджах (до цього ж періоду належить і значуща для аналізу поїздка до Норфолку), нарешті,
третя - дорослий період роз'їздів країною, від одного реабілітаційного центру до іншого.