Витоки фламенко слід шукати ще у мавританській музичній культурі.

Істотно вплинула цей

стиль і циганська музика - багато хто вважає основними, істинними носіями стилю саме
іспанських циган. У XV ст. в Іспанію з Візантії, що руйнується, прибули цигани, розселилися по
південному узбережжю країни в провінції ; за своїм звичаєм, вони стали переймати та
переосмислювати місцеві музичні традиції, такі як мавританська, єврейська та власне іспанська; і
з цього металу музичних традицій, переосмисленого спочатку циганами, та був іспанцями,
народилося фламенко. Довгий час фламенко вважалося «закритим мистецтвом», оскільки цигани
жили ізольованою групою; фламенко формувалося у вузьких колах. Але наприкінці XVIII ст.
гоніння на циган припинили, і фламенко вийшло на підмостки таверн та кафе кантанте, набуло
волі. Наприкінці XX ст. фламенко починає вбирати в себе кубинські мелодії та джазові мотиви; і,
крім того, елементи класичного балету придбали своє постійне місце. Найбільш відомий
танцюрист фламенко Хоакін Кортес, який оновив поняття танцю фламенко, позбавив його
«канонічного стандарту» і вніс у нього новий живий струмінь і виразність.
Прообразом цієї сукні стало традиційне вбрання циганок. Невід'ємною частиною танцю є
витончена гра з подолом сукні. Традиційний одяг байлаору - темні штани, широкий пояс і Біла
сорочкаіз широкими рукавами. Іноді краї сорочки зав'язуються спереду поясі. Короткий жилет-
болеро, званий чалеко, іноді надівається поверх сорочки. Іспанська шаль з дуже довгими
пензлями - один з класичних атрибутів жіночого танцю фламенко: шаль то закручується навколо
табору танцівниці, підкреслюючи стрункий жіночий силует, то спадає з плечей, утворюючи
силует великого, красивого птаха. Ще один класичний жіночий атрибут фламенко – велике віяло.
Існує думка про кастаньєти як неодмінний атрибут танцю фламенко. Але найчастіше ритм
відбивається підборами (сапатеадо), клацанням пальців (пітос) або хлопками долонь (пальмас).
Найбільш чисті форми фламенко уникають використання кастаньєту, оскільки вони обмежують
можливість пристрасної та виразної гри кистей рук.
Фламенко вплинула на багато танцювальних і музичні стиліусього світу. Останні
десятиліттяз'явилися змішані різновиди фламенко та інших стилів: фламенко-поп, фламенко-
джаз, фламенко-рок, джипсі-румба та інші. Існують прихильники фламенко, які вшановують його
традиції, що має і позитивні, і негативні сторони. Суворе дотримання традиції унеможливлює
глибоке розуміння фламенко. Стилі фламенко (спів, танець, мелодія) подібні до живого
організму, що потребує їх постійного розвитку, а без розвитку немає життя. Але поряд з
фламенком, що розвивається, існують і «фламенкологія» (книга під такою назвою була написана
Гонсалесом Климентом у 1955 р. і дала назву цьому розділу мистецтвознавства), вчені цього
напряму займаються вивченням походження фламенко та його «істинного» стилю, традицій
тощо. .