Professional Documents
Culture Documents
Єфремова Затверджено
Єфремова Затверджено
Реферат
На тему: Травматичний шок. Етіологія. Класифікація. Клініка.
Невідкладна допомога
Підготувала:
Сестра медична палатна
Єфремова К.О
Шок різної етіології являє собою пасивну форму захисту, що розвивається внаслідок
недостатності філогенетично пізніших активних форм та пригнічення специфічних
механізмів захисту. У їх розвитку можна простежити конфлікт, шо виникає між
недостатньою активацією філогенетично старіших механізмів захисту та пригніченням
пізніших механізмів, обумовлених високим розвитком нервової системи, особливо у
ссавців та людини. Відповідно до закону необоротності еволюції організм не може
повернутися, навіть частково, до попереднього стану, який уже був у ряду його предків.
Так, під час еволюції втрачені або суттєво пригнічені деякі стародавні механізми, що
забезпечують резистентність організму до масивної крововтрати. До них належить,
наприклад, здатність до спонтанного відновлення плазми крові, що у ссавців та людини
або відсутня, або проходить дуже повільно (48–72 год від моменту травми).
Теорії травматичного шоку. Особливу роль у формуванні вчення про шок відіграли
теорії травматичного шоку — нейрогенна, кровоплазмовтрати та токсична.
При продовжуванні кровотечі й дії інших чинників травматичного шоку знижується ОЦК
і АТ, розвивається циркуляторна і тканинна гіпоксія. Включається другий рівень захисту.
Для компенсації дефіциту ОЦК, циркуляторної гіпоксії, забезпечення належного об’єму
кровообігу частішають серцеві скорочення — розвивається тахікардія, вираженість якої
прямопропорційна тяжкості шоку. Тахікардія є наслідком зменшення кровонаповнення
діастоли передсердя унаслідок зниження венозного притоку і дії катехоламінів.
Компенсація гіпоксії здійснюється за рахунок уповільнення кровотоку в легенях
унаслідок спазму післякапілярних сфінктерів — уповільнення проходження крові через
легеневі капіляри збільшує час насичення еритроцитів киснем.
Тому до широкої практики швидкої допомоги увійшло правило золотої години, сенс
якого полягає в тому, що медична допомога при тяжких травмах найбільш ефективна
тільки протягом першої години. За цей час постраждалому повинна бути надана
дошпитальна реаніматологічна допомога, і він повинен бути доставлений у стаціонар.
Тому при лікуванні пацієнтів із травматичним шоком слід передбачати виникнення таких
ускладнень, відповідним чином корегувати лікувальні заходи.
Клінічні прояви травматичного шоку. Основними діагностичними критеріями
травматичного шоку є клінічні ознаки порушення кровообігу за типом гіпоциркуляції
поєднано з важкою механічною травмою.
До клінічних проявів травматичного шоку належать: різка блідість або сіре забарвлення
шкірного покриву, липкий холодний піт, ціаноз губ, нігтьових лож, посилення рельєфу
поверхневих вен. Риси обличчя загострені, а при натисканні на шкіру лоба утворюється
довго незникаюча біла пляма.
Травматичний шок III ступеня зазвичай виникає при тяжких поєднаних або множинних
травмах, що часто супроводжуються значною крововтратою (середня величина
крововтрати при шоку ІІI ступеня досягає 3000 мл, тоді як при шоку І ступеня не
перевищує 1000 мл). Шкірний покрив набуває блідо-сірого забарвлення з ціанотичним
відтінком. Пульс сильно прискорений (до 140 уд/хв), буває ниткоподібним. Артеріальний
тиск зменшується нижче за 70 мм рт.ст. Дихання поверхневе і прискорене. Відновлення
життєво важливих функції при шоку ІIІ ступеня має значні труднощі й вимагає
застосування складного комплексу протишокових заходів, що часто поєднуються з
невідкладними оперативними втручаннями.
КП ДМКЛ ПМР
Ортопедо-травматологічне відділення
Реферат
На тему: Транспортна іммобілізація. Перша допомога при переломах
Підготувала:
Сестра медична палатна
Єфремова К.О
Поняття про переломи. Допомога
Переломи – це порушення цілісності кістки під дією різних факторів.
5. Посилення болю у місці травми при навантаженні на вісь кості. Наприклад, при
переломі стегна легеньке постукування по п'яті посилює біль у місці перелому.
При переломі виникає сильний біль, який може призвести до травматичного шоку, тому
наступним в алгоритмі надання допомоги при переломах є знеболення.
Засоби іммобілізації.
На малюнку зображені
засоби іммобілізації
Вакуумні засоби іммобілізації
Іммобілізація плеча:
Моделювання шини Крамера проводять таким чином
(мал.): фіксують пальцями кінець шини зігнутої в
ліктьовому суглобі під прямим кутом однієї руки
(мал.а), а другою рукою, захвативши за протилежний
кінець накладають шину на плече, надпліччя другого
плеча (мал.б), вигинаючи та моделюють по своєму
тілу. Змодельовану шину обережно підкладають під
ушкоджену кінцівку, попередньо підклавши в пахвову
ділянку валик (мал.в). Верхні та нижні кінці шини
зв’язують стрічкою, а другий через пахвову ділянку
здорової кінцівки. Шина фіксує 3 суглоби: променево-зап’ястковий, ліктьовий та
плечовий.
При відсутності стандартних шин транспортну іммобілізацію при переломі плеча у
верхній третині проводять за допомогою косинкової пов’язки. В пахвову ділянку кладуть
валик, який прибинтовують до грудної клітки через здорове плече. Руку зігнуту в
ліктьовому суглобі під кутом 60%, підвішують на косинці, плече прибинтовують до
тулуба. Можна використати пов’язку Дезо. Транспортують обов’язково до лікувального
закладу.