Зєнкін М.В.

Специфіка професії хорового диригента

Хормейстер (від «хор» та нім. meister - «майстер», «начальник») - керівник

хору, хоровий диригент.
Диригування – різними мовами має приблизно одне значення – управляти,
керувати.
Складність професії полягає у великому охопленні завдань, що стоять
перед хормейстером, обумовлюється поліфункціональністю ролі диригента, бо
він є керівником великого комунікативного ланцюга, що сполучає твір і
слухача. Диригент поєднує у собі функції актора і режисера, виконує ролі
вихователя, який гуртує виконавців у єдиний колектив і допомагає кожному
розвинути необхідні якості. Він і педагогом, який навчає майстерності.
Якості диригента.
1. Уміння бути загальновизнаним лідером для великого колективу,
організатором та «контролером» усієї його діяльності. Особливо це
складно, коли йдеться про музичну творчість, де необхідно керувати
вокально-хоровим колективом та де роль керівника має вирішальне
значення.
У диригенті-хормейстері на першому плані виходить особистість, тобто
набір індивідуальних особистісних якостей, необхідні цієї професії.
У зв'язку з цим виникають проблеми специфічних здібностей, якими має
мати людина з яскраво вираженою індивідуальністю, що стоїть на чолі хору.
Диригентові необхідні:
 Якості ладнання з людьми (підпорядковувати, захоплювати,
переконувати, змушувати, надихати кожного співака і весь
колектив).
 Наявність гострого музичного слуху, почуття звукового балансу,
мануальної техніки, вміння бути цікавим виконавцем, музично і
вокально освіченим педагогом.
 Досконале володіння своїм голосом, мистецтвом виразного співу,
вміння показати, як виконується той чи інший співочий прийом. У
хормейстерів, які добре володіють своїм голосом, хор співає помітно
краще, у багатьох ситуаціях репетиційної роботи краще один раз
показати технологію подолання будь-яких співочих труднощів, ніж
довго пояснювати словами. Керівник повинен дбайливо ставитися до
голосів співаючих, охороняти та берегти їх, дотримуватися режиму
роботи, тесситурних умов.

1
 2. Якості керівника, організатора-управлінця. Наявність сильної волі,
високе володіння концентрованою та диференційованою увагою,
швидкість реакції та яскраво виражену комунікабельність – здатність
розуміти і бути зрозумілим. Відсутність однієї з цих складових цілого
комплексу даних може спричинити неспроможність у професії. Наприклад,
відсутність комунікабельності, емоційності, миттєвої реакції, не вміння
швидко приймати рішення, контролювати процес концертного
виконавства, зведе наявність решти музичних здібностей нанівець.
Хоровий диригент – музикант-виконавець, інструментом якого є живий
вокально-хоровий колектив. Управління та робота з людьми, створення з
розрізненого зібрання співаючих, зі своїми характерами, проблемами,
можливостями та здібностями, єдиного слухняного інструменту, здатного
передавати ідейно-художній зміст музичного твору, складає складне завдання.
3. Хормейстер має бути добрим психологом. Його завданням є вміння
об'єднати хористів, зацікавити, викликати у своїх підопічних позитивні
емоції, повагу, бажання разом взаємодіяти та творити, незважаючи на всі
труднощі роботи, вимагати та домогтися виконання своїх зауважень.

4. Бездоганний зовнішній вигляд. Фігура диригента повинна справляти

враження загальної зібраності та підтягнутості.

Центральною, або стрижневою характеристикою особистості

диригента є його ставлення до колективу, товариськість, чуйність і
чуйність, повага до інших людей, а такі риси як замкнутість, черствість,
грубість, зневага до людей нехарактерні для цієї професії.
Серед особливостей характеру - працьовитість, схильність до
творчості, сумлінність, відповідальність у роботі, ініціативність,
наполегливість, у сенсі фанатизм у своїй справі. І водночас важливі такі
риси, як почуття власної гідності, прагнення самовдосконалення, скромність.
Особлива роль відводиться диригенту в аматорському хорі, тому що
люди часто йдуть займатися певною людиною, саме вона формує творчу
атмосферу репетицій, вибудовує відносини, регулює внутрішнє життя
колективу.
5. Велику роль професії диригента грає міміка, вираз очей. Вони
передбачають будь-яку дію: вступ хору, партії, солістів, ту чи іншу
динаміку, кульмінаційні моменти. Диригент повинен гіпертрофовано
передавати всі емоції, утрируючи міміку, пережити ці почуття і передати
їх хору. Нерідко це спілкування між диригентом та хором відбувається на
підсвідомому рівні, коли «душа з душею говорить».

2
 Це складна робота, яка включає в себе процес, що не піддається
докладному опису: чути весь хор і кожного співака окремо, спрямовувати і
керувати ними, контролювати себе в теперішньому, думати все-час про
майбутнє, передуючи всі вступи, зміни темпів, динаміки, тримати всю увагу
собі, чути і контролювати інтонаційний лад, переживати всі почуття, які хотів
передати композитор. Саме тоді загострено працює слух, зір, пам'ять,
артикуляційний апарат - усе спрямовано виконання, сильна концентрація уваги,
відповідальність за всіх і за все.
Величезне значення у роботі хорового колективу має репертуар, у
якому хор навчається і творить, це також прерогатива керівника.
Репертуар – одна з основних умов формування вокально-хорових навичок,
оскільки правильно підібрані твори сприяють прояву любові до хорового співу,
розвивають та стимулюють музичні здібності. Репертуар є критерієм творчого
зростання колективу.

Діяльність диригента виявиться дуже неповноцінною, якщо вона не буде

підкріплена магічним впливом самої його особистості. Диригент може
досконало знати свою справу і все ж таки не викликати захоплення слухачів.
Душа диригента повинна бути дзеркалом, в якому музика відображається, як
природа у погляді художника.