Скрипт з відео

So as Americans may dimply remember from history classes, the Constitutional system
we’ve been living under since 1788, the year of the first Presidential election, was not the
original government. The first government set up by the Continental Congress was called
the Articles of Confederation and it was, in a word: Bad. In two words, it was not good,
which is why it only lasted 10 years. The problem with the confederation is that it wasn’t
so much a framework for a national government as it was a “firm league of friendship”,
which unfortunately only sounds like a team of Care Bear Superheroes. The Article set
up a “government” that consist of a one-house body of delegates, with each state has a
single vote, who, acting collectively, could make decisions on certain issues that affected
all the states. There was no president, no judiciary. You can try to tell me that John
Hanson, the president of congress, was the first American president, but it’s just not true.
Any decision required 9 of 13 congressional votes, which pretty much guaranteed that no
decision would never be made. But besides the 2/3rsd requirement, the Congress was
very limited in what it could actually do. The government could declare the war, conduct
foreign affairs and make treaties – basically, the stuff you need to go to do war with
England. It could coin money, but it couldn’t collect taxes; that was left to the states. So
if you need money to, say, go to war with Britain, you had to ask it states politely. The
articles could be amended, but the required a unanimous vote, so zero amendments were
never passed. The governments were deliberately weak, which followed logically from
Americans’ fear of tyrannical governments taxing them and quartering soldiers in their
houses and so on. But here’s the thing, the weak government its like nonalcoholic beer:
It’s useless. That said, the Articles government did accomplish a couple things. First, it
won the war, so – unless you were a slave or Native American, in which case, you know,
probable boo. Second, the government developed rules for dealing with one of the most
persistent problem facing the new nation: Ohio. Which was called the northwest,
presumably because it is the north and west of Virginia. Getting control of the land meant
taking it from the Indians who were living there, and the Articles government was
empowered to make treaties, which it did. Crash Course World History fans will
remember the Athenians telling the Melians that “the strong do as they can and the weak
suffer what they must”, and the Americans definitely went to the Athenian School of
Treaty-Making. Through treaties signed at Fort Stanwix and Fort McIntosh, the Indians
surrendered land north of the Ohio River. The biggest accomplishment of the Articles
government was the Northwest Ordinance of 1787, which set up a prosses to create 5
new states between Ohio and Mississippi rivers. Two things to know about this: first, that
acknowledged American Indians had a claim to the land and that they had to be treated
better if settlers wonted to avoid violence. Second, the ordinance outlawed slavery in all
five of new states. Still the Articles government was a complete disaster for exactly one
reason: It could not collect taxes. Both the national government and the individual states
had recked up massive dept to pay for the war, and their main source of revenue became
tariffs, but because Congress couldn’t impose them, states had to do it individually.
 Переклад
Отже, як американці, можливо, тьмяно пам’ятають із уроків історії, конституційна
система, за якою ми живемо з 1788 року, року перших президентських виборів, не
була початковим урядом. Перший уряд, створений Континентальним конгресом,
називався Статтями Конфедерації, і він, одним словом, був поганим. Одним
словом, це було недобре, тому й тривало лише 10 років. Проблема конфедерації
полягає в тому, що вона була не стільки основою для національного уряду, скільки
«твердою лігою дружби», яка, на жаль, звучить лише як команда супергероїв Care
Bear. Стаття створювала «уряд», який складався з однопалатного корпусу
делегатів, причому кожен штат мав один голос, які, діючи колективно, могли
приймати рішення з певних питань, що стосувалися всіх штатів. Не було ні
президента, ні судової влади. Ви можете спробувати сказати мені, що Джон
Хенсон, президент Конгресу, був першим американським президентом, але це
просто неправда. Будь-яке рішення вимагало 9 із 13 голосів Конгресу, що майже
гарантувало, що жодне рішення ніколи не буде прийнято. Але крім вимоги 2/3rsd,
Конгрес був дуже обмежений у тому, що він міг зробити. Уряд міг оголошувати
війну, вести зовнішні справи та укладати договори – по суті, те, що вам потрібно
для війни з Англією. Він міг карбувати гроші, але не міг збирати податки; що було
залишено державам. Отже, якщо вам потрібні гроші, щоб, скажімо, вступити у
війну з Британією, ви повинні були чемно попросити їх у держав. До статей можна
було вносити поправки, але для цього було потрібно одноголосне голосування,
тому жодних поправок не було прийнято. Уряди були навмисно слабкими, що
логічно випливало зі страху американців перед тиранічними урядами, які
обкладають їх податками та розквартирують солдатів у їхніх будинках тощо. Але
ось що: слабкий уряд — це як безалкогольне пиво: воно марне. Тим не менш, уряд
Статей зробив декілька речей. По-перше, він виграв війну, тож – якщо ви не були
рабом чи корінним американцем, у такому випадку, знаєте, ймовірне бу. По-друге,
уряд розробив правила боротьби з однією з найбільш постійних проблем, з якими
стикається нова нація: Огайо. Яке було названо північно-західним, мабуть, тому,
що це північ і захід Вірджинії. Отримати контроль над землею означало забрати її в
індіанців, які там жили, і уряд Статей мав право укладати договори, що він і
зробив. Прихильники прискореного курсу всесвітньої історії пам’ятають, як
афіняни казали мелійцям, що «сильні роблять, як можуть, а слабкі страждають, що
мусять», і американці безумовно пішли в афінську школу укладання договорів. За
договорами, підписаними у фортах Стенвікс і форт Макінтош, індіанці віддали
землі на північ від річки Огайо. Найбільшим досягненням уряду Статей був
Північно-Західний ордонанс 1787 року, який встановив процес створення 5 нових
штатів між річками Огайо та Міссісіпі. Дві речі, які слід знати про це: по-перше,
що визнані американські індіанці мають претензії на землю і що до них потрібно
ставитися краще, якщо поселенці звикли уникати насильства. По-друге, указ
заборонив рабство в усіх п’яти нових штатах. І все ж уряд Статей був повною
катастрофою лише з однієї причини: він не міг збирати податки. Як національний
уряд, так і окремі штати нарахували значні борги, щоб заплатити за війну, і їхнім
основним джерелом доходу стали тарифи, але оскільки Конгрес не міг їх
запровадити, штати мали робити це індивідуально.