МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

ПРОГРАМУВАННЯ
КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для студентів,

які навчаються за спеціальністю 171 «Електроніка»

Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2020
Програмування: Комп’ютерний практикум [Електронний ресурс]: навч. посіб. для
студ. спеціальності 171 «Електроніка» / КПІ ім. Ігоря Сікорського ; уклад. :
О.О.Абакумова, Д.Р.Ушаков – Електронні текстові данні (1 файл: 345 кбайт). – Київ :
КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020. – 65 с.

Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол № 7 від 27.02.2020 р.)
за поданням Вченої ради факультету електроніки (протокол № 02/2020 від 24.02.2020 р.)

Електронне мережне навчальне видання

ПРОГРАМУВАННЯ
КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ

Укладачі: Абакумова Олена Олегівна, канд. ф. наук

Ушаков Дмитро Ростиславович

Відповідальний
редактор Жуйков В.Я., декан факультету електроніки
КПІ ім. Ігоря Сікорського, д-р. техн. наук, професор

Рецензент: Казміренко В.А., доцент кафедри електронної інженерії

КПІ ім. Ігоря Сікорського, канд. техн. наук, доцент

Посібник містить роз’яснення щодо виконання 6 комп’ютерних практикумів,

передбачених робочою навчальною програмою кредитного модуля «Програмування».
Кожна робота містить 25 варіантів завдань однакового ступеня складності. Наводяться
необхідні теоретичні відомості та приклад програмної реалізації типового завдання мовою
програмування С++. Для самоперевірки пропонуються контрольні питання. Для самостійної
роботи студентів до кожної роботи наводиться список рекомендованої літератури.

 КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020

 ЗМІСТ
Зміст 3

Вступ 4

Комп’ютерний практикум №1 «Управляючі структури» 5

Комп’ютерний практикум №2 «Цикли» 19

Комп’ютерний практикум №3 «Функції» 28

Комп’ютерний практикум №4 «Символи і рядки» 36

Комп’ютерний практикум №5«Структури» 43

Комп’ютерний практикум №6 «Динамічні масиви» 52

Додатки 62
 ВСТУП

Мова програмування С++ призначена для розробки

високопродуктивного програмного забезпечення та дуже популярна серед
програмістів: коли при розробці додатків на перше місце виходить
продуктивність, для написання обирають саме С++. Крім того, С++ можна
назвати універсальною мовою програмування, оскільки вона забезпечує
концептуальний фундамент (синтаксис та стиль), на який спираються інші
мови програмування. Оскільки мова С++ призначена для професійного
програмування, для вивчення вона не є простою. Тим не менш, С++ –
найкраща мова для вивчення. Опанувавши С++, ви отримаєте
фундаментальні знання, які дозволять вам у подальшому засвоїти будь-які
аспекти сучасного програмування.

Даний посібник складений у відповідності до програми кредитного

модуля «Програмування». Розглянуто 6 практикумів, присвячених ключовим
аспектам мови програмування С++, таким як управляючі структури,
структури розгалуження та повторення, символи і рядки, функції, структури
як складений тип даних, масиви та динамічне виділення пам’яті. Основні
необхідні теоретичні відомості для виконання роботи підкріплено
прикладами програмної реалізації типового завдання мовою С++. Для
самостійної роботи студентів до кожної роботи наведено питання для
самоконтролю та список рекомендованої літератури.

Основна мета посібника – надати допомогу в опануванні теоретичних

положень курсу та в оволодінні основними прийомами програмування мовою
С++, що їх вивчає навчальна дисципліна.

Для студентів спеціальності 171 «Електроніка» всіх форм навчання.

4
 КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ №1

Тема: Управляючі структури

Мета: набуття навичок створення С++-програм із використанням
управляючих структур розгалуження (вибору) та повторення (циклу).
Завдання: Обчислити і вивести на екран у табличному вигляді значення
функції f(x) на заданому інтервалі зміни значень аргумента х від xпоч до xкін з
кроком h. Коефіцієнти a, b, c – дійсні числа.
Значення a, b, c, xпоч, xкін та h вводити з клавіатури. Передбачити перевірку
допустимості введених значень та ОДЗ функції.

1.
{ {
2x+c x−a
f(x )=¿ − ,x<0іb+c>5 ¿ ,x>0іb−c<0 ¿ ¿¿¿
cx+2a √x+c

{ √ 2
x+bx a
f(x )=¿ + ,x−b>0іc<0 {a(x b+c)+ x, x−b<0іc≥0 ¿ ¿¿¿
2
¿
2x 3x
2.

3.
{ {1 x −a
f (x )=¿ −b,x+10<0іc>2 ¿ ,x+10>0іb−c<0¿ ¿ ¿
ax 2b+x

5
 { { √
2
ax +bx x a
f(x )=¿ ,x−c<0ib≥0¿ + ,x−c>0¿¿¿¿
4.
c 2x−a 3x+c

{
2
x +x
{ 3
f(x)=¿ , x>2ib−c<0¿ ax −bx+c, x<2ib+c≥0 ¿ ¿¿¿
5.
3x−c

6.
{ √
x−3a
f(x)=¿ 2 , x>0ic<0 ¿ {−ax−c, x<0ic>0¿¿¿¿
x +c

7.
{ { 2x 2x+a
f (x )=¿ a+ ,x<0i b+c>5 ¿ ,x>0i b−c<0 ¿ ¿ ¿
cx+5a 3x−b

8.
{ a
f(x )=¿ x+ , x>0ib<0 ¿ {ax −bx,x<0ib≥0¿ ¿¿¿
x−c
2

6
9.
{ ax
f(x)=¿ 3 x+ 2 , x>0ib<0 ¿ {−ax +b, x<0ib≥0 ¿ ¿¿¿
x +2c
2

10.
3
{ ax
f(x)=¿ {−ax +bcx, x<0i b≥0 ¿ √ x + , x>0ib<0 ¿ ¿¿¿
3
xc+b

11.
2 a
{
f(x)=¿ {a √ x+c−bx , x<4ib+c≥10 ¿ x + , x>4ib<10 ¿ ¿¿¿
x−c

12.
{ ax
f(x)=¿ x + 3 , x≥3iac<0¿ {√x −b+cx, x<0iac≥0¿ ¿¿¿
2
x −c
2

13.
{ 3 ax
x −ca
{
f(x )=¿ x + 2 ,x≥0iac<0 ¿ x√ x+b+cx , x<0ib+x≥0 ¿¿¿¿
2

7
 {
2
x −bx a {
f(x)=¿ + 3 , x≥3i ac<0 ¿ √x +b−2x , x<0 i c≥0 ¿ ¿¿¿
3 2
2a−x x
14.

15.
2x−c
cx+a { x −ac
f(x )=¿{ , x<0ib+c≥5 ¿ , x≥10ib+c<5 ¿¿¿¿
ax−b √x
2

16.
{c 4x(x +1) √x+c
f(x )=¿ + ,x<0ib+c>5¿ { x>0ib−c<0 ¿ ¿¿¿
5x −b
3
x −a

{ √
2
bx+x
{
f(x)=¿ , x<2i ac<0¿ b+x +2x , x>2 i c≥0 ¿ ¿¿¿
3 2

17.
2a−x

18.

8
19.
{ {
b +1 1 x−2a
f (x )=¿ − x,x+10>0ic>3¿ 2 +x, x+10< ib−c<0 ¿ ¿ ¿
ax 2 b

20.
{ {
−ax−c bx x−2a
f(x )=¿ 2 − ,x<0ic>0 ¿ a+ 2 ,x>0ibc<0 ¿¿¿¿
x +c 2 b +x

ax 3 { b
f (x)=¿{ − x,x+2>0ic>0¿ +x,x+2<0ib−c<0¿ ¿ ¿
b+1 1+c x−2a
2
21.

{ { √
2
ax +bx x a+c
f(x )=¿ ,x−a<0ib≥0¿ + ,x−a>0¿¿¿¿
22.
c x−a 3x

23.
3
{ ax−c
f(x)=¿ {ax +bx+c, x<0 i a≥0 ¿ √ x+ , x>0 i a<0 ¿ ¿¿¿
x+b

9
24.
{ {
2x−bc ax−b√ x+c
f(x )=¿ , x<0ib+c≥5 ¿ 2 , x≥10i b+c<5 ¿¿¿¿
x+a x −c

25.
{ √x+b b
{
2x 2x
2
f(x )=¿ 2 + ,x−a>0ic<0 ¿ b(x a+c), x−a<0ic≥0 ¿ ¿¿¿

Теоретичні відомості

Управляючі структури. Структури вибору

У С++ -програмах може бути передбачений перехід з однієї частини
програми до іншої в залежності від виконання або невиконання деякої умови.
Оператори, що реалізують подібні переходи, називають умовними
операторами. Умовні оператори поділяються на дві основні категорії:
повторення (цикли) та розгалуження (вибору).
В С + + існує декілька типів розгалужень, найбільш важливим з яких є
розгалуження if ... else, що здійснює вибір між двома альтернативами. Для
вибору однієї з багатьох альтернатив використовують розгалуження
switch … case, дія якого визначається набором значень керуючої змінної.

Умовний оператор if

Оператор if є найбільш простим з операторів розгалуження. Його

синтаксис такий:
if ( умова )

10
 {
інструкція;
…………… // Тіло розгалуження з кількох операторів

інструкція;
}
За ключовим словом if слідує умова розгалуження, поміщена в круглі
дужки. Умова – це вираз, від істинності чи хибності якого залежить
виконання або невиконання певної частини програми. Якщо умова істинна,
інструкції виконуються, в іншому випадку – ні.
Тіло розгалуження може складатися як з одного оператора, так і з
кількох операторів (інструкцій), укладених у фігурні дужки.

Oператор if ... else

Оператор if дозволяє здійснювати певну дію лише у тому випадку, коли

виконується деяка умова. Якщо ж умова не виконується, то й ніякої дії не
виконується. Коли необхідно зробити одну дію у разі виконання умови, а
іншу дію у разі невиконання цієї умови, то використовують розгалуження
if ... else. Воно складається з оператора if, за яким слідує блок інструкцій, і
ключового слова else, за яким слідує ще один блок інструкцій.
Синтаксис розгалуження if ... else такий:
if ( умова )
{
інструкція;
…………… // Тіло if з кількох операторів

інструкція;
}
else
{
інструкція;

11
 …………… // Тіло else з кількох операторів

інструкція;
}
Для множинного вибору можна використовувати вкладені структури
if ... else, розміщуючи одну структуру if ... else всередину іншої.

Умовний оператор ?:

Замість оператора if…else у С++-програмі може використовуватися

умовний оператор. Умовний оператор ?: дає можливість створювати прості
однорядкові умовні вирази, в яких виконується одна з двох дій залежно від
значення умови.
Синтаксис умовного оператора такий:
умова ? оператор1 : оператор2;
Якщо умова приймає ненульове значення, то виконується оператор1,
інакше – оператор2.
Смысл оператора ?: – вернуть то или иное значение, в зависимости от
условия. Здесь мы не присваиваем результат переменной. Когда вам нужно
выполнить разные ветви кода – используйте if.

Оператор switch

Для організації структур із множинним вибором у мові С++

передбачено використання оператору switch. Ця структура складається з
ряду міток case і необов’язкового блока default.
Синтаксис структури switch наступний:
switch (вираз умови)
{
case константа 1:
інструкція;
.....
інструкція;
12
 break; //вихід із switch

case константа 2:
інструкція;
.....
інструкція;
break; //вихід із switch

case константа 3:
інструкція;
.....
інструкція;
break; //вихід із switch

default:
інструкція;
..... // оператори за замовчуванням

інструкція;
}
За ключовим словом switch в круглих дужках слідує вираз умови. Цим
виразом може бути будь-який, допустимий у мові С++ вираз, значення якого
повинно бути цілим.
Тіло оператора switch складається з декількох фрагментів, що
складаються з ключового слова case і константного виразу, з яким
порівнюється вираз умови. У якості константного виразу використовуються
цілі або символьні константи. Всі константні вирази в операторі switch
повинні бути унікальні.
Крім операторів, помічених ключовим словом case, може бути, але
обов'язково один, фрагмент, позначений ключовим словом default. Інструкції,
відповідні цій мітці, виконуються, якщо вираз умови не відповідає жодній з
міток case. Мітка default є аналогом частини else інструкції if-else.
В абсолютній більшості випадків за кожною міткою case повинен
13
слідувати відповідний оператор break. Використання оператора break
дозволяє в необхідний момент перервати виконання операторів у тілі switch і
передати управління першому після структури switch оператору, тобто
виконати вихід зі структури. Якщо немає оператора break, то відбувається
виконання всіх наступних виразів до фігурної дужки, що завершує структуру
switch. Таким чином, оператор break реалізує схему альтернативного вибору.
Зверніть увагу! В операторі switch не потрібно укладати послідовність
операторів у фігурні дужки.

14
 Операції відношень

Вираз умови розгалуження записують за допомогою особливого типу

операцій, що їх називають операціями відношень. Операція відношення
порівнює між собою два значення. Результатом порівняння є значення істина
або брехня.
В С++ визначено повний набір операторів відношень, які можуть бути
використані в умовному виразі:
== Дорівнює
!= Не дорівнює
> Більше
< Менше
>= Більше або дорівнює
<= Менше або дорівнює
Логічні операції

С++ надає також три логічні операції, які можна використовувати для
формування складних умов шляхом комбінування простих.
Логічними операціями є:
&& - Логічне І
|| - Логічне АБО
! - Логічне НЕ (логічне заперечення)
Для оцінки дії логічних операцій використовують таблиці істинності.

Таблиця істинності операції &&

Вираз 1 Вираз 2 Вираз 1 && Вираз 2
false false false
false true false
true false false
true true true

15
Таблиця істинності операції ||
Вираз 1 Вираз 2 Вираз 1 || Вираз 2
false false false
false true true
true false true
true true true

Дія операції логічного заперечення (!) полягає в тім, що вона змінює

значення свого операнда на протилежне: якщо операнд мав істинне значення,
то після застосування операції ! він стає хибним, і навпаки.
Операції відношень мають вищий пріоритет, ніж логічні операції. А
операція логічного І (&&) має більш високий пріоритет, ніж операція
логічного АБО (||).

Структури повторення (цикли)

У С++-програмах може бути передбачене послідовне повторюване

виконання певної частини програми декілька разів. Оператори, що
реалізують подібні повторення, називають операторами повторення чи
операторами циклу.
Повторення продовжується до тих пір, поки виконується відповідна
умова. Коли значення виразу, що задає умову, стає помилковим, виконання
циклу припиняється, і управління передається оператору, що слідує за
циклом (детальніше див. с.21).

Приклади програмної реалізації

y  f (x)
Приклад 1: Обчислити і вивести на екран значення функції :

 x, x  0;

y=  x, x  0.
16
#include <iostream>
using namespace std;
int main (int argc, char* argv[])
{
float x, y;
cout << " Enter number: ";
cin >> x;
if ( x >= 0 )
y=x;
else
y=-x;
cout << "If x=" << x << " then |x|=" << y << endl;
return 0;
}

Приклад 2: Вивести на екран літери англійського алфавіту.

#include <iostream>
using namespace std;
int main (int argc, char* argv[])
{
char letter; // лічильник циклу - змінна типу char
for (letter ='A'; letter <='Z'; letter ++) // цикл від A до Z з кроком 1
cout << letter << " "; // виведення літери
return 0;
}

17
 Контрольні питання

1. Які оператори називають умовними операторами?

2. Назвіть умовні оператори С++.
3. Назвіть типи розгалужень С + +.
4. Що таке повна та неповна форма розгалуження?
5. Наведіть загальний синтаксис структур вибору С++.
6. Наведіть синтаксис умовного оператора if.
7. Наведіть синтаксис умовного оператора if…else.
8. Наведіть синтаксис умовного оператора ?:.
9. Наведіть синтаксис умовного оператора switch.
10. Які операції називають операціями відношень?
11. Назвіть оператори відношень, визначені у С++.
12. Яке призначення логічних операцій?
13. Назвіть логічні операції С++.
14. Які оператори називають операторами повторення?

Рекомендована література

Архангельский А.Я. C++Builder 6. Справочное пособие. Книга 1. Язык C++.

-- М.: Бином-Пресс, 2002 г. — 544 с.: ил. –С. 85;
Х. Дейтел, П. Дейтел Как программировать на С++. Пер. с англ. – М.: ЗАО
«Издательство БИНОМ», 2000 г. – 1008 с. – С. 90;
Р. Лафоре Объектно-ориентированное программирование в С++. Классика
Computer Science. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 928 с. – С. 92;
18
К. Рейсдорф, К. Хендерсон Borland C++Builder. Освой самостоятельно – М.:
«Издательство БИНОМ», 1998. – 704 с.: ил. – С. 55;
С. Прата Язык программирования С++. Лекции и упражнения. Учебник:
Пер. с англ./ Стивен Прата – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 1104 с. –
С. 185, 237;

19
 КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ №2

Тема: Цикли
Мета: набуття навичок створення С++-програм із використанням циклічних
структур із заданим числом повторень та вкладених циклів.
Завдання: Написати програму, яка виводить на екран зображений шаблон.
В програмі повинен задаватися максимальний розмір шаблона за
горизонталлю. Програма може використовувати лише три оператори
виведення: [cout << “*”;], [cout << “ ”;] та [cout << endl;]. Для генерації
шаблонів необхідно максимально використовувати структури повторення
(з вкладеними циклами for).

1. * *
2. * *
* * * *
* * * * * * * * *
* * * * * *
* *
* * * * * * *
* * * * *
* * * * * *
* *
* * * *
*
* *

3. * * * * 4. *
* * * * * * * * * * * * * *
* * * * * * * * * * * *
* * * * * * * *
* * * *
* * * * * * *
* * *
* *
5. * 6. * * * * * * *
* * * *
* * * *
* * * *
* * * *
* * * *
* * * * * * * *

20
7. * * * * * * * 8. *
* *
* * *
* * *
* * *
* * * *
* * *
* * * * *
* * *
* * * * * *
* * *
* * * * * * *
* * * * * * *
* * * * * * * *
9. * * * * * * * 10 * * * * * * *
* * * * * . * * *
* * * * * *
* * * *
* * * * * *
* * * * * * * *
* * * * * * * * * * * * * *

11 * 12
* * * *
.
. * * * * * * * * * *
* * * * * * * * *
* * * * * * * * * * * * * * * *
* * * * * * * * * *
* * * * * * * * * * * * * *
* * * * * * *
*
13 * 14
*
* * .
. * * *
* *
* * * * *
* * * *
* *
* * * * *
* * * * * * * * *
* * * * * *
* *
* * * * * * *

15 16 *
* * * * * * * * * * *
. * * . *
* * * * * * * * *
* *
* * * * * * *
* * *
* * * * *
*

21
17 * * 18 * * * * * * * *
* * * * * * * * *
. * *
. * * * * * *
* * * * * * *
* * * * *
* * * * * * * * * * * *
* * * * * * *
* *

19 * 20
* * * * * * * * * * * *
. * . * * * * *
* * * * * * * * * * * *
* * * *
* * * * * * * * * * * *
* *
* * * * * * * * * * * *
*
21 *
22 * * * * * * *
* * * *
* * * *
* * * * * * * *
* * * *
* * * *
* * * * * * * *

23 * * * * * * *
24 * * * *
* * * * * * *
* * * * * *
* * * *
* * * * * *
* * * * * * *
* * * * * * * * * * *

25 * * * * * * *
* * *
* * *
* * * * * * *
* * *
* * *
* * * * * * *

Теоретичні відомості

Як було зазначено вище, у С++-програмах послідовне повторюване

виконання певного фрагмента програми реалізують за допомогою
операторів повторення (циклу).
У мові С + + існує три типи циклів: for, while і do.
22
 Цикл for

Цикл for використовують тоді, коли заздалегідь відомо скільки разів

повинно повторитися виконання фрагмента програми. Тобто, цикл for
організовує виконання фрагмента програми фіксовану кількість разів.
Синтаксис структури for наступний:
for (вираз1 ; вираз2 ; вираз3)
{
інструкція;
…………… // Тіло циклу з кількох операторів – блок
інструкція;
}
Зверніть увагу! Після оператора for та після закриваючої фігурної
дужки крапка з комою не ставиться.
Цикл for управляється керуючою змінною, яку називають лічильником
циклу. Вона має бути визначена до того, як почне виконуватися тіло циклу.
Вираз1 – слугує для ініціалізації керуючої змінної. Він являє собою
інструкцію присвоювання, яка ініціалізує лічильник циклу, тобто встановлює
керуючу змінну в деяке початкове значення. Вираз обчислюється тільки
один раз.
Вираз2 – умова виконання циклу. Являє собою умовний вираз (містить
в собі операцію відношень), в якому тестується значення керуючої змінної.
Умова перевіряється кожен раз перед виконанням тіла циклу і визначає, чи
потрібно виконувати цикл ще раз чи ні. Якщо умова істинна, то цикл
виконується ще раз. У протилежному випадку виконання циклу
припиняється, а управління передається оператору, що слідує за
структурою циклу.
Вираз3 – інкремент керуючої змінної – вираз, що визначає як
змінюється значення керуючої змінної після кожного проходження

23
тіла циклу.

Цикл while

Цикл while називають циклом з передумовою.

Синтаксис структури while наступний:
while (умова)
{
… // тіло циклу;
}
В якості виразу умови допускається використання будь-якого виразу
мови С++. Якщо умова істинна, то виконується тіло циклу while. Якщо умова
хибна з самого початку або стає хибною у процесі виконання тіла циклу, то
виконання циклу припиняється і виконується наступний за ним оператор.
В якості тіла циклу допускається використання будь-якого оператору, в
тому числі порожнього або складеного. Якщо тіло циклу містить більше
одного оператора, то група операторів повинна бути укладена у
фігурні дужки.
Зверніть увагу! Потрібно ініціалізувати змінну циклу while до початку
виконання тіла циклу. Крім того, тіло циклу повинно містити оператор, який
змінює значення змінної циклу, інакше цикл буде нескінченним.
Оператор циклу for виду:
for (вираз1; вираз2; вираз3)
{
… // тіло циклу;
}
може бути замінений оператором while наступним чином:
вираз1;
while (вираз2)
{

24
 … // тіло циклу;

вираз3;
}

Цикл do while

Цикл do while називають циклом з постумовою: умова завершення

циклу перевіряється не на його початку, як це мало місце у циклах while і for,
а у кінці, вже після проходження тілом циклу. Як наслідок, тіло циклу
обов'язково виконується принаймні один раз.
Цей тип циклу зустрічається нечасто, але іноді буває корисний.
Синтаксис структури do while наступний:
do {
… // тіло циклу;

}
while (умова);

Переривання циклу: оператори break, сontinue, return.

У деяких випадках буває необхідно перервати повторення циклу.

Один із способів розв’язання цієї задачі – використання оператору
break. Він призначений для передчасного виходу з тіла циклу. Оператор break
перериває виконання тіла будь-якого циклу (for, do чи while) та передає
управління наступному за циклом оператору. При цьому умова виходу з
циклу перевіряється в будь-якому його місті.
Ще один спосіб переривання циклу – використання оператору goto, що
передає управління певному оператору за межами тіла циклу.
Для переривання циклів, розміщених у функціях, можна використати
оператор return. На відміну від оператору break, оператор return перериває не
лише виконання циклу, але й виконання тієї функції, у якій розміщений цикл.
Розглянуті способи переривали виконання циклу. Але є ще процедура
сontinue, яка перериває лише виконання поточної ітерації, поточного
25
виконання тіла циклу та передає управління на наступну ітерацію. Тобто
виконання оператора continue призводить до пропускання операторів, що
слідують за ним у тілі циклу.

Приклад програмної реалізації

Завдання: Написати програму, яка виводить на екран зображений шаблон:

*******
******
*****
****
***
**
*

#include <iostream>
using namespace std;
int main (int argc, char* argv[])
{
int n, i, j;
cout<<"Введіть розмір шаблона: ";
cin>>n; // n=7
for (i=0; i<n; i++)
{
for (j = n - i; j > 0; j--)
cout <<"*";
for (j = i; j < n; j++)
cout << " ";
cout<<endl;
}
return 0;}

26
 Контрольні питання

1. Назвіть оператори повторення (циклу) С++.

2. Наведіть загальний синтаксис циклу for.
3. Яку змінну називають лічильником циклу?
4. Який цикл називають циклом з передумовою? Наведіть приклад.
5. Наведіть загальний синтаксис циклу while.
6. Який цикл називають циклом з постумовою? Наведіть приклад.
7. Наведіть загальний синтаксис циклу do while.
8. Яка різниця між циклом, що керується лічильником і циклом, що
керується контрольним значенням?
9. Чи може цикл for мати кілька лічильників?
10. Що називають вкладеним циклом?
11. Як змінюються параметри зовнішнього та внутрішнього циклів?
12. Яке призначення оператору break?
13. Яке призначення оператору goto?
14. Яке призначення оператору continue?

Рекомендована література

Х. Дейтел, П. Дейтел Как программировать на С++: Пер. с англ. – М.: ЗАО

«Издательство БИНОМ», 2000 г. – 1008 с. - С. 119;
Р. Лафоре Объектно-ориентированное программирование в С++. Классика
Computer Science. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 928 с. – 10 000 экз. – ISBN

27
978-5-94723-302-5. – С. 94;
Д. Либерти Освой самостоятельно С++ за 21 день. 3-е изд. – М.:
Издательский дом «Вильямс», – 820 с. – С. 135;
С. Прата Язык программирования С++. Лекции и упражнения. Учебник:
Пер. с англ./ Стивен Прата – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 1104 с. –
ISBN 5-93772-123-3. – С. 186;
К. Рейсдорф, К. Хендерсон Borland C++Builder. Освой самостоятельно – М.:
«Издательство БИНОМ», 1998. – 704 с.: ил. – 6 000 экз. – ISBN 5-7989-0099-
1. – С. 60;
Г. Шилдт С++: руководство для начинающих, 2-е издание.: Пер. с англ. – М.:
Издательский дом «Вильямс», 2005. – 672 с.: ил. – Парал. тит. англ. – 3 000
экз. – ISBN 5-8459-0840-Х. – С. 125;
Б. Эккель Философия С++. Введение в стандартный С++. 2-е изд. – СПб.:
Питер, 2004. – 572 с.: ил. – 3 500 экз. – ISBN 5-94723-763-6. – С. 98.

28
 КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ №3

Тема: Функції
Мета: набуття навичок створення С++-програм із використанням функцій.
Завдання: Написати програму, яка використовує функцію:
1. Обчислення факторіала числа, переданого їй в якості аргумента.
Використати функцію для виведення таблиці факторіалів чисел від 0 до 10.

2. Обчислення значення виразу ab, де a і b – отримані в якості аргументів

будь-які цілі числа.

3. Порівняння двох дійсних чисел, отриманих в якості аргументів.

Функція має повертати результат порівняння у форматі a = b (чи a != b).

4. Виведення на екран рядка однакових символів. Довжина рядка та

символ отримуються функцією в якості аргументів.

5. Перетворення часу, отриманого в якості аргументів у вигляді годин,

хвилин і секунд, на час у секундах.

6. Обчислення площі круга, а також функцію обчислення довжини кола,

якщо в якості аргумента вони отримують радіус.

7. Порівняння двох цілих чисел, отриманих в якості аргументів. Функція

має повертати результат порівняння у форматі a > b (a < b чи a = b).

8. Обчислення значення виразу (a + b)х, де a, b та х – будь-які цілі числа,

отримані в якості аргументів.

9. Знаходження найбільшого спільного дільника трьох цілих чисел,

отриманих в якості аргументів.

10. Знаходження мінімального з трьох дійсних чисел, отриманих в якості

аргументів.

11. Перетворення часу у секундах, отриманого в якості аргумента, на час у

29
форматі hh:mm:ss.

12. Знаходження дискримінанта квадратного рівняння ax2+bx+c=0.

Коефіцієнти рівняння (a, b, c) отримуються функцією в якості аргументів.

13. Обчислення відстані між двома точками площини. Координати точок

отримуються функцією в якості аргументів.

14. Перетворення значення температури в градусах Цельсія, отриманої в

якості аргумента, на еквівалентну температуру в градусах Фаренгейта, а
також функцію перетворення значення температури в градусах Фаренгейта,
отриманої в якості аргумента, на еквівалентну температуру в градусах
Цельсія. [F = 9/5 C + 32 = 1.8 С + 32; C = (F — 32)/1.8 ].

15. Обчислення об’єму конуса, а також функцію обчислення площі його

основи, якщо в якості аргументів вони отримують радіус основи та висоту.

16. Перетворення значення довжини в метрах, отриманої в якості

аргумента, на еквівалентну довжину у футах, а також функцію перетворення
значення довжини у футах, отриманої в якості аргумента, на еквівалентну
довжину в метрах [1 фут ≈ 0.3048 м].

17. Знаходження найменшого спільного кратного трьох цілих чисел,

отриманих в якості аргументів.

18. Знаходження більшого з трьох дійсних чисел, отриманих в якості

аргументів.

19. Обчислення значення виразу aх + bх, де a, b та х – будь-які цілі числа,

отримані в якості аргументів.

20. Обчислення площі поверхні кулі, а також функцію обчислення її

об’єму, якщо в якості аргумента вони отримують радіус кулі.

21. Перетворення значення довжини в метрах, отриманої в якості

аргумента, на еквівалентну довжину у ярдах, а також функцію перетворення

30
значення довжини у ярдах, отриманої в якості аргумента, на еквівалентну
довжину в метрах [1 ярд ≈ 0.9144 м].

22. Обчислення об’єму куба, а також функцію обчислення площі його

поверхні, якщо в якості аргумента вони отримують довжину ребра.

23. Виведення на екран квадрату, побудованого з однакових символів.

Символ та їх кількість у рядку отримуються функцією в якості аргументів.

24. Обчислення модуля комплексного числа. Значення дійсної та уявної

частини передаються у якості аргументів.

25. Обчислення значення експоненціальної функції ех, де х – будь-яке ціле

число, отримане в якості аргументів.

Теоретичні відомості

Функції являють собою основу, на якій будується будь-яка С+

+-програма. Частиною середовища програмування С++ є функції
стандартної бібліотеки ANSI C. Програміст сам пише функції, щоб
визначити певні специфічні задачі, які можна використовувати у різних
місцях програми. Ці функції називають функціями, що визначені
користувачем.
Функція – це програмний блок, що містить одну чи кілька інструкцій та
виконує певну задачу.
З використанням в С++-програмі функцій пов'язано три поняття:
оголошення функції (прототип), визначення функції та виклик функції.
Подібно до того, як не можна використовувати змінну, не повідомивши
компілятору інформацію про неї, так не можна звернутися до функції, не
вказавши в програмі її необхідні атрибути. Є два способи описати функцію:
оголосити або визначити функцію до її першого виклику.

Оголошення функції

Оголошення функцій називають прототипами функцій. Оголошення

31
функції означає, що десь нижче в лістингу програми буде міститися код цієї
функції.
У загальному випадку прототип містить інформацію про тип значення,
що повертається функцією, а також кількість і тип аргументів функції.
Загальний формат оголошення функції має наступний вигляд:
тип_значення_що_повертається ім’я_функції (список_типів параметрів);
Наприклад,
float myfunc (float); // прототип функції myfunc()

int sum_of_squares (int, int); // прототип функції sum_of_squares()

Зверніть увагу! Оголошення функції закінчується крапкою з комою (;) і

насправді є звичайним оператором.
Якщо специфікатор типу не заданий, то передбачається, що функція
повертає значення типу int.
Зверніть увагу! Відмінною рисою функцій є круглі дужки, що йдуть
слідом за її ім'ям: по них компілятор відрізняє ім'я функції від імені змінної
або іншого елемента програми.
Функції можна передати одне чи кілька значень. Значення, що
передаються функції, називають аргументами. В круглих дужках вказується
кількість і тип аргументів функції – формальних параметрів. Імена
формальних параметрів при оголошенні функції можна не вказувати, а якщо
вони вказані, то їх область дії поширюється лише до кінця оголошення.
Допускається також використання функцій, які не мають аргументів і
функцій, що не повертають жодних значень. Дія таких функцій може
полягати, наприклад, у зміні значень деяких змінних, виведенні на друк
деяких текстів і т.п.
Наприклад,
void box (int, int, int); // прототип функції box()

void starline (); // прототип функції starline()

Функція, яка не описана як void, повинна повертати деяке (єдине!)

32
значення. Це значення, що повертається, і є результатом виконання функції,
котрий під час виконання програми підставляється у точку виклику функції.
Значення, що повертається, задається оператором return. За return може
слідувати будь-який вираз.
Наприклад,
return x*x + y*y;
return 0;

Визначення функції

Визначення функції містить програмний код, тобто опис дій, які

виконує функція. Визначення функції може слідувати як за визначенням
функції main(), так й перед ним, або навіть знаходитися в іншому файлі.
Визначення функції складається із заголовка і тіла функції.
Загальний формат визначення функції має наступний вигляд:
тип_значення_що_повертається ім’я_функції (список_параметрів)
{
… //тіло функції

}
Заголовок функції повинен відповідати її прототипу: ім'я функції і тип
значення, що нею повертається, повинні збігатися із позначеними у
прототипі. Крім того, аргументи функції (формальні параметри), якщо вони
є, повинні мати ті ж типи і слідувати у тому ж порядку, в якому вони
вказувалися у прототипі. Формальні параметри – це змінні, використовувані
усередині тіла функції, які отримують значення під час виклику функції
шляхом копіювання в них значень відповідних фактичних параметрів, що
вказуються при виклику функції. Якщо тип формального параметра не
зазначений, то цьому параметру присвоюється тип int.
Тіло функції являє собою послідовність операторів, укладених у
фігурні дужки.
33
 Наприклад,
int sum_of_squares (int x, int y) // заголовок функції

{
return x*x + y*y; // тіло функції

}
Зверніть увагу! Заголовок функції не обмежується крапкою з комою (;).
У мові С++ немає вимоги, щоб визначення функції обов'язково
передувало її виклику.

Виклик функції

Функція починає виконувати запроектовану для неї задачу шляхом

виклику функції.
Під час виклику функції їй за допомогою аргументів (формальних
параметрів) передаються певні значення (фактичні параметри), які
використовуються під час виконання функції. При цьому тип кожного
фактичного параметра звіряється з типом, зазначеним в описі функції.
Для виклику функції необхідно вказати її ім’я та список фактичних
параметрів, які й будуть використовуватися під час виконання функції,
укладений у круглі дужки.
Наприклад,
sum_of_squares (a, b); // виклик функції sum_of_squares()

void box (7, 6, 9); // виклик функції box()

starline(); // виклик функції starline()

Зверніть увагу! Виклик функції завершується крапкою з комою (;).

Виконання оператора виклику функції ініціює виконання самої
функції. Це означає, що управління передається операторам функції, які
після свого виконання, у свою чергу, передають управління оператору, що
слідує за викликом функції.

34
 Приклад програмної реалізації

Завдання: Написати програму, яка використовує функцію обчислення суми

квадратів двох цілих чисел
#include <iostream>
using namespace std;
int sum_of_squares (int, int); // прототип функції sum_of_squares()
int main (int argc, char* argv[])
{
int a, b;
cout << "Enter a & b: ";
cin >> a >> b;
cout << "Sum of squares " << a << " & " << b << " = "
<< sum_of_squares (a, b); // виклик функції sum_of_squares()
cout << endl;
return 0;
}
// визначення функції sum_of_squares()
int sum_of_squares (int x, int y) // заголовок функції
{
return x*x + y*y; // тіло функції sum_of_squares()
}

Контрольні питання

1. Що таке функція?

35
2. У чому полягає причина побудови програм на основі функцій?
3. Як оголошувати функції?
4. Як визначати функції?
5. Що називають тілом функції?
6. Що називають списком параметрів функції?
7. Які параметри називають фактичними?
8. Які параметри називають формальними?
9. Які змінні називають локальними змінними?
10. Що називають прототипом функції?
11. Що таке тип значення, що повертається?
12. Як повертати значення функції?
13. Як треба оголосити функцію, що не повертає значення?
14. Яке призначення оператора return?
15. Яким чином активізується функція?

Рекомендована література

Архангельский А.Я. C++Builder 6. Справочное пособие. Книга 1. Язык C++.

-- М.: Бином-Пресс, 2002 г. – 544 с.: ил. – с. 48;
Дейтел Х., Дейтел П. Как программировать на С++. Пер. с англ. – М.: ЗАО
«Издательство БИНОМ», 2000 г. – 1008 с. - С. 177;
Р. Лафоре Объектно-ориентированное программирование в С++. Классика
Computer Science. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 928 с. – С. 168;
Д. Либерти Освой самостоятельно С++ за 21 день. 3-е изд. – М.:
Издательский дом «Вильямс», – 820 с. – С. 135;
С. Прата Язык программирования С++. Лекции и упражнения. Учебник:
Пер. с англ./ Стивен Прата – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 1104 с. –
С. 65, 273;
Г. Шилдт С++: руководство для начинающих, 2-е издание.: Пер. с англ. – М.:
Издательский дом «Вильямс», 2005. – 672 с.: ил. – Парал. тит. англ.. – С. 211.

36
 КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ №4

Тема: Символи і рядки

Мета: набуття навичок створення С++-програм із використанням
символьних даних та рядків
Завдання: З клавіатури вводиться довільний рядок символів (букви, цифри,
знаки пунктуації тощо).
1. Перетворити цей рядок так, щоб спочатку в ньому йшли усі цифри, а
потім усі букви.

2. Визначити, яка з двох заданих літер у введеному рядку зустрічається

найчастіше.

3. Серед введених символів є принаймні одна кома. Знайти номер першої

за порядком коми та визначити кількість літер після неї.

4. Визначити, скільки разів входить до введеного рядка літера «а», та

вивести всі символи, що передують першій літері «а».

5. Обчислити кількість букв у введеному рядку та вивести їх в

алфавітному порядку.

6. Знайти номер останньої за порядком букви та визначити кількість цифр

після неї.

7. Серед введених символів є принаймні одна цифра. Знайти номер

першої за порядком цифри та визначити кількість голосних літер до неї.

8. Визначити, скільки разів входить до введеного рядка задана літера, та

замінити її символом «решітка» (#).

9. Перетворити цей рядок так, щоб спочатку в ньому йшли усі букви, а
потім усі цифри.

10. Обчислити кількість цифр у введеному рядку та вивести їх у порядку

спадання.
37
11. Визначити, чи входить до введеного рядка кожна з літер ключового
слова довжиною 4 символи. Якщо входить, то скільки разів.

12. Визначити, скільки разів входить до введеного рядка цифра «5», та

вивести всі символи, що йдуть після останньої цифри «5».

13. Серед введених символів є принаймні одна кома. Знайти номер

останньої за порядком коми та кількість літер до неї.

14. Визначити, чи входить до введеного рядка комбінація символів «5а».

Якщо входить, то скільки разів.

15. Обчислити кількість приголосних літер у введеному рядку та вивести

їх в алфавітному порядку.

16. Серед введених символів є принаймні одна буква. Знайти номер першої
за порядком букви та кількість цифр до неї.

17. Визначити, скільки разів входить до введеного рядка задана цифра, та

замінити її символом «зірочка» (*).

18. Обчислити кількість великих літер у введеному рядку та перетворити

всі великі літери на малі.

19. Серед введених символів є принаймні одна цифра. Знайти номер

останньої за порядком цифри та визначити кількість голосних літер після неї.

20. Обчислити кількість голосних літер у введеному рядку та вивести їх в

алфавітному порядку.

21. Визначити, яка з двох заданих літер у введеному рядку зустрічається

найрідше.

22. Серед введених символів є принаймні одна крапка. Знайти номер

останньої за порядком крапки та кількість голосних літер після неї.

23. Визначити кількість голосних літер та вивести на екран рядок, у якому

всі голосні літери у верхньому регістрі («а» -> «А»).
38
24. Обчислити кількість приголосних літер та вивести рядок у алфавітному
порядку.

25. Визначити кількість цифр у рядку та замінити всі символи, розміщені

між першою та останньою цифрою.

Зверніть увагу! При виконанні завдань не дозволяється

використовувати стандартні бібліотечні функції обробки символів і рядків
класу String/

Теоретичні відомості

Для роботи з текстовою інформацією у мові С++ використовують

символьні змінні базового типу char та рядки (рядковий тип) – символьні
масиви, т. б. масиви елементів типу char.
Символи
Змінні базового типу char призначені для зберігання ASCII-символів
(наприклад, A, g чи N). Щоб задати символ, необхідно укласти його в
одинарні лапки.
Наприклад:
char а = ’a’;
char сh = ’С’;
У таблиці ASCII–кодів коди символів впорядковані за зростанням. Це
дає можливість застосовувати до символьних змінних усі арифметичні
операції, які використовують для роботи із цілими типами даних.
Рядки
Отже, рядок у С++ представляється як символьний масив.
Наприклад:
char str[ ] = "ТЕКСТ";
char string[ ] = "first";
char stroka[ ]="ОЙ У ЛУЗІ КАЛИНА";
39
 У внутрішньому поданні компілятор завершує масив символів
спеціальним символом закінчення рядка, нуль-символом – позначається ‘\0’.
Завершальний нуль називають нульовим символом. За нуль-символом
програма легко виявляє кінець рядка. Коли операція << виводить рядок, то
вона виводить символи до тих пір, поки не зустріне нульовий символ.
При ініціалізації значення змінної рядком у подвійних лапках символ ‘\
0’ додається автоматично, але при по-елементній ініціалізації його необхідно
вказувати явно.
Наприклад,
char a[] = ”text”;
char b[] = {‘t’, ’e’, ’x’, ’t’, ’\0’};
Без початкової ініціалізації масив символів оголошується в програмі
аналогічно цілим масивам.
Наприклад,
char str[6];
char string[6];
char stroka[17];
Створюючи рядкову змінну, необхідно бути впевненим, що масив має
достатній розмір для розміщення в ньому рядка.
Зверніть увагу! Оголошуючи символьний масив, призначений для
зберігання рядка із завершальним нулем, необхідно враховувати ознаку його
завершення та задавати довжину масиву на одиницю більше за довжину
найдовшого рядка з тих, що передбачається зберігати у цьому масиві.
Якщо довжина рядка в квадратних дужках опущена, то вона
визначається автоматично, за кількістю символів, що присвоюються.
Введення рядків
Інший спосіб ініціалізації масиву символів – введення рядка в
символьний масив користувачем з клавіатури.

40
 Оператор введення зі стандартного потоку >> вважає пробіл нульовим
символом. Тож він припиняє зчитування рядка, як тільки зустрічає символ
пробілу. Таким чином, оператор >> зчитує лише рядки, що складаються з
одного слова (до першого пробілу, рядки без пробілів), а все, надруковане
після пробілу, відкидає.
Для зчитування рядків, що містять пробіли, використовують
метод cin.get().
Синтаксис методу наступний:
cin.get ( імя_масиву, розмір_масиву );
Наприклад,
cin.get ( str, MAX ); // str – ім’я символьного масиву,
MAX – максимальна довжина рядка
cin.get ( string, 255 );
Виведення рядків на екран

Для виведення рядка на екран використовують ім’я

символьного масиву.
Синтаксис виведення наступний:
cout << імя_масиву;
Наприклад,
cout << str;
cout << "New string: " << str_s;

Приклад програмної реалізації

Завдання: З клавіатури вводиться довільний рядок символів (букви, цифри,

знаки пунктуації тощо). Обчислити довжину введеного рядка. Вибрати з
нього усі літери від J(j) до S(s) та перетворити малі літери на великі. Вивести
на екран введений та новий рядки.
#include <iostream>
using namespace std;

41
int main (int argc, char* argv[])
{
char str[50], str_s[50]; // введений та новий рядки
cout << "Enter string, please: ";
cin.get(str, 50); // введення рядка
cout << "Entered string: " << str << endl; // виведення рядка на екран
int i=0, j=0;
while(str [i] != '\0') // цикл, поки не буде досягнуто кінець рядка
{
if ((str[i]>='J')&&(str[i]<='S'))
{
str_s[j]=str[i]; // копіювання у новий рядок символів від ‘J’ до ‘S’
j++;
}
else if ((str[i]>='j')&&(str[i]<='s'))
{
str_s[j]=str[i]-32; // перетворення малих літер на великі
j++;
}
i++;
}
cout << "String's length = " << i << endl;
cout << "New string: " << str_s << endl;
return 0;
}

42
 Контрольні питання

1. Що у мові С++ представляє собою рядок?

2. Що слугує ознакою кінця рядка?
3. Що називають нульовим символом?
4. Як ініціалізувати значення змінної рядком?
5. Яку функцію використовують для зчитування з клавіатури рядка, що
містить пробіли?
6. Яка особливість операції введення зі стандартного потоку >>?
7. Що необхідно враховувати при оголошенні символьного масиву,
призначеного для зберігання рядка?
8. Як визначається довжина рядка, якщо в оголошенні рядкової змінної вона
опущена?

Рекомендована література

Архангельский А.Я. C++Builder 6. Справочное пособие. Книга 1. Язык C++.

– М.: Бином-Пресс, 2002. – 544 с.: ил. – С. 137;
Дейтел Х., Дейтел П. Как программировать на С++. Пер. с англ. – М.: ЗАО
«Издательство БИНОМ», 2000. – 1008 с. – С. 358;
Лафоре Р. Объектно-ориентированное программирование в С++. Классика
Computer Science. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 928 с. – С. 284, 291;
Либерти Д. Освой самостоятельно С++ за 21 день. 3-е изд. – М.:
Издательский дом «Вильямс», –820 с. – С. 62;
Прата С. Язык программирования С++. Лекции и упражнения. Учебник:
Пер. с англ./ стивен прата – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 1104 с. –
С. 129;

43
 КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ №5

Тема: Структури
Мета: набуття навичок створення С++-програм із використанням
структурного типу даних.
Завдання: Написати програму, яка реалізує роботу зі структурними
даними. Вивести на екран вихідну базу та вибірку.
1. У довідці аеропорту зберігається розклад рейсів на поточну добу. Для
кожного рейсу вказаний час відправлення, авіакомпанія, номер рейсу, пункт
призначення. Вивести інформацію про всі літаки, що вилітають у вказаний
пункт призначення пізніше заданого часу.

2. У списку абітурієнтів вказані прізвища та набрані бали з трьох

предметів: математики, фізики, української мови. Вивести список всіх
абітурієнтів, сумарний бал яких вище за прохідний. Прохідний бал ввести з
клавіатури.

3. У списку студентів вказані прізвища та екзаменаційні оцінки з трьох

дисциплін: математики, англійської мови, філософії. Виключити зі списку
всіх студентів, які мають середній бал нижче 4. Вивести оновлений список.

4. У довідці аеропорту зберігається розклад рейсів на поточну добу. Для

кожного рейсу вказаний час відправлення, авіакомпанія, номер рейсу, пункт
призначення. Вивести інформацію про всі літаки вказаної авіакомпанії, що
вилітають пізніше заданого часу.

5. У списку студентів вказані їхні імена, прізвища та екзаменаційні оцінки

з трьох дисциплін: фізики, математики, хімії. Вивести даний список у
порядку спадання сумарного балу студентів.

6. У відділі кадрів зберігається список викладачів університету, в якому

вказані П.І.Б., вік, посада, факультет, на якому працює викладач. Вивести

44
список доцентів заданого факультету.

7. В ДАІ зберігається інформація про зареєстровані авто: ПІБ власника,

район реєстрації, марка автомобіля, рік випуску, колір, державний номер.
Вивести інформацію про всі автомобілі певної марки, що зареєстровані у
заданому районі.

8. У відділі кадрів підприємства зберігається картотека на працівників,

що містить таку інформацію: П.І.Б. працівника, стать, вік, адреса, розмір
посадового окладу. Вивести інформацію про всіх працівників підприємства,
старших за 50 років, що не є киянами.

9. В оргкомітеті студентської олімпіади є відомості про її учасників: ПІБ,

факультет, курс, група, оцінка роботи у балах. Вивести інформацію про
учасників з певного факультету, які отримали бал, не нижчий заданого.

10. В ДАІ зберігається інформація про зареєстровані авто: ПІБ власника,

марка автомобіля, рік випуску, колір, державний номер. Вивести інформацію
про всі автомобілі заданої марки в порядку зростання року випуску.

11. Каталог бібліотеки містить інформацію про наявні книжки: прізвище

автора, назва книги, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Вивести
інформацію про всі книжки певного автора, які видано пізніше заданої дати.

12. У відділі кадрів підприємства зберігається картотека на працівників, в

якій зазначено: П.І.Б. працівника, стать, вік, місце проживання, розмір
посадового окладу. Вивести інформацію про всіх працівників, які мешкають
у Києві й отримують зарплату вищу за задану.

13. У довідці залізничного вокзалу зберігається розклад руху потягів на

поточну добу. Для кожного потягу вказаний його номер, час відправлення,
пункт призначення, час у дорозі. Вивести інформацію про всі потяги до
вказаного пункту призначення, час у дорозі яких не перевищує заданого.

14. У фонді зайнятості ведеться облік вакантних робочих місць. Кожний

45
запис містить назву організації, вакантну посаду, розмір посадового окладу,
потрібний стаж роботи. Клієнт вводить інформацію про посаду та стаж
роботи і повинен отримати інформацію про наявні вакансії.

15. У списку студентів вказані прізвища та екзаменаційні оцінки з трьох

дисциплін: фізики, математики, іноземної мови. Вивести список студентів,
які мають середній бал нижчий заданого.

16. У відділі кадрів зберігається список викладачів університету, в якому

зазначено П.І.Б. викладача, його вік, посаду, факультет, на якому працює
викладач. Вивести список доцентів, молодших за 55 років.

17. У прас-листі сервісного центру зберігається інформація про

комплектуючі деталі до мобільних телефонів, що випускаються компанією:
номер моделі телефону, номер самої деталі та її вартість. Вивести список
комплектуючих до певної моделі телефону, чия вартість лежить у заданому
ціновому діапазоні.

18. У деканаті є відомості про результати першої атестації студентів

кафедри: ПІБ, група, атестація з математики, фізики та іноземної мови.
Вивести список всіх студентів, які мають незадовільні атестації з трьох
дисциплін.

19. Відомість успішності студентів містить інформацію про П.І.Б.

студента, курс, номер групи, номер залікової книжки, середній бал за
останню сесію. Вивести списки студентів за групами. В кожній групі
прізвища студентів розмістити в порядку спадання середнього бала.

20. В електронному каталозі смартфонів, наявних у продажу, зазначено:

марка смартфону, колір, формфактор, операційна система, вага, ціна.
Необхідно вивести список усіх смартфонів НТС, вартість яких лежить у
заданому ціновому діапазоні.

21. У списку співробітників компанії вказані їхні імена, прізвища, дати

46
народження, посади та розміри окладів. Вивести у алфавітному порядку
список співробітників, розмір окладу яких вище заданого.

22. Каталог видавництва містить інформацію про видані книжки: прізвище

автора, назва книги, рік видання, кількість сторінок. Вивести інформацію про
всі книжки певного автора, кількість сторінок у яких менше заданої.

23. У сервісному центрі зберігається інформація про обладнання, яке

надійшло у ремонт: назва обладнання, ПІБ власника, назва несправності, дата
надходження у ремонт. Вивести список обладнання із заданою несправністю,
яке надійшло у сервіс пізніше заданої дати.

24. У списку товарів супермаркету міститься інформація про назву товару,

його код, країну виробництва та дату закінчення терміну придатності.
Вивести список товарів певної країни виробництва, дата закінчення терміну
придатності яких менше вказаної.

25. У списку студентів вказані прізвища та екзаменаційні оцінки з трьох

дисциплін: програмування, математичного аналізу та обчислювальної
математики. Вивести список студентів, які мають хоча б один бал
нижчий за 3.

Теоретичні відомості

Структура – це складений тип даних, побудований з використанням

даних інших типів. Структура є об’єднанням декількох змінних. Ці змінні
можуть мати різні типи: int, char, float тощо. Саме різнорідністю типів
змінних структури відрізняються від масивів, в яких всі змінні повинні мати
однаковий тип. Змінні, що входять до складу структури, називають
полями структури.

Визначення структури

Структуру створюють за допомогою ключового слова struct.

47
 Загальний формат оголошення структури має наступний вигляд:
struct ім’я_структури
{
// поля структури
};
Оголошення полів структури укладають у фігурні дужки. Визначення
структури закінчується крапкою з комою (;).
Наприклад,
struct student
{
char fio[30]; //прізвище, ім’я, по-батькові

int data; // рік народження

int rik; // рік вступу

char grupa[10]; // група

int kurs; // курс

};
Визначення структури не створює ніяких змінних. Воно лише задає
внутрішню організацію структурних змінних. Визначення структури
необхідно для того, щоб на його основі створювати змінні складеного типу.
Отже, структуру можна вважати новим типом даних.

Визначення структурних змінних

Визначення структурної змінної за своїм синтаксисом ідентичне

визначенню змінної стандартного типу. Адже ми можемо розглядати
структуру як новий тип даних.
Наприклад,
student st1, st2; //визначення змінних st1 і st2 типу student

Інший спосіб визначення структурних змінних

Структурні змінні можна визначати також безпосередньо у визначенні

48
структури. Для наведених вище прикладів це буде виглядати
наступним чином:
struct
{
char fio[30];
int data;
int rik;
char grupa[10];
int kurs;
} st1, st2;

Доступ до полів структури

Коли структурна змінна визначена, доступ до її полів можливий за

допомогою операції крапка (.). Операцію крапка називають операцією
доступу до поля структури.
Поле структури ідентифікується за допомогою трьох складових: імені
структурної змінної, операції крапки (.) та імені поля.
Наприклад,
st1.rik = 2006; // полю rik змінної st1 присвоюється значення 2006

st2.fio = “Ivanov”; // полю fio змінної st2 присвоюється значення Ivanov

Зверніть увагу! На першому місці у виразі стоїть не ім’я структури, а

ім’я структурної змінної.
З полями структурної змінної можна поводитися так само, як із
звичайними простими змінними.
Наприклад,
виведення значення поля на екран відбувається за допомогою оператора cout:
cout << “Rik= “ << st1.rik;
присвоювання – за допомогою оператора присвоювання (=):
st2.rik = st1.rik;

49
 Також можливо присвоювати значення однієї структурної змінної
інший структурній змінній:
st2 = st1;
В даному випадку значення кожного поля змінної st1 буде присвоєне
відповідному полю змінної st2.
Зверніть увагу! Операція присвоювання може бути виконана лише над
змінними, що мають один і той самий тип.

Приклад програмної реалізації

Завдання: У сервісному центрі зберігаються квитанції про здану у ремонт

апаратуру. В кожній квитанції вказано: торгівельну марку приладу, дату
прийому замовлення, стан готовності замовлення (виконано - не виконано).
Необхідно вивести інформацію про виконання замовлень на поточну дату.
#include <iostream>
#include <iomanip>
using namespace std;
struct
{
char marka[20];
int day;
int month;
char stan[5];
}remont[6]={{"LG",13,4,"no"},{"Sony",2,5,"no"},
{"Sharp",10,1,"yes"},{"LG",15,3,"yes"},
{"Samsung",19,2,"yes"},{"Sony",12,1,"no"}};
int main (int argc, char* argv[])
{
int i;
cout << "Database:\n";
for (i=0;i<6;i++)
{

50
cout << setw(12) << remont[i].marka
<< setw(5) << remont[i].day
<< "/" << remont[i].month
<< setw(6) << remont[i].stan << endl;
}
int d, m;
cout << "\nEnter date";
cout << "\nEnter day: ";
cin >> d;
cout << "Enter month: ";
cin >> m;
cout << "\nNew base:\n";
for (i=0;i<6;i++)
{
if (remont[i].month < m || (remont[i].month == m &&
remont[i].day <= d))
cout << setw(12) << remont[i].marka
<< setw(5) << remont[i].day
<< "/" << remont[i].month
<< setw(6) << remont[i].stan << endl;
}
return 0;
}

51
 Контрольні питання

1. Що таке структура?
2. Як називають змінні, що входять до складу структури?
3. Яке ключове слово використовують для визначення структури?
4. Наведіть загальний формат оголошення структури.
5. Як отримати доступ до полів структури?
6. Для чого використовують тег (ім’я) структури?
7. Як оголосити структурну змінну?
8. Як ініціалізувати структурну змінну?

Рекомендована література
Архангельский А.Я. C++Builder 6. Справочное пособие. Книга 1. Язык C++.
-- М.: Бином-Пресс, 2002 г. — 544 с.: ил. – с. 179;
Х. Дейтел, П. Дейтел Как программировать на С++. Пер. с англ. – М.: ЗАО
«Издательство БИНОМ», 2000 г. – 1008 с. - С. 408;
Р. Лафоре Объектно-ориентированное программирование в С++. Классика
Computer Science. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 928 с. – С. 142;
С. Прата Язык программирования С++. Лекции и упражнения. Учебник:
Пер. с англ./ стивен прата – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 1104 с. – С.
139;
К. Рейсдорф, К. Хендерсон Borland C++Builder. Освой самостоятельно – М.:
«Издательство БИНОМ», 1998. – 704 с.: ил. – С. 69;
Г. Шилдт С++: руководство для начинающих, 2-е издание.: Пер. с англ. – М.:
Издательский дом «Вильямс», 2005. – 672 с.: ил. – Парал. тит. англ. – С. 421;
Б. Эккель Философия С++. Введение в стандартный С++. 2-е изд. – СПб.:
Питер, 2004. – 572 с.: ил. – С. 137.

52
 КОМП’ЮТЕРНИЙ ПРАКТИКУМ №6

Тема: Динамічні масиви

Мета: набуття навичок створення С++-програм для обробки багатомірних
динамічних масивів даних: зберігання, сортування, пошук
Завдання: Задано двомірний масив дійсних чисел m х n. Реалізувати обробку
даних масиву.
Елементи масиву вводяться з клавіатури. Пам'ять для роботи з масивом
необхідно виділити динамічно, а також вивільнити її після завершення
роботи з масивом.
1. Знайти найбільший елемент масиву. Вивести на екран вихідний масив і
новий, в якому елементи стовпчика, що містить найбільший елемент,
помножено на цей елемент.

2. Знайти найменший елемент масиву. Вивести на екран вихідний масив і

новий, в якому елементи рядка, що містить найменший елемент, помножено
на цей елемент.

3. Знайти номери рядка й стовпця, які містять найбільший елемент

масиву. Вивести на екран вихідний масив і новий, елементи якого по
стовпчиках впорядковано за зростанням.

4. Знайти номери рядка й стовпця, які містять найменший елемент

масиву. Вивести на екран вихідний масив і новий, елементи якого по рядках
впорядковано за спаданням.

5. Визначити добуток елементів у рядках, що не містять нульових

елементів. Вивести на екран вихідний масив і новий, в якому всі додатні
елементи замінено відповідними від’ємними.

6. Визначити суму елементів в стовпчиках, що не містять від’ємних

елементів. Вивести на екран вихідний масив і новий, в якому всі від’ємні
елементи замінено відповідними додатними.
53
7. Визначити номери рядків без нульових елементів. Вивести на екран
вихідний масив і новий, в якому елементи вихідного масиву помножено на
задане дійсне число.

8. Визначити номери стовпчиків без нульових елементів. Вивести на

екран вихідний масив і новий, в якому до елементів першого рядка додано
значення середнього арифметичного його елементів.

9. Визначити номер рядка, в якому знаходиться найбільша кількість

елементів, що дорівнюють заданому. Вивести на екран вихідний масив і
новий, елементи якого впорядковано за зростанням.

10. Визначити номер стовпчика з найбільшою кількістю нульових

елементів. Вивести на екран вихідний масив і новий, елементи якого
впорядковано за спаданням.

11. Знайти максимальний елемент першого рядка масиву. Вивести на екран

вихідний масив і новий, в якому всі додатні елементи помножено на знайдене
число.

12. Знайти мінімальний елемент останнього стовпчика масиву. Вивести на

екран вихідний масив і новий, в якому всі від’ємні елементи помножено на
знайдене число.

13. Знайти кількість нульових елементів в кожному стовпчику масиву.

Вивести на екран вихідний масив і новий, в якому всі нульові елементи
замінено знайденим числом.

14. Знайти кількість ненульових елементів в кожному рядку масиву.

Вивести на екран вихідний масив і новий, в якому елементи рядка, що
містить найбільшу кількість ненульових елементів, помножено на
знайдене число.

15. Знайти кількість від’ємних елементів в кожному стовпчику масиву.

Вивести на екран вихідний масив і новий, в якому елементи стовпчика,
54
що містить найбільшу кількість від’ємних елементів, замінено
знайденим числом.

16. Знайти кількість додатних елементів в кожному рядку масиву. Вивести

на екран вихідний масив і новий, в якому елементи рядка, що містить
найменшу кількість додатних елементів, помножено на задане ціле число.

17. Знайти кількість елементів, що перевищують значення середнього

арифметичного елементів масиву. Вивести на екран вихідний масив і новий,
в якому такі елементи замінено нулями.

18. Визначити номер стовпчика з найбільшою кількістю ненульових

елементів. Вивести на екран вихідний масив і новий, в якому до елементів
знайденого стовпчика додано задане ціле число.

19. Знайти максимальний елемент головної діагоналі масиву. Вивести на

екран вихідний масив і новий, в якому елементи першого стовпчика
помножено на знайдене число.

20. Знайти мінімальний елемент головної діагоналі масиву. Вивести на

екран вихідний масив і новий, в якому всі елементи головної діагоналі
замінено на знайдене число.

21. Знайти кількість елементів, що перевищують значення першого

елемента масиву. Вивести на екран вихідний масив і новий, в якому всі
елементи, менші за значення першого елемента масиву, замінено середнім
арифметичним значенням елементів масиву.

22. Знайти максимальний елемент першого стовпчика масиву. Вивести на

екран вихідний масив і новий, в якому всі додатні елементи помножено на
знайдене число.

23. Знайти кількість нульових елементів в кожному рядку масиву. Вивести

на екран вихідний масив і новий, в якому до всіх елементів рядка з
мінімальною кількістю нульових елементів додане задане ціле число.
55
24. Знайти найбільший елемент масиву. Вивести на екран вихідний масив і
новий, в якому елементи головної діагоналі помножено на цей елемент.

25. Знайти найменший елемент масиву. Вивести на екран вихідний масив і

новий, в якому всі елементи головної діагоналі замінено знайденим
значенням.

Теоретичні відомості

У С++ можна використовувати багатомірні масиви. Найпростіший

багатомірний масив – двомірний. Двомірний масив, по суті, являє собою
список одномірних масивів.

Визначення двомірного масиву

Загальний синтаксис оголошення двомірного масиву наступний:

тип_даних ім’я_масиву [розмір1][розмір2];
Наприклад,
int b[10][10]; // оголошення двомірного масиву цілих чисел розміром 10х10

double s[3][4]; // оголошення двомірного масиву дійсних чисел розміром 3x4

Зверніть увагу! При оголошенні двомірного масиву у С++ кожна

розмірність укладається у власну пару квадратних дужок.

Доступ до елементів двомірного масиву

Для роботи з масивом його елементи нумерують. Номер позиції

елемента всередині масиву називають його індексом. У С++ індексація
масивів починається з нуля.
У двомірному масиві позиція будь-якого елемента визначається двома
індексами. Якщо уявити двомірний масив у вигляді таблиці, то перший
індекс (за угодою) означає рядок, а другий – стовпчик. З цього випливає, що,
якщо доступ до елементів масиву надати у порядку, в якому вони реально
зберігаються у пам’яті, то правий індекс буде змінюватися швидше,
56
ніж лівий.
Для звернення до певного елемента двомірного масиву вказують ім'я
масиву та індекси елемента, укладені у квадратні дужки:
ім’я_масиву [індекс1][індекс2];
Наприклад,
int b[3][5]; // доступ до елемента двомірного масиву з координатами 3, 5

float list[2][3]; // доступ до елемента двомірного масиву з координатами 2, 3

Ініціалізація двомірного масиву

Багатомірні масиви можуть отримувати початкові значення у своїх

оголошеннях так само, як одномірні масиви, за допомогою списку
ініціалізації.
Формат ініціалізації двомірного масиву базується на тому факті, що
двомірний масив, по суті, являє собою список одномірних масивів.
Ініціалізуючі значення для кожного підмасиву укладають у фігурні дужки,
розділяючи комами, а потім всі ці підмасиви також укладають у дужки та
розділяють комами.
Наприклад,
int b[2][3]={
{1, 2, 3},
{5, 6, 7},
}; // ініціалізація двомірного масиву цілих чисел розміром 2x3

Якщо початкових значень у підмасиві не вистачає, то решті елементів

автоматично присвоюється нульове початкове значення.

Динамічний розподіл пам’яті

С++ дозволяє керувати виділенням пам’яті та її поверненням у

програмі для будь-якого типу даних. Це називають динамічним розподілом
пам’яті. Динамічне виділення пам’яті широко застосовують для економії
обчислювальних ресурсів, адже пам'ять для даних виділяється у міру
57
необхідності з області вільної пам’яті. Цю область називають «кучею» (heap).
Динамічне виділення пам’яті – це отримання програмою пам’яті під
час її виконання. Іншими словами, таким чином програма може створювати
змінні під час виконання, причому у потрібній (в залежності від ситуації)
кількості.
У С++ динамічне керування пам’яттю здійснюється за допомогою двох
операторів new та delete, які виконують функції з виділення та вивільнення
пам’яті відповідно.
Оператор new динамічно виділяє пам'ять та повертає покажчик
відповідного типу на цю область пам’яті (розмішений в пам'яті об'єкт).
Загальний формат використання оператора new наступний:
змінна-покажчик = new тип_змінної;
За допомогою оператора new можна виділити пам’ять для значень
будь-якого допустимого типу. Оператор автоматично виділяє достатній об’єм
пам’яті для зберігання значення заданого типу.
Наприклад:
double *A;
А= new double;
В даному випадку в пам'яті динамічно створюється об'єкт – дійсне
число. Тут елемент А – змінна-покажчик, що буде приймати адресу виділеної
пам’яті, а елемент double – це тип даних, які будуть зберігатися у цій пам’яті.
Після того як динамічно розміщений об’єкт стає непотрібним,
необхідно вивільнити виділену йому оператором new ділянку пам'яті.
Вивільняє динамічну пам'ять оператор delete.
Загальний формат використання оператора delete наступний:
delete змінна-покажчик;
Наприклад:
delete A; // вивільняємо пам’ять, виділену під об’єкт

Зверніть увагу! Оператор delete необхідно використовувати лише з тим

58
покажчиком на пам'ять, який був повернутий в результаті new-запита на
виділення пам’яті. Використання оператора delete з іншим типом адреси
може викликати серйозні проблеми.

Ініціалізація динамічно виділеної пам’яті

Створення динамічно розміщеного об'єкта можна поєднати з його
ініціалізацією – ініціалізувати динамічно виділену пам'ять, задавши
ініціалізатор.
Загальний формат запису оператора new з використанням ініціалізатора
наступний:
змінна-покажчик = new тип_змінної (ініціалізатор);
Тут ініціалізатор – це значення, яке буде присвоєне виділеній пам’яті.
Очевидно, що тип ініціалізатора має бути сумісним із типом об’єкта, для
якого виділяється пам'ять.
Наприклад:
double *A;
А = new double(5.1); // ініціалізуємо пам'ять дійсним числом 5.1

int *p;
p= new int(87); // ініціалізуємо память цілим числом 87

Виділення пам’яті для масивів

За допомогою new можна виділяти пам’ять й для масивів. Загальний
формат операції виділення пам’яті для одномірного масиву наступний:
змінна-покажчик = new тип_масива [розмір];
Тут елемент розмір задає кількість елементів у масиві.
Наприклад:
double *A;
А = new double[100];
Цей оператор new динамічно розміщує в пам’яті масив дійсних чисел
на 100 елементів.

59
 У подальшому до елементів масиву можна звертатись з використанням
звичайного синтаксису, наприклад: A[i].
У випадку динамічного виділення пам’яті для масиву важливо
пам’ятати, що його не можна одночасно й ініціалізувати.
Щоб вивільнити пам'ять, виділену для динамічно створеного масиву,
використовують наступний формат оператора delete:
delete [] змінна-покажчик;
Наприклад:
delete [] A; // вивільняємо пам'ять, зайняту масивом

Оскільки двомірний масив є таким масивом, в якому всі елементи

також є масивами, то для динамічного виділення пам’яті під двомірний масив
із заданою користувачем розмірністю доцільно використовувати
наступний підхід:
float ** ptrarr;
ptrarr = new float* [2];
for (int count = 0; count < 2; count++)
ptrarr[count] = new float [5];
Для вивільнення пам'яті, що виділяється під двомірний динамічний
масив, діють наступним чином:
for (int count = 0; count < 2; count++)
delete [] ptrarr[count];

Приклад програмної реалізації

Завдання: Створити динамічний масив розмірності n та ініціалізувати його

числами від 1 до n. Розмірність масиву користувач вводить з клавіатури.
#include <iostream>
using namespace std;
int main (int argc, char* argv[])
{

60
int num;
cout << " Enter integer value: ";
cin >> num;
int *p;
p = new int[num];
for (int i = 0; i < num; i++)
{
p[i] = i+1;
cout << " " << p[i] << " ";
}
delete [] p;
return 0;
}

Контрольні питання

1. Що називають масивом?
2. Які масиви називають двомірними?
3. Наведіть синтаксис оголошення двомірного масиву.
4. Наведіть синтаксис звернення до певного елемента двомірного масиву.
5. В який спосіб можна задавати початкові значення елементам масиву?
6. Як ініціалізувати двомірний масив за допомогою списку ініціалізації?
7. Як ініціалізувати двомірний масив за допомогою циклу for?
8. Які початкові значення отримають елементи двомірного масиву у
наступному випадку ініціалізації: array[2][3] = {1, 2, 3, 4, 5, 6};
9. Які початкові значення отримають елементи двомірного масиву у
наступному випадку ініціалізації: array[2][3]= {{1, 2}, {4}};
61
10. Чим визначається обсяг пам’яті, що виділяється для багатомірного
масиву?
11. Які операції над багатомірними масивами підтримуються С++?
12. Для чого використовують динамічне виділення пам’яті?
13. Який оператор дозволяє виділити пам'ять для змінних?
14. Який оператор вивільняє виділену пам'ять?
15. Чи можна ініціалізувати пам'ять у випадку її динамічного виділення?
16. Як ініціалізувати динамічно розміщений об'єкт?
17. Наведіть загальний формат операції виділення пам’яті для одномірного
масиву.

Рекомендована література
Архангельский А.Я. C++Builder 6. Справочное пособие. Книга 1. Язык C++.
-- М.: Бином-Пресс, 2002 г. — 544 с.: ил. – С. 93, 176;
Х. Дейтел, П. Дейтел Как программировать на С++. Пер. с англ. – М.: ЗАО
«Издательство БИНОМ», 2000 г. – 1008 с. – С. 290, 515;
Р. Лафоре Объектно-ориентированное программирование в С++. Классика
Computer Science. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2008. – 928 с. – С. 267;
Либерти Д. Освой самостоятельно С++ за 21 день. 3-е изд. – М.:
Издательский дом «Вильямс», – 820 с. – С. 211;
С. Прата Язык программирования С++. Лекции и упражнения. Учебник:
Пер. с англ./ Стивен Прата – СПб.: ООО «ДиаСофтЮП», 2005. – 1104 с. –
С. 125, 158, 161;
К. Рейсдорф, К. Хендерсон Borland C++Builder. Освой самостоятельно – М.:
«Издательство БИНОМ», 1998. – 704 с.: ил. – С. 45, 80, 92;
Г. Шилдт С++: руководство для начинающих, 2-е издание.: Пер. с англ. – М.:
Издательский дом «Вильямс», 2005. – 672 с.: ил. – Парал. тит. англ. – С. 107,
118, 603;

62
 ДОДАТКИ
Комплексні числа
 Порівняння
Два комплексних числа рівні між собою тоді і тільки тоді, коли рівні їх дійсні
та уявні частини:

a + bi = c + di означає, що a = c та b = d.

 Додавання
(a + bi) + (c + di) = (a + c) + (b + d)i.
 Віднімання
(a + bi) − (c + di) = (a − c) + (b − d)i.
 Множення
(a + bi) * (c + di) = ac + bci + adi + bdi2 = ac + bci + adi – bd = (ac − bd) + (bc
+ ad)i.
 Ділення

= (
a + bi (a + ib)( c − id ) ac + bd
)(
bc − ad
= 2 2 + 2 2 i
c + di (c + id)( c − id ) c + d c +d )
Операції над множинами
Операція «+» над множинами створює нову множину, яка міститиме в
собі усі елементи, що зустрілися у множинах-доданках.
Наприклад:
{0,2,4,5,6}+{0,1,2,3,4} = {0,1,2,3,4,5,6}.
{1, 2}+{червоний, білий} = {1, 2, червоний, білий}
{1, 2}+{1, 2} = {1, 2}

Об'єднання множин A та B

63
 Операція «–» над множинами створює нову множину, яка міститиме в
собі лише елементи, що не входять до множини-від’ємника.
Наприклад:
{One, Two, Tree, Four} – {Five, Four, Six} = {One, Two, Tree}.
{1, 2} − {червоний, білий} = {1, 2}
{1, 2, зелений} − {червоний, білий, зелений} = {1, 2}
{1, 2} − {1, 2} = ∅

Різниця множин A та B

Операція «*» над множинами створює нову множину, яка міститиме в

собі лише ті елементи, що входять до обох множин-множників.
{‘a’, ‘b’, ‘c’, ‘D’, ‘E’, ‘F’} * {‘A’, ‘B’, ‘c’, ‘d’} = {‘c’}.
{1, 2} * {червоний, білий} = ∅
{1, 2, зелений} * {червоний, білий, зелений} = {зелений}
{1, 2} * {1, 2} = {1, 2}

Перетин множин A та B

64
 Векторне числення
a x =x2 −x 1 a y= y 2− y 1 ⃗a
Числа , називають координатами вектора з
A ( x1 ; y1 ) B ( x2 ; y 2 )
початком у точці і кінцем у точці .

⃗a ax ; a y
Довжину вектора з координатами ( ) обчислюють

|⃗a|=√ a2x −a2y

формулою  .

Два вектори рівні тоді і тільки тоді, коли їхні відповідні координати рівні.

⃗a a x ; a y ⃗b b x ; b y c⃗ a x +b x ; a y +b y
Сумою векторів ( )і ( ) називають вектор ( ).

Скалярним добутком векторів a⃗ і ⃗b називають число, що дорівнює сумі

добутків відповідних координат, тобто

⃗a ⃗b a x⋅b x +a y⋅b y
· = .

⃗a a x ; a y λ
Добутком вектора ( ) на число називають вектор з
( λa x ; λa y )
координатами  .

Два вектори є ортогональними тоді і тільки тоді, коли їхній скалярний

добуток дорівнює нулю.

Два вектори a⃗ і ⃗b колінеарні тоді і тільки тоді, коли їх відповідні

координати пропорційні, тобто
ax ay
=
bx by .

Геометрія
Коло і круг
  2πR  πD – довжина кола;
R
D
65
 πD 2
S  πR 2 
4 – площа круга.

Кільце
D  D2  d 2
S   (R 2  r 2 )  
4 4
rr
R

Трапеція
b

( a  b) h
h S
2
a

Паралелепіпед

S  2(ab  ac  bc )

V  abc
c
a

Куля
D
S  4π R 2  π D

R 4
V π R3
3

Куб

S  6a 2
V  a3
a
a

a
66
67