ЮЛІЯ КОЗНАРСЬКА

Соціально-культурні

фактори сприйняття

зовнішності
 Зовнішність

Зовнішність - перша інформація, яка

доступна про нас.

Подобається це нам чи ні, вибору в нас немає. У більшості випадків ми позбавлені

можливості вирішувати – спілкуватися нам з іншими людьми чи ні, а також впливати на

той факт, що сторонні реагують на ту зовнішність, котру ми маємо. Обличчя

знаходиться на виду у всіх більше часу, ніж будь-яка інша частина нашого тіла. Воно є

вкрай складним інструментом комунікації та є важливим компонентом у формуванні й

підтриманні стосунків.
 маленький ніс
так званий
великі очі
"ідеал" ідеальна шкіра
 З раннього дитинства засоби масової інформації привчають нас до того, що саме вважати

красивим, що краса асоціюються з чеснотами. Ілюстратори більшості традиційних дитячих

книжок, так само, як і художники мультиплікаційних фільмів, привчили нас до того, що усі

чарівні принцеси, а також їхні хоробрі принци – схожі. У них правильні риси обличчя,

маленькі витончені носики, великі очі, чітко окреслені губи, бездоганна шкіра, струнке та

атлетичне тіло – майже як у відомих дитячих іграшок – ляльок Барбі та Кена. Тому немає

нічого дивного в тому, що ми маємо загальний для всіх набір критеріїв для визначення краси.
Американські дослідники з'ясували, що у сучасних чоловіків найбільший успіх мають жінки з

великими очима, невеликим носом, вузьким підборіддям, виступаючими вилицями та

впалими щоками, високими дугами брів, розширеними зіницями та широкою посмішкою. У

жінок образ привабливого чоловіка асоціювався з великими очима, виступаючими

вилицями, масивним підборіддям та широкою посмішкою. Також було з'ясовано, що

популярні веселі, жваві обличчя – можливо, тому що, вони вказують на високу ймовірність

приємного спілкування з цією людиною.

Вважається загальноприйнятною думка, що кожна людина

переймається тим, як вона виглядає в очах інших. Цією

проблемою опікується спеціальна галузь знань –

іміджологія, спеціалістами в якій є іміджмейкери. Термін

"імідж" визначається як (англ. image– "образ")

цілеспрямовано сформований образ (особи, явища,

предмету), що виділяє певні ціннісні характеристики,

покликаний здійснити емоційно-психологічний вплив на

когось із метою популяризації, реклами тощо.

Вважається, що структура іміджу складається з трьох

частин:

власного уявного іміджу;

проекційного іміджу – того, як на вашу думку, вас

сприймає навколишній світ (чим ближчий цей імідж до

власного уявлення про себе, тим впевненіше може

почувати себе людина);

набутого іміджу – того, як інші бачать нас насправді.

Якщо цей імідж розходиться з проекційним, це означає,

що людина погано обміркувала, як представити себе.

Головною складовою іміджу є

осмислений зовнішній вигляд, що

повинен відображати життєві та

професійні цінності особистості.

Окрім залучення різних прийомів для

поліпшення свого зовнішнього

вигляду, досить широко

використовуються різноманітні

стратегії та техніки самопрезентації.

Самопрезентація (selfpresentation) – це процес, шляхом якого ми намагаємося

контролювати враження, що виникають про нас у інших людей.

Ми займаємося самопрезентацією з трьох

причин:
щоб отримати від інших бажані ресурси;
щоб допомогти формуванню свого образу "Я"
щоб наші соціальні контакти відбувалися без

ускладнень.

ефект світлої плями

Цікаво, що ми часто переоцінюємо те, наскільки привертаємо увагу інших, – цей

феномен отримав назву ефект світлової плями (прожектора). В одному з

експериментів студентів просили одягнути футболку з певним зображенням і

зайти до приміщення, де працювала група людей. Після цього студентів просили

оцінити, чи багато хто звернув увагу на зображення, що було на футболці, і вони

сильно перебільшували кількість таких людей: вони гадали, що таких було

приблизно 50 %, тоді як насправді зображення помітили близько 25 %

спостерігачів. Отже, часто інші звертають на нас увагу не так часто, як нам

здається.
 Деякі люди більш чутливі до того, який вони мають вигляд в очах інших. Це може бути

викликано різними причинами – як специфічними обставинами (одна жінка в

чоловічому колективі), так і особливостями зовнішності людини (зовнішня

привабливість, наявність фізичної вади, надмірна вага тощо) або деякими

особливостями особистості (підвищена тривожність, рівень самооцінки тощо). У таких

випадках вони приділяють більше уваги тому, яке враження вони справляють на інших.
У цілому людей розрізняють за рівнем усвідомлення себе на публіці – за тим, наскільки

людина вірить у те, що інші звертають на неї увагу. Люди з високим рівнем усвідомлення

себе на публіці дуже уважні до того, якими бачать їх інші, негативно реагують на

неприйняття і надають більше значення своїй репутації та зовнішньому вигляду,

займаючись, таким чином, самокорекцією, намагаючись пристосувати свої дії до

обставин.