1

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет
Навчально-науковий інститут права
Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної
безпеки

Безкоровайний Євгеній Валентинович

Курсова робота
з дисципліни: «Фінансове право»
на тему: «Адміністративно-правові аспекти відповідальності за
правопорушення у бюджетній сфері.»

4-й курс, група Ю-92

Науковий керівник:

д. ю. н., професор,

заслужений юрист

України Куліш А. М.

Робота подана Робота допущена Робота захищена

на кафедру до захисту з оцінкою______
« __ » ______ 2022 р. _______________ «__»______ 2022 р.
Науковий керівник
«___»______2022 р.
Члени комісії:
_______________
_______________
_______________

Суми 2022
 2

Рецензія на курсову роботу

З дисципліни: Фінансове право
На тему: Адміністративно-правові аспекти відповідальності за
правопорушення у бюджетній сфері.
Безкоровайний Євгеній Валентинович
Група Ю-92 Курс 4
Дата отримання курсової роботи 19.12.2022 року.
Зміст рецензії
Студент виконав роботу за встановленою темою. Робота виконана належним
чином у відповідності до вимог. Тема розкрита у повному обсязі, правильно
визначені об’єкт і предмет дослідження, а також методи. Структура і обсяг роботи
відповідають вимогам. Зміст роботи викладений логічно та послідовно, відповідає
обраній проблематиці. Висновки автора роботи аргументовані та переконливі.
Курсова робота може бути рекомендована до захисту.__________________________

Рецензент
_____________ _____________
_____________
(Дата) (Підпис) (П. І. П/б.)
 ЗМІСТ
Вступ....................................................................................................................4
1. Теоретико-правові засади адміністративної відповідальності за
порушення бюджетного законодавства……………………………………..7
1.1. Підстави адміністративної відповідальності за порушення бюджетного
законодавства…………………………..………………………….....................7
1.2. Проблемні питання підстав юридичної відповідальності……………......8
2.Адміністративна відповідальність за порушення бюджетного
законодавства………………………………………………………………..…11
2.1 Загальні підстави адміністративної відповідальності………...................11
2.2.Аналіз загальних ознак і фунцій адміністративної
відповідальності…………...............................................................................…16
3. Механізм бюджетно-правового регулювання……………………...……19
3.1 Юридична відповідальність з точки зору вчених…………………………21
3.2 Аналіз законодавства іншої розвинутої країни……………………………26
Список використаних джерел………………………………………………..…30
 4

Вступ.
Актуальність теми. У бюджетній сфері виникають дуже динамічні розвитки
відносин , що як раз впливає на необхідність дуже надійної правової охорони
від різних порушень. Як раз головна роль в цьому належить адміністративній
відповідальності, вона повинна своїми засобами забезпечити дотримання
всих норм бюджетного законодавства. Також перебудова державної
економіки та устрою починаючи з кінця двадцятого починаючи двадцять
першим століттям зробили новий підхід до правового регулювання
фінансових відносин, що стосується й бюджетну сферу. Саме сфера
бюджетних правовідносин є однією з провідних сфер економічної діяльності
всіх правово-демократичних держав, куди й претендує сучасна Україна не
зважаючи на війну з Росією. Тільки дуже чітко налагоджений механізм
функціонування бюджетної сфери дозволяє централізувати кошти й
здійснювати єдину фінансову політику на території всієї країни з метою
ефективного рішення найважливіших економічних і соціальних завдань.

Оскільки Державний бюджет України є невід’ємним атрибутом

держави, основним централізованим фондом її коштів, що забезпечує
соціальноекономічний розвиток суспільства і відіграє надзвичайну роль у
матеріальному забезпеченні функціонування держави, правопорушення, що
вчиняються у бюджетній сфері, негативно впливають на все суспільство, на
інтереси кожної особи.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на

основі комплексного аналізу теоретичних засад фінансового права,
адміністративного права та процесу, законодавства про відповідальність за
правопорушення в бюджетній сфері, правозастосовчої діяльності органів
публічної адміністрації держави, виявити основні проблеми й суперечності
правового регулювання інституту адміністративної відповідальності за
порушення бюджетного законодавства й сформулювати пропозиції щодо
 5

їхнього усунення.

Досягнення зазначеної мети дослідження передбачає вирішення

наступних задач:

– визначити підстави адміністративної відповідальності за порушення

бюджетного законодавства;

– розкрити зміст поняття «адміністративна відповідальність за порушення

бюджетного законодавства», її ознаки та місце в системі юридичної
відповідальності;

– провести науковий аналіз змісту бюджетної діяльності як об’єкта

адміністративного правопорушення;

– надати адміністративно-правову характеристику об’єктивній стороні

правопорушень у бюджетній сфері;
Методи дослідження. Об’єктивний аналіз предмета дослідження у
частині досягнення визначеної мети ґрунтується на комплексному
використанні загальнонаукових і спеціально-правових методів пізнання.
Базис загальнонаукових методів складали: аналіз і синтез, індукція та
дедукція, аналогія й моделювання, абстрагування та конкретизація.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини що виникають у зв’язку із

застосуванням норм, які передбачають адміністративну відповідальність за
порушення бюджетного законодавства.
Предмет дослідження – адміністративна відповідальність за
порушення
бюджетного законодавства.
Ступінь наукової розробки. Відзначимо важливість впливу на
формування методології дослідження таких учених як С. С. Алексєєва, А. З.
Арсланбекової, Р. Є. Артюхіна, Т. В. Архипенко, Б. Т. Базилєва, С. Є.
Батирова, С. М. Братуся, Д. В. Вінницького, Л. К. Воронової, О. М.
Горбунової, В. М. Горшенева, О. Ю. Грачової, О. С. Йоффе, М. В.
 6

Карасьової, М. П. Кучерявенка, О. Е. Лейста, А. Е. Лунева, С. М. Малеіна, П.

С. Пацурківського, Ю. А. Ровинського, Л. А. Савченко, І. С. Самощенка, І. Д.
Старовикової, М. Х. Фарукшина, Р. Й. Халфіної, Н. І. Хімічевої, М. Д.
Шаргородського, І. Б. Шахова, О. В. Шеховцевої, Ю. В. Шилова, О. І.
Юстуса та інших, що в різних аспектах вивчали теоретичну сутність,
специфічні ознаки та проблематику відповідальності за правопорушення у
бюджетній сфері Украъни та зарубіжних країнах.
Структура та обсяг роботи визначаються її цілями, предметом і
логікою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що
об’єднують шість підрозділів, висновків, додатків, списку використаних
джерел. Повний обсяг роботи становить 32 сторінки.
 7

1. Теоретико-правові засади адміністративної відповідальності за

порушення бюджетного законодавства

1.1 Підстави адміністративної відповідальності за порушення

бюджетного законодавства З певного моменту (залежно від правової зрілості
суспільства) примітивні фінансові відносини перетворюються в
правовідносини, виникає фінансове право. Як з податей виникають податки,
із князівської скарбниці – державний бюджет, з лихварства – банківська
система, так і із примітивних фінансів створюються фінанси правові,
побудовані на розвиненому юридичному механізмі, почерпнутому або
запозиченому з інструментарію інших галузей права. Звідси, мабуть, тяга
фінансового права до рецепції понять, категорій, юридичних механізмів,
насамперед із цивільного права.
Поняття фінанси походить від французького «finance» – сукупність
всіх коштів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємства, а
також система їхнього формування, розподілу й використання. За своїм
матеріальним змістом фінанси держави являють собою фонди грошових
коштів.
Згідно з Новим тлумачним словником української мови, під фінансами
розуміються система грошових відносин у тій чи іншій державі, а також
сукупність усіх грошових коштів, що є в розпорядженні держави; фінансова
система; гроші, грошові справи, кошти, фонди.
Фінанси – це не самі кошти, а відносини між людьми із приводу
утворення, перерозподілу й використання фондів грошових коштів. Фінанси
служать економічним інструментом розподілу валового суспільного
продукту й національного доходу, є коштами контролю за виробництвом і
розподілом матеріальних благ, а також коштами стимулювання розвитку
держави й суспільства в потрібному, в кожний даний період розвитку,
напрямку. Фінансова діяльність держави – це діяльність держави по
утворенню, розподілу й використанню централізованих і децентралізованих
фондів коштів, що забезпечують її безперебійне функціонування й розвиток .
 8

Нормативна підстава — це система норм, що закріплюють склади

адміністративних проступків, систему адміністративних стягнень; коло
суб’єктів, наділених правом застосовувати адміністративні стягнення і
процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Основним
нормативним актом про адміністративну відповідальність є КпАП України.
Процесуальною підставою адміністративної відповідальності є акт
компетентного органу про накладення конкретного адміністративного
стягнення за конкретний адміністративний проступок на конкретну винну
особу. Органи внутрішніх справ представляють виконавчу владу й
утворюються для реалізації державної політики у сфері захисту прав та
свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.
У зв’язку з цим адміністративна відповідальність працівників ОВС має ряд
особливостей, обумовлених їх завданнями, реалізація яких вимагає
дотримання єдиноначальності і дисципліни з метою ефективного здійснення
роботи щодо запобігання злочинам та іншим правопорушенням, їх розкриття
та розслідування, забезпечення діяльності ОВС. Саме це обумовило
особливий порядок реалізації адміністративної відповідальності відповідно
до ст. 15 КпАП України працівників ОВС (разом з військовослужбовцями та
іншими особами, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів) за
Дисциплінарним статутом ОВС України [5; 3].

1.2 Проблемні питання підстав юридичної відповідальності

Проблемні питання підстав юридичної відповідальності постійно

знаходяться в полі зору вчених-правників, що обумовлено зв’язком інституту
відповідальності з державним осудом і примусом, із встановленням чинним
законодавством обсягу і меж можливостей застосування заходів правового
впливу, здійснення справедливого правосуддя, втручання в сферу прав та
свобод людини і, в той же час, охороною прав та свобод від різних посягань.
 9

Підстави відповідальності, зокрема – адміністративної, можна розглядати в

кількох аспектах.
По-перше, підстава юридичної відповідальності розглядається як право
держави на застосування до особи (фізичної або юридичної) заходів примусу.
Це випливає з детермінованості поведінки особи, перш за усе – фізичної,
соціальними причинами, з принципу свободи волі людини, що, власне,
дозволяє допускати як правомірну, так і протиправну поведінку. Державне
регулювання суспільних відносин, зумовлене об’єктивною необхідністю,
вимагає наявності дієвих засобів впливу на неадекватну поведінку суб’єктів.
Одним з таких засобів, що історично склалися в суспільстві, є застосування
різних видів юридичної відповідальності. Саме у свободі волі індивіда і
можливості протиправної поведінки міститься підстава її застосування.
По-друге, підстава відповідальності, зокрема адміністративної,
розглядається як необхідність її існування поряд з іншими видами юридичної
відповідальності. Враховуючи дані аспекти розглядається її інструментальна
цінність. Це, перш за усе, здатність здійснення регулюючого впливу,
досягнення певної мети, необхідність особливої охорони певних суспільних
відносин, прав та свобод, охоронюваних законом інтересів осіб. У сфері
правового регулювання вона може мати як самостійну цінність, так і цінність
в контексті інших видів відповідальності. Різні за своїм характером, за
правовою природою і ступенем суспільної шкідливості (небезпеки),
правопорушення зумовлюють наявність різних видів відповідальності.
Виникаючи в сфері цивільно-правових і трудових відносин, правопорушення
характеризуються зв’язком з певними галузями права. В основі цивільно-
правового делікту лежить заподіяння матеріальної і моральної шкоди, а
відповідальність за нього має відновлювальний характер і може
реалізовуватися без забезпечення державним примусом. Дисциплінарна
відповідальність каральна за своєю сутністю, однак її застосування обмежене
рамками трудових або службових стосунків. На відміну від них,
адміністративний проступок і злочин відбуваються в сфері державно-
 10

правової охорони і не пов’язані з цивільно-правовими і трудовими

відносинами. Їх розходження між собою пояснюється різним ступенем
суспільної шкідливості (небезпеки), що, в свою чергу, викликає необхідність
існування самостійних видів державного примусу і, зокрема, юридичної
відповідальності.
Юридична особа, зокрема товариство з обмеженою відповідальністю
(далі – ТОВ) набуває і здійснює цивільні права та обов’язки за загальним
правилом через систему своїх органів (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України
(далі – ЦК України)) [1]. Органом управління товариством визнаються
загальні збори його учасників, наглядова рада та виконавчий орган. Загальні
збори учасників – вищий орган управління, волеутворюючий орган, що
визначає питання, пов’язані з життєдіяльністю товариства на всіх етапах його
існування аж до прийняття рішення про припинення діяльності (ст. 30 Закону
України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»
[2]). Рішення загальних зборів учасників товариства – це особливий
юридичний акт, який приймається у процесі реалізації вказаним органом
своєї компетенції й спрямований на формування волі юридичної особи [3, с.
117]. Таким чином, відповідальність товариства за дії та рішення загальних
зборів, робить досить актуальною проблему відповідальності загальних
зборів в корпоративних правовідносинах.
Так, О. Воловик зазначає, що якщо учасники несуть обмежену
відповідальність, то й ризики, які вони можуть собі дозволити щодо
товариства, також мають бути обмеженими – вартістю цієї відповідальності,
тобто розміром внесків до статутного капіталу. Але ж якщо існує
необхідність у перевищені меж дозволеного ризику – хтось має взяти за це
відповідальність, бо джерелами покриття цього ризику у випадку негараздів
будуть кредитори, наймані працівники та інші непричетні особи. А ось хто
буде відповідати за невиправданий ризик – учасники, члени виконавчого
органу – має залежати від того, хто ухвалив відповідне рішення [15, с. 99].
 11

2.Адміністративна відповідальність за порушення бюджетного

законодавства
2.1 Загальні підстави адміністративної відповідальності
Адміністративна відповідальність, так само як й інші види юридичної
відповідальності настає за наявністю нормативних, фактичних і
документальних підстав:
- фактичні підстави це юридичні факти, пов’язані з проступком, зокрема,
це факт вчинення проступку і факт виконання заходів відповідальності,
крім того, до них відносяться факти затримання, огляду, подання
звернень, визнання доказами фактичних даних тощо;
- юридичні (нормативні) підстави утворюють норми за якими діяння
визнається адміністративним проступком (правопорушенням),
визначаються заходи примусу за виконання складу проступку, суб’єкти
відповідальності і юрисдикції, правила, за якими накладаються і
виконуються стягнення, забезпечується законність, права учасників
провадження тощо;
- процесуальні (документальні) підстави – це наявність процесуальних
норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної
відповідальності та документів, оформлених відповідно до встановлених
вимог та за визначеною законодавством процедурою, в першу чергу, це
протокол про адміністративне правопорушення і постанова по справі про
адміністративне правопорушення, а також сюди відносяться акти,
довідки, звернення, облікові документи тощо.

Зазначеної думки дотримуються також і більшість сучасних науковців,

зокрема Д. М. Лук’янець , В. К. Колпаков , А. Т. Комзюк та інші. Перші дві
підстави адміністративної відповідальності зумовлюють її соціальну
 12

важливість.
Для настання відповідальності необхідна наявність всіх трьох підстав і
саме в такій послідовності. Насамперед, повинна бути норма, що встановлює
обов’язок і санкцію за його невиконання. Потім може виникнути фактична
підстава – протиправне діяння. За наявності норми і діяння, що її порушує,
уповноважений суб’єкт у встановленому законом порядку вправі призначити
стягнення за адміністративний проступок.

Певні вказівки на їх систему спостерігаються у Кодексі України про

адміністративні правопорушення. Так, у статті 2 КУпАП встановив, що
законодавство України про адміністративні правопорушення складають:

а) Кодекс України про адміністративні правопорушення;

б) інші закони про адміністративні правопорушення (такі закони, до

включення у КУпАП, застосовуються безпосередньо і на них і у такому
випадку поширюються положення КУпАП).

У статті 5 "Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за

порушення яких передбачається адміністративна відповідальність" закріпив
право органів місцевого самоврядування приймати рішення, за порушення
яких передбачається адміністративна відповідальність.

Відповідно до неї сільські, селищні, міські та обласні ради приймають

рішення з питань боротьби: а) зі стихійним лихом. Кодекс цивільного
захисту України визначає стихійне лихо як природне явище, що діє з
великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій
відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає
матеріальних збитків; б) епідеміями. Порушення таких рішень тягне
відповідальність по ст. 42 "Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-
протиепідемічних правил і норм"; в) з епізоотіям. Порушення таких рішень
 13

тягне відповідальність по ст. 107 КУпАП "Порушення правил щодо

карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог".

Крім цього, сільські, селищні, та міські ради можуть встановлювати:

а) правила благоустрою, додержання чистоти і порядку на територіях
населених пунктів. Порушення таких правил, тягне відповідальність по ст.
152 КУпАП "Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері
благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених
пунктів"; б) правила торгівлі на ринках. Порушення таких правил, тягне
відповідальність по ст. 159 КУпАП "Порушення правил торгівлі на ринках";
в) правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Порушення таких правил, тягне відповідальність по ст. 182 КУпАП "
Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо
захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в
населених пунктах і громадських місцях". Наведені положення корелюються
з нормами статей 26, 43 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні",

Кім цього, ст. 2 КУпАП містить принципове положення щодо

адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Вона
однозначно вказує : питання щодо адміністративної відповідальності за
порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Ця
норма корелюється нормами статті 487 Митного кодексу України, з яких
випливає, що правове забезпечення провадження у справах про порушення
митних правил у певних випадках здійснюється Кодексом України про
адміністративні правопорушення.

На сьогодні нормативна підстава адміністративної відповідальності за

порушення бюджетного законодавства міститься лише в одній нормі – ст.
164-12 16 КУпАП, яка не є досконалою. У пергу чергу необхідно звернути
увагу на об’єкт правової охорони. Стаття 164-12 міститься у главі 12 КУпАП,
яка має назву «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі,
 14

громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької

діяльності». Як вбачається із назви Глави, об’єктом її правової охорони є
достатньо широкий комплекс суспільних відносин, зокрема, і у фінансовій
сфері, до якої належать і бюджетні відносини. Однією з особливостей ст.
164-12 КУпАП, яка має назву «Порушення бюджетного законодавства», є те,
що об’єктом правової охорони даної норми виступає дуже широке коло
суспільних відносин, які є предметом регулювання окремої галузі
законодавства, а саме бюджетного. Жодна інша охоронна норма КУпАП або
Кримінального кодексу України не може похвалитися таким масивним
об’єктом правової охорони, оскільки перелік нормативно-правових актів, які
становлять бюджетне законодавство, визначений у ст. 4 БК України .

Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є

бюджетне правопорушення, поняття якого сформульовано у ст. 116
Бюджетного кодексу України: бюджетним правопорушенням визнається
недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом
та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду,
затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання
бюджету.

Суб’єктом бюджетного правопорушення може виступати лише учасник

бюджетного процесу. Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу, учасниками
бюджетного процесу є наділені бюджетними повноваженнями органи та
посадові особи. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов’язки
учасників бюджетних правовідносин. Згідно з цією статтею, суб’єктом
бюджетного правопорушення може бути учасник бюджетного
правовідношення, який не є органом державної влади, органом влади
Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або
бюджетною установою. В окремих випадках, і це прямо передбачено ч. 2 ст.
21 Бюджетного кодексу, учасниками бюджетних правовідносин є фізичні та
юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі
 15

бюджетних коштів). Отже, одержувачів бюджетних коштів також слід

вважати потенційними учасниками бюджетного процесу і відповідно
суб’єктами бюджетних правопорушень. Такий висновок відповідає ст. 118
Бюджетного кодексу, в якій перелічуються заходи, яких вживають щодо
розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні
правопорушення:

 1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у

бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;
 2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає в зупиненні будь-яких

операцій щодо здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного
законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами
визначається Кабінетом Міністрів України.

Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні

бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну
або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Бюджетне
правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних
коштів, може бути підставою для притягнення його керівника чи інших
відповідальних посадових осіб до відповідальності згідно із законом, залежно
від характеру вчинених ними діянь.

Одним із головних принципів бюджетної системи є принцип цільового

використання бюджетних коштів, який передбачає використання бюджетних
коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Наслідком
порушення цього принципу є зменшення асигнувань розпорядникам
бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим
призначенням, і притягнення певних осіб до дисциплінарної,
адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному
законами України.
 16

Дані обставини підтверджуються й матеріалами судової практики. Так,

на початку липня 2012 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя
надійшов ряд адміністративних матеріалів з Маріупольської об'єднаної
Держфінінспекції про притягнення до адміністративної відповідальності
директорів декількох шкіл за ст. 164-12 КУпАП. При цьому провадження у
відповідних справах судом були закриті, оскільки такого правопорушення як
визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні
бюджетних показників відповідна норма не передбачає .
З наведеного вбачається, що до таких випадків призводить недостатнє
розкриття у законі юридичних ознак складу того чи іншого правопорушення,
що призводить до неправильного розуміння його сутності і, відповідно,
спричиняє складання необґрунтованих протоколів про адміністративні
правопорушення.
Вищенаведене, а також проаналізована судова практика дає підстави
вважати, що для ефективної правової охорони бюджетних відносин з боку
адміністративного законодавства, необхідно деталізувати нормативну
підставу юридичної відповідальності: у Главі 12 КУпАП необхідно
визначити окремий підрозділ під назвою порушення бюджетного
законодавства, у якому чітко викласти в окремих нормах склади відповідних
адміністративних правопорушень.

2.2 Аналіз загальних ознак та функцій адміністративної

відповідальності
Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають в тому, що
вона:

 1) є засобом охорони встановленого державою порядку;

 2) нормативно визначена і полягає у застосуванні (реалізації) санкцій

правових норм;

 3) є наслідком винного антигромадського діяння;

 17

 4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і

вчиненого ним діяння;

 5) пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками

(морального або матеріального характеру), яких він має зазнати;

 6) реалізується у відповідних процесуальних формах [11, с. 123].

 Похідними ознаками адміністративної відповідальності будуть такі:

 1) її підставою є не лише адміністративне правопорушення (проступок), а й

порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених
чинним законодавством;

 2) вона полягає в застосуванні до винних осіб адміністративних стягнень.

У ст. 23 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення є мірою
відповідальності;
 3) право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом
державним органам та їх посадовим особам. Серед них – органи виконавчої
влади, місцевого самоврядування, державні інспекції, суди (ст. 213 КУпАП).
Повний їх перелік міститься в розділі ІІІ (ст.ст. 218-244-9) КУпАП;

 4) законодавством встановлено особливий порядок притягнення до

адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка
доказів, винесення постанови тощо);

 5) адміністративна відповідальність урегульована нормами

адміністративного права, що містить переліки адміністративних стягнень та
органів, уповноважених їх застосовувати;

 6) право встановлення адміністративної відповідальності має доволі широке

коло суб'єктів [11, с. 124].

 Отже, як явище правової дійсності адміністративна відповідальність

характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юридичній
відповідальності в цілому (основні); по-друге, ознаки, що відмежовують
 18

адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності

(похідні).

Функції адміністративної відповідальності – це основні напрями впливу на

суспільство, завдяки яким досягається мета відповідальності та які
визначають її призначення як засобу забезпечення суспільного порядку.
Основними функціями адміністративної відповідальності є такі.

Штрафна функція (або репресивно-каральна) – свідчить про те, що

адміністративна відповідальність є уособленням негативної реакції держави
на скоєне правопорушення; це акт покарання від імені держави та засіб
запобігання новим правопорушенням. Проте покарання не є самоціллю
відповідальності. Основним призначенням відповідальності є
реалізація функції запобігання (превенції) правопорушень. Вона покликана
забезпечити формування у правопорушника мотивів щодо дотримання
законів, поваги до прав інших суб’єктів. Застосування відповідальності є
доказом невідворотності покарання і тим самим – засобом запобігання
можливим правопорушенням як винним суб’єктом, так і оточуючими.

Виховна функція спрямована на формування у суб’єктів потреби

правомірної поведінки та усвідомленого ставлення до наданих прав і
покладених обов’язків. Ця функція сприяє зміцненню у громадян віри у
справедливість, у захист належних їм прав і свобод, підвищує правову
дисципліну.

Виховна функція має дві форми – загальнопревентивну, що націлена на

виховання у громадян поваги до закону, та спеціальнопревентивну, що
націлена на перевиховання самого правопорушника.

Правопоновлююча функція протистоїть формальному покаранню винного та

спрямована на забезпечення порушеного інтересу і поновлення порушених
протиправною поведінкою суспільних відносин. Як правило, ця функція
 19

характеризує майнову відповідальність – наприклад, накладення стягнень у

вигляді штрафів, конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення
адміністративного правопорушення, виправних робіт.

Інформативна функція спрямована на визначення моделі поведінки, що

суперечить інтересам суспільства і держави та характеризується як
протиправна; аналіз засобів впливу на правопорушників та визначення змісту
і особливостей конкретних видів відповідальності.

Отже, на сьогодні важливими моментами розвитку інституту

адміністративної відповідальності за скоєння бюджетних правопорушень є:
- з’ясування та однозначне визначення підстав юридичної
відповідальності в даній сфері суспільних відносин;
- належне нормативне регулювання бюджетних правовідносин, умов
та складу бюджетних правопорушень;
- чітке окреслення у законі ознак для виникнення бюджетної
відповідальності;
- вдосконалення процесуальної підстави даної відповідальності,
зокрема визначення кола уповноважених осіб на складання протоколів про
адміністративні правопорушення тощо.

3. Механізм бюджетно-правового регулювання

Бюджетне право визначають як сукупність правових норм, що
регулюють фінансові відносини, які регулюють бюджетний устрій та
виникають у сфері здійснення бюджетної діяльності. Бюджетне право
складається з двох частин: бюджетний устрій та бюджетний процес.
 20

Предметом бюджетного права є суспільні відносини, що виникають у

зв’язку із встановленням бюджетної системи, з формуванням, розподілом та
використанням централізованих фондів коштів, що надходять у
розпорядження держави й органів місцевого самоврядування.
Виходячи зі ст. 1 БК України [1] предмет бюджетного права можна
визначити як сукупність відносин, що виникають у процесі складання,
розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та
контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання
відповідальності за порушення бюджетного законодавства.
Ці відносини можна об’єднати в певні групи, які регулюють окремі
сторони бюджетної діяльності: бюджетну систему України, принципи її
побудови; склад доходів і видатків бюджетів та порядок їх розподілу;
бюджетні повноваження органів державної влади, місцевого
самоврядування; бюджетний процес, тобто регламентовану нормами права
діяльність, пов’язану зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх
виконанням і контролем за цим, розглядом звітів про виконання бюджетів,
що становлять бюджетну систему України; відповідальність за порушення
бюджетного законодавства.
Бюджетні правовідносини, що опосередковують періодичний процес
мобілізації, розподілу та використання публічних грошових фондів, є
різновидом фінансових, а отже, їм притаманний і владно майновий характер
останніх. Тобто, з одного боку, йдеться про регулювання руху грошових
фондів (певного виду майнових відносин), а з другого – про регулювання
шляхом використання державної влади, застосування владних засобів.
Владно-майновий характер проявляється шляхом примусового відчуження
частини майна (грошових коштів), накопичення їх через бюджетні доходи
для потреб публічної влади. Владно-майновий характер бюджетних
правовідносин передбачає й об’єктивні підстави розмежування компетенції
між носіями публічної влади (Конституцію України ст. 92 – виключно
 21

законами встановлюється державний бюджет і бюджетна система України;

бюджетні повноваження закріплено в ст. 85, 106, 116) [17].
Основним методом бюджетного права є метод владних приписів одним
учасникам фінансових відносин з боку інших. Що виступають від імені
держави й наділені відповідними владними повноваженнями. Такий метод
властивий іншим галузям публічного права, але в бюджетному він має
специфічний зміст і відмінності за колом органів публічної влади,
уповноважених державою на владні дії. За своїм змістом ці владні приписи
стосуються порядку та розмірів платежів до бюджетної системи, цілей
використання державних грошових коштів тощо. Цей метод сприяє
своєчасному й у повному обсязі надходженню коштів у розпорядження
держави, їх використанню за цільовим призначенням.

3.1 Юридична відповідальність з точки зору вчених

Юридична відповідальність - одна з найскладніших та гострих тем
сучасної юридичної науки. У стат-лях та монографіях цю проблематику
висвітлювали. багато. українських. та зарубіжних вчених, зокрема:
К.В. Басін, С. В. Бобровник, С. Н. Братусь, А. Б. Вснгеров, В. В
Лазарєв, Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархомен-жо, Н. А. Слободчиков, А. А.
Собчак, Т. І. Тарахонич.
Як зазначається у філософській літературі, відповідальність - це категорія
стики і права, що відобра-жає особливе соціальне та морально-правове
ставлення особи до суспільства, яке характеризується виконаненям свого
морального обов'язку та правових нормі. Відповідальність -один із проявів
зв'язку і взаємної залежності особи та суспільства. [1, с. 267]
Між суспільством та індивідом існує взаємозв'язок. З одного боку,
суспільство покладає на індивіда обов'язок вчиняти соціально корисні
 22

вчинки, а з іншого - воно зобов'язане сприяти суб'єкту в здійсненніним своїх

прав та обов'язків та несе за це відповідальність.
"Термін «відповідальність» нині є доволі не визначеним | з точки зору
юридичної науки. Якщо прийняли термін «відповідальність» у тому
широкому змісті, у якому він застосовується в повсякденному житті, у
філософській літературі ї навіть у побуті юристів, губиться специфіка
юридичного розуміння відповідальності ї виникає потреба в уточненні
дефініції, що позначає те, що сьогодні включається в поняття
відповідальності в юридичному змісті. Необхідність спеціального
юридичного поняття відповідальності і самого загального, дозволить
відмежовувати відповідальність у юридичному сенсі від інших явищ, виз-
значених тим же терміном, оскільки воно означає один з
найважливіших інститутів права.

Відповідальність особи, зазначає К. Басінс, має соціально-

комунікативну природу та виникає тоді, коли поведінка людини має
соціальну значущість і регулюється соціальними нормами. При цьому
реалізація будь-якої соціальної норми є добром, соціальною цінністю, а дії,
що порушують соціально значущі правила, визначаються як неприпустимі,
що розривають соціальну комунікацію та зумовлюють негативну реакцію
суспільства - соціальну відповідальність.

Юридична відповідальність - це одна з форм соціальної

відповідальності. Крім юридичної відповідності, в суспільстві діють й інші
форми соціальної відповідальності: моральна, політична, організаційна,
партійна та інші. Організаційній та політичній відповідальності
притаманні такі форми, як звіт, відставка, моральній - осудження суспільною
думкою, партійній відповідальності - виключення з партії, тощо. У
сучасностіності всі ці види й існують для забезпечення впорядкування,
стабільності суспільних відносин у різних сферах життєдіяльності
 23

суспільства. Але юридична відповідальність по цілому спектру ознак

відрізняєтьсявід усіх інших.

Категорія соціальної відповідальності досліджується як юристами, так і

іншими представниками суспільної думки, Так філософи розглядають
відповідальність у двох аспектах: активному і ретроспективному.
Відповідальність в активному аспекті розцінюється як усвідомлення
особистістю свого боргу перед суспільством, класом, окремим колективом,
іншими людьми, усвідомлення змісту своїх вчинків, узгоджененя їх зі своїми
обов'язками, зумовленими суспільними зв'язками людей.

Для глибокого проникнення в сутність юридичної відповідальності

необхідно з'ясувати її мету та призначення в суспільстві. Як зазначає А. С.
Шабуров, мета є ідеальна уява суб'єктів (особистостей, органів, соціальних
груп) про результати своїх дій
Мету юридичної відповідальності визначають в широкому значенні як
охорону існуючого устрою тасуспільного порядку та в попередженні
вчинення правопорушень надалі, а також у вузькому значенні як пожарання
винного. [6, с.183].

На думку того ж А. С. Шабурова, мета юридичної відповідальності визначає

її функції, до яких він відносить штрафну, каральну функцію, як головну з
них, оскільки вона виступає як реакція суспільства в особі держави на шкоду,
заподіяну правопорушником; превентивну, як засіб попередження нових
правопорушень; виховну, як виховання правопорушника; а також право-
відбудовну (компенсаційну) функцію та організуючу (регулятивну) функцію.
Тобто призначення юридичної відповідальності притаманне загальним
функціям права.
 24

Звісно юридична відповідальність побудована на певних принципах та

засадах, сформульованих у теорії права як-то: законність, сполучення право-
поновлюючої та каральної функції, справедливість, невідворотність,
покарання, пріоритет захисту інтересів держави, суспільства, колективу,
фізичної особи, доцільність, своєчасність та гуманність.

Зв'язок мети, функцій та принципів юридичної відповідальності

зумовили неабиякий інтерес право знавців-науковців та плюралізм їх думок
до даної правової категорії, наслідком чого стає неоднозначне трак питання
про фінансову відповідальність є досить складним і суперечливим. Н. В.
Вітрук вважає, що самостійного виду фінансово-правової відповідальності не
існує. Інші вчені, зокрема, М. В. Разгільдієва, Т. В. Конюхова, Н. В.
Сердюкова та ін., дотримуються протилежної думки, наполягаючи на
самостійності фінансово-правової відповідальності. При цьому, Н. В.
Сердюкова наполягає на тому, що існує тільки фінансова відповідальність.
На думку Т. В. Конюхової, відповідальність за порушення фінансового
законодавства (фінансово-правова відповідальність) є самостійним видом
юридичної відповідальності, в якій можуть бути виділені її підвиди:
податкова відповідальність (галузевий підвид), відповідальність за
порушення податкового законодавства (комплексний підвид),
відповідальність за порушення бюджетного законодавства та бюджетна
відповідальність (у частині відповідальності за шкоду, заподіяну
незаконними діями посадових осіб, або солідарної відповідальності за
гарантіями держави). Усі наявні теоретичні обґрунтування дослідників,
безумовно, мають право на існування. У той же час слід врахувати й думку
Ю. А. Тихомирова, який зазначав, що перелік галузей законодавства не є
незмінним, він може й буде змінюватися. Одні галузі будуть
диференціюватися й відділятися, інші – поєднуватися, треті – ставати
такими, що відповідають новим суспільним потребам. Однак із цього не
треба робити висновок, що з виникненням кожної нової галузі законодавства
 25

повинен з'являтися й новий вид відповідальності. Наприклад, для фінансово-

правової відповідальності, різновидом якої, на думку окремих авторів,
виступає бюджетна відповідальність, характерні наступні риси: 1) наступає
за фінансові правопорушення; 2) встановлюється державою у фінансово-
правових нормах; 3) спричиняє фінансовоправові санкції, що за змістом є
правопоновлюючими; 4) реалізується в специфічній процесуальній формі.
Неможливо погодитися з тим, що перераховані вище риси являють
собою «об'єктивні» фактори для виокремлення «самостійного» виду
юридичної відповідальності. При подібному підході створюється можливість
виділити самостійний вид юридичної відповідальності практично для будь-
якої умовно сформованої галузі, і навіть підгалузі права або законодавства.
Будь-який вид відповідальності – це, насамперед, результат існування
об'єктивних факторів, а не слідство відокремлення окремої галузі права або
законодавства.
Диференціація юридичної відповідальності на конкретні види, як
слушно підкреслив В. М. Сирих, органічно пов'язана із проблемою правового
регулювання, його предметом і методом, і у випадку з фінансово-правовою
відповідальністю цілком очевидно, що по предмету й методу вона є
адміністративною, її виділення не обумовлене «особливістю правової
природи відповідного правопорушення, відмінною від природи
адміністративного, кримінального або цивільно-правового порушення».
Дотепер в нормотворчій практиці й у наукових дослідженнях спроби
відокремити фінансове (у тому числі податкове, бюджетне й ін.)
правопорушення насамперед від адміністративного позитивного результату
не принесли. Таке становище має місце у зв’язку з тим, що сутність
відповідальності не повинна бути занадто вузькою, щоб про неї вже взагалі
не можна було б говорити; її межі в той же час не повинні бути настільки
широкими, щоб законом були встановлені тільки процесуальні норми.
В. Д. Чернадчук, монографічне дослідження якого повністю
присвячене особливостям бюджетних правовідносин, визначає їх як
 26

двосторонній правовий зв’язок, зумовлений характером бюджетно-правових

норм, які уповноважують одного суб’єкта на здійснення певних дій, а іншого
зобов’язують або не перешкоджати, або здійснити дії, що забезпечують
реалізацію суб’єктивного права уповноваженого суб’єкта [18, с.96].

3.2 Аналіз законодавства іншої розвинутої країни

Аналіз законодавства інших розвинутих країн, зокрема Німеччини
свідчить, що воно не містить формулювання категорії «бюджетно-правова
відповідальність». Його норми містять лише дефініції «порушення
фінансової дисципліни», «відповідальність за порушення бюджетних
приписів» і т.і. При цьому, відповідальність у бюджетному праві
використовується в позитивному змісті (мається на увазі розмежування
відповідальності між федерацією, землями й муніципальними утвореннями,
коли правопорушення принципово відсутнє).
Зокрема, бюджетне право Німеччини має здебільшого внутрішній
характер. Вищий ступінь в ієрархії джерел фінансово-правових норм ФРН
займає розділ Х Основного закону. Він поділяється на «фінансову
конституцію» (Finanzverfassung) і «бюджетну конституцію»
(Haushaltsverfassung). До першого належать норми, що регулюють розподіл
видатків між різними рівнями влади й основні положення про компетенцію в
області публічних фінансів, включаючи розподіл фінансових коштів, і
компетенцію в податковій сфері. До «бюджетної конституції» належать
приписи про федеральне бюджетне господарство, включаючи майно й
державний борг, а також фінансовий контроль. Сполучною ланкою між
«фінансовою» і «бюджетною» конституціями є стаття 109, що встановлює
розподіл бюджетних повноважень у федеративній державі й регулює
загальноекономічні обов'язки федерації й земель.
Бюджетно-правові передумови керування на основі державного
доручення можуть залишатися «внутрішнім правом» позаадміністративно-
правовими відносинами, якщо держава координує бюджетне й публічне
 27

зобов'язальне право так, що невиконані вимоги за державними гарантіями не

є обґрунтованими, нефінансовані потреби не з'являються, а зайва фінансова
сила держави є необґрунтованою (створеною).
Бюджетне законодавство Німеччини велику увагу приділяє
нерозривному поєднанню контролю з організацією бюджетного процесу на
всіх його стадіях, а також відповідальності певних суб'єктів бюджетного
права при реалізації ними своїх повноважень. При цьому у середині
бюджетного права, як галузі, виділяють дві підсистеми – «парламентське
бюджетне право» і «бюджетне право необхідних асигнувань». Останнє й
регулює інститут відповідальності, зокрема, у випадках надпланових і
позапланових видатків бюджету.
Про сутність бюджетної відповідальності висловився Вищий
адміністративний суд ФРН, зазначивши, що тут перш за все має бути
різноманіття можливих варіантів прийняття рішень (відповідальність за
винне правопорушення або просто за невиконання обов'язку; диференціація
форм провини; обов'язок повного відшкодування шкоди або можливість
регресної вимоги до порушника).
Особливістю відповідальності за бюджетні правопорушення в
Німеччині є те, що Основний закон оперує досить короткими
формулюваннями, а з питань процедури висловлюється вже Конституційний
Суд ФРН. Такий спосіб (тобто за допомогою тлумачення Конституційним
Судом України або Вищим адміністративним судом України) доцільно
застосовувати і в Україні, тим більше що перелік бюджетних правопорушень
є відкритим.
Згадані вище обставини свідчать, що бюджетно-правова
відповідальність реалізується таким чином, що у випадку невиконання
фінансового обов'язку правопорушник змушений зазнати обмеження права,
що встановлені певною фінансовою санкцією. Такий обов'язок є конкретним,
оскільки санкції фінансовоправових норм у переважній більшості абсолютно
 28

чітко визначені, виникає з моменту скоєння правопорушення й може бути

виконаний добровільно.

Висновок
На основі проведеного аналізу можна трактувати, що підставами
практичної реалізації адміністративної відповідальності за порушення
бюджетного законодавства, є ті об’єктивні чинники, що розкривають умови і
момент виникнення адміністративної відповідальності конкретної особи, які
складаються з трьох складових: нормативної, фактичної та процесуальної,
єдність яких забезпечує можливість застосовування до особи, яка вчинила
правопорушення відповідних заходів впливу.
Нормативна підстава відіграє провідну роль, оскільки саме вона
визначає, які саме діяння є правопорушеннями і містить санкції, що можуть
застосовуватися за їх скоєння. Нормативну підставу адміністративної
відповідальності за порушення бюджетного законодавства складають –
нормативні акти, різні за своєю юридичною чинністю, система норм, що
описують протиправне діяння і адміністративні стягнення, які
встановлюються за його вчинення, що в сукупності утворюють
законодавство про адміністративні проступки.
Для ефективної правової охорони бюджетних відносин з боку
адміністративного законодавства необхідно деталізувати нормативну
підставу юридичної відповідальності, а саме у главі 12 КУпАП визначити
 29

окремий підрозділ, у нормах якого викласти склади відповідних

адміністративних правопорушень у сфері бюджетного законодавства.
Необхідною фактичною підставою адміністративної відповідальності
за порушення бюджетного законодавства є наявність всіх, передбачених
законом ознак для її виникнення – протиправності, винності дій чи
бездіяльності, які посягають зокрема на встановлений порядок управління у
бюджетній сфері і за який законом передбачено адміністративну
відповідальність.
Необхідною процесуальною підставою адміністративної
відповідальності за порушення бюджетного законодавства є процедура
накладення конкретного стягнення за конкретне адміністративне
правопорушення за наявністю правозастосовчого акту, в якому міститься
рішення компетентного органу про застосування заходів юридичної
відповідальності. Особливістю процесуальної підстави у адміністративно-
правовому провадженні за порушення бюджетного законодавства є
обов’язковість складання протоколу про правопорушення у бюджетній сфері,
в якому здійснюється засвідчення факту недотримання або порушення
суб’єктами бюджетного процесу порядку створення, розгляду, затвердження,
внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету, що
встановлений БК України та іншими нормативно-правовими актами.
Підсумовуючи викладене вище, можемо констатувати, що інститут
адміністративної відповідальності за порушення бюджетного законодавства
зазнає певних труднощів у процесі розвитку. У випадках вчинення дій
(бездіяльності), що порушують норми бюджетного законодавства, не
спричинили кримінально-правової та іншої юридичної відповідальності,
встановлюється адміністративна відповідальність. Під такою
відповідальністю необхідно розуміти встановлену КУпАП відповідальність
за суспільно-небезпечне, протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність)
фізичної особи, що посягає на відносини між державою й іншими суб’єктами
бюджетного процесу, регульовані нормами бюджетного законодавства.
 30

Вивчення ознак адміністративних правопорушень, аналіз конкретних складів

протиправних діянь у бюджетній сфері, за вчинення яких встановлюється
адміністративна відповідальність, дозволили зробити теоретичний висновок
про наявність ознаки суспільної небезпеки у цих правопорушеннях.
Порівняно з кримінальними злочинами адміністративні правопорушення у
бюджетній сфері мають менший рівень суспільної небезпеки.

Список використаних джерел

1. Нариси теорії права : навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва.
Київ : КНИГА, 2004.
2. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: конспект лекцій.
Львів: Растр-7, 2018. 152 с. 5.
3. Назар Ю. С., Проць І. М. Адміністративна та фінансово-правова
відповідальність за порушення бюджетного законодавства:
монографія. Львів: Львівський державний університет внутрішніх
справ, 2018. 172 с. 6.
4. Колеснікова М., Калініченко Л. Теоретико-правові засади
адміністративної відповідальності. Підприємництво, господарство і
право. 2019. № 1. С. 107.
5. Фролова И. Т. Философский словарь / И. Т. Фролова. М.:
Политиздат, 1981. 445 с.
6. Гальчук Р. Л. Механизм правового регулирования пограничной
деятельности: сущность, структура и критерии эффективности :
дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Белгород, 2008. 188 с.
 31

7. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон

України від 07.12.1984 р.
8. Романюк В. Сутність та правова природа заходів адміністративної
відповідальності. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 3.
С. 236–240.
9. Ковалів М. В. Провадження у справах про адміністративні
правопорушення. Науковий вісник Львівського державного
університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2013. Вип. 3. С.
248. 12.
10.Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. №
2456-VІ.
11.Відомості Верховної Ради України. 2010. № 50–51. Ст. 572.
12.. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України. Академічний
курс: підручник у 2 т. / редкол.: В. Б. Авер’янов (голова). К.:
Юридична думка, 2004. Т. 1. 584 с.
13. Агєєва Є. А. Юридична відповідальність у державному управлінні:
(соціально-правовий аспект) / Є. А. Агєєва. СПб.: ЛДУ, 2008. 125 с.
14. Аземша І. Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії
та концепції / І. Б. Аземша / Часопис Київського університету права.
2010. № 2. С. 57.
15. Воловик О. Межі відповідальності акціонерів: проблеми і
перспективи правового регулювання. Юридична Україна. 2010. № 1.
С. 101.
16.Аналітичний звіт за результатами «Юридичного дослідження
законодавства, судової та адміністративної практики притягнення до
юридичної відповідальності державних службовців та службовців
органів місцевого самоврядування і відшкодування завданої ними
шкоди»
URL: http://www.gromada.lviv.ua/gfx/filez/analit_zvit_nashe_pravo.pdf
 32

17.Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254 ВР.

Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
18. Чернадчук В.Д. Стан та перспективи розвитку бюджетних
правовідносин в Україні / Віктор Дмитрович Чернадчук. Суми:
Університетська книга, 2008. 456 с.