Пребіотики, пробіотики, синбіотики, парапробіотики та постбіотичні

сполуки при ЗЗК

Зростання захворюваності на запальні захворювання кишечнику (ЗЗК) та
посилення тяжкості перебігу цих захворювань породжують необхідність
розробки нових методів терапії. Мікробіом кишечника широко вивчається
як фактор, що впливає на розвиток і перебіг ЗЗК. Склад кишкової
мікробіоти можна відносно легко змінити за допомогою дієти (тобто
пребіотиків, головним чином харчових волокон) і бактеріальних добавок з
використанням корисних штамів бактерій, які називаються
пробіотиками. Крім того, вплив покращеного мікробіому можна посилити
або отримати за допомогою парапробіотиків (нежиттєздатних,
інактивованих бактерій або їх компонентів) та/або постбіотиків (продуктів
бактеріального метаболізму або аналогічних синтетичних продуктів, які
корисно модулюють імунологічну відповідь і запалення).

Мікробіом кишечника людини складається з понад 1000 видів бактерій та

інших мікроорганізмів. Кишкова мікрофлора, яку також називають
мікробіомом, виконує багато функцій. Його основна функція - підтримка
травної системи. Крім того, кишкові бактерії виробляють вітаміни,
стимулюють імунну систему, комунікують з кишковим епітелієм і
модулюють поведінку господаря. Комунікація між господарем і
мікробіомом є двосторонньою. З одного боку, мікроорганізми спілкуються
з кишковими клітинами, виявляючи гормони та пептиди господаря, такі як
катехоламіни. Таким чином, мікроорганізми переконуються, що вони
присутні в потрібному місці, і збільшують експресію підтримуючих
колонізаційних генів. З іншого боку, мікробіом виробляє широкий спектр
сигнальних молекул. Сигнали від мікробних метаболітів впливають на
імунне дозрівання, імунний гомеостаз, енергетичний метаболізм
господаря та підтримку цілісності слизової оболонки. Специфічні класи
метаболітів, зокрема коротколанцюгові жирні кислоти та метаболіти
триптофану, були залучені до патогенезу ЗЗК. Кишковий мікробіом легко
змінюється через зміну дієти або хворобу. Існують також помітна
варіативність між окремими хостами. Серед мікроорганізмів, що живуть у
шлунково-кишковому тракті, розрізняють позитивний і негативний вплив
на людину. Корисна дія мікроорганізмів дуже широка. Вони включають
запобігання вторгненню хвороботворних бактерій і синтез основних
поживних речовин і вітамінів. Позитивні мікроорганізми можна
використовувати для зміцнення здоров'я. Мікроорганізми, які після
відповідної підготовки та введення позитивно впливають на організм,
називають пробіотиками. У 2014 році група експертів Міжнародної
наукової асоціації пробіотиків і пребіотиків (ISAPP), авторство Hill et al.,
сформулювала визначення пробіотиків як «живих мікроорганізмів, які при
введенні в адекватних кількостях приносять користь здоров’ю організму-
господаря». Існують наукові докази того, що вибрані пробіотичні штами
відіграють значну роль у лікуванні та профілактиці таких захворювань, як
діарея, непереносимість лактози, виразковий коліт (ВК), хвороба Крона (ХК
- хронічне неспецифічне гранулематозне запалення шлунково-кишкового
тракту, яке може вражати всі відділи шлунково-кишкового тракту від
ротової порожнини до ануса), синдром подразненого кишечника (СРК -
хронічне захворювання тонкого і товстого кишківника, що проявляється
болем у животі і порушенням ритму випорожнень, що не зумовлено
органічними чи біохімічними змінами. Причина — невідома. У 70–90
% хворих спостерігаються психічні розлади.), ожиріння та рак, а також а
також у розвитку інсулінорезистентності.
 В даний час багато говорять про вплив кишкового мікробіому (ГМ) на
розвиток і перебіг ЗЗК. Бактеріальна мікрофлора у пацієнтів із ЗЗК
відрізняється від такої у здорових людей. У цій групі пацієнтів
спостерігається значне зменшення різноманітності мікробіомів, особливо
анаеробних, зі зниженням кількості Bifidobacterium spp. і Lactobacillus spp. і
збільшення Bacteroides , Escherichia та Enterococci spp. Одним із
передбачуваних механізмів, які можуть спричинити запалення кишечника,
є втрата толерантності до комменсальних бактерій у пацієнтів із ЗЗК, що
може стимулювати активну аутоімунологічну відповідь на
мікробіом. Пребіотики, головним чином харчові волокна, забезпечують
відповідні метаболічні субстрати для бактерій. Ці полісахариди, що
метаболізуються мікробами, є джерелом коротколанцюгових жирних
кислот (SCFAs), включаючи ацетат, пропіонат і бутират — найбільш типові
продукти метаболізму пробіотиків, які називаються
постбіотиками. Парапробіотики, також відомі як «нежиттєздатні
пробіотики», «інактивовані пробіотики» або «примарні пробіотики»,
стосуються як нежиттєздатних мікробних клітин, так і їх фрагментів. У
деяких клінічних випадках парапробіотики є кращими за пробіотики.

Пребіотики – це неперетравлювані харчові інгредієнти, які вибірково

стимулюють ріст і активність видів бактерій у кишечнику, що позитивно
впливає на здоров’я організму господаря. Найбільш поширеними
пребіотиками є інулін, глюкоолігосахариди (GOS), фруктоолігосахариди
(FOS), лактулоза та похідні галактози та β-глюкани. Пребіотики не
перетравлюються ендогенними ферментами шлунково-кишкового тракту
людини, тому досягають товстої кишки, де ферментуються бактеріальною
мікрофлорою. Пребіотики природним чином містяться в більш ніж 36 000
продуктах рослинного походження, включаючи спаржу, часник, цибулю,
пшеницю та банани. Крім того, пребіотики також можна штучно виробляти
та вводити в їжу, щоб підвищити її харчову цінність та цінність для
здоров’я. Пребіотики збільшують кількість корисних бактерій у кишечнику
людини, таких як родини Lactobacillus , Bifidobacterium і Bacteroides.

Результати досліджень пребіотиків суперечливі, але головний висновок

полягає в тому, що вони не мають значного позитивного ефекту у пацієнтів
із ЗЗК. Однак на сьогодні опублікованих контрольованих досліджень було
мало. Застосування пробіотиків на гострих стадіях ЗЗК також може бути
пов’язане з деякими шлунково-кишковими побічними ефектами, але слід
також враховувати, що призначення пребіотиків, особливо в ранньому
дитинстві, може мати вирішальне значення для складу мікробіома та
запобігання розвитку ЗЗК у дітей у подальшому. життя.

Пробіотики – це живі мікроорганізми, які позитивно впливають на

кишківник завдяки модулюванню імунної відповіді, збільшенню продукції
слизового IgA та конкуренції з патологічними бактеріями. У кишківнику
людини існує від 10 до 100 трильйонів мікробів, і вони є комменсальними
організмами, які відіграють важливу роль у організмі людини, наприклад,
у синтезі вітаміну B і процесі травлення, але сучасний спосіб життя
ускладнює підтримку здорова кишкова флора через стрес, гігієну та
використання антибіотиків спричиняє дисбактеріоз. Найбільшою групою
кишкових бактерій є молочнокислі бактерії (БМК), які виробляють молочну
кислоту під час анаеробного розщеплення сахаридів.Lactobacillus spp. є
основною групою бактерій у ферментованій їжі, такій як соління, кисле
молоко та кефір, і вважаються безпечними для людини. У зв’язку з
розвитком охолодженого зберігання харчових продуктів, потреба в
консервуванні харчових продуктів шляхом бродіння зменшується, оскільки
їх споживання може вплинути на мікробіоту кишечника і навіть викликати
дисбактеріоз.

На даний момент було проведено кілька метааналізів, які підсумовують

поточні дослідження пробіотиків при ЗЗК і надають нової якості
включеним дослідженням.

Мета-аналіз, виконаний Asto et al. оцінили 18 плацебо-контрольованих

досліджень, опублікованих між 1997 і 2018 роками, за участю 1491
пацієнта з UC, які отримували пробіотики, пребіотики або синбіотики
проти плацебо. Вони не побачили жодного значного ефекту в підтримці
ремісії ні в плацебо-, ні в контрольованих дослідженнях месалазином, але
варто відзначити, що вони помітили, що пробіотики можуть допомогти
досягти ремісії в активній фазі захворювання. Інший мета-аналіз,
опублікований Zhang et al. охоплено 38 досліджень щодо впливу не лише
пробіотиків (26 досліджень), а й пребіотиків та синбіотиків. Результати
аналізу показали, що пробіотики, пребіотики та синбіотики є ефективними
для досягнення/підтримки ремісії, а їх застосування знижує індекс
активності захворювання при ЯК, але не при ЦК. Застосування пробіотиків
також збільшило популяцію біфідобактерій у кишечнику, і використання
синбіотиків було більш корисним, ніж пробіотики та пребіотики. Мета-
аналіз, опублікований Jia et al. узагальнив 10 досліджень, опублікованих
між 1999 і 2013 роками, більшість з яких (4) стосувалися E. coli Nissle і (3)
VSL#3. Аналіз показав, що існують значні відмінності міжE. coli Nissle і
месалазин в період ремісії, ризик рецидиву або виникнення ускладнень
між групами. В інших оцінених дослідженнях статистично значущий ефект
втручання на ремісію та ризик рецидиву був продемонстрований у
дослідженнях з VLS#3, тоді як жоден із пробіотиків не показав
відмінностей у виникненні ускладнень. Пуввада та ін. оцінювали зміну
якості життя у пацієнтів із ЗЗК, які приймали пробіотики. Вони
проаналізували три РКД — два з них продемонстрували значне
покращення якості життя пацієнтів, а одне дослідження не виявило
різниці. Дослідники дійшли висновку, що результати їхнього аналізу
можуть вказувати на те, що пробіотики покращують якість життя пацієнтів
із ЗЗК.

Пробіотики зазвичай приймають перорально, але це не єдиний можливий

спосіб їх застосування. Трансплантація фекальної мікрофлори є
терапевтичним методом, який вже використовується для лікування
інфекції Clostridium difficile , але також може бути перспективним підходом
у пацієнтів із ЗЗК. Shen та ін. опублікував статтю, в якій узагальнено звіти
про ефективність трансплантації фекальної флори при UC. Більшість
досліджень проводилися на невеликих групах, і хоча їхні результати були
суперечливими (ефективність коливалась від 20 до 92%), трансплантація
фекальної флори, особливо повторна, могла б бути гарною терапевтичною
стратегією для пацієнтів із ЗЗК, але деякі додаткові дослідження РКД.

Синбіотики — це комбіновані пробіотики та пребіотики, які можуть

проявляти синергетичний сприятливий вплив на здоров’я
господаря. Комбінація пробіотиків і пребіотиків вважається
багатообіцяючим новим підходом, і наразі є можливість оцінити їхню
ефективність і потенційне застосування при ЗЗК у людей. Проте вже
опубліковано лише кілька досліджень, які підтверджують використання
синбіотиків при ВЗК. Найбільш поширені синбіотичні формули
включають Lactobacillus GG та/або Bifidobacteria з фруктоолігосахаридами
та/або інуліном.