ГОРИЦВІТ ВЕСНЯНИЙ

АДОНІС ВЕСНЯНИЙ
ADONIS VERNALIS V.

Родина Жовтецеві

Сліпучо-жовті квітки горицвіту весняного виблискують

яскраво на сонці серед степових трав. Горицвіт весняний —
багаторічна рослина з кореневищем і численними стеблами
до 10 — 40 см заввишки, спрямованими вгору і густо
вкритими листками. Цвіте в квітні — травні. Поодинокі квітки
розміщені на верхівках стебел. Плоди — багатогорішки,
дозрівають рано, у кінці весни — на початку літа. Вся рослина
отруйна. Росте горицвіт весняний у степах, світлих лісах, на
галявинах й узліссях, степових схилах і відслоненнях.
Поширений в середній і південній смузі європейської частини
Росії, на Україні, в лісостепових, степових районах і Криму,
на Північному Кавказі та в степовій частині Сибіру. За
кордоном горицвіт весняний давно вирощується в ботанічних
садах і на присадибних ділянках.

Цінна лікарська і декоративна рослина. Занесена в

Червону книгу України.

Народні назви: волосиста, мохнатік, чорногорка,

стародубка, заячий мак, купавнік, запарного трава.

Російська назва – горицвіт, адоніс отримав з-за своїх

квіток. Вони з'являються ранньою весною, коли з пагорбів,
лісових галявин, відкритих горбів, в степах сходить сніг, і тоді
здалека здається, що все навколо горить золотистим вогнем.

Сушать траву тільки в тіні або в сушарках при

температурі 30-40 ° С. Зберігають сировину з обережністю.
Так як адоніс весняний відноситься до отруйних рослин,
тримати його потрібно окремо від інших трав.

Препарати горицвіту дуже широко застосовуються при

лікуванні серцево-судинних захворювань, в основному при
відносно легких формах хронічної недостатності кровообігу.
Вони рекомендуються також і як засіб, що заспокоює
центральну нервову систему при вегетосудинної дистонії,
неврозах і інших захворюваннях, особливо в комбінації з
седативними засобами.

Основні показання до їх застосування - хронічна

недостатність серцевої діяльності і неврози серця. У
поєднанні з бромом призначаються при безсонні, підвищеній
нервовій збудливості, епілепсії.

Препарати горицвіту - кордіазід, кардіовален, адонізід

(в ампулах), сухий екстракт і адоніс-бром (драже), настоянки

Дуже небезпечно вживати адоніс для самолікування -

тільки за призначенням лікаря .

Давньогрецький мiф розповiдає -  у занку дуба

вiдпочивав юнак з луком i стрiлами. В цей час там проходила
Афродiта, богиня кохання. Поглянула вона на юнака i
закохалася: не бачила такого красеня навiть серед богiв-
олiмпiйцiв. Юнака звали Адонiсом, вiн був сином кiпрського
царя. З того часу Афродiта не розлучалась з Адонiсом.
Цiлими днями вони бродили квiтучими долинами й горами,
полювали на зайцiв i вепрiв. Афродiта просила Адонiса
берегти себе i не полювати на злих ведмедiв i вепрiв. Одного
разу, коли поблизу не було Афродiти, Адонiс iз списом у руках
кинувся на розлюченого вепра. Сталося лихо: поранений
вепр великими iклами смертельно вразив Адоніса. Гiрко
плакала Афродiта над тiлом коханого юнака i в пам'ять про
нього iз кровi Адонiса виросла чудова квiтка, яка
розпускається щовесни. Так збереглася пам'ять про
прекрасного юнака Адоніса. Бачучи горе богинi, володар
печального царства тiнi Аїд став вiдпускати Адонiса на
землю, де вiн пiвроку проводив з Афродiтою, а потiм
повертався у мертве царство Аїда. Адонiс приходив на землю
з першими променями сонця, природа оживала, i
розпускалася золотисто-жовта квiтка, названа на честь юнака
адонiсом.