Professional Documents
Culture Documents
довидник
довидник
фізичний довідник
Додаток до видання:
І. М. Гельфгат.
Повний курс шкільної фізики в тестах
(Х. : Вид-во «Ранок», 2013. — 384 с.)
1
Розділ 1. Основи кінематики l l1 + l2 + ...
Середня шляхова швидкість: v = = ,
∆s t t1 + t2 + ...
Миттєва швидкість руху: v = , де ∆s —
∆t де l — загальний шлях, пройдений тілом за
переміщення тіла за малий інтервал часу ∆t. час t; l1 , l2 … — довжини окремих ділянок
траєкторії, які тіло проходило за інтервали
Прямолінійний рівномірний рух: s = vt , де
часу t1 , t2 …
s — переміщення тіла за час t; v — швид
1. Основи кінематики
1. Основи кінематики
кість руху тіла.
Закон додавання швидкостей: vтіло_НСВ = vтіло_РСВ + v
Проекція переміщення на вісь Ox: sx = vx t ,
vтіло_НСВ = vтіло_РСВ + vРСВ_НСВ , де НСВ — нерухома си
де vx — проекція швидкості руху на вісь Ox.
стема відліку; РСВ — рухома система відліку.
Координата тіла: x = x0 + vx t , де x0 — почат
кова координата тіла.
∆v
Прискорення: a = , де ∆v — зміна швид
Середня швидкість нерівномірного руху: ∆t
кості руху тіла за малий інтервал часу ∆t .
s s + s + ...
v= = 1 2 , де s — загальне перемі
t t1 + t2 + ... Прямолінійний рівноприскорений рух:
щення тіла за час t, яке складається з перемі vx = v0 x + ax t , де vx , v0x , ax — проекції на
щень s1 , s2 , ..., що відбувалися за інтервали вісь Ox відповідно швидкості руху тіла, його
часу t1 , t2 … . початкової швидкості та прискорення.
2 3
ax t
2
v0 x + v x
2 2
v x − v0 x 2πR
sx = v0x t + = t= , де sx — Лінійна швидкість руху: v = ωR = = 2πnR ,
2 2 2ax T
проекція переміщення тіла на вісь Ox. 1
де T — період; n = — обертова частота.
T
ax t 2
x = x0 + sx = x0 + v0x t + , де x, x0 — відпо v2
2 Доцентрове прискорення: a = ωv = = ω2R .
відно координата тіла та початкова координа R
1. Основи кінематики
1. Основи кінематики
та тіла.
Рух тіла, яке кинули горизонтально:
Рівномірний рух по колу радіусом R:
y y
h
α
a 0 L x 0 L x
v
2h
vx = v0 , vy = − gt , L = v0 , де v0 — модуль
g
початкової швидкості руху; g — прискорення
∆ϕ
Кутова швидкість руху: ω = , де ∆ϕ — кут вільного падіння; L — горизонтальна даль
∆t ність польоту тіла.
повороту радіуса за малий інтервал часу ∆t.
4 5
Рух тіла, яке кинули під кутом до горизонту:
Перший закон Ньютона: v = const за умови
y y F = 0 (за відсутності зовнішніх сил або за
h умови їх взаємної компенсації тіло перебуває
α в спокої або рухається за інерцією прямолі
0 L x 0 L x нійно рівномірно).
2
2v0 x v0 y v0 sin 2α
1. Основи кінематики
2. Основи динаміки
vx = v0x , vy = v0 y − gt , L = = , де
g g F
α — кут, який утворює початкова швидкість a= , де F — рівнодійна прикладених до
m
руху із горизонтальною площиною; v0 — мо тіла сил; m — маса тіла.
дуль початкової швидкості руху; L — даль
ність польоту тіла.
Третій закон Ньютона: F1−2 = − F2−1 (під час
взаємодії двох тіл виникають сили, рівні за
модулем і напрямлені вздовж однієї прямої
Розділ 2. Основи динаміки в протилежних напрямках).
Рівнодійна F сил F1 , F2 , ..., прикладених до Сила тяжіння: Fтяж = mg , де g — прискорен
ня вільного падіння.
матеріальної точки: F = F1 + F2 + ...
6 7
Закон всесвітнього тяжіння: F = G
m1m2
, де Закон Гука: Fx = −kx , де F — сила пруж
r
2 ності; k — жорсткість пружини або стерж
F — сила гравітаційної взаємодії двох матері ня; x — видовження пружини або стержня
альних точок масами m1 і m2 ; G — гравіта ( x = l − l0 , де l, l0 — відповідно довжина де
ційна стала; r — відстань між матеріальними формованого та недеформованого тіл).
точками.
Сила тертя ковзання: Fтер = µN , де µ — кое
2. Основи динаміки
2. Основи динаміки
M фіцієнт тертя; N — сила нормального тиску.
Перша космічна швидкість: vI = G , де
R
Сила тертя спокою: Fтер µN .
M, R — відповідно маса та радіус планети.
Умови рівноваги тіла, на яке діє кілька сил:
1) F1 + F2 + ... = 0 ;
Вага тіла, яке рухається з прискоренням:
2) M1 + M2 + ... = 0 , де M = ± Fl — момент
P = m ( g − a ) , де a — прискорення руху тіла. сили; l — плече сили. Знак «+» відповідає
()
Якщо a напрямлене вгору ↑ : P = m ( g + a ) . моменту сили, яка намагається обертати тіло
проти ходу годинникової стрілки; знак «–»
()
Якщо a напрямлене вниз ↓ : P = m ( g − a ) . відповідає моменту сили, яка намагається
обертати тіло за ходом годинникової стрілки.
8 9
Розділ 3. Закони збереження в механіці Теорема про кінетичну енергію: A = ∆Wк (за
гальна робота сил, які діють на тіло, дорів
Імпульс тіла: p = mv . нює зміні кінетичної енергії тіла).
Імпульс сили: Ft , де t — час дії сили.
Потенціальна енергія тіла в полі тяжіння:
3. Закони збереження в механіці
верхні.
Коефіцієнт корисної дії (ККД) механізму:
Тиск стовпа рідини: p = ρgh , де ρ — густина
Aкор
η= ⋅ 100 %, де Aкор і Aвик — відповідно рідини; h — висота стовпа рідини.
Aвик
корисна та виконана роботи. F2 S2
Для ідеальної гідравлічної машини: = ,
F1 S1
Пружне зіткнення тіл: Wк1 + Wк2 + ... = const
де F1 , F2 — модулі сил, що діють на поршні;
(внутрішній стан тіл не змінюється, кінетич
S1 , S2 — площі відповідних поршнів.
на енергія не переходить в інші форми).
Н е п р у ж н е зіткнення тіл: Wк (почат) = Wк (кінц) + Q Сила Архімеда в рідині: FA = ρgV , де ρ —
Wк (почат) = Wк (кінц) + Q , де Q — енергія, яка перейшла густина рідини; V — об’єм зануреної частини
в інші форми (зазвичай це кількість теплоти, тіла (об’єм витісненої рідини).
що виділяється внаслідок зіткнення тіл).
Сила Архімеда в газі: FA = ρgV , де ρ — гус
Абсолютно непружне зіткнення тіл: кінцеві тина газу; V — об’єм тіла.
швидкості руху тіл однакові.
12 13
Умова плавання тіла в рідині або газі: N m
FA = mg . Кількість речовини: ν = = , де N —
NA M
Для суцільного тіла густиною ρ у рідині гус кількість молекул.
5. Основи молекулярно-кінетичної теорії
16 17
Розділ 6. Основи термодинаміки Робота газу при ізобарному процесі:
A = p∆V (робота зовнішніх сил A ′ = − A ). Тут
p — тиск газу; ∆V — зміна об’єму газу.
Внутрішня енергія одноатомного ідеального
3 m Графічне визначення роботи газу (тільки за
газу: U = ⋅ RT , де m і M — відповідно графіком у координатах p, V):
2 M
6. Основи термодинаміки
6. Основи термодинаміки
маса та молярна маса газу; R — універсаль p pp p
на газова стала; T — абсолютна температура
газу.
О V ОО VV О V
Кількість теплоти:
Q = cm∆t , Q = ±λm , Q = ± Lm , Q = qm , де c — Перший закон термодинаміки: ∆U = Q + A ′ = Q − A
питома теплоємність; m — маса речовини; ∆U = Q + A ′ = Q − A , де ∆U — зміна внутрішньої енергії тіла;
∆t — зміна температури; λ — питома те Q — отримана тілом кількість теплоти; A ′ —
плота плавлення; L — питома теплота па робота зовнішніх сил; A — робота тіла (газу).
роутворення; q — питома теплота згоряння.
Рівняння теплового балансу: Q1 + Q2 + ... = 0 ,
Знак «+» вибирають, коли Q > 0 (зокрема,
де Q1 , Q2 ... — кількості теплоти, отримані
при плавленні та пароутворенні), знак «–»
частинами 1, 2… замкненої системи під час
вибирають, коли Q < 0 (зокрема, при криста
теплопередачі.
лізації та конденсації).
18 19
Qнагр − Qхол ператури; p і ρ — відповідно тиск і густина
ККД теплової машини: η = ⋅ 100 %, водяної пари в повітрі.
Qнагр
де Qнагр — кількість теплоти, віддана нагрів Поверхнева енергія: Wп = σS , де σ — поверх
Tнагр − Tхол
ККД ідеальної теплової машини: ηmax = ⋅ 100 %
Tнагр − Tхол Tнагр Сила поверхневого натягу рідини: Fпн = σl , де
ηmax = ⋅ 100 %, де Tнагр і Tхол — абсо l — довжина межі поверхні рідини.
Tнагр
лютна температура відповідно нагрівника та 2σ
холодильника. Висота підіймання рідини в капілярі: h = ,
ρgr
де ρ — густина рідини; r — радіус капіляра.
Розділ 7. Властивості пари,
рідин і твердих тіл Відносне видовження (стержня або пружини):
∆l
ε= , де ∆l = l − l0 — видовження тіла; l0 ,
p ρ l0
Відносна вологість повітря: ϕ = ⋅ 100 % = ⋅ 100 % l — довжина відповідно недеформованого та
pн ρн
деформованого тіла.
і густина насиченої водяної пари за даної тем
20 21
F модуль сили кулонівської взаємодії; r — від
Механічна напруга: σ = , де F — сила, яка стань між точковими зарядами; ε 0 — елек
S
діє уздовж осі стержня; S — площа попере трична стала.
чного перерізу стержня.
F
Напруженість електричного поля: E = ,
qпр
Закон Гука: σ = E ε , де E — модуль пруж
8. Основи електростатики
8. Основи електростатики
де F — сила, з якою поле діє на пробний за
ності (модуль Юнга); ε — відносне видовжен ряд qпр .
ня тіла.
Принцип суперпозиції полів: E = E1 + E2 + ...,
Розділ 8. Основи електростатики де E — напруженість електричного поля, ство
реного системою точкових зарядів; E1, E2 ,... —
Закон збереження електричного заряду: напруженості електричних полів, створених
q1 + q2 + ... = const (електричний заряд замкне у даній точці точковими зарядами q1 , q2 ...
ної системи тіл є незмінним).
Wп
Закон Кулона (для точкових зарядів q1 і q2 Потенціал електричного поля: ϕ = , де
qпр
q1 ⋅ q2 q1 ⋅ q2 Wп — потенціальна енергія пробного заряду
у вакуумі): F = k = , де F —
r
2
4πε 0 r 2 qпр у даній точці поля.
22 23
Різниця потенціалів: U = ϕ1 − ϕ 2 , де ϕ1 , ϕ 2 — Напруженість поля точкового заряду q
потенціал електричного поля відповідно в точ q q
в діелектрику: E = k = , де ε — ді
ці 1 і точці 2. εr
2
4πε 0 εr
2
8. Основи електростатики
тричному полі; U — різниця потенціалів між U
q — заряд конденсатора (модуль заряду од
початковою та кінцевою точками траєкторії
нієї його обкладки); U — різниця потенціалів
руху електричного заряду.
між обкладками.
Зв’язок між різницею потен- Електроємність плоского конденсатора:
ціалів і напруженістю одно- E ε 0 εS
рідного поля: U = ϕ1 − ϕ 2 = Ed , C = , де ε — діелектрична проникність
d
де d — проекція переміщення діелектрика всередині конденсатора; S —
заряду на напрямок силових площа однієї з обкладок, d — відстань між
ліній поля (див. рисунок). обкладками.
Напруженість поля точкового заряду q Енергія зарядженого конденсатора:
q q
у вакуумі: E = k = . CU 2 q2
r 2
4πε 0 r
2 W= = .
2 2C
24 25
З’єднання конденсаторів (C — загальна елек U
троємність): Закон Ома для ділянки кола: I = , де I —
R
сила струму в провіднику; R — електричний
опір провідника; U — різниця потенціалів
(напруга) на кінцях провідника.
9. Закони постійного струму
∆q U = U1 = U2 = ...; I = I1 + I2 + ...;
Сила струму: I = , де ∆q — електричний
∆t 1 1 1
заряд, який проходить через поперечний пе = + + ...
реріз провідника за інтервал часу ∆t. R R1 R2
l Для паралельного з’єднання двох провідни-
Опір провідника: R = ρ , де ρ — питомий
S R1 R2
опір; l — довжина провідника; S — площа ків: R = .
R1 + R2
поперечного перерізу провідника.
26 27
Робота електричного струму: A = UIt , де I — E
сила струму в ділянці кола; U — напруга на Закон Ома для повного кола: I = , де
R+r
кількість теплоти, що виділяється в провід Наслідок із закону Ома для повного кола:
нику опором R за сили струму I протягом U = E − Ir .
часу t.
A
Потужність струму: P = = UI . Розділ 10. Електричний струм
t
у різних середовищах
Потужність струму для ділянки кола без сто-
U2 Сила струму: I = q0 nvS , де q0 — заряд віль
ронніх сил: P = UI = I 2 R = .
R ної зарядженої частинки, n — концентрація
Aст таких частинок, v — середня швидкість упо
Електрорушійна сила (ЕРС): E = , де рядкованого руху таких частинок; S — пло
q
Aст — робота сторонніх сил при переміщенні ща поперечного перерізу провідника.
по ділянці кола заряду q.
28 29
Залежність опору провідника від температу- Розділ 11. Магнітне поле,
ри: R = R0 (1 + αt ) , де R0 — опір провідника електромагнітна індукція
10. Електричний струм у різних середовищах
30 31
Правило лівої руки (дозволяє визначити на Правило свердлика (встановлює зв’язок між
прямок сили Ампера або сили Лоренца): напрямками струму та магнітного поля цього
I
струму):
11. Магнітне поле, електромагнітна індукція
B
I
v
I I I
B
Магнітна проникність речовини: µ = , де
Відігнутий великий палець лівої руки по B0
казує напрямок сили (для негативно заря B0 і B — магнітна індукція поля, яке ство
дженої частинки напрямок сили буде проти рюється тим самим струмом відповідно у ва
лежним). куумі та в речовині.
v
I 32 33
Магнітний потік через замкнений контур:
Ei = vBl sinα , де B — індукція магнітного
Φ = BS cosα = Bn S , де Bn — проекція магніт поля; α — кут між напрямком руху провід
11. Магнітне поле, електромагнітна індукція
v LI 2
Енергія магнітного поля струму: W = .
2
34 35
Розділ 12. Механічні коливання і хвилі Максимальна швидкість руху при гармоніч-
Рівняння гармонічних коливань: них коливаннях: vmax = ω 2 xmax .
x = xmax cos (ωt + ϕ 0 ) , де x — зміщення тіла g
при коливаннях; xmax — амплітуда коли Для математичного маятника: ω = ;
l
12. Механічні коливання і хвилі
36 37
Розділ 13. Електромагнітні Коефіцієнт трансформації трансформатора:
коливання і хвилі E1 N1 U1
K= = ≈ , де E 1, E 2 — діюче зна
E2 N2 U2
Формула Томсона для коливального контуру:
13. Електромагнітні коливання і хвилі
38 39
Розділ 14. Оптика ломлення двох середовищ; v1 і v2 — швид
Відбивання та заломлення світла
кість світла відповідно в першому та другому
середовищах.
Граничний кут повного відбивання на межі
1
з вакуумом: sinα гран = .
n
1
Оптична сила лінзи: D = , де F — фокусна
14. Оптика
14. Оптика
Падаючий, відбитий і заломлений промені F
відстань лінзи;
лежать у площині, перпендикулярній до межі
двох середовищ. збиральна лінза : D > 0, F > 0;
sin α n2 v1
α=β, = n2−−1 = = , де α — кут
sin γ n1 v2
розсіювальна лінза : D < 0, F < 0.
падіння, β — кут відбивання, γ — кут залом-
лення променя; n2−−1 — показник заломлен- 1 1 1
Формула тонкої лінзи: + = = D (тут d —
d f F
ня середовища 2 віднос но середовища 1;
відстань між лінзою та предметом; f — від
c c стань між лінзою та зображенням; для уявно
n1 = і n2 = — абсолютні показники за
v1 v2 го зображення f < 0 ).
40 41
f Формула дифракційної ґратки: d sinϕ = kλ ,
Лінійне збільшення тонкої лінзи: Γ = . де d — період дифракційної ґратки; ϕ — кут
∆d =
(2k + 1) λ Релятивістське скорочення довжини в на-
, де λ — довжина хвилі;
2 v2
k = 0, 1, 2 , ... прямку руху: l = l0 1 − 2
, де l0 — довжина
c
42 43
тіла у власній системі відліку; l — довжина Кінетична енергія тіла, яке рухається зі
тіла в системі відліку, відносно якої воно ру mc 2
− mc2 (за малої
15. Елементи теорії відносності. Світлові кванти
44 45
Рівняння Ейнштейна для фотоефекту:
hν = A + Wк , де A = hν min — робота виходу;
Випромінювання
c
Поглинання
ν min = — червона межа фотоефекту;
λ max
mv 2
Wк = = eUзатрим — максимальна кінетич
2
16. Атом і атомне ядро
Частота випромінювання, яке відповідає пе- Дефект мас ядра: ∆m = Zm p + Nmn − Mядра = Zm p + Nmn
Wk − W∆m = Zm + Nm − M ядра = Zm p + Nmn + Zme − Mатома , де Z і N — кіль
реходу між станами атома: νkn = n
, де p n
h кість відповідно протонів і нейтронів у ядрі,
Wk, Wn — відповідно енергія початкового та m p , mn і me — маси протона, нейтрона,
кінцевого стану атома; h — стала Планка. електрона відповідно.
46 47
Енергія зв’язку ядра: Wзв = ∆m ⋅ c2 , де ∆m —
дефект мас ядра.
Wзв
Питома енергія зв’язку: , де A = Z + N —
A
масове число ядра (загальна кількість нукло
16. Атом і атомне ядро
нів у ядрі).
48