ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

52
 Бела Жолт Сакач

Горяни (Gerény), греко-католицька церква

У Горянах, колишньому присілку міста Ужгорода, який вже давно Історія Горян тісно пов’язана з історією розташованого
увійшов до складу міста, знаходиться один з побудованих у неподалеку міста Ужгород, який вірогідно був першим центром
середньовіччі, найвидатніших архітектурних пам’яток Закарпаття. королівського комітату14. Припускається, що разом з ним попав у
Увагу спочатку звернула на себе не настільки унікальністю 1279 році до рук палатина Фінти з роду Аба, а потім, після його
архітектури, наскільки середньовічними фресками: про їх падіння – до рук його брата – палатина Амаде, який із земель, що
виявлення було опубліковано вже в 1879 році.1 З оглядe на їх належали до замку, створив Невицьку садибу, до якої протягом
особливе значення Національний комітет архітектурних пам’яток, цілого середньовіччя відносилися і Горяни.15 Палатин Амаде цим
починаючи з 1894 року, систематично займався питанням часом датував одну з своїх грамот, яка і є першою згадкою про
«поруйнованої каплиці», яка нарешті в 1912 році була село.16 Після занепаду влади роду Аба Карл І відібрав його від
реставрована.2 Ласло – сина Амаде (1317-1318), та в 1328 році в якості гонорару,
Незабаром після цього даний населений пункт вийшов з а в 1332 – як королівський дарунок назавжди віддав Друґетам.
поля зору угорських органів охорони пам’яток старовини й Одна з її гілок, яка спорудила тут кастеллум17, взяла ім’я від Горян,
мистецтва, та за таких обставин була зроблена й перша детальна та потім, після того як вимерла (1398), частину маєтку успадкували
оцінка церкви з точки зору історії архітектури: у 1924 році Гомоннайські Друґети18.
Владимиром Залозецьким (відразу в декількох версіях3), який Безпосередні середньовічні джерела про церкву відсутні.
пізніше став професором спочатку у Львові, потім у Відні та В епоху папської десятини вже була діючою парафією, оскільки
Граці, та у виданій у 1937 році статті Владимира Менцла про його священик в 1334 та 1335 роках платив по 2 гроша – менше за
архітектурні пам’ятки Словаччини романської епохи.4 По всіх в ужанському архідияконстві.19 Після цього, як церква
зрівнянню з цим в угорській літературі присутня лише родового помістя горянських Друґетів, вона набула більшої
маргінально: Отто Сьоні включив її до списку старих угорських важливості, на що вказують перебудови в ХІV-ХV століттях.
церков (датуючи ХІІ сторіччям),5 а Тібор Ґеревич в 1938 році В одній справі щодо передачі спадщини від 1409 року став
при аналізі три- та чотириконхових церков згадує її одним
реченням (датуючи ХІІІ сторіччям).6
Після цього церква згадується в першу чергу не сама по собі, а
із-за взаємозв’язку з іншими шестиконховими ротондами. Вже й
Залозецький вказував на її спорідненість з карчайською церквою,
так-то не випадково, що саме у зв’язку з карчайською групою
Кішзомбор-Горяни-Карча вперше розглядав Карой Чані та Ґеза
Лукс.7 З деякими пропусками цю думку продовжує Йожеф Чемеґі
у1960 році8 та Вера Ґерверш-Молнар у 1972 році,9 а також Каталін
Давід у 1970 році (у зв’язку з Кішзомбор)10 та Карой Козак у
1976/1977 роках.11 В цих творах Горяни згадуються лише між
іншим. З новими думками виступив Ерне Мароші у 1974 році в
одній із виняткових монографічних статей, яка була посвячена цій
церкві.12 Після цього про дану церкву досить довго не згадувалося.
Мовчання перервав Шандор Тот лекцією, прочитаною про цю
групу у 2002 році13. При всій заслузі останніх статей слід, однак,
відмітити, що докладна розробка горянської церкви ще заставляє
чекати на себе, не в останню чергу через те, що без дослідження
пам’ятку архітектури не можуть бути вирішені навіть самі
елементарні питання. 2. Південний фасад до реставрації (Отто Стегло, 1894 р.)

◊ 1. Діва Марія у сцені «Ангельське Вітання» на північно-східних хорах 53

 ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
відомим патроціній церкви – Святий Іоан.20 В наступні часи про
церкву не чути, вона втрачає значення. Після того, як перейшла до
рук реформатів, ще до 1644 року була повернена католицькій
церкві.21 Однак, до кінця ХІХ сторіччя кількість її римо-
католицьких парафіян зменшилась до того, що служба в ній
справлялася вже лише один раз в рік22 (зараз нею користуються
греко-католики).
В той час місцеве населення висунуло ініціативу щодо
реконструкції церкви. Національний комітет охорони пам’яток
старовини і культури під дією представлення віце-губернатора
Ужанського комітату в 1894 році відправив на місце Отто Стегло,
яким була виготовлена серія малюнків.23 3 серпня Стегло
представив доповідь.24 Він вважав, що будова знаходиться в
задовільному стані, пропонував відремонтувати лише ґонтове
покриття даху та почистити і сфотографувати настінні розписи.
Відповідно до цього Національний комітет охорони пам’яток
старовини і культури надав дозвіл на виконання робіт, але
матеріальної допомоги не дав; однак, доручив Стеглові розкрити
3. План та розріз до реставрації, реконструкція ротонди та фрагмент карнизу (Йожеф Гуска, 1900 р.)
54
стінні розписи. Здається, справа в наступні роки просунулася не
на багато, бо у 1900 році віце-губернатор знову звернувся до
Національного комітету охорони пам’яток старовини і культури,
цього разу (певно зробивши відповідні висновки з попереднього
випадку) сугубо з проблемою настінних розписів. На це
відправили Йожефа Гуску, який продовжив розкриття та
документування настінних розписів.25 Церква тоді як усередині,
так і зовні була в задовільному стані. Однак, на пару років пізніше,
у 1908 році віце-губернатор Ужанського комітату знову
звертається до Комітету, цього разу вже паралельно зі зверненням
релігійної общини, підтриманим сатмарським єпископом, з
питанням щодо реставрації настінних розписів та апсиди церкви.
Цього разу знову був відправлений Отто Стегло, але тільки після
наполягання єпископа та самого міністра. У 1909 році була готова
проектно-кошторисна документація, яка (знову-таки на
наполягання віце-губернатора Ужанського комітату) Мініс-
терством духовних справ та народної освіти була затверджена у
1911 році. Практично роботи виконувалися у 1912 році. На
 ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

4. План і поперечний розріз, плани для реставрації (Отто Стегло, 1912 р.)

підставі документів здається, що самою значною роботою було
відокремлення даху ротонди від даху нефу. До тих пір дах нефу
був висунутий за його східну фронтонну стіну та включав у себе
цілий тамбур та купол ротонди, прикриваючи і її вікна. Стегло
визволив їх і прикрив самостійним дахом. Між тим не дотримався
проекту в тім, що замість шатрового даху, яким планувалося
прикрити ротонду, була споруджена шоломоподібна покрівля.26
В той же час була знесена і частина ризниці та закрита новою
східною стіною, а також підвищена східна фронтонна стіна.
Самим скрупульозним моментом реставрації був зубчастий
орнамент карнизу, який завершує тамбур. Він зараз збудований з
нової цегли, виготовлений був певно в часи реставрації, якою
керував Стегло. В проектах від 1912 року також наводиться як
«нове втручання».27 Повстає питання, наскільки може вважатися
достовірною сама форма. Залозецький також зауважив, що це
мотив нового походження, але вважав за можливим, що відтворює
первинне становище,28 що не було відхилено і Шандором
Тотом.29

55
 ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

5. Зовнішній вид зі східної сторони та поперечний розріз (Янош Кладек, 1912 р.)

Документи в цьому відношенні, на жаль, не дають надійного
орієнтиру. Відповідно до малюнків 1894 року карниз тамбуру,
хоча з північного та південного боку і повністю обвалився, на
західному боці зберігся. Так-то, на цьому відрізку Стегло міг
бачити форму, яку відтворив на одному з своїх виготовлених в
1894 році малюнків, на якому зображена колишня форма
церкви.30 На цьому самому малюнку, однак, портал зображений
з таким багатим орнаментом деталей, яких певно й в слідах
ніколи не було, та це підриває й достовірність форми карнизу.
Більш того, в цьому ж році Стегло заявив, що «за відсутністю
жодного спеціального архітектурного елементу вік точніше
встановити неможливо».31 Однак, в пізнішій доповіді від 1909
року вже пише, що «бажаним є виконання з цієї нагоди
реконструкції баптистерію з відтворенням її первинного вигляду,
на підставі старих слідів, котрі знайдені в стропилі» [так в
документі!].32 Під цим в першу чергу слід розуміти відновлення
первинної самостійної покрівлі тамбуру, визволення його вікон,
але можливо, що зверх цього мав на увазі й щось інше. Такі
висновки позволяє зробити акварель Йожефа Гуски з 1900 року,
оскільки33 на першому малюнку видно план церкви, розріз та
зовнішній вигляд ротонди, а також зображення карнизу.
Зовнішнє зображення церкви відтворює не стан у 1900 році, а
реконструкцію, по суті відповідно до того, як це уявляв Стегло у
1894 році. В той же час план та розріз не у всіх деталях відповідає

6. Реставрований карниз 7. Схематичний план церкви

56
 ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
зробленим раніше фотографіям, так-то був виготовлений не
шляхом його звичайного копіювання: таким чином, у відношенні
бази склепіння це є першим коректним зображенням. Можливо,
що на Гуску справляли враження виготовлені раніше Стеглом
малюнки, але використав їх автономним способом. Біля карнизу
наводяться і розміри (висота зубчастого орнаменту карнизу
0,125 м), що як би то не було, вказує на наявність слідів. Тому
форма, яку бачимо тепер, практично може вважатися
автентичною.
Церква на даний час складається з трьох секцій: прямокутного
нефу, колись округлої форми східної частини, західна частина якої
була знесена під час перебудування її в апсиду, та прибудованої до
обох частин будови з північного боку ризниці. Колишня ротонда
8. Поздовжній розріз церкви
зовні має округлу форму, у товстій стіні якої зараз видно п’ять
більш-менш напівкруглих ніш апсидальної форми, яких разом із
знесеною західною напевно було всього шість, на яких стоїть
шестикутний підбанник. Ніші прикриті півкуполами. Елементів
розчленування на стінах під півкуполами на даний час не видно,
стіна з округленням виступів між нішами утворює хвилясту
поверхню. Біля бази півкуполів був застосований відскік.34 Стіни
шестикутних тамбурів над півкуполами округлено з’єднуються
одна з одною, посередині кожної з них знаходиться вузьке вікно з
трикутним завершенням35. Середня секція накрита монастирським
склепінням неправильної форми, яке виростає з прямої лінії над
вікнами.36 Зовні (як і ціла будова) ротонда покрита товстим шаром
облицювання з дрібною кам’яною крихтою, що затрудняє
подальше дослідження деталей. Ротонда цоколя не має, нижня
частина без карнизу, та як вже згадувалося, цегляний карниз
тамбура з зубчастим орнаментом в теперішній формі споруджений
пізніше. У східній ніші було нині замуроване вікно з півциркульним
завершенням та з розкосим гліфом як з внутрішнього, так і з
зовнішнього боків. Це єдина форма вікна, яка може вважатися
автентичною – вікно південно-східної конхи за формою більше,
завершується сегментною аркою і має більш сучасну форму.
В південно-західній ніші також було вікно, яке до нинішніх
часів зникло (на його замуроване місце вказує лише пляма на
штукатурці), але до останніх часів його було видно на фотографії;37
це був нижчий від інших, схилений вліво отвір з кільоподібним
завершенням та розкосом до внутрішнього боку. В стіні південно-
східної ніші ротонди був і давно замурований портал, півцир-
кульний отвір якого з одноуступною перспективною аркою та
трикутним фронтоном і зараз видно на фасаді.
Неф також немає ні цоколя, ні карнизу. В південній стіні
прорізані три вікна, з яких західне є вужчим від інших. Всі вікна з
прямокутним розкосом зі скосом кромки, у верхніх кутках косо
надломлені, а у підвіконня закриті відкосом. Обрамлення
південного порталу під центральним віконним отвору схоже, але
поздовж його косих кутів було створено опори десюдепорту
(стикування правої опори обрамлення та наличника неточне).
Посередині західного фасаду знаходиться портал з кільоподібним
57
 ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
9. Інтер’єр ротонди до східної сторони
завершенням та скосом кромки і цоколем, подібним до цоколів
інших облямувань. Над порталом знаходиться вікно хорів пів-
циркульної форми та прямокутне вікно даху. Західний фасад
увінчаний бароковою сиґнатуркою з покритими ґонтом боковими
стінами та дахом із бляшаним покриттям. На північному фасаді
нефу детальних форм не видно. Неф без склепіння, до апсиди
10. Загальний вид з південно-східної сторони
58
приєднується мурованою з каменю стрілчастою тріумфальною
аркою. Західну частину займають поновлені дерев’яні хори.
Ризниця, дах якої частково спільний з нефом, частково
примикає до покриття північно-східного півкола ротонди, в
даний час з західної сторони має двері сучасної форми, а на східній
стороні - подібний до вікна нефу отвір. Зовнішніх дверей на
планах38 до реставрації зовсім немає, однак, і на західній, і на
східній стінах має віконні отвори. Оскільки східна частина при
реставрації була знесеною, здогадно її вікно було перекладено в
теперішню східну стіну. На планах, виготовлених між двома
світовими війнами,39 вказується як східне, так і північне вікно, але
на цих планах воно у порівнянні з планами до реставрації більш
відсунуте на захід. Тепер на його місці вузенький отвір служить
для проведення газу до будови та виведення димоходу. Ризниця
прикрита зорієнтованим на схід-захід бочарним склепінням.
Так-то стан у даний час (окрім відновлення облицювання у
1990 роках, яке супроводжувалося замуруванням південно-
західного вікна та уніформізацією вікон тамбура), практично
визначається реставрацією 1912 року: крім покрівлі це торкалося
в першу чергу карнизу тамбура та східної стіни ризниці. До цього
також були проведені лише невеликі втручання, як проріз
південного вікна ротонди (ймовірно не одночасно), зведення
барокової сиґнатурки та ризниці.40 Східне вікно ризниці (якщо
 ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
воно було виготовлено не під час реставрації), вказує на те, що
перед станом, в якому церква знаходиться на сьогодні, вона могла
мати й готичний вигляд. Такі готичні риси притаманні і формам
нефу, який Ерне Мароші (разом з фресками тріумфальної арки)
датує ХV сторіччям.41 Цьому певно передувала ще одна
реконструкція в ХIV сторіччі, оскільки південно-східний портал
ротонди повинен був бути замурованим ще до його розширення,
оскільки прикривається фресками, які датуються приблизно
1360-ми роками42.
Багато хто оспорював датування ротонди. Окремі дослідники
шестигранної групи (Каталін Давід, Вера Ґерверш-Молнар)
визначили ХІ сторіччям, а Залозецький, зараховуючи до стилю
«premier art roman» – ХІ-ХІІ сторіччям. ХІІ сторіччя
пропонували і Сьоні, Чані-Лукс та Менцл в пізніших статтях;
Козак же із-за Карчі ймовірним вважав 1186 роки. Якщо ж,
слідуючи Шандору Тоту, візьмемо до уваги, що клуж-менештурська
(Cluj-Mănăştur) ротонда з огляду на рештки тесаного каменю,
який знайшли в його фундаменті, не могла бути збудованою
раніше початку ХІІІ сторіччя, а Кішзомбор із-за внутрішніх
карнизів та нервюр міг бути спорудженим в середині ХІІІ сторіччя
або пізніше (та й Карча, збудована до 1187 року, походить з ХІІ
сторіччя),43 тоді стосовно спорідненої з ними Горянської ротонди
ймовірніше пізніше датування, а саме ХІІІ сторіччям, яке
пропонувалося вже й Менцлом та Ґеревичем. На це вказує і
11. Вид ротонди з південної сторони з замурованим порталом
південно-східний портал, котрий в разі, якщо є первісним, то не
може походити з часів, раніше середини ХІІІ сторіччя; В цьому
районі споріднюватися може хіба з чародайською, яка могла бути
спорудженою не раніше кінця ХІІІ сторіччя, більш того, навіть
лише після 1311 року. Споріднює ці дві пам’ятки зубчастий (як
він в Горянах дійсно є справжнім), та ще в більшій мірі перший
шар розписів, паралелі до котрих знайдені і в селах Лоня, Лашкод
та Паладь-Комарівці, та здається, що жодна з цих церков не могла
бути спорудженою раніше ХІV сторіччя. Виходячи з цього,
горянська ротонда може датуватися часами, коли тут діяла
династія Аби (1279-1317), та завдяки замку, який тут стояв,
цінили це місце. У той же час можна уявити й те, що була проведена
більша перебудова, та сама ротонда вже стояла у ХІІ сторіччі, як
це вважав Шандор Тот.44 Для вирішення цього питання, однак,
було б необхідним проведення ретельного дослідження стін, чого
заслужила би ця, не випадково знаменита споруда, що понині
скриває своє справжнє походження.
Фотознімки виготовив Аттіла Мудрак, джерело архівних матеріалів: Центр
імені Форстера, науково-технічний архів, архівний №: K 2776 (2), FM 117
(3), K 2775 (4), K 2777 (5), без арх. номера: обміри Будапештського
технічного університету (7-8). Фотоархів, арх. №: 66.531 (11)
59
 ГОРЯНИ (GERÉNY), ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
12. Фрагмент південного фасаду
Примітки:
1 31
Див.: Gerecze, 1906, 960 та згадується в «Археологічному віснику», 13. 1879, 368.
Сатмарський єпископ Лерінц Шлаух 12 вересня 1879 року написав доповідь
члену Національного комітету охорони пам’яток старовини і культури Арнольду
Іпої. Центр імені Форстера, Науковий архів, документи Національного комітету
охорони пам’яток старовини і культури, 1879/65: Відповідно до доповіді
ужгородського парафіяльного священика – архідиякона Андраша Худіша при
ремонті горянської стародавньої філіальної церкви, яка знаходиться поблизу
Ужгорода, були відкриті настінні розписи. В задній частині апсиди шість ніш, у
верхній частині шестикутне конусне склепіння з цілою апсидою, а також на
лицевій стіні, що відокремлює неф, приблизно 40 квадратних сажнів – згідно з
переконуючими слідами – розписані; в результаті частково обваленої, частково
відбитої старої побілки вже й зараз стало видно майже шістдесят фігур. Ця
церква в Ужанському комітаті відноситься до самих старовинних, та колись була
придворною церквою горянських графів Друґетів, хоча будова походить з попередніх
часів. Оскільки було б дуже бажано, щоб описані тут розписи були оглянуті
фахівцями, звертаюся до Вашого Високоблагородія з шанобливим проханням бути
ласкавими взяти цю справу під своє покровительство.
2
В процесі реставрації детально див. нижче. Зр.: «Археологічний вісник», 29.
1895. 278; Forster: 1913, 267, 276, 289; Forster: 1915, 246
3
ZALOZIECKY: 1924а, 23-33; ZALOZIECKY: 1924б, 136-154; ZALOZIECKY
1924/1925, 372-394. Опубліковано на рік скоріше, але припущення менш
обґрунтовані: Zapletal, 1923
4
MENCL : 1937, 359-362 – зр. MENCL , 1956, 74-81
5
SZŐNYI, 1933, 225
6 39
GEREVICH, 1938, 33
7 40
CSÁNYI–LUX G. 1939/1939. 379-384, 27-35
8 41
Csemegi: 1960, 323-348
9 42
GERVERS-MOLNÁR, 1972а; GERVERS-MOLNÁR, 1972б, І: 397-399
10
Dávid K., 1970, 200-231
11
КОЗАК, 1978, 49-89
12
Marosi, 1974, 296-304
60
13
Tóth S., 2004, 7-60
14
GYÖRFFY, 1977, 191, 209 – Зр. ENGEL, 1998, 28
15
KARÁCSONYI, 1900/1901, І: 22-23, 44, - KARÁCSONYI, 1995, 37-38, 58;
Ung.: KTML, 1994, 700 (Пал ENGEL); ENGEL, 1998, 40-41; ENGEL, 2001
16
АОКЛ, ІІ: 416: № 960. Передуюча цій інформація від 1281 року, яку цитує MENCL,
1937, 359, насправді не визначає місця, Див.: Tóth S., 2004, 22: Нотатки 52.
17
DESCHMANN, 1990, 56-57
18
ENGEL: 1998, 42-43% Csánki I., 390, 403
19
MON. VAT. І/1: 350, 366
20
C. Tóth, 2006, 403: № 224
21
Komáromy, 1909, 106 Див. ще: в даному томі примітка 87 до передмови
Петера Немета!
22
Доповідь Отто Стегло: Центр імені Форстера, Науковий архів, документи
Національного комітету охорони пам’яток старовини і культури, 1909/941.
Цитує, як і наступне: Каталог Отто Стегло, який готується Жужанною Ільдіко
Бако та Іштваном Барбойєм, зі змістом якого автор, завдяки великодушності
авторів мав можливість ознайомитися.
23
1861 (план, поперечний розріз, вид з боку нефу). Центр імені Форстера, Архів
проектів, № К 2776 (південний фасад), № К 2774 (поздовжній розріз в
північному напрямку), № К 27778 (розріз ротонди та колишня форма, а також
одна залізна решітка
24
Центр імені Форстера, Науковий архів, документи Національного комітету
охорони пам’яток старовини і культури, 1894/148
25
Центр імені Форстера, науковий архів, документи Національного комітету
охорони пам’яток старовини і культури, 1900/25, 191, 423. Акварельні копії з
архіву проектів Центру імені Форстера.
26
Зр.: Центр імені Форстера, Науковий архів, документи Національного комітету
охорони пам’яток старовини і культури, 1912/665
27
Центр імені Форстера, Архів проектів, № К 2775 та К 2777, на яких згадані
частини виділені червоним кольором.
28
ZALOZIECKY, 1924а, 25. Es ist daher fraglich ob hier der alte Zustand
wiedergegeben wurde, was aber durchaust möglich ist.
29
Tóth, 2004, 20. Фриз із зигзагоподібним орнаментом, який здогадно на зміну
первинного трапляється і в Горянах.
30
Центр імені Форстера, Архів Проектів, реєстраційний № К 2778
Центр імені Форстера, Науковий архів, Документи, Національний комітет
охорони пам’яток старовини і культури, 1994/148
32
Центр імені Форстера, Науковий архів, Документи, Національний комітет
охорони пам’яток старовини і культури, 1994/141
33
Центр імені Форстера, Архів проектів, Інв. № К117; Центр імені Форстера,
Фото архів, Інв. № Кольоровий негатив, 138.228, С діафільм 138.229, чорно-
білий негатив, 124.450
34
Tóth, 2004, 16. Пише про відскік стіни і над шестикутним тамбуром, нині, однак,
його слідів не видно, як не знайдено і на зображеннях, що зберігаються в архіві.
35
Форма вікон фаховою літературою: ZALOZIECKY, 1924а, 25; Tóth, 2004, 33
та 39, анотація вважається різною, а Marosi, 1974, 297 – однаковою. Зараз всі
вони однакового трикутного завершення, північно-східне вікно завершується
під більш тупим кутом.
36
На більш старих малюнках (згадувані обміри, виконані Стеглом) склепіння
зображається в формі півциркульної фронтальної арки. Йожеф Гуска, 1900.
Центр імені Форстера, Архів проектів, Інв. № 117, Копія акварелі; На
малюнках ЗАЛОЗЕЦЬКОГО, 1924/1925, 373, 376 та MENCL А, 1937, 361 –
база склепіння пряма.
37
Видно ще: ZALOZIECKY, 1924/1925, малюнок 168; MENCL , 1937, малюнок
120; MAROSI, 1974, малюнок 10; DESCHMANN, 1990, малюнок 42; вже
замуровані: Horváth–Kovács, 2002, 22
38
Центр імені Форстера, Архів проектів, Інв. №1861 (Отто Стегло, 1894) та К 2785
(опубліковано: DESCHMANN, 1990, 58). План Гуски ж зображає лише північне
вікно (Центр імені Форстера, Архів проектів, Інв. № 117, акварельна копія).
ZALOZIECKY, 1924/1925, 372 та MENCL , 1937, 361
MENCL вказував, що ризниця споруджена в бароковому стилі, MENCL , 1937, 361
MAROSI, 1974, 304
Там же, 298
43
TÓTH , 2004, 28
44
Вважав попередником Карчі, але наслідком заселення, яке було після 1100
років, TÓTH , 2004, 24, 28
 Йожеф Ланґі
Горяни (Gerény), настінні розписи колишньої римо-католицької,
нині греко-католицької церкви
Виконані у трьох періодах на надзвичайно високому мистецькому
рівні стінописи церкви хоча і присутні в історіографії угорського
мистецтва, але окрім коротких посилань, для детального їх
аналізування брався лише Ерне Мароші.1 Оцінка фресок в значній
мірі ускладнюється їх сучасним станом, тому доцільно опиратися
на малюнки, виготовлені під час дослідження стінопису Йожефом
Гускою.2 З часу їх розкриття пройшло 120 років, за які фрески
вкрилися товстим шаром забруднення, а в результаті кількаразових
реставраційних втручань, проведених не відповідно до сучасних
принципів реставрації, картини навіть в значній мірі змінилися.
Нині в багатьох випадках неможливо встановити навіть те, які
фрагменти вважаються первісними, а які перефарбованими.
Стосовно настінних розписів тріумфальної арки, які датуються
ХV століттям, слід рахувати з перефарбуванням практично всієї
поверхні.
Перші фрагменти фресок були розкриті у 1879 році під час
ремонту церкви, але повна розчистка забілених стін закінчилася
13. Святий Георгій із раннього розпису
14. Фрагмент святого єпископа
лише у 1900 році, але навіть і тоді залишилися невеликі
нерозчищені фрагменти, які були розкриті при роботах, що були
виконані у 1960 роках. Архітектурна реконструкція будови за
проектами Отто Стегло була проведена у 1912 році.3 Йожеф Гуска
у 1900 році закінчив повну розчистку та виготовив малюнкову
документацію стінопису. (Згідно його звіту тоді церква була
побілена; як зовні, так і всередині знаходилася в задовільному
стані.) Ним на місці були виготовлені калькові копії масштабу 1:1,
акварельні ескізи та фотографії, потім за їх допомогою в майстерні
намальовані акварелі для Національного комітету охорони
пам’яток старовини і культури.4
Документальні архітектурно-історичні матеріали про ротонду,
яка зазнала значної перебудови, практично відсутні, так-то і
обставини виникнення намальованого не менше, як за три періоди
стінопису можуть вивчатися лише на основі стилістичних ознак.
Привабливим здавалось би припускати, що найдавніший шар
може датуватися часом спорудження церкви, або був виготовлений
трохи пізніше її зведення. Однак, оскільки ці фрески відносно
легко датуються, їх важко віднести до епохи, коли споруджувалася
сама церква, як це згадувалося фаховою літературою раніше. Від
самого давнішого стінопису залишилися тільки незначні фрагменти
у північно-західній ніші. На фрагменті в північно-східній ніші,
розташованому досить високо, на білому фоні у декількох відтінках
червоного, вохристого та сірого кольорів, намальовано подібно до
кистьового живопису розпізнаються дві постаті.5 Третя постать,
яка колись стояла серед них в червоному вбранні, коли пробили
61
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

15. Діва Марія з немовлям Ісусом

62
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
стіну, щоб улаштувати двері до ризниці, була в такій значній мірі
поруйнована, що на сьогодні виявити, кого ж вона зображала,
практично неможливо. Особа з лівої сторони, що сидить на сивому
коні, ідентифікується як рицар Святий Георгій, особу ж святого
єпископа з німбом за відсутністю атрибутів встановити неможливо
(Мал. 13-14).6 Зображення, що практично відповідає зображенню
цих двох фігур, відкрито в реформатській церкві села Лоня
(Lónya).7 За допомогою цього непошкодженого стінопису,
який може датуватися ХІV століттям, зможемо ідентифікувати
фрагменти горянських фресок. Святий Георгій, зображений на
південній стіні нефу в Лоні, майже у всіх деталях відповідає
горянському. Кінь опирається на праву задню ногу, а лівою ступає
вперед. Голова та передні ноги не збереглися, але мінімальні
фрагменти, які збереглися, дають підстави припускати, що обидві
передні ноги здіймалися догори. Святий Георгій у правій руці
тримав спис, який під кутом 45° устромляє в пащу дракона. В
Горянах дракон пропав безслідно, проте мантія Георгія за піднятою
16. Ангельське привітання (акварельна копія)
рукою точно так звивається, як і в Лоні.8 Значна різниця, однак, в
тому, що в Лоні німб білого кольору, виділяється лише широкою
червоною смугою, яку збагачують двічі по три мотиви, подібні до
перлин. В Горянах же видно залишки простого німбу вохряно-
жовтого кольору з червоним контуром. Що ж стосується святих
єпископів, то тут все навпаки. Поки в Лоні видно червоний ореол,
в Горянах жовту глорію виділяють червоні дуги. В Лоні подібна
оздоблює голову Святої Діви Марії в мантії. Над головами обох
єпископів було видно напис, але горянський, на жаль, вже розібрати
неможливо. Проте в Лоні фрагменти, які збереглися, дають
підстави припускати, що написано ім’я Святого Миколи. З-під
митри звисає кучеряве волосся, борода теж подібна, та на обох
постатях, одним мазком продовживши дугу брові, написаний
контур носу. Права рука обох постатей піднята на благословення.9
В Горянах збереглася права нога та ошатно оздоблений бордюр
убрання, цілком подібний до видимих в церквах села Лоня та
Чарода.
63
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
17. Народження Ісуса Христа (акварельна копія)
Від митця, яким був виконаний цей давніший шар стінопису,
та його майстерні, до наших часів в багатьох церквах регіону
дійшли стінні розписи, що охоплюють досить великі площини
стін, які можна легко інтерпретувати. З них сама значна – це
чародайська церква, про яку більше всього публікацій, лоняйська,
а також написана в Лашкоді та Паладь-Комарівцях легенда
Святого Ласло. На даний час невідомо, чи був у нішах, оздоблених
стінописом в ХІV столітті пізніше, давніший стінопис, і чи
залишилися які-небудь зображення від них в давніших шарах.
У стані, в якому тепер знаходиться стінопис склепіння
ротонди, його інтерпретувати практично неможливо, оскільки
більше половини фресок протягом минулих століть були
зруйновані, й таким чином пропали. Нині можна встановити хіба
те, що в нішах, членованих колонами, було зображено дванадцять
апостолів. На сьогодні під товстим шаром забруднення та
метровою павутиною можна розпізнати лише п’ять постатей.
Центральна частина настільки зруйнована, що про зображення
цієї частини неможливо вдаватися навіть до припущень. Корені
первісних мотивів зображень апостолів у склепіннях центральних
просторів доходять до пізньоантичного, ранньохристиянського
мистецтва мозаїки. Їх самі давніші пам’ятки відомі в православних
(451-473 роки) та аріанських (рубіж V та VІ століть) баптистеріях.10
Таке, характерне для сходу, композиційне рішення західна
64
архітектура, яка з огляду на план будови – апсида + неф – рідко
вживала, в апсидах романської епохи з півциркульним чи прямим
завершенням апостоли, яких тут видно в півциркульних нішах,
з’являються характерно на бокових стінах, а в склепіннях частіше
всього зображені сцени «Maiestas Domini».11 Стінопис, подібний
до Горянського, відомий лише з парафіяльної церкви Санкт-
Героген-об-Юденбургу в Штирії, де подібне рішення видно на
стінописах в квадраті апсиди церкви романської епохи, до
якої була добудована готична апсида. Там в центрі зображена
сцена «Sponsa-Ecclesia» та символи чотирьох євангелістів, але
безпосередньо під ними в членованих колонами нішах-конхах з
півциркульним завершенням вже зображені апостоли.12 За
думкою Ерне Мароші маються всі підстави для припущення того,
що в Горянах міг існувати і стінопис, давніший від того, який
тепер видно на бокових стінах ніш-конх.13 Цю думку на даний час
неможливо ні підтвердити, ні спростувати. В міру можливості
були розглянуті зондажі, відкриті на площині стін тамбуру при
реконструкції в 1960-х роках, але значного розходження в шарах
помічено не було. Кольорова гама стінопису склепіння повністю
відповідає барвам фресок на стінах. Всюди домінує темно-синій
фон, в той час як для архітектури та фігурних зображень характерні
різні відтінки червоного та охрового кольорів. Фусти колон, які
симетрично розділяють склепіння, покрашені в червоний та
охровий кольори, їх капітелі теж червоного кольору, чим ці
членування звертаються до простору. Обличчя апостолів вже ніде
не видно, з їх убрання вже лише де-не-де відчувається, що жовтими
лініями прорисовували хвилястість драпірування. Подібні
рішення спостерігаються і на поверхнях менш перефарбованих
бокових стін.14 Сама важлива різниця полягає в тому, що в той час
як промені ореолів на фресках стін були заглиблені шляхом
вискоблення, чим поверхні була надана пластичність, у склепінні
навіть слідів цього не спостерігається. Оскільки зблизу не було
можливості дослідити фрески, неможливо було встановити й
того, чи контури фігур були засічені до ще вологої штукатурки, як
на стінах, або застосовувалася інша техніка.
Північно-східна, східна та південно-східна ніші оздоблені
єдиним стінописом, здійсненим згідно цільної іконографічної
композиції. Традиційно відповідно до думки, яка взагалі
усталилася в науковій літературі з історії мистецтв, замовлення
фресок пов’язано з поверненням у 1354 році із Італії володаря
цього регіону – Міклоша І Друґета.15 Конхи ніш, що мають форму
чверті шару, від намальованих на бокових стінах у двох регістрах
циклів фресок відділяються вмурованим карнизом. При
малюванні нарративного циклу залишили без уваги архітектурні
рамки, та зображені в хронологічному порядку епізоди життя
Ісуса Христа безперебійно, хвилясто слідують властивостям
простору. На жаль, при спорудженні барокового вівтаря була
зруйнована нижня стрічка стінопису, оскільки аркові частини ніш
були витесані, в результаті чого сцени «страсті Христові»
потерпіли значного руйнування. В меншій мірі, але були
поруйновані і картини верхньої стрічки картин, які зображають
події дитинства Ісуса Христа.
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Сцена починається в північно-східній ніші. У склепінні видно
півфігуру Святої Діви Марії з немовлям Ісусом на руках (Мал.
15). Діва Марія зображена фронтально, а дитина півпрофільно.
Ореол Святої Діви Марії на 2 см виділяється з площини стіни, а
променям надана пластичність завдяки їх заглибленню.16 Точно
так виконані і наступні три постаті, але в них ореоли пластично не
виділені з площини стіни. Мати ніжним рухом притримує руку
дитини, яка тримається за її великий палець. Біля них видно два
ангели, які стоять на колінах та піднімають по одній довгій свічці.
Митець їх зобразив з розкритими крилами таким чином, щоб
вони на синизні неба заповнили якомога більше вільного
простору. Розмалювання вигинається і на тамбур, де сіро-синіми
відтінками намальований широкий стрічковий бордюр з ламаною
лінією, що нагадує зубці. Ця мустра з’являється над всіма трьома
конхами. Під членованим простим профілем, штукатуреним
карнизом регістр картини обрамлений стрічковим бордюром
з червоних та білих ліній, вертикальне членування не зас-
тосовувалося. Верхня стрічка картини, яка зображає життя Ісуса
18. Поклоніння волхвів (акварельна копія)
Христа, починається з Благовіщення (Мал. 16, S2). Зліва на
колінах стоїть архангел Гавриїл, який в лівій руці тримає лілейну
гілку, а праву підіймає на благословення. Над ним видно обличчя
Бога-Отця та голуб Святого Духа. Справа у кріслі з балдахіном
сидить нахилена вперед Свята Діва Марія зі схрещеними для
молитви руками. В перспективному зображенні цього крісла
художник не у всіх деталях був послідовним, що особливо
кидається у вічі у пюпітра, який розміщений в зовсім іншому
вимірі. В розміщеній на ньому книзі видно довгий напис.
Написаний мінускулами текст походить з двох різних місць.
Подібний до нього в нашому середньовічному стінописі
практично не зустрічається. Лівий лист містить другу строфу
молитви Ангел Господній: Ecce ancilla Domini, fiat mihi secundum
verbum ... (Ось я слугиня Господня, нехай зі мною станеться по
слову Твоєму). Продовжується фрагментом тексту молитви
Радуйся, Маріє, що походить з Євангелії, та часто з’являється і на
стінописах: Ave Maria, gratia plena, Dominus tecum, benedicta tu in
mulieribus, et benedictus ventris tui Iesus. Amen (Радуйся, Маріє,
65
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
19. Побиття немовлят у Віфлеємі (акварельна копія)
благодаті повна, Господь з тобою. Благословенна ти між жінками,
і благословенний плід лона твого, Ісус. Свята Маріє, Мати Божа,
молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь).17
Наступна сцена в значній мірі поруйнована, більше двох третин
від неї зовсім знищено, але зображала вірогідно народження Ісуса
Христа (Мал. 17, S3). Нині розібрати можна вже лише правий
край зображення, де жіноча постать в червоному убранні тримає в
руках хустку, ошатно оздоблену тканими мотивами. Зображений
тонкими рисами профіль її обличчя. Заплетене в довгу косу
волосся на лобі закріплене пояском. Перед нею на землі сидить,
опираючись на палицю, Святий Йосип, пластичність ореолу
якого оформлена наведеним вище способом. На акварелі Гуски
видно і менший ореол, він певно був ореолом Ісуса Христа. Від
нього ж донині не залишилося нічого. На наступній, відносно
цілій картині митець зобразив поклоніння Волхвів (Мал. 18, S4).
Діва Марія, що тримає в руках неодягнене немовля, сидить на
ступінчастому троні з балдахіном. Її мантія із зеленою підкладкою,
яка прикриває й голову, спереду закріплена аграфом. На жаль,
в результаті непрофесійної розчистки в значній мірі були
поруйновані темніші кольори (червоний, коричневий). Так-то в
результаті грубого зішкрябування фарби зникла і ліва половина
66
обличчя головної постаті. Ручку немовля Ісуса тримає з такою
самою граціозністю, як на фресці склепіння. Самий старший
волхв, спустившись на коліна, простягає корону в сторону
немовля, рука якого піднята як на благословення. Інші два волхви
обернені один до одного та тримають в руках чашу з кришкою,
дароносицю. Одягнені вони у незвичайні костюми, оздоблене
ошатними бордюрами нижнє убрання зі звуженими рукавами та
довжиною аж до п’ят зверху прикрите мантіями з горностаєвою
підкладкою. Убрання доповнюється підрясником, що подовгу
звисає ззаду. Особливість мантії проявляється і в тому, що у самого
молодого волхва вона по сторонам зовсім відкрита, залишає
вільними руки, у того ж, який стоїть посередині, прийшлось би
зовсім підняти бордюр, щоб міг рухати руками. І, нарешті, у
самого молодого волхва спереду мантія відкрита, її крила, якими
прикривається плече, забезпечують можливість вільно рухати
руками. Взуття видно лише на ногах самого молодшого волхва, а
воно виготовлено із дуже тоненьких ремінців, що пересікаються
один з одним. З подібним зустрічалися в стінописі унітарної
церкви в селі Кречунел (Crăciunel), який зображає легенду
Святого Лалсо, та у гліфі тріумфальної арки реформатської церкви
с селі Фізешу-Герлій (Fizeşu Gherlii), де зображені волхви.18
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Склепіння східної ніші майстер оздобив зображенням полями, які в ХV столітті були основними засобами захисту
Maiestas Domini, облямованим половинною мандорлою. Христос піхотинців, лучників. В осі східної ніші збереглося єдине вікно з
одягнений в туніку, ошатно оздоблену навколо шиї, та мантію з розкосним гліфом, яке зберегло первісний вигляд. Його підвіконня
бірюзовою підкладкою. Права рука піднята на благословення, в оздоблене розетковим орнаментом, подібним до тих, які видно
лівій тримає відкриту книгу з текстом: Ego sum lux mundi: qui в шарах настінних розписів ХV століття, розкритих у віконних
seguitur me non abmulatabat in tenebris set abebit lumen vite. (Я – гліфах реформатських церков в селах Лоня та Салонна. Вправо від
Світло для світу. Хто слідує за мною, не буде ходити в темряві, але вікна слідує сцена «Втеча до Єгипту», яка збереглася у відносно
матиме світло життя).19 Мандорла складається з елементів, задовільному стані (Мал. 20, S6). Тут Свята Діва Марія з дитиною
подібних до пера, чи може луски. Вони зсередини до зовні на колінах сидить на ослі, який веде Святий Йосип. Мантія Марії
поступово темніють, таким чином розміщають форму у просторі. оздоблена намальованими вручну круглими мустрами. Руку
Подібні мустри часто зустрічаються в живописі ХІV-ХV століття
в Південному Тіролі. Христа оточують постаті чотирьох ангелів,
крила яких художником зображені таким чином, щоб закривали
якомога більшу площу, але у вільному регістрі видно зображення
сонця та місяця. Кожний ангел з’являється в мустрі, зображеній у
вигляді стилізованої хмари. В руках кожного ангела стрічка
сказань, на яких записані імена євангелістів. Цікаво, що на акварелі
Йожефа Гуски верхні ангели ще не зовсім розчищені, середина
склепіння ще побілена. Під ним на стіні низка епізодів, якими
представляється життя Ісуса Христа, продовжується сценою
побиття немовлят у Віфлеємі (Мал. 19, S5). Регістр картини
пошкоджений, на стертій правій стороні зображений Ірод, який
видає наказ, а за вікном вже видно, як вбивають немовлят. Постать
Ірода, який в короні сидить на троні, на сьогодні практично вже
не видно, її вже скоріш лише можемо уявити. На зміст сцени
вказують білі рукавиці з довгим та широким краєм, надіті на руку
Ірода, котра простягнута вперед. Допомога для тлумачення змісту
фресок надається малюнками, акварелями Гуски, виконаними на
межі попереднього століття. Характерні шлеми солдат з широкими

21. Стрітення Ісуса в храмі (акварельна копія)

граціозно простягає до Ісуса, який взяв до рота її вказівний

20. Втеча до Єгипту (акварельна копія)
палець. Ця менш зруйнована картина зі своїх тонких, граціозних
рішень багато чого втратила в результаті реставраторських
втручань в 1960 роках, коли контури фігур були «укріплені»
грубими, незграбними контурами. Вільні регістри картини
митцем заповнені стилізованими деревами. Цій сцені слідує
менша на дугоподібній поверхні між східною та південно-східною
конхами, яка зображає стрітення Ісуса в храмі (Мал. 21, S7).
Подібна до балдахіну стилізована архітектура символізує
внутрішній простір храму. В простій композиції зображені Святі
Батьки, які тримають за руки дитину на вівтарі. На картині і нині
видно сліди грубого втручання при розчистці. Всюди залишилися
глибокі рани від гострого кінця великого молотка.

67
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
22. Іудин поцілунок (акварельна копія)
23. Коронація Діви Марії (акварельна копія)
68
Тут закінчується нарративний цикл, що представляє ди-
тинство Ісуса Христа, низка сцен в південно-східній ніші вже
продовжується сценою Тайної вечері. Над нею в конхі залишилися
лише фрагменти зображення. Не дивлячись на те, що знищена
більше половини регістру картини, завдяки детальному
дослідженню решток, вдалося ідентифікувати сцену Трону
милості. Збереглася приблизно чверть ореолу Отця Небесного,
третина його червоної мантії, половина хреста з Розп’яттям, який
він тримає перед собою, та права рука розп’ятого Ісуса Христа. З
обох боків можна здогадатися про бюсти двох постатей з
ореолами, але ідентифікувати можна вже лише постать з лівого
боку. Ця постать одягнена в сіру рясу, праву руку в довгих
рукавицях піднімає на благословення. Голова та обличчя хоча і
пошкоджені, але дозволяють уявити тонзуру, це ж дає підстави
припускати, що зображений певно Святий Франциск, або один із
святих Ордену Францисканців. Верхній регістр південно-східної
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
ніші цілком заповнює композиція Тайної вечері. Найбільшої
шкоди цій картині, яка збереглася у відносно задовільному стані,
завдало збільшення віконного отвору. Тому нині аналізувати
можна вже лише вісім цілих постатей апостолів та фрагменти від
двох фігур. За накритим ошатно оздобленою скатертиною столом
апостоли сидять лише напроти глядача. Ісус Христос сидить не в
центральній осі столу, він зображений третьою фігурою зліва.
Його від апостолів відрізняє ореол, виділений хрестом, й те, що
він зображений лицем до глядача, і перед ним схилився до столу
Іоан, наймолодший учень Ісуса Христа.
В нижньому регістрі північно-східної ніші страсті Христові
продовжуються сценою «На Оливній горі». На лівому боці
з’являється постать Ісуса Христа, який стоїть на колінах зі
схрещеними на молитву руками. Над ним на небі з’являється рука
Бога-Отця, простягнута в жесті благословення. З правого боку
24. Розп’яття Христове (акварельна копія)
видно масштабне зображення стилізованого схилу гори, під якою
можна розпізнати стерті, поруйновані постаті дванадцяти сплячих
апостолів. Дивно, що всіх їх розмістили одною групою. Повністю
видно лише чотири постаті, розміщені на передньому плані, у
решти видно лише ореол, або волосся. Безпосередньо пов’язана з
цим, створюючи єдиний блок зі скалою попередньої сцени,
намальована митцем сцена «Іудин поцілунок» (Мал. 22, S8).
Розпізнати цю багатопостатеву композицію нині можна хіба за
допомогою виготовлених у 1900 році малюнків. Посередині
25. Ісус Христос і Марія Магдалина (акварельна копія)
стоїть Ісус Христос у білому вбранні, його обома руками обіймає
Іуда. Воїни, які їх оточують, стоять концентрично навколо двох
постатей, всі обернені до них лицем. Зліва на передньому плані
з’являється Святий Петро, який довгою прямою шаблею виступає
на захист Христа та відрізає вухо слуги первосвященика. Тут теж
відчувається індивідуальність композиції, оскільки Ісус Христос
як на захист, підняв над вухом ліву руку. Групу по краях завершують
дві постаті, що тримають лампади. З них достойна уваги зображена
справа жіноча постать, бо її волосся заплетене незвично у дві коси.
Тут дивним способом переривається нарративний цикл, та
вклинена сцена коронування Святої Діви Марії, супроводжувана
музикою ангелів (Мал. 23, S9). Правий нижній куток картини
втрачений в результаті того, що при установці нового барокового
вівтаря тут була витесана стіна. Обидві постаті зображалися
вірогідно в сидячій позі. Зліва сидить Ісус Христос, який покладає
корону на голову Святої Діви Марії. Зліва видно ангела великої
постаті, який грає на п’ятиструнній скрипці. Зображений
симетрично до нього другий ангел зник, коли розібрали стіну.
Пізніше був пошкоджений і цей, відносно цілий ангел, коли у
стіні відкрили нішу-дароносицю, внаслідок чого зникла нижня
половина ангела.
В східній ніші страсті Христові продовжуються сценою суду
над Ісусом Христом. Зліва стоїть Ісус Христос, оточений воїнами,
справа на троні сидить Пілат, який простягнуті до правої сторони
руки миє в посудині, яку тримає слуга. Після цього слідує сцена
Бичування Ісуса Христа, на якій два кати бичують Христа
69
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Конху південно-західної ніші теж оздоблювала фреска, але від

неї вже залишилися лише незначні сліди, які розпізнати практично
неможливо. На бокових стінах донині збереглися вже лише три
картини на рівні очей, які зображають святих жінок, і кожна з
яких має окреме обрамлення. Із-за значних втрат, поруйнувань та
сіруватої запони, якою покрита вся поверхня, з метою ідентифікації
зображень нині знову слід звернутися за допомогою до малюнків
Йожефа Гуски, в першу чергу до його точних за масштабами
кальок. Перша картина зображає сцену Миття ніг, де – поділяючи
думку Залозецького – маємо підстави висунути припущення, що
жіноча постать, яка стоїть на колінах, зображає Марію Магдалину,
яка витирає ногу Ісуса Христа своїм волоссям (Мал. 25, S10).20
Ісус Христос займає місце на троні з балдахіном, праву руку
підняв на благословення, та на малюнку 1900 року добре видно,
що Магдалина обома руками обіймає ноги сидячої постаті, і
витирає їх своїм довгим волоссям.21 За нею стоїть друга жіноча
постать зі схрещеними на молитву руками. На середній картині
видно дві обернені одна до одної жіночі постаті з коронами.
Постать з лівого боку з трояндами на колінах вірогідно Свята
Єлизавета, але другу натепер, на жаль, вже інтерпретувати
неможливо, оскільки атрибут, який вона певно тримала в правій
руці, зовсім пропав внаслідок великої тріщини в стіні (Мал. 26,
S11). На останній картині з’являється Свята Олена, але внаслідок
26. Святі жінки-мироносиці (акварельна копія) того, що при спорудженні нефу решта частин регістру картини
пропала (S11). Тут слід відмітити, що в тимпаноні порталу, який
Спасителя, прив’язаного до стрункої колони. Ця картина в колись знаходився в цій ніші, згідно повідомлення Алайоша
значній мірі пошкоджена розведеними вологою солями, що Дешманна з-під відстаючих прошарків забілів була відкрита
просочується в стіну, жирної сажею та біологічними шкідниками.
Зі сцени Несення хреста із-за ломки стіни в ХVІІІ столітті
залишився лише невеличкий фрагмент.
Дві останні картини розміщені в південно-східній ніші,
де художник змінив вимір. Оскільки в розміщеній зверху
композиції Таємної вечері було достатньо і довгого, і вузького
регістру картини, тут рамку регістру картини він відсунув
догори. Цим самим створив можливість на те, щоб підкресленням
важливості теми в більших розмірах зобразити сцени Розп’яття
Христового та Воскресіння Христа (Мал. 24). Внаслідок ломки
стіни в період барокової епохи з правого боку сцени Кальварії
персонаж, який зображався у підніжжя хреста, пропав зовсім,
як частково була знищена і постать Святої Діви Марії в червоній
мантії, але група персонажів, зображена з правого боку, була
знищена і внаслідок розширення вікна. Непошкодженим
залишився апостол Іоан, який тримає в руках книгу, та один
воїн, але воїн, який тримає в руках прапор та вказує на Ісуса
Христа, перебудови пережив лише частково. У сцені Воскресіння,
яка зображена справа від вікна, Христос підіймається із труни
незвичної шестикутної форми. В руці тримає лабарум, за ним
стоїть ангел, який піднімає свічку та кадильник. Біля труни
сплять двоє воїнів, голова одного з них покоїться на овальному
щиту.
Під стінописом трьох східних ніш зображена жовта хвиляста
драпіровка, яка простягається аж до долівки. 27. Розп’яття Христове на тріумфальній арці (акварельна копія)

70
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

28. Діва Марія в плащі (акварельна копія)

71
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
29. Свята Олена (акварельна копія, фрагмент)
постать Христа Мученика. Про долю цього стінопису інформація
відсутня.
Після побудови готичного нефу тріумфальна арка була
оздоблена трьома картинами, незалежними одна від одної. Вони
певно можуть тлумачитися як ретабули бокових вівтарів. На
південній пілястрі самостійно зображене Розп’яття на хресті
(Мал. 27, S12-13). Його пояс у вигляді стрічкової мустри з
подвійними знаками дроби по кутам та середина вертикалів
оздоблені дископодібною мустрою. У трикутниках темного фону
поясу з’являються білі горошки. Найближчі аналогії цього
мотиву видно в римо-католицькій церкві села Чорнотисів на
поясі картини, яка зображає Святу Олену та Святу Анну з Дівою
Марією та немовлям Ісусом. В центрі картини видно розп’яття,
під ним череп Адама. Зліва три Марії, воїн з оголеною шаблею в
руці та ще двоє воїнів, з яких той, хто стоїть спереду, одягнений у
72
лати. На малюнку Йожефа Гуски на картині ще видно значні
пошкодження. У 1990 роках, коли храм був повернений греко-
католицькій церкві, львівськими реставраторами в місцях втрат
була зроблена «реконструкція». Тоді вся поверхня «ретельною
роботою» була і перефарбована, так-то в результаті такого
значного втручання картину практично неможливо оцінити.
Інші дві картини теж зазнали подібного «ремонту». Біля
північної пілястри тріумфальної арки видно унікальне
зображення Святої Діви Марії в мантії (Мал. 28, S14-15).22
Зображається перспективно з двох боків, з обох боків опоясується
кубиками та білими мустрами. Внизу між двома червоними
лініями видно залишки напису, виконаного мінускулами. Таке
рішення теж нагадує розміщення текстів у Чорнотисові. Діва
Марія зі схрещеними на молитву руками стоїть на восьмикутному
постаменті, її мантію підіймають доверху два ангели. Під
розкритою таким чином мантією зліва зображені церковні особи,
внизу священики у стихарях, над ними шикуються єпископи та
кардинали, а на самому верху єдина чоловіча постать з папською
тіарою на голові. На малюнку Гуски це ще однозначно видно, але
при перемалюванні сюди вже попали чотири королівські постаті
з коронами. З правого боку зображені світські особи, жінки та
мужчини. Особливість зображення полягає в тому, що один з
ангелів виганяє з-під захисної мантії одну журливу постать. Над
цією картиною видно інше зображення, не менш значне з
іконографічної точки зору, оскільки є варіантом зображення
Ангельського вітання, яке дуже рідко зустрічається серед
угорських пам’яток. Розповсюдження типу parvulus puer formaus,
їх пам’ятки на території Угорщини вивчалися Белою Жолтом
Сакачом.23 Стінопис подібної тематики, виконаний в апсиді в
ХІV столітті, від зображень на тріумфальній арці відрізняється в
першу чергу тим, що між Богом-Отцем та голубом Святого Духу,
зображених в осі регістру картини на небі в стилізованій мустрі,
з’являється постать немовля Ісуса, який на промені лине до
Святої Діви Марії. За ангелом видно величезну стилізовану
архітектуру. В руках тримає стрічку з переказом, на якому
вірогідно стояв текст Ave Maria, gratia plena.., але з нього донині
залишилися лише блідні сліди декількох букв. Свята Діва Марія
сидить на величезному троні з балдахіном, який завершується
ошатним куполом, та в позиції, подібній до давнішої фрески,
перед ним видно і пюпітр. Текст відкритої книги, яка лежить на
ньому, нині прочитати вже неможливо. Подібних пам’яток на
території історичної Угорщини відомо всього декілька. Крім
представлених Сакачом подібних пам’яток, які знаходяться в
селах Мелинкрав (Mălâncrav) та Коцельовце (Koceľovce), відомі
ще дві такі пам’ятки. Одна з них, відносно ціла, але сильно
перемальована, знаходиться в селі Красково (Kraskovo), а друга в
селі Ракацасенд (Rakacaszend), від якої розкриті лише фрагменти.
Вона зображена в першу чергу на стороні тріумфальної арки з
боку нефу.24
Настінні розписи, виконані не менше, як в трьох періодах, у
стані, в якому знаходяться на даний час, практично не можуть
досліджуватися. Їх виняткове значення можна було би точно
 ГОРЯНИ (GERÉNY), НАСТІННІ РОЗПИСИ КОЛИШНЬОЇ РИМО-КАТОЛИЦЬКОЇ, НИНІ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
оцінити після очистки, виконаної на відповідному професійному
рівні, і тоді нарративний цикл ротонди можна було би зрівняти з
пам’ятками, які знаходяться в Північній Італії, у Венето, як це
пропонував Ерне Мароші.
Примітки:
1
GERECZE, 1905, 407-408, 535-536; GERECZE, 1906, 959-960; ZALOZIECKY,
1924/1925, 372-394; RADOCSAY, 1954, 141-142; МАРОШІ, 1974, 296-304;
МОМТ, 1975, 137, 157. (Ласло Ґеревіч); ПРОКОП, 1981, 153; ММ, 1983, 89
(Ерне Мароші); ММ 1987, І: 191 (Ерне Мароші), 475-476. (Марія Прокоп);
Deschmann 1990, 56-60; ММ, 2001, 135, 141, 202
2
TASNÁDI, 2005, 24-75
3 13
Центр імені Форстера, науковий архів, Документи Національного комітету
охорони пам’яток старовини і культури, 1879/65, виготовлений в 1909 році
схематичний план Стегла, Центр імені Форстера, Архів проектів, Інв. № К
2771, дослідження, проекти, Інв. № К 2774-2778). Вже і на малюнку Стегла від
1894 року (К 1861) видно, що вже розчищена значна частина стінопису
північно-східної та південно-східної ніші-конхи.
4
Кальки, акварелі та фотографії Гуски знаходяться в Архіві проектів та Архіві
фотографій Центру імені Форстера, та у Фонді малюнків та фотографій
Етнографічного музею. Див.: TASNÁDI, 2005, 36, 66-69; БАТА, 2008, 127-154.
Про дослідження Гуски: документи Національного комітету охорони пам’яток
старовини і культури, 1900/191, 247, 1901/25, 161
5
Раніше його фахова література згадувала як попереднє прорисування:
МАРОШІ, 1974, 296-304: в нотатці 300:10, з посиланням на українську фахову
літературу.
6 20
Намальовані подібною технікою, не справжніми фресками, зображені лише
декількома кольорами, стінописи графічного характеру, які датуються пізньою
епохою правління в Угорщині династії Арпадів та ранньою епохою династії
Анжу, видно напр. в Драшках, Чароді, Лоні, Паладь-Комарівцях, Шіветіце,
Салонні. Тут стінопис носить не тиньк, а нанесений безпосередньо на сиру
стіну товстий шар вапняної побілки. Оскільки цей надзвичайно тоненький шар
товщиною всього декілька міліметрів дуже швидко в’яже, на відпрацювання
малюнку немає багато часу. Проте в результаті швидкої роботи може
створюватися фрескоподібна в’язка, оскільки вапно при в’язці створює
органічно цілісну єдність з пігментами, розведеними у вапняній воді.
7
Lángi, 2004, 363-364, 366, 372
8
Композиційне рішення в багатьох фрагментах вказує на спорідненість із
фрескою, яка зображає Святого Георгія, в завершенні апсиди церкви
Бенедиктинського абатства в с. Як. Tóth M., 1974, 78-81
9
Jékely–Lángi, 2009, 198
10
ЛАЗАРЕВ, 1979, 59-61
11
Поряд з величезною кількістю пам’яток в Західній Європі, серед тих, що
знаходилися в Угорщині, теж збереглося кілька фресок подібної композиції.
Фотознімки виготовив Аттіла Мудрак (13-15), джерело акварельних копій:
Угорський етнографічний музей R 10231 (16-19, 22), R 10227 (20-21, 24), R
10230 (25-26), R 10223 (23), R 110233 (27), Центр імені Форстера, Науково-
технічний архів FM 218 (28).
Малюнки, позначені літерою «А» - ілюстрації до резюме на англійській мові
Тут із зображень пізньороманської доби та епохи династії Анжу, варто згадати
ті, що знаходяться в селах Чемпескопач, Гідеґшеґ, Гомород (Homorod), Валя
Крішулуй (Valea Crișului) та Дева (Deva). Lente, 1968, 208-215; RADOCSAY,
1954, 146; Lente, 1977, 253-264; Jékely–Kiss, 2008, 334-345; Sarkadi
Nagy–Sarkadi, 2010, 935-357
12
Детальне описання фресок, які можуть датуватися 1240 роком: Lanc, 2002,
466-474
MAROSI, 1974, 301-302
14
Таке рішення видно напр. у стінопису конхи північно-східної ніші та на вбранні
ангела, розташованого зліва, на мантії Святої Діви Марії у сцені Втеча до
Єгипту, на окремих апостолах Тайної вечері, в епізоді Воскресіння Христа на
вбранні Христа та ангела, та на драпуванні цоколю.
15
ММ 1987, І: 191 (Ерне Мароші), 475-476 (Марія Прокоп). Проте тут
помилково наводиться ім’я Дєрдя Друґета.
16
Подібний спосіб застосовувався і митцем, яким був намальований стінопис
бувшої августинської церкви в місті Шіклош, котрий датується пізнішим часом,
1408 роком. Lővei, 1995, 177-214; Boromisza, 1995, 215-226
17
Лука, 1:28. Ангел став перед ним та звернувся до нього: Радуйся, Маріє,
благодаті повна! Господь з тобою! Благословенна ти між всіма жінками!
18
Lángi–Mihály 2008. 8.; Lángi–Mihály 2002. 88–89.
19
Іоан, 8:12
Zaloziecky 1924/1925. 381.: 24, примітки
21
вона слізьми обмила ноги Ісуса Христа, витерла своїм волоссям, не перестала їх
цілувати та намастила їх пахучим маслом. Лука 7:36-50
22
Éber 1912. 316.; Lángi 2006. 328.; Gombosi 2008. 152–153
23
Szakács 1992. 96–121.
24
Бела Жолт Сакач в Додатку до своєї статті в 76 пунктах перераховує відомі
пам’ятки. Ця колекція нами може бути доповнена декількома відомими нам
стінописами: Аббазія ді Новачелла (Італія), Клуатр монастиря, кінець ХV
століття; Ареццо (Італія), Сантіссіма Аннунціата, близько 1370 року; Берам
(Хорватія), Церква Святої Марії, 1474; Бергюн (Швейцарія), реформатська
церква, 1480 роки; Бреда (Голландія), Ґроте керк, кінець ХV століття;
Камполаста (Італія), церква Святого Валентина, кінець ХV століття; Лавін
(Швейцарія), реформатська церква, 1480 роки; Лінден (Німеччина), церква
Свята Марія Матернус, середина ХV століття; Лода (Італія), Сан Франческо,
ХІV століття; Нойберґ-ан-дер-Мюрц (Австрія), Клуатр монастиря, 1420-1430;
Паскія (Італія), Сан Антоніо, 1421-1436; Санкт Маттеус-ін-Мурау (Австрія),
1377; Таістен (Італія), Санкт Ґеорґ, 1459; Тьйорл-Маґлерн (Австрія), Санкт
Андреас, 1470-1475; Вайтенсфельд (Австрія), Санкт Йоганнес, 1406.
73