І. П. Котляревський «Наталка Полтавка».

Характеристики образів Наталки,

Петра, Возного

Герої Соціальний стан Зовнішність, Самохарак Ставлення Ставлення

героя, звідки він, портрет теристика героя до інших
що про нього героя інших персонажів
відомо персонажів до героя
Наталка . Проста сільська Красива, . Наталка . Наталка . Петро
дівчина: скромна, у про себе. щиро кохає кохає
«Не багата я і пісні про «Дівка наймита Наталку:
проста, но чесного себе співає проста, не Петра й «Наталку,
роду, / Не стиджуся «Дівка красива, / З залишаєтьс котру я
прясти, шити і проста, не добрим я йому любив
носити воду». красива, / З серцем, не вірною: більше
всього на
«Моє все багатство добрим спесива… / «Наталка
світі, для
єсть моє добрє серцем, не Коло мене без душі
которої
ім’я». спесива…» хлопці його любить, одважовав
. Розумна, в’ються / І через його жизнь свою
працьовита, за мене всім на всі біди…»
скромна, часто женихам . Возний
моторна, бються». одказує…». кохає
дотепна, добра, . Наталка (Виборний) Наталку:
поважає старших: говорить . Наталка «Ну, коли
«Золото — не Возному не кохає так, я тобі
дівка! Наградив бог про Возного і коротенько
Терпилиху дочкою. майнову вважає, скажу: я
Кромі того, що нерівність краще тебе люблю
красива, розумна, між ними. померти, ніж і женитись
моторна і для «Ви пан, а жити з на тобі
всякого діла я проста, нелюбом. хочу».
дотепна,— яке у неї ви багатий, «Лучче «…я люблю
добре серце, як а я бідна, умерти, як з Наталку
вона поважає матір ви возний, немилим всею
свою, шанує всіх ая жити, / душею,
старших себе; яка простого Сохнуть з всею
трудяща, яка роду» печалі, мислію і
рукодільниця; себе . Наталка щодень всім серцем
і матір свою на світі про сльози моїм; не
держить». нещасливу лити». могу без неї
«…всі матері долю «Страшно і жити …»
приміром ставлять «…Живемо подумать, як (Возний
її своїм дочкам». і маємося, з немилим говорить
(Виборний) як горох чоловіком Виборному)
. Мужня, рішуча, при дорозі: весь вік . Терпилиха
здатна хто не жити, як про дочку:
захистити свою схоче, той нелюба «…вона
честь, бореться не миловати, як добра у
за своє щастя: вскубне». осоружного мене
«Коли мій Петро любити». дитина,
 вернувсь, то я не . Любить, вона
ваша, добродію» шанує матір обіщала для
«…Я сама не хочу за і піклується мого покою
пана возного: до про неї, коли за первого
бачить
сього силою ніхто жениха, аби
материні
мене не принудить. б добрий,
страждання
І коли на те іде, так через скруту, вийти
знайте, що я вічно дає згоду на заміж».
одрікаюсь од Петра шлюб із . Микола
і за возним ніколи Возним: захоплюєт
не буду». «Я покоряюсь ься
. Вважає, що шлюб вашій волі і стійкістю
без кохання не для вас за пер й вірністю
принесе їй щастя: шого жениха, Наталки, її
«Бідность і вам угодного, здатністю
багатство — єсть то піду заміж; боротися
божа воля; / З перенесу своє
за своє
горе, забуду
милим їх ділити — щастя:
Петра і не
єсть щаслива «Ай
буду ніколи
доля». плакати». Наталка! Ай
Мова героїні - Полтавка!
пісенна, спокійна, От дівка, що
проста, без і на краю
лайливих слів, з пропасті не
дотепними
тільки не
народними
здригнулась
фразеологізмами
, но і
другого
піддержує!"
Петро . Сирота, бідний . Петро – «Як бачиш: . Кохає · Наталка
хлопець, наймит, “хлопець… бурлака на Наталку: кохає Петра
славний,
вихований у родині світі; «Наталку, : «Де ти,
гарний,
Наталки: добрий, тиняюсь од котру я любив милий,
«…Покійний Терпило проворний і села до більше всього чорнобривий
жив-був, то прийняв роботящий” села, а на світі, для ? Де ти?
було до себе якогось тепер іду в которої Озовися!»
сироту Петра за Полтаву». одважовав «Ти був
годованця. Хлопець жизнь свою бідним,
виріс славний, «Нема у на всі біди, любив мене і
гарний, добрий, мене ні для которої за те
проворний і родичів, ні стогнав під потерпів і
роботящий; він од знакомих. тяжкою мусив мене
Наталки старший був Які будуть роботою, для оставити, я
годів три або чотири; знакомі або которої тебе любила
з нею вигодувавсь і родичі у скитався на і тепер
зріс сироти?» чужині і люблю».
вкупі»(Виборний). заробленую · Наталка:
«Нема у копійку «Петро не
. Працьовитий: мене ні збирав такий, серце
«Правда, Петро кола, ні докупи, щоб моє за його
добрий парубок … двора: весь розбагатіть і ручається, і
він не ледар, тут». назвать воно мені
трудящий, з ним Наталку віщує, що він
обідніти до злиднів своєю вічно!» до нас
не можна». · «Чотири вернеться».
(Мати Наталки) годи уже, як . Виборний
. Пішов у найми на розлучили зневажлив
чотири роки, щоб мене з о
заробити грошей Наталкою. Я ставиться
та одружитися з бідний був
до Петра:
коханою Наталкою: тогді і любив
«Се, мабуть,
«Чотири годи уже, як Наталку без
розлучили мене з всякої той, що я
Наталкою. Я бідний надіжди. вам
був тогді і любив Тепер, говорив,
Наталку без всякої наживши Наталчин
надіжди. Тепер, кровавим лютезний,
наживши кровавим потом пройдисвіт,
потом копійку, копійку, ланець»
спішив, щоб багатому спішив, щоб . Терпелиха,
Терпилові показатись багатому бажаючи
годним його дочки, Терпилові видати
но вмісто багатого показатись
заміж
батька найшов мать і годним його
дочку в бідності і без дочки, но
доньку за
помощі». вмісто багатого,
. Порядний, вірний у багатого зневажає
коханні, чесний, батька Петра:
щирий: найшов мать і «Дочка моя
«Петро не такий, дочку в до сього
серце моє за його бідності і без часу не була
ручається, і воно мені помощі». такою
віщує, що він до нас . Поважає упрямою і
вернеться»(Наталка). старших: смілою, а як
. Природна «Прощай! прийшов
освіченість Шануй матір
Для нього театр —
сей
нашу…» шибеник,
«таке диво — як
. Цінує пройдисвіт,
побачиш раз, то і
дружбу з то й Наталка
вдруге схочеться».
Миколою:
. Добрий, нерішучий, обезуміла…
«Не знаю, чи
здатний до
моя однакова
»
співчуття, йому не . Коли
доля з тобою,
вистачає Петро
чи од того, що
сміливості відступаєт
і ти чесний
відстояти свої ься від
парубок,
інтереси і готовий
серце моє до Наталки,
змиритися з долею і
тебе Терпелиха
пожертвувати
склоняється, по – іншому
своїм щастям
як до рідного заговорила:
заради
брата. Будь «Добрий
Наталчиного
моїм
добробуту: Петро!
приятелем…»
«Коли вона Серце моє
свободна, то скажи
 за мене, а коли проти волі
заручена, то лучче не за його
говори. Нехай один вступається!
буду я горювати і »
сохнути з печалі».
«Возний -пан,
чиновний і багатий, а
я не маю нічого. Вам
з матір’ю треба
подпори і защити, а я
через себе ворогів
вам прибавлю, а не
помощ подам».
. Щедрий,
турботливий. Усі
зароблені гроші хоче
віддати Наталці,
щоб чоловік не
докоряв бідністю:
«Щоб пан возний
ніколи не попрікнув
тебе, що взяв бідну і
на тебе іздержався.
Прощай! Шануй
матір нашу, люби
свого судженого, а за
мене одправ
панахиду».

Возний . Представник «…Живу . Кохає Микола про

Тетервак дворянства, хоть не так, Наталку Возного
овський типовий дрібний як люди, а «Ти одна «Юриста
чиновник у хоть побіля заложила єму завзятий і
повітовому суді. людей; (серцю) позов хапун такий,
Розвозив різні копійка на вічнії роки, що із рідного
папери до повітових волочиться і і душа моя батька
судів, виставляв про чорний єжечасно злупить!»
майно на продаж день волаєть тебе і
тих, хто іміється» послі
заборгувався. нишпорной
Складав людям даже
позови, скарги. години».
Хабарник, крутій,
прагне до наживи,
ошуканець,
прибічник
«кругової поруки»,
виправдовує
шахрайство,
брехливість,
кар’єризм.
Обдирав клієнтів,
багатів за їхній
рахунок.
Хабарник сумує,
що з людей усе
важче вибивати
гроші:
« Що перше
дурницею
діставалося, то
тепер або
випросити треба,
або купити. …
трудно становиться
жить на світі».
. Виправдовується,
що всі
обманюють:
«…хто не лукавить,
той ззаду сидить».
. Покохав просту
селянську дівчину,
гуманний у
ставленні до
Наталки, поважає
її:
«Я тобі коротенько
скажу: я тебе
люблю і женитись
на тобі хочу».
. Може діяти
шляхетно,
здатний на добрі
вчинки.
«Я одказуюсь од
Наталки і уступаю
Петру во вічноє і
потомственное
владєніє з тим, щоб
зробив її
благополучною».
. Освічений
обізнаний із
історією свого
краю, театром,
культурою,
літературою
.Через мову
возний хоче
показати свою
освіченість,
письменність,
тому зверхньо
поводить себе з
простими
людьми.
Його мова
пересипана
канцеляризмами,
старослов’янізма
ми, юридичними
термінами,
суржиком,
«словами –
паразитами» :
«теє – то як
його».
«Не в состоянії
поставить на вид
тобі сили любві
моєй. Когда би я
імлі… столько
язиков, сколько
артикулов в Статуті
ілі сколько зап’ятих
в магдебурзьком
праві …»
Тетерваковський
ознайомлений із
творчістю
Сковороди, навіть
співає пісню
«Всякому городу
нрав і права»,
адаптовану під нові
умови життя:
Всяк, хто не маже,
то дуже скрипить,
І
Хто не лукавить, то
ззаду сидить;
Всякого рот дере
лозина суха —
Хто ж єсть на світі,
щоб був без гріха?»