Проблема вживання психоактивних речовин з точки зору громадського здоров'я. Замісна підтримувальна терапія

ПРОБЛЕМА ВЖИВАННЯ
ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН
з точки зору громадського

здоров’я. Замісна
підтримувальна терапія
Видання підготовлено «Центром громадського здоров’я Міністерства охорони
здоров’я України» в рамках програми «Прискорення прогресу у зменшенні
тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», за підтримки Глобального фонду
для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Дизайн та верстка: В’ячеслав Боднар
© ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», 2023

ЗМІСТ
● I. Глобальна тенденції вживання наркотиків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.1. Статистика поширення вживання наркотиків в світі.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
1.2. Наслідки вживання наркотиків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
● II. Вплив наркотиків на організм людини. Природа залежності . . . . . . . . . . . . 7
2.1. Навіщо люди вживають наркотики.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
2.2. Вплив наркотиків на головний мозок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
2.3. Формування залежності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
2.4. Залежність як хронічна хвороба. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
● ІІІ. Контроль за поширенням наркотиків. Засади наркополітики. . . . . . . . . . . 12
3.1. Підходи до наркополітики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
3.2. Лікування як альтернатива покаранню. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
● IV. Стратегії лікування.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
4.1. Яким має бути лікування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
4.2. Основні завдання лікування залежності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
4.3. Принципи ефективного лікування (NIDA). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
4.4. Стратегія «Зменшення шкоди». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
4.5. Підходи до лікування залежності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
● V. Замісна підтримувальна терапія із застосуванням
препаратів метадон і бупренорфін. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
5.1. Глобальні тенденції поширення вживання опіоїдів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
5.2. Історія впровадження ЗПТ в світі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
5.3. Міжнародні рекомендації та керівництва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
5.4. ЗПТ у світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
5.5. Препарати замісної підтримувальної терапії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
5.6. Форми видачі препаратів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
5.7. Ефективність лікування та доказові переваги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
● VI. Розвиток програми ЗПТ в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
6.1. Основні віхи розвитку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
6.2. Національні цілі розвитку програми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
6.3. Провайдери послуг ЗПТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
6.4. Нормативно-правова база ЗПТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
6.5. Фінансування програми ЗПТ.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
● VII. Міфи та факти про ЗПТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
4 ПРОБЛЕМА ВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН
З ТОЧКИ ЗОРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я. ЗАМІСНА ПІДТРИМУВАЛЬНА ТЕРАПІЯ
I.
ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ
ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ
1.1.СТАТИСТИКА ПОШИРЕННЯ
ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ В СВІТІ
Вживання наркотиків є дуже поширеним

явищем у світі. За даними Управління ООН з
наркотиків та злочинності (UNODC), 2019 р.
275 мільйонів осіб у всьому світі віком від
15 до 64 років хоча б один раз протягом року
вживали наркотичні речовини. Це 5,5% насе-
лення планети, або кожен 18-ий житель.
Останніми роками поступово зростає кіль-

кість людей, які мали досвід вживання нар-
котиків. За останнє десятиліття кількість
споживачів наркотиків збільшилася на 22%, а
прогнозоване їх зростання до 2030 р. оці-
нюється в 11%. Збільшення кількості осіб,
які вживали/ють наркотики, найбільше спо-
стерігається в країнах з низьким та середнім
рівнем доходу.
Найпоширенішим наркотиком у світі 2019 р.

був канабіс. Загальна кількість споживачів
канабісу у світовому масштабі сягає 200
мільйонів осіб.
Другою за поширеністю наркотичною

речовиною є опіоїди. У 2019 р. їх вживали
62 мільйони людей віком від 15 до 64 ро-
ків. Особливою проблемою останніх років
є зловживання рецептурними опіоїдами,
що стало справжньою епідемією в Північній
Америці, Азії та Океанії.
Вживання стимуляторів, зокрема амфетаміну

та метамфетаміну, було зафіксовано серед 27
мільйонів осіб у всьому світі, що становить
0,5% від глобальної популяції віком від 15 до
64 років. Найбільше споживачів амфетаміну
(та метамфетаміну зокрема) проживає у Пів-
нічній Америці, Австралії та Новій Зеландії.
ПРОБЛЕМА ВЖИВАННЯ ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН
5
Наразі однією з найнебезпечніших тенден- (використання мережі Інтернет та, зокрема

цій, що спостерігається у світі, є поява нових мережі дарк нету).
психоактивних речовин. З 2014 р. відбува-
ється їх стрімке зростання та поширення. Відповідно до оцінних даних 2018 р., в Україні
Наприклад, лише у 2016 р. в світі зафіксовано нараховувалося 317 тисяч осіб, які вживають
появу 479 нових психоактивних речовин. наркотики ін’єкційно. На жаль, відсутні дані
Насамперед йдеться про синтетичні кана- щодо чисельності осіб, які вживають нарко-
біноїди, стимулятори амфетамінового ряду, тики іншим способом. Відповідно до припу-
фентаніл тощо. Важливою тенденцією є щень, їх в декілька разів більше, чим спожива-
також зміна каналів розповсюдження та про- чів наркотиків за допомогою ін’єкцій.
дажу наркотиків, що робить їх доступнішими
зростає кількість людей,

які мали досвід вживання
275 000 000 наркотиків
кожен 18-ий житель
планети вживав 11%
наркотики 22%
2011 2021 2030
200 000 000 27 000 000
споживачів канабісу вживають амфетамін
по всьому світові та метамфетамін
317 000 людей
споживають
наркотикі ін’єкційно
1.2.НАСЛІДКИ ВЖИВАННЯ
НАРКОТИКІВ
Вживання наркотиків пов’язане з низкою

негативних наслідків безпосередньо для
особи, яка вживає, її близького оточення та
суспільства загалом. Так, вживання нарко-
тиків робить значний «внесок» у глобаль-
ний тягар хвороб, впливає на економічні та
суспільні процеси.
Щороку в світі фіксують близько

500 000 смертей, пов’язаних зі
вживанням наркотиків.
Це летальні випадки внаслідок
захворювань, спричинених
гепатитом С та ВІЛ,
передозувань, передчасних та
насильницьких смертей тощо
За спільними оцінками ЮНОДС, ВООЗ,

Ймовірність передчасної смерті є значно ЄНЕЙДС, у 2019 р. рівень поширеності ВІЛ се-
вищою в осіб, які вживають і, щонайбільше, ред споживачів наркотиків ін’єкційно складав
зловживають наркотиками або мають залеж- 12,6%, вірусного гепатиту – близько 50%.
ність.
Навіть разове вживання наркотиків, особли-

во враховуючи ризики, пов’язані з немож-
ливістю ідентифікувати вживану людиною
речовину, пов’язане з можливістю передо-
зування та смерті.
Так, ймовірність передчасної

смерті, зокрема
серед споживачів опіоїдів
у 20 разів вища, ніж серед
населення в цілому
Близько 11% споживачів вживають наркоти-

ки у спосіб ін’єкційного введення. Ін’єкцій-
не вживання завдає найбільшої шкоди для
здоров’я через високий ризик зараження ВІЛ
та вірусним гепатитом. У 2019 р. ризик ін-
фікування ВІЛ серед споживачів наркотиків
ін’єкційно був у 29 разів вищим, ніж серед
інших споживачів.
За результатами моделювання (UNODC), двох
У 2019 р. одна з десяти виявлених ВІЛ-інфі- з п’яти (або близько 43%) нових випадків інфі-
кованих осіб у світі була споживачем нарко- кування вірусним гепатитом С у всьому світі
тиків ін’єкційним способом. Це складає 11,2 можна було б уникнути, якби попередити пе-
мільйони нових випадків ВІЛ серед усіх ви- редачу вірусу через ін’єкційне вживання нар-
явлених (UNODC). котиків.
7
II.
ВПЛИВ НАРКОТИКІВ
НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
ПРИРОДА ЗАЛЕЖНОСТІ
2.1.НАВІЩО ЛЮДИ
ВЖИВАЮТЬ НАРКОТИКИ
Люди використовували наркотики протягом

усього існування людства. Вживання нар-
котиків супроводжувало ритуали, обряди
ініціації, часто було частиною низки важливих
подій та прерогативою жерців і представни-
ків культів.
Поширеною є думка, що вживають наркотики

лише задля задоволення, проте це не завжди
так – мотивів для цього безліч. У сучасному
світі існує багато причин, чому люди вжива-
ють наркотики. Слід виділити основні:
n Бажання почуватися ще краще. Біль-
шість наркотиків викликає емоційний
«вибух» – ейфорію, що супроводжується
різними ефектами, залежно від типу нар-
котичної речовини. Наприклад, психости-
мулятори призводять до підвищення енер-
гії, віри у власні сили, впевненості в собі.
Опіоїди, навпаки, розслаблюють, змен-
шують тривогу. У такому разі наркотики
вживають на фоні загального позитивного
стану, аби стало ще краще.
n Стабілізувати психоемоційний стан.
На відміну від попереднього, цей мотив
пов’язаний із бажанням не просто підви-
щити загальне позитивне самопочуття, а
позбавитися негативного стану – думок,
переживань тощо. Так, наркотики можуть
вживати, щоби позбутися болю, тривож-
ності, невпевненості в собі, підсвідомо-
го страху перед майбутнім; переживань,
пов’язаних із давньою психічною травмою
(насильство, приниження тощо), задля по-
кращення міжособистісних стосунків.
Багато людей, які мають психічні розла-

ди, як-от: депресію, тривожний розлад,
посттравматичний стресовий розлад
2.2.ВПЛИВ НАРКОТИКІВ
НА ГОЛОВНИЙ МОЗОК
тощо – вживають наркотики для стабілі-

Наркотики впливають на головний мозок, зо-
зації свого емоційного стану.
крема на окремі його структури, такі як базаль-
n Бути більш ефективним та краще ро- ні ганглії, розширену мигдалину та префрон-
бити свою справу. Деякі наркотики під- тальну кору. Нижче стисло описано, як
вищують на певний час працездатність, наркотики впливають на зазначені структури.
стимулюють уяву, зменшують втому,
дозволяють отримати кращі спортивні Базальні ганглії відіграють важливу роль у
результати. З таких мотивів наркотики формуванні мотивації, зокрема приємних
можуть вживати студенти, молоді спеці- ефектів від такої діяльності, як прийом їжі,
алісти висококонкурентних сфер та пра- спілкування і секс, а також беруть участь у
цівники, які хочуть ефективніше вико- формуванні звичок і щоденної поведінки.
нувати роботу в умовах ненормованого Ці ділянки утворюють ключовий вузол, що на-
графіка та підвищеної напруги. зивається «ланцюгом винагороди» мозку.
n Цікавість та прагнення зробити як Наркотики надмірно активують цей ланцюг

інші. Бажання «бути як усі», здобути ви- – зумовлюють ейфорію; але внаслідок бага-
знання, весело провести час з компані- торазової дії організм пристосовується до
єю та друзями. Такий мотив є однією з їхньої присутності, чутливість базальних ядер
ключових причин вживання наркотиків зменшується. Таким чином людина втрачає
серед підлітків і молоді. здатність відчувати задоволення від іншої
діяльності, крім вживання наркотиків.
Базальні ганглії Розширена мигдалина
відіграють важливу роль у відповідає за стресові

формуванні мотивації, зо- відчуття, а саме
крема приємних ефектів від дратівливість і неспокій,
такої діяльності, як прийом що є характерними для
їжі, спілкування і секс, а також синдрому відміни (коли
беруть участь у формуванні людина різко перестає
звичок і щоденної поведінки. вживати наркотичні
Ці ділянки утворюють клю- речовини).
човий вузол, що називається За тривалого вживання
«ланцюгом винагороди» наркотичних речовин
мозку. людина продовжує це
Наркотики надмірно активу- робити, щоб отримати
ють цей ланцюг – зумовлю- тимчасове полегшення
ють ейфорію; але внаслідок від почуття дискомфорту,
їх багаторазової дії організм а не заради задоволення.
пристосовується до їхньої Тобто вживання наркотиків
присутності, чутливість відбувається не для
базальних ядер зменшується. Префронтальна кора отримання насолоди, а
Таким чином людина втрачає щоби «привести себе у
здатність відчувати задово- відповідає за здатність нормальний стан»
лення від іншої діяльності крім мислити, планувати,
вживання наркотиків розв’язувати проблеми,
приймати рішення і кон-
тролювати свої імпульси.
Ця частина мозку розви-
вається останньою, тому
підлітки найбільш уразливі
до наркотичних речовин
9
Розширена мигдалина відповідає за стресові від-

чуття, а саме: дратівливість і неспокій, що є ха-
2.3.ФОРМУВАННЯ
ЗАЛЕЖНОСТІ
рактерними для синдрому відміни (коли людина
різко перестає вживати наркотичні речовини). Варто зауважити, що відсутній окремий ген,
який відповідає за формування залежності, а
За тривалого вживання наркотичних речовин отже, залежність не є спадковою хворобою.
людина продовжує це робити, щоб отримати Залежно від частоти вживання наркотиків
тимчасове полегшення від відчуття дискомфор- слід виділити:
ту, а не заради задоволення. Тобто вживання
ПАР відбувається не задля насолоди, а щоби
експерименти зі вживанням –
«привести себе у нормальний стан».
рекреаційне вживання (для розваги)
Префронтальна кора відповідає за здатність та епізодичне вживання – нерегулярне
мислити, планувати, вирішувати проблеми, при- вживання, вживання під час певних подій
ймати рішення і контролювати свої імпульси. Ця
частина мозку дозріває останньою, тому підліт- систематичне вживання – те, що має
ки найбільш вразливі до наркотичних речовин. певну регулярність та є систематичним
(наприклад, кожного вихідного)
Тривалі зміни активних ділянок мозку внаслідок
вживання наркотиків призводять до порушень вживання як залежна поведінка
таких функцій: мотиваційної, здатності до нав-
чання та прийняття рішень. Під час формування Чинники, що впливають на формування
залежності прийом наркотиків починає домі- залежності, можна умовно поділити на так звані
нувати над усіма іншими видами діяльності, які «фактори захисту» та «фактори ризику».
несуть позитивні емоції (їжа, секс, спілкування, «Фактори захисту» – захищають від формування
стосунки). Поступово наркотики починають залежності навіть за умови спроби вживання,
вживати не заради задоволення, а щоб позбути- тоді як «фактори ризику» відіграють важливу
ся негативного стану. роль у формуванні залежності та зловживанні.
«Фактори захисту» «Фактори ризику»
n хороший макросередовище мікросередовище особистість

самоконтроль n бідність n негативний приклад n агресивність
n батьківський n безпритульність батьків (вживають n пошук гострих
моніторинг алкоголь, наркотики) відчутів та новизни
та підтримка n війни
n відсутність n схильність до ризику
n позитивні стосунки n дискримінація в батьківського n імпульсивність
з оточенням суспільстві контролю n проблеми з психічним
n академічна (шкільна) n відсутність доступу n поганий шкільний розвитком
успішність до послуг у сфері мікроклімат n погані навички щодо
охорони здоров’я прийняття рішень
n сувора n булінг
антинаркотична n соціальна ізоляція n затримка мовлення
n відсутність
шкільна політика n тощо позашкільної та когнітивного
активності розвитку
n заможна громада
n слабкі навички
n поганий приклад подолання стресу
однолітків
n відсутність реакції
n доступність наркотиків уникнення болю
n тощо n низька критичність
суджень
n тощо
Тобто можна сказати, що певні особистісні Етапи формування залежності:

якості можуть збільшувати (але не обов’яз-
ково) схильність до вживання наркотиків
та формування залежності від них.
Стадія 1
Не всі люди, які вживають наркотики або
Експериментування
мали досвід їх вживання, мають залежність.
Орієнтовно 13% осіб, які вживають

13% наркотики, страждають на психічні Стадія 2
осіб та поведінкові розлади внаслідок їх Активний пошук наркотиків
вживання (тобто мають залежність).
(адиктивна поведінка)
Формування залежності лежить

у площині низки чинників:
біологічних, генетичних, Стадія 3
соціальних, психологічних та Зловживання
соціокультурних. Саме тому
передбачити, коли сформується
залежність, у кого, після прийому яких
препаратів – фактично неможливо, і будь-
яке вживання несе потенційні ризики. Стадія 4
Залежність
Чинники, що впливають на формування
залежності, можна умовно поділити на так звані
«фактори захисту» та «фактори ризику».
«Фактори захисту» – захищають від формування
залежності навіть за умови спроби вживання,
тоді як «фактори ризику» відіграють важливу
роль у формуванні залежності та зловживанні.
2.4.ЗАЛЕЖНІСТЬ ЯК
ХРОНІЧНА ХВОРОБА
Адиктивна поведінка має певні відмінності
від залежності, але може не мати фізичної за-
Залежність, або, як зазначено в міжнародній
лежності. Вживання наркотиків не обов’язково
класифікації хвороб (МКХ), розлади психіки та
є постійним. Водночас для такої поведінки
поведінки внаслідок вживання психоактивних
характерний тривалий потяг до вживання нар-
речовин – це хронічна хвороба, що нале-
котиків, незважаючи на негативні наслідки.
жить до категорії психічних розладів. У МКХ є
При формуванні залежності в людини утво- окремі коди для кодування зазначених роз-
рюється толерантність до наркотичної ре- ладів, як, власне, усіх інших хвороб. Поняття
човини й виникає необхідність вживати її у «розлади внаслідок вживання наркотичних
більшій кількості, водночас, за зупинки вжи- речовин» охоплює широку категорію станів,
вання з’являється синдром відміни. до яких належить інтоксикація наркотичною
речовиною, абстинентний синдром і низка
Розвиток залежності відбувається поступово: психічних розладів, спричинених наркотич-
починається зі спроб, епізодичного викори- ними речовинами.
стання, поволі просуваючись до регулярного Залежність є хронічною хворобою, яка
вживання. Життя людини дедалі більше обер- за своєю природою та основними харак-
тається навколо наркотику: спроб його діста- теристиками схожа з іншими хронічними
ти, очікування від вживання, розчарування, недугами. У всьому світі є розуміння, що за-
якщо це не вдається. Усі інші інтереси, захо- лежність – це не слабкість волі чи моральний
плення, діяльність відходять на другий план. недолік, а саме захворювання.
11
Національний інститут залежностей

(NIDA, США) визначає залежність
як хронічне, рецидивне
захворювання головного мозку.
Залежність можна порівняти, наприклад,

із серцево-судинними захворюваннями.
Вони обидва порушують нормальне функ-
ціонування ураженого органу, викликають
серйозні патологічні наслідки. Разом з тим
їх можна попередити й лікувати. Проте, за
відсутності лікування ці захворювання здатні
супроводжувати людину протягом життя,
значно скорочувати його тривалість і впли-
вати на впливають на його якість.
Коли ми говоримо про хронічну хворобу,
то розуміємо, що однією з її основних
ознак є можливість рецидиву.
За даними McLellan, серед 2000 пацієнтів

на ці хронічні захворювання спостерігається
такий рівень рецидиву:
Діабет 1 типу 30-50%
Гіпертонія 50-70%
Астма 50-70%
Залежність
від наркотиків 40-60%
Розуміння можливості рецидиву є дуже

важливим, оскільки це означає, що навіть
ефективне лікування не завжди призводить
до бажаних результатів, і для значної кілько-
сті хворих може знадобитися багато спроб
лікування або пожиттєве лікування.
ІІІ.
КОНТРОЛЬ ЗА ПОШИРЕННЯМ
НАРКОТИКІВ. ЗАСАДИ
НАРКОПОЛІТИКИ
3.1. ПІДХОДИ ДО
НАРКОПОЛІТИКИ
Розповсюдження та вживання наркотиків на

державному рівні контролюється через регу-
лювання та заборони, залежно від правового
статусу конкретної речовини (є заборонені
речовини, є частково дозволені, приміром,
для наукових цілей; є наркотичні лікарські
засоби, дозволені для використання за умови
відповідного призначення лікарем).
Під впливом історичного розвитку суспільства

та сприйняття проблеми вживання наркотиків
(вживання наркотиків як зло) формувалася
наркополітика, що тривалий час спиралася
лише на систему кримінального судочинства
задля повного викорінення проблеми вжи-
вання наркотиків. Серед прикладів – політика
тотального прогібіціонізму* та «нульової
толерантності». Принципами такої політики
є повна заборона вживання наркотичних засо-
бів у немедичних цілях. Кульмінацією прогібі-
ціонізму як стратегії міжнародного контролю
* Прогібіціонізм (англ. prohibitionism від над наркотиками стала Конвенція ООН про
лат. prohibitio «заборона»), «заборона»
боротьбу з незаконним обігом наркотичних та
– правова філософія і політична
теорія, котра свідчить, що громадяни
психотропних речовин 1988 р., де визначено
утримуватимуться від дій, якщо дії норми й покарання, які мали прийняти країни
класифікуються як незаконні (тобто у своїх національних законодавствах.
заборонені) і заборони виконуються
правоохоронними органами. * Нульова толерантність (англ. zero tolerance)
– політика, що передбачає призначення
n Система заборонних заходів, що існують максимально можливих за законом обмежень
в економіці, законодавстві, релігії чи та санкцій навіть за незначні правопорушення
суспільній моралі. чи провини задля усунення небажаної
n Прогібіціонізм може відноситися до поведінки. Політика нульової толерантності
певних типів одягу (і заборони на забороняє представникам правоохоронних
відсутність одягу), азартних ігор та інших органів здійснювати покарання на власний
розсуд або змінювати його. Вони мають
видів розваг, наркотиків (наприклад,
заздалегідь визначити певне покарання,
канабісу), куріння тютюну, алкоголю, незалежно від індивідуальних особливостей
володіння та носіння зброї. правопорушень, пом›якшувальних обставин.
13
Наслідками політики «нульової

толерантності» стало:
У 80-90-х рр.. у США оголошено політику
«нульової толерантності»* до наркотиків, n розростання кримінальної інфра-
що означало впровадження жорстких націо- структури – успішна операція проти
нальних заходів, спрямованих на «перемогу одного наркоугруповання призводить
над наркотиками». Були задіяні всі ресурси до сплеску насильства нових угру-
правоохоронних органів на боротьбу з орга- повань у боротьбі за «вакантну те-
нізованою наркозлочинністю та пересліду- риторію», залучення нових дилерів,
вання осіб, які вживали наркотики. У межах переміщення місця нелегального ви-
зазначеної політики за мінімальний злочин, робництва наркотиків
пов’язаний з наркотиками, передбачалося n як наслідок посилення насильства
максимальне покарання. Вважалося, що люди на вулицях – розгортання війни між
перестануть вживати наркотики через страх поліцейськими та представниками
перед найвищим покаранням. наркобізнесу, під час яких потерпало
цивільне населення
Результати виявилися неочікуваними й не- n неефективність витрат на право-

втішними – люди продовжували вживати охоронні, судові, каральні заходи;
наркотики всупереч жорстокому пересліду- відволікання ресурсів від науково об-
ванню, відтак війна проти наркотиків була ґрунтованих програм із захисту здо-
програна. ров’я
n маргіналізація осіб, які знаходяться
на низькому рівні незаконного обігу
через економічні причини (дрібні фер-
мери, робітники, залучені до збирання,
обробки й транспортування, продажу
врожаю тощо) та членів їхніх сімей
n маргіналізація наркоспоживачів
і стрімке поширення ВІЛ, ВГС че-
рез ін’єкційне споживання наркоти-
ків; складний доступ до наркотичних
препаратів, призначених з медичною
метою. Побоюючись переслідування,
особи з залежністю уникали звернен-
ня по медичну допомогу, що призве-
ло до багатьох смертей та поширення
інфекцій
Результатом упровадження такої політики

стало розуміння, що виграти війну проти
наркотиків неможливо – проте можливо
зменшити шкоду від їх вживання.
Однак, у деяких країнах розлади, пов’язані з

уживанням наркотичних речовин, досі розгля-
даються насамперед як проблема суспільної
безпеки та кримінального правосуддя. Відпо-
відно, заходи реагування на проблему нар-
коспоживання та розповсюдження наркотиків
у суспільстві зосереджуються на діяльності
правоохоронних органів, ігноруються сучасні
методи профілактики, лікування та догляду.
Негативні наслідки політики прогібіціонізму

демонструють також результати досліджень.
За наявними даними, жорсткі дії поліції,
спрямовані на наркоспоживачів, можуть
бути прямою перешкодою для користуван- Дані з 74 країн світу, отримані UNODC,
ня послугами програм обміну голок (див. засвідчують, що частка осіб, притягнутих
розділ 4.4.) та звернення за медичною допо- до кримінальної відповідальності за
могою (Daniel Werb, Eyan Wood, 2008). На- злочини, пов’язані з особистим вживанням
магаючись збільшити кількість арештів, наркотиків, становить 18% засуджених у
поліцейські можуть перебувати поблизу всьому світі. Тобто майже кожен п’ятий
місць надання послуг споживачам наркоти- ув’язнений перебуває у місцях позбавлення
ків, у результаті чого ті уникають звертатись волі через вживання наркотиків
за необхідною допомогою. Декілька дослі-
джень також пов’язують жорсткі дії поліції,
які застосовуються до наркоспоживачів, із
ризиком поспішних ін’єкцій, що може при-
зводити до смерті в результаті передозувань
(Tyson Volkmann, Remedios Lozada, 2011). У країнах ЄС понад 80% зареєстрованих
Своєю чергою, практика щодо вилучення злочинів через наркотики стосуються
поліцією чистих шприців підвищує ризик зберігання або вживання, решта пов’язані з
використання спільного та нестерильного торгівлею
ін’єкційного інструментарію споживачами.
Наслідком таких дій є підвищення ризику
поширення інфекційних захворювань серед
людей, які вживають наркотики (ВІЛ, вірусні
гепатити), стигматизація та криміналізація
споживачів, зниження доступу до медичної В Україні у 2019 р. 65,7% кримінальних
допомоги тощо. правопорушень у сфері обігу наркотичних
та психотропних речовин становили
Серед важливих проблем – і надмірна злочини, пов’язані з незаконним
криміналізація споживачів наркотиків, що виробництвом, придбанням, зберіганням,
перешкоджає реалізації ефективних заходів перевезенням чи пересиланням без мети
наркополітики. Національне законодавство збуту (за даними ДУ «Центр психічного
багатьох країн передбачає тривале ув’язнен- здоров’я і моніторингу наркотиків та
алкоголю МОЗ України»)
ня як метод контролю над уживанням нар-
котиків, вважаючи, що коли людина не ма-
тиме доступу до наркотиків, то перестане їх Фінансові витрати на систему кримінального
вживати. Водночас держава відчуває фінан- правосуддя вражають.
совий тягар не лише через надмірне наван-
таженням на правоохоронну та судову си- Так, за оцінними даними, прямі витрати на ув’яз-
стему, але й на систему охорони здоров’я. нення у всьому світі, зокрема й будівництво та
Більшість осіб, які вживають наркотики, управління в’язницями, а також житло, годуван-
продовжують це робити у в’язницях та ня та догляд за ув’язненими сягають 62,5 мільяр-
повертаються до вживання одразу після да доларів на рік (Helsinki, European Institute for
звільнення з місць позбавлення волі. Від Crime Prevention and Control, affiliated with the
70 до 98 % заарештованих за злочини, United Nations, 2004). Крім того, численні дослі-
пов’язані з наркотиками, що не лікува- дження показали непрямі витрати тюремного
лися у в’язниці, рецидивували протягом ув’язнення та його непропорційного впливу на
року після звільнення (Opioid Substitution розвиток бідності. Втрата доходів ув’язнених
Treatment in Custodial Settings. A Practical впливає на економічний стан решти сім’ї, і після
Guide. 2007) звільнення колишні ув’язнені часто не мають
перспективи працевлаштування через судимість
і піддаються циклу бідності, маргіналізації, зло-
чинності та повторного ув’язнення.
15
Зважаючи на те, що вживання наркотиків має

наслідки для всього суспільства, інвестиції
3.2. ЛІКУВАННЯ ЯК
АЛЬТЕРНАТИВА ПОКАРАННЮ
держави в заходи з профілактики, діагнос-
тики та лікування осіб, які мають розлади, Альтернативні форми покарання за злочини,
пов’язані з уживанням, призводять до загаль- пов’язані з наркотиками (зокрема, зберіган-
них заощаджень для країни. ня наркотичних речовин для особистого
вживання і без мети збуту, нетяжкі право-
порушення) є одним із засобів застосування
Відповідно до середніх
розрахунків, ефективної стратегії наркополітики.
від кожного витраченого на
лікування залежності долара Спектр таких заходів може бути різноманіт-
очікується повернення від 4 ним, однак основний фокус зосереджено
до 7 доларів на зниженні фінансового тягаря на системи
у суспільство через зниження показника правосуддя та охорони здоров’я, зниження
утримання під вартою та затримань, стигми у відношенні до споживачів та заохо-
пов’язаних із злочинністю; зниження чення до зміни поведінки, що попереджає
витрат на лікування інфекцій (ВІЛ/вірусні вчинення нових злочинів.
гепатити В та С); витрат, пов’язаних
з лікуванням інших захворювань,
спричинених вживанням наркотиків
тощо (NIDA). Альтернатива покаранню пе-
редбачає добровільне ліку-
вання людей, які вживають
Чим відрізняється неефективна наркотики та вчинили злочин у ре-
наркополітика від ефективної? зультаті їх вживання, замість засу-
дження чи утримання в місцях поз-
Неефективна Ефективна
наркополітика наркополітика бавлення волі. Такий підхід допомагає
зменшити переповненість в’язниць, тим
самим сприяючи здоров’ю та громад-
Інвестує кошти в Інвестувати кошти в ській безпеці (WHO,UNODC). Переваги
правоохоронні заходи, здоров’я (профілактика,
зменшення шкоди від альтернативних форм покарання також
переслідування
споживачів наркотиків вживання наркотиків, впливають на рівень скоєння повторних
лікування) та громадську злочинів.
безпеку
Жорстке регулювання Баланс між державним

всіх наркотичних регулюванням та Зокрема, дослідники Хільде Уермінк та
лікарських засобів з доступом до наркотичних
метою попередження лікарських засобів для Ар’ян Блокленд, які опублікували 2010 р.
зловживання всіх, хто їх потребує результати дослідження впливу громад-
(знеболення, замісна
підтримувальна терапія) ських робіт та короткочасного ув’язнен-
ня на рецидиви злочинів, дійшли виснов-
ку, що застосування покарання у вигляді
Уявлення, що за злочини, Розуміння, що виграти громадських робіт, а не засудження,
пов’язані з наркотиками, війну проти наркотиків
неможливо, проте сприяє зниженню рівня повторного
має бути максимально
жорстке покарання можливо зменшити скоєння злочинів на 46,8% відносно до
суспільну шкоду від їх
вживання рівня серед засуджених до ув’язнення
осіб.
Залежність від наркотиків – Залежність від наркотиків Нижче представлені п’ять принципів викори-
особистісний моральний – хронічна хвороба.
Залежна особа – хвора стання стратегії лікування й догляду осіб, які
вибір. Споживач
наркотиків – злочинець. людина, яка потребує мають розлади через вживання наркотиків та
Рішення – ув’язнення лікування. Рішення – стикаються з системою кримінального пра-
забезпечення доступу
до лікування та програм восуддя, запропоновані WHO та UNOCD.
зменшення шкоди
n Розлади, пов’язані з уживанням наркотиків,

є проблемою громадського здоров’я, що
вимагає відповідей, орієнтованих на си-
стему охорони здоров’я.
n Осіб з розладами, пов’язаними з уживан-
ням наркотиків, не слід карати за їхні роз-
лади, пов’язані з уживанням наркотиків, а
забезпечити відповідним лікуванням.
n Слід заохочувати використання альтерна-
тивних засудженню або покаранню форм
для правопорушників з розладами через
вживання наркотиків.
n Лікування має здійснюватися за добровіль-
ною згодою правопорушника.
n Запровадження альтернатив засудженню
чи покаранню має дотримуватися право-
вих та процесуальних гарантій.
n Ув’язнені з розладами, пов’язаними з ужи-
ванням наркотиків, не можуть бути поз-
бавлені права на здоров’я, вони мають
право на такий самий рівень лікування, як
інші громадяни.
На сьогодні в світі нараховується 27 країн,

які пішли шляхом перегляду наркополітики,
зокрема, запровадивши поняття часткової
декриміналізації вживання наркотиків. Варто
наголосити, що декриміналізація визнача-
ється як підхід у політиці, зосереджений на
переході від заходів кримінального судочин-
ства до альтернативних методів покарання,
зокрема цивільних санкцій, залучення служб
охорони здоров’я тощо. При цьому вживання
наркотиків вважається небажаним та шкідли-
вим суспільним явищем, але не кримінальним
злочином.
17
США
Наслідуючи приклад штату Орегон (1973 р.), вже Молдова
23 штати США легалізували ринки медичного Вже з 1999 р. Молдова вважається світовим.
каннабісу, 17 штатів декриміналізували зберігання лідером з надання послуг зі зменшення шкоди у
канабісу для особистого немедичного вживання. в›язницях, у тому числі програм замісної терапії,
Повним ходом йдуть реформи, спрямовані на розповсюдження чистих голок та шприців.
те, щоб скасувати нижню планку обов›язкового
покарання для людей,які вчинили незначні
наркозлочини.
Нідерланди
Закон 1976 р. призвів до розвитку de facto
легального продажу канабісу, що виробляється
через так звані «кава-шопи».
Іран
Починаючи з 2000 р. робота
програм зменшення шкоди, у
тому числі замісної терапії та
програм голок та шприців була
значно розширено. Так, замісна
терапія доступна у місцях
позбавлення волі.
Швейцарія, Німеччина,
Данія та Нідерланди
Вже з 1980-х років ці країни Португалія
розробляли інноваційні У 2001 р. Португалія скасувала
прагматичні підходи до зниження кримінальні покарання за
шкідливих наслідків для людей, які зберігання всіх наркотиків для
вживають ін›єкційні наркотики, особистого використання та
підтримували програми голок переорієнтувала наркополітику
та шприців, героїнової та на охорона здоров›я, значно
опіоїдної замісної терапії, а розширивши заходи щодо
також відкривали приміщення зниження шкоди.
для вживання наркотиків під
медичним контролем
1970 1980 1990 2000

19
Канада
У 2001 р. Португалія скасувала кримінальні
покарання за зберігання всіх наркотиків для
особистого використання та переорієнтувала
наркополітику на охорона здоров›я, значно
розширивши заходи щодо зниження шкоди.
Світ
У 2011 р. Глобальна комісія з питань наркополітики
Україна випустила свою першу доповідь «Війна з
З 2003 р. в Україні почали працювати дві наркотиками». Ця доповідь змінила курс дебатів з
кімнати безпечніші вживання під медичним наркополітики всьому світі.
спостереженням, де споживачі ін›єкційних
наркотиків можуть вживати заздалегідь придбані
наркотики у присутності медсестер. У країні також
почалися два клінічних випробувань програм Уругвай
героїнової замісної терапії. У 2013 р. Уругвай став першою країною в світі,
що встановила легальний регульований ринок
немедичного канабісу.
Джерело: «Взяти під контроль: на шляху до ефективної наркополітики». Global Commission on Drug Policy, 2014
Нова Зеландія
У 2013 р. Нова Зеландія прийняла передове
законодавство, яке дозволило легально
регульований продаж деяких менш небезпечних
нових психоактивних речовин (НПР), контроль
над якими не обговорюється існуючими
Іспанія, Бельгія міжнародними законами чи країновими
забороною.
Починаючи з 2005 р., активістські
«соціальні клуби канабісу»
використовували закони, що
дозволяють культивування Танзанія
невеликого кількості кущів
каннабісу для особистого У 2013 р. Танзанія стала першою країною регіону
використання, щоб встановити на південь від Сахари, яка почала програму
de facto легальну систему метадонової терапії.
виробництва та продажу членам
клубу.
Еквадор
Еквадор декриміналізував
зберігання наркотиків для
особистого вживання в
1990 р. і звільнив багатьох
«наркокур›єрів», які відбувають
покарання, 2008 р. Генеральна Асамблея ООН
Генеральна Асамблея ООН з
наркотиків. Настав час реформи.
Чеська Республіка
У 2009 р. у Чеській Республіці
скасували кримінальне
покарання за зберігання
наркотиків для особистого
вживання після проведеної
наукової оцінки, що довела
неефективність раніше
застосовуваних каральних
підходів.
2010 2016
IV.
СТРАТЕГІЇ ЛІКУВАННЯ
4.1. ЯКИМ МАЄ БУТИ
ЛІКУВАННЯ
n Лікування може бути ефективним, але хво-

роба є невиліковною.
n Лікувати дешевше, ніж боротися з медич-
ними та соціальними наслідками вживання
(економічна ефективність і доцільність).
n Користь від лікування отримує і пацієнт, і
суспільство.
Існують неефективні підходи до лікування, які

переважно базуються на нерозумінні приро-
ди залежності як хронічної хвороби.
До неефективним методів відносяться:
n перевиховання
n покарання
n моралізаторство
n формування цінностей
Традиційнийпідхід
Традиційний підхіддо
долікування
лікування Сучаснийпідхід
Сучасний підхіддо
долікування
лікування
Моралістичніуявлення,
Моралістичні уявлення,де
Уявлення Наукові
Наукові докази,
докази, факти,
факти, доказова
де вживання
вживання наркотиків
наркотиків –
– абсолютне доказова медицина
медицина
абсолютне
зло зло
Завдання ПовнаПовна зупинка

зупинка споживання Покращення
Покращення здоров’яздоров’я
та якості життя
лікування споживання наркотиків
наркотиків та якостілюдини
життя людини
Ціль лікування Потяг

Потяг до до наркотику,
наркотику, якого Унікальна людина
якого необхідно
необхідно позбутися
позбутися
На що робиться Громадське здоров’я, права людини,

акцент та розуміння та підтримка особистого
Досягнення
Досягнення вибору, оцінка ефективності лікування
наголос в повноїповної абстиненції
абстиненції
лікування за багатьма векторами, а не лише на
основі припинення
основі вживання
зупинки вживання наркотиків
наркотиків
«Мета виправдовує засоби»,

«Ціль виправдовує засоби»,
Філософія Засоби
Засоби важливіші
важливі заамету,
за цілі, відтака лікування
відтак
можливе лікування без згоди лікування є добровільним
є добровільним
пацієнта
21
4.2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

ЛІКУВАННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ: n Ефективне лікування спрямоване на ба-
гато симптомів і проблем індивіда, а не
n Зменшити (в ідеалі – зупинити) вживання лише на зловживання наркотиками.
заборонених наркотиків. Аби бути ефективним, лікування має включа-
n Знизити рівень захворюваності й ти не лише вирішення проблем із залежністю,
смертності внаслідок вживання але й звертати увагу на вирішення інших про-
наркотиків. блем (медичних, соціальних, психологічних,
побутових тощо). Важливо також, щоб ліку-
n Поліпшити фізичний і психічний стан вання відповідало віку, статі, етнічній належ-
пацієнта. ності та культурі людини.
n Сприяти зменшенню кримінальної
поведінки, поверненню до праці та n Індивідуальний лікувальний план має по-
навчання, а також підвищенню якості стійно перебувати в центрі уваги й мо-
соціального функціонування. дифікуватися залежно від мінливих по-
треб пацієнта.
Остаточна й повна відмова від уживання
наркотиків – це мета перспективи надалі, до- З огляду на складність перебігу захворюван-
сягнення якої не є суттєвим для визначення ня, яке часто супроводжується наявністю
ефективного лікування. інших супутніх, пов’язаних з ним станів (ме-
дичних, психологічних, соціальних), важливо
постійно забезпечувати догляд і відслідкову-
4.3. ПРИНЦИПИ ЕФЕКТИВНОГО

ЛІКУВАННЯ (NIDA)
вати зміни потреб пацієнта. Це дасть змогу
коригувати інтенсивність лікування та вклю-
чати до нього інші необхідні послуги.
У цьому розділі представлено фундаменталь-
ні принципи ефективного лікування, розро- n Лікування має бути тривалим.
блені американським Національним інститу-
том лікування залежностей (NIDA) на основі Тривалість лікування залежить від індивіду-
наявних наукових досліджень. альних потреб та наявних проблем людини.
Дослідження показують, що більшості залеж-
n Не існує єдиного виду лікування, що під- них необхідно щонайменше три місяці пере-
ходить для всіх. бування на лікуванні, щоб значно скоротити
або припинити вживання наркотиків, а саме
Тактика лікування залежить від особливос- лікування часто може мати декілька епізодів.
тей перебігу захворювання пацієнта та його
індивідуальних характеристик, стилю життя, n Психологічне консультування (індивіду-
супутніх захворювань, запиту на лікування. альне та/або групове) й інші види пове-
Для кожної людини ефективним може бути дінкової терапії.
різне лікування, відтак якщо лікування вияви-
лося неефективним, це не означає, що люди- Численні дослідження вказують на те, що
ну не потрібно більше лікувати. проведення лікування залежностей у по-
єднанні з психологічним консультуванням
n Лікування має надаватися максимально сприяє кращому утриманню в програмі та
швидко. знижує ризик рецидиву. Застосування пове-
дінкової чи групової терапії спрямоване на-
Враховуючи, що пацієнти часто можуть самперед на зміну мотивації людини, роботу
змінювати своє рішення щодо необхідності зі стимулами, формування навичок вирішен-
лікування, важливою є організація доступу до ня проблем та покращення міжособистісної
лікування якомога швидше – одразу, тіль- взаємодії. Усе це сприяє кращому утриманню
ки-но пацієнт виявив таке бажання. Тривалий в програмі лікування та попередженню по-
період очікування перед початком лікування вернення до вживання наркотиків.
призводить до значних втрат пацієнтів, які
можуть більше не звернутися по допомогу. n Інтегрований підхід.
Інтегрований підхід містить надання про- Проведення своєчасної діагностики та ліку-

тягом тривалого часу комплексних послуг, вання супутніх захворювань, таких як ВІЛ, ві-
орієнтованих на вирішення спектра проблем русні гепатити, туберкульоз дає змогу вчасно
(медичних, соціальних, психологічних), з яким виявити проблему, залучити клієнта до медич-
стикається пацієнт. Враховуючи важкодоступ- ного нагляду та вплинути на якість життя. Кон-
ність групи (споживачів, які мають розлади сультування щодо ризикованих сексуальних та
внаслідок вживання наркотиків) та низьку при- ін’єкційних практик може допомогти пацієн-
хильність до отримання будь-якої медичної там зменшити або уникнути поведінки, пов’я-
допомоги, ефективним засобом є організація заної з наркотиками, та інших видів ризику.
сервісів за так званим принципом «єдино-
го вікна». Цей принцип означає організацію
доступу до основних медичних та соціальних
послуг, з якими стикаються споживачі нар-
котиків, на базі одного закладу (наприклад,
4.4. СТРАТЕГІЯ
«ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ»
отримання лікування залежності, ВІЛ-інфекції,
вірусного гепатиту, психологічної та соціаль- Зменшення шкоди – це філософія громад-
ної підтримки в межах одного закладу). ського здоров’я, спрямована на зменшення
шкоди, пов’язаної з уживанням заборонених
n Детоксикація є тільки першим етапом лі- наркотиків. На жаль, вживання наркотиків є
кування наркотичної залежності й сама неминучим для суспільства явищем. Люди
собою дуже мало впливає на тривале продовжуватимуть вживати наркотики, і
утримання від вживання наркотиків. якщо не вдається повністю зупинити цей
Детоксикація є ефективним методом лікування процес, то необхідно зосередити увагу на
гострих фізичних симптомів абстиненції, однак зменшенні шкоди від нього.
рідко буває достатньою для отримання дов- Філософію зменшення шкоди можна
готривалих результатів лікування залежності проілюструвати в п’яти принципах:
та утримання від уживання наркотиків. Таким
чином. пацієнтів слід мотивувати після прове- 1
дення детоксикації до продовження лікування. Не починай вживати
наркотики взагалі
n Лікування не обов’язково є добровіль-
ним, щоб бути ефективним.
2
Цей принцип виходить з розуміння того, що Якщо почав, то роби це рідше і
застосування примусу або спонукання з боку не роби це ін’єкційно
близького чи професійного оточення, судової
системи можуть збільшити охоплення послу- 3
гами лікування та утримання в програмі. Якщо вживаєш ін’єкційно, кожну ін’єк-
цію роби новим стерильним шприцем
n Можливе вживання наркотиків постійно і голкою та нікому не передавай їх для
має контролюватися об’єктивними мето- повторного використання
дами під час проведення терапії.
Проведення моніторингу немедичного вжи- 4
вання наркотиків може бути стимулом для Якщо немає можливості користуватися
пацієнта утримуватися від їх вживання. Крім новими стерильними шприцом і голкою –
використовуй свої власні шприц і голку
того, такий моніторинг дозволяє застосувати повторно (попередньо промий їх дезінфек-
ранні втручання, коригування лікувального ційним розчином), але не користуйся чужим
плану тощо, якщо буде виявлено, що пацієнт нестерильним інструментарієм
продовжує вживати наркотики. Одужання за-
звичай є довготривалим процесом і вимагає 5
багаторазових епізодів лікування, а рецидиви Якщо користуєшся чужим нестерильним
не свідчать про неефективність лікування. ін’єкційним інструментарієм, то обов’язково
дезінфікуй його перед використанням
n Діагностика ВІЛ, вірусних гепатитів, тубер-
кульозу та інших інфекційних захворювань.
23
Програми зменшення шкоди впроваджу- Інформаційно-просвітницькі

ються в різних країнах вже понад 30 років. та освітні програми.
Широкого застосування такі програми на-
були наприкінці 80-х рр. минулого століття. Надання інформації щодо ризиків, пов’яза-
Вони почали впроваджуватись як відповідь них із використанням наркотиків або голок/
на стрімке поширення ВІЛ-інфекції у серед- шприців, отримання доступу до дешевих
овищі споживачів наркотиків ін’єкційним або безкоштовних послуг лікування та мето-
способом. дів попередження передозувань.
Упровадження цих програм здійснювалося

під пильним моніторингом держав, наукової
спільноти та громадянського суспільства. Видача/обмін шприців та голок.
Саме наявні дослідження довели, що заходи
зменшення шкоди є надзвичайно ефектив- Мета – мінімізація ризиків передачі інфек-
ними у зниженні передачі ВІЛ та вірусних цій, які можуть передаватися через спільне
гепатитів В та С. Тому вже у 90-х рр. вони використання інструментарію (ВІЛ, вірусні
стали частиною системи громадського гепатити). У межах таких програм особам,
здоров’я та почали фінансуватися з місцевих які вживають наркотики, видають чистий
або державних бюджетів у переважній біль- інструментарій для ін’єкцій.
шості країн Європи та США.
Було доведено, що інвестувати Розповсюдження налоксону.

кошти в програми зменшення
шкоди та попереджати хвороби Рівень смертності від передозування опі-
дешевше, аніж виявляти й лікувати оїдами особливо високий серед осіб, які
хворих. нещодавно припинили їх вживання з різних
причин (детоксикація, ув’язнення), через
значне зниження толерантності до нар-
Стратегії зменшення шкоди містять кілька котиків. Одночасне вживання опіоїдів з
основних компонентів, але не обмежують- алкоголем, бензодіазепінами або іншими
ся ними: наркотиками також значно підвищує ри-
зик передозування. За статистикою ВООЗ,
n інформаційно-просвітницькі та освітні понад 30% смертей, пов’язаних з опіоїдами,
програми спричинені передозуванням. Всесвітня ор-
ганізація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомен-
n програми видачі обміну голок/шприців дує видавати налоксон особам, які можуть
мати передозування і стати його свідками.
n навчання щодо профілактики передозу-
вання та доступ до налоксону для усу-
У 12 країнах Європи, Північної Америки,
нення потенційно смертельного передо-
Австралії, деяких країнах Центральної Азії
зування опіоїдів
та Південної Америки наразі діють місцеві
громадські програми профілактики передо-
n замісна підтримувальна терапія
зувань («take-home naloxone»), передбачені
для немедичних працівників для розширен-
Окрім того, в багатьох країнах разом з тра- ня доступу до налоксону в місцях, де мож-
диційними компонентами стратегії також ливі випадки передозування. Ці програми
надаються додаткові сервіси, наприклад, містять розпізнавання ознак передозуван-
розповсюдження презервативів, тестування ня та реагування на нього, навчання щодо
на ВІЛ та вірусні гепатити, функціонування поводження з налоксоном і, власне, видачу
кімнат безпечного вживання, пост-контактна препарату.
профілактика, сервіси для споживачів нарко-
тиків неін’єкційним способом тощо.
Кімнати безпечного вживання Вперше така кімната з’явилася в Швейцарії у

наркотиків. 1986 р. Наразі 117 таких кімнат функціону-
Це спеціальні приміщення, де споживачі ють у країнах Європи, в Канаді та Австралії.
можуть вживати наркотики в безпечніших
умовах, перебуваючи під професійним наг- Програми зменшення шкоди сьогодні діють
лядом медичного персоналу та соціальних у всьому світі, їхня ефективність не викликає
працівників. сумнівів. Загалом 86 країн запроваджують ті
чи інші інтервенції «зменшення шкоди».
Часто саме такі кімнати є першим місцем,
де відбувається налагодження контакту між Численні дослідження довели, що програми
важкодоступними групами споживачів нар- зменшення шкоди, зокрема видачі/обміну
котиків та медичними й соціальними праців- шприців, мають значний вплив на зменшен-
никами. Продаж або купівля наркотиків на ня кількості нових випадків ВІЛ та вірусних
території таких кімнат не дозволяється. гепатитів.
Так, статистика результатів ванням інвалідності. Це значно

досліджень визнає, що кожен менше, ніж витрати на бороть-
вкладений долар у фінансу- бу з ВІЛ, що становить близь-
вання такої програми доз- ко $2000 на рік життя. Дані з
воляє заощадити 27 доларів Австралії за 2009 р. засвідчили,
на витрати через проблему що за 10 років у межах країни
вживання наркотиків суспіль- такі програми безпосередньо
ством. запобігли майже 96 667 новим
випадкам ВГС.
Наприклад, Комісія зі СНІДу в
Азії у 2008 р. дійшла висновку, що комп- В Україні з 2019 р. програми зменшення
лексний пакет послуг зі зменшення шко- шкоди фінансуються з державного
ди, пов’язаної з ВІЛ, коштує приблизно бюджету та містять нормативно
$39 за кожне врятоване життя з ураху- закріплений перелік послуг.
25
4.5. ПІДХОДИ
ДО ЛІКУВАННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ
Організація системи лікування

Підвалини сучасної системи лікування
наркозалежності в Європейському регіоні
та Північній Америці закладені в 70-х
рр. з початком «героїнової епідемії».
У цей час почали активно розвиватися
реабілітаційні центри, групи самодопомоги,
створювалися спеціалізовані наркологічні
лікувальні центри. Однак, варто зазначити,
що кінцевою метою такого лікування було
повне утримання від вживання наркотиків.
У 80-х рр. епідемія ВІЛ/СНІДу призвела

до нової хвилі змін у підходах не лише до
лікування, але й формування комплексного
пакету послуг для людей, які вживають
наркотики. Переглянуто уявлення про
проблему вживання наркотиків та змінено
фокус з виключно лікувальних заходів,
спрямованих на повне утримання від
вживання наркотиків, на розвиток філософії
«зменшення шкоди», забезпечення
доступу до низькопорогових програм та
активного впровадження програм замісної
підтримувальної терапії.
програми обміну шприців та голок доступні у загальної спільноті
програми обміну шприців та голок доступні у загальної спільноті та в’язниці
програми обміну шприців та голок не доступні

27
Джерело: THE GLOBAL STATE OF HARM REDUCTION 2020 7TH EDITION

Моделі лікування Моделі лікування можна розділити

на такі групи (які можуть
Лікувальні послуги надаються залежно від застосовуватися одночасно):
моделі вживання наркотиків (епізодичне вжи-
вання, зловживання, залежність). Це можуть Нижче стисло представлено основні прин-
бути короткі інтервенції, якщо особа лише ципи надання допомоги залежно від моделі.
епізодично вживає, або спеціалізована інтен-
сивна допомога, коли є залежність.
Моделі лікування
Спеціалізоване Спеціалізоване
стаціонарне лікування довгострокове
(короткострокове) лікування/реабілітація
Спеціалізоване
Неспеціалізоване
амбулаторного
лікування
лікування
Зменшення шкоди
29
Спеціалізоване амбулаторне
лікування:
n Найменш інтенсивний метод n Обмежене застосування

медикаментозного лікування.
спеціалізованого лікування.
n Підходить для осіб з легким ступенем
n Формат надання послуг: індивідуальні чи залежності та за відсутності супутніх
групові консультації, терапевтичні сеанси. проблем.
ІНТЕНСИВНІ
n Зустрічі 1-2 рази на тиждень;
n Медикаментозні втручання мінімальні n «Часткова госпіталізація»
зосереджені на симптоматичному
лікуванні n Тривалість: не меньше 9 годин на
тиждень
n Комбіновані стретегії консультування
та самодопомоги n Для піцієнтів, які не потребують
цілодобового нагляду в стаціонарі
n За потреби – переадресація до
відповідних служб для отримання n Можливе проведення детоксикації
супутніх послуг (юридична допомога,
соціальні служби тощо)
НЕ ІНТЕНСИВНІ
Спеціалізоване стаціонарне
моуправління. Реабілітаційні програми ак-
лікування (короткотривале/ тивно розвивалися в Європі та США у 60-70
довготривале/реабілітація) рр. як відповідь на значне поширення герої-
ну в суспільстві.
Реабілітація. Цей підхід ґрунтується на кон-
цепції «громади як методу», що зосереджу- Переважна більшість реабілітаційних про-
ється на соціальних стосунках і розглядає грам не використовує медикаментозне ліку-
спільну участь пацієнтів і персоналу як вання залежності, хоча програма детоксика-
основний спосіб сприяння зміни особисто- ції може бути включена як початковий етап
сті. Реабілітаційні заходи можуть навчати лікування, так само як і використання меди-
когнітивних та поведінкових прийомів са- каментів у разі супутніх психічних проблем.
n Тривалість: до 12 тижнів
n Передбачають інтенсивні медичні
НЕТРИВАЛІ (короткочасні)
й терапевтичні втручання для клієн- ІНТЕНСИВНІ
тів, які, вірогідно, потребують житла,
мають складні медичні потреби та,
ймовірно, вимагають тривалого пере- n Тривалість: до 12 тижнів
бування у стаціонарі або структуро-
ваного лікування в громаді n Розраховані для клієнтів з коротшою
історією зловживання наркотиками,
і які, швидше за все, мають підтрим-
НЕТРИВАЛІ (короткочасні) ку в громаді чи сім’ї
ІНТЕНСИВНІ
n Тривалість: від 6 до 12 місяців

n Підходять для клієнтів, які мають три-
валу історію вживання наркотиків в ПІДТРИМУВАЛЬНІ
анамнезі, а також соціально ізольо-
ваних клієнтів з низьким рівнем соці-
альних навичок, відсутністю близько-
го оточенням (сім’я, партнери, які не n Часто надаються клієнтам, які
вживають наркотики) або наявністю вже проходили більш інтенсивне
численних кримінальних правопору- лікування залежності в інших
шень. Прикладом таких програм реабілітаційних програмах
є групи самодопомоги «12 кроків»
n Підходять для клієнтів із низьким
ступенем залежності від наркотиків,
ТРИВАЛОГО або, які зараз утримуються та мають
низький рівень потреби в догляді
ПЕРЕБУВАННЯ
Методи лікування та втручання Психосоціальні втручання

Короткі втручання До них відносяться:
Короткі втручання – структурована терапія
короткої тривалості (як правило 5-30 хвилин), n Когнітивно-поведінкова терапія (акцент
яка має на меті допомогти особі припинити або на зміні поведінки, уявлень, пов’язаних
зменшити вживання психоактивних речовин. із вживанням, формуванні навичок
Призначене насамперед для застосування ліка- утримання від вживання).
рями загальної практики та іншими працівника-
n Мотиваційне консультування (акцент
ми первинної медичної допомоги (WHO, 2001;
на формуванні мотивації до змін).
WHO, 2010). Мета таких втручань полягає на-
самперед в ідентифікації проблеми та прийнятті n Групи взаємодопомоги.
рішення щодо подальших заходів. Покликане
попередити важчі стани, спричинені вживан- n Сімейна терапія (основний фокус –
ням наркотиків у майбутньому. Кінцева мета: на залученні до лікування близького
мотивація пацієнта знизити або відмовитися від оточення залежного задля впливу
вживання психоактивних речовин та мінімізува- на зміну поведінки. Є свідчення, що
ти ризики й наслідки для здоров’я. Скринінг та застосування саме такого підходу
короткі втручання часто можуть передувати за- є ефективним втручанням для осіб,
стосуванню складніших і комплексних заходів у залежних від кокаїну, підлітків, залежних
від канабіноїдів).
разі виявлення серйознішого ступеня проблеми.
Є ефективними для осіб із легким або неважким
ступенем вживання психоактивних речовин.
31
Діяльність груп самодопомоги заснована на Медикаментозне (фармакологічне)

принципі «рівний-рівному» – підтримка рівних лікування
за статусом та пережитим досвідом осіб (на-
приклад, особа з залежністю ділиться знаннями, Медикаментозне лікування може застосову-
досвідом, наснагою з особою з залежністю). За ватися під час лікування синдрому відміни,
таким принципом працюють групи взаємодо-
інтоксикації, гострої інтоксикації (передозу-
помоги «Анонімні наркомани», програма «12
кроків». Основні заходи спрямовані на оцінку вання) та власне залежності.
пережитого досвіду та відповідальності за своє
життя. Крім того, такі програми дозволяють по- Фармакологічні втручання значно підвищу-
будувати нові соціальні зв’язки та діяльність, не ють ефективність при одночасному засто-
пов’язану з уживанням наркотиків. суванні психосоціальних інтервенцій.
Детоксикація
n Використовується для лікування n Препарати, які застосовуються

синдрому відміни. при лікуванні синдрому відміни,
n Спрямована на стабілізацію фізич- пов’язаного з уживанням опіоїдів:
ного самопочуття людини. клонідин, лофексидин, метадон,
бупренорфін.
n Проводиться лише під наглядом ме-
дичного персоналу. n Специфічні медикаменти
для лікування синдрому
n Є першим кроком на шляху залу-
відміни внаслідок вживання
чення до довготривалого, а, можли-
стимуляторів, канабіноїдів та інших
во, й пожиттєвого лікування.
психоактивних речовин відсутні,
n Рідко призводить до утримання від лікування має симтоматичний
вживання через короткочасність. характер.
Фармакологічне втручання Фармакологічні втручання

при лікуванні гострої
інтоксикації (передозування) при лікуванні залежності.
Налоксон – єдиний лікарський засіб, n Для лікування залежності від

який застосовується при передозуванні опіоїдів використовується
замісна підтримувальна терапія.
опіоїдами. Налоксон може
Медикаментозне лікування розладів,
використовуватися не лише медичними пов’язаних зі вживанням опіоїдів,
працівниками, але й немедичними може бути довготривалим, іноді –
службами та близьким оточення пожиттєвим
особи, яка отримала передозування. n Для проведення ЗПТ використовуються
Препаратів, що застосовуються при агоністи (метадон/бупренорфін) та
передозуванні стимуляторами та можуть антагоністи (налтрексон) опіоїдів.
використовуватися непідготовленим n Основною метою замісної
підтримувальної терапії є зменшення
персоналом, не існує. Лікування гострої або припинення немедичного
інтоксикації стимуляторами проводиться вживання опіоїдів, зниження симптомів
за допомогою безнзодіазипінів та абстиненції, а також зменшення потягу
антипсихотичних препаратів. до опіоїдів.
Нижче представлено порівняльну таблицю

переваг та недоліків кожного методу лікування
Тип ПАР Види лікування Переваги Недоліки
Переконливі докази
спроможності:
n скорочувати вживання n Побічні ефекти
опіоїдів n Стигматизація
Замісна n знижувати смертність
підтримувальна n підвищувати якість життя n Необхідність приймати під контролем для
терапія n Дозволяє запобігати нестабільних пацієнтів та на початку лікування
абстинентному синдрому
в хворих або нестабільних n Більша тривалість абстинентного синдрому в
пацієнтів разі переривання терапії
Опіоїди
n Широка доступність
n У більшості пацієнтів – низький рівень
дотримання курсу лікування
Профілактика n Ефективне для скорочення n Побічні ефекти
рецидивів вживання опіоїдів та інших n Ускладнює лікування больового синдрому
вживання ПАР у людей з високою n Перед початком прийому налтрексону потрібно
(налтрексон) мотивацією та доброю провести детоксикацію
підтримкою. n Підвищення ризику передозування після перери-
вання прийому через втрату толерантності
n Короткострокові n Якщо застосовується лише цей вид лікування,
Опіоїди та зобов’язання довгострокові результати є незначними
симпто- n Цікава для споживача
матичне Детоксикація n Підвищення ризику передозування після
n Низькопороговий вид абстинентного синдрому (втрата толерантності)
лікування лікування (доступний для
багатьох) n Може спричиняти дестабілізацію інших медичних
інших ПАР станів (хронічний біль, психічне здоров’я)
n Точка початку лікування
n Ефективне для пацієнтів зі
складними соціальними n Потребує значного часу та готовності до
проблемами та проживання окремо від сім’ї та громади
Лікування у нерозвиненими життєвими n Довготривалі результати залежать від якості
Усі види навичками
реабілітацій- допомоги після виписки зі стаціонару
ПАР, окрім n Не передбачає прийом
ному центрі n Як правило, обов’язковою умовою для
канабіно- (стаціонарне медичних препаратів, хоча стаціонарного лікування є проходження курсу
їдів лікування) може бути застосована детоксикації
детоксикація на початку
лікування та симптоматичне n Висока вартість
лікування коморбідних n Часто – наявність черг
психічних станів
Амбулаторне n Певна ефективність у

лікуванні залежності Є докази, що для пацієнтів з гострою залежністю
Усі види консультування результати такого лікування є незначними
(без прийому меншої гостроти або
ПАР медичних на початковій стадії n Велика різниця в якості консультативної
препаратів) n Є ефективною при лікуванні допомоги, яку надають різні провайдери
залежності від канабісу
Джерело: Національна настанова з лікування опіоїдної залежності замісною підтримувальною терапією
За даними UNODC, звернення за медичною

допомогою у зв’язку з уживанням наркотичних
речовин найчастіше фіксується серед
споживачів канабісу та опіоїдів. Найбільша
частка осіб, які проходять лікування через
вживання стимуляторів, проживає в Азії, Океанії Однак, разом з тим охоплення лікуванням
та Північній Америці. та доступність його в світі залишається недо-
статнім. За даними UNODC, з восьми осіб,
що мають розлад, пов’язаний з уживан-
ням наркотиків, та потребують лікування,
Опіоїди залишаються основним
– отримує його лише одна. Водночас до-
наркотиком, який призводить
ступ жінок до лікування є ще обмеженішим.
до лікування в Європі (переважна
У той час, як кожен третій споживач нар-
більшість пацієнтів (74%) проживає у
котиків – жінка, тільки кожна п’ята отримує
Східній та Південно-Східній частині),
лікування, що спричинено високим рівнем
Північній Америці та Азії (UNODC)
стигматизації та дискримінації
33
V.
ЗАМІСНА ПІДТРИМУВАЛЬНА
ТЕРАПІЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ
ПРЕПАРАТІВ МЕТАДОН
І БУПРЕНОРФІН
5.1. ОПІОЇДІВ.
ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ
ПОШИРЕННЯ ВЖИВАННЯ
Поширення вживання опіоїдів традиційно

асоціюється з важкими наслідками для су-
спільства, маргіналізацією осіб, які їх вжива-
ють, незворотними розладами особистості.
Існують свідчення, що вживання опіоїдів зав-
дає значно більшої шкоди здоров’ю, ніж інші
психоактивні речовини. Це пов’язано насам-
перед із механізмом дії опіоїдів та способом
їх вживання – переважно ін’єкційно.
За офіційними даними (2019 р.), у світі

налічується 62 млн осіб віком 15-65
років, які вживали опіоїди (серед них
* Опіоїди – група наркотиків, яка включає немедичне використання рецептурних
опіати та їх синтетичні аналоги. опіоїдів) хоча б один раз за період звіту.
n Опіати – природні алкалоїди, що Це 1,2% населення планети. Майже 70%
містяться в опійному маку і включають споживачів опіатів (героїн та похідні
§ морфін, опіуму) проживають в Азії.
§ кодеїн
§ тебаїн. Світова статистика засвідчує
n Їх напівсинтетичні похідні включають значний приріст споживачів за ос-
танні 9 років: у 2010 р. кількість спо-
§ героїн
живачів становила 32 млн. Вживання
§ гідрокодон опіоїдів порівняно з іншими наркотич-
§ оксикодон ними речовинами спричиняє більший
§ бупренорфін ризик смерті від передозування, ВІЛ/
n Опіоїди також включають низку СНІД та наслідків вірусного гепатиту
синтетичних або фармацевтичних С, злочинів, бідності тощо.
опіоїдів, таких як:
§ метадон Водночас опіоїдна залежність на відміну від
§ петидин розладів, пов’язаних з уживанням інших нар-
§ трамадол котиків, піддається ефективному медикамен-

тозному лікуванню. Такий метод лікування і
§ фентаніл.
зветься «замісна підтримувальна терапія».
5.2. ІСТОРІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ

ЗПТ У СВІТІ
лікарського засобу, що
Рецептурні опіоїди
XIX використовували в
здатен контролювати
симптоми абстинентності
століття клінічній практиці ще та потяг до вживання
§ лікування в 19 сторіччі. Зокрема, наркотичних речовин,
безсоння, морфін застосовували
больового відкрив у 60-х рр.
синдрому, для лікування безсоння, американський вчений
травм, больового синдрому, травм, Вінсент Доул. Поштовхом
депресивних депресивних розладів тощо.
розладів до цього стало дослідження
Така клінічна практика різних прописних опіоїдів
спричинила появу значної для лікування героїнової
кількості осіб із залежністю, залежності на тлі значного
що призвело до відкриття збільшення споживачів
клінік, де лікувалися такі наркотиків. Саме Доул та
особи. Основна тактика колеги виявили, що метадон
лікування полягала в найкраше підходить для її
призначенні незначних доз лікування.
морфіну для уникнення
симптомів відміни. На той час почали
1960-ті проводити перші клінічні
Нова хвиля рокі
1933-55 переосмислення
дослідження метадону
як засобу лікування
рокі § дослідження
поняття залежності метадону, наркотичної залежності. Під
§ переосмислення й пошуки ефективних використання
методів для лікування час дослідження виявили,
лікування методів лікування припала наркотичної що властивості метадону
на 1933–1955 рр. залежності
дають змогу контролювати
У 50–60-х рр., коли абстинентний синдром
1950-60 з’явилися нові синтетичні тривалий час, а
рокі
наркотики та поступово толерантність до препарату
§ виникнення збільшувалася кількість дозволяє довго вживати
синтетичних
наркотиків їх споживачів, почали однакову дозу.
§ перші клініки
практикувати лікування Результати досліджень, в
лікування залежності за допомогою яких взяли участь 17 500
наркозалежних героїну, який призначали осіб, довели, що пацієнти,
за рецептом в обмеженій які продовжили лікування,
кількості. Водночас з’явилися відчули покращення
клініки, що спеціалізувалися продуктивної поведінки на
на лікуванні залежності за 35% (працездатність, освіта,
допомогою призначення
тощо) порівняно з їхнім
пацієнтам тих самих
статусом на початку. Хоча
наркотиків, які вони
всі пацієнти попередньо
вживали нелегально. Тоді ж
мали судимість, кількість
розпочалося дослідження
арештів скоротилася
застосування метадону
з 201 на 100 людино-
як медичного препарату
років до 1,2 арешту на
для лікування героїнової
100 людино-років. Рівень
залежності.
смертності серед учасників
часи Метадон винайшли під метадонових програм
ДСВ час Другої світової війни.
Його застосовували як
був лише трохи вищим,
ніж серед пересічних
§ винахід знеболювальний препарат громадян. Разом з тим
метадону для
знеболювання
за нестачі морфіну, а також серед контрольної групи
і лікування використовували для (не використовували
наркозалежності проведення детоксикації. метадон для лікування) він
Властивості метадону як перевищував у три рази.
35
1979
рік
1979 р. після оголошення
даних рандомізованого
контрольованого дослі-
5.3. МІЖНАРОДНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ТА КЕРІВНИЦТВА
§ метадон дження щодо можливості

стає першим
утримуватися від вживання Численні дослідження підтверджують без-
лікарським
засобом нелегальних наркотиків, печність та економічні переваги застосу-
застосовуючи метадон, у вання метадону й бупренорфіну в лікуванні
клінічній практиці почали опіоїдної залежності. Зважаючи на це, ЗПТ
дедалі ширше його вико- визначається основним методом лікуван-
ристовувати. Таким чином, ня опіоїдної залежності в усіх ключових
метадон став першим керівних міжнародних документах.
лікарським засобом для
лікування розладів внаслі-
док вживання опіоїдів.
В умовах епідемії ВІЛ у
1980-ті 80-х та значних політичних
рокі
зрушень у ставленні до
§ метод замісної проблеми наркозалежності
терапії визнаний
найефективнішим метод замісної
для лікування терапії для лікування
наркотичної
залежності залежності закріпився як
найефективніший. Пізніше
з’явилися переконливі
свідчення щодо впливу
лікування за допомогою
метадону на рівень
поширеності ВІЛ, вірусних
гепатитів та утриманні на
лікування АРТ. Поступово
цей метод здобув підтримку
провідних міжнародних
агенцій та знайшов своє
відображення в керівних
документах. Спільна позиція Всесвітньої організації охо-
Згодом у клінічну практику рони здоров’я (ВООЗ), Управління ООН з
1975 введено застосування наркотиків і злочинності (УООННЗ) та Об’єд-
рік наної програми ООН зі СНІД (ЮНЕЙДС):
бупренорфіну. Клінічні
§ введення випробування бупренорфіну замісна підтримувальна терапія у лікуванні
у клінічну
практику розпочалися 1975 р. в пацієнтів з опіоїдною залежністю й у профі-
бупренофіну, США. Саме використання лактиці ВІЛ-інфекції та СНІД, 2004 р. (https://
як альтернативу
метадону бупренофіну було www.who.int/substance_abuse/publications/
запропоновано як en/PositionPaper_English.pdf)
альтернатива метадону
під час лікування опіоїдної Технічний посібник ВООЗ, УНП ООН,
залежності. ЮНЕЙДС для країн щодо встановлення цілей
У 2005 р. метадон та щодо загального доступу до профілакти-
2005 бупренорфін включені до ки ВІЛ, лікування та догляду для споживачів
рік ін’єкційних наркотиків https://www.who.int/
14-го Примірного списку
§ метадон та основних лікарських засобів, hiv/pub/idu/idu_target_setting_guide.pdf
бупренорфін
визнані виданих Всесвітньою
основними організацію охорони Керівництво з фармакологічного лікуван-
лікарськіми
засобамі здоров’я. До такого переліку ня опіоїдної залежності з психосоціальним
для лікування включають лише лікарські супроводом, 2009, ВООЗ http://www.rcn.
наркотичної
залежності засоби, що мають доведену kg/uploads/files/WHO_Opioid_dependence_
ефективність і безпеку. Russian.pdf
84 5.4. ЗПТ
У СВІТІ
Станом на 2020 р. ЗПТ впроваджується

для лікування опіоїдної залежності
у 84 країнах світу зі 195.
195
КОТ-Д’ІВУАР БУРКІНА-
ФАСО
АРГЕНТИНА
доступність ЗПТ в гром.секторі та пенітенціарній системи
доступність ЗПТ лише в громадянському секторі
ЗПТ не доступно в країні

37
Найбільше покриття спостерігається в використовують препарати метадон

Європейському регіоні, Північній Америці, та бупренорфін як «золотий стандарт»
Австралії, Новій Зеландії та Євразії (за лікування опіоїдної залежності.
винятком Росії). Для ЗПТ найчастіше
ЕСТОНІЯ
БОЛГАРІЯ
ТУРЕЧЧИНА
КІПР
ПІВНІЧНА
МАКЕДОНІЯ ПАЛЕСТИНА
ГОНКОНГ
МАЛЬДІВИ Джерело: THE GLOBAL STATE OF HARM REDUCTION 2020 7TH EDITION
СЕЙШЕЛЬСЬКІ
ОСТРОВИ
ЗАНЗІБАР
5.5. ПРЕПАРАТИ ЗАМІСНОЇ

ПІДТРИМУВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ
Лево-альфа-ацетил-метадол
Для замісної підтримувальної терапії вико-
Агоністи опіоїдів лево-альфа-аце-
ристовують повні/часткові агоністи та ан-
тил-метадолу (ЛААМ). ЛААМ зазвичай
тагоністи тривалої дії. Найбільш вивченими,
застосовують для лікування залежності
безпечними, ефективними препаратами для в пацієнтів, які тривалий час отримува-
лікування розладів, пов’язаних із вживанням ли лікування метадоном, однак не мають
опіоїдів, метадон та бупренорфін. стійкої відповіді на лікування. Фармаколо-
гічні властивості препарату дуже подібні
до метадону, однак ЛААМ має більш про-
лонгований вплив на організм порівняно з
Метадон метадоном (до 72 годин). Вартість препа-
рату орієнтовно вдвічі вища, ніж вартість
метадону. На сьогодні цей препарат як
опіоїдний агоніст тривалої дії. Вико- частина замісної підтримувальної терапії
ристовується для лікування розладів, доступний до застосування в Данії, Німеч-
пов’язаних з вживанням опіоїдів короткої чині, Іспанії, Португалії та США.
дії, таких як героїн, морфін і кодеїн, а також
напівсинтетичних опіоїдів, таких як оксико-
дон і гідрокодон. Є найпоширенішим у сві-
ті препаратом, який використовується для
лікування опіоїдної залежності. Метадон
– повний агоніст мю-опіатних рецепторів
Oпіоїд морфіна
тривалої дії. Завдяки зв’язуванню мю-опіо-
їдних рецепторів і перехресній толерант- Морфін повільної дії вивільнення. Ви-
ності до інших мю-опіоїдних агоністів в користання обмежене. Застосовується
адекватних дозах метадон зменшує потяг для лікування опіоїдної залежності
до опіоїдів та абстиненцію, а також лише в Австрії. Окремі дослідження вка-
притупляє або блокує дію заборонених зують на вищу ефективність цього препа-
опіоїдів. рату, ніж метадону, щодо контролю потягу
до опіоїдів. Однак контрольовані дослі-
дження ефективності все ще тривають.
Застосовується в разі виявлення непере-
Бупренорфін носності метадону.
частковий агоніст μ-опіатних рецепторів.

Пригнічує та зменшує тягу до опіоїдів.
Використовується як препарат замісної
підтримувальної терапії, хоч і не має такої
Діаморфін
поширеності, як метадон.
У різних країнах застосовують менш Підтримувальна терапія із застосу-
популярні, але також ефективні препарати ванням діаморфіну (медичний героїн).
зі схожими властивостями для лікування Гідрохлоридна сіль діацетилового похід-
залежності. Нижче представлено стислий ного опіоїдного морфіну. Форма прийому:
огляд альтернативних форм замісної ін’єкційно або перорально під наглядом
терапії. медичного персоналу як підтримувальне
лікування залежності. Застосовується для
пацієнтів, що мали слабку відповідь на
лікування метадоном у межах ЗПТ. Найдо-
рожчий метод лікування, оскільки вимагає
не лише закупівлі досить дорогого препа-
рату, але й залучення більшого ресурсу на
організацію медичної допомоги та супро-
воду таких пацієнтів. Застосовується у
трьох країнах Європи та США.
39
правильність поєднання
призначення препарату фармакологічного
(діагноз (МКХ-10) синдром лікування з заходами
залежності психосоціального
від опіоїдів) супроводу
Умови
ефективності
ЗПТ
правильність
призначеної безперервне
дози (врахування й тривале лікування
індивідуальних потреб, (відсутність обмежень
слідування принципу щодо терміну лікування,
призначення низьких доступність включно з можливістю
початкових доз та лікування у зв’язку пожиттєвого лікування,
високих підтримувальних, з коморбідними виходячи з розуміння
дотримання станами (зв’язки зі хімічної залежності не
рекомендацій щодо службами ВІЛ, ТБ, як гострого стану, а як
терапевтично інтеграція послуг хронічної хвороби)
ефективних доз) тощо)
5.6. ФОРМИ ВИДАЧІ

ПРЕПАРАТІВ
Препарати ЗПТ видаються в лікарнях і можуть лікар на підставі оцінки процесу лікування та
видаватися в аптеках. досягнення мети плану лікування. Рекомен-
довано проводити оцінку на підставі таких
Препарати видаються або «на руки» для критеріїв (але не обмежуючись ними):
самостійного прийому пацієнтом, або що-
денно медичним працівником для їх прийому n відсутність зловживання психоактивними
під наглядом. Для пацієнтів, які мають ризик речовинами під час лікування
зловживання та є нестабільними, препарати n регулярне відвідування закладу
видаються для прийому під наглядом.
n вміння безпечно зберігати та використову-
Практика видачі препаратів пацієнта «додо- вати ліки
му» досить поширена. При цьому критерії
n відсутність серйозних проблем з пове-
включення пацієнтів до когорти тих, кому
дінкою під час відвідування лікувального
дозволено отримувати препарати на руки, в
закладу, наявність переваг від зменшення
різних країнах різні. Так, в Австралії така прак-
частоти відвідування закладу, які потенцій-
тика доступна для пацієнтів, які перебувають
но переважають ризики
на терапії від трьох місяців. Причому користь
від прийому препаратів поза межами ліку- Переваги такого методу організації: можли-
вальної установи має перевищувати ризики вість поділу дозування та прийом препаратів
для пацієнта. Таке рішення може прийняти у комфортних обставинах, ресоціалізація.
5.7. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ

ТА ДОКАЗОВІ ПЕРЕВАГИ
до застосування. Використання цих препа-
ратів рекомендовано ВООЗ як частину комп-
лексного пакету заходів, спрямованих на
Оцінку впливу широкого впровадження зменшення тягаря ВІЛ/СНІДу та покращення
замісної підтримувальної терапії на суспіль- доступу наркозалежних до якісної медичної
ні процеси найкраще можна представити в допомоги.
цифрах, отриманих завдяки численним дослі-
дженням. Численні дослідження доводять, що вико-
ристання цих препаратів є не лише еконо-
На сьогодні застосування метадону як ча- мічно обґрунтованим з точки зору їхньої
стини довготривалої фармакотерапії опіо- вартості, але й загального внеску в систему
їдної залежності є найбільш досліджуваним громадського здоров’я, завдяки контролю
та застосовуваним препаратом у світовій поширення ВІЛ, вірусних гепатитів, зниження
клінічній практиці – «золотим стандартом». рівня смертності та підвищення якості життя
Бупренорфін також має сильні рекомендації людей, які вживають наркотики.
Зниження ризику зараження ВІЛ, ВГ, туберкульоз
комбінація
застосування
ЗПТ та програми на
обміну/видачі голок
54%
на 74%
знижується
знижує ризик ризик
інфікування вірусним інфікування
гепатитом С ВІЛ
прихильність
87 % до лікування
у 2 рази вища
Становить
cвоєчасний
початок лікування на
АРТ у пацієнтів ЗПТ
23%
менше
«відривів»від
лікування АРТ,
ніж серед тих,
хто не отримує
лікування
ніж серед активних препаратами ЗПТ
наркоспоживачів
41
Контроль передчасної смертності

Лікування препаратами ЗПТ знижує ризик
смертність від будь-якої причини cмертність від передозування
не отримують не отримують
отримують лікування лікування отримують лікування лікування
нижче нижче
від від
2 до 5 3 до 50
разів разів
Інвестиції
Розширення програми ЗПТ від 5 до 40% на державному

рівні дає змогу запобігти близько 2400 нових випадків ВІЛ
та заощадити майже $7000 на програмах профілактики ВІЛ
Ефективність програм ЗПТ:

n випадків крадіжок майна
n загальних випадків арешту
випадків арешту через наркотики
54% n
n випадків відвідування пунктів надання
невідкладної допомоги
64% 63% 65%
$1 дозволяє
витрачений заощаджувати
на
лікування $4–5
у сфері боротьби
зі злочинністю
ЗПТ є найбільш економічно ефективним (карне правосуддя)
методом лікування. Препарати ЗПТ є
дешевими, що дає можливість охопити
максимальну кількість споживачів опіоїдів
послугами з лікування.
1991 р. Департамент з питань залежно- лося, що витрати становлять: на вулиці –
сті Нью-Йорка здійснив оцінку щорічних $43 000, у в’язниці – $43 000, у стаціонар-
витрат на утримання людини з опіоїдною них реабілітаційних програмах – $11 000,
залежністю в місті без лікування. Вияви- у програмах ЗПТ – $2 400.
VI.
РОЗВИТОК ПРОГРАМИ
ЗПТ В УКРАЇНІ
6.1. ОСНОВНІ
РОЗВИТКУ
ВІХИ
Програма ЗПТ впроваджується в Україні з

2004 р.
З 2005-го програма продовжує розвиватися

завдяки фінансовій підтримці гранту Глобаль-
ного фонду з боротьби з ВІЛ/СНІДом, тубер-
кульозом та малярією.
Понад 10 років реалізація програми ЗПТ під-

тримувалася проєктами міжнародної техніч-
ної допомоги в частині закупівлі лікарських
засобів та їх логістики, а також підтримки
роботи мультидисциплінарних команд.
З 2017 р. відбувся перехід на державне фі-

нансування у частині закупівлі препаратів. З
2020 р. – послуги ЗПТ фінансуються коштом
державного бюджету.
На національному рівні за координацію про-

грами ЗПТ відповідає:
n Міністерство охорони здоров’я України –
формування та реалізація політики, нор-
мативно-правове регулювання.
n ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ
України» – загальна координація розвит-
ку програми, забезпечення міжвідомчої
співпраці, моніторинг та оцінка, фармаце-
втичний менеджмент, підготовка проєктів
нормативно-правових актів та пропозицій
щодо управлінських рішень, організацій-
но-методична підтримка тощо.
n Національна служба здоров’я України – у
частині реалізації програми медичних га-
рантій (перелік медичних послуг, які дер-
жава гарантує пацієнту безоплатно).
43
Актуальну інформацію щодо кількості осіб

із психічними та поведінковими розладами 6.3. ПРОВАЙДЕРИ
ПОСЛУГ ЗПТ
внаслідок вживання опіоїдів, які отримують
замісну підтримувальну терапію, можна ЗПТ впроваджується на базі закладів з на-
знайти на сайті ДУ «Центр громадського здо- дання наркологічної допомоги, закладів з
ров’я МОЗ України» https://phc.org.ua/kontrol- надання психіатричної допомоги, закладів з
zakhvoryuvan/zalezhnist-vid-psikhoaktivnikh- лікування ВІЛ-інфекції/СНІДУ, протитубер-
rechovin/zamisna-pidtrimuvalna-terapiya-zpt/ кульозних диспансерів/фтизіатрія, центрів
statistika-zpt первинної медико-санітарної допомоги/по-
ліклініки, інших закладів (ЦРЛ, МРЛ, інфекційні
лікарні тощо).
6.2. НАЦІОНАЛЬНІ
ПРОГРАМИ
ЦІЛІ РОЗВИТКУ
Актуальну інформацію щодо кількості про-
вайдерів послуг замісної підтримувальної
Зобов’язання країни щодо впровадження ЗПТ терапії можна також знайти на сайті ДУ
закріплено в розпорядженні Кабінету Міні- «Центр громадського здоров’я МОЗ Украї-
стрів України від 27.11.2019 р. № 1415-р «Про ни» https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/
схвалення Державної стратегії у сфері проти- zalezhnist-vid-psikhoaktivnikh-rechovin/
дії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірус- zamisna-pidtrimuvalna-terapiya-zpt/zoz-scho-
ним гепатитам на період до 2030 року». vprovadzhuyut-zpt
У Постанові визначено національні цілі щодо

охоплення осіб із психічними та поведінковими
розладами внаслідок вживання опіоїдів ліку- 6.4. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА
БАЗА ЗПТ
ванням у програмі ЗПТ. Відповідно до затвер-
дженої Стратегії розрахунок потреби у ЗПТ Організація та клінічні аспекти надання про-
здійснюється від оціночної чисельності ЛВНІ, грами ЗПТ регулюються двома ключовими
які вживають опіоїди та мають залежність. наказами:
n наказ МОЗ України від 27.03.2012 р. № 200
Кількість осіб, які мають «Про затвердження Порядку проведення
отримувати ЗПТ замісної підтримувальної терапії осіб з
психічними та поведінковими розладами
111 327 внаслідок вживання опіоїдів». Визначає
основні організаційні аспекти реалізації
програми ЗПТ;
n наказ МОЗ України від 09.11.2020 р. №
2555 «Про затвердження Стандартів
медичної допомоги «Психічні та
поведінкові розлади внаслідок вживання
опіоїдів». Регулює клінічні питання надання
медичної допомоги у зв’язку з опіоїдами.
Документ ґрунтується на міжнародних
керівництвах та включає в себе кращий
41 748 клінічний досвід надання медичної
допомоги за цим напрямом.
15 842
2020 2025 2030

6.5. ФІНАНСУВАННЯ
ПРОГРАМИ ЗПТ
Наразі програма ЗПТ фінансується коштом

державного бюджету за двома основними
компонентами:
закупівля оплата
та логістика ЛЗ медичних послуг
Оплата медичних послуг здійснюється з квіт-

ня 2020 р. в межах програми медичних га-
рантій за окремим пакетом послуг відповідно
до положень Закону України «Про державні
фінансові гарантії медичного обслуговування
населення».
Закупівля ЛЗ передбачає виділення коштів з

державного бюджету та закупівлю за визна-
ченими процедурами. Державний бюджет
покриває потребу в закупівлі ЛЗ з 2017 р.
Лікарські засоби, які закуповуються: метадон
і бупренорфін.
45
VII.
МІФИ ТА ФАКТИ ПРО ЗПТ
Чому використання метадону
та бупренорфіну в лікуванні
залежності не є заміною «одного
наркотику та інший»?
Препарати замісної
підтримувальної терапії –
це фармакологічна терапія,
спрямована на підтримку
фізичного, психологічного та
соціального статусу особи, яка
страждає на хронічне рецидивне
захворювання – опіоїдну
залежність – через зменшення
вживання або повної відмови
від вживання наркотиків. Тобто,
порівнювати немедичне вживання
опіоїдів або психоактивних речовин
некоректно з клінічної точки зору.
Опіоїдна терапія агоністами є першою

лінією лікування опіоїдної залежності три-
валої дії на противагу опіоїдами коротко-
часної дії («вуличні» наркотики). Основні
фармакологічні властивості цих препаратів
спрямовані на приєднання до мю-опіоїдних
рецепторів мозку та їхню активацію. Саме
тому ці препарати дозволяють не відчувати
гострого синдрому відміни та почувати-
ся людині комфортно протягом тривало-
го часу. Крім того, властивості препаратів
дають можливість блокувати ейфорійний
ефект у разі додаткового вживання «вулич-
них» наркотиків або немедичного застосу-
вання препаратів.
Враховуючи багатофакторну природу за-

лежності, кінцевою метою лікування пре-
паратами ЗПТ не є повне «утримання» від
вживання будь-яких опіоїдів та визначена
тривалість лікування.
ється при застосуванні метадону), а також

Основна мета замісної взаємодію з окремими лікарським засоба-
підтримувальної терапії ґрунтується ми. Застосування метадону підвищує ризик
на таких початкових цілях: передозування за певних умов (зокрема,
додаткове вживання опіоїдів та/або неко-
n скорочення вживання «вуличних» за- ректний підбір дозування на початковому
боронених наркотиків та/або знижен- етапі лікування). Крім того, в разі прийняття
ня ризикової поведінки, пов’язаної з рішення про припинення лікування пацієнту
уживанням ПАР; знадобиться деякий час для виходу з програ-
ми через поступове зниження дозування та
n зменшення ризикової поведінки та, як
заходи з попередження рецидиву вживання.
наслідок, зниження ризику зараження
ВІЛ, ВГ;
n поліпшення фізичного та психологіч-
У жінок, які приймають ЗПТ,
ного здоров’я;
народжуються хворі діти
n зменшення кримінальної поведінки;
n ресоціалізації особи та поліпшення со-
Цей міф спростовано численними клініч-
ціального функціонування.
ними рандомізованими дослідження щодо
безпечності прийому препаратів метадон і
бупренорфін під час вагітності та годування
Варто пам’ятати, що не існує єдиного ефек- груддю. Міжнародні керівництва та клінічні
тивного методу лікування для всіх осіб із протоколи різних країн рекомендують при-
залежністю. Складний процес формування значати метадон вагітним, які є активними
залежності та перебування в ній вимагає споживачами наркотиків. Доведено, що при-
застосування комбінації підходів до лікуван- йом метадону під час вагітності не викликає
ня та супроводу, виходячи з потреб людини. вроджених вад плода та допомагає вагітним
Найдієвішим та раціональним є підхід поєд- уникнути ризиків для здоров’я, пов’язаних із
нання фармакотерапії, поведінкових втручань вживанням нелегальних наркотиків чи вико-
та реабілітаційних заходів протягом необ- ристанням немедичних опіоїдів. У дітей, на-
хідного для особи періоду часу. Крім того, роджених жінками, що приймають метадон,
лікування опіоїдної залежності наявними при народженні можуть бути ознаки абсти-
доказовими методами має бути доступним, а нентного синдрому, які добре піддаються
покриття такими послугами відповідати при- лікуванню.
наймні 40% від оцінної кількості споживачів
ін’єкційних наркотиків у країні.
Що нижча доза препарату,
Чи викликає довготривале засто-
то краще
сування препаратів замісної під-
тримувальної терапії «звикання»
навіть гірше, ніж від героїну?
Це досить поширений міф, який виходить із
Відповідь на цю поширену, але хибну думку судження, що ЗПТ – це «заміна одного нар-
в суспільстві щодо властивостей препаратів котику на інший». Питання підбору дозуван-
замісної підтримувальної терапії: НІ. ня є індивідуальним процесом для кожного
окремого пацієнта з огляду на оцінку його
Препарати замісної підтримувальної терапії є стану (перебіг хвороби, наявності інших су-
клінічно доведеними та безпечними з точки путніх станів. індивідуальних характеристик
зору довготривалого застосування. Однак, як щодо переносності препарату тощо). Щоб
і переважна більшість лікарських засобів, ці лікування було ефективним, доза препарату
препарати мають певні побічні ефекти, такі має бути оптимальною та комфортною для
як головний біль, нудота, порушення роботи пацієнта. Рекомендовані терапевтичні дози
ШКТ, деякий седативний ефект (спостеріга- для бупренорфіну становлять 8-12 мг, для
47
метадону – 80-120 мг. Дослідження свідчать,

що отримання дозування не менше 60 мг
корелює з кращим утриманням у програмі
лікуванні та досягненням поставленої мети
лікування. Окрім того, є свідчення, що трива-
ліше лікування також безпосередньо пов’я-
зане з кращими результатами лікування та
зменшенням ризиків передчасної смерті від
передозування, інфікування ВІЛ, вірусними
гепатитами тощо.
Увесь світ поступово

відмовляється від ЗПТ
На сьогодні в світі все ще немає схвалених

препаратів для лікування залежності від
вживання канабіноїдів, кокаїну, метамфета-
міну або інших розладів вживання наркотич-
них речовин, за винятком препаратів, котрі
застосовуються при вживання алкоголю та
опіоїдів. «Золотим стандартом» лікування
опіоїдної залежності нині є метадон і бупре-
норфін. Ці препарати безпечні для вживання
та досягнення терапевтичних цілей – зни-
ження нелегального вживання опіоїдів. Світо-
ва статистика вживання наркотиків свідчить
про щорічні темпи зростання наркоспожи-
вання. За прогнозами UNODC, найближчим
десятиліттям наркоспоживання на африкан-
ському континенті зросте на 40%, а чисель-
ність наркоспоживачів у світі збільшиться на
11%. Це, своєю чергою, призводить до збіль-
шення навантаження на судову систему, си-
стему охорони здоров’я, створення соціаль-
ного напруження. За таких умов розширення
лікування опіоїдної залежності для багатьох
країн, особливо з низьким рівнем доходу, є
вирішенням однієї з проблем системи гро-
мадського здоров’я. Статистичні дані провід-
них агенцій також свідчать про те, що ліку-
вання препаратами ЗПТ стає доступнішим, а
кількість пацієнтів зростає.

Проблема вживання психоактивних речовин з точки зору громадського здоров'я. Замісна підтримувальна терапія

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Проблема вживання психоактивних речовин з точки зору громадського здоров'я. Замісна підтримувальна терапія

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ПРОБЛЕМА ВЖИВАННЯ

з точки зору громадського

© ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», 2023

Вживання наркотиків є дуже поширеним

Останніми роками поступово зростає кіль-

Найпоширенішим наркотиком у світі 2019 р.

Другою за поширеністю наркотичною

Вживання стимуляторів, зокрема амфетаміну

Наразі однією з найнебезпечніших тенден- (використання мережі Інтернет та, зокрема

зростає кількість людей,

Вживання наркотиків пов’язане з низкою

Щороку в світі фіксують близько

За спільними оцінками ЮНОДС, ВООЗ,

Навіть разове вживання наркотиків, особли-

Так, ймовірність передчасної

Близько 11% споживачів вживають наркоти-

Люди використовували наркотики протягом

Поширеною є думка, що вживають наркотики

Багато людей, які мають психічні розла-

тощо – вживають наркотики для стабілі-

n Цікавість та прагнення зробити як Наркотики надмірно активують цей ланцюг

Базальні ганглії Розширена мигдалина

відіграють важливу роль у відповідає за стресові

Розширена мигдалина відповідає за стресові від-

«Фактори захисту» «Фактори ризику»

n хороший макросередовище мікросередовище особистість

Тобто можна сказати, що певні особистісні Етапи формування залежності:

Орієнтовно 13% осіб, які вживають

Формування залежності лежить

Національний інститут залежностей

Залежність можна порівняти, наприклад,

За даними McLellan, серед 2000 пацієнтів

Діабет 1 типу 30-50%

Розуміння можливості рецидиву є дуже

Розповсюдження та вживання наркотиків на

Під впливом історичного розвитку суспільства

Наслідками політики «нульової

Результати виявилися неочікуваними й не- n неефективність витрат на право-

Результатом упровадження такої політики

Однак, у деяких країнах розлади, пов’язані з

Негативні наслідки політики прогібіціонізму

Зважаючи на те, що вживання наркотиків має

Жорстке регулювання Баланс між державним

n Розлади, пов’язані з уживанням наркотиків,

На сьогодні в світі нараховується 27 країн,

1970 1980 1990 2000

n Лікування може бути ефективним, але хво-

Існують неефективні підходи до лікування, які

Завдання ПовнаПовна зупинка

Ціль лікування Потяг

На що робиться Громадське здоров’я, права людини,

«Мета виправдовує засоби»,

4.2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

4.3. ПРИНЦИПИ ЕФЕКТИВНОГО

Інтегрований підхід містить надання про- Проведення своєчасної діагностики та ліку-

Програми зменшення шкоди впроваджу- Інформаційно-просвітницькі

Упровадження цих програм здійснювалося

Було доведено, що інвестувати Розповсюдження налоксону.

Кімнати безпечного вживання Вперше така кімната з’явилася в Швейцарії у

Так, статистика результатів ванням інвалідності. Це значно

Організація системи лікування

У 80-х рр. епідемія ВІЛ/СНІДу призвела

програми обміну шприців та голок доступні у загальної спільноті