Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства.

Щоправда,
трактувалася за різних часів вона по-різному. І це зрозуміло: нові люди, нові со-
ціальні умови життя – то й різні проблеми. 1. Нечуй-Левицький у своїй повісті
“Кайдашева сім’я” порушує проблему батьків на зламному етапі нашої історії –
кріпацтва і феодалізму.

Щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на мою думку, вміли і
знали, як жити по-новому. Та й нового й волі хотілось у всьому

Сім’я Кайдашів з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького

– це типова селянська родина, яка намагалася жити за нових умов, умов пореформеного
села початку другої половини XІX століття. Письменник створив реалістичні образи
двох поколінь Кайдашів, наділивши їх типовими рисами характеру дрібних власників.
Старі Кайдаші – люди працьовиті, але часів панщини, коли змушені були у всьому
коритися панові та батькам. Своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже
не хочуть коритися батьківській владі – і в цьому одна з проблем батьків і дітей
Кайдашів.

Хочуть діти бути й самостійними від батьків, які, на мою думку, через свій
світогляд не зуміли дати дітям
незалежно жити і працювати в родині. Взагалі ці побутові непорозуміння і зараз є в
кожній родині, і потрібно до них ставитися з розумінням. А Омелько Кайдаш і його
дружина Маруся весь вік робили те, що своїм синам і невісткам наказуівали, що й
призвело до ненависті в родині. І це друга важлива проблема між дітьми і батьками.

Я вважаю, що ані старим, ані молодим не вистачило мудрості, культури поведінки, щоб
жити за законом взаємоповаги. Бо в сварливій родині виростуть і сварливі діти. У
родині, в якій батьки дітей не поважають, діти теж підростуть і чинитимуть гак
само. Мабуть, тому і живуть серед нас, на жаль, деякі “кайдашеві звички”.