24.11.20.

Практичне заняття №12

Тема: Мовностилістичні засади редагування академічного тексту.

Завдання 1
Для досягнення поставленої мети слід вирішити такі завдання. 2. Я
рахую(вважаю, на нашу думку), що точка зору науковця є вірною, так як
задає ціле коло(низку) важливих запитань. 3. Метою нашого дослідження
являється(є) дослідження різних процесів навчання і виховання в
навчальному закладі вищої освіти(закладі вищої освіти). 4. Праці відомого
науковця займають важливе місце у побудові наукової області знань(в
області побудови наукових знань). 5. З однієї сторони, дослідниця дає
вичерпані теоретичні відомості про досліджуваний об’єкт, з іншої сторони, –
для кожного теоретичного утвердження(твердження) надає ілюстрацію. 6.
Більшість вітчизняних науковців здебільшого вивчають( не дивляться)на
проблему крізь призму розмаїття різних(---) аспектів. 7. У своїй праці вчений
вирішує складні й запутані(заплутані) запитання(проблеми). 8. Ряд сучасних
наукових доробків(доробок) відрізняється модерними підходами й
креативністю. 9. Мають місце потенційні можливості(правильно: є
потенціал) для розвитку наукового знання. 10. Особисто(---) на мою думку,
необхідно перш за вже(перш за все необхідно) виявити(правильно: зясувати)
необхідні наукові методи дослідження(---) об’єкта дослідження. 11. Тісні
контакти дозволяють говорити про вдалі остаточні і(---) результати. 12.
Розвиток теперішньої(сучасної) науки дозволяє прослідковувати шляхи для
вирішення данного(поставленого) питання. 13. У даному випадку
хочеться(хотів би) привести приклад, який заклечається(суть якого полягає) в
наступному. 14. Наведені факти є справжніми, доказують(доводять) вірне
рішення проблеми. 15. У цьому відношенні нам імпонує наукова точка зору,
що піднімає(намагається вирішити) проблему. 16. До заключної частини
відносяться(мають відношення). 17. Моя мета – отримати добру(хорошу)
вищу освіту. 18. У дібраному фактичному матеріалі зустрічаються різні
приклади. 19. Підводячи підсумок, хочеться відмітити. 20. Плідна робота
призвела до(має) позитивних наслідків(позитивні наслідки).

Завдання 2
В один і той же час - одночасно
в останні роки – донедавна, дотепер ,досі
до останнього часу
найбільшою мірою - здебільшого
значна кількість - багато
незначна кількість - мало
у більшості випадків - переважно
у противному випадку - інакше
у даному випадку – у цьому випадку, наразі
на даний момент - зараз
на сьогоднішній день - нині, тепер на сьогодні
у найближчому майбутньому - невдовзі
до останнього часу – донедавна
кількісний склад – кількість
складова частина – складник
основні положення – засади теза
набути характеру – характеризуватися ,
збільшити в три рази – потроїти …
наступним чином – вирішуємо так …
оточуюче середовище - оточення
разом з тим – водночас, заразом
реальна дійсність - реальність
таким чином - отже
у відношенні до - стосовно
у жодному випадку – ніяк, нізащо
 Завдання 4
У функціональному аспекті редагування розглядається не як підсумок
завершеного, закритого процесу, а як триваючий, відкритий процес,
залучений в творчу, а отже і в осмислену, текстотворчу діяльність. Таке
розуміння редагування уявляється плідним тому, що надає можливість
знайти пояснення похибок, допущених в опублікованому тексті. Саме в
зв'язку з цим розуміння редагування як відкритої системи передбачає
толерантність до авторського використання мови для вираження нового,
невідомого раніше (до цього, одномоментного вислови) знання. При цьому
очевидно, що нове знання завжди включає в якості необхідного компонента
«старе», відоме.
Зрозуміло, що тільки завдяки частинам того, чого не було раніше, як
ще не було сказано, і відбувається розвиток мови, відповідно потребам
поглиблення і розширення знання. У той же час толерантність не тотожна
вседозволеності вживання мови, оскільки не уповноважена суперечити
глобальним еволюційним законам формування мовної картини світу. В
зв’язку з цим доречно навести виразне судження Анрі Фрея, що було
висловлене ним в 1929 р .: «... сили, які обіймають керівні посади
народженням мови, проявляються в рамках« тривалого творіння »і, звичайно
ж при різному дозуванні, в сучасному лінгвістичному функціонуванні».
Тільки мовне чуття редактора і може вловити «різне дозування» змін у
функціонуванні мовних одиниць. Пояснювальний підхід до мовних
погрішностей по суті є трансдисциплінованим, так як об'єднує аналіз
текстових ситуацій з різних позицій - лінгвістичних, епістемічних,
формально-логічних, психологічних. В даному відношенні важливо, що
багатопланове міждисциплінарне звернення до тексту дозволяє не тільки
встановити мовні похибки, але і пояснити причину їх «осідання»
непоміченими в тексті. Лінгвістичний погляд на текст фіксує такі відхилення
від мовної норми, які можна вважати традиційними «шкільними»
помилками. Нечітка формально-логічна розгортка змісту при породженні
тексту призводить до погрішностей, пов'язаних з неточним виразом відносин
як між членами пропозиції, так і між самостійними реченнями.
Психологічний компонент пояснення погрішностей пов'язаний з тим, що
особистість вченого (незважаючи на масовий характер сучасної науки) як і
раніше є унікальним генератором творчої ідеї, наукове пізнання в чималому
ступені обумовлено особистісно-інтелектуальними особливостями
дослідника. Саме психологічний компонент пояснення дозволяє об'єднати
такі різні явища, як, з одного боку, контамінація, з іншого - тавтологія,
плеоназм, випадкові каламбури, оскільки причиною їх «допуску» в науковий
текст є увага автора, недостатньо сконцентрована на текстовій формі. Ця ж
причина лежить в основі неузгодження підмета і присудка в числі,
однорідних визначень і слова, що визначаєтья та ін. - очевидних відхилень
від норми.