Двадцять дев’яте вересня

Контрольне есе

У нас вільна країна ,тож кожен може розмовляти тією мовою, якою захоче

Україна – вільна країна, тож кожен може розмовляти тією мовою, якою захоче. Я вважаю, що
кожна людина повинна сама обирати мову для спілкування і ніхто не має права засуджувати її за
це. Тоді чому люди продовжують це робити?

По-перше, людина – це насамперед особистість, вона сама обирає, що вона буде їсти на сніданок
або обід, що вона одягне сьогодні, червону сорочку чи білу, що їй подивитися, фільм або серіал. А
чому тоді людина повинна спілкуватися, тією мовою, яку їй нав’язує суспільство? Це якась
нісенітниця, такого не повинно бути, ми живемо у двадцять першому столітті, у час, коли людина
знає собі ціну і сама обирає свій життєвий шлях.

По-друге, безперечно кожен громадянин своєї країни повинен знати історію свого народу, мову.
Як говорив Василь Сухомлинський: «Мова –духовне багатство народу». Я згоден з цим, але ж це
нічого не змінює. Я люблю свою країну, її традиції, цінності, я однаково люблю всіх людей, які
проживають в Україні. Але я не розумію, чому багато жителів західної України засуджують нас
коли ми спілкуємося російською. Так безперечно, Росія заважає нам гарно жити, але треба
пам’ятати, що російська мова – це власність народу, а збройні конфлікти – це власність уряду.

Отже, кожна людина сама обирає мову для спілкування і ніхто не може їй в цьому завадити. «Бути
українцем – це значить бути постійно в стані доказування свого права на існування» - В.
Винниченко.