Лекція 9.

НЕВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ

План
1. Первісна та невизначений інтеграл.
2. Основні властивості невизначеного інтеграла.
3. Таблиця невизначених інтегралів.
4. Методи знаходження невизначених інтегралів.

9.1. Первісна та невизначений інтеграл.

Означення. Функція F(x) називається первісною для функції f(x) на проміжку

(а;b), якщо на цьому проміжку F x   f x  або dF x   f x dx .
Із означення виходить, що первісна F(x) — диференційовна, а значить
неперервна функція на проміжку (а;b), і її вигляд суттєво залежить від проміжку, на
якому вона розглядається.

Приклад. Первісні для функції f x   1

мають вигляд:
1  x2

F1  x   arctg x , бо F1  x   arctg x   1

x  R ;
1 x2
  1
F2  x   arctg x  C , бо F2  x   arctg x  C   x  R ;
1 x2
1 
F3  x    arctg , бо F3  x     arctg 1   1 2 x   ; 0   0;    ,
x  x  1 x

причому F1(x), F2(x) — неперервні x  R , а F3(x) у точці х = 0 має розрив .

у 
2

y=–arctg x1 y=arctg x

c
O
c х
y=– arctg x1

–
2

У цьому прикладі первісні F1(x), F2(x), F3(x) знайдені методом добору із

наступною перевіркою, з використанням таблиці похідних функцій.

Теорема . Якщо F(x) — первісна для функції f(x) на проміжку (а;b), то:

- F(x) + С — також первісна для f(x) на проміжку (а;b);

1
 - будь-яка первісна Ф(х) для f(x) може бути подана у вигляді Ф(х) = F(x) + С на
проміжку (а;b). (Тут С = const називається довільною сталою.)

Наслідок. Дві будь-які первісні для однієї й тієї самої функ-

ції на проміжку (а;b) відрізняються між собою на сталу величину.
Операція знаходження первісних для функції f(x) називається інтегруванням
функції f(x). Задача інтегрування функції на проміжку полягає у тому, щоб знайти
всі первісні функції на цьому проміжку, або довести, що функція не має первісних
на цьому проміжку. Для розв’язування задачі інтегрування функції достатньо знайти
одну будь-яку первісну на розглядуваному проміжку, наприклад F(x), тоді (за
теоремою про множину первісних) F(x) + С — загальний вигляд всієї множини
первісних на цьому проміжку.
Означення. Функція F(x) + С, що являє собою загальний вигляд всієї множини
первісних для функції f(x) на проміжку (а;b), називається невизначеним інтегралом
від функції f(x) на проміжку (а;b) і позначається
 f xdx  F x  C , F x   f x  ,
де  — знак невизначеного інтеграла;
f(x) — підінтегральна функція;
f(x)dx — підінтегральний вираз;
dx — диференціал змінної інтегрування.

Геометричний зміст невизначеного інтеграла полягає в тому, що функція

y  F  x   C є рівняння сім’ї кривих, які утворюються одна з одної паралельним
перенесенням уздовж осі ординат.

у
y=F(x )+С 1

y=F(x )+С 2
d=C 1 – C 2

O х

Теорема (теорема Коші). Для існування невизначеного інтеграла для функції

f(x) на певному проміжку достатньо, щоб f(x) була неперервною на цьому проміжку.

2
 Зауваження. Виявляється, є такі невизначені інтеграли від елементарних
функцій, які через елементарні функції не виражаються, наприклад:
x2 sin x dx
 e dx ,  ,  ,  cos x 2 dx
x ln x

існують у кожному із проміжків області визначення, але записати їх через основні

елементарні функції не можна; в такому розумінні ці інтеграли називають
«неінтегровними».

9.2. Основні властивості невизначеного інтеграла.

1. Похідна від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральній функції:

 f x dx  F x   C   F x   f x  ;

2. Диференціал від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральному

виразу:

d  f ( x)dx  f ( x) ;

3. Сталий множник, що не дорівнює нулю, можна виносити з-під знака

інтеграла, тобто:

 k  f xdx  k   f xdx, k 0

4. Невизначений інтеграл від суми функцій дорівнює сумі невизначених

інтегралів від цих функцій, якщо вони існують, тобто

  f1  x   f 2  x  dx   f1  x  dx   f 2  x  dx.

3
 9.3. Таблиця основних інтегралів

1
1.  0  dx  C ; 2.  dx  x  C ; 3.  x  dx  x  C,   1 ;
 1

x
4.  dx  ln x  C ; 5.  e x dx  e x  C ; 6.  a x dx  a  C, a  1 ;
x ln a

7.  sin xdx   cos x  C ; 8.  cos xdx  sin x  C ; 9.  dx2   ctg x  C ;

sin x

10.  dx2  tg x  C ; 11.  ctg xdx  ln sin x  C ; 12.  tg xdx   ln cos x  C ;

cos x

13.  dx  ln tg x C ; 14.  dx  ln tg x     C ;

sin x 2 cos x 2 4

dx
15.   arcsin x  C   arccos x  C ;
1 x
2

dx x x
16.   arcsin  C   arccos  C ;
a x a a
2 2

dx
17.   arctg x  C  arcctg x  C ;
1 x
2

dx 1 x 1 x
18.   arctg  C   arcctg  C ;
a x
2 2
a a a a

xdx 1
19.   ln x 2  a  C ;
x a 2
2

dx 1 xa
20.   ln  C, a  0 ;
x a
2 2
2a x  a

dx
21.   ln x  x 2  a  C .
x a
2

4
 9.4 Методи знаходження невизначених інтегралів

9.4.1. Метод безпосереднього інтегрування.

При безпосередньому інтегруванні використовується таблиця невизначених

інтегралів  f udu  F u  C , x   ax  b ,  f ax  b dx  1  f ax  b   d ax  b   1 F ax  b   C ..
2 a
Приклад.
1  dx 1  x2  x2
dx    2 
1 1  dx dx 1
 2  2 2 
dx   2   2     arctg x  C.
x 1  x 2
x 1  x 
2
x 1 x  x x 1 x

9.4.2. Інтегрування розкладанням.

Мета методу — розкласти підінтегральну функцію на такі доданки, інтеграли

від яких відомі або їх простіше інтегрувати, ніж початкову підінтегральну функцію.
Приклад.
1 dx sin 2 x  cos2 x  1 1  dx dx
 sin 2 x  cos2 x  sin 2 x  cos2 x dx    sin 2 x  cos2 x  dx   sin 2 x   cos 2 x   ctg x  tg x  C.


9.4.3. Метод підстановки (заміна змінної інтегрування).

Мета методу підстановки — перетворити даний інтеграл до такого вигляду,

який простіше інтегрувати.
Теорема. Якщо f(x) — неперервна функція, а функція x   (t ) має непе-
рервну похідну, то:
x  t 
 f  x dx  dx  t dt;   f t t dt.
t   1  x 

Наслідок.  f  x   x dx   x   t   f t  dt.

Зауваження. Специфіка інтегрування невизначеного інтеграла не залежить від
того, є змінна інтегрування незалежною змінною чи сама є функцією (на підставі
інваріантності форми запису першого диференціалу), тому, наприклад:
  x  1   u x   1 
 C     u  x  du x  

  x dx   C  
  1    1 
 tg x   1
   tg x  d  tg x  

 C.
 1
У такому розумінні слід розглядати і всю таблицю інтегралів.
Приклад.

5
 sin x  t t6 1
 sin x cos xdx    t 5 dt   C  sin 6 x  C.
5
cos xdx  dt 6 6
sin x  t t6 1 6
 sin x cos xdx  cos xdx  dt   t dt   C  sin x  C .
5 5
6 6

Для деяких класів підінтегральних функцій розроблено стандартні заміни, а вибір

зручної підстановки визначається знанням стандартних підстановок та досвідом.

9.4.4. Метод інтегрування частинами.

Теорема. Якщо функції u(x) та v(x) мають неперервні похідні, то:

 udv  uv   vdu
На практиці функції u(x) та v(x) рекомендується вибирати за таким правилом:
при інтегруванні частинами підінтегральний вираз f  x dx розбивають на два
множники типу u  dv, тобто f  x dx  u  dv ; при цьому функція u(x) вибирається
такою, щоб при диференціюванні вона спрощувалась, а за dv беруть залишок
підінтегрального виразу, який містить dx, інтеграл від якого відомий, або може бути
просто знайдений.
Приклад.
u  x, du  dx
dv  sin xdx 
 x sin xdx    dv   sin xdx 
  x cos x   ( cos x)dx   x cos x  sin x  C.

 v   cos x

Інколи доводиться інтегрування частинами застосовувати кілька разів, що

ілюструє такий приклад.
u  x 2 , du  2 xdx;
x 2 3x 2
 x e dx   e   xe 3 x dx 
2 3x
1
dv  e 3 x dx  v  e 3 x 3 3
3
u  x, du  dx;
x 2 3x 2  x 3x 1 3x 
 1  e   e   e dx  
dv  e 3 x dx  v  e 3 x 3 3 3 3 
3
3x  x 2 
2
2
 e   x    C.
 3 9 27 

Далі наведено деякі типи інтегралів, при інтегруванні яких застосовують

метод інтегрування частинами та показано вибір функцій u(x) та v(x):
Px  sin axdx Px  cosaxdx Px  e axdx ln ax Qx dx
 u  ;  ;  ;  ;  arctg x  Q x dx ;  arcsinax  Qx dx ,
dv u dv u dv u dv u dv u dv
6
де P(x) — многочлен, Q(x) — алгебраїчна функція, a  R.
Звичайно, не слід думати, що метод інтегрування частинами обмежується
застосуванням тільки до інтегралів указаного типу. У деяких випадках після
інтегрування частинами інтеграла одержується рівняння, із якого знаходять
шуканий інтеграл.
Приклад.
cos x  u , du   sin xdx;
G   e x cos xdx  
e x dx  dv v  e x
sin x  u, du  cos xdx;
 e x cos x    sin x  e x dx  
e x dx  dv  v  e x
 e x cos x  e x sin x   e x cos xdx  e x cos x  sin x   G.

Отже, дістали рівняння G  e cos x  sin x   G , із якого знаходимо

x

x
G   e cos xdx 
x e
sin x  cos x  C .
2

9.4.5. Інтегрування виразів, що містять квадратний тричлен.

dx
1. Розглянемо інтегрування інтеграла вигляду:
 ax 2
 bx  c .

Даний інтеграл шляхом виділення повного квадрата у знаменнику можна

звести до знаходження інтегралів більш простого виду:
dx 1 dx 1 dx
 ax 2
 
 bx  c a b b 2
b 2
 
c a b b 2  4ac
x2  2 x 2  2  (x  )2  ( )
2a 4a 4a a 2a 4a 2

b 2  4ac
k2  t  x
b
4a 2
Позначимо: і 2a .

Тоді інтеграл набирає вигляду:

7
  b
 x k
1 tk 1 2 a
 ln C  ln  C , D  0;
 2ak t  k 2ak b
x k
 2a
 b
 x
1 dt 1 t 1
I  2   arctg  C  arctg 2a  C , D  0;
a t  k2  ak k ak k
 1 1
 C    C , D  0.
 at b
 a( x  )
2a




Приклад.
dx dx dx dx 1 x2
x 2
 4x  8
 2
x  4x  4  4

( x  2)  4
2
 2
2  ( x  2) 2
 arctg
2 2
C

2. Розглянемо інтегрування інтеграла

Ax  B Ax  B b 2  4ac b
 2 dx   dx  k 2
 , x  t 
ax  bx  c  b 
2
 4 a 2
2 a
a  x    k 
2

  2 a  

 b 
A t    B
2aB  A  b
   2
1 2a  A 2tdt dt
a t k 2
dt  
2a t  k
2 2

2a 2  t  k2
2


 
A d t 2  k 2 2aB  Ab A b c 2aB  A  b
 
2a t  k
2 2

2a 2
I 
2a
ln x 2  x  
a a 2a 2
I
.

Інтеграл І залежно від знака дискримінанта D  b  4ac буде таким:

2

8
  b
 k x
1 tk 1 2 a
 ln C  ln  C , D  0;
 2k t  k 2k x  b  k
 2a
 b
 x
dt 1 t 1
I  2   arctg  C  arctg 2a  C , D  0;
t  k2  k k k k
 1 1
 C    C , D  0.
 t b
 x
2a




Приклад.
3x  1 3x  1
 dx   dx 
4 x  4 x  17
2

4 x  x  
2 17 
 4
1
 t ; dx  dt x
1 3x  1dx 1 3x  1dx 2
    
4 2 1 1 1 17 4   1 
2
1
x  2 x    x  4 xt ;
2 4 4 4  2 2

3
13t 
1 2 3 tdt 1 dt
  2 dt   2   2 
4 t 4 4 t 4 8 t 4
1
x
 ln t 2  4  arctg  C  ln  x 2  x    arctg
3 1 t 3 17 1 2 C 
8 16 2 8  4  16 2

3  4 x 2  4 x 17  1 2x 1
 ln   arctg  C.
8  4  16 4

dx
 ax  bx  c можна за допомогою підстановки
2 t  x
b
3. Інтеграли виду 2a

dt
 a(t 2  k 2 ) .
привести до інтегралу вигляду
При цьому для a>0 маємо:
dt 1 dt 1
 a(t  k )
2 2

a
 t k
2 2

a
ln t  (t 2  k 2 )  C

Якщо a<0:
dt 1 t
 a (k 2  t 2 )

a
arcsin  C
k
9
 Приклад:
dx 1 dx 1
 5 x  3x  8
2

5
 ( x  0.3)  1.51
2

5
ln ( x  0.3)  ( x  0.3) 2  1.51  C

Ax  B
 ax 2  bx  c
dx
4. Розглянемо . Аналогічно попередньому можна показати:
Ax  B A  Ab  dx
 ax 2  bx  c
dx 
a
ax 2  bx  c   B 


2a  ax 2  bx  c

Приклад:
(8 x  11)dx (8 x  11)dx (8 x  11)dx
   
5  2x  x 2  ( x 2  2 x  1  6) 6  ( x  1) 2

x 1  t
(8t  3) 2tdt dt
 x  t 1   dt  4  3 
dx  dt 6t 2
6t 2
 6 2
t 2

d 6  t 2  t t
 4  3 arcsin  C  8 6  t 2  3 arcsin C 
6t 2 6 6

x 1
 8 5  2 x  x 2  3 arcsin  C.
6
dx
 (mx  n) ax 2  bx  c . За допомогою підстановки
5. Розглянемо
1 1 1  nt 1 1
t mx  n  x mdx   2 dt dx   2 dt
mx  n та t можна отримати mt ; t ; mt , що
дасть змогу звести інтеграл до раніше розглянутих.
Ax  B
 (ax 2
 bx  c) n
dx
6. Розглянемо
Ax  B A  Ab  dx
 (ax  bx  c) 2a  (ax  bx  c) n
1 n
dx  ( ax 2
 bx  c )   B  
2 n
2a(n  1) 
2

9.4.6. Інтегрування раціональних функцій.

Pn ( x)

Означення. Відношення двох многочленів Qm ( x) називається раціональним

дробом.

10
 Pn ( x)
Qm ( x)
Означення. Раціональний дріб називається правильним, якщо степінь
многочлена в чисельнику менший від степеня многочлена в знаменнику, тобто
n < m; якщо n  m, то дріб називається неправильним.
Теорема. Будь-який неправильний раціональний дріб можна подати у вигляді
суми многочлена (цілої частини) та правильного раціонального дробу.
Означення. За домовленістю найпростішими раціональними дробами
називаються такі дроби чотирьох типів:
A A Ax  B Ax  B

І. x  a ; ІІ. x  a k ; ІІІ. x  px  q ;
2
IV. x 2
 px  q 
k
, де
k  2, k  N , D  p  4q  0
2

Інтеграли від вказаних дробів мають вигляд:

Adx d x  a 
  A  A ln x  a  C
І. x  a xa ;
Adx d x  a  A
 x  a  k
 A 
x  a  1  k x  a k 1
k
C
ІІ. ;
Ax  B
 dx
x  px  q — розглянуто в попередньому пункті;
2
ІІІ.
 Ax  B dx

IV. x 2
 px  q k
— інтегрується за допомогою рекурентних формул.
Pn  x 
n  m 
Теорема. Будь-який правильний раціональний нескоротний дріб Qm  x 

можна подати у вигляді скінченної кількості найпростіших дробів, використовуючи

такі правила:

1). Якщо Qm  x    x  a   g m  k  x  , то:

k

Pn x  A1 A2 Ak r x 
   
x  a  k
g mk x  x  a x  a  2
x  a  g mk x  ;
k

2). Якщо Qm  x   x  px  q   g m 2k  x , то :

2 k

11
 Pn x  A1 x  B1 A2 x  B2 Ak x  Bk r x 
   
x 2

 px  q  g m  k x 
k

x  px  q x 2  px  q
2

2
x 2
 px  q 
k
g m2 k x 
,

r x  r x 
де Аі, Ві, і = 1, k  — деякі коефіцієнти, g m k  x  та g m 2 k x  —правильні
раціональні дроби.
Методика інтегрування раціональних функцій:
- якщо підінтегральна функція — неправильний раціональний дріб, то за
допомогою ділення його розкладають на суму многочлена та правильного
раціонального дробу;
- знаменник правильного раціонального дробу розкладають на множники. За
виглядом знаменника правильний раціональний дріб подають у вигляді
суми найпростіших дробів, використовуючи метод невизначених
коефіцієнтів;
- інтегрують цілу частину та найпростіші дроби.
x 3  2x 2  8
Приклад. Знайти
 x 4  4 x 2 dx
Степінь чисельника меньше ніж степінь знаменника, тому підінтегральна
функція є правильним раціональним дробом.
Тоді:
x 3  2x 2  8 x 3  2x 2  8 A B C D
    
4
x  4x 2
x x  2 x  2 
2
x 2 x x2 x2

Зводимо до спільного знаменника праву частину і знаменники не розглядаємо.

x 3  2 x 2  8  Ax  2x  2  Bxx  2)x  2  Cx 2 x  2  Dx 2 ( x  2) .

У правій частині розкриємо дужки та згрупуємо за степенями х.

x 3  2 x 2  8  Ax 2  4 A  Bx 3  4 Bx  Cx 3  2Cx 2  Dx 3  2 Dx 2 
 B  C  D x 3   A  2C  2 D x 2  4 Bx  4 A.

Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях х, отримаємо систему:

12
  B  C  D  1;
 A  2C  2 D  2;


 4 B  0; C  D  1; 3 1
 4 A  8;  C D
A  2 ; B  0 ;  2C  2 D  4; 2; 2.

x 3  2x 2  8 2 3 1
  
Отже,
4
x  4x 2
x 2 2 x  2  2 x  2  .

Тоді:
x3  2x 2  8 2 3dx dx 2 3 1
 x 4  4 x 2 dx   ( x 2 )dx   2( x  2)   2( x  2)  x  2 ln x  2  2 ln x  2  C
x 4  2x
Приклад Знайти
 x 3  8 dx
Степінь чисельника більше ніж степінь знаменника, тому підінтегральна
функція є неправильним раціональним дробом.
Тоді поділемо чисельник на знаменник:

x 4  2x 6x
 x 
x3  8 x3  8

Далі:
6x 6x A Bx  C
   2 
x  8  x  2 x  2 x  4 x  2 x  2 x  4
3 2

Ax 2  2 x  4   Bx  C  x  2 
  6 x  Ax 2  2 x  4   Bx  C  x  2  
x 8
3

 6 x  x  A  B   x 2 A  2 B  C   4 A  2C ;
2

Маємо систему рівнянь:

A  B  0

 2 A  2 B  C  6
4 A  2C  0
 . Звідки: А=-1, В=1, С=2

Тоді:
13
 x 4  2x 1 x2 dx x2
 x 3  8 dx   ( x  x  2  x 2  2 x  4 )dx   xdx   x  2   x 2  2 x  4dx 
x 1 t
x2  x  2 dx x2 t 3
  ln x  2    dx  dt   ln x  2   dt 
2  x  1 2  3 x  t  1 2 t2  3

x2 x2
 ln x  2  ln t 2  3 
tdt dt 1
  ln x  2   2  3 2 
2 t 3 t 3 2 2

3 1 x2 x 1
 arctg C   ln x  2  ln x 2  2 x  4  3 arctg C
3 3 2 3 .

9.4 7. Інтегрування тригонометричних функцій.

Розглянемо 
R(sin x, cos x)dx
, де R — раціональна функція відносно sinx,
cosx, тобто над sinx, cosx виконуються лише арифметичні дії та піднесення до цілого
степеня, наприклад:
2 sin 2 x  cos 3 x
Rsin x, cos x  
3 sin 4 x  4 sin x cos 2 x
Rsin x, cos x  dx
Існують такі підстановки, що за їх допомогою інтеграл 

 R  t dt
завжди може бути зведений до інтеграла від раціональної функції ,
інтегрування якої розроблено.
x
tg t
І. Універсальна тригонометрична підстановка 2 .
x 2dt
tg  t , x  2 arctg t , dx  ;
2 1 t2
x
2 tg
2  2t ;
 Rsin x, cos x dx  sin x  
1  tg 2 x 1  t 2

2
2 x
1  tg
2  1 t
2
cos x   2t 1  t 2  2dt
  1  t 2 , 1  t 2  1  t 2   R t dt

x 1 t2 R
1  tg 2
2 .

14
 Приклад.
x
 t , x  2 arctg t ,
dx
tg
2 1  t 2  2dt
 sin x   
dx 
2dt
; sin x 
2t 2t 1  t 2
 
dt x
 ln t  C  ln tg  C
1 t2 1 t2 t 2

Зауваження. На практиці універсальну тригонометричну підстановку

R sin x ,cos x 
використовують, якщо sin x, cos x входять у невисокому степені
(інакше розрахунки будуть дуже складні).

R sin x ,cos x 
ІІ. Підінтегральна функція — непарна відносно sin x, тоді
роблять підстановку cos x = t.

Приклад.
sin 3 x sin 2 x 1  cos 2 x cos x  t 1 t2
 cos2 x  cos2 x      dt  
sin xdx  dt  t 2
dx  sin xdx sin xdx
cos 2 x

 1 1 1
  1  2 dt  t   C  cos x  C
 t  t cos x

R sin x ,cos x 
ІІІ. Підінтегральна функція — непарна відносно cos x
раціоналізується за допомогою підстановки sin x = t.
Приклад.

 cos x sin 2 xdx 

3

sin x  t
  cos 2 x  sin 2 x  cos xdx   1  sin 2 x sin 2 x cos xdx  
dt  cos xdx

t3 t5
  1  t t dt    C  sin 3 x  sin 5 x  C
2 2 1 1
3 5 3 5

Rsin x, cos x 
IV. Підінтегральна функція — парна відносно sin x і cos x
R sin x,  cos x   Rsin x, cos x 
разом, тобто .
У цьому випадку використовують підстановку tgx=t або ctgx=t.
15
 dt
tg x  t , x  arctg t , dx  ;
1 t2
dx tg 2 x t2
 4  sin x 
2
 ; 
sin x cos 2 x 1  tg 2 x 1  t 2
1 1
cos 2 x  
Приклад. 1  tg 2 x 1  t 2


1  t 2  1  t 2 dt
2


1  2t 2  t 4
dt    4  2  1dt 
1 2
t 1  t 
4 2
t 4
t t 

1 2 1
 3
  t  C  tg x  3
 2ctg x  C
3t t 3tg x

V. Підінтегральна функція R ( tgx ) раціоналізується підстановкою tgx=t.

3 t2 1
t
tg x  t 3 t
t dt
 tg xdx  x  arctg t   2   
3

t  1
dx 
dt t3  t
1 t2 t
Приклад.
 t 
 
2
t 1 1
   t  2 dt   ln t 2  1  C  tg 2 x  ln tg 2 x  1  C
 t 1 2 2 2

x  cos
Зауваження. В інтегралах 
2n 2m
sin xdx
рекомендується скористатись
формулами зниження степеня:
1  cos 2 x 1  cos 2 x sin 2 x
sin x  , cos x  , sin x cos x 
2 2

2 2 2 .

Приклад.
1 1 1  cos 4 x 1 1 
 sin x cos xdx  4  sin 2 x dx  4  dx   x  sin 4 x   C
2 2 2

2 8 4  .

Зауваження. При інтегруванні інтегралів типу:  sin ax  cosbxdx ,

 cosax  cosbxdx ,  sin ax  sin bxdx , a  b треба скористатися формулами:

sinax  cosbx  (sina  b x  sin(a  b) x)

1
2 ,
1
cosax cosbx  cosa  b x  cosa  b x 
2 ,
1
sin ax  sin bx  cosa  b x  cosa  b x 
2 .
16
 Приклад.
1 1 1
 cos 2 x  sin 5 x  dx   sin 7 x  sin 3x dx   cos 7 x  cos 3x  C
2 14 6

9.4.8. Інтегрування ірраціональних функцій.

Розглянемо підстановки для інтегрування деяких типів ірраціональних
функцій, при цьому символ R(x; y) означає раціональну залежність від змінних х
та у.

ax  b  t n
 R 
x , n
 ax  b  m
dx 
 x 
a

1 n
t  b   R
 t n  b m  nt n 1 dt
 
 a
, t 
 a
  R  t dt.
n n 1
dx  t dt
І. a

Приклад.
x 1 t3
xdx
 x  t3 1  
t 3  13t 2 dt  3 t 3  1dt 
3 2 
 x  1 2 t
dx  3t 2 dt

t  3t  C  3  x  1  33 x  1  C
3 4 3 4

4 4 .

 ax  b  
dx  ax  b  t n  R  t dt
m
 
 R x,  cx  d 
n
 cx  d

   
ІІ. .
Приклад.
x 1 2
 t , x  1  t 2  x  1,
1 x 1
dx 
x 1

t   1 t  4t dt
2


 2
x x 1 t2 1
x 2 ; dx 
 4tdt t  1 t  1
 2  2

t 1 t 2  12
u  t , du  dt;
t   2t dt 2t dt
 2   2tdt 1    2  
t   1
2
 dv  v   t 1 t 1
t   12 t 1

17
 2t x 1 1 x 1
  2 arctgt  C  2   2 arctg C 

t 1 x 1 x 1 x 1
1
x 1

x2 1 x 1
  2 arctg C
x x 1 .

ІІІ.
 m1 m2
ax  b  n1  ax  b  n2
mk
ax  b  nk 
    dx  ax  b  t s ,
 R x,  cx  d  ,  cx  d  ,  ,  cx  d   cx  d
      
 
s  HCK n1 , n 2  , n k    R  t dt
.
Приклад.
x dx x  t 12 , 12  HCK (2, 3, 4) t 6  12t 11dt
3   
x2  4 x dx  12t 11dt; t  12 x t8  t3

t 14 dt t 4 t 10  1  1dt  4 5 t4 
 12  5  12   12   t t  1  5 dt 
t 1 t5 1  t  1

 t 10 t 5 1  6 6 5 12 12 5 12
 12   ln t 5  1   C  x   x  ln 12
x 1  C
 10 5 5  5 5 5

R1 ( x, ax2  bx  c )
Підінтегральна функція після виділення повного квадрата і
b
x t
заміни 2a раціоналізується тригонометричними підстановками; при цьому,
залежно від знака дискримінанта квадратного тричлена та знака коефіцієнта а
можливі такі випадки:
IV.
 
t  k sin z, z    , , z  arcsin ,
t
 2 2 k

t  k sin z dt  k cos zdz; k 2  t 2  k 2  k 2 sin 2 z  

 2 2

 R t , k  t dt  або   k cos2 z  k cos z  k cos z
t  k cos z

  Rk sin z, k cos z k cos zdz   R sin z, cos z dz


.

18
 k
t

 
sin z
 R t, t  k
2 2
dt  або   R  sin z , cos z  dz
k
t
V. cos z .
t  k tg z
 
 R t , k  t dt  або
2 2
  R* sin z, cos z  dz
VI. t  k ctg z .

Приклад.
 
x  5tgz , z    ; , z  0,
 2 2
dx 5dz x cos z  5dz
  dx  ; z  arctg ;   
x2 x  25
2 cos 2
z 5 5  25 tg 2
z  cos 2
z
5
x 2  25  5 1  tg 2 z 
cos z

1 cos zdz 1 1 x 2  25
    C  C   C.
25 sin 2 z 25 sin z x 25 x
25 sin arctg
5
 ax  bx  c dx
 R1  x,
2

Зауваження. Інтеграли типу  можуть бути

проінтегровані за допомогою підстановок Ейлера:

ax  bx  c  t  x a , при a>0;
2
VII.

ax  bc  c  tx  c , при c>0;
2
VIII.

ІХ.
a x  x1  x  x 2   t  x  x1  , при b 2  4ac  0 ,

x1, x2
— корені тричлена ax  bx  c .
2
де

19
 Приклад.

x 2  x  1  t  x, a  1  0;
dx
      
t 2  t  1dt 
 
2 2
x x 1 t 2tx x , 2
x  x 2  x 1 t 2 1 2t 2  t  1dt  x  t  x 2t  1 2
x , dx 
2t  1 2t  1 2
t 2  t 1 A B C
     t 2  t  1  A2t  1  Bt 2t  1  C  t 
2

t 2t  1 t 2t  1 2t  1
2 2


A 1
 3 1 3 1 3 1  1 t4 3
 C    2      dt  ln   C,
 2  t 2 2t  1 2 2t  1
2
 2 2t  1
3
2 2t  1
B   3
 2

де t  x  x  x  1 .
2

Контрольні запитання.

1. Що називається первісною та невизначеним інтегралом?

2. Які властивості невизначеного інтеграла відомі ?
3. Запишіть первісні основних елементарних функцій.
4. Які методи знаходження невизначених інтегралів існують? Поясніть їх
застосування на прикладах. Які випадки інтегрування функцій, що містять
квадратичний тричлен можна вказати? Наведіть приклади знаходження інтегралів.
5. Які раціональні дроби відносяться до правильних і неправильних? Наведіть
приклади.
6. В чому сутність методу невизначених коефіцієнтів? Наведіть приклади.
7. Які випадки інтегрування тригонометричних функцій можна вказати?
Наведіть приклади знаходження інтегралів.
8. Які випадки інтегрування ірраціональних функцій можна вказати? Наведіть
приклади знаходження інтегралів.

20